Перегляд за Автор "ORCID: http://orcid.org/0000-0002-3641-0760"
Зараз показуємо 1 - 6 з 6
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Захист прав замовників освітніх послуг(Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2017. – № 4 (79). - С.301-307, 2017) Чалий, Ю. І.; Chaliy, Y. I.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-3641-0760Розглянуто проблему допустимості застосування в освітніх відносинах цивільно-правового захисту. Оспорено тезу про невідповідність цивільно-правового режиму потребам упорядкування відносин «навчальний заклад – особа, яка навчається». Наголошено на зобов’язально-правовому характері відносин, що виникають на підставі договору між навчальним закладом та особами, які навчаються. Зроблено подальший висновок про принципову можливість і необхідність застосування цивільно-правого режиму як для позитивного регулювання відносин «навчальний заклад – замовник освітніх послуг (особа, яка навчається)», так і для захисту прав (інтересів) учасників подібного юридичного зв’язку.Документ Освітня послуга як об’єкт цивільних прав(Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2018. – № 2 (81). - С.55-65, 2018) Чалий, Ю. І.; Chaliy, Y. I.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-3641-0760Розглянуто особливості освітньої послуги як об’єкта цивільних прав. Зазначено, що власне освітньою послугою слід розцінювати правову поведінку виконавця цієї послуги, спрямовану на формування певних соціальних якостей у суб’єкта навчально-виховного впливу.Документ Правосуб’єктність юридичних осіб: окремі проблемні аспекти(Право і безпека – 2021. – № 4 (83). – С. 149-155, 2021) Чалий, Ю. І.; Chaliy, Y. I.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-3641-0760Визначено поняття та елементи правосуб’єктності юридичних осіб . Зазначено, що такими елементами слід визнавати як правоздатність, так і дієздатність. Правоздатність визначає правове буття юридичних осіб і вказує на обсяг можливостей їх участі в цивільних чи інших правовідносинах. Аргументовано, що за своєю спрямованістю правоздатність юридичних осіб некоректно визначати через категорії «загальна» («універсальна») чи, навпаки, «спеціальна» («цільова»). Також зауважено , що функціональне призначення дієздатності полягає у встановленні кола осіб(органів, посадових осіб, учасників тощо), волею та волевиявленням яких суб’єктна правова потенція юридичних осіб може бути реалізована. The concepts and elements of legal personality of legal entities are defined. This research emphasis is explained by the fact that legal entities do not have a bodily substrate. Recognition of the participation of legal entities in civil legal relations is through the external realization of the legal personality of these persons. This circumstance explains the urgency of addressing the issues of legal personality of legal entities. The category of "legal personality", when disclosed in the context of defining the subjectivity of legal entities, can be understood in two senses: 1) as a legal consequence of an act of legislation (in the form of state registration), which entails the recognition of the qualities of the subject by a certain organization or, that is, the recognition by the organization of the status of "legal entity"; 2) as a detailed description of the qualities of the subject, indicating not only his legal ability to have rights and responsibilities in the future (legal capacity), but also the ability to independently form the will and express it externally by implementing legally significant acts of conduct (capacity). The application of the formal-legal (dogmatic) method made it possible to conclude that the elements of legal personality of legal entities should be recognized as legal capacity and legal capacity. Legal capacity determines the legal existence of legal entities and indicates the extent of their participation in civil or other legal relations. It is argued that the legal capacity of legal entities is incorrect to determine through the categories of "general (universal)" or, conversely, "special (target)". It is emphasized that the functional purpose of the legal capacity of legal entities is not to determine the limits of their active legal personality, as in the case of the legal capacity of individuals, but to establish the range of persons (bodies, officials, participants), by the will and expression of which the subjective legal potential of legal entities can be realized. Определены понятия и элементы правосубъектности юридических лиц. Указано, что такими элементами следует признавать как правоспособность, так и дееспособность. Правоспособность определяет правовое бытие юридических лиц и указывает на объем возможностей их участия в гражданском или ином правоотношении. Аргументировано, что по своей направленности правоспособность юридических лиц некорректно определять по категориям «общая» («универсальная») или, наоборот, «специальная» («целевая»). Также отмечено, что функциональное назначение дееспособности заключается в установлении круга лиц (органов, должностных лиц, участников и т.п.), волей и волеизъявлением которых субъектная правовая потенция юридических лиц может быть реализована.Документ Суб’єкти освітніх відносин(Право і Безпека. - 2016. - № 2 (61). - С. 108–112., 2016) Чалий, Ю. І.; Chaliy, Y. I.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-3641-0760Розглянуто проблему визначення правосуб’єктності учасників освітніх відносин. Обґрунтовано необхідність застосування до освітніх відносин вимог цивільно-правової суб’єктності, оспорено оцінку учасників освітніх відносин як суб’єктів самостійної галузі права – освітнього права. Стверджується, що участь в освітніх відносинах навчальних закладів та осіб, які в цих закладах навчаються, здійснюється через категорію «особа» («юридична особа» та «фізична особа» відповідно).Документ Цивільна правосуб’єктність неповнолітніх: окремі проблемні аспекти(Форум права. – 2014. – № 3. – С. 412–416., 2014) Чалий, Ю. І.; Chaliy, Y. I.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-3641-0760Звертається увага на проблемні аспекти невідповідності вимог цивільного законодавства дійсному стану, що склався у відносинах за участі малолітніх та власне неповнолітніх осіб в особистій немайновій та майновій сферах. На думку автора, обсяг цивільної дієздатності неповнолітніх осіб (в широкому значенні) підлягає розширенню щодо самостійного здійснення ними особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичних осіб та їх соціальне буття. У майновій сфері обсяг дієздатності неповнолітніх осіб може бути розширений стосовно здійснення ними прав третьої особи в зобов’язаннях з надання освітніх послуг.Документ Цивільно-правове регулювання відносин з виховання(Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2014. – № 3 (66). – С. 197-202, 2014) Чалий, Ю. І.; Chaliy, Y. I.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-3641-0760Розглянуто цивілістичну проблему щодо можливості кваліфікації відносин з виховання як предмета цивільного права. Зазначено, що де-факто відносини з виховання є елементом змістовної поведінки виконавця (навчального закладу) у договірних зобов’язаннях з надання освітніх послуг. Втім, вони де-юре не зазнали належного законодавчого (цивільно-правового) впорядкування, що визначає актуальність цієї тематики. Критичний аналіз деяких доктринальних положень дозволив зробити висновки про віднесення виховання до предмета цивільно-правового регулювання. The article deals with the civil law problem of the possibility of qualifying relationship on education as a subject of civil law. It states, that the de facto relationship on education, are an element of meaningful behavior of the executive (educational institution) in the contract obligations to provide educational services. However, they are not undergone proper legal (civil law) ordering de jure, that determines the relevance of the subject. Рассмотрена цивилистическая проблема о возможности квалификации отношений по воспитанию в качестве предмета гражданского права. Указано, что де-факто отношения по воспитанию являются элементом содержательного поведения исполнителя (учебного заведения) в договорных обязательствах по оказанию образовательных услуг. Однако они де-юре не претерпели должного законодательного (гражданско-правового) упорядочения, что определяет актуальность данной тематики. Критический анализ некоторых доктринальных положений позволил сделать выводы об отнесении воспитания к предмету гражданско-правового регулирования.