Перегляд за Ключові слова "admissibility of evidence"

Зараз показуємо 1 - 15 з 15

Актуальність вивчення проблематики допустимості доказів у кримінальному процесі
(Напрями реформування кримінального процесуального законодавства в Україні: зб. матеріалів науково-практичного семінару (м. Харків, 10 березня 2020 р.). - Харків, 2020. - С. 119-121., 2020) Smirnov, V. A.; Смирнов, В. А.
Стаття присвячена теоретичним та законодавчим проблемам, пов’язаним з допустимістю доказів у кримінальному провадженні, що відносяться до числа найбільш складних питань. The article deals with theoretical and legislative issues related to the admissibility of evidence in criminal proceedings, which are among the most difficult issues. Статья посвящена теоретическим и законодательным проблемам, связанным с допустимостью доказательств в уголовном производстве, относящимся к числу наиболее сложных вопросов.
Висновок експерта у справах про встановлення та оспорювання батьківства
(Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2016. - № 2 (73). - С. 161-169, 2016) Супрун, Т. С.; Suprun, T. S.
На підставі аналізу судової практики у справах про визнання та оспорювання батьківства досліджено значення висновку експерта як засобу доказування. Розкрито особливості оцінки висновку експерта судом під час розгляду таких справ. Підсумовано, що хоча висновок експерта не має для суду наперед установленого значення й оцінюється у сукупності з іншими доказами, тут він має вирішальне значення, оскільки предмет доказування у цих справах має біологічну природу, а обставини справи, на які посилаються сторони в обґрунтування своїх позовних вимог, не є очевидними.
Допустимість як критерій оцінки доказів у кримінальному провадженні : автореф. дис.
(Харків : Харківський національний університет внутрішніх справ, 2021) Смирнов, В. А.; Smirnov, V. A.; Абламський, С. Є. - науковий керівник
У дисертації досліджено теоретичні та прикладні питання щодо допустимості доказів у кримінальному провадженні. Виявлено проблемні аспекти, пов’язані з тематикою роботи, на підставі чого розроблено науково обґрунтованих пропозицій з удосконалення кримінального процесуального законодавства та практики його застосування. Визначено стан наукових досліджень проблем допустимості як критерію оцінки доказів у кримінальному процесі; охарактеризовано історичні аспекти та сучасне уявлення про правову природу допустимості доказів у кримінальному процесі. З доктринальної позиції удосконалено поняття та критерії допустимості доказів у кримінальному провадженні. Надано характеристику таким критеріям допустимості доказів, як: «належний учасник збирання доказів»; «належне процесуальне джерело», «дотримання вимог кримінального процесуального законодавства під час збирання та фіксації доказів». З'ясовано правову природу недопустимих доказів, розкрито процесуальний порядок визнання доказів недопустимими у кримінальному провадженні. Висвітлено правові наслідки визнання доказів недопустимими.
Досудове розслідування на деокупованих територіях: нормативне врегулювання та перспективи здійснення
(Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2024. – № 2 (105), ч. 2. - С. 136-148, 2024) Фоміна, Т. Г.; Fomina, T. H.; Тетяна Фоміна
Досліджено стан нормативно-правового регулювання порядку здійснення досудового розслідування, а також з’ясовано його перспективи після деокупації українських територій. Проведено аналіз законопроєктів, які регулюють процедуру здійснення кримінального провадження в післявоєнний період. Особливу увагу приділено питанню оцінки отриманих окупаційною владою доказів та наведено аргументи на користь позиції щодо недопустимості таких доказів.
Дотримання процесуальної форми як критерій допустимості доказів у кримінальному провадженні
(Modern achievements of EU countries and Ukraine in the area of law: Collective monograph. – Wloclawek - Riga: Izdevnieciba “Baltija Publishing”, 2020. – Part 1. – Р. 150-165, 2020) Дрозд, В. Г.; Drozd, V. H.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-7687-7138; Абламський, С. Є.; Ablamskyi, S. Ye.; ORCID: http://orcid.org/0000-0003-4716-3985
Надано дослідження з проблемних аспектів дотримання процесуальної форми як критерію допустимості доказів у кримінальному провадженні України. Забезпечення допустимості доказів є передумовою ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Електронні докази у кримінальному процесі: проблемні питання теорії та практики
(Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2023. – № 3 (102), ч. 2. - С. 207-220, 2023) Фоміна, Т. Г.; Fomina, T. H.; Рачинський, О. О.; Rachynskyi, O. O.
Узагальнено наукові напрацювання щодо поняття, сутності електронних доказів і надано авторське визначення поняття «електронний (цифровий) доказ» у кримінальному провадженні. Досліджено нормативно-правове регулювання використання електронних (цифрових) доказів у кримінальному провадженні. Проаналізовано слідчо-судову практику, а також практику Верховного Суду щодо визнання допустимості таких доказів у кримінальному провадженні.
Значення правових і етичних аспектів допустимості доказів, отриманих у результаті оперативно-розшукової діяльності
(Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2002. - Вип. 18. - С. 64-67, 2002) Журова, О. М.; Zhurova, O. M.
Проаналізовано необхідність правових та етичних аспектів допустимості доказів, отриманих оперативно-розшуковим шляхом. Зазначено, що в ряді випадків встановити обставини розслідуваної події шляхом провадження слідчих дій неможливо чи недоцільно, і одержання доказів зазначеним способом - єдина можливість досягнення цілей кримінального судочинства. The necessity of legal and ethical aspects of admissibility of the evidence obtained by operative-investigative means is analyzed. It is noted that in some cases it is impossible or impractical to establish the circumstances of the investigated event by conducting investigative actions, and obtaining evidence in this way is the only way to achieve the goals of criminal proceedings. Проанализирована необходимость правовых и этических аспектов допустимости доказательств, полученных оперативно-розыскным путем. Отмечено, что в ряде случаев установить обстоятельства расследуемого события путем производства следственных действий невозможно или нецелесообразно, и получения доказательств указанным способом - единственная возможность достижения целей уголовного судопроизводства.
Класифікація підстав визнання доказів допустимими у кримінальному провадженні
(Прикарпатський юридичний вісник. - 2018. - Вип. 2 (23), т. 4. - С. 232-237, 2018) Смирнов, В. А.; Smirnov, V. A.
Визначено класифікаційні критерії, за якими можливо розподілити підстави визнання доказів допустимими у кримінальному провадженні. Наведено доктринальні позиції щодо класифікації підстав визнання доказів допустимими. Надано авторське бачення поняття «критерії допустимості доказів». Виокремлено такі критерії допустимості доказів, як: 1) належне кримінальне процесуальне джерело доказів; 2) належний суб’єкт збирання доказів; 3) належний процесуальний порядок збирання (отримання) доказів.
Контроль за вчиненням злочину як ефективний захід отримання доказів у кримінальному провадженні
(Наше право. - 2015. - № 2. - С. 117-121, 2015) Суворова, Р. В.; Suvorova, R. V.
У статті розглядаються питання, що стосуються оцінки, значення та використання інформації, отриманої внаслідок здійснення контролю за вчиненням злочину. Приділяється увага застосуванню вказаної інформації в якості доказів по кримінальному провадженню, а також можливості використання її як орієнтовної. Виділено важливість та значення проведення контролю за вчиненням злочину як для викриття особи, що вчинила злочин, так і для спростування такої інформації. Висвітлені основні проблеми неналежного отримання доказів, внаслідок проведення контролю за вчиненням злочину.
Концепції допустимості доказів та їх імплементація у кримінальний процес України
(Вісник кримінального судочинства. - 2023. - № 1-2. - С. 211-220, 2023) Тесленко, І. О.; Teslenko, I. O.
Досліджено сутність концепцій, які є виключенням з правила «плодів отруєного дерева», здійснено їх застосування у судовій практиці України, задля одержання нових наукових знань та забезпечення правильного розуміння. Наголошено, що застосування, при вирішені питання щодо допустимості доказів у кримінальному провадженні, наряду з концепцією «плодів отруєного дерева» інших концепцій, які фактично є виключенням з означеної, дають гнучкості кримінальному процесу у питанні визнання доказів допустимими, що забезпечує справедливість судового процесу для обох сторін та певний баланс між громадськими інтересами суспільства та особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, її прав та свобод. Справедливість процесу в цілому та рішення (вироку) суду, як документу який приймається за його наслідками, може бути досягнутий прозорістю та зрозумілістю застосованих норм та процедур для учасників процесу та суспільства.
Належне джерело отримання доказів як критерій їх допустимості
(Юридична наука. - 2019. - № 10 (100). - С. 50-58, 2019) Смирнов, В. А.; Smirnov, V. A.
Встановлено, що для кожного джерела доказів висуваються свої вимоги допустимості, у випадку додержання яких можна говорити про допустимість конкретного доказу в цілому. Запропоновано використовувати такі уніфіковані критерії належного джерела доказів: 1) належний носій інформації; 2) джерело доказів повинно бути визначене КПК України; 3) належне процесуальне оформлення відповідно до процесуальних вимог, що висуваються для кожного джерела доказів; 4) належний порядок приєднання доказів до матеріалів кримінального провадження (для речових доказів).
Окремі аспекти імплементації доктрин допустимості доказів у кримінальне процесуальне законодавство України
(Альманах права. - 2023. - Вип. 14. - С. 514-520, 2023) Тесленко, І. О.; Teslenko, I. O.
У статті розглянуто положення чинного кримінального процесуального законодавства України, рішень Європейського суду з прав людини та сучасну практику судів України щодо застосування доктрин «плодів отруєного дерева» та «неминучого виявлення». Доведено, що на теперішній час перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією охорони прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження та ухвалення законного і справедливого рішення у кримінальній справі по суті. Зазначено, що застосування доктрин або концепцій додають гнучкості кримінальному процесу у питанні визнання доказів допустимими, що забезпечує справедливість судового процесу для сторін, які беруть участь у кримінальному провадженні, певного балансу між громадськими інтересами суспільства та особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, її прав та свобод. Зроблено висновок, що застосування як доктрини «плодів отруєного дерева», так і доктрин та концепцій, які є винятками з неї, додають гнучкості кримінальному процесу у питанні визнання доказів допустимими, що забезпечує справедливість судового процесу для обох сторін та певного балансу між громадськими інтересами суспільства та особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, її прав та свобод.
Окремі питання допустимості доказів у цивільному процесі України
(Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія : Право. - 2015. - Вип. 1, ч. 2. - С. 128-135, 2015) Теремецький, В. І.; Teremetskyi, V. I.
Досліджено проблематику допустимості доказів у сучасному цивільному процесі з урахуванням оновленої об’єктивної форми існування доказів та новітніх технологій дослідження фактичних обставин у цивільній справі. Розглянуто наукові дискусії щодо категорії «докази» та правові позиції, які сформувались стосовно допустимості доказів.
Проблемні питання допустимості доказів у судовому провадженні
(Підприємництво, господарство і право. - 2020. - № 8. - С. 274-280, 2020) Дрозд, В. Г.; Drozd, V. H.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-7687-7138
Метою статті є дослідження проблемних питань допустимості доказів у судовому провадженні з урахуванням судової практики. У статті на підставі прикладів із судової практики розглянуто проблемні аспекти визначення судом допустимості доказів; досліджено поняття «очевидно недопустимий доказ» та визначено випадки, в яких докази є очевидно недопустимими; наведено приклади визнання доказів недопустимими на підставі розбіжностей між даними досудового розслідування та безпосереднього дослідження судом доказів; з’ясовано проблемні аспекти допустимості показань з чужих слів. Наголошено, що одним із дискусійних питань є порядок визнання доказів очевидно недопустимими. Так, у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо воно було розпочате. Тобто в даному випадку суд може на будь-якому етапі судового розгляду визнати доказ недопустимим, що сприятиме більш швидкому розгляду кримінального провадження. Але поняття «очевидно недопустимий доказ» має оціночний характер, адже кримінальним процесуальним законом воно не надано. З’ясовано, що після прямого допиту протилежній стороні кримінального провадження надається можливість перехресного допиту свідка. Під час перехресного допиту дозволяється ставити навідні запитання. Право на перехресний допит зумовлюється необхідністю забезпечення принципу безпосередності дослідження доказів, що дає стороні можливість з’ясувати всі обставини, які вона вважає важливими для вирішення справи, уточнити показання свідка та поставити під сумнів ті чи інші повідомлення особи або її репутацію. Зроблено висновок, що оцінка допустимості доказів у судовому провадженні відіграє головну роль у вирішенні кримінального провадження по суті та є передумовою винесення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення. Вирішення окреслених проблемних питань сприятиме виконанню завдань кримінального провадження та забезпечить додержання конституційних прав усіх його учасників. The purpose of the article is to study the problematic issues of admissibility of evidence in court proceedings, taking into account case law. Based on examples from judicial practice, the article examines the problematic aspects of determining by the court admissibility of evidence; the concept of “obviously inadmissible evidence” has been investigated and cases have been identified in which evidence is obviously inadmissible; examples of recognition of evidence as unacceptable on the basis of discrepancies between the data of the pre-trial investigation and the direct examination of the evidence by the court are given; The problematic aspects of admissibility of testimony from other people's words are clarified. It is emphasized that one of the debatable issues is the procedure for declaring evidence obviously inadmissible. Thus, in the case of establishing the obvious inadmissibility of evidence during the trial, the court finds this evidence inadmissible, which entails the impossibility of examining such evidence or terminating its examination in court, if it was initiated. That is, in this case, the court may, at any stage of the trial, declare the evidence inadmissible, which will facilitate a faster trial. But the notion of "obviously inadmissible evidence" is of an evaluative nature, as it is not provided by the criminal procedure law. It was found that after direct interrogation, the opposite party to the criminal proceedings was given the opportunity to cross-examine the witness. It is permissible to ask leading questions during cross-examination. The right to cross-examination is conditioned by the need to ensure the principle of direct examination of evidence, which allows the party to clarify all the circumstances that it considers important for the case, clarify the testimony of a witness and question certain reports of the person or his reputation. It is concluded that the assessment of the admissibility of evidence in court proceedings plays a major role in resolving criminal proceedings on the merits and is a prerequisite for a lawful, reasonable and reasoned court decision. The solution of the outlined problematic issues will facilitate the fulfillment of the tasks of the criminal proceedings and will ensure the observance of the constitutional rights of all its participants. Целью статьи является исследование проблемных вопросов допустимости доказательств в судебном производстве с учетом судебной практики. В статье на основании примеров из судебной практики рассмотрены проблемные аспекты определения судом допустимости доказательств; исследовано понятие «очевидно недопустимое доказательство» и определены случаи, в которых доказательства очевидно недопустимыми; приведены примеры признание доказательств недопустимыми на основании расхождений между данными предварительного расследования и непосредственного исследования судом доказательств; выяснены проблемные аспекты допустимости показаний с чужих слов. Сделан вывод, что оценка допустимости доказательств в судебном производстве играет главную роль в решении уголовного производства по сути и является предпосылкой вынесения законного, обоснованного и мотивированного судебного решения. Решение обозначенных проблемных вопросов будет способствовать выполнению задач уголовного судопроизводства и обеспечит соблюдение конституционных прав всех его участников.
Інститут допустимості доказів та захист прав людини
(Кримінальний процес та криміналістика: сучасний стан та перспективи: тези доп. всеукр. наук.-практ. конф. (м. Харків, 26 листоп. 2020 р.). – Харків, 2020. – С. 23-25., 2020) Могилевський, Л. В.; Mohilevskyi, L. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-6994-6086
Підкреслено, що правильна оцінка і кваліфікація доказової бази має на меті прийняття законних рішень у кримінальному провадженні та обґрунтовано призводить до формування у суспільства віри в правосуддя. It is emphasized that the correct assessment and qualification of the evidence base is aimed at making lawful decisions in criminal proceedings and justifiably leads to the formation of society's faith in justice. Подчеркнуто, что правильная оценка и квалификация доказательной базы преследует цель принятия законных решений в уголовном производстве и обоснованно приводит к формированию у общества веры в правосудие.