Bulletin of Kharkiv National University of Internal Affairs. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ
Постійне посилання на розділhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/13
Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ / Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Харків: ХНУВС, 1995. - Виходить щоквартально. - ISSN 1999-5717.
Переглянути
7 результатів
Результати пошуку
Документ Цивільно-правовий договір як документ(Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2022. – № 4 (99). – С. 212-224, 2022) Чалий, Ю. І.; Chaliy, Y. I.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-3641-0760Визначено на підставі аналізу норм чинного законодавства України, практики їх застосування, положень цивілістичної доктрини та документознавства, загальні ознаки цивільно-правових договорів як документів. Встановлено, що договір відповідає загальним ознакам документів як таких, але вирізняється специфічним призначенням: фіксує своєю формою юридичний факт у вигляді дво- чи багатостороннього правочину. Розглянуто лише основні властивості договору-документа, тобто ті, які мають найвагоміше значення для регулювання договірних відносин.Документ Захист давнісного володіння земельною ділянкою: окремі проблемні аспекти(Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2021. – № 4 (95). – С. 90-97, 2021) Чалий, Ю. І.; Chaliy, Y. I.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-3641-0760У статті критично оцінено спроможність чинного законодавства України та правозастосовної практики надати дієвий захист інтересів безтитульних добросовісних володільців земельних ділянок. Наголошено на необхідності автономного формулювання в ЦК України положень про захист безтитульного володіння та володіння майном, що спирається на право. Звернено увагу на потребу наукового обґрунтування законодавчого розширення способів захисту давнісного володіння земельними ділянками, зокрема тих, які будуть реагувати на порушення, не пов’язані з позбавленням володіння.Документ Квазізобов’язальні правовідносини за Цивільним кодексом України(Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2007. - Вип. 37. - С. 307-312., 2007) Чалий, Ю. І.; Chaliy, Y. I.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-3641-0760Розглянуто зобов’язальні правовідносини за Цивільним кодексом України. Рассмотрены обязательственные правоотношения по Гражданскому кодексу Украины. The legal obligations under the Civil Code of Ukraine are considered.Документ Кваліфіковане мовчання законодавця: проблема розпізнання(Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2019. – № 3 (86). – С. 22-31, 2019) Чалий, Ю. І.; Chaliy, Y. I.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-3641-0760Критично оцінено спроможність системного тлумачення норм права як самодостатнього методу виявлення кваліфікованого мовчання законодавця. З метою розпізнання дійсного кваліфікованого мовчання законодавця запропоновано концентруватися на з’ясуванні правової політики, яка може виявлятися в тих чи інших випадках мовчазного виявлення волі законодавцем. При цьому відносно потреби з’ясування правової політики історичне чи доктринарне тлумачення законодавства мають похідне значення.Документ Цивільно-правове регулювання відносин з виховання(Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2014. – № 3 (66). – С. 197-202, 2014) Чалий, Ю. І.; Chaliy, Y. I.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-3641-0760Розглянуто цивілістичну проблему щодо можливості кваліфікації відносин з виховання як предмета цивільного права. Зазначено, що де-факто відносини з виховання є елементом змістовної поведінки виконавця (навчального закладу) у договірних зобов’язаннях з надання освітніх послуг. Втім, вони де-юре не зазнали належного законодавчого (цивільно-правового) впорядкування, що визначає актуальність цієї тематики. Критичний аналіз деяких доктринальних положень дозволив зробити висновки про віднесення виховання до предмета цивільно-правового регулювання. The article deals with the civil law problem of the possibility of qualifying relationship on education as a subject of civil law. It states, that the de facto relationship on education, are an element of meaningful behavior of the executive (educational institution) in the contract obligations to provide educational services. However, they are not undergone proper legal (civil law) ordering de jure, that determines the relevance of the subject. Рассмотрена цивилистическая проблема о возможности квалификации отношений по воспитанию в качестве предмета гражданского права. Указано, что де-факто отношения по воспитанию являются элементом содержательного поведения исполнителя (учебного заведения) в договорных обязательствах по оказанию образовательных услуг. Однако они де-юре не претерпели должного законодательного (гражданско-правового) упорядочения, что определяет актуальность данной тематики. Критический анализ некоторых доктринальных положений позволил сделать выводы об отнесении воспитания к предмету гражданско-правового регулирования.Документ Освітня послуга як об’єкт цивільних прав(Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2018. – № 2 (81). - С.55-65, 2018) Чалий, Ю. І.; Chaliy, Y. I.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-3641-0760Розглянуто особливості освітньої послуги як об’єкта цивільних прав. Зазначено, що власне освітньою послугою слід розцінювати правову поведінку виконавця цієї послуги, спрямовану на формування певних соціальних якостей у суб’єкта навчально-виховного впливу.Документ Захист прав замовників освітніх послуг(Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2017. – № 4 (79). - С.301-307, 2017) Чалий, Ю. І.; Chaliy, Y. I.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-3641-0760Розглянуто проблему допустимості застосування в освітніх відносинах цивільно-правового захисту. Оспорено тезу про невідповідність цивільно-правового режиму потребам упорядкування відносин «навчальний заклад – особа, яка навчається». Наголошено на зобов’язально-правовому характері відносин, що виникають на підставі договору між навчальним закладом та особами, які навчаються. Зроблено подальший висновок про принципову можливість і необхідність застосування цивільно-правого режиму як для позитивного регулювання відносин «навчальний заклад – замовник освітніх послуг (особа, яка навчається)», так і для захисту прав (інтересів) учасників подібного юридичного зв’язку.