Плагіат і самоплагіат як правові явища

Вантажиться...
Ескіз

Дата

2021

ORCID

DOI

Науковий ступінь

Рівень дисертації

Шифр та назва спеціальності

Рада захисту

Установа захисту

Науковий керівник

Члени комітету

Видавець

Нове українське право. - 2021. - Вип. 3. - С. 188-193

Анотація

У статті проаналізовано чинне законодавство України та юридичну літературу щодо визначення понять «плагіат», «самоплагіат». Доведено, що плагіат як правове явище є різновидом порушень прав інтелектуальної власності на об’єкти, які охороняються саме як об’єкти права інтелектуальної власності. Аргументовано, що плагіат недоцільно розглядати як зловживання правом на творчість особою, що вчиняє плагіат. Плагіат є родовим поняттям щодо академічного плагіату як виду порушення академічної доброчесності. Установлено, що, за чинним законодавством України, академічний плагіат і самоплагіат є формами обману як виду порушення академічної доброчесності. Аргументовано, що при встановленні плагіату як порушення прав інтелектуальної власності до правопорушника застосовуються санкції, які передбачені законодавством про охорону прав інтелектуальної власності, наприклад, відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником унаслідок порушення ним авторського права й (або) суміжних прав. При встановленні факту академічного плагіату застосовуються санкції, які передбачені законодавством про освіту та науку, наприклад, скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради про присудження особі ступеня доктора філософії та видачу відповідного диплома. Доведено, що самоплагіат за своєю сутністю є юридичною фікцією, тобто таким неіснуючим становищем, яке оголошується існуючим і набуває загальнообов’язкового характеру внаслідок його закріплення в правовому приписі. Обґрунтовано, що вдосконалення потребує законодавство щодо процедури розгляду питання про встановлення академічного плагіату. Також доцільно визначити на законодавчому рівні різновиди академічного плагіату. Запропоновано самоплагіат розглядати не як правову категорію, а як морально-етичну категорію в контексті етичних підходів до самоцитування, академічної доброчесності тощо.
The author of the article has analyzed the current legislation of Ukraine and legal literature on determining the concepts of “literary piracy”, “text recycling”. It has been proved that literary piracy as a legal phenomenon is a type of intellectual property infringement to objects that are protected as objects of intellectual property rights. It has been argued that literary piracy should not be considered as an abuse of the right to creativity by a person who commits literary piracy. Literary piracy is a generic term for academic literary piracy as a type of violation of academic honesty. It has been established that academic literary piracy and text recycling according to the current legislation of Ukraine are forms of fraudulent pretence as a type of academic honesty violation. The author has argued that if one establishes the fact of literary piracy as intellectual property infringement, the offender is subject to sanctions provided by the legislation on protection of intellectual property rights, such as compensation of damage (material damage), including lost profts, or recovery of proceeds received by an offender as a result of copyright infringement and (or) related rights. When the fact of academic literary piracy is established we apply sanctions, which are provided by the legislation on education and science, for example, cancellation of the decision of a one-time specialized scientifc council on awarding a person with the PhD degree and issuing an appropriate diploma. It has been proved that text recycling is legal fction in its essence, i.e. such a non-existent position, which is declared existing and becomes mandatory due to its enshrinement in the legal prescription. It has been substantiated that the legislation on the procedure of considering the issue of establishing academic literary piracy needs to be improved. It is also advisable to defne different types of academic literary piracy at the legislative level. The author has offered to consider text recycling not as a legal category, but as a moral and ethical category in the context of ethical approaches to self-citing, academic honesty, etc.
В статье проанализированы действующее законодательство Украины и юридическая литература по определению понятий «плагиат», «самоплагиат». Доказано, что плагиат как правовое явление представляет собой разновидность нарушений прав интеллектуальной собственности на объекты, охраняемые именно как объекты права интеллектуальной собственности.

Опис

Красицька Л. В. Плагіат і самоплагіат як правові явища / Лариса Василівна Красицька // Нове українське право. - 2021. - Вип. 3. - С. 188-193.

Ключові слова

Цивільне право. Civil Law. Гражданское право, Наукові публікації. Scientific publications. Научные публикации, Україна. Ukraine. Украина, плагіат, академічна доброчесність, академічний плагіат, самоплагіат, правопорушення, юридична фікція, плагиат, академическая добропорядочность, академический плагиат, самоплагиат, правонарушения, юридическая фикция, literary piracy, academic honesty, academic literary piracy, text recycling, offense, legal fiction

Бібліографічний опис