Правове становище генерал-губернатора в Російській імперії у другій половині ХІХ - на початку XX ст. (на матеріалах українських губерній)

Abstract

Характеризуючи інститут генерал-губернатора в Російській Імперії в цілому, зроблено висновки, що він був вироблений протягом століття як найбільш доцільна форма управління окраїнами імперії. Це була сильна і самостійна влада з суттєвими правами адміністративної автономії, яка носила авторитарний характер. Основними її рисами було збереження неподільності військової, поліцейської та цивільної влади. Характеризуя институт генерал-губернатора в Российской Империи в целом, сделаны выводы, что он был произведен в течение века как наиболее целесообразная форма управления окраинами империи. Это была сильная и самостоятельная власть с существенными правами административной автономии, носила авторитарный характер. Основными ее чертами было сохранение неделимости военной, полицейской и гражданской власти. Describing the institution of governor-general in the Russian Empire as a whole, it is concluded that it was produced over the course of a century as the most appropriate form of managing the outskirts of the empire. It was a strong and independent power with the essential rights of administrative autonomy, it was authoritarian. Its main features were the indivisibility of the military, police and civilian authorities.