Стаття присвячена порівняльно-правовому аналізу законодавчої регламентації обмежувальних заходів, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство, у кримінальному законодавстві окремих Європейських країн і виробленню на цій підставі узагальнюючих висновків з огляду на перспективи запровадження таких заходів у розділі XIII-1 Загальної частини КК України згідно з Законом України від 06.12.2017 р. «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами».
У статті зазначено, що у кримінальному законодавстві окремих європейських країн регламентована низка обмежувальних заходів кримінально-правового характеру. Ці заходи застосовуються або у випадках прямо передбачених кримінальним законодавством, або можуть бути застосовані до осіб, які вчинили злочини, пов’язані не лише з домашнім насильством (КК Королівства Іспанія, КК Французької Республіки, КК Республіки Польща). Підкреслено, що у разі вчинення домашнього насильства за КК Республіки Польща їх застосування є обов’язком, а не правом суду. Вказано, що обмежувальні заходи у випадках прямо передбачених кримінальним законодавством або з точки зору суддівського розсуду застосовуються (або можуть бути застосовані) до осіб, які вчинили злочини, пов’язані з домашнім насильством, як правило, на певний строк. За КК Королівства Іспанія, КК Французької Республіки, КК Республіки Польща обмежувальні заходи можуть бути застосовані або поряд з призначенням покарання або поряд зі звільненням від покарання або його відбування. При цьому, за КК Республіки Польща ці заходи обов’язково мають бути застосовані судом у разі засудження особи до позбавлення волі без умовного звільнення від його виконан¬ня за злочин проти статевої свободи або пристойності щодо мало¬літнього, а за КК Королівства Іспанія – можуть бути застосовані й у разі виключення кримінальної відповідальності. Наголошено, що за КК Королівства Іспанія обмежувальні заходи, у тому числі ті що можуть бути застосовані до осіб, які вчинили злочини, пов’язані з домашнім насильством, можуть також поставати у вигляді кримінальних покарань, що становлять групу покарань у виді позбавлення прав. У КК Республіки Польща такі заходи належать виключно до кримінальних мір, які суттєво відрізняються від покарань щодо фізичних осіб. Подібним чином репрезентований статус обмежувальних заходів, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство й у новій ст. 91-1 КК України. У цілому регламентація обмежувальних заходів у новій ст. 91-1 КК України є наслідком імплементації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами. Адекватний стримувальний ефект у сфері протидії домашньому насильству може бути забезпечений лише реалізацією поряд з покаранням або замість нього альтернативних інших заходів кримінально-правового характеру. Цивілізований світ вважає, що виключно подібним чином можна захистити право людини на свободу від насильства. У зв’язку з цим, регламентація обмежувальних заходів саме у КК України не може викликати особливих заперечень.
The article is devoted to a comparative legal analysis of the legislative
regulation of restrictive measures applied to perpetrators of domestic violence in
the criminal legislation of individual European countries and the formulation on this
basis of their own general conclusions taking into account the prospects for
regulating such measures in section XIII-1 of the General Part of the Criminal Code
of Ukraine in accordance with The Law of Ukraine of December 6, 2017 on
Amendments to the Criminal and Criminal Procedural Codes of Ukraine in order to
implement the provisions of the Council of Europe Convention on disgust of violence
on women and domestic violence and the fight against these phenomena.
Статья посвящена сравнительно-правовому анализу законодательной регламентации ограничительных мер, применяемых к лицам, совершившим домашнее насилие, в уголовном законодательстве отдельных Европейских стран и формулированию на этом основании собственных обобщающих выводов учитывая перспективы регламентации таких мер в разделе XIII-1 Общей части УК Украины в соответствии с Законом Украины от 06.12.2017 г. «О внесении изменений в Уголовный и Уголовный процессуальный кодексы Украины с целью реализации положений Конвенции Совета Европы о предотвращении насилия относительно женщин и домашнего насилия и борьбу с этими явлениями».
