До експлікації поняття квантової заплутаності

Вантажиться...
Ескіз

Дата

2023

DOI

https://doi.org/10.31812/apm.7687

Науковий ступінь

Рівень дисертації

Шифр та назва спеціальності

Рада захисту

Установа захисту

Науковий керівник

Члени комітету

Видавець

Актуальнi проблеми духовності. - 2023. - Вип. 24. - С. 225–248

Анотація

Генеза поняття квантової заплутаностi дослiджується в контекстi суперечок навколо мисленого експерименту ЕйнштейнаПодольського-Розена, а ширше — дискусiї щодо повноти квантової механiки. З огляду на введенi фон Нейманом i запозиченi Шредiнгером поняття сумiшi та статистичного оператора аргументовано, що поняття заплутаностi у квантовiй фiзицi не є необхiдним. Поглиблений порiвняльний аналiз теоретичних студiй Шредiнгера, фон Неймана i Ландау приводить до висновку про поступове долання уявлення складної квантової системи як квазiмеханiчного агрегату. Знаходить обґрунтування її об’єктивна цiлiснiсть. Тож цiлiснiсть притаманна не тiльки квантовим явищам, а й квантовим системам самим собою. Повне роз’яснення мисленого ЕПР-експерименту вимагає врахування обох цих виявiв квантової цiлiсностi. Стверджується, що суттєвий результат довготривалого обговорення ЕПР-експерименту полягає у вичерпному визнаннi цiлiсностi квантової реальностi. Дослiдження «зльоту i падiння» поняття квантової заплутаностi, як i обґрунтування Бором поняття цiлiсного явища, пiдтверджують незвiднiсть Унiверсуму до множини демокрiтових атомiв та їх незчисленних сполучень, агрегатiв. Бiльше того, усе це збагачує картину Всесвiту як зрештою неподiльної цiлiсностi, що є революцiйною замiною досi популярного свiтогляду в дусi Демокрита. Аналiз сучасного використання поняття заплутаностi виявляє, що, з одного боку, воно схоплює неподiльнiсть, цiлiснiсть складних квантових систем рiзного роду i у такий спосiб є iнструментом рацiонального холiзму. Однак, з iншого боку, поняття заплутаностi було викликане до життя ще в межах уявлення квантових систем як квазiкласичних агрегатiв. Це дотепер дається взнаки через неглибоке наочно-повсякденне його розумiння, через принципово обмеженi спроби змоделювати чи помислити цiлiснi системи як множини окремих об’єктiв, хоч i в заплутаних станах.
Genesis of concept of quantum entanglement is explored in context of the controversy regarding the Einstein-Podolsky-Rosen thought experiment and, more broadly, the debate about completeness of quantum mechanics. Taking into account the concepts of mixture and statistical operator, which were introduced by von Neumann and borrowed by Schr¨odinger, it is argued that the concept of entanglement is not necessary in quantum physics. The in-depth comparative analysis of some Schr¨odinger’s, von Neumann’s, and Landau’s theoretical works concludes that presentation of a complex quantum system as a quasi-mechanical aggregate was gradually being overcome. Its objective wholeness was being substantiated. Therefore, wholeness is inherent not only to quantum phenomena, but also to quantum systems themselves. Complete explanation of the Einstein-Podolsky-Rosen thought experiment requires consideration of both these appearances of the quantum wholeness. Therefore, an essential result of the long-term discussion of the EPR thought experiment is the exhaustive recognition of wholeness of quantum reality. Study of «the rise and fall» of the quantum entanglement concept, as well as Bohr’s substantiation of the concept of wholeness of phenomenon, confirm irreducibility of the Universe to a set of Democritus atoms and their combinations, aggregates. Moreover, all these enrich picture of the Universe as an undivided wholeness, which is revolutionary replacement for the still popular worldview in the spirit of Democritus. Analysis of contemporary use of the concept of entanglement finds out that, on the one hand, it grasps undividedness, wholeness of complex quantum systems of various kinds and, thus, is an instrument of rational holism. However, on the other hand, the concept of entanglement was call into life within the framework of imagining quantum systems as quasi-classical aggregates. Until now, this results in a shallow everyday-descriptive understanding of it, in principally limited attempts to model or think holistic systems as a set of separate objects, albeit in any entangled states.
Генеза понятия квантовой запутанности исследуется в контексте споров вокруг мысленного эксперимента Эйнштейна- Подольского-Розена, а шире — дискуссии о полноте квантовой механики. Учитывая введенные фон Нейманом и заимствованные Шредингером понятие смеси и статистического оператора аргументировано, что понятие запутанности в квантовой физике не требуется. Углубленный сравнительный анализ теоретических студий Шрёдингера, фон Неймана и Ландау приводит к выводу о постепенном преодолении представления сложной квантовой системы как квазимеханического агрегата. Находит обоснование ее объективная целостность. Поэтому целостность присуща не не только квантовым явлениям, но и квантовым системам самим собой. Полное разъяснение мысленного ЭПР-эксперимента требует учета обоих этих проявлений квантовой целостности. Утверждается, что существенный результат долговременного обсуждения ЭПР-эксперимента состоит в исчерпывающем признании целостности квантовой реальности.

Опис

Ключові слова

квантова заплутанiсть, мислений експеримент Ейнштейна-Подольського-Розена, цiлiснiсть квантового явища, цiлiснiсть квантової системи самої собi, цiлiснiсть Унiверсуму, рацiональний холiзм, quantum entanglement, Einstein-Podolsky-Rosen thought experiment, wholeness of quantum phenomenon, wholeness of quantum system itself, wholeness of the Universe, rational holism, квантовая запутанность, мысленный эксперимент Эйнштейна Подольского-Розена, целостность квантового явления, целостность квантовой системы самой себе, целостность Универсума, рациональный холизм

Бібліографічний опис

Тягло, О. До експлікації поняття квантової заплутаності / Олександр Тягло // Актуальнi проблеми духовності. - 2023. - Вип. 24. - С. 225–248. - DOI: https://doi.org/10.31812/apm.7687.
Тягло O. (2023). До експлікації поняття квантової заплутаності. Актуальні проблеми духовності, (24), 225–248. https://doi.org/10.31812/apm.7687.