Наукові публікації (Scientific publications). УДК 31
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/210
Переглянути
4 результатів
Результати пошуку
Документ Соціолого-кримінологічне дослідження «Публічна безпека та довіра до поліції»: результати 2013–2016 років(Актуальні проблеми кримінального права та кримінології у світлі реформування кримінальної юстиції : зб. тез доп. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 19 трав. 2016 р.). – Харків : ХНУВС, 2016. – С. 14-16, 2016) Баранник, О. Б.; Barannyk, O. B.; Сердюк, О. О.; Serdiuk, O. O.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-5733-6432; Щербакова, І. В.; Shcherbakova, I. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-4779-1052Визначено, що використання даних соціологічних та кримінологічних досліджень в оцінюванні роботи поліції є загальноприйнятою світовою практикою. Зазначено, що рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції. Розглянуто результати опитування громадської думки мешканців м. Харкова та Харківської області щодо публічної безпеки та довіри до поліції.Документ Позитивне соціальне сприйняття поліції як складова національної безпеки держави(Психічне здоров’я особистості у кризовому суспільстві : зб. тез VІ Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Львів, 22 жовт. 2021 р.). – Львів, 2021. – С. 325-328, 2021) Швець, Д. В.; Shvets, D. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-1999-9956Розглянуто позитивне соціальне сприйняття поліції як складову національної безпеки держави. Защначено, що для поліції громадську думку офіційно визнано одним з основних критеріїв діяльності, а прийняття грамотних управлінських рішень в організації діяльності Національної поліції має передусім відбивати демократичні настрої громадян.Документ Громадська думка як чинник ефективності діяльності органів внутрішніх справ в Україні(Право і безпека. - 2012. - № 1 (43). - С. 161-164, 2012) Малиновська, Т. М.; Malynovska, T. M.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-7713-7617Проаналізовано поняття, функції та процес формування громадської думки в діяльності органів внутрішніх справ.Документ Соціологічний моніторинг проявів корупції серед мешканців м. Харкова: результати 2013–2016 років(Кримінально-правові та кримінологічні засади протидії корупції : зб. тез доп. V Міжнар. наук.практ. конф. (м. Харків, 31 берез. 2017 р.). – Харків: ХНУВС, 2017. – С. 172–174., 2017) Сердюк, О. О.; Serdiuk, O. O.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-5733-6432; ResearcherID: I-5924-2016; Scopus Author ID: 56857350300; Марковська, Г. О.; Markovska, A.В тезах наведено результати чергового етапу моніторингу рівня сприйняття корупції та ефективності заходів із протидії та запобігання корупційним проявам, проведеного соціологами Харківського національного університету внутрішніх справ, у рамках регіональної Програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2016-2017 роки (Опитування проводиться щорічно з 2013 року). Половина респондентів повідомила, що мала корупційні відносини протягом 2016 року, так само, як і у 2015 році. На фоні загального зменшення хабарів на вимогу зростає добровільне хабарництво та, дуже суттєво, використання зв’язків. Це означає, що харків’яни займають активну позицію і самі шукають шляхи вирішення важливих для них питань, в тому числі і використовуючи корупцію. Переважна більшість харків'ян не скаржиться на випадки корупції і на індивідуальному рівні схвалюють корупцію, бо вона «функціональна» для них при вирішенні конкретних життєвих питань. Для подолання цього явища пропонують наказувати «когось іншого», а змінювати власну поведінку не вважають за потрібне. Така позиція свідчить про стійкий поведінковий стереотип «корупційної готовності». Половина опитаних добре усвідомлює негативне і руйнівне значення корупції для суспільства та держави, але кожен третій респондент вважає, що корупція є швидким шляхом вирішення складних проблем без бюрократії та тяганини. Кожний четвертий респондент вважає, що корупція - це давня традиція і, можливо, в чомусь вона виправдана. Але три чверті опитаних суб’єктивно готові до корупційних практик. Кожен третій схильний особисто виправдати хабарництво, коли для нього складається безвихідна (з його точки зору) ситуація, або йому «дуже потрібен результат». Кожен четвертий вважає, що без корупції не обійтися. Лише чверть опитаних повністю заперечує корупцію і вважає, що давати хабарі не слід ніколи та ні при яких обставинах.