Науково-дослідний інститут правового забезпечення інноваційного розвитку Національної академії правових наук України Харківський національний університет внутрішніх справ ЗБІРНИК НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ У СФЕРІ НАУКОВОЇ ТА НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ Харків «Право» 2019 УДК 001.89(477)(094.4/.5) З-41 Рекомендовано до друку рішенням вченої ради Науково-дослідного інституту правового забезпечення інноваційного розвитку НАПрН України (протокол № 7 від 3 вересня 2019 р.) Уп о р я д н и к и: Д. В. Швець, доктор юридичних наук, доцент, ректор Харківського національного університету внутрішніх справ; С. М. Бортник, доктор юридичних наук, перший проректор Харківського національного університету внутрішніх справ; Л. В. Могілевський, доктор юридичних наук, професор, проректор Харківського національного університету внутрішніх справ; О. С. Бакумов, кандидат юридичних наук, доцент, народний депутат України; С. В. Глібко, кандидат юридичних наук, доцент, директор Науково-дослідного інституту правового забезпечення інноваційного розвитку Національної академії правових наук України; К. О. Токарєва, кандидат юридичних наук, науковий співробітник Науково-дослідного інституту правового забезпечення інноваційного розвитку Національної академії правових наук України; В. В. Чумак, кандидат юридичних наук, т. в. о. начальника відділу організації наукової роботи Харківського національного університету внутрішніх справ; О. О. Хань, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник відділу організації наукової роботи Харківського національного університету внутрішніх справ Збірник нормативно-правових актів у сфері наукової та науково-технічної діяльності в Украї- З-41 ні / [упоряд.: Д. В. Швець, О. С. Бакумов, О. О. Хань та ін.]. – Харків : Право, 2019. – 880 с. ISBN 978-966-937-802-6 У представленому Вашій увазі збірнику відображена система законодавства у сфері наукової та науково-технічної діяльності в Україні з урахуванням останніх змін: від міжнародних угод України та Європейського Союзу щодо науково- го співробітництва до національних стандартів, які встановлюють вимоги до оформлення результатів наукової роботи в Україні. Зміст збірника викладений у логічній послідовності, кожен його розділ та параграф відповідає відокремленому пи- танню законодавчого регулювання наукової та науково-технічної діяльності в Україні: угоди між Україною та ЄС у сфері науки і техніки, питання організації наукової та науково-технічної діяльності в Україні, інноваційна діяльність в Україні, наукові та технологічні парки, державні інституції у сфері науки і техніки, державне фінансування наукової та науково- технічної діяльності, національне регулювання міжнародного співробітництва у науковій сфері, порядок здобуття науко- вих ступенів та вчених звань, порядок проходження атестації наукових установ та наукових працівників, питання оформ- лення прав інтелектуальної власності на результати наукової та науково-технічної діяльності, організації та проведення наукових конкурсів, надання державних премій для науковців, організація наукової та науково-технічної діяльності у наукових та науково-освітніх установах Міністерства внутрішніх справ України, державні стандарти у сфері наукової та науково-технічної діяльності. Збірник нормативно-правових актів з питань наукової та науково-технічної діяльності буде корисним для науковців, керівників наукових установ, здобувачів наукових ступенів, службовців державного апарату у сфері науки та всіх, хто досліджує стан законодавства у цій сфері. УДК 001.89(477)(094.4/.5) © Швець Д. В., Бакумов О. С., Хань О. О. та ін., упорядкування, 2019 ISBN 978-966-937-802-6 © Оформлення. Видавництво «Право», 2019 ЗМІСТ РОЗДІЛ I. УГОДИ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄС У СФЕРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ Угода між Україною та Європейським Співтовариством про наукове і технологічне співробітництво ................................................................................................. 9 Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері вищої освіти» ................ 13 Глава 9 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони ........ 15 Угода між Україною і Європейським Союзом про участь України у програмі Європейського Союзу «Горизонт 2020» – Рамкова програма з досліджень та інновацій (2014–2020) ............................ 16 РОЗДІЛ II. ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ НАУКОВОЇ ТА НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ Параграф 1. Основи наукової та науково-технічної діяльності Закон України «Про вищу освіту» ................................................................................................................. 22 Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» .................................................................... 78 Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» .................................................... 118 Закон України «Про науково-технічну інформацію» ................................................................................. 120 Закон України «Про наукову і науково-технічну експертизу» .................................................................. 126 Закон України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» ...................... 135 Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації Закону України “Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій”» ............................................. 145 Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень і науково-технічних розробок на період до 2020 року» ....................... 151 Наказ Міністерства освіти і науки України «Щодо Положення про організацію наукової, науково-технічної діяльності у вищих навчальних закладах III та IV рівнів акредитації» ................... 153 Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження мінімальних ставок винагороди авторам технологій і особам, які здійснюють їх трансфер»................................................. 157 Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Про затвердження Переліку наукових спеціальностей» ......................................................................... 158 Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Про затвердження Порядку надання відомостей про основні результати наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та у сфері трансферу технологій» ..................................... 173 Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Порядку формування Переліку наукових фахових видань України» ...................................................................... 178 Про Етичний кодекс ученого України ......................................................................................................... 183 Методичні рекомендації з комерціалізації розробок, створених в результаті науково-технічної діяльності ....................................................................................................................... 187 Параграф 2. Інноваційна діяльність в Україні, наукові та технологічні парки Закон України «Про інноваційну діяльність» ............................................................................................ 196 Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» ...................................... 205 Закон України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» ................... 208 Закон України «Про наукові парки» ............................................................................................................ 213 Закон України «Про науковий парк «Київська політехніка» .................................................................... 220 Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку погодження рішення про створення наукового парку» ............................................................................. 223 Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації проектів наукових парків, реалізація яких потребує державної підтримки» .......................................... 224 3 Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення моніторингу та здійснення контролю за реалізацією проектів технологічних парків» ............................................... 226 Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів» ................................................ 240 Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання визначення середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності галузевого рівня на 2017–2021 роки» ........................ 242 Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації інноваційних проектів і ведення Державного реєстру інноваційних проектів» ..................................... 249 Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про затвердження Методики проведення державної експертизи інвестиційних проектів та форми висновку за її результатами» .............................................................. 253 Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності» ............................................... 260 Наказ Міністерства освіти і науки України «Про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності».............................................................................................................. 261 Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження форми заяви про розгляд інноваційного проекту, форми інноваційного проекту та Порядку проведення державної експертизи інноваційних проектів» ................................................. 264 Методичні рекомендації Міністерства освіти і науки України щодо створення та діяльності центрів ТТ .................................................................................................. 268 Параграф 3. Державні інституції у сфері науки і техніки Закон України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» ................ 270 Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання наукових установ (організацій, підприємств), що перебувають у віданні Національної академії наук, національних галузевих академій наук» ..................................................................................................... 274 Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Міністерство освіти і науки України».................................................................................................. 276 Постанова Кабінету Міністрів України «Про утворення Національної ради України з питань розвитку науки і технологій» ........................................................................................................ 285 Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про конкурс щодо обрання членів Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій» ........................................................................................................ 291 Постанова Кабінету Міністрів України «Про Національний фонд досліджень України» .................... 296 Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про національний науковий центр» ............................................................................................................. 302 Постанова Кабінету Міністрів України «Питання державних ключових лабораторій» ........................ 304 Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок визначення наукових об’єктів, що становлять національне надбання, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» .................................... 311 Постанова Кабінету Міністрів України «Про утворення, реорганізацію та ліквідацію державних наукових установ» ............................................................................................. 313 Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Примірного положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних наукових посад державної наукової установи» ..................................................................................................................... 315 Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання обрання та призначення керівника державної наукової установи» .................................................................................................... 320 Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового положення про наглядову раду при державній науковій установі» ............................................................................. 328 4 Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового положення про раду молодих вчених при органах виконавчої влади» ....................................................................... 331 Статут Національної академії наук України ............................................................................................... 334 Параграф 4. Державне фінансування наукової та науково-технічної діяльності Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування тематики наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» .......................................................................................... 341 Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення конкурсного відбору наукових, науково-технічних робіт, що плануються до виконання за рахунок коштів державного бюджету» ................................................................................................... 342 Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження критеріїв оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на проведення наукових досліджень, технічний розвиток та інноваційну діяльність» ......................................................................................... 346 Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання грантової підтримки наукової і науково-технічної діяльності за рахунок коштів державного бюджету» ............................................. 350 Параграф 5. Національне регулювання міжнародного співробітництва у науковій сфері Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок реалізації права на академічну мобільність» ............................................................................................. 353 Постанова Кабінету Міністрів України «Питання навчання студентів та стажування (наукового стажування) аспірантів, ад’юнктів і докторантів, наукових і науково-педагогічних працівників у провідних вищих навчальних закладах та наукових установах за кордоном» ............... 355 Наказ Міністерства освіти і наук України «Про затвердження Порядку реєстрації міжнародних науково-технічних програм і проектів, що виконуються в рамках міжнародного науково-технічного співробітництва українськими вченими, а також грантів, що надаються в рамках такого співробітництва» ................. 358 РОЗДІЛ III. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПОРЯДКУ ЗДОБУТТЯ НАУКОВИХ СТУПЕНІВ ТА ВЧЕНИХ ЗВАНЬ Параграф 1. Порядок здобуття наукових ступенів Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)» ............................. 362 Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності» .................................................................................................................. 371 Постанова Кабінету Міністрів України «Про проведення експерименту з присудження ступеня доктора філософії» ........................................ 378 Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів» .............................................................. 386 Постанова Кабінету Міністрів України «Про Деякі питання реалізації статті 54 Закону України «Про вищу освіту» (Порядок затвердження рішень про присвоєння вчених звань та зразки державних документів про присвоєння вчених звань) ............................................................. 393 5 Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок доставляння обов’язкових примірників документів» ....................................................... 397 Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Вимог до оформлення дисертації» ........................................................................... 401 Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Вимоги до опублікованої монографії, що подається на здобуття наукового ступеня доктора і кандидата наук» ............................................................................................ 407 Наказ Міністерства освіти і науки України «Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук» ............................................................................................................................ 409 Наказ Міністерства освіти і науки України «Про оприлюднення дисертацій та відгуків офіційних опонентів» ........................................................ 410 Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Положення про спеціалізовану вчену раду» ............................................................................................ 411 Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження форм документів атестаційної справи здобувача ступеня доктора філософії» .......................................................................................................................... 430 Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Деякі питання присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань» ....................................... 434 Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Перелік експертних рад з питань проведення експертизи дисертаційних робіт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України» .......................................................................... 437 Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Деякі питання експертних рад з питань проведення експертизи дисертаційних робіт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України» .......................................................................... 438 Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам» ....................................................................................................... 441 Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Порядку визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах наукових ступенів» ....................................................................................... 457 Постанова Президії ВАК «Перелік наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук» ............................................................................................ 464 Постанова ВАК «Про затвердження переліків установ, до яких обов’язково повинні надсилатися наукові видання, де можуть публікуватися основні результати дисертаційних робіт» .................................................................................................. 536 Постанова ВАК «Про затвердження переліків установ, до яких обов’язково повинні надсилатися наукові монографії, в яких опубліковані основні результати дисертаційних робіт» .................................................................................................. 586 Постанова ВАК «Про порядок повторного захисту дисертацій у випадку зняття дисертації з розгляду у ВАК України за письмовою заявою здобувача» ..................................... 586 РОЗДІЛ IV. ПОРЯДОК ПРОХОДЖЕННЯ АТЕСТАЦІЇ НАУКОВИХ ПРАЦІВНИКІВ ТА НАУКОВИХ УСТАНОВ, ВИЗНАЧЕНИЙ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ Закон України «Про професійний розвиток працівників» ................................................................................................. 588 Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про атестацію наукових працівників» .................................................. 592 6 Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення державної атестації наукових установ» ................................ 596 Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання проведення державної атестації закладів вищої освіти в частині провадження ними наукової (науково-технічної) діяльності» ................................................. 600 Наказ Міністерства освіти і науки України «Деякі питання державної атестації наукових установ» ........................................................................... 603 РОЗДІЛ V. НОРМАТИВНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПОРЯДКУ ОФОРМЛЕННЯ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА РЕЗУЛЬТАТИ НАУКОВОЇ ТА НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Закон України «Про охорону прав на виноходи і корисні моделі» ................................................................................... 633 Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку реєстрації технологій та їх складових, що створені чи придбані за бюджетні кошти або створені чи придбані підприємствами державної форми власності» .............. 651 Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель» ....... 653 Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель» ...................... 678 Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Положення про Державний реєстр патентів України на винаходи» ...................... 708 Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Положення про Державний реєстр патентів України на корисні моделі» ............ 718 Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Положення про Державний реєстр патентів і деклараційних патентів України на секретні винаходи» ......................................................................... 725 Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Положення про Державний реєстр деклараційних патентів України на секретні корисні моделі» .......................................................................................................... 730 Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Інструкції про порядок продовження строку дії патенту на винахід, об’єктом якого є засіб, використання якого потребує дозволу компетентного органу» ........................ 734 Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель) та видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі)» ........................................................................................... 737 Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Інструкції про офіційну публікацію заяви про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі) та клопотання про її відкликання» .................................. 750 РОЗДІЛ VI. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ НАУКОВИХ КОНКУРСІВ, ДЕРЖАВНИХ ПРЕМІЙ ДЛЯ НАУКОВЦІВ. Указ Президента України «Про Положення про щорічні гранти Президента України докторам наук для здійснення наукових досліджень» ........................................................................................................ 756 Указ Президента України «Про державні стипендії для видатних діячів науки, освіти, культури і мистецтва, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту та інформаційної сфери» ................................................ 757 7 Постанова Верховної Ради України «Про іменні стипендії Верховної Ради України для молодих учених – докторів наук» ......................................................................................................... 760 Постанова Верховної Ради України «Про премію Верховної Ради України молодим ученим» ........................................................................ 765 Постанова Верховної Ради України «Про Премію Верховної Ради України за внесок молоді у розвиток парламентаризму, місцевого самоврядування» ......................................................................................... 768 Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Положення про Комісію Міністерства освіти і науки України з відбору претендентів на здобуття Премії Верховної Ради України молодим ученим, іменних стипендій Верховної Ради України для молодих учених – докторів наук та розгляду наукових звітів стипендіатів» ................................................................................................. 770 РОЗДІЛ VII. ВІДОМЧІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ З ПИТАНЬ НАУКОВОЇ ТА НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В НАУКОВИХ ТА НАУКОВО-ОСВІТНІХ УСТАНОВАХ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ Наказ МВС «Про затвердження Положення про вищі навчальні заклади МВС» .................................. 774 Наказ МВС «Про затвердження Положення про організацію проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у системі МВС України» ................................. 790 Наказ МВС «Про затвердження Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у науково-дослідних установах, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, та вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку кадрів для Міністерства внутрішніх справ України і Національної поліції України» .................................................................................................................. 796 Наказ МВС «Про затвердження Положення про конкурс на кращу наукову, науково-технічну та профорієнтаційну продукцію в апараті МВС, територіальних органах, закладах, установах і підприємствах, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, та Положення про конкурс наукових робіт здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти закладів вищої освіти, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України» ........................................ 801 РОЗДІЛ VIII. ДЕРЖАВНІ СТАНДАРТИ У СФЕРІ НАУКОВОЇ ТА НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДСТУ 3017:2015 — Національний стандарт України. «Інформація та документація. Видання. Основні види. Терміни та визначення понять» ......................................................................... 808 ДСТУ 8302:2015 Інформація та документація. Бібліографічне посилання ............................................ 831 ДСТУ 4163-2003 Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів........................................................................................................ 845 ДСТУ 3008:2015 — «Інформація та документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура та правила оформлювання» ....................................................................................................... 858 8 РОЗДІЛ I УГОДИ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄС У СФЕРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ УГОДА МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИМ СПІВТОВАРИСТВОМ ПРО НАУКОВЕ І ТЕХНОЛОГІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО Угоду ратифіковано Законом № 368-IV від 25.12.2002 Щодо відновлення дії Угоди на додатковий п’ятирічний період додатково див. Угоду від 07.10.2003 Угода припинила дію. Додатково див. статтю 12 Про відновлення дії Угоди на додатковий п’ятирічний період додатково див. Угоду від 08.10.2010 Про відновлення дії Угоди на додатковий п’ятирічний період додатково див. Угоду від 03.03.2015 Дата підписання: 04.07.2002 Дата ратифікації: 25.12.2002 Дата набрання чинності: 11.02.2003 Україна, з одного боку, і Європейське Співтовариство (далі – «Співтовариство»), з другого боку, що далі іме- нуються «Сторонами», зважаючи на важливість науки і технології для їхнього економічного і соціального розвитку, визнаючи те, що Україна і Співтовариство проводять дослідницьку і технологічну діяльність у багатьох галу- зях, що становлять спільний інтерес, і те, що участь кожної зі Сторін у таких дослідженнях та розробках на осно- ві взаємності сприятиме взаємній вигоді, відповідно до Угоди про партнерство та співробітництво між Україною, з одного боку, та Європейськими Співтовариствами та їхніми державами-членами, з другого боку, підписаної 16 червня 1994 року, зокрема до Стат- ті 58 зазначеної Угоди, бажаючи створити правову основу для співробітництва у сфері наукових і технологічних досліджень, що роз- ширить і зміцнить співпрацю в галузях, які становлять спільний інтерес, і сприятиме використанню результатів такого співробітництва для економічної та соціальної вигоди Сторін, домовилися про таке: Стаття 1. Мета Сторони заохочують, розвивають і сприяють спільній діяльності в галузі науково-технологічних досліджень і розробок, що становлять взаємний інтерес. Стаття 2. Визначення Для цієї Угоди: а) «спільна діяльність» означає будь-яку діяльність, яку Сторони здійснюють чи підтримують згідно з цією Угодою, в тому числі, проведення спільних досліджень; б) «інформація» означає наукові та технічні дані, результати або методи науково-технологічних досліджень і розробок, що виникають в результаті спільних досліджень, а також будь-які інші дані, які мають відношення до спільної діяльності; в) «інтелектуальна власність» визначається так само, як у Статті 2 Конвенції про заснування Всесвітньої ор- ганізації інтелектуальної власності, прийнятої 14 липня 1967 року в Стокгольмі; г) «спільне дослідження» означає дослідження, фінансову підтримку якого забезпечує одна чи обидві Сторони і таке, що залучає до спільних робіт учасників з України та Європейського Співтовариства; д) «учасник» означає будь-яку фізичну чи юридичну особу, університет, науково-дослідний інститут чи будь- яку іншу організацію, включаючи у необхідних випадках агентства та офіційні органи Сторін, що залучаються до співробітництва. Стаття 3. Принципи Співробітництво здійснюється на основі таких принципів: а) взаємна вигода; б) своєчасний обмін інформацією, яка може мати значення для спільної діяльності; в) збалансоване отримання Україною та Співтовариством економічних і соціальних результатів із врахуванням внесків у спільну діяльність, зроблених відповідними учасниками та/або Сторонами. 9 Стаття 4. Напрями співробітництва а) Співробітництво може здійснюватися в галузі наукових досліджень, включаючи фундаментальні, техноло- гічного розвитку та демонстраційної діяльності, за наступними напрямками: – дослідження навколишнього середовища та клімату, включаючи спостереження земної поверхні; – біомедичні дослідження та дослідження в галузі охорони здоров’я; – дослідження в галузі сільського господарства, лісового господарства та рибальства; – промислові та виробничі технології; – матеріалознавство та метрологія; – неядерна енергетика; – транспорт; – технології інформаційного суспільства; – дослідження в галузі соціальних наук; – науково-технологічна політика; – навчання та обмін науковими кадрами. б) Інші напрями можуть додаватися до цього переліку після розгляду та рекомендацій спільного комітету Україна – Співтовариство, що згадується в статті 6 цієї Угоди. Стаття 5. Форми співробітництва а) Співробітництво може включати наступні види діяльності: 1) участь українських організацій у проектах Співтовариства у сферах спільної діяльності та, відповідно, участь організацій, створених у Співтоваристві, в українських проектах в цих сферах. Така участь має регламентуватися чинним законодавством Сторін. У проектах можуть також брати участь наукові та технологічні організації Сторін; проекти можуть також здійснюватися із залученням агентств і офіційних органів Сторін; 2) вільний доступ та спільне використання дослідницького обладнання, включаючи установки та об’єкти для проведення моніторингу, спостереження та експериментів, а також збору даних, що стосуються спільної діяльності; 3) візити та обмін науковими, технічними та іншими кадрами з метою участі в семінарах, симпозіумах і робо- чих нарадах, які мають відношення до спільної діяльності в рамках цієї Угоди; 4) обмін інформацією про практику, законодавство і програми, які стосуються співробітництва в рамках цієї Угоди; 5) інші дії, які можуть взаємно визначатися Сторонами у відповідності з політикою та програмами Сторін. б) Спільні дослідницькі проекти відповідно до цієї Угоди здійснюються лише після того, як учасники проекту затвердять спільний план розпорядження технологіями, як зазначено в додатку № 1 до цієї Угоди, який становить її невід’ємну частину. в) Сторони можуть спільно здійснювати співробітництво з третіми сторонами. Стаття 6. Координація та сприяння спільній діяльності а) З метою координації та сприяння спільній діяльності згідно з цією Угодою Сторони створюють спільний комітет Україна – Співтовариство зі співробітництва в галузі науки та технологій, що далі іменується «Комітет». Комітет проводить зустрічі в рамках відповідного Підкомітету, створеного Угодою про партнерство і співро- бітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їхніми державами-членами. б) До функцій Комітету входять: 1) контроль та сприяння діяльності, передбаченої цією Угодою; 2) розробка рекомендацій згідно зі статтею 4(б); 3) підготовка пропозицій щодо дій, які передбачені статтями 5, 5(а); 4) консультації Сторін про шляхи розширення співробітництва згідно з принципами, що викладені в цій Угоді; 5) щорічний звіт про стан та ефективність співробітництва, яке здійснюється в рамках цієї Угоди; 6) контроль за ефективністю виконання цієї Угоди; 7) врахування важливості регіональних аспектів співробітництва. в) Комітет збирається один раз на рік, засідання відбуваються по черзі в Україні та Співтоваристві. Позачер- гові засідання можуть проводитися за взаємною домовленістю. г) До складу Комітету повинна входити обмежена однакова кількість офіційних представників кожної Сторо- ни; Комітет приймає свій регламент, який затверджується Сторонами. Рішення Комітету приймаються шляхом консенсусу. Протоколи, що містять рішення та основні питання, приймаються на кожному засіданні та затверджу- ються співголовами, що призначаються Сторонами. Щорічний звіт Комітету надається Раді та Комітету із співро- бітництва, які створені відповідно до Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, та відповідним організаціям кожної зі Сторін. Стаття 7. Фінансування та податкові пільги а) Спільна наукова і технологічна діяльність буде здійснюватися в межах фінансових коштів, що виділяти- муться, та відповідно до законодавства, політики та програм України та Співтовариства. Як правило, кожна зі 10 Сторін несе витрати на виконання своїх обов’язків згідно з цією Угодою, включаючи витрати, що пов’язані з участю в засіданнях Комітету. б) Якщо конкретні форми наукового і технологічного співробітництва передбачають пряму чи непряму фінан- сову допомогу Європейського Співтовариства, через організації, засновані за участю Європейського Співтовари- ства, учасникам Української Сторони, то на будь-які такі гранти, фінансову чи іншу допомогу, що надається Єв- ропейським Співтовариством учасникам Української Сторони для підтримки їхньої наукової та технологічної діяльності, розповсюджуються податкові та митні пільги. Такі гранти будуть звільнені Українською Стороною від сплати мита, будь-яких митних зборів, податків на додану вартість, податків на прибуток, а також від сплати всіх інших аналогічних податків і зборів. Стаття 8. В’їзд персоналу та ввіз обладнання Кожна зі Сторін здійснює всі необхідні дії та докладає максимальних зусиль відповідно до свого законодавства з метою полегшення в’їзду, перебування та виїзду з її території персоналу, ввозу та вивозу матеріалів, інформації та обладнання, що залучені чи використовуються в рамках цієї Угоди. Стаття 9. Інформація та інтелектуальна власність Розповсюдження та використання інформації, розпорядження, розподіл та використання прав інтелектуальної власності, набутих у результаті спільних досліджень у рамках цієї Угоди, визначається згідно з положеннями, що сформульовані в додатку № 2 до цієї Угоди. Стаття 10. Інші угоди і перехідні положення 1. Ця Угода не впливає на інші угоди або домовленості, укладені між Сторонами, а також будь-які угоди або домовленості між Сторонами та третіми сторонами. 2. Сторони намагатимуться привести у відповідність до цієї Угоди інші домовленості про науково-технічне співробітництво між Україною та Співтовариством, які підпадають під дію статті 4 цієї Угоди. Стаття 11. Територіальна сфера дії Ця Угода чинна, з одного боку, на території України та, з другого боку, територіях, на яких діє Договір про заснування Європейського Співтовариства, та на умовах, що передбачені цим Договором. Ця умова не перешкоджає здійсненню спільної діяльності в рамках співробітництва у відкритому морі, відкритому космосі, на території третіх країн згідно з міжнародним правом. Стаття 12. Набуття чинності, припинення дії, врегулювання суперечок а) Ця Угода набуває чинності з дати отримання останнього письмового повідомлення про виконання Сторо- нами всіх внутрішніх процедур, необхідних для набуття нею чинності. б) Ця Угода укладається на початковий період до 31 грудня 2002 року та буде продовжуватися за взаємною згодою Сторін на наступні п’ятирічні періоди. в) Ця Угода припиняє свою дію через шість місяців з дати отримання письмового повідомлення будь-якої зі Сторін про свій намір припинити її дію. Закінчення терміну або припинення дії цієї Угоди не впливає на виконання будь-яких домовленостей, яких було досягнуто в рамках цієї Угоди, або інших конкретних прав та обов’язків, прийнятих згідно з додатками. г) Зміни та доповнення до цієї Угоди вносяться за взаємною письмовою згодою Сторін. Такі зміни та допов- нення набувають чинності з дати останнього письмового повідомлення про виконання Сторонами внутрішніх процедур, необхідних для набуття ними чинності. д) Усі спори, пов’язані з тлумаченням та застосуванням цієї Угоди, будуть вирішуватися шляхом взаємної домовленості між Сторонами. Стаття 13 Угоду складено в двох примірниках українською, англійською, голландською, грецькою, датською, іспанською, італійською, німецькою, португальською, фінською, французькою та шведською мовами кожний, причому всі тексти є автентичними. Вчинено в м. Копенгагені 4 липня 2002 року. За Україну За Європейське Співтовариство Додаток № 1 Визначальні риси плану розпорядження технологіями План розпорядження технологіями (ПРТ) є специфічною угодою, що укладається між учасниками, про вико- нання спільних досліджень і відповідні права та обов’язки учасників. Щодо інтелектуальної власності ПРТ зазвичай визначає порядок володіння, охорони, прав використання для наукових і дослідницьких цілей, експлуатації та розповсюдження, включаючи домовленості про спільні публікації, права та обов’язки дослідників, що приїздять, і процедури врегулювання суперечок. У ПРТ також може розгляда- тися попередня і нова інформація, питання ліцензування та передачі результатів наукових досліджень. ПРТ розробляється з урахуванням цілей спільного дослідження, фінансових та інших внесків Сторін або учас- ників, переваг та недоліків ліцензування територією чи сферами використання, передачі даних, товарів чи послуг, 11 що підпадають під експортний контроль, вимог з боку чинного законодавства та інших факторів, що визначають- ся учасниками. Додаток № 2 Права на інтелектуальну власність Згідно зі статтею 9 Угоди права на інформацію та інтелектуальну власність, що створюється чи передається між Сторонами в рамках Угоди, розподіляються відповідно до цього додатка. I. Застосування Цей додаток застосовується до спільних досліджень, які проводяться в рамках Угоди, за винятком випадків, що окремо визначаються за взаємною згодою Сторін. II. Володіння, розподіл та використання прав 1. У цьому додатку розглядається розподіл прав та інтересів Сторін та їх учасників. Кожна Сторона та її учас- ники забезпечують можливість отримання іншою Стороною та її учасниками прав на інтелектуальну власність, що розподілені відповідно до цього додатка. Додаток не змінює та не торкається розподілу прав, інтересів та виплат авторських винагород між Стороною та її громадянами або учасниками, які визначаються законами та практикою, що застосовується, для кожної зі Сторін. 2. У контрактних домовленостях забезпечуються застосування та дотримання таких принципів: а) відповідний захист інтелектуальної власності. Сторони і/або їх учасники повідомляють одна одну в розум- ний термін про створення будь-якої інтелектуальної власності, що виникає в рамках Угоди або домовленостей про реалізацію, та своєчасно забезпечують захист такої інтелектуальної власності; б) врахування внеску Сторін або їх учасників у визначенні прав та інтересів Сторін та учасників; в) ефективне використання результатів; г) неупереджене ставлення до учасників від іншої Сторони у порівнянні до власних учасників; д) захист конфіденційної інформації. 3. Учасники разом розробляють спільні Плани розпорядження технологіями (ПРТ) щодо володіння та вико- ристання, включаючи публікацію інформації та відомостей про інтелектуальну власність, що створюється під час спільних досліджень. Визначальні риси ПРТ містяться в додатку № 1 до Угоди. Відповідне міністерство та відом- ство Сторони, що проводить фінансування, схвалюють ПРТ до укладення конкретних контрактів про співробіт- ництво у дослідженнях та розробках, до яких вони додаються. 4. Стосовно інформації або інтелектуальної власності, що створюється під час спільних досліджень і не ого- ворена в ПРТ, діють принципи розподілу прав, що схвалені Сторонами та визначені в ПРТ. У випадку супереч- ностей інформація чи інтелектуальна власність повинні бути предметом спільного володіння всіх учасників, за- лучених до спільного дослідження, під час якого була отримана така інформація чи інтелектуальна власність. Кожен учасник, якого стосується це положення, має право використовувати інформацію чи інтелектуальну власність з власною метою без територіальних обмежень. 5. Кожна Сторона, підтримуючи умови конкуренції в галузях, яких торкається ця Угода, зобов’язується забез- печувати використання прав, отриманих відповідно до Угоди та домовленостей, які укладені в її рамках, на тако- му рівні, щоб стимулювати, зокрема: а) розповсюдження і використання інформації, яка створена, розкрита або стала доступною іншим чином згідно з Угодою; б) прийняття та виконання міжнародних технічних стандартів. 6. Припинення або закінчення терміну дії Угоди не впливає на права чи обов’язки відповідно до цього додатка. III. Авторське право У контрактних та інших домовленостях повинна бути передбачена умова про захист авторських прав, що на- лежать Сторонам або їх учасникам, відповідно до положень Бернської конвенції про захист літературних та ху- дожніх творів (Паризький акт 1971 року). IV. Наукові публікації Без порушення умов, сформульованих у розділі V, та у випадку, якщо не буде зазначене інше в ПРТ, публіка- ція результатів досліджень здійснюється спільно Сторонами або учасниками спільного дослідження. Згідно із наведеним вище загальним правилом застосовуються такі процедури: 1. У випадку публікації однією Стороною чи її організаціями наукових збірок, статей, звітів, книг, а також аудіовізуальних творів та комп’ютерних програм, що створені в результаті співробітництва за Угодою, інша Сто- рона чи її організація отримує безоплатну невиключну ліцензію, що не може бути відкликана і має чинність у будь-якій країні на переклад, відтворення, переробку, передачу та публічне розповсюдження таких робіт в об- сягах, що обумовлені в ПРТ. 12 2. Сторони забезпечують якнайширше розповсюдження наукових публікацій, які є результатом спільних до- сліджень в рамках Угоди. 3. Усі виконані в рамках Угоди екземпляри робіт із забезпеченими авторськими правами повинні містити імена авторів твору, за винятком, коли автор відкрито відмовляється бути названим. Екземпляри робіт повинні також містити ясну вказівку про підтримку співробітництва Сторін. V. Інформація з обмеженим доступом А. Документальна інформація з обмеженим доступом: 1. Кожна зі Сторін та їх учасники повинні, якнайшвидше та бажано в ПРТ, визначити інформацію, яку вони бажали б залишити нерозкритою, беручи до уваги, серед іншого, такі критерії: а) конфіденційність інформації в тому розумінні, що інформація як така або в спеціальній формі, чи в єдності своїх складових не є загальновідомою серед спеціалістів у даній сфері або легко доступною для них законним шляхом; б) дійсну або потенційну комерційну цінність інформації за умови її конфіденційності; в) попередній захист інформації особою, що контролює її на законних умовах, яка здійснювала розумні за певних обставин заходи для збереження її як конфіденційної. Сторони та їх учасники можуть за певних умов домовитися, що, якщо не зазначене інше, вся інформація чи її частина, яка створюється, надається чи обмінюється під час спільних досліджень, не повинні розкриватися. 2. Кожна Сторона та її учасники забезпечують визначення інформації з обмеженим доступом, наприклад, за допомогою відповідного грифу або обмежувального напису. Це також відноситься до будь-якого повного або часткового копіювання згаданої інформації. Сторона та учасник, що отримують інформацію з обмеженим доступом, повинні дотримуватися її конфіден- ційного характеру. Такі обмеження автоматично припиняють діяти за умови розкриття для широкого загалу такої інформації її власником. 3. Інформація з обмеженим доступом, яка відноситься до цієї Угоди та отримана від іншої Сторони, може роз- повсюджуватися Стороною, що її отримала, серед власного чи найнятого персоналу та міністерств та відомств, залучених в інтересах здійснення спільного дослідження, за умови, що будь-яка інформація з обмеженим доступом, розповсюджена таким чином, повинна бути предметом домовленості про конфіденційність та повинна бути чітко визначена, про що було зазначено вище. 4. За наявності попередньої письмової згоди Сторони, що надає інформацію з обмеженим доступом, Сторона, що отримує таку інформацію, може розповсюджувати інформацію з обмеженим доступом ширше, ніж це перед- бачено в підрозділі 3 цього розділу. Сторони спільно розробляють процедури запиту та отримання попереднього письмового дозволу для такого ширшого розповсюдження та надаватимуть такий дозвіл у тій мірі, в якій це при- пустимо відповідно до чинного законодавства Сторін. Б. Недокументована інформація з обмеженим доступом Недокументована інформація з обмеженим доступом або інша конфіденційна інформація, що представлена на семінарах та інших зустрічах, які організовуються в рамках цієї Угоди, або інформація, яка з’являється в резуль- таті залучення персоналу, використання технічних засобів або спільних проектів, підлягає режиму поводження Сторонами чи учасниками відповідно до принципів, які вказані в цьому додатку для документальної інформації, за умови, що отримувач інформації з обмеженим доступом або іншої конфіденційної чи секретної інформації отримує повідомлення про конфіденційний характер інформації, що передається, в момент її передачі. В. Контроль Кожна Сторона зобов’язується забезпечити контроль за інформацією з обмеженим доступом, яку вона отримує, відповідно до Угоди. У випадку, коли одній зі Сторін стає відомо, що вона не зможе, або передбачається, що не зможе дотриматися умов конфіденційності, як вказано в підрозділах А та Б цього додатка, вона повинна негайно повідомити про це іншу Сторону. Після цього Сторони шляхом спільних консультацій визначають необхідні за- ходи. СПІЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ МІНІСТРІВ ОСВІТИ ЄВРОПИ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПРОСТІР У СФЕРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ» Болонья, 19 червня 1999 року Європейський процес, завдяки його особливим досягненням впродовж останніх декількох років, стає дедалі відчутнішою і значимішою реалією для Європейського Союзу та його громадян. Перспективи розширення разом з поглибленням відносин з іншими європейськими державами надають цій реалії ще ширших вимірів. Водночас, ми є свідками дедалі більшого усвідомлення політиками та науковцями, а також громадськістю, потреби у побу- дові більш всеохоплюючої та спрямованої у майбутнє Європи, зокрема на основі використання і зміцнення її ін- телектуального, культурного, соціального, наукового та технологічного потенціалу. 13 «Європа знань» є на сьогодні широко визнаним незамінним фактором соціального і людського розвитку, а та- кож невід’ємною складовою зміцнення та інтелектуального збагачення європейських громадян, оскільки саме така Європа спроможна надати їм необхідні знання для протистояння викликам нового тисячоліття разом із усвідом- ленням спільних цінностей та належності до єдиної соціальної і культурної сфери. Загальновизнаним є першочергове значення освіти та освітнього співробітництва для розвитку і зміцнення стабільних, мирних і демократичних суспільств, що особливо відчувається на прикладі ситуації на південному сході Європи. У Сорбонській декларації від 25 травня 1998 року, в основу якої покладено саме такі міркування, наголошу- ється на провідній ролі університетів у розвитку європейського культурного виміру. У ній підкреслюється, що створення європейського простору у сфері вищої освіти є ключовим шляхом спри- яння мобільності та працевлаштуванню громадян, а також розвитку континенту в цілому. Група європейських держав прийняла запрошення взяти на себе зобов’язання щодо досягнення визначених у Декларації цілей, підписавши її чи висловивши принципову згоду. Спрямованість декількох реформ у сфері ви- щої освіти, які були паралельно розпочаті у Європі, засвідчили рішучість багатьох урядів діяти. Зі свого боку, європейські вищі навчальні заклади взяли на себе завдання та головну роль у створенні євро- пейського простору вищої освіти, у тому числі виходячи з основоположних принципів Болонської університетської хартії 1988 року. Надзвичайно важливим є те, щоб незалежність та автономія університетів забезпечували постій- ну адаптацію систем вищої освіти і наукових досліджень відповідно до нових потреб, вимог суспільства та розви- тку наукових знань. Обраний курс пролягає у вірному напрямку і має значиму ціль. Досягнення більшої сумісності та порівнян- ності систем вищої освіти, втім, потребує постійної рушійної сили. Ми повинні підтримувати цей процес, сприя- ючи реалізації конкретних заходів, аби наші кроки на окресленому шляху приносили відчутні результати. У зу- стрічі, що відбулася 18 червня, взяли участь авторитетні фахівці та науковці з усіх представлених на ній держав. На ній було вироблено низку корисних порад щодо кроків, яких потрібно вжити. Зокрема, нам слід зосередитися на вирішенні завдання збільшення міжнародної конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти. Життєздатність та ефективність будь-якої цивілізації вимірюється її культур- ним впливом на інші країни. Ми повинні забезпечити існування такої системи вищої освіти у Європі, яка була б привабливою для всього світу і відповідала б особливостям наших культурних та наукових традицій. Підтверджуючи свою підтримку загальним принципам, викладеним у Сорбонській декларації, ми координує- мо нашу політику з метою досягнення у найближчому часі, не пізніше першої декади третього тисячоліття, таких цілей, які, на нашу думку, мають першочергове значення для створення європейського простору вищої освіти та поширення європейської системи вищої освіти у світі: 1. Затвердження загальносприйнятної та порівнянної системи вчених ступенів, у тому числі шляхом запро- вадження додатка до диплому, з метою сприяння працевлаштуванню європейських громадян та міжнародній конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти. 2. Запровадження системи на основі двох ключових навчальних циклів: додипломного та післядипломного. Доступ до другого циклу навчання потребуватиме успішного завершення першого, який має тривати щонайменше три роки. Вчений ступінь, що присвоюється по завершенні першого циклу, на європейському ринку праці сприй- матиметься як відповідний рівень кваліфікації. Кінцевим результатом другого навчального циклу має бути вчений ступінь магістра та/або кандидата наук, як у багатьох європейських країнах. 3. Створення системи кредитів на зразок Європейської системи трансферу оцінок (ECTS), як відповідного за- собу сприяння більшій мобільності студентів. Кредити можуть бути отримані також поза межами вищих навчальних закладах, включаючи постійне навчання, за умови їхнього визнання з боку відповідного університету-отримувача. 4. Сприяння мобільності через усунення перешкод на шляху ефективного використання права на вільне пере- сування з безпосередньою метою: – забезпечення студентам доступу до навчальних можливостей, а також до відповідних послуг; – забезпечення визнання та зарахування часу, який вчитель, дослідник чи член адміністративного персоналу провів у європейському навчальному закладі проводячи дослідження, викладаючи та виконуючи відповідну до свого фаху роботу, зі збереженням їхніх законних прав; – сприяння європейському співробітництву щодо забезпечення якості освіти з метою вироблення порівняльних критеріїв та методологій; – просування необхідних європейських стандартів у галузі вищої освіти, зокрема щодо розробки навчальних планів, співробітництва між освітніми закладами, схем мобільності та інтегрованих навчальних, дослідницьких і виховних програм. Таким чином, ми беремо на себе зобов’язання досягнути окреслених вище цілей – в межах своєї компетенції та поважаючи відмінності у культурі, мові, національних освітніх системах, а також автономію університетів – з метою зміцнення європейської сфери вищої освіти. Задля цього ми проводитимемо політику міжурядового співробітництва із залученням європейських неурядових організацій, що функціонують у сфері вищої освіти. Ми сподіваємося на швидку та позитивну відповідь з боку університетів та їхній активний внесок в успішність наших зусиль. 14 УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ВИТЯГ) Щодо обсягу тимчасового застосування окремих частин цієї Угоди див. Вербальну ноту Угоду ратифіковано із заявою Законом № 1678-VII від 16.09.2014 Щодо тимчасового застосування з 1 січня 2016 року Угоди див. Лист Міністерства закордонних справ № 72/14-612/1-2980 від 30.11.2015 Глава 9 Співробітництво у сфері науки та технологій Стаття 374 Сторони розвивають та посилюють наукове та технологічне співробітництво з метою як наукового розвитку як такого, так і зміцнення свого наукового потенціалу для вирішення національних та глобальних викликів. Сто- рони докладають зусиль для досягнення прогресу в набутті наукових та технологічних знань, важливих для забез- печення сталого економічного розвитку, шляхом розвитку дослідних потужностей та людського потенціалу. На- копичення та обмін науковою інформацією сприяють підвищенню конкурентоспроможності Сторін шляхом розширення можливостей їх економіки щодо набуття та використання знань для комерціалізації нових продуктів та послуг. Врешті-решт, Сторони розвивають свій науковий потенціал з метою дотримання глобальної відпові- дальності та зобов’язань у таких сферах, як охорона здоров’я, захист навколишнього середовища, зокрема зміна клімату, та інші глобальні виклики. Стаття 375 1. Співробітництво враховує діючі рамки співробітництва, встановлені Угодою про співробітництво у сфері науки і технологій між Україною та Європейським Співтовариством, а також мету України до поступового на- ближення до політики та права ЄС у сфері науки і технологій. 2. Співробітництво між Сторонами спрямовується на сприяння залученню України до Європейського дослід- ницького простору. 3. Таке співробітництво сприяє Україні у підтримці реформування та реорганізації системи управління науко- вою сферою та дослідних установ (зокрема в розвитку її потенціалу щодо розвитку науки і технологій) з метою сприяння розвитку конкурентоспроможної економіки та суспільства, яке базується на знаннях. Стаття 376 Співробітництво забезпечується, зокрема, шляхом: a) обміну інформацією щодо політики Сторін у сфері науки та технологій; b) участі у наступній Рамковій програмі ЄС з досліджень та інновацій «Горизонт 2020»; c) спільної реалізації наукових програм та дослідної діяльності; d) спільного дослідження діяльності, спрямованої на заохочення наукового прогресу, трансферу технологій та ноу-хау; e) навчання шляхом реалізації програм обміну для дослідників та спеціалістів; f) організації спільних заходів щодо наукового та технологічного розвитку; g) вжиття заходів, спрямованих на розвиток сприятливих умов для проведення досліджень та впровадження нових технологій, а також належного захисту інтелектуальної власності результатів досліджень; h) активізації регіонального та іншого міжнародного співробітництва, зокрема в Чорноморському контексті та в рамках багатосторонніх організацій, зокрема Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) та Великої Вісімки (G8), а також у кон- тексті багатосторонніх угод, наприклад Рамкової конвенції ООН про зміну клімату 1992 року; i) обміну досвідом у сфері управління науково-дослідними установами з метою розвитку та покращення їхніх спроможностей щодо здійснення та участі у наукових дослідженнях. Стаття 377 Постійний діалог відбуватиметься з питань, охоплених Главою 9 Розділу V («Економічне та галузеве співро- бітництво») цієї Угоди. 15 УГОДА між Україною і Європейським Союзом про участь України у програмі Європейського Союзу «Горизонт 2020» – Рамкова програма з досліджень та інновацій (2014–2020) \Угоду ратифіковано Законом № 604-VIII від 15.07.2015 Україна, з однієї сторони, та Європейська комісія (далі – Комісія) від імені Європейського Союзу, з іншої сторони (далі разом – Сторони), беручи до уваги те, що: (1) Протокол III до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європей- ським співтовариством з атомної енергії та їх державами-членами, з іншої сторони, щодо рамкової угоди між Україною і Європейським Союзом про загальні засади участі України у програмах ЄС передбачає статтею 5, що конкретні терміни та умови участі України у кожній конкретній програмі, зокрема фінансовий внесок та процеду- ри звітності і оцінки, визначаються компетентними органами України та Комісією. Протокол тимчасово застосовується з 1 листопада 2014 року1. (2) 11 грудня 2013 року Європейський Парламент і Рада прийняли Регламент № 1291/2013/EU про створення нової Програми ЄС з досліджень та інновацій «Горизонт 2020 – Рамкова програма з досліджень та інновацій» (2014-2020)2 (далі – Програма). (3) Програма спрямована на сприяння досягненню єдиного європейського наукового простору та інновацій- ного союзу. (4) Згідно зі статтею 7 Регламенту № 1291/2013/EU конкретні терміни та умови, що стосуються участі асоці- йованої країни у Програмі, у тому числі фінансового внеску, який має базуватися на показнику валового внутріш- нього продукту асоційованої країни, визначаються міжнародним договором між Союзом і асоційованою країною3. домовились про таке: Стаття 1 Сфера застосування Програми 1. Україна бере участь в Програмі в якості асоційованої країни включаючи окремі програми та правила участі, які визначено нижче: Регламент № 1291/2013/EU про створення Рамкової програми Горизонт 2020 з досліджень та інновацій (2014–2020)4; Регламент Європейського Парламенту та Ради № 1290/2013/EU від 11 грудня 2013 року5, що встановлює пра- вила участі у програмі Горизонт 2020, включаючи делеговані акти та будь-які інші подальші правила; Рішення Ради № 743/2013/EU про створення Спеціальної програми з реалізації «Горизонт 2020»6 та інші пра- вила, що відносяться до реалізації Програми Горизонт 2020. 2. Регламент Європейського Парламенту та Ради № 294/2008/EC зі змінами, внесеними Регламентом Європей- ського Парламенту та Ради № 1292/2013 про заснування Європейського інституту інновацій та технологій, засто- совується до участі українських організацій у освітніх та інноваційних товариствах7. Стаття 2 Умови асоціації України в Програмі 1. Україна бере участь у заходах Програми відповідно до умов, зазначених у цій Угоді, зокрема відповідно до правових актів, зазначених у статті 1 цієї Угоди і додатках до неї. 2. Юридичні особи України беруть участь у непрямих заходах Програми, фінансованих з бюджету 2015 року і в подальшому, на тих же умовах, що застосовуються до юридичних осіб держав-членів Європейського Союзу, за умови дотримання правил та умов, встановлених або згаданих у цій Угоді. 3. Юридичні особи України беруть участь у діяльності освітніх та інноваційних товариств на тих же умовах, що застосовуються до юридичних осіб держав-членів Європейського Союзу. 1 Рішення Ради від 29 вересня 2014 року № 2014/691/EU (OJ L289, 3.10.2014, p. 1). 2 Регламент Європейського Парламенту та Ради про створення Горизонту 2020 – Рамкової програми з досліджень та інно- вацій (2014–2020) (OJ L347, 20.12.2013, p. 104). 3 В контексті цієї Угоди Сторони розглядають термін «Угода» у значенні «Меморандуму про взаєморозуміння», що перед- бачено у статті 5 Протоколу. 4 Регламент Європейського Парламенту та Ради про створення Горизонту 2020 – Рамкової програми з досліджень та інно- вацій (2014–2020) (OJ L347, 20.12.2013, p. 104). 5 Регламент Європейського Парламенту та Ради, що встановлює правила участі у Програмі Горизонт 2020 (OJ L347, 20.12.2013, p. 81). 6 Рішення Ради № 743/2013/EU про створення Спеціальної програми (OJ L347, 20.12.2013, p. 965). 7 Регламент Європейського Парламенту та Ради № 1292/2013 від 11 грудня 2013 року із змінами, до Регламенту Європей- ської Комісії № 294/2008 про заснування Європейського інституту інновацій та технологій (OJ L347, 20.12.2013, p. 174). 16 4. В разі якщо Європейський Союз встановлює норми реалізації статей 185 і 187 Договору про функціонуван- ня Європейського Союзу, Україні дозволяється брати участь у формальних структурах, створених у рамках цих положень, відповідно до рішень і правил, які були або будуть схвалені для створення таких формальних структур. 5. Юридичні особи України беруть участь у діяльності Об’єднаного дослідницького центру, фінансованої з бюджету 2015 року і в подальшому, на тих же умовах, що застосовуються до юридичних осіб держав-членів Європейського Союзу. 6. Для участі у Програмі Україна сплачує свій фінансовий внесок до загального бюджету Європейського Со- юзу відповідно до статті 3 та Додатку II до цієї Угоди. 7. Представникам України дозволяється брати участь у якості спостерігачів в комітеті, зазначеному у статті 10.1 Рішення № 743/2013/EU про встановлення Спеціальної програми щодо реалізації «Горизонт 2020», відпові- дальному за моніторинг імплементації Програми за напрямками, які стосуються України. Цей комітет засідає без присутності представників України під час голосування. Україна інформується про результати голосування. Участь, відповідно до цього пункту, включаючи процедури отримання інформації та документації, встанов- люється у такій же формі як і для представників держав-членів Європейського Союзу. 8. Транспортні та добові витрати представників та експертів України для участі в якості спостерігачів у робо- ті комітету, згаданого у статті 10.1 Рішення № 743/2013/EU про встановлення Спеціальної програми щодо реалі- зації «Горизонт 2020», або у інших засіданнях щодо реалізації Програми, відшкодовуються Комісією на тій же основі, і відповідно до процедур, що діють в даний час для представників держав-членів Європейського Союзу. 9. Представники України беруть участь у роботі Ради правління Об’єднаного дослідницького центру відпо- відно до Регламенту роботи Ради правління Об’єднаного дослідницького центру. Участь, відповідно до цього пункту, включаючи процедури отримання інформації та документації, встанов- люється у такій же формі як і для представників держав-членів Європейського Союзу. 10. Англійська, як одна з офіційних мов Європейського Союзу, використовується для процедур, пов’язаних із запитами, грантовими угодами та звітами, а також для інших юридичних та адміністративних аспектів Програми. Стаття 3 Фінансові внески 1. Україна сплачує за кожен рік участі у Програмі фінансовий внесок до загального бюджету Європейського Союзу. Фінансовий внесок України додається до суми, що визначається щороку у загальному бюджеті Європейсько- го Союзу для задоволення фінансових зобов’язань, що випливають з різних форм заходів, необхідних для реалі- зації, управління та функціонування Програми. 2. Частина фінансового внеску України може, за зверненням України, забезпечуватися за рахунок відповід- ного зовнішнього інструменту допомоги Європейського Союзу. У випадку такої допомоги її умови будуть визна- чені у відповідних фінансових угодах. 3. Правила, що регулюють фінансові внески України, викладені у Додатку II до цієї Угоди. Стаття 4 Звітність та оцінка 1. Без шкоди для повноважень Комісії та Європейської рахункової палати стосовно контролю та оцінки Про- грами, участь України в Програмі знаходитиметься під постійним спільним контролем України та Комісії на партнерських засадах. 2. Правила щодо фінансового контролю, відшкодувань та інших заходів протидії шахрайству, викладені в До- датку III до цієї Угоди. Стаття 5 Комітет Україна-ЄС з досліджень та інновацій 1. Відповідно до цієї Угоди створюється Комітет України та Європейського Союзу з досліджень та інновацій (далі – Спільний Комітет). 2. Функції Спільного Комітету включають: – забезпечення огляду та оцінки реалізації цієї Угоди; – розгляд будь-яких шляхів покращення та подальшого розвитку співробітництва; – розгляд будь-яких питань, пов’язаних з тлумаченням або застосуванням цієї Угоди. 3. Діяльність Спільного Комітету доповнює та відповідає роботі органів, створених відповідно до Угоди про партнерство і співробітництво між Україною, з однієї сторони, і Європейськими Співтовариствами та їх держава- ми-членами, з іншої, а також Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їх державами-членами, з іншої. 17 4. Спільний Комітет складається з представників України і Європейського Союзу. 5. Спільний Комітет проводить засідання на прохання будь-якої із Сторін. 6. Спільний Комітет затверджує свій регламент роботи. Стаття 6 Набрання чинності 1. Сторони ратифікують або затверджують цю Угоду відповідно до своїх внутрішніх процедур. Документи про ратифікацію чи затвердження передаються дипломатичними каналами на зберігання до Європейської Комісії. 2. Ця Угода набирає чинності з дати передачі на зберігання останнього документу про ратифікацію або за- твердження і діє протягом строку дії Програми. Стаття 7 Заключні положення 1. Дія цієї Угоди може бути припинена будь-якою із Сторін в будь-який час протягом строку дії Програми на підставі письмового повідомлення про намір припинити участь у Програмі. За умови дотримання відповідних положень, Угода припиняє свою дію через три календарні місяці після дати отримання письмового повідомлення відповідною Стороною. Закінчення строку дії та/або припинення дії цієї Угоди не впливає на: (a) будь-які проекти чи заходи, які знаходяться в стані реалізації; (b) виконання будь-яких контрактних домовленостей, які застосовуються до цих проектів і заходів. У разі припинення дії цієї Угоди, Європейський Союз відшкодовує Україні частину внеску в загальний бюджет Європейського Союзу, що не буде витрачений через припинення дії цієї Угоди. 2. Додатки становлять невід’ємну частину цієї Угоди. 3. Ця Угода може бути змінена лише в письмовій формі за взаємною згодою Сторін. 4. Участь України, на її прохання, в якості асоційованої країни в подальшій рамковій програмі Союзу з до- сліджень та інновацій повинна бути предметом нової угоди, яка укладатиметься між Сторонами. Учинено в м. Києві 20 березня 2015 pоку у двох примірниках, кожний українською та англійською мовами, при цьому обидва тексти мають однакову силу. За Україну За Європейську Комісію (підпис) (підпис) Додаток I УМОВИ участі юридичних осіб України в Програмі 1. З метою участі України у Програмі, юридична особа України визначається як будь-яка фізична або юридич- на особа заснована в Україні, створена і визнана у встановленому національним законодавством порядку, яка володіє правоздатністю і може, діючи від свого імені, користуватись правами та нести обов’язки. У випадку фі- зичних осіб, під посиланням на створення мається на увазі постійне місце проживання. В контексті даної Угоди, суб’єкт, який не володіє правоздатністю відповідно до законодавства України, роз- глядається як такий, що прирівнюється до юридичної особи за умови дотримання вимог, викладених у статті 131 (2) Регламенту (ЄС, Євратом) № 966/20121 та статті 198 Регламенту (ЄС) № 1268/20122. 2. Враховуючи те, що ЄС не визнає незаконну анексію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, юридичні особи, створені в Автономній Республіці Крим чи місті Севастополі не мають права брати участь в Про- грамі. У випадку припинення незаконної анексії Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, це положен- ня буде переглянуто. 3. Участь юридичних осіб України у Програмі відбувається на умовах, визначених для юридичних осіб, що засновані в «асоційованій країні», як зазначено в правилах участі. Юридичні особи, засновані в Україні, мають право, на таких же умовах що і юридичні особи, засновані у дер- жавах-членах, на фінансові інструменти, створені в рамках Програми. Юридична особа, заснована в іншій асоційованій країні, користується такими ж правами і обов’язками за цією Угодою що і юридичні особи, засновані у державах-членах, за умови, що така асоційована країна, в якій засно- вана юридична особа, також погодилася надати юридичним особам з інших асоційованих країн такі ж права та обов’язки. 1 Регламент Європейського Парламенту та Ради (ЄС, Євратом) № 966/2012 від 25 жовтня 2012 року про фінансові правила, що застосовуються до загального бюджету Союзу (OJ L298, 26.10.2012). 2 Регламент про Комісію (ЄС) № 1268/2012 від 29 жовтня 2012 року про правила застосування Регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС, Євратом) № 966/2012 про фінансові правила, що застосовуються до загального бюджету Союзу (OJ L362, 31.12.2012). 18 4. Юридичні особи України беруться до уваги, так само як і юридичні особи Європейського Союзу, для від- бору незалежних експертів для завдань та на умовах, передбачених в правилах участі. 5. Сторони будуть докладати всіх зусиль, в рамках існуючих положень, для сприяння вільному пересуванню та проживанню дослідників, які беруть участь у діяльності згідно цієї Угоди, а також сприяти транскордонному руху товарів і послуг, призначених для використання в такій діяльності. 6. Україна буде вживати всіх необхідних заходів, у разі потреби, щоб гарантувати, що товари і послуги, при- дбані в Україні або імпортовані в Україну, які частково або повністю фінансуються відповідно до грантових до- говорів та/або контрактів, укладених для реалізації заходів у рамках цієї Угоди, звільняються від митних зборів, імпортних мит та інших податкових платежів, у тому числі ПДВ, які застосовуються в Україні. Додаток II ПРАВИЛА, що регулюють фінансовий внесок України до Програми (2015-2020) I. Розрахунок фінансового внеску України 1. Фінансовий внесок України до Програми встановлюється на щорічній основі пропорційно і додатково до наявної суми, що є доступною в поточному році в загальному бюджеті Європейського Союзу для асигнованих коштів, необхідних для реалізації, управління та функціонування Програми. 2. Коефіцієнт пропорційності, що визначає внесок України, розраховується шляхом встановлення співвідно- шення між валовим внутрішнім продуктом України, в ринкових цінах, та сумою валового внутрішнього продукту, в ринкових цінах, держав-членів Європейського Союзу. Таке співвідношення розраховується на основі останніх статистичних даних, що стосуються того ж самого року, наданих Статистичним офісом Європейського Союзу (Євростат) та доступних на момент публікації проекту бюджету Європейського Союзу. Проте, в подальших роках після першого року участі в Програмі, валовий внут- рішній продукт України буде нараховуватися за тією ж ставкою зростання, що і валовий внутрішній продукт держав-членів Європейського Союзу. 3. З метою надання сприяння в участі в Програмі, внесок України буде здійснюватися у відповідних фінансо- вих роках таким чином: – фінансовий рік 2015: внесок відповідно до коефіцієнту пропорційності визначеного згідно з пунктом 2, по- множений на 0,05. Сплата цього внеску буде здійснюватися рівними частками, які будуть додані до внесків за- питуваних відповідно до підпунктів 2 і 3 пункту II цього Додатку, для 2016–2020 років; – фінансовий рік 2016: внесок відповідно до коефіцієнту пропорційності визначеного згідно з пунктом 2, по- множений на 0,05; – фінансовий рік 2017: внесок відповідно до коефіцієнту пропорційності визначеного згідно з пунктом 2, по- множений на 0,05; – фінансовий рік 2018: внесок відповідно до коефіцієнту пропорційності визначеного згідно з пунктом 2, по- множений на 0,05; – фінансовий рік 2019: внесок відповідно до коефіцієнту пропорційності визначеного згідно з пунктом 2, по- множений на 0,05; – фінансовий рік 2020: внесок відповідно до коефіцієнту пропорційності визначеного згідно з пунктом 2, по- множений на 0,05. 4. На четвертому році після початку застосування цієї Угоди, Сторони переглядають коефіцієнт пропорцій- ності, що визначає фінансовий внесок України, на основі даних, що стосуються участі юридичних осіб України у непрямих і прямих заходах в рамках Програми у 2015–2017 роках. 5. Комісія повідомляє Україні, як можна швидше і не пізніше 1 вересня перед кожним фінансовим роком, таку інформацію разом з відповідним довідковим матеріалом: – суми асигнувань у кошторисній калькуляції проекту бюджету Європейського Союзу, для Програми; – оціночна сума внесків, отриманих з проекту бюджету, що відповідає участі України в Програмі відповідно до вищезазначених пунктів 1, 2 і 3. Після того, як загальний бюджет остаточно прийнятий, Комісія повідомляє Україні, у кошторисній калькуля- ції щодо участі України, остаточні суми, зазначені у першому підпункті. II. Виплата фінансового внеску України 1. Комісія надсилає, не пізніше 30 січня і 15 червня кожного фінансового року, запит Україні щодо сплати коштів відповідно до внесків України згідно цієї Угоди, крім 2015 фінансового року. 2. Такі запити щодо сплати коштів мають забезпечити виплати відповідно: – половини внеску України не пізніше 15 квітня; та – половини внеску України не пізніше 20 серпня. 19 Однак, половина внеску, яка має бути виплачена не пізніше 15 квітня розраховується з суми, викладеної у ко- шторисній калькуляції проекту бюджету: регуляризація такої суми здійснюється таким чином, щоб оплата поло- вини внеску відбулась не пізніше 20 серпня. Кожен запит щодо сплати коштів, що здійснюється відповідно до цього пункту, збільшується на одну десяту від фінансового внеску України у 2015 році, встановленого відповідно до підпункту 3 пункту I цього Додатку. 3. В останньому році Програми повний обсяг українського внеску має бути сплачений не пізніше 20 серпня 2020 року. Цей запит збільшується на одну п’яту фінансового внеску України у 2015 році, встановленого відпо- відно до підпункту 3 пункту I цього Додатку. 4. Внесок України відображується і оплачується в євро. 5. Платіж України зараховується до програм Союзу як бюджетні надходження, виділені на відповідну бюджет- ну позицію, як зазначено у звіті про доходи загального бюджету Європейського Союзу. Фінансове регулювання, що стосується загального бюджету Європейського Союзу, застосовується до управління коштами. 6. Україна сплачує свій внесок в рамках цієї Угоди відповідно до підпунктів 2 і 3 пункту II Додатку ІІ. Будь-яка затримка у сплаті внеску призводить до виплати Україною процентів за прострочений платіж по сумі неоплаченого боргу з дати строку оплати. Для розрахунку процентної ставки від суми, яка підлягає отриманню і яка не сплачена в установлений строк, застосовується процентна ставка головних операцій з рефінансування Європейського Центрального Банку, як опубліковано в серії «С» Офіційного вісника Європейського Союзу, по- чинаючи з першого календарного дня місяця від дати заборгованості із збільшенням на півтора процента. У разі, якщо затримка у виплаті внеску є такою, що може істотно поставити під загрозу реалізацію і управлін- ня Програмою, Комісія призупинить участь України у Програмі за відсутності оплати протягом 20 робочих днів після офіційного письмового нагадування, без шкоди для зобов’язань Європейського Союзу відповідно до вже укладених грантових угод та/або контрактів, що мають відношення до реалізації окремих непрямих заходів. 7. Не пізніше 30 червня року, наступного за фінансовим роком, готується звіт щодо асигнувань за Програмою відповідного фінансового року і передається Україну в порядку інформування відповідно до формату рахунку доходів і витрат Комісії. 8. Комісія, на момент закриття рахунків, пов’язаних з кожним фінансовим роком, в рамках формування рахун- ку доходів і витрат, продовжує регуляризацію рахунків щодо участі України. Така регуляризація бере до уваги зміни, які відбулися шляхом перерахування, анулювання, відтермінування, дезобов’язання, або внесення додаткових змін до бюджетів протягом фінансового року. Така регуляризація відбувається в момент другої сплати за наступний фінансовий рік і за останній рік в липні 2021 року. В подальшому регуляризація відбувається щорічно до 2023 року. Додаток III ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ українських учасників Програми І. Прямий зв’язок Комісія безпосередньо здійснює зв’язок з учасниками Програми, які засновані в Україні та з їх субпідрядни- ками. Вони можуть безпосередньо надавати Комісії всю необхідну інформацію і документацію, яку вони зобов’язані подавати згідно з вимогами цієї Угоди і грантовими договорами та/або контрактами, укладеними для їх імпле- ментації. ІІ. Аудит 1. Відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС, Євратом) № 966/2012 та Регламенту про Комісію (ЄС) № 1268/2012 та інших правил, зазначених у цій Угоді, грантові договори та/або контракти, укладені з учасниками Програми, заснованими в Україні, можуть передбачати наукові, фінансові, технологічні або інші перевірки, які проводитимуться представниками Комісії або іншими особами, уповноваженими Комісією, в будь- який час на території таких учасників і їх субпідрядників. 2. Представники Комісії, Європейської рахункової палати та інші особи, уповноважені Комісією, повинні мати належний доступ до місць, робіт і документів (у електронних та паперових версіях) і до всієї інформації, необхід- ної для того, щоб здійснювати такі перевірки, за умови, що таке право доступу чітко зазначено в текстах грантових договорів та/або контрактах, укладених для реалізації положень цієї Угоди з учасниками з України. Ненадання таких прав буде розцінюватись як нездатність обґрунтувати витрати та, в наступному, як потенційне порушення грантових угод. 3. Перевірки можуть проводитися після закінчення Програми або дії цієї Угоди, на умовах викладених у від- повідних грантових договорах та/або контрактах. Будь-яка перевірка, що проводиться після закінчення Програми або дії цієї Угоди, здійснюється відповідно до умов, викладених у цьому Додатку. 20 III. Перевірки Комісії на місцях (OLAF) 1. У рамках цієї Угоди Комісія та, безпосередньо, Європейське бюро по боротьбі з шахрайством (OLAF), упов- новажені здійснювати перевірки на місцях та інспекції у приміщеннях учасників та їх субпідрядників з України відповідно до умов, викладених у Регламенті Ради (Євратом, ЄС) № 2185/961. 2. Перевірки на місці та інспекції готуються та проводяться Комісією у тісній співпраці з визначеним компе- тентним органом України. Компетентним органом України для реалізації цього пункту у Додатку III визначено Державну службу фінан- сового моніторингу України. З метою надання допомоги у перевірці, уповноважений орган інформується заздале- гідь про об’єкт, мету і юридичні підстави перевірок та інспекцій. У цьому зв’язку, посадові особи компетентних органів України можуть брати участь у перевірках на місці та інспекціях. 3. За бажанням відповідних українських органів влади, перевірки на місці та інспекції можуть проводитися спільно Комісією та ними. 4. У випадку, якщо учасники Програми відмовляються від проведення перевірки на місці або інспекції, укра- їнські органи влади, діючи відповідно до національного законодавства, надають допомогу інспекторам Комісії, в міру необхідності, з метою надання їм можливості виконати свої обов’язки щодо проведення перевірки або ін- спекції на місці. 5. Комісія повідомляє якомога скоріше компетентному органу України про будь-який факт або підозру від- носно порушень, які були виявлені в ході перевірки на місці або інспекції. В будь-якому випадку Комісія зобов’язана інформувати вищезгаданий орган про результати таких перевірок та інспекцій. IV. Інформація та консультації 1. З метою належного застосування цього Додатку, компетентні органи влади України та Європейського Со- юзу регулярно обмінюються інформацією, якщо це не заборонено національним законодавством, і, на прохання однієї зі Сторін, проводять консультації. 2. Компетентні українські органи, протягом обґрунтованого строку, інформують Комісію, про будь-який ви- явлений ними факт або підозру відносно порушень при укладенні та виконанні грантових договорів та/або конт- рактів, укладених відповідно до положень цієї Угоди. V. Конфіденційність Інформація, передана або отримана в будь-якій формі згідно цього Додатку, визначається як професійна таєм- ниця та захищається так само, як аналогічна інформація захищається згідно з законодавством України і відповід- ними положеннями, що застосовуються до установ Союзу. Така інформація не може бути передана особам, що не є представниками установ Союзу або держав-членів або України, чиї функції надають право на доступ до такої інформації. Також така інформація не може використовуватись для цілей інших, ніж забезпечення ефективного захисту фінансових інтересів Сторін. VI. Адміністративні заходи та санкції Без шкоди для застосування українського кримінального права, адміністративні заходи і санкції можуть за- стосовуватися Комісією відповідно до Регламентів (ЄС, Євратом) № 966/2012, (ЄС) № 1268/2012 і (ЄС, Євратом) № 2988/952. VII. Відшкодування та правозастосування Рішення, що приймаються Комісією в рамках Програми відповідно до цієї Угоди, які накладають фінансові зобов’язання на суб’єкти інші, ніж держави, підлягають виконанню в Україні. На запит Комісії, орган, визначений Україною, починає процедури забезпечення виконання рішення від імені Комісії. У цьому випадку, рішення Ко- місії передається українському суду без будь-яких інших процедур, окрім перевірки автентичності рішення, ви- значеним для цієї мети Україною органом, який інформує про це Комісію. Правозастосування здійснюється від- повідно до чинного законодавства України. Відповідні умови щодо правозастосування включаються в грантові договори та/або контракти, укладені з учас- никами з України. Суд Європейського Союзу уповноважений розглядати законність рішення Комісії та призупи- нити його виконання. Крім того, суди України уповноваженні розглядати скарги про неналежне здійснення право- застосування. 1 OJ L292, 15.11.1996, p. 2. 2 Регламент Ради (ЄС, Євратом) № 2988/95 від 18 грудня 1995 року про захист фінансових інтересів Європейських Спів- товариств (OJ L312, 23.12.1995). 21 РОЗДІЛ II ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ НАУКОВОЇ ТА НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ ПАРАГРАФ 1 ОСНОВИ НАУКОВОЇ ТА НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З А К О Н У К РА Ї Н И ПРО ВИЩУ ОСВІТУ (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 37–38, ст.2004) Із змінами, внесеними згідно із Законами № 76-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 6, ст. 40 № 222-VIII від 02.03.2015, ВВР, 2015, № 23, ст. 158 № 319-VIII від 09.04.2015, ВВР, 2015, № 25, ст. 192 № 367-VIII від 23.04.2015, ВВР, 2015, № 28, ст. 244 № 415-VIII від 14.05.2015, ВВР, 2015, № 28, ст. 252 № 425-VIII від 14.05.2015, ВВР, 2015, № 30, ст. 271 № 498-VIII від 02.06.2015, ВВР, 2015, № 31, ст. 294 № 766-VIII від 10.11.2015, ВВР, 2015, № 52, ст. 482 № 848-VIII від 26.11.2015, ВВР, 2016, № 3, ст. 25 № 911-VIII від 24.12.2015, ВВР, 2016, № 5, ст. 50 № 1017-VIII від 18.02.2016, ВВР, 2016, № 13, ст. 145 № 1114-VIII від 19.04.2016, ВВР, 2016, № 22, ст. 452 № 1415-VIII від 14.06.2016, ВВР, 2016, № 30, ст. 543 № 1662-VIII від 06.10.2016, ВВР, 2016, № 48, ст. 807 № 1731-VIII від 03.11.2016, ВВР, 2016, № 51, ст. 840 № 1774-VIII від 06.12.2016, ВВР, 2017, № 2, ст. 25 № 1798-VIII від 21.12.2016, ВВР, 2017, № 7–8, ст. 50 № 1838-VIII від 07.02.2017, ВВР, 2017, № 11, ст. 104 № 1958-VIII від 21.03.2017, ВВР, 2017, № 17, ст. 206 № 2026-VIII від 16.05.2017, ВВР, 2017, № 24, ст. 278 № 2122-VIII від 11.07.2017, ВВР, 2017, № 33, ст. 360 № 2145-VIII від 05.09.2017, ВВР, 2017, № 38–39, ст. 380 Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду № 2-р/2017 від 20.12.2017 Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2233-VIII від 07.12.2017, ВВР, 2018, № 2, ст. 8 № 2300-VIII від 27.02.2018, ВВР, 2018, № 14, ст. 79 № 2443-VIII від 22.05.2018, ВВР, 2018, № 33, ст. 250 № 2704-VIII від 25.04.2019, ВВР, 2019, № 21, ст. 81 № 2745-VIII від 06.06.2019, ВВР, 2019, № 30, ст. 119 22 Установити, що у 2016 році норми і положення цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, вста- новлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України, згідно із Законом № 928-VIII від 25.12.2015 У тексті Закону слова «вищий навчальний заклад» і «вищий духовний навчальний заклад» в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами «заклад вищої освіти» і «заклад вищої духовної освіти» у відповідному від- мінку і числі згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017 Цей Закон встановлює основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах авто- номії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспромож- ного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях. Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Основні терміни та їх визначення 1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: 1) автономія закладу вищої освіти – самостійність, незалежність і відповідальність закладу вищої освіти у прий- нятті рішень стосовно розвитку академічних свобод, організації освітнього процесу, наукових досліджень, внут- рішнього управління, економічної та іншої діяльності, самостійного добору і розстановки кадрів у межах, встанов- лених цим Законом; 11) академічна доброчесність – сукупність етичних принципів та визначених Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими законами України правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень; (Частину першу статті 1 доповнено пунктом 11 згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 2) академічна мобільність – можливість учасників освітнього процесу навчатися, викладати, стажуватися чи проводити наукову діяльність в іншому закладі вищої освіти (науковій установі) на території України чи поза її межами; 3) академічна свобода – самостійність і незалежність учасників освітнього процесу під час провадження педа- гогічної, науково-педагогічної, наукової та/або інноваційної діяльності, що здійснюється на принципах свободи слова і творчості, поширення знань та інформації, проведення наукових досліджень і використання їх результатів та реалізується з урахуванням обмежень, встановлених законом; 4) акредитація освітньої програми – оцінювання освітньої програми та/або освітньої діяльності закладу вищої освіти за цією програмою на предмет: відповідності стандарту вищої освіти; спроможності виконати вимоги стандарту та досягти заявлених у програмі результатів навчання; досягнення заявлених у програмі результатів навчання; 5) вища освіта – сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, профе- сійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти; 6) вищий військовий навчальний заклад (заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання) – заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слу- хачів, студентів), ад’юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних ор- ганів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері ци- вільного захисту; (Пункт 6 частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 766-VIII від 10.11.2015) 7) заклад вищої освіти – окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить на- укову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей; 8) галузь знань – основна предметна область освіти і науки, що включає групу споріднених спеціальностей, за якими здійснюється професійна підготовка; 23 9) Європейська кредитна трансферно-накопичувальна система (ЄКТС) – система трансферу і накопичення кредитів, що використовується в Європейському просторі вищої освіти з метою надання, визнання, підтверджен- ня кваліфікацій та освітніх компонентів і сприяє академічній мобільності здобувачів вищої освіти. Система ґрун- тується на визначенні навчального навантаження здобувача вищої освіти, необхідного для досягнення визначених результатів навчання, та обліковується у кредитах ЄКТС; 10) засновник закладу вищої освіти – органи державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад вищої освіти. Права засновника, передбачені цим Законом, набуваються також на підставах, передбачених цивільним законодавством; 11) здобувачі вищої освіти – особи, які навчаються у закладі вищої освіти на певному рівні вищої освіти з ме- тою здобуття відповідного ступеня і кваліфікації; 12) кваліфікація – офіційний результат оцінювання і визнання, який отримано, коли уповноважена установа встановила, що особа досягла компетентностей (результатів навчання) відповідно до стандартів вищої освіти, що засвідчується відповідним документом про вищу освіту; 13) компетентність – динамічна комбінація знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здій- снювати професійну та подальшу навчальну діяльність і є результатом навчання на певному рівні вищої освіти; 14) кредит Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (далі – кредит ЄКТС) – одиниця вимірювання обсягу навчального навантаження здобувача вищої освіти, необхідного для досягнення визначених (очікуваних) результатів навчання. Обсяг одного кредиту ЄКТС становить 30 годин. Навантаження одного на- вчального року за денною формою навчання становить, як правило, 60 кредитів ЄКТС; 15) ліцензування – процедура визнання спроможності юридичної особи провадити освітню діяльність за пев- ною спеціальністю на певному рівні вищої освіти відповідно до стандартів освітньої діяльності; 16) освітня діяльність – діяльність закладів вищої освіти, що провадиться з метою забезпечення здобуття ви- щої, післядипломної освіти і задоволення інших освітніх потреб здобувачів вищої освіти та інших осіб; 17) освітня (освітньо-професійна, освітньо-наукова чи освітньо-творча) програма – система освітніх компо- нентів на відповідному рівні вищої освіти в межах спеціальності, що визначає вимоги до рівня освіти осіб, які можуть розпочати навчання за цією програмою, перелік навчальних дисциплін і логічну послідовність їх вивчен- ня, кількість кредитів ЄКТС, необхідних для виконання цієї програми, а також очікувані результати навчання (компетентності), якими повинен оволодіти здобувач відповідного ступеня вищої освіти; (Пункт 17 частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 18) особа з особливими освітніми потребами – особа з інвалідністю, яка потребує додаткової підтримки для забезпечення здобуття вищої освіти; 19) результати навчання – знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якос- ті, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завер- шення освітньої програми або окремих освітніх компонентів; (Пункт 19 частини першої статті 1 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) 20) спеціалізація – складова спеціальності, що визначається закладом вищої освіти та передбачає профільну спеціалізовану освітню програму підготовки здобувачів вищої та післядипломної освіти; (Пункт 20 частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 21) спеціальність – складова галузі знань, за якою здійснюється професійна підготовка; 22) сталий фонд (ендавмент) закладу вищої освіти – сума коштів або вартість іншого майна, призначена для інвестування або капіталізації на строк не менше 36 місяців, пасивні доходи від якої використовуються закладом вищої освіти з метою здійснення його статутної діяльності у порядку, визначеному благодійником або уповно- важеною ним особою; 23) якість вищої освіти – відповідність результатів навчання вимогам, встановленим законодавством, відпо- відним стандартом вищої освіти та/або договором про надання освітніх послуг; (Пункт 23 частини першої статті 1 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) 24) якість освітньої діяльності – рівень організації освітнього процесу у закладі вищої освіти, що відповідає стандартам вищої освіти, забезпечує здобуття особами якісної вищої освіти та сприяє створенню нових знань. Стаття 2. Законодавство України про вищу освіту 1. Законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України «Про освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. 2. Якщо міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені національним законодавством, застосовуються правила міжна- родних договорів. 3. Права закладу вищої освіти, що визначають його автономію, встановлені цим Законом, не можуть бути об- межені іншими законами чи нормативно-правовими актами. 24 Стаття 3. Державна політика у сфері вищої освіти 1. Державну політику у сфері вищої освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України та центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки. 2. Державна політика у сфері вищої освіти ґрунтується на принципах: 1) сприяння сталому розвитку суспільства шляхом підготовки конкурентоспроможного людського капіталу та створення умов для освіти протягом життя; 2) доступності вищої освіти; 3) незалежності здобуття вищої освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій (крім за- кладів вищої духовної освіти); 4) міжнародної інтеграції та інтеграції системи вищої освіти України у Європейській простір вищої освіти, за умови збереження і розвитку досягнень та прогресивних традицій національної вищої школи; 5) наступності процесу здобуття вищої освіти; 6) державної підтримки підготовки фахівців з вищою освітою для пріоритетних галузей економічної діяльнос- ті, напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень, науково-педагогічної, мистецької та педагогіч- ної діяльності; (Пункт 6 частини другої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 7) державної підтримки освітньої, наукової, науково-технічної, мистецької та інноваційної діяльності універ- ситетів, академій, інститутів, коледжів, зокрема шляхом надання пільг із сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів закладам вищої освіти, що провадять таку діяльність; (Пункт 7 частини другої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 8) сприяння здійсненню державно-приватного партнерства у сфері вищої освіти; 9) відкритості формування структури і обсягу освітньої та професійної підготовки фахівців з вищою освітою. 3. Формування і реалізація державної політики у сфері вищої освіти забезпечуються шляхом: 1) гармонійної взаємодії національних систем освіти, науки, мистецтва, бізнесу та держави з метою забезпе- чення стійкого соціально-економічного розвитку держави; (Пункт 1 частини третьої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 2) збереження і розвитку системи вищої освіти та підвищення якості вищої освіти; 3) розширення можливостей для здобуття вищої освіти та освіти протягом життя; 4) створення та забезпечення рівних умов доступу до вищої освіти, у тому числі забезпечення осіб з особли- вими освітніми потребами спеціальним навчально-реабілітаційним супроводом та створення для них вільного доступу до інфраструктури закладу вищої освіти з урахуванням обмежень життєдіяльності, зумовлених станом здоров’я; 5) розвитку автономії закладів вищої освіти та академічної свободи учасників освітнього процесу. Автономія закладу вищої освіти зумовлює необхідність таких самоорганізації та саморегулювання, які є відкритими до кри- тики, служать громадському інтересові, встановленню істини стосовно викликів, що постають перед державою і суспільством, здійснюються прозоро та публічно; 6) визначення збалансованої структури та обсягу підготовки фахівців з вищою освітою з урахуванням потреб особи, інтересів держави, територіальних громад і роботодавців; 7) забезпечення розвитку наукової, науково-технічної, мистецької та інноваційної діяльності закладів вищої освіти та їх інтеграції з виробництвом; (Пункт 7 частини третьої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 8) надання особам, які навчаються у закладах вищої освіти, пільг та соціальних гарантій у порядку, встанов- леному законодавством; 9) належної державної підтримки підготовки фахівців з числа осіб з особливими освітніми потребами на осно- ві створення для них вільного доступу до освітнього процесу та забезпечення спеціального навчально-реабіліта- ційного супроводу; 10) створення умов для реалізації випускниками закладів вищої освіти права на працю, забезпечення гарантії рівних можливостей щодо вибору місця роботи, виду трудової діяльності на підприємствах, в установах та орга- нізаціях усіх форм власності з урахуванням здобутої вищої освіти та відповідно до суспільних потреб; 11) запровадження механізмів стимулювання підприємств, установ, організацій усіх форм власності до надан- ня першого робочого місця випускникам закладів вищої освіти. 4. Держава сприяє розвитку закладів вищої освіти як центрів незалежної думки. Стаття 4. Право на вищу освіту 1. Кожен має право на вищу освіту. Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах вищої освіти на конкурсній основі відповідно до стандартів вищої освіти, якщо певний ступінь вищої освіти громадянин здобуває вперше за кошти державного або місцевого бюджету. Громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти і спеціальності. 25 Громадяни України, які не завершили навчання за кошти державного або місцевого бюджету за певним ступенем освіти, мають право повторно безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах вищої освіти за тим самим ступенем освіти, за умови відшкодування до державного або місцевого бюджету коштів, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (Частину першу статті 4 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 367-VIII від 23.04.2015) Право на вищу освіту гарантується незалежно від віку, громадянства, місця проживання, статі, кольору шкіри, соціального і майнового стану, національності, мови, походження, стану здоров’я, ставлення до релігії, наявності судимості, а також від інших обставин. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття вищої освіти, крім випадків, встановлених Конституцією та законами України. Не вважається дискримінацією права на здобуття вищої освіти встановлення обмежень і привілеїв, що визначаються специфічними умовами здобуття вищої освіти, зумовленими особливостями отримання кваліфікації. Для реалізації права на вищу освіту особами з особливими освітніми потребами заклади вищої освіти створюють їм необхідні умови для здобуття якісної вищої освіти. Для реалізації права на вищу освіту особами, які потребують соціальної підтримки відповідно до законодавства, здійснюється повне або часткове фінансове забезпечення їх утримання у період здобуття ними вищої освіти за кожним освітнім рівнем. Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту за другою спеціальністю у державних та комунальних закладах вищої освіти, якщо за станом здоров’я вони втратили можливість виконувати службові чи посадові обов’язки за отриманою раніше кваліфікацією, що підтверджується висновками медико-соціальної експертної комісії, та в інших випадках, передбачених законом. 2. Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, яким надано статус біженця в Україні, особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту, та особи, яким надано статус закордонно- го українця, і які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на здобуття вищої освіти нарівні з громадянами України. Здобуття вищої освіти зазначеними категоріями осіб за кошти державного бюджету здій- снюється в межах квот, визначених Кабінетом Міністрів України. Інші іноземці та особи без громадянства можуть здобувати вищу освіту за кошти фізичних (юридичних) осіб, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, законодавством або угодами між закладами вищої освіти про міжнародну академічну мобільність. Усі особи, які здобувають вищу освіту у закладах вищої освіти, мають рівні права та обов’язки. Розділ II РІВНІ, СТУПЕНІ ТА КВАЛІФІКАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ Стаття 5. Рівні та ступені вищої освіти 1. Підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми чи науковими програмами на таких рівнях вищої освіти: (Абзац перший частини першої статті 5 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень; (Абзац п’ятий частини першої статті 5 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) науковий рівень. Початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти відповідає шостому рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою загальнокультурної та професійно орієнтованої підготовки, спеціальних умінь і знань, а також певного досвіду їх практичного застосування з метою виконання типових завдань, що передбачені для первинних посад у відповідній галузі професійної діяльності. (Абзац сьомий частини першої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти відповідає сьомому рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою теоретичних знань та практичних умінь і навичок, достатніх для успішного виконання професійних обов’язків за обраною спеціальністю. (Абзац восьмий частини першої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) Другий (магістерський) рівень вищої освіти відповідає восьмому рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою поглиблених теоретичних та/або практичних знань, умінь, навичок за обраною спеціальністю (чи спеціалізацією), загальних засад методології наукової та/або професійної діяльності, інших компетентностей, достатніх для ефективного виконання завдань інноваційного характеру відповідного рівня професійної діяльності. (Абзац дев’ятий частини першої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) Третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти відповідає дев’ятому рівню Національної рамки кваліфікацій. (Абзац десятий частини першої статті 5 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) 26 Освітньо-науковий рівень вищої освіти передбачає здобуття особою теоретичних знань, умінь, навичок та інших компетентностей, достатніх для продукування нових ідей, розв’язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, оволодіння методологією наукової та педагогічної діяльності, а також проведення власного наукового дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та практичне значення. (Частину першу статті 5 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) Освітньо-творчий рівень вищої освіти передбачає оволодіння методологією мистецької та мистецько- педагогічної діяльності, здійснення самостійного творчого мистецького проекту, здобуття практичних навичок продукування нових ідей і розв’язання теоретичних та практичних проблем у творчій мистецькій сфері. (Частину першу статті 5 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) Науковий рівень вищої освіти відповідає десятому рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає набуття компетентностей з розроблення і впровадження методології та методики дослідницької роботи, створення нових системоутворюючих знань та/або прогресивних технологій, розв’язання важливої наукової або прикладної проблеми, яка має загальнонаціональне або світове значення. (Абзац тринадцятий частини першої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 2. Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою відповідної освітньої або наукової програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: (Абзац перший частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва; (Пункт 4 частини другої статті 5 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) 5) доктор наук. 3. Молодший бакалавр – це освітній або освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобу- вачем вищої освіти освітньої програми, обсяг якої становить 120 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня молодшого бакалавра на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезараху- вати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти. (Абзац перший частини третьої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017; в редакції Закону № 2745-VIII від 06.06.2019) Особа має право здобувати ступінь молодшого бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти. 4. Бакалавр – це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180–240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та переза- рахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти. (Абзац перший частини четвертої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017; в редакції Закону № 2745-VIII від 06.06.2019) Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти. 5. Магістр – це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти (науковою установою) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освіт- ньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-науко- вої програми – 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов’язково включає дослідницьку (на- укову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків. (Абзац перший частини п’ятої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 848-VIII від 26.11.2015) Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра. Ступінь магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування здобувається на основі повної загальної середньої освіти і присуджується закладом вищої освіти (науковою установою) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми, обсяг якої становить 300-360 кредитів ЄКТС. (Абзац третій частини п’ятої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 848-VIII від 26.11.2015) Наукові установи Національної академії наук України та національних галузевих академій наук можуть здійснювати підготовку магістрів за власною освітньо-науковою програмою згідно з отриманою ліцензією на відповідну освітню діяльність. Наукові установи можуть також здійснювати підготовку магістрів за освітньо- науковою програмою, узгодженою з закладом вищої освіти. У такому разі наукова складова такої програми здійснюється у науковій установі, а освітня складова – у закладі вищої освіти. (Частину п’яту статті 5 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом № 848-VIII від 26.11.2015) 27 6. Доктор філософії – це освітній і водночас перший науковий ступінь, що здобувається на третьому рівні ви- щої освіти на основі ступеня магістра. Ступінь доктора філософії присуджується спеціалізованою вченою радою закладу вищої освіти або наукової установи в результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповід- ної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у спеціалізованій вченій раді. Особа має право здобувати ступінь доктора філософії під час навчання в аспірантурі (ад’юнктурі). Особи, які професійно здійснюють наукову, науково-технічну або науково-педагогічну діяльність за основним місцем роботи, мають право здобувати ступінь доктора філософії поза аспірантурою, зокрема під час перебування у творчій відпустці, за умови успішного виконання відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у спеціалізованій вченій раді. Нормативний строк підготовки доктора філософії в аспірантурі (ад’юнктурі) становить чотири роки. Обсяг освітньої складової освітньо-наукової програми підготовки доктора філософії становить 30–60 кредитів ЄКТС. Наукові установи можуть здійснювати підготовку докторів філософії за власною освітньо-науковою програмою згідно з отриманою ліцензією на відповідну освітню діяльність або за освітньо-науковою програмою, окремі елементи якої забезпечуються іншими науковими установами та/або закладами вищої освіти. (Абзац четвертий частини шостої статті 5 в редакції Закону № 848-VIII від 26.11.2015) Доктор мистецтва – це освітньо-творчий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра. Особа має право здобувати ступінь доктора мистецтва у творчій аспірантурі. Першим етапом здобуття ступеня доктора мистецтва може бути асистентура-стажування, яка є формою підготовки мистецьких виконавських кадрів вищої кваліфікації. Порядок здобуття освітньо-творчого ступеня доктора мистецтва та навчання в асистентурі-стажуванні затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері культури за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. (Частину шосту статті 5 доповнено абзацом п’ятим згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) Ступінь доктора мистецтва присуджується спеціалізованою радою з присудження ступеня доктора мистецтва закладу вищої освіти мистецького спрямування за результатом успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньо-творчої програми та публічного захисту творчого мистецького проекту в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. (Частину шосту статті 5 доповнено абзацом шостим згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) Нормативний строк підготовки доктора мистецтва у творчій аспірантурі становить три роки. Обсяг освітньої складової освітньо-творчої програми підготовки доктора мистецтва становить 30–60 кредитів ЄКТС. (Частину шосту статті 5 доповнено абзацом сьомим згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 7. Доктор наук – це другий науковий ступінь, що здобувається особою на науковому рівні вищої освіти на основі ступеня доктора філософії і передбачає набуття найвищих компетентностей у галузі розроблення і впрова- дження методології дослідницької роботи, проведення оригінальних досліджень, отримання наукових результатів, які забезпечують розв’язання важливої теоретичної або прикладної проблеми, мають загальнонаціональне або світове значення та опубліковані в наукових виданнях. Ступінь доктора наук присуджується спеціалізованою вченою радою закладу вищої освіти чи наукової установи за результатами публічного захисту наукових досягнень у вигляді дисертації або опублікованої монографії, або за сукупністю статей, опублікованих у вітчизняних і міжнародних рецензованих фахових виданнях, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Стаття 6. Атестація здобувачів вищої освіти 1. Атестація – це встановлення відповідності засвоєних здобувачами вищої освіти рівня та обсягу знань, умінь, інших компетентностей вимогам стандартів вищої освіти. Атестація здійснюється відкрито і гласно. Здобувачі вищої освіти та інші особи, присутні на атестації, у тому числі під час захисту дисертації, можуть вільно здійснювати аудіо- та/або відеофіксацію процесу атестації. 2. Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаме- наційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об’єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи). (Абзац перший частини другої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 848-VIII від 26.11.2015) Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію. Атестація осіб, які здобувають ступінь магістра, може здійснюватися у формі єдиного державного кваліфіка- ційного іспиту за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України. (Постанови: № 334, № 684) 3. Атестація осіб, які здобувають ступінь доктора філософії, здійснюється постійно діючою або разовою спе- ціалізованою вченою радою закладу вищої освіти чи наукової установи, акредитованою Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, на підставі публічного захисту наукових досягнень у формі дисертації. Здо- бувач ступеня доктора філософії має право на вибір спеціалізованої вченої ради. Атестація осіб, які здобувають ступінь доктора мистецтва, здійснюється постійно діючою або разовою спеціалізованою радою з присудження ступеня доктора мистецтва закладу вищої освіти мистецького спрямування, 28 акредитованою Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, на підставі публічного захисту мистецьких досягнень у формі творчого мистецького проекту. Здобувач ступеня доктора мистецтва має право на вибір спеціалізованої ради з присудження ступеня доктора мистецтва. (Частину третю статті 6 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 4. Атестація осіб, які здобувають ступінь доктора наук, здійснюється постійно діючою спеціалізованою вченою радою закладу вищої освіти чи наукової установи, акредитованою Національним агентством із забезпечення якос- ті вищої освіти, на підставі публічного захисту наукових досягнень у вигляді дисертації або опублікованої моно- графії, або сукупності статей, опублікованих у вітчизняних та/або міжнародних рецензованих фахових виданнях, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. 5. Дисертації осіб, які здобувають ступінь доктора філософії, та дисертації (або наукові доповіді у разі захисту наукових досягнень, опублікованих у вигляді монографії або сукупності статей, опублікованих у вітчизняних та/ або міжнародних рецензованих фахових виданнях) осіб, які здобувають ступінь доктора наук, а також відгуки опонентів оприлюднюються на офіційних веб-сайтах відповідних закладів вищої освіти (наукових установ) від- повідно до законодавства. 6. До захисту допускаються дисертації (наукові доповіді), виконані здобувачем наукового ступеня самостійно. Виявлення в поданій до захисту дисертації (науковій доповіді) академічного плагіату є підставою для відмови у присудженні відповідного наукового ступеня. Виявлення академічного плагіату у захищеній дисертації (науковій доповіді) є підставою для скасування рі- шення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня та видачу відповідного диплома. Якщо дисертація (наукова доповідь), в якій виявлено академічний плагіат, була захищена у постійно діючій спеціалізо- ваній вченій раді, науковий керівник (консультант), офіційні опоненти, які надали позитивні висновки про науко- ву роботу, та голова відповідної спеціалізованої вченої ради позбавляються права брати участь у роботі спеціалі- зованих вчених рад строком на два роки, а заклад вищої освіти (наукова установа) позбавляється акредитації відповідної постійно діючої спеціалізованої вченої ради та права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік. Якщо дисертація (наукова доповідь), в якій виявлено академічний плагіат, була захищена у разовій спеціалізованій вченій раді, науковий керівник, члени цієї ради та офіційні опоненти, які надали пози- тивні висновки про наукову роботу, позбавляються права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад стро- ком на два роки, а заклад вищої освіти (наукова установа) позбавляється права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік. Скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату здійснюється Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти за поданням Комітету з питань етики у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та може бути оскаржене відповідно до законодавства. Стаття 7. Документи про вищу освіту (наукові ступені) 1. Документ про вищу освіту (науковий ступінь) видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню (наукову) програму та пройшла атестацію. 2. Встановлюються такі види документів про вищу освіту (наукові ступені) за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва; (Абзац п’ятий частини другої статті 7 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) диплом доктора наук. 3. У дипломі молодшого бакалавра, бакалавра, магістра зазначаються назва закладу вищої освіти (наукової установи), що видав цей документ (у разі здобуття вищої освіти у відокремленому підрозділі закладу вищої освіти (наукової установи) – також назва такого підрозділу), а також кваліфікація, що складається з інформації про здо- бутий особою ступінь вищої освіти, спеціальність та спеціалізацію, та в певних випадках – професійну кваліфікацію. (Частина третя статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 848-VIII від 26.11.2015) 4. У дипломі доктора філософії/доктора мистецтва, доктора наук зазначаються назва закладу вищої освіти (наукової установи), в якому (якій) здійснювалася підготовка, назва закладу вищої освіти (наукової установи), у спеціалізованій вченій раді (спеціалізованій раді з присудження ступеня доктора мистецтва) якого (якої) захи- щено наукові/мистецькі досягнення, а також назва кваліфікації. У назві кваліфікації доктора філософії зазначаються назва ступеня, галузі знань та/або спеціальності. У разі якщо дисертаційне дослідження виконано в суміжних галузях знань, ступені доктора філософії і доктора наук присуджуються у провідній галузі із зазначенням міжгалузевого характеру роботи. У назві кваліфікації доктора мистецтва зазначаються назва ступеня, спеціальності та в окремих випадках – назва спеціалізації. (Частина четверта статті 7 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) 29 5. Невід’ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене на- вчання. У додатку до диплома міститься інформація про результати навчання особи, що складається з інформації про назви дисциплін, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну сис- тему вищої освіти України. (Частина п’ята статті 7 в редакції Закону № 2745-VIII від 06.06.2019) 6. Документ про вищу освіту державного зразка видається закладом вищої освіти тільки за акредитованою освітньою програмою. За неакредитованою освітньою програмою заклади вищої освіти виготовляють і видають власні документи про вищу освіту у порядку та за зразком, що визначені вченою радою закладу вищої освіти. 7. Документи про вищу освіту державного зразка для осіб, які навчаються за державним замовленням, виго- товляються закладами вищої освіти та видаються за рахунок коштів державного бюджету, а для осіб, які навча- ються за кошти фізичних або юридичних осіб, вартість документів про вищу освіту включається у вартість на- вчання. Гранична вартість документів про вищу освіту державного зразка та перелік інформації, яка повинна міститися у документі про вищу освіту, встановлюються Кабінетом Міністрів України. 8. У разі здобуття особою вищої освіти за узгодженими між закладами вищої освіти, у тому числі іноземними, освітніми програмами заклади вищої освіти мають право виготовляти та видавати спільні дипломи за зразком, визначеним спільним рішенням учених рад таких закладів вищої освіти. 9. У разі здобуття особою вищої освіти одночасно за двома спеціальностями (спеціалізаціями) заклад вищої освіти має право виготовляти та видавати подвійний диплом за зразком, визначеним вченою радою закладу вищої освіти. 10. Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Стаття 8. Єдина державна електронна база з питань освіти 1. У сфері вищої освіти Єдина державна електронна база з питань освіти включає Реєстр закладів вищої осві- ти, Реєстр документів про вищу освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання та Реєстр сту- дентських (учнівських) квитків. (Частина перша статті 8 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) 2. Реєстр закладів вищої освіти містить відомості про кожен заклад вищої освіти, видані йому ліцензії та сер- тифікати про акредитацію. Відомості Реєстру закладів вищої освіти є відкритими та оприлюднюються відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», у тому числі у формі відкритих даних. (Частина друга статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 319-VIII від 09.04.2015) 3. Реєстр документів про вищу освіту містить відомості про: 1) документи державного зразка, видані закладами вищої освіти (науковими установами) України, крім інфор- мації про випускників вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти; 2) власні документи про вищу освіту, видані закладами вищої освіти України; 3) документи, видані іноземними закладами вищої освіти, визнані центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки; 4) документи, видані іноземними закладами вищої освіти, визнані закладом вищої освіти України. Фізичні та юридичні особи мають доступ до Реєстру документів про вищу освіту в обсязі, достатньому для перевірки достовірності документа про вищу освіту. 4. Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання містить відомості про сертифікати зовнішнього незалежного оцінювання. Ці відомості є доступними для перевірки їх достовірності під час прийому до закладів вищої освіти. 5. Реєстр студентських (учнівських) квитків містить відомості про видані навчальними закладами дійсні сту- дентські (учнівські) квитки, що підтверджують права студентів (учнів), передбачені законодавством. (Статтю 8 доповнено новою частиною згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 6. Розпорядником Єдиної державної електронної бази з питань освіти є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки. 7. Особа має повний доступ до всіх відомостей про себе, внесених до Єдиної державної електронної бази з питань освіти. 8. Безоплатний і вільний доступ осіб до інформації, що міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здійснюється через офіційний веб-сайт центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. 9. Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти затверджується центральним органом ви- конавчої влади у сфері освіти і науки. (Частина дев’ята статті 8 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) 30 Розділ III СТАНДАРТИ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ВИЩОЇ ОСВІТИ Стаття 9. Стандарти освітньої діяльності 1. Стандарт освітньої діяльності – це сукупність мінімальних вимог до кадрового, навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення освітнього процесу закладу вищої освіти і наукової уста- нови. 2. Стандарти освітньої діяльності розробляються для кожного рівня вищої освіти в межах кожної спеціальнос- ті з урахуванням необхідності створення умов для осіб з особливими освітніми потребами та є обов’язковими до виконання всіма закладами вищої освіти незалежно від форми власності та підпорядкування, а також науковими установами, що забезпечують підготовку докторів філософії та докторів наук. 3. Стандарти освітньої діяльності розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки за погодженням з Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. Стаття 91. Освітні програми 1. Освітня програма повинна містити: перелік освітніх компонентів; їх логічну послідовність; вимоги до рівня освіти осіб, які можуть розпочати навчання за цією програмою; кількість кредитів ЄКТС, необхідних для виконан- ня цієї програми, а також очікувані програмні результати навчання (компетентності), якими повинен оволодіти здобувач вищої освіти. 2. Заклад вищої освіти може самостійно запроваджувати спеціалізації, що зазначаються при присудженні освітньої кваліфікації особам, які успішно закінчили навчання за відповідними освітніми програмами. 3. На початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти можуть створюватися освітні програми за галуззю знань або групою спеціальностей, якщо це не суперечить відповідним стандартам вищої освіти. (Закон доповнено статтею 91 згідно із Законом № 2745-VIII від 06.06.2019) Стаття 10. Стандарти вищої освіти 1. Стандарт вищої освіти – це сукупність вимог до змісту та результатів освітньої діяльності закладів вищої освіти і наукових установ за кожним рівнем вищої освіти в межах кожної спеціальності. 2. Стандарти вищої освіти розробляються для кожного рівня вищої освіти в межах кожної спеціальності від- повідно до Національної рамки кваліфікацій і використовуються для визначення та оцінювання якості змісту та результатів освітньої діяльності закладів вищої освіти (наукових установ). 3. Стандарт вищої освіти визначає такі вимоги до освітньої програми: 1) обсяг кредитів ЄКТС, необхідний для здобуття відповідного ступеня вищої освіти; 2) перелік компетентностей випускника; 3) нормативний зміст підготовки здобувачів вищої освіти, сформульований у термінах результатів навчання; 4) форми атестації здобувачів вищої освіти; 5) вимоги до наявності системи внутрішнього забезпечення якості вищої освіти; 6) вимоги професійних стандартів (у разі їх наявності). 4. Заклад вищої освіти на підставі відповідної освітньої програми за кожною спеціальністю розробляє навчаль- ний план, який визначає перелік та обсяг навчальних дисциплін у кредитах ЄКТС, послідовність вивчення дис- циплін, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми поточного і підсум- кового контролю. На основі навчального плану у визначеному закладом вищої освіти порядку розробляються та затверджують- ся індивідуальні навчальні плани студентів, що мають містити, у тому числі, обрані здобувачами вищої освіти навчальні дисципліни. (Частина четверта статті 10 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) 5. Заклад вищої освіти у межах ліцензованої спеціальності може запроваджувати спеціалізації, перелік яких визначається закладом вищої освіти. 6. Стандарти вищої освіти за кожною спеціальністю розробляє центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки з урахуванням пропозицій галузевих державних органів, до сфери управління яких належать за- клади вищої освіти, і галузевих об’єднань організацій роботодавців та затверджує їх за погодженням з Національ- ним агентством із забезпечення якості вищої освіти. Розділ IV УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ Стаття 11. Система вищої освіти 1. Систему вищої освіти становлять: 1) заклади вищої освіти всіх форм власності; 2) рівні та ступені (кваліфікації) вищої освіти; 31 3) галузі знань і спеціальності; 4) освітні та наукові програми; 5) стандарти освітньої діяльності та стандарти вищої освіти; 6) органи, що здійснюють управління у сфері вищої освіти; 7) учасники освітнього процесу. Стаття 12. Управління у сфері вищої освіти 1. Управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється: 1) Кабінетом Міністрів України; 2) центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки; 3) галузевими державними органами, до сфери управління яких належать заклади вищої освіти; 4) органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать заклади вищої освіти; 5) Національною академією наук України та національними галузевими академіями наук; 6) засновниками закладів вищої освіти; 7) органами громадського самоврядування у сфері вищої освіти і науки; 8) Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. 2. Кабінет Міністрів України через систему органів виконавчої влади: 1) забезпечує реалізацію державної політики у сфері вищої освіти; 2) організовує розроблення, затверджує та забезпечує виконання загальнодержавних програм розвитку сфери вищої освіти; 3) забезпечує розроблення і здійснення заходів щодо створення матеріально-технічної бази та інших умов, необхідних для розвитку вищої освіти; 4) видає у межах своїх повноважень нормативно-правові акти з питань вищої освіти; 5) безпосередньо або через уповноважений ним орган здійснює права засновника, передбачені цим та іншими законами України, стосовно закладів вищої освіти державної форми власності; 6) створює дієві механізми реалізації передбачених цим Законом прав закладів вищої освіти, наукових, науко- во-педагогічних і педагогічних працівників та осіб, які навчаються у закладах вищої освіти; 7) забезпечує широку участь незалежних експертів і представників громадськості, роботодавців та осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, у підготовці та прийнятті проектів нормативно-правових актів та інших рішень, що стосуються регулювання взаємодії складових системи вищої освіти та її функціонування в цілому; 8) встановлює особливі умови підготовки фахівців за пріоритетними високотехнологічними напрямами відпо- відно до державних цільових програм; 9) забезпечує здійснення контролю за дотриманням законодавства про вищу освіту; 10) забезпечує здійснення контролю за дотриманням встановлених цим Законом обмежень при затвердженні складу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти; (Частину другу статті 12 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 1415-VIII від 14.06.2016) 11) затверджує склад Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти та у встановлених цим Законом випадках припиняє повноваження членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. (Частину другу статті 12 доповнено пунктом 11 згідно із Законом № 1415-VIII від 14.06.2016) Стаття 13. Повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, інших органів, до сфери управління яких належать заклади вищої освіти 1. Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки: 1) розробляє стратегію та програми розвитку вищої освіти і подає їх на затвердження Кабінету Міністрів України; 2) бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері вищої освіти, науки, підготовки фахівців з вищою освітою; 3) систематично відстежує та аналізує потреби вітчизняного ринку праці, вносить пропозиції щодо обсягів і напрямів державної підтримки підготовки фахівців з вищою освітою; 4) провадить аналітично-прогностичну діяльність у сфері вищої освіти, визначає тенденції її розвитку, вплив демографічної, етнічної, соціально-економічної ситуації, інфраструктури виробничої та невиробничої сфери, формує стратегічні напрями розвитку вищої освіти з урахуванням науково-технічного прогресу та інших факторів, узагальнює світовий і вітчизняний досвід розвитку вищої освіти; 5) здійснює міжнародне співробітництво з питань, що належать до його компетенції; 6) забезпечує функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти; 7) формує перелік галузей знань і перелік спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, зокрема за поданням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, та подає їх на затвер- дження Кабінету Міністрів України; 32 8) затверджує форми документів про вищу освіту (наукові ступені) державного зразка; 9) здійснює ліцензування освітньої діяльності у сфері вищої освіти та контроль за дотриманням вимог ліцен- зійних умов відповідно до законодавства; (Пункт 9 частини першої статті 13 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) 10) формує пропозиції і розміщує державне замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у порядку, встановленому законодавством; 11) сприяє працевлаштуванню випускників закладів вищої освіти; 12) затверджує перелік спеціальностей, прийом на навчання за якими здійснюється з урахуванням рівня твор- чих та/або фізичних здібностей вступників; 13) за дорученням і в межах, встановлених Кабінетом Міністрів України, реалізує права і обов’язки уповно- важеного органу стосовно заснованих державою закладів вищої освіти; 14) встановлює порядок атестації педагогічних працівників закладів вищої освіти для присвоєння їм кваліфі- каційних категорій і педагогічних звань у порядку, встановленому законодавством; 15) утворює атестаційну колегію, яка на принципах прозорості та відкритості затверджує рішення вчених рад закладів вищої освіти (наукових установ) про присвоєння науковим і науково-педагогічним працівникам вчених звань старшого дослідника, доцента та професора, організовує її роботу, розглядає питання про позбавлення за- значених звань, оформлює та видає відповідні атестати, а також розглядає апеляції на рішення атестаційної ко- легії; 16) розробляє та затверджує стандарти вищої освіти та стандарти освітньої діяльності за погодженням із На- ціональним агентством із забезпечення якості вищої освіти, оприлюднює їх на своєму офіційному веб-сайті; 17) затверджує за погодженням із Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти порядок визнання здобутих в іноземних закладах вищої освіти ступенів вищої освіти та наукових ступенів і проводить процедуру їх визнання, крім випадків, передбачених цим Законом; 18) за поданням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти схвалює порядок присудження наукових ступенів спеціалізованими вченими радами закладів вищої освіти (наукових установ) та подає його на затвердження Кабінету Міністрів України; 19) встановлює порядок присвоєння закладами вищої освіти та науковими установами вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, а також порядок позбавлення вчених звань; 20) видає нормативно-правові акти з питань вищої освіти у випадках, передбачених цим Законом; 21) за поданням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти затверджує положення про акре- дитацію освітніх програм та порядок проведення інституційної акредитації; (Пункт 21 частини першої статті 13 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) 22) розробляє ліцензійні умови провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти та подає їх на затвер- дження Кабінету Міністрів України; (Пункт 22 частини першої статті 13 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) 221) розробляє порядок підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у за- кладах вищої освіти (наукових установах) та подає їх на затвердження Кабінету Міністрів України; (Частину першої статті 13 доповнено пунктом 22-1 згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 23) розробляє положення про порядок реалізації права на академічну мобільність та подає його на затверджен- ня Кабінету Міністрів України; 24) визначає нормативи матеріально-технічного і фінансового забезпечення закладів вищої освіти у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 24-1) оприлюднює перелік закладів вищої освіти, розташованих на території Луганської та Донецької областей (де здійснюють свої повноваження обласні військово-цивільні адміністрації), та закладів вищої освіти, евакуйова- них з території проведення антитерористичної операції (на період її проведення), території здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Доне- цькій та Луганській областях (на період їх здійснення), території населених пунктів на лінії зіткнення і тимчасово окупованої території; (Частину першу статті 13 доповнено пунктом 24-1 згідно із Законом № 1114-VIII від 19.04.2016; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1838-VIII від 07.02.2017, № 2443-VIII від 22.05.2018) 25) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства. 2. Державні органи, до сфери управління яких належать заклади вищої освіти: 1) беруть участь у реалізації державної політики у сфері вищої освіти, науки, професійної підготовки фахівців, у ліцензуванні освітньої діяльності, що провадиться закладами вищої освіти; 2) формують пропозиції і розміщують державне замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у по- рядку, встановленому законодавством; 3) беруть участь у визначенні нормативів матеріально-технічного і фінансового забезпечення закладів вищої освіти; 33 4) сприяють працевлаштуванню випускників закладів вищої освіти, що належать до сфери їх управління, здійснюють розподіл випускників вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання) для подальшого проходження служби та надають випускникам інших закладів вищої освіти інформацію про наявність вакансій у складі юридичних осіб незалежно від форми власності та підпорядкування для можливого працевлаштування; (Пункт 4 частини другої статті 13 в редакції Закону № 1662-VIII від 06.10.2016) 5) аналізують якість освітньої діяльності закладів вищої освіти, що належать до сфери їх управління; 6) безпосередньо або через уповноважений ними орган реалізують права та обов’язки засновника, передбаче- ні цим та іншими законами України, стосовно закладів вищої освіти, що належать до сфери їх управління; 7) здійснюють інші повноваження відповідно до законодавства. 3. Управління закладом вищої духовної освіти здійснюється з урахуванням особливостей його діяльності від- повідно до законодавства. 4. Державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (заклади вищої освіти із специфічними умовами навчання), військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, мають право своїми актами встановлювати особливі вимоги до: 1) управління відповідним вищим військовим навчальним закладом (закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання), військовим навчальним підрозділом закладу вищої освіти; 2) діяльності та повноважень вченої ради; 3) кандидатів на посади керівників відповідних вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання), їх структурних підрозділів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та порядку їх призначення; 4) практичної підготовки осіб, які навчаються у відповідних вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 5) порядку заміщення вакантних посад командування і науково-педагогічних працівників; 6) реалізації прав і обов’язків наукових і науково-педагогічних працівників та осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових на- вчальних підрозділах закладів вищої освіти; 7) порядку відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих вій- ськових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчаль- них підрозділах закладів вищої освіти; 8) підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів у військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі відповідних закладів вищої освіти. Акти, передбачені у пунктах 6 і 7 цієї частини, затверджуються за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. 5. Акти центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, прийняті в межах його повноважень, є обов’язковими до виконання державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать заклади вищої освіти, а також закладами вищої освіти незалежно від форми власності. Листи, інструкції, методичні рекомендації, інші документи органів виконавчої влади, крім наказів, зареєстрованих Міністерством юстиції України, та документів, що регулюють внутрішню діяльність органу, не є нормативно- правовими актами і не можуть встановлювати правові норми. У випадках, коли прийняття рішення центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки відповідно до цього Закону вимагає погодження Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки має право самостійно приймати рішення, якщо Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти не виконало свої повноваження у строки, визначені законодавством. 6. Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки утворює Науково-методичну раду, яка за участю Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти розробляє методологію, методичні рекомендації щодо розроблення стандартів освітньої діяльності та стандартів вищої освіти, а також науково-методичні комісії, що розробляють стандарти освітньої діяльності та стандарти вищої освіти. Склад Науково-методичної ради та науково-методичних комісій формується з представників держави, роботодавців та їх об’єднань, закладів вищої освіти усіх форм власності, наукових установ, Національної академії наук України та галузевих національних академій наук, професійних асоціацій, міжнародних експертів на строк не більше ніж три роки з осіб, які мають науковий ступінь у відповідній галузі знань або досвід фахової роботи в галузі не менше 10 років. До складу Науково-методичної ради та науково-методичних комісій не можуть входити керівники і заступники керівників закладів вищої освіти (наукових установ), а також більше одного представника від закладу вищої освіти (наукової установи). Члени Науково-методичної ради та науково-методичних комісій не можуть входити до складу галузевих експертних рад Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. 34 Стаття 14. Повноваження органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать заклади вищої освіти 1. Органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать заклади вищої освіти, у межах своїх повноважень: 1) забезпечують виконання державних програм у сфері вищої освіти; 2) вивчають потребу у фахівцях з вищою освітою на місцях і вносять центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку і торгівлі, та централь- ному органу виконавчої влади у сфері освіти і науки пропозиції щодо обсягу державного замовлення на підготов- ку фахівців з вищою освітою та підвищення їх кваліфікації, узгоджені з державними органами, до сфери управ- ління яких належать заклади вищої освіти; 3) подають центральному органу виконавчої влади у сфері освіти і науки пропозиції щодо формування мережі закладів вищої освіти; 4) безпосередньо або через уповноважений ними орган реалізують права і обов’язки засновника, передбачені цим та іншими законами України, стосовно закладів вищої освіти України, що належать до сфери їх управління; 5) сприяють працевлаштуванню і соціальному захисту випускників закладів вищої освіти, що належать до сфери їх управління; 6) залучають підприємства, установи, організації (за згодою) до розв’язання проблем розвитку системи вищої освіти. Стаття 15. Повноваження засновника (засновників) закладу вищої освіти 1. Повноваження засновника (засновників) щодо управління закладом вищої освіти визначаються цим та ін- шими законами України, а також статутом закладу вищої освіти. 2. Засновник (засновники) закладу вищої освіти або уповноважений ним (ними) орган: 1) затверджує статут закладу вищої освіти та за поданням вищого колегіального органу громадського само- врядування закладу вищої освіти вносить до нього зміни або затверджує нову редакцію; 2) укладає в місячний строк контракт з керівником закладу вищої освіти, обраним за конкурсом у порядку, встановленому цим Законом; 3) за поданням вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу вищої освіти достроково розриває контракт із керівником закладу вищої освіти з підстав, визначених законодавством про працю, чи за по- рушення статуту закладу вищої освіти та умов контракту; 4) здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю закладу вищої освіти; 5) здійснює контроль за дотриманням статуту закладу вищої освіти; 6) здійснює інші повноваження, передбачені законом і статутом закладу вищої освіти. 3. Засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган може (можуть) делегувати окремі свої повно- важення керівникові або іншому органу управління закладу вищої освіти. Розділ V ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ Стаття 16. Система забезпечення якості вищої освіти 1. Система забезпечення якості вищої освіти в Україні складається із: 1) системи забезпечення закладами вищої освіти якості освітньої діяльності та якості вищої освіти (система внутрішнього забезпечення якості); 2) системи зовнішнього забезпечення якості освітньої діяльності закладів вищої освіти та якості вищої освіти; 3) системи забезпечення якості діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти і не- залежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти. 2. Система забезпечення закладами вищої освіти якості освітньої діяльності та якості вищої освіти (система внутрішнього забезпечення якості) передбачає здійснення таких процедур і заходів: 1) визначення принципів та процедур забезпечення якості вищої освіти; 2) здійснення моніторингу та періодичного перегляду освітніх програм; 3) щорічне оцінювання здобувачів вищої освіти, науково-педагогічних і педагогічних працівників закладу вищої освіти та регулярне оприлюднення результатів таких оцінювань на офіційному веб-сайті закладу вищої освіти, на інформаційних стендах та в будь-який інший спосіб; 4) забезпечення підвищення кваліфікації педагогічних, наукових і науково-педагогічних працівників; 5) забезпечення наявності необхідних ресурсів для організації освітнього процесу, у тому числі самостійної роботи студентів, за кожною освітньою програмою; 6) забезпечення наявності інформаційних систем для ефективного управління освітнім процесом; 7) забезпечення публічності інформації про освітні програми, ступені вищої освіти та кваліфікації; 35 8) забезпечення дотримання академічної доброчесності працівниками закладів вищої освіти та здобувачами вищої освіти, у тому числі створення і забезпечення функціонування ефективної системи запобігання та виявлен- ня академічного плагіату; (Пункт 8 частини другої статті 16 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) 9) інших процедур і заходів. Система забезпечення закладом вищої освіти якості освітньої діяльності та якості вищої освіти (система внутрішнього забезпечення якості) за його поданням оцінюється Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти або акредитованими ним незалежними установами оцінювання та забезпечення якості вищої освіти на предмет її відповідності вимогам до системи забезпечення якості вищої освіти, що затверджуються Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. 3. Система зовнішнього забезпечення якості освітньої діяльності закладів вищої освіти та якості вищої освіти передбачає здійснення таких процедур і заходів: 1) забезпечення ефективності процесів і процедур внутрішнього забезпечення якості освітньої діяльності за- кладів вищої освіти та якості вищої освіти; 2) забезпечення наявності системи проведення процедур зовнішнього забезпечення якості; 3) забезпечення наявності оприлюднених критеріїв прийняття рішень відповідно до стандартів та рекоменда- цій забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти; 4) налагодження доступного і зрозумілого звітування; 5) проведення періодичних перевірок діяльності систем забезпечення якості та механізмів роботи з отримани- ми рекомендаціями; 6) інших процедур і заходів. 4. Система забезпечення якості діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти і не- залежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти передбачає здійснення таких процедур і заходів: 1) забезпечення наявності та ефективності процесів і процедур зовнішнього забезпечення якості вищої освіти; 2) забезпечення наявності достатніх і збалансованих ресурсів для здійснення процесів зовнішнього забезпе- чення якості вищої освіти; 3) забезпечення незалежності у діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти і не- залежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти; 4) підзвітність; 5) інших процедур і заходів. Стаття 17. Статус Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти 1. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є постійно діючим колегіальним органом, уповно- важеним цим Законом на реалізацію державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти. 2. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є юридичною особою публічного права, яка діє згідно з цим Законом і статутом, що затверджується Кабінетом Міністрів України. (Частина друга статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1415-VIII від 14.06.2016) Стаття 18. Повноваження Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти 1. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти: 1) формує вимоги до системи забезпечення якості вищої освіти, розробляє положення про акредитацію освіт- ніх програм і подає його на затвердження центральному органу виконавчої влади у сфері освіти і науки; 2) аналізує якість освітньої діяльності закладів вищої освіти; 3) проводить інституційну акредитацію; (Пункт 3 частини першої статті 18 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) 4) формує за поданням закладів вищої освіти (наукових установ) пропозиції, у тому числі з метою запрова- дження міждисциплінарної підготовки, щодо переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобу- вачів вищої освіти на відповідних рівнях вищої освіти, і подає його центральному органу виконавчої влади у сфе- рі освіти і науки; 5) формує єдину базу даних запроваджених закладами вищої освіти спеціалізацій, за якими здійснюється під- готовка здобувачів вищої освіти на кожному рівні вищої освіти; 6) проводить акредитацію освітніх програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти; 7) формує критерії оцінки якості освітньої діяльності, у тому числі наукових здобутків, закладів вищої освіти України, за якими можуть визначатися рейтинги закладів вищої освіти України; 8) розробляє вимоги до рівня наукової кваліфікації осіб, які здобувають наукові ступені, розробляє порядок їх присудження спеціалізованими вченими радами закладів вищої освіти (наукових установ) та подає його на за- твердження центральному органу виконавчої влади у сфері освіти і науки; 9) розробляє положення про акредитацію спеціалізованих вчених рад (спеціалізованих рад з присудження ступеня доктора мистецтва) та подає його на затвердження центральному органу виконавчої влади у сфері освіти 36 і науки, акредитує спеціалізовані вчені ради (спеціалізовані ради з присудження ступеня доктора мистецтва) та контролює їх діяльність; (Пункт 9 частини першої статті 18 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) 10) акредитує незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти, веде їх реєстр; (Пункт 10 частини першої статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 11) здійснює інші повноваження, передбачені законом. 2. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти щороку готує та оприлюднює доповідь про якість вищої освіти в Україні, її відповідність завданням сталого інноваційного розвитку суспільства, звіт про власну діяльність, формує пропозиції щодо законодавчого забезпечення якості вищої освіти та направляє зазначені до- кументи Верховній Раді України, Президентові України, Кабінетові Міністрів України та закладам вищої освіти для їх обговорення та належного реагування. Стаття 19. Склад Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти 1. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти складається з двадцяти трьох осіб, які призна- чаються Кабінетом Міністрів України на підставі рішення Конкурсної комісії за результатами конкурсного від- бору, що відбувається з дотриманням принципів гендерного балансу та галузевого представництва. 2. Склад Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти формується із забезпеченням представ- ництва не більше однієї особи від галузі знань та включає: 1) три особи, які обираються з числа представників всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців; 2) дві особи з числа здобувачів вищої освіти першого або другого рівня; 3) не менше одного представника з числа осіб, які працюють за основним місцем роботи у: Національній академії наук України; національній галузевій академії наук (по одному представнику від кожної академії); вищий навчальний заклад державної форми власності; вищий навчальний заклад комунальної форми власності; вищий навчальний заклад приватної форми власності. Особа може бути висунута кандидатом у члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти суб’єктами, зазначеними у частині другій цієї статті, або шляхом самовисування. 3. Не може бути членом Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти та Конкурсної комісії особа, яка: 1) за рішенням суду визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена; 2) має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку; 3) за вироком суду позбавлена права обіймати певну посаду або займатися певною діяльністю; 4) за рішенням суду визнана винною у вчиненні корупційного правопорушення – протягом року з дня набран- ня відповідним рішенням суду законної сили; 5) піддавалася адміністративному стягненню за правопорушення, пов’язане з корупцією, – протягом року з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили; 6) підпадає під дію частини третьої або четвертої статті 1 Закону України «Про очищення влади»; 7) відомості про яку внесені до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади». До складу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти не можуть входити члени Конкурсної комісії, керівники і заступники керівників Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, вищих навчальних закладів, наукових установ, засновники приватних вищих навчальних закладів, державні службовці. 4. Строк повноважень членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти становить три роки. Одна і та сама особа не може бути членом Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти більше двох строків. 5. Голова та заступники голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти обираються на першому засіданні Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти строком на три роки. Голова та заступники голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти призначаються на посади і звільняються з посад Кабінетом Міністрів України за поданням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти та працюють на постійній основі. 6. Організацію та проведення конкурсного відбору членів Національного агентства із забезпечення якості ви- щої освіти здійснює Конкурсна комісія, яка утворюється Кабінетом Міністрів України як дорадчий орган. Кон- курсна комісія складається з дев’яти осіб, з яких чотири міжнародні представники делегуються від об’єднань Європейського простору вищої освіти (European Higher Education Area) і по одному представнику – від централь- ного органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, спільного представницького органу всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців, Національної академії наук України, Національної академії педагогічних наук України, національного об’єднання студентів України, що є членом Європейського союзу студентів (ESU). 37 Строк повноважень членів Конкурсної комісії становить три роки без права перезатвердження на другий строк. Членами Конкурсної комісії можуть бути особи, які мають науковий ступінь та/або вчене звання або досвід фахової роботи не менше п’яти років, крім представників студентів та міжнародних представників. Персональний склад Конкурсної комісії та Положення про Конкурсну комісію затверджуються Кабінетом Міністрів України. Члени Конкурсної комісії виконують свої функції на громадських засадах. Рішення Конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо воно підтримано більшістю від кількісного складу з числа міжнародних представників та від кількісного складу з числа національних представників. Організаційною формою роботи Конкурсної комісії є засідання, участь у яких міжнародні представники можуть брати за допомогою засобів електронного відеозв’язку. Міжнародні представники, які беруть участь у засіданні за допомогою засобів електронного відеозв’язку, підтверджують результати власного голосування письмово. Засідання Конкурсної комісії проходять відкрито. Інформація про засідання Конкурсної комісії оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Конкурсна комісія розробляє Положення про конкурс щодо обрання членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, що затверджується Кабінетом Міністрів України, та формує кваліфікаційні ви- моги до кандидатів, що мають передбачати наявність наукового ступеня або досвід фахової роботи не менше п’яти років, крім представників органів студентського самоврядування. 7. Повноваження члена Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти припиняються у разі: 1) закінчення строку, на який його призначено; 2) подання ним особистої заяви про складення повноважень; 3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 4) припинення ним громадянства України; 5) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; 6) смерті; 7) виявлення обмежень, передбачених цією статтею; 8) у випадках, передбачених законом. 8. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти залучає до участі у своїй діяльності міжнародних експертів, представників провідних іноземних вищих навчальних закладів та/або експертів інституцій, які забез- печують якість вищої освіти в інших країнах. 9. У складі Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти утворюються Комітет з питань етики, Апеляційний комітет, а також інші комітети, що формуються з числа членів Національного агентства із забезпе- чення якості вищої освіти. Комітет з питань етики розглядає питання академічного плагіату і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. Апеляційний комітет розглядає звернення, заяви і скарги щодо діяльності та рішень спеціалізованих вчених рад і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. 10. Рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти може бути оскаржене вищим на- вчальним закладом у порядку, визначеному Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, який має бути оприлюднений. За результатами розгляду скарги Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти приймає обґрунтоване рішення. (Стаття 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1415-VIII від 14.06.2016; в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) Стаття 20. Діяльність Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти 1. Засідання Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти є правомочним, якщо в ньому беруть участь не менше двох третин його членів. Рішення з усіх питань приймаються більшістю від складу Національно- го агентства з якості вищої освіти. У разі виникнення у члена Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти конфлікту інтересів він зобов’язаний утриматися від голосування. 2. Члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти виконують покладені на них функції на підставі укладених з ними цивільно-правових договорів. Члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти діють на засадах відкритості та прозорості. Інформація про діяльність Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (рішення, протоколи засідань тощо) оприлюднюється на офіційному веб-сайті. 3. Організаційне, фінансово-господарське, матеріально-технічне, інформаційно-довідкове та інше забезпечен- ня діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти здійснює секретаріат. Положення про секретаріат, його структура і штатний розпис затверджуються Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. 38 4. Члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти та члени галузевих експертних рад на час виконання обов’язків, покладених на них цим Законом, можуть бути звільнені (повністю або частково) від виконання професійних обов’язків за основним місцем роботи із збереженням заробітної плати. 5. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти може залучати до проведення процедури акре- дитації освітньої програми акредитовані ним незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти. 6. Педагогічним, науково-педагогічним і науковим працівникам, які працюють на постійній основі в Націо- нальному агентстві із забезпечення якості вищої освіти, час роботи у цьому агентстві зараховується відповідно до педагогічного, науково-педагогічного або наукового стажу відповідно до законодавства. 7. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти співпрацює з національними та міжнародними інституціями у сфері вищої освіти, зокрема з тими, основним напрямом діяльності яких є забезпечення якості ви- щої освіти та акредитація. Стаття 21. Галузеві експертні ради Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти 1. Галузеві експертні ради Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти формуються у складі від 9 до 15 членів на строк не більше ніж три роки з осіб, які мають науковий ступінь у відповідній галузі знань або досвід фахової роботи в галузі не менше п’яти років, крім представників органів студентського самоврядуван- ня. До складу галузевих експертних рад можуть входити представники держави, роботодавців, їх організацій та об’єднань, професійних асоціацій, закладів вищої освіти усіх форм власності, наукових установ, Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, представників органів студентського самовряду- вання, міжнародних експертів. Члени галузевих експертних рад Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти не можуть входити до складу Науково-методичної ради та науково-методичних комісій центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. 2. Порядок висунення кандидатур і обрання членів галузевих експертних рад та положення про них затвер- джуються Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. З метою забезпечення виконання покладених на галузеві експертні ради функцій з їх членами можуть укладатися цивільно-правові договори. 3. Рішення з усіх питань приймаються більшістю від повного складу галузевої експертної ради Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Стаття 22. Фінансування Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти 1. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є неприбутковою організацією. 2. Джерелами фінансування діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти є: 1) кошти державного бюджету; 2) кошти, отримані як оплата робіт з акредитації та проведення ліцензійних експертиз, а також кошти, отри- мані за надання інших послуг, пов’язаних із забезпеченням якості вищої освіти, у розмірах, що визначаються На- ціональним агентством із забезпечення якості вищої освіти; 3) гранти з метою підвищення якості вищої освіти в Україні, у тому числі надані для вдосконалення системи оцінювання якості вищої освіти; 4) інші джерела, не заборонені законодавством. 3. Обсяг асигнувань з державного бюджету на утримання Національного агентства із забезпечення якості ви- щої освіти, у тому числі розмір видатків на оплату праці його працівників, щороку встановлюється Верховною Радою України окремим рядком під час затвердження Державного бюджету України. Стаття 23. Незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти 1. Незалежна установа оцінювання та забезпечення якості вищої освіти – це недержавна організація (установа, агенція, бюро тощо), акредитована Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, що здійснює оцінювання освітньої програми, результатів навчання та/або закладів вищої освіти (їхніх структурних підрозділів) з метою вироблення рекомендацій і надання допомоги закладам вищої освіти в організації системи забезпечення якості вищої освіти та внесення пропозицій Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти щодо акредитації освітньої програми. 2. Незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти можуть співпрацювати з Європейською асоціацією із забезпечення якості вищої освіти, зокрема, з метою запровадження європейських стандартів і реко- мендацій щодо підвищення якості вищої освіти в Україні. 3. Незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти можуть видавати закладам вищої осві- ти власні сертифікати про оцінку освітньої програми та/або систем забезпечення якості вищої освіти. 4. Участь закладу вищої освіти у проведенні процедури оцінювання освітньої програми незалежною установою оцінювання та забезпечення якості вищої освіти є добровільною. 39 Стаття 24. Ліцензування освітньої діяльності 1. Освітня діяльність у сфері вищої освіти провадиться закладами вищої освіти, науковими установами (для підготовки фахівців ступеня доктора філософії) на підставі ліцензій, які видаються центральним органом виконав- чої влади у сфері освіти і науки у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України згідно з цим Законом. 2. Для отримання експертного висновку про можливість видачі ліцензії на провадження освітньої діяльності заявник подає Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти письмову заяву та документи, що підтверджують відповідність заявника стандарту освітньої діяльності за відповідною спеціальністю. Наукові уста- нови Національної академії наук України та національних галузевих академій наук можуть подавати заяви та до- кументи для отримання експертного висновку на основі відповідного рішення їх президій. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти у двомісячний строк з дня надходження заяви та документів проводить ліцен- зійну експертизу та видає заявникові експертний висновок. 3. Для отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності заявник подає центральному органу виконавчої влади у сфері освіти і науки письмову заяву та експертний висновок Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. На підставі отриманих документів центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки протягом 10 робочих днів видає відповідному закладу вищої освіти ліцензію на провадження освітньої діяльності або відмовляє у її видачі. Рішення про відмову у видачі ліцензії повинно бути обґрунтованим і містити посилання на конкретні положення стандарту освітньої діяльності, яким не відповідає заявник. У разі невидачі заявнику у визначений законом строк ліцензії на провадження освітньої діяльності або неприйняття рішення про відмову в її видачі заявник має право провадити відповідну освітню діяльність без одержання ліцензії через 10 робочих днів після закінчення строку, встановленого для видачі ліцензії на провадження освітньої діяльності або прийняття рішення про відмову в її видачі, на підставі експертного висновку Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. 4. Ліцензії видаються окремо за кожною спеціальністю і можуть бути анульовані з підстав, передбачених цим Законом з урахуванням вимог Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності». Інформація про видачу та анулювання ліцензії вноситься до Єдиної державної електронної бази з питань освіти та Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. (Частина четверта статті 24 в редакції Закону № 222-VIII від 02.03.2015) 5. У ліцензії зазначаються: 1) повне найменування та місцезнаходження закладу вищої освіти, відокремлених підрозділів, що провадять освітню діяльність за відповідною спеціальністю та рівнем вищої освіти; 2) ліцензований обсяг – максимальна кількість осіб, яким заклад вищої освіти може одночасно забезпечити здобуття вищої освіти за певною спеціальністю і рівнем вищої освіти відповідно до стандартів освітньої діяльності. 6. Форма ліцензії на провадження освітньої діяльності, порядок її оформлення, переоформлення, видачі, збе- рігання та обліку затверджуються Кабінетом Міністрів України. 7. Підставами для переоформлення ліцензії на провадження освітньої діяльності є: 1) зміна найменування чи місцезнаходження закладу вищої освіти; 2) реорганізація юридичних осіб, що мають ліцензії на провадження освітньої діяльності, шляхом злиття або приєднання однієї юридичної особи до іншої; 3) наявність на момент закінчення строку дії ліцензії акредитаційного сертифіката за відповідною спеціаль- ністю та рівнем вищої освіти; 4) реорганізація або зміна найменування структурного підрозділу закладу вищої освіти, який провадить освіт- ню діяльність за відповідною спеціальністю та рівнем вищої освіти і зазначений у ліцензії закладу вищої освіти. 8. Переоформлення ліцензії на провадження освітньої діяльності здійснюється без проведення процедури лі- цензування. У разі реорганізації юридичних осіб, що мають ліцензії на провадження освітньої діяльності, шляхом злиття або приєднання переоформлення ліцензії здійснюється на основі ліцензій цих юридичних осіб. 9. У разі втрати чи пошкодження ліцензії заклад вищої освіти має право звернутися із заявою про видачу ду- бліката ліцензії. Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки зобов’язаний протягом двох тижнів з дати надходження такої заяви видати закладу вищої освіти дублікат ліцензії замість втраченої чи пошкодженої. 10. Ліцензія на провадження освітньої діяльності закладу вищої освіти може бути анульована лише у разі: 1) подання закладом вищої освіти заяви про припинення освітньої діяльності; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих для ліцензування; 3) невиконання закладом вищої освіти протягом одного року розпорядження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти шляхом здійснення державного нагляду (конт- ролю) за діяльністю навчальних закладів, про усунення порушення стандарту освітньої діяльності. Рішення про анулювання ліцензії на провадження освітньої діяльності приймає центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки. Під час розгляду питання про анулювання ліцензії на провадження освітньої діяльності заслуховується інформація представника відповідного закладу вищої освіти. Рішення про анулювання ліцензії на провадження освітньої діяльності не може бути прийнято стосовно закладу вищої освіти, який має чинний сертифікат про акредитацію освітньої програми за відповідною спеціальністю. 40 11. У разі анулювання ліцензії заклад вищої освіти втрачає право провадити освітню діяльність за відповідною спеціальністю. 12. Заклади вищої духовної освіти, які бажають вносити інформацію про видані ними власні дипломи про вищу освіту до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, повинні пройти процедуру ліцензування освітньої діяльності. Заклади вищої духовної освіти, які бажають видавати дипломи державного зразка, повинні пройти процедуру акредитації освітньої програми. Стаття 25. Акредитація освітньої програми 1. Заклад вищої освіти, який бажає акредитувати освітню програму, подає Національному агентству із забез- печення якості вищої освіти письмову заяву та документи, що підтверджують відповідність його освітньої діяль- ності стандарту вищої освіти за відповідною спеціальністю. 2. Протягом трьох місяців з дня подання заяви Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти за результатами акредитаційної експертизи приймає рішення про акредитацію, умовну (відкладену) акредитацію чи відмову в акредитації відповідної освітньої програми. Рішення щодо акредитації освітньої програми приймається на підставі експертного висновку відповідної галузевої експертної ради і вноситься до Єдиної державної електрон- ної бази з питань освіти. (Частина друга статті 25 в редакції Закону № 2745-VIII від 06.06.2019) 3. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про акредитацію освітньої програми Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти видає закладу вищої освіти відповідний сертифікат. 4. У сертифікаті про акредитацію зазначаються: 1) найменування та адреса закладу вищої освіти; 2) спеціальність і рівень вищої освіти, за якими акредитована освітня програма; 3) дата видачі сертифіката. 5. Сертифікат про акредитацію вперше видається за кожною акредитованою освітньою програмою строком на п’ять років, а при другій та наступних акредитаціях – строком на 10 років. Інформація про видачу сертифіката вноситься до Єдиної державної електронної бази з питань освіти. 6. Форма сертифіката про акредитацію, порядок його оформлення, переоформлення, видачі, зберігання та обліку затверджуються Кабінетом Міністрів України. Підставами для переоформлення сертифіката про акредитацію є: 1) зміна найменування чи місцезнаходження закладу вищої освіти; 2) реорганізація юридичних осіб, що мають сертифікати про акредитацію, шляхом злиття або приєднання од- нієї юридичної особи до іншої; 3) ліквідація або реорганізація, а також зміна найменування (місцезнаходження) структурного підрозділу за- кладу вищої освіти, що провадить освітню діяльність за відповідною спеціальністю (галуззю) та рівнем вищої освіти. 7. Сертифікат підтверджує відповідність освітньої програми закладу вищої освіти за відповідною спеціальніс- тю та рівнем вищої освіти стандарту вищої освіти і дає право на видачу диплома державного зразка за цією спе- ціальністю. 8. В Україні визнаються сертифікати про акредитацію освітніх програм, виданих іноземними акредитаційними агентствами чи агентствами забезпечення якості вищої освіти, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України. (Статтю 25 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) Стаття 251. Інституційна акредитація закладу вищої освіти 1. Заклад вищої освіти, який бажає пройти інституційну акредитацію, подає Національному агентству із забез- печення якості вищої освіти письмову заяву та документи, що підтверджують відповідність його системи внутріш- нього забезпечення якості вимогам до системи забезпечення якості вищої освіти. 2. Інституційна акредитація закладу вищої освіти є добровільною і може проводитися за ініціативою керівни- ка та колегіального органу управління закладу вищої освіти. 3. Сертифікат про інституційну акредитацію видається строком на п’ять років. 4. Результат інституційної акредитації засвідчується сертифікатом, що надає закладу вищої освіти право на самоакредитацію освітніх програм (крім тих освітніх програм, що акредитуються вперше в межах відповідної галузі знань). Заклад вищої освіти, який здійснив самоакредитацію освітньої програми, подає Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти письмову заяву, на підставі якої отримує сертифікат про акредитацію освітньої програми. 5. Порядок проведення інституційної акредитації затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки за поданням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. (Розділ V доповнено статтею 251 згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 41 Розділ VI ЗАКЛАДИ ВИЩОЇ ОСВІТИ Стаття 26. Основні завдання закладу вищої освіти 1. Основними завданнями закладу вищої освіти є: 1) провадження на високому рівні освітньої діяльності, яка забезпечує здобуття особами вищої освіти відпо- відного ступеня за обраними ними спеціальностями; 2) для університетів, академій, інститутів – провадження наукової діяльності шляхом проведення наукових досліджень і забезпечення творчої діяльності учасників освітнього процесу, підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації і використання отриманих результатів в освітньому процесі; 3) участь у забезпеченні суспільного та економічного розвитку держави через формування людського капі- талу; 4) формування особистості шляхом патріотичного, правового, екологічного виховання, утвердження в учас- ників освітнього процесу моральних цінностей, соціальної активності, громадянської позиції та відповідальності, здорового способу життя, вміння вільно мислити та самоорганізовуватися в сучасних умовах; 5) забезпечення органічного поєднання в освітньому процесі освітньої, наукової та інноваційної діяльності; 6) створення необхідних умов для реалізації учасниками освітнього процесу їхніх здібностей і талантів; 7) збереження та примноження моральних, культурних, наукових цінностей і досягнень суспільства; 8) поширення знань серед населення, підвищення освітнього і культурного рівня громадян; 9) налагодження міжнародних зв’язків та провадження міжнародної діяльності в галузі освіти, науки, спорту, мистецтва і культури; 10) вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці та сприяння працевлаштуванню випускників. (Пункт 10 частини першої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1662-VIII від 06.10.2016) Стаття 27. Правовий статус закладу вищої освіти 1. Заклад вищої освіти як суб’єкт господарювання може діяти в одному із таких статусів: бюджетна установа; неприбутковий заклад вищої освіти; прибутковий заклад вищої освіти. У приватному закладі вищої освіти його структура, склад, порядок роботи і повноваження органів управління, робочих і дорадчих органів, органів громадського та студентського самоврядування, наукових товариств, процедури обрання чи призначення керівників закладу та його підрозділів можуть визначатися статутом закладу без дотримання вимог цього Закону. (Частина перша статті 27 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) 2. Юридична особа (крім наукової установи) набуває статусу закладу вищої освіти з моменту отримання лі- цензії на провадження освітньої діяльності. 3. Заклад вищої освіти може бути засновником (співзасновником) інших юридичних осіб, які провадять свою діяльність відповідно до напрямів навчально-науково-виробничої, інноваційної діяльності закладу вищої освіти та/або забезпечують виконання його статутних завдань. 4. Заклади вищої освіти державної, комунальної та приватної форми власності мають рівні права у проваджен- ні освітньої, наукової та інших видів діяльності. 5. Заклади вищої освіти можуть провадити освітню діяльність спільно з іноземними навчальними закладами за узгодженими освітніми програмами. 6. Заклади вищої освіти можуть утворювати навчальні, навчально-наукові та навчально-науково-виробничі комплекси, наукові парки та входити до складу консорціуму. Всі учасники комплексу, консорціуму зберігають статус юридичної особи і фінансову самостійність. 7. Заклад вищої освіти діє на підставі власного статуту. Статут закладу вищої освіти повинен містити: 1) повне найменування із зазначенням типу закладу вищої освіти, його правосуб’єктність, місцезнаходження, дату прийняття рішення про його утворення; 2) концепцію освітньої діяльності закладу вищої освіти; 3) права та обов’язки засновника (засновників); 4) обсяг основних засобів (розмір статутного капіталу), наданих засновником (засновниками); 5) повноваження органів управління закладу вищої освіти; 6) права та обов’язки керівника закладу вищої освіти; 7) порядок обрання представників до органів громадського самоврядування; 8) підстави дострокового розірвання контракту з керівником закладу вищої освіти та керівником навчально- наукового інституту (факультету); 9) джерела надходження і порядок використання коштів та майна закладу вищої освіти; 42 10) порядок звітності та контролю за провадженням фінансово-господарської діяльності; 11) порядок внесення змін до статуту закладу вищої освіти; 12) порядок реорганізації та ліквідації закладу вищої освіти. Статут закладу вищої освіти може містити інші положення, що стосуються особливостей утворення і діяльності закладу вищої освіти. Статут закладу вищої освіти не повинен суперечити законодавству. Стаття 28. Типи закладів вищої освіти 1. В Україні діють заклади вищої освіти таких типів: 1) університет – багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педаго- гічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юри- дичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить ін- новаційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність; 2) академія, інститут – галузевий (профільний, технологічний, технічний, педагогічний, богословський/теоло- гічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність, пов’язану з наданням вищої освіти на першо- му і другому рівнях за однією чи кількома галузями знань, може здійснювати підготовку на третьому і вищому науковому рівнях вищої освіти за певними спеціальностями, проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку ді- яльність; 3) коледж – заклад вищої освіти або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження та/або творчу мистецьку діяльність. Коледж також має право відповідно до ліцензії (ліцензій) забезпечувати здобуття профільної середньої, професійної (професійно-технічної) та/або фахової передвищої освіти. Статус коледжу отримує заклад освіти (структурний підрозділ закладу освіти), в якому обсяг підготовки здобувачів вищої освіти ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра становить не менше 30 відсотків загального ліцензованого обсягу. (Абзац другий пункту 3 частини першої статті 28 в редакції Закону № 2745-VIII від 06.06.2019) (Пункт 3 частини першої статті 28 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) Стаття 29. Національний заклад вищої освіти 1. Університету, академії, інституту незалежно від форми власності відповідно до законодавства може бути надано статус національного. 2. Надання закладу вищої освіти статусу національного здійснюється за пропозицією Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, що подається в порядку та за критеріями, встановленими Кабінетом Міністрів України. Встановлення відповідності діяльності національного закладу вищої освіти визначеним критеріям для підтвердження чи позбавлення його такого статусу здійснюється раз на сім років Національним агентством із за- безпечення якості вищої освіти. 3. Національний заклад вищої освіти має право: 1) отримувати відповідно до законодавства на пріоритетних засадах передбачені державним бюджетом кошти для провадження наукової і науково-технічної діяльності, проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень, виконання наукових програм, проектів державного значення в обсязі не менш як 10 відсотків коштів державного бюджету, що виділяються на його утримання; 2) визначати норми часу навчальної та іншої роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників; 3) здійснювати перерозподіл: нормативів чисельності осіб, які навчаються, на одну посаду науково-педагогічного працівника за спеціальностями однієї галузі знань з урахуванням результатів наукової діяльності працівників; державного замовлення між спеціальностями в межах галузі знань в обсязі не більш як 5 відсотків загального обсягу державного замовлення національного закладу вищої освіти з обов’язковим інформуванням центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить заклад вищої освіти; ліцензованого обсягу прийому за спеціальностями у межах відповідної галузі знань; 4) здійснювати підготовку фахівців з вищою освітою за власними експериментальними освітніми програмами та навчальними планами; 43 5) отримувати на пріоритетних засадах фінансування для придбання наукового і навчального обладнання, комп’ютерних програм тощо за рахунок державного бюджету; 6) використовувати у своєму найменуванні слово «національний»; 7) формувати на своїй базі інноваційні структури різних типів (наукові та технологічні парки, бізнес-інкуба- тори, малі підприємства тощо) на засадах поєднання інтересів високотехнологічних компаній, науки, освіти, біз- несу та держави з метою виконання і впровадження інноваційних проектів. 4. Особливості управління національним закладом вищої освіти, що сприяють розвитку і підвищенню якості його освітньої діяльності та конкурентоспроможності, залученню додаткових фінансових ресурсів, можуть визна- чатися його статутом. Стаття 30. Дослідницький університет 1. Національному закладу вищої освіти, що забезпечує проривний розвиток держави в певних галузях знань за моделлю поєднання освіти, науки та інновацій, сприяє її інтеграції у світовий освітньо-науковий простір, має визнані наукові здобутки, може надаватися статус дослідницького університету. 2. Статус дослідницького університету надається Кабінетом Міністрів України на конкурсних засадах закладу вищої освіти строком на сім років відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України Положення про дослідницький університет та критеріїв, що включають показники, приведені до кількості науково-педагогічних і наукових працівників закладу вищої освіти. 3. Надання закладу вищої освіти статусу дослідницького здійснюється за поданням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти у разі відповідності критеріям, встановленим Кабінетом Міністрів України. Встановлення відповідності діяльності дослідницького закладу вищої освіти визначеним критеріям для підтвер- дження чи позбавлення його такого статусу здійснюється раз на сім років Національним агентством із забезпечен- ня якості вищої освіти. 4. Критерії, за якими надається статус дослідницького університету, базуються на таких засадах: 1) розгалужена інфраструктура та матеріально-технічна база, що забезпечують провадження науково-освітньої діяльності на світовому рівні, зокрема визнані наукові школи, центри, лабораторії тощо; 2) міждисциплінарність освіти і науки, потужна фундаментальна складова наукових досліджень, якість яких підтверджена, зокрема, публікаціями у вітчизняних і міжнародних рецензованих фахових виданнях; 3) забезпечення високоякісної фахової підготовки докторів наук та здатність впроваджувати і комерціалізува- ти наукові результати, якість системи підготовки та підвищення кваліфікації наукових кадрів у закладі вищої освіти; 4) рівень інтеграції у світовий освітньо-науковий простір, зокрема кількість міжнародних проектів, створених об’єктів права інтелектуальної власності, спільних з підприємствами та іноземними закладами вищої освіти науко- вих проектів, грантів тощо; 5) місце в національному, галузевих та/або міжнародних рейтингах закладів вищої освіти; 6) кількість публікацій за показниками визнаних міжнародних наукометричних баз та у міжнародних реферо- ваних виданнях. 5. Дослідницький університет має право: 1) використовувати у своєму найменуванні слово «дослідницький»; 2) отримувати базове фінансування за окремою бюджетною програмою Державного бюджету України на про- вадження наукової діяльності в обсязі не менш як 25 відсотків коштів, що передбачаються на його утримання, для проведення наукових досліджень, підтримки та розвитку їх матеріально-технічної бази; 3) на конкурсних засадах формувати тематику фундаментальних та прикладних наукових досліджень, науко- во-технічних розробок і самостійно затверджувати річний тематичний план; 4) формувати на своїй базі інноваційні структури різних типів (наукові та технологічні парки, бізнес-інкуба- тори, малі підприємства тощо) на засадах поєднання інтересів високотехнологічних компаній, науки, освіти, біз- несу та держави з метою виконання і впровадження інноваційних проектів; 5) приймати остаточне рішення щодо присвоєння вчених звань; 6) самостійно утворювати разові спеціалізовані вчені ради для захисту дисертацій на здобуття наукового сту- пеня доктора філософії за участю не менше п’яти осіб з відповідним ступенем, двоє з яких працюють в іншому закладі вищої освіти (науковій установі); 7) встановлювати нормативи чисельності осіб, які навчаються, на одну посаду науково-педагогічного та науко- вого працівника; 8) самостійно визначати статті та обсяги витрат власних надходжень; 9) у межах визначених в установленому порядку коштів загального фонду на оплату праці та в межах наявних у закладі вищої освіти власних надходжень самостійно формувати і затверджувати штатний розпис науково-педа- гогічних, наукових, педагогічних та інших працівників, у тому числі визначати штатні нормативи, найменування та чисельність посад працівників відповідно до структури закладу вищої освіти; 10) здійснювати інші права, передбачені законодавством. 44 Стаття 31. Утворення, реорганізація та ліквідація закладу вищої освіти 1. Рішення про утворення, реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, перетворення) чи ліквідацію закладу ви- щої освіти приймається: 1) для закладів державної форми власності – Кабінетом Міністрів України; 2) для закладів комунальної форми власності – відповідними органами місцевого самоврядування; 3) для закладів приватної форми власності – фізичними та/або юридичними особами відповідно до закону, у тому числі релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. (Пункт 3 частини першої статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом № 498-VIII від 02.06.2015) 2. Реорганізація чи ліквідація закладу вищої освіти не повинна порушувати права та інтереси осіб, які навча- ються у цьому закладі вищої освіти. Обов’язок щодо вирішення всіх питань продовження безперервного здобуття вищої освіти такими особами покладається на засновника (засновників) закладу вищої освіти. 3. Утворення в Україні закладів вищої освіти за участю іноземних фізичних та юридичних осіб, закладами вищої освіти іноземних країн своїх структурних підрозділів на території України здійснюється за умови отриман- ня дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Такі заклади вищої освіти та їхні струк- турні підрозділи діють на території України виключно за умови отримання ліцензії на відповідну діяльність у по- рядку, встановленому цим Законом. 4. Заклади вищої освіти України відповідно до законодавства іноземних держав можуть утворювати свої структурні підрозділи на території цих держав. Стаття 32. Принципи діяльності, основні права та обов’язки закладу вищої освіти 1. Діяльність закладу вищої освіти провадиться на принципах: 1) автономії та самоврядування; 2) розмежування прав, повноважень і відповідальності засновника (засновників), державних органів та органів місцевого самоврядування, до сфери управління яких належить заклад вищої освіти, органів управління закладу вищої освіти та його структурних підрозділів; 3) поєднання колегіальних та єдиноначальних засад; 4) незалежності від політичних партій, громадських і релігійних організацій (крім закладів вищої духовної освіти). 2. Заклади вищої освіти мають рівні права, що становлять зміст їх автономії та самоврядування, у тому числі мають право: 1) розробляти та реалізовувати освітні (наукові) програми в межах ліцензованої спеціальності; 2) самостійно визначати форми навчання та форми організації освітнього процесу; 3) обирати типи програм підготовки бакалаврів і магістрів, що передбачені Міжнародною стандартною кла- сифікацією освіти; 4) приймати на роботу педагогічних, наукових, науково-педагогічних та інших працівників; 5) формувати та затверджувати власний штатний розпис відповідно до законодавства. При зменшенні чисель- ності осіб, які навчаються за кожною освітньою програмою, у межах 20 відсотків чисельності, визначеної на по- чаток навчання за цією програмою, штатна чисельність науково-педагогічних працівників не скорочується; (Пункт 5 частини другої статті 32 в редакції Закону № 1017-VIII від 18.02.2016) 6) приймати остаточне рішення щодо визнання, у тому числі встановлення еквівалентності, здобутих в іно- земних закладах вищої освіти ступенів бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва, доктора наук і вчених звань доцента, професора під час зарахування на навчання та/або на посаду наукового чи науково-педа- гогічного працівника; (Пункт 6 частини другої статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 7) запроваджувати рейтингове оцінювання освітніх, мистецьких, науково-дослідницьких та інноваційних до- сягнень учасників освітнього процесу; (Пункт 7 частини другої статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 8) надавати додаткові освітні та інші послуги відповідно до законодавства; 9) самостійно розробляти та запроваджувати власні програми освітньої, мистецької, наукової, науково-техніч- ної та інноваційної діяльності; (Пункт 9 частини другої статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 10) самостійно запроваджувати спеціалізації, визначати їх зміст і програми навчальних дисциплін; 11) присуджувати ступені вищої освіти здобувачам вищої освіти, які відповідно до законодавства успішно пройшли процедуру атестації після завершення навчання на відповідному рівні вищої освіти; 12) приймати остаточне рішення щодо присудження наукових ступенів акредитованими спеціалізованими вченими радами (ступеня доктора мистецтва акредитованими спеціалізованими радами з присудження ступеня доктора мистецтва); (Пункт 12 частини другої статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 45 13) утворювати заклади загальної середньої освіти за погодженням з органами місцевого самоврядування; (Пункт 13 частини другої статті 32 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) 131) виступати засновником чи співзасновником закладів професійної (професійно-технічної), фахової перед- вищої освіти, коледжів; (Частину другу статті 32 доповнено пунктом 131 згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 14) утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати свої структурні підрозділи; 15) провадити видавничу діяльність, зокрема видавати підручники, навчальні посібники і наукові праці, а також розвивати власну поліграфічну базу; 16) провадити на підставі відповідних договорів спільну діяльність з навчальними закладами, науковими уста- новами та іншими юридичними особами; 17) розміщувати свої навчальні, науково-дослідні та навчально-науково-виробничі підрозділи на підприємствах, в установах та організаціях; 18) брати участь у роботі міжнародних організацій; 19) запроваджувати власну символіку та атрибутику; 20) встановлювати власні форми морального та матеріального заохочення учасників освітнього процесу; 21) звертатися з ініціативою до органів, що здійснюють управління у сфері вищої освіти, про внесення змін до чинних або розроблення нових нормативно-правових актів у сфері вищої освіти, а також брати участь у роботі над проектами; 22) провадити фінансово-господарську та іншу діяльність відповідно до законодавства та статуту закладу вищої освіти; 23) розпоряджатися власними надходженнями (для закладів вищої освіти державної і комунальної форми власності), зокрема від надання платних послуг; 24) відкривати поточні та депозитні рахунки в банках; 25) здійснювати інші права, що не суперечать законодавству. 3. Заклади вищої освіти зобов’язані: 1) вживати заходів, у тому числі шляхом запровадження відповідних новітніх технологій, щодо запобігання та виявлення академічного плагіату в наукових роботах наукових, науково-педагогічних, педагогічних, інших праців- ників і здобувачів вищої освіти та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності; 2) мати внутрішню систему забезпечення якості освітньої діяльності та якості вищої освіти; 3) створювати необхідні умови для здобуття вищої освіти особами з особливими освітніми потребами; 4) оприлюднювати на офіційному веб-сайті, на інформаційних стендах та в будь-який інший спосіб інформа- цію про реалізацію своїх прав і виконання зобов’язань. Стаття 33. Структура закладу вищої освіти 1. Структура закладу вищої освіти, статус і функції його структурних підрозділів визначаються статутом за- кладу вищої освіти та положеннями про відповідні структурні підрозділи. Структура закладу вищої освіти, що не є бюджетною установою, може визначатися статутом закладу без дотримання вимог цієї статті. (Частина перша статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 2. Структурні підрозділи утворюються рішенням вченої ради закладу вищої освіти у порядку, визначеному цим Законом і статутом закладу вищої освіти. 3. Основними структурними підрозділами закладів вищої освіти (крім коледжів, які не здійснюють підготовку бакалаврів) є факультети, кафедри, бібліотека. (Частина третя статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 4. Факультет – це структурний підрозділ закладу вищої освіти, що об’єднує не менш як три кафедри та/або лабораторії, які в державних і комунальних закладах вищої освіти у сукупності забезпечують підготовку не менше 200 здобувачів вищої освіти денної форми навчання (крім факультетів вищих військових навчальних закладів (за- кладів вищої освіти із специфічними умовами навчання), закладів вищої освіти фізичного виховання і спорту, закладів вищої освіти культури та мистецтва). 5. Кафедра – це базовий структурний підрозділ закладу вищої освіти державної (комунальної) форми власнос- ті (його філій, інститутів, факультетів), що провадить освітню, методичну та/або наукову діяльність за певною спеціальністю (спеціалізацією) чи міжгалузевою групою спеціальностей, до складу якого входить не менше п’яти науково-педагогічних працівників, для яких кафедра є основним місцем роботи, і не менш як три з них мають на- уковий ступінь або вчене (почесне) звання. 6. Заклад вищої освіти зобов’язаний мати у своєму складі бібліотеку, бібліотечний фонд якої має відповідати вимогам стандартів освітньої діяльності. 7. Структурними підрозділами закладу вищої освіти можуть бути: 1) навчально-науковий інститут – структурний підрозділ університету, академії, інституту, що об’єднує від- повідні кафедри, лабораторії, науково-дослідні центри та експериментальні лабораторії, які провадять освітню діяльність і проводять наукові дослідження; 46 2) наукові, навчально-наукові, науково-дослідні, науково-виробничі та проектні інститути, навчально-науково- виробничі центри (сектори, частини, комплекси тощо), дослідні станції, конструкторські бюро, відділи аспіранту- ри і докторантури, навчально-виробничі комбінати, експериментальні підприємства, клінічні бази закладів медич- ної освіти, університетські клініки та лікарні, юридичні клініки, полігони, наукові парки, технопарки, оперні студії, навчальні театри, філармонії, інші підрозділи, що забезпечують практичну підготовку фахівців певних спеціальностей та/або проводять наукові дослідження; 3) підготовчі відділення (підрозділи), підрозділи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, інститути післядипломної освіти, лабораторії, навчально-методичні кабінети, комп’ютерні та інформаційні центри, навчаль- но-виробничі та творчі майстерні, навчально-дослідні господарства, виробничі структури, видавництва, спортив- ні комплекси, заклади культурно-побутового призначення, центри студентського спорту; 4) спеціальний навчально-реабілітаційний підрозділ, який утворюється з метою організації інклюзивного освітнього процесу та спеціального навчально-реабілітаційного супроводу здобувачів вищої освіти з особливими освітніми потребами, забезпечення їм доступу до якісної вищої освіти з урахуванням обмежень життєдіяльності; 5) інші підрозділи, діяльність яких не заборонена законом. 8. Заклад вищої освіти, що готує фахівців у сфері охорони здоров’я або здійснює їх післядипломну освіту, та академія, інститут післядипломної освіти, що здійснюють післядипломну освіту, спільно з центральними органа- ми виконавчої влади, Національною академією наук України та національними галузевими академіями наук, ор- ганами місцевого самоврядування можуть утворювати на базі наукових установ, закладів охорони здоров’я, у тому числі тих, що належать територіальним громадам або передані їм, клінічні бази закладів освіти у сфері охорони здоров’я, університетські клініки та лікарні. (Абзац перший частини восьмої статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) Клінічна база закладу освіти у сфері охорони здоров’я, університетська клініка чи лікарня створюються з метою забезпечення освітнього процесу особам, які навчаються у закладі вищої освіти, підвищення кваліфікації медичних працівників, проведення наукових досліджень, а також надання спеціалізованої медичної допомоги. (Абзац другий частини восьмої статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) Порядок утворення і функціонування клінічних баз закладів освіти у сфері охорони здоров’я, університетських клінік та університетських лікарень визначається нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я. (Абзац третій частини восьмої статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 9. Філія – це територіально відокремлений структурний підрозділ закладу вищої освіти, що утворюється з ме- тою задоволення потреб регіонального ринку праці у відповідних фахівцях та наближення місця навчання здо- бувачів вищої освіти до їх місця проживання. Філія не є юридичною особою і діє на підставі затвердженого за- кладом вищої освіти положення та відповідно до отриманої ліцензії на провадження освітньої діяльності. Філію очолює керівник, який підпорядкований керівнику закладу вищої освіти і діє на підставі відповідного доручення. Відомості про філію закладу вищої освіти вносяться до Єдиної державної електронної бази з питань освіти. 10. Університет, академія, інститут можуть мати у своєму складі військовий навчальний підрозділ (навчальний підрозділ із специфічними умовами навчання – військовий інститут, коледж, факультет, кафедра військової під- готовки або відділення військової підготовки), який проводить за певними ступенями вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів) для подальшої служби на посадах сержантського, старшинського, офіцерського або начальницького складу з метою задоволення потреб відповідно Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань. Військовий інститут як підрозділ закладу вищої освіти може мати у своєму складі факультети та військовий коледж. (Абзац перший частини десятої статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законами № 766-VIII від 10.11.2015, № 1798-VIII від 21.12.2016) Рішення про утворення та припинення діяльності військового навчального підрозділу закладу вищої освіти приймається Кабінетом Міністрів України. Розділ VII УПРАВЛІННЯ ЗАКЛАДОМ ВИЩОЇ ОСВІТИ Стаття 34. Керівник закладу вищої освіти 1. Безпосереднє управління діяльністю закладу вищої освіти здійснює його керівник (ректор, президент, на- чальник, директор тощо). Його права, обов’язки та відповідальність визначаються законодавством і статутом закладу вищої освіти. 47 2. Керівник є представником закладу вищої освіти у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності в межах повноважень, передбачених цим Законом і статутом закладу вищої освіти. 3. Керівник закладу вищої освіти в межах наданих йому повноважень: 1) організовує діяльність закладу вищої освіти; 2) вирішує питання фінансово-господарської діяльності закладу вищої освіти, затверджує його структуру і штатний розпис; 3) видає накази і розпорядження, дає обов’язкові для виконання всіма учасниками освітнього процесу і струк- турними підрозділами закладу вищої освіти доручення; 4) відповідає за результати діяльності закладу вищої освіти перед засновником (засновниками) або уповно- важеним ним (ними) органом (особою); 5) є розпорядником майна і коштів; 6) забезпечує виконання фінансового плану (кошторису), укладає договори; 7) призначає на посаду та звільняє з посади працівників; 8) забезпечує охорону праці, дотримання законності та порядку; 9) визначає функціональні обов’язки працівників; 10) формує контингент осіб, які навчаються у закладі вищої освіти; 11) відраховує з закладу вищої освіти та поновлює на навчання в ньому здобувачів вищої освіти за погоджен- ням з органами студентського самоврядування та первинними профспілковими організаціями осіб, які навчають- ся (якщо дана особа є членом профспілки), з підстав, установлених цим Законом; 12) забезпечує організацію та здійснення контролю за виконанням навчальних планів і програм навчальних дисциплін; 13) контролює дотримання всіма підрозділами штатно-фінансової дисципліни; 14) здійснює контроль за якістю роботи педагогічних, науково-педагогічних, наукових та інших працівників; 15) забезпечує створення умов для здійснення дієвого та відкритого громадського контролю за діяльністю закладу вищої освіти; 16) сприяє та створює умови для діяльності органів студентського самоврядування, організацій профспілок працівників закладу вищої освіти і студентів, громадських організацій, які діють у закладі вищої освіти; 17) сприяє формуванню здорового способу життя у здобувачів вищої освіти, зміцненню спортивно-оздоровчої бази закладу вищої освіти, створює належні умови для занять масовим спортом; 18) спільно з виборними органами первинних організацій профспілок працівників закладу вищої освіти і сту- дентів подає для затвердження вищому колегіальному органу громадського самоврядування закладу вищої освіти правила внутрішнього розпорядку та колективний договір і після затвердження підписує їх; 19) здійснює інші передбачені статутом повноваження. 4. Керівник закладу вищої освіти відповідає за провадження освітньої, наукової, науково-технічної та іннова- ційної діяльності у закладі вищої освіти, за результати фінансово-господарської діяльності, стан і збереження нерухомого та іншого майна цього закладу. 5. Керівник закладу вищої освіти щороку звітує перед засновником (засновниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) та вищим колегіальним органом громадського самоврядування закладу вищої освіти. Керівник зобов’язаний оприлюднювати щорічний звіт про свою діяльність на офіційному веб-сайті закладу вищої освіти. 6. Керівник закладу вищої освіти відповідно до статуту може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам і керівникам структурних підрозділів. 7. Особливості повноважень та обов’язків керівника вищого військового навчального закладу (закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання), військового навчального підрозділу закладу вищої освіти визначають- ся центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить цей заклад вищої освіти, військо- вий навчальний підрозділ закладу вищої освіти, за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. 8. Після виходу на пенсію з посади керівника закладу вищої освіти особа, яка працювала на цій посаді не менш як 10 років підряд, може бути призначена радником керівника закладу вищої освіти на громадських засадах або за рахунок власних надходжень закладу вищої освіти в порядку, визначеному статутом закладу вищої освіти. Стаття 35. Керівник факультету, навчально-наукового інституту, кафедри 1. Керівництво факультетом здійснює декан (начальник), керівництво навчально-науковим інститутом – ди- ректор (начальник), які не можуть перебувати на цих посадах більш як два строки. 2. Керівник факультету (навчально-наукового інституту) повинен мати науковий ступінь та/або вчене (почесне) звання відповідно до профілю факультету (навчально-наукового інституту). 3. Декан (начальник) факультету, директор (начальник) навчально-наукового інституту можуть делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам. Повноваження керівника факультету (навчально-наукового інсти- 48 туту) визначаються положенням про факультет (навчально-науковий інститут), яке затверджується вченою радою закладу вищої освіти. 4. Декан (начальник) факультету, директор (начальник) навчально-наукового інституту видають розпоряджен- ня щодо діяльності відповідного факультету (навчально-наукового інституту), які є обов’язковими для виконання всіма учасниками освітнього процесу факультету (навчально-наукового інституту) і можуть бути скасовані керів- ником закладу вищої освіти, якщо вони суперечать законодавству, статуту закладу вищої освіти чи завдають шкоди інтересам закладу вищої освіти. 5. Керівництво військовим навчальним підрозділом закладу вищої освіти та факультетом (відділенням) вищо- го військового навчального закладу (закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання) здійснює начальник, який призначається на посаду за конкурсом. Порядок проведення конкурсу визначається нормативно-правовими актами державного органу, до сфери управління якого належить вищий військовий навчальний заклад (заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання), військовий навчальний підрозділ закладу вищої освіти, за по- годженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. 6. Керівництво кафедрою здійснює завідувач (начальник) кафедри, який не може перебувати на посаді більш як два строки. Керівник кафедри повинен мати науковий ступінь та/або вчене (почесне) звання відповідно до профілю кафедри. Керівник кафедри обирається за конкурсом таємним голосуванням вченою радою закладу вищої освіти строком на п’ять років з урахуванням пропозицій трудового колективу факультету (навчально-наукового інституту) та кафедри. Керівник закладу вищої освіти укладає з керівником кафедри контракт. 7. Керівник кафедри забезпечує організацію освітнього процесу, виконання навчальних планів і програм на- вчальних дисциплін, здійснює контроль за якістю викладання навчальних дисциплін, навчально-методичною та науковою діяльністю викладачів. Стаття 36. Вчена рада 1. Вчена рада є колегіальним органом управління закладу вищої освіти, який утворюється строком на п’ять років, склад якого затверджується наказом керівника закладу вищої освіти протягом п’яти робочих днів з дня за- кінчення повноважень попереднього складу вченої ради. 2. Вчена рада закладу вищої освіти: 1) визначає стратегію і перспективні напрями розвитку освітньої, наукової та інноваційної діяльності закладу вищої освіти; 2) розробляє і подає вищому колегіальному органу громадського самоврядування проект статуту закладу вищої освіти, а також рішення про внесення змін і доповнень до нього; 3) ухвалює фінансовий план і річний фінансовий звіт закладу вищої освіти; 4) визначає систему та затверджує процедури внутрішнього забезпечення якості вищої освіти; 5) ухвалює рішення про розміщення власних надходжень у територіальних органах центрального органу ви- конавчої влади у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, або в банківських установах; 6) ухвалює за поданням керівника закладу вищої освіти рішення про утворення, реорганізацію та ліквідацію структурних підрозділів; 7) обирає за конкурсом таємним голосуванням на посади завідувачів (начальників) кафедр, професорів і до- центів, директора бібліотеки, керівників філій; (Пункт 7 частини другої статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 8) затверджує освітні програми та навчальні плани для кожного рівня вищої освіти та спеціальності; 9) ухвалює рішення з питань організації освітнього процесу, визначає строки навчання на відповідних рівнях; 10) затверджує зразок та порядок виготовлення власного документа про вищу освіту, положення про процеду- ру і підстави для його видачі випускникам, а також зразки, порядок виготовлення, процедуру і підстави для видачі випускникам спільних і подвійних дипломів; 11) ухвалює основні напрями проведення наукових досліджень та інноваційної діяльності; 12) оцінює науково-педагогічну діяльність структурних підрозділів; 13) присвоює вчені звання професора, доцента та старшого дослідника і подає відповідні рішення на затвер- дження до атестаційної колегії центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки; 14) приймає остаточні рішення про визнання іноземних документів про вищу освіту, наукові ступені та вчені звання під час прийняття на роботу педагогічних, наукових, науково-педагогічних та інших працівників, а також під час зарахування вступників на навчання; 141) приймає остаточні рішення про визнання документів про вищу освіту, виданих закладами вищої духовної освіти, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку, під час зарахування вступників на навчання; (Частину другу статті 36 доповнено пунктом 141 згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 15) має право вносити подання про відкликання керівника закладу вищої освіти з підстав, передбачених за- конодавством, статутом закладу вищої освіти, контрактом, яке розглядається вищим колегіальним органом гро- мадського самоврядування закладу вищої освіти; 16) розглядає інші питання діяльності вищого закладу вищої освіти відповідно до його статуту. 49 3. Вчену раду закладу вищої освіти очолює її голова, який обирається таємним голосуванням з числа членів вченої ради закладу вищої освіти, які мають науковий ступінь та/або вчене (почесне) звання, на строк діяльності вченої ради. До складу вченої ради закладу вищої освіти входять за посадами керівник закладу вищої освіти, за- ступники керівника, керівники факультетів (навчально-наукових інститутів), учений секретар, директор бібліоте- ки, головний бухгалтер, керівники органів самоврядування та виборних органів первинних профспілкових орга- нізацій працівників закладу вищої освіти, а також виборні представники, які представляють наукових, науково-педагогічних працівників і обираються з числа завідувачів (начальників) кафедр, професорів, докторів філософії, докторів наук, виборні представники, які представляють інших працівників закладу вищої освіти і які працюють у ньому на постійній основі, виборні представники аспірантів, докторантів, слухачів, асистентів-ста- жистів, інтернів, лікарів-резидентів, керівники виборних органів первинних профспілкових організацій студентів та аспірантів, керівники органів студентського самоврядування закладу вищої освіти відповідно до квот, визна- чених статутом вищого закладу вищої освіти. (Абзац перший частини третьої статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) Вибори до складу вченої ради починаються за 30 календарних днів до закінчення повноважень попереднього складу вченої ради. 4. За рішенням вченої ради до її складу можуть входити також представники організацій роботодавців. При цьому не менш як 75 відсотків складу вченої ради повинні становити наукові, науково-педагогічні працівники закладу вищої освіти і не менш як 10 відсотків – виборні представники з числа студентів (курсантів). 5. Виборні представники з числа працівників закладу вищої освіти обираються вищим колегіальним органом громадського самоврядування закладу вищої освіти за поданням структурних підрозділів, у яких вони працюють, а виборні представники з числа студентів (курсантів) обираються студентами (курсантами) шляхом прямих таєм- них виборів. 6. Рішення вченої ради закладу вищої освіти вводяться в дію рішеннями керівника закладу вищої освіти. 7. У закладі вищої освіти можуть бути утворені вчені ради структурних підрозділів, повноваження яких ви- значаються вченою радою закладу вищої освіти відповідно до статуту вищого закладу вищої освіти. Вчена рада закладу вищої освіти може делегувати частину своїх повноважень вченим радам структурних підрозділів. Склад відповідних вчених рад формується на засадах, визначених частинами третьою і четвертою цієї статті. Стаття 37. Наглядова рада 1. Наглядова рада закладу вищої освіти створюється за рішенням засновника (засновників) для здійснення нагляду за управлінням майном закладу вищої освіти, додержанням мети його створення. (Частина перша статті 37 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) 2. Наглядова рада закладу вищої освіти сприяє розв’язанню перспективних завдань його розвитку, залученню фінансових ресурсів для забезпечення його діяльності з основних напрямів розвитку і здійснення контролю за їх використанням, ефективній взаємодії закладу вищої освіти з державними органами та органами місцевого само- врядування, науковою громадськістю, суспільно-політичними організаціями та суб’єктами господарської діяль- ності в інтересах розвитку та підвищення якості освітньої діяльності і конкурентоспроможності закладу вищої освіти, здійснює громадський контроль за його діяльністю тощо. 3. Члени наглядової ради мають право: брати участь у роботі вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу вищої освіти з правом дорадчого голосу; брати участь у визначенні стратегії розвитку закладу вищої освіти та контролювати її виконання; сприяти залученню додаткових джерел фінансування; аналізувати та оцінювати діяльність закладу вищої освіти та його керівника; контролювати виконання кошторису та/або бюджету закладу вищої освіти і вносити відповідні рекомендації та пропозиції, що є обов’язковими для розгляду керівником закладу вищої освіти; вносити засновнику закладу вищої освіти подання про заохочення або відкликання керівника закладу вищої освіти з підстав, визначених законом; здійснювати інші права, визначені установчими документами закладу вищої освіти. (Частина третя статті 37 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) 4. Наглядова рада має право вносити вищому колегіальному органу громадського самоврядування та/або за- сновнику (засновникам) закладу вищої освіти подання про відкликання керівника закладу вищої освіти з підстав, передбачених законодавством, статутом закладу вищої освіти, контрактом. (Частина четверта статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 5. Порядок формування наглядової ради, строк її повноважень, компетенція і порядок діяльності визначають- ся статутом закладу вищої освіти. До складу наглядової ради не можуть входити здобувачі вищої освіти та пра- цівники закладу вищої освіти. (Частина п’ята статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 50 Стаття 38. Робочі та дорадчі органи 1. Для вирішення поточних питань діяльності закладу вищої освіти утворюються робочі органи – ректорат, деканати, приймальна комісія, адміністративна рада тощо. 2. З метою вироблення стратегії та напрямів провадження освітньої та/або наукової діяльності закладу вищої освіти керівник закладу вищої освіти має право утворювати на громадських засадах дорадчі (дорадчо-консульта- тивні) органи (раду роботодавців, раду інвесторів, раду бізнесу, студентську, наукову раду тощо), якщо інше не передбачено статутом закладу вищої освіти. 3. Положення про робочі та дорадчі органи затверджуються вченою радою закладу вищої освіти відповідно до статуту закладу вищої освіти. Стаття 39. Органи громадського самоврядування закладів вищої освіти 1. Вищим колегіальним органом громадського самоврядування закладу вищої освіти є загальні збори (конфе- ренція) трудового колективу, включаючи виборних представників з числа студентів (курсантів). 2. Порядок скликання і прийняття рішень вищого колегіального органу громадського самоврядування визна- чається статутом закладу вищої освіти. 3. У вищому колегіальному органі громадського самоврядування повинні бути представлені всі категорії учасників освітнього процесу закладу вищої освіти. При цьому не менш як 75 відсотків складу делегатів (членів) виборного органу повинні становити наукові, науково-педагогічні та педагогічні працівники закладу вищої освіти, які працюють у цьому закладі на постійній основі, і не менш як 15 відсотків – виборні представники з числа сту- дентів (курсантів), які обираються студентами (курсантами) шляхом прямих таємних виборів. 4. Вищий колегіальний орган громадського самоврядування скликається не рідше одного разу на рік. 5. Вищий колегіальний орган громадського самоврядування: 1) погоджує за поданням вченої ради закладу вищої освіти статут закладу вищої освіти чи зміни (доповнення) до нього; 2) заслуховує щороку звіт керівника закладу вищої освіти та оцінює його діяльність; 3) обирає комісію з трудових спорів відповідно до законодавства про працю; 4) розглядає за обґрунтованим поданням наглядової або вченої ради закладу вищої освіти питання про до- строкове припинення повноважень керівника закладу вищої освіти; 5) затверджує правила внутрішнього розпорядку закладу вищої освіти і колективний договір; 6) розглядає інші питання діяльності закладу вищої освіти. 6. Органом громадського самоврядування навчально-наукового інституту (факультету) є збори (конференція) трудового колективу навчально-наукового інституту (факультету), включаючи виборних представників з числа осіб, які навчаються у закладі вищої освіти. 7. Порядок скликання органу громадського самоврядування навчально-наукового інституту (факультету) та його діяльності визначається статутом закладу вищої освіти. 8. В органі громадського самоврядування навчально-наукового інституту (факультету) повинні бути пред- ставлені всі категорії працівників навчально-наукового інституту (факультету) та виборні представники з числа осіб, які навчаються у навчально-науковому інституті (на факультеті). При цьому не менш як 75 відсотків складу делегатів (членів) виборного органу повинні становити наукові та науково-педагогічні працівники навчально-на- укового інституту (факультету) і не менш як 15 відсотків – виборні представники з числа студентів (курсантів), які обираються студентами (курсантами) шляхом прямих таємних виборів. 9. Збори (конференція) учасників освітнього процесу навчально-наукового інституту (факультету) скликають- ся не рідше одного разу на рік. 10. Орган громадського самоврядування навчально-наукового інституту (факультету): 1) оцінює діяльність керівника навчально-наукового інституту (факультету); 2) затверджує річний звіт про діяльність навчально-наукового інституту (факультету); 3) подає керівнику закладу вищої освіти пропозиції щодо відкликання з посади керівника навчально-науково- го інституту (факультету) з підстав, передбачених законодавством України, статутом закладу вищої освіти, укла- деним з ним контрактом; 4) обирає виборних представників до вченої ради навчально-наукового інституту (факультету); 5) обирає делегатів до вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу вищої освіти. Стаття 40. Студентське самоврядування 1. У закладах вищої освіти та їх структурних підрозділах діє студентське самоврядування, яке є невід’ємною частиною громадського самоврядування відповідних навчальних закладів. Студентське самоврядування – це пра- во і можливість студентів (курсантів, крім курсантів-військовослужбовців) вирішувати питання навчання і побуту, захисту прав та інтересів студентів, а також брати участь в управлінні закладом вищої освіти. Студентське самоврядування об’єднує всіх студентів (курсантів, крім курсантів-військовослужбовців) відпо- відного закладу вищої освіти. Усі студенти (курсанти), які навчаються у закладі вищої освіти, мають рівні права та можуть обиратися та бути обраними в робочі, дорадчі, виборні та інші органи студентського самоврядування. 51 Студентське самоврядування забезпечує захист прав та інтересів студентів (курсантів) та їх участь в управлінні закладом вищої освіти. Студентське самоврядування здійснюється студентами (курсантами) безпосередньо і через органи студентського самоврядування, які обираються шляхом прямого таємного голосування студентів (курсантів). 2. У своїй діяльності органи студентського самоврядування керуються законодавством, статутом закладу вищої освіти та положенням про студентське самоврядування закладу вищої освіти. 3. Органи студентського самоврядування діють на принципах: 1) добровільності, колегіальності, відкритості; 2) виборності та звітності органів студентського самоврядування; 3) рівності права студентів (курсантів) на участь у студентському самоврядуванні; 4) незалежності від впливу політичних партій та релігійних організацій (крім закладів вищої духовної освіти). 4. Студентське самоврядування здійснюється на рівні студентської групи, інституту (факультету), відділення, гуртожитку, закладу вищої освіти. Залежно від контингенту студентів (курсантів), типу та специфіки закладу ви- щої освіти студентське самоврядування може здійснюватися на рівні курсу, спеціальності, студентського містеч- ка, структурних підрозділів закладу вищої освіти. Органи студентського самоврядування можуть мати різноманітні форми (парламент, сенат, старостат, студентський ректорат, студентські деканати, студентські ради тощо). Представницькі, виконавчі та контрольно-ревізійні органи студентського самоврядування обираються строком на один рік. Студенти (курсанти), обрані до складу органів студентського самоврядування, можуть бути усунені із своїх посад за результатами загального таємного голосування студентів. Для ініціювання такого голосування потрібно зібрати підписи не менш як 10 відсотків студентів (курсантів) закладу вищої освіти. Керівник студентського самоврядування та його заступники можуть перебувати на посаді не більш як два строки. З припиненням особою навчання у закладі вищої освіти припиняється її участь в органі студентського самоврядування у порядку, передбаченому положенням про студентське самоврядування закладу вищої освіти. Орган студентського самоврядування може бути зареєстрований як громадська організація відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. 5. Органи студентського самоврядування: 1) беруть участь в управлінні закладом вищої освіти у порядку, встановленому цим Законом та статутом за- кладу вищої освіти; 2) беруть участь в обговоренні та вирішенні питань удосконалення освітнього процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, оздоровлення, побуту та харчування; 3) проводять організаційні, просвітницькі, наукові, спортивні, оздоровчі та інші заходи; 4) беруть участь у заходах (процесах) щодо забезпечення якості вищої освіти; 5) захищають права та інтереси студентів (курсантів), які навчаються у закладі вищої освіти; 6) делегують своїх представників до робочих, консультативно-дорадчих органів; 7) приймають акти, що регламентують їх організацію та діяльність; 8) беруть участь у вирішенні питань забезпечення належних побутових умов проживання студентів у гурто- житках та організації харчування студентів; 9) розпоряджаються коштами та іншим майном, що перебувають на балансі та банківських рахунках органів студентського самоврядування; 10) вносять пропозиції щодо змісту навчальних планів і програм; 11) вносять пропозиції щодо розвитку матеріальної бази закладу вищої освіти, у тому числі з питань, що сто- суються побуту та відпочинку студентів; 12) мають право оголошувати акції протесту; 13) виконують інші функції, передбачені цим Законом та положенням про студентське самоврядування за- кладу вищої освіти. 6. За погодженням з органом студентського самоврядування закладу вищої освіти приймаються рішення про: 1) відрахування студентів (курсантів) з закладу вищої освіти та їх поновлення на навчання; 2) переведення осіб, які навчаються у закладі вищої освіти за державним замовленням, на навчання за конт- рактом за рахунок коштів фізичних (юридичних) осіб; 3) переведення осіб, які навчаються у закладі вищої освіти за рахунок коштів фізичних (юридичних) осіб, на навчання за державним замовленням; 4) призначення заступника декана факультету, заступника директора інституту, заступника керівника закладу вищої освіти; 5) поселення осіб, які навчаються у закладі вищої освіти, у гуртожиток і виселення їх із гуртожитку; 6) затвердження правил внутрішнього розпорядку закладу вищої освіти в частині, що стосується осіб, які на- вчаються; 7) діяльність студентських містечок та гуртожитків для проживання осіб, які навчаються у закладі вищої освіти. 52 7. Вищим органом студентського самоврядування є загальні збори (конференція) студентів (курсантів), які: 1) ухвалюють положення про студентське самоврядування закладу вищої освіти, визначають структуру, повно- важення та порядок проведення прямих таємних виборів представницьких та виконавчих органів студентського самоврядування; 2) заслуховують звіти представницьких, виконавчих і контрольно-ревізійних органів студентського самовря- дування, дають їм відповідну оцінку; 3) затверджують процедуру використання майна та коштів органів студентського самоврядування, підтримки студентських ініціатив на конкурсних засадах; 4) затверджують річний кошторис витрат (бюджет) органів студентського самоврядування, вносять до нього зміни та доповнення, заслуховують звіт про його виконання; 5) обирають контрольно-ревізійну комісію з числа студентів (курсантів) для здійснення поточного контролю за станом використання майна та виконання бюджету органів студентського самоврядування. 8. Адміністрація закладу вищої освіти не має права втручатися в діяльність органів студентського самовряду- вання. 9. Керівник закладу вищої освіти забезпечує належні умови для діяльності органів студентського самовряду- вання (надає приміщення, меблі, оргтехніку, забезпечує телефонним зв’язком, постійним доступом до Інтернету, відводить місця для встановлення інформаційних стендів тощо), про що укладається відповідна угода. 10. Фінансовою основою студентського самоврядування є: 1) кошти, визначені вченою радою закладу вищої освіти в розмірі не менш як 0,5 відсотка власних надходжень, отриманих закладом вищої освіти від основної діяльності; 2) членські внески студентів (курсантів), розмір яких встановлюється вищим органом студентського само- врядування закладу вищої освіти. Розмір місячного членського внеску однієї особи не може перевищувати 1 від- сотка прожиткового мінімуму, встановленого законом. 11. Кошти органів студентського самоврядування спрямовуються на виконання їхніх завдань і здійснення повноважень відповідно до затверджених ними кошторисів. Органи студентського самоврядування публічно звітують про використання коштів та виконання кошторисів не рідше одного разу на рік. Стаття 41. Наукові товариства студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених 1. У закладах вищої освіти та їхніх структурних підрозділах діють наукові товариства студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених, які є частиною системи громадського самоврядування відпо- відних закладів вищої освіти. 2. У роботі наукового товариства студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених беруть участь особи віком до 35 років (для докторантів – 40 років), які навчаються або працюють у закладі вищої освіти. 3. Наукове товариство студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених забезпечує захист прав та інтересів осіб, які навчаються або працюють у закладі вищої освіти, зокрема щодо питань наукової діяльності, підтримки наукоємних ідей, інновацій та обміну знаннями. 4. У своїй діяльності наукові товариства студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених керуються законодавством, статутом закладу вищої освіти та положенням про наукові товариства студен- тів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених. 5. Наукові товариства студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених діють на прин- ципах: 1) свободи наукової творчості; 2) добровільності, колегіальності, відкритості; 3) рівності права осіб, які навчаються, на участь у діяльності наукових товариств студентів (курсантів, слуха- чів), аспірантів, докторантів і молодих вчених. 6. Наукові товариства студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених: 1) приймають акти, що регламентують їх організацію та діяльність; 2) проводять організаційні, наукові та освітні заходи; 3) популяризують наукову діяльність серед студентської молоді, сприяють залученню осіб, які навчаються, до наукової роботи та інноваційної діяльності; 4) представляють інтереси студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених перед адміністрацією закладу вищої освіти та іншими організаціями з питань наукової роботи та розвитку академічної кар’єри; 5) сприяють підвищенню якості наукових досліджень; 6) сприяють обміну інформацією між молодими вченими та дослідниками; 7) сприяють розвитку міжвузівського та міжнародного співробітництва; 53 8) взаємодіють з Національною академією наук України та національними галузевими академіями наук, науко- вими та науково-дослідними установами; 9) виконують інші функції, передбачені положеннями про наукові товариства студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених, цим та іншими законами України. 7. За погодженням з науковим товариством студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених керівництво закладу вищої освіти приймає рішення про відрахування осіб, які здобувають ступінь доктора філософії, з закладу вищої освіти та їх поновлення на навчання. 8. Органи управління наукових товариств студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених формуються на демократичних засадах шляхом виборів. Структура наукового товариства студентів (кур- сантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених та організаційний механізм його діяльності визнача- ються положенням, яке затверджується вищим колегіальним органом громадського самоврядування закладу вищої освіти. 9. Адміністрація закладу вищої освіти не має права втручатися в діяльність наукових товариств студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених, крім випадків, коли така діяльність суперечить законодавству, статуту чи завдає шкоди інтересам закладу вищої освіти. 10. Керівник закладу вищої освіти всебічно сприяє створенню належних умов для діяльності наукового това- риства студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених (надає приміщення, меблі, орг- техніку, забезпечує телефонним зв’язком, постійним доступом до Інтернету, відводить місця для встановлення інформаційних стендів тощо). 11. Фінансовою основою діяльності наукового товариства студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докто- рантів і молодих вчених є кошти, визначені вченою радою закладу вищої освіти. Стаття 42. Обрання, призначення та звільнення з посади керівника закладу вищої освіти 1. Кандидат на посаду керівника закладу вищої освіти повинен вільно володіти державною мовою, мати вчене звання та науковий ступінь (для закладів вищої освіти мистецького спрямування – вчене звання та науковий ступінь або ступінь доктора мистецтва) і стаж роботи на посадах науково-педагогічних працівників не менш як 10 років. Кандидат на посаду керівника закладу державної чи комунальної форми власності має бути громадяни- ном України. (Абзац перший частини першої статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) Одна і та сама особа не може бути керівником відповідного закладу вищої освіти більше ніж два строки. 2. Не може бути обрана, призначена (у тому числі виконувачем обов’язків) на посаду керівника закладу вищої освіти особа, яка: 1) за рішенням суду визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена; 2) має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку; 3) відповідно до вироку суду позбавлена права обіймати відповідні посади; 4) за рішенням суду була визнана винною у вчиненні корупційного правопорушення – протягом року з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили; 5) піддавалася адміністративному стягненню за корупційне правопорушення – протягом року з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили; 6) підпадає під дію частини третьої статті 1 Закону України «Про очищення влади»; 7) (Пункт 7 частини другої статті 42 втратив чинність, як такий, що не відповідає Конституції (є некон- ституційним) на підставі Рішення Конституційного Суду № 2-р/2017 від 20.12.2017) голосувала за диктаторські закони 16 січня 2014 року. (Статтю 42 доповнено новою частиною згідно із Законом № 415-VIII від 14.05.2015) 3. Засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) зобов’язаний оголосити конкурс на заміщення посади керівника закладу вищої освіти не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку контракту особи, яка займає цю посаду. У разі дострокового припинення повноважень керівника закладу вищої освіти конкурс оголошується протягом тижня з дня утворення вакансії. Засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) протягом двох місяців з дня оголошення конкурсу на посаду керівника закладу вищої освіти приймає (приймають) пропозиції щодо претендентів на посаду керівника закладу вищої освіти і протягом 10 днів з дня завершення терміну подання відповідних пропозицій вносить (вносять) кандидатури претендентів, які відповідають вимогам цього Закону, до закладу вищої освіти для голосування. Керівник закладу вищої освіти обирається шляхом таємного голосування строком на п’ять років у порядку, передбаченому цим Законом і статутом закладу вищої освіти. Брати участь у виборах керівника закладу вищої освіти мають право: кожен науковий, науково-педагогічний та педагогічний штатний працівник закладу вищої освіти; представники з числа інших штатних працівників, які обираються відповідними працівниками шляхом прямих таємних виборів; 54 виборні представники з числа студентів (курсантів), які обираються студентами (курсантами) шляхом прямих таємних виборів. При цьому загальна кількість (повний склад) наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників закладу вищої освіти повинна становити не менше 75 відсотків загальної кількості осіб, які мають право брати участь у виборах; кількість виборних представників з числа інших працівників закладу вищої освіти – до 10 відсотків, а кількість виборних представників з числа студентів (курсантів) – не менше 15 відсотків осіб, які мають право брати участь у виборах. Вибори вважаються такими, що відбулися, якщо участь у них взяли більше 50 відсотків загальної кількості осіб, які мають право брати участь у виборах, кожен з яких має один голос і голосує особисто. З особою (кандидатурою), яка набрала більше 50 відсотків голосів осіб, які мають право брати участь у виборах, засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) укладає контракт строком на п’ять років не пізніше одного місяця з дня її обрання. Керівник закладу вищої освіти може бути звільнений з посади засновником (засновниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою), а також у зв’язку з прийняттям рішення про його відкликання вищим колегіальним органом громадського самоврядування, який його обрав на посаду з підстав, визначених законодавством про працю, за порушення статуту закладу вищої освіти та умов контракту. Подання про відкликання керівника може бути внесено до вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу вищої освіти не менш як половиною статутного складу наглядової або вченої ради закладу вищої освіти. Рішення про відкликання керівника закладу вищої освіти приймається більшістю голосів за умови присутності не менш як двох третин статутного складу вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу вищої освіти. 4. Засновник (засновники) новоутвореного закладу вищої освіти або уповноважений ним (ними) орган (особа) призначає (призначають) виконувача обов’язків керівника закладу вищої освіти, але не більш як на шість місяців. 5. Методичні рекомендації щодо особливостей виборчої системи, порядку обрання керівника закладу вищої освіти та типова форма контракту з керівником державного закладу вищої освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України. 6. Порядок призначення керівників закладів вищої духовної освіти регулюється їхніми статутами (положен- нями), зареєстрованими у встановленому законодавством порядку. Стаття 43. Призначення на посаду та звільнення з посади керівника факультету (навчально-наукового інституту) закладу вищої освіти 1. Керівник закладу вищої освіти за згодою більшості від повного складу органу громадського самоврядуван- ня факультету (навчально-наукового інституту) закладу вищої освіти призначає керівника факультету (навчально- наукового інституту) на строк до п’яти років та укладає з ним контракт. Інші питання щодо порядку призначення керівника факультету (навчально-наукового інституту) визначаються статутом закладу вищої освіти. 2. Керівник факультету (навчально-наукового інституту) може бути звільнений з посади керівником закладу вищої освіти за поданням вченої ради закладу вищої освіти або органу громадського самоврядування факультету з підстав, визначених законодавством про працю, статутом закладу вищої освіти, умовами контракту. Пропозиція про звільнення керівника факультету (навчально-наукового інституту) вноситься до органу громадського само- врядування факультету (навчально-наукового інституту) не менш як половиною голосів статутного складу вченої ради факультету (навчально-наукового інституту). Пропозиція про звільнення керівника факультету (навчально- наукового інституту) приймається не менш як двома третинами голосів статутного складу органу громадського самоврядування факультету (навчально-наукового інституту). Інші питання щодо порядку звільнення керівника факультету (навчально-наукового інституту) визначаються статутом закладу вищої освіти. 3. Призначення та звільнення з посади керівника територіально відокремленого структурного підрозділу за- кладу вищої освіти або коледжу, що є структурними підрозділами закладу вищої освіти, здійснюються в порядку, встановленому цією статтею для керівника факультету (навчально-наукового інституту). 4. Одна і та сама особа не може бути керівником факультету (навчально-наукового інституту), коледжу, тери- торіально відокремленого структурного підрозділу відповідного закладу вищої освіти більш як 10 років. (Стаття 43 в редакції Закону № 2745-VIII від 06.06.2019) Розділ VIII ДОСТУП ДО ВИЩОЇ ОСВІТИ, ПРИЙОМ, ВІДРАХУВАННЯ, ПЕРЕРИВАННЯ НАВЧАННЯ, ПОНОВЛЕННЯ І ПЕРЕВЕДЕННЯ ОСІБ, ЯКІ НАВЧАЮТЬСЯ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ Стаття 44. Умови прийому на навчання до закладів вищої освіти 1. Прийом на навчання до закладів вищої освіти здійснюється на конкурсній основі відповідно до Умов при- йому на навчання до закладів вищої освіти, затверджених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Умови конкурсу повинні забезпечувати дотримання прав особи у сфері освіти. 55 2. Умови прийому на навчання до закладів вищої освіти оприлюднюються на офіційному веб-сайті централь- ного органу виконавчої влади у сфері освіти і науки не пізніше 15 жовтня року, що передує року вступу до закла- ду вищої освіти. 3. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Брати участь у конкурсі за результатами вступних іспитів з конкурсних предметів у закладі вищої освіти у межах установлених квот прийому до закладів вищої освіти (наукових установ) України мають право особи (за їхнім вибором), які мають захворювання, що можуть бути перешкодою для проходження зовнішнього незалежного оцінювання, діти-сироти та особи, яких законом визнано учасниками бойових дій та які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, брали участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення. (Абзац другий частини третьої статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2443-VIII від 22.05.2018) Для осіб, місцем проживання яких є тимчасово окупована територія та які отримали документ про загальну середню освіту, прийом на навчання до одного з закладів вищої освіти, розташованих на території Запорізької, Миколаївської, Одеської та Херсонської областей, здійснюється на конкурсній основі за результатами вступних випробувань у межах установлених квот прийому до закладів вищої освіти (наукових установ) України. (Частину третю статті 44 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2026-VIII від 16.05.2017) Право на першочергове зарахування до вищих медичних і педагогічних навчальних закладів за державним замовленням мають особи, які уклали угоду про відпрацювання не менше трьох років у сільській місцевості або селищах міського типу. (Частину третю статті 44 доповнено абзацом згідно із Законом № 1662-VIII від 06.10.2016) (Частина третя статті 44 в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015; із змінами, внесеними згідно із Законом № 848-VIII від 26.11.2015) 4. Прийом на навчання для здобуття ступеня молодшого бакалавра чи бакалавра (магістра медичного, фарма- цевтичного або ветеринарного спрямувань) здійснюється на основі повної загальної середньої освіти за результа- тами зовнішнього незалежного оцінювання знань і вмінь вступників та рівня їх творчих та/або фізичних здібностей з урахуванням середнього бала документа про повну загальну середню освіту та бала за особливі успіхи (призерам IV етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з базових предметів; призерам III етапу Всеукраїнського конкурсу- захисту науково-дослідницьких робіт учнів – членів Малої академії наук України) та/або за успішне закінчення підготовчих курсів закладу вищої освіти для вступу до цього закладу вищої освіти на природничо-математичні та інженерно-технічні спеціальності. Для осіб, місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції (на період її проведення), територія здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (на період їх здійснення), територія населених пунктів на лінії зіткнення та які отримали документ про загальну середню освіту, прийом на навчання до одного з закладів вищої освіти, розташованих на території Луганської та Донецької областей (де здійснюють свої повноваження обласні військово-цивільні адміністрації), та до закладів вищої освіти, евакуйованих з території проведення антитерористичної операції (на період її проведення), з території здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (на період їх здійснення) і тимчасово окупованої території, здійснюється відповідно до абзацу першого частини четвертої цієї статті або на конкурсній основі за результатами вступних випробувань. (Частину четверту статті 44 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 1114-VIII від 19.04.2016; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1838-VIII від 07.02.2017, № 2443-VIII від 22.05.2018) (Частина четверта статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом № 367-VIII від 23.04.2015) 5. Відповідно до Умов прийому на навчання до закладів вищої освіти вчена рада закладу вищої освіти затвер- джує Правила прийому до закладу вищої освіти, якими встановлюються: 1) перелік і кількість сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, вага кожного з яких має становити не менш як 20 відсотків конкурсного бала; 2) вага середнього бала документа про повну середню освіту, що має становити від 0 до 10 відсотків конкурс- ного бала; 3) вага бала за конкурс творчих або фізичних здібностей (у разі його проведення), що має становити не більш як 50 відсотків конкурсного бала; 4) вага бала за особливі успіхи (призерам IV етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з базових предметів; призерам III етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів – членів Малої академії наук України) та/або за успішне закінчення підготовчих курсів закладу вищої освіти для вступу до цього закладу вищої освіти на природничо-математичні та інженерно-технічні спеціальності, що може становити від 0 до 5 від- сотків конкурсного бала. 56 6. Конкурсний бал обчислюється як сума балів за кожен сертифікат, середнього бала документа про повну загальну середню освіту, бала за конкурс творчих або фізичних здібностей (у разі його проведення), за особливі успіхи (призерам IV етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з базових предметів; призерам III етапу Всеукра- їнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів – членів Малої академії наук України) та/або за успішне закінчення підготовчих курсів закладу вищої освіти для вступу до цього закладу вищої освіти на при- родничо-математичні та інженерно-технічні спеціальності, помножена на вагові коефіцієнти, що встановлюються Правилами прийому до закладу вищої освіти. Сума коефіцієнтів дорівнює одиниці. (Частина шоста статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом № 367-VIII від 23.04.2015) (Частина сьома статті 44 набирає чинності з 1 січня 2016 року – див. пункт 1 розділу XV цього Закону) 7. В установленому порядку та у визначений строк Правила прийому до закладу вищої освіти подаються закладом вищої освіти, що претендує на отримання державного замовлення на підготовку фахівців ступеня молодшого ба- калавра або ступеня бакалавра (магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямувань), до Єдиної державної електронної бази з питань освіти для верифікації переліку спеціальностей. (Абзац перший частини сьомої статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом № 367-VIII від 23.04.2015) (Абзац другий частини сьомої статті 44 виключено на підставі Закону № 367-VIII від 23.04.2015) Рейтинговий список вступників формується на основі конкурсного балу за кожною спеціальністю згідно з ви- ставленими вступниками пріоритетами з повідомленням про отримання чи неотримання ними права здобувати вищу освіту за кошти державного бюджету. (Абзац третій частини сьомої статті 44 в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015) (Абзац четвертий частини сьомої статті 44 виключено на підставі Закону № 911-VIII від 24.12.2015) (Абзац п’ятий частини сьомої статті 44 виключено на підставі Закону № 911-VIII від 24.12.2015) (Абзац шостий частини сьомої статті 44 виключено на підставі Закону № 911-VIII від 24.12.2015) Вступ до закладів вищої освіти для здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра чи бакалавра за спе- ціальностями, прийом на навчання за якими здійснюється з урахуванням рівня творчих та/або фізичних здібностей, здійснюється на конкурсних засадах у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки за погодженням з центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать відповідні заклади вищої освіти. 8. У Правилах прийому до закладу вищої освіти обов’язково вказується перелік акредитованих та неакреди- тованих освітніх програм, за якими здійснюється прийом на кожний рівень вищої освіти. 9. Прийом на основі ступеня молодшого бакалавра під час вступу на споріднену або іншу спеціальність для здобуття ступеня бакалавра здійснюється за результатами вступних випробувань. 10. Прийом на основі ступеня бакалавра на навчання для здобуття ступеня магістра здійснюється за результа- тами вступних випробувань. Особа може вступити до закладу вищої освіти для здобуття ступеня магістра на осно- ві ступеня бакалавра чи магістра, здобутих за іншою спеціальністю, за умови успішного проходження додаткових вступних випробувань з урахуванням середнього бала документа про вищу освіту бакалавра чи магістра. (Частина десята статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 11. Прийом на основі ступеня магістра для здобуття ступеня доктора філософії здійснюється за результатами вступних випробувань. 12. Прийом до докторантури або надання творчої відпустки для підготовки дисертації на здобуття ступеня доктора наук здійснюється з урахуванням наукових, науково-технічних досягнень за обраною спеціальністю від- повідно до вимог, що визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. (Частину тринадцяту статті 44 виключено на підставі Закону № 911-VIII від 24.12.2015) 14. Прийом до закладів вищої освіти здійснюється на засадах об’єктивності та відкритості. Заклад вищої освіти зобов’язаний створити умови для ознайомлення вступників з ліцензією на здійснення освітньої діяльності, сертифікатами про акредитацію, правилами прийому, відомостями про обсяг прийому за кожною спеціальністю та освітнім рівнем, кількістю місць, виділених для вступу на пільгових умовах. Відповідальність за забезпечення об’єктивності та відкритості прийому до закладів вищої освіти несуть їх керівники. 15. Обсяг та порядок оприлюднення інформації про хід і результати прийому до закладів вищої освіти визна- чаються Умовами прийому до закладів вищої освіти. 16. Особливості прийому на навчання до закладів вищої духовної освіти регулюються їхніми статутами (по- ложеннями), зареєстрованими у встановленому законодавством порядку. 17. Держава забезпечує особам, визнаним постраждалими учасниками Революції Гідності, учасниками бойових дій, особами з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та їхнім дітям, дітям, один із батьків яких загинув (пропав безвісти) у районі проведення антитерористичних операцій, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, бойових дій чи збройних конфліктів або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних у районі проведення антитерористичних операцій, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії 57 Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, бойових дій чи збройних конфліктів, а також внаслідок захворювання, одержаного в період участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, дітям, один із батьків яких загинув під час масових акцій громадянського протесту або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час масових акцій громадянського протесту, дітям, зареєстрованим як внутрішньо переміщені особи, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у закладах вищої освіти, – до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах. (Абзац перший частини сімнадцятої статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2443-VIII від 22.05.2018, № 2300-VIII від 27.02.2018) Державна цільова підтримка для здобуття вищої освіти надається у вигляді: повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти; соціальної стипендії; безоплатного забезпечення підручниками; безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних у державних та комунальних навчальних закладах; безоплатного проживання в гуртожитку; інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України. Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття вищої освіти зазначеним категоріям громадян визначаються Кабінетом Міністрів України. (Статтю 44 доповнено частиною сімнадцятою згідно із Законом № 425-VIII від 14.05.2015) Стаття 45. Зовнішнє незалежне оцінювання 1. Зовнішнє незалежне оцінювання – це оцінювання результатів навчання, здобутих на певному освітньому рівні, яке здійснюється спеціально уповноваженою державою установою. Зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти, використовується для прийому до закладів вищої освіти на конкурсній основі. Порядок проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України. Держава забезпечує вступникам з особливими освітніми потребами рівний доступ до зовнішнього незалежного оцінювання за місцем проживання (перебування) таких осіб. Будівлі, споруди та приміщення, в яких проводиться зовнішнє незалежне оцінювання, повинні відповідати вимогам доступності згідно з державними будівельними нормами та стандартами. 2. Зовнішнє незалежне оцінювання здійснюється на основі програм зовнішнього незалежного оцінювання, затверджених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Зміст програм зовнішнього незалеж- ного оцінювання має бути доступним для ознайомлення особами, які проходитимуть таке оцінювання, на початку здобуття ними освіти відповідного рівня. (Абзац перший частини другої статті 45 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) Об’єктивність зовнішнього незалежного оцінювання забезпечується дотриманням єдиних вимог до процедур його проведення, підбором завдань відповідно до програм зовнішнього незалежного оцінювання. 3. Завдання для проведення зовнішнього незалежного оцінювання (банк завдань) розробляються педагогічни- ми, науковими, науково-педагогічними працівниками. Програми зовнішнього незалежного оцінювання за результатами здобуття повної загальної середньої освіти не можуть виходити за межі навчальних програм загальної середньої освіти, затверджених відповідно до законодавства. Програми зовнішнього незалежного оцінювання затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки одночасно із затвердженням переліку навчальних предметів та строків проведення зовнішнього незалежного оцінювання за погодженням з громадськими об’єднаннями керівників закладів вищої освіти. Порядок формування та використання банку завдань зовнішнього незалежного оцінювання визначається спеціально уповноваженою державною установою, що проводить зовнішнє незалежне оцінювання. 4. Відкритість зовнішнього незалежного оцінювання забезпечується шляхом повного і своєчасного інфор- мування осіб, які бажають здобути вищу освіту, про програми, строки та порядок проведення зовнішнього неза- лежного оцінювання, а також здійснення державного контролю та громадського спостереження за проведенням зовнішнього незалежного оцінювання. Положення про громадське спостереження за проведенням зовнішнього незалежного оцінювання затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. 5. За результатами проведення зовнішнього незалежного оцінювання з навчального предмета (предметів) осо- бі видається сертифікат зовнішнього незалежного оцінювання, форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. 58 6. Зовнішнє незалежне оцінювання проводиться спеціально уповноваженою державою установою, положення про яку затверджується Кабінетом Міністрів України. Спеціально уповноважена державна установа, що проводить зовнішнє незалежне оцінювання, у частині науково- дослідницької, фінансово-господарської, міжнародної діяльності керується нормами законодавства, передбаченими для закладів вищої освіти. Педагогічним, науково-педагогічним та науковим працівникам, які переходять на роботу у спеціально уповноважену державою установу, яка проводить зовнішнє незалежне оцінювання, час роботи в цій установі зараховується до відповідного педагогічного, науково-педагогічного або наукового стажу. До проведення зовнішнього незалежного оцінювання можуть залучатися педагогічні, наукові, науково- педагогічні працівники та інші фахівці у порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Для проведення зовнішнього незалежного оцінювання можуть використовуватися приміщення навчальних закладів державної та комунальної форми власності на безоплатній основі у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. 7. Фінансування заходів з проведення зовнішнього незалежного оцінювання здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в установленому законодавством порядку та за рахунок інших джерел, не заборонених за- конодавством. (Частина сьома статті 45 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) 8. Зміст завдань сертифікаційної роботи зовнішнього незалежного оцінювання у поточному році з кожного навчального предмета належить до інформації з обмеженим доступом з моменту створення набору завдань серти- фікаційної роботи зовнішнього незалежного оцінювання з кожного навчального предмета до моменту санкціоно- ваного відкриття пакетів із завданнями сертифікаційних робіт з навчального предмета. 9. Не є інформацією з обмеженим доступом: 1) статистична інформація про результати зовнішнього незалежного оцінювання; 2) відомості, що містяться у сертифікаційних роботах осіб, які пройшли зовнішнє незалежне оцінювання, крім тих, що ідентифікують особу, яка виконала конкретну сертифікаційну роботу, з моменту завершення оцінювання робіт. 10. Особа, яка пройшла зовнішнє незалежне оцінювання, має право ознайомитися із своєю сертифікаційною роботою після її перевірки та отримати засвідчену копію цієї роботи. Порядок видачі засвідчених копій виконаних сертифікаційних робіт встановлює державна установа, уповноважена проводити зовнішнє незалежне оцінювання. 11. Завдання сертифікаційної роботи зовнішнього незалежного оцінювання укладаються державною мовою. За бажанням особи завдання надаються у перекладі регіональною мовою або мовою меншин, якщо цією мовою здійснюється навчання у системі середньої освіти (крім завдань з української мови і літератури та іноземних мов). 12. Вступні випробування, якщо такі передбачені цим Законом, проводяться державною мовою або, за бажан- ням вступника, іншою мовою, якою здійснюється навчання в цьому закладі вищої освіти. Стаття 46. Відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів вищої освіти 1. Підставами для відрахування здобувача вищої освіти є: 1) завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою; 2) власне бажання; 3) переведення до іншого навчального закладу; 4) невиконання індивідуального навчального плану; (Пункт 4 частини першої статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 5) порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання; 6) інші випадки, передбачені законом. Особа, відрахована з закладу вищої освіти до завершення навчання за освітньою програмою, отримує академічну довідку, що містить інформацію про результати навчання, назви дисциплін, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС. Зразок академічної довідки встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. 2. Здобувач вищої освіти має право на перерву у навчанні у зв’язку з обставинами, які унеможливлюють ви- конання освітньої (наукової) програми (за станом здоров’я, призовом на строкову військову службу у разі втрати права на відстрочку від неї, сімейними обставинами тощо). Таким особам надається академічна відпустка в уста- новленому порядку. Навчання чи стажування в освітніх і наукових установах (у тому числі іноземних держав) може бути підставою для перерви у навчанні, якщо інше не передбачено міжнародними актами чи договорами між закладами вищої освіти. Здобувачам вищої освіти, призваним на військову службу у зв’язку з оголошенням мобілізації, гарантується збереження місця навчання та стипендії. Здобувачам вищої освіти, які реалізують право на академічну мобільність, протягом навчання, стажування чи здійснення наукової діяльності в іншому закладі вищої освіти (науковій установі) на території України чи поза її 59 межами гарантується збереження місця навчання та виплата стипендії відповідно до положення про порядок реа- лізації права на академічну мобільність. Такі особи не відраховуються із складу здобувачів вищої освіти. 3. Особа, відрахована з закладу вищої освіти до завершення навчання за відповідною освітньою програмою, має право на поновлення на навчання в межах ліцензованого обсягу закладу вищої освіти. 4. Поновлення на навчання осіб, відрахованих з закладів вищої освіти або яким надано академічну відпустку, а також переведення здобувачів вищої освіти здійснюються, як правило, під час канікул. 5. Порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, а також порядок надання їм академічної відпустки визначаються положенням, затвердженим цен- тральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Поновлення та переведення здобувачів вищої освіти здійснюється з урахуванням вимог до вступників на відповідні освітні програми. (Частина п’ята статті 46 в редакції Закону № 2745-VIII від 06.06.2019) 6. У разі закінчення строку дії сертифіката про акредитацію освітньої програми та неотримання закладом вищої освіти нового сертифіката про акредитацію здобувачі вищої освіти, які навчаються за рахунок коштів державного (місцевого) бюджету, мають право на переведення до іншого закладу вищої освіти, в якому відповідна освітня програма акредитована, для завершення навчання за кошти державного (місцевого) бюджету у порядку, затвер- дженому Кабінетом Міністрів України. Розділ IX ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ Стаття 47. Освітній процес 1. Освітній процес – це інтелектуальна, творча діяльність у сфері вищої освіти і науки, що провадиться у за- кладі вищої освіти (науковій установі) через систему науково-методичних і педагогічних заходів та спрямована на передачу, засвоєння, примноження і використання знань, умінь та інших компетентностей у осіб, які навчаються, а також на формування гармонійно розвиненої особистості. 2. Положення про організацію освітнього процесу затверджується вченою радою закладу вищої освіти відпо- відно до законодавства. Стаття 48. Мова освітнього процесу у вищих навчальних закладах 1. Мовою освітнього процесу у вищих навчальних закладах є державна мова. 2. Застосування мов у вищих навчальних закладах визначають закони України «Про забезпечення функціону- вання української мови як державної» та «Про освіту». (Стаття 48 в редакції Закону № 2704-VIII від 25.04.2019) Стаття 49. Форми навчання у закладах вищої освіти 1. Навчання у закладах вищої освіти здійснюється за такими формами: 1) очна (денна, вечірня); 2) заочна (дистанційна). 2. Форми навчання можуть поєднуватися. Стаття 50. Форми організації освітнього процесу та види навчальних занять 1. Освітній процес у закладах вищої освіти здійснюється за такими формами: 1) навчальні заняття; 2) самостійна робота; 3) практична підготовка; 4) контрольні заходи. 2. Основними видами навчальних занять у закладах вищої освіти є: 1) лекція; 2) лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття; 3) консультація. 3. Заклад вищої освіти має право встановлювати інші форми освітнього процесу та види навчальних занять. Стаття 51. Практична підготовка осіб, які навчаються у закладах вищої освіти 1. Практична підготовка осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, здійснюється шляхом проходження ними практики на підприємствах, в установах та організаціях згідно з укладеними закладами вищої освіти договорами або у його структурних підрозділах, що забезпечують практичну підготовку. 2. Керівники підприємств, установ та організацій зобов’язані забезпечити створення належних умов для про- ходження практики на виробництві, дотримання правил і норм охорони праці, техніки безпеки і виробничої сані- тарії відповідно до законодавства. 3. Проходження практики студентом здійснюється відповідно до законодавства. 60 Розділ X УЧАСНИКИ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ Стаття 52. Категорії учасників освітнього процесу 1. Учасниками освітнього процесу у закладах вищої освіти є: 1) наукові, науково-педагогічні та педагогічні працівники; 2) здобувачі вищої освіти та інші особи, які навчаються у закладах вищої освіти; 3) фахівці-практики, які залучаються до освітнього процесу на освітньо-професійних програмах; 4) інші працівники закладів вищої освіти. 2. До освітнього процесу можуть залучатися роботодавці. Стаття 53. Науково-педагогічні, педагогічні та наукові працівники закладів вищої освіти 1. Науково-педагогічні працівники – це особи, які за основним місцем роботи у закладах вищої освіти провадять навчальну, методичну, наукову (науково-технічну, мистецьку) та організаційну діяльність. 2. Педагогічні працівники – це особи, які за основним місцем роботи у закладах вищої освіти провадять на- вчальну, методичну та організаційну діяльність. 3. Наукові працівники – це особи, які за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (конт- ракту) професійно здійснюють наукову, науково-технічну або науково-організаційну діяльність та мають відповід- ну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання. 4. Наукова, науково-технічна та інноваційна діяльність науково-педагогічних працівників закладів вищої осві- ти регулюється законодавством про наукову і науково-технічну та інноваційну діяльність. Стаття 531. Працівники клінічних баз закладів вищої освіти, університетських клінік та університетських лікарень 1. Медичні, фармацевтичні та інші працівники клінічних баз закладів вищої освіти, університетських клінік та університетських лікарень – це особи, які за основним місцем роботи займаються медичною, фармацевтичною або ветеринарною діяльністю, а також можуть брати участь в освітньому процесі. (Закон доповнено статтею 531 згідно із Законом № 2745-VIII від 06.06.2019) Стаття 54. Вчені звання наукових і науково-педагогічних працівників 1. В Україні присвоюються такі вчені звання: 1) старший дослідник; 2) доцент; 3) професор. 2. Вчене звання професора та доцента присвоюється особам, які професійно здійснюють науково-педагогічну або творчу мистецьку діяльність. 3. Вчене звання старшого дослідника присвоюється особам, які професійно здійснюють наукову або науково- технічну діяльність. 4. Вчене звання професора, доцента, старшого дослідника присвоює вчена рада закладу вищої освіти (вчена рада структурного підрозділу). Право присвоєння вченого звання професора та старшого дослідника надається також вченим (науково-технічним) радам наукових установ. Рішення відповідних вчених рад затверджує атеста- ційна колегія центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 5. Зразки державних документів про присвоєння вчених звань затверджуються Кабінетом Міністрів України. Стаття 55. Основні посади наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників закладів вищої освіти та порядок їх заміщення 1. Основними посадами науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти є: 1) керівник (ректор, президент, начальник, директор); 2) заступник керівника (проректор, віце-президент, заступник начальника, заступник директора, заступник завідувача), діяльність якого безпосередньо пов’язана з освітнім або науковим процесом; 3) директор (начальник) інституту, його заступники, діяльність яких безпосередньо пов’язана з освітнім або науковим процесом; 4) декан (начальник) факультету, його заступники, діяльність яких безпосередньо пов’язана з освітнім або на- уковим процесом; 5) директор бібліотеки; 6) завідувач (начальник) кафедри; 7) професор; 8) доцент; 61 9) старший викладач, викладач, асистент, викладач-стажист; 10) науковий працівник бібліотеки; 11) завідувач аспірантури, докторантури. 2. Основними посадами педагогічних працівників закладів вищої освіти є: 1) викладач; 2) методист. 3. Повний перелік посад науково-педагогічних і педагогічних працівників закладів вищої освіти установлю- ється Кабінетом Міністрів України. Перелік посад наукових працівників закладу вищої освіти визначається відпо- відно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». 4. Посади педагогічних працівників можуть займати особи із ступенем магістра за відповідною спеціальністю. 5. Статутом закладу вищої освіти можуть встановлюватися відповідно до законодавства додаткові вимоги до осіб, які можуть займати посади педагогічних працівників. 6. Педагогічні працівники призначаються на посаду та звільняються з посади керівником закладу вищої освіти. Педагогічні працівники кожні п’ять років проходять атестацію. За результатами атестації визначається відповід- ність працівників займаній посаді, присвоюються кваліфікаційні категорії, педагогічні звання. 7. Порядок проведення атестації педагогічних працівників встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. 8. Перелік кваліфікаційних категорій і педагогічних звань педагогічних працівників, порядок їх присвоєння визначаються Кабінетом Міністрів України. 9. Посади науково-педагогічних працівників можуть займати особи, які мають науковий ступінь або вчене звання, а також особи, які мають ступінь магістра. 10. Статутом закладу вищої освіти можуть встановлюватися відповідно до законодавства додаткові вимоги до осіб, які можуть займати посади науково-педагогічних працівників. 11. Під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників – завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурс- ний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою закладу вищої освіти. Заклади вищої освіти можуть укладати короткострокові трудові договори з іноземними громадянами відповід- но до законодавства. (Частина одинадцята статті 55 в редакції Закону № 2745-VIII від 06.06.2019) 12. В окремих випадках, у разі неможливості забезпечення освітнього процесу наявними штатними працівни- ками, вакантні посади науково-педагогічних працівників можуть заміщуватися за трудовим договором до прове- дення конкурсного заміщення цих посад у поточному навчальному році. 13. Особа у закладі вищої освіти не може одночасно займати дві та більше посад, що передбачають виконання адміністративно-управлінських функцій. Стаття 56. Робочий час науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників 1. Робочий час науково-педагогічних працівників становить 36 годин на тиждень (скорочена тривалість робо- чого часу). 2. Робочий час науково-педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи та інших трудових обов’язків. Робочий час наукового працівника включає час виконання ним наукової, дослідницької, консультативної, експертної, організаційної роботи та інших трудових обов’язків. Робочий час педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, організаційної роботи та інших трудових обов’язків. Норми часу навчальної роботи у закладах вищої освіти державної та комунальної форми власності (крім за- кладів вищої освіти, що мають статус національного або дослідницького) визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки за погодженням із заінтересованими державними органами. Норми часу методичної, наукової, організаційної роботи визначаються закладом вищої освіти. Максимальне навчальне навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника не може перевищу- вати 600 годин на навчальний рік. (Абзац третій частини другої статті 56 набирає чинності з 1 вересня 2015 року – див. пункт 1 розділу XV цьо- го Закону) 3. Рекомендований перелік видів навчальної, методичної, наукової та організаційної роботи для науково-педа- гогічних, наукових і педагогічних працівників встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. 4. Види навчальної роботи педагогічних та науково-педагогічних працівників відповідно до їх посад встанов- люються закладом вищої освіти за погодженням з виборними органами первинних організацій профспілки (проф- спілковим представником). 5. Залучення науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників до роботи, не передбаченої трудовим договором, може здійснюватися лише за їхньою згодою або у випадках, передбачених законодавством. 62 Стаття 57. Права науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників 1. Науково-педагогічні, наукові та педагогічні працівники закладу вищої освіти всіх форм власності мають право: 1) на академічну свободу, що реалізується в інтересах особи, суспільства та людства загалом; 2) на академічну мобільність для провадження професійної діяльності; 3) на захист професійної честі та гідності; 4) брати участь в управлінні закладом вищої освіти, у тому числі обирати та бути обраним до вищого органу громадського самоврядування, вченої ради закладу вищої освіти чи його структурного підрозділу; 5) обирати методи та засоби навчання, що забезпечують високу якість навчального процесу; 6) на забезпечення створення відповідних умов праці, підвищення свого професійного рівня, організацію від- починку та побуту, встановлених законодавством, нормативними актами закладу вищої освіти, умовами індивіду- ального трудового договору та колективного договору; 7) безоплатно користуватися бібліотечними, інформаційними ресурсами, послугами навчальних, наукових, спортивних, культурно-освітніх підрозділів закладу вищої освіти; 8) на захист права інтелектуальної власності; 9) на підвищення кваліфікації та стажування не рідше одного разу на п’ять років; 10) одержувати житло, у тому числі службове, в установленому законодавством порядку; 11) отримувати пільгові довгострокові кредити на будівництво (реконструкцію) і придбання житла в установ- леному законодавством порядку; 12) брати участь в об’єднаннях громадян; 13) на соціальне та пенсійне забезпечення в установленому законодавством порядку. 2. Науково-педагогічні, наукові та педагогічні працівники закладу вищої освіти мають також інші права, перед- бачені законодавством і статутом закладу вищої освіти. На науково-педагогічних і наукових працівників закладів вищої освіти поширюються всі права, передбачені законодавством для наукових працівників наукових установ. 3. Наукові та науково-педагогічні працівники закладу вищої освіти мають право на пенсійне забезпечення від- повідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Стаття 58. Обов’язки науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників 1. Науково-педагогічні, наукові та педагогічні працівники закладу вищої освіти зобов’язані: 1) забезпечувати викладання на високому науково-теоретичному і методичному рівні навчальних дисциплін відповідної освітньої програми за спеціальністю, провадити наукову діяльність (для науково-педагогічних праців- ників); 2) підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, наукову кваліфікацію (для науково-педагогічних працівників); 3) дотримуватися норм педагогічної етики, моралі, поважати гідність осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, прищеплювати їм любов до України, виховувати їх у дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України та державних символів України; 3-1) дотримуватися в освітньому процесі та науковій (творчій) діяльності академічної доброчесності та забез- печувати її дотримання здобувачами вищої освіти; (Статтю 58 доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 4) розвивати в осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, самостійність, ініціативу, творчі здібності; 5) дотримуватися статуту закладу вищої освіти, законів, інших нормативно-правових актів. Стаття 59. Гарантії науково-педагогічним, науковим, педагогічним та іншим працівникам закладів вищої освіти 1. Науково-педагогічним, науковим, педагогічним та іншим працівникам закладів вищої освіти: 1) створюються належні умови для праці, підвищення кваліфікації, організації побуту, відпочинку та медич- ного обслуговування, у тому числі викладачам з інвалідністю; 2) виплачуються у разі втрати роботи компенсації відповідно до законодавства. 2. Науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються допла- ти за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцента і старшого дослідника – 25 відсотків посадового окладу, професора – 33 відсотки посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір доплат за рахунок власних надходжень. (Частина друга статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 3. Керівник закладу вищої освіти відповідно до законодавства, статуту та колективного договору визначає по- рядок, встановлює розміри доплат, надбавок, премій, матеріальної допомоги та заохочення педагогічних, науково- педагогічних, наукових та інших працівників закладів вищої освіти. 63 Стаття 60. Післядипломна освіта, підвищення кваліфікації та стажування педагогічних і науково-педагогічних працівників 1. Післядипломна освіта – це спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення та оновлення її професійних знань, умінь та навичок або отримання іншої професії, спеціальності на основі здобутого раніше освітнього рівня та практичного досвіду. Післядипломна освіта включає здобуття другої (наступної) вищої освіти – здобуття ступеня бакалавра (магістра) за іншою спеціальністю на основі здобутої вищої освіти не нижче ступеня бакалавра та практичного досвіду. (Частину першу статті 60 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 2. Післядипломну освіту здійснюють заклади післядипломної освіти або відповідні структурні підрозділи за- кладів вищої освіти і наукових установ. 3. Педагогічні і науково-педагогічні працівники підвищують кваліфікацію та проходять стажування в Україні і за кордоном. 4. Заклад вищої освіти забезпечує підвищення кваліфікації та стажування педагогічних, науково-педагогічних працівників не рідше одного разу на п’ять років із збереженням середньої заробітної плати. 5. Результати підвищення кваліфікації та проходження стажування враховуються: 1) під час проведення атестації педагогічних працівників; 2) під час обрання на посаду за конкурсом чи укладення трудового договору з науково-педагогічними праців- никами. 6. Посади педагогічних і науково-педагогічних працівників, які підвищують кваліфікацію або проходять ста- жування з відривом від виробництва, на цей період можуть заміщуватися іншими особами без проведення конкур- су на умовах строкового трудового договору (контракту). Стаття 61. Особи, які навчаються у закладах вищої освіти 1. Особами, які навчаються у закладах вищої освіти, є: 1) здобувачі вищої освіти; 2) інші особи, які навчаються у закладах вищої освіти. 2. Здобувачами вищої освіти є: 1) студент – особа, зарахована до закладу вищої освіти з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра; 2) курсант – особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого військового навчального закладу (за- кладу вищої освіти із специфічними умовами навчання), військового інституту як підрозділу закладу вищої освіти і навчається з метою здобуття вищої освіти за певним ступенем та якій присвоєно військове звання рядового, сержантського і старшинського складу або спеціальне звання рядового, молодшого начальницького складу або таке звання вона мала під час вступу на навчання. Статус курсанта може надаватися окремим категоріям осіб, які на- вчаються у невійськових закладах вищої освіти, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого військового навчального закладу (закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання) з метою здобуття вищої освіти і має військове звання офіцерського складу або відповідне спеціальне звання середнього чи старшого начальницького складу, має статус слухача ви- щого військового навчального закладу (закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання); 3) аспірант – особа, зарахована до закладу вищої освіти (наукової установи) для здобуття ступеня доктора філософії/доктора мистецтва; (Пункт 3 частини другої статті 61 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 4) ад’юнкт – особа, зарахована до вищого військового навчального закладу (закладу вищої освіти із специфіч- ними умовами навчання) для здобуття ступеня доктора філософії; 5) докторант – особа, зарахована або прикріплена до закладу вищої освіти (наукової установи) для здобуття ступеня доктора наук; 6) асистент-стажист – особа, яка має вищу освіту ступеня магістра, навчається в асистентурі-стажуванні за- кладу вищої освіти за мистецькими спеціальностями з метою вдосконалення творчої майстерності. (Частину другу статті 61 доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 3. До інших осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, належать: 1) слухач – особа, яка навчається на підготовчому відділенні закладу вищої освіти, або особа, яка отримує до- даткові чи окремі освітні послуги, у тому числі за програмами післядипломної освіти; (Пункт 2 частини третьої статті 61 виключено на підставі Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) 3) інтерн – особа, яка має ступінь магістра медичного або фармацевтичного спрямування і навчається з метою отримання кваліфікації лікаря або провізора певної спеціальності відповідно до переліку лікарських або прові- зорських спеціальностей інтернатури; 4) лікар-резидент – особа, яка має ступінь магістра медичного спрямування, навчається виключно на відповід- них клінічних кафедрах або базах резидентури з метою отримання кваліфікації лікаря певної спеціальності відпо- відно до переліку спеціальностей резидентури. 64 (Пункт 4 частини третьої статті 61 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) (Пункт 5 частини третьої статті 61 виключено на підставі Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) Стаття 62. Права осіб, які навчаються у закладах вищої освіти 1. Особи, які навчаються у закладах вищої освіти, мають право на: 1) вибір форми навчання під час вступу до закладу вищої освіти; 2) безпечні і нешкідливі умови навчання, праці та побуту; 3) трудову діяльність у позанавчальний час; 4) додаткову оплачувану відпустку у зв’язку з навчанням за основним місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням; 5) безоплатне користування бібліотеками, інформаційними фондами, навчальною, науковою та спортивною базами закладу вищої освіти; 6) безоплатне забезпечення інформацією для навчання у доступних форматах з використанням технологій, що враховують обмеження життєдіяльності, зумовлені станом здоров’я (для осіб з особливими освітніми потребами); 7) користування виробничою, культурно-освітньою, побутовою, оздоровчою базами закладу вищої освіти у по- рядку, передбаченому статутом закладу вищої освіти; 8) забезпечення гуртожитком та цілодобовим доступом до нього на строк навчання у порядку, встановленому законодавством; (Пункт 8 частини першої статті 62 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 9) участь у науково-дослідних, дослідно-конструкторських роботах, конференціях, симпозіумах, виставках, конкурсах, представлення своїх робіт для публікації; 10) участь у заходах з освітньої, наукової, науково-дослідної, спортивної, мистецької, громадської діяльності, що проводяться в Україні та за кордоном, у встановленому законодавством порядку; 11) участь в обговоренні та вирішенні питань удосконалення навчального процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту, оздоровлення; 12) внесення пропозицій щодо умов і розміру плати за навчання; 13) участь у громадських об’єднаннях; 14) участь у діяльності органів громадського самоврядування закладу вищої освіти, інститутів, факультетів, відділень, вченої ради закладу вищої освіти, органів студентського самоврядування; 15) вибір навчальних дисциплін у межах, передбачених відповідною освітньою програмою та навчальним планом, в обсязі, що становить не менш як 25 відсотків загальної кількості кредитів ЄКТС, передбачених для да- ного рівня вищої освіти. При цьому здобувачі певного рівня вищої освіти мають право вибирати навчальні дис- ципліни, що пропонуються для інших рівнів вищої освіти, за погодженням з керівником відповідного факультету чи підрозділу; (Пункт 15 частини першої статті 62 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 16) навчання одночасно за декількома освітніми програмами, а також у декількох закладах вищої освіти, за умови отримання тільки однієї вищої освіти за кожним ступенем за кошти державного (місцевого) бюджету; 17) академічну мобільність, у тому числі міжнародну; 18) отримання соціальної допомоги у випадках, встановлених законодавством; 19) зарахування до страхового стажу відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пен- сійне страхування» періодів навчання на денній формі навчання у закладах вищої освіти, аспірантурі, докторанту- рі, інтернатурі, резидентурі, за умови добровільної сплати страхових внесків; (Пункт 19 частини першої статті 62 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 20) академічну відпустку або перерву в навчанні із збереженням окремих прав здобувача вищої освіти, а також на поновлення навчання у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки; 21) участь у формуванні індивідуального навчального плану; 22) моральне та/або матеріальне заохочення за успіхи у навчанні, науково-дослідній і громадській роботі, за мистецькі та спортивні досягнення тощо; 23) захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства; 24) безоплатне проходження практики на підприємствах, в установах, закладах та організаціях, а також на оплату праці під час виконання виробничих функцій згідно із законодавством; 25) канікулярну відпустку тривалістю не менш як вісім календарних тижнів на навчальний рік; 26) отримання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти у порядку, визначеному Ка- бінетом Міністрів України; 27) оскарження дій органів управління закладу вищої освіти та їх посадових осіб, педагогічних і науково-пе- дагогічних працівників; 28) спеціальний навчально-реабілітаційний супровід та вільний доступ до інфраструктури закладу вищої освіти відповідно до медико-соціальних показань за наявності обмежень життєдіяльності, зумовлених станом здоров’я. 65 2. Особи, які навчаються у закладах вищої освіти за денною формою навчання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, мають право на отримання академічних та соціальних стипендій у встановленому законо- давством порядку. (Частина друга статті 62 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016) 3. Особи, які навчаються у закладах вищої освіти за денною формою навчання, можуть отримувати інші сти- пендії, призначені фізичними (юридичними) особами. 4. Соціальні стипендії призначаються студентам (курсантам) закладу вищої освіти в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Студенти (курсанти) закладу вищої освіти з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також студенти (курсанти) закладу вищої освіти, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків, мають гарантоване право на отримання соціальної стипендії, у тому числі у разі отримання академічної стипендії. Академічні стипендії призначаються особам, які досягли значних успіхів у навчанні та/або науковій діяльнос- ті згідно з критеріями, встановленими Кабінетом Міністрів України. Частка студентів (курсантів), які мають право на отримання академічних стипендій, встановлюється вченою радою закладу вищої освіти у межах визначеного Кабінетом Міністрів України загального відсотка студентів (курсантів), які мають право на отримання академічних стипендій, та стипендіального фонду. Студентам (курсантам) закладів вищої освіти, які мають право на отримання соціальної стипендії і набувають право на отримання академічної стипендії, надається один вид стипендії за їхнім вибором. (Частина четверта статті 62 в редакції Закону № 1774-VIII від 06.12.2016) 5. Розмір академічної та соціальної стипендій, порядок їх призначення і виплати встановлюються Кабінетом Міністрів України. 6. Для студентів (курсантів), які навчаються за гостродефіцитними спеціальностями (спеціалізаціями) (у галу- зях знань освіта, математичні, природничі, технічні науки), встановлюється підвищений розмір академічної сти- пендії. Перелік таких спеціальностей (спеціалізацій) та розмір підвищення визначаються Кабінетом Міністрів України. (Частина шоста статті 62 в редакції Закону № 1774-VIII від 06.12.2016) (Частину сьому статті 62 виключено на підставі Закону № 1774-VIII від 06.12.2016) (Частину восьму статті 62 виключено на підставі Закону № 1774-VIII від 06.12.2016) 9. Здобувачі вищої освіти, які навчаються у закладах вищої освіти за денною формою навчання, мають право на пільговий проїзд у транспорті у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 10. Студенти, курсанти закладів вищої освіти мають право на отримання студентського квитка, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Стаття 63. Обов’язки осіб, які навчаються у закладах вищої освіти 1. Особи, які навчаються у закладах вищої освіти, зобов’язані: 1) дотримуватися вимог законодавства, статуту та правил внутрішнього розпорядку закладу вищої освіти; 2) виконувати вимоги з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки, перед- бачені відповідними правилами та інструкціями; 3) виконувати вимоги освітньої (наукової) програми (індивідуального навчального плану (за наявності), до- тримуючись академічної доброчесності, та досягати визначених для відповідного рівня вищої освіти результатів навчання. (Пункт 3 частини першої статті 63 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) Стаття 64. Працевлаштування випускників закладів вищої освіти 1. Випускники закладів вищої освіти вільні у виборі місця роботи, крім випадків, передбачених цим Законом. Заклади вищої освіти не зобов’язані здійснювати працевлаштування випускників. (Статтю 64 доповнено новою частиною першою згідно із Законом № 1662-VIII від 06.10.2016) 2. Держава у співпраці з роботодавцями забезпечує створення умов для реалізації випускниками закладів вищої освіти права на працю, гарантує створення рівних можливостей для вибору місця роботи, виду трудової діяльнос- ті з урахуванням здобутої вищої освіти та суспільних потреб. 3. Випускники вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами на- вчання), військових інститутів як підрозділів закладів вищої освіти з числа військовослужбовців (осіб начальниць- кого складу) направляються для подальшого проходження служби відповідно до законодавства. 4. Випускникам вищих медичних і педагогічних навчальних закладів, які уклали угоду про відпрацювання не менше трьох років у сільській місцевості або селищах міського типу, держава відповідно до законодавства забез- печує безоплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм. (Статтю 64 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 1662-VIII від 06.10.2016) 66 5. Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки здійснює моніторинг зайнятості випускників закладів вищої освіти. Знеособлені статистичні дані щодо зайнятості випускників закладів вищої освіти на ринку праці розміщуються в мережі Інтернет для вільного доступу у форматі, що дає змогу їх автоматизовано обробляти електронними засобами. (Статтю 64 доповнено частиною п’ятою згідно із Законом № 2745-VIII від 06.06.2019) Розділ XI НАУКОВА, НАУКОВО-ТЕХНІЧНА, МИСТЕЦЬКА ТА ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ (Назва розділу XI в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) Стаття 65. Мета і завдання наукової, науково-технічної, мистецької та інноваційної діяльності у закладах вищої освіти (Назва статті 65 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 1. Наукова, науково-технічна та інноваційна діяльність у закладах вищої освіти є невід’ємною складовою освітньої діяльності і провадиться з метою інтеграції наукової, освітньої і виробничої діяльності в системі вищої освіти. Провадження наукової і науково-технічної діяльності університетами, академіями, інститутами є обов’язковим. Мистецька діяльність є невід’ємною складовою освітньої діяльності закладів вищої освіти культурологічного та/або мистецького спрямування і провадиться з метою поглиблення професійних компетентностей, інноваційної діяльності в мистецтві, що сприяє створенню нового культурно-мистецького продукту. (Частину першу статті 65 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 2. Суб’єктами наукової, науково-технічної, мистецької та інноваційної діяльності є наукові, науково-педагогіч- ні працівники, особи, які навчаються у закладах вищої освіти, інші працівники закладів вищої освіти, а також працівники підприємств, які спільно з закладами вищої освіти провадять наукову, науково-технічну, мистецьку та інноваційну діяльність. (Частина друга статті 65 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 3. Основною метою наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності є здобуття нових наукових знань шляхом проведення наукових досліджень і розробок та їх спрямування на створення і впровадження нових конку- рентоспроможних технологій, видів техніки, матеріалів тощо для забезпечення інноваційного розвитку суспільства, підготовки фахівців інноваційного типу. 4. Основними завданнями наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності закладів вищої освіти є: 1) одержання конкурентоспроможних наукових і науково-прикладних результатів; 2) застосування нових наукових, науково-технічних знань під час підготовки фахівців з вищою освітою; 3) формування сучасного наукового кадрового потенціалу, здатного забезпечити розробку та впровадження інноваційних наукових розробок. Стаття 66. Інтеграція наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності закладів вищої освіти і наукових установ Національної академії наук України, національних галузевих академій наук 1. Інтеграція наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності закладів вищої освіти і наукових установ Національної академії наук України, національних галузевих академій наук здійснюється з метою розроблення та виконання пріоритетних наукових програм, проведення наукових досліджень, експериментальних розробок тощо на засадах поєднання кадрових, фінансових, технічних та організаційних ресурсів відповідно до законодавства. 2. Основними напрямами інтеграції наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності закладів вищої освіти і наукових установ Національної академії наук України, національних галузевих академій наук є: 1) участь у розробленні та виконання державних цільових програм економічного і соціального розвитку; 2) проведення спільних наукових досліджень, експериментальних та інноваційних розробок тощо, у тому числі за рахунок державного бюджету та власних надходжень; 3) участь у створенні науково-навчальних, науково-дослідних об’єднань, інноваційних структур та інших ор- ганізаційних форм кооперації; 4) впровадження спільно створених інноваційних продуктів у виробництво, інші галузі економіки тощо; 5) забезпечення набуття, охорони та захисту прав інтелектуальної власності на результати наукової та науково- технічної діяльності; 6) провадження спільної видавничої та інформаційно-ресурсної діяльності; 7) залучення закладами вищої освіти наукових працівників з наукових установ і організацій Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та науковими установами і організаціями академій науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти на основі трудового договору (контракту) для проваджен- ня освітньої і наукової діяльності, зокрема до підготовки аспірантів і докторантів, підготовки та експертизи під- 67 ручників, навчальних посібників, освітніх програм та стандартів вищої освіти для забезпечення навчального процесу у вищій школі; 8) організація на базі наукових установ і організацій Національної академії наук України, національних галу- зевих академій наук наукових досліджень молодих вчених, докторантів та аспірантів, систематичної виробничої практики студентів закладів вищої освіти із забезпеченням їх безпосередньої участі у проведенні наукових дослі- джень. Стаття 67. Організація наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності 1. Наукова, науково-технічна та інноваційна діяльність у закладах вищої освіти провадиться відповідно до за- конодавства про освітню, наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність. Державні органи, до сфери управ- ління яких належать заклади вищої освіти, формують політику наукової і інноваційної діяльності, яка здійснюєть- ся безпосередньо закладами вищої освіти на засадах автономії. 2. Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки: 1) розробляє відповідно до законодавства пропозиції щодо обсягу бюджетного фінансування наукової, науково- технічної та інноваційної діяльності закладів вищої освіти, інших підприємств, установ та організацій, що діють у системі вищої освіти, а також щодо обсягу капітального будівництва зазначених підприємств, установ та органі- зацій з урахуванням їхніх запитів; 2) погоджує рішення про утворення науково-навчальних і науково-дослідних об’єднань, що провадять наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність спільно з науковими установами і організаціями Національної академії наук України, національних галузевих академій, наукових і науково-технологічних парків, бізнес-інкубаторів, мистецьких творчих майстерень тощо; 3) розробляє державні цільові програми, спрямовані на обладнання закладів вищої освіти сучасними прилада- ми, науковим обладнанням, навчальними лабораторіями, інформаційно-телекомунікаційними мережами тощо, з урахуванням їхніх запитів. 3. Наукові дослідження, що проводяться за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, фінансуються державними органами та органами місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать заклади вищої освіти, незалежно від фінансування освітньої діяльності. У першочерговому порядку фінансуються фундаменталь- ні дослідження, а також прикладні науково-дослідні роботи, що виконуються в межах основних напрямів розвитку науки і техніки. Державні органи та органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать закла- ди вищої освіти, за результатами наукової діяльності закладів вищої освіти визначають для них обсяг фінансуван- ня наукової діяльності за окремими бюджетними програмами. Заклади вищої освіти на конкурсних засадах фор- мують тематику науково-дослідних робіт і самостійно затверджують тематичні плани наукової діяльності. 4. Держава економічно заохочує підприємства різних форм власності до співпраці з закладами вищої освіти щодо виконання науково-інноваційних проектів, підготовки і перепідготовки фахівців з вищою освітою, проведен- ня практики студентів. 5. Заклад вищої освіти, який провадить наукову діяльність, що має важливе значення для науки, економіки та виробництва, і хоче отримати відповідну державну підтримку, має право пройти державну атестацію відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Стаття 68. Організаційні форми провадження наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності 1. Наукова, науково-технічна та інноваційна діяльність може провадитись закладами вищої освіти, у тому числі через створені ними юридичні особи, предметом діяльності яких є доведення результатів наукової і науково- технічної діяльності закладу вищої освіти до стану інноваційного продукту та його подальша комерціалізація. 2. До виконання наукових і науково-технічних робіт у закладі вищої освіти можуть залучатися науково-педа- гогічні, наукові і педагогічні працівники, інші працівники закладів вищої освіти, особи, які навчаються у закладі вищої освіти, а також працівники інших організацій. 3. Заклади вищої освіти, зокрема які є засновниками інноваційних структур різних типів (наукові та техноло- гічні парки, бізнес-інкубатори тощо), мають право проводити спільні наукові дослідження, демонстраційні дослі- ди тощо, у тому числі з використанням земельних ділянок, які знаходяться в постійному користуванні закладів вищої освіти. Стаття 69. Права інтелектуальної власності та їх захист 1. Набуття, охорона та захист прав закладів вищої освіти та учасників освітнього процесу щодо результатів наукової, науково-технічної та інших видів діяльності забезпечуються відповідно до закону. 2. Заклади вищої освіти мають право розпоряджатися майновими правами інтелектуальної власності на об’єкти права інтелектуальної власності. 3. Витрати державних і комунальних закладів вищої освіти, понесені у зв’язку із забезпеченням правової охо- рони на об’єкти права інтелектуальної власності, майнові права на які набуті в установленому законом порядку, здійснюються за рахунок власних надходжень закладу вищої освіти. 68 4. Об’єкти права інтелектуальної власності підлягають оцінці. За результатом оцінки їх вартість відображаєть- ся у бухгалтерському обліку закладу вищої освіти у порядку, передбаченому законом. 5. Заклади вищої освіти здійснюють заходи з впровадження, включаючи трансфер технологій, об’єктів права інтелектуальної власності, майнові права на які вони набули. 6. Заклади вищої освіти та наукові установи здійснюють заходи із запобігання академічному плагіату – опри- людненню (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворенню опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства. (Частина шоста статті 69 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) 7. Договір про створення об’єкта права інтелектуальної власності за замовленням має визначати способи, умови та порядок здійснення відповідних майнових прав інтелектуальної власності. Розділ XII ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ У СФЕРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ Стаття 70. Матеріально-технічна база і правовий режим майна закладів вищої освіти 1. Матеріально-технічна база закладів вищої освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності. Відповідно до законодавства та з урахуванням організаційно-правової форми закладу вищої освіти з метою забезпечення його статутної діяльності засновником (засновниками) закріплюються на основі права господарсько- го відання або передаються у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно. Землекористування та реалізація прав власника земельних ділянок, у тому числі набуття відповідних прав на землю, здійснюються закладами вищої освіти відповідно до Земельного кодексу України. Повноваження засновника (засновників) закладу вищої освіти щодо розпорядження державним майном у сис- темі вищої освіти здійснюються відповідно до законодавства. 2. Майно закріплюється за державним або комунальним закладом вищої освіти на праві господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновників закладу вищої освіти та вищого колегіального органу самоврядування закладу вищої освіти, крім випадків, передбачених законодавством. Власні надходження державних і комунальних закладів вищої освіти, наукових установ, отримані від плати за послуги, що надаються згідно з освітньою, науковою та навчально-виробничою діяльністю, благодійні внески та гранти відповідно до рішення, прийнятого вченою радою закладу вищої освіти, наукової установи, зараховуються на спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в територіальному органі центрального органу виконавчої влади у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, або на поточні та/або вкладні (депозитні) рахунки установ державних банків. Зазначені доходи, а також відсотки, отримані від розміщення коштів закладу вищої освіти, наукової установи на вкладних (депозитних) рахунках в установах державних банків, включаються до фі- нансового плану (кошторису) закладу вищої освіти, наукової установи і можуть використовуватися на придбання майна і його використання, капітальне будівництво та ремонт приміщень, поліпшення матеріально-технічного, навчально-лабораторного, навчально-методичного забезпечення освітнього процесу тощо в межах статутної ді- яльності закладу вищої освіти, наукової установи. Передача в оренду державними і комунальними закладами вищої освіти закріплених за ними на праві госпо- дарського відання об’єктів власності здійснюється без права їх викупу відповідно до законодавства. Будівлі, споруди і приміщення закладів вищої освіти повинні відповідати вимогам доступності згідно з дер- жавними будівельними нормами і стандартами. Якщо відповідні об’єкти неможливо повністю пристосувати для потреб осіб з особливими освітніми потребами, здійснюється їх розумне пристосування з урахуванням універсаль- ного дизайну. Проектування, будівництво та реконструкція будівель, споруд і приміщень закладів вищої освіти здійснюють- ся з урахуванням потреб осіб з особливими освітніми потребами. Земельні ділянки передаються закладам вищої освіти незалежно від форми власності у постійне користування в порядку, передбаченому Земельним кодексом України. 3. Заклад вищої освіти у порядку, визначеному законом, та відповідно до статуту має право: 1) власності на об’єкти права інтелектуальної власності, створені за власні кошти або кошти державного чи місцевих бюджетів (крім випадків, визначених законом); 2) засновувати сталий фонд (ендавмент) закладу вищої освіти та розпоряджатися доходами від його викорис- тання відповідно до умов функціонування сталого фонду, а також отримувати майно, кошти і матеріальні цінності, зокрема будинки, споруди, обладнання, транспортні засоби, від державних органів, органів місцевого самовряду- вання, юридичних і фізичних осіб, у тому числі як благодійну допомогу; 3) провадити фінансово-господарську діяльність в Україні та за кордоном; 69 4) використовувати майно, закріплене за ним на праві господарського відання, у тому числі для провадження господарської діяльності, передавати його в оренду та в користування відповідно до законодавства; 5) створювати власні або використовувати за договором інші матеріально-технічні бази для провадження освіт- ньої, наукової, інноваційної або господарської діяльності; 6) створювати та розвивати власну базу соціально-побутових об’єктів, мережу спортивно-оздоровчих, ліку- вально-профілактичних і культурно-мистецьких структурних підрозділів; 7) здійснювати капітальне будівництво, реконструкцію, проводити капітальний і поточний ремонт основних фондів; 8) спрямовувати кошти на соціальну підтримку науково-педагогічних, наукових, педагогічних та інших пра- цівників закладів вищої освіти та осіб, які навчаються у закладах вищої освіти; 9) відкривати поточні та депозитні рахунки у національній та іноземній валютах відповідно до законодавства, користуватися банківськими кредитами без урахування обмежень на право здійснення запозичень, установле- них статтею 16 та пунктом 27 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України; 10) брати участь у формуванні статутного капіталу інноваційних структур і утворених за участю закладів вищої освіти малих підприємств, що розробляють і впроваджують інноваційну продукцію, шляхом внесення до них не- матеріальних активів (майнових прав на об’єкти права інтелектуальної власності); 11) засновувати навчальні заклади і наукові установи; 12) засновувати підприємства для провадження інноваційної та/або виробничої діяльності; 13) здійснювати перекази в іноземній валюті внесків за колективне членство у міжнародних освітніх і наукових асоціаціях, а також за передплату на іноземні наукові видання та доступ до світових інформаційних мереж та баз даних; 14) шляхом внесення нематеріальних активів (майнових прав на об’єкти права інтелектуальної власності) брати участь у формуванні статутного капіталу інноваційних структур різних типів (наукових, технологічних пар- ків, бізнес-інкубаторів тощо). Стаття 71. Фінансування закладів вищої освіти 1. Фінансування державних закладів вищої освіти здійснюється за рахунок коштів державного бюджету на умовах державного замовлення на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових і науково-педагогічних кадрів та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, з дотриманням принципів цільового та ефективного використання коштів, публічності та прозорості у прийнятті рішень. 2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самовряду- вання можуть здійснювати фінансування державних закладів вищої освіти у встановленому законодавством по- рядку. 3. Розміри бюджетних призначень на підготовку фахівців з вищою освітою, а також на підготовку наукових і науково-педагогічних кадрів встановлюються у Державному бюджеті України на відповідний рік. 4. Фінансування комунальних закладів вищої освіти здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів від- повідно до Бюджетного кодексу України та інших джерел, не заборонених законодавством. 5. Фінансування приватних закладів вищої освіти здійснюється їх засновниками та з інших джерел, не заборо- нених законодавством. 6. Залучені кошти спрямовуються на провадження статутної діяльності закладу вищої освіти в порядку і на умовах, визначених законодавством та статутом закладу вищої освіти. 7. До фінансового плану (кошторису) закладу вищої освіти обов’язково включаються витрати, пов’язані з роз- витком матеріально-технічної і лабораторної бази, із забезпеченням ліцензованими програмними продуктами для провадження освітньої і наукової діяльності, а також з проходженням виробничих і переддипломних практик здо- бувачами вищої освіти. 8. Кошти, отримані закладом вищої освіти як плата за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання освітніх послуг, не можуть бути вилучені в дохід державного або місцевих бюджетів. Стаття 72. Формування та розміщення державного замовлення 1. Показники державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою формуються за рівнями вищої освіти та спеціальностями з урахуванням середньострокового прогнозу потреби у фахівцях на ринку праці цен- тральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економіч- ного розвитку і торгівлі, у порядку, встановленому законом, за участю закладів вищої освіти, Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, роботодавців та їх об’єднань. Загальний обсяг державного замовлення для підготовки фахівців ступенів молодшого бакалавра, бакалавра (магістра медичного, фармацевтичного та ветеринарного спрямувань) на поточний рік становить не менш як 51 відсоток кількості випускників загальноосвітніх навчальних закладів, які у поточному році здобули повну за- гальну середню освіту. 70 Загальний обсяг державного замовлення на підготовку фахівців ступеня магістра на поточний рік становить не менш як 50 відсотків кількості осіб, які у поточному році здобудуть ступінь бакалавра за державним замовленням. Загальний обсяг державного замовлення на підготовку фахівців ступеня доктора філософії на поточний рік становить не менш як 5 відсотків кількості осіб, які у поточному році здобудуть ступінь магістра за державним замовленням. Показники державного замовлення в розрізі спеціальностей і рівнів вищої освіти оприлюднюються централь- ним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку і торгівлі, на його офіційному веб-сайті не пізніш як за 30 календарних днів до початку вступної кампанії. 2. Заклад вищої освіти, що має статус дослідницького, має переважне право на отримання державного замов- лення на підготовку фахівців ступеня магістра в обсязі до 75 відсотків обсягу випуску бакалаврів, які навчалися за кошти державного бюджету в цьому закладі вищої освіти, а обсяг державного замовлення на підготовку фахівців ступеня доктора філософії – до 20 відсотків обсягу випуску магістрів, які навчалися за кошти державного бюдже- ту в цьому закладі вищої освіти. 3. Розміщення державного замовлення здійснюється на конкурсних засадах на принципах добросовісної кон- куренції, відкритості та прозорості, рівноправності, об’єктивного та неупередженого оцінювання пропозицій учасників конкурсу. 4. Державне замовлення на підготовку фахівців ступеня молодшого бакалавра або ступеня бакалавра (магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямувань) розміщується шляхом укладення відповідних дого- ворів між державними замовниками, до сфери управління яких належать заклади вищої освіти, та відповідними закладами вищої освіти України, що в установленому порядку надали інформацію про вступ до них осіб, які на конкурсних засадах отримали право на здобуття вищої освіти за кошти Державного бюджету України. (Частина четверта статті 72 набирає чинності з 1 січня 2016 року – див. пункт 1 розділу XV цього Закону) 5. Розміщення державного замовлення здійснюється державними замовниками без проведення конкурсу у разі: 1) забезпечення оборони України, державної безпеки і захисту державного кордону, потреб Збройних Сил України, Служби безпеки України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, організація і порядок діяльності яких визначаються законом; 2) забезпечення підготовки фахівців за відповідною спеціальністю одним навчальним закладом відповідно до наданої ліцензії. 6. Особливості розміщення державного замовлення за спеціальностями, за якими проводиться конкурс творчих та/або фізичних здібностей, визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки з ураху- ванням пропозицій відповідних державних органів, до сфери управління яких належать заклади вищої освіти. 7. Інформація про обсяги розміщеного державного замовлення в розрізі закладів вищої освіти, спеціальностей і рівнів вищої освіти, крім державного замовлення, що розміщено у вищих військових навчальних закладах (за- кладах вищої освіти із специфічними умовами навчання), військових навчальних підрозділах закладів вищої осві- ти, оприлюднюється державними замовниками на їх офіційних веб-сайтах кожного року не пізніше 1 жовтня. 8. Фінансування за рахунок видатків Державного бюджету України підготовки фахівців з вищою освітою за спеціальностями відповідних ступенів вищої освіти встановлюється в обсязі, необхідному для забезпечення на кожні 10 тисяч населення навчання не менше 180 студентів. При цьому обсяг видатків Державного бюджету Укра- їни на поточний рік не може бути меншим, ніж обсяг видатків Державного бюджету України на минулий рік, збільшений на коефіцієнт інфляції. Стаття 73. Платні послуги у сфері вищої освіти 1. Заклад вищої освіти відповідно до законодавства та статуту може надавати фізичним та юридичним особам платні послуги за умови забезпечення надання належного рівня освітніх послуг як основного статутного виду ді- яльності. 2. Перелік платних освітніх та інших послуг, що можуть надаватися державними і комунальними закладами вищої освіти, затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок надання платних освітніх та інших послуг, включаючи порядок визначення їх вартості для здобувачів вищої освіти, встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку і тор- гівлі, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової, бюджетної, податкової політики. 3. Державні і комунальні заклади вищої освіти мають право надавати додатково платні освітні та інші послуги виключно понад обсяги, встановлені державним стандартом, та поза діяльністю, що фінансується за рахунок коштів відповідних бюджетів. 4. Платні освітні послуги можуть надаватися тими самими структурними підрозділами, що здійснюють освіт- ній процес за державним замовленням, або утвореними для надання платних послуг окремими структурними підрозділами навчального закладу, що діють на підставі положення, затвердженого відповідно до законодавства та статуту закладу вищої освіти. 71 5. Платні освітні та інші послуги надаються закладами вищої освіти за умови відповідності матеріально-тех- нічної бази вимогам законодавства, а у разі встановлення законодавством вимог щодо необхідності ліцензування або отримання дозволів для надання платної послуги – після отримання таких дозвільних документів. 6. Розмір плати за весь строк навчання для здобуття відповідного ступеня вищої освіти, підвищення кваліфі- кації, а також порядок оплати освітньої послуги (разово, щороку, щосеместрово, щомісяця) встановлюються у до- говорі (контракті), що укладається між закладом вищої освіти та фізичною (юридичною) особою, яка замовляє платну освітню послугу для себе або для іншої особи, беручи на себе фінансові зобов’язання щодо її оплати. Типовий договір, що укладається між закладом вищої освіти та фізичною (юридичною) особою на строк на- вчання, затверджується Кабінетом Міністрів України. 7. Розмір плати за весь строк навчання для здобуття відповідного ступеня вищої освіти, підвищення кваліфі- кації встановлюється закладами вищої освіти в національній валюті. Заклад вищої освіти має право змінювати плату за навчання у порядку, передбаченому договором, не частіше одного разу на рік і не більш як на офіційно визначений рівень інфляції за попередній календарний рік. Розмір плати за весь строк навчання або за надання додаткових освітніх послуг підлягає оприлюдненню у за- собах масової інформації, на офіційних веб-сайтах, на інформаційних стендах та в будь-який інший спосіб. Розділ XIII МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО Стаття 74. Державна політика щодо міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти 1. Держава з метою гармонізації законодавчих та інших нормативно-правових актів України у сфері вищої освіти та імплементації найважливіших положень міжнародних документів підтверджує пріоритетність норм між- народних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. 2. З метою розвитку міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти та інтеграції системи вищої освіти до світового освітнього простору держава сприяє: 1) впровадженню механізму гарантії якості вищої освіти для створення необхідної взаємодовіри, гармонізації систем оцінювання якості вищої освіти України та Європейського простору вищої освіти; 2) узгодженню Національної рамки кваліфікацій з рамкою кваліфікацій Європейського простору вищої освіти для забезпечення академічної та професійної мобільності та навчання протягом життя; 3) співпраці з Європейською мережею національних центрів інформації про академічну мобільність та ви- знання; 4) впровадженню на міжнародному ринку результатів наукових, технічних, технологічних та інших розробок закладів вищої освіти, продажу їхніх патентів та ліцензій; 5) залученню коштів міжнародних фондів, установ, громадських організацій тощо для виконання у закладах вищої освіти наукових, освітніх та інших програм. 3. Держава здійснює заходи щодо розвитку та зміцнення взаємовигідного міжнародного співробітництва у сфе- рі вищої освіти і науки відповідно до двосторонніх і багатосторонніх міжнародних договорів. 4. Держава створює умови для міжнародного співробітництва закладів вищої освіти усіх форм власності, на- укових, проектних, виробничих, клінічних, лікувально-профілактичних, культурно-освітніх, спортивно-оздоровчих установ та організацій, що забезпечують функціонування та розвиток системи вищої освіти, органів, які здійсню- ють управління вищою освітою, шляхом: 1) встановлення відповідних бюджетних призначень у державному бюджеті; 2) фінансування внесків за членство в міжнародних організаціях, участі в заходах таких організацій; відря- дження за кордон учасників освітнього процесу для науково-педагогічної та наукової роботи чи стажування відпо- відно до умов міжнародних договорів, а також договорів між закладами вищої освіти та іноземними партнерами, укладених на виконання освітніх і наукових проектів, які реалізуються за рахунок міжнародних грантів і коштів технічної допомоги. Стаття 75. Основні напрями міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти 1. Заклади вищої освіти здійснюють міжнародне співробітництво, укладають договори про співробітництво, встановлюють прямі зв’язки з закладами вищої освіти, науковими установами та підприємствами іноземних держав, міжнародними організаціями, фондами тощо відповідно до законодавства. 2. Основними напрямами міжнародного співробітництва закладів вищої освіти є: 1) участь у програмах двостороннього та багатостороннього міждержавного і міжуніверситетського обміну студентами, аспірантами, докторантами, педагогічними, науково-педагогічними та науковими працівниками; 2) проведення спільних наукових досліджень; 3) організація міжнародних конференцій, симпозіумів, конгресів та інших заходів; 4) участь у міжнародних освітніх та наукових програмах; 72 5) спільна видавнича діяльність; 6) надання послуг, пов’язаних із здобуттям вищої та післядипломної освіти, іноземним громадянам в Україні; 7) створення спільних освітніх і наукових програм з іноземними закладами вищої освіти, науковими устано- вами, організаціями; 8) відрядження за кордон педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників для педагогічної, науко- во-педагогічної та наукової роботи відповідно до міжнародних договорів України, а також договорів між такими закладами вищої освіти та іноземними партнерами; 9) залучення педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників іноземних закладів вищої освіти для участі в педагогічній, науково-педагогічній та науковій роботі у закладах вищої освіти України; 10) направлення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти України, на навчання у закордонних закладах вищої освіти; 11) сприяння академічній мобільності наукових, науково-педагогічних працівників та осіб, які навчаються; 12) інші напрями і форми, не заборонені законом. Стаття 76. Зовнішньоекономічна діяльність у сфері вищої освіти 1. Зовнішньоекономічна діяльність закладу вищої освіти провадиться відповідно до законодавства шляхом укладення договорів з іноземними юридичними та фізичними особами. 2. Основними напрямами зовнішньоекономічної діяльності закладу вищої освіти є: 1) організація підготовки осіб з числа іноземних громадян до вступу у заклади вищої освіти України та осіб з числа громадян України до навчання за кордоном; 2) провадження освітньої діяльності, пов’язаної з навчанням іноземних студентів, а також підготовка наукових кадрів для іноземних держав; 3) організація навчання за кордоном; 4) виконання наукових досліджень і науково-технічних розробок. Розділ XIV КОНТРОЛЬ У СФЕРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ Стаття 77. Державний контроль у сфері вищої освіти 1. Державний нагляд (контроль) за дотриманням закладами вищої освіти незалежно від форми власності та підпорядкування законодавства у сфері освіти і науки та стандартів освітньої діяльності здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти шляхом здійснення держав- ного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів. Стаття 78. Громадський контроль у сфері вищої освіти 1. Громадський контроль у сфері вищої освіти є правом суспільства та окремих громадян, працівників у сфері вищої освіти, осіб, які навчаються, органів громадського самоврядування, професійних спілок, організацій робо- тодавців та їх об’єднань, громадських організацій отримувати у встановленому законодавством порядку доступ до інформації на всіх етапах прийняття рішень у сфері вищої освіти і науки, вносити пропозиції та зауваження до них, погоджувати прийняття визначених законом рішень. 2. Громадський контроль здійснюється громадськими об’єднаннями та окремими громадянами на принципах відкритості і прозорості. Стаття 79. Відкритість прийняття рішень і провадження діяльності у сфері вищої освіти 1. Рішення та діяльність у сфері вищої освіти, крім інформації з обмеженим доступом, є відкритими. Інформа- ція про процедури та результати прийняття рішень і провадження діяльності у сфері вищої освіти підлягає обов’язковому оприлюдненню на офіційних веб-сайтах та у засобах масової інформації, на інформаційних стендах та в будь-який інший спосіб. 2. Обов’язковому громадському обговоренню у трудовому колективі та колективі осіб, які навчаються, підля- гають бюджет закладу вищої освіти, його видатки та доходи, стан майна закладу вищої освіти та порядок його використання. 3. Статут та інші документи закладу вищої освіти, якими регулюється порядок здійснення освітнього процесу, інформація про склад його керівних органів, а також бюджет закладу вищої освіти та річний, у тому числі фінан- совий, звіт повинні бути оприлюднені на офіційному веб-сайті закладу вищої освіти. 4. Заклади вищої освіти зобов’язані публікувати на своїх офіційних веб-сайтах: 1) кошторис закладу вищої освіти на поточний рік та всі зміни до нього; 2) звіт про використання та надходження коштів; 3) інформацію щодо проведення тендерних процедур; 4) штатний розпис на поточний рік. 73 Розділ XV ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Цей Закон набирає чинності через місяць з дня його опублікування, крім: абзацу третього частини другої статті 56 цього Закону, який набирає чинності з 1 вересня 2015 року; частини сьомої статті 44 та частини четвертої статті 72 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2016 року. 2. Установити, що: 1) освітня діяльність за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, що провадиться закладами вищої освіти і започаткована до набрання чинності цим Законом, продовжується у межах строку навчання за певною освітньо- професійною програмою з видачею державного документа про вищу освіту встановленого зразка – диплома спе- ціаліста. Останній прийом на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста проводиться у 2016 році; 2) вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра; 3) освітня діяльність за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, що провадиться закладами вищої освіти і започаткована до набрання чинності цим Законом, продовжується у межах строку навчання за пев- ною освітньо-професійною програмою з видачею державного документа про вищу освіту встановленого зразка – диплома молодшого спеціаліста. Останній прийом на здобуття вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста проводиться у 2019 році; (Підпункт 3 пункту 2 розділу XV в редакції Закону № 1958-VIII від 21.03.2017; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 4) після набрання чинності цим Законом диплом про вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем молод- шого спеціаліста (початкова вища освіта) прирівнюється до диплома про вищу освіту за освітньо-професійним ступенем молодшого бакалавра; 5) заклади вищої освіти, що здійснюють підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, мають право продовжити освітню діяльність з підготовки фахівців освітньо-професійного ступеня молодшого бакалавра, за умови отримання відповідної ліцензії. При цьому вимоги ліцензійних умов щодо наяв- ності науково-педагогічних працівників і відповідного стажу науково-педагогічної роботи можуть застосовуватися до зазначених закладів вищої освіти з моменту отримання ними відповідно до підпункту 121 цього пункту права на включення до свого штатного розпису посад науково-педагогічних працівників. Для потреб ліцензування стаж педагогічної роботи у закладах вищої освіти працівників, які мають науковий ступінь та/або вчене звання, зарахо- вується як стаж науково-педагогічної роботи. Акредитація освітніх програм для підготовки фахівців освітньо-про- фесійного ступеня молодшого бакалавра здійснюється на загальних засадах згідно з цим Законом; (Підпункт 5 пункту 2 розділу XV в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) 6) вищі навчальні заклади I–II рівня акредитації, які в системі вищої освіти здійснюють підготовку фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста і які до 2020 року не отримають статусу коледжу відповід- но до Закону України «Про вищу освіту», набувають статусу закладу фахової передвищої освіти; (Підпункт 6 пункту 2 розділу XV в редакції Законів № 2145-VIII від 05.09.2017, № 2745-VIII від 06.06.2019) 61) вищі навчальні заклади I–II рівнів акредитації, протягом двох років з моменту отримання ліцензії на під- готовку молодшого бакалавра мають привести тип і статут вищого навчального закладу у відповідність із цим Законом; (Пункт 2 розділу XV доповнено підпунктом 61 згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 62) абзац другий пункту 3 частини першої статті 28 цього Закону набирає чинності з 1 січня 2020 року. При цьому вимога щодо обсягу підготовки здобувачів вищої освіти ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра діє: (Абзац перший підпункту 62 пункту 2 розділу XV в редакції Закону № 2745-VIII від 06.06.2019) з 1 січня 2020 року в розмірі 10 відсотків; з 1 січня 2021 року в розмірі 20 відсотків; з 1 січня 2022 року в розмірі 30 відсотків; (Пункт 2 розділу XV доповнено підпунктом 6-2 згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 7) підготовка кандидатів та докторів наук, що здійснюється вищими навчальними закладами та науковими установами і започаткована до 1 вересня 2016 року, продовжується в межах передбаченого строку підготовки від- повідно до законодавства, чинного на момент набрання чинності цим Законом. За результатами захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук та наукового ступеня доктора наук у спеціалізованих вчених радах, утворених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, здобувачам наукових ступенів присуджу- ється науковий ступінь кандидата або доктора наук відповідно до законодавства, чинного до набрання чинності цим Законом, та видається диплом кандидата або доктора наук центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки до 31 грудня 2020 року. Цей строк може бути подовжено на час академічної або соціальної відпуст- ки, військової служби або тривалої хвороби; (Підпункт 7 пункту 2 розділу XV в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) 8) науковий ступінь кандидата наук після набрання чинності цим Законом прирівнюється до наукового ступе- ня доктора філософії, а вчене звання старшого наукового співробітника – до вченого звання старшого дослідника; 74 9) особам, яким до набрання чинності цим Законом присвоєно науковий ступінь кандидата наук, за їхнім ба- жанням заклад вищої освіти (наукова установа), у спеціалізованій вченій раді якого (якої) захищено дисертацію, може видавати диплом доктора філософії з відповідної галузі науки; 10) дія статей 42 і 43 цього Закону в частині вимог щодо перебування керівника закладу вищої освіти та керів- ника структурного підрозділу на посаді не більше двох строків поширюється на керівників, обраних на посаду після набрання чинності цим Законом. Керівники закладів вищої освіти та їх структурних підрозділів (факультетів, інститутів, коледжів, філій), які обрані на відповідні посади на час набрання чинності цим Законом, продовжують виконувати свої повноваження згідно з укладеними з ними контрактами та мають право обиратися на відповідні посади на ще один строк; 11) заклади вищої освіти, яким надано статус національного або дослідницького, після набрання чинності цим Законом зберігають відповідний статус, а також набувають додаткових прав, передбачених цим Законом; 12) до приведення нормативно-правових актів з питань оплати праці, пенсійного та стипендіального забез- печення у відповідність із вимогами цього Закону умови оплати праці, пенсійного забезпечення педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, стипендіального забезпечення осіб, які навчаються, зберігаються: для університетів, академій, інститутів – на рівні закладів вищої освіти III–IV рівнів акредитації; для коледжів (включаючи коледжі як структурні підрозділи університетів, академій, інститутів) – на рівні за- кладів вищої освіти I–II рівнів акредитації; 121) коледжі (у тому числі коледжі як структурні підрозділи університетів, академій, інститутів), які отримали ліцензію на підготовку фахівців ступеня молодшого бакалавра або ступеня бакалавра, включають до свого штат- ного розпису відповідні посади науково-педагогічних працівників. На науково-педагогічних працівників таких коледжів та осіб, які здобувають у них вищу освіту ступеня молодшого бакалавра чи бакалавра, поширюються умови оплати праці, пенсійного забезпечення, норми педагогічного навантаження, норми стипендіального забез- печення на рівні вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації. Педагогічні працівники цих коледжів, які відповідають вимогам цього Закону до науково-педагогічних працівників та забезпечують підготовку фахівців ступеня молодшого бакалавра або бакалавра, отримують статус науково-педагогічних працівників і переводяться на відповідні науково-педагогічні посади з початку реалізації відповідної освітньої програми або з 1 вересня 2017 року, якщо освітня програма підготовки фахівців ступеня бакалавра вже реалізується; (Пункт 2 розділу XV доповнено підпунктом 12-1 згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 13) до 1 січня 2016 року розміщення державного замовлення для підготовки фахівців ступеня бакалавра (ма- гістра і спеціаліста медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямувань) здійснюється до початку вступної кампанії у закладах вищої освіти незалежно від форми власності з урахуванням показників розміщення державно- го замовлення минулого року в розрізі навчальних закладів за відповідними спеціальностями, середнього показ- ника конкурсного бала зарахованих абітурієнтів за останні три роки, а також пропозицій закладів вищої освіти та регіональних потреб; (Підпункт 13 пункту 2 розділу XV в редакції Закону № 367-VIII від 23.04.2015) 14) перший склад Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти формується протягом дев’яти місяців з дня набрання чинності цим Законом у такому порядку: строком на два роки делегуються два члени Національною академією наук України та по одному члену – від кожної національної галузевої академії наук; строком на чотири роки обираються дев’ять членів від державних закладів вищої освіти; строком на чотири роки обираються три члени від приватних закладів вищої освіти; строком на три роки обирається один член від комунальних закладів вищої освіти; строком на три роки обираються спільним представницьким органом всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців три члени; строком на два роки обираються з’їздом представників органів студентського самоврядування закладів вищої освіти два члени; 15) заклади вищої освіти приватної форми власності, засновані в організаційно-правовій формі товариств та в інших передбачених законодавством формах, можуть продовжувати свою діяльність в існуючій організаційно- правовій формі або мають право набути статусу приватної установи. Положення статей 29, 42 та 72 цього Закону поширюються лише на заклади вищої освіти, що мають статус державних, комунальних і приватних установ; 16) протягом 10 років з дня створення у коледжі науково-педагогічних посад педагогічні (науково-педагогічні) працівники із стажем педагогічної роботи у закладі вищої освіти не менш як 10 років мають право брати участь у конкурсі на зайняття посади керівника коледжу, керівника факультету чи кафедри коледжу. Вимога щодо наявнос- ті вченого (почесного) звання та наукового ступеня для кандидата на посаду керівника коледжу, керівника факуль- тету чи кафедри коледжу починає діяти через п’ять років з дня створення у коледжі науково-педагогічних посад. Вимоги частин другої та шостої статті 35, частини першої статті 42 цього Закону не мають зворотної сили і не поширюються на керівників коледжів, керівників факультетів чи кафедр коледжу до моменту припинення дії укла- деного з ними контракту; (Підпункт 16 пункту 2 розділу XV із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 75 17) земельні ділянки державної та комунальної власності, які надані в оренду закладам вищої освіти незалеж- но від форми власності, передаються їм у постійне користування відповідними органами виконавчої влади та ор- ганами місцевого самоврядування протягом шести місяців з моменту звернення керівника закладу вищої освіти; 18) під час проходження в установленому законодавством порядку закладом вищої духовної освіти процедури ліцензування та акредитації освітньої програми за спеціальністю «Богослов’я», створення та діяльності аспіран- тури, докторантури, спеціалізованої вченої ради цього закладу вищої духовної освіти за галуззю знань «Богослов’я» документи про вищу освіту, наукові ступені та вчені звання викладачів (педагогічних і науково-педагогічних пра- цівників) і членів спеціалізованої вченої ради, видані закладами вищої духовної освіти, вважаються еквівалентни- ми відповідним документам, що видаються в установленому законодавством порядку; 19) розмір квоти для прийому осіб, місцем проживання яких є тимчасово окупована територія, до закладів ви- щої освіти, розташованих на території Запорізької, Миколаївської, Одеської та Херсонської областей, встановлю- ється в обсязі 1 тисяча місць державного замовлення та розподіляється між зазначеними закладами вищої освіти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; (Пункт 2 розділу XV доповнено підпунктом 19 згідно із Законом № 2026-VIII від 16.05.2017) 20) до затвердження в установленому цим Законом порядку положення про акредитацію освітніх програм таку акредитацію здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки в порядку, передбаченому для акредитації напрямів і спеціальностей. (Пункт 2 розділу XV доповнено підпунктом 20 згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 21) особи, які працюють на посадах керівника факультету (навчально-наукового інституту, відокремленого структурного підрозділу закладу вищої освіти, коледжу відповідно до Закону України «Про вищу освіту») на день набрання чинності Законом України «Про фахову передвищу освіту» не менше п’яти років, мають право надалі працювати на цій посаді не більше п’яти років. (Пункт 2 розділу XV доповнено підпунктом 21 згідно із Законом № 2745-VIII від 06.06.2019) 3. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України «Про вищу освіту» (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 20, ст. 134 із наступними змінами). 4. Внести зміни до таких законодавчих актів України: 1) у Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27): а) частину другу статті 92 доповнити пунктом «ґ» такого змісту: «ґ) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності»; б) абзац шостий частини другої статті 134 після слів «бюджетним установам» доповнити словами «вищим навчальним закладам»; (Підпункт 2 пункту 4 розділу XV втратив чинність на підставі Закону № 2145-VIII від 05.09.2017) 3) у Законі України «Про електроенергетику» (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 1, ст. 1; 2004 р., № 8, ст. 67; 2005 р., № 4, ст. 103, № 27, ст. 359, № 33, ст. 428; 2012 р., № 22, ст. 210; 2014 р., № 22, ст. 781): а) у частинах шостій та сьомій статті 26 слова і цифри «професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I–IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності» замінити словами «та на- вчальних закладів»; б) частину другу статті 27 доповнити абзацом одинадцятим такого змісту: «припинення або обмеження електропостачання навчального закладу незалежно від форми власності протягом навчального року»; (Підпункт 4 пункту 4 розділу XV втратив чинність на підставі Закону № 848-VIII від 26.11.2015) 5) пункт 11 частини шостої статті 42 Закону України «Про зайнятість населення» (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 24, ст. 243) викласти в такій редакції: «11) іноземців, які прибули в Україну для провадження викладацької та/або наукової діяльності у вищих на- вчальних закладах на їх запрошення». 41. Тимчасово переміщений заклад вищої освіти, тимчасово переміщена наукова установа – це державний, комунальний чи приватний заклад вищої освіти або наукова установа, які в період тимчасової окупації або про- ведення антитерористичної операції, але до моменту повернення тимчасово окупованої території під загальну юрисдикцію України або до дати набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення анти- терористичної операції або військових дій на території України за рішенням засновника (засновників) змінили своє місцезнаходження (перемістилися) з тимчасово окупованої території або з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до населених пунктів на підконтрольній українській владі території. Дія акредитаційних сертифікатів тимчасово переміщених закладів вищої освіти, тимчасово переміщених на- укових установ на провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти, які на день переміщення з тимчасово окупованої території або з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, були чинними, продовжується на період проведення антитерористичної операції, але не більш як на п’ять років з дня закінчення терміну дії відповідних акредитаційних сертифікатів. Тимчасово переміщені заклади вищої освіти зберігають статус національних. 76 Нормативи чисельності осіб, які навчаються, на одну посаду науково-педагогічного працівника у тимчасово переміщених закладах вищої освіти, тимчасово переміщених наукових установах визначаються Кабінетом Міністрів України з коефіцієнтом 0,8 від установлених норм. Для тимчасово переміщених закладів вищої освіти, тимчасово переміщених наукових установ, а також закла- дів вищої освіти на підконтрольній українській владі території Донецької та Луганської областей центральні орга- ни виконавчої влади, у підпорядкуванні яких знаходяться такі заклади, встановлюють фіксовані обсяги державно- го замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою для всіх спеціальностей та всіх освітніх рівнів, зазначених у відповідних ліцензіях на провадження освітньої діяльності. (Абзац п’ятий пункту 41 розділу XV із змінами, внесеними згідно із Законами № 2122-VIII від 11.07.2017, № 2233-VIII від 07.12.2017) Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки має право ініціювати передачу прав засновника профільних за напрямами підготовки професійно-технічних навчальних закладів переміщеним закладам вищої освіти, переміщеним науковим установам державної власності за згодою сторін та реорганізацію тимчасово пере- міщених закладів вищої освіти, тимчасово переміщених наукових установ шляхом злиття чи приєднання відповід- но до закону в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. (Розділ XV доповнено пунктом 41 згідно із Законом № 1731-VIII від 03.11.2016) 5. Кабінету Міністрів України: 1) протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити затвердження центральним орга- ном виконавчої влади у сфері освіти і науки єдиного переліку галузей знань, який повинен поєднати чинні пере- ліки галузей освіти та науки, виділивши «Богослов’я» в окрему галузь знань; (Підпункт 2 пункту 5 розділу XV виключено на підставі Закону № 1774-VIII від 06.12.2016) (Підпункт 3 пункту 5 розділу XV виключено на підставі Закону № 76-VIII від 28.12.2014) 4) забезпечити обсяги гарантованого фінансування наукової діяльності кожного закладу вищої освіти, що має статус дослідницького, у таких розмірах: починаючи з 1 січня 2016 року – не менш як 10 відсотків державних коштів, що виділяються для його утри- мання; починаючи з 1 січня 2017 року – не менш як 15 відсотків державних коштів, що виділяються для його утри- мання; починаючи з 1 січня 2018 року – не менш як 25 відсотків державних коштів, що виділяються для його утри- мання; 5) забезпечити обсяги гарантованого фінансування наукової діяльності кожного закладу вищої освіти, що має статус національного, у таких розмірах: починаючи з 1 січня 2016 року – не менш як 4 відсотки державних коштів, що виділяються для його утримання; починаючи з 1 січня 2017 року – не менш як 7 відсотків державних коштів, що виділяються для його утримання; починаючи з 1 січня 2018 року – не менш як 10 відсотків державних коштів, що виділяються для його утри- мання; 6) у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України проект нової редакції Закону України «Про профе- сійно-технічну освіту»; підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у від- повідність із цим Законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, а також забезпечити приведення нор- мативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом; розробити порядок державного визнання документів про вищу духовну освіту, наукові ступені та вчені звання осіб, які до 1 вересня 2018 року здобули освіту, захистили дисертації на здобуття наукових ступенів та отримали вчені звання у закладах вищої духовної освіти, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законо- давством порядку; (Абзац шостий підпункту 6 пункту 5 розділу XV із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) із залученням представників релігійних організацій прийняти нові нормативно-правові акти та внести зміни до чинних з метою правового та інституційного забезпечення створення та діяльності аспірантури, докторантури та спеціалізованих вчених рад закладів вищої духовної освіти і подальшого державного визнання присуджених ними наукових ступенів з наукових спеціальностей, що входять до галузі науки «Богослов’я», а також щодо по- рядку присвоєння вчених звань науково-педагогічним працівникам закладів вищої духовної освіти; 7) врахувати під час підготовки проекту Державного бюджету України на 2015 рік видатки, необхідні для за- безпечення організації роботи Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти з 1 вересня 2015 року; 8) протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом розробити та затвердити Методичні рекомен- дації щодо особливостей виборчої системи та порядку обрання керівника закладу вищої освіти; 77 9) протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом розробити та затвердити комплексну державну програму щодо забезпечення конституційного права на освіту осіб з особливими освітніми потребами, зокрема з метою реалізації положень, передбачених в абзацах четвертому та п’ятому частини другої статті 70 цього Закону; 10) протягом п’яти місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити створення Національного агент- ства із забезпечення якості вищої освіти на засадах і в порядку, передбачених цим Законом; 11) забезпечити розробку методики нормативного фінансування закладів вищої освіти; 12) забезпечити поглиблене вивчення української мови особами, місцем проживання яких є тимчасово окупо- вана територія та які прийняті на навчання до одного з закладів вищої освіти, розташованих на території Запо- різької, Миколаївської, Одеської та Херсонської областей. (Пункт 5 розділу XV доповнено підпунктом 12 згідно із Законом № 2026-VIII від 16.05.2017) 6. Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти протягом шести місяців з дня його утворення сформувати і подати на затвердження центральному органу виконавчої влади у сфері освіти і науки єдиний перелік спеціальностей на засадах поєднання чинного переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у закладах вищої освіти, з чинним переліком спеціальностей, за якими проводиться захист дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань, взяв- ши за основу останній. При цьому чинні спеціальності вважати спеціалізаціями, які розробляються та затверджу- ються безпосередньо закладами вищої освіти і не підлягають затвердженню державними органами. 7. Рекомендувати засновникам закладів вищої освіти: 1) протягом двох років привести тип і статути навчальних закладів у відповідність із цим Законом; 2) забезпечити приведення закладами вищої освіти своїх освітніх програм у відповідність із вимогами абзацу третього частини другої статті 56 цього Закону, врахувавши при цьому, що нові освітні програми, які передбачають зменшення обсягу одного кредиту ЄКТС до 30 годин і зменшення максимального навчального навантаження на- уково-педагогічного працівника до 600 годин, починають діяти з 1 вересня 2015 року. При цьому зменшення мак- симального навчального навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника до 600 годин на навчаль- ний рік не є підставою для збільшення чисельності штатних одиниць. Президент України П. ПОРОШЕНКО м. Київ 1 липня 2014 року № 1556-VII ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО НАУКОВУ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 3, ст. 25) Із змінами, внесеними згідно із Законами № 922-VIII від 25.12.2015, ВВР, 2016, № 9, ст. 89 № 1774-VIII від 06.12.2016, ВВР, 2017, № 2, ст. 25 № 2145-VIII від 05.09.2017, ВВР, 2017, № 38–39, ст. 380 № 2148-VIII від 03.10.2017, ВВР, 2017, № 40–41, ст. 383 № 2269-VIII від 18.01.2018, ВВР, 2018, № 12, ст. 68 № 2704-VIII від 25.04.2019, ВВР, 2019, № 21, ст. 81 (Установити, що у 2016 році норми і положення цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, вста- новлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України згідно із Законом № 928-VIII від 25.12.2015) (Установити, що у 2017 році норми і положення цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, вста- новлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів згідно із Законом № 1801-VIII від 21.12.2016) Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку у сфері наукової і науково-технічної діяльності, створює умови для провадження наукової і науково-технічної діяльності, задово- лення потреб суспільства і держави у технологічному розвитку шляхом взаємодії освіти, науки, бізнесу та влади. 78 Рівень розвитку науки і техніки є визначальним чинником прогресу суспільства, підвищення добробуту гро- мадян, їх духовного та інтелектуального зростання. Цим зумовлена необхідність пріоритетної державної підтрим- ки розвитку науки як джерела економічного зростання і невід’ємної складової національної культури та освіти, створення умов для реалізації інтелектуального потенціалу громадян у сфері наукової і науково-технічної діяль- ності, забезпечення використання досягнень вітчизняної та світової науки і техніки для задоволення соціальних, економічних, культурних та інших потреб. Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Основні терміни та їх визначення У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні: 1) ад’юнкт – вчений, який проводить наукові дослідження у рамках підготовки в ад’юнктурі вищого військо- вого навчального закладу (вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання) для здобуття ступеня доктора філософії; 2) аспірант – вчений, який проводить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження у рамках під- готовки в аспірантурі у вищому навчальному закладі/науковій установі для здобуття ступеня доктора філософії; 3) виробничо-орієнтована (галузева) наукова установа – наукова установа, науково-технічний результат діяль- ності якої призначений для безпосереднього впровадження у виробництво та/або практичного використання на підприємствах і в установах; 4) вчений – фізична особа, яка проводить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження і отримує наукові та (або) науково-технічні (прикладні) результати; 5) грант – фінансові чи інші ресурси, надані на безоплатній і безповоротній основі державою, юридичними, фізичними особами, у тому числі іноземними, та (або) міжнародними організаціями для розвитку матеріально- технічної бази для провадження наукової і науково-технічної діяльності, проведення конкретних фундаментальних та (або) прикладних наукових досліджень, науково-технічних (експериментальних) розробок, зокрема на оплату праці наукових (науково-педагогічних) працівників у рамках їх виконання, за напрямами і на умовах, визначених надавачами гранту; 6) державна дослідницька інфраструктура – об’єднання наукових установ та (або) вищих навчальних закладів державної форми власності, що створюється з метою оптимального використання їхніх ресурсів (кадрів, матеріалів, устаткування, обчислювальних ресурсів та зберігання банків даних і знань) та координації їх ефективного вико- ристання для проведення наукових, науково-технічних досліджень і науково-технічних розробок на найвищому рівні, а також забезпечення спільного проведення заходів щодо якісної підготовки фахівців у відповідних галузях знань; 7) докторант – науковий або науково-педагогічний працівник, який проводить фундаментальні та (або) при- кладні наукові дослідження у рамках підготовки в докторантурі у вищому навчальному закладі (науковій установі) для здобуття ступеня доктора наук; 8) дослідне виробництво – структурний підрозділ наукової установи, університету, академії, інституту або юридична особа, основною діяльністю якого є виготовлення та апробація дослідних зразків, корисних моделей, нових продуктів, технологічних процесів, надання відповідних послуг, пов’язаних з цією діяльністю, тощо; 9) дослідницька інфраструктура – сукупність засобів, ресурсів та пов’язаних з ними послуг, які використову- ються науковим співтовариством для проведення досліджень на найвищому рівні, що охоплює найважливіші об’єкти наукового устаткування та обладнання або набори приладів, ресурси, що базуються на знаннях (колекції, архіви, депозитарії або банки даних наукової інформації), інфраструктуру, засновану на технології комунікацій (грід, комп’ютери, програмне забезпечення і мережевий зв’язок), та інші структури унікального характеру. Дослідниць- кі інфраструктури можуть бути локально розташованими, віртуальними або розподіленими (організована мережа ресурсів), державними або приватними. Дослідницькі інфраструктури можуть входити до міжнародних мереж; 10) Європейський дослідницький простір – система програм та політичних інструментів, що об’єднує інсти- туційне середовище досліджень і розробок держав – учасниць Європейського Союзу та асоційованих членів з ме- тою розвитку міжнародного науково-технічного співробітництва, вільного трансферу знань, мобільності дослід- ників; 11) молодий вчений – вчений віком до 35 років, який має вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня, або вчений віком до 40 років, який має науковий ступінь доктора наук або навчається в докторантурі; 12) наукова діяльність – інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання нових знань та (або) по- шук шляхів їх застосування, основними видами якої є фундаментальні та прикладні наукові дослідження; 13) наукова експедиція – організаційна форма наукових досліджень, що передбачає подорож, поїздку, відря- дження наукового працівника (групи наукових працівників) з метою здобуття емпіричних відомостей для отриман- ня практичного досвіду та подальших теоретичних узагальнень у відповідній галузі наук; 79 14) наукова (науково-технічна) продукція – науковий та (або) науково-технічний (прикладний) результат, при- значений для реалізації; 15) наукова (науково-технічна) робота – наукові дослідження та науково-технічні (експериментальні) розробки, проведені з метою одержання наукового, науково-технічного (прикладного) результату. Основними видами науко- вої (науково-технічної) роботи є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, дослідно- технологічні, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов’язані з доведенням нових наукових і науково-технічних знань до стадії практичного використання; 16) наукова (науково-дослідна, науково-технологічна, науково-технічна, науково-практична) установа (далі – наукова установа) – юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, утворена в установленому законодавством порядку, для якої наукова та (або) науково-технічна діяльність є основною; 17) наукове видавництво – видавництво – юридична особа, основним видом діяльності якої є видавнича ді- яльність, спрямована на висвітлення результатів наукової, науково-технічної, науково-педагогічної, науково-орга- нізаційної діяльності, оприлюднення наукових результатів, представлення наукової (науково-технічної) продукції, а також досліджень у галузі теорії та методики науково-видавничої справи; 18) наукове видання – твір (узагальнююча наукова праця, монографія, збірник наукових праць, збірник доку- ментів і матеріалів, тези та матеріали наукових конференцій, автореферат дисертації, препринт, словник, енцикло- педія, науковий довідник або покажчик, наукове періодичне видання тощо) наукового характеру, що пройшов процедуру наукового рецензування та затвердження до друку вченою (науковою, науково-технічною, технічною) радою наукової установи або вищого навчального закладу, редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений шляхом друкування, тиснення або в інший спосіб, містить інформацію про результати наукової, науково-технічної, науково-педагогічної, науково-організаційної діяльності, теоретичних чи експериментальних досліджень (науково- дослідне видання); підготовлені науковцями до публікації тексти пам’яток культури, історичних документів чи літературних текстів (археографічне або джерелознавче видання); науково систематизовані дані чи матеріали, що відображають історію науки та сучасний стан наукового знання (науково-довідкове або науково-інформаційне ви- дання), призначені для поширення, що відповідають вимогам національних стандартів, інших нормативних до- кументів з питань видавничого оформлення, поліграфічного і технічного виконання; 19) науковий підрозділ – структурний підрозділ юридичної особи, основним завданням якого є провадження наукової, науково-технічної або науково-організаційної діяльності, у штаті якого посади наукових працівників становлять не менш як 50 відсотків. Типами наукового підрозділу є інститут, науково-дослідна частина, управлін- ня, відділення, комплекс, центр, відділ, лабораторія, секція, сектор, бюро, група, філіал, дослідна станція, дослідне поле, ботанічний сад, дендропарк, обсерваторія, наукова (науково-технічна) бібліотека, науковий (науково-техніч- ний) музей; 20) науковий працівник – вчений, який має вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня, відповідно до трудового договору (контракту) професійно провадить наукову, науково-технічну, науково-організаційну, науко- во-педагогічну діяльність та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації у випадках, визначених законодавством; 21) науковий (науково-технічний) проект – комплекс заходів, пов’язаних із забезпеченням виконання та безпо- середнім проведенням наукових досліджень та (або) науково-технічних розробок з метою досягнення конкретного наукового або науково-технічного (прикладного) результату; 22) науковий результат – нове наукове знання, одержане в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях інформації. Науковий результат може бути у формі звіту, опублікованої науко- вої статті, наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття, проекту нормативно-правового акта, нормативного документа або науково-методичних до- кументів, підготовка яких потребує проведення відповідних наукових досліджень або містить наукову складову, тощо; 23) науково-організаційна діяльність – діяльність, спрямована на методичне, організаційне забезпечення та координацію наукової, науково-технічної та науково-педагогічної діяльності; 24) науково-педагогічна діяльність – педагогічна діяльність в університетах, академіях, інститутах та закладах післядипломної освіти, що пов’язана з науковою та (або) науково-технічною діяльністю; 25) науково-педагогічний працівник – вчений, який має вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня, відповідно до трудового договору (контракту) в університеті, академії, інституті професійно провадить педагогіч- ну та наукову або науково-педагогічну діяльність та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності науко- вого ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації у випадках, визначених законодавством; 26) науково-технічна діяльність – наукова діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань для розв’язання технологічних, інженерних, економічних, соціальних та гуманітарних проблем, основними ви- дами якої є прикладні наукові дослідження та науково-технічні (експериментальні) розробки; 27) науково-технічний (прикладний) результат – одержані під час проведення прикладних наукових досліджень, науково-технічних (експериментальних) розробок нові або істотно вдосконалені матеріали, продукти, процеси, 80 пристрої, технології, системи, нові або істотно вдосконалені послуги, введені в дію нові конструктивні чи техно- логічні рішення, завершені випробування, розробки, що впроваджені або можуть бути впроваджені в суспільну практику. Науково-технічний (прикладний) результат може бути у формі ескізного проекту, експериментального (дослідного) зразка або його діючої моделі, конструкторської або технологічної документації на науково-технічну продукцію, дослідного зразка, проекту нормативно-правового акта, нормативного документа або науково-методич- них документів тощо; 28) науково-технічні (експериментальні) розробки – науково-технічна діяльність, що базується на наукових знаннях, отриманих у результаті наукових досліджень чи практичного досвіду, та провадиться з метою доведення таких знань до стадії практичного використання. Результатом науково-технічних (експериментальних) розробок є нові або істотно вдосконалені матеріали, продукти, процеси, пристрої, технології, системи, об’єкти права інтелек- туальної власності, нові або істотно вдосконалені послуги; 29) основна діяльність наукових установ – проведення фундаментальних досліджень, прикладних наукових і науково-технічних (експериментальних) розробок, надання науково-технічних послуг, проведення наукової і на- уково-технічної експертизи, підготовка наукових кадрів, розвиток і збереження наукової інфраструктури; 30) прикладні наукові дослідження – теоретичні та експериментальні наукові дослідження, спрямовані на одержання і використання нових знань для практичних цілей. Результатом прикладних наукових досліджень є нові знання, призначені для створення нових або вдосконалення існуючих матеріалів, продуктів, пристроїв, методів, систем, технологій, конкретні пропозиції щодо виконання актуальних науково-технічних та суспільних завдань; 31) принцип відповідності міри впливу – принцип взаємодії між різними рівнями в ієрархічній системі управ- ління, який визначає, що на вищому рівні мають прийматися такі рішення, що залишають нижчому рівню най- більшу свободу у процесі їх реалізації; 32) принцип субсидіарності – принцип взаємодії між різними рівнями в ієрархічній системі управління, за якої вищий рівень приймає нові рішення (правила та процедури) тільки за умови їх вищої ефективності, ніж відповід- ні рішення нижчого рівня; 33) фундаментальні наукові дослідження – теоретичні та експериментальні наукові дослідження, спрямовані на одержання нових знань про закономірності організації та розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв’язків. Результатом фундаментальних наукових досліджень є гіпотези, теорії, нові методи пізнання, відкриття законів природи, невідомих раніше явищ і властивостей матерії, виявлення закономірностей розвитку суспільства тощо, які не орієнтовані на безпосереднє практичне використання у сфері економіки. Стаття 2. Мета і завдання 1. Метою цього Закону є врегулювання відносин, пов’язаних з провадженням наукової і науково-технічної ді- яльності, та створення умов для підвищення ефективності наукових досліджень і використання їх результатів для забезпечення розвитку всіх сфер суспільного життя. 2. Основними завданнями цього Закону є визначення: 1) правового статусу суб’єктів наукової і науково-технічної діяльності, матеріальних та моральних стимулів для забезпечення престижності та пріоритетності відповідної сфери діяльності; 2) економічних, соціальних та правових гарантій наукової і науково-технічної діяльності, свободи наукової творчості; 3) основних цілей, напрямів та принципів державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності, міжнародного науково-технічного співробітництва; 4) повноважень органів державної влади щодо здійснення державного регулювання та управління у сфері на- укової і науково-технічної діяльності. Стаття 3. Законодавство України про наукову і науково-технічну діяльність 1. Законодавство України про наукову і науково-технічну діяльність складається з цього Закону та інших нор- мативно-правових актів, що регулюють відносини у процесі провадження такої діяльності, та міжнародних дого- ворів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Стаття 31. Мова наукової та науково-технічної діяльності 1. Мовою у сфері наукової та науково-технічної діяльності є державна мова. (Розділ I доповнено статтею 31 згідно із Законом № 2704-VIII від 25.04.2019) Розділ II ПРАВОВИЙ СТАТУС СУБ’ЄКТІВ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Стаття 4. Суб’єкти наукової і науково-технічної діяльності 1. Суб’єктами наукової і науково-технічної діяльності є наукові працівники, науково-педагогічні працівники, аспіранти, ад’юнкти і докторанти, інші вчені, наукові установи, університети, академії, інститути, музеї, інші юри- 81 дичні особи незалежно від форми власності, що мають відповідні наукові підрозділи, та громадські наукові орга- нізації. Стаття 5. Вчений 1. Вчений є основним суб’єктом наукової і науково-технічної діяльності. 2. Вчений має право: 1) обирати види, напрями і засоби наукової і науково-технічної діяльності відповідно до своїх інтересів, твор- чих можливостей та загальнолюдських цінностей; 2) об’єднуватися з іншими вченими в громадські організації, постійні або тимчасові наукові колективи для провадження спільної наукової, науково-технічної та науково-педагогічної діяльності; 3) брати участь у конкурсах на проведення наукових досліджень, які фінансуються за рахунок коштів держав- ного бюджету та інших джерел відповідно до законодавства України; 4) здобувати визнання авторства на наукові і науково-технічні результати своєї діяльності; 5) публікувати результати своїх досліджень або оприлюднювати їх в інший спосіб у порядку, встановленому законодавством України; 6) брати участь у конкурсах на заміщення вакантних посад наукових і науково-педагогічних працівників; 7) отримувати, передавати та поширювати відкриту науково-технічну інформацію; 8) отримувати належні стимулювання та мотивацію до наукової і науково-технічної діяльності, орієнтовані на об’єктивну оцінку реалізації конкретних завдань за кінцевим результатом; 9) здобувати державне і громадське визнання шляхом присвоєння йому наукових ступенів, вчених звань, пре- мій, почесних звань за внесок у розвиток науки, технологій, впровадження наукових, науково-технічних результа- тів у виробництво та за підготовку наукових кадрів. 3. Вчений під час провадження наукової, науково-технічної, науково-організаційної та науково-педагогічної діяльності зобов’язаний: 1) не завдавати шкоди здоров’ю та життю людини, навколишньому природному середовищу; 2) додержуватися етичних норм наукового співтовариства, неухильно дотримуватися норм права інтелектуаль- ної власності. Стаття 6. Науковий працівник 1. Науковий працівник провадить наукову (науково-технічну, науково-організаційну, науково-педагогічну) ді- яльність у наукових установах, вищих навчальних закладах, наукових підрозділах установ, організацій, підприємств. 2. Робочий час наукового працівника визначається Кодексом законів про працю України та іншими актами за- конодавства України, прийнятими відповідно до нього. Для наукових працівників і спеціалістів наукових установ та вищих навчальних закладів може встановлювати- ся гнучкий режим робочого часу, відповідно до якого встановлюється режим праці із саморегулюванням часу по- чатку, закінчення і тривалості робочого часу впродовж робочого дня, з дотриманням вимог статей 50–52 і 56 Ко- дексу законів про працю України. Для наукових працівників і спеціалістів наукових установ та вищих навчальних закладів може запроваджува- тися дистанційний режим праці. Можливість запровадження гнучкого режиму робочого часу та дистанційного режиму праці в науковій уста- нові (вищому навчальному закладі) визначається в колективному договорі або рішенням керівника наукової уста- нови (вищого навчального закладу) за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації. Конкретний перелік професій і посад наукової установи (вищого навчального закладу), на яких можуть засто- совуватися гнучкий режим робочого часу та дистанційний режим праці, погоджується вченою (науковою, науково- технічною, технічною) радою наукової установи (вищого навчального закладу). Порядок та умови застосування гнучкого режиму робочого часу та дистанційного режиму праці визначаються у правилах внутрішнього трудового розпорядку наукової установи (вищого навчального закладу). Перелік видів наукової (науково-технічної) роботи, а також методичної, експертної, консультаційної, організа- ційної роботи для наукових працівників наукової установи (вищого навчального закладу) визначається керівником відповідної установи (закладу). 3. Науковий працівник має право: 1) бути членом і брати участь у діяльності професійних спілок, громадських об’єднань і політичних партій; 2) прийняти вмотивоване рішення про відмову від участі в науковій (науково-технічній) діяльності, результати якої можуть порушити права самого наукового працівника або іншої людини, суспільства, завдати шкоди навко- лишньому природному середовищу або порушити етичні норми наукового співтовариства; 3) на матеріальну підтримку виконуваних досліджень за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел фінансування відповідно до законодавства України; 4) на іменні та інші стипендії, а також премії, що встановлюються державою, юридичними та фізичними осо- бами; 82 5) на об’єктивну оцінку своєї діяльності та отримання матеріальної винагороди відповідно до кваліфікації, наукових результатів, якості та складності виконуваної роботи, а також на одержання доходу чи іншої винагороди від реалізації наукового або науково-технічного (прикладного) результату своєї діяльності; 6) провадити науково-педагогічну діяльність, надавати консультативну допомогу, а також бути експертом від- повідно до законодавства України; 7) працювати за сумісництвом, зокрема на керівних наукових та науково-педагогічних посадах, за умови забез- печення уникнення конфлікту інтересів; 8) провадити підприємницьку діяльність відповідно до законодавства України; 9) підвищувати свою кваліфікацію. 4. Науковий працівник зобов’язаний: 1) проводити наукові дослідження та (або) науково-технічні (експериментальні) розробки відповідно до укла- дених договорів (контрактів); 2) представляти результати наукової і науково-технічної діяльності шляхом наукових доповідей, публікацій тощо; 3) проходити в установленому порядку атестацію на відповідність займаній посаді; 4) постійно підвищувати свою кваліфікацію; 5) додержуватися етичних норм наукового співтовариства. 5. Прийняття на роботу наукових працівників здійснюється на конкурсних засадах, крім випадків, передбачених законодавством України. Примірне положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних наукових посад державної наукової установи затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок прийняття на вакантні наукові посади науковими установами іншої форми власності передбачається їх статутами (положеннями) чи іншими установчими документами. 6. Науковий працівник не може бути примушений до проведення наукових досліджень, якщо вони або їх ре- зультати завдають чи можуть завдавати шкоди здоров’ю та життю людини, навколишньому природному середови- щу, а також не може бути притягнутий до відповідальності за відмову від участі у таких дослідженнях. Стаття 7. Наукова установа 1. В Україні діють наукові установи державної, комунальної та приватної форм власності, які мають рівні пра- ва у здійсненні наукової, науково-технічної та інших видів діяльності. Комунальні наукові установи утворюються у формі комунальних підприємств. Наукова установа діє на підставі статуту (положення) чи іншого установчого документа, що затверджуються в установленому порядку. Наукова установа є юридичною особою та може мати статус неприбуткової організації. 2. Утворення, реорганізація та ліквідація державних наукових установ здійснюються в установленому Кабіне- том Міністрів України порядку. Національна академія наук України, національні галузеві академії наук утворюють, реорганізують, ліквідують наукові установи, що перебувають у їх віданні, з урахуванням норм Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу». Утворення, реорганізація та ліквідація інших наукових установ здійснюються за рішенням їх засновників. 3. Наукові установи за погодженням із власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом, або засновником можуть входити до об’єднань юридичних осіб з метою виконання своїх статутних завдань із збере- женням статусу юридичної особи та фінансової самостійності. 4. Складовими матеріально-технічної бази наукових установ є будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності, нематеріальні активи. Відповідно до законодавства та з урахуванням організаційно-правової форми наукової установи з метою забез- печення провадження її статутної діяльності засновником закріплюються за нею на основі права оперативного управління чи господарського відання або передаються їй у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, кому- нікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно. 5. Землекористування та реалізація прав власника земельних ділянок (для приватних наукових установ), у тому числі набуття відповідних прав на землю, здійснюються науковими установами відповідно до земельного законо- давства. Земельні ділянки передаються державним і комунальним науковим установам у постійне користування у по- рядку, передбаченому Земельним кодексом України, і не можуть бути вилучені (припинено право постійного ко- ристування земельною ділянкою) за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування без згоди власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу чи Президії Національної академії наук Укра- їни або національних галузевих академій наук. Передача в оренду державними (комунальними) науковими установами закріплених за ними на основі права оперативного управління або господарського відання об’єктів власності, а також земельних ділянок здійснюється без права їх викупу відповідно до законодавства України. 83 6. Наукова установа з метою перепідготовки наукових працівників та спеціалістів може здійснювати навчання за програмами післядипломної освіти в установленому порядку, а також утворювати спільно з університетами, академіями, інститутами спеціалізовані кафедри для підготовки фахівців за кваліфікаційним рівнем магістра та (або) доктора філософії. Наукові установи, а також національні академії наук мають право засновувати вищі начальні заклади з відпо- відних напрямів наукової діяльності (галузі знань) у порядку, передбаченому Законом України «Про вищу освіту», брати участь у забезпеченні навчального процесу та створювати на договірних засадах науково-навчальні об’єднання. Наукові установи мають право здійснювати видавничу діяльність наукового, освітнього та просвітницького характеру, виступати в установленому порядку засновниками друкованих засобів масової інформації, наукових видавництв, наукових журналів та наукових видань. 7. Наукова установа відповідно до договору, укладеного з іншою науковою установою або університетом, ака- демією, інститутом, може розміщувати структурні підрозділи (лабораторії), що провадять наукову і науково-тех- нічну діяльність, на базі цієї наукової установи або такого навчального закладу з урахуванням освітніх програм та тематики наукових досліджень. 8. З метою незалежної оцінки наукових результатів діяльності державної наукової установи за рішенням влас- ника або засновника при такій установі може створюватися наглядова рада, у тому числі із залученням іноземних вчених. Типове положення про наглядову раду розробляється у порядку, визначеному цим Законом, та затверджу- ється Кабінетом Міністрів України. 9. При науковій установі можуть утворюватися спеціалізовані вчені ради із захисту дисертацій за спеціальнос- тями відповідно до основних напрямів діяльності цієї наукової установи у порядку, передбаченому законодавством України. Наукова установа має право приймати остаточне рішення щодо присудження наукових ступенів акредитовани- ми спеціалізованими вченими радами. 10. Наукова установа зобов’язана підтримувати та розвивати свою науково-дослідну та дослідно-експеримен- тальну базу, оновлювати виробничі фонди. 11. Управління науковою установою здійснює її керівник або інший орган, визначений статутом чи іншим установчим документом. 12. Основною структурною одиницею наукової установи є науковий підрозділ. Для вирішення окремих завдань можуть утворюватися тимчасові наукові (творчі) колективи. 13. Керівники структурних підрозділів наукової установи обираються на посади на конкурсних засадах на строк не більше п’яти років з правом переобрання ще на один строк, якщо інше не встановлено статутом (положенням) наукової установи. Керівник структурного підрозділу наукової установи в межах своїх повноважень несе відповідальність за ді- яльність структурного підрозділу. 14. Для забезпечення завершення науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт, підготовки про- ектно-конструкторської документації під час створення нових видів продукції або технологічних процесів у струк- турі наукової установи, вищого навчального закладу може утворюватися дослідне виробництво. 15. До складу наукових установ медичного спрямування можуть входити клініки, лікувально-діагностичні підрозділи. 16. До виробничо-орієнтованих наукових установ належать науково-дослідні, дослідно-конструкторські, кон- структорсько-технологічні, дослідно-технологічні та проектно-конструкторські підприємства та організації. Держава сприяє діяльності виробничо-орієнтованих наукових установ шляхом їх державної підтримки та ці- льового субсидіювання. Для державної підтримки виробничо-орієнтованих наукових установ запроваджуються бюджетні програми сприяння їх розвитку, кошти на які щорічно передбачаються у Державному бюджеті України. 17. Наукова установа при виконанні наукової (науково-технічної) роботи самостійно встановлює порядок ви- користання коштів відповідних статей кошторису на виконання роботи. Стаття 8. Державні наукові установи 1. Державними науковими установами є наукові установи, засновані на державній власності. Майно, що становить матеріально-технічну базу державної наукової установи, закріплюється за такою уста- новою на основі права оперативного управління або господарського відання відповідно до організаційно-правової форми. Основні засоби, інше майно та обладнання закріплюються за державними науковими установами на основі права оперативного управління або господарського відання відповідно до організаційно-правової форми. 2. Державні комерційні підприємства та казенні підприємства, які відповідно до статті 1 цього Закону належать до наукових установ, звільняються від сплати до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) за ре- зультатами своєї фінансово-господарської діяльності та зобов’язані не менш як 50 відсотків чистого прибутку від своєї діяльності спрямовувати на провадження ініціативної наукової і науково-технічної діяльності, фінансування інновацій та розширення власної матеріально-технічної бази. 84 3. Державні наукові установи, які повністю або частково фінансуються за рахунок державного бюджету, в по- рядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, можуть зараховувати власні надходження, отримані від плати за послуги, що надаються ними згідно з основною діяльністю, благодійну допомогу, гранти (включаючи кошти, що надходять від вітчизняних та іноземних замовників для реалізації наукових, науково-технічних та інноваційних проектів) за рішенням вченої ради на спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в територіальних органах централь- ного органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, або на поточні та/або вкладні (депозитні) рахунки, відкриті в установах банків державного сектору. Зазначені доходи, а також відсотки, отримані від розміщення коштів державної наукової установи на вкладних (депозитних) рахунках в установах банків державного сектору, включаються до фінансового плану (кошторису) наукової установи і можуть використовуватися на оплату витрат, пов’язаних із здійсненням та популяризацією наукової діяльності, оплату праці, придбання майна і його обслуговування, капітальне будівництво та ремонт при- міщень тощо у межах статутної діяльності наукової установи. Стаття 9. Керівник наукової установи 1. Керівник наукової установи: 1) вирішує питання провадження науковою установою діяльності відповідно до статутних завдань; представляє наукову установу в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, установах, організаціях, підприємствах незалежно від форми власності; 2) відповідає за результати діяльності наукової установи перед власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом; 3) видає відповідно до своєї компетенції накази і розпорядження; 4) визначає функціональні обов’язки працівників; 5) призначає частину складу вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи; 6) здійснює інші повноваження, передбачені статутом (положенням) наукової установи. Керівник наукової установи щороку звітує перед колективом наукових працівників про свою діяльність. 2. Керівник державної наукової установи обирається шляхом таємного голосування на зборах колективу науко- вих працівників цієї установи на строк до п’яти років у межах строку, визначеного статутом (положенням) держав- ної наукової установи, з правом бути переобраним і призначається на посаду власником (власниками) наукової установи або уповноваженим ним (ними) органом, або засновником у порядку, передбаченому цим Законом і ста- тутом (положенням) державної наукової установи. 3. Кандидат на посаду керівника державної наукової установи має вільно володіти державною мовою, мати науковий ступінь доктора наук або доктора філософії і стаж роботи на посадах наукових працівників та (або) на- уково-педагогічних працівників не менш як 10 років. Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган може (можуть) установити додаткові кваліфікаційні та інші вимоги до кандидата на посаду керівника державної наукової установи, що випливають із специфіки діяльності цієї установи. Одна і та сама особа не може бути керівником відповідної державної наукової установи більш як два строки. Не може бути обрана, призначена на посаду керівника (у тому числі виконувачем обов’язків керівника) дер- жавної наукової установи (наукової організації) особа, яка: 1) за рішенням суду визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена; 2) має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку; 3) згідно з вироком суду позбавлена права обіймати відповідні посади; 4) за рішенням суду визнана винною у вчиненні корупційного правопорушення – протягом року з дня набран- ня відповідним рішенням суду законної сили; 5) піддавалася адміністративному стягненню за корупційне правопорушення – протягом року з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили. 4. Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган зобов’язаний (зобов’язані) оголосити конкурс на заміщення посади керівника державної наукової установи не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку конт- ракту особи, яка обіймає цю посаду. У разі дострокового припинення повноважень керівника державної наукової установи конкурс оголошується протягом тижня з дня утворення вакансії. Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган протягом двох місяців з дня оголошення конкурсу на посаду керівника державної наукової установи приймає (приймають) пропозиції щодо претендентів на посаду керівника державної наукової установи і протягом 20 календарних днів з дня закінчення строку подання докумен- тів на заміщення вакантної посади вносить (вносять) кандидатури претендентів, які відповідають вимогам цього Закону та встановленим власником (власниками) додатковим вимогам, на розгляд зборів колективу наукових пра- цівників державної наукової установи. Претенденти на посаду керівника державної наукової установи розглядаються на зборах колективу наукових працівників цієї установи. Кожен член зборів колективу наукових працівників може голосувати лише за одну кан- дидатуру або не підтримувати жодної з кандидатур. 85 Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган призначає (призначають) на посаду керівника дер- жавної наукової установи, яка повністю або частково фінансується за рахунок коштів державного бюджету, канди- датуру, яка набрала більш як дві третини голосів наукових працівників, присутніх на зборах колективу наукових працівників цієї державної наукової установи. Вибори вважаються такими, що відбулися, якщо на зборах колективу наукових працівників були присутні не менш як дві третини фактичної чисельності штатних наукових працівників цієї державної наукової установи. Якщо кандидат на посаду керівника державної наукової установи набрав більше 50 відсотків, але менше двох третин голосів наукових працівників, присутніх на зборах колективу наукових працівників цієї державної наукової установи, власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган може (можуть) призначити його на посаду або, за наявності вмотивованих заперечень, оголосити новий конкурс, призначивши виконувача обов’язків керівника державної наукової установи на строк не більш як шість місяців. Якщо жоден із претендентів на посаду керівника державної наукової установи не набрав у першому турі біль- ше 50 відсотків голосів наукових працівників, присутніх на зборах колективу наукових працівників цієї державної наукової установи, проводиться другий тур голосування. До участі у другому турі допускаються два кандидати, які в першому турі набрали найбільшу кількість голосів. Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган призначає (призначають) на посаду керівника дер- жавної наукової установи особу, яка у другому турі набрала більш як дві третини голосів наукових працівників, присутніх на зборах колективу наукових працівників цієї державної наукової установи. Вибори вважаються такими, що відбулися, якщо на зборах колективу наукових працівників були присутні не менш як дві третин фактичної чисельності штатних наукових працівників цієї державної наукової установи. Якщо кандидат на посаду керівника державної наукової установи у другому турі набрав більше 50 відсотків, але менше двох третин голосів наукових працівників, присутніх на зборах колективу наукових працівників цієї державної наукової установи, власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган має (мають) право призна- чити його на посаду або, за наявності вмотивованих заперечень, оголосити новий конкурс, призначивши викону- вача обов’язків керівника державної наукової установи на строк не більш як шість місяців. Контракт з обраним керівником державної наукової установи укладається власником (власниками) або уповно- важеним ним (ними) органом в установленому порядку протягом одного місяця з дня обрання на строк, визначений статутом (положенням) цієї державної наукової установи, але не більш як на сім років. 5. Керівник державної наукової установи може бути звільнений з посади власником (власниками) або уповно- важеним ним (ними) органом з підстав, визначених законодавством про працю, а також за порушення умов конт- ракту. Керівник державної наукової установи також може бути звільнений з посади у зв’язку з прийняттям рішен- ня про його відкликання зборами колективу наукових працівників державної наукової установи. Підстави для відкликання керівника державної наукової установи визначаються законодавством про працю та статутом (поло- женням) цієї державної наукової установи. Подання про відкликання керівника державної наукової установи може бути внесено на розгляд зборів колек- тиву наукових працівників цієї державної наукової установи не менш як половиною статутного складу наглядової або вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради цієї наукової установи. Збори колективу наукових праців- ників вважаються повноважними, якщо на них присутні не менш як дві третини фактичної чисельності штатних наукових працівників цієї державної наукової установи. Рішення про відкликання керівника приймається двома третинами голосів наукових працівників, присутніх на зборах колективу наукових працівників цієї державної на- укової установи. 6. Методичні рекомендації щодо особливостей обрання керівника державної наукової установи та типова фор- ма контракту з керівником державної наукової установи затверджуються Кабінетом Міністрів України. 7. Дія положень, передбачених частинами другою – шостою цієї статті, не поширюється на державні комер- ційні підприємства та казенні підприємства, які відповідно до статті 1 цього Закону належать до наукових установ. Для таких наукових установ конкурсний відбір та призначення керівника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Призначення на посаду керівників наукових установ інших форм власності здійсню- ється в порядку, встановленому статутом (положенням) цих наукових установ. 8. Керівники наукових установ, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, мо- жуть призначатися керівниками відповідних органів виконавчої влади на конкурсних засадах. Особливості призначення та звільнення керівників наукових установ, що входять до складу Національної ака- демії наук України та національних галузевих академій наук, визначаються статутами відповідних академій наук. 9. Засновник (засновники) новоутвореної державної наукової установи або уповноважений ним (ними) орган призначає (призначають) виконувача обов’язків керівника державної наукової установи на строк не більш як шість місяців. Стаття 10. Вчена (наукова, науково-технічна, технічна) рада наукової установи 1. Вчена (наукова, науково-технічна, технічна) рада наукової установи є колегіальним органом управління на- уковою і науково-технічною діяльністю наукової установи, який виконує консультативно-дорадчі функції. 86 2. Кількісний склад членів вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи визначаєть- ся статутом (положенням) наукової установи. Не менш як три чверті складу вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради обираються таємним голосуванням зборів наукових працівників, а решта членів призначаються наказом керівника цієї наукової установи. Для наукових установ Національної академії наук України, кількість працівників яких перевищує 500 осіб або які мають відокремлені відділення, філії, інші структурні підрозділи, нормативними документами Національної академії наук України може передбачатися особливий порядок обрання складу вченої ради. Керівник наукової установи, його заступник з наукової роботи і вчений секретар наукової установи є членами вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи за посадою. Голова, його заступники та вчений секретар вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради обираються таємним голосуванням з числа її членів. До складу вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи також входять голова ради молодих вчених або іншого об’єднання молодих вчених (представник молодих вчених) наукової установи та керів- ник первинної профспілкової організації (профспілковий представник) наукової установи. 3. До виключної компетенції вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи належать питання щодо: 1) визначення стратегії розвитку наукової установи та перспективних напрямів наукової і науково-технічної діяльності; 2) проведення наукової і науково-технічної оцінки тематики та результатів науково-дослідних робіт; 3) затвердження поточних (щорічних) планів наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок; 4) удосконалення та розвитку структури наукової установи; 5) затвердження тем дисертацій здобувачів вищої освіти на третьому (освітньо-науковому) та науковому рівні вищої освіти і призначення наукових керівників (консультантів); 6) затвердження результатів атестації наукових працівників, аспірантів, докторантів, здобувачів та результатів конкурсу на вакантні посади наукових працівників; 7) висування видатних наукових праць для присудження премій, медалей та інших видів відзнак, у тому числі міжнародних; 8) присвоєння працівникам наукової установи вчених звань професора та старшого дослідника і подання від- повідних рішень на затвердження до атестаційної колегії центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, порушення клопотан- ня про присвоєння почесних звань; 9) затвердження річних звітів про діяльність наукової установи та фінансових планів наукової установи; 10) ухвалення рішення про розміщення власних надходжень у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, або в банківських установах державного сектору; 11) погодження переліку професій і посад наукової установи, на яких може застосовуватися гнучкий режим робочого часу та дистанційний режим праці. Стаття 11. Державна атестація наукових установ 1. З метою визначення ефективності діяльності наукових установ проводиться їх державна атестація. Для наукових установ державної, комунальної форм власності, а також наукових установ, у статутних капіталах яких є частка, що належить державі, державна атестація проводиться в обов’язковому порядку не менше одного разу на п’ять років, для новоутворених – не пізніш як через три роки після утворення. Для наукових установ інших форм власності державна атестація може бути проведена за ініціативою таких установ. Порядок проведення державної атестації наукових установ розробляється в порядку, визначеному цим Законом, і затверджується Кабінетом Міністрів України. 2. Під час проведення державної атестації наукових установ здійснюється їх оцінювання за такими напрямами: 1) забезпеченість науковими і науково-технічними кадрами; 2) стан матеріально-технічної бази; 3) якість наукової і науково-технічної діяльності – на основі експертної оцінки з використанням наукометрич- них та інших показників, що використовуються в міжнародній системі експертизи; 4) оцінка ефективності наукової і науково-технічної діяльності має здійснюватися відповідно до завдань науко- вої установи. 3. Результати державної атестації наукових установ використовуються органами, до сфери управління (відання) яких належать наукові установи, під час: 1) планування обсягу видатків державного бюджету для забезпечення діяльності таких наукових установ; 2) формування тематики наукових досліджень та науково-технічних розробок таких наукових установ; 87 3) розгляду питання продовження (дострокового розірвання) контракту з керівником наукової установи; 4) розгляду питання щодо реорганізації, ліквідації наукової установи. Стаття 12. Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави 1. Для надання державної підтримки науковим установам незалежно від форми власності, діяльність яких має важливе значення для науки, економіки та виробництва, створюється Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави. Положення про Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави, розробляється у по- рядку, визначеному цим Законом, і затверджується Кабінетом Міністрів України. Наукові установи незалежно від форми власності, що включені або претендують на включення до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, підлягають державній атестації. Наукові установи включаються до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, строком до п’яти років у межах строку, визначеного за результатами державної атестації. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері науко- вої і науково-технічної діяльності, розміщує перелік наукових установ, включених до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, на своєму офіційному веб-сайті та забезпечує безоплатний доступ до нього. 2. Наукові установи, включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави: 1) користуються податковими пільгами відповідно до законодавства України; 2) не можуть змінювати наукову і науково-технічну діяльність на інші види діяльності; 3) зобов’язані не менш як 50 відсотків доходу від своєї діяльності спрямовувати на провадження наукової та (або) науково-технічної діяльності та розвиток матеріально-технічної бази, необхідної для проведення наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок. 3. Наукові установи, включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, виключаються з нього у разі недодержання вимог, передбачених пунктами 2 і 3 частини другої цієї статті. Стаття 13. Центри колективного користування науковим обладнанням 1. Центри колективного користування науковим обладнанням утворюються у формі структурного підрозділу наукової установи, вищого навчального закладу або самостійної юридичної особи незалежно від відомчого підпо- рядкування та форми власності з метою надання доступу до унікального обладнання для проведення наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок вітчизняними та іноземними вченими. Центрам колективного користування науковим обладнанням, що є юридичними особами державної форми власності, може передаватися у тимчасове безоплатне користування наукове обладнання для надання послуг без права його відчуження. Положення про Центр колективного користування науковим обладнанням, регламент доступу до наукового обладнання та користування ним затверджуються засновником центру. 2. Завданнями Центру колективного користування науковим обладнанням є: 1) сприяння реалізації державних цільових наукових і науково-технічних програм та наукових (науково-тех- нічних) проектів за визначеними пріоритетними тематичними напрямами наукових досліджень і науково-технічних розробок; 2) залучення студентів, магістрів, аспірантів та молодих вчених до науково-дослідних та дослідно-конструк- торських робіт; 3) проведення спільних наукових досліджень вітчизняними та іноземними науковими установами та вищими навчальними закладами; 4) сприяння міжнародному науково-технічному співробітництву. 3. Центри колективного користування науковим обладнанням можуть надавати доступ і право безоплатного користування приладами та обладнанням працівникам наукової установи, університету, академії, інституту, у струк- турі якого утворено центр, та іншим особам, які проводять науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, відповідно до умов, визначених у регламенті доступу до наукового обладнання та користування ним. 4. Центри колективного користування науковим обладнанням можуть надавати платні послуги в установлено- му законодавством порядку. 5. Примірне положення про Центр колективного користування науковим обладнанням розробляється у поряд- ку, визначеному цим Законом, і затверджується Кабінетом Міністрів України. Стаття 14. Національний науковий центр 1. Науковій установі, університету, об’єднанню наукових установ та (або) університетів, які мають унікальне дослідно-експериментальне устаткування, науковців та фахівців найвищої кваліфікації, результати наукових до- сліджень яких мають загальнодержавне значення та міжнародне визнання, для реалізації найбільш важливих та 88 актуальних для держави напрямів розвитку науки і техніки та (або) інноваційної діяльності може бути надано статус національного наукового центру. 2. Статус національного наукового центру надається відповідно до законодавства України. 3. Критерії надання та позбавлення статусу національного наукового центру, умови продовження строку дії такого статусу та особливості діяльності національних наукових центрів визначаються Положенням про національ- ний науковий центр, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Стаття 15. Державна ключова лабораторія 1. З метою підтримки та розвитку фундаментальних досліджень на світовому рівні, нових перспективних між- дисциплінарних напрямів наукових досліджень і науково-технічних розробок, координації спільної діяльності та ефективного використання фінансових, матеріально-технічних та кадрових ресурсів за визначеним науковим на- прямом можуть утворюватися державні ключові лабораторії. Державні ключові лабораторії можуть бути новою юридичною особою або об’єднанням наукових груп установ та (або) університетів, академій, інститутів на основі договору про спільну наукову діяльність у порядку, визначеному законом. 2. Фінансова підтримка наукової і науково-технічної діяльності державних ключових лабораторій здійснюєть- ся за рахунок цільових програм Національного фонду досліджень, інших державних коштів, фондів підтримки наукової і науково-технічної діяльності, міжнародних грантів, інших джерел, не заборонених законодавством, та коштів сторін – учасників такої лабораторії. 3. Статус державної ключової лабораторії з відповідного напряму наукових досліджень і науково-технічних розробок надається з дня її державної реєстрації центральним органом виконавчої влади, що забезпечує форму- вання та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, у порядку, визначеному Ка- бінетом Міністрів України. Статус державної ключової лабораторії надається на визначений період (від п’яти до семи років), який за ре- зультатами звіту про діяльність ключової лабораторії може бути продовжений у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 4. Органом управління науковою і науково-технічною діяльністю державної ключової лабораторії є наукова рада, що діє на підставі відповідного положення. При державній ключовій лабораторії може створюватися нагля- дова рада, до складу якої можуть входити іноземні вчені. Примірне положення про наукову та наглядову ради державної ключової лабораторії затверджується Кабінетом Міністрів України. 5. Типове положення про державну ключову лабораторію затверджується Кабінетом Міністрів України. Стаття 16. Державний реєстр наукових об’єктів, що становлять національне надбання 1. З метою збереження унікальних наукових об’єктів (колекцій, інформаційних фондів, дослідних установок та обладнання, а також заповідників і дендропарків, наукових полігонів тощо), які мають виняткове значення для вітчизняної та світової науки, створюється Державний реєстр наукових об’єктів, що становлять національне над- бання. Науковий об’єкт, що становить національне надбання, – це унікальний об’єкт, що не піддається відтворенню, втрата або руйнування якого матиме серйозні негативні наслідки для розвитку науки та суспільства. До наукових об’єктів, що становлять національне надбання, можуть бути віднесені: 1) унікальні об’єкти музейних, архівних фондів, колекції, особливо цінні та рідкісні видання, інші пам’ятки історії та культури; 2) інформаційні фонди; 3) дослідні установки, обладнання, полігони; 4) природні та біосферні заповідники, національні природні парки, заказники, пам’ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, інші природні території та об’єкти, штучно створені об’єкти природно-заповідного фонду, що потребують підтримки, не передбаченої Законом України «Про природно-заповідний фонд України», або їх окремі частини, зокрема ботанічні, зоологічні, мікробіологічні та інші колекції; 5) інші унікальні наукові об’єкти. 2. Державний реєстр наукових об’єктів, що становлять національне надбання, веде центральний орган вико- навчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної ді- яльності, у визначеному ним порядку. Положення про порядок визначення наукових об’єктів, що становлять національне надбання, затверджується Кабінетом Міністрів України. 3. Рішення про надання науковому об’єкту статусу такого, що становить національне надбання, та про позбав- лення його цього статусу приймає Кабінет Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності. Науковому об’єкту надається статус такого, що становить національне надбання, з дня його включення до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання. 89 Фінансування заходів з утримання, збереження і розвитку наукових об’єктів, включених до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством. 4. Наукові об’єкти, включені до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання, не підлягають приватизації. 5. У разі реорганізації, ліквідації або приватизації установи, відповідальної за збереження наукового об’єкта, включеного до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання, для забезпечення його належного функціонування Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо подальшого збереження такого об’єкта. Стаття 17. Національна академія наук України 1. Національна академія наук України є вищою науковою самоврядною організацією України. Національна академія наук України заснована на державній власності і є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа. Кадровий склад Національної академії наук України включає дійсних членів (академіків), кількість яких не може перевищувати 200 осіб, членів-кореспондентів, кількість яких не може перевищувати 400 осіб, іноземних членів та працівників наукових установ (організацій, підприємств), що перебувають у її віданні. 2. Національна академія наук України організує і здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження з найважливіших проблем природничих, технічних, суспільних і гуманітарних наук. При Національній академії наук України діють: 1) Міжвідомча рада з координації фундаментальних і прикладних досліджень в Україні, що утворюється На- ціональною академією наук України спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, та національними галузевими ака- деміями наук для сприяння розвитку фундаментальних досліджень та ефективному використанню їх результатів у прикладних дослідженнях і науково-технічних розробках за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки. Положення про Міжвідомчу раду з координації фундаментальних і прикладних досліджень в Україні та її склад затверджуються Кабінетом Міністрів України на підставі пропозицій Національної академії наук України та цен- трального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, погоджених Національною радою з питань науки і технологій; 2) Рада президентів академій наук України, яка є постійно діючим колегіальним органом, що об’єднує прези- дентів Національної академії наук України та національних галузевих академій наук України з метою координації наукової діяльності зазначених академій. Національна академія наук України як вища наукова самоврядна організація України здійснює незалежну на- укову оцінку проектів стратегічних, прогнозних та програмних документів (доктрин, концепцій, стратегій тощо), а також за дорученням Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та/або з власної ініціативи розробляє пропозиції щодо засад державної наукової і науково-технічної політики, прогнози, інформа- ційно-аналітичні матеріали, пропозиції, рекомендації щодо суспільно-політичного, соціально-економічного, науко- во-технічного, інноваційного та гуманітарного розвитку держави, здійснює наукову експертизу проектів законів, державних рішень і програм. 3. Національна академія наук України має у своїй структурі Президію, апарат Президії, секції, відділення, які координують діяльність науково-дослідних інститутів та інших наукових установ, організацій, підприємств (об- серваторій, ботанічних садів, дендропарків, заповідників, бібліотек, музеїв тощо), об’єктів соціальної сфери, що забезпечують діяльність і перебувають у віданні Національної академії наук України. 4. Національна академія наук України наділена правом управління своєю діяльністю, володіє, користується і розпоряджається майном, що перебуває у державній власності та належить їй на правах господарського відання, відповідно до законодавства і Статуту Національної академії наук України. Державне майно передається Національній академії наук України у безстрокове безоплатне користування без права зміни його форми власності та використовується відповідно до законодавства і Статуту Національної акаде- мії наук України. Земельні ділянки надаються Національній академії наук України у постійне користування відповідно до зе- мельного законодавства. 5. Утворення, злиття, приєднання, поділ, перетворення та ліквідація державних наукових установ (організацій, підприємств), що перебувають у віданні Національної академії наук України, здійснюються з урахуванням норм За- кону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих ака- демій наук та статусу їх майнового комплексу». Наукові установи Національної академії наук України підлягають обов’язковій державній атестації в порядку, встановленому цим Законом. Національна академія наук України і центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реа- лізує державну політику у сфері наукової та науково-технічної діяльності, інші центральні органи виконавчої 90 влади можуть утворювати наукові установи подвійного підпорядкування, а наукові установи Національної академії наук України разом з вищими навчальними закладами – спільні наукові підрозділи. Національна академія наук України (та окремі наукові установи, що входять до її складу) має право засновува- ти вищі навчальні заклади для підготовки фахівців за різними кваліфікаційними рівнями, у тому числі магістра та доктора філософії. 6. Кошти на забезпечення діяльності Національної академії наук України щороку визначаються у Державному бюджеті України окремим рядком. Фінансування Національної академії наук України може здійснюватися за раху- нок інших джерел, не заборонених законодавством України. Національна академія наук України є головним розпорядником бюджетних коштів. Національна академія наук України провадить свою діяльність відповідно до законодавства України та Стату- ту Національної академії наук України, який ухвалюється загальними зборами Національної академії наук України і реєструється Міністерством юстиції України, за наявності позитивного висновку центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової та науково-технічної діяльності. 7. Державне управління науковою та науково-технічною діяльністю Національної академії наук України здій- снюється згідно із законодавством, не порушуючи її самоврядності та свободи наукової творчості. Самоврядність Національної академії наук України полягає у: 1) самостійному визначенні тематики фундаментальних і прикладних наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, форм організації та проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, формуванні своєї структури, вирішенні науково-організаційних, господарських, кадрових питань, здійсненні міжнародних наукових зв’язків у частині, що не суперечить цьому Закону; 2) виборності та колегіальності органів управління, здійсненні загальними зборами Національної академії наук України функцій найвищого органу управління. Національна академія наук України за рішенням Кабінету Міністрів України може представляти Україну у між- народних наукових організаціях (академічних об’єднаннях, фахових союзах, товариствах) як національний член і виконувати відповідні членські обов’язки, у тому числі фінансові – у межах видатків Державного бюджету Укра- їни на забезпечення діяльності Національної академії наук України. Механізм реалізації принципу самоврядності Національної академії наук України визначається Статутом Національної академії наук України у межах, що не суперечать цьому Закону та законодавству. Національна академія наук України подає Кабінетові Міністрів України разом з висновком Національної ради України з питань розвитку науки і технологій щорічний звіт про результати своєї наукової і науково-технічної ді- яльності, ефективність управління державним майном, що належить їй на основі права господарського відання, та використання бюджетних коштів. 8. Найвищим органом самоврядування Національної академії наук України є загальні збори, що складаються з дійсних членів (академіків) та членів-кореспондентів Національної академії наук України. У сесіях загальних зборів (крім питань, пов’язаних з виборами дійсних членів, членів-кореспондентів та іноземних членів Національ- ної академії наук України) беруть участь з правом ухвального голосу наукові працівники, делеговані трудовими колективами наукових установ Національної академії наук України у кількості, що становить не менше половини кількості дійсних членів (академіків) та членів-кореспондентів Національної академії наук України, які беруть участь у сесії. У сесіях загальних зборів з правом дорадчого голосу можуть брати участь іноземні члени Націо- нальної академії наук України, керівники наукових установ Національної академії наук України та представники наукової громадськості. До виключної компетенції загальних зборів Національної академії наук України належать: 1) ухвалення Статуту Національної академії наук України; 2) обрання президента Національної академії наук України, першого віце-президента, віце-президентів та го- ловного ученого секретаря Національної академії наук України, інших членів Президії Національної академії наук України; 3) обрання дійсних членів (академіків), членів-кореспондентів та іноземних членів Національної академії наук України; 4) затвердження академіків – секретарів відділень Національної академії наук України; 5) позбавлення статусу дійсного члена (академіка), члена-кореспондента та іноземного члена Національної академії наук України з підстав, у випадках та порядку, визначених Статутом Національної академії наук України. 9. Президент Національної академії наук України організовує її роботу, очолює Президію Національної акаде- мії наук України, здійснює управління майновим комплексом, представляє Національну академію наук України в органах державної влади, державних установах, органах місцевого самоврядування, громадських та інших орга- нізаціях. 10. Загальне науково-організаційне керівництво поточною діяльністю Національної академії наук України здійснює Президія Національної академії наук України у складі президента, першого віце-президента, віце-пре- зидентів, головного ученого секретаря, академіків – секретарів відділень, членів Президії, які обираються на п’ять років та не можуть обіймати своїх посад більш як два строки. 91 Президія Національної академії наук України має постійно діючий апарат, що забезпечує підготовку та вико- нання рішень загальних зборів, Президії і президента Національної академії наук України, здійснює науково-орга- нізаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Президії Національної академії наук України. Апарат Президії Національної академії наук України очолює головний учений секретар Національної академії наук України. 11. Президент, перший віце-президент, віце-президенти, головний учений секретар, члени Президії Національ- ної академії наук України обираються загальними зборами Національної академії наук України шляхом таємного голосування більшістю голосів від загального числа учасників загальних зборів і виконують свої обов’язки до обрання нового складу Президії Національної академії наук України. У разі якщо жоден із кандидатів на посаду президента Національної академії наук України не отримав під час голосування більшості голосів, проводиться другий тур за участю двох кандидатів, які отримали у першому турі найбільшу кількість голосів. У другому турі обраним вважається той кандидат, який отримав більшу порівняно з іншим кандидатом кількість голосів. Право висунення кандидата на посаду президента Національної академії наук України належить Президії, на- уковим установам, дійсним членам (академікам) та членам-кореспондентам Національної академії наук України. На посаду президента може претендувати особа, яка є дійсним членом (академіком) Національної академії наук України. Порядок обрання загальними зборами президента, першого віце-президента, віце-президентів, головного уче- ного секретаря, членів Президії Національної академії наук України визначається Статутом Національної академії наук України. 12. Академіки – секретарі відділень обираються загальними зборами відповідного відділення Національної академії наук України, у сесії яких беруть участь всі дійсні члени (академіки) та члени-кореспонденти Національ- ної академії наук України, які входять до складу відділення, а також делеговані представники (кандидати наук, доктори філософії, доктори наук) наукових колективів установ відділення у кількості, що дорівнює половині об- лікового складу дійсних членів і членів-кореспондентів, які беруть участь у роботі сесії загальних зборів відді- лення. Право висування кандидатур академіків – секретарів відділень належить науковим установам, дійсним членам (академікам) та членам-кореспондентам Національної академії наук України, які належать до відповідного відді- лення. На посаду першого віце-президента, віце-президента, головного ученого секретаря, академіка – секретаря від- ділення може претендувати особа, яка є дійсним членом (академіком) або членом-кореспондентом Національної академії наук України. На посаду члена Президії може претендувати особа, яка є дійсним членом (академіком) або членом-кореспон- дентом Національної академії наук України чи має науковий ступінь доктора наук та працює за основним місцем роботи в науковій установі Національної академії наук України. 13. Обрання членів-кореспондентів Національної академії наук України (замість вибулих протягом відповід- ного періоду) здійснюється кожні три роки таємним голосуванням всіх дійсних членів (академіків) та членів-ко- респондентів Національної академії наук України. Обрання дійсних членів (академіків) Національної академії наук України (замість вибулих протягом відповідного періоду) здійснюється кожні три роки відкритим голосуванням всіх дійсних членів (академіків) Національної академії наук України. Перелік вакансій для обрання членів-кореспондентів та дійсних членів (академіків) Національної академії наук України встановлюється Президією Національної академії наук України з урахуванням пропозицій наукових від- ділень за результатами аналізу тенденцій розвитку світової та вітчизняної науки, наявного кадрового потенціалу для заміщення цих вакансій, необхідності представлення в Національній академії наук України всіх секторів віт- чизняної науки. Процедура виборів дійсних членів (академіків), членів-кореспондентів, іноземних членів Національної акаде- мії наук України визначається Статутом Національної академії наук України. Кандидатури для обрання членами-кореспондентами Національної академії наук України висуваються дійсни- ми членами та членами-кореспондентами, вченими (науковими, науково-технічними) радами наукових установ, атестованих відповідно до вимог цього Закону, та вищих навчальних закладів (університетів та академій) з числа докторів наук, які мають визнаний вітчизняною та світовою науковою спільнотою науковий доробок, розв’язали наукову проблему, що має вагоме теоретичне чи практичне значення, провадять активну науково-громадську ді- яльність. Кандидатури для обрання дійсними членами (академіками) Національної академії наук України висуваються дійсними членами, вченими (науковими, науково-технічними) радами наукових установ, атестованих відповідно до вимог цього Закону, та вищих навчальних закладів (університетів та академій) з числа членів-кореспондентів Національної академії наук України, які створили визнані вітчизняною та світовою науковою спільнотою наукові школи, запропонували підхід до розв’язання наукових проблем, що мають велике теоретичне чи практичне зна- чення, провадять активну науково-громадську діяльність. 92 14. Порядок роботи та інші повноваження загальних зборів Національної академії наук України, Президії На- ціональної академії наук України визначаються Статутом Національної академії наук України. Стаття 18. Національні галузеві академії наук 1. Національні галузеві академії наук – Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України – це самоврядні наукові організації, засновані на державній власності, що є державними організаціями, створеними як неприбуткові державні бюджетні установи. 2. Організаційна побудова національних галузевих академій наук, їх матеріально-фінансове забезпечення та гарантії діяльності здійснюються згідно з положеннями, встановленими цим Законом для Національної академії наук України, з урахуванням специфіки діяльності та норм Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їхнього майна», а також статутів відповідних національних галузевих академій наук». 3. Національні галузеві академії наук як самоврядні наукові організації України координують, організують і проводять дослідження у відповідних галузях науки і техніки, взаємодіють з відповідними органами державної влади з метою виконання завдань, визначених державними пріоритетами у цих галузях. 4. Діяльність національних галузевих академій наук у частині, що не порушує їх самоврядності, координуєть- ся Кабінетом Міністрів України. Національні галузеві академії наук є головними розпорядниками бюджетних коштів. Національні галузеві академії наук України провадять свою діяльність відповідно до законодавства України та їх статутів, які затверджуються загальними зборами національних галузевих академій наук і реєструються Мініс- терством юстиції України, за наявності висновків центрального органу виконавчої влади, що забезпечує форму- вання та реалізує державну політику у науковій та науково-технічній сфері, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у відповідній сфері. 5. Національні галузеві академії наук подають Кабінетові Міністрів України щорічний звіт про результати своєї наукової і науково-технічної діяльності та використання коштів, виділених їм з державного бюджету, разом з висновком Національної ради України з питань розвитку науки і технологій. 6. Використання державного майна, переданого національним галузевим академіям наук, здійснюється з ура- хуванням норм Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук Укра- їни, національних галузевих академій наук та статусу їхнього майна». Земельні ділянки надаються національним галузевим академіям наук у постійне користування відповідно до земельного законодавства. 7. Створення, реорганізація та ліквідація державних наукових установ (організацій, підприємств), що пере- бувають у віданні національних галузевих академій наук, здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Мі- ністрів України. Наукові установи національних галузевих академій наук підлягають обов’язковій державній атестації в по- рядку, встановленому цим Законом. Національні галузеві академії наук і центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реа- лізує державну політику у сфері наукової та науково-технічної діяльності, інші центральні органи виконавчої влади можуть утворювати наукові установи подвійного підпорядкування, а наукові установи національних галузе- вих академій наук разом з університетами, академіями, інститутами – спільні наукові підрозділи. Стаття 19. Наукова і науково-технічна діяльність у системі вищої освіти 1. Наукова та науково-технічна діяльність у вищих навчальних закладах є невід’ємною складовою освітньої діяльності і провадиться з метою інтеграції наукової, освітньої і виробничої діяльності в системі вищої освіти. 2. Наукова і науково-технічна діяльність у системі вищої освіти провадиться відповідно до законів України «Про освіту», «Про вищу освіту» та цього Закону. 3. Вищі навчальні заклади в частині провадження ними наукової (науково-технічної) діяльності підлягають державній атестації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 4. На вищі навчальні заклади (університети, академії, інститути), що пройшли державну атестацію в частині провадження ними наукової (науково-технічної) діяльності, поширюються гарантії забезпечення наукової (науково- технічної) діяльності, визначені цим Законом для наукових установ. На науково-педагогічних працівників таких вищих навчальних закладів поширюються гарантії наукової (науково-технічної) діяльності, визначені цим Законом для наукових працівників. Стаття 20. Національна рада України з питань розвитку науки і технологій 1. Національна рада України з питань розвитку науки і технологій є постійно діючим консультативно-дорадчим органом, що утворюється при Кабінетові Міністрів України з метою забезпечення ефективної взаємодії представ- ників наукової громадськості, органів виконавчої влади та реального сектору економіки у формуванні та реалізації єдиної державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності. 93 2. Національна рада України з питань розвитку науки і технологій складається з Наукового та Адміністратив- ного комітетів, що мають однаковий кількісний склад. 3. Положення про Національну раду України з питань розвитку науки і технологій та її персональний склад затверджує Кабінет Міністрів України. 4. Національну раду України з питань розвитку науки і технологій очолює Голова, яким за посадою є Прем’єр- міністр України. Голова Національної ради України з питань розвитку науки і технологій має двох заступників, якими за посадами є голова Наукового комітету та голова Адміністративного комітету. Голова Адміністративного комітету – керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну по- літику у сфері наукової та науково-технічної діяльності. Спільні засідання Наукового та Адміністративного комі- тетів у разі відсутності Голови Національної ради України з питань розвитку науки і технологій почергово про- водять голови відповідних комітетів. 5. Секретар Національної ради України з питань розвитку науки і технологій призначається Головою Націо- нальної ради України з питань розвитку науки і технологій. 6. Організаційне, матеріально-технічне, інформаційне та інше забезпечення діяльності Національної ради України з питань розвитку науки і технологій здійснює Секретаріат Кабінету Міністрів України. Національна рада України з питань розвитку науки і технологій у роботі використовує бланк із своїм найменуванням. 7. Основними функціями Національної ради України з питань розвитку науки і технологій є: 1) підготовка та подання Кабінетові Міністрів України пропозицій щодо формування засад державної політи- ки у сфері наукової та науково-технічної діяльності; 2) підготовка пропозицій щодо визначення пріоритетів розвитку науки і техніки та заходів з їх реалізації; 3) підготовка пропозицій щодо інтеграції вітчизняної науки у світовий науковий простір та Європейський до- слідницький простір з урахуванням національних інтересів; 4) підготовка пропозицій щодо засад функціонування в Україні системи незалежної експертизи державних цільових наукових та науково-технічних програм, наукових проектів, державної атестації наукових установ, при- судження наукових ступенів і присвоєння вчених звань; 5) розгляд та надання висновків щодо проектів концепцій державних цільових наукових та науково-технічних програм та проектів таких програм; 6) надання Кабінетові Міністрів України рекомендацій щодо формування державного бюджету в частині ви- значення загальних обсягів фінансування наукової і науково-технічної діяльності та його розподілу між базовим та конкурсним фінансуванням наукових досліджень, а також у частині визначення структури розподілу між на- прямами грантової підтримки Національного фонду досліджень України; 7) заслуховування та оцінювання звітів центральних органів виконавчої влади, Національного фонду досліджень України, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та інших головних розпоряд- ників бюджетних коштів, що здійснюють наукову та науково-технічну діяльність або є замовниками наукових досліджень та розробок, про стан використання коштів на наукову та науково-технічну діяльність та отримані результати і внесення пропозицій за результатами їх розгляду; 8) підготовка та оприлюднення щорічної доповіді про стан та перспективи розвитку сфери наукової та науково- технічної діяльності України, а також про стан виконання Україною пріоритетів Європейського дослідницького простору та надання пропозицій щодо плану їх реалізації на наступний рік; 9) підготовка пропозицій щодо принципів створення та стратегії розвитку державної дослідницької інфраструк- тури, системи державних ключових лабораторій; 10) взаємодія в установленому порядку з відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій; 11) ініціювання і замовлення прогнозних та форсайтних досліджень у галузі науки, технологій, інновацій, організації та проведення наукової експертизи рішень центральних органів виконавчої влади, що стосуються на- укової сфери, а також проектів концепцій державних цільових наукових та науково-технічних програм і проектів таких програм; 12) надання пропозицій щодо принципів наукової етики та механізмів контролю за їх дотриманням; 13) розроблення спільно з представниками реального та фінансового секторів економіки та іншими зацікавле- ними сторонами пропозицій щодо створення механізмів комерціалізації результатів наукових досліджень; 14) внесення рекомендацій щодо оптимальних шляхів реалізації проектів і програм міжнародної технічної допомоги у сфері наукової і науково-технічної діяльності; 15) надання пропозицій щодо розвитку наукової та науково-технічної сфери в Україні; 16) розроблення пропозицій щодо стратегії розвитку системи залучення та підготовки учнівської молоді до наукової і науково-технічної діяльності. 8. Основною формою роботи Національної ради України з питань розвитку науки і технологій є спільне засі- дання Наукового та Адміністративного комітетів, на якому Національна рада України з питань розвитку науки і технологій ухвалює рекомендації для Кабінету Міністрів України з питань, що належать до її компетенції. На- ціональна рада України з питань розвитку науки і технологій проводить спільні засідання за потреби, але не менше чотирьох разів на рік. 94 9. Головує на спільних засіданнях Наукового та Адміністративного комітетів Голова Національної ради Укра- їни з питань розвитку науки і технологій або, за його дорученням, один із заступників Голови. Спільне засідання Наукового та Адміністративного комітетів є правомочним, якщо на ньому присутні більше двох третин складу Національної ради України з питань розвитку науки і технологій. За результатами спільного засідання оформля- ється протокол, який підписують головуючий та секретар. 10. Спільні засідання Наукового та Адміністративного комітетів Національної ради України з питань розвитку науки і технологій проходять відкрито, на них можуть бути присутні суб’єкти наукової, науково-технічної та інно- ваційної діяльності, представники засобів масової інформації та бізнесу. 11. Рішення Національної ради України з питань розвитку науки і технологій вважається прийнятим, якщо за нього проголосували більш як дві третини присутніх на засіданні її членів. 12. Рішення Національної ради України з питань розвитку науки і технологій, прийняті в межах її повноважень, що стосуються окремих центральних органів виконавчої влади, є обов’язковими для розгляду такими органами. 13. Національна рада України з питань розвитку науки і технологій реалізує свої функції, керуючись принци- пами субсидіарності та пропорційності міри впливу. 14. Національна рада України з питань розвитку науки і технологій для підготовки рішень з питань, що належать до її компетенції, утворює постійні або тимчасові робочі групи. Персональний склад робочих груп формується з числа членів Національної ради України з питань розвитку науки і технологій з обов’язковим представництвом членів Наукового та Адміністративного комітетів, а також осіб, рекомендованих для участі в робочій групі Головою Національної ради України з питань розвитку науки і технологій або його заступниками. До складу робочих груп можуть включатися вчені, викладачі вищих навчальних закладів, представники державного та приватного секторів економіки, вітчизняні та іноземні експерти. 15. Робочі групи Національної ради України з питань розвитку науки і технологій діють на принципах відкри- тості та прозорості. Розроблені робочими групами проекти документів подаються на розгляд Наукового комітету. 16. Національна рада України з питань розвитку науки і технологій діє на засадах відкритості та гласності. Про свою діяльність, проекти рішень та прийняті рішення Національна рада України з питань розвитку науки і техно- логій систематично та завчасно інформує громадськість на своєму офіційному веб-сайті. Проекти рішень Національної ради України з питань розвитку науки і технологій оприлюднюються, як прави- ло, не менш як за два тижні до їх розгляду на спільному засіданні Наукового та Адміністративного комітетів. Стаття 21. Науковий та Адміністративний комітети Національної ради України з питань розвитку науки і технологій 1. Науковий комітет – це робочий колегіальний орган Національної ради України з питань розвитку науки і технологій, що представляє інтереси наукової громадськості. Склад Наукового комітету формується із 24 вчених, які представляють наукову спільноту, є науковими лідера- ми, мають визначні наукові здобутки, бездоганну наукову репутацію та довіру в науковому середовищі. 2. Науковий комітет очолює голова, який має одного заступника. Голова Наукового комітету та його заступник обираються членами Наукового комітету з його складу. 3. Члени Наукового комітету обираються Ідентифікаційним комітетом з питань науки, який керується тим, що склад Наукового комітету має бути здатним реалізувати наукове лідерство, бути авторитетним і незалежним, зба- лансовано представляти всю наукову спільноту. 4. Персональний склад Наукового комітету затверджується Кабінетом Міністрів України. 5. Члени Наукового комітету виконують свої обов’язки на громадських засадах. Відшкодування витрат, пов’язаних з виконанням обов’язків членів Національної ради України з питань розви- тку науки і технологій, забезпечує Секретаріат Кабінету Міністрів України. 6. Членами Наукового комітету не можуть бути керівники наукових установ та організацій, вищих навчальних закладів. Члени Наукового комітету не можуть працювати в одній науковій установі, об’єднанні наукових установ, під- розділі (факультеті, інституті) вищого навчального закладу та не можуть бути близькими особами відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». Не може бути обрана членом Наукового комітету особа, яка: 1) за рішенням суду визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена; 2) має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку; 3) за вироком суду позбавлена права обіймати відповідні посади; 4) за рішенням суду визнана винною у вчиненні корупційного правопорушення – протягом року з дня набран- ня відповідним рішенням суду законної сили; 5) піддавалася адміністративному стягненню за корупційне правопорушення – протягом року з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили; 6) підпадає під дію частин третьої і четвертої статті 1 Закону України «Про очищення влади»; 95 7) відомості про яку внесені до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади»; 8) є керівником наукової установи або організації, вищого навчального закладу. 7. Строк повноважень кожного з членів Наукового комітету не може перевищувати чотирьох років. Кожні два роки має відбуватися оновлення не менше половини персонального складу Наукового комітету. Одна і та сама осо- ба не може бути членом Наукового комітету більше двох строків. 8. Науковий комітет з метою реалізації функцій Національної ради України з питань розвитку науки і технологій: 1) розглядає проекти документів, розроблені робочими групами з питань, що належать до компетенції Націо- нальної ради України з питань розвитку науки і технологій, та приймає щодо них рішення, які вносяться на розгляд Національної ради України з питань розвитку науки і технологій; 2) ініціює утворення постійних або тимчасових робочих груп, а також експертних комісій з окремих питань; 3) делегує своїх членів та пропонує експертів до складу робочих груп; 4) виконує функції наглядової ради Національного фонду досліджень України; 5) виконує функцію Ідентифікаційного комітету для Наукової ради Національного фонду досліджень України; 6) проводить експертизу нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та центральних органів ви- конавчої влади на предмет відповідності інтересам та засадам державної політики у сфері наукової та науково- технічної діяльності, надає відповідні рекомендації. Проекти нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади, що стосуються сфери наукової та науково-технічної діяльності, в обов’язковому порядку направляються до Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій для проведення їх експертизи та підго- товки відповідних рекомендацій. Науковий комітет зобов’язаний розглянути направлений проект нормативно-правового акта на предмет відпо- відності інтересам та засадам державної політики у сфері наукової та науково-технічної діяльності та направити відповідні рекомендації протягом терміну, встановленого головним розробником проекту, але не менш як за три дні і не більш як за 21 день із дня отримання проекту. Якщо протягом зазначеного терміну Науковий комітет не розглянув і не направив відповідних рекомендацій, такий проект нормативно-правового акта вважається погодженим Науковим комітетом. 9. Основною формою роботи Наукового комітету є засідання, які проводяться за потреби, але не менше чотирьох разів на рік. Спільному засіданню Наукового та Адміністративного комітетів Національної ради України з питань розвитку науки і технологій обов’язково передує засідання Наукового комітету, який розглядає та готує проекти рішень з питань порядку денного спільного засідання. Оголошення про скликання засідання Наукового комітету оприлюднюється за два тижні до його початку на офіційному веб-сайті Національної ради України з питань розвитку науки і технологій. 10. Рішення Наукового комітету приймаються консенсусом. Якщо консенсусу досягти не вдається, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше двох третин складу Наукового комітету. У такому разі на розгляд Національної ради України з питань розвитку науки і технологій разом з рішенням Наукового ко- мітету виноситься аргументована окрема думка членів Наукового комітету, які не підтримали таке рішення. 11. Питання, що виносяться на розгляд спільного засідання Наукового та Адміністративного комітетів Націо- нальної ради України з питань розвитку науки і технологій, проходять обов’язковий попередній розгляд у Науко- вому комітеті. 12. Адміністративний комітет – це робочий колегіальний орган Національної ради України з питань розвитку науки і технологій, персональний склад якого у кількості 24 осіб призначається Кабінетом Міністрів України. 13. Члени Адміністративного комітету представляють центральні органи виконавчої влади (не нижче заступ- ників керівників), Національну академію наук України та національні галузеві академії наук (не нижче віце-пре- зидентів), обласні (міські) державні адміністрації регіонів, на території яких зосереджено значний науковий по- тенціал (не нижче заступників голів державних адміністрацій), державні органи, що відповідають за наукову сферу, великі наукоємні підприємства, наукові установи, університети, академії, інститути, інноваційні структури. 14. Головою Адміністративного комітету є керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової та науково-технічної діяльності. Голова має заступни- ка, який за посадою є заступником керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності. 15. Адміністративний комітет з метою реалізації функцій Національної ради України з питань розвитку науки і технологій: 1) ініціює утворення постійних або тимчасових робочих груп, а також експертних комісій з окремих питань; 2) делегує та координує участь членів Адміністративного комітету в робочих групах, а також пропонує екс- пертів до складу робочих груп; 3) надає пропозиції Науковому комітету щодо розгляду питань, пов’язаних з виконанням функцій Національної ради України з питань розвитку науки і технологій. 96 Стаття 22. Ідентифікаційний комітет з питань науки 1. Ідентифікаційний комітет з питань науки (далі – Ідентифікаційний комітет) – це дорадчий орган при Кабі- нетові Міністрів України, який на конкурсній основі обирає персональний склад Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій. Кількісний склад Ідентифікаційного комітету становить дев’ять осіб. 2. Ідентифікаційний комітет розробляє Положення про конкурс щодо обрання членів Наукового комітету На- ціональної ради України з питань розвитку науки і технологій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, та формує кваліфікаційні вимоги до кандидатур. 3. Ідентифікаційний комітет формується з вітчизняних та іноземних вчених, які мають вагомі наукові здобутки, бездоганну наукову репутацію та довіру в науковому середовищі. Не може входити до складу Ідентифікаційного комітету особа, яка: 1) за рішенням суду визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена; 2) має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку; 3) за вироком суду позбавлена права обіймати відповідні посади; 4) за рішенням суду визнана винною у вчиненні корупційного правопорушення – протягом року з дня набран- ня відповідним рішенням суду законної сили; 5) піддавалася адміністративному стягненню за корупційне правопорушення – протягом року з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили; 6) підпадає під дію частин третьої і четвертої статті 1 Закону України «Про очищення влади»; 7) відомості про яку внесені до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади». 4. Персональний склад Ідентифікаційного комітету та Положення про Ідентифікаційний комітет з питань на- уки затверджуються Кабінетом Міністрів України. Строк повноважень членів Ідентифікаційного комітету становить сім років без права перезатвердження на другий строк. Регламент роботи Ідентифікаційного комітету затверджу- ється Ідентифікаційним комітетом. 5. Пропозиції щодо кандидатів у члени Ідентифікаційного комітету надаються українськими та іноземними науковими установами, науковими організаціями, громадськими науковими організаціями, науковими фондами, а також міжнародними та національними радами з питань науки. Самовисування не допускається. До участі в конкурсі допускаються лише особи, які є докторами наук (для іноземних вчених – докторами фі- лософії) та мають досвід керівництва міжнародними проектами. Кандидатами у члени Ідентифікаційного комітету не можуть бути керівники українських наукових організацій, наукових установ, вищих навчальних закладів. Для формування складу Ідентифікаційного комітету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує фор- мування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, оприлюднює українською та англійською мовами оголошення про конкурс на своєму офіційному веб-сайті та надсилає на адресу наукових комітетів Європейської комісії, громадських наукових організацій, що представляють вітчизняну та світову науко- ву спільноту, прохання подати пропозиції щодо кандидатів у члени Ідентифікаційного комітету з урахуванням вимог, визначених цим Законом. Такі пропозиції надсилаються суб’єктами подання на адресу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, разом із письмовою згодою кандидатів працювати в Ідентифікаційному комітеті. 6. Остаточний рейтинговий список кандидатів у члени Ідентифікаційного комітету формується спеціальною конкурсною комісією, до складу якої включаються перші 25 осіб рейтингу науковців України за індексом Гірша згідно з однією з найчастіше використовуваних міжнародних наукометричних баз даних, що мають вимоги до якості публікацій та рецензування, яку визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, які є докторами наук та мають досвід керівництва міжнародними проектами. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері науко- вої і науково-технічної діяльності, перевіряє, чи не мають члени спеціальної комісії конфлікту інтересів, не пра- цюють в одній науковій установі, об’єднанні наукових установ, підрозділі вищого навчального закладу та чи не є близькими особами згідно із Законом України «Про запобігання корупції». У разі виявлення у особи конфлікту інтересів запрошується наступна за рейтингом особа. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері науко- вої і науково-технічної діяльності, організовує процедуру рейтингового голосування і передає його результати Кабінету Міністрів України для перевірки наявності конфлікту інтересів у членів спеціальної конкурсної комісії і запропонованих кандидатів та для остаточного затвердження складу Ідентифікаційного комітету. Особи, які за- тверджуються як члени Ідентифікаційного комітету, не повинні мати конфлікту інтересів, не можуть працювати в одній науковій установі, об’єднанні наукових установ, підрозділі вищого навчального закладу та не можуть бути близькими особами згідно із Законом України «Про запобігання корупції». 97 7. Ідентифікаційний комітет: 1) після консультацій з вітчизняними та іноземними науковими організаціями формує та оприлюднює вимоги до кандидатів у члени Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій та роз- робляє Положення про конкурс щодо обрання членів Наукового комітету, що затверджується Кабінетом Міністрів України; 2) розглядає документи, подані кандидатами у члени Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій; 3) складає рейтинговий список кандидатів у члени Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій; 4) відбирає шляхом рейтингового голосування із загального числа кандидатів осіб, які мають найкращі про- фесійний досвід, знання і моральні якості для виконання обов’язків члена Наукового комітету; 5) оприлюднює перелік кандидатів, які подали заяву на участь у конкурсі, а також перелік осіб, обраних до складу Наукового комітету; 6) оприлюднює заяву про відсутність конфлікту інтересів у обраних членів Наукового комітету та членів Іден- тифікаційного комітету, що зазначені особи не працюють в одній науковій установі, об’єднанні наукових установ, підрозділі вищого навчального закладу і не є близькими особами згідно із Законом України «Про запобігання ко- рупції». 8. Організаційною формою роботи Ідентифікаційного комітету є засідання. Засідання Ідентифікаційного комі- тету є правомочним, якщо на ньому присутні більше двох третин його загального кількісного складу. 9. Засідання Ідентифікаційного комітету проходять відкрито, на них можуть бути присутні представники засо- бів масової інформації та наукової громадськості. Інформація про засідання Ідентифікаційного комітету оприлюд- нюється на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України. Стаття 23. Громадські наукові організації 1. Громадські наукові організації (громадські академії наук, наукові товариства, наукові асоціації, спілки, об’єднання тощо) – це об’єднання вчених для цілеспрямованого розвитку відповідних напрямів науки, захисту фахових інтересів, координації науково-дослідної роботи, обміну досвідом. Громадські наукові організації підлягають реєстрації та діють відповідно до законодавства про громадські об’єднання з урахуванням положень цього Закону. 2. Громадські наукові організації для виконання статутних завдань можуть утворювати тимчасові наукові ко- лективи, науково-дослідні, проектно-конструкторські, експертні, консалтингові, пошукові організації, співпрацю- вати з іноземними та міжнародними організаціями, бути колективними членами міжнародних науково-фахових об’єднань, спілок, товариств відповідно до законодавства України. 3. Громадські наукові організації можуть: 1) вносити до органів державної влади пропозиції щодо реалізації та удосконалення державної політики у сфе- рі наукової і науково-технічної діяльності; 2) пропонувати своїх представників до складу Ідентифікаційного комітету, консультативно-дорадчих та екс- пертних органів, що утворюються при органах державної влади. 4. Органи державної влади можуть залучати громадські наукові організації та ради молодих вчених за їх згодою до участі у підготовці та виконанні рішень стосовно наукової і науково-технічної діяльності, наукової і науково- технічної експертизи, науково-технічних програм, проектів і розробок та у взаємодії з ними інформувати населен- ня про безпеку, екологічну безпечність, економічну та соціальну значущість, екологічні та соціально-економічні наслідки реалізації відповідних програм, проектів і розробок. Стаття 24. Рада молодих вчених 1. Рада молодих вчених є колегіальним виборним дорадчим органом, що утворюється для забезпечення за- хисту прав та інтересів молодих вчених. Ради молодих вчених можуть утворюватися при центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Авто- номної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях, Національ- ній академії наук України, національних галузевих академіях наук, наукових центрах, ключових лабораторіях, вищих навчальних закладах та наукових установах України. 2. Представники ради молодих вчених входять до складу вищого колегіального керівного органу установи чи органу влади, при якому створено раду молодих вчених. 3. Центральні органи виконавчої влади, Національна академія наук України, національні галузеві академії наук, вищі навчальні заклади, при яких створено раду молодих вчених, сприяють її діяльності та можуть фінансувати заходи і проекти, що ініціюються радою молодих вчених. 4. Типове положення про раду молодих вчених при органах виконавчої влади затверджується Кабінетом Міні- стрів України. 98 Стаття 25. Регіональні наукові центри 1. Регіональні наукові центри створюються з метою підвищення ролі науки в розробленні та реалізації ефек- тивної регіональної політики, її орієнтації на поєднання загальнодержавних і регіональних інтересів, наукове за- безпечення розв’язання актуальних проблем соціально-економічного розвитку регіонів. 2. Регіональні наукові центри створюються Національною академією наук України спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері наукової та науково- технічної діяльності, за погодженням з відповідними місцевими органами виконавчої влади. Стаття 26. Залучення учнівської молоді до наукової і науково-технічної діяльності 1. Держава створює умови для залучення учнівської молоді до наукової і науково-технічної діяльності через систему спеціалізованих загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів, зокрема, наукових ліцеїв і науко- вих ліцеїв-інтернатів, Малу академію наук України або інші подібні установи позашкільної освіти. Пропозиції щодо стратегії розвитку, процедур реалізації та форм підтримки діяльності, спрямованої на залучення учнівської молоді до наукової і науково-технічної діяльності, розробляє Національна рада України з питань розвитку науки і технологій. 2. Науковий ліцей (науковий ліцей-інтернат) здійснює освітню діяльність, спрямовану на залучення та підго- товку учнівської молоді до наукової і науково-технічної діяльності. Науковий ліцей (науковий ліцей-інтернат), заснований на державній або комунальній формі власності, має статус бюджетної установи і фінансується за рахунок коштів відповідних державного та/або місцевих бюджетів. Фінансування наукових ліцеїв (наукових ліцеїв-інтернатів) може здійснюватися за рахунок інших джерел, не за- боронених законодавством України. (Абзац другий частини другої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 3. Мала академія наук України організує та забезпечує участь учнівської молоді у дослідницько-експеримен- тальній, науковій, конструкторській, винахідницькій та пошуковій діяльності, сприяє формуванню інтелектуаль- ного капіталу нації, вихованню майбутньої наукової зміни. Координацію діяльності системи спеціалізованих позашкільних навчальних закладів Малої академії наук України здійснює Національний центр «Мала академія наук України», який є державною організацією, кошти на забезпечення наукової, науково-технічної діяльності якої щорічно визначаються в Державному бюджеті України. Фінансування Національного центру «Мала академія наук України» може здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством України. Мала академія наук України щорічно подає звіт про свою діяльність та план роботи на наступний рік на за- твердження Науковому комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій. Розділ III ДЕРЖАВНІ ГАРАНТІЇ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ВЧЕНИХ, НАУКОВИХ ПРАЦІВНИКІВ Стаття 27. Підготовка наукових кадрів та підвищення їхньої кваліфікації 1. Основними формами підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації є аспірантура, ад’юнктура та докторан- тура. Підготовка науково-педагогічних і наукових кадрів здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про вищу освіту». 2. Наукові установи можуть здійснювати підготовку докторів філософії за власною освітньо-науковою про- грамою згідно з отриманою ліцензією на відповідну освітню діяльність або за освітньо-науковою програмою, окремі елементи якої забезпечуються іншими науковими установами та/або вищими навчальними закладами, та докторів наук за науковими програмами відповідно до Закону України «Про вищу освіту». Наукові установи Національної академії наук України та національних галузевих академій наук можуть здійснювати підготовку магістрів за освітньо-науковими програмами відповідно до Закону України «Про вищу освіту». Освітньо-наукові програми підготовки науковими установами докторів філософії підлягають акредитації На- ціональним агентством із забезпечення якості вищої освіти. З метою підвищення кваліфікації лікарів-спеціалістів, які пройшли підготовку в інтернатурі та/або резиденту- рі за відповідною лікарською спеціальністю, у наукових установах може проводитися клінічна ординатура. Національна академія наук України та національні галузеві академії наук можуть бути засновниками вищих навчальних закладів. 3. Наукові працівники підвищують свою кваліфікацію та проходять стажування в Україні і за кордоном. 4. Наукова установа забезпечує науковому працівникові підвищення кваліфікації не рідше ніж один раз на п’ять років із збереженням середньої заробітної плати. Результати підвищення кваліфікації враховуються під час атестації наукових працівників. 99 Стаття 28. Наукові ступені і вчені звання 1. Вчені мають право на здобуття наукового ступеня доктора філософії і доктора наук та присвоєння вчених звань старшого дослідника, доцента і професора. Присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань є державним визнанням рівня кваліфікації вчено- го. Присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань здійснюються відповідно до Закону України «Про вищу освіту». Перелік осіб, яким присуджено наукові ступені та присвоєно вчені звання, розміщується у відкритому доступі в мережі Інтернет відповідно до законодавства. Дисертації осіб, які здобувають ступінь доктора філософії, та дисертації (або наукові доповіді у разі захисту наукових досягнень, опублікованих у вигляді монографії, або сукупності статей, опублікованих у вітчизняних та/ або міжнародних рецензованих фахових виданнях) осіб, які здобувають ступінь доктора наук, а також авторефера- ти та відгуки опонентів оприлюднюються на офіційних веб-сайтах відповідних наукових установ (вищих навчаль- них закладів) згідно із законодавством. 2. Наявність відповідного наукового ступеня або вченого звання є кваліфікаційною вимогою для зайняття на- уковим працівником відповідної посади. Стаття 29. Атестація наукових працівників 1. Атестація наукових працівників проводиться в наукових установах не рідше одного разу на п’ять років з ме- тою: 1) оцінювання рівня професійної підготовки наукового працівника, результативності його роботи; 2) визначення відповідності кваліфікації наукового працівника займаній посаді; 3) виявлення перспективи використання здібностей наукового працівника, стимулювання підвищення його професійного рівня; 4) визначення потреби в підвищенні кваліфікації, професійній підготовці наукового працівника. 2. Положення про атестацію наукових працівників розробляється Національною радою України з питань роз- витку науки і технологій та затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу вико- навчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної ді- яльності. Стаття 30. Правовий режим наукового і науково-технічного (прикладного) результату 1. Правовий режим наукового і науково-технічного (прикладного) результату як об’єкта інтелектуальної влас- ності визначається законодавством України. Стаття 31. Посади наукових працівників 1. Основними посадами наукових працівників наукових установ (їхніх філій, інших відокремлених підрозділів), наукових підрозділів юридичних осіб державної та інших форм власності є: 1) керівник (президент, генеральний директор, генеральний конструктор, директор, начальник); 2) заступник керівника (перший віце-президент, віце-президент, заступники генерального директора, генераль- ного конструктора, директора, начальника) з наукової роботи; 3) радник при дирекції наукової установи; 4) член Президії Національної академії наук України або національної галузевої академії наук; 5) радник Президії Національної академії наук України або національної галузевої академії наук; 6) академік – секретар відділення (його заступники); 7) головний учений секретар, учений секретар (їх заступники); 8) керівник (завідувач, відповідальний секретар, головний редактор) та заступники керівника (завідувача, се- кретаря відповідального головного редактора) наукового підрозділу, наукового видавництва, редакції наукового видання; 9) головний конструктор, головний інженер, головний технолог з основного напряму діяльності наукової уста- нови, організації, закладу та їх заступники; 10) провідний конструктор, провідний інженер, провідний технолог з основного напряму діяльності наукової установи, організації, закладу; 11) провідний редактор наукового видавництва, періодичного наукового видання; 12) головний науковий співробітник; 13) провідний науковий співробітник; 14) старший науковий співробітник; 15) науковий співробітник; 16) науковий співробітник-консультант; 17) молодший науковий співробітник; 18) докторант. 100 2. До наукових працівників належать також особи, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей за галузями наук, за якою присуджено науковий ступінь. Стаття 32. Посади науково-педагогічних працівників 1. Основні посади науково-педагогічних працівників університетів, академій, інститутів визначаються відпо- відно до Закону України «Про вищу освіту». Стаття 33. Наукове відрядження 1. За рішенням керівництва науковий (науково-педагогічний) працівник може бути направлений у наукове від- рядження. 2. Науковим відрядженням вважається відрядження наукового (науково-педагогічного) працівника, аспіранта, ад’юнкта, докторанта на певний строк для проведення наукової або науково-педагогічної роботи, участі в наукових конференціях, симпозіумах, семінарах, наукових школах, експедиціях поза місцем його основної роботи (для ас- пірантів, ад’юнктів – поза місцем навчання), за наявності запрошення сторони, що приймає, або направлення установи, де працює вчений. 3. Термін наукового відрядження не може перевищувати 90 днів, крім випадків, коли відрядження пов’язано з довготривалою науковою експедицією. 4. Фінансування витрат, пов’язаних із науковим відрядженням, може здійснюватися за рахунок коштів загаль- ного та спеціального фонду наукової установи (вищого навчального закладу), що направляє особу у наукове від- рядження, коштів, передбачених у Державному бюджеті України за відповідною бюджетною програмою, грантів, коштів сторони, що приймає, та інших джерел, не заборонених законодавством. За штатним науковим (науково-педагогічним) працівником наукової установи (вищого навчального закладу), який виконує наукову (науково-технічну) роботу за договорами цивільно-правового характеру під час відрядження, зберігається заробітна плата, встановлена за основним місцем роботи. Стаття 34. Наукове стажування 1. Наукові (науково-педагогічні) працівники, аспіранти та докторанти можуть направлятися науковими уста- новами (вищими навчальними закладами) на наукове стажування, у тому числі довгострокове, до інших наукових установ та вищих навчальних закладів, у тому числі за кордон. 2. Направлення на наукове стажування може відбуватися за ініціативою наукового (науково-педагогічного) працівника або за ініціативою наукової установи чи вищого навчального закладу. 3. Метою наукового стажування є підвищення рівня теоретичної та практичної підготовки, проведення автор- ських досліджень з використанням сучасного обладнання і технологій, опанування новітніх унікальних методів, набуття досвіду провадження науково-дослідної діяльності, забезпечення інформаційного обміну та розширення наукових контактів. 4. Строк наукового стажування не може перевищувати двох років. 5. З особами, які направляються на наукове стажування, укладається договір про направлення їх на наукове стажування до іншої наукової установи, вищого навчального закладу. 6. Фінансування витрат, пов’язаних із науковим стажуванням, може здійснюватися за рахунок коштів наукової установи (вищого навчального закладу), що направляє особу на наукове стажування, коштів, передбачених у Дер- жавному бюджеті України за відповідною бюджетною програмою, грантів, коштів сторони, що приймає, та інших джерел, не заборонених законодавством. Стороною, що приймає, вважається наукова установа, інша дослідницька організація, вищий навчальний за- клад, яка надала запрошення на наукове стажування. Стороною, що приймає, може бути нерезидент України. 7. Під час наукового стажування за науковим (науково-педагогічним) працівником, аспірантом, ад’юнктом, докторантом зберігається його основне місце роботи чи навчання (підготовки). 8. Період наукового стажування зараховується до наукового стажу наукового та науково-педагогічного праців- ника. 9. Наукові та науково-педагогічні працівники протягом місяця після завершення наукового стажування подають науковій установі, керівникові навчального закладу (наукової установи), що направив їх на наукове стажування, письмовий звіт про результати навчання, стажування та виконання завдання, затвердженого в установленому по- рядку. Згідно з рішенням вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи або вченої ради ви- щого навчального закладу наукове стажування може бути прирівняне до підвищення кваліфікації. Звіт підлягає затвердженню вченою радою вищого навчального закладу або вченою (науковою, науково-тех- нічною, технічною) радою наукової установи. 10. Положення про порядок наукового стажування затверджується Кабінетом Міністрів України. Стаття 35. Стаж наукової роботи 1. До стажу наукової роботи зараховується: 1) час роботи на посадах наукових працівників, визначених статтею 31 цього Закону; 101 (Пункт 1 частини першої статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 – за- стосовується з 1 жовтня 2017 року) 2) час роботи на посадах науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів, визначених у Законі України «Про вищу освіту». Аспірантам, ад’юнктам і докторантам, зарахованим за державним замовленням, за- мість заробітної плати призначається стипендія у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України; 3) час роботи осіб, які мають науковий ступінь, за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, за якою присуджено науковий ступінь, з дня зайняття посади за цією спеціальністю; 4) час роботи наукових (науково-педагогічних) працівників на посадах, зазначених у статті 118 Кодексу законів про працю України, якщо цій роботі безпосередньо передувала і після неї слідувала робота, передбачена пунктами 1–3 цієї частини; 5) час навчання в аспірантурі, ад’юнктурі чи докторантурі за денною (очною) формою навчання випускникам аспірантури, ад’юнктури, докторантури; 6) час роботи на посадах науково-викладацького складу Національної школи суддів України; 7) час навчання в аспірантурі (докторські програми) третього рівня вищої освіти та наукової роботи за спеці- альністю за кордоном, за умови збереження громадянства, сплати страхових внесків відповідно до Закону Украї- ни «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та перерви між завершенням навчання (роботи) за кордоном та відновленням навчання (роботи) в Україні не більше трьох місяців; 8) час наукового стажування, у тому числі в іноземній науковій установі (вищому навчальному закладі), за умови сплати страхових внесків відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Стаття 36. Оплата і стимулювання праці наукового працівника 1. Оплата праці наукового працівника повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для його ефективної самостійної творчої діяльності, підвищення престижності професії наукового працівника, стимулювати залучення талановитої молоді до наукової і науково-технічної діяльності та підвищення кваліфікації наукових працівників. Заробітна плата наукових працівників складається з посадових окладів (ставок), премій, доплат за наукові ступені, вчені звання, надбавки за стаж наукової, науково-педагогічної роботи та інших надбавок, доплат та вина- город, передбачених законодавством у сфері наукової і науково-технічної діяльності. Науковому працівнику за виконання роботи у вільний від основного навантаження час винагорода виплачуєть- ся за договорами цивільно-правового характеру. 2. Держава гарантує встановлення ставок (окладів) науковим працівникам державних наукових установ (вищих навчальних закладів), виходячи з розрахунку посадового окладу молодшого наукового співробітника на рівні не нижче подвійної середньої заробітної плати у промисловості в цілому по Україні. Умови оплати праці працівників державних наукових установ, що фінансуються з державного бюджету, визна- чаються Кабінетом Міністрів України, а комунальних наукових установ, що фінансуються з місцевого бюджету, встановлюються засновником відповідно до законодавства України. Оплата праці наукових працівників, які виконують науково-дослідні роботи за контрактом за рахунок коштів вітчизняних та іноземних замовників робіт та грантів, визначається за угодою сторін у межах коштів на оплату праці, визначених замовником або надавачем гранту. 3. Науковим працівникам, які зробили вагомий внесок у розвиток науки, можуть встановлюватися державні стипендії, а для підтримки наукової молоді – стипендії для молодих вчених відповідно до законодавства. Держава створює умови для мотивації (стимулювання та заохочення) молодих вчених, зокрема шляхом: 1) збереження доплат за науковий ступінь та вчене звання при визначенні стипендіального забезпечення док- торантів; 2) створення системи державних молодіжних стипендій, премій та грантів; 3) фінансування стажування у провідних наукових установах, у тому числі за кордоном; 4) фінансування наукових відряджень, у тому числі закордонних, для участі в наукових заходах. Дійсним членам (академікам) та членам-кореспондентам Національної академії наук України та національних галузевих академій наук встановлюється довічна плата, розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України. Вчені наукових установ, які беруть участь у навчальному процесі у вищих навчальних закладах обсягом до 240 годин на навчальний рік, працюють за гнучким графіком роботи із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи. Тривалість щорічної відпустки наукового працівника залежить від посади, наукового ступеня та місця роботи і затверджується Кабінетом Міністрів України. Стаття 37. Пенсійне забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників 1. Пенсійне забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». (Стаття 37 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016; в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017) 102 Стаття 38. Соціальний захист наукового працівника 1. Окремим категоріям наукових (науково-педагогічних) працівників за переліком, визначеним Кабінетом Мі- ністрів України, можуть надаватися службові житлові приміщення. 2. Науковим працівникам, які мають науковий ступінь доктора філософії або доктора наук, для створення умов для провадження наукової діяльності надається в установленому законодавством порядку додаткова жила площа у вигляді кімнати (кабінету) або в розмірі до 20 квадратних метрів. Зазначена додаткова жила площа оплачується в одинарному розмірі. 3. Науковим (науково-педагогічним) працівникам за рішенням уповноваженого органу управління, до сфери управління якого належить наукова установа або вищий навчальний заклад, Національної академії наук України або національних галузевих академій наук може надаватися у постійне користування житло за рахунок цільового бюджетного фінансування та інших джерел. 4. Держава забезпечує надання науковим (науково-педагогічним) працівникам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла пільгових довгострокових кредитів, порядок надання яких визначається Кабінетом Міністрів України. Кошти на зазначені цілі щорічно передбачаються в Державному бюджеті України. 5. Держава створює умови для забезпечення молодих вчених житлом шляхом пріоритетного пільгового моло- діжного кредитування на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, першочергового надання службового житла. Розділ IV ПОВНОВАЖЕННЯ СУБ’ЄКТІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Стаття 39. Повноваження Верховної Ради України у сфері наукової і науково-технічної діяльності 1. Верховна Рада України: 1) здійснює державне регулювання у сфері наукової і науково-технічної діяльності; 2) затверджує основні засади і напрями державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності; 3) затверджує пріоритетні напрями розвитку науки і техніки та загальнодержавні програми науково-технічно- го розвитку України; 4) здійснює інші повноваження, які відповідно до Конституції України віднесені до її відання. Стаття 40. Повноваження Президента України у сфері наукової і науково-технічної діяльності 1. Президент України діє у сфері наукової і науково-технічної діяльності відповідно до Конституції та законо- давства України. Стаття 41. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері наукової і науково-технічної діяльності 1. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади: 1) забезпечує реалізацію державної науково-технічної політики, розвиток і зміцнення науково-технічного по- тенціалу України; 2) затверджує Положення про Національну раду України з питань розвитку науки і технологій та її персональ- ний склад; 3) подає Верховній Раді України пропозиції щодо визначення пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки; 4) забезпечує розроблення і виконання державних цільових наукових і науково-технічних програм; 5) затверджує відповідно до своєї компетенції державні цільові наукові і науково-технічні програми; 6) забезпечує взаємодію центральних органів виконавчої влади з Національної радою України з питань розви- тку науки і технологій; 7) розглядає рекомендації Національної ради України з питань розвитку науки і технологій та приймає за ними рішення; 8) затверджує порядок формування та використання коштів Національного фонду досліджень України на осно- ві пропозицій Національної ради України з питань розвитку науки і технологій; 9) затверджує Голову Національного фонду досліджень України; 10) засновує гранти та премії Кабінету Міністрів України у сфері наукової і науково-технічної діяльності та визначає порядок їх надання; 11) вживає заходів до вдосконалення державного регулювання та управління у сфері наукової і науково-техніч- ної діяльності; 12) здійснює інші повноваження у сфері наукової і науково-технічної діяльності відповідно до закону. Стаття 42. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності 1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері на- укової і науково-технічної діяльності: 103 1) розробляє засади наукового і науково-технічного розвитку України та подає відповідні пропозиції Кабінету Міністрів України та Президенту України; 2) взаємодіє з Національною радою України з питань розвитку науки і технологій; 3) координує реалізацію іншими центральними органами виконавчої влади, Національною академією наук України та національними галузевими академіями наук державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності; 4) розробляє спільно з Національною радою України з питань розвитку науки і технологій пріоритетні напря- ми розвитку науки і техніки та вносить відповідні пропозиції на розгляд Кабінету Міністрів України у встановле- ному законодавством порядку; 5) забезпечує розвиток загальнодержавної системи науково-технічної інформації; 6) здійснює на засадах, розроблених Національною радою України з питань розвитку науки і технологій, ке- рівництво системою наукової і науково-технічної експертизи; 7) забезпечує інтеграцію вітчизняної науки у світовий науковий простір та Європейський дослідницький про- стір із збереженням і захистом національних пріоритетів; 8) здійснює керівництво системою державної атестації наукових установ; 9) координує міжнародне науково-технічне співробітництво, забезпечує дотримання і виконання зобов’язань, узятих за міжнародними договорами України з питань, що належать до його компетенції; 10) формує тематику державного замовлення на найважливіші науково-технічні (експериментальні) розробки та науково-технічну продукцію, здійснює фінансову підтримку виконання державного замовлення на найважливі- ші науково-технічні (експериментальні) розробки та науково-технічну продукцію; 11) здійснює фінансову підтримку наукової і науково-технічної діяльності вищих навчальних закладів, що на- лежать до сфери його управління; 12) забезпечує реєстрацію та облік науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт; 13) забезпечує реалізацію міжнародних науково-технічних програм і проектів відповідно до міжнародних до- говорів; 14) розробляє проекти міждержавних програм для забезпечення виконання укладених міжнародних договорів у сфері наукової і науково-технічної діяльності; 15) укладає відповідно до законодавства міжнародні договори про співробітництво у сфері наукової і науково- технічної діяльності; 16) забезпечує виконання зобов’язань, що випливають із членства України в міжнародних організаціях у сфе- рі наукової і науково-технічної діяльності; 17) взаємодіє в установленому порядку з відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій; 18) здійснює інші повноваження, передбачені законом. Стаття 43. Повноваження інших центральних органів виконавчої влади у сфері наукової і науково-технічної діяльності 1. Інші центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень: 1) здійснюють управління у сфері наукової та науково-технічної діяльності відповідних галузей; 2) визначають спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує дер- жавну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, напрями розвитку наукового і науково-технологіч- ного потенціалу відповідних галузей, спрямовують і контролюють діяльність наукових установ, що належать до сфери їх управління; 3) залучають наукові установи та вищі навчальні заклади (за їх згодою) до розв’язання проблем науково-тех- нічного розвитку, беруть участь у визначенні пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні, державних цільових наукових та науково-технічних програм і державного замовлення у сфері наукової і науково-технічної діяльності; 4) розробляють спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує дер- жавну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, програми науково-технічного розвитку відповідних галузей та заходи з їх виконання, організують їх виконання; 5) сприяють розробленню, освоєнню та виробництву сучасної конкурентоспроможної продукції на основі ви- користання нових високоефективних технологій, устаткування, матеріалів, інформаційного забезпечення; 6) здійснюють інші повноваження, передбачені законом. Стаття 44. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади у сфері наукової і науково-технічної діяльності 1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади щодо наукової та науково-технічної діяльності відповідно до їх компетенції: 1) забезпечують виконання державних цільових наукових та науково-технічних програм; 2) організовують розроблення та виконання регіональних (територіальних) програм науково-технічного роз- витку; 104 3) сприяють розвитку інфраструктури наукової та науково-технічної діяльності регіону; 4) залучають відповідні наукові установи (за їх згодою) до розв’язання проблем науково-технічного розвитку регіону. Розділ V ФОРМИ І МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ У НАУКОВІЙ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ Стаття 45. Цілі та напрями державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності 1. Основними цілями державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності є: 1) забезпечення наукового обґрунтування визначення стратегічних завдань розвитку економіки та суспільства; 2) досягнення високого рівня розвитку науки і техніки; 3) примноження національного багатства на основі використання наукових та науково-технічних досягнень; 4) створення умов для досягнення високого рівня життя кожного громадянина, його фізичного, духовного та інтелектуального розвитку шляхом використання сучасних досягнень науки і техніки; 5) зміцнення національної безпеки на основі використання наукових та науково-технічних досягнень; 6) створення умов для реалізації інтелектуального потенціалу громадян у сфері наукової і науково-технічної діяльності; 7) забезпечення вільного розвитку наукової та науково-технічної творчості; 8) сприяння розвитку наукової і науково-технічної діяльності у підприємницькому секторі; 9) інтеграція вітчизняного сектору наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок у світовий науковий та Європейський дослідницький простір. 2. Держава забезпечує: 1) соціально-економічні, організаційні, правові умови для формування та ефективного використання науково- го та науково-технічного потенціалу, включаючи державну підтримку суб’єктів наукової і науково-технічної ді- яльності; 2) створення сучасної наукової інфраструктури і системи інформаційного забезпечення наукової і науково- технічної діяльності, інтеграцію освіти, науки і виробництва; 3) підготовку кадрів у сфері наукової і науково-технічної діяльності вищими навчальними закладами, заклада- ми післядипломної освіти, науковими установами, а також спеціалізованими загальноосвітніми навчальними за- кладами, які взаємодіють між собою та з науковими установами; 4) підвищення престижності наукової і науково-технічної діяльності, підтримку та заохочення молодих вчених; 5) фінансування та матеріальне забезпечення фундаментальних та прикладних досліджень; 6) організацію прогнозування тенденцій науково-технічного розвитку на довгостроковий та середньостроковий періоди; 7) підтримку пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, державних цільових наукових і науково-техніч- них програм та концентрацію ресурсів для їх реалізації; 8) створення ринку наукової і науково-технічної продукції та впровадження досягнень науки і техніки в усі сфери суспільного життя; 9) правову охорону інтелектуальної власності та створення умов для її ефективного використання; 10) організацію і проведення статистичних спостережень у сфері наукової і науково-технічної діяльності; 11) проведення наукової і науково-технічної експертизи виробництва, нових технологій, техніки, результатів досліджень, наукових (науково-технічних) програм і проектів тощо; 12) стимулювання наукової та науково-технічної творчості, винахідництва; 13) пропагування наукових та науково-технічних досягнень, винаходів, нових сучасних технологій, внеску України у розвиток світової науки і техніки; 14) встановлення взаємовигідних зв’язків з іншими державами для інтеграції вітчизняної та світової науки, входження вітчизняної науки у світовий науковий та Європейський дослідницький простір. Стаття 46. Основні принципи державного управління та регулювання у сфері наукової і науково-технічної діяльності 1. Під час здійснення державного управління та регулювання у сфері наукової і науково-технічної діяльності держава керується такими принципами: 1) єдності науково-технічного, економічного, соціального та духовного розвитку суспільства; 2) ефективного поєднання централізації та децентралізації управління у науковій та науково-технічній діяль- ності; 3) додержання вимог екологічної безпеки; 4) визнання свободи наукової творчості; 5) збалансованості розвитку фундаментальних і прикладних наукових досліджень та науково-технічних (екс- периментальних) розробок; 105 6) використання досягнень світової науки, можливостей міжнародного наукового співробітництва; 7) свободи поширення відкритої науково-технічної інформації; 8) відкритості для міжнародного науково-технічного співробітництва, забезпечення інтеграції української на- уки у світовий науковий та Європейський дослідницький простір із забезпеченням захисту інтересів національної безпеки; 9) визнання певного обґрунтованого ризику отримання негативного результату у провадженні наукової і науко- во-технічної діяльності. Стаття 47. Фінансово-кредитні та податкові інструменти державного регулювання у сфері наукової і науково- технічної діяльності 1. Держава застосовує фінансово-кредитні та податкові інструменти для створення економічно сприятливих умов для ефективного провадження наукової і науково-технічної діяльності відповідно до законодавства України, забезпечення до 2025 року збільшення обсягу фінансування науки за рахунок усіх джерел до 3 відсотків валового внутрішнього продукту – показника, визначеного Лісабонською стратегією Європейського Союзу. 2. Державні наукові установи та вищі навчальні заклади звільняються від сплати ввізного мита та податку на додану вартість з наукових приладів, обладнання, запасних частин і витратних матеріалів до них, реактивів, зразків, наукової літератури в паперовому та електронному вигляді, що ввозяться в Україну для забезпечення власної на- укової та науково-технічної діяльності (крім підакцизних товарів). Стаття 48. Фінансове забезпечення наукової і науково-технічної діяльності 1. Фінансове забезпечення наукової і науково-технічної діяльності в Україні здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів установ, організацій та підприємств, вітчизняних та іноземних замов- ників робіт, грантів, інших джерел, не заборонених законом. Одним із основних інструментів реалізації державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльнос- ті є бюджетне фінансування. Бюджетне фінансування наукової і науково-технічної діяльності здійснюється за ра- хунок коштів державного бюджету. Обсяг коштів державного бюджету, що спрямовується на наукову і науково-технічну діяльність, щорічно ви- значається у законі України про Державний бюджет України як частка валового внутрішнього продукту (у від - сотках). 2. Держава забезпечує бюджетне фінансування наукової і науково-технічної діяльності у розмірі не менше 1,7 відсотка валового внутрішнього продукту України. Частина фінансування, що за рішенням Національної ради України з питань розвитку науки і технологій спрямовується на конкурсне фінансування проектів через Націо- нальний фонд досліджень України, щорічно збільшується. Збільшення обсягу грантового фінансування не може відбуватися за рахунок зменшення базового фінансування основної діяльності наукових установ, наукових орга- нізацій та наукових досліджень у вищих навчальних закладах, рівень якого враховує щорічний індекс інфляції. Видатки на наукову і науково-технічну діяльність за рахунок державного бюджету є захищеними статтями ви- датків бюджету. Кошти державного бюджету виділяються на підтримку основної діяльності державних наукових установ, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, проведення наукових досліджень та науково-технічних (екс- периментальних) розробок університетів, академій, інститутів, фінансування окремих наукових і науково-технічних програм, проектів та надання грантів. 3. Бюджетне фінансування наукової та (або) науково-технічної діяльності за рахунок коштів загального фонду державного бюджету спрямовується на забезпечення: 1) основної діяльності державних наукових установ, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, та наукових досліджень університетів, академій, інститутів; 2) виконання окремих наукових і науково-технічних програм, проектів та надання грантів. Фінансування основної діяльності державних наукових установ, що фінансуються за рахунок коштів держав- ного бюджету, наукових досліджень вищих навчальних закладів здійснюється у межах видатків, передбачених у кошторисах на зазначені цілі. Фінансування окремих наукових і науково-технічних програм, проектів та надання грантів здійснюється на договірних засадах, передбачає проведення конкурсного відбору за результатами наукової і науково-технічної екс- пертизи або процедури закупівлі відповідно до законодавства. Фінансування головним розпорядником бюджетних коштів окремих наукових і науково-технічних програм та проектів, виконавцями яких є установи, що належать до сфери його управління, а також надання їм грантів здій- снюються у затвердженому ним порядку. 4. Базове фінансування основної діяльності державних наукових установ, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, наукових досліджень університетів, академій, інститутів здійснюється для: 1) проведення фундаментальних наукових досліджень; 2) підтримки найважливіших для держави напрямів прикладних наукових досліджень і науково-технічних розробок, зокрема в інтересах національної безпеки та оборони; 106 3) розвитку інфраструктури наукової і науково-технічної діяльності; 4) розвитку матеріально-технічної бази для провадження наукової і науково-технічної діяльності; 5) збереження та розвитку наукових об’єктів, що становлять національне надбання; 6) підготовки наукових кадрів; 7) розроблення наукових засад державної політики у відповідних сферах та наукового забезпечення виконання завдань і функцій, покладених на відповідні органи виконавчої влади; 8) забезпечення доступу до науково-технічної інформації та наукової літератури на всіх видах носіїв. 5. Фінансування окремих наукових і науково-технічних програм, проектів та надання грантів здійснюється на конкурсній основі для: 1) науково-технічних програм і окремих розробок, спрямованих на реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки; 2) забезпечення проведення прикладних наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) роз- робок, які виконуються за державним замовленням та в рамках державних цільових наукових та науково-технічних програм; 3) реалізації проектів у межах міжнародного науково-технічного співробітництва; 4) розроблення наукових засад державної політики у відповідних сферах, проведення наукової експертизи про- ектів нормативно-правових актів, державних програм; 5) розвитку матеріально-технічної бази для провадження наукової і науково-технічної діяльності. 6. Кошти бюджетних програм сприяння розвитку виробничо-орієнтованих наукових установ спрямовуються на: 1) фінансування виробничо-орієнтованих наукових установ для забезпечення проведення наукових досліджень, здійснення науково-технічних (експериментальних) розробок; 2) розвиток інфраструктури та оновлення матеріально-технічної бази наукової і науково-технічної діяльності; 3) повне або часткове безвідсоткове кредитування інноваційних та інвестиційних проектів виробничо-орієн- тованих наукових установ; 4) повну або часткову компенсацію відсотків, сплачених виробничо-орієнтованими науковими установами комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних та інвестиційних проектів виробничо-орієнтованих (галузевих) наукових установ. Порядок використання коштів бюджетних програм сприяння розвитку виробничо-орієнтованих наукових установ для реалізації їх інноваційних та інвестиційних проектів затверджується Кабінетом Міністрів України. 7. Фінансування шляхом надання грантів здійснюється на конкурсній основі для: 1) виконання наукових досліджень і розробок; 2) розвитку матеріально-технічної бази наукових досліджень і розробок високого рівня; 3) підтримки організації та проведення наукових конференцій, симпозіумів, наукових турнірів, конкурсів на- укової творчості, інших науково-комунікативних заходів та заходів з популяризації науки; 4) наукового стажування наукових працівників; 5) забезпечення доступу до науково-технічної інформації та наукової літератури на всіх видах носіїв. 8. Фінансування наукових, науково-технічних робіт (цільових проектів) на конкурсній основі (конкурсне фі- нансування) здійснюється за результатами конкурсного відбору після проведення наукової та науково-технічної експертизи заявок (запитів), що подаються замовникам потенційними виконавцями таких робіт (проектів), без застосування процедур закупівлі. 9. Порядок формування тематики наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України. 10. Бюджетне фінансування наукової і науково-технічної діяльності здійснюється відповідно до законодавства України. Стаття 49. Статус та завдання Національного фонду досліджень України 1. Національний фонд досліджень України утворюється з метою стимулювання фундаментальних та приклад- них наукових досліджень, реалізації єдиної державної політики у сфері наукової та науково-технічної діяльності в межах його повноважень, розвитку національного дослідницького простору та його інтеграції до світового до- слідницького простору, розбудови дослідницької інфраструктури в Україні та її інтеграції до світової дослідниць- кої інфраструктури, сприяння налагодженню науково-технічного співробітництва між науковими установами, вищими навчальними закладами та представниками реального сектора економіки і сфери послуг, сприяння між- народному обміну інформацією та вченими, сприяння діяльності, спрямованій на залучення учнівської та студент- ської молоді до наукової та науково-технічної діяльності, сприяння виробничо-орієнтованим (галузевим) науковим установам шляхом організації конкурсів за запитом відповідних міністерств, інших центральних органів виконав- чої влади або інших замовників, за умови виділення такими центральними органами виконавчої влади або замов- никами відповідних коштів, популяризації наукової і науково-технічної діяльності. Національний фонд досліджень України проводить оцінку якості та результативності виконання підтриманих ним проектів, створює і підтримує базу даних наукових розробок та досліджень, що ним фінансувалися. 107 2. Національний фонд досліджень України є державною бюджетною установою, основним завданням якої є грантова підтримка: 1) фундаментальних наукових досліджень у галузі природничих, технічних, суспільних та гуманітарних наук; 2) прикладних наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок за пріоритетними на- прямами розвитку науки і техніки. 3. Національний фонд досліджень України є юридичною особою, що утворена Кабінетом Міністрів України. Національний фонд досліджень України має самостійний баланс, свою печатку і штамп. 4. Положення про Національний фонд досліджень України, а також зміни до нього розробляються наглядовою радою Національного фонду досліджень України та затверджується Кабінетом Міністрів України. У своїй діяльності Національний фонд досліджень України керується законами України, своїм положенням, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та іншими норматив- но-правовими актами України. 5. Національний фонд досліджень України є головним розпорядником бюджетних коштів. Кошти Національного фонду досліджень України формуються за рахунок: 1) коштів державного бюджету; 2) добровільних внесків юридичних і фізичних осіб, у тому числі нерезидентів України; 3) інших джерел, не заборонених законодавством України. Розмір бюджетного фінансування Національного фонду досліджень України щорічно визначається у законі України про Державний бюджет України окремим рядком. Держава забезпечує фінансування Національного фонду досліджень України згідно з рекомендаціями Націо- нальної ради України з питань розвитку науки і технологій. 6. Кошти, що розподіляються Національним фондом досліджень України для підтримки проектів, є грантами і розподіляються на конкурсній основі з урахуванням вимог, передбачених Законом України «Про здійснення дер- жавних закупівель». 7. Порядок конкурсного відбору та фінансування Національним фондом досліджень України проектів з вико- нання наукових досліджень і розробок розробляється Науковою радою Національного фонду досліджень України, погоджується Наглядовою радою Національного фонду досліджень України та затверджується Кабінетом Міністрів України. 8. Національний фонд досліджень України є некомерційною організацією і не має на меті отримання прибутку. Стаття 50. Основні принципи та засади діяльності Національного фонду досліджень України 1. Основними принципами діяльності Національного фонду досліджень України є: 1) максимальна відкритість та прозорість; 2) незалежність та об’єктивність наукової і науково-технічної експертизи проектів з виконання наукових до- сліджень і розробок; 3) дотримання засад доброчесної конкуренції. Запобігання конфлікту інтересів при виборі членів органів управління фонду та під час організації конкурсно- го відбору і фінансування проектів з виконання наукових досліджень і розробок; 4) повага і дотримання авторських та суміжних прав, а також принципів наукової етики. 2. Національний фонд досліджень України має право: 1) проводити конкурсний відбір проектів, що фінансуватимуться за рахунок грантової підтримки, та визначати умови його проведення; 2) укладати відповідно до законодавства договори про виконання наукових досліджень і розробок за рахунок грантової підтримки та здійснювати контроль за їх виконанням; 3) утворювати постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи з питань своєї діяль- ності, до яких можуть входити члени наукової та наглядової рад Національного фонду досліджень України та зов- нішні експерти; 4) залучати для проведення наукової і науково-технічної експертизи проектів з виконання наукових досліджень і розробок провідних вчених, представників центральних органів виконавчої влади, вищих навчальних закладів, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук як експертів за їх згодою; 5) брати участь у міжнародному науково-технічному співробітництві відповідно до законодавства, зокрема у міжнародних двосторонніх та багатосторонніх міждержавних наукових програмах; 6) надавати платні послуги відповідно до законодавства, зокрема, послуги з оцінювання наукової та науково- технічної діяльності, проведення наукової та науково-технічної експертизи; 7) розробляти програми конкурсів та вимоги до проектів, що подаються на конкурси; 8) здійснювати інші повноваження відповідно до Положення про Національний фонд досліджень України. 3. Обов’язками Національного фонду досліджень України є: 108 1) організація та проведення відкритого конкурсного відбору проектів, що фінансуватимуться за рахунок гран- тової підтримки, з обов’язковим проведенням незалежної та об’єктивної наукової і науково-технічної експертизи, у тому числі із залученням іноземних експертів; 2) забезпечення цільового, ефективного та раціонального використання коштів фонду. Стаття 51. Види та напрями грантової підтримки Національного фонду досліджень України 1. Національний фонд досліджень України здійснює такі види грантової підтримки: 1) індивідуальний грант; 2) колективний грант; 3) інституційний грант. 2. Напрямами грантової підтримки Національного фонду досліджень України є: 1) виконання наукових досліджень і розробок; 2) розвиток матеріально-технічної бази наукових досліджень і розробок високого рівня; 3) розвиток наукової співпраці, у тому числі наукова мобільність, організація, проведення та участь у конфе- ренціях, симпозіумах, спільні дослідження університетів та наукових установ тощо; 4) наукове стажування наукових працівників, аспірантів і докторантів, у тому числі за кордоном; 5) створення, функціонування та розвиток дослідницької інфраструктури; 6) трансфер знань та їх поширення; 7) підтримка проектів молодих вчених; 8) підтримка діяльності, спрямованої на залучення учнівської молоді до наукової та науково-технічної діяль- ності; 9) популяризація науки; 10) інші напрями, погоджені наглядовою радою Національного фонду досліджень України. Стаття 52. Органи управління Національного фонду досліджень України 1. Національний фонд досліджень України очолює голова, якого обирає зі свого складу наукова рада фонду та який призначається на посаду Кабінетом Міністрів України. 2. Кандидатуру на посаду голови Національного фонду досліджень України погоджує наглядова рада фонду. У разі непогодження наукова рада подає іншу кандидатуру. 3. Забезпечення координації та контролю за діяльністю Національного фонду досліджень України здійснює наглядова рада, функції якої покладаються на Науковий комітет Національної ради України з питань розвитку на- уки і технологій. 4. Колегіальним органом управління Національного фонду досліджень України є наукова рада, на яку покла- дається, зокрема, науково-експертне та науково-методичне забезпечення діяльності фонду. Члени наукової ради Національного фонду досліджень України виконують свої обов’язки на громадських засадах. 5. Дирекція Національного фонду досліджень України здійснює технічну та організаційну підтримку прове- дення та організації конкурсів. Дирекція здійснює свою діяльність відповідно до положення, яке розробляє і за- тверджує наукова рада, та підпорядковується Раді Національного фонду досліджень України. Виконавчий директор та дирекція Національного фонду досліджень України щорічно проходять процедуру підтвердження довіри з боку наукової ради фонду. 6. Порядок формування та взаємодії органів управління фонду визначається Положенням про Національний фонд досліджень України. Стаття 53. Наглядова рада Національного фонду досліджень України 1. Наглядова рада Національного фонду досліджень України: 1) розробляє проект Положення Національного фонду досліджень України та вносить до нього зміни, які подає на затвердження Кабінету Міністрів України; 2) затверджує загальну стратегію роботи Національного фонду досліджень України; 3) формує структуру Національного фонду досліджень України, зокрема визначає кількість секцій фонду та напрями їх діяльності; 4) виконує функції Ідентифікаційного комітету Національного фонду досліджень України (далі – Ідентифіка- ційний комітет фонду), зокрема визначає кількісний та персональний склад наукових рад секцій фонду; 5) погоджує: щорічний звіт про діяльність Національного фонду досліджень України; розподіл фінансування між секціями, план роботи та звіт Національного фонду досліджень України; рішення наукової ради щодо обрання та відкликання голови, заступників голови наукової ради та виконавчого директора Національного фонду досліджень України; порядок розгляду та експертизи проектів з виконання наукових досліджень і розробок, що подаються Націо- нальному фонду досліджень України для участі в конкурсних відборах; 109 Положення про дотримання принципів наукової етики та запобігання конфлікту інтересів під час проведення Національним фондом досліджень України експертизи та конкурсних відборів проектів з виконання наукових до- сліджень і розробок; 6) має право ініціювати аудиторську перевірку діяльності Національного фонду досліджень України; 7) вирішує питання щодо участі Національного фонду досліджень України в міжнародних організаціях, що фінансують дослідження. Стаття 54. Наукова рада Національного фонду досліджень України 1. Наукова рада Національного фонду досліджень України складається з усіх членів наукових рад секцій фон- ду, включно з головою Національного фонду досліджень України та його заступниками. Членів наукової ради Національного фонду досліджень України затверджує Кабінет Міністрів України за про- позицією Національної ради України з питань розвитку науки і технологій строком на чотири роки. Члени наукової ради фонду не можуть виконувати свої обов’язки більш як два строки. Персональний склад наукової ради фонду та наукових рад секцій фонду кожні два роки оновлюється не менш як на 50 відсотків. Наукову раду очолює голова Національного фонду досліджень України, якого обирає зі свого складу наукова рада фонду. Наукові ради секцій фонду на своїх засіданнях обирають голів наукових рад секцій, які є заступни- ками голови Національного фонду досліджень України за посадою. Голова Національного фонду досліджень України та його заступники відповідають за проведення конкурсу з відбору експертів, що входять до експертних комісій. Кількісний та персональний склад наукових рад секцій фонду формується наглядовою радою фонду, яка ви- конує функції Ідентифікаційного комітету Національного фонду досліджень України. Ідентифікаційний комітет фонду за результатами відкритих консультацій із світовими та вітчизняними науко- вими організаціями визначає вимоги до кандидатів, критерії їх відбору, процедуру конкурсу та проводить його. Право на висування кандидатур мають Національна академія наук України, національні галузеві академії наук, наукові установи, вищі навчальні заклади, громадські наукові організації. Зазначені суб’єкти висувають вчених, які мають вагомі наукові здобутки, бездоганну наукову репутацію та довіру в науковому середовищі. Самовисування кандидатів у члени наукової ради Національного фонду досліджень України не допускається. Ідентифікаційний комітет фонду на відкритому засіданні за участю представників громадськості обирає трьох кандидатів на кожне місце відповідно до фаху. З трьох кандидатур таємним голосуванням двома третинами голосів обирають члена наукової ради. Звіт Ідентифікаційного комітету фонду щодо процедури та обрання членів наукової ради подається Національ- ній раді України з питань розвитку науки і технологій та оприлюднюється. 2. З метою виконання своїх функцій наукова рада Національного фонду досліджень України утворює секції. Для проведення конкурсів наукова рада секції фонду обирає комісію конкурсу з числа визнаних вчених у га- лузі. Члени комісій конкурсів не можуть бути членами наукової ради секції. Результати конкурсу оприлюднюються на офіційному веб-сайті Національного фонду досліджень України у вигляді рейтингового списку проектів, що брали участь у конкурсі. Не мають права брати участь у конкурсах Національного фонду досліджень України члени органів управління та члени комісій конкурсів фонду. Члени органів управління фонду не мають права здійснювати експертизу про- ектів конкурсів. Експерти, що здійснюють експертизу проектів конкурсів фонду, і члени комісій конкурсу не повинні мати конфлікту інтересів. У разі виникнення конфлікту інтересів вони зобов’язані заявити самовідвід та відстороню- ються головою Національного фонду досліджень України або науковою радою відповідної секції фонду. 3. Організаційною формою роботи наукової ради Національного фонду досліджень України є засідання, які проводяться за потреби, але не рідше одного разу на три місяці. Засідання наукової ради Національного фонду досліджень України є повноважним, якщо на ньому присутні не менше двох третин загального складу наукової ради фонду. Рішення наукової ради Національного фонду досліджень України вважається прийнятим, якщо за нього про- голосувало не менш як дві третини членів наукової ради фонду, присутніх на засіданні. 4. Наукова рада Національного фонду досліджень України: 1) розробляє: проект загальної стратегії роботи Національного фонду досліджень України; пропозиції щодо переліку напрямів грантової підтримки Національного фонду досліджень України; порядок та методичне забезпечення проведення експертизи проектів з виконання наукових досліджень і роз- робок, що подаються Національному фонду досліджень України для участі в конкурсних відборах; Положення про дотримання наукових етичних принципів та запобігання конфлікту інтересів під час проведен- ня Національним фондом досліджень України експертизи та конкурсного відбору проектів з виконання наукових досліджень і розробок; 110 2) затверджує: тематичні напрями та умови проведення конкурсних відборів Національним фондом досліджень України; результати конкурсного відбору Національним фондом досліджень України проектів з виконання наукових досліджень і розробок. Проекти рішень наукової ради фонду, а також інформація про поточну діяльність фонду та персональний склад наукової ради фонду оприлюднюються на офіційному веб-сайті Національного фонду досліджень України. Стаття 55. Голова Національного фонду досліджень України 1. Голова Національного фонду досліджень України: 1) організовує роботу фонду відповідно до Положення про Національний фонд досліджень України; 2) очолює наукову раду Національного фонду досліджень України; 3) представляє Національний фонд досліджень України у Національній раді України з питань розвитку науки і технологій, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах, організаціях, підприємствах, а також у міжнародних відносинах; 4) координує роботу секцій фонду; 5) визначає функціональні обов’язки працівників фонду; 6) укладає договори за результатами проведення конкурсів; 7) звітує перед Національною радою України з питань розвитку науки і технологій про діяльність Національ- ного фонду досліджень України; 8) видає накази відповідно до своєї компетенції; 9) відповідає за діяльність фонду згідно із законодавством. 2. Голова Національного фонду досліджень України призначається строком на три роки і може перебувати на посаді не більш як два строки. Стаття 56. Державні цільові наукові та науково-технічні програми у сфері наукової і науково-технічної діяльності 1. Державні цільові наукові та науково-технічні програми є основним засобом концентрації науково-технічно- го потенціалу держави для розв’язання найважливіших природничих, технічних і гуманітарних проблем та реалі- зації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки. 2. Державні цільові наукові та науково-технічні програми формуються і виконуються відповідно до Закону України «Про державні цільові програми». Стаття 57. Державне замовлення на найважливіші науково-технічні (експериментальні) розробки та науково- технічну продукцію 1. Державне замовлення на найважливіші науково-технічні (експериментальні) розробки та науково-технічну продукцію формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, у вигляді переліку, що затверджується Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства. Стаття 58. Конкурсний відбір наукових і науково-технічних робіт 1. Для визначення наукових і науково-технічних робіт, що плануються до виконання за рахунок коштів держав- ного бюджету, та виконавців таких робіт може застосовуватися механізм конкурсного відбору. 2. Центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, Національна академія наук Укра- їни, національні галузеві академії наук, Національний фонд досліджень України розміщують інформацію про проведення конкурсу наукових і науково-технічних робіт та умови його проведення на своїх офіційних веб-сайтах. 3. Оголошення про проведення конкурсу наукових і науково-технічних робіт повинно містити: 1) тематику наукових і науково-технічних робіт, що подаються на конкурс; 2) умови та місце проведення конкурсу; 3) зразок форми запиту на участь у конкурсі та рекомендації щодо її заповнення; 4) вимоги до учасників конкурсу; 5) відомості про строки розгляду заявок на участь у конкурсі і підбиття підсумків конкурсу; 6) інші обов’язкові умови конкурсу. 4. Строк подання конкурсних пропозицій не може встановлюватися меншим за 30 календарних днів з дати оголошення конкурсу. 5. Результати конкурсного відбору наукових і науково-технічних робіт розміщуються органом, що оголосив конкурс, в Інтернеті протягом 10 календарних днів після підбиття підсумків такого конкурсу. 6. Порядок проведення конкурсного відбору наукових і науково-технічних робіт, а також випадки, для яких проведення конкурсного відбору наукових і науково-технічних робіт є обов’язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України. 111 Стаття 59. Грантова підтримка наукової і науково-технічної діяльності за рахунок коштів державного бюджету 1. Грантова підтримка наукової і науково-технічної діяльності за рахунок коштів державного бюджету запро- ваджується з метою підвищення рівня наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, розвитку науково-технічного потенціалу та підвищення рівня конкурентоспроможності закладів спеціалізованої освіти наукового профілю (наукових ліцеїв, наукових ліцеїв-інтернатів), наукових установ та вищих навчальних закладів, збереження та розвитку матеріально-технічної бази для провадження наукової і науково-технічної діяль- ності, наукового стажування наукових працівників, у тому числі за кордоном, організації та проведення конферен- цій, симпозіумів, наукових турнірів, конкурсів наукової творчості, інших науково-комунікативних заходів та за- ходів з популяризації науки. (Частина перша статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 2. Грантова підтримка надається на безоплатній та безповоротній основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, іншими центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать бюджетні наукові установи, університети, академії, інститути, Національною академією наук України, національними галузевими академіями наук, Національним фондом досліджень України (далі – грантонадавачі). Грантова підтримка може надаватися кількома грантонадавачами на основі співфінансування. 3. Грантова підтримка надається виключно на конкурсній основі. У конкурсі на отримання гранту на збереження та розвиток матеріально-технічної бази для провадження на- укової і науково-технічної діяльності, організацію та проведення конференцій, симпозіумів, наукових турнірів, конкурсів наукової творчості, інших науково-комунікативних заходів та заходів з популяризації науки можуть брати участь лише наукові установи та вищі навчальні заклади, включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, а також заклади спеціалізованої освіти наукового профілю (наукові ліцеї, на- укові ліцеї-інтернати). (Абзац другий частини третьої статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017) 4. Оголошення про проведення конкурсного відбору, його умови та результати підлягають обов’язковому опри- людненню на офіційних веб-сайтах грантонадавача та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує фор- мування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності. 5. Порядок надання грантової підтримки наукової і науково-технічної діяльності за рахунок коштів державно- го бюджету визначається Кабінетом Міністрів України. 6. Грантонадавач оголошує конкурсний відбір, визначає його умови та переможців з урахуванням планових обсягів видатків державного бюджету на відповідні цілі. 7. Обладнання та устаткування, придбане за рахунок грантової підтримки в рамках виконання наукової (науко- во-технічної) роботи, після завершення роботи залишається у власності виконавця. Стаття 60. Участь державних наукових установ, державних вищих навчальних закладів у створенні господар- ських товариств з метою використання об’єктів права інтелектуальної власності 1. Державні наукові установи (крім державних наукових установ оборонно-промислового комплексу), держав- ні університети, академії, інститути мають право бути засновниками та співзасновниками господарських товариств та беруть участь у формуванні статутного капіталу такого господарського товариства виключно шляхом внесення до нього майнових прав інтелектуальної власності, виключні майнові права на які зберігаються за державною на- уковою установою або державним університетом, академією, інститутом. Визначення вартості майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності, що вноситься до статутного капіта- лу господарського товариства, здійснюється на підставі їх незалежної оцінки. 2. Державні наукові установи, державні університети, академії, інститути направляють повідомлення про створення господарського товариства органу, до сфери управління якого вони належать, та Фонду державного майна України протягом семи календарних днів з дня державної реєстрації господарського товариства. Державні наукові установи, державні університети, академії, інститути розпоряджаються корпоративними правами відповідно до часток (акцій) у статутному капіталі господарських товариств (крім їх відчуження), спів- засновниками яких вони є. Права учасника господарського товариства від імені державної наукової установи, державного університету, академії, інституту здійснює її керівник за рішенням вченої ради наукової установи, університету, академії, інституту. 3. Доходи, отримані у вигляді частини прибутку від діяльності господарського товариства (дивіденди), а також доходи, отримані від розпорядження частками (акціями) у статутних капіталах господарських товариств, отримані державною науковою установою, державним університетом, академією, інститутом, що повністю фінансується за рахунок коштів державного бюджету, є власними надходженнями такої наукової установи, вищого навчального закладу та використовуються ними на виконання своїх статутних завдань та виплату винагороди творцям об’єктів права інтелектуальної власності. 4. У разі ліквідації господарського товариства за рішенням засновників (акціонерів) або на підставі рішення суду, у тому числі про визнання господарського товариства банкрутом, майнові права інтелектуальної власності, 112 виключні майнові права на які зберігаються за державною науковою установою або державним університетом, академією, інститутом, не включаються до складу ліквідаційної маси і повертаються державній науковій установі або вищому навчальному закладу, що вносив його до статутного капіталу господарського товариства. Стаття 61. Забезпечення розвитку кадрового потенціалу сфери наукової і науково-технічної діяльності 1. З метою постійного поновлення інтелектуального потенціалу суспільства, розвитку та поширення наукової і технічної культури, розвитку новаторства, сприяння творчості працівників сфери наукової та науково-технічної діяльності держава: 1) забезпечує підвищення престижності наукової та науково-технічної діяльності; 2) організує підготовку та підвищення кваліфікації наукових і науково-педагогічних кадрів у державних науко- вих установах і вищих навчальних закладах; 3) забезпечує пошук і добір талановитої молоді, сприяє її науковому стажуванню; 4) сприяє підготовці та перепідготовці наукових і науково-педагогічних кадрів за межами України; 5) запроваджує систему атестації наукових кадрів, сприяє визнанню документів про вищу освіту, наукових ступенів та вчених звань на міжнародному рівні; 6) визначає в освітніх програмах обов’язковий мінімум наукових та науково-технічних знань для кожного рів- ня освіти. Стаття 62. Наукова і науково-технічна експертиза 1. Наукова і науково-технічна експертиза є невід’ємним елементом державного регулювання та управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності та проводиться відповідно до Закону України «Про наукову і науко- во-технічну експертизу». Стаття 63. Система науково-технічної інформації 1. Для забезпечення розвитку науки і сприяння науково-технічній творчості держава створює систему науково- технічної інформації, правовий режим якої визначається Законом України «Про науково-технічну інформацію», іншими законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Стаття 64. Набуття, охорона та захист прав інтелектуальної власності 1. Набуття, охорона та захист прав інтелектуальної власності на науковий та науково-технічний (прикладний) результат здійснюються відповідно до законодавства. У разі порушення права інтелектуальної власності його захист здійснюється у порядку, встановленому адміні- стративним, цивільним і кримінальним законодавством. 2. Передача майнових прав на об’єкти права інтелектуальної власності, створені за рахунок коштів державно- го бюджету, та виплата винагороди творцям за використання зазначених об’єктів здійснюються у порядку, вста- новленому Законом України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» щодо переда- чі прав на технології, створені за бюджетні кошти, та виплати винагороди авторам технологій та (або) їх складових. Стаття 65. Стандартизація, метрологічне забезпечення і сертифікація у науковій і науково-технічній діяльності 1. Стандартизація, метрологічне забезпечення і сертифікація у науковій і науково-технічній діяльності здій- снюються відповідно до законодавства України. Стаття 66. Державна підтримка міжнародного наукового та науково-технічного співробітництва 1. Держава створює необхідні правові та економічні умови для здійснення суб’єктами наукової і науково-тех- нічної діяльності вільних та рівноправних відносин з науковими та науково-технічними організаціями, іноземними юридичними особами, міжнародними науковими організаціями, іноземними та міжнародними науковими товари- ствами та об’єднаннями, якщо ці відносини не суперечать законодавству України. 2. Міжнародне наукове та науково-технічне співробітництво здійснюється шляхом: 1) проведення спільних наукових досліджень, технічних і технологічних розробок на основі кооперації, спіль- них науково-технічних програм; 2) проведення досліджень та розробок за спільними координаційними угодами; 3) виконання робіт, передбачених угодою, однією із сторін якої є організація іноземної держави або міжнарод- на організація; 4) проведення спільних досліджень та розробок з міжнародними колективами спеціалістів, міжнародними інститутами та спільними підприємствами, використання права власності на науковий та науково-технічний (при- кладний) результат на основі договорів між суб’єктами наукової і науково-технічної діяльності; 5) взаємного обміну науковою та науково-технічною інформацією, використання об’єднаних міжнародних інформаційних фондів, банків даних; 113 6) проведення міжнародних конференцій, конгресів, симпозіумів; 7) взаємного обміну науковими, науково-технічними та науково-педагогічними кадрами, студентами і аспіран- тами, а також спільної підготовки спеціалістів; 8) участі у міжнародних наукових програмах, зокрема в рамкових програмах Європейського Союзу з досліджень та інновацій. 3. Суб’єкти наукової і науково-технічної діяльності можуть брати участь у виконанні міжнародних науково- технічних програм і проектів та укладати угоди з іноземними організаціями і юридичними особами, брати участь у діяльності іноземних та міжнародних наукових товариств, асоціацій і союзів на правах їх членів, укладати конт- ракти з іноземними організаціями та юридичними особами, брати участь у міжнародних симпозіумах та інших заходах відповідно до законодавства України. 4. Держава забезпечує інтеграцію національного дослідницького простору до Європейського дослідницького простору шляхом реалізації його пріоритетів, зокрема: 1) підвищення ефективності національної дослідницької системи; 2) оптимізації міжнародної співпраці задля вирішення глобальних викликів, що стоять перед людством; 3) забезпечення участі у рамкових та спільних міжнародних програмах Європейського Союзу; 4) узгодження стратегії створення державних дослідницьких інфраструктур з дорожньою картою Європейських дослідницьких інфраструктур; 5) створення сприятливих умов для мобільності вчених; 6) забезпечення гендерної рівності; 7) повноцінного обміну, передачі та доступу до наукових знань. 5. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері на- укової і науково-технічної діяльності, визначає порядок реєстрації міжнародних науково-технічних програм і про- ектів, що виконуються в рамках міжнародного науково-технічного співробітництва українськими вченими, а також грантів, що надаються в рамках такого співробітництва. 6. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері на- укової і науково-технічної діяльності, проводить державну реєстрацію міжнародних науково-технічних програм і проектів, що виконуються в рамках міжнародного науково-технічного співробітництва українськими вченими, а також грантів, що надаються в рамках такого співробітництва. 7. Обмеження у сфері міжнародного наукового та науково-технічного співробітництва встановлюються зако- нодавством України. 8. Звільняються від обов’язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходження в іно- земній валюті за міжнародно-технічними програмами і проектами, зареєстрованими відповідно до частин п’ятої і шостої цієї статті. 9. Оплата видатків, пов’язаних з реалізацією міжнародно-технічних програм і проектів, що їх виконують дер- жавні наукові установи та вищі навчальні заклади, здійснюється у першочерговому порядку в повному обсязі. Строк перерахування зазначених коштів органами Державної казначейської служби України не може переви- щувати одного дня з дня реєстрації фінансових зобов’язань державних наукових установ та вищих навчальних закладів. Розділ VI ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім: абзацу першого частини другої статті 36 цього Закону, який набирає чинності з 1 січня 2020 року шляхом збільшення з 1 січня 2017 року цієї величини; частини шостої статті 37 цього Закону, яка набирає чинності з 1 січня 2017 року; частини другої статті 47, яка набирає чинності з дня введення в дію змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій із ввезення на митну територію України дер- жавними науковими установами та вищими навчальними закладами для забезпечення власної наукової та науково- технічної діяльності наукових приладів, обладнання, запасних частин і витратних матеріалів до них, реактивів, зразків, наукової літератури в паперовому та електронному вигляді; першого речення абзацу першого частини другої статті 48 цього Закону, яке набирає чинності з 1 січня 2020 року; частини четвертої статті 60, яка набирає чинності з дня введення в дію змін до Бюджетного кодексу України щодо віднесення до власних надходжень та визначення напрямів використання доходів, отриманих державною науковою установою, вищими навчальними закладами, що повністю фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, у вигляді частини прибутку від діяльності господарського товариства (дивідендів), а також доходів, отриманих ними від розпорядження частками (акціями) у статутних капіталах господарських товариств. 114 2. Визнати такими, що втратили чинність: Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 12, ст. 165 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про основи державної по- літики у сфері науки і науково-технічної діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 12, ст. 166). 3. Внести зміни до таких законодавчих актів України: 1) У Законі України «Про оплату праці» (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 17, ст. 121; 2005 р., № 4, ст. 92; 2013 р., № 15, ст. 97; 2014 р., № 6–7, ст. 80): частину третю статті 2 після слів «системами і положеннями» доповнити словами «виплати в рамках грантів»; частину другу статті 4 після слів «відповідних бюджетів» доповнити словом «грантів»; частину першу статті 5 доповнити абзацом сьомим такого змісту: «грантів»; статтю 6 доповнити частиною п’ятою такого змісту: «Тарифна система оплати праці не поширюється на гранти»; (Підпункт 2 пункту 3 розділу VI втратив чинність на підставі Закону № 2269-VIII від 18.01.2018) 3) частину третю статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 47, ст. 251; 2003 р., № 38, ст. 313) після слів «застави державного та комунального майна» доповнити словами «внесення державними науковими (науково-дослідними, науково-технологічними, науково-технічними, науково-практичними) установами та державними університетами, академіями, інститутами майнових прав інтелектуальної власності як внеску до статутного капіталу господарських товариств»; 4) у Законі України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галу- зевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 51, ст. 547): назву після слів «Національної академії наук України» доповнити словом «національних»; абзац перший преамбули викласти в такій редакції: «Цей Закон визначає особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національ- них галузевих академій наук – Національної академії аграрних наук України, Національної академії медичних наук України, Національної академії педагогічних наук України, Національної академії правових наук України, Націо- нальної академії мистецтв України – та особливості управління державним майном, яке закріплено за установами, організаціями та підприємствами, що перебувають у віданні Національної академії наук України та національних галузевих академій наук»; у тексті Закону слова «галузева академія наук» в усіх відмінках і числах замінити словами «національна галу- зева академія наук» у відповідному відмінку і числі; 5) у Законі України «Про управління об’єктами державної власності» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 46, ст. 456; 2011 р., № 29, ст. 272; 2012 р., № 4, ст. 23, № 7, ст. 53; 2013 р., № 28, ст. 298, № 32, ст. 413): абзац перший частини другої статті 3 доповнити словами «та корпоративні права, що виникли внаслідок учас- ті державних наукових (науково-дослідних, науково-технологічних, науково-технічних, науково-практичних) установ та державних університетів, академій, інститутів у створенні господарських товариств шляхом внесення до статутного капіталу такого товариства майнових прав інтелектуальної власності, що належать цим установам та навчальним закладам»; у статті 111: абзац перший частини першої після слів «Державного управління справами» доповнити словами і цифрою «державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» належать до наукових установ, а також науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності»; частину другу доповнити абзацом четвертим такого змісту: «Державні комерційні підприємства та казенні підприємства, які відповідно до статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» належать до наукових установ, а також науково-технологічні комплекси, засновані на державній власності, зобов’язані не менш як 50 відсотків чистого прибутку від своєї діяльності спря- мовувати на провадження ініціативної наукової та науково-технічної діяльності, фінансування інновацій та роз- ширення власної матеріально-технічної бази»; 6) частину третю статті 103 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України «Про Регла- мент Верховної Ради України» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 14–17, ст. 133) викласти в такій редакції: «3. Зареєстровані законопроекти, які мають системний характер для окремих галузей законодавства і необхід- ність наукового опрацювання яких при підготовці до першого читання встановив профільний комітет, направля- ються для одержання експертних висновків до Національної академії наук України. Окремі законопроекти також можуть направлятися для одержання експертних висновків до Кабінету Міністрів України, відповідних міністерств, інших державних органів, установ і організацій або окремих фахівців»; 115 7) У Законі України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 4, ст. 23; 2014 р., № 2–3, ст. 41): частину першу статті 4 після слів «Кабінет Міністрів України» доповнити словами «на підставі рекомендацій Національної ради України з питань розвитку науки і технологій»; частину четверту статті 5 доповнити словами «згідно з рекомендаціями Національної ради України з питань розвитку науки і технологій»; 8) статтю 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 32-33, ст. 413; 2013 р., № 50, ст. 697) доповнити частиною одинад- цятою такого змісту: «11. Майнові права інтелектуальної власності, виключні майнові права на які зберігаються за державною на- уковою (науково-дослідною, науково-технологічною, науково-технічною, науково-практичною) установою або державним університетом, академією, інститутом, не включаються до складу ліквідаційної маси і повертаються державній науковій установі або вищому навчальному закладу, що вносив їх до статутного капіталу господарсько- го товариства»; 9) частину першу статті 48 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (Відомості Верховної Ради Украї- ни, 2014 р., № 13, ст. 222) викласти в такій редакції: «1. Кабінет Міністрів України для забезпечення здійснення своїх повноважень утворює Національну раду України з питань розвитку науки і технологій, тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи. Особливості діяльності Національної ради України з питань розвитку науки і технологій визначаються Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність»; (Підпункт 10 пункту 3 розділу VI втратив чинність на підставі Закону № 922-VIII від 25.12.2015) 11) у Законі України «Про вищу освіту» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 37–38, ст. 2004): у статті 5: у частині п’ятій: абзаци перший і третій після слів «вищим навчальним закладом» доповнити словами «(науковою установою)»; доповнити абзацом четвертим такого змісту: «Наукові установи Національної академії наук України та національних галузевих академій наук можуть здій- снювати підготовку магістрів за власною освітньо-науковою програмою згідно з отриманою ліцензією на відпо- відну освітню діяльність. Наукові установи можуть також здійснювати підготовку магістрів за освітньо-науковою програмою, узгодженою з вищим навчальним закладом. У такому разі наукова складова такої програми здійсню- ється у науковій установі, а освітня складова – у вищому навчальному закладі»; абзац четвертий частини шостої викласти в такій редакції: «Наукові установи можуть здійснювати підготовку докторів філософії за власною освітньо-науковою програмою згідно з отриманою ліцензією на відповідну освітню діяльність або за освітньо-науковою програмою, окремі еле- менти якої забезпечуються іншими науковими установами та/або вищими навчальними закладами»; абзац перший частини другої статті 6 доповнити словами «(наукової установи)»; частину третю статті 7 після слів «вищого навчального закладу» доповнити словами «(наукової установи)»; частину третю статті 44 після слів «вищих навчальних закладів» доповнити словами «(наукових установ)»; 12) статтю 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 року № 24-92 «Про впорядкування ді- яльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 11, ст. 94, № 30, ст. 321) доповнити частиною другою такого змісту: «Дозволити державним науковим (науково-дослідним, науково-технологічним, науково-технічним, науково- практичним) установам та державним університетам, академіям, інститутам бути співзасновниками господарських товариств виключно шляхом внесення майнових прав інтелектуальної власності як внеску до статутного капіталу таких товариств». 4. Перший склад наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій затвер- джується Кабінетом Міністрів України за пропозицією Ідентифікаційного комітету в складі 24 осіб, з яких 12 осіб включаються строком на чотири роки, 12 осіб – на два роки. 5. До 1 січня 2017 року різниця між сумою пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхуван- ня», на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та ви- щих навчальних закладів – за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів – за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів дер- жавного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різ- ниці пенсії, призначеної згідно з цим Законом; 116 для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих на- вчальних закладів – за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів. 6. Президенти, перші віце-президенти, віце-президенти, головні учені секретарі, академіки – секретарі відді- лень та члени Президії Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, які перебу- вають на своїх посадах на момент набрання чинності цим Законом, мають право після закінчення строку своїх повноважень бути обраними ще на один строк. 7. Керівники наукових установ, які перебувають на своїх посадах на момент набрання чинності цим Законом, мають право після закінчення строку своїх повноважень бути обраними ще на один строк. 8. Національний фонд досліджень України створюється на базі Державного фонду фундаментальних досліджень і розпочинає роботу з початком нового бюджетного року після ухвалення Кабінетом Міністрів України Положення про Національний фонд досліджень України. 9. Державний фонд фундаментальних досліджень продовжує функціонувати до моменту створення Національ- ного фонду досліджень України. 10. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. 11. Питання, не врегульовані цим Законом, вирішуються відповідно до законодавства України. 12. Національна академія наук України, національні галузеві академії наук у тримісячний строк приводять свої статути і структуру керівних органів у відповідність із цим Законом. 13. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності: у місячний строк оприлюднює оголошення про конкурс щодо формування складу Ідентифікаційного комітету на своєму веб-сайті та надсилає на адресу наукових комітетів Європейської комісії, громадських наукових органі- зацій, що представляють вітчизняну та світову наукову спільноту, прохання подати свої пропозиції щодо кандида- тур членів Ідентифікаційного комітету з урахуванням вимог, визначених цим Законом; у двомісячний строк затверджує одну з найчастіше використовуваних міжнародних наукометричних баз даних і рейтинг по індексу Хірша вчених України згідно з нею станом на дату затвердження, а також формує з її викорис- танням спеціальну конкурсну комісію для формування Ідентифікаційного комітету з урахуванням вимог, визна- чених цим законом; у місячний строк після формування спеціальної конкурсної комісії (але не раніше, ніж через місяць після ого- лошення конкурсу щодо формування складу Ідентифікаційного комітету) організовує процедуру рейтингового голосування спеціальною конкурсною комісією з метою формування персонального складу Ідентифікаційного комітету та передає його результати Кабінету Міністрів України. 14. Кабінету Міністрів України: у шестимісячний строк з дня прийняття цього Закону: забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно- правових актів у відповідність із цим Законом; у двомісячний строк із дня набрання чинності цим Законом затвердити Положення про Ідентифікаційний ко- мітет; у місячний строк після передачі результатів голосування спеціальної рейтингової комісії затвердити персональ- ний склад Ідентифікаційного комітету з урахуванням вимог, визначених цим Законом; з моменту створення Ідентифікаційного комітету з науки доручити йому в місячний строк оприлюднити ви- моги до кандидатів у члени наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій та розробити Положення про конкурс щодо обрання членів наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій та регламент роботи Ідентифікаційного комітету; у місячний строк після подання Положення про конкурс щодо обрання членів наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій затвердити його; доручити Ідентифікаційному комітету з науки у двомісячний строк після затвердження Положення про конкурс щодо обрання членів наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій сформу- вати пропозиції щодо персонального складу наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій; у місячний строк після отримання від Ідентифікаційного комітету з науки пропозицій щодо персонального складу наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій затвердити цей склад, а також склад адміністративного комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій; у шестимісячний строк затвердити Положення про Національну раду України з питань розвитку науки і тех- нологій; з моменту створення Національної ради України з питань розвитку науки і технологій доручити науковому комітету розробити в місячний строк Положення про Національний фонд досліджень України; 117 з моменту створення Національної ради України з питань розвитку науки і технологій доручити науковому комітету у тримісячний строк сформувати персональний склад наукової ради Національного фонду досліджень України; у двомісячний строк з моменту створення Національної ради України з питань розвитку науки і технологій затвердити Положення про Національний фонд досліджень України; у місячний строк з моменту подання науковим комітетом Національної ради України з питань розвитку науки і технологій пропозицій щодо персонального складу наукової ради Національного фонду досліджень України за- твердити його; у шестимісячний строк розробити та подати на розгляд Верховної Ради України проекти законів України про внесення змін до Податкового, Бюджетного та Господарського кодексів України для забезпечення особливого ста- тусу Національного фонду досліджень України. 15. Рекомендувати Національному банку України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом у частині звільнення від обов’язкового про- дажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті за міжнародно-технічними програмами і проектами, зареєстрованими відповідно до частин п’ятої і шостої статті 66 цього Закону. Президент України П. ПОРОШЕНКО м. Київ 26 листопада 2015 року № 848-VIII ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ НАУКИ І ТЕХНІКИ (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 48, ст. 253) Із змінами, внесеними згідно із Законом № 3421-IV від 09.02.2006, ВВР, 2006, № 22, ст. 199 В редакції Закону № 2519-VI від 09.09.2010, ВВР, 2011, № 4, ст.23) Із змінами, внесеними згідно із Законами № 5460-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 2–3, ст. 41 № 848-VIII від 26.11.2015, ВВР, 2016, № 3, ст. 25 (У тексті Закону слова «державні наукові та науково-технічні програми» в усіх відмінках замінено словами «державні цільові наукові та науково-технічні програми» у відповідному відмінку згідно із Законом № 3421-IV від 09.02.2006) Цей Закон визначає правові та організаційні засади цілісної системи формування та реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні. Стаття 1. Законодавство України у сфері прогнозування та визначення пріоритетів Правовою основою формування та реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки є Конституція України, закони України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про державне прогнозування та розроблен- ня програм економічного і соціального розвитку України». Стаття 2. Визначення термінів У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: пріоритетні напрями розвитку науки і техніки – науково, економічно та соціально обґрунтовані напрями науко- во-технічного розвитку на довгостроковий період (понад 10 років), яким надається пріоритетна державна підтрим- ка з метою формування ефективного сектору наукових досліджень і науково-технічних розробок для забезпечення 118 конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, сталого розвитку, національної безпеки України та підви- щення якості життя населення; пріоритетні тематичні напрями наукових досліджень і науково-технічних розробок – напрями фундаментальних і прикладних наукових досліджень та науково-технічних розробок, що визначаються на середньостроковий період (до 5 років) у рамках пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки з метою забезпечення їх реалізації. Стаття 3. Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки на період до 2020 року Визначити пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки на період до 2020 року: 1) фундаментальні наукові дослідження з найбільш важливих проблем розвитку науково-технічного, соціально- економічного, суспільно-політичного, людського потенціалу для забезпечення конкурентоспроможності України у світі та сталого розвитку суспільства і держави; 2) інформаційні та комунікаційні технології; 3) енергетика та енергоефективність; 4) раціональне природокористування; 5) науки про життя, нові технології профілактики та лікування найпоширеніших захворювань; 6) нові речовини і матеріали. Стаття 4. Формування пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні Для формування пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки Кабінет Міністрів України на підставі реко- мендацій Національної ради України з питань розвитку науки і технологій із залученням Національної академії наук України, національних галузевих академій наук, центральних органів виконавчої влади розробляє і здійснює державну цільову програму прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку України відповідно до Закону України «Про державні цільові програми». (Частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5460-VI від 16.10.2012, № 848-VIII від 26.11.2015) Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки, підготовлені згідно з державною цільовою програмою прогно- зування науково-технологічного та інноваційного розвитку України, обговорюються науковою громадськістю і за рішенням Кабінету Міністрів України подаються до Верховної Ради України для корегування пріоритетних на- прямів розвитку науки і техніки, визначених статтею 3 цього Закону, або їх заміни. До кожного з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки Кабінетом Міністрів України подаються такі матеріали: обґрунтування необхідності прийняття пріоритетного напряму, очікувані результати та їх вплив на економіку України; оцінка науково-технічного потенціалу та наукових шкіл, які будуть задіяні в реалізації пріоритетного напряму, оцінка існуючих об’єктів права інтелектуальної власності та наукових результатів, що будуть покладені в основу реалізації пріоритетного напряму; пропозиції до пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень і науково-технічних розробок, визна- чення фахівців та базових наукових установ, що мають здійснювати науково-технічний супровід пріоритетного напряму; концепція реалізації пріоритетного напряму та оцінка фінансових, матеріально-технічних ресурсів, які мають бути залучені для його реалізації. Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки затверджуються Верховною Радою України шляхом внесення змін до статті 3 цього Закону. Стаття 5. Реалізація пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки Реалізація пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки забезпечується шляхом розроблення та виконання за визначеними пріоритетними тематичними напрямами наукових досліджень і науково-технічних розробок дер- жавних цільових програм, державного замовлення на науково-технічну продукцію, підготовку наукових кадрів, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення наукових досліджень і науково-технічних розробок. Перелік пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень і науково-технічних розробок формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері науки, за участю інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади, Національної академії наук України та національних галузевих академій наук на основі результатів державної цільової програми прогнозування науково-технологічно- го та інноваційного розвитку України і затверджується Кабінетом Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності статтею 3 цього Закону. (Частина друга статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) Перелік пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень і науково-технічних розробок за результата- ми їх реалізації може корегуватися протягом терміну дії пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки. 119 Корегування пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень і науково-технічних розробок здійснює Кабінет Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування держав- ної політики у сфері науки, згідно з рекомендаціями Національної ради України з питань розвитку науки і техно- логій. (Частина четверта статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5460-VI від 16.10.2012, № 848-VIII від 26.11.2015) Обсяги коштів, що спрямовуються на реалізацію кожного з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, щорічно визначаються законом про Державний бюджет України. Стаття 6. Моніторинг реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки З метою забезпечення ефективного управління та своєчасного внесення змін до здійснюваної науково-техніч- ної політики, корегування пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень і науково-технічних розробок, завдань державних цільових програм, державного замовлення Кабінет Міністрів України організує системний моніторинг реалізації пріоритетних напрямів науки і техніки. Узагальнена інформація про хід реалізації пріоритетних напрямів та отримані результати щорічно до 1 липня поточного року подається Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України. Стаття 7. Прикінцеві положення 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. 2. Кабінету Міністрів України: протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відпо- відність із цим Законом; протягом року з дня набрання чинності цим Законом забезпечити перегляд державних цільових програм та приведення їх у відповідність із пріоритетними напрямами, визначеними цим Законом. Президент України Л. КУЧМА м. Київ 11 липня 2001 року № 2623-III ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО НАУКОВО-ТЕХНІЧНУ ІНФОРМАЦІЮ (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 33, ст. 345) Вводиться в дію Постановою ВР N 3323-XII від 25.06.93, ВВР, 1993, № 33, ст. 346 Із змінами, внесеними згідно із Законами № 762-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст. 247 № 1294-IV від 20.11.2003, ВВР, 2004, N 13, ст. 181 № 2938-VI від 13.01.2011, ВВР, 2011, N 32, ст. 313 № 1170-VII від 27.03.2014, ВВР, 2014, N 22, ст. 816 Цей Закон визначає основи державної політики в галузі науково-технічної інформації, порядок її формування і реалізації в інтересах науково-технічного, економічного і соціального прогресу країни. Метою Закону є створен- ня в Україні правової бази для одержання та використання науково-технічної інформації. Законом регулюються правові і економічні відносини громадян, юридичних осіб, держави, що виникають при створенні, одержанні, використанні та поширенні науково-технічної інформації, а також визначаються правові форми міжнародного співробітництва в цій галузі. Дія Закону поширюється на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також грома- дян, які мають право на одержання, використання та поширення науково-технічної інформації. Дія Закону не по- ширюється на інформацію, що містить державну та іншу охоронювану законом таємницю. 120 Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначення термінів У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: науково-технічна інформація – будь-які відомості та/або дані про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в елек- тронному вигляді; (Абзац другий статті 1 в редакції Закону N 2938-VI від 13.01.2011) науково-інформаційна діяльність – це сукупність дій, спрямованих на задоволення потреб громадян, юридич- них осіб і держави у науково-технічній інформації, що полягає в її збиранні, аналітично-синтетичній обробці, фіксації, зберіганні, пошуку і поширенні; інформаційні ресурси науково-технічної інформації – це систематизоване зібрання науково-технічної літера- тури і документації (книги, брошури, періодичні видання, патентна документація, нормативно-технічна доку- ментація, промислові каталоги, конструкторська документація, звітна науково-технічна документація з науково- дослідних і дослідно-конструкторських робіт, депоновані рукописи, переклади науково-технічної літератури і документації), зафіксовані на паперових чи інших носіях; довідково-інформаційний фонд – це сукупність упорядкованих первинних документів і довідково-пошуко- вого апарату, призначених для задоволення інформаційних потреб; довідково-пошуковий апарат – це сукупність упорядкованих вторинних документів, створюваних для по- шуку першоджерел; інформаційні ресурси спільного користування – це сукупність інформаційних ресурсів державних органів науково-технічної інформації, наукових, науково-технічних бібліотек, а також комерційних центрів, фірм, орга- нізацій, які займаються науково-технічною діяльністю і з власниками яких укладено договори про їх спільне використання; аналітично-синтетична обробка науково-технічної інформації – це процес обробки інформації шляхом ана- лізу і синтезу змісту документів з метою одержання необхідних відомостей, а також шляхом їх класифікації, оцінки, співставлення і узагальнення; інформаційний ринок – це система економічних, організаційних і правових відносин щодо продажу і купівлі інформаційних ресурсів, технологій, продукції та послуг. Стаття 2. Об’єкт відносин у сфері науково-технічної інформації Об’єктом відносин у сфері науково-технічної інформації є вітчизняна і зарубіжна науково-технічна інформа- ція. (Частина перша статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2938-VI від 13.01.2011) Науково-технічна інформація охоплює отримувані в процесі науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності результати, зафіксовані у формі, яка забезпечує їх відтворення, використання та поширення. Науково-технічна інформація є суспільним надбанням, необхідною умовою продуктивної інтелектуальної діяльності, зокрема наукової і технічної творчості. Науково-технічна інформація, що є продуктом інтелектуальної творчої праці, становить об’єкт права інте- лектуальної власності, а відносини щодо її придбання, зберігання, переробки, використання і поширення регу- люються чинним законодавством. Стаття 3. Суб’єкти відносин у сфері науково-технічної інформації 1. Суб’єктами відносин, що регулюються цим Законом, є державні органи, органи місцевого і регіонального самоврядування, юридичні особи та громадяни України, міжнародні організації, іноземні юридичні особи і гро- мадяни та особи без громадянства. 2. Фізичні та юридичні особи у сфері дії цього Закону виступають як творці і накопичувачі науково-технічної інформації, власники, виробники, зберігачі і споживачі інформаційної продукції та послуг, а також як посеред- ники у сфері науково-інформаційної діяльності. Стаття 4. Законодавство України у сфері науково-технічної інформації Відповідно до Конституції законодавство України у сфері науково-технічної інформації складається з Закону України «Про інформацію», цього Закону та інших актів законодавства. 121 Розділ II ПРАВОВИЙ РЕЖИМ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ Стаття 5. Право на науково-технічну інформацію 1. Усі громадяни України, юридичні особи, державні органи, органи місцевого і регіонального самоврядуван- ня відповідно до Конституції України і цього Закону мають право на відкриту науково-технічну інформацію, яке передбачає можливість вільного її одержання, зберігання, використання і поширення під час здійснення наукової, науково-дослідної, виробничої, громадської та іншої діяльності, що не забороняється чинним законодавством. 2. Режим доступу до відкритої науково-технічної інформації та інформації з обмеженим доступом регулюєть- ся чинним законодавством. Стаття 6. Права на науково-технічну інформацію 1. Права на науково-технічну інформацію охороняються відповідно до закону. 2. Підставою виникнення прав на науково-технічну інформацію є створення науково-технічної інформації своїми силами і за свій рахунок; виконання договору про створення науково-технічної інформації; виконання будь- якого договору, що містить умови переходу прав на інформацію до іншої особи. 3. Права на науково-технічну інформацію, створену кількома особами, визначаються договором, укладеним між творцями цієї інформації. 4. Права на науково-технічну інформацію, створену за рахунок коштів державного бюджету, визначаються державою шляхом прийняття загальних рішень і шляхом укладення договорів між державним органом, що здійснює фінансування, і виконавцем робіт із створення науково-технічної інформації. Права на науково-технічну інформацію, що належали фізичним та юридичним особам, можуть переходити до держави в разі передачі її до відповідних державних банків даних, фондів або архівів на договірній основі. (Стаття 6 в редакції Закону N 1170-VII від 27.03.2014) Стаття 7. Відносини між особами, яким належать права на науково-технічну інформацію, її споживачами і посередниками 1. Споживач науково-технічної інформації несе відповідальність за дотримання прав особи, якій належать права на цю інформацію. Споживач науково-технічної інформації не має права передачі одержаної науково-техніч- ної інформації третій особі, якщо це не обумовлено договором з особою, якій належать права на науково-технічну інформацію. Якщо споживач науково-технічної інформації одержав від особи, якій належать права на цю інформацію, або через посередника інформацію, що не відповідає умовам договору між ними, він має право вимагати безоплатно- го усунення недоліків у погоджений строк. У разі відмови особи, якій належать права на цю інформацію, або посередника добровільно задовольнити за- конні вимоги споживача спір вирішується в суді. 2. Особа, якій належать права на інформацію, здійснює свої права щодо науково-технічної інформації само- стійно або через посередника. Відносини між особою, якій належать права на інформацію, і посередником регу- люються договором. (Стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 762-IV від 15.05.2003; в редакції Закону № 1170-VII від 27.03.2014) Розділ III НАЦІОНАЛЬНА СИСТЕМА НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ Стаття 8. Визначення та склад національної системи науково-технічної інформації 1. Основною метою національної системи науково-технічної інформації є задоволення потреб громадян, юри- дичних осіб і держави в науково-технічній інформації. Національна система науково-технічної інформації – це організаційно-правова структура, за допомогою якої формується державна інформаційна політика, а також здійснюється координація робіт по створенню, користуван- ню, зберіганню та поширенню національних ресурсів науково-технічної інформації з урахуванням інтересів на- ціональної безпеки. 2. Національна система науково-технічної інформації складається з: спеціалізованих державних підприємств, установ, організацій, державних органів науково-технічної інформа- ції, наукових і науково-технічних бібліотек, об’єднаних загальносистемними зв’язками та обов’язками; підприємств будь-яких організаційно-правових форм, заснованих на приватній чи колективній власності, пред- метом діяльності яких є інформаційне забезпечення народного господарства і громадян України. Діяльність складових частин національної системи науково-технічної інформації здійснюється на основі дого- вірно-обумовленого поділу праці в її збиранні, накопичуванні, переробці, зберіганні, поширенні та використанні. 122 3. Структура національної системи науково-технічної інформації, завдання і функції її основних інформаційних ланок щодо виконання загальносистемних зобов’язань, їх права і обов’язки визначаються положеннями, що за- тверджуються спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює управління у сфері науково-технічної інформації. 4. Відносини між національною системою науково-технічної інформації України та системами науково-техніч- ної інформації інших держав будуються на основі угод і договорів. Стаття 9. Основні завдання національної системи науково-технічної інформації Основними завданнями національної системи науково-технічної інформації є: формування на основі вітчизняних і зарубіжних джерел довідково-інформаційних фондів, включаючи бази і банки даних, та інформаційне забезпечення юридичних та фізичних осіб; одержання, обробка, зберігання, поширення і використання інформації, одержаної в процесі науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності юридичних та фізичних осіб; організація надходження до України, обробка, зберігання і поширення зарубіжної науково-технічної інформа- ції на основі вивчення світового інформаційного ринку; підготовка аналітичних матеріалів, необхідних для прийняття державними органами, органами місцевого і ре- гіонального самоврядування рішень з питань науково-технічного, економічного і соціального розвитку країни; аналітично-синтетична обробка першоджерел, реферування опублікованих і не опублікованих на території України джерел науково-технічної та економічної інформації, створення на цій основі і поширення інформаційної продукції та послуг; розроблення і впровадження сучасних технологій в науково-інформаційну діяльність; організація пропаганди і сприяння широкому використанню досягнень науки і техніки, передового виробни- чого досвіду; створення загальнодоступної мережі бібліотек, інформаційних центрів громадського користування як бази для освіти, виробництва та наукових досліджень, системи реалізації прав громадян на культурний та фаховий розвиток. Стаття 10. Інформаційні ресурси національної системи науково-технічної інформації 1. Інформаційні ресурси національної системи науково-технічної інформації становлять сукупність довідково- інформаційних фондів з необхідним довідково-пошуковим апаратом і відповідними технічними засобами збері- гання, обробки і передачі, що є у володінні, розпорядженні, користуванні державних органів і служб науково- технічної інформації, наукових і науково-технічних бібліотек, комерційних центрів, підприємств, установ і організацій. 2. Інформаційні ресурси науково-технічної інформації, що є власністю держави, визнаються державними ре- сурсами науково-технічної інформації. Їх розподіл між різними державними органами, службами, установами та порядок обміну може регулюватися на рівні загальнодержавних та відомчих рішень через уповноважені на те структури. 3. У поповненні інформаційних ресурсів національної системи науково-технічної інформації беруть участь фізичні і юридичні особи України незалежно від форм власності. При цьому законодавством України можуть вста- новлюватись обов’язкові норми їх участі (крім тієї, що реалізується на договірних засадах). Використання органа- ми і службами науково-технічної інформації переданих їм підприємствами і організаціями матеріалів і технічної документації провадиться на умовах, встановлюваних підприємствами і організаціями – власниками цих матеріа- лів, крім випадків, коли законодавством не передбачено інше. Органи і служби науково-технічної інформації, яким передається така інформація, гарантують захист прав інтелектуальної власності, додержання комерційної таємни- ці, захист законних інтересів юридичних та фізичних осіб – творців інформації про науково-технічні досягнення. 4. Використання в процесі створення ресурсів науково-технічної інформації творів літератури, мистецтва і на- уки допускається за умов додержання авторського права. Це положення поширюється також на програмне забез- печення обчислювальної техніки і автоматизованих інформаційних систем. Стаття 11. Державна реєстрація, облік і використання результатів науково-технічної діяльності 1. Результати науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної та іншої науково-техніч- ної діяльності, фінансування якої повністю або частково здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, підлягають обов’язковій реєстрації та обліку. Порядок реєстрації та обліку визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в сфері науково-технічної інформації. 2. Права на результати науково-дослідних, дослідно-конструкторських, проектно-технологічних та інших робіт, що проводяться за рахунок власних коштів юридичних та фізичних осіб, належать цим особам і реєструються ними на добровільних засадах в державному органі науково-технічної інформації з наступним поширенням звітних матеріалів самостійно або через відповідні служби науково-технічної інформації на договірній основі. (Частина друга статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1170-VII від 27.03.2014) 123 3. Відомості про всі зареєстровані в Україні результати науково-технічної діяльності з зазначенням місцезна- ходження звітної документації та умов їх передачі розповсюджуються за запитом заінтересованих осіб та органі- зацій органами і службами науково-технічної інформації, відповідальними за реєстрацію цих результатів, крім випадків обмежень, пов’язаних із державною чи комерційною таємницею. Стаття 12. Організація надходження та використання зарубіжної науково-технічної інформації Придбання зарубіжної науково-технічної літератури і документації, баз і банків даних, необхідних для фор- мування державних ресурсів науково-технічної інформації, здійснюється як за безвалютним обміном, так і за ра- хунок інвалютних коштів органів і служб науково-технічної інформації. Для створення ресурсів зарубіжної науко- во-технічної інформації державних органів і наукових організацій, що фінансуються з бюджету, валютні кошти щорічно передбачаються в державному бюджеті цільовим призначенням. Розділ IV РИНОК НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ Стаття 13. Науково-технічна інформація як об’єкт товарних відносин Інформаційна продукція та послуги органів науково-технічної інформації, а також підприємств, установ, орга- нізацій, окремих громадян, які здійснюють науково-інформаційну діяльність, можуть бути об’єктами товарних відносин, що регулюються чинним законодавством. Ціни на інформаційну продукцію та послуги встановлюються договорами, за винятком випадків, передбачених цим Законом. Стаття 14. Формування ринку науково-технічної інформації 1. Органи науково-технічної інформації, підприємства, організації, громадяни, що здійснюють науково-інфор- маційну діяльність і вільно реалізують свою інформаційну продукцію та інформаційні послуги, є товаровиробни- ками, які беруть участь у створенні ринку на загальних підставах незалежно від форм власності. 2. Товаровиробник має право вчиняти будь-які дії стосовно реалізації своєї продукції, що не суперечать чин- ному законодавству. 3. Підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що здійснюють науково-інформаційну діяльність, є вільними у виборі постачальників інформації, форм відносин з ними, методів і видів інформування, а також номенклатури інформаційної продукції та послуг, крім випадків, коли власники цих підприємств, установ і організацій встановлюють певні вимоги щодо номенклатури продукції, сфери інформаційного обслуговування тощо. Стаття 15. Умови надання інформаційної продукції та послуг 1. Державні органи та служби науково-технічної інформації, які організують використання державних ресурсів науково-технічної інформації, здійснюють її пошук і передачу на безприбуткових засадах. У наукових і науково- технічних бібліотеках, які фінансуються з бюджету, науково-технічна інформація, що не потребує спеціального тематичного пошуку або копіювання, надається безплатно. 2. Огляди, аналітичні і фактографічні довідки, інші види інформаційної продукції, що готуються на основі аналізу, оцінки та узагальнення науково-технічної інформації (за винятком державних замовлень), реалізуються на комерційних засадах. Без отримання прибутку здійснюється репродукування друкованих творів у галузі науки і техніки з науковою, навчальною і освітньою метою відповідно до чинного законодавства. 3. Державні органи та служби науково-технічної інформації, інші інформаційні центри, фірми, підприємства, установи і організації, які формують ресурси науково-технічної інформації за рахунок власних коштів, надають інформаційну продукцію і послуги на комерційних засадах. 4. У ході здійснення купівлі-продажу інформаційної продукції повинні гарантуватись охорона прав інтелекту- альної власності, державної та комерційної таємниці, законні права та інтереси власника і виробника інформацій- ної продукції і послуг. Стаття 16. Відносини виробників і споживачів науково-технічної інформації Відносини між державними органами і службами науково-технічної інформації, підприємствами, установами і організаціями будь-яких форм власності, які здійснюють науково-інформаційну діяльність, і споживачами інфор- мації будуються на основі контрактів (договорів) та на інших формах угод, передбачених чинним законодавством. Контракт (договір) є основним документом, що регламентує відносини між виробником і споживачем інформації. На контрактній (договірній) основі можуть також здійснюватись інформаційне забезпечення, наукові дослі- дження і розробки для органів державної влади, крім випадків, коли діючими законами передбачено безплатне надання інформації цим органам. Розрахунки з зарубіжними партнерами здійснюються на договірних умовах і в порядку, встановленому зако- нодавством. 124 Розділ V ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ Стаття 17. Державна підтримка науково-інформаційної діяльності 1. Держава з метою створення та розвитку національної системи науково-технічної інформації забезпечує: створення державних мереж первинного збирання, обробки та зберігання усіх видів науково-технічної інфор- мації; проведення заходів для поширення і підвищення якісного рівня інформаційної продукції та послуг; фінансову, в тому числі валютну, підтримку надходження науково-технічної інформації до державних органів і служб науково-технічної інформації, наукових і науково-технічних бібліотек, створення їх мереж і відповідного технічного забезпечення; підготовку кадрів у сфері інформатики і науково-інформаційної діяльності через систему навчальних закладів вищої та середньої освіти, підвищення рівня інформаційної підготовки спеціалістів народного господарства; вільну конкуренцію між органами науково-технічної інформації, іншими підприємствами та організаціями усіх форм власності, які здійснюють науково-інформаційну діяльність; захист суб’єктів відносин в галузі науково-технічної інформації від прояву недобросовісної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах науково-інформаційної діяльності. (Абзац сьомий частини першої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1294-IV від 20.11.2003) 2. Держава сприяє відкритості та загальнодоступності науково-технічної інформації. Обмеження щодо доступу, поширення та використання інформації, яка є державною або іншою таємницею, що охороняється законом, визначаються законами України. 3. Держава підтримує міжнародне співробітництво у сфері науково-технічної інформації, створює для цього правові і економічні умови та сприяє здійсненню суб’єктами науково-інформаційної діяльності вільних і рівно- правних відносин з міжнародними організаціями і установами, якщо це не суперечить чинному законодавству України. 4. Держава сприяє формуванню, зберіганню і ефективному використанню державних ресурсів науково-техніч- ної інформації шляхом: створення реєстраційно-облікового механізму, який забезпечує збирання, обробку і поширення відомостей про виконані за рахунок коштів державного бюджету наукові дослідження і розробки, дисертації та інші види науково- технічних робіт, про нові види продукції, бази і банки даних; проведення пільгової податкової та фінансово-кредитної політики щодо послуг з надання науково-технічної інформації споживачеві та передачі інформації про науково-технічні досягнення державним органам і службам науково-технічної інформації; виділення коштів і матеріально-технічних засобів для роботи над створенням і розвитком державних ресурсів науково-технічної інформації та їх використанням, а також для міжгалузевого обміну інформацією про науково- технічні досягнення; створення механізму зберігання інформаційних ресурсів, баз і банків даних, сформованих в державних орга- нізаціях та органах управління, їх відповідної передачі іншим установам в разі ліквідації або реорганізації; впровадження економічних механізмів створення і підтримки підприємств, заснованих на приватній чи колек- тивній власності, які здійснюють інформаційну діяльність, та їх інтеграції в національну систему науково-техніч- ної інформації. Стаття 18. Державне управління у сфері науково-технічної інформації Кабінет Міністрів України визначає орган державного управління, який забезпечує організацію діяльності у сфері науково-технічної інформації, здійснює функціональне управління національною системою науково-тех- нічної інформації, формує і реалізує політику в цій сфері. Стаття 19. Відповідальність за порушення законодавства України про науково-технічну інформацію Порушення законодавства України про науково-технічну інформацію тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством. Розділ VI МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ Стаття 20. Міжнародна інформаційна діяльність Міжнародне співробітництво у сфері науково-технічної інформації та міжнародна інформаційна діяльність регулюються згідно з чинним законодавством. Стаття 21. Міждержавний обмін науково-технічною інформацією 1. Міждержавний обмін науково-технічною інформацією здійснюється відповідно до угод, підписаних Україною. 125 2. Держава забезпечує відкритий і рівноправний доступ своїх громадян і громадян держав – партнерів за уго- дами до інформаційних ресурсів спільного користування. 3. Уряд України визначає національний інформаційний центр, який координує міждержавний обмін науково- технічною інформацією. Стаття 22. Діяльність іноземних фізичних та юридичних осіб в Україні у сфері науково-технічної інформації Іноземні юридичні та фізичні особи, а також особи без громадянства можуть інвестувати розвиток сфери на- уково-технічної інформації України відповідно до чинного законодавства. Стаття 23. Забезпечення суверенітету України у сфері науково-технічної інформації Суверенітет України у сфері науково-технічної інформації забезпечується: організацією та державною підтримкою власних інформаційних систем і наданням для них можливостей шу- кати, фіксувати, отримувати, оброблювати і поширювати в інтересах суспільства науково-технічну інформацію, вироблену в Україні або в інших країнах світу; встановленням власності держави на ресурси науково-технічної інформації, що формуються за рахунок коштів бюджету; створенням і розвитком національної системи науково-технічної інформації; організацією доступу інших держав до інформаційних ресурсів України на основі укладання угод та договорів про їх спільне використання, ліцензуванням і квотуванням науково-технічної інформації, яка може бути викорис- тана за межами України для виготовлення зброї, військової техніки, наукоємної продукції; організацією належної системи охорони та зберігання інформації. Президент України Л. КРАВЧУК м. Київ, 25 червня 1993 року № 3322-XII ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО НАУКОВУ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНУ ЕКСПЕРТИЗУ (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, № 9, ст. 56) Вводиться в дію Постановою ВР № 52/95-ВР від 10.02.95, ВВР, 1995, № 9, ст. 57 Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1069-XIV від 21.09.99, ВВР, 1999, № 45, ст. 400 № 3421-IV від 09.02.2006, ВВР, 2006, № 22, ст. 199 № 5460-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 2–3, ст. 41 Цей Закон визначає правові, організаційні і фінансові основи експертної діяльності в науково-технічній сфері, а також загальні основи і принципи регулювання суспільних відносин у галузі організації та проведення наукової та науково-технічної експертизи з метою забезпечення наукового обгрунтування структури і змісту пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, наукових, науково-технічних, соціально-економічних, екологічних програм і проектів, визначення напрямів науково-технічної діяльності, аналізу та оцінки ефективності використання науко- во-технічного потенціалу, результатів досліджень. Розділ I ПРЕДМЕТ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ Стаття 1. Поняття наукової і науково-технічної експертизи Наукова і науково-технічна експертиза – це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка науково-технічного рівня об’єктів експертизи і підготовка обгрунтованих висновків для прийняття рішень щодо таких об’єктів. 126 Наукова і науково-технічна експертиза у сфері науково-технічних розробок та дослідно-конструкторських робіт, фундаментальних і прикладних досліджень, у тому числі на стадії їх практичного застосування (впроваджен- ня, використання, наслідки використання тощо), проводиться науково-дослідними організаціями та установами, вищими навчальними закладами, іншими організаціями та окремими юридичними і фізичними особами які акре- дитовані на цей вид діяльності. (Частина друга статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1069-XIV від 21.09.99) Стаття 2 Завдання наукової і науково-технічної експертизи Основними завданнями наукової і науково-технічної експертизи є: об’єктивне, комплексне дослідження об’єктів експертизи; перевірка відповідності об’єктів експертизи вимогам і нормам чинного законодавства; оцінка відповідності об’єктів експертизи сучасному рівню наукових і технічних знань, тенденціям науково- технічного прогресу, принципам державної науково-технічної політики, вимогам екологічної безпеки, економічної доцільності; аналіз рівня використання науково-технічного потенціалу, оцінка результативності науково-дослідних робіт і дослідно-конструкторських розробок; прогнозування науково-технічних, соціально-економічних і екологічних наслідків реалізації чи діяльності об’єкта експертизи; підготовка науково обгрунтованих експертних висновків. Стаття 3. Принципи наукової і науково-технічної експертизи Основними принципами наукової і науково-технічної експертизи є: компетентність і об’єктивність осіб, установ та організацій, що проводять експертизу; врахування світового рівня науково-технічного прогресу, норм і правил технічної та екологічної безпеки, вимог стандартів, міжнародних угод; експертиза громадської думки з питання щодо предмету експертизи, її об’єктивна оцінка; відповідальність за достовірність і повноту аналізу, обгрунтованість рекомендацій експертизи. Стаття 4. Суб’єкти наукової і науково-технічної експертизи Суб’єктами наукової і науково-технічної експертизи є замовники, організатори експертизи, а також експерти. Замовниками наукової і науково-технічної експертизи можуть бути державні органи і органи місцевого само- врядування, підприємства, установи і організації, громадяни, заінтересовані у проведенні такої експертизи. (Частина друга статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1069-XIV від 21.09.99, № 5460-VI від 16.10.2012) Замовники можуть вступати у відносини з експертами безпосередньо або через організаторів експертизи на підставі договорів або доручень. Замовники наукової і науково-технічної експертизи формують завдання на проведення експертизи, забезпечу- ють оплату витрат на її проведення, оплату праці експертів або послуг організаторів експертизи. Організаторами наукової та науково-технічної експертизи є фізичні та юридичні особи, які на підставі дору- чення або договору з замовниками організовують та проводять експертизу і подають експертні висновки. Експертизу можуть проводити: органи виконавчої влади у межах своєї компетенції; (Абзац другий частини шостої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1069-XIV від 21.09.99) підприємства, установи та організації всіх форм власності, тимчасові творчі колективи, що здійснюють науко- ву і науково-технічну діяльність, спеціалізовані експертні організації; окремі експерти, групи експертів та експертні ради. (Абзац четвертий частини шостої статті 4 в редакції Закону № 1069-XIV від 21.09.99) Експертами є фізичні особи, які мають високу кваліфікацію, спеціальні знання і безпосередньо здійснюють наукову чи науково-технічну експертизу та несуть персональну відповідальність за достовірність і повноту аналі- зу, обгрунтованість рекомендацій відповідно до вимог завдання на проведення експертизи. Експертні ради обов’язково створюються для проведення наукової і науково-технічної експертизи проектів міждержавних, державних цільових програм. (Статтю 4 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 1069-XIV від 21.09.99; в редакції Закону № 3421-IV від 09.02.2006) Не дозволяється поєднання в одній особі функцій автора розробки чи іншим чином заінтересованої особи та її експерта. Стаття 5. Об’єкти наукової та науково-технічної експертизи Об’єктами наукової та науково-технічної експертизи можуть бути: діючі об’єкти техніки (в тому числі військової) та промисловості, споруди, природні об’єкти тощо, стосовно яких виникає потреба отримати науково обгрунтовані експертні висновки; 127 проекти, програми, пропозиції різного рівня, щодо яких необхідно провести науково обгрунтований аналіз і дати висновок про доцільність їх прийняття, впровадження, подальшого використання тощо. Обов’язковій науковій і науково-технічній експертизі підлягають: державні цільові наукові і науково-технічні програми; (Абзац другий частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3421-IV від 09.02.2006) міждержавні наукові і науково-технічні програми, що реалізуються на підставі міжнародних договорів України в межах її території; галузеві і міжгалузеві програми у сфері наукової і науково-технічної діяльності; інноваційні програми та проекти державного значення. З ініціативи організацій та установ, до компетенції яких належить вирішення відповідних питань, експертизі підлягають: окремі науково-технічні проекти; науково-технічна продукція; науково-дослідні роботи (фундаментальні та прикладні дослідження) в усіх галузях наукової діяльності; дослідно-конструкторські роботи (комплекс робіт, що виконуються на основі технічних завдань з метою роз- роблення дослідно-конструкторської документації); наукові праці у вигляді спеціально підготовлених рукописів, наукових доповідей, опублікованих монографій чи посібників; процес впровадження результатів наукових досліджень і розробок, інші види наукової та науково-технічної діяльності, що сприяють прискоренню науково-технічного прогресу; дисертаційні дослідження, науково-технічна документація на раціоналізаторські пропозиції, винаходи; права на об’єкти інтелектуальної власності, включаючи їх вартісну оцінку; (Частину третю статті 5 доповнено абзацом дев’ятим згідно із Законом № 1069-XIV від 21.09.99) ефективність науково-технічних та інноваційних проектів; (Частину третю статті 5 доповнено абзацом десятим згідно із Законом № 1069-XIV від 21.09.99) інші об’єкти наукової і науково-технічної діяльності, щодо яких виникає потреба у проведенні експертизи, отриманні науково обгрунтованих експертних висновків. (Абзац одинадцятий частини третьої статті 5 в редакції Закону № 1069-XIV від 21.09.99) Стаття 6. Підстави для проведення наукової і науково-технічної експертизи Підставами для проведення наукової та науково-технічної експертизи є: рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень; (Абзац другий статті 6 в редакції Закону № 1069-XIV від 21.09.99) договори на проведення наукової та науково-технічної експертизи, укладені підприємствами, установами та організаціями, фізичними особами. Стаття 7. Державна акредитація фізичних та юридичних осіб на право проведення наукової і науково-технічної експертизи Фізичні особи, які на постійній або професійній основі здійснюють діяльність, пов’язану з наданням експерт- них послуг, крім осіб, зазначених у частині другій цієї статті, та юридичні особи, статутом яких передбачено таку діяльність, повинні пройти державну акредитацію і отримати свідоцтво, що підтверджує кваліфікацію його отри- мувача з питання організації та проведення наукової і науково-технічної експертизи. Порядок проведення державної акредитації фізичних і юридичних осіб на право проведення наукової і науко- во-технічної експертизи, форму свідоцтва на право проведення такої експертизи та перелік документів державно- го зразка, що дають фізичним особам право на провадження експертної діяльності і надання експертних послуг без отримання свідоцтва, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування дер- жавної політики у сфері науки. (Частина друга статті 7 в редакції Закону № 5460-VI від 16.10.2012) Державну акредитацію фізичних і юридичних осіб на право проведення наукової і науково-технічної експер- тизи проводить центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері наукової, науково- технічної діяльності. (Частина статті 7 в редакції Закону № 5460-VI від 16.10.2012) (Стаття 7 в редакції Закону № 1069-XIV від 21.09.99) Стаття 8. Законодавство України про наукову і науково-технічну експертизу Законодавство України про наукову і науково-технічну експертизу складається з цього Закону та інших актів законодавства України, що регулюють відносини у сфері наукової і науково-технічної експертизи. 128 Розділ II ФОРМИ І ВИДИ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ Стаття 9. Форми наукової і науково-технічної експертизи Наукова і науково-технічна експертиза проводиться у формі державної, громадської та іншої експертизи. Стаття 10. Державна наукова і науково-технічна експертиза Державну наукову і науково-технічну експертизу проводять: органи виконавчої влади; державні підприємства, установи та організації. (Абзац другий частини першої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1069-XIV від 21.09.99; частина перша статті 10 в редакції Закону № 5460-VI від 16.10.2012) Проведення державної наукової і науково-технічної експертизи є обов’язковим щодо державних цільових і між- державних науково-технічних програм. (Частина друга статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3421-IV від 09.02.2006) Стаття 11. Громадська наукова і науково-технічна експертиза Громадська наукова і науково-технічна експертиза може проводитися у будь-якій сфері наукової і науково-тех- нічної діяльності, що потребує врахування громадської думки, з ініціативи громадськості, об’єднань громадян, трудових колективів на основі договорів на проведення громадської наукової і науково-технічної експертизи. Стаття 12. Інші наукові і науково-технічні експертизи Наукову і науково-технічну експертизу можуть проводити наукові і науково-технічні установи, підприємства та організації різних форм власності і підпорядкування, а також спеціально створені експертні організації, статут- на діяльність яких передбачає проведення наукових і науково-технічних експертиз, з ініціативи фізичних та юри- дичних осіб, заінтересованих в отриманні експертних висновків. Стаття 13. Види наукової і науково-технічної експертизи Об’єкти наукової і науково-технічної експертизи можуть передаватися на попередню, первинну, повторну, до- даткову, контрольну наукову і науково-технічну експертизи. Стаття 14. Попередня наукова і науково-технічна експертиза Попередня наукова і науково-технічна експертиза проводиться з метою з’ясування відповідності формальних ознак об’єкта експертизи встановленим нормам і правилам технічної та екологічної безпеки, вимогам стандартів тощо. Попередню наукову і науково-технічну експертизу проводять, як правило, установи та організації – замов- ники експертизи силами своїх спеціалізованих підрозділів або шляхом залучення незалежних експертів. Стаття 15. Первинна наукова і науково-технічна експертиза Первинна наукова і науково-технічна експертиза передбачає здійснення всіх необхідних заходів у процесі під- готовки обгрунтованого висновку щодо об’єктів експертизи, які передаються заінтересованими фізичними та юридичними особами – замовниками експертизи на аналіз та оцінку науковим та науково-технічним експертним організаціям, установам, експертам або колективам експертів. Стаття 16. Повторна наукова і науково-технічна експертиза Повторна наукова і науково-технічна експертиза може проводитися: у разі порушення встановлених вимог і правил під час проведення первинної експертизи; на вимогу замовника експертизи чи автора розробки за наявності обгрунтованих претензій до висновку пер- винної експертизи. Стаття 17. Додаткова наукова і науково-технічна експертиза Додаткова наукова і науково-технічна експертиза проводиться стосовно об’єктів, щодо яких відкрилися нові наукові і науково-технічні обставини. Стаття 18. Контрольна наукова і науково-технічна експертиза Контрольна наукова і науково-технічна експертиза здійснюється з ініціативи замовника для перевірки висновків первинної експертизи або з ініціативи фізичних чи юридичних осіб, заінтересованих у спростуванні окремих по- ложень, частин або в цілому висновків раніше проведених експертиз. 129 Розділ III ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ СУБ’ЄКТІВ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ Стаття 19. Права та обов’язки замовника наукової і науково-технічної експертизи Замовник наукової і науково-технічної експертизи має право: заявляти про необхідність проведення попередньої, первинної, повторної, додаткової або контрольної наукової і науково-технічної експертизи; порушувати клопотання про заміну експертів, одержувати консультації щодо проведення наукової і науково- технічної експертизи; одержувати інформацію про хід проведення наукової і науково-технічної експертизи на всіх стадіях експерт- ного процесу, подавати організатору письмові або усні пояснення, зауваження, рекомендації щодо проведення наукової і науково-технічної експертизи; знайомитися з висновками наукової і науково-технічної експертизи; (Абзац п’ятий частини першої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1069-XIV від 21.09.99) використовувати результати і матеріали експертизи у своїй діяльності, в тому числі з комерційною метою, якщо інше не передбачено договором на проведення експертизи; створювати банки даних про організаторів експертизи, заносити до них оцінки якості виконаних експертних робіт. Збирання та поширення інформації стосовно фізичних та юридичних осіб – суб’єктів наукової і науково-тех- нічної експертизи здійснюється лише за їх згодою, якщо інше не обумовлено договором або дорученням на про- ведення експертизи. Результати, матеріали та висновки наукової і науково-технічної експертизи являють собою науково-технічну продукцію, власність на яку належить замовникові, якщо інше не передбачено договором між замовником і орга- нізаторами експертизи. Замовник наукової і науково-технічної експертизи зобов’язаний: подавати на наукову і науково-технічну експертизу відповідні об’єкти і супровідні матеріали до них, а в перед- бачених цим Законом випадках – висновки попередньої наукової і науково-технічної експертизи; сприяти організаторам наукової і науково-технічної експертизи у проведенні всебічного, об’єктивного, науко- во обгрунтованого комплексного аналізу об’єктів експертизи, виробленні незалежної експертної оцінки; передавати у встановлені договором або дорученням терміни організаторам наукової і науково-технічної екс- пертизи необхідні матеріали, розрахунки, дані, додаткові відомості, що стосуються об’єктів експертизи; використовувати у своїй діяльності рекомендації наукової і науково-технічної експертизи при прийнятті рішень щодо об’єктів експертизи та подавати у випадках, передбачених цим Законом, об’єкти експертизи та супровідні матеріали до них на повторну або додаткову експертизу; забезпечувати у передбачених договором випадках анонімність експертів; відшкодовувати моральну та матеріальну шкоду, заподіяну своїми неправомірними діями. Стаття 20. Права та обов’язки організаторів наукової і науково-технічної експертизи Організатор наукової та науково-технічної експертизи має право здійснювати всі необхідні заходи з метою організації та проведення експертизи на підставі доручень або договорів згідно з чинним законодавством. Організатор наукової і науково-технічної експертизи зобов’язаний: пред’явити на вимогу замовника при укладанні договору на проведення експертизи свідоцтва або документи, що їх замінюють, які підтверджують досвід і рівень кваліфікації експертів, які залучатимуться до проведення екс- пертизи; (Абзац другий частини другої статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1069-XIV від 21.09.99) забезпечувати комплексне, якісне та ефективне проведення наукової і науково-технічної експертизи; інформувати замовника у визначений договором термін про створення в ході проведення експертизи об’єктів авторського права і промислової власності; не допускати без згоди замовника розголошення інформації, що міститься у матеріалах, залучених для про- ведення експертизи, думок експертів, висновків наукової і науково-технічної експертизи, не затверджених і не оголошених у встановленому порядку; дотримувати вимог авторського права і права на об’єкти промислової власності стосовно об’єктів експертизи та матеріалів, наданих для підготовки експертних висновків; використовувати досягнення світової науки і міжнародного науково-технічного співробітництва для оцінки об’єктів експертизи та в процесі підготовки висновків наукової і науково-технічної експертизи; своєчасно інформувати замовника про можливі конфлікти, особисту заінтересованість або особливі зв’язки з особами чи організаціями, заінтересованими в тих чи інших висновках експертизи або рішеннях за наслідками експертизи. 130 Стаття 21. Права та обов’язки експерта наукової і науково-технічної експертизи Експерт наукової і науково-технічної експертизи має право: вільно викладати особисту думку з питань експертного аналізу, наукової і науково-технічної експертизи; брати участь у проведенні експертного аналізу і оцінці об’єктів на всіх стадіях наукової і науково-технічної експертизи; брати участь у проведенні експертизи або відмовитися від участі в ній, якщо це не пов’язано з прямим вико- нанням службових обов’язків; (Частину першу статті 21 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом № 1069-XIV від 21.09.99) вимагати надання додаткових матеріалів, розрахунків і обгрунтувань, необхідних для підготовки об’єктивних висновків; одержувати стосовно об’єкта експертизи достовірні відомості, довідкові та інформаційні матеріали, в тому числі й такі, що не підлягають розголошенню. Порядок проведення експертизи в цьому випадку, зокрема правила допуску експерта та міра відповідальності за розголошення отриманої інформації, встановлюються відповідними актами законодавства; (Абзац шостий частини першої статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1069-XIV від 21.09.99) обнародувати у засобах масової інформації підготовлені висновки наукової і науково-технічної експертизи, якщо це передбачено дорученням або договором на проведення експертизи. Договором на проведення наукової і науково-технічної експертизи можуть передбачатися й інші права експер- та, якщо вони не суперечать цьому Законові. Особисті немайнові права на результати, матеріали та висновки наукової і науково-технічної експертизи на- лежать експерту, творчою працею якого їх створено. Права експерта виникають на підставі укладеного з ним договору, доручення на проведення експертизи або його службових обов’язків, якщо експертиза здійснюється як службове завдання. Під час проведення державної наукової і науково-технічної експертизи експерти мають вільний доступ до дер- жавних баз даних, інших джерел науково-технічної інформації стосовно питань, пов’язаних з об’єктом експертизи. Держава гарантує реалізацію прав експерта наукової і науково-технічної експертизи. Порушені права експерта наукової і науково-технічної експертизи підлягають поновленню в судовому порядку, а винні в цьому порушенні особи несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку. Експерт наукової і науково-технічної експертизи зобов’язаний: пред’являти на вимогу замовника або організатора наукової чи науково-технічної експертизи свідоцтва або документи, що їх замінюють, та які підтверджують його досвід та рівень кваліфікації; (Абзац другий частини восьмої статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1069-XIV від 21.09.99) не допускати розголошення інформації, що міститься у матеріалах експертизи, якщо інше не передбачено до- говором або дорученням на проведення експертизи. Експерт наукової і науково-технічної експертизи не має права приймати від фізичних та юридичних осіб, за- інтересованих у певних висновках експертизи, коштовні подарунки, грошову винагороду тощо. Експерт наукової і науково-технічної експертизи несе відповідальність за несвоєчасне, неякісне і протиправне проведення наукової і науково-технічної експертизи, невиконання умов договору на її проведення. Розділ IV ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ Стаття 22. Договір на проведення наукової і науково-технічної експертизи Основним юридичним документом, що регламентує відносини між замовником і організатором у сфері науко- вої і науково-технічної експертизи, є договір на її проведення. У договорі на проведення наукової і науково-технічної експертизи визначаються: сторони договору; предмет і об’єкти експертизи; умови проведення експертизи; права та обов’язки сторін; термін проведення експертизи; термін, протягом якого висновки експертизи зберігають чинність залежно від характеру об’єкта експертизи; по- рядок розрахунків; умови, що впливають на зміну або припинення договірних відносин; відповідальність за неви- конання або неналежне виконання умов договору; відповідальність за достовірність висновку експертизи, термін дії такої відповідальності та конкретні особи, на яких вона покладається стосовно окремих розділів або за експер- тизу в цілому, інші суттєві умови, які випливають із специфіки об’єкта експертизи. Стаття 23. Термін проведення наукової і науково-технічної експертизи Термін проведення наукової і науково-технічної експертизи визначається договором або дорученням на її про- ведення залежно від характеру та складності об’єкта експертизи. Стаття 24. Висновок державної наукової і науково-технічної експертизи Висновок державної наукової і науково-технічної експертизи є обов’язковим для прийняття фізичними і юри- дичними особами до розгляду та врахування при обгрунтуванні структури і змісту пріоритетних напрямів розвитку 131 науки і техніки, наукових і науково-технічних, соціально-економічних, екологічних програм і проектів, реалізації наукової і науково-технічної діяльності, аналізі ефективності використання науково-технічного потенціалу. Стаття 25. Висновки громадської та інших наукових і науково-технічних експертиз Висновки громадської та інших наукових і науково-технічних експертиз мають, як правило, рекомендаційний характер. Вони беруться до уваги державними органами поряд з висновками державної наукової і науково-техніч- ної експертизи при прийнятті рішень про реалізацію науково-технічних програм, проектів, використання іншої науково-технічної продукції та розробок. (Частину другу статті 25 виключено на підставі Закону № 1069-XIV від 21.09.99) Стаття 26. Термін чинності висновків наукової і науково-технічної експертизи Висновки наукової і науково-технічної експертизи зберігають чинність протягом терміну, визначеного догово- ром або дорученням щодо її проведення. Висновки експертизи, які не було реалізовано протягом установленого терміну, втрачають чинність, а відповідні об’єкти підлягають повторній науковій і науково-технічній експертизі. Доцільність проведення повторної експертизи щодо об’єктів, які не підлягають обов’язковій експертизі, визна- чається замовником. Стаття 27. Спростування висновків наукової і науково-технічної експертизи Фізичні і юридичні особи, заінтересовані у спростуванні окремих положень або в цілому висновків наукової і науково-технічної експертизи, подають обгрунтовану письмову заяву замовникові цієї експертизи. Замовник, який приймав рішення про проведення первинної наукової і науково-технічної експертизи, зобов’я- заний протягом місяця розглянути подану заяву і прийняти обгрунтоване рішення про проведення повторної, до- даткової чи контрольної експертизи із залученням незалежних експертів або про відмову від такого проведення. Забороняється залучати до проведення контрольної експертизи фахівців, які брали участь у проведенні пер- винної наукової і науково-технічної експертизи. Висновки контрольної експертизи, організованої за згодою замовника і заінтересованих осіб, які відповідають висновкам первинної експертизи, є остаточними і розглядаються у процесі прийняття рішень відповідними орга- нами. Якщо між висновками первинної і контрольної експертизи є розбіжності, замовник зобов’язаний продовжи- ти експертну роботу. Розділ V ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ. КОМПЕТЕНЦІЯ МІСЦЕВИХ ДЕРЖАВНИХ АДМІНІСТРАЦІЙ ТА ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ Стаття 28. Державне управління у сфері наукової і науково-технічної експертизи Державне управління у сфері наукової і науково-технічної експертизи здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері науки, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері наукової, науково-технічної ді- яльності. До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері наукової і науково-технічної діяльності належать: визначення форм та правил фінансового забезпечення наукової і науково-технічної експертизи; ініціювання проведення попередньої, первинної, повторної, додаткової, контрольної державної наукової і на- уково-технічної експертизи; здійснення інших повноважень у сфері наукової і науково-технічної експертизи відповідно до законів. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфе- рі науки, належать: визначення порядку проведення державної акредитації фізичних і юридичних осіб на право проведення науко- вої і науково-технічної експертизи, форми свідоцтва на право проведення наукової і науково-технічної експертизи та переліку документів державного зразка, що дають фізичним особам право на провадження експертної діяльнос- ті і надання експертних послуг без отримання свідоцтва; визначення спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, порядку фінансування наукової і науково-технічної експертизи, що проводиться за рахунок коштів дер- жавного бюджету; здійснення інших повноважень у сфері наукової і науково-технічної експертизи відповідно до законів. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері наукової, на- уково-технічної діяльності, належать: участь у проведенні державної наукової і науково-технічної експертизи проектів міждержавних, державних цільових програм, інноваційних проектів, проектів технологічних парків та завдань (проектів) інформатизації; 132 проведення державної акредитації фізичних і юридичних осіб на право проведення наукової і науково-техніч- ної експертизи, видача свідоцтв на право проведення наукової і науково-технічної експертизи; здійснення інших повноважень відповідно до законів. (Стаття 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1069-XIV (1069-14) від 21.09.99; в редакції Закону № 5460-VI від 16.10.2012) Стаття 29. Компетенція місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері наукової і науково-технічної експертизи Місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад: організовують проведення наукової і науково-технічної експертизи на підставі рішень, прийнятих відповід- ними місцевими радами або місцевими референдумами; ініціюють проведення наукової і науково-технічної експертизи з питань, щодо яких вони приймають рішення, з визначенням обсягів витрат на проведення експертизи та джерел фінансування; здійснюють інші повноваження відповідно до законів. (Стаття 29 в редакції Закону № 5460-VI від 16.10.2012) Стаття 30. Компетенція місцевих рад у сфері наукової і науково-технічної експертизи Місцеві ради: ініціюють проведення наукової і науково-технічної експертизи з питань, щодо яких вони приймають рішення, з визначенням обсягів витрат на проведення експертизи та джерел фінансування; здійснюють інші повноваження відповідно до законів. (Стаття 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1069-XIV від 21.09.99; в редакції Закону № 5460-VI від 16.10.2012) Розділ VI ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ Стаття 31. Фінансування державної наукової і науково-технічної експертизи Проведення державної наукової і науково-технічної експертизи фінансується за рахунок державного бюджету, позабюджетних фондів або коштів замовника. Кошти на проведення державної наукової і науково-технічної експертизи передбачаються в межах асигнувань на виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт і виділяються окремим рядком. Експертиза, яку за дорученням державних органів проводить державна установа (організація), що перебуває на державному бюджеті, може фінансуватися за рахунок бюджетних коштів, передбачених на утримання цієї ор- ганізації. Діяльність спеціалізованих державних експертних організацій, що здійснюють наукову і науково-технічну експертизу на замовлення фізичних та юридичних осіб на платних засадах, підлягає обов’язковій державній акре- дитації у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері науки. (Частина четверта статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1069-XIV від 21.09.99, № 5460-VI від 16.10.2012) Наукові організації академій наук України, заснованих на державній власності, вищі навчальні заклади, атес- товані центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері науки, провідні науково-технічні установи галузевих міністерств і інших центральних органів виконавчої влади можуть здійснювати спеціалізовану експертну діяльність без додаткової державної акредитації на підставі статутних по- ложень, якими така діяльність передбачається. (Частина п’ята статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1069-XIV від 21.09.99, № 5460-VI від 16.10.2012) Стаття 32. Фінансування громадської наукової і науково-технічної експертизи Фінансування громадської наукової і науково-технічної експертизи здійснюється за рахунок коштів замовни- ків – об’єднань громадян, фондів, інших науково-технічних товариств, з ініціативи яких вона проводиться, а також за рахунок цільових добровільних внесків громадян, підприємств, установ та організацій. Стаття 33. Фінансування інших наукових і науково-технічних експертиз Фінансування інших наукових і науково-технічних експертиз здійснюється згідно з договором на її проведення за рахунок коштів замовника експертизи, інших заінтересованих фізичних і юридичних осіб. Надання експертних послуг підприємницькими структурами на платній основі має бути передбачено їх статутами. 133 Стаття 34. Матеріальне стимулювання експертів у сфері наукової і науково-технічної експертизи У сфері державної наукової і науково-технічної експертизи фінансову підтримку діяльності експертів забез- печує держава. В усіх інших випадках матеріальне стимулювання експертів наукової і науково-технічної експертизи здійсню- ється за рахунок коштів замовника експертизи або інших організацій і установ за дорученням замовника. Максимальний розмір коштів, що спрямовуються на покриття витрат на експертизу, не може перевищувати: для експертизи наукових і науково-технічних програм та проектів – 1,5 відсотка кошторису витрат, передбаче- них на їх виконання; для експертизи виконаних науково-дослідних або проектно-конструкторських робіт – 3 відсотки вартості об- сягу виконаних робіт. Розділ VII ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ Стаття 35. Правопорушення у сфері наукової і науково-технічної експертизи Правопорушеннями у сфері наукової і науково-технічної експертизи вважаються: невиконання вимог цього Закону та умов договору щодо проведення наукової і науково-технічної експертизи; проведення наукової і науково-технічної експертизи всупереч її основному цільовому призначенню, визначе- ному в договорі на проведення експертизи; фальсифікація висновків наукової і науково-технічної експертизи; прийняття рішень без проведення наукової і науково-технічної експертизи у випадках, коли законодавством встановлено, що проведення такої експертизи є обов’язковим; надання платних послуг у галузі наукової і науково-технічної експертизи підприємствами, установами, орга- нізаціями, тимчасовими експертними колективами, статутами яких така діяльність не передбачається; вчинення дій, що перешкоджають організації та проведенню наукової і науково-технічної експертизи, або не- законна відмова в наданні експертним установам, організаціям і тимчасовим експертним колективам необхідної інформації та матеріалів; невиконання умов договору або доручення на проведення наукової і науково-технічної експертизи; умисне примушування або створення для експертів і експертних комісій обставин, які зумовлюють незаконне чи необ’єктивне проведення наукової і науково-технічної експертизи або підготовку необгрунтованих чи свідомо недостовірних висновків; дискредитація або переслідування експертів за підготовлені ними висновки, несприят- ливі для особи чи організації, які їх дискредитують або переслідують; залучення до проведення наукової і науково-технічної експертизи науково-дослідних робіт і науково-технічних розробок посадових осіб та фахівців, які є їх авторами або безпосередньо заінтересованими особами; порушення суб’єктами експертизи авторського права і прав на об’єкти промислової власності стосовно об’єкта експертизи, результатів експертизи, порушення умов конфіденційності щодо інформації, отриманої експертом у процесі експертної роботи. Особи, винні у вчиненні зазначених правопорушень у сфері наукової і науково-технічної експертизи, притяга- ються до дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної та кримінальної відповідальності відповідно до законів. (Частина друга статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) Розділ VIII МІЖНАРОДНІ НАУКОВІ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНІ ЕКСПЕРТИЗИ Стаття 36. Міжнародне співробітництво у сфері наукової і науково-технічної експертизи Співробітництво України з іншими державами у сфері наукової і науково-технічної експертизи здійснюється відповідно до міжнародних договорів України. Стаття 37. Міжнародні договори у сфері наукової і науково-технічної експертизи Якщо міжнародними договорами України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачаються законодавством України про наукову і науково-технічну експертизу, то застосовуються правила міжнародних договорів. Президент України Л. КУЧМА м. Київ, 10 лютого 1995 року № 51/95-ВР 134 ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ТРАНСФЕРУ ТЕХНОЛОГІЙ (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, № 45, ст.434) Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2289-VI від 01.06.2010, ВВР, 2010, № 33, ст. 471 № 2756-VI від 02.12.2010, ВВР, 2011, № 23, ст. 160 В редакції Закону № 5407-VI від 02.10.2012, ВВР, 2013, № 47, ст. 644 (У зв’язку з викладенням цього Закону у новій редакції Законом № 5407-VI від 02.10.2012, зміни по Закону № 5460-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 2–3, ст. 41 внесені не будуть) Із змінами, внесеними згідно із Законом № 766-VIII від 10.11.2015, ВВР, 2015, № 52, ст. 482 Цей Закон визначає правові, економічні, організаційні та фінансові засади державного регулювання діяльнос- ті у сфері трансферу технологій і спрямований на забезпечення ефективного використання науково-технічного та інтелектуального потенціалу України, технологічності виробництва продукції, охорони майнових прав на вітчиз- няні технології та/або їх складові на території держав, де планується або здійснюється їх використання, розширен- ня міжнародного науково-технічного співробітництва у цій сфері. Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначення термінів 1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: 1) високі технології – технології, розроблені на основі новітніх наукових знань, які за своїм технологічним рівнем перевищують кращі вітчизняні та іноземні аналоги і конкурентоспроможні на світовому ринку наукомісткої продукції; 2) договір про трансфер технології – договір, укладений у письмовій формі між особами, яким належать та/ або яким повністю чи частково передаються майнові права на технологію або її складові; 3) документація – зафіксована на матеріальному носії інформація про технологію та її складові (нормативна, науково-технічна, проектна, конструкторська, технологічна документація, звіти про результати виконання патентно- кон’юнктурних, наукових, науково-дослідних, конструкторських і проектних робіт, державних випробувань скла- дових технології), наявність якої забезпечує їх використання; 4) нематеріальний актив – об’єкт (об’єкти) права інтелектуальної власності, а також інші аналогічні права, ви- знані в порядку, встановленому законодавством, об’єктом права власності; 5) ноу-хау – технічна, організаційна або комерційна інформація, що отримана завдяки досвіду та випробуван- ням технології та її складових, яка: не є загальновідомою чи легкодоступною на день укладення договору про трансфер технологій; є істотною, тобто важливою та корисною для виробництва продукції, технологічного про- цесу та/або надання послуг; є визначеною, тобто описаною достатньо вичерпно, щоб можливо було перевірити її відповідність критеріям незагальновідомості та істотності; 6) об’єкт технології – наукові та науково-прикладні результати, об’єкти права інтелектуальної власності (зо- крема, винаходи, корисні моделі, твори наукового, технічного характеру, комп’ютерні програми, комерційні таєм- ниці), ноу-хау, в яких відображено перелік, строки, порядок та послідовність виконання операцій, процесу вироб- ництва та/або реалізації і зберігання продукції, надання послуг; 7) патентна чистота – властивість технологій та/або їх складових бути вільно використаними в певній державі без загрози порушення діючих на її території прав інтелектуальної власності на технології та/або складові техно- логій, що посвідчуються охоронними документами цієї держави (патентами) та свідоцтвами, які належать третім особам, визначена згідно з охоронними документами (патентами) і свідоцтвами на ці об’єкти та нормативно-право- вими актами держави (держав), де планується використання зазначених технологій та їх складових, а також відпо- відно до конкретного періоду часу, обумовленого строком дії охоронних документів (патентів) і свідоцтв на техно- логії та/або їх складові на території такої держави (держав); 135 8) патентно-кон’юнктурні дослідження – системний науковий аналіз властивостей технологій та їх складових, які випливають з їх правової охорони, стану ринків технологій, їх складових та продукції, патентної та ліцензійної ситуації, що склалася щодо них, характеру виробництва продукції; 9) ринок технологій – система взаємовідносин споживачів технологій та їх складових та/або конкуруючих між собою постачальників цих технологій та їх складових, спрямованих на задоволення суспільних і державних потреб у відповідних технологіях, їх складових та продукції, виготовленій з їх застосуванням; 10) складова технології – частина технології, де відображено окремі елементи технології у вигляді наукових та науково-прикладних результатів, об’єктів права інтелектуальної власності, ноу-хау; 11) технологія – результат науково-технічної діяльності, сукупність систематизованих наукових знань, техніч- них, організаційних та інших рішень про перелік, строк, порядок та послідовність виконання операцій, процесу виробництва та/або реалізації і зберігання продукції, надання послуг; 12) технології подвійного призначення – технології, які, крім цивільного призначення, можуть бути викорис- тані для розроблення, виробництва або використання озброєння, військової чи спеціальної техніки; 13) трансфер технології – передача технології, що оформляється шляхом укладення між фізичними та/або юридичними особами двостороннього або багатостороннього договору, яким установлюються, змінюються або припиняються майнові права та обов’язки щодо технології та/або її складових; 14) уповноважений орган з питань формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері транс- феру технологій – головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що формує та забезпечує реа- лізацію державної політики у сфері науки та інновацій; 15) уповноважений орган з питань реалізації державної політики у сфері трансферу технологій – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяль- ності. Стаття 2. Законодавство про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій 1. Законодавство про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій базується на Конституції України, Цивільному кодексі України, Господарському кодексі України, цьому Законі, законах України «Про зов- нішньоекономічну діяльність», «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», «Про наукову і науково-технічну експертизу», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про інноваційну діяльність», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем», «Про авторське право і суміж- ні права», «Про фінансовий лізинг», «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актах, а також чин- них міжнародних договорах України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, у сфері на- уково-технічного співробітництва, інноваційної діяльності, трансферу технологій. Стаття 3. Суб’єкти трансферу технологій 1. Суб’єктами трансферу технологій є: 1) уповноважений орган з питань формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері трансфе- ру технологій, уповноважений орган з питань реалізації державної політики у сфері трансферу технологій, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також Національна академія наук України та галузеві академії наук, які беруть участь у закупівлі, передачі та/або використанні технологій; 2) підприємства, наукові установи, організації, вищі навчальні заклади та інші юридичні особи незалежно від форми власності, що створюють та/або використовують технології та/або їх складові і яким належать або переда- ються майнові права на використання об’єктів права інтелектуальної власності, що є складовими технологій; 3) фізичні особи, які безпосередньо беруть участь у створенні, трансфері та застосуванні технологій та/або їх складових, надають необхідні для цього інформаційні, фінансові та інші послуги на всіх стадіях просування тех- нологій та/або їх складових на ринок. Стаття 4. Взаємодія суб’єктів трансферу технологій 1. Суб’єкти трансферу технологій взаємодіють між собою шляхом: 1) створення технологій та/або їх складових; 2) обміну досвідом та інформацією про науково-технологічні досягнення; 3) проведення консультацій з основних питань науково-технічної і технологічної політики стосовно застосу- вання технологій та їх складових; 4) виробництва та здійснення кооперації постачання технологій та/або їх складових у межах договорів про їх трансфер; 5) укладення інших цивільно-правових договорів відповідно до законодавства. 136 Стаття 5. Міжнародне співробітництво України у сфері трансферу технологій 1. Міжнародне співробітництво у сфері трансферу технологій передбачає: 1) укладення двосторонніх і багатосторонніх міжнародних договорів України щодо науково-технічного, тех- нологічного, інвестиційного співробітництва і кооперації; 2) залучення інвестицій у науково-технічний комплекс України; 3) сприяння запровадженню в Україні міжнародних стандартів, зокрема стандартів системи управління якістю; 4) передачу технологій у рамках науково-технічної і виробничої кооперації та інвестиційного співробітництва; 5) забезпечення участі вітчизняних підприємств, наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів у міжнародних виставках та ярмарках високотехнологічної продукції і технологій; 6) участь у розвитку вітчизняних сегментів міжнародних інформаційних і комунікаційних систем з питань інтелектуальної власності та трансферу технологій. Розділ II ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ТРАНСФЕРУ ТЕХНОЛОГІЙ Стаття 6. Завдання та повноваження уповноваженого органу з питань формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері трансферу технологій 1. Основним завданням уповноваженого органу з питань формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері трансферу технологій є забезпечення формування державної політики щодо трансферу техноло- гій, набуття, охорони і захисту об’єктів права інтелектуальної власності, передачі майнових прав на технології та/ або їх складові, створені з використанням коштів Державного бюджету України (далі – бюджетні кошти). 2. Уповноважений орган з питань формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері трансфе- ру технологій для виконання покладених на нього завдань: 1) погоджує проекти концепцій державних програм розвитку галузей економіки та державних програм у час- тині трансферу технологій; 2) подає державним замовникам пропозиції до проектів державних програм розвитку галузей економіки сто- совно набуття або передачі майнових прав на технології та/або їх складові; 3) подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо законодавчого стимулювання діяльності із створення та впровадження високих технологій; 4) подає в установленому порядку пропозиції щодо здійснення за державним замовленням галузевої підготов- ки та перепідготовки фахівців з питань інтелектуальної власності, управління інноваційною діяльністю (іннова- ційними проектами) і трансферу технологій, що передбачає одержання дипломів державного зразка; 5) виконує інші функції, передбачені законом. Стаття 7. Завдання та повноваження уповноваженого органу з питань реалізації державної політики у сфері трансферу технологій 1. Основними завданнями уповноваженого органу з питань реалізації державної політики у сфері трансферу технологій є: 1) визначення найбільш ефективних шляхів використання і трансферу технологій та їх складових, насамперед вітчизняного походження; 2) забезпечення системного підходу до ведення реєстрів технологій та контролю за передачею майнових прав на технології та їх складові, створені за бюджетні кошти, узагальнення даних галузевих реєстрів технологій та звітів про всі роботи, пов’язані із створенням і використанням технологій та їх складових; 3) розвиток інфраструктури та залучення інвестицій у сферу трансферу технологій; 4) виявлення, запобігання та припинення порушень у цій сфері. 2. Уповноважений орган з питань реалізації державної політики у сфері трансферу технологій бере участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики, пов’язаної з набуттям і передачею майнових прав на технології та/або їх складові, створені з використанням бюджетних коштів, сприяє розвитку вітчизняних техноло- гій, виробництву вітчизняної конкурентоспроможної продукції. 3. Уповноважений орган з питань реалізації державної політики у сфері трансферу технологій для виконання покладених на нього завдань: 1) підтримує розвиток інфраструктури у сфері трансферу технологій і стимулює залучення інвестицій у цю сферу для інноваційного розвитку національної економіки і технологічного оновлення виробництва; 2) готує та подає пропозиції щодо вдосконалення функціонування державних регіональних центрів науки, ін- новацій та інформатизації, що входять до складу державної системи науково-технічної та економічної інформації, відділень науково-технічної, зокрема кон’юнктурно-економічної і патентної, інформації на регіональному рівні; 3) бере участь у підготовці пропозицій щодо координації галузевої підготовки та перепідготовки фахівців з питань інтелектуальної власності, трансферу технологій та управління інноваційною діяльністю; 137 4) здійснює за пропозицією осіб, які мають права на технології та їх складові, створені за бюджетні кошти, заходи щодо забезпечення фінансування закордонного патентування об’єктів права інтелектуальної власності за рахунок коштів, передбачених на такі цілі в Державному бюджеті України, а також організовує залучення інших надходжень для фінансування закордонного патентування; 5) погоджує ввезення в Україну технологій, придбання яких передбачається за бюджетні кошти; 6) погоджує трансфер технологій, створених чи придбаних за бюджетні кошти, юридичним особам, що зареє- стровані в інших країнах, або фізичним особам – іноземцям або особам без громадянства та здійснює їх реєстрацію; 7) веде реєстр технологій, створених чи придбаних за бюджетні кошти, здійснює облік та контроль за переда- ними технологіями; 8) здійснює контроль за виплатою винагороди авторам за рахунок коштів, одержаних у результаті трансферу технологій, згідно із статтею 23 цього Закону в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 9) веде реєстр технологій, що створені або придбані підприємствами державної форми власності та пропону- ються для реєстрації суб’єктами трансферу технологій (власниками технологій); 10) виконує інші функції, передбачені законом. 4. З метою виявлення, запобігання та припинення порушень у сфері інтелектуальної власності, інноваційної діяльності та трансферу технологій уповноважений орган з питань реалізації державної політики у сфері трансфе- ру технологій взаємодіє з відповідними підрозділами Національної поліції, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної податкової політики, Служби безпеки України. (Частина четверта статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 766-VIII від 10.11.2015) Стаття 8. Повноваження центральних органів виконавчої влади, Національної академії наук України та галузевих академій наук у сфері трансферу технологій 1. Центральні органи виконавчої влади подають Кабінету Міністрів України за погодженням з уповноваженим органом з питань формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері трансферу технологій пропо- зиції до проектів державних програм розвитку галузей економіки стосовно набуття або передачі прав на техноло- гії та/або їх складові. 2. Центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать науково-виробничі підприємства, наукові установи та організації, вищі навчальні заклади, що провадять згідно з їх положеннями наукову та науково- технічну діяльність, Національна академія наук України та галузеві академії наук, у віданні яких перебувають підприємства, наукові установи, організації, науково-виробничі об’єднання і технологічні парки, які можуть ство- рювати та/або використовувати технології та їх складові: 1) розробляють галузеві комплексні програми технологічного оновлення підприємств як складові програм розвитку окремих галузей економіки та забезпечують їх виконання; 2) сприяють створенню конкурентоспроможних, імпортозамінних технологій та їх складових; 3) забезпечують формування баз даних про технології та/або їх складові, майнові права, зокрема про майнові права інтелектуальної власності, які належать підприємствам, науковим установам, організаціям та вищим на- вчальним закладам, що належать до сфери управління відповідного центрального органу виконавчої влади або перебувають у віданні Національної академії наук України чи відповідної галузевої академії наук, забезпечують доступ до них осіб, заінтересованих у використанні певної технології та/або її складових; 4) подають інформацію уповноваженому органу з питань реалізації державної політики у сфері трансферу технологій про завершені технології, зокрема створені або придбані за бюджетні кошти, про технології, створені або придбані підприємствами державної форми власності, а також про технології, що пропонуються для реєстрації суб’єктами трансферу технологій (власниками технологій), для включення їх до реєстру; 5) подають інформацію уповноваженому органу з питань реалізації державної політики у сфері трансферу технологій про передані технології, створені за бюджетні кошти підприємствами, науковими установами, органі- заціями та вищими навчальними закладами, що належать до сфери їх управління, у порядку, встановленому Кабі- нетом Міністрів України; 6) забезпечують додержання вимог міжнародних договорів України щодо запобігання техногенному ризику, поширенню потенційно небезпечних технологій та щодо екологічної безпеки технологій; 7) сприяють залученню інвестицій до виконання галузевих комплексних програм технологічного оновлення підприємств; 8) готують та подають уповноваженому органу з питань реалізації державної політики у сфері трансферу тех- нологій пропозиції щодо найбільш ефективних шляхів використання та/або трансферу технологій та їх складових, насамперед вітчизняного походження; 9) подають уповноваженому органу з питань реалізації державної політики у сфері трансферу технологій кло- потання про необхідність підтримання патентування технологій та/або їх складових за межами України; 10) беруть участь у підготовці проектів договорів про трансфер технологій; 11) забезпечують своєчасне подання уповноваженому органу з питань реалізації державної політики у сфері трансферу технологій звітів про патентно-кон’юнктурні, наукові дослідження, конструкторські, проектні, випро- 138 бувальні роботи, пов’язані із створенням і використанням технологій та їх складових, патентуванням та ліцензу- ванням прав на них, про виплату винагороди їх авторам; 12) здійснюють контроль за передачею майнових прав на технології та їх складові, створені за бюджетні кошти, підприємствам, науковим установам, організаціям та вищим навчальним закладам, які у своїй діяльності будуть використовувати ці технології відповідно до укладеного договору; 13) здійснюють контроль за виплатою підприємствами, науковими установами, організаціями та вищими на- вчальними закладами, які у своїй діяльності будуть використовувати технології та/або їх складові, винагороди авторам технологій та/або їх складових відповідно до укладеного з ними договору та в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 14) здійснюють контроль за веденням обліку технологій та/або їх складових у складі майна підприємств, на- укових установ, організацій та вищих навчальних закладів, яким передані права на технології та/або їх складові, у тому числі нематеріальних активів, які є складовими технологій; 15) виконують у межах своїх повноважень інші функції, встановлені законодавством. 3. Для забезпечення виконання функцій, пов’язаних із створенням, використанням, патентуванням та ліцензу- ванням прав на технології та їх складові, уповноважений орган з питань формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері трансферу технологій, уповноважений орган з питань реалізації державної політики у сфері трансферу технологій, інші центральні органи виконавчої влади, Національна академія наук України та галузеві академії наук створюють у межах чисельності та фонду оплати праці структурні підрозділи з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності, а також у межах своїх повноважень підрозділи з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності на підприємствах, у наукових установах, організаціях та вищих навчальних закладах, що належать до сфери управління відповідного центрального органу виконавчої влади або перебувають у віданні відповідної академії наук. У разі потреби підрозділи з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власнос- ті можуть створюватися на підприємствах, у вищих навчальних закладах, що належать до сфери управління цен- тральних органів виконавчої влади, Національної академії наук України та галузевих академій наук. Типове положення про структурний підрозділ з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інте- лектуальної власності затверджується Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень здійснюють заходи щодо недопущення недо- бросовісної конкуренції, контрафакції і несанкціонованого розповсюдження технологій та поширення конфіден- ційної інформації, розповсюдження технологій подвійного використання без дозволу власника майнових прав. 4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері статистики, здійснює статистичні спостереження щодо трансферу та використання технологій та/або їх складових, зокрема об’єктів права інтелектуальної власності. Порядок здійснення спостереження та форма статистичної звітності щодо трансферу та використання технологій та/або їх складових затверджуються Кабінетом Міністрів України. Стаття 9. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад у сфері трансферу технологій 1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад у межах своїх повноважень: 1) розробляють комплексні програми технологічного оновлення підприємств, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, як складові регіональних програм економічного і соціального роз- витку та подають їх на затвердження Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласним і районним радам; 2) створюють сприятливі умови для розроблення та використання відповідних технологій та/або їх складових; 3) створюють регіональні бази даних про технології та їх складові, подають інформацію про технології до регіональних державних центрів науки, інновацій та інформатизації і уповноваженому органу з питань реалізації державної політики у сфері трансферу технологій, забезпечують поширення інформації про технологічні потреби регіону з метою залучення коштів для технологічного переоснащення підприємств регіону; 4) беруть участь у міжнародному науково-технічному співробітництві, сприяють залученню іноземних інвес- тицій для технологічного переоснащення підприємств регіону; 5) у межах передбачених коштів відповідного бюджету фінансують дослідження та розробки з розв’язання проблем технологічного переоснащення підприємств регіону; 6) сприяють розвитку інфраструктури у сфері трансферу технологій. Стаття 10. Інформаційне забезпечення трансферу технологій 1. Уповноважений орган з питань реалізації державної політики у сфері трансферу технологій, центральні органи виконавчої влади, Національна академія наук України та галузеві академії наук у межах своїх повноважень забезпечують інформаційно-консультаційне супроводження трансферу технологій через установи та організації державної системи науково-технічної інформації шляхом збирання, ведення обліку, архівного зберігання, розпо- 139 всюдження в установленому законодавством порядку наукової, конструкторської та проектної документації, по- ширення науково-технічної, кон’юнктурно-економічної та патентної інформації, пов’язаної з технологіями та їх складовими. 2. Установи та організації державної системи науково-технічної та патентної інформації забезпечують: 1) формування інформаційних ресурсів науково-технічної, кон’юнктурно-економічної та патентної інформації з урахуванням усіх доступних джерел інформації про складові технологій; 2) створення в межах чисельності та фонду оплати праці регіональних відділень науково-технічної інформації; 3) підготовку за дорученням уповноваженого органу з питань реалізації державної політики у сфері трансферу технологій та на замовлення інших суб’єктів трансферу технологій інформаційно-аналітичних довідок про техно- логії та їх складові; 4) формування галузевих і регіональних автоматизованих баз даних про технології та їх складові, створені з використанням бюджетних коштів, зокрема про патентно-кон’юнктурні, наукові дослідження, конструкторські, проектні та випробувальні роботи, пов’язані із створенням і використанням технологій та/або їх складових, інте- грацію таких баз даних у міжнародні інформаційні мережі з питань трансферу технологій; 5) проведення рекламно-інформаційних заходів, семінарів, конференцій, засідань за круглим столом, виставок, громадського обговорення інформації про технології та їх складові з метою поширення цієї інформації в регіонах; 6) ознайомлення на безоплатній основі фізичних та юридичних осіб, які беруть участь у створенні, викорис- танні та трансфері технологій, з реферативною патентною інформацією про технології та їх складові; 7) надання заінтересованим особам у встановленому уповноваженим органом з питань реалізації державної політики у сфері трансферу технологій порядку переліку наявних в Україні та за її межами технологій та/або їх складових, зокрема технологічних інновацій, науково-технічної, зокрема кон’юнктурно-економічної і патентної, інформації про технології та/або їх складові, майнові права або частка майнових прав на які належать державі. 3. Для проведення державної експертизи технологій та патентно-кон’юнктурних досліджень установи та ор- ганізації державної системи науково-технічної та патентної інформації забезпечують: 1) пошук, систематизацію та аналіз науково-технічної, кон’юнктурно-економічної і патентної інформації про вітчизняні та іноземні технології та їх складові; 2) підготовку аналітичних довідок про вітчизняні та іноземні технології та їх складові. Стаття 11. Порядок передачі майнових прав на технології, створені за бюджетні кошти 1. Майнові права на технологію та/або її складові, що створені у процесі виконання науково-дослідних та до- слідно-конструкторських робіт, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів, належать установам, організаціям та підприємствам – виконавцям цих робіт (далі – виконавці) відповідно до Цивільного кодексу України, крім ви- падків, передбачених частиною другою цієї статті. 2. Майнові права на технологію та/або її складові, що створені у процесі виконання науково-дослідних та до- слідно-конструкторських робіт, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів, передаються установами, органі- заціями та підприємствами – виконавцями органам державної влади, Національній академії наук України та галу- зевим академіям наук, які здійснюють фінансування зазначених науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (далі – замовники), з урахуванням положень Цивільного кодексу України, якщо технологію та/або її складо- ві віднесено до державної таємниці та в інших випадках, визначених законом. 3. У випадках, передбачених частиною другою цієї статті, виконавець направляє замовнику повідомлення про створену під час виконання науково-дослідної та дослідно-конструкторської роботи технологію та/або її складові протягом одного місяця з дня одержання повідомлення від автора технології та/або її складових. Замовник протягом двох місяців з дня одержання від виконавця повідомлення або уповноважена ним держав- на установа має: 1) укласти з виконавцем договір про набуття замовником майнових прав на технологію та/або її складові; 2) для об’єктів права інтелектуальної власності – складових технологій, набуття права на які засвідчується охоронним документом, визначити сторону, що здійснює їх правову охорону та за потреби забезпечити подання заявок на отримання зазначених охоронних документів; 3) врегулювати питання укладення з автором письмового договору про розмір та умови виплати йому (його правонаступнику) винагороди відповідно до економічної цінності технології та/або її складових або іншої вигоди, що може бути одержана від використання зазначених об’єктів. Якщо замовник не виконає зазначених у частині другій цієї статті вимог у встановлений строк, дії, визначені частиною третьою цієї статті, із забезпечення правової охорони зазначених об’єктів права інтелектуальної влас- ності здійснює виконавець, до якого переходять майнові права на створену технологію та/або її складові. 4. Центральні органи виконавчої влади, Національна академія наук України та галузеві академії наук (замов- ники створення технології) мають право безоплатно використовувати технологію та/або її складові з метою вико- нання робіт або постачання для державних потреб продукції, необхідної для виконання державних функцій, що обов’язково передбачається в договорі на створення технології та/або її складових. 140 5. Особа, за якою закріплюються майнові права на технологію, або уповноважена нею державна установа та замовники створення технології: 1) вчиняє дії з набуття та охорони прав на технологію та/або її складові, отримує охоронні документи на об’єкти права інтелектуальної власності – складові технології; 2) виплачує винагороду авторам технологій та/або об’єктів права інтелектуальної власності після їх трансферу та укладає договори про передачу технологій. 6. Технології та/або їх складові, створені або придбані за бюджетні кошти, використовуються переважно на території України. Майнові права на технології, створені за бюджетні кошти, можуть передаватися для використання на території іноземних держав у порядку, визначеному цим Законом. 7. У разі якщо складові технологій частково створено за рахунок власних коштів підприємств, наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів і фізичних осіб, а частково – за рахунок бюджетних коштів, майнові права на ці складові розподіляються на підставі договору про їх створення та використовуються за умовами до- говору про їх трансфер. 8. Порядок формування і виконання замовлення на проведення наукових досліджень і розробок, проектних та конструкторських робіт за рахунок бюджетних коштів та забезпечення проведення моніторингу за станом впрова- дження і використання результатів завершених наукових розробок, які виконувалися за рахунок бюджетних коштів, затверджується Кабінетом Міністрів України. Розділ III ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ТРАНСФЕРУ ТЕХНОЛОГІЙ Стаття 12. Мета державного регулювання діяльності у сфері трансферу технологій 1. Основною метою державного регулювання діяльності у сфері трансферу технологій є забезпечення розвитку національного промислового і науково-технічного потенціалу, його ефективне використання для виконання завдань соціально-економічного розвитку держави та забезпечення технологічності виробництва вітчизняної продукції з урахуванням світового досвіду, можливих соціально-економічних, технологічних і екологічних наслідків від за- стосування технологій та їх складових, сприяння розвитку виробництва, в якому використовуються новітні вітчиз- няні технології та їх складові. Стаття 13. Закордонне патентування 1. Закордонне патентування технологій або їх складових, створених за бюджетні кошти, здійснюється за раху- нок власних коштів підприємств, наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів – розробників технологій та/або об’єктів права інтелектуальної власності або за рахунок інших джерел, не заборонених законо- давством. 2. Закордонне патентування технологій або їх складових, створених за бюджетні кошти, відповідно до частини другої статті 11 та пункту 4 частини третьої статті 7 цього Закону здійснюється за рахунок коштів, передбачених на такі цілі в Державному бюджеті України. Стаття 14. Державна експертиза технологій 1. Державна експертиза проводиться для: 1) технологій та/або їх складових, які закуповуються за бюджетні кошти; 2) технологій та/або їх складових, створених або придбаних за бюджетні кошти, які передаються юридичним особам, що зареєстровані в інших країнах, або фізичним особам – іноземцям або особам без громадянства. Проведення державної експертизи організовується уповноваженим органом з питань реалізації державної по- літики у сфері трансферу технологій. Метою проведення державної експертизи є визначення економічної доцільності та корисності для держави і суспільства впровадження технологій та їх складових з урахуванням можливих екологічних і соціально-еконо- мічних наслідків від їх застосування. 2. Державна експертиза технологій проводиться відповідно до Закону України «Про наукову і науково-техніч- ну експертизу» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Порядок проведення державної експертизи технологій встановлюється Кабінетом Міністрів України. Державна експертиза технологій та/або їх складових проводиться на підставі техніко-економічного обґрунту- вання можливості їх використання на території України або передачі майнових прав на них за межі України, звіту про патентно-кон’юнктурні дослідження та патентного формуляра, які оформляються відповідно до державних стандартів. 3. Під час проведення державної експертизи технологій та їх складових обов’язково визначаються: 1) технологічний рівень і новизна технологій, їх складових та обладнання; 2) орієнтовна ринкова ціна технології та обладнання чи розмір плати за їх використання; 141 3) конкурентоспроможність технологій та продукції, яка буде виготовлена із застосуванням цих технологій; 4) патентна чистота технологій, їх складових; 5) відповідність технологій нормам техногенної та екологічної безпеки, технічного регулювання, міжнародним і національним стандартам. 4. Державна експертиза технологій та/або їх складових, створених або придбаних за бюджетні кошти, які пе- редаються юридичним особам, що зареєстровані в інших країнах, або фізичним особам – іноземцям або особам без громадянства, проводиться без з’ясування питань, передбачених пунктами 2, 4 і 5 частини третьої цієї статті. 5. Під час проведення державної експертизи технологій встановлюється відповідність технологій, обладнання, які передбачається передати для використання на території України, таким вимогам: 1) спрямованість на виробництво нової продукції або на вдосконалення якості існуючої; 2) забезпечення технологічності виробництва продукції, зниження його витратності, енерго- та матеріаломіст- кості; 3) забезпечення використання місцевих матеріальних та людських ресурсів; 4) відсутність в Україні таких технологій вітчизняного походження або перевищення технологічних показників існуючих технологій вітчизняного походження; 5) відсутність у базі даних уповноваженого органу з питань реалізації державної політики у сфері трансферу технологій інформації про аналогічну вітчизняну технологію та/або її складові та їх розробників і постачальників (під час державної експертизи технологій та/або їх складових, які передбачається ввозити на територію України). 6. У разі якщо під час державної експертизи технологій та/або їх складових буде виявлено запатентовані об’єкти, майнові права інтелектуальної власності на які планується передати для використання за межами України, та вста- новлено, що в державі, де їх буде використано, не забезпечується захист таких прав, особа, якій належать ці права і яка надає ліцензію на використання запатентованих складових технологій, зобов’язана вжити заходів для належ- ного захисту зазначених прав у державі, де їх буде використано, відповідно до міжнародних вимог. 7. Положення цієї статті не поширюються на експорт технологій та/або їх складових, що регламентуються За- коном України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвій- ного використання». Стаття 15. Погодження трансферу та реєстрація технологій, створених або придбаних за бюджетні кошти, які передаються юридичним особам, що зареєстровані в інших країнах, або фізичним особам – іноземцям або особам без громадянства 1. Уповноважений орган з питань реалізації державної політики у сфері трансферу технологій після отриман- ня висновку державної експертизи згідно із статтею 14 цього Закону приймає рішення щодо погодження трансфе- ру технології, її складових, створених або придбаних за бюджетні кошти, юридичним особам, що зареєстровані в інших країнах, або фізичним особам – іноземцям або особам без громадянства та вносить дані про технологію та її складові до Державного реєстру переданих технологій. Погодження трансферу технологій, реєстрація технологій, їх складових, визначених цією статтею, та здійснен- ня державної експертизи щодо цих технологій, їх складових відповідно до статті 14 цього Закону не повинні пере- вищувати тридцяти днів з дня отримання матеріалів для проведення експертизи. Порядок погодження трансферу та реєстрації технологій, створених або придбаних за бюджетні кошти, які передаються юридичним особам, що зареєстровані в інших країнах, або фізичним особам – іноземцям або особам без громадянства, визначається Кабінетом Міністрів України. Положення цієї статті не поширюються на експорт технологій та/або їх складових, що регламентуються За- коном України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвій- ного використання». 2. Кошти, отримані під час продажу технологій або технологій і обладнання, використовуються з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Стаття 16. Реєстрація технологій, створених або придбаних підприємствами державної форми власності Підприємства державної форми власності, що створюють або закуповують технології або їх складові, реєстру- ють їх з метою визначення можливості їх використання в Україні. Реєстрація здійснюється уповноваженим органом з питань реалізації державної політики у сфері трансферу технологій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Стаття 17. Погодження ввезення в Україну технологій, придбання яких передбачається за бюджетні кошти 1. Погодження ввезення в Україну технологій проводиться під час закупівлі їх або їх складових за бюджетні кошти та з метою запобігання ввезенню морально застарілих технологій і таких, що можуть завдати шкоди навко- лишньому природному середовищу або здоров’ю людей, а також контролю за впровадженням ввезених технологій. 2. Обов’язковою умовою погодження є проведення державної експертизи згідно із статтею 14 цього Закону. 142 3. Уповноважений орган з питань реалізації державної політики у сфері трансферу технологій здійснює по- годження ввезення технологій або їх складових після отримання висновку експертизи. 4. Порядок погодження ввезення в Україну технологій або їх складових визначається Кабінетом Міністрів України. Стаття 18. Патентно-кон’юнктурні дослідження у сфері трансферу технологій 1. Патентно-кон’юнктурні дослідження проводяться під час розроблення науково-технічних прогнозів розвитку технологій та їх складових, під час їх створення, визначення доцільності набуття та/або передачі прав на них, під час підготовки до виробництва продукції з їх застосуванням. 2. Патентно-кон’юнктурні дослідження проводяться відповідно до затверджених державних стандартів та методик. 3. Уповноважений орган з питань реалізації державної політики у сфері трансферу технологій, центральні органи виконавчої влади, Національна академія наук України та галузеві академії наук у межах своїх повноважень координують та забезпечують проведення патентно-кон’юнктурних досліджень за участю розробників відповідних технологій та/або їх складових. Розділ IV ДОГОВОРИ ПРО ТРАНСФЕР ТЕХНОЛОГІЙ Стаття 19. Умови укладення договорів про трансфер технологій 1. Істотними умовами укладення договорів про трансфер технологій є: 1) перелік складових технологій, що передаються (з визначенням їх функціональних властивостей та гаранто- ваних показників); 2) ціна технологій чи розмір плати за їх використання; 3) строки, місце та спосіб передачі технологій та/або їх складових; 4) умови передачі технічних знань, необхідних для монтажу, експлуатації та забезпечення функціонування обладнання, придбання чи оренди, монтажу і використання машин, обладнання, комплектувальних частин та ма- теріалів; 5) розмір, порядок та умови виплати винагороди за використання технологій, а також вид виплат (разові пла- тежі – паушальні, періодичні відрахування – роялті або інші види виплат); 6) відповідальність сторін за порушення умов договору; 7) порядок вирішення спірних питань стосовно виконання умов договору. Договори про трансфер технологій повинні включати також умови щодо: 1) ліцензії та її умови на використання технологій та їх складових; 2) територіальних обмежень (заборона використовувати передані за договором технологію, її складові на те- риторії, не передбаченій у договорі); 3) обмежень галузі застосування технологій та їх складових; 4) порядку надання субліцензій на складові технології третім особам (у разі потреби включення третіх осіб у технологічний процес виробництва продукції), крім випадків передачі прав на використання знаків для товарів і послуг, комерційних (фірмових) найменувань, з визначенням обмежень права на використання технології та її складових, включаючи обмеження кола осіб, яким дозволено використовувати складові технологій і мати доступ до інформації про них; 5) передачі прав на ноу-хау, техніко-економічні обґрунтування, плани, інструкції, специфікації, креслення та інші інформаційні матеріали про технології та їх складові, необхідні для ефективного їх використання, включаючи обмеження, пов’язані з умовами збереження конфіденційності інформації про технології та їх складові під час їх використання; 6) проведення робіт з удосконалення технологій та їх складових і порядок надання сторонами інформації про ці вдосконалення; 7) надання консультацій та послуг з проектування, асистування та навчання кадрів, які забезпечують реалізацію технологій, і управлінського персоналу особи, якій передаються права на технологію та її складові; 8) страхування технологій та їх складових; 9) порядку компенсації витрат, пов’язаних з трансфером технологій, включаючи пристосування технологій та їх складових до умов підприємства, наукової установи, організації та вищого навчального закладу, де вони будуть використовуватися, навчання персоналу; 10) обмежень, що стосуються діяльності сторін у разі закінчення строку дії договору, його розірвання або ви- никнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Стаття 20. Особливості укладення договорів про трансфер технологій 1. Під час передачі (трансферу) технологій укладаються договори, визначені Цивільним кодексом України, щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності з урахуванням вимог статті 19 цього Закону. 143 2. Разом з договором про трансфер технологій можуть укладатися договори про: 1) гарантії осіб, які передають технології та їх складові, стосовно можливості досягнення економічних показ- ників і виробництва продукції із застосуванням цих технологій та складових; 2) гарантії осіб, які передають технології та їх складові, стосовно конфіденційності та нерозголошення інфор- мації третім особам; 3) проведення комплексу інженерних, екологічних або інших робіт, необхідних для застосування технологій та їх складових; 4) обслуговування обладнання. Стаття 21. Обмеження щодо укладення договорів про трансфер технологій 1. Не допускається укладення договорів про трансфер технологій, які передбачають: 1) ввезення в Україну технологій та/або їх складових, які можуть завдати шкоди навколишньому природному середовищу або здоров’ю людей; 2) здійснення виплат, що значно перевищують ціну технології та її складових; 3) встановлення зобов’язань щодо придбання в особи, яка передає технологію та/або її складові, сировини, напівфабрикатів, обладнання та його комплектувальних частин, що не застосовуються під час виробництва відпо- відної продукції; 4) встановлення зобов’язань щодо переважного продажу продукції, виготовленої із застосуванням технології, покупцям, визначеним особою, яка передає цю технологію, та використання визначеного нею персоналу; 5) право особи, яка передає технологію, визначати ціну продажу або реекспорту продукції, виготовленої із за- стосуванням цієї технології; 6) встановлення необґрунтованих обмежень обсягу виробництва продукції; 7) встановлення обмежень, які суперечать законодавству, стосовно використання майнових прав на технології та їх складові; 8) заборону використання аналогічних або більш досконалих технологій та їх складових; 9) заборону або обмеження експорту продукції, виготовленої із застосуванням технології; 10) встановлення зобов’язань щодо використання запатентованого об’єкта права інтелектуальної власності, який не використовується у процесі застосування технологій. Розділ V ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ТРАНСФЕРУ ТЕХНОЛОГІЙ Стаття 22. Винагорода авторам технологій та/або їх складових та особам, які здійснюють їх трансфер 1. Між підприємством, науковою установою, організацією чи вищим навчальним закладом, де створено тех- нологію та/або її складові та/або куди здійснюється її трансфер, і авторами технології або її складових укладаєть- ся договір, в якому визначаються майнові права, що передаються за цим договором, умови виплати та розмір ви- нагороди за передачу і використання майнових прав на технологію або її складові. 2. Підприємство, наукова установа, організація та вищий навчальний заклад, яким передано майнові права на технології чи їх складові, не рідше ніж один раз на рік і не пізніше ніж через місяць після закінчення бюджетного року, а у разі надання ліцензії на використання запатентованих складових технологій іншим особам – протягом місяця після одержання ліцензійних платежів виплачують авторам технологій винагороду. 3. Розмір, строки і порядок виплати винагороди авторам технологій та/або їх складових у разі відсутності до- говору з ними і особам, які здійснюють їх трансфер, визначаються колективними договорами, що укладаються в організаціях, які є розробниками технологій та їх складових, з урахуванням творчого вкладу авторів у їх створен- ня, обсягу і доцільності виконання певних робіт особами, які здійснюють трансфер технологій. 4. Розмір винагороди авторам технологій та їх складових визначається як частка доходу, одержаного внаслідок їх використання, або у фіксованій сумі на одиницю продукції відповідно до її ціни, або у фіксованій сумі частини доходів, одержаних від передачі технологій або їх складових, або з урахуванням іншої вигоди, яка може бути отри- мана за використання технологій, що підтверджено відповідними документами. Авторам технологій або їх складових винагорода розраховується і виплачується: 1) у разі використання технологій, при цьому розмір винагороди співвідноситься з обсягом продажу продукції, одержаної в результаті їх використання, та/або з іншою вигодою, яка може бути одержана від їх використання; 2) в інших випадках, що визначаються договором з автором. 5. Кабінет Міністрів України встановлює мінімальні ставки винагороди авторам технологій та особам, які здійснюють їх трансфер. 6. Спори щодо розміру і порядку виплати винагороди авторам технологій та особам, які здійснюють їх транс- фер, вирішуються у судовому порядку. 144 Стаття 23. Використання коштів, одержаних у результаті трансферу технологій 1. Кошти, одержані у результаті трансферу технологій, створених за рахунок бюджетних коштів (у вигляді періодичних та/або разових виплат (роялті)), майнові права на які має організація-розробник згідно із статтею 11 цього Закону, підлягають використанню організацією-розробником для виплати винагороди авторам технологій та/або об’єктів права інтелектуальної власності, для розвитку інноваційної діяльності та трансферу технологій організації, зокрема оплати закордонного патентування. 2. Порядок і напрями використання коштів, одержаних у результаті трансферу технологій, створених за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України. Стаття 24. Державна підтримка та особливості кредитування трансферу технологій 1. Підприємствам, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, до відання На- ціональної академії наук України та галузевих академій наук, що здійснюватимуть випуск продукції за державним замовленням, за рішенням Кабінету Міністрів України, виключно у межах повноважень, встановлених законом про Державний бюджет України, можуть надаватися державні гарантії щодо погашення кредитів комерційних банків, наданих для придбання технологій та їх складових, необхідність застосування яких визначена потребами держави і суспільства у цих технологіях. 2. Державою запроваджуються заходи щодо підтримки трансферу технологій як пріоритетного напряму інно- ваційної діяльності відповідно до статті 6 Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні». Розділ VI ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. 2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом: внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно- правових актів у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону. Президент України В. ЮЩЕНКО м. Київ 14 вересня 2006 року № 143-V КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А від 1 серпня 2007 р. № 995 Київ ДЕЯКІ ПИТАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ТРАНСФЕРУ ТЕХНОЛОГІЙ» Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 99 від 06.02.2013 № 271 від 15.04.2013 № 781 від 23.09.2015 Відповідно до Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є: 1. Затвердити Типове положення про структурний підрозділ з питань трансферу технологій, інноваційної ді- яльності та інтелектуальної власності міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, Національної академії наук та національної галузевої академії наук, що додається. 145 (Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 271 від 15.04.2013) (Пункт 2 втратив чинність на підставі Постанови КМ № 99 від 06.02.2013) (Пункт 3 виключено на підставі Постанови КМ № 271 від 15.04.2013) (Пункт 4 виключено на підставі Постанови КМ № 271 від 15.04.2013) Прем’єр-міністр України В. ЯНУКОВИЧ Інд. 42 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2007 р. № 995 ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ про структурний підрозділ з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, Національної академії наук та національної галузевої академії наук (Назва Типового положення із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 271 від 15.04.2013) (У тексті Типового положення слова «Національна або галузева академія наук» та «підприємства, установи та організації» в усіх відмінках замінено відповідно словами «Національна академія наук або національна галузева академія наук» та «підприємства, наукові установи, організації та вищі навчальні заклади» у відповідному від- мінку, а слова «на підприємствах, в установах та організаціях» – словами «на підприємствах, в наукових устано- вах, організаціях та вищих навчальних закладах» згідно з Постановою КМ № 271 від 15.04.2013) 1. Структурний підрозділ з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власнос- ті міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, Національної академії наук та національної галу- зевої академії наук (далі – структурний підрозділ) утворюється відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» з метою забезпечення виконання цими органами завдань, визначених відповідними законодавчими актами. (Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 271 від 15.04.2013) 2. У своїй діяльності структурний підрозділ керується Конституцією та законами України, указами Президен- та України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства освіти і науки з питань трансферу технологій, іннова- ційної діяльності та інтелектуальної власності, наказами відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, Національної академії наук або національної галузевої академії наук, а також положенням про нього. (Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 271 від 15.04.2013) 3. Основними завданнями структурного підрозділу є забезпечення виконання функцій, пов’язаних з розроблен- ням технологій та їх складових частин (далі – технології), набуттям, ліцензуванням і захистом прав інтелектуальної власності на них, трансфером і використанням нових технологій. 4. Структурний підрозділ відповідно до покладених на нього завдань: 1) забезпечує розроблення галузевих комплексних програм технологічного оновлення підприємств, що належать до сфери управління відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи перебувають у віданні Національної академії наук або національної галузевої академії наук, та їх виконання; (Підпункт 1 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 271 від 15.04.2013) 2) проводить моніторинг стану використання технологій на підприємствах, в наукових установах, організаціях та вищих навчальних закладах, що належать до сфери управління відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи перебувають у віданні Національної академії наук або національної галузевої академії наук, узагальнює практику застосування законодавства з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності, додержання вимог цього законодавства суб’єктами, що провадять діяльність, пов’язану з передачею технологій, готує пропозиції щодо поліпшення стану використання технологій та удосконалення за- значеного законодавства; 3) вживає у межах своїх повноважень заходів для забезпечення розроблення технологій, що відповідають су- часному світовому науково-технологічному рівню та міжнародним, зокрема європейським стандартам, а також для виробництва і реалізації конкурентоспроможної та імпортозамінної продукції з урахуванням потреб економіки; 4) забезпечує відповідно до своєї компетенції: формування баз даних про технології, майнові права, зокрема про майнові права інтелектуальної власності, які належать підприємствам, науковим установам, організаціям та вищим навчальним закладам, що належать до сфе- 146 ри управління відповідного центрального органу виконавчої влади або перебувають у віданні Національної акаде- мії наук чи національної галузевої академії наук, забезпечують доступ до них осіб, заінтересованих у використан- ні певної технології; (Абзац другий підпункту 4 пункту 4 в редакції Постанови КМ № 271 від 15.04.2013) участь у підготовці проектів договорів про трансфер технологій; (Абзац третій підпункту 4 пункту 4 в редакції Постанови КМ № 271 від 15.04.2013) подання МОН: (Абзац підпункту 4 пункту 4 в редакції Постанови КМ № 271 від 15.04.2013; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 781 від 23.09.2015) – інформації про завершені технології, зокрема створені або придбані за рахунок бюджетних коштів, про тех- нології, створені або придбані підприємствами державної форми власності, а також про технології, що пропону- ються для реєстрації суб’єктами трансферу технологій (власниками технологій), для включення їх до реєстру технологій; (Абзац підпункту 4 пункту 4 в редакції Постанови КМ № 271 від 15.04.2013) – інформації про передані технології, створені за рахунок бюджетних коштів підприємствами, науковими уста- новами, організаціями та вищими навчальними закладами, що належать до сфери управління відповідного цен- трального органу виконавчої влади або перебувають у віданні Національної академії наук чи національної галузе- вої академії наук; (Абзац підпункту 4 пункту 4 в редакції Постанови КМ № 271 від 15.04.2013) – клопотання про необхідність підтримання патентування технологій за межами України; (Абзац підпункту 4 пункту 4 в редакції Постанови КМ № 271 від 15.04.2013) – звітів про проведення патентно-кон’юнктурних, наукових досліджень, конструкторських, проектних, випро- бувальних робіт, пов’язаних із створенням і використанням технологій, патентуванням та ліцензуванням прав на них, про виплату винагороди їх авторам; (Абзац підпункту 4 пункту 4 в редакції Постанови КМ № 271 від 15.04.2013) диверсифікацію результатів завершених прикладних наукових досліджень та інноваційної діяльності, проектних, конструкторських та випробних робіт насамперед таких, що відповідають сучасному світовому науково-техноло- гічному рівню; формування галузевих баз даних та фондів науково-технічної інформації про технології, розроблені з викорис- танням коштів загального фонду державного бюджету, а також доступ до таких баз даних і фондів фізичним та юридичним особам, заінтересованим у використанні відповідних технологій; економічну безпеку виробництва і детінізацію операцій з купівлі та продажу товарів, що виготовляються, та послуг, що надаються, з використанням відповідних технологій; підготовку та опрацювання проектів нормативно-правових актів з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності; 5) надає у межах своїх повноважень консультаційно-методичну допомогу: у проведенні патентно-кон’юнктурних досліджень, пов’язаних з розробленням нових технологій, набуттям, ліцензуванням і захистом прав інтелектуальної власності на них, використанням таких технологій, а також з реа- лізацією на внутрішньому та зовнішньому ринку продукції, виготовленої з їх використанням; у визначенні порядку набуття, ліцензування і захисту прав інтелектуальної власності на технології в Україні та за її межами; у визначенні умов і порядку набуття майнових прав на технології, зокрема на результати завершених приклад- них наукових досліджень, проектну, конструкторську та технологічну документацію, об’єкти права інтелектуальної власності, а також умов і порядку передачі цих прав третім особам; 6) забезпечує в установленому порядку додержання вимог міжнародних договорів щодо запобігання техноген- ному ризику, впровадження потенційно небезпечних технологій, а також екологічної безпеки технологій; 7) готує та подає в установленому порядку пропозиції щодо: визначення основних напрямів діяльності та пріоритетів у сфері трансферу технологій, інноваційної діяль- ності та інтелектуальної власності виходячи з потреб економіки та розвитку суспільства; реалізації інноваційної політики відповідним міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади, Національною академією наук або національною галузевою академією наук; уточнення середньострокових пріоритетів інноваційної діяльності загальнодержавного та галузевого рівня; залучення інвестицій для виконання програм технологічного оновлення підприємств, що належать до сфери управління відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи перебувають у віданні Національної академії наук або національної галузевої академії наук; (Абзац п’ятий підпункту 7 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 271 від 15.04.2013) закупівлі на конкурсних (тендерних) засадах технологій з метою задоволення потреб підприємств, наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів, що належать до сфери управління відповідного міністерства, 147 іншого центрального органу виконавчої влади чи перебувають у віданні Національної академії наук або національ- ної галузевої академії наук; найбільш ефективних шляхів використання та/або трансферу технологій (насамперед вітчизняних), що відпо- відають світовому науково-технологічному рівню і міжнародним стандартам; порядку проведення вартісної оцінки майнових прав на технології; підготовки проектів міжнародних договорів України про співробітництво у сфері трансферу технологій, інно- ваційної діяльності та інтелектуальної власності, а також відповідних цивільно-правових договорів, які передба- чають розроблення технологій (зокрема договорів про проведення прикладних наукових досліджень, розроблення проектної, конструкторської та технологічної документації, створення об’єктів права інтелектуальної власності), передачу та використання майнових прав на них; притягнення до відповідальності осіб, які допустили порушення прав інтелектуальної власності та неправо- мірне поширення інформації з обмеженим доступом про технології; удосконалення системи підготовки (перепідготовки) спеціалістів з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності, налагодження співробітництва із зазначених питань з МОН, а у разі по- треби стосовно організації підготовки і підвищення кваліфікації таких спеціалістів, а також обміну практичним досвідом роботи у зазначеній сфері; (Абзац одинадцятий підпункту 7 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 271 від 15.04.2013, № 781 від 23.09.2015) утворення координаційних і дорадчих органів для розв’язання проблем, пов’язаних з трансфером технологій, виконанням інноваційних проектів та забезпеченням захисту прав інтелектуальної власності, а також для розгляду наукових і методичних рекомендацій з питань провадження основної діяльності структурного підрозділу; 8) забезпечує в установленому порядку здійснення контролю за: підготовкою підприємствами, науковими установами, організаціями та вищими навчальними закладами, що належать до сфери управління відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи пере- бувають у віданні Національної академії наук або національної галузевої академії наук, проектів договорів про трансфер технологій, розроблених за рахунок коштів загального фонду державного бюджету; цільовим використанням фінансових та матеріальних ресурсів, які спрямовуються на проведення патентно- кон’юнктурних досліджень щодо технологій і продукції, виконання фундаментальних і прикладних наукових досліджень, проектних, конструкторських та випробних робіт, набуття, ліцензування і забезпечення захисту прав інтелектуальної власності на технології, а також на здійснення їх трансферу в Україні та за її межами; веденням обліку інтелектуальних складових частин технологій як нематеріальних активів, що розроблені за рахунок коштів загального фонду державного бюджету або придбані за рахунок таких коштів згідно з укладеними договорами про трансфер технологій, на підприємствах, в наукових установах, організаціях та вищих навчальних закладах, що належать до сфери управління відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи перебувають у віданні Національної академії наук або національної галузевої академії наук, а також за проведенням інвентаризації цих складових частин та вартісної оцінки майнових прав на них; правильністю нарахування підприємствами, науковими установами, організаціями та вищими навчальними закладами, що належать до сфери управління відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи перебувають у віданні Національної академії наук або національної галузевої академії наук, і виплати винагороди авторам технологій і особам, яким належать виключні майнові права на них, у вигляді частки ліцен- зійних платежів (паушальних, роялті або комбінованих) від доходів, одержаних в результаті реалізації продукції, виготовленої з використання цих технологій; збереженням інформації з обмеженим доступом про технології на підприємствах, в наукових установах, орга- нізаціях та вищих навчальних закладах, що належать до сфери управління відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи перебувають у віданні Національної академії наук або національної га- лузевої академії наук; 9) бере участь в організації виставок, ярмарок, аукціонів технологій та продукції, яку виготовлено в результаті їх використання підприємствами, науковими установами, організаціями та вищими навчальними закладами, що належать до сфери управління відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи пере- бувають у віданні Національної академії наук або національної галузевої академії наук, забезпечує в установлено- му порядку додержання прав інтелектуальної власності на відповідні технології, продукцію і послуги, що експо- нуються та/або реалізуються на таких виставках, ярмарках та аукціонах; (Підпункт 9 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 271 від 15.04.2013) 10) організовує та забезпечує проведення конференцій, семінарів, інших заходів з питань, що належать до його компетенції; 11) вживає в установленому порядку заходів для запобігання на підприємствах, в наукових установах, органі- заціях та вищих навчальних закладах, що належать до сфери управління відповідного міністерства, іншого цен- трального органу виконавчої влади чи перебувають у віданні Національної академії наук або національної галузе- вої академії наук: 148 розробленню, передачі та використанню технологій, що не відповідають програмам технологічного оновлення підприємств, реалізації їх з порушенням вимог законодавства з питань трансферу технологій, інноваційної діяль- ності та інтелектуальної власності; (Абзац другий підпункту 11 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 271 від 15.04.2013) проявам недобросовісної конкуренції, контрафакції та монополізму щодо трансферу і використання техно- логій (насамперед інтелектуальних), а також під час виробництва і реалізації продукції; наданню послуг з трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності, що не відпо- відають вимогам законодавства і міжнародних договорів з цих питань; 12) забезпечує виконання інших функцій відповідно до законодавства. 5. Структурний підрозділ відповідно до покладених на нього завдань має право: одержувати від підприємств, наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів, що належать до сфери управління відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи перебувають у віданні Національної академії наук або національної галузевої академії наук, інформацію, необхідну для за- безпечення виконання покладених на нього завдань, а у разі потреби – документи, довідки, розрахунки, письмо- ві та усні пояснення, що стосуються їх виконання; брати в установленому порядку участь у засіданнях координаційних та дорадчих органів, утворених у від- повідному міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Національній академії наук або націо- нальній галузевій академії наук, а також у нарадах з питань, що належать до його компетенції; представляти за дорученням керівника інтереси відповідного міністерства, іншого центрального органу ви- конавчої влади, Національної академії наук або національної галузевої академії наук у судових органах під час розгляду спірних питань, що стосуються трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності; проводити у разі потреби і в межах своїх повноважень науково-технічну експертизу технологій, що пропо- нуються для використання на підприємствах, в наукових установах, організаціях та вищих навчальних закладах, що належать до сфери управління відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи перебувають у віданні Національної академії наук або національної галузевої академії наук. 6. Структурний підрозділ під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими структурними підрозділами апарату відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, Національної академії наук або національної галузевої академії наук, а також із структурними підрозділами інших органів, підприємств, наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів, що забезпечують виконання анало- гічних функцій, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян. 7. Структурний підрозділ підпорядковується керівнику міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, Національної академії наук або національної галузевої академії наук або одному з його заступників від- повідно до розподілу обов’язків. Очолює структурний підрозділ керівник, якого призначає на посаду та звільняє з посади в установленому порядку керівник відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, Національної ака- демії наук або національної галузевої академії наук. На посаду керівника структурного підрозділу призначається фахівець, що має базову (галузеву) вищу освіту та вищу освіту з питань інтелектуальної власності, стаж роботи у сфері трансферу технологій, інноваційної діяльності чи інтелектуальної власності не менше ніж три роки. Структуру підрозділу визначає керівник міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, На- ціональної академії наук або національної галузевої академії наук. 8. Керівник структурного підрозділу: здійснює керівництво діяльністю підрозділу, несе персональну відповідальність за виконання покладених на підрозділ завдань та функцій; забезпечує у межах своїх повноважень збереження у підрозділі інформації з обмеженим доступом; подає в установленому порядку пропозиції щодо заохочення та нагородження працівників підрозділу та фахівців з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності підприємств, на- укових установ, організацій та вищих навчальних закладів, що належать до сфери управління відповідного мі- ністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи перебувають у віданні Національної академії наук або національної галузевої академії наук; забезпечує відповідно до своєї компетенції розгляд звернень фізичних та юридичних осіб і в разі потреби врахування їх пропозицій; розробляє і здійснює заходи, спрямовані на поліпшення організації та підвищення ефективності роботи під- розділу; забезпечує виконання інших завдань, покладених на підрозділ. 149 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2007 р. № 995 ЗМІНИ, що вносяться до Типового положення про Головне управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації, управління освіти і науки обласної, Севастопольської міської державної адміністрації 1. Доповнити абзац другий пунктів 2 і 3 після слів «інноваційної діяльності» словами «, трансферу технологій». 2. У пункті 3: 1) доповнити абзац шостий після слова «освітнього,» словами «творчого (інтелектуального),»; 2) доповнити абзац сьомий після слів «професійно-технічної освіти» словами «, а також за дотриманням актів законодавства у сфері трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності»; 3) абзац дев’ятий викласти у такій редакції: «забезпечення моніторингу у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності, трансферу технологій та інтелектуальної власності, сприяння захисту прав інтелектуальної власності в області, місті»; 4) доповнити абзац десятий після слів «інноваційних заходів,» словами «здійснення трансферу технологій,»; 5) доповнити пункт після абзацу десятого новим абзацом такого змісту: «сприяння розробленню і використанню технологій та їх складових частин згідно з потребами області, міста;». У зв’язку з цим абзаци одинадцятий і дванадцятий вважати відповідно абзацами дванадцятим і тринадцятим; 6) абзац дванадцятий викласти у такій редакції: «сприяння функціонуванню і розвитку системи науково-технічної та економічної інформації в області, місті, формуванню баз даних і фондів науково-технічної інформації про технології та їх складові частини, що відповіда- ють потребам області, міста;»; 7) в абзаці тринадцятому слова «збереженням і захистом національних інтересів» замінити словами «забез- печенням збереження і захисту прав інтелектуальної власності та національних інтересів». 3. У пункті 4: 1) підпункт 3 викласти у такій редакції: «3) аналізує стан освіти, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу технологій, забез- печення захисту прав інтелектуальної власності в області, місті, розробляє відповідні регіональні програми із за- значених питань, організовує і контролює виконання цих програм;»; 2) доповнити підпункт 4 після слів «освіти і науки,» словами «трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності,», а після слів «професійно-технічними» – словами «та вищими»; 3) доповнити підпункт 5 після слів «педагогічних працівників» словами «, а також фахівців з питань трансфе- ру технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності»; 4) підпункт 26 викласти у такій редакції: «26) сприяє активізації творчості та винахідницької діяльності, забезпечує в межах своїх повноважень вико- нання актів законодавства з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності, створює належні умови для впровадження в практику нових технологій та їх складових частин виходячи з потреб області, міста, вживає заходів для забезпечення в області, місті захисту прав інтелектуальної власності, а також інтересів держави і суспільства;»; 5) доповнити підпункт 27 після слів «інноваційної діяльності» словами «, трансферу технологій»; 6) доповнити підпункт 28 після слова «програм» словами «, а також у науково-технічній експертизі технологій та їх складових частин з метою включення до державного реєстру технологій»; 7) доповнити підпункт 29 після слова «програм» словами «, а також регіональних та місцевих програм техно- логічного переоснащення підприємств і трансферу технологій відповідно до потреб області, міста»; 8) доповнити підпункт 30 після слів «державного бюджету,» словами «у сфері трансферу технологій, іннова- ційної діяльності, а також щодо додержання та забезпечення захисту прав інтелектуальної власності в області, місті,»; 9) у підпункті 32 слова «і науки» замінити словами «, сфери наукової, науково-технічної, інноваційної діяль- ності, трансферу технологій та інтелектуальної власності»; 10) підпункт 34 викласти у такій редакції: «34) готує та в установленому порядку подає статистичну звітність про стан і розвиток освіти і науки, стан реалізації інноваційних проектів, виконання програм технологічного переоснащення підприємств, а також щодо трансферу технологій та забезпечення захисту прав інтелектуальної власності в області, місті;»; 11) доповнити пункт підпунктами 341–344 такого змісту: «341) надає у межах своїх повноважень консультаційно-методичну допомогу; 342) подає пропозиції щодо налагодження міжнародного технологічного співробітництва, залучення іноземних інвестицій для технологічного переоснащення підприємств області, міста; 150 343) забезпечує в установленому порядку поширення інформації про технологічні потреби області, міста з ме- тою залучення інвестицій для їх максимального задоволення; 344) бере участь у межах своїх повноважень в організації на відповідній території виставково-ярмаркових за- ходів;». 4. У пункті 5: доповнити абзац четвертий після слів «наукового і науково-технічного» словами «, інноваційного та творчого (інтелектуального)»; абзаци п’ятий-восьмий замінити абзацами такого змісту: «створювати авторські колективи для підготовки регіональних посібників і за погодженням з МОН впроваджу- вати їх у практику; організовувати випуск видань інформаційного та науково-методичного характеру; залучати працівників інших структурних підрозділів держадміністрації, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції; укладати в установленому порядку угоди про співпрацю, встановлювати прямі зв’язки з навчальними закла- дами і науковими установами зарубіжних країн, міжнародними організаціями, фондами тощо; представляти в установленому порядку інтереси держадміністрації в судових органах під час розгляду спірних питань, що належать до його компетенції; готувати у межах своїх повноважень пропозиції щодо визначення видатків під час формування місцевого бю- джету; організовувати і проводити в установленому порядку конференції, семінари, наради тощо з питань, що належать до його компетенції.» 5. У пункті 10: абзац четвертий викласти у такій редакції: «особисто відповідає за виконання покладених на управління завдань з реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності, трансферу технологій та інтелектуальної власності;»; доповнити пункт після абзацу четвертого новим абзацом такого змісту: «забезпечує у межах своїх повноважень збереження в управлінні інформації з обмеженим доступом;». У зв’язку з цим абзаци п’ятий-десятий вважати відповідно абзацами шостим-одинадцятим. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 7 вересня 2011 р. № 942 Київ ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПЕРЕЛІКУ ПРІОРИТЕТНИХ ТЕМАТИЧНИХ НАПРЯМІВ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ РОЗРОБОК НА ПЕРІОД ДО 2020 РОКУ (Назва Постанови із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 556 від 23.08.2016) Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 970 від 24.10.2012 № 741 від 23.09.2015 № 556 від 23.08.2016) Відповідно до статті 5 Закону України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Затвердити перелік пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень і науково-технічних розробок на період до 2020 року (далі – напрями), згідно з додатком. (Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 556 від 23.08.2016) 2. Головним розпорядникам бюджетних коштів враховувати напрями під час формування і виконання замов- лення на проведення наукових досліджень і розробок, проектних та конструкторських робіт за рахунок коштів державного бюджету згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 151 2004 р. № 1084 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 34, ст. 2252), надаючи перевагу науковим дослідженням і розробкам, результати яких мають подвійне використання. (Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 556 від 23.08.2016) (Пункт 3 виключено на підставі Постанови КМ № 970 від 24.10.2012) 4. Міністерству освіти і науки: (Абзац перший пункту 4 в редакції Постанови КМ № 741 від 23.09.2015) забезпечити проведення системного моніторингу реалізації напрямів головними розробниками бюджетних коштів; інформувати Кабінет Міністрів України щороку до 15 червня про результати зазначеного моніторингу. Прем’єр-міністр України М. АЗАРОВ Інд. 70 Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 7 вересня 2011 р. № 942 ПЕРЕЛІК пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень і науково-технічних розробок на період до 2020 року Фундаментальні наукові дослідження з найбільш важливих проблем розвитку науково-технічного, соціально-економічного, суспільно-політичного, людського потенціалу для забезпечення конкурентоспроможності України у світі та сталого розвитку суспільства і держави Найважливіші фундаментальні проблеми фізико-математичних і технічних наук Фундаментальні проблеми сучасного матеріалознавства Найважливіші фундаментальні проблеми хімії та розвитку хімічних технологій Фундаментальні проблеми наук про життя та розвиток біотехнологій Фундаментальні дослідження з актуальних проблем суспільних та гуманітарних наук Найважливіші фундаментальні проблеми розвитку ракетно-космічних технологій Інформаційні та комунікаційні технології Нові апаратні рішення для перспективних засобів обчислювальної техніки, інформаційних та комунікаційних технологій Інтелектуальні інформаційні та інформаційно-аналітичні технології. Інтегровані системи баз даних та знань. Національні інформаційні ресурси Суперкомп’ютерні програмно-технічні засоби, телекомунікаційні мережі та системи. Грід- та клауд-технології Технології та засоби розробки програмних продуктів і систем Технології та засоби математичного моделювання, оптимізації та системного аналізу розв’язання надскладних завдань державного значення Технології та інструментальні засоби електронного урядування. Інформаційно-аналітичні системи, системи підтримки прийняття рішень. Ситуаційні центри Технології та засоби захисту інформації Енергетика та енергоефективність Технології ефективного енергозабезпечення будівель і споруд Технології електроенергетики та теплоенергетики Технології атомної енергетики та методи оцінки її безпеки Технології енергетичного машинобудування Технології розроблення та використання нових видів палива, відновлюваних і альтернативних джерел енергії та видів палива. Технології використання скидних енергоресурсів. Теплонасосні технології Нанотехнології створення нового покоління мастильних матеріалів для промисловості. Технології та засоби експертно-аналітичного контролю якості моторних палив (автомобільних бензинів та дизельного палива згідно з вимогами «Євро-4»,» Євро-5»; скрапленого нафтового газу і біопалива) Способи застосування сучасного енергоменеджменту. Технології забезпечення енергобезпеки Енергоефективні технології на транспорті Раціональне природокористування Технології сталого використання, збереження і збагачення біоресурсів та покращення їх якості і безпечності, збереження біорізноманіття Технології моделювання та прогнозування стану навколишнього природного середовища та змін клімату Технології утилізації та видалення побутових і промислових відходів 152 Технології раціонального водокористування, підвищення ефективності очищення стічних вод та запобігання забрудненню водних об’єктів Технології очищення та запобігання забрудненню атмосферного повітря Технології раціонального використання ґрунтів і збереження їх родючості Технології виявлення і оцінки корисних копалин, їх раціонального екологічно безпечного видобування Перспективні технології агропромислового комплексу та переробної промисловості Проблеми забезпечення продовольчої безпеки і збереження та розширення генофонду сільськогосподарських сортів рослин і порід тварин Науки про життя, нові технології профілактики та лікування найпоширеніших захворювань Цільові прикладні дослідження з питань гармонізації системи “людина – світ” та створення новітніх техноло- гій покращення якості життя Створення стандартів і технології запровадження здорового способу життя, технології підвищення якості та безпеки продуктів харчування Проблеми розвитку особистості, суспільства, демографія та соціально-економічна політика Геномні технології в сільському господарстві Молекулярні біотехнології створення нових організмів та продуктів для сільського господарства, фармацев- тичної та харчової промисловості Конструювання та технології створення нових лікарських засобів на основі спрямованого дизайну біологічно активних речовин та використання наноматеріалів Технології створення молекулярно-діагностичних систем та терапевтичних засобів, ферментних та бактері- альних препаратів Генетична і регенеративна медицина Імунобіотехнологічні дослідження з розробки вітчизняних профілактичних і діагностичних препаратів для виявлення маркерів інфікування збудниками інфекційних хвороб Технології забезпечення донорства крові в Україні та підвищення її якості Проблеми впливу на людський організм випромінювання різних частотних діапазонів та захисту населення і військовослужбовців від нелетальних видів зброї Найважливіші проблеми у сфері цивільного захисту Нові речовини і матеріали Цільові прикладні дослідження щодо отримання нових матеріалів, їх з’єднання і оброблення Створення та застосування технологій отримання, зварювання, з’єднання, діагностики та оброблення конструк- ційних, функціональних і композиційних матеріалів Створення та застосування нанотехнологій і технологій наноматеріалів Створення та застосування технологій отримання нових речовин хімічного виробництва (Додаток із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 556 від 23.08.2016) МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Н А К А З 01.06.2006 № 422 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2006 р. за № 1197/13071 ЩОДО ПОЛОЖЕННЯ ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ НАУКОВОЇ, НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ III ТА IV РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ Відповідно до Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» та з метою підвищення рівня ефективності наукової, науково- технічної діяльності вищих навчальних закладів Н А К А З У Ю: 153 1. Затвердити Положення про організацію наукової, науково-технічної діяльності у вищих навчальних закладах III та IV рівнів акредитації (додається). 2. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра освіти і науки України А. М. Гуржія. Міністр освіти і науки України С. М. Ніколаєнко ПОГОДЖЕНО: Заступник Міністра фінансів України С. О. Рибак ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 01.06.2006 № 422 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2006 р. за № 1197/13071 ПОЛОЖЕННЯ про організацію наукової, науково-технічної діяльності у вищих навчальних закладах III та IV рівнів акредитації 1. Загальні положення 1.1. Це Положення регламентує наукову, науково-технічну діяльність (далі – ННТД) вищих навчальних закла- дів III–IV рівнів акредитації, що є у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України (далі – ВНЗ). 1.2. ННТД є невід’ємною складовою діяльності ВНЗ, що забезпечує інтеграцію освіти і науки. 1.3. При організації та проведенні ННТД ВНЗ керуються Конституцією та законами України, актами Прези- дента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, цим Положенням, власними статутами. 2. Мета, основні завдання та принципи організації 2.1. Основною метою ННТД ВНЗ є одержання і використання нових наукових знань з метою створення сус- пільно корисних наукових результатів, забезпечення якісної підготовки фахівців для відповідних галузей економі- ки, наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації; розв’язання комплексних задач у сфері наукового, технологічного розвитку; впровадження та використання в Україні і на світовому ринку наукових і науково-прак- тичних результатів. 2.2. Основними завданнями ВНЗ у галузі наукової, науково-технічної діяльності є: 2.2.1. Розвиток фундаментальних досліджень у галузі природничих, гуманітарних, психолого-педагогічних, соціально-економічних наук з метою їх подальшого використання для розвитку пріоритетних напрямів науки і техніки, суспільного розвитку та розбудови економіки країни. Виконання прикладних досліджень і розробок з метою ефективного використання і розвитку наукового потенціалу, залучення додаткових коштів для вирішення соціальних та інших завдань галузі. 2.2.2. Дослідження і розробка теоретичних та методологічних основ формування і розвитку вищої освіти, під- силення впливу науки на вирішення завдань освіти і виховання, збереження і зміцнення визначального характеру науки в розвитку суспільства, культури, економіки. 2.2.3. Підтримка існуючих та формування нових наукових шкіл. 2.2.4. Здійснення заходів щодо підтримки наукових досліджень молодих учених та обдарованих студентів, за- лучення їх до наукових шкіл. 2.2.5. Забезпечення підготовки у ВНЗ кваліфікованих фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації на основі новітніх досягнень науково-технічного прогресу. 2.2.6. Ефективне використання наукового і науково-технічного потенціалу вищої школи для вирішення пріо- ритетних завдань оновлення виробництва та проведення соціально-економічних перетворень. 2.2.7. Розвиток нових, прогресивних форм науково-технічного співробітництва із закордонними і вітчизняними осередками академічної та галузевої науки з метою спільного вирішення найважливіших науково-технічних завдань, створення високих технологій і розширення використання наукових розробок ВНЗ у промисловості. 2.2.8. Розвиток інноваційної діяльності для створення наукоємної науково-технічної продукції та конкуренто- спроможних зразків нової техніки і матеріалів, орієнтованих на ринок високих технологій. 154 2.2.9. Сприяє захисту інтелектуальної власності та авторських прав дослідників як основи зміцнення і розвитку науки, виходу на світовий ринок високотехнологічної продукції. 2.2.10. Модернізація та оновлення експериментально-виробничої бази ВНЗ та ефективне її використання. 2.2.11. Організація інформаційної та видавничої діяльності, популяризація досягнень науки вищої школи через засоби масової інформації, мережу інтернет. 2.2.12. Проведення кон’юнктурних досліджень ринку наукових послуг, патентно-ліцензійної роботи, здійснен- ня маркетингового, інформаційного забезпечення та трансферу науково-технічної продукції відповідно до між- народних стандартів. 2.2.13. Розроблення та наповнення змісту стандартів вищої освіти з урахуванням досягнень світової науки і техніки. 3. Науково-організаційні структури та керівництво 3.1. Для організації та координації ННТД у ВНЗ згідно зі статутом можуть створюватись науково-дослідні частини, науково-дослідні сектори, науково-дослідні інститути, наукові відділи. 3.2. До складу зазначених структурних одиниць можуть входити наукові підрозділи факультетів і кафедр, на- вчально-науково-виробничі центри, проектні та конструкторські бюро, проблемні лабораторії, наукові та науково- технічні відділи, підрозділи з організації, координації та забезпечення ННТД та інші структурні підрозділи, спря- мовані на здійснення ННТД; науково-дослідні інститути (для закладів IV рівня акредитації). 3.3. Структурні наукові підрозділи ВНЗ діють на основі статуту ВНЗ, створюються наказом ректора і знахо- дяться в підпорядкуванні проректора з наукової роботи. 3.4. Структурні наукові підрозділи ВНЗ здійснюють свою діяльність відповідно до затверджених ректором положень про них, які регламентують права і обов’язки керівників цих підрозділів. 3.5. Виконання програм та проектів фундаментальних і прикладних досліджень, прикладних розробок у ВНЗ здійснюються колективами (тематичними групами, творчими колективами тощо), до складу яких входять наукові та науково-педагогічні працівники, докторанти і аспіранти, студенти, допоміжний персонал та в разі потреби за- лучаються фахівці інших організацій. 3.6. Організацію та безпосереднє керівництво виконанням програми або проекту досліджень і розробок здій- снюють наукові керівники. У разі потреби можуть призначатись також відповідальні виконавці програм і проектів, наукові консультанти, інші відповідальні особи. 3.7. Організацію ННТД у ВНЗ та її безпосереднє керівництво, планування, поточне управління здійснює про- ректор з наукової роботи в межах делегованих ректором повноважень. Функції управління та організації наукової діяльності проректор з наукової роботи здійснює через створені у ВНЗ наукові підрозділи та дорадчі наукові структури (науково-технічні ради, наукові секції за пріоритетними напрямами, експертні комісії тощо). 3.8. ВНЗ, діяльність яких має важливе значення для розвитку науки, економіки і виробництва, можуть бути включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави. 4. Фінансування 4.1. Для здійснення ННТД запроваджується принцип багатоканального фінансування, у тому числі з викорис- танням можливостей, які надає входження України в міжнародний науковий простір. 4.2. Джерелами фінансування ННТД у ВНЗ є кошти державного бюджету та кошти, одержані на виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, надання освітніх і наукових послуг на замовлення юридич- них та фізичних осіб, інші джерела відповідно до чинного законодавства. 4.3. Наукові дослідження і розробки ВНЗ, що проводяться за рахунок коштів державного бюджету, фінансу- ються Міністерством освіти і науки України за відповідною бюджетною програмою. 5. Планування, організація і облік 5.1. Управління науковою і науково-технічною діяльністю здійснює Міністерство освіти і науки України в ме- жах його повноважень. Поточне та перспективне планування наукової та науково-технічної діяльності здійснює ВНЗ. 5.2. Планування наукових досліджень і розробок у ВНЗ здійснюється відповідно до основних науково-техніч- них напрямів даного ВНЗ. Основою планування науково-дослідної діяльності має бути тематичний план науково- дослідних робіт. 5.3. ВНЗ самостійно здійснює поточне та перспективне планування ННТД відповідно до затвердженого ректо- ром і узгодженого з Міністерством освіти і науки України тематичного плану. Фундаментальні дослідження, прикладні розробки, розробки, що сприяють розвитку інноваційної діяльності ВНЗ та фінансуються за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, включаються до тематичного плану на підставі проходження конкурсного відбору. 5.4. Фінансово-господарська діяльність у сфері ННТД здійснюється на підставі затверджених Міністерством освіти і науки України кошторисів ВНЗ за відповідними бюджетними програмами. 155 5.5. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання надходжень і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних при- значень. 5.6. Планування витрат на проведення науково-дослідних та науково-конструкторських робіт (далі – НДДКР) здійснюється ВНЗ самостійно на основі розрахунків, результати яких відображаються в калькуляції кошторисної вартості в цілому за темою, з виділенням вартості робіт (послуг), які підлягають виконанню у поточному бюджет- ному році. 5.7. Документальне оформлення операцій, пов’язаних з виконанням НДДКР або наданням платних послуг у сфері наукової, науково-технічної діяльності, забезпечення їх обліку та складання звітності здійснюється відпо- відно до вимог Бюджетного кодексу України, Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (із змінами), та інших нормативно-правових актів. 5.8. Науково-дослідні, дослідно-конструкторські роботи, що виконуються за рахунок коштів державного бю- джету, підлягають обов’язковій реєстрації в Українському інституті науково-технічної і економічної інформації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.92 № 162 «Про державну реєстрацію науково-до- слідних, дослідно-конструкторських робіт і дисертацій». 5.9. За підсумками виконаних наукових досліджень ВНЗ складають відповідні звіти, видають збірки наукових праць, доповідей і тез доповідей на наукових конференціях, анотацій завершених НДДКР. 6. Виконавці науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт 6.1. Суб’єктами наукової, науково-технічної діяльності у ВНЗ є штатні наукові та науково-педагогічні праців- ники, науково-технічні працівники, докторанти, аспіранти, студенти, стажисти-дослідники, керівний склад на- вчального закладу, працівники, що здійснюють організацію та координацію досліджень і розробок, підготовку фахівців вищої кваліфікації. 6.2. До виконання наукових, науково-технічних робіт у ВНЗ можуть залучатися фахівці наукових установ, під- приємств та організацій Національної та галузевих академій наук, інші фахівці, що мають відповідну кваліфікацію. 6.3. Науково-педагогічні, наукові працівники виконують дослідження та розробки відповідно до національних, державних, галузевих та інших програм і проектів, тематичних та координаційних планів, договорів, завдань (тех- нічних завдань), індивідуальних планів, несуть відповідальність за якість і своєчасність їх виконання, наукову та практичну цінність, суспільну та економічну корисність наукових і науково-практичних результатів. 6.4. Складовою науково-технічного потенціалу ВНЗ є науковий доробок студентів, який відповідно до чинно- го законодавства передбачає: науково-дослідну роботу, що включена в графік навчального процесу (курсові, ди- пломні роботи, практичні лабораторні заняття, виробнича практика з елементами дослідницького характеру), та роботу, що індивідуально виконується поза графіком навчального процесу. 7. Міжнародне наукове та науково-технічне співробітництво 7.1. ВНЗ здійснюють науково-технічне співробітництво з навчальними закладами, організаціями, фірмами та фондами зарубіжних країн, інші види наукового співробітництва відповідно до чинного законодавства України. 7.2. Міжнародне наукове та науково-технічне співробітництво ВНЗ спрямовано на: – залучення до співпраці закордонних замовників та інвесторів, укладання та виконання угод про співробітни- цтво із закордонними університетами, фірмами, фондами та іншими організаціями на проведення досліджень і розробок; – залучення коштів закордонних замовників та міжнародних фондів і грантів для фінансування ННТД у ВНЗ України; – одержання конкурентоспроможних на світовому ринку науково-прикладних результатів, розробку високо- ефективної науково-технічної продукції; – трансфер на світовий ринок наукової та науково-технічної продукції, здійснення маркетингу, участь у між- народних виставках та ярмарках; – забезпечення проходження науковими, науково-педагогічними працівниками, докторантами, аспірантами та обдарованими студентами наукового стажування за кордоном, ознайомлення з передовими світовими досягнення- ми техніки і технологій, приладами та науковим обладнанням; – публікацію за кордоном у провідних наукових та науково-технічних виданнях наукових результатів, які не є конфіденційною інформацією; – організацію та участь у міжнародних наукових та науково-практичних конференціях, семінарах, симпозіумах; – висування провідних учених ВНЗ України на здобуття міжнародних премій. Перший заступник Міністра А. М. Гуржій 156 КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А від 4 червня 2008 р. № 520 КИЇВ ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ МІНІМАЛЬНИХ СТАВОК ВИНАГОРОДИ АВТОРАМ ТЕХНОЛОГІЙ І ОСОБАМ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ЇХ ТРАНСФЕР Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 205 від 27.03.2013 Відповідно до статті 22 Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є: (Вступна частина із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 205 від 27.03.2013) 1. Затвердити мінімальні ставки винагороди авторам технологій і особам, які здійснюють їх трансфер, згідно з додатком. 2. Міністерствам та іншим органам виконавчої влади, Національній академії наук та галузевим академіям наук, які беруть участь у закупівлі, трансфері та використанні технологій, провести протягом 2008–2009 років моніторинг впливу виплати мінімальних ставок винагороди авторам технологій і особам, які здійснюють їх трансфер, на фі- нансовий стан підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління органів виконавчої влади та перебувають у віданні академій наук, забезпечити надіслання МОН до 1 лютого наступного року звіту про його результати для узагальнення та подання Кабінетові Міністрів України до 15 березня зазначеного періоду. Прем’єр-міністр України Ю. ТИМОШЕНКО Інд. 42 Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2008 р. № 520 МІНІМАЛЬНІ СТАВКИ винагороди авторам технологій і особам, які здійснюють їх трансфер Продукція (товари, що виготовляються, і послуги, Мінімальна ставка винагороди, відсотків доходу, що надаються з використанням нової технології) одержаного від реалізації продукції 1. Продукція масового виробництва 0,5 2. Продукція індивідуального виробництва (спеціального 1 призначення для обмеженого кола споживачів) 3. Продукція з унікальними ознаками та властивостями 3 (товари, що виготовляються, та послуги, що надаються виходячи з нагальних потреб економіки або для невідкладного забезпечення безпеки держави та охорони життя і здоров’я людей; обсяги такої продукції обмежені, її споживачі визначені в установленому порядку, а освоєння технології потребує безпосередньої участі її автора (авторів) Примітки: 1 . Мінімальна ставка винагороди визначається у відсотках доходу, одержаного від реалізації продукції, в тій части- ні, одержання якої обумовлене застосуванням нової технології або її складових згідно з умовами договору про трансфер цієї технології. 2. Авторові (авторам) технології або її складових, що створені в результаті виконання ним творчої (інтелектуальної) роботи, який є власником майнових прав на них, та особам, які здійснюють трансфер технології і є власниками 157 майнових прав на неї, виплачується по 50 відсотків мінімальної ставки винагороди. У договорі про трансфер техно- логії сторони можуть встановити інший розмір винагороди з визначенням порядку її розподілу. 3. У разі коли технологія містить кілька складових, мінімальна ставка винагороди авторам кожної складової вста- новлюється в укладених ними договорах залежно від тієї частини, яку визначено сторонами договору про трансфер технології для кожної із складових, а також від творчого вкладу кожного автора у розроблення технології або у ство- рення відповідної її складової. Якщо договір співавторами технології не укладається, винагорода між ними розпо- діляється в однакових частинах. 4. У разі коли технологія містить складові, що у процесі виготовлення продукції використовуватимуться лише частково (зокрема під час освоєння технології, для виконання налагоджувальних робіт, здійснення контрольних ви- пробувань та визначення характеристик продукції), тобто такі складові можуть тимчасово не використовуватися, але необхідні для здійснення процесу виготовлення товарів і надання послуг, порядок та умови виплати винагороди за їх використання встановлюються у договорі про трансфер технології. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАКАЗ 14.09.2011 № 1057 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2011 р. за № 1133/19871 ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПЕРЕЛІКУ НАУКОВИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1462 від 21.12.2012 Наказом Міністерства освіти і науки № 394 від 06.04.2015) На виконання Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085 «Про оптимізацію системи центральних орга- нів виконавчої влади», відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, за- твердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 410, Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99 № 309, та Порядку прису- дження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого поста- новою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 № 423, НАКАЗУЮ: 1. Затвердити Перелік наукових спеціальностей, що додається. 2. Установити, що за науковими спеціальностями здійснюється підготовка наукових кадрів, проводяться за- хисти дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присуджуються наукові ступені і присвоюються вчені звання. 3. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Вищої атестаційної комісії України від 23.06.2005 № 377 «Про затвердження Переліку спеціальностей, за якими проводяться захист дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань», зареєстрований в Мі- ністерстві юстиції України 05.07.2005 за № 713/10993 (зі змінами). 4. Директору департаменту атестації кадрів (В. Д. Бондаренко) забезпечити державну реєстрацію цього наказу в Міністерстві юстиції України. 5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Є. М. Суліму. 6. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. Міністр Д. В. Табачник 158 ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14.09.2011 № 1057 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2011 р. за № 1133/19871 ПЕРЕЛІК наукових спеціальностей Галузь науки, Галузь науки, Шифр група спеціальностей, за якою присуджується спеціальність науковий ступінь 1 2 3 01 ФІЗИКО-МАТЕМАТИЧНІ НАУКИ 01.01.00 Математика 01.01.01 Математичний аналіз фізико-математичні 01.01.02 Диференціальні рівняння фізико-математичні 01.01.03 Математична фізика фізико-математичні 01.01.04 Геометрія та топологія фізико-математичні 01.01.05 Теорія ймовірностей і математична статистика фізико-математичні 01.01.06 Алгебра та теорія чисел фізико-математичні 01.01.07 Обчислювальна математика фізико-математичні 01.01.08 Математична логіка, теорія алгоритмів і дискретна математика фізико-математичні 01.01.09 Варіаційне числення та теорія оптимального керування фізико-математичні 01.01.10 Дослідження операцій та теорія ігор фізико-математичні 01.02.00 Механіка 01.02.01 Теоретична механіка фізико-математичні 01.02.04 Механіка деформівного твердого тіла фізико-математичні, технічні 01.02.05 Механіка рідини, газу та плазми фізико-математичні, технічні 01.03.00 Астрономія 01.03.01 Астрометрія і небесна механіка фізико-математичні 01.03.02 Астрофізика, радіоастрономія фізико-математичні 01.03.03 Геліофізика і фізика Сонячної системи фізико-математичні 01.04.00 Фізика 01.04.01 Фізика приладів, елементів і систем фізико-математичні 01.04.02 Теоретична фізика фізико-математичні 01.04.03 Радіофізика фізико-математичні 01.04.04 Фізична електроніка фізико-математичні 01.04.05 Оптика, лазерна фізика фізико-математичні 01.04.06 Акустика фізико-математичні 01.04.07 Фізика твердого тіла фізико-математичні, технічні 01.04.08 Фізика плазми фізико-математичні, технічні 01.04.09 Фізика низьких температур фізико-математичні 01.04.10 Фізика напівпровідників і діелектриків фізико-математичні 01.04.11 Магнетизм фізико-математичні 01.04.13 Фізика металів фізико-математичні 01.04.14 Теплофізика та молекулярна фізика фізико-математичні 159 1 2 3 01.04.15 Фізика молекулярних та рідких кристалів фізико-математичні 01.04.16 Фізика ядра, елементарних частинок і високих енергій фізико-математичні, технічні 01.04.17 Хімічна фізика, фізика горіння та вибуху фізико-математичні, хімічні 01.04.18 Фізика і хімія поверхні фізико-математичні, хімічні 01.04.19 Фізика полімерів фізико-математичні 01.04.20 Фізика пучків заряджених частинок фізико-математичні, технічні 01.04.21 Радіаційна фізика та ядерна безпека фізико-математичні 01.04.22 Надпровідність фізико-математичні 01.04.24 Фізика колоїдних систем фізико-математичні 01.05.00 Інформатика і кібернетика 01.05.01 Теоретичні основи інформатики та кібернетики фізико-математичні 01.05.02 Математичне моделювання та обчислювальні методи фізико-математичні, технічні 01.05.03 Математичне та програмне забезпечення обчислювальних фізико-математичні, технічні машин і систем 01.05.04 Системний аналіз і теорія оптимальних рішень фізико-математичні, технічні (Групу спеціальностей 01.06.00 виключено на підставі Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спор- ту № 1462 від 21.12.2012) (Спеціальність 01.06.01 виключено на підставі Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1462 від 21.12.2012) 02 ХІМІЧНІ НАУКИ 02.00.01 Неорганічна хімія хімічні 02.00.02 Аналітична хімія хімічні 02.00.03 Органічна хімія хімічні 02.00.04 Фізична хімія хімічні 02.00.05 Електрохімія хімічні 02.00.06 Хімія високомолекулярних сполук хімічні 02.00.08 Хімія елементоорганічних сполук хімічні 02.00.09 Хімія високих енергій хімічні 02.00.10 Біоорганічна хімія хімічні, біологічні 02.00.11 Колоїдна хімія хімічні 02.00.13 Нафтохімія і вуглехімія хімічні 02.00.15 Хімічна кінетика і каталіз хімічні 02.00.19 Хімія високочистих речовин хімічні 02.00.21 Хімія твердого тіла хімічні (Спеціальність 02.00.22 виключено на підставі Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1462 від 21.12.2012) 03 БІОЛОГІЧНІ НАУКИ 03.00.01 Радіобіологія біологічні, медичні 03.00.02 Біофізика біологічні, фізико-математичні, медичні 03.00.03 Молекулярна біологія біологічні 03.00.04 Біохімія біологічні, сільськогосподарські, медичні, ветеринарні 03.00.05 Ботаніка біологічні 03.00.06 Вірусологія біологічні, медичні 03.00.07 Мікробіологія біологічні, сільськогосподарські, медичні 160 1 2 3 03.00.08 Зоологія біологічні 03.00.09 Імунологія біологічні 03.00.10 Іхтіологія біологічні 03.00.11 Цитологія, клітинна біологія, гістологія біологічні 03.00.12 Фізіологія рослин біологічні, сільськогосподарські 03.00.13 Фізіологія людини і тварин біологічні, сільськогосподарські, ветеринарні 03.00.14 Біологія розвитку біологічні, медичні 03.00.15 Генетика біологічні, сільськогосподарські, медичні 03.00.16 Екологія біологічні, сільськогосподарські, медичні 03.00.17 Гідробіологія біологічні 03.00.18 Ґрунтознавство біологічні 03.00.19 Кріобіологія біологічні 03.00.20 Біотехнологія біологічні, технічні, сільськогосподарські 03.00.21 Мікологія біологічні, медичні 03.00.22 Молекулярна генетика біологічні (Спеціальність 03.00.23 виключено на підставі Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1462 від 21.12.2012) 03.00.24 Ентомологія біологічні 03.00.25 Паразитологія, гельмінтологія біологічні 04 ГЕОЛОГІЧНІ НАУКИ 04.00.01 Загальна та регіональна геологія геологічні 04.00.02 Геохімія геологічні, хімічні 04.00.04 Геотектоніка геологічні 04.00.05 Геологічна інформатика геологічні, фізико-математичні 04.00.06 Гідрогеологія геологічні 04.00.07 Інженерна геологія геологічні 04.00.08 Петрологія геологічні 04.00.09 Палеонтологія і стратиграфія геологічні 04.00.10 Геологія океанів і морів геологічні 04.00.11 Геологія металевих і неметалевих корисних копалин геологічні, технічні 04.00.16 Геологія твердих горючих копалин геологічні 04.00.17 Геологія нафти і газу геологічні 04.00.19 Економічна геологія геологічні, економічні 04.00.20 Мінералогія, кристалографія геологічні 04.00.21 Літологія геологічні 04.00.22 Геофізика геологічні, фізико-математичні (Спеціальність 04.00.23 виключено на підставі Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1462 від 21.12.2012) 05 ТЕХНІЧНІ НАУКИ 05.01.00 Прикладна геометрія, інженерна графіка та ергономіка 05.01.01 Прикладна геометрія, інженерна графіка технічні 161 1 2 3 05.01.02 Стандартизація, сертифікація та метрологічне забезпечення технічні 05.01.03 Технічна естетика технічні 05.01.04 Ергономіка технічні, біологічні, психологічні 05.02.00 Машинознавство 05.02.01 Матеріалознавство технічні 05.02.02 Машинознавство технічні 05.02.04 Тертя та зношування в машинах технічні 05.02.08 Технологія машинобудування технічні 05.02.09 Динаміка та міцність машин технічні 05.02.10 Діагностика матеріалів і конструкцій технічні 05.03.00 Обробка матеріалів у машинобудуванні 05.03.01 Процеси механічної обробки, верстати та інструменти технічні 05.03.05 Процеси та машини обробки тиском технічні 05.03.06 Зварювання та споріднені процеси і технології технічні 05.03.07 Процеси фізико-технічної обробки технічні 05.05.00 Галузеве машинобудування 05.05.01 Машини і процеси поліграфічного виробництва технічні 05.05.02 Машини для виробництва будівельних матеріалів технічні і конструкцій 05.05.03 Двигуни та енергетичні установки технічні 05.05.04 Машини для земляних, дорожніх і лісотехнічних робіт технічні 05.05.05 Піднімально-транспортні машини технічні 05.05.06 Гірничі машини технічні 05.05.08 Машини для металургійного виробництва технічні 05.05.10 Машини легкої промисловості технічні 05.05.11 Машини і засоби механізації сільськогосподарського технічні виробництва 05.05.12 Машини нафтової та газової промисловості технічні 05.05.13 Машини та апарати хімічних виробництв технічні 05.05.14 Холодильна, вакуумна та компресорна техніка, системи технічні кондиціювання 05.05.16 Турбомашини та турбоустановки технічні 05.05.17 Гідравлічні машини та гідропневмоагрегати технічні 05.05.18 Машини та обладнання промислового рибальства технічні 05.07.00 Авіаційна та ракетно-космічна техніка 05.07.01 Аеродинаміка та газодинаміка літальних апаратів технічні 05.07.02 Проектування, виробництво та випробування літальних технічні апаратів 05.07.06 Наземні комплекси, стартове обладнання технічні 05.07.12 Дистанційні аерокосмічні дослідження технічні, фізико-математичні, геологічні 05.07.14 Авіаційно-космічні тренажери технічні 05.08.00 Кораблебудування 05.08.01 Теорія корабля технічні 05.08.03 Конструювання та будування суден технічні 05.09.00 Електротехніка 162 1 2 3 05.09.01 Електричні машини й апарати технічні 05.09.03 Електротехнічні комплекси та системи технічні 05.09.05 Теоретична електротехніка технічні 05.09.07 Світлотехніка та джерела світла технічні 05.09.08 Прикладна акустика та звукотехніка технічні 05.09.12 Напівпровідникові перетворювачі електроенергії технічні 05.09.13 Техніка сильних електричних та магнітних полів технічні 05.11.00 Прилади 05.11.01 Прилади та методи вимірювання механічних величин технічні 05.11.03 Гіроскопи та навігаційні системи технічні 05.11.04 Прилади та методи вимірювання теплових величин технічні 05.11.05 Прилади та методи вимірювання електричних та магнітних технічні величин 05.11.07 Оптичні прилади та системи технічні 05.11.08 Радіовимірювальні прилади технічні 05.11.13 Прилади і методи контролю та визначення складу речовин технічні 05.11.17 Біологічні та медичні прилади і системи технічні 05.12.00 Радіотехніка та телекомунікації 05.12.02 Телекомунікаційні системи та мережі технічні 05.12.07 Антени та пристрої мікрохвильової техніки технічні 05.12.13 Радіотехнічні пристрої та засоби телекомунікацій технічні 05.12.17 Радіотехнічні та телевізійні системи технічні 05.12.20 Оптоелектронні системи технічні 05.13.00 Інформатика, обчислювальна техніка та автоматизація 05.13.03 Системи та процеси керування технічні 05.13.05 Комп’ютерні системи та компоненти технічні 05.13.06 Інформаційні технології технічні 05.13.07 Автоматизація процесів керування технічні 05.13.09 Медична та біологічна інформатика і кібернетика технічні 05.13.12 Системи автоматизації проектувальних робіт технічні 05.13.21 Системи захисту інформації технічні 05.13.22 Управління проектами і програмами технічні 05.13.23 Системи та засоби штучного інтелекту технічні 05.14.00 Енергетика 05.14.01 Енергетичні системи та комплекси технічні 05.14.02 Електричні станції, мережі і системи технічні 05.14.06 Технічна теплофізика та промислова теплоенергетика технічні 05.14.08 Перетворювання відновлюваних видів енергії технічні 05.14.14 Теплові та ядерні енергоустановки технічні 05.15.00 Розробка корисних копалин 05.15.01 Маркшейдерія технічні 05.15.02 Підземна розробка родовищ корисних копалин технічні 05.15.03 Відкрита розробка родовищ корисних копалин технічні 05.15.04 Шахтне та підземне будівництво технічні 05.15.06 Розробка нафтових та газових родовищ технічні 05.15.08 Збагачення корисних копалин технічні 163 1 2 3 05.15.09 Геотехнічна і гірнича механіка технічні 05.15.10 Буріння свердловин технічні 05.15.12 Розробка морських родовищ корисних копалин технічні 05.15.13 Трубопровідний транспорт, нафтогазосховища технічні 05.16.00 Металургія 05.16.01 Металознавство та термічна обробка металів технічні 05.16.02 Металургія чорних і кольорових металів та спеціальних технічні сплавів 05.16.04 Ливарне виробництво технічні 05.16.06 Порошкова металургія та композиційні матеріали технічні 05.17.00 Хімічні технології 05.17.01 Технологія неорганічних речовин технічні 05.17.03 Технічна електрохімія технічні 05.17.04 Технологія продуктів органічного синтезу технічні 05.17.06 Технологія полімерних і композиційних матеріалів технічні 05.17.07 Хімічна технологія палива і паливно-мастильних матеріалів технічні 05.17.08 Процеси та обладнання хімічної технології технічні 05.17.11 Технологія тугоплавких неметалічних матеріалів технічні 05.17.14 Хімічний опір матеріалів та захист від корозії технічні 05.17.15 Технологія хімічних волокон технічні 05.17.18 Мембрани та мембранна технологія технічні 05.17.21 Технологія водоочищення технічні 05.18.00 Технологія харчової та легкої промисловості 05.18.01 Технологія хлібопекарських продуктів, кондитерських виробів технічні та харчових концентратів 05.18.02 Технологія зернових, бобових, круп’яних продуктів технічні і комбікормів, олійних і луб’яних культур 05.18.04 Технологія м’ясних, молочних продуктів і продуктів технічні з гідробіонтів 05.18.05 Технологія цукристих речовин та продуктів бродіння технічні 05.18.06 Технологія жирів, ефірних масел і парфумерно-косметичних технічні продуктів 05.18.08 Товарознавство непродовольчих товарів технічні 05.18.12 Процеси та обладнання харчових, мікробіологічних та технічні фармацевтичних виробництв 05.18.13 Технологія консервованих і охолоджених харчових продуктів технічні 05.18.15 Товарознавство харчових продуктів технічні 05.18.16 Технологія харчової продукції технічні 05.18.18 Технологія взуття, шкіряних виробів і хутра технічні 05.18.19 Технологія текстильних матеріалів, швейних і трикотажних технічні виробів 05.22.00 Транспорт 05.22.01 Транспортні системи технічні 05.22.02 Автомобілі та трактори технічні 05.22.06 Залізнична колія технічні 05.22.07 Рухомий склад залізниць та тяга поїздів технічні 05.22.09 Електротранспорт технічні 05.22.11 Автомобільні шляхи та аеродроми технічні 164 1 2 3 05.22.12 Промисловий транспорт технічні 05.22.13 Навігація та управління рухом технічні 05.22.20 Експлуатація та ремонт засобів транспорту технічні 05.23.00 Будівництво 05.23.01 Будівельні конструкції, будівлі та споруди технічні 05.23.02 Основи і фундаменти технічні 05.23.03 Вентиляція, освітлення та теплогазопостачання технічні 05.23.04 Водопостачання, каналізація технічні 05.23.05 Будівельні матеріали та вироби технічні 05.23.06 Технологія деревообробки, виготовлення меблів та виробів технічні з деревини 05.23.08 Технологія та організація промислового та цивільного технічні будівництва 05.23.16 Гідравліка та інженерна гідрологія технічні 05.23.17 Будівельна механіка технічні 05.23.20 Містобудування та територіальне планування технічні 05.24.00 Геодезія 05.24.01 Геодезія, фотограмметрія та картографія технічні 05.24.04 Кадастр та моніторинг земель технічні, біологічні 05.26.00 Безпека життєдіяльності 05.26.01 Охорона праці технічні 05.27.00 Електроніка 05.27.01 Твердотільна електроніка технічні 05.27.02 Вакуумна, плазмова та квантова електроніка технічні 05.27.06 Технологія, обладнання та виробництво електронної техніки технічні (Групу спеціальностей 05.28.00 виключено на підставі Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спор- ту № 1462 від 21.12.2012) (Спеціальність 05.28.01 виключено на підставі Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1462 від 21.12.2012) 06 СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ НАУКИ 06.01.00 Агрономія 06.01.01 Загальне землеробство сільськогосподарські 06.01.02 Сільськогосподарські меліорації сільськогосподарські, технічні 06.01.03 Агроґрунтознавство і агрофізика сільськогосподарські 06.01.04 Агрохімія сільськогосподарські 06.01.05 Селекція і насінництво сільськогосподарські 06.01.06 Овочівництво сільськогосподарські 06.01.07 Плодівництво сільськогосподарські 06.01.08 Виноградарство сільськогосподарські 06.01.09 Рослинництво сільськогосподарські 06.01.10 Субтропічні культури сільськогосподарські 06.01.11 Фітопатологія сільськогосподарські, біологічні 06.01.12 Кормовиробництво і луківництво сільськогосподарські 06.01.13 Гербологія сільськогосподарські 06.01.15 Первинна обробка продуктів рослинництва сільськогосподарські 06.02.00 Зоотехнія 165 1 2 3 06.02.01 Розведення та селекція тварин сільськогосподарські, ветеринарні 06.02.02 Годівля тварин і технологія кормів сільськогосподарські 06.02.03 Рибництво сільськогосподарські 06.02.04 Технологія виробництва продуктів тваринництва сільськогосподарські 06.03.00 Лісове господарство 06.03.01 Лісові культури та фітомеліорація сільськогосподарські, біологічні 06.03.02 Лісовпорядкування і лісова таксація сільськогосподарські 06.03.03 Лісознавство і лісівництво сільськогосподарські, біологічні (Групу спеціальностей 06.04.00 виключено на підставі Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спор- ту № 1462 від 21.12.2012) (Спеціальність 06.04.01 виключено на підставі Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1462 від 21.12.2012) 07 ІСТОРИЧНІ НАУКИ 07.00.01 Історія України історичні 07.00.02 Всесвітня історія історичні 07.00.04 Археологія історичні 07.00.05 Етнологія історичні 07.00.06 Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні історичні дисципліни 07.00.07 Історія науки й техніки історичні 07.00.09 Антропологія історичні 08 ЕКОНОМІЧНІ НАУКИ 08.00.01 Економічна теорія та історія економічної думки економічні 08.00.02 Світове господарство і міжнародні економічні відносини економічні 08.00.03 Економіка та управління національним господарством економічні 08.00.04 Економіка та управління підприємствами (за видами економічні економічної діяльності) 08.00.05 Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка економічні 08.00.06 Економіка природокористування та охорони навколишнього економічні середовища 08.00.07 Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика економічні 08.00.08 Гроші, фінанси і кредит економічні 08.00.09 Бухгалтерський облік, аналіз та аудит (за видами економічної економічні діяльності) 08.00.10 Статистика економічні 08.00.11 Математичні методи, моделі та інформаційні технології економічні в економіці 09 ФІЛОСОФСЬКІ НАУКИ 09.00.01 Онтологія, гносеологія, феноменологія філософські 09.00.02 Діалектика і методологія пізнання філософські 09.00.03 Соціальна філософія та філософія історії філософські, історичні 09.00.04 Філософська антропологія, філософія культури філософські 09.00.05 Історія філософії філософські, історичні 09.00.06 Логіка філософські 166 1 2 3 09.00.07 Етика філософські, історичні, соціологічні 09.00.08 Естетика філософські, історичні, соціологічні 09.00.09 Філософія науки філософські 09.00.10 Філософія освіти філософські 09.00.11 Релігієзнавство філософські, історичні, соціологічні 09.00.12 Українознавство філософські, історичні 09.00.14 Богослов’я філософські 10 ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ 10.01.00 Літературознавство 10.01.01 Українська література філологічні 10.01.02 Російська література філологічні 10.01.03 Література слов’янських народів філологічні 10.01.04 Література зарубіжних країн філологічні 10.01.05 Порівняльне літературознавство філологічні 10.01.06 Теорія літератури філологічні 10.01.07 Фольклористика філологічні, мистецтвознавство 10.01.09 Літературне джерелознавство і текстологія філологічні 10.01.10 Кримськотатарська література філологічні 10.02.00 Мовознавство 10.02.01 Українська мова філологічні 10.02.02 Російська мова філологічні 10.02.03 Слов’янські мови філологічні 10.02.04 Германські мови філологічні 10.02.05 Романські мови філологічні 10.02.06 Балтійські мови філологічні 10.02.07 Індоіранські мови філологічні 10.02.08 Тюркські мови філологічні 10.02.09 Фінно-угорські та самодійські мови філологічні 10.02.10 Іберійсько-кавказькі мови філологічні 10.02.11 Монгольські мови філологічні 10.02.12 Семітські мови філологічні 10.02.13 Мови народів Азії, Африки, аборигенних народів Америки та філологічні Австралії 10.02.14 Класичні мови. Окремі індоєвропейські мови філологічні 10.02.15 Загальне мовознавство філологічні 10.02.16 Перекладознавство філологічні 10.02.17 Порівняльно-історичне і типологічне мовознавство філологічні 10.02.21 Структурна, прикладна та математична лінгвістика філологічні, фізико- математичні, технічні 11 ГЕОГРАФІЧНІ НАУКИ 11.00.01 Фізична географія, геофізика і геохімія ландшафтів географічні 11.00.02 Економічна та соціальна географія географічні 11.00.04 Геоморфологія та палеогеографія географічні 167 1 2 3 11.00.05 Біогеографія та географія ґрунтів географічні 11.00.07 Гідрологія суші, водні ресурси, гідрохімія географічні 11.00.08 Океанологія географічні 11.00.09 Метеорологія, кліматологія, агрометеорологія географічні 11.00.11 Конструктивна географія і раціональне використання географічні природних ресурсів 11.00.12 Географічна картографія географічні (Спеціальність 11.00.13 виключено на підставі Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1462 від 21.12.2012) 12 ЮРИДИЧНІ НАУКИ 12.00.01 Теорія та історія держави і права; історія політичних юридичні і правових учень 12.00.02 Конституційне право; муніципальне право юридичні 12.00.03 Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне юридичні приватне право 12.00.04 Господарське право, господарсько-процесуальне право юридичні 12.00.05 Трудове право; право соціального забезпечення юридичні 12.00.06 Земельне право; аграрне право; екологічне право; юридичні природоресурсне право 12.00.07 Адміністративне право і процес; фінансове право; юридичні інформаційне право 12.00.08 Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче юридичні право 12.00.09 Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; юридичні оперативно-розшукова діяльність 12.00.10 Судоустрій; прокуратура та адвокатура юридичні 12.00.11 Міжнародне право юридичні 12.00.12 Філософія права юридичні, філософські 13 ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ 13.00.01 Загальна педагогіка та історія педагогіки педагогічні 13.00.02 Теорія та методика навчання (з галузей знань) педагогічні 13.00.03 Корекційна педагогіка педагогічні 13.00.04 Теорія і методика професійної освіти педагогічні 13.00.05 Соціальна педагогіка педагогічні 13.00.06 Теорія і методика управління освітою педагогічні 13.00.07 Теорія і методика виховання педагогічні 13.00.08 Дошкільна педагогіка педагогічні 13.00.09 Теорія навчання педагогічні 13.00.10 Інформаційно-комунікаційні технології в освіті педагогічні 14 МЕДИЧНІ НАУКИ 14.01.00 Клінічна медицина 14.01.01 Акушерство та гінекологія медичні 14.01.02 Внутрішні хвороби медичні 14.01.03 Хірургія медичні 14.01.04 Серцево-судинна хірургія медичні 14.01.05 Нейрохірургія медичні 168 1 2 3 14.01.06 Урологія медичні 14.01.07 Онкологія медичні, біологічні 14.01.08 Трасплантологія та штучні органи медичні, технічні 14.01.09 Дитяча хірургія медичні 14.01.10 Педіатрія медичні 14.01.11 Кардіологія медичні 14.01.12 Ревматологія медичні 14.01.13 Інфекційні хвороби медичні 14.01.14 Ендокринологія медичні, біологічні 14.01.15 Нервові хвороби медичні 14.01.16 Психіатрія медичні 14.01.17 Наркологія медичні 14.01.18 Офтальмологія медичні 14.01.19 Оториноларингологія медичні 14.01.20 Шкірні та венеричні хвороби медичні 14.01.21 Травматологія та ортопедія медичні 14.01.22 Стоматологія медичні 14.01.23 Променева діагностика та променева терапія медичні 14.01.24 Лікувальна фізкультура та спортивна медицина медичні 14.01.25 Судова медицина медичні 14.01.26 Фтизіатрія медичні 14.01.27 Пульмонологія медичні 14.01.28 Клінічна фармакологія медичні 14.01.29 Клінічна алергологія медичні 14.01.30 Анестезіологія та інтенсивна терапія медичні 14.01.31 Гематологія та трансфузіологія медичні, біологічні 14.01.32 Медична біохімія медичні, біологічні 14.01.33 Медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія медичні 14.01.34 Космічна медицина медичні 14.01.35 Кріомедицина медичні 14.01.36 Гастроентерологія медичні 14.01.37 Нефрологія медичні 14.01.38 Загальна практика – сімейна медицина медичні 14.01.39 Клінічна лабораторна діагностика медичні, біологічні 14.02.00 Профілактична медицина 14.02.01 Гігієна та професійна патологія медичні, біологічні 14.02.02 Епідеміологія медичні 14.02.03 Соціальна медицина медичні (Спеціальність 14.02.04 виключено на підставі Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1462 від 21.12.2012) 14.03.00 Теоретична медицина 14.03.01 Нормальна анатомія медичні, біологічні 14.03.02 Патологічна анатомія медичні 14.03.03 Нормальна фізіологія медичні 14.03.04 Патологічна фізіологія медичні, біологічні 169 1 2 3 14.03.05 Фармакологія медичні, біологічні, фармацевтичні 14.03.06 Токсикологія медичні, біологічні 14.03.07 Фізіологічно активні сполуки медичні, біологічні 14.03.08 Імунологія та алергологія медичні 14.03.09 Гістологія, цитологія, ембріологія медичні 14.03.10 Біомеханіка медичні, технічні 14.03.11 Медична та біологічна інформатика і кібернетика медичні, біологічні 15 ФАРМАЦЕВТИЧНІ НАУКИ 15.00.01 Технологія ліків, організація фармацевтичної справи та судова фармацевтичні фармація 15.00.02 Фармацевтична хімія та фармакогнозія фармацевтичні 15.00.03 Стандартизація та організація виробництва лікарських засобів фармацевтичні (Спеціальність 15.00.04 виключено на підставі Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1462 від 21.12.2012) 16 ВЕТЕРИНАРНІ НАУКИ 16.00.01 Діагностика і терапія тварин ветеринарні 16.00.02 Патологія, онкологія і морфологія тварин ветеринарні 16.00.03 Ветеринарна мікробіологія, епізоотологія, інфекційні хвороби ветеринарні та імунологія 16.00.04 Ветеринарна фармакологія та токсикологія ветеринарні 16.00.05 Ветеринарна хірургія ветеринарні 16.00.06 Гігієна тварин та ветеринарна санітарія ветеринарні, сільськогосподарські 16.00.07 Ветеринарне акушерство ветеринарні 16.00.09 Ветеринарно-санітарна експертиза ветеринарні 16.00.10 Ентомологія ветеринарні, сільськогосподарські 16.00.11 Паразитологія ветеринарні, медичні (Спеціальність 16.00.12 виключено на підставі Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1462 від 21.12.2012) 17 МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО 17.00.02 Театральне мистецтво мистецтвознавство 17.00.03 Музичне мистецтво мистецтвознавство 17.00.04 Кіномистецтво. Телебачення мистецтвознавство 17.00.05 Образотворче мистецтво мистецтвознавство 17.00.06 Декоративне і прикладне мистецтво мистецтвознавство 17.00.07 Дизайн мистецтвознавство 18 АРХІТЕКТУРА 18.00.01 Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури архітектура 18.00.02 Архітектура будівель та споруд архітектура 18.00.04 Містобудування та ландшафтна архітектура архітектура 19 ПСИХОЛОГІЧНІ НАУКИ 19.00.01 Загальна психологія, історія психології психологічні 19.00.02 Психофізіологія психологічні 170 1 2 3 19.00.03 Психологія праці; інженерна психологія психологічні, технічні 19.00.04 Медична психологія психологічні, медичні 19.00.05 Соціальна психологія; психологія соціальної роботи психологічні 19.00.06 Юридична психологія психологічні, юридичні 19.00.07 Педагогічна та вікова психологія психологічні 19.00.08 Спеціальна психологія психологічні 19.00.09 Психологія діяльності в особливих умовах психологічні 19.00.10 Організаційна психологія; економічна психологія психологічні 19.00.11 Політична психологія психологічні 20 ВІЙСЬКОВІ НАУКИ 20.01.00 Військово-теоретичні науки 20.01.01 Воєнне мистецтво військові 20.01.05 Будівництво Збройних Сил військові, технічні, економічні 20.01.07 Оборонна економіка військові, економічні 20.01.08 Тил Збройних Сил військові, хімічні, технічні 20.01.10 Розвідка та іноземні армії військові 20.01.12 Радіоелектронна боротьба, способи та засоби військові, технічні 20.02.00 Військово-спеціальні науки 20.02.04 Військова географія військові, фізико-математичні, технічні, географічні 20.02.05 Інженерне обладнання театрів воєнних дій військові, технічні 20.02.11 Засоби та методи військової навігації військові 20.02.12 Військова кібернетика, системи управління та зв’язок військові 20.02.14 Озброєння і військова техніка військові, технічні 20.02.15 Гідроаеродинаміка, динаміка руху та маневрування бойових військові засобів 20.02.20 Теорія стрільби військові, фізико-математичні 20.02.22 Військова історія військові, історичні 20.02.23 Засоби захисту від зброї масового ураження військові, хімічні, біологічні, технічні, медичні, ветеринарні 21 НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА 21.01.00 Основи національної безпеки 21.01.01 Основи національної безпеки держави соціологічні, політичні 21.02.00 Воєнна безпека 21.02.01 Воєнна безпека держави військові, технічні 21.02.02 Охорона державного кордону військові, технічні 21.02.03 Цивільний захист хімічні, біологічні, технічні, медичні, військові, ветеринарні 21.03.00 Гуманітарна і політична безпека 21.03.01 Гуманітарна і політична безпека держави філософські, політичні 21.03.02 Регіональна безпека держави політичні 21.03.03 Геополітика історичні, політичні 21.04.00 Економічна безпека 21.04.01 Економічна безпека держави економічні, політичні 21.04.02 Економічна безпека суб’єктів господарської діяльності економічні 171 1 2 3 21.05.00 Інформаційна безпека 21.05.01 Інформаційна безпека держави технічні 21.06.00 Техногенна безпека 21.06.01 Екологічна безпека технічні, хімічні, геологічні 21.06.02 Пожежна безпека технічні 21.07.00 Державна безпека України 21.07.01 Забезпечення державної безпеки України технічні, юридичні 21.07.02 Розвідувальна діяльність органів державної безпеки фізико-математичні, технічні, юридичні, психологічні, військові, соціологічні, політичні 21.07.03 Кадри органів та військ державної безпеки педагогічні, юридичні, психологічні 21.07.04 Оперативно-розшукова діяльність технічні 21.07.05 Службово-бойова діяльність сил охорони правопорядку технічні, військові, юридичні, державне управління 21.08.00 Міжнародна безпека 21.08.01 Іноземні держави та їхні потенціали технічні, економічні, географічні, військові 22 СОЦІОЛОГІЧНІ НАУКИ 22.00.01 Теорія та історія соціології соціологічні 22.00.02 Методологія та методи соціологічних досліджень соціологічні 22.00.03 Соціальні структури та соціальні відносини соціологічні 22.00.04 Спеціальні та галузеві соціології соціологічні 23 ПОЛІТИЧНІ НАУКИ 23.00.01 Теорія та історія політичної науки політичні, історичні 23.00.02 Політичні інститути та процеси політичні, соціологічні 23.00.03 Політична культура та ідеологія політичні 23.00.04 Політичні проблеми міжнародних систем та глобального політичні розвитку 23.00.05 Етнополітологія та етнодержавознавство політичні 24 ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ТА СПОРТ 24.00.01 Олімпійський і професійний спорт фізичне виховання і спорт 24.00.02 Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення фізичне виховання і спорт 24.00.03 Фізична реабілітація фізичне виховання і спорт 25 ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ 25.00.01 Теорія та історія державного управління державне управління 25.00.02 Механізми державного управління державне управління 25.00.03 Державна служба державне управління 25.00.04 Місцеве самоврядування державне управління 25.00.05 Державне управління у сфері державної безпеки та охорони державне управління громадського порядку 26 КУЛЬТУРОЛОГІЯ 26.00.01 Теорія та історія культури культурологія, історичні, філософські, мистецтвознавство 172 1 2 3 26.00.02 Світова культура і міжнародні культурні зв’язки культурологія 26.00.04 Українська культура культурологія, мистецтвознавство 26.00.05 Музеєзнавство. Пам’яткознавство культурологія, історичні, мистецтвознавство 26.00.06 Прикладна культурологія. Культурні практики культурологія 27 СОЦІАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ 27.00.01 Теорія та історія соціальних комунікацій соціальні комунікації 27.00.02 Документознавство, архівознавство соціальні комунікації, історичні 27.00.03 Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство соціальні комунікації, історичні 27.00.04 Теорія та історія журналістики соціальні комунікації 27.00.05 Теорія та історія видавничої справи та редагування соціальні комунікації 27.00.06 Прикладні соціально-комунікаційні технології соціальні комунікації 27.00.07 Соціальна інформатика соціальні комунікації (Перелік із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1462 від 21.12.2012, Наказом Міністерства освіти і науки № 394 від 06.04.2015) Директор Департаменту роботи з персоналом та керівними кадрами І. А. Некрасса Директор Департаменту атестації кадрів В. Д. Бондаренко МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАКАЗ 11.01.2012 № 10 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 січня 2012 р. за № 146/20459 ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОРЯДКУ НАДАННЯ ВІДОМОСТЕЙ ПРО ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ НАУКОВОЇ, НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ, ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА У СФЕРІ ТРАНСФЕРУ ТЕХНОЛОГІЙ Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1329 від 27.11.2012 Наказами Міністерства освіти і науки № 1689 від 29.12.2016 № 1294 від 21.09.2017) Відповідно до пункту 15 Порядку формування і виконання замовлення на проведення фундаментальних науко- вих досліджень, прикладних наукових досліджень та виконання науково-технічних (експериментальних) розробок за рахунок коштів державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1084, та з метою посилення відповідальності замовників – головних розпорядників бюджетних коштів за впро- вадження результатів замовлення та моніторингу реалізації ними пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, інноваційної діяльності та трансферу технологій НАКАЗУЮ: 173 1. Затвердити Порядок надання відомостей про основні результати наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та у сфері трансферу технологій (далі – Порядок), що додається. (Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 1689 від 29.12.2016) 2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства освіти і науки України від 22.12.2008 № 1180 «Про затвердження Порядку надання відомостей про основні результати виконання замовлення на проведення наукових досліджень і розробок, проектних та конструкторських робіт, заходи щодо забезпечення їх практичного застосу- вання та про підсумки моніторингу впровадження наукової (науково-технічної) продукції», зареєстрований в Мі- ністерстві юстиції України 20.01.2009 за № 33/16049. 3. Департаменту науково-технічного розвитку (Чеберкус Д. В.), департаменту інноваційної діяльності та транс- феру технологій (Шовкалюк В. С.) згідно з компетенцією щороку: здійснювати перевірку відповідності показників звітності, отриманої від головних розпорядників бюджетних коштів, вимогам, визначеним у Порядку; узагальнювати показники, що містяться у звітності, отриманій від головних розпорядників бюджетних коштів; готувати на підставі аналізу узагальнених показників, що містяться у звітності, отриманій від головних розпо- рядників бюджетних коштів, та розміщувати до 15 червня року, наступного за звітним, на офіційному веб-сайті Міністерства освіти і науки України аналітичні довідки щодо стану наукової та науково-технічної діяльності; стану інноваційної діяльності та діяльності у сфері трансферу технологій; реалізації пріоритетних напрямів роз- витку науки і техніки; реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності; забезпечувати інформування до 15 червня Кабінету Міністрів України про результати реалізації головними розпорядниками бюджетних коштів пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та пріоритетних напрямів інноваційної діяльності. (Пункт 3 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 1689 від 29.12.2016) 4. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою. 5. Наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. Міністр Д. В. Табачник ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 11.01.2012 № 10 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 січня 2012 р. за № 146/20459 ПОРЯДОК надання відомостей про основні результати наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та у сфері трансферу технологій І. Загальні положення 1.1. Цей Порядок розроблено відповідно до пункту 15 Порядку формування і виконання замовлення на про- ведення фундаментальних наукових досліджень, прикладних наукових досліджень та виконання науково-технічних (експериментальних) розробок за рахунок коштів державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Мі- ністрів України від 25.08.2004 № 1084. 1.2. Цей Порядок спрямований на посилення відповідальності замовників за впровадження результатів замов- лення, забезпечення безперервності виконання етапів наукового процесу (фундаментальних досліджень, приклад- них досліджень та науково-технічних розробок) та здійснення контролю за доведенням результатів замовлення до стадії їх практичного застосування, а також визначає основні вимоги до організації підготовки, структури та форм подання замовниками відомостей про основні результати виконання замовлення (зокрема в частині реалізації прі- оритетних напрямів розвитку науки і техніки), заходи щодо забезпечення їх практичного застосування та про під- сумки моніторингу впровадження наукової (науково-технічної) продукції (далі – НТП), який здійснюється протягом трьох років з моменту її створення, про результати провадження інноваційної діяльності та трансферу технологій за звітний період (далі – відомості). ІІ. Організація підготовки та подання відомостей 2.1. Для організації підготовки та подання відомостей про основні результати виконання замовлення замовни- ки забезпечують: 174 надання інформації про фінансування замовлення, результати його виконання та впровадження (зокрема в час- тині реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки) за формами згідно з додатками 1–8; надання інформації про фінансування та провадження інноваційної діяльності та трансферу технологій за формою згідно з додатком 9; надання інформації про основні напрями та результати трансферу технологій за формою згідно з додатком 10; підготовку аналітичної записки за формою згідно з додатком 11 за результатами узагальнення та аналізу інфор- мації, наданої згідно з додатками 1–10; подання відомостей МОН на паперових та електронних носіях за встановленими формами не пізніше 15 бе- резня року, що настає за звітним. (Абзац шостий пункту 2.1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 1689 від 29.12.2016) 2.2. МОН узагальнює подані замовниками відомості, проводить аналіз результативності виконання замовлен- ня у різних сферах суспільного виробництва, ефективності застосування суб’єктами господарювання науково-тех- нічних розробок та готує аналітичні довідки щодо стану наукової та науково-технічної діяльності; стану іннова- ційної діяльності та діяльності у сфері трансферу технологій; реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки; реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності. (Пункт 2.2 розділу II в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 1689 від 29.12.2016) ІІІ. Загальні вимоги до заповнення форм №№ 1–11 3.1. У формі № 1 «Динаміка фінансування сфери наукової і науково-технічної діяльності в розрізі напрямів бюджетного фінансування» (далі – форма № 1) наводяться дані щодо планових і фактичних видатків державного бюджету у звітному році (з урахуванням змін), планові показники наступного року в розрізі бюджетних програм замовника і напрямів бюджетного фінансування. 3.2. У формі № 2 «Бюджетне фінансування наукової сфери у розрізі базового та програмно-цільового методів, видів робіт та секторів науки» (далі – форма № 2) наводяться дані щодо фактичних обсягів базового та програмно- цільового фінансування (видатки загального фонду державного бюджету) за напрямами бюджетного фінансування, секторами науки та видами наукових і науково-технічних робіт. 3.3. У формі № 3 «Основні дані про стан виконання та фінансування проектів за державними цільовими науко- вими і науково-технічними програмами та науковими частинами державних цільових програм» (далі – форма № 3) наводяться дані щодо стану виконання та фактичного фінансування робіт (проектів) за державними цільовими науковими і науково-технічними програмами та науковими частинами державних цільових програм (ДЦНТП) у розрізі ДЦНТП, бюджетних програм, пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки. 3.4. У формі № 4 «Основні результати виконання замовлення» (далі – форма № 4) наводяться показники ре- зультативності виконання замовлення у звітному році в розрізі напрямів бюджетного фінансування за загальним і спеціальним фондами. 3.5. У формі № 5 «Дані щодо найбільш вагомих результатів виконання замовлення» (далі – форма № 5) наво- дяться дані щодо найбільш вагомих результатів виконання замовлення. 3.6. У формі № 6 «Дані щодо створення наукової (науково-технічної) продукції та підсумків моніторингу її впровадження» (далі – форма № 6) наводяться дані щодо створення НТП та моніторингу її впровадження протягом трьох років з моменту створення. 3.7. У формі № 7 «Дані щодо забезпечення безперервності етапів (видів) наукового процесу» (далі – форма № 7) наводяться дані щодо забезпечення практичного застосування результатів замовлення та безперервності ета- пів (видів) наукового процесу. 3.8. У формі № 8 «Фінансове забезпечення і стан реалізації наукових досліджень і розробок» (далі – форма № 8) наводяться дані щодо фактичних обсягів фінансування за загальним фондом державного бюджету, кількісної оцінки виконуваних у звітному році наукових робіт, створеної та впровадженої НТП за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки. (Пункт 3.8 розділу III із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 1689 від 29.12.2016) 3.9. У формі № 9 «Фінансування інноваційної діяльності і трансферу технологій» (далі – форма № 9) наводять- ся дані (за загальним і спеціальним фондами державного бюджету) щодо фактичних обсягів фінансування іннова- ційної діяльності і трансферу технологій у звітному році та планових показників наступного року за пріоритетни- ми напрямами інноваційної діяльності (у розрізі напрямів інноваційної діяльності та трансферу технологій). 3.10. У формі № 10 «Основні напрями та результати трансферу технологій» (далі – форма № 10) наводяться дані щодо фактичного обсягу витрат на здійснення трансферу технологій та надходжень від передання нових тех- нологій за звітний період у розрізі пріоритетних напрямів інноваційної діяльності і форм придбання (передання) технологій. 3.11. Дані щодо обсягів фінансування, основних результатів замовлення та впровадження НТП, результатів провадження інноваційної діяльності і трансферу технологій наводяться у таблицях за формами № № 1–10. Табли- ці готуються у Microsoft Excel (шрифт Times New Roman). 175 3.12. У формах № № 1–10 обов’язково мають бути заповнені всі графи та рядки. У разі відсутності значення показника проставляється нуль. За умов неможливості визначення значення показника замовник у розділах аналі- тичної записки пояснює причини відсутності інформації. 3.13. Форма № 11 «Аналітична записка про основні результати виконання замовлення на проведення наукових досліджень та науково-технічних (експериментальних) розробок, інших напрямів фінансової підтримки сфери наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності і трансферу технологій» (далі – форма № 11) містить аналі- тичну інформацію про основні результати виконання замовлення та інших напрямів фінансової підтримки сфери наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності і трансферу технологій. 3.13.1. За кожним напрямом бюджетного фінансування замовлення на проведення наукових досліджень і роз- робок наводяться дані щодо: особливостей бюджетного фінансування, зокрема причин наявності залишку невикористаних бюджетних коштів на рахунках у органах Державної казначейської служби України; залишку річних бюджетних призначень, а також обсяги видатків, на які було зменшено бюджетні асигнування відповідно до Порядку зменшення бюджетних асиг- нувань розпорядникам бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2011 № 255, чи повернуто відповідно до Порядку повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету в разі їх не- цільового використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 № 1163 (за даними форм № № 1–3); результативності виконання замовлення (за даними форми № 4) з детальною розшифровкою показника «інше» (звіт, наукова праця, наукова доповідь, наукове відкриття, програмний продукт тощо); найбільш вагомих результатів (до п’яти прикладів) із зазначенням основних характеристик створеної НТП (за даними форми № 5); підсумків моніторингу впровадження у звітному році НТП, яку створено протягом звітного та попередніх трьох років (за даними форми № 6); ужитих заходів для забезпечення практичного застосування основних результатів виконання замовлення, зо- крема безперервності етапів (видів) наукового процесу (за даними форми № 7); фінансування та стан реалізації наукових досліджень і розробок (у розрізі напрямів наукових досліджень і роз- робок) (за даними форми № 8). (Абзац сьомий підпункту 3.13.1 пункту 3.13 розділу III в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 1689 від 29.12.2016) 3.13.2. За кожним напрямом бюджетного фінансування підтримки сфери наукової і науково-технічної діяль- ності наводяться дані щодо: особливостей бюджетного фінансування, зокрема причин наявності залишку невикористаних бюджетних коштів на рахунках у органах Державної казначейської служби України; залишку річних бюджетних призначень, а також обсяги видатків, на які було зменшено бюджетні асигнування відповідно до Порядку зменшення бюджетних асиг- нувань розпорядникам бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2011 № 255, чи повернуто відповідно до Порядку повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету в разі їх не- цільового використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 № 1163 (за даними форм № № 1, 2); основних результатів підтримки розвитку наукової інфраструктури, оновлення матеріально-технічної бази, інших напрямів підтримки сфери наукової і науково-технічної діяльності. 3.13.3. За кожним напрямом інноваційної діяльності та трансферу технологій наводяться дані щодо: особливостей бюджетного фінансування, зокрема причин наявності залишку невикористаних бюджетних коштів на рахунках у органах Державної казначейської служби України; залишку річних бюджетних призначень, а також обсяги видатків, на які було зменшено бюджетні асигнування відповідно до Порядку зменшення бюджетних асиг- нувань розпорядникам бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2011 № 255, чи повернуто відповідно до Порядку повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету в разі їх не- цільового використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 № 1163; результатів використання бюджетних коштів за кожним пріоритетним напрямом інноваційної діяльності з де- тальною розшифровкою всіх показників (за даними форми № 9); результатів створення та розвитку інноваційної інфраструктури за кожним пріоритетним напрямом інновацій- ної діяльності у розрізі її елементів (за даними форми № 9); результатів трансферу технологій за кожним пріоритетним напрямом інноваційної діяльності та формами при- дбання (передання) технологій (за даними форми № 10); ужитих заходів для розвитку інноваційної діяльності і трансферу технологій. 3.13.4. Надаються пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового забезпечення для підвищення ре- зультативності виконання замовлення, ефективності впровадження НТП, провадження інноваційної діяльності та трансферу технологій. 3.13.5. Текст аналітичної записки (форма № 11) поділяється на розділи та підрозділи, які мають назву та нуме- руються. Замовник не заповнює розділи (підрозділи) у разі відсутності діяльності за відповідними напрямами, не змінюючи при цьому їхні назви та нумерацію. 176 3.13.6. У всіх розділах та підрозділах аналітичної записки (форма № 11) обов’язково вказуються коди бюджет- них програм (КПКВК). Дані щодо фінансування, результативності замовлення, упровадження НТП, результатів провадження інноваційної діяльності та трансферу технологій мають відповідати значенням показників форм № № 1–10. 3.13.7. Обсяг аналітичної записки не повинен перевищувати 15 сторінок, що готуються у Microsoft Word (шрифт Times New Roman чотирнадцятого кегля). До неї може додаватися інформаційно-довідковий матеріал, який замов- ник вважає доцільним для поглиблення аналізу, обсягом не більше ніж 5 сторінок. Директор департаменту наукової діяльності та ліцензування Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України О. В. Якименко Додатки 1–10 до Порядку надання відомостей про основні результати наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та у сфері трансферу технологій Форми №№ 1–10 (Додатки 9 та 10 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1329 від 27.11.2012) (Додаток 8 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 1689 від 29.12.2016) (Додаток 9 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 1294 від 21.09.2017) Додаток 11 до Порядку надання відомостей про основні результати наукової, науково- технічної, інноваційної діяльності та у сфері трансферу технологій Форма № 11 АНАЛІТИЧНА ЗАПИСКА про основні результати виконання замовлення на проведення наукових досліджень та науково-технічних (експериментальних) розробок, інших напрямів фінансової підтримки сфери наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності і трансферу технологій у ______ році _____________________________________________________ (назва головного розпорядника бюджетних коштів) 1. Основні результати виконання замовлення на проведення наукових досліджень і науково-технічних розробок за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки та пріоритетними тематичними напрямами наукових до- сліджень і науково-технічних розробок та їх практичне застосування у розрізі напрямів бюджетного фінансування: 1.1 фундаментальні дослідження; 1.2 прикладні дослідження та науково-технічні розробки; 1.3 державні цільові наукові і науково-технічні програми та наукові частини державних цільових програм (ДЦНТП); 1.4 розробки найважливіших новітніх технологій за державним замовленням; 1.5 програми і проекти у сфері міжнародного наукового і науково-технічного співробітництва. 2. Основні результати підтримки розвитку наукової інфраструктури, оновлення матеріально-технічної бази, інших напрямів підтримки сфери наукової та науково-технічної діяльності у розрізі піднапрямів бюджетного фі- нансування: 2.1 технічне забезпечення наукової бази та придбання обладнання; 2.2 національне надбання; 2.3 розвиток інфраструктури; 2.4 виставки, конференції; 2.5 випуск та придбання друкованої продукції; 2.6 підготовка наукових кадрів; 2.7 державні премії та державні стипендії в галузі науки і техніки; 2.8 наукова й організаційна діяльність апарату президій академій наук; 2.9 сплата внесків України до міжнародних організацій; 2.10 спецінформації. 177 3. Основні результати інноваційної діяльності за пріоритетними напрямами інноваційної діяльності, видами фінансування у розрізі напрямів інноваційної діяльності та трансферу технологій: 3.1 реалізація інноваційних проектів, програм; 3.2 придбання машин, обладнання та програмного забезпечення; 3.3 придбання нових технологій (у матеріальній та нематеріальній формі); 3.4 навчання та підготовка персоналу; 3.5 створення і розвиток інноваційної інфраструктури; 3.6 маркетинг, реклама; 3.7 інше. 4. Основні результати здійснення трансферу технологій за пріоритетними напрямами інноваційної діяльності у розрізі форм придбання (передання) технологій (з обов’язковим зазначенням КПКВК та назви бюджетної про- грами): 4.1 виключних майнових прав власності на винаходи, промислові зразки, корисні моделі; 4.2 ліцензій, ліцензійних договорів на використання винаходів, промислових зразків, корисних моделей; 4.3 ноу-хау, угод на придбання (передання) технологій. 5. Пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового забезпечення для підвищення результативності ви- конання замовлення, ефективності впровадження наукової (науково-технічної) продукції, провадження інновацій- ної діяльності та трансферу технологій. Відповідальний виконавець ________ ___________ Контактний телефон ____________ (підпис) (прізвище) Керівник структурного підрозділу ________ ___________ (підпис) (прізвище) МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАКАЗ 15.01.2018 № 32 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 лютого 2018 р. за № 148/31600 ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОРЯДКУ ФОРМУВАННЯ ПЕРЕЛІКУ НАУКОВИХ ФАХОВИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ Відповідно до пункту 8 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабі- нету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630, та пункту 12 Порядку присудження наукових ступенів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567, НАКАЗУЮ: 1. Затвердити Порядок формування Переліку наукових фахових видань України, що додається. 2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 17 жовт- ня 2012 року № 1111 «Про затвердження Порядку формування Переліку наукових фахових видань України», за- реєстрований в Міністерстві юстиції України 02 листопада 2012 року за № 1850/22162. 3. Установити, що науковим фаховим виданням, включеним до Переліку наукових фахових видань України на день набрання чинності цим наказом, присвоюється категорія «В» строком на два роки. Якщо протягом цього строку стосовно видань категорії «В» до МОН подані документи, що підтверджують дотримання вимог для при- своєння категорії «А» або категорії «Б», їм присвоюються ці категорії. 4. Департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування (Шевцов А. Г.) забезпечити державну реєстрацію цього наказу в Міністерстві юстиції України в установленому законодавством порядку. 5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Ковтунця В. В. 6. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. Міністр Л. М. Гриневич 178 ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 15.01.2018 № 32 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 лютого 2018 р. за № 148/31600 ПОРЯДОК формування Переліку наукових фахових видань України 1. Цей Порядок встановлює умови формування Переліку наукових фахових видань України (далі – Перелік), а також класифікації та моніторингу видань, включених до Переліку. Видання, яке відповідає визначеним у цьому Порядку вимогам, включається до Переліку. 2. Метою об’єктивної оцінки, класифікації та моніторингу наукових фахових видань є підвищення якості опуб- лікованої у них наукової інформації та інтеграція цих видань до світового наукового простору. Під публікацією розуміється випуск друкованого видання накладом не менше 50 примірників або оприлюднення видання в електрон- ному вигляді в мережі Інтернет у форматі, не призначеному для редагування, з вільним або платним доступом. 3. Наукові фахові видання з Переліку застосовуються для: 1) розвитку вітчизняного наукового потенціалу та інтеграції його у світовий науковий простір; 2) створення простору якісної публічної комунікації вчених, зокрема якісного донесення результатів їх діяль- ності до вітчизняної і світової наукових спільнот; 3) офіційного визнання наукових публікацій, зокрема: опублікування основних наукових результатів дисертацій здобувачами наукових ступенів та досліджень пре- тендентів на присвоєння вчених звань; врахування при оцінюванні результатів наукової діяльності закладів вищої освіти і наукових установ; врахування при оцінюванні результатів наукової діяльності та атестації наукових та науково-педагогічних працівників; врахування при оцінюванні проектів науково-дослідних робіт, поданих на конкурси для фінансування за кошти державного чи місцевих бюджетів. 4. Засновниками (співзасновниками) наукового фахового видання можуть бути суб’єкти наукової і науково- технічної діяльності, які діють відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», серед яких має бути принаймні одна юридична особа. 5. При включенні наукового періодичного видання до Переліку зазначаються спеціальності, за якими видання здійснює публікації. 6. До Переліку включаються наукові періодичні видання України, що входять до наукометричних баз Scopus та/або Web of Science Core Collection (категорія «А»), видання, які відповідають вимогам підпунктів 1–8 цього пункту (категорія «Б»), і видання, які відповідають вимогам підпунктів 1–5 цього пункту, з урахуванням вимог під- пункту 3 пункту 11 цього Порядку (категорія «В»): 1) наявність свідоцтва про державну реєстрацію засобу масової інформації із загальнодержавною та/або за- рубіжною сферою його розповсюдження (для періодичних друкованих наукових видань); 2) ISSN-номер, що використовується для ідентифікації друкованого та/або електронного періодичного видання та дотримання заявленої періодичності; 3) присвоєння кожному опублікованому матеріалу міжнародного цифрового ідентифікатора DOI (Digital Object Identifier); 4) наявність web-сайта видання з українським та англійським інтерфейсами (інтерфейс може мати інші іно- земні мови, пов’язані зі сферою поширення видання) або web-сторінки видання на web-сайті засновника (співзас- новника) видання з такою інформацією: політика (мета та завдання) наукового видання; склад редакційної колегії (редакційної ради (за наявності)) із зазначенням наукового ступеня, звання та основ- ного місця роботи; процедура рецензування та дотримання редакційної етики; порядок оформлення та подання публікації для оприлюднення; у разі відкритого доступу – повні тексти за умови розповсюдження за передплатою – інформація про умови доступу та анотації до кожної статті відповідно до змісту випусків, оприлюднених на web-сторінці видання; якщо видання не є повністю англомовним, кожна публікація не англійською мовою супроводжується анота- цією англійською мовою обсягом не менш як 1800 знаків, включаючи ключові слова. Якщо видання не є повністю україномовним, кожна публікація не українською мовою супроводжується анотацією українською мовою обсягом не менш як 1800 знаків, включаючи ключові слова; 5) розміщення на платформі «Наукова періодика України» в Національній бібліотеці України імені В. І. Вер- надського НАН України та в Національному репозитарії академічних текстів у разі відкритого доступу електронних 179 копій видання, а за умови розповсюдження за передплатою – повного бібліографічного опису та анотації до статей, які розміщуються у відповідних номерах видань, для формування реєстру академічних текстів; 6) забезпечення якісного незалежного рецензування поданих для публікації матеріалів вченими, які здійснюють дослідження за спеціальністю і мають за останні три роки не менше однієї публікації у виданнях, включених до Переліку, або закордонних виданнях, включених до Web of Science Core Collection та/або Scopus, або мають моно- графії чи розділи монографій, видані міжнародними видавництвами, що належать до категорій «A», «B» або «C» за класифікацією Research School for Socio-Economic and Natural Sciences of the Environment (SENSE); рецензії, підписані рецензентом звичайним або цифровим електронним підписом, мають зберігатися в редакції не менше трьох років; 7) наявність у складі редакційної колегії видання не менше семи вчених, які мають науковий ступінь за однією із спеціальностей, що відповідають науковому профілю видання згідно з пунктом 5 цього Порядку. Кожен з цих фахівців, включаючи головного редактора видання, повинен мати не менше трьох публікацій за останні п’ять років або не менше семи публікацій (статті, монографії, розділи монографій, що відповідають науковому профілю ви- дання) за останні п’ятнадцять років, у тому числі не менше однієї за останні три роки, опублікованих щонайменше у двох різних виданнях, включених до Web of Science Core Collection та/або Scopus, або мати монографії чи розді- ли монографій, видані міжнародними видавництвами, що належать до категорій «A», «B» або «C» за класифіка- цією Research School for Socio-Economic and Natural Sciences of the Environment (SENSE). У складі редакційної колегії має бути не менше трьох вчених, що працюють за основним місцем роботи в укра- їнських наукових установах або закладах вищої освіти, і щонайменше – один науковець, що працює за основним місцем роботи в закордонній науковій установі або закладі вищої освіти. Для включення вченого до складу редак- ційної колегії потрібна його письмова згода. Вчений може входити до складу не більш як трьох редакційних коле- гій видань, включених до Переліку; 8) включення до профільних міжнародних наукометричних баз даних, рекомендованих МОН. 7. Для включення періодичного наукового фахового видання до Переліку (категорії «А» та «Б») до МОН по- даються такі документи: 1) клопотання засновника (співзасновників) наукового фахового видання про включення до Переліку на офі- ційному бланку, засвідчене підписом керівника; 2) заповнений бланк заявки на включення наукового видання до Переліку наукових фахових видань України (до- даток) на паперовому та електронному носіях; 3) ксерокопія свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації (для друкованих пе- ріодичних видань) або витяг з наказу засновника про утворення електронного наукового періодичного видання; 4) документ про здійснення обов’язкового розсилання періодичного видання відповідно до додатка до поста- нови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2002 року № 608 «Про порядок доставляння обов’язкових примір- ників документів»; 5) два останні номери видання по одному примірнику з копіями рецензій на опубліковані матеріали (з забез- печенням анонімності особи рецензента). 8. Подані документи розглядаються відповідною експертною радою з питань проведення експертизи дисерта- ційних робіт МОН відповідно до підпункту 4 пункту 8 Положення про експертну раду з питань проведення екс- пертизи дисертаційних робіт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, затвердженого наказом Мініс- терства освіти і науки, молоді та спорту України від 14 вересня 2011 року № 1058, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1167/19905 (далі – Положення). За наявності позитивного висновку експертної ради з питань проведення експертизи дисертаційних робіт, затвердженого відповідно до Положення, матеріали подаються на розгляд атестаційної колегії МОН для прийняття рішення. 9. Наказ про включення наукового видання до Переліку МОН оприлюднює на офіційному web-сайті. У разі відмови про включення до Переліку або передчасного виключення видання з Переліку МОН офіційним листом інформує засновника (співзасновників) про причини відмови щодо включення або виключення. 10. Рішення МОН про відмову у включенні наукового видання до Переліку може бути оскаржене протягом місяця з дня отримання засновником (співзасновниками) листа з підставами про відмову шляхом подання до МОН апеляційної заяви або до суду в порядку, передбаченому законодавством. 11. Під час включення наукового видання до Переліку йому присвоюється відповідна категорія, яку разом з датою включення до Переліку необхідно вказувати у вихідних відомостях видання: 1) категорія «А» присвоюється науковим фаховим виданням, включеним до міжнародних наукометричних баз даних Web of Science Core Collection та/або Scopus; 2) категорія «Б» присвоюється іншим науковим фаховим виданням, які відповідають вимогам підпунктів 1–8 пункту 6 цього Порядку; 3) категорія «В» присвоюється всім науковим фаховим виданням, включеним до Переліку на день затверджен- ня цього Порядку наказами МОН, а також може присвоюватись виданням, які були виключені з категорії «А» або категорії «Б» на два роки. Видання категорії «В», яке протягом двох років не отримало права на присвоєння категорії «А» чи категорії «Б», виключається з Переліку без права поновлення. 180 12. У разі перереєстрації друкованого видання зі зміною свідоцтва про державну реєстрацію друкованого за- собу масової інформації або змін в електронному виданні засновник (співзасновники) має(ють) впродовж одного місяця подати до МОН клопотання щодо внесення змін до Переліку та ксерокопію нового свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації або витяг з наказу засновника про зміни в електронному науко- вому періодичному виданні. 13. Видання, яке отримало статус фахового із визначенням певної категорії, обов’язково підлягає моніторингу МОН щодо дотримання ним вимог цього Порядку. За результатами моніторингу видання може залишитись у від- повідній категорії, бути переведеним до іншої категорії або виключеним з Переліку, про що МОН інформує заснов- ника (співзасновників) наукового видання та висвітлює цю інформацію на офіційному web-сайті. 14. Наукове фахове видання виключається з Переліку або переводиться до нижчої категорії за рішенням МОН у разі виявлення порушень вимог, передбачених одним із підпунктів 1–8 (виключення з категорії «Б»), або під- пунктів 1–5 (виключення з категорії «В») пункту 6 цього Порядку. У разі виключення наукового видання з Пере- ліку засновник (співзасновники) може(уть) подавати нове клопотання після виправлення зауважень МОН не рані- ше ніж через рік з дня прийняття такого рішення. У разі повторного виявлення цих порушень видання виключається з Переліку без права поновлення. Підставами для виключення видання з Переліку за рішенням МОН також є: порушення при опублікуванні видання редакцією, авторами публікацій, рецензентами принципів академічної доброчесності, передбачених законами України; систематичні публікації матеріалів, які не містять нових наукових результатів, і водночас не містять інформації про те, що вони є оглядовими чи науково-методичними. 15. Голова та члени редакційної колегії є відповідальними за організацію рецензування статей та дотримання академічної доброчесності. 16. При виключенні видання категорії «А» з наукометричних баз Web of Science Core Collection та/або Scopus воно набуває статусу видання категорії «Б». При виявленні підстав для виключення видання з категорії «Б» воно виключається з Переліку або набуває статусу видання категорії «В». У цих випадках видання підлягає перевірці на наявність підстав для виключення його з Переліку відповідно до пункту 14 цього Порядку. Директор департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування А. Г. Шевцов Додаток до Порядку формування Переліку наукових фахових видань України (підпункт 2 пункту 7) БЛАНК заявки на включення наукового видання до Переліку наукових фахових видань України 1. Назва наукового видання (відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації) або наказу засновника про утворення електронного наукового періодичного видання 2. Міжнародний стандартний номер періодичного друкованого та/або електронного видання (ISSN) 3. Web-сайт (web-сторінка) наукового видання 4. Контактні дані засновника (співзасновників): найменування установи/закладу (організації) місцезнаходження телефон/факс/e-mail web-сайт контактна особа e-mail контактної особи 5. Періодичність і наклад видання 181 6. Тематична спрямованість наукового фахового видання – спеціальності, за якими видання публікує наукові праці 1 2 3 7. Мова видання Статті Анотації 8. Міжнародні, закордонні і національні реферативні та наукометричні бази даних, до яких включено наукове видання, і дата включення. Зазначити імпакт-фактор та/або SNIP і SJR (за наявності) 9. Головний редактор видання (прізвище та ініціали, науковий ступінь, вчене звання, посада, установа, країна, h-індекс (Scopus та/або Web of Science Core Collection), ORCID або ResearcherID, посилання на відповідні профілі вченого, перелік посилань на публікації, що відповідають вимогам підпункту 7 пункту 6 Порядку формування Переліку наукових фахових видань України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 15 січня 2018 року № 32) 10. Редакційна колегія (П. І. Б., науковий ступінь, вчене звання, посада, установа, країна, h-індекс (Scopus та/ або Web of Science Core Collection), ORCID або ResearcherID, посилання на відповідні профілі вченого, перелік посилань на публікації, що відповідають вимогам підпункту 7 пункту 6 Порядку формування Переліку наукових фахових видань України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 15 січня 2018 року № 32) 1 2 3 …. n Головний редактор Керівник установи засновника (засновників) ____________________ ____________________ (підпис) (підпис) ____________________ _________________________ (П.І.Б.) (П.І.Б.) Директор департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування А. Г. Шевцов ВИЩА АТЕСТАЦІЙНА КОМІСІЯ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А від 12.03.98 м.Київ vd980312 Про функціонування державної мови у науковій сфері Заслухавши і обговоривши доповідь члена Головної ради та президії Вищої атестаційної комісії України, док- тора філологічних наук, професора, директора Інституту українознавства Київського університету імені Тараса Шевченка П. П. Кононенка «Про мову дисертаційних досліджень», Головна рада Вищої атестаційної комісії Укра- 182 їни відзначає низький рівень функціонування державної мови у науковій сфері, недосконалість сучасної української наукової термінології, незначну кількість захищених дисертацій, написаних українською мовою. З метою сприяння процесу активного функціонування державної мови у науковій сфері, активізації процесу становлення української наукової термінології в усіх галузях науки, зважаючи на недостатні темпи зростання чис- ла захищених дисертацій, написаних державною мовою, Головна рада Вищої атестаційної комісії України П О С Т А Н О В Л Я Є: 1. Звернути увагу спеціалізованих учених рад на недостатній рівень виконання вимог Конституції України та інших законодавчих актів про використання української мови в науковій сфері. 2. Рекомендувати керівникам вищих навчальних закладів та наукових установ організувати та систематично проводити роботу зі здобувачами наукових ступенів з метою забезпечення вільного володіння ними українською науковою фаховою термінологією та підготовки рукописів дисертаційних досліджень державною мовою. 3. Вважати професійним обов’язком здобувачів наукового ступеня – громадян України досконале володіння українською фаховою науковою термінологією і сприяння її широкому впровадженню в практику наукової та педагогічної роботи. Голова Головної ради ВАК України М. І. Панчук «Бюлетень ВАК України», № 2, 1998 ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ ПОСТАНОВА № 2 м. Київ 15 квітня 2009 р. ПРО ЕТИЧНИЙ КОДЕКС УЧЕНОГО УКРАЇНИ Враховуючи результати розгляду проекту Етичного кодексу вченого України на загальних зборах відділень та постанову Президії НАН України від 08.04.09 № 105 Загальні збори Національної академії наук України відзначають актуальність і своєчасність цього Ко- дексу та постановляють: 1. Схвалити проект Етичного кодексу вченого України. 2. Доручити робочій групі з підготовки проекту Етичного кодексу при остаточному редагуванні тексту зазна- ченого кодексу врахувати пропозиції, що надійшли при його обговоренні на загальних зборах відділень НАН України. 3. Розмістити текст Етичного кодексу вченого України на інтернет-сайті НАН України та опублікувати його в журналі «Вісник НАН України» 4. Кодекс є відкритим для приєднання вчених галузевих академій, установ Міністерства освіти і науки Укра- їни, інших міністерств і відомств та громадських наукових організацій. Голова Загальних зборів НАН України академік НАН України Б. Є. Патон Секретар Загальних зборів НАН України академік НАН України А. П. Шпак ЗАТВЕРДЖЕНО Загальними зборами Національної академії наук України 15 квітня 2009 р. ЕТИЧНИЙ КОДЕКС УЧЕНОГО УКРАЇНИ м. Київ – 2009 р. ПЕРЕДМОВА Метою Етичного кодексу вченого України є утвердження в науковому співтоваристві етичних принципів та свідоме їх дотримання науковцями та викладачами у своїй роботі. Він регулює відносини науковців між собою та із суспільством, встановлює основні засади для оцінки вченими власної роботи та діяльності колег з моральної 183 точки зору. Викладені у ньому принципи повинні слугувати основою для етичного виховання молодих науковців. Основним завданням Етичного кодексу є надання пріоритету моральним вимірам науки та громадській відпові- дальності співтовариства вчених і кожного вченого зокрема. Проблема особистої відповідальності вченого набула особливого значення у зв’язку з тим, що суспільні інститути не встигають за стрімкими темпами розвитку науки і технологій. В усьому світі етичні кодекси базуються на розумінні того, що існуюча практика у сфері науки сприяє довірі в науковому середовищі та між ним і суспільством, що є необхідною умовою розвитку науки. Вчені повинні бути впевнені в надійності результатів роботи своїх колег. У свою чергу, суспільство має бути впевненим у чесності науковців та достовірності результатів їх досліджень. На жаль, останнім часом у багатьох країнах спостерігають- ся серйозні порушення етики, що ставить під загрозу авторитет науки та довіру суспільства до вчених. Щоб уне- можливити такий розвиток подій в Україні необхідно, щоб усі науковці усвідомлювали важливість високоетичної поведінки, власну відповідальність за формування громадської думки щодо науки. 1. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ 1.1. Етика науки виходить з основоположних людських цінностей, норм та принципів і визначає моральну по- ведінку вченого, його відповідальність перед колегами та суспільством. 1.2. У своїй роботі вчений має керуватися визнаними стандартами належної практики, загальні положення яких наведено у цьому Кодексі. 1.3. Учений несе моральну відповідальність за наслідки своєї діяльності, що можуть впливати на розвиток людства, збереження природи та духовно-культурної спадщини. Вчений повинен протидіяти проведенню наукових досліджень, які суперечать принципам гуманізму, шляхом: – відмови у співпраці; – попередження суспільства про можливі негативні наслідки досягнень науки; – вжиття заходів щодо недопущення використання наукових досягнень в антигуманних цілях. 1.4. Учений має дотримуватися принципу рівності в своїй діяльності. Будь-яка дискримінація на підставі ста- ті, раси, політичних та релігійних поглядів чи культурної та соціальної приналежності є несумісною з цим прин- ципом. Наука має бути неполітизованою. 1.5. Обов’язок ученого протидіяти конформізму в науковому співтоваристві, брати активну участь в атестації наукових кадрів, протидіяти присудженню наукових ступенів і звань за роботи, які не відповідають досягненням світової науки або виконані з порушенням норм етики, зокрема рішуче викривати плагіат та інші форми порушень авторського права. 1.6. Учений має активно протидіяти псевдонауковій діяльності, виступати проти розповсюдження в суспільстві її поглядів і рекомендацій. 1.7. Учений має спрямовувати свої зусилля на подальше застосування отриманих знань задля блага людства, збереження навколишнього середовища, ощадливого використання природних ресурсів. 1.8. Свобода в науці – це в першу чергу свобода вибору наукових напрямів дослідження, концепцій, гіпотез, парадигм, проблем та методів їх вирішення, і, понад усе, свобода думки та слова. Свобода в науковій творчості в своїй основі повинна базуватись на високому професіоналізмі. Вчений має захищати свободу наукової думки, засуджувати цензуру щодо наукової творчості та будь-які намагання монополізувати ті чи інші напрямки науки. 1.9. Учений має усвідомлювати відповідальність за виникнення небезпеки для окремої людини, суспільства, економіки або природи, яку може заподіяти застосування неперевірених нових наукових знань. 1.10. Учений не чинить дій, які можуть завдати шкоду професійній репутації колег. За наявності неспростовних доказів неетичних чи непрофесійних дій ученого, наукове співтовариство має у відкритій неупередженій дискусії дати їм відповідну оцінку. 1.11. Наукове співтовариство має докладати зусиль до підготовки та розвитку молодих вчених. Виховання на- укової зміни не повинно обмежуватися тільки осягненням технічних навичок, необхідних для проведення дослі- дження, але обов‘язково мусить включати основні етичні стандарти та норми науки. Наукові співробітники та викладачі мають слугувати взірцем моральності для молодих вчених щодо ставлення до науки та до авторських прав. 2. УЧЕНИЙ ЯК ДОСЛІДНИК 2.1. Учений має пам’ятати, що наукове дослідження – це процес отримання нового знання. Він має прагнути до належної ерудиції і компетентності, за яких можливий критичний аналіз найсучасніших наукових знань. Пла- нування та проведення наукових досліджень здійснюється на основі глибоких знань про доробок світової науки в даній галузі. 2.2. Учений має вишукувати найприйнятніші з огляду на адекватність та економічну виправданість шляхи ви- рішення досліджуваної проблеми. Висновки завершеного дослідження вчений зобов’язаний викладати об’єктивно, незважаючи на очікування замовника. 2.3. Учений має забезпечувати бездоганну чесність та прозорість на всіх cтадіях наукового дослідження і вва- жати неприпустимим прояви шахрайства, зокрема фабрикування та фальшування даних, піратства та плагіату. 184 Неприпустимими є втручання у науковий процес владних інституцій та їх керівних осіб, а також упереджений вплив на характер отримуваних в дослідженні даних та висновків. Учений служить лише об’єктивній істині. 2.4. Учений має здійснювати необхідний захист інтелектуальної власності. 2.5. Учений має прагнути до якнайповнішого використання результатів своєї праці в інтересах суспільства та збереження довкілля і культурно-історичної спадщини. 2.6. Наукові дослідження жодним чином не повинні ображати гідність або йти всупереч правам людини. У ме- дико-біологічних дослідженнях слід керуватися принципами біоетики. 2.7. Наукове дослідження має проводитися таким чином, щоб не спричиняти шкоди навколишньому середови- щу. Якщо такого негативного впливу неможливо уникнути, він має бути зведений до мінімуму, а природне сере- довище після завершення дослідження відновлене до його первинного стану. 3. УЧЕНИЙ ЯК АВТОР 3.1. Основною мотивацією діяльності вченого має бути прагнення до пізнання та до збагачення науки і сус- пільства новими знаннями. При цьому найвищою нагородою вченого є досягнення істини та визнання наукового співтовариства. Вчений має право та обов’язок захищати свій науковий пріоритет. Разом з тим публікація неточних і непереконливих наукових результатів, а також публікація в ненаукових виданнях з метою досягнення пріоритету неприпустимі. 3.2. Учений визнає міжнародні та національні правові норми щодо авторських прав. Учений може використо- вувати інформацію з будь-яких публікацій за умови, що вказує джерело та проводить чітку межу між власними даними та здобутками інших. Запозичення для власних публікацій будь-яких текстів, фотографій, рисунків, таблиць, схем, формул тощо потребує згідно з існуючими правилами дозволу автора та/або видавництва. 3.3. При публікації результатів дослідження, що проводилося групою вчених, всі, хто брав творчу участь у ро- боті, мають бути зазначеними як автори; у разі необхідності може бути зазначено їхній особистий внесок. Тільки реальний творчий внесок у наукову роботу може слугувати критерієм авторства. Поступатися авторством на науко- ву роботу іншій особі, приймати авторство або співавторство та, особливо, вимагати його є неприпустимим. 3.4. Учений не повинен повторювати свої наукові публікації з метою збільшення їх кількості. Якщо для про- паганди наукових досягнень доцільна публікація однієї і тієї ж роботи в різних журналах, автор обов‘язково мусить поінформувати редакторів про факт публікації її в інших виданнях. 3.5. Учений повинен бути максимально об’єктивним в оцінці власних досягнень. Преса, радіо та телебачення можуть бути використані для пропаганди наукових досягнень, але не власної особи. При публікації роботи вчений підкоряється вимогам видавця, але бажано, щоб наукові ступені та звання автора не вказувалися. Така інформація може бути подана у примітці. 4. УЧЕНИЙ ЯК КЕРІВНИК 4.1. Для наукової праці вчений-керівник формує колектив співробітників на основі неупередженої оцінки їхніх інтелектуальних, етичних і персональних рис. Учений повинен протидіяти усім проявам протекціонізму, корупції і дискримінації. 4.2. Як керівник, учений будує взаємини зі співробітниками на принципах справедливості, виявляє доброзич- ливість і підтримку своїм учням та оцінює кожного з них об’єктивно. Він має сприяти службовому зростанню підпорядкованих йому співробітників відповідно до їх кваліфікації і ставлення до праці. 4.3. Учений не перекладає на своїх співробітників виконання завдань, які він повинен виконувати сам. 4.4. Учений-керівник має обґрунтовувати власне наукове бачення проблеми, але не нав’язувати його адміні- стративно членам наукового колективу. 4.5. Учений повинен докладати всіх зусиль для створення доброзичливої творчої атмосфери в колективі. 5. УЧЕНИЙ ЯК ВИКЛАДАЧ 5.1. Учений має з повагою ставитися до своїх учнів, всіляко сприяти розвитку їх вільного й критичного мис- лення. 5.2. Учений у своїй викладацькій роботі повинен не лише доносити до аудиторії достовірну наукову інформа- цію, а й сприяти становленню активної громадської позиції молоді. 5.3. Учений не повинен перешкоджати спілкуванню своїх учнів з іншими вченими та науковими інституціями. Він має поважати їхнє право на вільне об’єднання, самоврядування та членство в колегіальних академічних орга- нізаціях, прислухатися до думки студентського співтовариства щодо форми та методів навчання. 5.4. Учений повинен проводити заняття в прийнятній для широкого кола учнів формі. Він має переконатися в належному забезпеченні лабораторій та бібліотек. Розклад занять повинен бути зручним для учнів, а заняття – проводитися у відповідності з розкладом. Зміст лекцій повинен відображати сучасні досягнення світової науки і не супроводжуватися тиском упередженої думки. 5.5. Учений має об’єктивно ставитися до учнів. Будь-які стосунки, що порушують етичні норми між вченим та учнем, є неприпустимими. 185 5.6. Учений має усвідомлювати, що він повинен бути взірцем найвищої інтелігентності, в якій відтворюються традиції визнаних українських і світових наукових шкіл. 5.7. Учений мусить приділяти особливу увагу обдарованим студентам, залучати їх до наукової праці. Він має виховувати у своїх учнях відповідальність за наукову діяльність. 5.8. Учений не повинен розголошувати інформацію особистого характеру щодо своїх учнів. 5.9. Учений не повинен отримувати оплати чи іншого доходу безпосередньо від своїх студентів. 6. УЧЕНИЙ ЯК КОНСУЛЬТАНТ ЧИ ЕКСПЕРТ 6.1. Учений має виступати експертом тільки у сфері своєї компетенції відповідно до своїх знань та досвіду. 6.2. Учений висловлює свою думку про роботу та наукові досягнення колег чесно, чітко та неупереджено. Під- готовка об’єктивного критичного висновку повинна розглядатися як обов’язок, від виконання якого вчений не має права ухилятися. 6.3. Учений несе персональну відповідальність за чесну й об’єктивну оцінку кандидатських та докторських дисертацій. Виступаючи в ролі опонента при захисті дисертаційних робіт, вчений має бути неупередженим. 6.4. Під час обговорення, полеміки та висловлювання критичних зауважень вчений повинен дотримуватися принципів рівноправності, фактичної обґрунтованості та достовірності. Принцип рівноправності гарантує рівні права усім учасникам дискусії або полеміки незалежно від наукових ступенів та звань. Принцип фактичної об- грунтованості виключає необ’єктивну критику. Принцип достовірності забороняє будь-які перекручування з метою приниження або дискредитації. 6.5. При проведенні експертного розгляду вчений має дотримуватися принципу конфіденційності. 6.6. В ході експертного розгляду вчений має зберігати незалежність та не піддаватися тиску при підготовці та винесенні висновків. 6.7. Обираючи кандидатів для проведення дослідження або на наукові посади, вчений як експерт має об’єктивно оцінювати претендентів. Він не повинен надавати перевагу своїм учням, представникам своєї наукової школи тощо. При конфлікті інтересів вчений повинен ставити загальні інтереси вище особистих та інтересів замовників до- слідження. 7. УЧЕНИЙ ЯК ГРОМАДЯНИН 7.1. Учений має присвятити себе пошуку нових наукових знань, сприяти їх розповсюдженню та застосуванню на благо суспільства та для збереження природи. Інформація, яка надається суспільству, має бути достовірною, а рекомендації – обгрунтованими. 7.2. Учений сприяє розповсюдженню наукових знань та протидіє поширенню псевдонаукових і науково необ- ґрунтованих теорій, хибних концепцій та уявлень. 7.3. Учений має оприлюднювати результати своїх досліджень не лише у спеціальних наукових виданнях, а й у науково-популярній формі, щоб зробити їх максимально доступними для широких верств суспільства. 7.4. Учений повинен брати активну участь у житті наукового співтовариства та у роботі колегіальних органів. При цьому він має діяти, насамперед, виходячи із загальних інтересів науки і тільки потім з інтересів особистих. 7.5. Учений не дозволяє використовувати авторитет науки чи свій власний в рекламних або пропагандистських цілях з особистою корисливою метою. 7.6. Учений, що займає урядову чи адміністративну посаду, має дотримуватися етичних норм, прийнятих в на- уковому співтоваристві. 7.7. Учений, який порушує Етичний кодекс, несе моральну відповідальність перед науковим співтовариством та суспільством. ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ НАУКИ, ІННОВАЦІЙ ТА ІНФОРМАТИЗАЦІЇ НАКАЗ 13.09.2010 № 18 ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ МЕТОДИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ Для реалізації Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» та з ме- тою методичного забезпечення процесу комерціалізації розробок, створених в результаті науково-технічної діяль- ності, наказую: 1. Затвердити Методичні рекомендації з комерціалізації розробок, створених в результаті науково-технічної діяльності (додається). 2. Департаменту інноваційної політики довести цей наказ до відома центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміні- страцій та національних академій наук України для врахування в роботі ними, а також підпорядкованими їм науко- вими установами та вищими навчальними закладами. 3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника голови комітету Чеботарьова В. П. Голова В. П. Семиноженко 186 Затверджено Наказ Державного комітету України з питань науки, інновацій та інформатизації 13.09.2010 № 18 МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ РОЗРОБОК, СТВОРЕНИХ В РЕЗУЛЬТАТІ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Розділ 1. Загальні положення 1. Методичні рекомендації з комерціалізації розробок, створених в результаті науково-технічної діяльності, (далі – Методичні рекомендації) розроблено з метою підвищення ефективності їх комерціалізації. 2. Методичні рекомендації визначають можливі шляхи комерціалізації результатів розробок та методичні під- ходи, критерії і показники, які застосовуються для оцінки їх ефективності. У методичних рекомендаціях враховано світовий досвід у сфері комерціалізації результатів науково-технічної діяльності, економічного обґрунтування науково-технічних проектів, спрямованих на створення розробок, та оцінки ефективності їх використання у ви- робництві. 3. Положення Методичних рекомендацій спрямовані на визначення наукової та економічної доцільності впро- вадження (ефективності комерціалізації) розробок, які повністю або частково фінансувались за рахунок бюджетних коштів; залучення в господарський обіг об’єктів права інтелектуальної власності та інших результатів науково- технічної діяльності; сприяння розвитку імпортозаміщення та експортної орієнтації національних підприємств. 4. Методичні рекомендації можуть бути використані для організації роботи із впровадження результатів науко- во-технічної діяльності ВНЗ та наукових установ у реальному секторі економіки. 5. Оцінка ефективності комерціалізації розробок ВНЗ та наукових установ державної форми власності про- водиться з врахуванням чинного законодавства (зокрема, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, законів України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», інших нормативно-правових актах з питань інтелектуальної власності, міжнародних договорах, учасницею яких є Україна), даних методичних рекомендацій, Методичних рекомендацій з розроблення бізнес-плану підприємств, затверджених наказом Мінекономіки України від 06.09.2006 № 290, Національного стандарту № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності», затвер- дженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1185, Методики оцінки майнових прав інтелек- туальної власності, затвердженої наказом Фонду державного майна України від 25.06.2008 № 740, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.08.2008 за № 726/15417, Примірного положення про підРозділ з питань інтелек- туальної власності вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації, затвердженого наказом МОН України від 01.11.2005 № 631, Типового положення про структурний підРозділ з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, Національної та галузевих академій наук, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 01.08.2007 № 995. 6. Оцінка розробок проводиться на основі аналізу і зіставлення показників, що характеризують: – науковий рівень розробки; – економічне, соціальне та екологічне значення розробки; – можливі шляхи комерціалізації та її економічну доцільність. Розділ II. Терміни та їх визначення У цих Методичних рекомендаціях терміни вживаються у наведених нижче значеннях: аналіз-PEST – маркетинговий інструмент, призначений для виявлення політичних, економічних, соціальних і технологічних аспектів зовнішнього середовища, які можуть вплинути на просування розробки; аналіз-SWOT (сильні і слабкі сторони, можливості і загрози) – метод аналізу, що дає змогу побудувати страте- гічний баланс негативних і позитивних факторів та визначити (у загальних рисах) корпоративну стратегію компа- нії з просування розробки з урахуванням впливу зовнішнього та внутрішнього середовища одночасно; аналіз-GAP – метод аналізу первинної інформації, який вивчає стратегічне розходження між бажаним (чого підприємство хоче досягнути в своєму розвитку) і реальним (чого фактично може досягти підприємство не зміню- ючи свою нинішню політику) і надає можливість на основі дослідження фактичних та потенційних потоків при- бутку від виробництва та реалізації різних видів продукції виділити слабкі місця (неосвоєні частини) ринку, що можуть бути заповнені новою продукцією; грошовий потік – сума прогнозованих або фактичних надходжень від діяльності (використання) об’єкта оцінки; екологічний вплив – вплив результатів упровадження розробки, який характеризується зміною оточуючого середовища (екологічна чистота застосування розробки, зменшення/збільшення забруднення довкілля, застосуван- ня енергозберігаючих технологій або технологій, що використовують альтернативні та відновлювальні джерела енергії тощо); 187 економічний аудит розробки (технології) – це контроль дотримання економічних норм, правил розрахунків і звітності; економічний ефект – результат від впровадження розробки, визначений в абсолютних показниках (людино- годин, грн., одиниць, тон, тощо); експерт – особа, яка має кваліфікацію в певній галузі науки та техніки і залучається до проведення експертизи та оцінювання розробки; ефективність – відношення абсолютного значення ефекту до ресурсів, які його забезпечили; комерціалізація прав на об’єкти інтелектуальної власності – організація руху інтелектуального капіталу з метою отримання прибутку; конкурентоспроможність продукції – здатність розробки, задовольняти потреби споживача за технікотехноло- гічними, екологічними, ергономічними, економічними та іншими параметрами; маркетингові дослідження – систематизований процес визначення, збирання, накопичування, оброблення та аналізу інформації щодо поточного стану та прогнозу ринку товарів і послуг, попиту та пропозиції, поведінки спо- живачів, ринкової кон’юнктури, динаміки цін з метою кращого просування товарів на ринок, збільшення їх збуту, продажів. матриця БКГ (англ. Boston Consult Group, BCG) – інструмент для стратегічного аналізу і планування у марке- тингу, призначений для аналізу актуальності продуктів компанії, виходячи з динаміки ринку даної продукції і част- ки на ринку вибраної для аналізу компанії; науково-технічний рівень розробки (технології) – сукупність усіх характеристик розробки (наукових та техніч- них), які відрізняють її від аналогів, та її готовність до впровадження; науково-технічні (експериментальні) розробки – науково-технічна діяльність, спрямована на створення нових матеріалів, продуктів, процесів, пристроїв, систем і надання нових послуг або значне удосконалення тих, що вже виробляються (надаються), або введені у дію; ноу-хау – інформація, що отримана завдяки досвіду та випробуванням, яка: не є загальновідомою чи легко- доступною на день укладення договору про трансфер технологій; є істотною, тобто важливою та корисною для виробництва продукції та/або надання послуг; є визначеною, тобто описаною достатньо вичерпно, щоб можливо було перевірити її відповідність критеріям незагальновідомості та істотності; об’єкти оцінки – майно та майнові права, які підлягають оцінці; об’єкт права інтелектуальної власності – винаходи, корисні моделі, промислові зразки; раціоналізаторські про- позиції; сорти рослин, породи тварин; комп’ютерні програми; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; патент – охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель); показник – кількісна і (або) якісна характеристика ступеню прояву критеріїв при оцінці результатів науково- технічної діяльності; попит – економічна категорія, що характеризує представлену на ринку потребу споживача в придбанні товару, яка забезпечена можливістю сплатити за покупку наявними грошовими чи іншими платіжними засобами; пропозиція – економічна категорія, що характеризує продукт, який є на ринку або може бути доставлений на нього, та бажання виробника запропонувати його у продаж; процес комерціалізації розробок – комплекс організаційно-економічних заходів, спрямованих на отримання прибутку від ринкової реалізації наявних знань та розробок у певній галузі науки і техніки; ринок товару – сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція; розробки – результат науково-технічної діяльності, спрямованої на створення нових матеріалів, продуктів, процесів, пристроїв, систем і надання нових послуг або значне удосконалення тих, що вже виробляються (нада- ються), або введені у дію; роялті – ліцензійний платіж у вигляді сум, які сплачуються періодично, залежно від обсягів виробництва або реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об’єкта права інтелектуальної власності; собівартість продукції (робіт, послуг) – витрати підприємства, пов’язані з виробництвом і збутом продукції, виконанням робіт та наданням послуг; соціальний вплив – вплив розробки на загальнополітичні, демографічні та соціокультурні умови у суспільстві (зміни способу життя, поліпшення/погіршення якості життя, здоров’я та збільшення/зменшення тривалості життя, ризику втрати життя чи здоров’я тощо); ставка дисконту (ставка дисконтування, бар’єрна ставка) – коефіцієнт, що застосовується для визначення по- точної вартості виходячи з грошових потоків, які прогнозуються на майбутнє, за умови їх зміни протягом періодів прогнозування. Ставка дисконту характеризує норму доходу на інвестований капітал та норму його повернення в післяпрогнозний період, відповідно до якої на дату оцінки покупець може інвестувати кошти у придбання об’єкта оцінки з урахуванням компенсації всіх своїх ризиків, пов’язаних з інвестуванням технологічний аудит розробки (технології) – комплексне обстеження розробки (технології), спрямоване на здійснення об’єктивної оцінки рівня розробки (технології). Проводиться аналіз розробки (технології) та її порів- няння з відомими аналогами для визначення соціальної та економічної ефективності проекту комерціалізації роз- робки (технології); 188 факторний аналіз – метод комплексного вивчення та виміру впливу факторів на результативний показник, який дозволяє представити в компактній формі узагальнену інформацію про структуру зв’язків між ознаками, що спо- стерігаються на основі виділення деяких прихованих, безпосередньо не спостережуваних факторів; чиста поточна вартість – сума поточних вартостей усіх прогнозованих грошових потоків з урахуванням ставки дисконтування, яка розраховується як різниця між приведеною (поточною) вартістю всіх передбачених надходжень коштів та приведеною вартістю очікуваних затрат. Розділ III. Процедура (процес) комерціалізації розробок вищих навчальних закладів та наукових установ державної форми власності Механізм комерціалізації розробок вищих навчальних закладів та наукових установ державної форми власнос- ті складається з 6 етапів: 1. Технологічний аудит (ТА); 2. Маркетингові дослідження (МД); 3. Економічний аудит (ЕА); 4. Отримання охоронних документів; 5. Просування; 6. Укладання договору. Технологічний та економічний аудит і маркетингові дослідження здійснюються співробітниками відповідних підРозділів вищого навчального закладу або наукової установи (далі – ПідРозділи) та/або незалежними експертами відповідної галузі спільно з авторами розробки. Автори та спеціалісти ПідРозділів та/або експерти проводять тех- нологічний, економічний аудит та маркетингові дослідження, за результатами яких робиться розрахунок балів за таблицею оцінки потенціалу розробки як об’єкта комерціалізації (додаток). Подальші дії доцільно виконувати, починаючи з розробок, що отримали найвищі суми балів. Незалежні експерти визначаються вченою, науково-експертною, науково-технічною радою або іншим відпо- відальним за науковотехнічну діяльність органом вищого навчального закладу або наукової установи. Перед про- веденням експертизи експерти (у разі залучення), співробітники ПідРозділів та дослідники/розробники підписують угоду про конфіденційність, згідно з якою експерти та співробітники ПідРозділів можуть отримувати інформацію про розробку у визначеному місці, у певному обсязі, від певних фахівців виконавця НДДКР та зобов’язуються не розголошувати отриману інформацію. 1. Технологічний аудит 1.1. Метою ТА є оцінка та ранжування розробок за комерційним потенціалом для організації подальшого їх впровадження з урахуванням встановленого рейтингу. 1.2. Для проведення ТА залучають не менше 2-х незалежних експертів відповідної галузі. 1.3. Збір інформації для технологічного аудиту здійснюється за допомогою документації, що стосується оці- нюваної розробки, зустрічей експертів та співробітників ПідРозділу з керівником та виконавцями проекту, а також власних досліджень експертів. 1.4. Технологічний аудит складається з таких стадій: – оцінка науково-технічного рівня розробки; – оцінка документів, що підтверджують наявність прав на об’єкти права інтелектуальної власності. Оцінка науково-технічного рівня розробки та оцінка об’єктів права інтелектуальної власності розробки здій- снюється на основі критеріїв, що відображують новизну, значимість для практики, якість, відповідність стандартам. Ступінь відповідності критеріям виражається через значення якісних показників, які можуть бути виражені кіль- кісно з використанням умовних одиниць (балів, коефіцієнтів та ін.). Перелік застосовуваних показників визнача- ється з урахуванням галузі науки (природничі, технічні, суспільні). 1.4.1. Оцінка науково-технічного рівня розробки здійснюється з метою визначення таких розробок, що мають найбільш високий науковий рівень, у такому порядку: 1.4.1.1. Надається опис розробки, який має бути зрозумілий неспеціалістові. При цьому акцентується увага на тому, що реалізує розробка. Надається перелік з не менш ніж 5 технічних параметрів, за якими слід оцінювати розробку і у яких можуть бути зацікавлені майбутні користувачі розробки. 1.4.1.2. Визначається галузь, до якої належить розробка (військова продукція, біотехнологічна продукція, нова система управління, нове програмне забезпечення тощо), бажано за чинним класифікатором. 1.4.1.3. Визначаються можливі результати комерціалізації розробки, галузі і напрямки практичного (прямого чи допоміжного) застосування. Зазначається потенційний масштаб практичного використання (світовий ринок, галузі національної економіки, галузь (регіон), окреме підприємство). Надається інформація про потенційних клієнтів або партнерів, а також уявлення розробника (експерта) про перспективи застосування розробки. 1.4.1.4. Визначаються бажані та можливі шляхи трансферу розробки (технічні та аналітичні послуги, консал- тингові послуги, ліцензійна угода, спільне підприємство, навчальні курси, проектно-конструкторські послуги тощо). 1.4.1.5. Визначається якість розробки та потенційно створеної за допомогою розробки продукції (новизна, ступінь поліпшення функціональних характеристик тощо). Необхідно зазначити відповідність продукції наявним 189 стандартам (державним та міжнародному стандарту ISO 9001), наявність системи контролю якості, ступінь новиз- ни продукції (нова продукція на міжнародному ринку (немає аналогів у світі); покращення існуючої на міжнарод- ному ринку продукції; існування аналогів у промислово розвинутих країнах (відповідає світовому рівню); існуван- ня аналогів у країнах з перехідною економікою та країнах, що розвиваються; поява нової продукції на місцевому ринку (перевищує кращі вітчизняні аналоги); покращення існуючої на місцевому ринку продукції). 1.4.1.6. Зазначається перспективність розробки (першочергова важливість, важлива, корисна). 1.4.1.7. Визначаються конкуруючі розробки. Для цього необхідно провести порівняльний аналіз функціональ- них характеристик та можливих переваг (описати кожну перевагу декількома реченнями) представленої розробки та параметрів конкуруючих сучасних розробок. Надаються назви та опис конкуруючих розробок для наведення додаткових довідок. 1.4.1.8. Зазначається потенційний соціальний (зміна способу життя, поліпшення якості життя, поліпшення здоров’я та збільшення тривалості життя, зменшення ризику втрати життя чи здоров’я тощо) та екологічний вплив (екологічна чистота застосування розробки, зменшення забруднення навколишнього природного середовища, енергозбереження, зменшення витрат сировини та ін.) розробки. Зазначається, чи передбачатиме впровадження розробки створення нових робочих місць, оцінюється їх можлива кількість та необхідний рівень кваліфікації пер- соналу. 1.4.1.9. Визначається здійсненність розробки (технічна готовність, регламентні обмеження). Для цього нада- ється інформація щодо ступеню готовності розробки (конструкторська документація, дослідний зразок, промис- ловий зразок і т. д.), а також про необхідність та обсяги додаткового часу, фінансових та інших ресурсів для про- ведення додаткових НДДКР з метою розробки прототипів (при необхідності) та їх випробувань. 1.4.1.10. Оцінка наявних матеріально-технічних ресурсів, необхідних для впровадження розробки, здійснюєть- ся шляхом виконання наступних кроків: – надається характеристика ринку необхідних матеріальнотехнічних ресурсів, зокрема оцінюється зв’язок реалізації розробки з використанням будь-яких дефіцитних або відсутніх на вільному ринку ресурсів, можливість не впровадження розробки з причини відсутності деяких ресурсів; – проводиться аналіз наявності державного регулювання сфер ринку споживаних ресурсів, зокрема проводить- ся аналіз необхідності отримання квот і ліцензій на ввезення сировини, матеріалів тощо. 1.4.1.11. Оцінка рівня кваліфікації трудових ресурсів здійснюється шляхом аналізу інформації щодо фахівців, здатних працювати з розробкою (необхідність у спеціальному навчанні, його тривалість і вартість, подальша необ- хідність у співпраці з авторами розробки з метою підтримки її функціонування). 1.4.1.12. Зазначаються вже виконані кроки з комерціалізації розробки (чи були контакти або переговори з по- тенційними партнерами, інвесторами, підприємствами, зацікавленими в придбанні ліцензій на використання роз- робки, наявні або можливі причини неуспішності здійснених кроків з комерціалізації). 1.4.2. Провадиться оцінка документів, що підтверджують наявність прав на об’єкти права інтелектуальної власності (ОПІВ) розробки, метою якої є аналіз майнових та правових аспектів. 1.4.2.1. Надається інформація щодо існування документів, що підтверджують наявність об’єктів права інтелек- туальної власності (патенти, свідоцтва). 1.4.2.2. Зазначається власник об’єктів права інтелектуальної власності та джерело фінансування розробки. 1.4.2.3. Надається інформація щодо оприлюднення даних про розробку (перелік публікацій, в яких представ- лені результати розробки, виставки, конференції та інші заходи, у яких розробники брали участь з матеріалами розробки). 1.4.2.4. Зазначається існування підписаних угод у сфері інтелектуальної власності (ліцензійні угоди та інші угоди), фінансової та організаційної підтримки з боку сторонніх організацій. 1.4.2.5. Надається інформація щодо використання інших об’єктів права інтелектуальної власності у розробці або кінцевому продукті (власники інших об’єктів права інтелектуальної власності, існування патентів, здатних блокувати кінцевий продукт). 2. Проведення маркетингових досліджень Метою проведення маркетингових досліджень є вивчення ринкового потенціалу. Маркетингові дослідження проводяться для всіх розробок по черзі починаючи з тих, що отримали найвищу оцінку згідно з попередніми під- розділами. Маркетингові дослідження можуть проводитися співробітниками Підрозділу або залученими організаціями та фахівцями. Як правило, маркетингові дослідження проводяться у такому порядку: 2.1. Проводиться оцінка ринку збуту (впровадження) розробки: – визначаються потенційні ринки збуту та їх ємність, надається характеристика учасників ринку, їх частки на ринку; – визначається ступінь монополізації ринку; – проводиться аналіз державного регулювання сфер ринку, пов’язаних із застосуванням розробки; – визначаються техніко-економічні параметри, необхідні для створення ринкового попиту на розробку; – визначається динаміка потенційних ринків збуту; 190 – визначається доступність потенційних ринків збуту; – визначається рівень прибутковості потенційних ринків збуту; – робиться прогноз частки ринку, яку можна зайняти; – оцінюється можливий розмір роялті за використання ОПІВ; – зазначається інерція споживчого ринку – ступінь чутливості до технологічних інновацій; – надається інформація про непрямих конкурентів (наприклад, розробки, які використовують інші підходи для задоволення тієї ж потреби). – надається інформація про прямих конкурентів (назвати їх, визначити їх головні переваги та недоліки, порів- няти якість і ціну розробок конкурентів з розробкою, наданою авторами для комерціалізації, відзначити основні переваги. Вказати споживачів продукції та потреби, які необхідно задовольнити). 2.2. Проводиться оцінка конкурентоспроможності видів продукції, які можуть бути отримані з використанням розробки та видів-аналогів: – типи продукції, які можуть бути отримані з використанням розробки, що пропонується (далі – продукція); – надається інформація про непрямих конкурентів (іншу продукцію, яка використовуються для задоволення тієї ж потреби); – надається інформація про прямих конкурентів (назвати їх, визначити їх головні переваги та недоліки, порів- няти якість і ціну їх продукції з тією, що буде вироблена за допомогою наданої авторами для комерціалізації роз- робки). 2.3. Проводиться оцінка ринку ресурсів, необхідних для впровадження розробки: – оцінюється попит та пропозиція, еластичність попиту на ресурси; – проводиться оцінка ступеня монополізації ринку ресурсів; – визначається ємність ринку; – надається оцінка ступеня сегментування ринку; – розробляються стратегії та програми забезпечення стійкості впровадження розробки в частині надійності постачальників, наявності ліцензій, обмеженості ресурсів. 2.4. Проводиться аналіз перешкод і ризиків, пов’язаних з комерціалізацією конкретної розробки. 2.4.1. Визначається існування обмежень на експлуатацію технології (необхідність отримання ліцензій, дозволів, сертифікатів наглядових органів для виробництва та продажу продукції або послуг). 2.4.2. За допомогою SWOT-аналізу, GAP-аналізу, PEST-аналізу, матриці БКГ (BCG) або інших інструментів і методів стратегічного аналізу і планування виявляються сильні та слабкі сторони розробки, а також фактори, які можуть вплинути на стратегію її просування на ринок. 2.5. Проводиться факторний аналіз показників галузі, в якій буде реалізована розробка. 2.6. Надається інформація про основних споживачів продукції та стратегії співпраці з ними. 2.7. Надається опис способів виходу на ринок і прийомів збуту, пов’язаних з інноваційною спрямованістю роз- робки. Здійснюється оцінка витрат та заходів, необхідних для кожної форми (використання на власному підпри- ємстві, передача прав власності (продаж) або передача прав на використання, спільне використання) та методу (використання розробки у власному виробництві, за ліцензійним договором, за договором франчайзингу, повна відмова від прав на розробку на користь контрагента, продаж або здача в оренду обладнання, угода «під ключ», створення спільних підприємств, венчурне підприємництво, інші форми кооперації розробників та партнерів) комерціалізації розробки. Остаточний вибір здійснюється за максимальним значенням співвідношення результат/ витрати. 3. Економічний аудит 3.1. Показниками комерційної ефективності використання розробок є ефективність вкладених інвестицій і пе- ріод їх окупності. Провадиться оцінка суми, дохідності, індексу дохідності та строку окупності впровадження розробки. Розрахунки економічних показників можуть проводитися за допомогою програмного забезпечення «Project Expert», «Інвестиційний аналіз (бізнес – план)» та інших. 3.1.1. З метою визначення ефективності інвестиції в абсолютному значенні (гривня, долар, євро) розраховуєть- ся оцінка суми поточних вартостей усіх прогнозованих, з урахуванням бар’єрної ставки (ставки дисконтування), грошових потоків NPV (критерієм прийнятності є значення NPV >= 0): NPV = PV – I; I – поточна вартість витрат, необхідних для впровадження розробки. I = I0 – величина вхідних інвестицій, у ви- падку разового вкладення коштів. У випадку, коли інвестиції здійснюються у декілька етапів It знаходиться при- веденням витрат за кожний рік до поточної дати за формулою n n I = ∑І = ∑___ Іt__ t (1 + r)t ;t = 0 t = 0 ∑ – знак суми; It – витрати коштів (сума інвестицій) в t-му періоді (за абсолютною величиною); PV – поточна вартість прибутків, яка знаходиться приведенням доходу за кожний рік до поточної дати 191 n n PV = ∑PVt = ∑__ C_F_t _ t ; t = 0 t = 0 (1 + r) де ∑ – знак суми; CFt – надходження коштів у періодt; n – кількість періодів; r – бар’єрна ставка (ставка дисконтування). Якщо NPV > 0, то використання розробки (технології) принесе прибуток, якщо NPV < 0, то впровадження роз- робки (технології) є збитковим, якщо NPV = 0, то впровадження є не прибутковим і не збитковим. Витрати на створення та комерціалізацію розробок включають в себе поточні та інвестиційні витрати. Поточні витрати на виробництво нової продукції з використанням розробки розраховуються відповідно до нормативних документів з калькулювання з урахуванням: – діючих оптових, роздрібних цін і тарифів на продукцію та послуги; – встановлених чинним законодавством нормативів оплати за трудові та природні ресурси; – чинних нормативів відрахувань від собівартості, фонду оплати праці та прибутку організацій до державного та місцевих бюджетів, вищім організаціям для формування державних, місцевих і галузевих бюджетних фондів; – правил і норм розрахунків організацій з банком за наданий кредит або зберігання власних коштів; – інших видатків, необхідних для виробництва продукції. До складу інвестиційних витрат на комерціалізацію розробок включаються: – витрати на науково-дослідні, експериментальні, конструкторські, технологічні, проектні роботи; – витрати на освоєння виробництва нових видів продукції (виготовлення та випробування дослідних зразків нової продукції та технологій, технічна та технологічна підготовка виробництва); – плата за «ноу-хау», ліцензії; – витрати на придбання, транспортування, монтаж, наладку та освоєння нового обладнання; – витрати на створення виробничих площ, безпосередньо пов’язаних з комерціалізацією розробок; – витрати на набір і навчання персоналу; – витрати на запобігання негативних соціальних та екологічних наслідків; – інші видатки, необхідні для початку виробництва продукції (наприклад, постановка на серійне виробництво, сертифікація продукції). Для попередньої оцінки проекту розробки (за рекомендаціями науковців) можна використовувати такий по- казник, як приведений оціночний ефект (ПОЕ), який можна розрахувати на підставі аналізу проекту. Показник є аналогом чистої поточної вартості, однак його розрахунок проводиться з використанням меншої кількості даних. Цей показник можна розраховувати за формулою: ПОЕ = ∑ _В_Р_ +_ Л_В_ _±_ С_Р_ _± _Е_Р_ –_ П_В_ _+_ А_ _–_ В_(1 + r )t , альт де ∑ – знак суми; ВР – виручка від реалізації на внутрішньому та зовнішньому ринках нової продукції в реальних цінах; ЛВ – виторг від продажу майна по ліквідаційній вартості та інтелектуальної власності, що створюється учас- никами проекту в ході його реалізації; СР – вартісна оцінка соціального результату проекту, розрахована в частині, що відноситься до працівників підприємства та членів їх сімей; ЕР – вартісна оцінка екологічного результату проекту у розмірі зменшення/збільшення плати за забруднення навколишнього середовища; ПВ – поточні витрати проекту, у складі яких враховується орендна плата за основні засоби, які тимчасово ви- користовуються в процесі здійснення проекту, якщо вони не враховуються в одноразових витратах, та оцінка витрат на заробітну плату працівників; А – амортизаційні відрахування; В – планований обсяг вкладень, необхідний для реалізації проекту; r альт – ставка дисконту, що характеризує максимально можливу прибутковість альтернативних джерел вкла- дення; ЖЦП – життєвий цикл проекту (планований). Критерієм прийнятності для подальшого розгляду проекту є значення ПОЕ > 0. У випадку, коли ПОЕ < 0, роз- робки здійснювати недоцільно як такі, що мають ознаку неприбутковості. Доцільність реалізації розробки може бути повторно розглянута після внесення певних корегувань у саму розробку, засоби чи спосіб її упровадження. 3.1.2. З метою визначення ефективності інвестицій у відносному значенні (%) використовуються зазначені нижче показники: 3.1.2.1. Модифікована (скоригована з урахуванням бар’єрної ставки та норми реінвестиції) внутрішня норма прибутковості (рентабельності) MIRR тобто норма прибутку, при якій чиста поточна вартість інвестиції дорівнює нулю, або ставка дисконту, при якій дисконтовані прибутки від проекту рівні інвестиційним видаткам (показник 192 визначає максимально прийнятну ставку дисконту, за якої можна інвестувати кошти без будь-яких втрат для влас- ника) розраховується з формули n n–t n ∑___Іt__ ∑CFt×(1+d) = _t _= 1_____________; t = 0 (1 + r)t (1+MIRR)n де d – рівень реінвестицій, визначений як частка одиниці (відсоткова ставка, заснована на можливих доходах від реінвестиції отриманих позитивних грошових потоків, або норма рентабельності реінвестицій). Проект є прийнятним для ініціатора, якщо MIRR більше бар’єpної ставки. 3.1.2.2. Дисконтований індекс прибутковості DPI – відношення суми всіх дисконтованих грошових потоків (доходів від інвестиції) до дисконтованих інвестиційних витрат. Критерієм прийнятності є значення DPI і 1 (DPI < 1 свідчить про збитки; при DPI = 1 немає ні прибутків, ні збитків; при DPI > 1 впровадження є прибутковим). Формула для розрахунку дисконтованого індексу прибутковості: n ∑__C_F_t _t DPI = t = 0 (1+ r) n ∑___It__ . t = 0 (1+ r)t Даний показник дозволяє ранжувати проекти, які мають приблизно однакові значення NPV, але різні обсяги необхідних інвестицій. У цьому випадку вигідніший той з них, що забезпечує більшу ефективність вкладень. 3.1.3. Для оцінки фінансових ризиків використовуються наступні показники: 3.1.3.1. Час, необхідний для відшкодування інвестиційних витрат з урахуванням часової вартості грошей PV-payback (роки). Значення PV-payback має бути мінімальним. Загальна формула для розрахунку терміну окупності інвестицій в поточній вартості: n PV-payback = n, при якому ∑__ C_F_t _ (1+ r)t > I0.t = 0 3.1.3.2. Коефіцієнт безпеки фінансування проекту (Fsec) – показник, який може набувати значення від 0 до 1, що характеризує відносну міру резерву безпеки проекту, використовується для оптимізації структури джерел фінан- сування проекту та розраховується за формулою: F = _IR__R_ _–_ W__A_C__C_ sec ,IRR де IRR – внутрішня норма прибутковості, WACC – середньозважена вартість капіталу. Різниця (IRR – WACC) характеризує запас фінансової стійкості проекту. Внутрішня норма прибутковості (IRR) – норма прибутку (ставка дисконтування), при якій чиста поточна вар- тість інвестиції дорівнює нулю, або така ставка дисконту, при якій дисконтовані доходи від проекту рівні інвести- ційним витратам. Внутрішня норма прибутковості визначає максимально прийнятну ставку дисконту, за якої можна інвестувати кошти без будь-яких втрат для власника. Її значення знаходять з формули: n ∑ __C = _F_t _–_ I_t _t = 0. t = 0 (1+IRR) Середньозважена вартість капіталу (WACC, %) використовується для визначення можливості збільшення при- бутковості компанії при реалізації певних інвестицій, стратегій, проектів. Середньозважена вартість капіталу може бути розрахована за формулою: E · y · D · b · (1 – R WACC = ––––––––––––––T–ax ) – D + E , де E – обсяг власного капіталу (грн.), D – обсяг запозичених коштів (грн.), Y – необхідна або очікувана прибутковість від власного капіталу (%), B – необхідна або очікувана прибутковість від запозичених коштів (%), RTax – ставка податку на прибуток для компанії (%). Формула використовується для однорідних власного і запозиченого капіталу. Якщо в капіталі присутні приві- лейовані акції зі своєю вартістю, то необхідно ввести в формулу додаткові складові для кожного джерела капіталу. 3.2. Прогноз фінансових результатів та поріг рентабельності визначається згідно з методичними рекомендаці- ями з розроблення бізнес-плану підприємств, затвердженими наказом Міністерства економіки від 06.09.2006 № 290. 4. Отримання охоронних документів Забезпечення правової охорони результатів науково-технічної діяльності є однією з найважливіших умов вве- дення їх у господарський обіг і створення ринку інновацій. Правова охорона розробок ВНЗ та наукових установ 193 спрямована на захист інтересів інвестора – держави, авторів-науковців та власника від недобросовісної конкурен- ції у процесі їх обігу. Після проведення оцінки науково-технічного рівня розробки, економічної ефективності розробки та оцінки згідно п. 1.4.2, за необхідністю провадяться додаткові дії по отриманню охоронних документів (оформлення па- тентів, свідоцтв). Для цього проводиться пошук патентів існуючих аналогічних розробок, а також інших рішень тієї ж проблеми. Вимоги до регламенту пошуку та форми звіту про пошук передбачено ДСТУ 3575-97 «Патентні дослідження. Основні положення та порядок проведення», роз’яснення основних положень якого та пояснення щодо їх викорис- тання для роботи надаються у посібнику «Патентні дослідження. Методичні рекомендації», розробленому Держав- ним патентним відомством України. Патентний пошук рекомендується проводити використовуючи доступні бази патентів Державного департамен- ту інтелектуальної власності України та державного підприємства «Український інститут промислової власності», бази російських патентів на сервері Федеральної служби з інтелектуальної власності, патентів та товарних знаків (Роспатент), бази патентів на серверах Європейської патентної організації за допомогою безкоштовної пошукової системи Espacenet, скористатися послугами патентного повіреного. Повний Реєстр патентних повірених України, а також адреси веб-сайтів відомств інтелектуальної власності та міжнародних організацій, перелік адрес зарубіж- них патентних баз даних, перелік науково-технічних баз даних та довідкових ресурсів, до яких надається безоплат- ний доступ в Інтернеті та інша корисна інформація щодо об’єктів права інтелектуальної власності знаходиться на сайті державного підприємства «Український інститут промислової власності». 5. Просування 5.1. На основі інформації, отриманої в пунктах 1–4, заповнюється таблиця оцінки науково-технічного рівня розробки як об’єкта комерціалізації (додаток). Оцінка проводиться за допомогою додавання отриманих для кож- ного рядка таблиці балів. Кожна розробка отримує бали в межах від 0 до 48. При цьому для кожного рядка табли- ці знаходиться середнє арифметичне значення балів, що були виставлені авторами, кожним експертом (у випадку їх залучення) та працівниками ПідРозділу. 5.2. На основі інформації, отриманої в пунктах 1–3, розробляється бізнес-план впровадження розробки та ви- робництва продукції з її застосуванням. 5.3. Організовується просування розробки на ринок (участь у виставкових заходах, розповсюдження друкова- ної (буклети, рекламні листівки та ін.) та електронної (за допомогою Інтернету, зокрема шляхом розміщення в на- ціональній мережі трансферу технологій) інформації щодо розробки), починаючи з розробки, що отримала макси- мальну кількість балів за оцінкою науково-технічного рівня. 6. Укладання договору Відбуваються тристоронні зустрічі авторів, представників Підрозділу та покупців розробок. Метою зустрічей є обговорення умов договору, визначення обсягів винагороди або розподіл доходів від використання інтелектуаль- ної власності та укладання договору. Договори укладаються відповідно до норм та вимог Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій». Додаток ТАБЛИЦЯ оцінки потенціалу розробки як об’єкта комерціалізації Бали 0 1 2 3 4 1. Технічна здійсненність концепції Достовірність Концепція Концепція Концепція Перевірено концепції не підтверджена підтверджена перевірена на працездатність підтверджена експертними розрахунками практиці продукту в реальних висновками умовах 2. Ринкові переваги Багато аналогів на Мало аналогів на Кілька аналогів на Один аналог на Продукт не має малому ринку малому ринку великому ринку великому ринку аналогів на великому ринку Ціна продукту (собі- Ціна продукту дещо Ціна продукту Ціна продукту дещо Ціна продукту вартість) значн о ви- вища за ціни приблизно дорівнює нижче за ціни значно нижчі за ща за ціни аналогів аналогів цінам аналогів аналогів ціни аналогів 194 Бали 0 1 2 3 4 Технічні та спо- Технічні та Технічні та Технічні та спо- Технічні та спо- живчі властивості споживчі споживчі живчі властивості живчі властивості продукту значно властивості властивості продукту трохи продукту значно гірше, ніж продукту трохи продукту на рівні кращі, ніж кращі, ніж в аналогів гірші, ніж в аналогів аналогів в аналогів в аналогів Експлуатаційні Експлуатаційні Експлуатаційні Експлуатаційні Експлуатаційні витрати значно витрати дещо вищі, витрати на рівні витрати трохи витрати значно вищі, ніж в аналогів ніж в аналогів експлуатаційних нижчі, ніж нижче, ніж витрат аналогів в аналогів в аналогів 3. Ринкові перспективи Ринок малий і не Ринок малий, але Середній ринок з Великий стабільний Великий ринок має позитивної має позитивну позитивною ринок з позитивною динаміки динаміку динамікою динамікою Активна Активна Помірна Незначна Конкурентів немає конкуренція конкуренція конкуренція конкуренція великих компаній на ринку 4. Практична здійсненність Відсутні фахівці як Необхідно наймати Необхідне незначне Необхідне незначне Є фахівці як з технічної, так фахівців або навчання навчання з технічної, так і з комерційної витрачати значні працівників та працівників і з комерційної реалізації ідеї матеріальні та збільшення штату реалізації ідеї часові ресурси на навчання наявних працівників Для здійснення ідеї Потрібні незначні Потрібні значні Потрібні незначні Не потребує потрібні значні фінансові ресурси; фінансові є ресурси; фінансові ресурси; є додаткового фінансові ресурси; джерела фінанс у- джерела фінанс у- джерела фінансу- фінансування джерела фінанс у- вання відсутні вання вання вання відсутні Для реалізації ідеї Потрібні матеріали, Потрібні дорогі Матеріали для Всі матеріали, необхідна розробка що використо- матеріали реалізації ідеї необхідні для нових матеріалів вуються у війсь- дешеві і досяжні реалізації ідеї, вже ково-промисловому використовуються комплексі у виробництві Термін комерційної Значний час комер- Малий час комер- Малий час комер- Малий час комер- реалізації ідеї ційної реалізації ідеї ційної реалізації ційної реалізації ційної реалізації непри пустимо ідеї; значний термін ідеї; середній термін ідеї; малий термін великий окупності вкладених окупності вкладених окупності вкладених коштів коштів коштів Під малим часом розуміється строк до 3 років, під середнім часом розуміється строк від 3 до 5 років, під значним – більше 5 років. Неприпустимо великий термін – більше 5 років. Необхідна розробка Необхідно отри- Процедура отри- Необхідно пові- Відсутні регла- регламентних мання великої мання дозвільних домлення регу- ментні обмеження документів та кількості дозвільних документів для люючих органів для на виробництво отримання великої документів для виробництва та виробництва та і реалізацію про- кількості дозвільних вироб ництва та реалізації продукту реалізації продукту дукту документів на реалізації продукту, вимагає незначних виробництво і що вимагає значних часових і мате ріаль- реалізацію продукту часових та мате- них витрат ріальних витрат 195 ПАРАГРАФ 2 ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ, НАУКОВІ ТА ТЕХНОЛОГІЧНІ ПАРКИ ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ІННОВАЦІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 36, ст. 266) Із змінами, внесеними згідно із Законами № 380-IV від 26.12.2002, ВВР, 2003, № 10–11, ст. 86 № 1344-IV від 27.11.2003, ВВР, 2004, № 17–18, ст. 250 № 2285-IV від 23.12.2004, ВВР, 2005, № 7–8, ст. 162 № 2505-IV від 25.03.2005, ВВР, 2005, № 17, № 18–19, ст. 267 № 2314-VI від 03.06.2010, ВВР, 2010, № 34, ст. 484 № 3715-VI від 08.09.2011, ВВР, 2012, № 19–20, ст. 166 № 5460-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 2-3, ст. 41 Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання інноваційної діяль- ності в Україні, встановлює форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямований на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом. Згідно із цим Законом державну підтримку одержують суб’єкти господарювання всіх форм власності, що ре- алізують в Україні інноваційні проекти, і підприємства всіх форм власності, які мають статус інноваційних. Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначення термінів 1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: інновації – новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послу- ги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери; інноваційна діяльність – діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг; інноваційний продукт – результат науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам, встановленим цим Законом; інноваційна продукція – нові конкурентоздатні товари чи послуги, що відповідають вимогам, встановленим цим Законом; інноваційний проект – комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції; пріоритетний інноваційний проект – інноваційний проект, що реалізується в рамках пріоритетних напрямів інноваційної діяльності; (Абзац сьомий частини першої статті 1 в редакції Закону № 3715-VI від 08.09.2011) інноваційне підприємство (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) – підприємство (об’єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 відсотків його загального обсягу продукції і (або) послуг; інноваційна інфраструктура – сукупність підприємств, організацій, установ, їх об’єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, марке- тингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо). Стаття 2. Законодавство України у сфері інноваційної діяльності 1. Законодавство України у сфері інноваційної діяльності базується на Конституції України і складається із законів України «Про інвестиційну діяльність», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про наукову і науко- 196 во-технічну експертизу», «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків», «Про спеціаль- ну економічну зону «Яворів», «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері. (Стаття 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3715-VI від 08.09.2011) Стаття 3. Мета і принципи державної інноваційної політики 1. Головною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і пра- вових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забез- печення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, вироб- ництва та реалізації нових видів конкурентоздатної продукції. 2. Основними принципами державної інноваційної політики є: орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України; визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку; формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності; створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу; забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної ді- яльності; ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інноваційній діяльності, підтримка підприємництва у науково-виробничій сфері; здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-технологічної кооперації, трансферу технологій, захис- ту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок; фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності; сприяння розвиткові інноваційної інфраструктури; інформаційне забезпечення суб’єктів інноваційної діяльності; підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності. Стаття 4. Об’єкти інноваційної діяльності 1. Об’єктами інноваційної діяльності є: інноваційні програми і проекти; нові знання та інтелектуальні продукти; виробниче обладнання та процеси; інфраструктура виробництва і підприємництва; організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що іс- тотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери; сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки; товарна продукція; механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції. Стаття 5. Суб’єкти інноваційної діяльності 1. Суб’єктами інноваційної діяльності можуть бути фізичні і (або) юридичні особи України, фізичні і (або) юридичні особи іноземних держав, особи без громадянства, об’єднання цих осіб, які провадять в Україні іннова- ційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів. Розділ II ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Стаття 6. Державне регулювання інноваційної діяльності 1. Державне регулювання інноваційної діяльності здійснюється шляхом: визначення і підтримки пріоритетних напрямів інноваційної діяльності; (Абзац другий статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3715-VI від 08.09.2011) формування і реалізації державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм; створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки і стимулювання інноваційної діяльності; захисту прав та інтересів суб’єктів інноваційної діяльності; фінансової підтримки виконання інноваційних проектів; 197 стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, що кредитують виконання іннова- ційних проектів; встановлення пільгового оподаткування суб’єктів інноваційної діяльності; підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури. Стаття 7. Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування у сфері інноваційної діяльності 1. Верховна Рада України визначає єдину державну політику у сфері інноваційної діяльності, а саме: створює законодавчу базу для сфери інноваційної діяльності; визначає стратегічні пріоритетні напрями інноваційної діяльності; (Абзац третій частини першої статті 7 в редакції Закону № 3715-VI від 08.09.2011) в межах Державного бюджету України визначає обсяг асигнувань для фінансової підтримки інноваційної ді- яльності. 2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні і районні ради відповідно до їх компетенції: затверджують середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності регіонального рівня та регіо- нальні інноваційні програми, що кредитуються з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів; (Абзац другий частини другої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3715-VI від 08.09.2011) визначають кошти бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів для фінансової під- тримки регіональних інноваційних програм і доручають Раді міністрів Автономної Республіки Крим, делегують повноваження обласним і районним державним адміністраціям фінансування регіональних інноваційних програм через державні інноваційні фінансово-кредитні установи (їх регіональні відділення) у межах виділених у цих бю- джетах коштів; контролюють фінансування регіональних інноваційних програм за кошти бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів. 3. Представницькі органи місцевого самоврядування – сільські, селищні, міські ради відповідно до їх компе- тенції: затверджують місцеві інноваційні програми; у межах коштів бюджету розвитку визначають кошти місцевих бюджетів для фінансової підтримки місцевих інноваційних програм; створюють комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи для фінансової підтримки місцевих іннова- ційних програм за кошти місцевих бюджетів, затверджують їх статути чи положення про них, підпорядковують їх своїм виконавчим органам; доручають своїм виконавчим органам фінансування місцевих інноваційних програм за рахунок коштів місце- вого бюджету через державні інноваційні фінансово-кредитні установи (їх регіональні відділення) або через кому- нальні інноваційні фінансово-кредитні установи; затверджують порядок формування і використання коштів комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ; контролюють фінансування місцевих інноваційних програм за кошти місцевого бюджету через державні інно- ваційні фінансово-кредитні установи (їх регіональні відділення); контролюють діяльність комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ. Стаття 8. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері інноваційної діяльності 1. Кабінет Міністрів України: здійснює державне управління та забезпечує реалізацію державної політики у сфері інноваційної діяльності; готує та подає Верховній Раді України пропозиції щодо стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної ді- яльності та затверджує середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності загальнодержавного і галу- зевого рівнів; (Абзац третій статті 8 в редакції Закону № 3715-VI від 08.09.2011) здійснює заходи щодо реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності; сприяє створенню ефективної інфраструктури у сфері інноваційної діяльності; створює спеціалізовані державні інноваційні фінансово-кредитні установи для фінансової підтримки іннова- ційних програм і проектів, затверджує їх статути чи положення про них, підпорядковує ці установи центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інноваційної діяльності; (Абзац шостий частини першої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) готує та подає Верховній Раді України як складову частину проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік пропозиції щодо обсягів бюджетних коштів для фінансової підтримки виконання інноваційних проектів через спеціалізовані державні інноваційні фінансово-кредитні установи; 198 затверджує положення про порядок державної реєстрації інноваційних проектів і ведення Державного реєстру інноваційних проектів; інформує Верховну Раду України про виконання інноваційних проектів, які кредитувалися за кошти Держав- ного бюджету України, і про повернення до бюджету наданих раніше кредитів. Стаття 9. Повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності 1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інновацій: здійснює заходи щодо проведення єдиної науково-технічної та інноваційної політики; координує роботу у сфері інноваційної діяльності інших центральних органів виконавчої влади; подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльнос- ті, середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності загальнодержавного рівня, державних інно- ваційних програм, а також стосовно необхідних обсягів бюджетних коштів для їх кредитування; подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо створення спеціалізованих державних інноваційних фінан- сово-кредитних установ для фінансової підтримки інноваційних програм і проектів, розробляє статути чи поло- ження про ці установи; здійснює нормативно-правове забезпечення у сфері інновацій, забезпечує розвиток інноваційного потенціалу України та національної інноваційної системи; здійснює інші повноваження, передбачені законом та покладені на нього актами Президента України відповід- но до законів. 2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері науково-технічної та іннова- ційної діяльності: готує пропозиції щодо визначення пріоритетних напрямів розвитку інноваційної діяльності; організовує прогнозно-аналітичні дослідження тенденцій інноваційного розвитку; здійснює державну реєстрацію інноваційних проектів і веде Державний реєстр інноваційних проектів; проводить у встановленому порядку конкурсний відбір інноваційних проектів; готує пропозиції щодо проектів інноваційних програм і визначення обсягу коштів державного бюджету для їх фінансування; готує пропозиції щодо утворення спеціалізованих державних інноваційних фінансово-кредитних установ для фінансової підтримки інноваційних програм і проектів; бере участь у здійсненні в установленому порядку проведення державної наукової та науково-технічної екс- пертизи інноваційних проектів; організовує підвищення кваліфікації спеціалістів у сфері інноваційної діяльності; здійснює інші повноваження, передбачені законом та покладені на нього актами Президента України. 3. Інші центральні органи виконавчої влади: здійснюють підготовку пропозицій щодо реалізації інноваційної політики у відповідній галузі економіки, створюють організаційно-економічні механізми підтримки її реалізації; готують та подають у встановленому порядку відповідно до компетенції пропозиції щодо середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності галузевого рівня; доручають державним інноваційним фінансово-кредитним установам проведення конкурсного відбору пріо- ритетних інноваційних проектів, що реалізуються в рамках середньострокових пріоритетних напрямів галузевого рівня, і здійснення фінансової підтримки цих проектів у межах коштів, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік; здійснюють інші повноваження, передбачені законом та покладені на нього актами Президента України. (Саття 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3715-VI від 08.09.2011; в редакції Закону № 5460-VI від 16.10.2012) Стаття 10. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевого самоврядування у сфері інноваційної діяльності 1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації (у межах делегованих їм орга- нами місцевого самоврядування повноважень) відповідно до їх компетенції: готують та подають Верховній Раді Автономної Республіки Крим, відповідним радам пропозиції щодо серед- ньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності регіонального рівня; (Частину першу статті 10 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 3715-VI від 08.09.2011) розробляють проекти регіональних інноваційних програм і подають їх для затвердження відповідно Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласним і районним радам; вживають заходів щодо виконання регіональних інноваційних програм; сприяють інноваційній діяльності у своєму регіоні і створенню сучасної інфраструктури у цій сфері; залучають підприємства, установи і організації, розташовані на підпорядкованій їм території, за їх згодою, до розв’язання проблем інноваційного розвитку регіонів; 199 доручають державним інноваційним фінансово-кредитним установам (їх регіональним відділенням) проведен- ня конкурсного відбору інноваційних проектів регіональних інноваційних програм і здійснення їх фінансової під- тримки у межах коштів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим і обласних та районних бюджетах; подають пропозиції спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності стосовно включення інноваційних проектів за регіональними програмами до державних програм і їх фінансування шляхом кредитування із державного бюджету. 2. Виконавчі органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції: розробляють проекти місцевих інноваційних програм і подають їх для затвердження відповідним місцевим радам; вживають заходів щодо виконання місцевих інноваційних програм; залучають підприємства, установи і організації, розташовані на підпорядкованій їм території, за їх згодою, до розв’язання проблем інноваційного розвитку населених пунктів; доручають державним інноваційним фінансово-кредитним установам (їх регіональним відділенням) або кому- нальним інноваційним фінансово-кредитним установам проведення конкурсного відбору інноваційних проектів місцевих інноваційних програм і здійснення фінансової підтримки цих проектів у межах коштів, передбачених у відповідному місцевому бюджеті; готують і подають відповідним місцевим радам пропозиції щодо створення комунальних спеціалізованих ін- новаційних фінансово-кредитних установ для фінансової підтримки місцевих інноваційних програм; подають пропозиції спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності стосовно включення інноваційних проектів за місцевими програмами до державних програм і їх фінан- сування шляхом кредитування із державного бюджету через державні інноваційні фінансово-кредитні установи. Стаття 11. Державний контроль у сфері інноваційної діяльності 1. Державний контроль у сфері інноваційної діяльності здійснюється для забезпечення дотримання всіма її суб’єктами вимог законодавства щодо інноваційної діяльності. 2. Державний контроль у сфері інноваційної діяльності здійснюється: а) центральним органом виконавчої влади, що реалізує єдину державну податкову політику; (Пункт «а» частини другої статті 11 в редакції Закону № 5460-VI від 16.10.2012) б) Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування у межах їх повнова- жень; в) щодо визначених статтями розділу V цього Закону особливостей оподаткування – центральним органом виконавчої влади, що реалізує єдину державну податкову політику. (Пункт «в» частини другої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) Розділ III ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ, ПРОДУКТІВ І ПРОДУКЦІЇ, ІННОВАЦІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ Стаття 12. Інноваційний проект 1. Інноваційним визнається проект, яким передбачаються розробка, виробництво і реалізація інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції, що відповідають вимогам статей 14 і 15 цього Закону. 2. Передбачена цим Законом державна підтримка реалізації інноваційного проекту надається за умови його державної реєстрації. 3. Державна реєстрація інноваційного проекту здійснюється за ініціативою суб’єкта інноваційної діяльності відповідно до положень статті 13 цього Закону. Стаття 13. Державна реєстрація інноваційних проектів 1. Державна реєстрація інноваційних проектів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 2. Державну реєстрацію інноваційних проектів здійснює, за поданням суб’єктів інноваційної діяльності, цен- тральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інноваційної діяльності. Цей орган веде Державний реєстр інноваційних проектів. (Частина друга статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) 3. Необхідною умовою занесення проекту до Державного реєстру інноваційних проектів є його кваліфікування. (Частина третя статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) (Частину четверту статті 13 виключено на підставі Закону № 5460-VI від 16.10.2012) 5. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інноваційної діяльності, для кваліфікування інноваційних проектів організує проведення експертизи прийнятих до розгляду проектів. Експер- тиза при кваліфікуванні інноваційних проектів виконується за рахунок коштів суб’єктів інноваційної діяльності, 200 які заявляють проекти на державну реєстрацію, і відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу». (Частина п’ята статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) 6. Проекти, що визнані за результатами експертизи інноваційними, заносяться центральним органом виконав- чої влади, що реалізує державну політику у сфері інноваційної діяльності, до Державного реєстру інноваційних проектів. Інноваційні проекти з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності визнаються центральним органом ви- конавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інноваційної діяльності, пріоритетними інноваційними проектами. (Абзац другий частини шостої статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3715-VI від 08.09.2011) (Частина шоста статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) 7. Інформація про занесення інноваційного проекту до Державного реєстру інноваційних проектів публікуєть- ся центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інноваційної діяльності, у його бюлетені. (Частина сьома статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) 8. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інноваційної діяльності, видає суб’єкту інноваційної діяльності свідоцтво про державну реєстрацію інноваційного проекту. Форма свідоцтва за- тверджується Кабінетом Міністрів України. (Частина восьма статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) 9. Свідоцтво про державну реєстрацію інноваційного проекту є чинним протягом семи років від дати його ви- дачі. Після завершення цього строку державна реєстрація інноваційного проекту і відповідний запис у Державно- му реєстрі інноваційних проектів анулюються. Інформація про це публікується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інноваційної діяльності, у його бюлетені. (Частина дев’ята статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2314-VI від 03.06.2010, № 5460-VI від 16.10.2012) 10. Державна реєстрація інноваційного проекту не передбачає будь-яких зобов’язань щодо бюджетного креди- тування його виконання чи іншої державної фінансової підтримки. 11. Строк розгляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інновацій- ної діяльності, проекту, поданого для державної реєстрації як інноваційного, не повинен перевищувати шість мі- сяців від дати його прийняття. (Частина одинадцята статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) 12. Особливості експертизи і державної реєстрації інноваційних проектів, на які поширюються положення Закону України «Про державну таємницю», визначаються спеціальним Положенням. 13. У разі незгоди суб’єкта інноваційної діяльності чи будь-якої іншої фізичної або юридичної особи з рішен- ням щодо кваліфікації інноваційного проекту і (або) з його державною реєстрацією ці акти можуть бути оскарже- ні до суду (господарського суду). 14. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інноваційної діяльності несе відповідальність за повноту і достовірність експертизи і за збереження конфіденційної інформації, пов’язаної з інноваційними проектами. (Частина чотирнадцята статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) 15. Неправомірні кваліфікація і державна реєстрація проекту як інноваційного тягнуть за собою відповідальність згідно із законом. 16. Правопорушеннями при кваліфікуванні і державній реєстрації інноваційних проектів вважаються: а) прийняття рішення про кваліфікування інноваційного проекту і його державну реєстрацію без проведення експертизи; б) фальсифікація висновків експертизи; в) вчинення дій, що перешкоджають проведенню експертизи; г) умисне примушування або створення для експертів чи експертних комісій обставин, які зумовлюють необ’єктивне проведення експертизи; д) переслідування експертів за підготовлені ними висновки, несприятливі для тієї чи іншої особи чи організа- ції; е) залучення до експертизи посадових осіб та фахівців, безпосередньо заінтересованих у результатах експер- тизи; є) розголошення конфіденційної інформації, пов’язаної з розглядуваними інноваційними проектами. Стаття 14. Інноваційний продукт 1. Інноваційний продукт є результатом виконання інноваційного проекту і науково-дослідною і (або) дослідно- конструкторською розробкою нової технології (в тому числі – інформаційної) чи продукції з виготовленням екс- периментального зразка чи дослідної партії і відповідає таким вимогам: 201 а) він є реалізацією (впровадженням) об’єкта інтелектуальної власності (винаходу, корисної моделі, промисло- вого зразка, топографії інтегральної мікросхеми, селекційного досягнення тощо), на які виробник продукту має державні охоронні документи (патенти, свідоцтва) чи одержані від власників цих об’єктів інтелектуальної влас- ності ліцензії, або реалізацією (впровадженням) відкриттів. При цьому використаний об’єкт інтелектуальної влас- ності має бути визначальним для даного продукту; б) розробка продукту підвищує вітчизняний науково-технічний і технологічний рівень; в) в Україні цей продукт вироблено (буде вироблено) вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншим ана- логічним продуктом, представленим на ринку, він є конкурентоздатним і має суттєво вищі техніко-економічні показники. 2. Рішення про кваліфікування продукту інноваційним приймає центральний орган виконавчої влади, що реа- лізує державну політику у сфері інноваційної діяльності, за результатами експертизи. (Частина друга статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI (5460-17) від 16.10.2012) Стаття 15. Інноваційна продукція 1. Інноваційною може бути визнана продукція, яка відповідає таким вимогам: а) вона є результатом виконання інноваційного проекту; б) така продукція виробляється (буде вироблена) в Україні вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншою аналогічною продукцією, представленою на ринку, є конкурентоздатною і має суттєво вищі техніко-економічні показники. 2. Інноваційна продукція може бути результатом тиражування чи застосування інноваційного продукту. 3. Інноваційною продукцією може бути визнано інноваційний продукт, якщо він не призначений для тиражу- вання. 4. Рішення про кваліфікування продукції інноваційною приймає центральний орган виконавчої влади, що ре- алізує державну політику у сфері інноваційної діяльності, за результатами експертизи. (Частина четверта статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) Стаття 16. Інноваційні підприємства 1. Інноваційним підприємством визнається підприємство (об’єднання підприємств) будь-якої форми власнос- ті, якщо більше ніж 70 відсотків обсягу його продукції (у грошовому вимірі) за звітний податковий період є інно- ваційні продукти і (або) інноваційна продукція. 2. Інноваційне підприємство може функціонувати у вигляді інноваційного центру, бізнес-інкубатора, технопо- лісу, технопарку тощо. (Частину третю статті 16 виключено на підставі Закону № 2505-IV від 25.03.2005) Розділ IV ФІНАНСОВА ПІДТРИМКА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Стаття 17. Види фінансової підтримки інноваційної діяльності 1. Суб’єктам інноваційної діяльності для виконання ними інноваційних проектів може бути надана фінансова підтримка шляхом: а) повного безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) пріоритетних інноваційних про- ектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів; б) часткового (до 50 %) безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) інноваційних про- ектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів за умови залучення до фінансування проекту решти необхідних коштів виконавця проекту і (або) інших суб’єктів інноваційної діяльності; в) повної чи часткової компенсації (за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Авто- номної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів) відсотків, сплачуваних суб’єктами інноваційної діяльності комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів; г) надання державних гарантій комерційним банкам, що здійснюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів; д) майнового страхування реалізації інноваційних проектів у страховиків відповідно до Закону України «Про страхування» (85/96-ВР). 2. Фінансова підтримка інноваційної діяльності за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автоном- ної Республіки Крим, місцевих бюджетів надається у межах коштів, передбачених відповідними бюджетами. Стаття 18. Джерела фінансування інноваційної діяльності 1. Джерелами фінансової підтримки інноваційної діяльності є: а) кошти Державного бюджету України; 202 б) кошти місцевих бюджетів і кошти бюджету Автономної Республіки Крим; в) власні кошти спеціалізованих державних і комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ; г) власні чи запозичені кошти суб’єктів інноваційної діяльності; д) кошти (інвестиції) будь-яких фізичних і юридичних осіб; е) інші джерела, не заборонені законодавством України. Стаття 19. Державні інноваційні фінансово-кредитні установи 1. Для здійснення фінансової підтримки інноваційної діяльності суб’єктів господарювання різних форм влас- ності Кабінет Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інновацій, створює спеціалізовані державні небанківські інноваційні фінансово-кре- дитні установи. (Частина перша статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) 2. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа підпорядковується центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інноваційної діяльності, і діє на основі Положення (Статуту), що затверджується Кабінетом Міністрів України. (Частина друга статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) 3. Кошти Державної інноваційної фінансово-кредитної установи формуються за рахунок коштів Державного бюджету України, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, залучених згідно з чин- ним законодавством вітчизняних та іноземних інвестицій юридичних та фізичних осіб, добровільних внесків юридичних та фізичних осіб, від власної чи спільної фінансово-господарської діяльності та інших джерел, не за- боронених законодавством України. 4. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа за рахунок коштів Державного бюджету України може надавати суб’єктам інноваційної діяльності для реалізації ними інноваційних проектів фінансову підтримку, види якої передбачені статтею 17 цього Закону. Кошти від повернення виданих Державною інноваційною фінансово-кредитною установою суб’єктам іннова- ційної діяльності кредитів за рахунок коштів Державного бюджету України зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету України і використовуються для надання фінансової інноваційної підтримки, якщо законом про Державний бюджет України не встановлено інше. Кошти Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, одержані нею з бюджету Автономної Рес- публіки Крим чи із обласних і районних бюджетів відповідно до абзацу шостого частини першої статті 10 цього Закону, витрачаються нею виключно для фінансування відповідних регіональних чи місцевих інноваційних про- грам і проектів. Кошти Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, що формуються за рахунок добровільних внес- ків юридичних та фізичних осіб, від власної чи спільної фінансово-господарської діяльності та інших джерел, не заборонених законодавством України, можуть витрачатися нею як на всі перераховані у статті 17 цього Закону види інвестування інноваційної діяльності, так і на інші види інвестування, передбачені Положенням (Статутом). 5. Для отримання фінансової підтримки суб’єкти інноваційної діяльності, інноваційні проекти яких занесені до Державного реєстру інноваційних проектів, подають до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (її регіональних відділень) інноваційні проекти та всі необхідні документи, перелік яких визначається нею. 6. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа організовує на конкурсних засадах у порядку, що ви- значається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інно- вацій, відбір інноваційних проектів для їх фінансової підтримки. Конкурсні відбори інноваційних проектів здій- снюються на засадах прозорості, відкритості, гласності. (Частина шоста статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) 7. Суб’єкт інноваційної діяльності, інноваційний проект якого пройшов конкурсний відбір, залежно від вста- новленого конкурсною процедурою рейтингу може отримати від Державної інноваційної фінансово-кредитної установи один чи кілька передбачених статтею 17 цього Закону видів фінансової підтримки. 8. Фінансова підтримка Державною інноваційною фінансово-кредитною установою інноваційних проектів шляхом надання кредитів чи передавання майна у лізинг здійснюється за умови наявності гарантій повернення коштів у вигляді застави майна, договору страхування, банківської гарантії, договору поруки тощо. 9. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа здійснює супроводження реалізації інноваційних про- ектів, які нею фінансуються, та контролює цільове використання суб’єктами інноваційної діяльності наданих нею коштів. 10. Фінансова підтримка реалізації інноваційних проектів може надаватися Державною інноваційною фінан- сово-кредитною установою у формі послідовних траншів за результатами контролю ходу виконання проектів. 11. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа подає у засобах масової інформації щорічний звіт про фінансування нею інноваційних проектів та результатів їх виконання, а також періодично інформує громад- ськість про: результати конкурсного відбору інноваційних проектів для державної фінансової підтримки і вид наданої фі- нансової підтримки; 203 результати контролю виконання фінансованих інноваційних проектів; завершені інноваційні проекти та проекти, яким продовжені терміни їх реалізації із зазначенням причин; повернення раніше наданих кредитів. Інформування щодо інноваційних проектів, на які поширюються положення Закону України «Про державну таємницю» (3855-12), здійснюється з урахуванням цього Закону. Стаття 20. Комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи 1. Для здійснення фінансової підтримки місцевих інноваційних програм органи місцевого самоврядування можуть створювати комунальні спеціалізовані небанківські інноваційні фінансово-кредитні установи і підпоряд- ковувати їх виконавчим органам місцевого самоврядування. 2. Комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи діють на основі положень (статутів) про них, що роз- робляються і затверджуються органами місцевого самоврядування. 3. Кошти комунальної інноваційної фінансово-кредитної установи формуються за рахунок коштів відповід- ного місцевого бюджету, залучених вітчизняних та іноземних інвестицій юридичних та фізичних осіб, добровіль- них внесків юридичних та фізичних осіб, власної чи спільної фінансово-господарської діяльності та інших джерел, не заборонених законодавством України. 4. Комунальна інноваційна фінансово-кредитна установа за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету може надавати суб’єктам інноваційної діяльності для реалізації ними інноваційних проектів фінансову підтримку, види якої передбачені статтею 17 цього Закону. Кошти комунальної інноваційної фінансово-кредитної установи, що формуються за рахунок залучених вітчиз- няних та іноземних інвестицій фізичних і юридичних осіб, добровільних внесків юридичних та фізичних осіб, від власної чи спільної фінансово-господарської діяльності та інших джерел, не заборонених законодавством України, можуть витрачатися нею як на всі перераховані у статті 17 цього Закону види інвестування інноваційної діяльнос- ті, так і на інші види інвестування, передбачені Положенням (Статутом). 5. Для отримання фінансової підтримки суб’єкти інноваційної діяльності, інноваційні проекти яких занесені до Державного реєстру інноваційних проектів, подають до комунальної інноваційної фінансово-кредитної устано- ви інноваційні проекти та всі необхідні документи, перелік яких визначається цією установою. 6. Комунальна інноваційна фінансово-кредитна установа організовує конкурсний відбір інноваційних проектів для їх фінансової підтримки. Конкурсні відбори інноваційних проектів здійснюються на засадах прозорості, від- критості, гласності. 7. Суб’єкт інноваційної діяльності, інноваційний проект якого пройшов конкурсний відбір, залежно від вста- новленого конкурсною процедурою рейтингу може отримати від комунальної інноваційної фінансово-кредитної установи один чи кілька передбачених статтею 17 цього Закону видів фінансової підтримки. 8. Фінансова підтримка комунальною інноваційною фінансово-кредитною установою інноваційних проектів шляхом надання кредитів чи передавання майна у лізинг здійснюється за умови наявності гарантій повернення коштів у вигляді застави майна, договору страхування, банківської гарантії, договору поруки тощо. 9. Комунальна інноваційна фінансово-кредитна установа здійснює супроводження реалізації інноваційних проектів, які нею фінансуються, та контролює цільове використання суб’єктами інноваційної діяльності наданих нею коштів. 10. Фінансова підтримка реалізації інноваційних проектів може надаватися комунальною інноваційною фінан- сово-кредитною установою у формі послідовних траншів за результатами контролю ходу виконання проектів. 11. Комунальна інноваційна фінансово-кредитна установа подає у місцевих засобах масової інформації що- річний звіт щодо профінансованих нею інноваційних проектів та результатів їх виконання, а також періодично інформує громадськість про: результати конкурсного відбору інноваційних проектів для фінансової підтримки і вид наданої фінансової під- тримки; результати контролю виконання фінансованих інноваційних проектів; завершені інноваційні проекти та проекти, яким продовжені терміни їх реалізації із зазначенням причин; повернення раніше наданих кредитів. Інформування щодо інноваційних проектів, на які поширюються положення Закону України «Про державну таємницю», здійснюється з урахуванням цього Закону. Розділ V ОСОБЛИВОСТІ В ОПОДАТКУВАННІ ТА МИТНОМУ РЕГУЛЮВАННІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Стаття 21. Виключена (Статтю 21 виключено на підставі Закону № 2505-IV від 25.03.2005) Стаття 22. Виключена (Статтю 22 виключено на підставі Закону № 2505-IV від 25.03.2005) 204 Розділ VI МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Стаття 23. Міжнародні договори про співробітництво у сфері інноваційної діяльності 1. Якщо міжнародними договорами, учасником яких є Україна і згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України у сфері інноваційної діяльності, застосовуються правила міжнародних договорів. Розділ VII ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім частини третьої статті 16, статей 21 та 22, які набирають чинності з 1 січня 2003 року. Передбачені пунктом 3 розділу VII «Прикінцеві положення» зміни до за- конів України набирають чинності з 1 січня 2003 року. 2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону привести свої норма- тивно-правові акти у відповідність з цим Законом і подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення відповідних змін до законів України. (Пункт 3 розділу VII виключено на підставі Закону № 2505-IV від 25.03.2005) Президент України Л. КУЧМА м. Київ, 4 липня 2002 року № 40-IV ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № 19–20, ст. 166) Із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 2–3, ст. 41 Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади формування цілісної системи пріоритетних напрямів інноваційної діяльності та їх реалізації в Україні. Метою закону є забезпечення інноваційної моделі розвитку економіки шляхом концентрації ресурсів держави на пріоритетних напрямах науково-технічного оновлення виробництва, підвищення конкурентоспроможності віт- чизняної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках. Стаття 1. Законодавство України з питань формування та реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності 1. Правовою основою формування та реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності є Конституція України, закони України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального роз- витку України», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про інноваційну діяльність», «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» та інші нормативно-правові акти, що регулюють відносини у цій сфері. Стаття 2. Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні 1. Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні (далі – пріоритетні напрями) – науково і економічно обґрунтовані та визначені відповідно до цього Закону напрями провадження інноваційної діяльності, що спрямо- вані на забезпечення економічної безпеки держави, створення високотехнологічної конкурентоспроможної еколо- гічно чистої продукції, надання високоякісних послуг та збільшення експортного потенціалу держави з ефективним використанням вітчизняних та світових науково-технічних досягнень. 2. Пріоритетні напрями інноваційної діяльності поділяються на стратегічні та середньострокові пріоритетні напрями. 205 Стратегічні пріоритетні напрями затверджуються Верховною Радою України на період до 10 років. Середньострокові пріоритетні напрями визначаються на період до 5 років і спрямовані на виконання страте- гічних пріоритетних напрямів. Стаття 3. Формування стратегічних пріоритетних напрямів 1. Пропозиції щодо стратегічних пріоритетних напрямів та їх прогнозно-аналітичне обгрунтування готує цен- тральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері науково-технічної та інноваційної ді- яльності, та подає їх на розгляд центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної по- літики у сфері інновацій, який у встановленому порядку вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України. (Абзац перший частини першої статті 3 в редакції Закону № 5460-VI від 16.10.2012) Підготовка пропозицій щодо стратегічних пріоритетних напрямів та їх прогнозно-аналітичне обґрунтування здійснюються в рамках державних цільових програм прогнозування науково-технічного та інноваційного розвитку України, що розробляються згідно із законами України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» та «Про державні цільові програми». Підготовка зазначених пропозицій здійснюється із залученням Національної академії наук України, національних галузевих академій наук України, вищих навчальних закладів і науково-дослідних інститутів. 2. Подані центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ін- новацій, пропозиції стратегічних пріоритетних напрямів та їх обґрунтування схвалюються Кабінетом Міністрів України і подаються до Верховної Ради України у вигляді проектів законів до 1 березня передостаннього року дії попередніх стратегічних пріоритетних напрямів. (Частина друга статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) 3. Порядок підготовки пропозицій щодо стратегічних пріоритетних напрямів затверджується Кабінетом Міні- стрів України. Стаття 4. Стратегічні пріоритетні напрями інноваційної діяльності на 2011–2021 роки 1. Стратегічними пріоритетними напрямами на 2011–2021 роки є: 1) освоєння нових технологій транспортування енергії, впровадження енергоефективних, ресурсозберігаючих технологій, освоєння альтернативних джерел енергії; 2) освоєння нових технологій високотехнологічного розвитку транспортної системи, ракетно-космічної галузі, авіа- і суднобудування, озброєння та військової техніки; 3) освоєння нових технологій виробництва матеріалів, їх оброблення і з’єднання, створення індустрії нанома- теріалів та нанотехнологій; 4) технологічне оновлення та розвиток агропромислового комплексу; 5) впровадження нових технологій та обладнання для якісного медичного обслуговування, лікування, фарма- цевтики; 6) широке застосування технологій більш чистого виробництва та охорони навколишнього природного сере- довища; 7) розвиток сучасних інформаційних, комунікаційних технологій, робототехніки. Стаття 5. Формування середньострокових пріоритетних напрямів 1. Середньострокові пріоритетні напрями формуються на основі стратегічних пріоритетних напрямів, визна- чених цим Законом, з метою поетапного забезпечення їх реалізації на загальнодержавному, галузевому та регіо- нальному рівнях. 2. Середньострокові пріоритетні напрями можуть бути загальнодержавного, галузевого та регіонального рівнів. 3. Середньострокові пріоритетні напрями загальнодержавного рівня та їх обґрунтування формуються централь- ним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інновацій, за пропозиціями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності, із залученням Національної академії наук України та національних галузевих академій наук України, вищих навчальних закладів і науково-дослідних інститутів за результатами прогнозно-аналітичних досліджень у сфері науки і техніки та інноваційної діяльності, прогнозів економічного та соціального розвитку України і спря- мовані на забезпечення інноваційного розвитку міжгалузевого та міжрегіонального характеру. (Частина третя статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) 4. Середньострокові пріоритетні напрями галузевого рівня формуються відповідними центральними органами виконавчої влади на основі стратегічних пріоритетних напрямів і середньострокових пріоритетних напрямів за- гальнодержавного рівня з урахуванням прогнозу розвитку галузей економіки і спрямовані на вирішення питань забезпечення інноваційного розвитку окремих галузей економіки. 5. Середньострокові пріоритетні напрями загальнодержавного і галузевого рівнів затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної по- 206 літики у сфері інновацій, протягом трьох місяців з дня визначення законом стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності. (Постанови КМ № 294, № 1056, № 980) (Частина п’ята статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) 6. Середньострокові пріоритетні напрями регіонального рівня спрямовані на вирішення питань забезпечення інноваційного розвитку окремих регіонів. 7. Середньострокові пріоритетні напрями регіонального рівня затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій на основі стратегічних пріоритетних напрямів, середньострокових пріоритетних напрямів загально- державного рівня з урахуванням прогнозу економічного і соціального розвитку відповідного регіону. Стаття 6. Реалізація середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності 1. Середньострокові пріоритетні напрями загальнодержавного і галузевого рівнів реалізуються шляхом фор- мування та виконання державних цільових програм, державного замовлення та окремих інноваційних проектів. Обсяги коштів, що спрямовуються на реалізацію пріоритетних напрямів загальнодержавного і галузевого рівнів, щорічно визначаються законом про Державний бюджет України. 2. Середньострокові пріоритетні напрями регіонального рівня реалізуються шляхом формування та виконання регіональних, місцевих інноваційних програм та окремих інноваційних проектів. Обсяги коштів, що спрямовуються на реалізацію пріоритетних напрямів регіонального рівня, щорічно визна- чаються відповідними бюджетами, у тому числі з урахуванням статті 105 Бюджетного кодексу України. 3. Для реалізації середньострокових пріоритетних напрямів державою запроваджуються заходи щодо: 1) розвитку інноваційної інфраструктури (інноваційних центрів, технологічних парків, наукових парків, тех- нополісів, інноваційних бізнес-інкубаторів, центрів трансферу технологій, інноваційних кластерів, венчурних фондів тощо); 2) першочергового розгляду заявок на винаходи, що відповідають середньостроковим пріоритетним напрямам загальнодержавного рівня; 3) прямого бюджетного фінансування та співфінансування; 4) відшкодування відсоткових ставок за кредитами, отриманими суб’єктами господарювання у банках; 5) часткової компенсації вартості виробництва продукції; 6) кредитів за рахунок коштів державного бюджету, кредитів (позик) і грантів міжнародних фінансових орга- нізацій, залучених державою або під державні гарантії; 7) субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам; 8) податкових, митних та валютних преференцій. Стаття 7. Моніторинг реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності 1. Моніторинг реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності в Україні здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (Частина перша статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) Стаття 8. Прикінцеві положення 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. 2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 13, ст. 93; 2006 р., № 5–6, ст. 73, № 22, ст. 199; 2009 р., № 16, ст. 219). 3. Внести до Закону України «Про інноваційну діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 36, ст. 266) такі зміни: 1) абзац сьомий частини першої статті 1 викласти в такій редакції: «пріоритетний інноваційний проект – інноваційний проект, що реалізується в рамках пріоритетних напрямів інноваційної діяльності»; 2) у статті 2 слова «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків», «Про спеціальну економічну зону «Яворів», цього Закону та інших законодавчих актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері» замінити словами «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків», «Про спеціальну економічну зону «Яворів», «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері»; 3) в абзаці другому статті 6 слова «державного, галузевого, регіонального і місцевого рівнів» виключити; 4) у статті 7: абзац третій частини першої викласти в такій редакції: «визначає стратегічні пріоритетні напрями інноваційної діяльності»; 207 абзац другий частини другої після слова «затверджують» доповнити словами «середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності регіонального рівня та»; 5) абзац третій статті 8 викласти в такій редакції: «готує та подає Верховній Раді України пропозиції щодо стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності та затверджує середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності загальнодержавного і га- лузевого рівнів»; 6) у статті 9: в абзаці третьому частини першої слова «пріоритетних напрямів інноваційної діяльності» замінити словами «стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, середньострокових пріоритетних напрямів іннова- ційної діяльності загальнодержавного рівня»; у частині другій: після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту: «відповідно до компетенції готують та подають Кабінету Міністрів України пропозиції щодо середньостроко- вих пріоритетних напрямів інноваційної діяльності галузевого рівня». У зв’язку з цим абзац третій вважати абзацом четвертим; в абзаці четвертому слова «із пріоритетних галузевих напрямів інноваційної діяльності» замінити словами «що реалізуються в рамках середньострокових пріоритетних напрямів галузевого рівня»; 7) частину першу статті 10 після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту: «готують та подають Верховній Раді Автономної Республіки Крим, відповідним радам пропозиції щодо серед- ньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності регіонального рівня». У зв’язку з цим абзаци другий – сьомий вважати відповідно абзацами третім – восьмим; 8) в абзаці другому частини шостої статті 13 слова «затверджених Верховною Радою України» виключити. 4. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, передбачивши заходи першочергової підтримки реаліза- ції пріоритетних напрямів, визначених Законом. Президент України В. ЯНУКОВИЧ м. Київ 8 вересня 2011 року № 3715-VI ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО СПЕЦІАЛЬНИЙ РЕЖИМ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПАРКІВ (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 40, ст.363) Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2743-III від 04.10.2001, ВВР, 2002, № 3–4, ст. 28 № 3118-III від 07.03.2002, ВВР, 2002, № 33, ст. 238 № 1702-IV від 11.05.2004, ВВР, 2004, № 32, ст. 393 Додатково див. Закон № 1801-IV від 17.06.2004, ВВР, 2004, № 43–44, ст. 493 Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2505-IV від 25.03.2005, ВВР, 2005, № 17, № 18–19, ст. 267) В редакції Закону № 3333-IV від 12.01.2006, ВВР, 2006, № 22, ст. 182 Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2756-VI від 02.12.2010, ВВР, 2011, № 23, ст. 160 № 5460-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 2–3, ст. 41 208 У тексті Закону слова «центральний орган виконавчої влади з питань науки» в усіх відмінках замінено слова- ми «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері науково-технічної та інновацій- ної діяльності» у відповідному відмінку згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012 Цей Закон визначає правові та економічні засади запровадження та функціонування спеціального режиму ін- новаційної діяльності технологічних парків «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсор- на техніка» (м. Київ), «Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона» (м. Київ), «Інститут монокристалів» (м. Харків), «Вуглемаш» (м. Донецьк), «Інститут технічної теплофізики» (м. Київ), «Київська політехніка» (м. Київ), «Інтелектуальні інформаційні технології» (м. Київ), «Укрінфотех» (м. Київ), «Агротехнопарк» (м. Київ), «Еко- Україна» (м. Донецьк), «Наукові і навчальні прилади» (м. Суми), «Текстиль» (м. Херсон), «Ресурси Донбасу» (м. Донецьк), «Український мікробіологічний центр синтезу та новітніх технологій» (УМБІЦЕНТ) (м. Одеса), «Яворів» (Львівська область), «Машинобудівні технології» (м. Дніпропетровськ) (далі – технологічні парки). Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Терміни, які вживаються в цьому Законі Для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні: 1) технологічний парк (технопарк) – юридична особа або група юридичних осіб (далі – учасники технологіч- ного парку), що діють відповідно до договору про спільну діяльність без створення юридичної особи та без об’єднання вкладів з метою створення організаційних засад виконання проектів технологічних парків з виробни- чого впровадження наукоємних розробок, високих технологій та забезпечення промислового випуску конкуренто- спроможної на світовому ринку продукції; 2) договір про спільну діяльність без створення юридичної особи та без об’єднання вкладів учасників техно- логічного парку (далі – договір) – договір між юридичними особами – учасниками технологічного парку, що містить відомості про склад учасників технологічного парку, їх права та обов’язки, пріоритетні напрями діяльності техно- логічного парку, органи управління і керівний орган технологічного парку, їх повноваження та порядок прийняття ними рішень, порядок фінансування діяльності органів управління і керівного органу, порядок прийняття нових учасників технологічного парку та виключення з числа учасників технологічного парку, порядок ліквідації техно- логічного парку (припинення дії договору); 3) учасники технологічного парку – юридичні особи – суб’єкти наукової, науково-технічної, підприємницької діяльності, що уклали між собою договір згідно з цим Законом; 4) керівний орган технологічного парку – юридична особа – один з учасників технологічного парку, який від імені учасників технопарку відкриває спеціальний рахунок технологічного парку і на якого за договором покладе- ні функції поточного керівництва діяльністю технологічного парку, у тому числі щодо оформлення проектів тех- нологічного парку, використання в установленому цим Законом порядку коштів спеціального рахунку технологіч- ного парку, контролю за використанням коштів спеціальних рахунків учасників технологічного парку, перевірки та підготовки пропозицій щодо внесення змін або припинення виконання проектів технологічного парку, підготов- ки звітів про діяльність технологічного парку, представлення інтересів учасників технологічного парку в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, укладання відповідно до законодавства договорів від імені технологічного парку, та інші функції відповідно до договору; 5) спільне підприємство – підприємство, створене для виконання проектів технологічного парку, одним із за- сновників якого є технологічний парк або учасник технологічного парку, а іншими – резиденти чи нерезиденти, сумарний внесок яких до статутного фонду становить суму в національній валюті, еквівалентну не менше 50 000 до- ларів США; 6) проект технологічного парку – підготовлений технологічним парком комплект документів, який включає опис взаємозв’язаних заходів технологічного парку, визначає його учасників та спільні підприємства (виконавців проекту), співвиконавців і виробників продукції щодо проведення наукових досліджень, технічного, технологіч- ного, конструкторського проектування, випуску дослідних партій та промислового виробництва інноваційної про- дукції, а також щодо фінансового, кадрового, маркетингового та комерційного забезпечення виробничого впрова- дження нових товарів і надання послуг, що пройшов у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку експертизу і внесений до державного реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що реалізує держав- ну політику у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності. Номенклатура та обсяги ввезення в Україну необхідних для реалізації проекту технологічного парку матеріалів, устаткування, обладнання, комплектуючих та інших товарів, а також об’єми експериментального, дослідного та промислового виробництва інноваційної про- дукції визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері науково-тех- нічної та інноваційної діяльності, індивідуально для кожного проекту; 7) спеціальний режим інноваційної діяльності – правовий режим, який передбачає надання державної під- тримки щодо стимулювання діяльності технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств при реалізації проектів за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків; 209 8) пріоритетні напрями діяльності технологічного парку – економічно і соціально зумовлені напрями науково- технічної та інноваційної діяльності технологічного парку, що відповідають визначеним законодавством науково- технічним та інноваційним пріоритетам і спрямовані на промислове виробництво конкурентоспроможної висо- котехнологічної та інноваційної продукції і насичення нею внутрішнього ринку та забезпечення експортного потенціалу держави. Стаття 2. Сфера дії цього Закону Дія цього Закону поширюється на технологічні парки, їх учасників та спільні підприємства, що виконують проекти технологічних парків за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків. Розділ II СПЕЦІАЛЬНИЙ РЕЖИМ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Стаття 3. Спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків Спеціальний режим інноваційної діяльності запроваджується для технологічного парку строком на 15 років і діє при виконанні проектів технологічного парку. Державне сприяння інноваційній діяльності технологічних парків здійснюється шляхом державної фінансової підтримки та цільового субсидіювання проектів технологічних парків. Стаття 4. Державна реєстрація технологічного парку Державна реєстрація технологічного парку здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності. Технопарку видається свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка. Підставою для державної реєстрації технологічного парку є включен- ня його до переліку технопарків, що наведений у преамбулі цього Закону. Стаття 5. Проекти технологічних парків Проекти технологічних парків, реалізація яких здійснюється згідно з вимогами цього Закону, розробляються відповідно до пріоритетних напрямів діяльності технологічних парків. Пріоритетні напрями діяльності для кожного з технологічних парків розробляються відповідно до законів України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» та «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльнос- ті в Україні», розглядаються Президією Національної академії наук України та затверджуються центральним ор- ганом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері науки. (Частина друга статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) Розгляд, експертиза, державна реєстрація проектів технологічних парків здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності, за поданням Національної академії наук України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері науково-технічної та іннова- ційної діяльності, на проекти технологічних парків, що пройшли розгляд, експертизу і відповідно до встановлено- го Кабінетом Міністрів України порядку включені до державного реєстру, видається свідоцтво встановленого зразка про державну реєстрацію проекту технологічного парку. Свідоцтво про державну реєстрацію проекту технологічного парку видається у строк, що не може перевищу- вати 90 днів з дня подачі проекту технологічного парку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності. Свідоцтво про державну реєстрацію проекту технологічного парку видається на строк реалізації цього про- екту, але не більш як на п’ять років, і є підставою для запровадження спеціального режиму інноваційної діяльнос- ті відповідно до цього Закону та відкриття спеціальних рахунків технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств. Стаття 6. Фінансова підтримка проектів технологічних парків Для фінансової підтримки проектів технологічних парків запроваджується бюджетна програма підтримки ді- яльності технологічних парків. Для реалізації проектів технологічних парків щорічно в Державному бюджеті України за бюджетною про- грамою підтримки діяльності технологічних парків визначаються кошти, що спрямовуються на: повне або часткове (до 50 відсотків) безвідсоткове кредитування (на умовах інфляційної індексації) проектів технологічних парків; повну або часткову компенсацію відсотків, сплачуваних виконавцями проектів технологічних парків комерцій- ним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування проектів технологічних парків. Порядок надання фінансової підтримки технологічним паркам, їх учасникам та спільним підприємствам для реалізації проектів технологічних парків встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону. 210 Стаття 7. Цільові субсидії технологічних парків Для реалізації проектів технологічних парків технологічним паркам, їх учасникам та спільним підприємствам, що виконують проекти технологічних парків, державою надаються цільові субсидії у вигляді: сум ввізного мита, що нараховуються згідно з митним законодавством України, при ввезенні в Україну для реалізації проектів технологічних парків нових устаткування, обладнання та комплектуючих, а також матеріалів, які не виробляються в Україні. (Абзац другий частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2756-VI від 02.12.2010) (Абзац третій частини першої статті 7 виключено на підставі Закону № 2756-VI від 02.12.2010) (Абзац четвертий частини першої статті 7 виключено на підставі Закону № 2756-VI від 02.12.2010) Суми ввізного мита, що нараховуються згідно з митним законодавством України при ввезенні в Україну для реалізації проектів технологічних парків нових устаткування, обладнання та комплектуючих, а також матеріалів, які не виробляються в Україні, технологічні парки, їх учасники та спільні підприємства не перераховують до бю- джету, а зараховують на спеціальні рахунки технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств. (Частина друга статті 7 в редакції Закону № 2756-VI від 02.12.2010) При цьому на спеціальні рахунки учасників технологічних парків та спільних підприємств, які є виконавцями проектів технологічних парків, зараховуються 50 відсотків сум ввізного мита, а решта 50 відсотків сум ввізного мита зараховуються на спеціальний рахунок керівного органу відповідного технологічного парку. (Частина третя статті 7 в редакції Закону № 2756-VI від 02.12.2010) Порядок зарахування сум ввізного мита на спеціальні рахунки технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств, порядок використання коштів цільових субсидій та порядок контролю за їх використанням встанов- люються Кабінетом Міністрів України. (Частина четверта статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2756-VI від 02.12.2010) Стаття 8. Використання коштів цільових субсидій Зараховані на спеціальні рахунки технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств кошти цільових субсидій використовуються технологічними парками, їх учасниками та спільними підприємствами при реалізації проектів технологічних парків на: проведення наукових, науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків; створення, розвиток, модернізацію та реконструкцію науково-технологічних, експериментальних та дослідно- промислових дільниць, у тому числі на інструменти, обладнання та устаткування, що використовуються для цілей інноваційної діяльності; підготовку конструкторської та технологічної документації, технічних умов, технічних проектів та витрати на підготовку виробництва інноваційної продукції; патентування розробок, придбання прав на об’єкти права інтелектуальної власності (патентів, ліцензій на ви- користання винаходів, корисних моделей, промислових зразків, ноу-хау тощо); накладні та поточні витрати (на матеріали, технічне забезпечення тощо), що виникають у ході інноваційної діяльності; придбання обладнання, устаткування та інших засобів виробництва, пов’язаних з впровадженням інновацій; науково-організаційну діяльність керівного органу технопарку, проведення та участь у роботі наукових, науко- во-технічних конференцій, семінарів та виставок, публікацію результатів наукових досліджень за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків. Кошти цільових субсидій, зараховані при реалізації проекту технологічного парку на спеціальні рахунки його учасників та спільних підприємств і не використані протягом наступних трьох місяців після закінчення строку виконання проекту технологічного парку, підлягають зарахуванню до Державного бюджету України. Кошти цільових субсидій, зараховані при реалізації проектів технологічного парку на спеціальний рахунок технологічного парку (або керівного органу технопарку) і не використані протягом строку дії свідоцтва про дер- жавну реєстрацію технологічного парку, після закінчення строку дії свідоцтва про державну реєстрацію техноло- гічного парку підлягають зарахуванню до Державного бюджету України. Реалізація проекту технологічного парку не може бути підставою для зниження податкових зобов’язань за основним видом діяльності виконавця цього проекту технологічного парку. Стаття 9. Кредити для проектів технологічних парків Проекти технологічних парків є пріоритетними для залучення коштів Української державної інноваційної компанії та її регіональних відділень. (Статтю 10 виключено на підставі Закону № 2756-VI від 02.12.2010) Стаття 11. Особливості валютного регулювання Розрахунки за експортно-імпортними операціями, що здійснюються при виконанні відповідно до цього Закону проектів технологічних парків, проводяться у строк до 150 календарних днів. 211 Кошти, що надійшли в іноземній валюті від реалізації продукції (продажу товарів, виконання робіт, надання послуг) технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств, не підлягають обов’язковому продажу. Стаття 12. Контроль і відповідальність за реалізацію проектів технологічних парків Контроль та моніторинг за реалізацією проектів технологічних парків здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності, в установленому Ка- бінетом Міністрів України порядку. Технологічні парки, їх учасники та спільні підприємства здійснюють окремий бухгалтерський та податковий облік операцій, пов’язаних з реалізацією проектів технологічних парків. Суми цільових субсидій, зараховані на спеціальний рахунок технологічного парку, їх учасників та спільних підприємств і використані не за призначенням, підлягають стягненню до Державного бюджету України. У разі нецільового використання ввезених на територію України матеріалів, устаткування, обладнання, комп- лектуючих та інших товарів, не для потреб реалізації проектів технологічних парків, суми ввізного мита, що на- раховуються згідно з митним законодавством України, підлягають стягненню до Державного бюджету України. При цьому платник податку зобов’язаний збільшити податкові зобов’язання за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке порушення, на суму ввізного мита, що мала бути сплачена при ввезенні на територію Укра- їни таких товарів, а також сплатити пеню, нараховану на таку суму ввізного мита, виходячи з 120 відсотків облі- кової ставки Національного банку України, що діяла на день збільшення податкового зобов’язання, за період їх нецільового використання. (Частина четверта статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2756-VI від 02.12.2010) Відповідальність за нецільове використання ввезених на територію України матеріалів, устаткування, облад- нання, комплектуючих та інших товарів, а також коштів цільових субсидій, зарахованих на спеціальні рахунки технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств, несуть керівники технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств згідно із законом. У разі якщо при реалізації проектів технологічних парків виявлені порушення технологічними парками, їх учасниками та спільними підприємствами вимог статей 7 і 8 цього Закону, державна реєстрація таких проектів технологічних парків скасовується за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну по- літику у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності. При цьому технологічні парки, їх учасники та спільні підприємства – виконавці таких проектів зобов’язані за наслідками податкового періоду, на який припадає скасу- вання державної реєстрації проектів технологічного парку, збільшити свої податкові зобов’язання на суму зарахо- ваних на спеціальний рахунок коштів цільових субсидій з дати виникнення такого порушення до дати прийняття рішення про скасування державної реєстрації проекту технологічного парку, а також сплатити пеню, нараховану на зазначену суму, виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день збіль- шення податкового зобов’язання. (Частина шоста статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2756-VI від 02.12.2010) Стаття 13. Особливості дії законодавства України при запровадженні спеціального режиму інноваційної діяльності Відносини, пов’язані з виконанням проектів технологічних парків за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків, регулюються цим Законом, а також пов’язаними з ним іншими нормативно-правовими ак- тами. При запровадженні спеціального режиму інноваційної діяльності технологічних парків законодавство України з питань, урегульованих статтями 5–11 цього Закону, діє з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Держава гарантує стабільність установленого цим Законом спеціального режиму інноваційної діяльності тех- нологічних парків. Внесення змін до законодавства не повинно погіршувати умови діяльності технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств щодо виконання проектів технологічних парків у спеціальному ре- жимі інноваційної діяльності технологічних парків. Розділ III ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Цей Закон набирає чинності з 1 лютого 2006 року. 2. Для інноваційних та інвестиційних проектів технологічних парків, спеціальний режим інноваційної діяль- ності яких припинений Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України», продовжується термін їх виконання на інтервал часу від 31 березня 2005 року до дня вступу у дію цього Закону. 3. Проекти технологічних парків, зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2005 року, продовжують свою чинність з дня вступу в дію цього Закону на умовах, сформованих у цьому Законі. 4. Внести зміни до таких законів України: 212 1) статтю 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 19, ст. 259; 1996 р., № 41, ст. 192; 1999 р., № 31, ст. 253; 2000 р., № 3, ст. 20, № 21, ст. 163, № 35, ст. 283, № 38, ст. 318, № 48, ст. 406; 2001 р., № 11, ст. 46, № 30, ст. 143, № 50, ст. 261; 2002 р., № 11, ст. 81, № 33, ст. 236, ст. 238, № 35, ст. 259, № 36, ст. 266; 2004 р., № 14, ст. 195, № 25, ст. 346, № 29, ст. 368; 2005 р., № 17–19, ст. 267, № 46–47, ст. 468) доповнити частиною другою такого змісту: «Для проектів технологічних парків, зареєстрованих у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, справляння ввізного мита здійснюється з урахуванням положень, установлених Законом України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків»; 2) пункт 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 21, ст. 156; 2005 р., № 34, ст. 441) доповнити абзацом такого змісту: «Платниками податку, що виконують проекти технологічних парків згідно із Законом України «Про спеціаль- ний режим інноваційної діяльності технологічних парків», при імпорті нових устаткування, обладнання, комплек- туючих надається органам митного контролю податковий вексель зі строком погашення на 720 календарний день, а при імпорті матеріалів, які не виробляються в Україні, надається податковий вексель на суму податкового зобов’язання зі строком погашення на 180 календарний день з дня надання векселя органу митного контролю»; 3) у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 27, ст. 181; 2000 р., № 22, ст. 172; 2003 р., № 12, ст. 88; 2005 р., № 33, ст. 430): пункт 8.6 статті 8 доповнити підпунктом 8.6.4 такого змісту: «8.6.4. Установити для технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств при виконанні зареєстро- ваних у встановленому Законом України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» порядку проектів технологічних парків щорічну 20-відсоткову норму прискореної амортизації основних фондів груп 3 і 4. При цьому амортизація основних фондів групи 3 проводиться до досягнення балансовою вартістю групи ну- льового значення»; пункт 22.31 статті 22 доповнити абзацом третім такого змісту: «Для технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств при виконанні зареєстрованих у встановле- ному Законом України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» порядку проектів технологічних парків оподаткування їх прибутку здійснюється з урахуванням положень, установлених Законом України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків». 5. Кабінету Міністрів України: внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом; у тримісячний строк привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно- правових актів у відповідність із цим Законом; з 2007 року запровадити в Державному бюджеті України бюджетну програму «Державна підтримка діяльнос- ті технологічних парків». Президент України Л. КУЧМА м. Київ, 16 липня 1999 року № 991-XIV ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО НАУКОВІ ПАРКИ (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2009, № 51, ст. 757) Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2850-VI від 22.12.2010, ВВР, 2011, № 28, ст. 252 № 3524-VI від 16.06.2011, ВВР, 2012, № 4, ст. 19 Кодексом № 4495-VI від 13.03.2012, ВВР, 2012, № 44–45, № 46–47, № 48, ст. 552 213 Законами № 4496-VI від 13.03.2012, ВВР, 2013, № 2, ст. 4 № 5460-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 2–3, ст. 41 У тексті Закону слова «статутний фонд» в усіх відмінках і числах замінено словами «статутний капітал» у відповідному відмінку і числі № 2850-VI від 22.12.2010 Цей Закон регулює правові, економічні, організаційні відносини, пов’язані із створенням та функціонуванням наукових парків, і спрямований на інтенсифікацію процесів розроблення, впровадження, виробництва інноваційних продуктів та інноваційної продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках. Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначення термінів У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: договір про партнерство з науковим парком – договір між науковим парком і суб’єктами господарювання щодо умов участі суб’єктів господарювання у процесі розроблення та виконання проектів наукового парку; (Абзац другий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3524-VI від 16.06.2011) засновники наукового парку – вищий навчальний заклад IV рівня акредитації (далі – вищий навчальний за- клад) та/або наукова установа та інші юридичні особи, що уклали засновницький договір про створення науково- го парку; науковий парк – юридична особа, що створюється з ініціативи вищого навчального закладу та/або наукової установи шляхом об’єднання внесків засновників для організації, координації, контролю процесу розроблення і виконання проектів наукового парку; партнери наукового парку – суб’єкти господарювання, що уклали з науковим парком договір про партнерство; пріоритетні напрями діяльності наукового парку – економічно і соціально зумовлені наукові, науково-технічні та інноваційні напрями діяльності, що відповідають меті створення наукового парку, галузевому профілю та/або спеціалізації вищого навчального закладу та/або наукової установи (які є базовими елементами наукового парку), враховують потреби регіону (території), в якому створено науковий парк, та узгоджуються з напрямами діяльнос- ті, визначеними законами України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» та іншими законодавчими актами України в науковій, науково-технічній та ін- новаційній сферах; проект наукового парку – пакет документів, що визначає процедуру і комплекс необхідних заходів щодо роз- роблення, створення та реалізації інноваційного продукту чи інноваційної продукції і містить дані про матеріаль- но-технічні, фінансові, кадрові ресурси, необхідні для виконання науковим парком та його партнерами проекту наукового парку згідно з вимогами цього Закону. (Абзац сьомий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3524-VI від 16.06.2011) Стаття 2. Законодавство про науковий парк Науковий парк створюється та діє відповідно до Господарського та Цивільного кодексів України, законів Украї- ни «Про вищу освіту», «Про інвестиційну діяльність», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про іннова- ційну діяльність», «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», інших нормативно-пра- вових актів, що регулюють відносини в науково-технічній та інноваційній сферах, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Розділ II ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ НАУКОВОГО ПАРКУ Стаття 3. Мета створення наукового парку Науковий парк створюється з метою розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності у вищому навчаль- ному закладі та/або науковій установі, ефективного та раціонального використання наявного наукового потенціалу, матеріально-технічної бази для комерціалізації результатів наукових досліджень і їх впровадження на вітчизняно- му та закордонному ринках. Стаття 4. Функції наукового парку Основними функціями наукового парку є: створення нових видів інноваційного продукту, здійснення заходів щодо їх комерціалізації, організація та за- безпечення виробництва наукоємної, конкурентоспроможної на внутрішніх і зовнішніх ринках інноваційної про- дукції; 214 інформаційно-методичне, правове та консалтингове забезпечення засновників і партнерів наукового парку, надання патентно-ліцензійної допомоги; залучення студентів, випускників, аспірантів, науковців та працівників вищого навчального закладу та/або наукової установи до розроблення і виконання проектів наукового парку; сприяння розвитку та підтримка малого інноваційного підприємництва; організація підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів, необхідних для розроблення і реалізації проектів наукового парку; залучення і використання у своїй діяльності ризикового (венчурного) капіталу, підтримка наукоємного вироб- ництва; захист та представництво інтересів засновників і партнерів наукового парку в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, а також у відносинах з іншими суб’єктами господарювання під час організації та виконання проектів наукового парку в межах, визначених установчими документами наукового парку; розвиток міжнародного і вітчизняного співробітництва у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності, сприяння залученню іноземних інвестицій; виконання інших функцій, не заборонених законодавством України. Стаття 5. Установчі документи наукового парку 1. Науковий парк створюється і діє на основі засновницького договору та статуту, вимоги до яких визначають- ся цим Законом. 2. У засновницькому договорі про створення наукового парку визначаються зобов’язання засновників створи- ти науковий парк, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умов передання науковому парку майна та нематеріальних активів засновників з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. 3. У статуті наукового парку зазначаються найменування юридичної особи, мета, завдання та функції науково- го парку згідно з вимогами цього Закону, відомості про склад засновників, розмір і порядок створення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутку і збитків, органи управління науковим парком, їх компетенція, по- рядок прийняття ними рішень, порядок вступу до наукового парку та виходу з нього, порядок ліквідації та інші відомості, що відповідають законодавству України та цьому Закону. Стаття 6. Обмеження діяльності наукового парку У рамках діяльності наукового парку не допускається здійснення таких видів діяльності як торговельно-по- середницька діяльність, надання послуг побутового призначення, виробництво і переробка підакцизних товарів та інших, що не відповідають меті наукового парку. Стаття 7. Створення наукового парку 1. Рішення про створення наукового парку приймається його засновниками за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері науки та інновацій, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. (Частина перша статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) 2. У разі якщо засновниками наукового парку є суб’єкти господарювання державної або комунальної власнос- ті, що здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління, рішення про участь таких засновників у заснуванні наукового парку приймається за погодженням з відповідними органами, в управлінні яких перебуває державна або комунальна власність, закріплена за такими суб’єктами гос- подарювання. 3. Для погодження рішення про створення наукового парку подаються: проекти установчих документів наукового парку; перелік пріоритетних напрямів діяльності наукового парку; дані про наукові результати, реалізація яких забезпечить розвиток наукового парку; відомості про засновників наукового парку, наявну та потенційну виробничу, інженерну, транспортну і соці- альну інфраструктури, що будуть використовуватися в діяльності наукового парку. 4. Науковий парк набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації у встановленому законом порядку. 5. У найменуваннях інших юридичних осіб забороняється використовувати слова «науковий парк». Стаття 8. Пріоритетні напрями діяльності наукового парку 1. Перелік пріоритетних напрямів діяльності наукового парку формується згідно із законами України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» та «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» відповідно до напрямів наукової діяльності вищого навчального закладу та/або наукової установи з урахуванням потреб регіону (території), де розташований науковий парк. 215 2. Перелік пріоритетних напрямів діяльності наукового парку затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері науки та інновацій, при погодженні рішення про створення науко- вого парку. (Частина друга статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) Стаття 9. Статус засновників наукового парку 1. Засновники наукового парку зберігають статус юридичної особи і на них поширюється дія законів щодо регулювання їх діяльності. 2. Засновник наукового парку має право: добровільно вийти з наукового парку на умовах і в порядку, визначених статутом наукового парку, із збережен- ням взаємних зобов’язань та укладених договорів з іншими суб’єктами господарювання; одержувати від наукового парку в установленому порядку інформацію, пов’язану з його діяльністю; одержувати частину прибутку від діяльності наукового парку в порядку, встановленому статутом наукового парку. Стаття 10. Органи управління наукового парку Науковий парк має вищий орган управління наукового парку та виконавчий орган управління наукового парку. Функції органів управління наукового парку визначаються його статутом. Стаття 11. Вищий орган управління наукового парку 1. Вищим органом управління наукового парку є загальні збори засновників наукового парку, функції яких визначаються статутом наукового парку. 2. Вищий орган управління наукового парку: затверджує статут наукового парку та вносить зміни до нього; утворює виконавчий орган наукового парку; вирішує фінансові та інші питання відповідно до статуту наукового парку. Стаття 12. Виконавчий орган управління наукового парку 1. Виконавчий орган управління наукового парку формується загальними зборами засновників у порядку, встановленому статутом наукового парку. 2. Виконавчий орган управління наукового парку вирішує питання поточної діяльності з метою координації діяльності його засновників і партнерів щодо виконання проектів наукового парку. Стаття 13. Особливості статусу вищого навчального закладу або наукової установи – засновника наукового парку 1. Вищий навчальний заклад та/або наукова установа можуть бути засновниками юридичних осіб та/або їх об’єднань для організації та виконання проектів наукового парку. 2. Вищий навчальний заклад та/або наукова установа мають право бути орендодавцем приміщень та обладнан- ня для наукового парку та його партнерів на строк реалізації проектів наукового парку згідно із статтею 20 цього Закону. (Частина друга статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3524-VI від 16.06.2011) 3. Вищий навчальний заклад та/або наукова установа беруть участь у формуванні статутного капіталу науко- вого парку шляхом внесення до нього нематеріальних активів (майнових прав на об’єкти інтелектуальної власнос- ті) у порядку, встановленому законодавством України. 4. У разі ліквідації наукового парку за рішенням засновників або на підставі рішення суду, в тому числі про визнання наукового парку банкрутом, майнові права на об’єкти інтелектуальної власності, створені за рахунок бюджетних коштів, не включаються до складу ліквідаційної маси і повертаються вищому навчальному закладу та/ або науковій установі, що вносили їх до статутного капіталу наукового парку. 5. Певний вищий навчальний заклад та/або певна наукова установа можуть бути засновниками одного науко- вого парку. 6. Вищий навчальний заклад та/або наукова установа здійснюють контроль за діяльністю наукового парку, що- річно заслуховують звіти про його діяльність. Розділ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗРОБЛЕННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТІВ НАУКОВОГО ПАРКУ Стаття 14. Розроблення та прийняття проектів наукового парку 1. Проекти наукового парку розробляються на конкурсних засадах у рамках пріоритетних напрямів діяль- ності наукового парку з урахуванням вимог законів України «Про інноваційну діяльність», «Про державне ре- 216 гулювання діяльності у сфері трансферу технологій», «Про спеціальний режим інноваційної діяльності техно- логічних парків». 2. Проекти наукового парку подаються до виконавчого органу управління наукового парку юридичними та/або фізичними особами відповідно до умов конкурсу пропозицій щодо реалізації пріоритетних напрямів діяльності наукового парку (далі – конкурс). 3. Положення про проведення конкурсу розробляється та затверджується виконавчим органом управління на- укового парку. 4. За результатами конкурсу виконавчий орган управління наукового парку приймає рішення про виконання проекту наукового парку та укладає договір про партнерство. Стаття 15. Реєстрація проектів наукового парку 1. Виконавчим органом управління наукового парку здійснюється реєстрація всіх проектів наукового парку, на реалізацію яких укладено договір про партнерство. 2. Проекти наукового парку, реалізація яких потребує державної підтримки згідно із статтею 19 цього Закону, підлягають державній реєстрації центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері наукової та науково-технічної діяльності, в порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України. (Частина друга статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3524-VI від 16.06.2011, № 5460-VI від 16.10.2012) 3. Проекти наукового парку, що виконуються за рахунок коштів наукового парку та його партнерів і не перед- бачають державної підтримки, не потребують державної реєстрації. (Статтю 15 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3524-VI від 16.06.2011) 4. До проектів наукового парку, що потребують ввезення наукового, лабораторного і дослідницького обладнан- ня, а також комплектуючих та матеріалів, що не виробляються в Україні, додаються документи з номенклатурою та обсягами ввезення такого наукового, лабораторного і дослідницького обладнання, а також комплектуючих та матеріалів. Ці документи є невід’ємною частиною проекту наукового парку. 5. Строк реалізації проекту наукового парку не може перевищувати семи років з дня його державної реєстрації. Стаття 16. Моніторинг реалізації проектів наукових парків 1. Виконавчий орган управління наукового парку здійснює моніторинг реалізації проектів наукового парку. 2. За результатами виконання проектів наукового парку партнери наукового парку подають звіти до виконав- чого органу управління наукового парку відповідно до умов договору про партнерство. 3. Виконавчий орган управління наукового парку подає узагальнений звіт про результати роботи наукового парку відповідному вищому навчальному закладу або науковій установі та центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері науки та інновацій, щорічно, до 1 лютого кожного наступного року, або на їх вимогу. (Частина третя статті 16 в редакції Закону № 3524-VI від 16.06.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) 4. У разі недотримання партнером наукового парку вимог проекту наукового парку, показників та строків його реалізації виконавчий орган управління наукового парку може прийняти рішення про припинення виконання про- екту наукового парку в повному обсязі або частково внаслідок односторонньої відмови від виконання умов дого- вору про партнерство, що вважатиметься відповідно розірваним або зміненим. 5. Виконавчий орган управління наукового парку за проектом наукового парку, якому відповідно до цього За- кону надано державну підтримку, у триденний строк з дня прийняття рішення про припинення виконання проекту наукового парку в повному обсязі або частково подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує дер- жавну політику у сфері наукової та науково-технічної діяльності, обґрунтоване подання про скасування державної реєстрації проекту наукового парку або внесення змін до державного реєстру проектів наукового парку. (Частина п’ята статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) 6. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері наукової та науково-технічної діяльності, за обґрунтованим поданням виконавчого органу наукового парку у встановленому законодавством по- рядку скасовує державну реєстрацію проекту наукового парку або вносить відповідні зміни до державного реєстру проектів наукового парку. (Частина шоста статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) 7. У разі скасування державної реєстрації проекту наукового парку щодо нього припиняється дія статей 19, 20 цього Закону. 8. Майнові, фінансові та інші наслідки, що можуть виникнути між партнерами наукового парку в разі припи- нення виконання проекту наукового парку в повному обсязі або частково, визначаються у договорі про партнерство. 9. Результати виконання проекту наукового парку приймаються виконавчим органом управління наукового парку відповідно до умов договору про партнерство та технічних завдань проекту наукового парку. 217 Розділ IV ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ДІЯЛЬНОСТІ НАУКОВИХ ПАРКІВ Стаття 17. Майнові права на технології та об’єкти права інтелектуальної власності 1. Розроблення і реалізація проектів наукового парку здійснюються за рахунок коштів наукового парку і його партнерів та/або за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів. (Частину другу статті 17 виключено на підставі Закону № 3524-VI від 16.06.2011) 3. Майнові права на технології та об’єкти права інтелектуальної власності, створені під час виконання проектів наукового парку, є власністю наукового парку та/або його партнерів, крім випадків, зазначених у частині четвертій цієї статті. 4. Центральний орган виконавчої влади, у сфері управління якого перебуває вищий навчальний заклад або на- укова установа, може обмежити в порядку, встановленому законом, майнові права на використання і розпоряджен- ня технологій та об’єктів права інтелектуальної власності, створених із залученням державних коштів, у разі якщо технологію та/або об’єкт права інтелектуальної власності: віднесено до сфери національної безпеки і оборони держави; визнано такими, що мають використовуватися в публічних інтересах; доведено до промислового використання та реалізації готової продукції виключно за рахунок державних коштів. 5. У випадках, зазначених у частині четвертій цієї статті, науковий парк та/або його партнери мають право ви- користовувати технологію та/або об’єкт права інтелектуальної власності, створений із залученням державних коштів, для власних потреб, якщо інше не визначено центральним органом виконавчої влади, у сфері управління якого перебуває вищий навчальний заклад або наукова установа. 6. Науковий парк та/або його партнери протягом місяця з дня створення із залученням державних коштів тех- нології та/або об’єкта права інтелектуальної власності зобов’язані повідомити центральному органу виконавчої влади, у сфері управління якого перебуває вищий навчальний заклад або наукова установа, про створену техноло- гію та/або об’єкт права інтелектуальної власності. 7. Центральний орган виконавчої влади, у сфері управління якого перебуває вищий навчальний заклад або на- укова установа, протягом двох місяців з дня отримання повідомлення, передбаченого частиною шостою цієї стат- ті, має повідомити науковому парку та/або його партнерам про своє рішення щодо обмеження майнових прав на технологію та/або об’єкт права інтелектуальної власності і підстави такого обмеження відповідно до частини четвертої цієї статті. 8. Якщо центральний орган виконавчої влади, у сфері управління якого перебуває вищий навчальний заклад або наукова установа, протягом строку, зазначеного в частині сьомій цієї статті, не повідомив про прийняте ним рішення науковому парку та/або його партнерам, виключні майнові права на технологію та/або об’єкт права інте- лектуальної власності без обмежень належать науковому парку та/або його партнерам відповідно до законодавства України. 9. У разі порушення центральним органом виконавчої влади, у сфері управління якого перебуває вищий на- вчальний заклад або наукова установа, вимог частин третьої – восьмої цієї статті науковий парк та/або його парт- нери можуть звернутися до суду з позовом про захист своїх прав. Стаття 18. Державне замовлення на поставку науковими парками продукції, виконання робіт і надання послуг 1. Звернення наукових парків щодо державного замовлення на поставку продукції, виконання робіт і надання послуг для забезпечення пріоритетних державних потреб розглядається у пріоритетному порядку. 2. Виконання науковим парком державного замовлення здійснюється на договірній (контрактній) основі у по- рядку, визначеному законом. Стаття 19. Особливості оподаткування ввізним митом наукового, лабораторного і дослідницького обладнання, комплектуючих та матеріалів для виконання проектів наукових парків У разі реалізації проекту наукового парку, зареєстрованого згідно з частиною другою статті 15 цього Закону, наукове, лабораторне і дослідницьке обладнання, а також комплектуючі та матеріали, передбачені проектом науко- вого парку, що ввозяться науковим парком та партнерами наукового парку для його виконання, звільняються від сплати ввізного мита у порядку, встановленому Митним кодексом України. (Стаття 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3524-VI від 16.06.2011; в редакції Закону № 4496-VI від 13.03.2012) Стаття 20. Оренда приміщень вищого навчального закладу та/або наукової установи – засновника наукового парку 1. За проектами наукового парку, зареєстрованими згідно із статтею 15 цього Закону, реалізація яких перед- бачає використання приміщень та обладнання вищого навчального закладу та/або наукової установи, за поданням виконавчого органу управління наукового парку між вищим навчальним закладом та/або науковою установою 218 і науковим парком та/або партнером наукового парку укладається договір оренди на строк, передбачений умовами реалізації проекту наукового парку. Засновники та партнери наукових парків, у господарському віданні чи управлінні яких знаходиться державне майно, можуть надавати його в оренду для виконання проектів наукових парків. Кошти, що отримані від оренди такого державного майна, спрямовуються орендодавцю на реалізацію проектів наукового парку. У разі виникнення необхідності у використанні приміщень вищого навчального закладу та/або наукової уста- нови для розміщення наукового парку між науковим парком і вищим навчальним закладом та/або науковою уста- новою укладається договір оренди. (Частина перша статті 20 в редакції Закону № 3524-VI від 16.06.2011) 2. У договорах оренди, що укладаються відповідно до частини першої цієї статті, може визначатися особливий порядок сплати комунальних послуг та орендної плати. Розміри та умови їх оплати встановлюються вищим на- вчальним закладом та/або науковою установою за погодженням з центральним органом виконавчої влади, у сфері управління якого перебуває цей вищий навчальний заклад та/або наукова установа. Розділ V ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ НАУКОВОГО ПАРКУ Стаття 21. Майнові відносини та фінансування наукового парку 1. Для виконання статутних завдань науковий парк може створювати статутний і резервний фонди, фонд під- тримки інноваційної діяльності та інші фонди, не заборонені законодавством України. 2. Статутний капітал наукового парку поділений на частки між засновниками відповідно до розміру їх вкладу. 3. Вкладом до статутного капіталу наукового парку можуть бути гроші, цінні папери та інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку. 4. Суб’єкт господарювання державної або комунальної власності, що здійснює свою діяльність на основі пра- ва господарського відання, може передавати належне йому майно до статутного капіталу наукового парку лише за попередньою згодою центрального органу виконавчої влади, у сфері управління якого він перебуває. 5. Передача до статутного капіталу наукового парку нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту, що перебувають на балансі державних суб’єктів господарювання, здійснюється за умови додаткового погодження з Фондом державного майна України. 6. Не можуть бути об’єктами передавання до статутного капіталу наукового парку об’єкти державної власнос- ті, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», а також об’єкти, включені до переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації». 7. До джерел фінансування наукового парку належать: кошти статутного та інших фондів наукового парку; фінансові надходження від діяльності наукового парку; інвестиції, надані науковому парку; благодійні внески для розвитку наукового парку та забезпечення реалізації проектів наукового парку; кошти державного та місцевих бюджетів; кошти замовників; інші надходження, не заборонені законодавством України. Стаття 22. Розрахункове обслуговування діяльності наукового парку Науковий парк має право відкривати рахунки в національній та іноземній валютах у банківських та інших фінансових установах. Стаття 23. Припинення наукового парку 1. Припинення наукового парку здійснюється виключно шляхом його ліквідації за рішенням засновників або на підставі рішення суду. 2. Реорганізація наукового парку забороняється. Розділ VI ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2010 року. 2. Внести зміни до таких законів України: (Підпункт 1 пункту 2 розділу VI втратив чинність на підставі Кодексу № 4495-VI від 13.03.2012) 219 2) у Законі України «Про оренду державного та комунального майна» (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 15, ст. 99; 1998 р., № 18, ст. 88; 1999 р., № 29, ст. 239, № 48, ст. 411; 2002 р., № 2, ст. 5, № 30, ст. 205; 2004 р., № 50, ст. 539, № 51, ст. 547; 2009 р., № 24, ст. 296): статтю 1 після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту: «4. Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науко- вим установам, що є засновниками наукового парку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, перед- бачених Законом України «Про наукові парки». У зв’язку з цим частину четверту вважати частиною п’ятою; абзац другий статті 5 доповнити словами «а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду партнерам наукових парків». 3. Питання, не врегульовані цим Законом, вирішуються відповідно до законодавства України. 4. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: встановити ставки плати за оренду для партнерів наукових парків, яким надається в оренду державне майно, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що є засновниками наукового парку, з метою державної підтримки реалізації проектів наукового парку; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; підготувати пропозиції щодо внесення змін до законодавчих актів, що суперечать цьому Закону. Президент України В. ЮЩЕНКО м. Київ 25 червня 2009 року № 1563-VI ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО НАУКОВИЙ ПАРК «КИЇВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007, № 10, ст. 86) Із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 2–3, ст. 41 Цей Закон регулює правові, економічні, організаційні відносини, пов’язані із створенням і функціонуванням наукового парку «Київська політехніка» (далі – науковий парк), і спрямований на інтенсифікацію процесів роз- роблення, виробництва, впровадження високотехнологічної продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках, підвищення надходжень до державного та місцевих бюджетів шляхом поєднання освіти, науки і виробництва з метою прискорення інноваційного розвитку економіки України. Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначення термінів У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: договір про партнерство з науковим парком – договір між науковим парком і суб’єктами господарювання, що висловили бажання брати участь у процесі розроблення та виконання проектів наукового парку; замовники продукції наукового парку – установи, організації, підприємства, вітчизняні та іноземні компанії усіх форм власності, що замовляють і повністю сплачують вартість виконання конкретних розробок чи послуг за проектами наукового парку; засновники наукового парку – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інсти- тут» (далі – Університет) та інші суб’єкти господарювання, що уклали засновницький договір про утворення на- укового парку (далі – засновницький договір) і можуть виконувати проекти наукового парку; науковий парк – договірне об’єднання суб’єктів господарювання, створене з метою організації, координації та контролю процесу виконання проектів наукового парку; партнери наукового парку – суб’єкти господарювання, що уклали з науковим парком договір про партнерство та беруть участь у виконанні проектів наукового парку; 220 пріоритетні напрями діяльності наукового парку – економічно і соціально зумовлені напрями науково-тех- нічної та інноваційної діяльності, що відповідають меті створення наукового парку і визначаються законами України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» та «Про пріоритетні напрями інноваційної діяль- ності в Україні»; проект наукового парку – інноваційний або науково-технологічний проект, що складається з комплекту доку- ментів, який визначає процедуру і комплекс необхідних заходів щодо розроблення та реалізації інноваційних про- дуктів та/або продукції і включає в себе інформацію про матеріальні, фінансові, кадрові ресурси, необхідні для виконання інноваційного проекту. Стаття 2. Законодавство про науковий парк та його партнерів Науковий парк та його партнери діють відповідно до Конституції України, Господарського, Цивільного кодек- сів України, законів України «Про вищу освіту», «Про інвестиційну діяльність», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про інноваційну діяльність», «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в науково-технічній та інноваційній сферах. Розділ II. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ НАУКОВОГО ПАРКУ Стаття 3. Установчі документи та функції наукового парку 1. Установчими документами наукового парку є засновницький договір та статут наукового парку (далі – Статут). 2. Мета і предмет діяльності наукового парку, склад і повноваження його органу управління, порядок вступу до наукового парку та виходу з нього, формування його майна, порядок реорганізації та ліквідації наукового парку та інші засади його діяльності визначаються Статутом. 3. Науковий парк виконує такі функції: здійснення повного комплексу заходів, спрямованих на інтенсифікацію процесів розроблення, виробництва та впровадження наукоємної, конкурентоспроможної продукції на внутрішні та зовнішні ринки; координація наукової, інноваційної, виробничої та комерційної діяльності засновників і партнерів наукового парку; організація і здійснення заходів щодо розвитку міжнародного та вітчизняного співробітництва у сфері іннова- ційної діяльності; сприяння залученню іноземних інвестицій; інформаційно-методичне, правове та консалтингове забезпечення засновників і партнерів наукового парку, надання патентно-ліцензійної допомоги; залучення і використання у своїй діяльності ризикового (венчурного) капіталу, підтримка наукоємного бізнесу; залучення студентів, випускників та науковців Університету до виконання робіт з реалізації проектів науково- го парку; організація підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів, необхідних для реалізації про- ектів наукового парку; захист інтересів засновників та партнерів наукового парку в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, а також у відносинах з іншими суб’єктами господарювання; інші функції, не заборонені законодавством. Стаття 4. Особливості статусу Університету як учасника наукового парку 1. Університет як провідний вищий навчальний заклад може виступати засновником (учасником) юридичних осіб та/або їх об’єднань з метою розроблення та реалізації інноваційних продуктів та/або продукції. 2. Університет має право на строк виконання проектів наукового парку надавати суб’єктам господарювання, які створені науковими та науково-педагогічними працівниками Університету, необхідні їм приміщення та облад- нання відповідно до договорів, які укладаються між Університетом та зазначеними суб’єктами господарювання, в яких визначається порядок сплати комунальних послуг та орендної плати. 3. Університет бере участь у формуванні статутного фонду наукового парку шляхом внесення до нього нема- теріальних активів (майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності) у порядку, встановленому законодавством. 4. Орган управління наукового парку щорічно звітує перед Університетом про результати своєї діяльності. Стаття 5. Проекти наукового парку 1. Проекти наукового парку подаються до органу управління наукового парку юридичними особами згідно з умовами та вимогами, що розробляються і затверджуються органом управління наукового парку. 2. Рішення про прийняття до виконання проекту наукового парку приймається органом управління наукового парку і є підставою для укладення договору про партнерство з юридичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті. 221 3. Контроль за виконанням проектів наукового парку та реалізацією інноваційних продуктів та/або продукції здійснюється органом управління наукового парку. 4. Результати виконаного проекту приймаються органом управління наукового парку чи замовником продукції наукового парку відповідно до умов договору. Стаття 6. Особливості розроблення та реалізації проектів наукового парку 1. Розроблення та реалізація проектів наукового парку здійснюються за рахунок власних коштів наукового парку, його партнерів чи замовників та/або за рахунок коштів Державного бюджету України. 2. Виконання проектів наукового парку чи розробок за кошти замовників проектів наукового парку, що не пе- редбачає будь-яких пільг чи спеціального режиму, здійснюється без їх державної реєстрації. 3. Майнові права на технології та об’єкти права інтелектуальної власності, набуті в результаті виконання про- ектів наукового парку, є власністю наукового парку та/або його партнерів, крім випадків, зазначених у частині четвертій цієї статті. 4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері науково-технічної діяльності (далі – державний орган), може обмежити майнові права на технології та об’єкти права інтелектуальної власності, створені за рахунок коштів Державного бюджету України, у таких випадках: (Абзац перший частини четвертої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) технологію та/або об’єкт права інтелектуальної власності віднесено до сфери національної безпеки та оборони держави; технологію та/або об’єкт права інтелектуальної власності визнано таким, що має використовуватися в публіч- них інтересах; державний орган у повному обсязі здійснює фінансування доведення технології та/або об’єкта права інтелек- туальної власності до промислового використання та реалізації готової продукції. 5. У випадках, зазначених у частині четвертій цієї статті, науковий парк та/або його партнери мають право ви- користовувати технологію та/або об’єкт права інтелектуальної власності, створений із залученням коштів Держав- ного бюджету України, для власних потреб, якщо інше не визначено договором між ними та державним органом. 6. Науковий парк та/або його партнери зобов’язані протягом місяця з дня отримання ними повідомлення про створення технології та/або об’єкта права інтелектуальної власності із залученням коштів Державного бюджету України сповістити державний орган про створену технологію та/або об’єкт права інтелектуальної власності. 7. Державний орган протягом двох місяців з дня отримання повідомлення, передбаченого частиною шостою цієї статті, має повідомити науковий парк та/або його партнерів, чи буде віднесено технологію та/або об’єкт права інтелектуальної власності, створений за рахунок коштів Державного бюджету України, до сфери національної без- пеки та оборони, чи відповідну технологію та/або об’єкт права інтелектуальної власності буде використано в пуб- лічних інтересах. 8. Якщо державний орган протягом строку, зазначеного в частині сьомій цієї статті, не повідомив про прийня- те ним рішення науковий парк та/або його партнерів, виключні майнові права на технологію та/або об’єкт права інтелектуальної власності без обмежень належать науковому парку та його партнерам. 9. У разі порушення державним органом положень частин третьої-восьмої цієї статті науковий парк та/або його партнер можуть звернутися до суду з позовом про захист своїх прав. Розділ III. ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ НАУКОВОГО ПАРКУ Стаття 7. Джерела фінансування діяльності наукового парку 1. Для виконання своїх статутних завдань науковий парк може створювати статутний, резервний фонди, фонд підтримки інноваційної діяльності малих підприємств та інші фонди, не заборонені законодавством. 2. Джерела фінансування наукового парку: внески засновників наукового парку; кошти від діяльності наукового парку; фінансові надходження від партнерів, замовників наукового парку та інших юридичних осіб; благодійні внески на розвиток наукового парку та забезпечення реалізації проектів наукового парку; кошти Державного бюджету України; інші надходження, не заборонені законодавством. Стаття 8. Розрахункове обслуговування діяльності наукового парку 1. Науковий парк має право відкривати рахунки в національній та іноземній валютах в банківських та інших фінансових установах. Розділ IV. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. 222 2. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом. Президент України В. ЮЩЕНКО м. Київ, 22 грудня 2006 року № 523-V КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А від 3 лютого 2010 р. № 93 Київ ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОРЯДКУ ПОГОДЖЕННЯ РІШЕННЯ ПРО СТВОРЕННЯ НАУКОВОГО ПАРКУ Відповідно до статті 7 Закону України «Про наукові парки» Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є: Затвердити Порядок погодження рішення про створення наукового парку, що додається. Прем’єр-міністр України Ю. ТИМОШЕНКО Інд. 42 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2010 р. № 93 ПОРЯДОК погодження рішення про створення наукового парку 1. Цей Порядок визначає процедуру погодження рішення про створення наукового парку. 2. Рішення про створення наукового парку погоджується МОН. 3. Засновники наукового парку або уповноважена ними особа для погодження рішення про його створення подають МОН заяву за затвердженою Міністерством формою і такі документи: проекти установчих документів наукового парку (статут і засновницький договір про створення наукового парку); перелік пріоритетних напрямів діяльності наукового парку (формується згідно із Законами України «Про прі- оритетні напрями розвитку науки і техніки» та «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні»); перелік наукових розробок, впровадження яких забезпечить розвиток наукового парку, за підписом засновників наукового парку; відомості про засновників наукового парку, наявну та потенційну виробничу, інженерну, транспортну і соці- альну інфраструктуру, необхідні для використання в діяльності наукового парку. У разі коли засновниками наукового парку є суб’єкти господарювання державної або комунальної власності, що провадять свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління, за- значені суб’єкти господарювання подають до МОН рішення про створення наукового парку за погодженням органів, в управлінні яких перебуває державна або комунальна власність, закріплена за такими суб’єктами гос- подарювання. 4. МОН у п’ятиденний строк з дня подання документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку, розглядає їх і проводить перевірку відповідності документів вимогам, установленим законодавством. МОН повертає засновникам для доопрацювання документи у разі: подання документів не в повному обсязі; невідповідності документів вимогам, установленим законодавством. 223 У разі відповідності документів установленим вимогам МОН погоджує рішення про створення наукового парку і повідомляє про це засновників. 5. Засновники наукового парку, яким повернуто документи для доопрацювання, мають право після доопрацю- вання повторно подати їх на розгляд. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 14 листопада 2012 р. № 1101 Київ ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОРЯДКУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРОЕКТІВ НАУКОВИХ ПАРКІВ, РЕАЛІЗАЦІЯ ЯКИХ ПОТРЕБУЄ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 538 від 07.08.2013 № 781 від 23.09.2015 Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про наукові парки» Кабінет Міністрів України постановляє: Затвердити Порядок державної реєстрації проектів наукових парків, реалізація яких потребує державної під- тримки, що додається. Прем’єр-міністр України М. АЗАРОВ Інд. 70 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2012 р. № 1101 ПОРЯДОК державної реєстрації проектів наукових парків, реалізація яких потребує державної підтримки (У тексті Порядку слово «Держінформнауки» замінено словом «МОН» згідно з Постановою КМ № 781 від 23.09.2015) 1. Цей Порядок визначає процедуру розгляду та державної реєстрації проектів наукових парків, реалізація яких потребує державної підтримки, передбаченої Законом України «Про наукові парки» (далі – проекти). 2. Для проведення державної реєстрації проекту виконавчий орган управління наукового парку (далі – заявник) подає МОН такі документи: 1) заява за формою, затвердженою МОН; (Підпункт 1 пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 781 від 23.09.2015) 2) підписаний керівником виконавчого органу управління наукового парку проект за формою, затвердженою МОН. Проект прошивається, нумерується і скріплюється печаткою наукового парку (за наявності); (Підпункт 2 пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 781 від 23.09.2015) 3) копії установчих документів партнерів наукового парку, які беруть участь у реалізації проекту; 4) копія договору про партнерство між науковим парком та партнерами наукового парку, які беруть участь у реалізації проекту; 5) ліцензія на право провадження виду діяльності, що передбачений проектом, якщо такий вид передбачає ліцензування; 6) документи із зазначенням номенклатури та обсягів ввезення наукового, лабораторного і дослідницького об- ладнання, а також комплектувальних виробів та матеріалів, що не виробляються в Україні, із зазначенням коду згідно з УКТЗЕД та обґрунтуванням доцільності їх ввезення в Україну. (Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 538 від 07.08.2013) 224 3. МОН проводить перевірку комплектності поданих документів, обліковує їх та протягом п’яти робочих днів з моменту їх обліку передає експертній організації для проведення експертизи. У разі коли документи подано не в повному обсязі, МОН повертає їх заявнику протягом п’яти робочих днів з моменту їх обліку з обґрунтуванням причини відмови. Заявник для проведення експертизи має право запропонувати експертну організацію, яка повинна відповідати нормам Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу». Експертна організація складає за результатами експертизи висновок, копія якого надсилається заявникові, а оригінал – МОН. Експертиза проекту проводиться експертною організацією відповідно до Закону України “Про наукову та на- уково-технічну експертизу” за рахунок коштів заявника у строк, визначений договором про її проведення. Висновок експертної організації чинний протягом строку, визначеного у висновку. 4. У разі отримання негативного висновку експертної організації МОН у триденний строк повертає документи заявнику з обґрунтуванням причин відмови. Заявник після врахування зауважень та пропозицій має право подати повторно документи на розгляд МОН. 5. У разі отримання позитивного висновку експертної організації МОН передає документи Мінекономрозвит- ку, Мінфіну, ДФС, Фонду державного майна, які розглядають їх з урахуванням критеріїв, затверджених МОН, та у місячний строк подають МОН висновки щодо реєстрації або відмови у реєстрації проекту. (Абзац перший пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 781 від 23.09.2015) Номенклатура ввезення надсилається ДФС для опрацювання в частині відповідності устаткування, обладнан- ня, комплектувальних виробів та матеріалів кодам УКТЗЕД та центральному органові виконавчої влади, відпові- дальному за формування та забезпечення реалізації державної промислової політики, науково-технічної політики у промисловості, для подання МОН обґрунтованих висновків стосовно того, що в Україні не виробляються зазна- чені у номенклатурі устаткування, обладнання, комплектувальні вироби та матеріали. (Абзац другий пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 781 від 23.09.2015) (Пункт 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 538 від 07.08.2013) 6. На підставі позитивних висновків центральних органів виконавчої влади щодо реєстрації проекту та висно- вку експертної організації МОН протягом 10 робочих днів з дня їх надходження приймає рішення про державну реєстрацію проекту, видає наказ про реєстрацію та вносить його до державного реєстру проектів і видає заявнико- ві свідоцтво про державну реєстрацію проекту (далі – свідоцтво) за формою, затвердженою МОН, про що робить- ся запис у журналі про державну реєстрацію проектів. (Абзац перший пункту 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 781 від 23.09.2015) (Абзац другий пункту 6 виключено на підставі Постанови КМ № 781 від 23.09.2015) (Абзац третій пункту 6 виключено на підставі Постанови КМ № 781 від 23.09.2015) (Пункт 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 538 від 07.08.2013) 7. У разі надходження зауважень від центральних органів виконавчої влади МОН подає копії документів, ви- сновків центральних органів виконавчої влади щодо реєстрації проекту та висновку експертної організації на роз- гляд Міжвідомчої комісії з питань реалізації проектів наукових парків (далі – Міжвідомча комісія). Міжвідомча комісія утворюється Кабінетом Міністрів України в установленому порядку. 8. Міжвідомча комісія розглядає за участю представників центральних органів виконавчої влади, що вислови- ли зауваження, подані МОН документи та у місячний строк подає МОН рекомендації щодо державної реєстрації проекту або відмови у реєстрації. 9. МОН з урахуванням рекомендацій Міжвідомчої комісії приймає у триденний строк рішення про державну реєстрацію проекту або повертає документи заявнику з обґрунтуванням причин відмови. У разі прийняття рішення про державну реєстрацію проекту МОН здійснює таку реєстрацію та видає свідоцтво про державну реєстрацію проекту відповідно до пункту 6 цього Порядку. 10. Після закінчення строку дії свідоцтва МОН видає наказ про скасування державної реєстрації проекту, про що робиться відповідний запис у державному реєстрі проектів. МОН у триденний строк з дня прийняття рішення повідомляє заявника і партнера наукового парку про скасування державної реєстрації проекту. 11. У разі прийняття рішення про припинення реалізації проекту в повному обсязі або частково відповідно до положень частини четвертої статті 16 Закону України “Про наукові парки” заявник надсилає у триденний строк з дня прийняття такого рішення МОН подання про скасування державної реєстрації проекту або внесення змін до державного реєстру проектів. МОН скасовує державну реєстрацію проекту або вносить зміни до державного реєстру проектів, про що робить відповідний запис у зазначеному реєстрі та повідомляє про це ДФС, Фонд державного майна, заявника і партнера наукового парку. (Абзац другий пункту 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 781 від 23.09.2015) 225 КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 21 березня 2007 р. № 517 Київ ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОРЯДКУ ПРОВЕДЕННЯ МОНІТОРИНГУ ТА ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЮ ЗА РЕАЛІЗАЦІЄЮ ПРОЕКТІВ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПАРКІВ Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 118 від 02.02.2011 № 968 від 07.09.2011 № 882 від 04.12.2013 № 781 від 23.09.2015 № 950 від 14.12.2016 (Установити, що технологічні парки, їх учасники та спільні підприємства подають звітність за 2010 рік відповідно до Порядку, затвердженого цією Постановою, без урахування змін, внесених до нього згідно з Поста- новою КМ № 118 від 02.02.2011) Відповідно до статті 12 Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є: Затвердити Порядок проведення моніторингу та здійснення контролю за реалізацією проектів технологічних парків, що додається. Прем’єр-міністр України В. ЯНУКОВИЧ Інд. 42 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2007 р. № 517 ПОРЯДОК проведення моніторингу та здійснення контролю за реалізацією проектів технологічних парків (У тексті Порядку слова «МОН» і «Мінекономіки» замінено відповідно словами «Держінформнауки» і «Мін- економрозвитку» згідно з Постановою КМ № 882 від 04.12.2013) (У тексті Порядку слова «Держінформнауки» і «Міндоходів» замінено відповідно словами «МОН» і «ДФС» згідно з Постановою КМ № 781 від 23.09.2015) 1. Цей Порядок визначає процедуру проведення МОН моніторингу та здійснення контролю за реалізацією проектів технологічних парків (далі – проект), які спрямовані на дослідження соціально-економічних результатів функціонування технологічних парків шляхом проведення перевірок виконання зобов’язань щодо реалізації про- ектів. 2. У цьому Порядку терміни застосовуються у значенні, наведеному в Законі України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків». 3. Для проведення моніторингу технологічний парк, його учасник та спільне підприємство, що безпосередньо реалізують проект (далі – виконавець проекту), подають звітність про реалізацію проекту відповідно до цього По- рядку. 4. Виконавець проекту подає щокварталу до 15 числа другого місяця, що настає за звітним періодом, та що- року до 10 березня наступного року технологічному парку або його керівному органу для узагальнення: 1) копії податкових звітів за відповідний період за основним видом діяльності та за проектом з відміткою те- риторіального органу ДФС про отримання; (Підпункт 1 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 882 від 04.12.2013) 2) звіт про діяльність на основі бухгалтерських та податкових звітів згідно з додатком 1 у трьох примірниках; 3) звіт про наукову та науково-технічну діяльність у трьох примірниках, який містить відомості щодо: 226 наукових, науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (із зазначенням ступеня завершеності робіт та конкретних результатів); робіт з розвитку, модернізації та реконструкції науково-технологічної, експериментальної та дослідно-про- мислової бази; інноваційної продукції, яка випускається згідно з проектом (найменування, тип, марка, шифр, обсяг випуску – окремо дослідних партій та промислового виробництва), разом з копіями сертифікатів продукції; технічної та технологічної документації, розробленої відповідно до проекту; опублікованих наукових і науково-технічних розробок, патентів та договорів про передачу технологій; 4) звіт про впровадження нових прогресивних технологічних процесів і видів продукції, придбання нових технологій, патентів та ліцензій під час реалізації проекту згідно з додатком 2. Технологічний парк або його керівний орган на підставі поданих звітів складає узагальнений звіт про реаліза- цію проекту за відповідний період згідно з додатком 3 у трьох примірниках. 5. Технологічний парк або його керівний орган подає щокварталу до 30 числа другого місяця, що настає за звітним періодом, та щороку до 20 березня наступного року в письмовій та електронній формі МОН та Мінфіну: копії податкових звітів за відповідний період виконавця проекту та технологічного парку або його керівного органу за основним видом діяльності та за проектом з відміткою територіального органу ДФС про отримання; (Абзац другий пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 882 від 04.12.2013) звіт про діяльність виконавця проекту та узагальнений звіт про реалізацію проекту; звіт про діяльність технологічного парку згідно з додатком 4; звіт про наукову та науково-технічну діяльність виконавця проекту, який МОН подає щокварталу до 15 числа третього місяця, що настає за звітним періодом, та щороку до 10 квітня наступного року ДФС та Мінеконом розвитку; (Абзац п’ятий пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 882 від 04.12.2013) звіт про впровадження нових прогресивних технологічних процесів і нових видів продукції, придбання нових технологій, патентів та ліцензій під час реалізації проекту та узагальнений звіт про впровадження нових прогре- сивних технологічних процесів і видів продукції, придбання нових технологій, патентів та ліцензій під час реалі- зації проекту згідно з додатком 5. Технологічний парк або його керівний орган подає МОН щороку до 20 березня наступного періоду також звіт про наукову та науково-технічну діяльність технологічного парку за результатами аналізу звіту про наукову та на- уково-технічну діяльність виконавця проекту. Звіти підписуються керівником і головним бухгалтером технологічного парку або його керівного органу та виконавця проекту і скріплюються печаткою. 6. Відповідальність за достовірність відомостей, що містяться у звітах, несуть керівник і головний бухгалтер технологічного парку або його керівного органу та виконавця проекту згідно із законодавством. 7. Контроль за реалізацією проектів здійснює МОН шляхом проведення планової чи позапланової виїзної пере- вірки технологічного парку або його керівного органу та виконавця проекту (далі – об’єкт перевірки). До участі в перевірці за письмовим зверненням МОН можуть залучатися спеціалісти міністерств, інших цен- тральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів, підприємств та організацій. МОН не пізніше ніж за 14 днів до початку перевірки надає спеціалістам, які беруть участь в її проведенні, копії необхідних документів. 8. Підставою для проведення планової виїзної перевірки є річний план-графік, затверджений МОН за пого- дженням з Мінфіном, Мінекономрозвитку та ДФС. (Абзац перший пункту 8 в редакції Постанови КМ № 882 від 04.12.2013; із змінами, внесеними згідно з По- становою КМ № 781 від 23.09.2015) МОН надсилає об’єкту перевірки не пізніше ніж за три тижні до її початку повідомлення про планову виїзну перевірку із зазначенням дати проведення. Якщо виконавець проекту, який є об’єктом перевірки, на дату проведення планової виїзної перевірки не роз- почав реалізацію проекту, він зобов’язаний протягом трьох днів після отримання повідомлення про проведення перевірки надіслати МОН лист-пояснення із зазначенням причин затримки, заходів, що вживалися для їх усунення, та перспектив реалізації проекту. 9. Підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є наявність однієї з таких обставин: рекомендація Комісії з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів, утвореної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 р. № 961 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 32, ст. 1483); неподання виконавцем проекту в установлений строк документів, передбачених пунктами 4 і 5 цього Порядку; неповнота або недостовірність відомостей у поданих документах; письмове звернення технологічного парку або його керівного органу про скасування державної реєстрації про- екту; звернення Мінфіну, Мінекономрозвитку, ДФС, Держаудитслужби, її міжрегіональних територіальних органів, інших органів виконавчої влади, контролюючих і правоохоронних органів у межах їх компетенції; 227 (Абзац шостий пункту 9 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 968 від 07.09.2011, № 882 від 04.12.2013, № 950 від 14.12.2016) невиконання зобов’язань щодо реалізації проекту. Рішення про проведення позапланової виїзної перевірки оформляється наказом МОН, про що повідомляється об’єкт перевірки не пізніше ніж за три дні до її початку. 10. У ході планової чи позапланової виїзної перевірки з’ясовується: наявність і правильність оформлення договорів про виконання науково-технічних робіт, робіт, спрямованих на створення, розвиток, модернізацію та реконструкцію науково-технологічної експериментальної та дослідно-про- мислової бази, які фінансуються за рахунок коштів, що перебувають на спеціальному рахунку об’єкта перевірки; відповідність витрат коштів, що перебувають на спеціальному рахунку об’єкта перевірки, кошторисам догово- рів та вимогам статті 8 Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків»; наявність технічної та патентної документації на інноваційну продукцію і технологію її виготовлення; відповідність продукції вимогам, передбаченим проектом; правильність ведення звітності; відповідність фактичних показників плановим; науковий та науково-технічний рівень продукції. 11. За результатами планової чи позапланової виїзної перевірки складається акт (далі – акт перевірки), під- писується керівником групи, що провела перевірку, і реєструється у журналі, який ведеться за формою, затвер- дженою МОН. 12. Акт перевірки складається у трьох примірниках і візується керівником групи, яка провела перевірку, на кожній сторінці із зазначенням на останній загальної кількості сторінок. Два примірники акта подаються об’єкту перевірки для ознайомлення і підписання протягом п’яти робочих днів після її закінчення: особисто керівнику або головному бухгалтеру під розписку; через канцелярію (загальний відділ) з відміткою на примірниках акта про дату реєстрації в журналі вхідної кореспонденції об’єкта перевірки та підписом працівника, який провів реєстрацію; рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням. При цьому на примірнику акта, що залишається в МОН, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів виїзної перевірки. 13. Керівник і головний бухгалтер об’єкта перевірки зобов’язані ознайомитися з актом перевірки та підписати його. У разі незгоди із змістом акта керівник і головний бухгалтер підписують його із застереженням. Один з підписаних примірників акта об’єкт перевірки зобов’язаний надіслати МОН не пізніше ніж протягом п’яти робочих днів після надходження. Якщо до МОН у визначений строк не надійшов підписаний акт перевірки, члени робочої групи складають акт про відмову в підписанні у трьох примірниках, один з яких надсилається об’єкту перевірки. 14. На підставі зафіксованих в акті перевірки фактів порушення вимог законодавства або недодержання за- тверджених умов реалізації проекту МОН може за наявності передбачених законодавством підстав скасувати державну реєстрацію проекту до закінчення строку дії свідоцтва про його державну реєстрацію згідно з Порядком розгляду, експертизи та державної реєстрації проектів технологічних парків, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 1999 р. № 2311 (Офіційний вісник України, 1999 р., № 51, ст. 2534; 2006 р., № 48, ст. 3199). 15. Результати перевірки можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку. Додаток 1 до Порядку ЗВІТ про діяльність виконавця проекту технологічного парку за ________________ (квартал, рік) Технологічний парк _______________________________________________________________________ (найменування технологічного парку) Проект технологічного парку _______________________________________________________________ (найменування проекту, серія, номер свідоцтва про реєстрацію проекту, _________________________________________________________________________________________ стадія освоєння – виробництво розпочато/не розпочато/припинено, наявність субсидій _________________________________________________________________________________________ на кінець звітного періоду – використовуються / не використовуються / скасовані через порушення) Виконавець проекту _______________________________________________________________________ (найменування юридичної особи, ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ) Адреса виконавця проекту __________________________________________________________________ 228 Розділ 1. Показники діяльності підприємства в цілому (за даними податкового обліку) Наростаючим Наростаючим Показник За звітний підсумком підсумком за весь період з початку 20__ року час реалізації (поточний рік) проекту 1. Загальний обсяг реалізованої продукції підприємства з ПДВ, тис. гривень у тому числі: реалізовано на внутрішньому ринку реалізовано на зовнішньому ринку нараховано ПДВ 2. Загальна сума валових доходів, тис. гривень 3. Загальна сума валових витрат, тис. гривень 4. Прибуток підприємства, тис. гривень 5. Перераховано податків, зборів, обов’язк ових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, тис. гривень 6. Кількість робочих місць, усього Х Х з них створено нових Розділ 2. Показники виконання проекту технологічного парку Наростаючим Наростаючим Показник За звітний підсумком підсумком за весь період з початку 20__ року час реалізації (поточний рік) проекту 1. Сума інвестицій, що передбачена проектом, тис. гривень 2. Сума одержаних інвестицій, усього тис. гривень у тому числі іноземних 3. Сума одержаних кредитів, тис. гривень 4. Сума коштів, одержаних з державного бюджету, тис. гривень 5. Фінансова підтримка, всього, тис. гривень у тому числі: повне або часткове безвідсоткове кредитування повна або часткова компенсація відсотків, сплачуваних банкам та іншим фінансово- кредитним установам за кредитування проектів 6. Загальна сума витрат за проектом, тис. гривень 7. Витрати на НДДКР та виробництво дослідних зразків, тис. гривень 229 Наростаючим Наростаючим Показник За звітний підсумком підсумком за весь період з початку 20__ року час реалізації (поточний рік) проекту 8. Обсяг реалізованої інноваційної продукції з ПДВ, тис. гривень у тому числі: реалізовано на внутрішньому ринку без ПДВ нараховано ПДВ реалізовано на зовнішньому ринку 9. Валові доходи від реалізації проекту, тис. гривень 10. Валові витрати за проектом, тис. гривень 11. Отримано прибуток від реалізації проекту, тис. гривень 12. Отримано цільові субсидії у вигляді ввізного мита, тис. гривень 13. Митна вартість імпортованих товарів, усього, тис. гривень у тому числі митна вартість використаних імпортованих товарів 14. Зараховано на спеціальні рахунки ввізного мита, усього, тис. гривень у тому числі: на спеціальний рахунок технологічного парку на спеціальний рахунок виконавця проекту 15. Використано коштів зі спеціального рахунка виконавця проекту, тис. гривень 16. Перераховано платежів до бюджетів та державних цільових фондів, усього, тис. гривень у тому числі: до бюджетів, усього з них: податок на прибуток підприємств податок на додану вартість податок з доходів фізичних осіб плата за землю інші (детально) до державних цільових фондів, усього з них: Фонд страхування на випадок безробіття 230 Наростаючим Наростаючим Показник За звітний підсумком підсумком за весь період з початку 20__ року час реалізації (поточний рік) проекту Фонд страхування на випадок втрати працездатності Фонд страхування від нещасних випадків на виробництві Пенсійний фонд 17. Заборгованість з платежів до бюджетів усіх рівнів, тис. гривень 18. Заборгованість з платежів до державних цільових фондів, тис. гривень 19. Заявлено до відшкодування ПДВ, тис. гривень 20. Фактично відшкодовано ПДВ, тис. гривень 21. Кількість робочих місць, усього Х Х з них створено нових Керівник виконавця проекту ____________ ________________________ (підпис) (ініціали та прізвище) Головний бухгалтер ____________ ________________________ (підпис) (ініціали та прізвище) (Додаток 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 118 від 02.02.2011) Додаток 2 до Порядку ЗВІТ про впровадження нових прогресивних технологічних процесів і видів продукції, придбання нових технологій, патентів та ліцензій під час реалізації проекту технологічного парку за ________________ (квартал, рік) Технологічний парк ____________________________________________________________________________ (найменування технологічного парку) Проект технологічного парку ____________________________________________________________________ (найменування проекту, серія, номер свідоцтва про реєстрацію проекту) _________________________________________________________________________________________ Виконавець проекту ____________________________________________________________________________ (найменування юридичної особи, ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ) Адреса виконавця проекту ______________________________________________________________________ Вид діяльності Кількість, Найменування, тип, марка, шифр одиниць продукції, процесу, об’єкта Впроваджено інноваційної продукції (товарів, послуг), усього у тому числі за рахунок державних цільових субсидій Впроваджено нових технологічних процесів у тому числі за рахунок державних цільових субсидій 231 Вид діяльності Кількість, Найменування, тип, марка, шифр одиниць продукції, процесу, об’єкта Отримано прав на об’єкти інтелектуальної власності, усього у тому числі: на патенти на винаходи Х на патенти на промислові зразки і корисні моделі Х на свідоцтва, знаки товарів і послуг (товарні знаки) Х Подано заявок: Х на патенти на свідоцтва Продано ліцензій: одиниць Х у вартісному виразі, тис. гривень Х Кількість виставок (конференцій) семінарів/інших заходів, що проходили за участю виконавця проек- ту, включаючи участь, фінансування та організацію заходів Кількість підготовлених і виданих книг/наукових статей з питань науково-технічної та інноваційної діяльності Придбано обладнання для виконання проектів, усього у тому числі: на внутрішньому ринку: одиниць Х у вартісному виразі, тис. гривень Х на зовнішньому ринку: одиниць Х у вартісному виразі, тис. гривень Х Придбано патентів: одиниць Х у вартісному виразі, тис. гривень Х Придбано ліцензій: одиниць Х у вартісному виразі, тис. гривень Х Керівник виконавця проекту ____________ ________________________ (підпис) (ініціали та прізвище) Головний бухгалтер ____________ ________________________ (підпис) (ініціали та прізвище) М.П. 232 Додаток 3 до Порядку УЗАГАЛЬНЕНИЙ ЗВІТ про реалізацію проекту технологічного парку ____________________________________ (найменування технологічного парку) за ________________ (квартал, рік) Проект технологічного парку ____________________________________________________________________ (найменування проекту, серія, номер свідоцтва про реєстрацію проекту) ______________________________________________________________________________________________ стадія освоєння – виробництво розпочато/не розпочато/припинено, наявність субсидій на кінець ______________________________________________________________________________________________ звітного періоду – використовуються/не використовуються/скасовані через порушення) Плановий показник Фактично наростаючим наростаючим Показник за весь час реалізації на поточ- за звітний підсумком підсумком ний рік період з початку за весь час проекту 20__ року реалізації (поточний рік) проекту 1. Кількість виконавців проекту, суб’єктів 2. Сума інвестицій, що передбачена проектом, тис. гривень 3. Сума одержаних інвестицій, усього, тис. гривень у тому числі іноземних 4. Сума одержаних кредитів, тис. гривень 5. Сума коштів, одержаних з державного бюджету, тис. гривень 6. Фінансова підтримка, усього, тис. гривень у тому числі: повне або часткове безвідсоткове кредитування повна або часткова компенсація відсотків, сплачуваних банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування проектів 7. Загальна сума витрат за проектом, тис. гривень 8. Витрати на НДДКР та виробництво дослідних зразків, тис. гривень 9. Обсяг реалізованої інноваційної продукції з ПДВ, усього, тис. гривень 233 Плановий показник Фактично наростаючим наростаючим Показник за весь час реалізації на поточ- за звітний підсумком підсумком ний рік період з початку за весь час проекту 20__ року реалізації (поточний рік) проекту у тому числі реалізовано на внутрішньому ринку без ПДВ з них: нараховано ПДВ реалізовано на зовнішньому ринку 10. Валові доходи від реалізації проекту, тис. гривень 11. Валові витрати за проектом, тис. гривень 12. Отримано прибуток від реалізації проекту, тис. гривень 13. Отримано цільові субсидії у вигляді ввізного мита, тис. гривень 14. Митна вартість імпортованих товарів, усього, тис. гривень у тому числі митна вартість використаних імпортованих товарів 15. Зараховано на спеціальні рахунки ввізного мита, усього, тис. гривень у тому числі: на спеціальний рахунок технологічного парку на спеціальні рахунки виконавців проекту (окремо по кожному виконавцю) 16. Використано коштів зі спеціального рахунка виконавця проекту, тис. гривень 17. Перераховано платежів до бюджетів та державних цільових фондів, усього, тис. гривень у тому числі: до бюджетів, усього з них: податок на прибуток підприємств податок на додану вартість податок з доходів фізичних осіб плата за землю 234 Плановий показник Фактично наростаючим наростаючим Показник за весь час на поточ- за звітний підсумком підсумком реалізації ний рік період з початку за весь час проекту 20__ року реалізації (поточний рік) проекту інші (детально) до державних цільових фондів, усього з них: Фонд страхування на випадок безробіття Фонд страхування на випадок втрати працездатності Фонд страхування від нещасних випадків на виробництві Пенсійний фонд 18. Заборгованість з платежів до бюджетів усіх рівнів, тис. гривень 19. Заборгованість з платежів до державних цільових фондів, тис. гривень 20. Заявлено до відшкодування ПДВ, тис. гривень 21. Фактично відшкодовано ПДВ, тис. гривень 22. Кількість робочих місць, усього Х Х з них створено нових Керівник технологічного парку ____________ ________________________ (підпис) (ініціали та прізвище) Головний бухгалтер ____________ ________________________ (підпис) (ініціали та прізвище) М.П. (Додаток 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 118 від 02.02.2011) Додаток 4 до Порядку ЗВІТ про діяльність технологічного парку _______________________________________________________________________________ (найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ) за ______________ (квартал, рік) За звітний Наростаючим підсумком Наростаючим підсумком Показник період з початку 20__ року за весь час реалізації (поточний рік) проекту 1. Кількість зареєстрованих проектів, штук 2. Кількість проектів, що виконуються, штук 235 За звітний Наростаючим підсумком Наростаючим підсумком Показник період з початку 20__ року за весь час реалізації (поточний рік) проекту 3. Кількість виконавців проектів суб’єктів 4. Сума інвестицій, що передбачена проектами, тис. гривень 5. Сума одержаних інвестицій, усього, тис. гривень у тому числі іноземних 6. Сума одержаних кредитів, тис. гривень 7. Сума одержаних коштів державного бюджету, тис. гривень 8. Фінансова підтримка проектів технологічних парків, усього, тис. гривень у тому числі: повне або часткове безвідсоткове кредитування повна або часткова компенсація відсотків, сплачуваних банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування проектів 9. Загальна сума витрат на виконання проектів, тис. гривень 10. Витрати на НДДКР та виробництво дослідних зразків, тис. гривень 11. Загальний обсяг реалізованої інноваційної продукції з ПДВ, усього, тис. гривень у тому числі: реалізовано на внутрішньому ринку без ПДВ з них: нараховано ПДВ реалізовано на зовнішньому ринку 12. Валові доходи від реалізації проектів, тис. гривень 13. Валові витрати на реалізацію проектів, тис. гривень 14. Отримано прибутку від реалізації проектів, тис. гривень 15. Отримано цільові субсидії у вигляді ввізного мита, тис. гривень 236 За звітний Наростаючим підсумком Наростаючим підсумком Показник період з початку 20__ року за весь час реалізації (поточний рік) проекту 16. Митна вартість імпортованих товарів, тис. гривень з них використаних товарів 17. Зараховано на спеціальні рахунки ввізного мита, усього, тис. гривень у тому числі: на спеціальні рахунки технопарку на спеціальні рахунки виконавців (окремо по кожному виконавцю) 18. Використано коштів зі спеціальних рахунків виконавців проектів, тис. гривень 19. Використано коштів зі спеціального рахунка технологічного парку, тис. гривень 20. Перераховано платежів до бюджетів та державних цільових фондів, усього, тис. гривень у тому числі: до бюджетів, усього з них: податок на прибуток підприємств податок на додану вартість податок з доходів фізичних осіб плата за землю інші (детально) до державних цільових фондів, усього з них: Фонд страхування на випадок безробіття Фонд страхування на випадок втрати працездатності Фонд страхування від нещасних випадків на виробництві Пенсійний фонд 21. Заборгованість з платежів до бюджетів усіх рівнів, тис. гривень 22. Заборгованість з платежів до державних цільових фондів, тис. гривень 237 За звітний Наростаючим підсумком Наростаючим підсумком Показник період з початку 20__ року за весь час реалізації (поточний рік) проекту 23. Заявлено до відшкодування ПДВ, тис. гривень 24. Фактично відшкодовано ПДВ, тис. гривень 25. Кількість робочих місць, усього Х Х з них створено нових Керівник технологічного парку ____________ ________________________ (підпис) (ініціали та прізвище) Головний бухгалтер ____________ ________________________ (підпис) (ініціали та прізвище) М.П. (Додаток 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 118 від 02.02.2011) Додаток 5 до Порядку УЗАГАЛЬНЕНИЙ ЗВІТ щодо впровадження нових прогресивних технологічних процесів і нових видів продукції, придбання нових технологій, патентів та ліцензій під час реалізації проектів технологічного парку _______________________________________ (найменування технологічного парку) за _________________ (квартал, рік) Номер та серія Найменування, Вид діяльності проекту, дата Кількість, тип, марка, шифр реєстрації одиниць продукції, процесу, об’єкта Впроваджено інноваційної продукції (товарів, послуг), усього у тому числі за рахунок державних цільових субсидій Впроваджено нових технологічних процесів, усього у тому числі за рахунок державних цільових субсидій Отримано прав на об’єкти інтелектуальної власності, усього у тому числі: на патенти на винаходи Х на патенти на промислові зразки і корисні моделі Х на свідоцтва на знаки товарів і послуг (товарні Х знаки) Подано заявок: Х на патенти на свідоцтва 238 Номер та серія Найменування, Вид діяльності проекту, дата Кількість, тип, марка, шифр реєстрації одиниць продукції, процесу, об’єкта Продано ліцензій: одиниць Х у вартісному виразі, тис. гривень Х Кількість виставок/конференцій/семінарів/інших заходів, що проходили за участю виконавця проекту, включаючи участь, фінансування та організацію заходів Кількість підготовлених і виданих книг/наукових статей з питань науково-технічної та інноваційної діяльності Придбано обладнання для виконання проектів, усього у тому числі: на внутрішньому ринку: одиниць Х у вартісному виразі, тис. гривень Х на зовнішньому ринку: одиниць Х у вартісному виразі, тис. гривень Х Придбано патентів: одиниць Х у вартісному виразі, тис. гривень Х Придбано ліцензій: одиниць Х у вартісному виразі, тис. гривень Х Керівник технологічного парку ____________ ________________________ (підпис) (ініціали та прізвище) М.П. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А від 22 травня 1996 р. № 549 Київ ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ ТЕХНОПАРКІВ ТА ІННОВАЦІЙНИХ СТРУКТУР ІНШИХ ТИПІВ Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 199 від 04.03.97 № 1308 від 22.08.2000 № 961 від 09.08.2001 № 1082 від 25.08.2004 На виконання розпорядження Президента України від 23 січня 1996 р. № 17 «Питання створення технопарків та інноваційних структур інших типів» Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є: 1. Затвердити Положення про порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів, що додається. 2. Державному комітетові з питань науки, техніки та промислової політики за погодженням з Міжвідомчою радою з координації діяльності щодо організації та функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів затвердити в місячний термін Порядок ведення Державного реєстру технопарків та інноваційних структур інших типів. Прем’єр-міністр України Є. МАРЧУК Міністр Кабінету Міністрів України В. ПУСТОВОЙТЕНКО Інд. 31 ЗАТВЕРДЖЕНЕ постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 1996 р. № 549 ПОЛОЖЕННЯ про порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів (У тексті Положення слово «Міннауки» замінено словом «МОН», а слова «державної виконавчої» замінено словом «виконавчої» згідно з Постановою КМ № 1308 від 22.08.2000) (У тексті Положення слова «Міжвідомча Рада» в усіх відмінках замінено словами «Комісія з організації ді- яльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів» у відповідному відмінку згідно з Постано- вою КМ № 961 від 09.08.2001) 1. Це Положення визначає загальний порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних струк- тур інших типів (далі – інноваційні структури), їх правовий статус, основи взаємовідносин учасників цих структур. 2. Інноваційна структура – це юридична особа будь-якої організаційно-правової форми, що створена відповід- но до законодавства (вид А), або група юридичних осіб, яка діє на основі договору про спільну діяльність без створення юридичної особи та без об’єднання вкладів її учасників (далі – договір про спільну діяльність) (вид Б), з визначеними галуззю діяльності та типом функціонування, орієнтованим на створення та впровадження науко- ємної конкурентоспроможної продукції. (Абзац перший пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1082 від 25.08.2004) Учасниками інноваційної структури можуть бути будь-які підприємства, організації та установи незалежно від форм власності (з урахуванням обмежень, встановлених законодавчими актами), зокрема: науково-дослідні та проектно-конструкторські організації, які працюють за профілем інноваційної структури; 240 навчальні заклади, які працюють за профілем інноваційної структури або спеціалізуються на підготовці та підвищенні кваліфікації фахівців з базових спеціальностей інноваційної структури; виробничі підприємства, які впроваджують результати науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та винаходів; інноваційні фонди, комерційні банки, страхові фірми; суб’єкти підприємницької діяльності, що надають юридичні послуги, послуги в галузі науково-технічної екс- пертизи, менеджменту, маркетингу, транспорту, рекламної, видавничої та інформаційної діяльності. Іноземні юридичні особи, міжнародні організації можуть бути учасниками інноваційної структури нарівні з іншими юридичними особами, якщо інше не передбачено законодавством України. (Абзац пункту 2 в редакції Постанови КМ № 1082 від 25.08.2004) 3. Метою створення інноваційної структури є інтенсифікація розроблення, виробництва та впровадження на- укоємної конкурентоспроможної продукції із спрямуванням взаємоузгоджених дій наукових організацій, закладів освіти, промислових підприємств та інших суб’єктів на задоволення потреб внутрішнього ринку і нарощування експортного потенціалу країни. Ця мета досягається шляхом державного регулювання інноваційної діяльності з реалізацією принципу свободи підприємництва в цій сфері. 4. Ініціаторами створення інноваційної структури можуть бути центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, організації та установи незалежно від форм власності. (Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1082 від 25.08.2004) 5. Організаційне та методичне забезпечення створення і функціонування інноваційних структур здійснюється Комісією з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів з координації ді- яльності щодо організації та функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів (далі – Комісія з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів), яка діє відповідно до поло- ження, що затверджується Кабінетом Міністрів України. 6. Інноваційні структури виду А створюються в порядку, встановленому законодавством для відповідних ор- ганізаційних форм суб’єктів підприємництва (підприємство, об’єднання підприємств, господарські товариства тощо). 7. Інноваційні структури виду Б створюються шляхом укладення учасниками інноваційної структури договору про спільну діяльність. Договір повинен містити відомості про склад учасників, їх права та обов’язки, пріоритетні напрями діяльності, органи управління і керівний орган, їх повноваження та порядок прийняття ними рішень, по- рядок фінансування діяльності органів управління і керівного органу, порядок прийняття нових учасників та ви- ключення з числа учасників інноваційної структури, порядок ліквідації інноваційної структури (припинення дії договору). (Абзац перший пункту 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1082 від 25.08.2004) Для провадження наукової і науково-технічної діяльності, розвитку власних науково-технологічних і дослідно- експериментальних баз зазначені інноваційні структури відкривають спеціальні рахунки в установленому законо- давством порядку. (Пункт 7 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 1308 від 22.08.2000) 8. Основними джерелами фінансування інноваційної структури є: вклади учасників; бюджетне фінансування за умови виконання державного замовлення; кредити банків; інвестиції, в тому числі іноземні; прибуток від підприємницької діяльності інноваційної структури; випуск в обіг цінних паперів. Вкладами учасників інноваційної структури, за винятком технопарків, можуть бути будинки, споруди, облад- нання та інші матеріальні цінності, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, цінні папери, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), кошти, в тому числі в іноземній валюті. (Абзац пункту 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1082 від 25.08.2004) 9. Інноваційна структура будь-якого виду розробляє і затверджує проект своєї діяльності, який повинен містити: визначення концепції та цілей функціонування інноваційної структури; визначення основного інноваційного продукту (товару, виду послуг); (Пункт 9 доповнено абзацом третім згідно з Постановою КМ № 199 від 04.03.97) техніко-економічне обгрунтування; інформацію про її учасників; інформацію про її органи управління та положення про орган управління науково-технічною діяльністю інно- ваційної структури, погоджене з МОН; бізнес-план, який передбачає комплекс підготовчих робіт з розгортання інноваційної структури (проведення необхідної інформаційно-рекламної роботи, залучення коштів заінтересованих українських та іноземних інвесто- 241 рів, виділення відповідної земельної ділянки тощо), робоче освоєння території, будівництво і оснащення конкрет- них об’єктів, формування творчих колективів, опрацювання організаційно-економічного механізму функціонуван- ня інноваційної структури, створення бізнес-центру, технологічних інкубаторів, інноваційних фондів, навчальних закладів, консалтингових і страхових фірм тощо, міжнародне співробітництво, виробничу та комерційну діяльність. Проект діяльності інноваційної структури розробляється відповідно до типового проекту, який затверджуєть- ся Комісією з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів. 10. Статут інноваційної структури (для виду А) і договір про спільну діяльність (для виду Б) та проект діяль- ності інноваційної структури подаються до Комісії з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів. Комісія з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів організує прове- дення експертизи зазначених документів протягом не більш як 90 днів з моменту їх подання і визначає відповідність критеріям діяльності інноваційної структури для набуття відповідного статусу. Критерії визначаються Комісією з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів для конкретних функціональ- них типів інноваційних структур виходячи з вимог забезпечення світового рівня продукції (послуг), яку мають виробляти ці структури. Комісія з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів готує експертний висновок та пропозиції щодо надання інноваційній структурі відповідного статусу. 11. МОН за поданням Комісії з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів здійснює реєстрацію інноваційної структури та її основного інноваційного продукту шляхом включення її до Державного реєстру інноваційних структур та видачі відповідного свідоцтва. Форма свідоцтва затверджується МОН. (Абзац перший пункту 11 в редакції Постанови КМ № 199 від 04.03.97) Свідоцтво про реєстрацію інноваційної структури дає право на отримання податкових, валютно-фінансових та інших пільг і переваг, установлених законодавством. 12. Інноваційна структура може бути позбавлена статусу шляхом виключення її з Державного реєстру іннова- ційних структур. Підставою для виключення інноваційної структури з Державного реєстру є невідповідність її діяльності кри- теріям, визначеним Комісією з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів, або ліквідація інноваційної структури. Рішення про виключення інноваційної структури з Державного реєстру приймає МОН за поданням Комісії з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів. 13. Ліквідація інноваційних структур виду А проводиться у порядку, передбаченому їх установчими докумен- тами, з дотриманням вимог, установлених законодавством для юридичних осіб відповідних організаційно-правових форм. Ліквідація інноваційних структур виду Б проводиться шляхом припинення дії договору про спільну діяльність. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 18 жовтня 2017 р. № 980 Київ ДЕЯКІ ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ СЕРЕДНЬОСТРОКОВИХ ПРІОРИТЕТНИХ НАПРЯМІВ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГАЛУЗЕВОГО РІВНЯ НА 2017–2021 РОКИ Відповідно до частини п’ятої статті 5 Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Укра- їні» Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Затвердити середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності галузевого рівня на 2017– 2021 роки згідно з додатком. 2. Головним розпорядникам бюджетних коштів: враховувати затверджені цією постановою напрями під час відбору інвестиційних проектів, формування і ви- значення тематики наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, які виконуватимуть- 242 ся в межах видатків, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік, а також розроблення дер- жавних цільових програм і окремих інноваційних проектів та формування державного замовлення на підготовку фахівців відповідних спеціальностей; подавати щороку до 15 квітня Міністерству освіти і науки інформацію про результати реалізації напрямів для узагальнення та подання до 15 липня Кабінетові Міністрів України. Прем’єр-міністр України В. ГРОЙСМАН Інд. 67 Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 р. № 980 СЕРЕДНЬОСТРОКОВІ пріоритетні напрями інноваційної діяльності галузевого рівня на 2017–2021 роки I. Освоєння нових технологій транспортування енергії, впровадження енергоефективних, ресурсозберігаючих технологій, освоєння альтернативних джерел енергії 1. Освоєння нових технологій удосконалення енергетичних мереж та обладнання з урахуванням намірів їх гармонізації з енергетичною системою країн ЄС: впровадження високотехнологічного обладнання для забезпечення надійності енергопостачання та підвищен- ня ефективності роботи електричних мереж; будівництво багатоланцюгових повітряних ліній; встановлення пристроїв компенсації реактивної потужності; впровадження новітніх полімерних ізоляторів; впровадження сучасних типів дротів; будівництво кабельних ліній з ізоляцією із зшитого поліетилену; застосування елегазових розподільних пристроїв; впровадження пристроїв релейного захисту і автоматики, реклоузерів; впровадження інтелектуальних систем обліку електричної енергії; заміна застарілого електротехнічного обладнання на сучасне енергозберігаюче; впровадження технології та обладнання високоефективного нагрівання у металургійній промисловості, маши- нобудуванні з використанням альтернативних джерел енергії; використання маловитратних методів реконструкції існуючих промислово-опалювальних котлів з продовжен- ням ресурсу на 15 років; впровадження енергоефективних освітлювальних приладів; впровадження енергоефективного обладнання; впровадження енергозберігаючих технологій в металургійній та хімічній промисловості; впровадження енергоефективних двигунів та електроприводів для базових галузей економіки; створення і впровадження пристроїв для автоматизованого управління електроспоживанням у період пікових навантажень. 2. Освоєння нових технологій створення енергогенеруючих потужностей на основі когенераційних установок: освоєння технології раціонального використання електричної та теплової енергії когенераційних комбінованих фотоелектричних модулів та біогазових установок; освоєння технологій та устаткування для когенерації на твердому біопаливі; освоєння технологій та устаткування для когенерації на біогазі сміттєзвалищ і полігонів твердих побутових відходів. 3. Освоєння нових технологій отримання альтернативних видів палива: видобування та використання як альтернативних видів палива метану вугільних родовищ та газу сланцевих товщ; розвиток технологій видобування, використання та комплексної переробки торфу і бурого вугілля як альтер- нативних видів палива; розвиток технологій спалювання водовугільних сумішей як альтернативних видів палива для заміщення при- родного газу. 4. Освоєння нових технологій будівництва енергоефективних житлових та комунально-побутових будівель і приміщень: впровадження інноваційних технологій будівництва житлових будівель з близьким до нульового рівнем спо- живання енергії шляхом освоєння технологій облаштування теплової ізоляції стінових фасадів протягом календар- ного року; 243 освоєння технологій використання високоефективних світлопрозорих конструкцій з високим термічним опором теплопередачі та з локальною пасивною вентиляцією повітря; освоєння технологій забезпечення належного рівня енергетичної ефективності будівель відповідно до техніч- них регламентів, державних стандартів, норм і правил; впровадження технологій зменшення споживання енергетичних ресурсів у будівлях; освоєння технологій термомодернізації будівель із застосуванням енергогенеруючих систем та систем теплових мереж. 5. Освоєння нових технологій отримання та накопичення енергії з відновлюваних джерел: впровадження технології прогнозування обсягу виробітку електричної енергії вітровими та сонячними (фото- електричними) електростанціями для забезпечення їх роботи у складі енергосистеми; освоєння технології накопичення енергії вітро- та фотоелектричних станцій на гідроакумулювальних електро- станціях з використанням морської води; розроблення та створення нових типів вітро- та гідротурбін, які мають підвищений коефіцієнт корисної дії; освоєння технологій акумулювання теплоти протягом доби і її використання на основі твердотільних нагрі- вальних приладів. 6. Освоєння нових технологій енергоефективного спалювання різних видів палива: впровадження нових технологій спалювання різних видів палива на промислових підприємствах з метою зменшення обсягів енергії та зменшення викидів CO2; освоєння технологій та устаткування для спалювання рослинних пілет в «киплячому шарі»; освоєння технологій та устаткування для спалювання стебел соняшника і кукурудзи. 7. Освоєння нових технологій використання теплових насосів: створення технологій та устаткування із застосуванням багатоступеневих теплових насосів; створення технологій та устаткування для теплозабезпечення на основі геліотеплонасосних систем. II. Освоєння нових технологій високотехнологічного розвитку транспортної системи, ракетно-космічної галузі, авіа- і суднобудування, озброєння та військової техніки 1. Розроблення агрегатів і систем нового покоління для швидкісного та високошвидкісного залізничного транс- порту: оновлення та розвиток якісних характеристик рухомого складу, розвиток прогресивних технологій ремонту; розвиток швидкісного та високошвидкісного руху пасажирських поїздів; впровадження енергоефективних, ресурсозберігаючих технологій. 2. Розвиток транспортної логістики, розроблення та впровадження інтелектуальних та цифрових систем: розвиток транспортних коридорів шляхом освоєння та впровадження інтелектуальних транспортних систем і цифрових технологій; розроблення та впровадження геоінформаційних систем та систем інтелектуального моделювання у дорожньо- му господарстві; створення та впровадження інформаційних і навігаційних систем нового покоління та засобів захисту інфор- мації; розбудова міжнародних транспортних коридорів та модернізація інфраструктури, електрифікація окремих дільниць залізниць України; удосконалення технологій процесу перевезень. 3. Створення нових поколінь техніки і технологій в авіа-, судно- та ракетно-космічній галузі: розроблення методів удосконалення несучої здатності елементів конструкції суден на основі проведення чи- сельного аналізу їх механічної поведінки в експлуатаційних умовах; науково-технічне супроводження створення перспективних ракет-носіїв і космічних апаратів, космічних систем дистанційного зондування Землі та глобальних навігаційних супутникових систем; впровадження нових плазмових технологій і технологічного обладнання для підвищення технічного рівня і конкурентоспроможності продукції ракетно-космічної та авіаційної галузі; створення багатофункціональних технічних засобів; створення космічних ракетних комплексів з ракетою-носієм «Циклон-4» та ракетою-носієм з екологічно чистим паливом «Маяк»; створення універсальної космічної платформи з вітчизняною системою управління для використання в супут- никах дистанційного зондування Землі та проведення наукових космічних досліджень, зокрема досліджень Місяця; створення універсального автономного космічного буксира «Кречет» для доставки космічних апаратів на нав- колоземну та навколомісячну орбіту з використанням ракет-носіїв «Дніпро» і «Маяк»; створення авіаційно-космічного комплексу «Повітряний старт»; створення космічних апаратів для дистанційного зондування Землі, забезпечення космічного зв’язку, прове- дення наукових космічних досліджень, технологічних експериментів на орбіті Землі, космічних досліджень на навколомісячній орбіті та науково-освітніх експериментів; 244 створення наукових приладів для проведення космічних експериментів, перспективних агрегатів і систем для проведення досліджень навколоземного та навколомісячного простору, поверхні Землі та Місяця; створення складових частин ракет-носіїв, космічних апаратів (системи управління, ракетні двигуни, нові тех- нології та матеріали), які дадуть можливість підвищити тактико-технічні характеристики наявних та перспективних зразків ракетно-космічної техніки; створення виробництва для утилізації ракетно-космічної техніки та її елементів з урахуванням вимог міжна- родних стандартів; створення наземної інфраструктури для проведення атестації засобів дистанційного зондування Землі та валі- дації їх інформації. 4. Розвиток систем навігації та керування авіаційною, корабельною і ракетною технікою: впровадження навігації, заснованої відповідно до вимог Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО); створення національної системи геоінформаційного забезпечення та проведення моніторингу надзвичайних ситуацій як складової частини європейської (GMES) і світової (GEOSS) систем і забезпечення експлуатації її ін- формаційних сервісів заінтересованими користувачами; створення та забезпечення експлуатації загальнодержавної цифрової супутникової телекомунікаційної інфра- структури трансляції загальнонаціональних телерадіопрограм до синхронних зон ефірного цифрового телерадіо- мовлення України з використанням угруповання геостаціонарних космічних апаратів зв’язку та мовлення «Либідь»; створення системи координатно-часового та навігаційного забезпечення України з використанням інформації, отриманої від глобальних навігаційних супутникових систем інших держав, і поширенням такої інформації з ви- користанням наземних і супутникових каналів зв’язку; створення інтегрованої багатофункціональної системи здійснення контролю та проведення аналізу космічного простору; створення внутрішнього ринку космічних інформаційних послуг і продуктів дистанційного зондування Землі, супутникової навігації та супутникового зв’язку. III. Освоєння нових технологій виробництва матеріалів, їх оброблення і з’єднання, створення індустрії наноматеріалів та нанотехнологій 1. Освоєння нових технологій отримання, оброблення і застосування композиційних та функціонально-граді- єнтних матеріалів: створення композиційних та функціонально-градієнтних матеріалів для транспортних засобів з підвищеним строком використання; заміна традиційних матеріалів на композиційні та функціонально-градієнтні матеріали з метою підвищення економічності та ефективності двигунів; створення технологій, спрямованих на зниження вагових характеристик елементів конструкції транспортних засобів; створення композиційних матеріалів з інтерметалідною матрицею; створення нових полімерно вуглецевих композитів (зміцнених нанотрубками). 2. Нові прогресивні матеріали та вироби з них для підприємств військово-промислового комплексу: створення матеріалів з підвищеною жароміцністю та жаростійкістю в умовах агресивного середовища; створення матеріалів з підвищеною бронестійкістю; створення нових композиційних матеріалів для літальних апаратів і лопатей гелікоптерів; впровадження технології створення та виробництва броньованих сталей та сплавів легких металів; створення нових технологій зварювання тонкостінних корпусів; розроблення матеріалів для створення нових засобів ураження. 3. Промислове освоєння нових технологій отримання, обробки і з’єднання конструкційних, функціональних та інструментальних матеріалів: розроблення та освоєння нових легованих марок сталі для виробництва литих, кованих та прокатних виробів з високим комплексом міцнісних та в’язких властивостей, методів їх обробки та з’єднання; створення нових високоефективних інструментальних матеріалів, зокрема карбідосталі; створення «розумних» матеріалів для конструкцій, які можуть адаптуватися до умов використання; розробка нових матеріалів для електронної техніки, спінтроніки. 4. Створення індустрії нанотехнологій, наноматеріалів та виробництво продукції з них: створення матеріалів для конструкцій виробів довготривалої безпечної експлуатації; створення нанотехнологій та матеріалів на основі наноструктурних форм вуглецю; створення нанокомпозитів багатофункціонального призначення; створення сенсорів для технологій моніторингу безпеки транспорту, енергетики, у сфері медицини та навко- лишнього природного середовища. 5. Освоєння нових технологій отримання, оброблення і застосування функціональних матеріалів у біології та медицині: 245 створення нових біосумісних матеріалів і технологій виготовлення імплантатів, ендо- та екзопротезів для хі- рургії і реабілітації; створення матеріалів і технологій для припинення кровотечі, лікування ран і травматичних уражень; створення спеціалізованої апаратури та біосумісного інструментарію для різних галузей медицини; створення медичних маркерів, біосумісних носіїв та біоостеоіндукторів. 6. Створення нових матеріалів із застосуванням хімічних технологій: створення технології отримання полімерних матеріалів нового покоління; створення технології хіміко-термічної обробки перспективних матеріалів та деталей з них; створення малотоннажного хімічного синтезу речовин та матеріалів; створення енерго- та ресурсозберігаючих технологій саморозповсюджуючого синтезу; створення технології отримання ультрависокотемпературної кераміки та виробів із неї. 7. Створення і виготовлення матеріалів для виробництва, акумуляції, збереження енергії, заміщення критичних матеріалів та охорони навколишнього природного середовища: створення монокристалів та керамічних енергетичних вузлів нового покоління для електронно-променевих, лазерних та газорозрядних пристроїв електронної техніки; розвиток технологій створення накопичувачів водню на основі вуглецевих наноструктур; створення новітніх економічних теплоізоляційних матеріалів. 8. Створення матеріалів та технологій для 3D-прототипування: створення технологій отримання порошків та металевих гранул для 3D-прототипування; розробка режимів 3D-прототипування, які забезпечують оптимальний комплекс фізико-механічних характе- ристик виробів та зниження їх ваги. IV. Технологічне оновлення та розвиток агропромислового комплексу 1. Розроблення та впровадження технологій виробництва, збереження і переробки високоякісної рослинної продукції: створення енергоощадних та ресурсозберігаючих технологій вирощування сільськогосподарських культур з елементами точного землеробства; впровадження адаптивних енергоощадних екологічно чистих технологій вирощування овочевих культур; розроблення технологій вирощування та переробки біоенергетичних культур та використання їх у системі отримання біопалива; розвиток технологій вирощування рису; 2. Розроблення та впровадження технологій адаптивного ґрунтоохоронного землеробства: технологічне оновлення діагностики стану ґрунтів; створення науково обґрунтованої системи ведення землеробства, адаптованої до ґрунтово-кліматичних умов господарств різних форм власності; впровадження технології проведення моніторингу агроресурсів з використанням космічних знімків поверхні Землі; розвиток технології виробництва органо-мінеральних добрив на основі місцевих сировинних ресурсів. 3. Розроблення та впровадження новітніх біотехнологій у рослинництві, тваринництві та ветеринарії: впровадження технології ідентифікації генів морозостійкості, тривалості періоду колосіння, якості зерна пше- ниці м’якої озимої; розроблення технології отримання та використання подвоєних гаплоїдів кукурудзи, ріпаку; впровадження технології збереження генотипів буряку цукрового, рису, малопоширених сільськогосподарських рослин (in vitro); відтворення тварин з використанням біотехнологічних методів; виготовлення високоефективних ветеринарних препаратів з використанням біотехнологічних методів; формування єдиної методології оцінки стану запасів водних біоресурсів у Чорному морі. 4. Технологічне оновлення виробництва продукції скотарства та свинарства: впровадження енергоощадних екологічно безпечних технологічних процесів і технічних засобів для виробни- цтва продукції тваринництва; освоєння новітніх технологій застосування композиційних та функціональних матеріалів у тваринництві. 5. Розроблення та впровадження технологій створення високопродуктивних альтернативних джерел для отри- мання пального: проведення селекції в насінництві і розсадництві, оновлення технології вирощування та використання біоенер- гетичних культур як сировини для виробництва рідких, твердих і газоподібних видів біопалива; впровадження технології виробництва біогазу з органічних відходів рослинного та тваринного походження. 6. Розроблення та впровадження технологій виробництва діагностикумів захворювань тварин і засобів їх за- хисту, у тому числі: 246 технології отримання вітчизняних конкурентоспроможних засобів специфічної профілактики вірус-бактері- альних пневмоентеритів (парагрип, інфекційний ринотрахеїт, колібактеріоз, пастерильоз, сальмонельоз, інфекцій- на агалактія овець); технології отримання високоефективних діагностикумів африканської чуми свиней, вузликового дерматиту великої рогатої худоби та паратуберкульозу, пташиного грипу; дезінфекційних засобів, які забезпечують належний ефект за низьких температур; нових технологій утилізації продукції тваринного походження. 7. Розроблення та впровадження технологій виробництва діагностикумів захворювань рослин, у тому числі впровадження методів прогнозу фітосанітарного стану агроценозів на базі використання сучасних інформаційних технологій – геоінформаційних систем для визначення доцільності застосування засобів захисту рослин. V. Впровадження нових технологій та обладнання для якісного медичного обслуговування, лікування, фармацевтики 1. Впровадження нових технологій створення диференційованих діагностикумів для різних видів мікобакте- рій – збудників туберкульозу, у тому числі: молекулярних та клітинних технологій розроблення методів діагностики та лікування, зокрема створення ди- ференційних діагностикумів для різних видів мікобактерій – збудників туберкульозу; технології спрямованого дизайну біологічно активних речовин з протипухлинною дією та біологічно активних речовин з протитуберкульозною активністю та їх високопропускного скринінгу; отримання нових гліколіпідних антибіотиків – інгібіторів синтезу клітинної стінки бактерій та їх лікувальних форм. 2. Розроблення нових методів діагностики, лікування та профілактики найбільш поширених захворювань лю- дини, у тому числі: тест-систем для ДНК-діагностики поширених в Україні важких спадкових захворювань моногенної природи, діагностики онкологічних захворювань людини на основі РНК/ДНК-мікрочіпів; штучних еквівалентів шкіри медичного призначення з використанням клітин людини; технологій виробництва нових ферментних препаратів, а саме визначення активності діагностично та терапев- тично значущих ферментів у біологічних рідинах; ферментів вітчизняного виробництва гліколітичної та протеолітичної дії; рекомбінантного гормону росту, цитокінів та інтерферонів; рекомбінантних препаратів для лікування цукрового діабету, потенціювання пробіо- тичної дії штамів лакто- та біфідобактерій; інформаційних та телекомунікаційних технологій у медицині. VI. Широке застосування технологій більш чистого виробництва та охорони навколишнього природного середовища 1. Застосування технологій раціонального надро- та землекористування: впровадження екологічно безпечних технологій проведення гірничих робіт і обов’язкової рекультивації та екологічної реабілітації територій, порушених внаслідок провадження виробничої діяльності підприємств хімічної, гірничо-видобувної, нафтопереробної промисловості; впровадження технологій кріоконсервування з відтворення популяцій рідкісних, зникаючих та зниклих видів рослин та тварин. 2. Впровадження прогресивних технологій водозабезпечення, водокористування та водовідведення: розроблення та впровадження технологій і обладнання для одержання високоякісної питної води; впровадження новітніх технологій очищення та знезараження стічних вод. 3. Застосування технологій замкненого циклу, технологій очищення, переробки та утилізації промислових і побутових відходів: використання високоефективних ресурсозберігаючих і природоохоронних технологій; запровадження сучасних нормативів екологічної безпеки у промисловості; впровадження технологій повторного використання відходів; впровадження маловідходних, безвідходних технологій, стимулювання роздільного збирання та утилізації від- ходів; впровадження сучасних методів та технологій поводження з побутовими відходами. 4. Застосування технологій поводження з радіоактивними відходами та зменшення їх негативного впливу на навколишнє природне середовище: впровадження технології зберігання осклованих високоактивних відходів, що утворилися після переробки від- працьованого ядерного палива вітчизняних атомних електростанцій; виробництво приладів для проведення екологічного та радіаційного моніторингу. 5. Застосування технологій зменшення шкідливих викидів та скидів: розроблення та запровадження екологічно безпечних технологій та обладнання для високоякісного очищення атмосферного повітря від забруднюючих речовин; 247 заміна існуючих пилоочисних споруд на сучасні з високою ефективністю очищення; будівництво та введення в дію сучасних газоочисних установок і споруд. VII. Розвиток сучасних інформаційних, комунікаційних технологій, робототехніки 1. Розвиток інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури, впровадження новітніх інформаційних техно- логій, зокрема, грід- та хмарних технологій, комп’ютерних навчальних систем, систем електронного бізнесу: застосування національних інформаційних ресурсів, інтегрованих систем баз даних; використання комп’ютерних програмно-технічних засобів, телекомунікаційних мереж та систем, грід- та хмар- них технологій; впровадження технологій та інструментальних засобів електронного урядування; розробка та впровадження механізмів забезпечення доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, в тому числі з порушенням функцій мовлення, зору і слуху, до архітектурної, транспортної, інформа- ційної інфраструктури. 2. Розвиток систем інтелектуального моделювання для розв’язання задач у галузях економіки; обороноздат- ності держави; управління складними об’єктами в екології, біології та медицині; освіти; робототехніки та складних техногенних систем: застосування технологій та засобів виробництва програмного забезпечення; використання інформаційно-аналітичних систем, систем підтримання прийняття рішень; розроблення інформаційно-комунікаційних технологій інтелектуального управління автономними мобільними роботами багатоцільового призначення для розв’язання широкого спектра актуальних прикладних завдань. 3. Впровадження новітніх технологій захисту інформації в телекомунікаційних та інформаційних системах різного призначення, у тому числі технологій та засобів захисту інформації. 4. Розвиток технологій довгострокового зберігання інформації та управління «великими даними» (big data), у тому числі технологій, системи та засобів оброблення, зберігання і передавання цифрової інформації. 5. Розробка та стандартизація технологій зв’язку п’ятого покоління – 5G, у тому числі інтерфейсу 5G-технологій, та створення програмного забезпечення для їх функціонування. 6. Розвиток та впровадження систем Інтернету речей, у тому числі: технологій ідентифікації об’єктів; технологій обміну інформацією між пристроями та об’єктами; розробка систем захисту елементів Інтернету речей від несанкціонованого втручання. 7. Освоєння технологій квантових обчислень: розроблення та запровадження технологій квантових обчислень шляхом розв’язання інженерних проблем створення кубітів, здатних довгий час зберігати «переплутаний» квантовий стан, що не залежить від зовнішніх впливів; створення на основі кубітів великих когерентних систем з надпотужними обчислювальними можливостями; розроблення для квантових комп’ютерів елементів з вищою, ніж у кубітів, розмірністю; розроблення методів генерації та детектування некласичних станів в оптичному та мікрохвильовому діапазонах; розроблення ефективних методів неруйнівного вимірювання та керування ними, створення ліній зв’язку, за- хищених від підслуховування. 8. Розвиток та впровадження систем штучного інтелекту, у тому числі: нових інтелектуальних технологій транспорту (безпілотні автомобільні засоби, управління і планування транс- портними потоками у місті); технологій, алгоритмів і програмно-технічних засобів інтелектуальних сервісів побутового, медичного, соці- ального призначення; інтелектуальних систем військового призначення (солдат майбутнього, мобільні роботи для розмінування, інтелектуальні системи керування озброєнням); інтелектуальних систем керування автономними роботами та робототехнічними комплексами; інтелектуальних систем підтримки прийняття рішень в умовах невизначеності; систем розпізнавання образів (технічного зору, мовлення тощо); інтелектуальних веб-технологій, хмарних обчислень. 248 КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 17 вересня 2003 р. № 1474 Київ ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОРЯДКУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ І ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ Зміни до Постанови див. в Постанові КМ № 1315 від 05.10.2004 Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 650 від 28.07.2010 № 573 від 06.06.2012 № 781 від 23.09.2015 Відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність» Кабінет Міністрів України постановляє: Затвердити Порядок державної реєстрації інноваційних проектів і ведення Державного реєстру інноваційних проектів (додається). Прем’єр-міністр України В. ЯНУКОВИЧ Інд. 28 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2003 р. № 1474 ПОРЯДОК державної реєстрації інноваційних проектів і ведення Державного реєстру інноваційних проектів (У тексті Порядку слово «МОН» замінено словом «Комітет» у відповідному відмінку згідно з Постановою КМ № 650 від 28.07.2010) (У тексті Порядку слово «Комітет» у всіх відмінках замінено словом «Держінформнауки» згідно з Постано- вою КМ № 573 від 06.06.2012) (У тексті Порядку слова «МОНмолодьспортом за поданням Держінформнауки» і «Держінформнауки» замі- нено словом «МОН» згідно з Постановою КМ № 781 від 23.09.2015) 1. Згідно з цим Порядком проводиться державна реєстрація інноваційних проектів, ведеться Державний реєстр інноваційних проектів (далі – Реєстр) та публікується інформація про інноваційні проекти в офіційному бюлетені МОН. (Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 650 від 28.07.2010, № 573 від 06.06.2012) 2. Суб’єкт інноваційної діяльності, який заявляє інноваційний проект на державну реєстрацію, подає до МОН такі документи: (Абзац перший пункту 2 в редакції Постанови КМ № 573 від 06.06.2012) 1) заяву про розгляд інноваційного проекту за формою, затвердженою МОН; (Підпункт 1 пункту 2 в редакції Постанови КМ № 573 від 06.06.2012) 2) інноваційний проект за формою, затвердженою МОН, прошитий, пронумерований, засвідчений підписом і скріплений печаткою заявника; (Підпункт 2 пункту 2 в редакції Постанови КМ № 573 від 06.06.2012) 3) бізнес-план інноваційного проекту на паперовому та електронному носіях; (Підпункт 4 пункту 2 виключено на підставі Постанови КМ № 573 від 06.06.2012) 5) фізична особа, крім того, – копію документа, що посвідчує особу, та копію довідки про присвоєння іденти- фікаційного номера; 249 (Підпункт 5 пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 573 від 06.06.2012) (Підпункт 6 пункту 2 виключено на підставі Постанови КМ № 573 від 06.06.2012) Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в поданих документах, покладається на заявника. 3. Рішення про державну реєстрацію інноваційного проекту приймається МОН на підставі висновку організа- ції з проведення експертизи інноваційних проектів (далі – експертна організація). (Пункт 3 в редакції Постанови КМ № 573 від 06.06.2012) 4. Подані згідно з пунктом 2 цього Порядку документи розглядаються у підрозділі, визначеному МОН для кваліфікування інноваційних проектів (далі – установа). 5. Установа проводить перевірку комплектності документів, зазначених у пункті 2 цього Порядку, обліковує їх у спеціальному журналі, видає заявнику письмове підтвердження факту одержання документів та передає завірені в установленому порядку копії зареєстрованих документів до експертної організації. Заявник для проведення експертизи має право запропонувати експертну організацію, яка має право на прове- дення наукової і науково-технічної експертизи. У разі коли документи подано не в повному обсязі, МОН повертає їх заявнику протягом п’яти робочих днів з моменту реєстрації із зазначенням причини повернення. (Пункт 5 в редакції Постанови КМ № 573 від 06.06.2012) 6. Експертиза інноваційного проекту проводиться експертною організацією відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну експертизу» та порядку, затвердженого МОН, за рахунок коштів заявника у строк, визначений договором про її проведення. (Пункт 6 в редакції Постанови КМ № 573 від 06.06.2012) 7. Експертна організація складає за результатами експертизи висновок, оригінал якого надсилається установі, а копія – заявникові. Висновок експертної організації чинний протягом строку, визначеного договором про проведення експертизи. (Пункт 7 в редакції Постанови КМ № 573 від 06.06.2012) 8. У разі позитивного висновку експертизи установа протягом місяця після його надходження з експертної організації розглядає інноваційний проект та готує рішення про кваліфікування його інноваційним або пріоритет- ним інноваційним затверджується наказом МОН. (Абзац перший пункту 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 573 від 06.06.2012) (Абзац другий пункту 8 виключено на підставі Постанови КМ № 573 від 06.06.2012) 9. У разі виявлення під час проведення експертизи інноваційного проекту порушень, які могли вплинути на її повноту та достовірність результатів, установа готує рішення стосовно проведення повторної експертизи, про що заявнику повідомляється в десятиденний строк з моменту прийняття відповідного рішення, затвердженого наказом МОН. Повторна експертиза проводиться за кошти експертної організації. 10. Порушеннями під час проведення експертизи є: створення для окремих експертів, груп експертів та експертних рад умов, що спричиняють необ’єктивне про- ведення експертизи; залучення до експертизи посадових осіб та фахівців, безпосередньо заінтересованих в її результатах; фальсифікація висновків експертизи. 11. За наявності позитивного висновку експертної організації МОН у п’ятиденний строк приймає рішення про кваліфікування проекту як інноваційного або пріоритетного інноваційного та проводить його державну реєстрацію і вносить проект до Реєстру, який ведеться на паперовому та електронному носіях і складається з кваліфікаційних розділів – «Інноваційні проекти» та «Пріоритетні інноваційні проекти». (Пункт 11 в редакції Постанови КМ № 573 від 06.06.2012) 12. Одночасно з внесенням інноваційного (пріоритетного інноваційного) проекту до Реєстру МОН видає за- явнику свідоцтво про державну реєстрацію інноваційного проекту або про державну реєстрацію пріоритетного інноваційного проекту за формою згідно з додатками 1 і 2. 13. Факт видачі МОН свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного (пріоритетного інноваційного) про- екту фіксується у спеціальному журналі та засвідчується підписом особи, яка видала, і особи, яка одержала сві- доцтво. 14. У триденний строк після видачі свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного (пріоритетного іннова- ційного) проекту МОН надсилає до ДФС копію свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного (пріоритетного інноваційного) проекту. (Пункт 14 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 781 від 23.09.2015) 15. У десятиденний строк після видачі свідоцтва про державну реєстрацію пріоритетного інноваційного про- екту, згідно з яким передбачається ввезення на митну територію України товарів, необхідних для його виконання, МОН надсилає ДФС копію цього свідоцтва, пріоритетний інноваційний проект, номенклатуру товарів, необхідних для його виконання, з інформацією про обсяги їх ввезення на митну територію України. (Пункт 15 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 781 від 23.09.2015) 250 16. Інформація про внесення інноваційного (пріоритетного інноваційного) проекту до Реєстру публікується протягом місяця в офіційному бюлетені МОН і включає такі відомості: назву зареєстрованого інноваційного (пріоритетного інноваційного) проекту; номер у Реєстрі та дату державної реєстрації інноваційного (пріоритетного інноваційного) проекту; для юридичної особи – найменування виконавця інноваційного (пріоритетного інноваційного) проекту, код згідно з ЄДРПОУ та юридичну адресу; для фізичної особи – прізвище, ім’я та по батькові виконавця інноваційного (пріоритетного інноваційного) проекту, його громадянство; розділ Реєстру, до якого внесено проект; строк дії свідоцтва про реєстрацію інноваційного (пріоритетного інноваційного) проекту. 17. Особливості державної реєстрації інноваційного проекту, на який поширюється дія Закону України «Про державну таємницю», визначаються згідно з частиною дванадцятою статті 13 Закону України «Про інноваційну діяльність». 18. Свідоцтво про державну реєстрацію інноваційного (пріоритетного інноваційного) проекту є чинним про- тягом семи років після дати його видачі. Після закінчення цього строку державна реєстрація і відповідний запис у реєстрі анулюються за рішенням МОН, затвердженим відповідним наказом. Інформація про це публікується в офіційному бюлетені МОН. (Пункт 18 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 650 від 28.07.2010) 19. У разі негативного висновку експертизи інноваційного проекту або коли у поданих згідно з пунктом 2 цьо- го Порядку документах наведено недостовірні відомості, установа готує рішення про вмотивовану відмову в ре- єстрації інноваційного проекту, яке затверджується наказом МОН, та у триденний строк повідомляє про це за- явника. У разі незгоди з таким рішенням заявник може повторно звернутися до МОН з клопотанням про його перегляд, яке повинне бути розглянуто в місячний строк. 20. Перегляд рішення про відмову в державній реєстрації інноваційного проекту може бути здійснено у разі усунення заявником недоліків та порушень, виявлених під час експертизи або кваліфікування, і внесення відповід- них змін до інноваційного проекту. Інноваційний проект, до якого внесено зміни, підлягає реєстрації згідно з цим Порядком. 21. Анулювання МОН державної реєстрації інноваційного (пріоритетного інноваційного) проекту та запису про реєстрацію у Реєстрі до закінчення строку дії свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного (пріоритет- ного інноваційного) проекту здійснюється за результатами аналізу даних моніторингу виконання інноваційного (пріоритетного інноваційного) проекту на підставі рішення, затвердженого наказом МОН. (Абзац перший пункту 21 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 573 від 06.06.2012) Моніторинг виконання інноваційного (пріоритетного інноваційного) проекту проводиться МОН щороку по- чинаючи від дати його реєстрації згідно з відповідним порядком, затвердженим МОН. (Абзац другий пункту 21 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 573 від 06.06.2012) Анулювання державної реєстрації проекту здійснюється у разі невиконання запланованих показників іннова- ційного (пріоритетного інноваційного) проекту. (Абзац третій пункту 21 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 573 від 06.06.2012) 22. Про анулювання державної реєстрації інноваційного (пріоритетного інноваційного) проекту до закінчення строку дії свідоцтва про його державну реєстрацію МОН повідомляє виконавця інноваційного (пріоритетного ін- новаційного) проекту та ДФС у триденний строк. (Абзац перший пункту 22 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 781 від 23.09.2015) У разі анулювання державної реєстрації пріоритетного інноваційного проекту, згідно з яким передбачено вве- зення на митну територію України товарів, необхідних для його виконання, МОН інформує про це ДФС у триден- ний строк. (Абзац другий пункту 22 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 781 від 23.09.2015) 23. Спори, пов’язані з реєстрацією, відмовою в реєстрації або анулюванням рішення про державну реєстрацію інноваційного (пріоритетного інноваційного) проекту, розглядаються відповідно до законодавства. Зразок Додаток 1 до Порядку СВІДОЦТВО про реєстрацію інноваційного проекту (Додаток 1 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 650 від 28.07.2010, № 573 від 06.06.2012, № 781 від 23.09.2015) 251 Зразок Додаток 1 до Порядку МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ СВІДОЦТВО про реєстрацію інноваційного проекту № ____________ Серія ____________ м. Київ Інноваційний проект ___________________________________________________________________________ (назва) ______________________________________________________________________________________________ занесено до Державного реєстру інноваційних проектів на підставі рішення про кваліфікування проекту інно- ваційним, затвердженого наказом МОН __________________ ____________________________________________ _________________________________________________________________________________ (номер і дата затвердження наказу) Строк виконання проекту _______________________________________________________________________ (дата початку і закінчення) ______________________________________________________________________________________________ Виконавець проекту ____________________________________________________________________________ (для юридичної особи – найменування, юридична адреса, код згідно з ЄДРПОУ; ______________________________________________________________________________________________ для фізичної особи – прізвище, ім’я та по батькові, громадянство, номер і дата видачі документа, що посвідчує особу) Інноваційний продукт (продукція) за проектом _____________________________________________________ _____________________________________________________________ ________________________________ Це Свідоцтво є підставою для надання державної підтримки у реалізації інноваційного проекту згідно із стат- тями 17, 19 (частина 4), 20 (частини 4 і 7) Закону України «Про інноваційну діяльність». _____________________ 20__ р. (дата видачі) Міністр освіти і науки ____________ ___________________ (підпис) (ініціали та прізвище) М. П. (Додаток 1 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 650 від 28.07.2010, № 573 від 06.06.2012, № 781 від 23.09.2015) Зразок Додаток 2 до Порядку СВІДОЦТВО про реєстрацію пріоритетного інноваційного проекту (Додаток 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 650 від 28.07.2010, № 573 від 06.06.2012, № 781 від 23.09.2015) Зразок Додаток 2 до Порядку МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ СВІДОЦТВО про реєстрацію пріоритетного інноваційного проекту № ____________ Серія ____________ м. Київ Пріоритетний інноваційний проект _______________________________________________________________ (назва) ______________________________________________________________________________________________ 252 занесено до Державного реєстру інноваційних проектів на підставі рішення про кваліфікування проекту пріо- ритетним інноваційним, затвердженого наказом МОН __________________________________________________ _____________________________________________________________________________________________. (номер і дата затвердження наказу) Пріоритетний інноваційний проект відповідає середньостроковому пріоритетному напряму інноваційної ді- яльності загальнодержавного рівня __________________________________________________________________ (назва) _____________________________________________________, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Строк виконання проекту ______________________________________________________________________. (дата початку і закінчення) Виконавець проекту ____________________________________________________________________________ (для юридичної особи – найменування, юридична адреса, код згідно з ЄДРПОУ; _____________________________________________________________________________________________ для фізичної особи – прізвище, ім’я та по батькові, громадянство, номер і дата видачі документа, що посвідчує особу) Інноваційний продукт (продукція) за проектом ______________________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________________ Це Свідоцтво є підставою для надання державної підтримки у реалізації пріоритетного інноваційного проекту згідно із статтями 17, 19 (частина 4), 20 (частини 4 і 7) Закону України «Про інноваційну діяльність». _____________________20__ р. (дата видачі) Міністр освіти і науки ____________ ___________________ (підпис) (ініціали та прізвище) (Додаток 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 650 від 28.07.2010, № 573 від 06.06.2012, № 781 від 23.09.2015) МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ І ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ НАКАЗ 13.03.2013 № 243 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 березня 2013 р. за № 437/22969 ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ ТА ФОРМИ ВИСНОВКУ ЗА ЇЇ РЕЗУЛЬТАТАМИ Відповідно до пункту 3 Порядку проведення державної експертизи інвестиційних проектів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2011 року № 701, НАКАЗУЮ: 1. Затвердити такі, що додаються: Методику проведення державної експертизи інвестиційних проектів; форму висновку за результатами проведення державної експертизи інвестиційних проектів. 2. Директору департаменту інвестиційно-інноваційної політики та розвитку державно-приватного партнерства Коваленку В. М. забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому законодавством порядку. 253 3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. 4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра економічного розвитку і торгівлі України Максюту А. А. Міністр економічного розвитку і торгівлі України І. М. Прасолов ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 13.03.2013 № 243 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 березня 2013 р. за № 437/22969 МЕТОДИКА проведення державної експертизи інвестиційних проектів I. Загальні положення 1.1. Відповідно до цієї Методики проводиться експертиза інвестиційних проектів, що реалізуються із залучен- ням бюджетних коштів, коштів державних підприємств, установ і організацій, а також за рахунок кредитів, наданих під державні гарантії (далі – державна експертиза). 1.2. Ця Методика застосовується при проведенні державної експертизи центральними органами виконавчої влади, які реалізують державну політику у сфері, якої стосується інвестиційний проект, або Радою міністрів Авто- номної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в разі, коли інвестиційний проект стосується розвитку відповідного регіону (далі – органи, що проводять державну екс- пертизу). 1.3. У цій Методиці терміни вживаються у значенні, наведеному в Порядку проведення державної експертизи інвестиційних проектів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2011 року № 701 (далі – Порядок). II. Процедура (стадії) проведення державної експертизи 2.1. Проведення державної експертизи передбачає експертне дослідження, перевірку техніко-економічних роз- рахунків, аналіз і оцінку інвестиційного проекту та підготовку обґрунтованого висновку державної експертизи. 2.2. Процедура проведення державної експертизи складається з трьох стадій: підготовчої, основної та заключ- ної. 2.3. На підготовчій стадії проведення державної експертизи здійснюється перевірка складу документації, яка подається до органу, що проводить державну експертизу, на відповідність вимогам пункту 4 Порядку. У разі коли інвестиційний проект не відповідає Формі інвестиційного проекту, для реалізації якого може нада- ватися державна підтримка, затвердженій наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 19 червня 2012 року № 724, зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 02 серпня 2012 року за № 1310/21622 (далі – Форма), та/або документи подано не в повному обсязі згідно з пунктом 4 Порядку, орган, що проводить експертизу, повертає їх замовнику протягом п’яти робочих днів від дати їх надходження до органу, що проводить державну експертизу. 2.4. Основна стадія проведення державної експертизи передбачає: 2.4.1. Отримання органом, що проводить державну експертизу, експертного висновку за результатами прове- деної Міністерством економічного розвитку і торгівлі України оцінки економічної ефективності інвестиційного проекту відповідно до Порядку та критеріїв оцінки економічної ефективності проектних (інвестиційних) пропо- зицій та інвестиційних проектів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2012 року № 684. 2.4.2. Визначення актуальності інвестиційного проекту. При визначенні актуальності інвестиційного проекту аналізується відповідність проекту: стратегічним програмним документам держави; пріоритетним напрямам структурної перебудови економіки; напрямам, визначеним концепцією (програмою) розвитку відповідної галузі; визначеним законодавством напрямам пріоритетного інвестування; тенденціям розвитку ринку і попиту на товар (послуги), виробництво (надання) якого (яких) передбачається інвестиційним проектом. 254 Під час проведення такого аналізу розглядаються: мета інвестиційного проекту та механізми її досягнення; проблеми, які будуть розв’язані внаслідок реалізації інвестиційного проекту, та результати, які планується до- сягти; стан конкурентного середовища, ступінь задоволення попиту на продукцію (товари, послуги), виробництво (надання) якої (яких) передбачається інвестиційним проектом, ринки збуту. Результатом проведеного аналізу є обґрунтоване узагальнене судження за одним з нижченаведених варіантів: інвестиційний проект є актуальним; інвестиційний проект є неактуальним. 2.4.3. Визначення соціальної спрямованості інвестиційного проекту. При визначенні соціальної спрямованості інвестиційного проекту аналізується можливість розв’язання соці- альних проблем та наявність позитивних соціальних ефектів, пов’язаних з реалізацією інвестиційного проекту. Соціальні ефекти можуть виявлятися (і відповідно аналізуватися) в національному, галузевому та регіональ- ному масштабах. Позитивні соціальні ефекти від реалізації інвестиційного проекту можуть виявлятися в його потенційному впливі на: оптимізацію мережі соціальної інфраструктури з урахуванням під час будівництва нових об’єктів (їх перепро- філювання) показника фактичного забезпечення об’єктами соціального призначення на одного мешканця відпо- відної адміністративно-територіальної одиниці порівняно із середньою в регіоні; кількість збережених або новостворених робочих місць; покращення умов роботи працівників; зміну структури виробничого персоналу; збільшення обсягів реалізації товарів (робіт, послуг); підвищення рівня забезпечення населення житлом; поліпшення культурно-побутових умов населення; поліпшення стану здоров’я населення; доступність для населення послуг на безоплатній основі; економію вільного часу; підвищення рівня і якості освіти та її доступності для населення; підвищення творчого і професійного потенціалу населення, розширення можливостей духовного розвитку особистості; збереження і розвиток науково-технічного потенціалу, упровадження інновацій. У разі наявності позитивних соціальних ефектів та відсутності негативних соціальних наслідків проект ува- жається соціально спрямованим. Результатом проведеного аналізу є обґрунтоване узагальнене судження за одним з нижченаведених варіантів: інвестиційний проект є соціально спрямованим та в результаті його реалізації досягається позитивний соці- альний ефект; інвестиційний проект не є соціально спрямованим та/або в результаті його реалізації не досягається позитивний соціальний ефект. 2.4.4. Визначення ефективності використання бюджетних коштів. Основним показником оцінки ефективності інвестиційних проектів, які передбачають державну підтримку, є бюджетний ефект (Б). Для року (t) здійснення проекту річний бюджетний ефект (Бt) визначається як перевищення доходів відповідного бюджету (Дt) над витратами (Вt) унаслідок реалізації проекту за такою формулою: Бt = Д t – Вt. Показники бюджетної ефективності розраховуються на підставі визначення потоку бюджетних коштів. Бюджетний ефект (Б) за весь період реалізації проекту розраховується як сума дисконтованих річних бюджет- них ефектів. До надходжень для розрахунку бюджетної ефективності належать: надходження від податків, зборів та інших обов’язкових платежів; кошти від сплати за отримання ліцензій, проведення конкурсів і тендерів на розвідку, будівництво та експлуа- тацію об’єктів; погашення кредитів, виданих з відповідного бюджету; плата за надання кредиту та/або державної гарантії виконання зобов’язань юридичних осіб – резидентів; дивіденди. До видатків бюджетних коштів належить надання: коштів для викупу державою акцій додаткових емісій або внесення додаткових вкладів до статутних капіталів господарських товариств, у яких державі належать корпоративні права; компенсації сум відсоткових ставок за користування кредитом; бюджетних коштів на безоплатній основі; 255 бюджетних дотацій, пов’язаних з проведенням певної цінової політики і забезпеченням дотримання певних соціальних пріоритетів. Ефективність витрачання бюджетних коштів може аналізуватися для державного бюджету в цілому або бю- джетів різних рівнів. Результатом проведеного аналізу є обґрунтоване узагальнене судження за одним з нижченаведених варіантів: використання бюджетних коштів є ефективним (Б > 0); використання бюджетних коштів є неефективним (Б < 0). Показники бюджетної ефективності інвестиційного проекту наводяться у висновку експертизи. 2.4.5. Визначення достовірності техніко-економічних розрахунків інвестиційного проекту. Визначення достовірності техніко-економічних розрахунків здійснюється шляхом: аналізу вихідних даних (припущень) у частині їх реалістичності; перевірки правильності формул, арифметичних дій; перевірки відповідності інтерпретування. Результатом проведеного аналізу є обґрунтоване узагальнене судження за одним з нижченаведених варіантів: техніко-економічні розрахунки є достовірними; техніко-економічні розрахунки є недостовірними або потребують уточнення. У разі виявлення недостовірності техніко-економічних розрахунків або необхідності їх уточнення у висновку експертизи надаються чітко сформульовані зауваження та пропозиції щодо можливості їх усунення. 2.4.6. Визначення обґрунтованості обсягу і форми надання державної підтримки для реалізації інвестиційного проекту. Обґрунтованість обсягу і форми надання державної підтримки для реалізації інвестиційного проекту визна- чається шляхом: порівняльного аналізу показників ефективності від реалізації інвестиційного проекту як за наявності держав- ної підтримки, так і без неї; аналізу можливості реалізації інвестиційного проекту при наданні іншої форми державної підтримки. Обґрунтуванням неможливості реалізації інвестиційного проекту без державної підтримки може бути хоча б одна з таких підстав: необхідність створення чи реконструкції в межах реалізації проекту об’єктів, які перебувають в державній або комунальній власності; від’ємне значення чистого дисконтованого доходу проекту, розрахованого без урахування використання дер- жавної підтримки; неможливість залучення позикових фінансових ресурсів з причини тривалого строку окупності проекту. Результатом проведеного аналізу є обґрунтоване узагальнене судження за одним з нижченаведених варіантів: обсяг і форма надання державної підтримки є обґрунтованими; обсяг і форма надання державної підтримки є необґрунтованими або недостатньо обґрунтованими. У разі необґрунтованості або недостатньої обґрунтованості обсягу і форми надання державної підтримки для реалізації інвестиційного проекту у висновку експертизи надаються чітко сформульовані зауваження та пропозиції щодо їх усунення. 2.4.7. Визначення наявності належного кадрового, матеріально-технічного забезпечення для реалізації інвес- тиційного проекту. При визначенні наявності належного кадрового, матеріально-технічного забезпечення для реалізації інвести- ційного проекту враховуються: технологічний або науково-технічний рівень інвестиційного проекту; доступність технологій, необхідних для його реалізації; наявність виробничих потужностей, необхідність їх модернізації, реконструкції чи створення; доступність сировини та ресурсів, обладнання та устаткування, необхідних для реалізації інвестиційного проекту; забезпеченість кваліфікованим персоналом; можливість залучення консультантів, радників, експертів тощо. Результатом проведеного аналізу є обґрунтоване узагальнене судження за одним з нижченаведених варіантів: належне кадрове та матеріально-технічне забезпечення для реалізації інвестиційного проекту наявне; кадрове та/або матеріально-технічне забезпечення для реалізації інвестиційного проекту не є достатнім. У разі виявлення недостатності кадрового та/або матеріально-технічного забезпечення для реалізації інвести- ційного проекту у висновку експертизи надається відповідне обґрунтування. 2.4.8. Визначення узгодженості екологічних, економічних і соціальних інтересів. При визначенні екологічних інтересів аналізуються: вплив реалізації інвестиційного проекту на навколишнє природне середовище; наявність чи відсутність споруд, устаткування, пристроїв для очищення викидів і скидів або їх знешкодження; супроводження інвестиційного проекту впровадженням ресурсозберігаючих технологій; 256 заходи з контролю та зменшення потенційно можливих негативних наслідків реалізації інвестиційного про- екту на навколишнє природне середовище. Для визначених законодавством видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, обов’язковим є здійснення державної екологічної експертизи, висновок якої додається замовником до інвестицій- ного проекту (пункт 1.8 Форми). Узгодженість з економічними та соціальними інтересами визначається шляхом оцінки витрат на природоохо- ронні заходи, аналізу місця розташування забудови і наявності ризиків для населення при його створенні та/або функціонуванні тощо. Результатом проведеного аналізу є обґрунтоване узагальнене судження за одним з нижченаведених варіантів: екологічні, економічні та соціальні інтереси узгоджуються; екологічні, економічні та соціальні інтереси не узгоджуються. У разі виявлення неузгодженостей екологічних, економічних та соціальних інтересів у висновку експертизи викладається їх суть. 2.4.9. Визначення відповідності інвестиційного проекту вимогам законодавства. Аналізується інвестиційний проект на відповідність актам законодавства у сферах інвестиційної, господарської, містобудівної діяльності, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, поводження з від- ходами, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки тощо. Результатом проведеного аналізу є обґрунтоване узагальнене судження за одним з нижченаведених варіантів: інвестиційний проект відповідає вимогам законодавства і може бути реалізований; інвестиційний проект не відповідає вимогам законодавства і не може бути реалізований. У разі виявлення невідповідностей інвестиційного проекту вимогам законодавства, зокрема нормативам з пи- тань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, по- жежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, у висновку експертизи викладається їх суть з посиланням на акти законодавства та відповідним обґрунтуванням. 2.5. Заключна стадія державної експертизи передбачає: 2.5.1. Узагальнення результатів експертних досліджень, підготовку висновку експертизи за встановленою формою. 2.5.2. Зведення підготовлених висновків державної експертизи до трьох можливих варіантів з урахуванням вимог пункту 8 Порядку: позитивний висновок експертизи, яким рекомендується реалізація інвестиційного проекту; позитивний висновок експертизи, яким рекомендується реалізація інвестиційного проекту з урахуванням за- уважень та пропозицій щодо необхідності внесення до проекту змін, які не потребують істотного доопрацювання, не пов’язані з додатковими витратами і можуть бути враховані в робочому порядку; негативний висновок експертизи, який містить чітко сформульовані та обґрунтовані зауваження, урахування яких потребує істотного доопрацювання інвестиційного проекту, або обґрунтування неможливості реалізації ін- вестиційного проекту. Директор департаменту інвестиційно-інноваційної політики та розвитку державно-приватного партнерства В. М. Коваленко ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 13.03.2013 № 243 ВИСНОВОК за результатами проведення державної експертизи інвестиційних проектів ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 13.03.2013 № 243 Форма ВИСНОВОК за результатами проведення державної експертизи інвестиційних проектів від ___ ___________ 20__ року № _______ 257 Підготовлений: ________________________________________________________________________________ (повне найменування органу, який провів експертизу) Виданий: _____________________________________________________________________________________ (повне найменування замовника, його місцезнаходження та код за ЄДРПОУ) Об’єкт експертизи: _____________________________________________________________________________ (назва інвестиційного проекту, поданого для проведення державної експертизи) Розроблений: __________________________________________________________________________________ (найменування, місцезнаходження, код за ЄДРПОУ (прізвище, ім`я, по батькові, _________________________________________________________________________________________ місце проживання) особи, яка є розробником інвестиційного проекту) Перелік документів, які були надані органу, що проводить державну експертизу інвестиційного проекту: ____ ______________________________________________________________________________________________ (найменування документів та їх реквізити) _________________________________________________________________________________________ Потреба в інвестиціях ______________________________________________________________________ (тис. гривень) _________________________________________________________________________________________ (зазначається загальний обсяг інвестицій, необхідний для реалізації _________________________________________________________________________________________ інвестиційного проекту, у тому числі обсяг державної підтримки) 1. Результати оцінки економічної ефективності інвестиційного проекту: ________________________________ _________________________________________________________________________________________ (дата та номер експертного висновку за результатами проведеної Міністерством економічного _________________________________________________________________________________________ розвитку і торгівлі України оцінки економічної ефективності інвестиційного проекту, _________________________________________________________________________________________ позитивний/негативний) Показники економічної ефективності інвестиційного проекту: чиста приведена вартість _______________________ (тис. гривень); внутрішня норма дохідності _______________________ (відсотків); дисконтований період окупності _______________________ (років); індекс прибутковості _______________________________________ . 2. Актуальність інвестиційного проекту: ___________________________________________________________ (зазначається, чи є інвестиційний проект _________________________________________________________________________________________ актуальним/неактуальним, та надається відповідне обґрунтування. У разі визначення _________________________________________________________________________________________ інвестиційного проекту неактуальним він не може бути рекомендований до реалізації) 3. Соціальна спрямованість інвестиційного проекту: ________________________________________________ (надається висновок щодо _________________________________________________________________________________________ соціальної спрямованості інвестиційного проекту із зазначенням позитивних _________________________________________________________________________________________ соціальних ефектів, які передбачається досягти в результаті його реалізації) 4. Ефективність використання бюджетних коштів: __________________________________________________ (наводяться показники _________________________________________________________________________________________ бюджетної ефективності інвестиційного проекту, розраховані для державного бюджету в цілому _________________________________________________________________________________________ або бюджетів різних рівнів) 5. Достовірність техніко-економічних розрахунків: __________________________________________________ (надається висновок щодо 258 _________________________________________________________________________________________ достовірності техніко-економічних розрахунків. У разі виявлення їх недостовірності надаються _________________________________________________________________________________________ чітко сформульовані зауваження та пропозиції щодо можливості їх усунення) 6. Обґрунтованість обсягу і форми надання державної підтримки для реалізації інвестиційного проекту: ____ _________________________________________________________________________________________ (надається висновок щодо достатності обґрунтування) _________________________________________________________________________________________ обсягу та форми надання державної підтримки для реалізації інвестиційного проекту. У разі _________________________________________________________________________________________ необґрунтованості або недостатньої обґрунтованості надаються чітко _________________________________________________________________________________________ сформульовані зауваження та пропозиції щодо їх усунення) 7. Наявність належного кадрового, матеріально-технічного забезпечення для реалізації інвестиційного про- екту: ____________________________________________________________________________________________ (надається висновок щодо достатності _________________________________________________________________________________________ кадрового, матеріально-технічного забезпечення для реалізації _________________________________________________________________________________________ інвестиційного проекту. У разі виявлення недостатності кадрового та/або _________________________________________________________________________________________ матеріально-технічного забезпечення надається відповідне обґрунтування) 8. Визначення узгодженості екологічних, економічних і соціальних інтересів: ___________________________ _________________________________________________________________________________________ (надається висновок щодо узгодженості екологічних, економічних і соціальних _________________________________________________________________________________________ інтересів. У разі виявлення неузгодженостей між ними викладається їх суть) 9. Відповідність інвестиційного проекту вимогам законодавства: ______________________________________ _________________________________________________________________________________________ (зазначається, чи відповідає інвестиційний проект вимогам законодавства, у тому _________________________________________________________________________________________ числі нормативам з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя _________________________________________________________________________________________ населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, _________________________________________________________________________________________ ядерної та радіаційної безпеки. У разі виявлення невідповідності інвестиційного _________________________________________________________________________________________ проекту вимогам законодавства викладається її суть з посиланням на акти _________________________________________________________________________________________ законодавства та відповідним обґрунтуванням) Узагальнений висновок: позитивний: __________________________________________________________________________________ (рекомендується реалізація інвестиційного проекту. За потреби _________________________________________________________________________________________ надаються зауваження та пропозиції щодо внесення до проекту змін, які не потребують _________________________________________________________________________________________ істотного доопрацювання, не пов’язані з додатковими витратами і можуть бути _________________________________________________________________________________________ враховані в робочому порядку) або негативний: ___________________________________________________________________________________ (надаються чітко сформульовані та обґрунтовані зауваження, урахування яких 259 _________________________________________________________________________________________ потребує істотного доопрацювання інвестиційного проекту, або обґрунтування _________________________________________________________________________________________ неможливості реалізації інвестиційного проекту _________________________ _______________ _________________________ (посада) (підпис) (ініціали та прізвище) М. П. Директор департаменту інвестиційно-інноваційної політики та розвитку державно-приватного партнерства В. М. Коваленко МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАКАЗ 07.11.2000 № 522 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2000 р. за № 946/5167 ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1352 від 30.11.2012 Наказами Міністерства освіти і науки № 380 від 31.03.2015 № 994 від 11.07.2017) Відповідно до п.3 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого Указом Президента України від 07.06.2000 № 773/2000, з метою встановлення порядку здійснення інноваційної освітньої діяльнос- ті НАКАЗУЮ: 1. Затвердити Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності (додається). 2. Структурним підрозділам Міністерства освіти і науки України, Міністерству освіти Автономної Республіки Крим, Головному управлінню освіти і науки Київської міської державної адміністрації, управлінням освіти і науки обласних, Севастопольської міської державних адміністрацій, ректорам, директорам вищих навчальних закладів, закладів післядипломної освіти забезпечити організацію інноваційної освітньої діяльності, у тому числі розпочатої на підставі Положення про експериментальний педагогічний майданчик, відповідно до норм цього Положення. 3. Наказ Міністерства освіти України від 25.11.99 № 399 «Про затвердження Положення про порядок здійснен- ня інноваційної освітньої діяльності» скасувати як такий, що не пройшов державної реєстрації у Міністерстві юстиції України. 4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Огнев’юка В. О. Міністр В. Г. Кремень 260 ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 07.11.2000 № 522 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки України 11.07.2017 № 994) Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2000 р. за № 946/5167 ПОЛОЖЕННЯ про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності І. Загальні положення 1. Це Положення визначає порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності у системі освіти. 2. Інноваційною освітньою діяльністю у системі освіти є діяльність, що спрямована на розроблення й викорис- тання у сфері освіти результатів наукових досліджень та розробок. 3. Інноваційним освітнім продуктом є результат науково-дослідної розробки, що відповідає вимогам Закону України «Про інноваційну діяльність». 4. Освітніми інноваціями є новостворені (застосовані) або вдосконалені освітні, навчальні, виховні, психолого- педагогічні та управлінські технології, методи, моделі, продукція, освітні, а також технічні рішення у галузі освіти, що істотно підвищують якість, результативність та ефективність освітньої діяльності. 5. Об’єктами інноваційної освітньої діяльності є: нові емпіричні та/або теоретичні знання, навчальний та ви- ховний процеси, освітні (педагогічні), дидактичні, виховні, управлінські системи, моделі, методи, інноваційні освітні програми і проекти, інші інтелектуальні продукти, засоби навчання та обладнання, організаційні та адмі- ністративні рішення, а також рішення іншого характеру, що істотно поліпшують якість освіти, результативність та ефективність освітньої діяльності педагогічних та науково-педагогічних працівників, навчальних закладів. 6. Суб’єктами інноваційної освітньої діяльності є фізичні та юридичні особи: педагогічні, науково-педагогічні працівники навчальних закладів, наукові працівники, працівники органів управління освітою, навчальні заклади, наукові установи, підприємства, установи та організації, що надають освітні послуги. 7. Інноваційна освітня діяльність здійснюється на всеукраїнському рівні, рівні окремої адміністративно-тери- торіальної одиниці (далі – регіон), а також на рівні навчального закладу. Рівень інноваційної освітньої діяльності визначається її змістом та масштабністю змін, що будуть внесені у систему освіти внаслідок удосконалення педа- гогічної діяльності, використання запропонованої освітньої інновації. 8. Інноваційна освітня діяльність на всеукраїнському рівні здійснюється у системі освіти України і передбачає розроблення та використання в установленому законодавством порядку: освітніх, навчальних, виховних, управлінських систем; базового компонента дошкільної освіти, інваріантної складової змісту загальної середньої освіти, загально- державного компонента змісту професійно-технічної освіти, змісту позашкільної освіти, нормативної частини змісту вищої (зокрема післядипломної педагогічної) освіти; експериментальних навчальних програм, підручників, посібників, розроблених у процесі експерименту і спря- мованих на поліпшення результатів освітньої діяльності; освітніх технологій, форм, методів і засобів навчання, виховання та управління освітою; науково-методичного, кадрового, матеріально-технічного та фінансового забезпечення навчально-виховного процесу у навчальних закладах; систем, технологій, форм і методів підвищення кваліфікації керівних, педагогічних та науково-педагогічних працівників; форм і засобів співпраці між органами управління освітою, адміністрацією навчальних закладів, педагогічни- ми працівниками, учнями та батьками, технологій взаємодії з інститутами громадянського суспільства, врахування та формування громадської думки щодо перетворень у галузі освіти. 9. Інноваційна освітня діяльність на регіональному рівні здійснюється в системі освіти окремого регіону і пе- редбачає розроблення та використання: варіативної складової змісту дошкільної, загальної середньої освіти, регіонального компонента змісту про- фесійно-технічної освіти, змісту позашкільної освіти; освітніх технологій, форм, методів і засобів навчання, виховання та управління освітою; науково-методичного, матеріально-технічного та фінансового забезпечення навчально-виховного процесу. 10. Інноваційна освітня діяльність на рівні навчального закладу здійснюється у дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих навчальних закладах (зокрема у закладах післядипломної педагогіч- ної освіти) і передбачає використання освітніх інновацій, перевірених у ході експериментів всеукраїнського та 261 регіонального рівнів, а також розроблення, експериментальну перевірку варіативної частини змісту вищої (зокре- ма післядипломної педагогічної) освіти. 11. Умовами здійснення інноваційної освітньої діяльності є: дотримання законодавства України, вимог державних стандартів освіти; наявність відповідного ресурсного забезпечення та ефективне його використання; збереження життя і здоров’я суб’єктів інноваційної освітньої діяльності; погодження учасників навчально-виховного процесу, органів управління освітою на здійснення інноваційної освітньої діяльності. ІІ. Розроблення освітніх інновацій 1. Розроблення освітніх інновацій включає: опис та обґрунтування запропонованих ідей та підходів, чітке і повне розкриття їх змісту, очікуваних резуль- татів; перевірку їх ефективності шляхом проведення експерименту або реалізації інноваційного освітнього (науково- педагогічного, науково-психологічного, психолого-педагогічного) проекту. 2. Експериментом є комплексний метод дослідження, який забезпечує об’єктивну і доказову перевірку вису- нутої на початку дослідження гіпотези і дає змогу з’ясувати необхідні умови реалізації пропонованої інновації. Інноваційним освітнім проектом (далі – Проект) є процедура і комплекс усіх необхідних заходів щодо ство- рення і реалізації інноваційного освітнього продукту. 3. З ініціативою щодо проведення експерименту виступає суб’єкт інноваційної діяльності, що має намір запро- понувати нові освітні ідеї, педагогічні та управлінські технології, удосконалити освітню діяльність. 4. Ініціатива реалізується шляхом організації та проведення у навчальних закладах експерименту (або реаліза- ції Проекту) всеукраїнського, регіонального рівнів та в окремому вищому навчальному закладі (зокрема закладі післядипломної педагогічної освіти). 5. Рішення про організацію та проведення експерименту (або реалізацію Проекту) всеукраїнського рівня прий- має Міністерство освіти і науки України (далі – МОН) на підставі клопотання Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, департаментів (управлінь) освіти і науки обласних державних адміністра- цій, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі – органи управління освітою), заявки на проведення експерименту (або реалізацію Проекту), програми експерименту (або реалізації Проекту), які роз- робляє науковий керівник, та висновку відповідної комісії Науково-методичної ради МОН (далі – відповідна комі- сія Науково-методичної ради). Рішення про організацію та проведення експерименту (або реалізацію Проекту) всеукраїнського рівня, що здійснюється на основі науково-дослідних робіт, які виконуються в установах Національної академії педагогічних наук України (далі – НАПН) за кошти державного бюджету, приймає МОН на підставі відповідного подання Пре- зидії НАПН, заявки, програми експерименту (або реалізації Проекту), клопотання органів управління освітою про проведення експерименту (або реалізацію Проекту) на базі навчальних закладів. 6. Рішення про організацію та проведення експерименту (або реалізацію Проекту) регіонального рівня прий- мають органи управління освітою на підставі клопотання відділів (управлінь) освіти районних та міських держав- них адміністрацій, об’єднаних територіальних громад, заявки на проведення експерименту (або реалізацію Про- екту), програми експерименту (або реалізації Проекту), які розробляє науковий керівник, та висновку експертної комісії, утвореної органом управління освітою. 7. МОН видає наказ про проведення експерименту (або реалізацію Проекту) всеукраїнського рівня; орган управління освітою видає наказ про проведення експерименту (або реалізацію Проекту) регіонального рівня. 8. Заявка на проведення експерименту (або реалізацію Проекту) включає: опис основних ідей, об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання, теоретико-методологічну основу, базу дослідження (перелік базових навчальних закладів), методи дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення експерименту; визначення етапів та стро- ків його проведення, очікуваних результатів; інформацію про наукового керівника (місце роботи, посада, кваліфі- каційна категорія, науковий ступінь, вчене звання, контактний телефон); опис організаційного, науково-методич- ного, кадрового, матеріально-технічного, фінансового забезпечення експерименту. Програма експерименту (або реалізації Проекту) містить заходи, спрямовані на реалізацію завдань, які визна- чені у заявці, строки їх виконання та очікувані результати. 9. Про виконання програми кожного етапу експерименту (або реалізації Проекту) науковий керівник готує звіт. Проміжний звіт включає опис виконання завдань у відповідні строки та підкріплюється розробленими учас- никами експерименту програмами, посібниками, методичними розробками, іншими практичними матеріалами, які розкривають сутність виконаної роботи. У разі потреби вносяться зміни до програми, розширення бази проведення, припинення експерименту відпо- відного рівня. 10. Експертиза виконання програми кожного етапу експерименту (або реалізації Проекту) всеукраїнського рівня здійснюється відповідною комісією Науково-методичної ради, відділенням НАПН (у разі якщо експеримент 262 проводиться установами НАПН); регіонального рівня – експертною комісією відповідного органу управління освітою. За умови позитивного експертного висновку комісія надає пропозиції, що мають рекомендаційний характер і принципово не впливають на перебіг експерименту. Окремі рішення комісії Науково-методичної ради, постанови Президії НАПН, що стосуються внесення змін до змістової частини програми експерименту (або реалізації Про- екту), розширення бази його проведення, затверджуються наказом МОН. У разі невиконання програми експерименту (реалізації Проекту) всеукраїнського рівня, потреби його припи- нення МОН приймає рішення щодо його припинення і видає відповідний наказ. Відповідні рішення щодо експерименту регіонального рівня приймає орган управління освітою. 11. Для проведення експертизи підсумків експерименту (або реалізації Проекту) науковий керівник готує звіт про його завершення. Звіт про завершення експерименту (реалізацію Проекту) всеукраїнського рівня подається до МОН, регіонального рівня – до відповідного органу управління освітою. 12. На підставі висновків відповідних комісій Науково-методичної ради, відділення НАПН (у разі якщо екс- перимент проводиться установами НАПН) експертних комісій щодо результатів експерименту (або реалізації Проекту) всеукраїнського рівня МОН видає наказ про його завершення, знімає з навчального закладу статус базо- вого навчального закладу-учасника експерименту, визначає умови поширення освітньої інновації. За результатами експертизи щодо завершення експерименту (Проекту) регіонального рівня відповідні рішення приймає орган управління освітою, що видав наказ про його проведення. 13. Результати проведення експерименту (або реалізації Проекту) оприлюднюються на всеукраїнських, регіо- нальних науково-практичних конференціях, семінарах, круглих столах, сторінках педагогічної преси, міжнародних виставках. ІІІ. Використання освітніх інновацій 1. На підставі висновків відповідної комісії Науково-методичної ради МОН приймає рішення про запроваджен- ня освітніх інновацій у систему освіти України на всеукраїнському рівні. На регіональному рівні рішення ухвалює відповідний орган управління освітою. Експериментальним навчальним програмам, підручникам та посібникам, що апробуються в процесі іннова- ційної діяльності, за рішенням відповідної комісії Науково-методичної ради надається схвалення до використання у дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних, позашкільних навчальних закладах на період проведення експерименту відповідно до Порядку надання навчальній літературі, засобам навчання і навчальному обладнанню грифів та свідоцтв Міністерства освіти і науки України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки Укра- їни від 17 червня 2008 року № 537, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 липня 2008 року за № 628/15319. 2. Використанням освітніх інновацій у системі освіти є: забезпечення доступу до них суб’єктам інноваційної освітньої діяльності; зберігання інформації про освітні інновації; створення банків освітніх інновацій; поширення інформації про освітні інновації; підготовка суб’єктів інноваційної освітньої діяльності до використання освітніх інновацій. 3. Інформація про освітні інновації, їх розробку зберігається у спеціальних банках освітніх інновацій. 4. Банки освітніх інновацій створюються в державній науковій установі «Інститут модернізації змісту освіти», органах управління освітою, які забезпечують вільний доступ до освітніх інновацій, розроблених та рекомендова- них до використання в Україні. 5. Освітні інновації використовуються суб’єктами інноваційної освітньої діяльності згідно з рекомендація- ми МОН. ІV. Фінансування інноваційної освітньої діяльності 1. Фінансування інноваційної освітньої діяльності здійснюється відповідними органами управління освітою, іншими юридичними та фізичними особами. 2. Фінансування інноваційної освітньої діяльності може здійснюватися за рахунок коштів державного та міс- цевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством України. (Положення в редакції Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1352 від 30.11.2012, Наказу Міністерства освіти і науки № 994 від 11.07.2017) Завідувач сектору педагогічного досвіду та інновацій Науково-методичного центру середньої освіти Міністерства освіти і науки України В. І. Довбищенко 263 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАКАЗ 30.07.2013 № 1052 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 серпня 2013 р. за № 1351/23883 ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ФОРМИ ЗАЯВИ ПРО РОЗГЛЯД ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЕКТУ, ФОРМИ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЕКТУ ТА ПОРЯДКУ ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 1325 від 21.12.2015) На виконання підпунктів 1–3 пункту 2 та пунктів 6, 21 Порядку державної реєстрації інноваційних проектів і ведення Державного реєстру інноваційних проектів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2003 р. № 1474, НАКАЗУЮ: 1. Затвердити такі, що додаються: форму заяви про розгляд інноваційного проекту (форма 1); форму інноваційного проекту (форма 2); Порядок проведення державної експертизи інноваційних проектів. 2. Держінформнауки України (Семиноженко В. П.): 1) забезпечити державну реєстрацію цього наказу в Міністерстві юстиції України; 2) розробити та подати на затвердження Міністерству: у двотижневий строк – примірну структуру бізнес-плану інноваційного проекту; у двомісячний строк – Порядок проведення моніторингу виконання інноваційного (пріоритетного інновацій- ного) проекту. 3. Наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. 4. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою. Міністр Д. В. Табачник ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 30.07.2013 № 1052 ЗАЯВА про розгляд інноваційного проекту (Форма Заяви із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 1325 від 21.12.2015) Директор департаменту наукової діяльності та ліцензування О. В. Якименко ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 30.07.2013 № 1052 ІННОВАЦІЙНИЙ ПРОЕКТ Директор департаменту наукової діяльності та ліцензування О. В. Якименко 264 ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 30.07.2013 № 1052 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 серпня 2013 р. за № 1351/23883 ПОРЯДОК проведення державної експертизи інноваційних проектів (У тексті Порядку слова «Держінформнауки України» замінено словом «МОН» згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 1325 від 21.12.2015) 1. Цей Порядок визначає процедуру проведення державної експертизи інноваційних проектів з метою їх ква- ліфікування як інноваційних (далі – експертиза). 2. Експертиза здійснюється організацією з проведення експертизи інноваційних проектів (далі – Експертна організація) відповідно до Законів України «Про наукову і науково-технічну експертизу», «Про інноваційну ді- яльність», постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2003 р. № 1474 «Про затвердження Порядку державної реєстрації інноваційних проектів і ведення Державного реєстру інноваційних проектів» (далі – Поста- нова). Експертиза проводиться Експертною організацією за рахунок коштів заявника у строк, визначений договором про її проведення. 3. МОН: організовує проведення експертизи; визначає підрозділ для кваліфікування інноваційних проектів (далі – Установа); забезпечує реалізацію права заявника пропонувати і обирати Експертну організацію, сприяє заявникові в укла- данні з Експертною організацією договору; сприяє своєчасному отриманню від Експертної організації висновку експертизи інноваційного проекту; забезпечує у випадку необхідності проведення повторної експертизи інноваційного проекту за кошти Експерт- ної організації. 4. Для проведення експертизи заявник подає МОН такі документи: 1) заяву про розгляд інноваційного проекту за формою 1; 2) інноваційний проект за формою 2; 3) бізнес-план інноваційного проекту на паперовому та електронному носіях відповідно до затвердженої в установленому порядку примірної структури бізнес-плану інноваційного проекту; 4) фізична особа, крім того, – копію документа, що посвідчує особу, та копію реєстраційного номера облікової картки платника податків або паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті). 5. Надані відповідно до пункту 4 цього Порядку документи передаються Установі, яка: проводить перевірку комплектності документів; обліковує документи у спеціальному журналі; видає заявнику письмове підтвердження факту одержання документів. У випадку відсутності зауважень до комплектності документів та отримання від Заявника інформації щодо укладення Заявником договору на проведення експертизи з Експертною організацією (далі – договір) Установа протягом трьох робочих днів передає завірені в установленому порядку копії зареєстрованих документів до об- раної заявником Експертної організації для проведення експертизи, попередньо отримавши підтвердження її повно- важень щодо можливості проведення експертизи. У разі коли документи подано не в повному обсязі, вони повертаються заявникові протягом п’яти робочих днів з моменту реєстрації із зазначенням причини повернення. 6. Експертна організація укладає з заявником договір, де, зокрема, визначаються формат та строк її проведення з урахуванням кількості продуктів та/або продукції, які заявлені як інноваційні, строк дії експертного висновку і вартість експертизи. У договір також включаються положення про право отримання Експертною організацією додаткової інформації щодо проекту, яка необхідна для проведення об’єктивної експертизи. 7. Експертна організація визначає персонал, відповідальний за проведення експертизи та підготовку висновку експертизи, кількість зовнішніх експертів (фахових експертних організацій) з проведення експертизи залежно від об’єкта експертизи. Результати експертних досліджень персоналу Експертної організації, залученого до проведення експертизи, оформлюються у вигляді окремих висновків експертів або окремих висновків спеціалізованих фахових експертних організацій. 265 На основі отриманих окремих експертних висновків Експертна організація оформлює висновок експертизи, який затверджується керівником Експертної організації. Оригінал висновку експертизи надсилається Установі, а копія – заявникові. 8. У разі виявлення під час проведення експертизи інноваційного проекту порушень, зазначених у пункті 10 Порядку державної реєстрації інноваційних проектів і ведення Державного реєстру інноваційних проектів, затвер- дженого Постановою, Установа готує рішення стосовно проведення Експертною організацією повторної експер- тизи, про що заявникові повідомляється в десятиденний строк з моменту прийняття відповідного рішення, затвер- дженого наказом МОН. 9. Особливості експертизи інноваційного проекту, на який поширюється дія Закону України «Про державну таємницю», визначаються згідно з частиною дванадцятою статті 13 Закону України «Про інноваційну діяльність». Інноваційний проект, на який поширюються положення Закону України «Про державну таємницю», поступає до режимно-секретного підрозділу МОН, який здійснює реєстрацію такого об’єкта в установленому законодавством порядку. Експертиза проекту проводиться Експертною організацією відповідно до пунктів 5–8 цього Порядку та з ура- хуванням вимог Закону України «Про державну таємницю». Директор департаменту наукової діяльності та ліцензування О. В. Якименко ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 30 липня 2013 року № 1052 Форма 1 Міністерство освіти і науки України _______________________________________ (найменування / прізвище, ім’я, по батькові, _______________________________________ місцезнаходження/місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) суб’єкта інноваційної діяльності) _______________________________________ ЗАЯВА про розгляд інноваційного проекту З метою внесення до Державного реєстру інноваційних проектів просимо розглянути проект ______________________________________________________________________________ (назва проекту) ______________________________________________________________________________ Кваліфікаційні розділи, за якими заявляється проект: □ «Інноваційні проекти» □ «Пріоритетні інноваційні проекти» Термін реалізації проекту _______________________________________________________________________ Найменування інноваційної продукції ____________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________________ Найменування інноваційного продукту____________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________________ Для фізичних осіб Для юридичних осіб Виконавець проекту Керівник організації – виконавця проекту ____________________________ ____________________________ (підпис, П.І.Б.) (підпис, П.І.Б.) М.П. «_____» _____________ 20 ___ р. «_____» _____________ 20 ___ р. (Форма Заяви із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 1325 від 21.12.2015) 266 ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 30 липня 2013 року № 1052 Форма 2 ІННОВАЦІЙНИЙ ПРОЕКТ 1. Назва інноваційного проекту _________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________________ 2. Виконавець проекту ________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________________ (найменування організації/П.І.Б. для фізичної особи, місцезнаходження/місце проживання) ______________________________________________________________________________________________ 3. Характеристика інноваційної продукції (продукту)________________________________________________ (назва, тип/модель, _________________________________________________________________________________________ науково-технічний рівень, ступінь новизни, загальнодержавне значення, ______________________________________________________________________________________________ результат науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської розробки) 4. Відповідність пріоритетним напрямам інноваційної діяльності _____________________________________ ______________________________________________________________________________________________ 5. Права інтелектуальної власності ______________________________________________________________ _________________________________________________________________________________________ (наявні патенти та їх номери; подано заявку на отримання патенту або патент відсутній) 6. Терміни реалізації проекту: початок – завершення – 7. Строк окупності проекту: простий – дисконтований – 8. Основні виробничі показники за період реалізації інноваційного проекту: загальний обсяг виробництва (у вартісних і натуральних показниках) _______________________________ ______________________________________________________________________________________________ експорт продукції (у вартісних і натуральних показниках) ___________________________________________ ______________________________________________________________________________________________ постачання за імпортом (вартість) ________________________________________________________________ 9. Основні ринки збуту інноваційної продукції (продукту): ___________________________________________ ______________________________________________________________________________________________ (описати цінність для потенційного споживача та технічні параметри, потенційні споживачі на внутрішньому та зовнішньому ринках) 10. Фінансово-екномічні показники: 10.1. Загальна вартість інноваційного проекту (тис. гривень) __________________________________________ у тому числі: (роки, витрати) проведення наукових досліджень _________________________________________________________________ дослідно-конструкторські роботи_________________________________________________________________ п ідготовка дослідного виробництва і випуск дослідної та дослідно-промислової партії інноваційного про дукту _____________________________________________________________________________________________ створення промислового виробництва ____________________________________________________________ промислове виробництво _______________________________________________________________________ обладнання ___________________________________________________________________________________ обігові кошти _________________________________________________________________________________ інші _________________________________________________________________________________________ 10.2. Джерела та умови фінансування інноваційного проекту: власні кошти __________________________________________________________________________________ у т.ч. витрачені на впровадження _______________________________ тис. гривень; інвестиційні ____________________________________________ тис. гривень; 267 матеріальні ресурси ______________________________________ тис. гривень; кредити банків та умови їх залучення _________________________ тис. гривень; інші залучені кошти ________________________________________ тис. гривень; 10.3. Сума зборів і відрахувань за період реалізації інноваційного проекту: надійдуть до державного та місцевих бюджетів та державних цільових фондів (тис. гривень) ______________ ______________________________________________________________________________________________ 11. Інформація про кількість та кваліфікацію спеціалістів у сфері інноваційної діяльності _________________ ______________________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________________ 12. Оцінка ефективності проекту: економічний ефект: термін окупності проекту _______________________________________________________________________ індекс прибутковості ___________________________________________________________________________ соціальний ефект: кількість задіяних робочих місць _________________________________________________________________ у т.ч. буде створених додатково ___________________________________________________________________ підвищення кваліфікації працівників ______________________________________________________________ інше _________________________________________________________________________________________ 13. Інші види ефектів ___________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________________ 14. Інші відомості про проект (можна подати фотокартки та інший ілюстративний матеріал, рекламні проспек- ти нової продукції, її відмінності від аналогічних товарів конкурентів, патенти чи авторські свідоцтва, що лежать в основі комерційного продукту чи технології його виробництва, та інше) Додаток: Бізнес-план інноваційного проекту – на ____ арк. в 1 прим. Для фізичних осіб Для юридичних осіб Виконавець проекту Керівник організації – виконавця проекту ____________________________ ____________________________ (підпис, П.І.Б.) (підпис, П.І.Б.) М.П. «_____» _____________ 20 ___ р. «_____» _____________ 20 ___ р. Директор департаменту наукової діяльності та ліцензування О. В. Якименко МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРІВ ТРАНСФЕРУ ТЕХНОЛОГІЙ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Методичні рекомендації щодо створення та діяльності центрів трансферу технологій (далі – Методичні рекомендації) розроблено на виконання Програми соціально-економічного розвитку на 2010 рік та Державної ці- льової програми «розвиток інноваційної інфраструктури» з метою вдосконалення роботи елементів інноваційної інфраструктури, залучення в господарський обіг результатів науково-технічної діяльності та об’єктів інтелектуаль- ної власності у сфері науки та технологій; сприяння розвитку імпортозаміщення та експортної орієнтації націо- нальних підприємств. 2. Методичні рекомендації визначають можливі шляхи створення та основні напрями діяльності центрів трансферу технологій і враховують світовий досвід у сфері розвитку центрів трансферу технологій. 3. Методичні рекомендації можуть бути використані для організації роботи із впровадження результатів на- уково-технічної діяльності ВНЗ та наукових установ у реальному секторі економіки. 2. ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ Комерціалізація технологій (досліджень і розробок) – діяльність, яка спрямована на створення доходу від ви- користання результатів науково-технічної діяльності. Основними формами комерціалізації є: використання прав 268 на інтелектуальну власність (договори про передачу патенту і ліцензійні договори); створення нових компаній, заснованих на технологіях (що використовують результати науково-технічної діяльності); дослідні контракти. Трансфер технології – передача технології, що оформляється шляхом укладення двостороннього або багато- стороннього договору між фізичними та/або юридичними особами, яким установлюються, змінюються або при- пиняються майнові права і обов’язки щодо технології та/або її складових. Метою трансферу технологій може бути як комерційне використання технологій (у виробництві товарів та послуг, залучення додаткових ресурсів для по- дальших досліджень і розробок тощо), так і некомерційне їх використання. Центр трансферу технологій (ЦТТ) – це організація, діяльність якого спрямована на впровадження результатів науково-технічної діяльності у реальний сектор економіки та орієнтована на отримання прибутку від використан- ня результатів наукових досліджень, які виконуються в державних наукових організаціях та приватних компаніях. 3. Створення ЦТТ 3.1. При створенні ЦТТ розробляється бізнес-план розвитку центру, у якому необхідно , зокрема, визначити: – мету центру (для кого працюватиме, які проблеми вирішуватиме, яким чином); – види діяльності, які здійснюватиме центр; – можливих клієнтів (ВНЗ, наукові установи, промислові та приватні підприємства); – можливих партнерів (інші центри або мережі трансферу технологій); – можливих спонсорів; – потенційні можливості організації (фінансові, матеріальні, людські ресурси); – провести SWOT – аналіз зовнішнього середовища; – визначити потреби кадрового забезпечення центру. При розробці зазначеного документу необхідно підготувати стан існуючої моделі організації, опис бажаної моделі та визначення необхідних кроків для її досягнення. 3.2. Засновниками ЦТТ може виступати будь-яка організація та фізичні особи, однак, як правило, засновника- ми центрів є: – наукові установи (ВНЗ, НДІ) – в цьому випадку основною метою центрів є трансфер результатів науково- технічної діяльності відповідних установ або групи установ; – органи виконавчої влади – метою центрів є сприяння державній інноваційній політиці та розвитку трансфе- ру технологій у певному регіоні або у певній галузі економіки; – приватні компанії. 3.3. Центр трансферу технологій може провадити свою діяльність у всіх сферах науки і техніки або зробити наголос на регіональному (сфокусувавшись на науково-технічному та промисловому потенціалі регіону) або тема- тичному (сфокусувавшись на діяльності у певній технологічній тематиці) аспекті. 3.4. Організаційно-правовими формами ЦТТ, як правило, є структурний підрозділ організації (не є самостійним господарюючим суб’єктом) та окрема юридична особа. Примірні статути таких центрів додаються. Кожен розділ зазначених статутів може бути змінений або доповнений або включено новий розділ з урахуванням специфіки ді- яльності центрів трансферу технологій та вимог чинного законодавства. 3.5. Основними напрямками діяльності центру трансферу технологій є, зокрема, наступні напрями діяльності: – аналіз та оцінка можливостей використання результатів НДДКР; – підтримка у отриманні патентів; – вироблення стратегії комерціалізації (бізнес-планування); – навчання персоналу дослідних організацій; – розміщення технологічних пропозиції і запитів у мережах трансферу технологій; – сприяння в укладанні договорів трансферу технологій та інших результатів НДДКР; – технологічний аудит; – юридичні послуги; – консультування, навчання, управління проектом; – інформаційні послуги; – розробка маркетингової стратегій та просування результатів науково-технічних досліджень на ринок; – менеджмент проекту та організаційна підтримка; – створення та підтримка новостворених компаній. 3.6. Структурними підрозділами ЦТТ можуть бути відділи трансферу технологій, юридичний, фінансовий, інформаційний та інші, до складу яких входять: адміністративно-управлінський персонал; менеджери за напрям- ками; технологічні брокери, керівники проектів, наукові співробітники і інженерно-технічні працівники; патентні повірені; економісти; юрист; маркетолог; методист-аналітик; програміст; допоміжний персонал, які забезпечують безпосередньо діяльність ЦТТ або взаємодію з іншими підрозділами та організаціями. 3.7. ЦТТ укомплектовується кваліфікованими спеціалістами, які мають вищу освіту, досвід роботи, а також мають спеціальну освіту або пройшли підвищення кваліфікації у сфері інноваційної діяльності, трансферу техно- логій та інтелектуальної власності. Крім того, до роботи можуть бути залучені сторонні фахівці. 269 4. МОНІТОРИНГ ДІЯЛЬНОСТІ ЦТТ Для оцінювання діяльності центру трансферу технологій можуть бути використані, зокрема, такі індикатор: – кількість укладених договорів про трансфер технологій та зростання їх кількості у відсотках до попередньо- го періоду; – доходи від провадження діяльності у відсотках до попереднього періоду; – загальна кількість клієнтів та кількість нових клієнтів, які звернулись до ЦТТ; – кількість оформлених патентів; – кількість створених нових інноваційних підприємств; – зростання кількості залучених інвестицій у відсотках до попереднього періоду. ПАРАГРАФ 3 ДЕРЖАВНІ ІНСТИТУЦІЇ У СФЕРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ, НАЦІОНАЛЬНИХ ГАЛУЗЕВИХ АКАДЕМІЙ НАУК ТА СТАТУСУ ЇХ МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ (Назва Закону із змінами, внесеними згідно із Законом № 848-VIII від 26.11.2015) (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 30, ст. 205) Закон в редакції Закону № 1911-IV від 29.06.2004, ВВР, 2004, № 51, ст. 547 Із змінами, внесеними згідно із Законом № 233-V від 05.10.2006, ВВР, 2006, № 49, ст. 487 Кодексом № 2755-VI від 02.12.2010, ВВР, 2011, № 13–14, № 15–16, № 17, ст. 112 Законом № 848-VIII від 26.11.2015, ВВР, 2016, № 3, ст.25) (У тексті Закону слова «галузева академія наук» в усіх відмінках і числах замінено словами «національна га- лузева академія наук» у відповідному відмінку і числі згідно із Законом № 848-VIII від 26.11.2015) Цей Закон визначає особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національ- них галузевих академій наук – Національної академії аграрних наук України, Національної академії медичних наук України, Національної академії педагогічних наук України, Національної академії правових наук України, Націо- нальної академії мистецтв України – та особливості управління державним майном, яке закріплено за установами, організаціями та підприємствами, що перебувають у віданні Національної академії наук України та національних галузевих академій наук. (Абзац перший преамбули в редакції Закону № 848-VIII від 26.11.2015) Метою цього Закону є забезпечення ефективного використання державних коштів та майнового комплексу Національної академії наук України, національних галузевих академій наук щодо задоволення державних і сус- пільних потреб. Стаття 1. Загальнодержавний статус Національної академії наук України та статус національних галузевих академій наук Національна академія наук України є вищою державною науковою організацією України, яка організовує і здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження, а також координує проведення фундаментальних досліджень у наукових установах та організаціях України. 270 Національні галузеві академії наук є державними науковими організаціями України, які здійснюють фунда- ментальні дослідження, організовують, проводять та координують прикладні дослідження у відповідних галузях науки. Національна академія наук України, національні галузеві академії наук засновані на державній власності, фі- нансуються з Державного бюджету України, а також з інших, не заборонених законодавством України, джерел фінансування. З Державного бюджету України фінансування Національної академії наук України, національних галузевих академій наук здійснюється шляхом базового та програмно-цільового фінансування. Базове фінансування Національної академії наук України, національних галузевих академій наук забезпечує проведення фундаментальних наукових досліджень, розвиток інфраструктури та оновлення матеріально-технічної бази наукової і науково-технічної діяльності, збереження унікальних наукових об’єктів та об’єктів, що становлять національне надбання, підготовку наукових кадрів. Програмно-цільове фінансування здійснюється на конкурсних засадах у порядку, визначеному законодавством України. У віданні Національної академії наук України та національних галузевих академій наук перебувають установи, організації, підприємства (далі – організації, що віднесені до відання Національної академії наук України та на- ціональних галузевих академій наук) згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України за по- данням Національної академії наук України та національних галузевих академій наук. Стаття 2. Правовий режим майнового комплексу Національної академії наук України та майнового комплексу національних галузевих академій наук Майновий комплекс Національної академії наук України та майновий комплекс національних галузевих ака- демій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи (далі – об’єкти майнового комплексу), що обліко- вуються на балансах Національної академії наук України та на балансах відповідних національних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, і які закріплені державою за Національною академією наук України та за національними галузеви- ми академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом. Об’єкти майнового комплексу Національної академії наук України та об’єкти майнового комплексу національ- них галузевих академій наук належать відповідно Національній академії наук України та національним галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання Націо- нальної академії наук України та до відання національних галузевих академій наук, на праві оперативного управ- ління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Безоплатна передача майна, яке перебуває на балансі однієї організації, на баланс іншої організації, що відне- сені до відання Національної академії наук України або національних галузевих академій наук, здійснюється без оподаткування, якщо підставою для такої передачі є рішення Національної академії наук України або національної галузевої академії наук. Стаття 3. Управління об’єктами майнового комплексу Національної академії наук України Національна академія наук України, здійснюючи повноваження з управління об’єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об’єктів, пов’язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задо- волення державних та суспільних потреб. Національна академія наук України: створює, реорганізовує, ліквідовує організації, що перебувають у віданні Національної академії наук України, виступає засновником підприємств із змішаною формою власності, дає дозвіл організаціям, що віднесені до відан- ня Національної академії наук України, на створення підприємств, до статутних фондів яких передаються належ- ні їм майнові права; затверджує статути (положення) організацій, що віднесені до відання Національної академії наук України, здійснює контроль за їх дотриманням; призначає (обирає), відповідно до свого статуту, директорів наукових установ, укладає і розриває контракти з керівниками інших організацій, що віднесені до відання Національної академії наук України; веде облік об’єктів майнового комплексу Національної академії наук України, здійснює контроль за ефектив- ністю використання таких об’єктів; надає дозвіл на списання майна, яке знаходиться на балансі організацій, що віднесені до відання Національної академії наук України; надає дозвіл на безоплатну передачу майна, яке перебуває на балансі однієї організації, на баланс іншої орга- нізації, які віднесені до відання Національної академії наук України; 271 вносить пропозиції до Кабінету Міністрів України щодо передачі об’єктів майнового комплексу Національної академії наук України до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, у кому- нальну власність, а також щодо передачі об’єктів комунальної власності у державну власність з наступним їх віднесенням до майнового комплексу Національної академії наук України; виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів та нерухомого майна, що передано державою у без- строкове користування Національній академії наук України; надає дозвіл організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України, на укладення догово- рів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій; надає дозвіл на продаж майна організацій, що перебувають у віданні Національної академії наук України; приймає рішення про розміщення організацій, що перебувають у віданні Національної академії наук України, в адміністративних будинках і нежилих приміщеннях організацій, що перебувають у віданні Національної акаде- мії наук України, та визначає розмір плати за користування цими будинками і приміщеннями, що не може пере- вищувати фактичних витрат на їх утримання; здійснює інші повноваження з управління, передбачені законодавством України, щодо об’єктів державної власності, які належать до майнового комплексу Національної академії наук України. Кошти, що отримані від оренди об’єктів майнового комплексу Національної академії наук України, в повному обсязі спрямовуються на виконання статутних завдань Національної академії наук України та організацій, що від- несені до відання Національної академії наук України. Стаття 4. Управління об’єктами майнового комплексу національних галузевих академій наук Національні галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об’єктами майнового комплексу національних галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об’єктів, ефектив- но їх використовують та розпоряджаються цими об’єктами майнового комплексу у межах, визначених законодав- ством. Національні галузеві академії наук: за погодженням з Кабінетом Міністрів України створюють, реорганізовують, ліквідовують організації, що перебувають у їх віданні, виступають засновниками підприємств із змішаною формою власності, надають дозвіл організаціям, що віднесені до їх відання, на створення підприємств, до статутних фондів яких передаються на- лежні їм майнові права; приймають на загальних зборах статути національних галузевих академій наук та вносять до них зміни і до- повнення з наступним затвердженням їх Кабінетом Міністрів України; призначають (обирають) керівників наукових та науково-дослідних установ згідно із законодавством та діючи- ми статутами національних галузевих академій; ведуть облік об’єктів майнового комплексу національних галузевих академій наук, здійснюють контроль за ефективністю використання таких об’єктів; надають дозвіл на списання майна, яке знаходиться на балансі організацій, що віднесені до відання національ- них галузевих академій наук; надають дозвіл на безоплатну передачу майна, яке перебуває на балансі однієї організації, на баланс іншої організації, які віднесені до відання національних галузевих академій наук; вносять пропозиції до Кабінету Міністрів України щодо передачі об’єктів майнового комплексу національних галузевих академій наук до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, у ко- мунальну власність, а також щодо передачі об’єктів комунальної власності у державну власність з наступним їх віднесенням до майнового комплексу національних галузевих академій наук; виступають орендодавцями цілісних майнових комплексів та нерухомого майна, що передано державою у без- строкове користування національним галузевим академіям наук; надають дозвіл організаціям, що віднесені до відання національних галузевих академій наук, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій; надають дозвіл на продаж майна організацій, що перебувають у віданні національних галузевих академій наук; приймають рішення про розміщення організацій, що перебувають у віданні національних галузевих академій наук, в адміністративних будинках і нежилих приміщеннях організацій, що перебувають у віданні національних галузевих академій наук, та визначають розмір плати за користування цими будинками і приміщеннями, який не може перевищувати фактичних витрат на їх утримання. Кошти, що отримані від оренди об’єктів майнового комплексу національних галузевих академій наук, у повно- му обсязі спрямовуються на виконання статутних завдань національних галузевих академій наук та організацій, що віднесені до відання національних галузевих академій наук. 272 Стаття 5. Особливості відчуження об’єктів майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук Об’єкти майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук використовуються відповідно до законодавства України, а також статуту Національної академії наук України та статутів національних галузевих академій наук, а також статутів організацій, що віднесені до їх відання. Національна академія наук України, національні галузеві академії наук та організації, що віднесені до їх відан- ня, мають право використовувати належне їм майно для участі у цивільних відносинах, у тому числі для ведення фінансово-господарської діяльності, відповідно до цілей їх утворення та в межах їх цивільної правоздатності. Вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій національних галу- зевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України. На нерухоме майно Національної академії наук України та національних галузевих академій наук і організацій, що віднесені до їх відання, не може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів. Відчуження нерухомого майна Національної академії наук України та національних галузевих академій наук і організацій, що віднесені до їх відання, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Продаж основних засобів Національної академії наук України та національних галузевих академій наук і ор- ганізацій, що віднесені до їх відання, здійснюється лише на конкурсних засадах. Кошти, отримані від використання та реалізації майна Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та організацій, що віднесені до їх відання, спрямовуються на виконання їх статутних завдань. Установи, організації та підприємства, що перебувають у віданні Національної академії наук України і дер- жавних національних галузевих академій наук, самостійно розпоряджаються доходами та іншими надходжен- нями, одержаними від надання дозволених законодавством платних послуг. Кошти, отримані від надання до- зволених законодавством платних послуг, не можуть бути вилучені в дохід держави або місцевих бюджетів. Установи, організації та підприємства, що перебувають у віданні Національної академії наук України і держав- них національних галузевих академій наук, мають право спрямовувати отримані від надання дозволених зако- нодавством платних послуг кошти, за виключенням тієї частини, яка відповідно до закону має перераховувати- ся до Державного бюджету України на відповідний рік, на реконструкцію та капітальне будівництво основних фондів і соціально-побутових об’єктів, розвиток соціально-побутової бази та соціальну підтримку наукових працівників. (Статтю 5 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 233-V від 05.10.2006) Стаття 6. Відповідальність за порушення цього Закону Особи, що порушують вимоги цього Закону, підлягають кримінальній, адміністративній, дисциплінарній чи цивільно-правовій відповідальності згідно із законом. Стаття 7. Прикінцеві положення 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. 2. Закони України та інші нормативно-правові акти, введені в дію до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. 3. Внести зміни до таких законів України: 1) у частині другій статті 1 та абзаці другому статті 5 Закону України «Про оренду державного та комуналь- ного майна» (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 15, ст. 99; 1998 р., № 18, ст. 88; 1999 р., № 29, ст. 239; 2002 р., № 2, ст. 5, № 30, ст. 205) після слів «Національної академії наук України» доповнити словами «та галузевих академій наук». (Підпункт 2 пункту 3 статті 7 втратив чинність на підставі Кодексу № 2755-VI від 02.12.2010) 4. Кабінету Міністрів України: у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом внести до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом; у місячний термін з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити перегляд та скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону. Президент України Л. КУЧМА м. Київ 7 лютого 2002 року № 3065-III 273 КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 26 липня 2018 р. № 589 Київ ДЕЯКІ ПИТАННЯ НАУКОВИХ УСТАНОВ (ОРГАНІЗАЦІЙ, ПІДПРИЄМСТВ), ЩО ПЕРЕБУВАЮТЬ У ВІДАННІ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК, НАЦІОНАЛЬНИХ ГАЛУЗЕВИХ АКАДЕМІЙ НАУК Відповідно до абзацу першого частини сьомої статті 18 Закону України «Про наукову і науково-технічну ді- яльність» Кабінет Міністрів України постановляє : 1. Затвердити Порядок утворення, реорганізації та ліквідації державних наукових установ (організацій, під- приємств), що перебувають у віданні національних галузевих академій наук, що додається. 2. Міністерству охорони здоров’я, Міністерству аграрної політики та продовольства, Міністерству юстиції, Міністерству освіти і науки, Міністерству культури у двомісячний строк після набрання чинності цією постановою за участю Національної академії наук, національних галузевих академій наук розробити та внести в установлено- му порядку Кабінетові Міністрів України нормативно-правові акти щодо упорядкування переліків установ, орга- нізацій, підприємств, що перебувають у віданні Національної академії наук, національних галузевих академій наук. Прем’єр-міністр України В. ГРОЙСМАН Інд. 73 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2018 р. № 589 ПОРЯДОК утворення, реорганізації та ліквідації державних наукових установ (організацій, підприємств), що перебувають у віданні національних галузевих академій наук 1. Цей Порядок визначає процедуру утворення, реорганізації та ліквідації державних наукових установ (орга- нізацій, підприємств), що перебувають у: віданні національних галузевих академій наук; подвійному підпорядкуванні національній галузевій академії наук та центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у відповідній сфері (далі – подвійне підпорядкування). 2. У цьому Порядку терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України «Про наукову і науково- технічну діяльність», «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, націо- нальних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу». 3. Утворення, реорганізація та ліквідація державних наукових установ (організацій, підприємств), що пере- бувають у віданні національних галузевих академій наук (подвійному підпорядкуванні), здійснюються такими академіями за погодженням з Кабінетом Міністрів України на підставі подання відповідної національної галузевої академії наук, внесеного на розгляд Кабінету Міністрів України центральним органом виконавчої влади, що за- безпечує формування та реалізує державну політику у відповідній сфері (далі – заінтересований орган), разом з проектом відповідного акта. Утворення, реорганізація та ліквідація державних наукових установ (організацій, підприємств), що перебува- ють у віданні національних галузевих академій наук (подвійному підпорядкуванні), здійснюються з урахуванням норм Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, націо- нальних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» в межах виділених національній галузевій академії наук бюджетних асигнувань за наявності достатніх матеріально-технічних та інших ресурсів. 274 4. Проект акта Кабінету Міністрів України про погодження утворення, реорганізації та ліквідації державної наукової установи (організації, підприємства), що перебуває у віданні національної галузевої академії наук (по- двійному підпорядкуванні), розробляється національною галузевою академією наук разом із заінтересованим органом та подається Кабінетові Міністрів України в установленому порядку. 5. До проекту акта Кабінету Міністрів України про погодження утворення, реорганізації та ліквідації держав- ної наукової установи (організації, підприємства), що перебуває у віданні національної галузевої академії наук (подвійному підпорядкуванні), додаються: клопотання національної галузевої академії наук з обґрунтуванням щодо утворення, реорганізації та ліквідації державної наукової установи (організації, підприємства); рекомендації (у разі наявності) Міжвідомчої ради з координації фундаментальних і прикладних досліджень в Україні, утвореної Національною академією наук разом з МОН та національними галузевими академіями наук (далі – Міжвідомча рада). 6. В обґрунтуванні щодо утворення, реорганізації та ліквідації державної наукової установи (організації, під- приємства), що перебуває у віданні національної галузевої академії наук (подвійному підпорядкуванні), обов’язково зазначаються: мета, цілі, завдання, прогнозований соціально-економічний ефект, можливі наслідки, у тому числі вплив на розвиток (гальмування розвитку) відповідної галузі науки та/або напряму наукових досліджень; відомості про задіяння в необхідному обсязі людських, організаційних, матеріально-технічних, наукових, на- уково-технічних ресурсів; пропозиції з відповідними розрахунками щодо фінансово-економічної діяльності державної наукової устано- ви (організації, підприємства); джерела покриття витрат, пов’язаних з функціонуванням державної наукової уста- нови (організації, підприємства), а також їх обсяги; інформація (у разі потреби) про дотримання вимог пункту 7 Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 р. № 440 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 56, ст. 1945; 2017 р., № 29, ст. 855). У разі реорганізації (ліквідації) державної наукової установи (організації, підприємства), що перебуває у відан- ні національної галузевої академії наук (подвійному підпорядкуванні), обґрунтування доповнюється: витягом (витягами) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань з інформацією про повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код державної науко- вої установи (організації, підприємства); відомостями про результати наукової, науково-технічної, фінансово-господарської діяльності державної на- укової установи (організації, підприємства) за попередні три роки; пропозицією про правонаступника (правонаступників), якому (яким) будуть передані відповідні функції у разі реорганізації, та у разі потреби інформацією про його (їх) організаційно-правову форму; гарантіями дотримання відповідно до трудового законодавства прав та інтересів працівників, у тому числі наукових, які будуть вивільнені. 7. Обґрунтування щодо утворення, реорганізації та ліквідації державної наукової установи (організації, під- приємства) національна галузева академія наук подає Міжвідомчій раді для отримання рекомендації. Міжвідомча рада у строк, що не перевищує 30 календарних днів, надає рекомендацію, в якій зазначаються позиція щодо доцільності утворення, реорганізації та ліквідації державної наукової установи (організації, підпри- ємства), що перебуває у віданні національної галузевої академії наук (подвійному підпорядкуванні), для прове- дення за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки відповідних фундаментальних наукових досліджень та ефективного використання їх результатів у прикладних наукових дослідженнях і науково-технічних розробках та інформація про результати обговорення членами Міжвідомчої ради та про результати їх голосування. 8. Державна наукова установа (організація, підприємство), що перебуває у віданні національної галузевої академії наук (подвійному підпорядкуванні), вважається утвореною, реорганізованою чи ліквідованою з дня вне- сення відповідних даних про неї до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. Після внесення відповідних даних до зазначеного Реєстру національна галузева академія наук забезпечує у двомісячний строк в установленому порядку внесення змін до переліку установ, організацій, підприємств, що перебувають у віданні національної галузевої академії наук, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відпо- відно до частини сьомої статті 1 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу». 275 КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 16 жовтня 2014 р. № 630 Київ ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОЛОЖЕННЯ ПРО МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 743 від 23.09.2015 № 225 від 05.04.2017 № 642 від 22.08.2018 № 838 від 11.09.2019) Кабінет Міністрів України пост ановляє : Затвердити Положення про Міністерство освіти і науки України, що додається. Прем’єр-міністр України А. ЯЦЕНЮК Інд. 18 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 630 ПОЛОЖЕННЯ про Міністерство освіти і науки України (У тексті Положення слова «навчальний заклад», «загальноосвітній навчальний заклад», «професійно-тех- нічний навчальний заклад», «вищий навчальний заклад» в усіх відмінках і формах числа замінено відповідно слова- ми «заклад освіти», «заклад загальної середньої освіти», «заклад професійної (професійно-технічної) освіти», «заклад вищої освіти» у відповідному відмінку і числі, а слова «навчально-виховний процес» в усіх відмінках і фор- мах числа замінено словами «освітній процес» у відповідному відмінку і числі згідно з Постановою КМ № 642 від 22.08.2018) 1. Міністерство освіти і науки України (МОН) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності в на- уковій сфері, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та органі- зацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов’язану з наданням таких послуг, не- залежно від їх підпорядкування і форми власності. (Абзац другий пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 838 від 11.09.2019) 2. МОН у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і по- становами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. 3. Основними завданнями МОН є: 1) забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-тех- нічної діяльності та інноваційної діяльності в науковій сфері, трансферу (передачі) технологій; (Підпункт 1 пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 838 від 11.09.2019) 2) забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері здійснення державного нагляду (конт- ролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов’язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми влас- ності. 4. МОН відповідно до покладених на нього завдань: 1) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та в установленому порядку вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України; 276 2) розробляє проекти законів та інших нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції; 3) погоджує проекти законів, інших актів законодавства, які надходять на погодження від інших міністерств та центральних органів виконавчої влади, готує в межах повноважень, передбачених законом, висновки і пропо- зиції до проектів законів, інших актів законодавства, які подаються на розгляд Кабінету Міністрів України, та проектів законів, внесених на розгляд Верховної Ради України іншими суб’єктами права законодавчої ініціативи, нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 4) готує в межах повноважень, передбачених законом, зауваження і пропозиції до прийнятих Верховною Радою України законів, що надійшли на підпис Президентові України; 5) здійснює нормативно-правове регулювання у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності та інноваційної діяльності в науковій сфері, трансферу (передачі) технологій, а також у сфері здійснення держав- ного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов’язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкуван- ня і форми власності; (Підпункт 5 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 838 від 11.09.2019) 6) забезпечує інтеграцію вітчизняних освіти і науки, інших сфер, що належать до його компетенції, з неухиль- ним дотриманням принципів збереження і захисту національних інтересів; 7) визначає перспективи і пріоритетні напрями розвитку дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної і вищої освіти, інклюзивного навчання та освіти протягом життя, інших сфер, що належать до його компетенції; 8) розробляє стратегію та програми розвитку вищої освіти і подає їх на розгляд Кабінету Міністрів України; 9) провадить аналітично-прогностичну діяльність у сфері вищої освіти, визначає тенденції її розвитку, вплив демографічної, етнічної, соціально-економічної ситуації, інфраструктури виробничої та невиробничої сфери, формує стратегічні напрями розвитку вищої освіти з урахуванням науково-технічного прогресу та інших факторів, узагальнює світовий і вітчизняний досвід розвитку вищої освіти; 10) здійснює в межах повноважень, передбачених законом, координацію діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сферах, що належать до його компетенції; 11) створює умови для здобуття громадянами дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, профе- сійно-технічної і вищої освіти, інклюзивного навчання та освіти протягом життя, наукових ступенів та вчених звань; 12) затверджує стандарти освіти та оприлюднює їх на своєму офіційному веб-сайті; (Підпункт 12 пункту 4 в редакції Постанови КМ № 642 від 22.08.2018) 121- ) затверджує положення про форми здобуття освіти; (Пункт 4 доповнено підпунктом 121 згідно з Постановою КМ № 642 від 22.08.2018) 13) затверджує типові освітні програми; (Підпункт 13 пункту 4 в редакції Постанови КМ № 642 від 22.08.2018) 14) розробляє Державні стандарти загальної середньої освіти та здійснює навчально-методичне забезпечення їх реалізації; (Підпункт 14 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 225 від 05.04.2017; в редакції По- станови КМ № 642 від 22.08.2018) 15) розробляє та затверджує державні освітні стандарти з конкретних професій; 16) координує діяльність місцевих органів управління освітою в частині формування оптимальної мережі за- кладів дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти та забезпечує формування оптимальної мережі за- кладів професійної (професійно-технічної) освіти, експериментальних закладів освіти для задоволення освітніх потреб населення з урахуванням потреб особистості і регіональної специфіки; (Підпункт 16 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 642 від 22.08.2018) 161- ) надає методичні рекомендації щодо освітньої діяльності та управління закладами освіти; (Пункт 4 доповнено підпунктом 161 згідно з Постановою КМ № 642 від 22.08.2018) 17) організовує діяльність державної психологічної служби та соціально-педагогічного патронажу в системі освіти; 171- ) затверджує положення про психологічну службу у системі освіти; (Пункт 4 доповнено підпунктом 171 згідно з Постановою КМ № 642 від 22.08.2018) 18) визначає основні цілі та завдання виховного процесу в закладах освіти; 19) розробляє та затверджує умови прийому до закладів освіти; 20) здійснює нормативно-правове та навчально-методичне забезпечення функціонування закладів освіти; 201- ) затверджує положення про заклади дошкільної освіти; (Пункт 4 доповнено підпунктом 201 згідно з Постановою КМ № 642 від 22.08.2018) 202- ) затверджує типове положення про конкурс на посаду керівника державного, комунального закладу загаль- ної середньої освіти; (Пункт 4 доповнено підпунктом 202 згідно з Постановою КМ № 642 від 22.08.2018) 277 203- ) затверджує положення про міжшкільний ресурсний центр; (Пункт 4 доповнено підпунктом 203 згідно з Постановою КМ № 642 від 22.08.2018) 204- ) затверджує порядок зарахування осіб з особливими освітніми потребами до спеціальних закладів освіти, переведення з одного типу закладу до іншого та відрахування таких осіб, а також порядок надання психолого- педагогічних та корекційно-розвиткових послуг особам з особливими освітніми потребами; (Пункт 4 доповнено підпунктом 204 згідно з Постановою КМ № 642 від 22.08.2018) 205- ) затверджує типове положення про філію закладу освіти; (Пункт 4 доповнено підпунктом 205 згідно з Постановою КМ № 642 від 22.08.2018) 206- ) затверджує типові штатні нормативи закладів загальної середньої освіти; (Пункт 4 доповнено підпунктом 206 згідно з Постановою КМ № 642 від 22.08.2018) 207- ) затверджує порядок зарахування, відрахування та переведення вихованців до державних та комунальних закладів освіти для здобуття дошкільної освіти; (Пункт 4 доповнено підпунктом 207 згідно з Постановою КМ № 642 від 22.08.2018) 208- ) затверджує порядок зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закла- дів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти; (Пункт 4 доповнено підпунктом 208 згідно з Постановою КМ № 642 від 22.08.2018) 21) погоджує проекти концепцій державних програм розвитку галузей економіки та державних програм у час- тині трансферу (передачі) технологій; 22) розробляє засади наукового і науково-технічного розвитку; 23) забезпечує розвиток наукового і науково-технічного потенціалу; 24) здійснює заходи щодо проведення єдиної науково-технічної та інноваційної політики в науковій сфері; (Підпункт 24 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 838 від 11.09.2019) 25) формує пріоритетні напрями розвитку науки і техніки та інноваційної діяльності в науковій сфері на під- ставі довгострокових і середньострокових прогнозів науково-технічного та інноваційного розвитку; (Підпункт 25 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 838 від 11.09.2019) 26) організовує та координує інноваційну діяльність в науковій сфері; (Підпункт 26 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 838 від 11.09.2019) 27) формує державні цільові наукові та науково-технічні програми з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки; 28) забезпечує формування державної політики щодо трансферу технологій, передачі майнових прав на тех- нології та/або їх складові; 29) здійснює керівництво системою наукової і науково-технічної експертизи; 30) забезпечує інтеграцію вітчизняної науки у світовий науковий простір із збереженням і захистом національ- них пріоритетів; 31) забезпечує організацію діяльності у сфері науково-технічної інформації; 32) здійснює функціональне управління національною системою науково-технічної інформації; 33) організовує використання державних ресурсів науково-технічної інформації, здійснює її пошук і передачу на безприбуткових засадах; 34) погоджує рішення про створення наукових парків та затверджує пріоритетні напрями їх діяльності; 35) подає державним замовникам пропозиції до проектів державних програм розвитку галузей економіки стосовно набуття або передачі майнових прав на технології та/або їх складові; 36) готує пропозиції щодо законодавчого стимулювання діяльності із створення та впровадження високих технологій; 37) визначає порядок та проводить державну акредитацію фізичних і юридичних осіб на право проведення наукової та науково-технічної експертизи, а також визначає форму свідоцтва на право проведення зазначеної екс- пертизи та перелік документів державного зразка, що дають фізичним особам право на провадження експертної діяльності і надання експертних послуг без отримання свідоцтва; 38) забезпечує розвиток наукового і науково-технічного потенціалу у сфері генетично-інженерної діяльності, розробляє критерії безпеки поводження з генетично модифікованими організмами та провадження генетично-ін- женерної діяльності в замкнених системах, розробляє та вдосконалює систему контролю за дотриманням правил безпеки генетично-інженерної діяльності; 39) затверджує типове положення про комісію з біологічної та генетичної безпеки проведення генетично-ін- женерних робіт; 40) установлює разом з Мінприроди порядок утилізації, знищення та знешкодження облікового матеріалу генетично модифікованих організмів, отриманого під час випробувань, непридатних або заборонених до викорис- тання генетично модифікованих організмів, а також тари від них; 41) розробляє та затверджує перелік альтернативних методів та об’єктів для використання замість експери- ментальних тварин; 278 42) установлює порядок проведення наукових дослідів, експериментів на тваринах, затверджує альтернативні методи та об’єкти для отримання наукових даних; 43) затверджує порядок, види та форми проведення моніторингу якості освіти; (Підпункт 43 пункту 4 в редакції Постанови КМ № 642 від 22.08.2018) 44) здійснює ліцензування освітньої діяльності закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, профе- сійної (професійно-технічної) освіти, а також перевірку дотримання ними ліцензійних умов та атестацію закладів професійної (професійно-технічної) освіти незалежно від їх підпорядкування і форми власності; (Підпункт 44 пункту 4 в редакції Постанов КМ № 225 від 05.04.2017, № 642 від 22.08.2018) 441- ) розробляє ліцензійні умови провадження освітньої діяльності та подає їх Кабінетові Міністрів України для затвердження; (Пункт 4 доповнено підпунктом 441 згідно з Постановою КМ № 225 від 05.04.2017; в редакції Постанови КМ № 642 від 22.08.2018) 442- ) здійснює контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов та за результатами перевірки приймає рішення; (Пункт 4 доповнено підпунктом 442 згідно з Постановою КМ № 225 від 05.04.2017) (Підпункт 45 пункту 4 виключено на підставі Постанови КМ № 225 від 05.04.2017) (Підпункт 46 пункту 4 виключено на підставі Постанови КМ № 225 від 05.04.2017) 47) формує та забезпечує функціонування системи атестації педагогічних, зокрема керівних, наукових і науко- во-педагогічних кадрів, організовує їх атестацію щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань і підвищення їх кваліфікації; 471- ) подає за погодженням з Мінекономрозвитку на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції про дер- жавні пріоритети з підготовки фахівців, педагогічних, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, під- вищення кваліфікації та перепідготовки кадрів у розрізі галузей знань; (Пункт 4 доповнено підпунктом 471 згідно з Постановою КМ № 642 від 22.08.2018) 472- ) формує та забезпечує функціонування системи сертифікації педагогічних працівників, забезпечує ство- рення умов для підвищення їх кваліфікації, затверджує положення про акредитацію центрів сертифікації педаго- гічних працівників; (Пункт 4 доповнено підпунктом 472 згідно з Постановою КМ № 642 від 22.08.2018) 48) утворює атестаційну колегію, яка на принципах прозорості та відкритості затверджує рішення вчених рад закладів вищої освіти (наукових установ) про присвоєння науковим і педагогічним працівникам вчених звань старшого дослідника, доцента та професора, організовує її роботу, розглядає питання про позбавлення зазначених звань, оформляє та видає відповідні атестати, а також розглядає апеляції на рішення атестаційної колегії; 49) за поданням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти схвалює порядок присудження наукових ступенів спеціалізованими вченими радами закладів вищої освіти (наукових установ) та подає його на розгляд Кабінету Міністрів України; 491- ) погоджує за поданням Мінкультури порядок здобуття освітньо-творчого ступеня доктора мистецтва та навчання в асистентурі-стажуванні; (Пункт 4 доповнено підпунктом 491 згідно з Постановою КМ № 642 від 22.08.2018) 492- ) затверджує положення про акредитацію спеціалізованих вчених рад (спеціалізованих рад з присудження ступеня доктора мистецтва); (Пункт 4 доповнено підпунктом 492 згідно з Постановою КМ № 642 від 22.08.2018) 493- ) розробляє порядок підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у за- кладах вищої освіти (наукових установах) та подає їх Кабінетові Міністрів України для затвердження; (Пункт 4 доповнено підпунктом 493 згідно з Постановою КМ № 642 від 22.08.2018) 50) встановлює порядок присвоєння вченими радами закладів вищої освіти та науково-технічними радами наукових установ вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, а також порядок позбавлення вче- них звань; 51) затверджує за поданням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти положення про акре- дитацію освітніх програм вищої освіти та порядок проведення інституційної акредитації; (Підпункт 51 пункту 4 в редакції Постанови КМ № 642 від 22.08.2018) 52) призначає в установленому порядку на посади директорів державних закладів загальної середньої та по- зашкільної освіти; (Підпункт 52 пункту 4 в редакції Постанови КМ № 642 від 22.08.2018) 53) призначає на посаду за результатами конкурсу та звільняє з посади керівників закладів вищої та професій- ної (професійно-технічної) освіти, що перебувають у сфері його управління; (Підпункт 53 пункту 4 в редакції Постанови КМ № 642 від 22.08.2018) 54) затверджує статути закладів вищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої та позашкіль- ної освіти, що перебувають у сфері його управління; (Підпункт 54 пункту 4 в редакції Постанови КМ № 642 від 22.08.2018) 279 55) погоджує статути закладів професійної (професійно-технічної) освіти державної форми власності, що під- порядковані іншим центральним органам виконавчої влади, закладів професійної (професійно-технічної) освіти, що належать Автономній Республіці Крим, закладів професійної (професійно-технічної) освіти комунальної фор- ми власності; 56) погоджує статути закладів професійної (професійно-технічної) освіти приватної форми власності; 57) формує перелік галузей знань і перелік спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, зокрема за поданням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, та подає їх на розгляд Кабінету Міністрів України; 58) затверджує перелік спеціальностей, прийом на навчання за якими здійснюється з урахуванням рівня твор- чих та/або фізичних здібностей вступників; 59) за дорученням і в межах, встановлених Кабінетом Міністрів України, реалізує права і обов’язки уповно- важеного органу стосовно заснованих державою закладів вищої освіти; 60) розробляє положення про порядок реалізації права на академічну мобільність та подає його на розгляд Кабінету Міністрів України; 61) систематично відстежує та аналізує потреби вітчизняного ринку праці, вносить пропозиції щодо обсягів і напрямів державної підтримки підготовки фахівців з вищою освітою; 62) формує щороку пропозиції та доводить до підпорядкованих закладів освіти державне замовлення на під- готовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, на підвищення кваліфікації та перепід- готовку кадрів для державних потреб з урахуванням середньострокового прогнозу потреби у фахівцях та робітни- чих кадрах на ринку праці у порядку, встановленому законодавством; 63) сприяє працевлаштуванню випускників закладів вищої освіти; 64) здійснює заходи щодо матеріального та морального стимулювання працівників освіти і науки, інших учас- ників освітнього процесу та вживає заходів до поліпшення матеріальних і житлових умов студентів, учнів, слуха- чів, вихованців, молодих вчених, працівників освіти, науки і науково-технічної сфери, організації їх медичного та побутового обслуговування; 65) бере участь у визначенні мінімальних нормативів матеріально-технічного, фінансового забезпечення за- кладів освіти; 66) організовує навчання державних службовців з питань, що належать до його компетенції; 67) забезпечує організацію та проведення експертизи освітніх програм, підручників і навчальних посібників для закладів освіти, у тому числі щодо відповідності принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; (Підпункт 67 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 642 від 22.08.2018) 68) забезпечує підготовку і видання підручників, посібників, методичної літератури для закладів освіти, у тому числі схвалює їх видання для закладів загальної середньої освіти; 69) розробляє та затверджує порядок підтвердження відповідності навчальних видань, засобів навчання і об- ладнання державним освітнім стандартам, психолого-педагогічним вимогам та визначає доцільність їх впрова- дження у освітній процес закладів освіти України; 691- ) розробляє та затверджує примірні переліки матеріально-технічного оснащення закладів дошкільної освіти, ігрового, навчально-дидактичного обладнання; (Пункт 4 доповнено підпунктом 691 згідно з Постановою КМ № 642 від 22.08.2018) 70) затверджує порядок виготовлення, видачі та обліку документів про освіту, вимоги до їх форми та/або змісту; (Підпункт 70 пункту 4 в редакції Постанови КМ № 642 від 22.08.2018) (Підпункт 71 пункту 4 виключено на підставі Постанови КМ № 225 від 05.04.2017) 72) подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо створення та ре- організації державних наукових установ, які повністю або частково фінансуються з державного бюджету, а також пропозиції щодо віднесення наукових об’єктів до таких, що становлять національне надбання; 73) здійснює організаційно-методичне забезпечення державної атестації наукових установ, веде Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави; 74) забезпечує розвиток загальнодержавної системи науково-технічної інформації, національної інноваційної системи, системи наукової і науково-технічної експертизи проектів державних, міжнародних та регіональних про- грам; 75) формує тематику державного замовлення на найважливіші науково-технічні (експериментальні) розробки та науково-технічну продукцію у вигляді переліку науково-технічних (експериментальних) розробок; (Підпункт 75 пункту 4 в редакції Постанови КМ № 225 від 05.04.2017) 751- ) здійснює фінансову підтримку виконання державного замовлення на найважливіші науково-технічні (екс- периментальні) розробки та науково-технічну продукцію; (Пункт 4 доповнено підпунктом 751 згідно з Постановою КМ № 225 від 05.04.2017) 280 76) затверджує програми зовнішнього незалежного оцінювання, перелік навчальних предметів та строки про- ведення зовнішнього незалежного оцінювання за погодженням з громадськими об’єднаннями керівників закладів вищої освіти, організовує проведення моніторингових досліджень якості освіти; (Підпункт 76 пункту 4 в редакції Постанови КМ № 225 від 05.04.2017) 761- ) затверджує порядок, форми проведення і перелік навчальних предметів, з яких проводиться державна підсумкова атестація; (Пункт 4 доповнено підпунктом 761 згідно з Постановою КМ № 642 від 22.08.2018) 77) розробляє пропозиції щодо обсягів матеріально-технічного і фінансового забезпечення закладів освіти; 771- ) формує пропозиції про обсяг освітніх субвенцій, державного фінансування середньої, професійної, вищої освіти та стипендійного фонду; (Пункт 4 доповнено підпунктом 771 згідно з Постановою КМ № 642 від 22.08.2018) 772- ) розподіляє освітні субвенції та державне фінансування середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та стипендійний фонд закладів освіти, що перебувають у сфері його управління; (Пункт 4 доповнено підпунктом 772 згідно з Постановою КМ № 642 від 22.08.2018) 78) забезпечує ведення та функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, інших держав- них електронних баз та реєстрів, інших інформаційних систем у сфері, що належить до його компетенції; 79) проводить роботу, пов’язану з визнанням виданих в інших державах документів про освіту, наукові сту- пені та вчені звання; 80) затверджує за погодженням з Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти порядок ви- знання здобутих в іноземних закладах вищої освіти ступенів вищої освіти та наукових ступенів і проводить про- цедуру їх визнання, крім випадків, передбачених Законом України “Про вищу освіту”; 81) реалізує державну політику в частині стипендіального забезпечення, нагородження та преміювання відпо- відно до законодавства (у тому числі нагородження переможців інтелектуальних змагань, турнірів, олімпіад тощо), висуває кандидатів на здобуття Державної премії України в галузі освіти, державних стипендій для видатних ді- ячів освіти, державних стипендій для видатних діячів науки; (Підпункт 81 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 743 від 23.09.2015) 82) проводить в межах повноважень, передбачених законом, спеціальну перевірку відомостей щодо освіти, наявності наукового ступеня, вченого звання в осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; 83) бере участь у реалізації державної політики з національно-патріотичного виховання, фізичного виховання і спорту в закладах освіти; (Підпункт 83 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 225 від 05.04.2017; в редакції По- станови КМ № 642 від 22.08.2018) 831- ) забезпечує розвиток фізичного виховання та спорту в закладах освіти; (Пункт 4 доповнено підпунктом 831 згідно з Постановою КМ № 642 від 22.08.2018) 84) забезпечує організацію освітнього процесу і проведення серед учнівської і студентської молоді спортивних заходів, пов’язаних з підготовкою спортивного резерву для національних збірних команд; 85) забезпечує комплектацію національних збірних команд студентів і учнів з видів спорту для забезпечення їх участі у міжнародних та всеукраїнських змаганнях, організацію і проведення міжнародних і всеукраїнських змагань серед учнівської та студентської молоді; 86) визначає порядок набору іноземців та осіб без громадянства для навчання в Україні, здійснює контроль за його дотриманням українськими закладами освіти незалежно від їх підпорядкування і форми власності, організо- вує ведення обліку таких осіб; 87) визначає пріоритетні та перспективні напрями освітніх послуг, що надаються українськими закладами освіти іноземцям та особам без громадянства; 88) здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов’язаних з діяльністю МОН, підприємств, установ та ор- ганізацій, що належать до сфери його управління; 89) здійснює управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління; 90) здійснює міжнародне співробітництво, забезпечує виконання зобов’язань, взятих за міжнародними дого- ворами України з питань, що належать до його компетенції; 901- ) забезпечує співробітництво України з Європейським Співтовариством у сфері освіти, науки, інновацій і технологій; (Пункт 4 доповнено підпунктом 901 згідно з Постановою КМ № 225 від 05.04.2017) 902- ) забезпечує участь України у Рамковій програмі Європейського Союзу з досліджень та інновацій «Горизонт 2020», Програмі наукових досліджень та навчання Євратом; (Пункт 4 доповнено підпунктом 902 згідно з Постановою КМ № 225 від 05.04.2017) 903- ) організовує збір та обробку освітньої статистики, здійснює її аналіз та прогнозує розвиток системи освіти; (Пункт 4 доповнено підпунктом 903 згідно з Постановою КМ № 642 від 22.08.2018) 281 904- ) затверджує порядок проведення інституційного аудиту закладу освіти; (Пункт 4 доповнено підпунктом 904 згідно з Постановою КМ № 642 від 22.08.2018) 905- ) затверджує порядок скликання Всеукраїнського з’їзду учасників освітнього процесу та їх об’єднань; (Пункт 4 доповнено підпунктом 905 згідно з Постановою КМ № 642 від 22.08.2018) 91) здійснює інші повноваження, визначені законом. 5. МОН з метою організації своєї діяльності: 1) забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх виконанням в апараті МОН, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління; 2) здійснює добір кадрів в апарат МОН та на керівні посади підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та працівників апарату МОН; (Підпункт 2 пункту 5 в редакції Постанови КМ № 225 від 05.04.2017) 3) контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; 4) організовує планово-фінансову роботу в апараті МОН, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку; 5) забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів; 6) забезпечує в межах повноважень, передбачених законом: реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, захист інформації з обмеженим доступом, а також технічний захист інформації, контроль за їх збереженням в апараті МОН; виконання завдань з мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності держави та територіальної оборони; (Абзац третій підпункту 6 пункту 5 в редакції Постанови КМ № 225 від 05.04.2017) виконання завдань у сфері цивільного захисту, охорони праці, пожежної та техногенної безпеки, захисту на- селення і територій від надзвичайних ситуацій; (Підпункт 6 пункту 5 доповнено новим абзацом згідно з Постановою КМ № 225 від 05.04.2017; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 642 від 22.08.2018) залучення громадян до участі в управлінні державними справами, ефективну взаємодію з інститутами грома- дянського суспільства, здійснення громадського контролю за діяльністю МОН, врахування громадської думки під час формування та реалізації державної політики у сферах, що належать до компетенції МОН. 6. МОН для виконання покладених на нього завдань має право: 1) залучати в установленому порядку спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підпри- ємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), вчених, представників інститутів громадянсько- го суспільства (за згодою) до розгляду питань, що належать до його компетенції; 2) отримувати безоплатно від міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування необхідні для виконання покладених на нього завдань інформацію, документи і мате- ріали, зокрема від органів статистики – статистичні дані; 3) скликати наради, утворювати комісії та робочі групи, проводити наукові конференції, семінари з питань, що належать до його компетенції; 4) користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою уря- дового зв’язку та іншими технічними засобами. 7. МОН у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими дер- жавними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консуль- тативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями ро- ботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також з підприємствами, установами та організаціями. 8. МОН в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів Украї- ни, постанов Верховної Ради України та актів Президента України, прийнятих відповідно до Конституції та за- конів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання. Накази МОН, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, видаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Нормативно-правові акти МОН підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку. Накази МОН, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов’язковими для виконання централь- ними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами. 282 9. МОН очолює Міністр, який призначається на посаду за поданням Прем’єр-міністра України і звільняється з посади Верховною Радою України. Міністр має першого заступника, заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України відповідно до пропозицій Міністра. (Абзац другий пункту 9 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 225 від 05.04.2017) 10. Міністр: 1) очолює МОН, здійснює керівництво його діяльністю; 2) спрямовує і координує здійснення іншими центральними органами виконавчої влади заходів з питань, що належать до компетенції МОН; 3) спрямовує та координує діяльність визначених Кабінетом Міністрів України центральних органів виконав- чої влади, зокрема: забезпечує формування державної політики у відповідній сфері та контролює її реалізацію центральними ор- ганами виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр; погоджує та подає на розгляд Кабінету Міністрів України розроблені центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України; визначає пріоритетні напрями роботи центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і ко- ординує Міністр, та шляхи виконання покладених на них завдань, затверджує плани роботи таких центральних органів виконавчої влади; (Абзац п’ятий підпункту 3 пункту 10 виключено на підставі Постанови КМ № 225 від 05.04.2017) погоджує структуру апарату центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр; видає обов’язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і коор- динує Міністр, накази та доручення з питань, що належать до компетенції таких органів; погоджує призначення на посаду і звільнення з посади керівників і заступників керівників самостійних структурних підрозділів апарату центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр; порушує перед Кабінетом Міністрів України питання щодо скасування актів центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, повністю чи в окремій частині; порушує перед Кабінетом Міністрів України питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальнос- ті керівників центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, та їх за- ступників; ініціює питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників структурних підрозділів апарату центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, а також керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління таких органів; ініціює питання щодо проведення службового розслідування стосовно керівників центральних органів вико- навчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, їх заступників, інших державних службовців і пра- цівників апарату таких центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління; приймає рішення щодо проведення перевірки діяльності центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр; заслуховує звіти про виконання покладених на центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, завдань та планів їх роботи; визначає структурний підрозділ апарату МОН, що відповідає за взаємодію з центральними органами виконав- чої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр; визначає посадових осіб МОН, які включаються до складу колегії центральних органів виконавчої влади, ді- яльність яких спрямовує і координує Міністр; визначає порядок обміну інформацією між МОН та центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, періодичність її подання; вирішує інші питання, пов’язані із спрямуванням і координацією діяльності центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр; 4) визначає пріоритети роботи МОН та шляхи виконання покладених на нього завдань, затверджує плани роботи МОН, звіти про їх виконання; 5) організовує та контролює виконання МОН Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України; (Підпункт 5 пункту 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 225 від 05.04.2017) 6) подає на розгляд Кабінету Міністрів України проекти законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, розробником яких є МОН; 283 7) представляє в установленому порядку проекти законів України, розробником яких є МОН та центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, і доповідає з інших питань, що належать до компетенції МОН, під час їх розгляду на пленарних засіданнях Верховної Ради України; 8) веде переговори і підписує міжнародні договори України у межах наданих йому повноважень; 9) затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату МОН; (Підпункт 10 пункту 10 виключено на підставі Постанови КМ № 225 від 05.04.2017) (Підпункт 11 пункту 10 виключено на підставі Постанови КМ № 225 від 05.04.2017) 12) порушує в установленому порядку питання щодо заохочення та притягнення до дисциплінарної відпові- дальності першого заступника, заступників Міністра та державного секретаря МОН; (Підпункт 12 пункту 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 225 від 05.04.2017) 121- ) порушує в установленому порядку питання щодо присвоєння рангу державного службовця державному секретарю МОН; (Пункт 10 доповнено підпунктом 121 згідно з Постановою КМ № 225 від 05.04.2017) (Підпункт 13 пункту 10 виключено на підставі Постанови КМ № 225 від 05.04.2017) (Підпункт 14 пункту 10 виключено на підставі Постанови КМ № 225 від 05.04.2017) 15) утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи та організації, що належать до сфери управлін- ня МОН, затверджує їх положення (статути), здійснює в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об’єктами державної власності; (Підпункт 15 пункту 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 225 від 05.04.2017) 16) визначає обов’язки першого заступника Міністра, заступників Міністра, розподіл повноважень Міністра між першим заступником Міністра та заступниками Міністра, які вони здійснюють за його відсутності; (Підпункт 16 пункту 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 225 від 05.04.2017) 17) дає обов’язкові для виконання працівниками апарату МОН доручення; 18) приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є МОН; 19) організовує внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечує їх здійснення в МОН та бюджетних установах, що належать до сфери його управління; 20) представляє МОН у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Укра- їні та за її межами; 21) скликає та проводить наради з питань, що належать до його компетенції; 22) підписує накази МОН; 23) здійснює інші повноваження, визначені законом. 101- . Повноваження керівника державної служби у МОН здійснює державний секретар МОН. Державний секретар МОН є вищою посадовою особою з числа державних службовців МОН. Державний сек- ретар МОН підзвітний і підконтрольний Міністру. Державний секретар МОН призначається на посаду Кабінетом Міністрів України за поданням Комісії з питань вищого корпусу державної служби строком на п’ять років з правом повторного призначення. (Положення доповнено пунктом 101 згідно з Постановою КМ № 225 від 05.04.2017) 102- . Державний секретар МОН відповідно до покладених на нього завдань: 1) організовує роботу апарату МОН; 2) забезпечує підготовку пропозицій щодо виконання завдань МОН та подає їх на розгляд Міністра; 3) організовує та контролює виконання апаратом МОН Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів МОН та доручень Міністра, його першого заступника та за- ступників, звітує про їх виконання; 4) готує та подає Міністру для затвердження плани роботи МОН, звітує про їх виконання; 5) забезпечує реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням в апа- раті МОН; 6) у межах своїх повноважень запитує та одержує в установленому порядку від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в Україні та за її межами безоплатно інформацію, документи і матеріали, а від органів державної статистики – статистичну інформацію, необхідну для виконання покладених на МОН завдань; 7) призначає на посаду та звільняє з посади у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, державних службовців апарату МОН, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохо- чення та притягнення до дисциплінарної відповідальності; 8) приймає на роботу та звільняє з роботи у порядку, передбаченому законодавством про працю, працівників апарату МОН, приймає рішення щодо їх заохочення, притягнення до дисциплінарної відповідальності; 9) погоджує у передбачених законом випадках призначення на посаду та звільнення з посади керівників від- повідних структурних підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; 10) призначає на посаду та звільняє з посади працівників патронатної служби Міністра за його поданням, а також у зв’язку із звільненням Міністра; 284 11) призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління МОН; 12) притягує до дисциплінарної відповідальності керівників державних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління МОН; 13) забезпечує в установленому порядку організацію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та інших працівників МОН; 14) представляє МОН як юридичну особу в цивільно-правових відносинах; 15) у межах повноважень, передбачених законом, дає обов’язкові для виконання державними службовцями та іншими працівниками МОН доручення; 16) видає з питань, що належать до його компетенції, накази організаційно-розпорядчого характеру та конт- ролює їх виконання; 17) вносить подання щодо представлення в установленому порядку державних службовців та інших праців- ників апарату МОН до відзначення державними нагородами України. (Положення доповнено пунктом 102 згідно з Постановою КМ № 225 від 05.04.2017) 103- . На час відсутності державного секретаря МОН чи неможливості здійснення ним своїх повноважень з інших причин його обов’язки виконує один із керівників самостійних структурних підрозділів апарату МОН відповідно до наказу державного секретаря МОН. (Положення доповнено пунктом 103 згідно з Постановою КМ № 225 від 05.04.2017) 11. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції МОН, обговорення найважливіших на- прямів його діяльності у МОН може утворюватися колегія. Рішення колегії можуть бути реалізовані шляхом видання відповідного наказу МОН. Для розгляду наукових рекомендацій та проведення фахових консультацій з основних питань діяльності у МОН можуть утворюватись інші постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи. Рішення про утворення чи ліквідацію колегії, інших постійних або тимчасових консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, їх кількісний та персональний склад, положення про них затверджує Міністр. 12. Граничну чисельність державних службовців і працівників апарату МОН затверджує Кабінет Міністрів України. Структуру апарату МОН затверджує Міністр. Штатний розпис та кошторис МОН затверджує державний секретар МОН за погодженням з Мінфіном. (Абзац третій пункту 12 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 225 від 05.04.2017) 13. МОН є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 5 квітня 2017 р. № 226 Київ ПРО УТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РОЗВИТКУ НАУКИ І ТЕХНОЛОГІЙ Відповідно до частини третьої статті 20 та пункту 2 частини першої статті 41 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” Кабінет Міністрів України постановляє : 1. Утворити Національну раду України з питань розвитку науки і технологій. 2. Затвердити Положення про Національну раду України з питань розвитку науки і технологій, що додається. 3. Господарсько-фінансовому департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України разом з Міністерством фінансів передбачати під час підготовки проекту Державного бюджету України на 2018 і наступні роки видатки для забезпечення організації роботи Національної ради України з питань розвитку науки і технологій. Прем’єр-міністр України В. ГРОЙСМАН Інд. 73 285 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 р. № 226 ПОЛОЖЕННЯ ПРО НАЦІОНАЛЬНУ РАДУ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РОЗВИТКУ НАУКИ І ТЕХНОЛОГІЙ Загальна частина 1. Національна рада України з питань розвитку науки і технологій (далі – Національна рада) є постійно діючим консультативно-дорадчим органом, що утворюється при Кабінетові Міністрів України з метою забезпечення ефективної взаємодії представників наукової громадськості, органів виконавчої влади та реального сектору еко- номіки у формуванні та реалізації єдиної державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності. 2. Національна рада у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, акта- ми Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням. 3. Основними функціями Національної ради є: 1) підготовка та подання Кабінетові Міністрів України пропозицій щодо формування засад державної політи- ки у сфері наукової та науково-технічної діяльності; 2) підготовка пропозицій щодо визначення пріоритетів розвитку науки і техніки та заходів з їх реалізації; 3) підготовка пропозицій щодо інтеграції вітчизняної науки у світовий науковий простір та Європейський до- слідницький простір з урахуванням національних інтересів; 4) підготовка пропозицій щодо засад функціонування в Україні системи незалежної експертизи державних цільових наукових та науково-технічних програм, наукових проектів, державної атестації наукових установ, при- судження наукових ступенів і присвоєння вчених звань; 5) розгляд та надання висновків щодо проектів концепцій державних цільових наукових та науково-технічних програм і проектів таких програм; 6) надання Кабінетові Міністрів України рекомендацій щодо формування державного бюджету в частині ви- значення загальних обсягів фінансування наукової і науково-технічної діяльності та його розподілу між базовим та конкурсним фінансуванням наукових досліджень, а також у частині визначення структури розподілу між на- прямами грантової підтримки Національного фонду досліджень; 7) заслуховування та оцінювання звітів центральних органів виконавчої влади, Національного фонду дослі- джень, Національної академії наук, національних галузевих академій наук та інших головних розпорядників бю- джетних коштів, що провадять наукову та науково-технічну діяльність або є замовниками наукових досліджень і розробок, про стан використання коштів на наукову та науково- технічну діяльність та отримані результати і внесення пропозицій за результатами їх розгляду; 8) підготовка та оприлюднення щорічної доповіді про стан і перспективи розвитку сфери наукової та науково- технічної діяльності, а також про стан виконання Україною пріоритетів Європейського дослідницького простору та надання пропозицій щодо плану їх реалізації на наступний рік; 9) підготовка пропозицій щодо принципів створення та стратегії розвитку державної дослідницької інфра- структури, системи державних ключових лабораторій; 10) взаємодія в установленому порядку з відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій; 11) ініціювання і замовлення прогнозних та форсайтних досліджень у галузі науки, технологій, інновацій, організації та проведення наукової експертизи рішень центральних органів виконавчої влади, що стосуються на- укової сфери, а також проектів концепцій державних цільових наукових та науково-технічних програм і проектів таких програм; 12) подання пропозицій щодо принципів наукової етики та механізмів контролю за їх дотриманням; 13) розроблення разом з представниками реального та фінансового секторів економіки та іншими заінтересо- ваними сторонами пропозицій щодо створення механізмів комерціалізації результатів наукових досліджень; 14) надання рекомендацій щодо оптимальних шляхів реалізації проектів і програм міжнародної технічної до- помоги у сфері наукової і науково-технічної діяльності; 15) подання пропозицій щодо розвитку наукової та науково-технічної сфери в Україні; 16) розроблення пропозицій щодо стратегії розвитку системи залучення та підготовки учнівської молоді до наукової і науково-технічної діяльності. Стратегія розвитку системи спеціалізованих загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів, зокрема наукових ліцеїв і наукових ліцеїв-інтернатів, Малої академії наук, еколого-натуралістичних центрів учнівської молоді, центрів науково-технічної творчості школярів або інших подібних позашкільних навчальних закладів, критерії створення таких закладів та моніторингу ефективності їх діяльності розробляються МОН та Національною радою. 286 4. Національна рада виконує свої функції, керуючись принципами субсидіарності та пропорційності міри впливу, діє на засадах відкритості та гласності. Інформація про діяльність Національної ради, проекти її рішень та прийняті рішення систематично розміщуються на її офіційному веб-сайті. Інформація про прийняті Національною радою рішення розміщується на її офіційному веб-сайті протягом п’яти робочих днів з дня їх підписання. 5. Національна рада складається з Наукового та Адміністративного комітетів, що мають однаковий кількісний склад. 6. Національну раду очолює Голова, яким за посадою є Прем’єр-міністр України. Голова Національної ради має двох заступників, якими є голова Наукового комітету та голова Адміністративного комітету. Головою Адмі- ністративного комітету за посадою є Міністр освіти і науки. Члени Національної ради виконують свої обов’язки на громадських засадах. Відшкодування витрат, пов’язаних з виконанням обов’язків членів Національної ради, забезпечує Секретаріат Кабінету Міністрів України. 7. Секретаря Національної ради призначає Голова Національної ради з числа працівників Секретаріату Кабі- нету Міністрів України. Секретар Національної ради: забезпечує ведення протоколів спільних засідань Наукового та Адміністративного комітетів; підписує протоколи спільних засідань Наукового та Адміністративного комітетів; забезпечує взаємодію Наукового та Адміністративного комітетів; забезпечує формування персонального складу робочих груп, що утворюються Національною радою для під- готовки рішень з питань, що належать до її компетенції; забезпечує взаємодію Національної ради з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, з вітчизняними та іноземними науковими установами, науковими організаціями, громадськими науковими орга- нізаціями, науковими фондами, а також міжнародними та національними радами з питань науки; забезпечує збереження протоколів спільних засідань Наукового та Адміністративного комітетів, рішень та інших документів Національної ради, протоколів засідань Адміністративного комітету. 8. Основною формою роботи Національної ради є спільне засідання Наукового та Адміністративного коміте- тів (далі – спільне засідання), на якому Національна рада ухвалює рекомендації для Кабінету Міністрів України з питань, що належать до її компетенції. Національна рада проводить спільні засідання у разі потреби, але не менше чотирьох разів на рік. Рішення про проведення спільного засідання та порядок денний такого засідання приймається Головою На- ціональної ради на підставі узгоджених пропозицій голів Наукового та Адміністративного комітетів. Спільному засіданню обов’язково передує засідання Наукового комітету, який розглядає та готує проекти рішень з питань порядку денного спільного засідання. 9. Головує на спільних засіданнях Голова Національної ради або за його дорученням один із заступників Голови. Спільне засідання є правоможним, якщо на ньому присутні більш як дві третини складу Національної ради. 10. Спільні засідання проводяться відкрито, на них можуть бути присутні суб’єкти наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, представники засобів масової інформації та бізнесу, крім випадків, коли розглядають- ся питання, що містять інформацію з обмеженим доступом. Оголошення про проведення спільного засідання, проекти порядку денного та рішень Національної ради оприлюднюються на її офіційному веб-сайті, як правило, не менш як за два тижні до їх розгляду на спільному засіданні. 11. За результатами спільного засідання оформляється протокол, який підписують головуючий та секретар Національної ради. Рішення Національної ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більш як дві третини при- сутніх на засіданні її членів. У разі потреби для забезпечення виконання рішення Національної ради може надаватися доручення Прем’єр- міністра України або прийматися рішення Кабінету Міністрів України, проект якого вносить центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого належить питання, порушене у рішенні Національної ради. Рішення Національної ради, прийняті в межах її повноважень, що стосуються окремих центральних органів виконавчої влади, є обов’язковими для розгляду такими органами. Протоколи спільних засідань та прийняті рішення оприлюднюються на офіційному веб-сайті Національної ради протягом п’яти робочих днів з дня їх підписання. 12. Члени Національної ради мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами, що належать до сфери повноважень Національної ради; 2) висловлювати свою позицію під час спільних засідань та брати участь у прийнятті рішень шляхом голосу- вання; 3) отримувати в установленому порядку від органів державної влади, наукових установ, наукових організацій, громадських наукових організацій, наукових фондів інформацію, необхідну для виконання її функцій; 287 4) здійснювати інші повноваження, які пов’язані із забезпеченням діяльності Національної ради. 13. Члени Національної ради зобов’язані: 1) брати участь у спільних засіданнях та засіданнях відповідних комітетів; 2) дотримуватися вимог цього Положення та забезпечувати виконання рішень Національної ради; 3) бути неупередженими та об’єктивними; 4) не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що стала їм відома у зв’язку з виконанням своїх функцій; 5) не допускати конфлікту інтересів; 6) сумлінно виконувати свої обов’язки; 7) дотримуватися високої культури спілкування. 14. Національна рада для підготовки рішень з питань, що належать до її компетенції, утворює постійні або тимчасові робочі групи. Персональний склад робочих груп формується з числа членів Національної ради з обов’язковим представництвом членів Наукового та Адміністративного комітетів, а також осіб, рекомендованих для участі в робочій групі Головою Національної ради або його заступниками. До складу робочих груп можуть включатися вчені, викладачі вищих навчальних закладів, представники державного та приватного секторів еконо- міки, вітчизняні та іноземні експерти. Рішення про утворення робочої групи приймається на спільному засіданні. Персональний склад робочої групи затверджується Головою Національної ради. Члени робочих груп працюють на громадських засадах. 15. Робочі групи Національної ради діють на принципах відкритості та прозорості. Розроблені робочими гру- пами проекти документів подаються на розгляд Наукового комітету. 16. Національна рада під час виконання своїх функцій взаємодіє з органами державної влади, з вітчизняними та іноземними науковими установами, науковими організаціями, громадськими науковими організаціями, науко- вими фондами, а також міжнародними та національними радами з питань науки іноземних держав. 17. Організаційне, матеріально-технічне, інформаційне та інше забезпечення діяльності Національної ради здійснює Секретаріат Кабінету Міністрів України. З метою належного забезпечення діяльності Національної ради Секретаріат Кабінету Міністрів України, зо- крема: організовує підготовку матеріалів до спільних засідань та засідань комітетів; здійснює технічну підтримку спільних засідань та засідань комітетів; забезпечує в установленому порядку координацію роботи центральних органів виконавчої влади, спрямованої на виконання доручень Прем’єр-міністра України та рішень Кабінету Міністрів України, прийнятих для забезпе- чення виконання рішення Національної ради; проводить моніторинг стану виконання центральними органами виконавчої влади рішень Національної ради, прийнятих в межах її повноважень. 18. Національна рада у роботі використовує бланк із своїм найменуванням. Науковий комітет 19. Науковий комітет – це робочий колегіальний орган Національної ради, що представляє інтереси наукової громадськості. Склад Наукового комітету формується із 24 вчених, які представляють наукову спільноту, є науковими ліде- рами, мають визначні наукові здобутки, бездоганну наукову репутацію та довіру в науковому середовищі. 20. Науковий комітет очолює голова, який має одного заступника. Голова Наукового комітету, його заступник та секретар обираються членами Наукового комітету з його складу. 21. Члени Наукового комітету обираються Ідентифікаційним комітетом з питань науки, який керується тим, що склад Наукового комітету має бути здатним реалізувати наукове лідерство, бути авторитетним і незалежним, збалансовано представляти всю наукову спільноту. 22. Членами Наукового комітету не можуть бути керівники наукових установ та організацій, вищих навчальних закладів. Члени Наукового комітету не можуть працювати в одній науковій установі, об’єднанні наукових установ, під- розділі (на факультеті, в інституті) вищого навчального закладу та не можуть бути близькими особами відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». Не може бути обрана членом Наукового комітету особа: яка за рішенням суду визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена; яка має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому за- коном порядку; яка за вироком суду позбавлена права займати відповідні посади; яка за рішенням суду визнана винною у вчиненні корупційного правопорушення – протягом року з дня на- брання відповідним рішенням суду законної сили; 288 яка піддавалася адміністративному стягненню за корупційне правопорушення – протягом року з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили; яка підпадає під дію частин третьої і четвертої статті 1 Закону України «Про очищення влади»; відомості про яку внесені до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади»; яка є керівником наукової установи або організації, вищого навчального закладу. 23. Строк повноважень кожного з членів Наукового комітету не може перевищувати чотирьох років. Кожні два роки повинне відбуватися оновлення не менш як половини персонального складу Наукового комітету. Одна і та сама особа не може бути членом Наукового комітету більше двох строків. Перший склад Наукового комітету затверджується Кабінетом Міністрів України за пропозицією Ідентифіка- ційного комітету з питань науки у кількості 24 осіб, з яких 12 осіб включаються строком на чотири роки, 12 осіб – на два роки. Порядок проведення оновлення складу Наукового комітету визначається у Положенні про конкурс щодо об- рання членів Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій, затвердженому поста- новою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. № 1042 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 4, ст. 146). Дострокове припинення повноважень члена Наукового комітету здійснюється за таких підстав: виникнення випадків, передбачених пунктом 22 цього Положення; припинення громадянства України; подання ним заяви про припинення повноважень за власним бажанням; неможливість виконувати свої повноваження за станом здоров’я; його смерть. Про дострокове припинення повноважень члена (членів) Наукового комітету голова Наукового комітету ін- формує голову Ідентифікаційного комітету з питань науки. Порядок заміщення членів Наукового комітету, які достроково припинили повноваження, визначається у По- ложенні про конкурс щодо обрання членів Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і тех- нологій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. № 1042. 24. Науковий комітет з метою виконання Національною радою своїх функцій: 1) розглядає проекти документів, розроблені робочими групами з питань, що належать до компетенції Націо- нальної ради, та приймає щодо них рішення, які вносяться на розгляд Національної ради; 2) ініціює утворення постійних або тимчасових робочих груп, а також експертних комісій з окремих питань; 3) делегує своїх членів та пропонує кандидатури експертів для включення до складу робочих груп; 4) виконує функції наглядової ради Національного фонду досліджень; 5) виконує функцію Ідентифікаційного комітету для Наукової ради Національного фонду досліджень; 6) проводить експертизу нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та центральних органів ви- конавчої влади на предмет відповідності інтересам і засадам державної політики у сфері наукової та науково-тех- нічної діяльності, надає відповідні рекомендації. Проекти нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади, що стосуються сфери наукової та науково-технічної діяльності, в обов’язковому порядку надсилаються до Наукового комітету для проведення їх експертизи та підготовки відповідних рекомендацій. За результатами проведеної експертизи проектів нормативно-правових актів Науковий комітет готує відповід- ні рекомендації. Науковий комітет зобов’язаний розглянути надісланий проект нормативно-правового акта на предмет відпо- відності інтересам і засадам державної політики у сфері наукової та науково-технічної діяльності та надати відпо- відні рекомендації протягом стоку, встановленого головним розробником такого проекту, але не менш як за три дні та не більш як за 21 день з дня його надходження. Якщо протягом строку, встановленого головним розробником проекту нормативно-правового акта, Науковий комітет не розглянув і не надав відповідних рекомендацій, такий проект акта вважається погодженим Науковим комітетом. Рекомендації підписує голова Наукового комітету, а у разі його відсутності – заступник голови. Рекомендації, які надаються Науковим комітетом до проектів нормативно-правових актів, що стосуються сфери наукової та науково-технічної діяльності, є обов’язковими для розгляду головними розробниками таких проектів. Під час подання зазначеного проекту нормативно-правового акта на розгляд Кабінету Міністрів України до нього додаються рекомендації Наукового комітету (за наявності). Голова Наукового комітету або за його дорученням член Наукового комітету може брати участь у встановле- ному порядку в засіданнях урядових комітетів, у нарадах, які проводяться органами виконавчої влади, з питань, що стосуються сфери наукової та науково-технічної діяльності. Науковий комітет під час виконання своїх функцій зобов’язаний запобігати виникненню конфлікту інтересів. 289 25. Основною формою роботи Наукового комітету є засідання, які проводяться у разі потреби, але не менше ніж чотири рази на рік. Рішення про проведення засідання приймається головою Наукового комітету, а у разі його відсутності – за- ступником голови. Ініціювати проведення засідання Наукового комітету можуть Голова Національної ради, голова Наукового комітету, його заступник або член (група членів) Наукового комітету. Оголошення про скликання засідання Наукового комітету оприлюднюється за два тижні до його початку на офіційному веб-сайті Національної ради. Засідання Наукового комітету веде його голова, а у разі його відсутності – заступник голови. Підготовку проекту рішення для розгляду на засіданні Наукового комітету та інших інформаційно-аналітичних матеріалів, необхідних для його проведення, забезпечує секретар Наукового комітету. Засідання Наукового комітету є правоможним, якщо у ньому беруть участь більше двох третин його загально- го кількісного складу. Засідання Наукового комітету можуть проводитись у режимі відеоконференції. Під час засідання може здійснюватися відео- та/або аудіозапис. 26. Рішення Наукового комітету приймаються шляхом досягнення консенсусу. У разі недосягнення консенсу- су рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше двох третин складу Наукового коміте- ту. В такому разі на розгляд Національної ради виноситься рішення Наукового комітету разом з аргументованою окремою думкою членів Наукового комітету, які не підтримали таке рішення. Окрема думка членів Наукового комітету, які не підтримали його рішення та брали участь у засіданні Науко- вого комітету в режимі відеоконференції, додається до протоколу у вигляді сканованих листів за підписом таких членів Наукового комітету, отриманих в електронному вигляді у форматі *.pdf (де *- назва файлу). 27. Рішення Наукового комітету фіксуються у протоколі засідання. Ведення протоколу засідання Наукового комітету здійснюється секретарем Наукового комітету. Протокол підписується головою Наукового комітету, а у разі його відсутності – заступником голови та секре- тарем Наукового комітету. Протокол засідання надсилається усім членам Наукового комітету. Протокол засідання розміщується на офіційному веб-сайті Національної ради протягом п’яти робочих днів з дня його підписання. 28. Питання, що виносяться на розгляд спільного засідання, проходять обов’язковий попередній розгляд у На- уковому комітеті. 29. Науковий комітет використовує у роботі бланк із своїм найменуванням. Адміністративний комітет 30. Адміністративний комітет – це робочий колегіальний орган Національної ради, персональний склад якого у кількості 24 осіб затверджується Кабінетом Міністрів України. 31. Члени Адміністративного комітету представляють центральні органи виконавчої влади (не нижче заступ- ників керівників), Національну академію наук та національні галузеві академії наук (не нижче віце-президентів), обласні (міські) держадміністрації регіонів, на території яких зосереджено значний науковий потенціал (не нижче заступників голів держадміністрацій), державні органи, що відповідають за наукову сферу, великі наукоємні підприємства, наукові установи, університети, академії, інститути, інноваційні структури. Пропозиції щодо персонального складу Адміністративного комітету готує МОН. 32. Головою Адміністративного комітету є Міністр освіти і науки. Голова має заступника, яким за посадою є заступник Міністра освіти і науки. Секретаря Адміністративного комітету призначає голова Адміністративного комітету з числа працівників МОН. 33. Дострокове припинення повноважень члена Адміністративного комітету здійснюється за таких підстав: звільнення із займаної посади; припинення громадянства України; подання ним заяви про припинення повноважень за власним бажанням (для представників великих наукоємних підприємств, наукових установ, університетів, академій, інститутів, інноваційних структур); неможливість виконувати свої повноваження за станом здоров’я; його смерть. Заміщення членів Адміністративного комітету, які достроково припинили повноваження, здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України, проект якого готує МОН. 34. Адміністративний комітет з метою виконання Національною радою своїх функцій: 1) ініціює утворення постійних або тимчасових робочих груп, а також експертних комісій з окремих питань; 2) делегує та координує участь членів Адміністративного комітету в робочих групах, а також пропонує кан- дидатури експертів для включення до складу робочих груп; 290 3) подає Науковому комітету пропозиції щодо розгляду питань, пов’язаних з виконанням Національною радою своїх функцій. Крім того, Адміністративний комітет розглядає питання, пов’язані із забезпеченням здійснення центральними органами виконавчої влади повноважень у сфері наукової і науково-технічної діяльності. 35. Основною формою роботи Адміністративного комітету є засідання, які проводяться у разі потреби. Рішення про проведення засідання приймається головою Адміністративного комітету, а у разі його відсутнос- ті – заступником голови. Ініціювати проведення засідання Адміністративного комітету можуть Голова Національної ради, голова Ад- міністративного комітету, його заступник або член (група членів) Адміністративного комітету. Оголошення про скликання засідання Адміністративного комітету оприлюднюється за два тижні до його по- чатку на офіційному веб-сайті Національної ради. Засідання Адміністративного комітету веде його голова, а у разі його відсутності – заступник голови. Підготовку проекту рішення для розгляду на засіданні Адміністративного комітету та інших інформаційно- аналітичних матеріалів, необхідних для його проведення, забезпечує секретар Адміністративного комітету. Засідання Адміністративного комітету є правоможним, якщо у ньому беруть участь більше двох третин його загального кількісного складу. Засідання Адміністративного комітету можуть проводитись у режимі відеоконференції. Під час засідання може здійснюватися відео- та/або аудіозапис. 36. Рішення Адміністративного комітету вважається прийнятим за умови його підтримки не менш як двома третинами членів Адміністративного комітету, що взяли участь у засіданні. 37. Рішення Адміністративного комітету фіксуються у протоколі засідання. Ведення протоколу засідання Адміністративного комітету здійснюється секретарем Адміністративного комі- тету. Протокол підписується головою Адміністративного комітету або його заступником у разі відсутності голови. Протокол засідання надсилається усім членам Адміністративного комітету. Протокол засідання розміщується на офіційному веб-сайті Національної ради протягом п’яти робочих днів з дня його підписання. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 28 грудня 2016 р. № 1042 Київ ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОЛОЖЕННЯ ПРО КОНКУРС ЩОДО ОБРАННЯ ЧЛЕНІВ НАУКОВОГО КОМІТЕТУ НАЦІОНАЛЬНОЇ РАДИ З ПИТАНЬ РОЗВИТКУ НАУКИ І ТЕХНОЛОГІЙ Відповідно до частини другої та пункту 1 частини сьомої статті 22 Закону України «Про наукову і науково- технічну діяльність» Кабінет Міністрів України п остановляє : Затвердити Положення про конкурс щодо обрання членів Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій, що додається. Прем’єр-міністр України В. ГРОЙСМАН Інд. 73 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. № 1042 ПОЛОЖЕННЯ про конкурс щодо обрання членів Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій Загальна частина 1. Це Положення визначає процедуру обрання членів Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій (далі – Науковий комітет). 291 2. Науковий комітет є робочим колегіальним органом Національної ради з питань розвитку науки і технологій, що представляє інтереси наукової громадськості. Науковий комітет виконує функції, що визначаються Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», з питань наукової і науково-технічної сфери та реалізації наукової і науково-технічної політики. 3. Склад Наукового комітету формується з учених, які представляють наукову спільноту, є науковими лідера- ми, мають визначні наукові здобутки, бездоганну наукову репутацію та довіру в науковому середовищі. Члени Наукового комітету мають представляти основні напрями наукової і науково-технічної діяльності в Україні. 4. Члени Наукового комітету обираються на конкурсній основі Ідентифікаційним комітетом з питань науки (далі – Ідентифікаційний комітет), який керується тим, що склад Наукового комітету має бути здатним забезпечи- ти наукове лідерство, бути авторитетним і незалежним, збалансовано представляти всю наукову спільноту. 5. Члени Наукового комітету повинні відповідати кваліфікаційним вимогам до кандидатів у члени Наукового комітету, які формуються Ідентифікаційним комітетом за результатами проведених консультацій з вітчизняними та іноземними науковими організаціями та оприлюднюються на офіційних веб-сайтах Кабінету Міністрів України та МОН. Кваліфікаційні вимоги до кандидатів у члени Наукового комітету затверджуються Ідентифікаційним комітетом на своєму засіданні. 6. Члени Наукового комітету не можуть працювати в одній науковій установі, об’єднанні наукових установ, підрозділі (факультеті, інституті) вищого навчального закладу та не можуть бути близькими особами відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». Члени Наукового комітету також не можуть працювати в одній науковій установі, об’єднанні наукових установ, підрозділі (факультеті, інституті) вищого навчального закладу з членами Ідентифікаційного комітету та не можуть бути з ними близькими особами відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». 7. Не може бути обрана членом Наукового комітету особа, яка: 1) за рішенням суду визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена; 2) має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку; 3) за вироком суду позбавлена права обіймати відповідні посади; 4) за рішенням суду визнана винною у вчиненні корупційного правопорушення – протягом року з дня набран- ня відповідним рішенням суду законної сили; 5) піддавалася адміністративному стягненню за корупційне правопорушення – протягом року з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили; 6) підпадає під дію частин третьої і четвертої статті 1 Закону України «Про очищення влади»; 7) є керівником наукової установи або організації, вищого навчального закладу. Також не може бути обрано членом Наукового комітету особу, відомості про яку внесені до Єдиного держав- ного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади». 8. Строк повноважень кожного з членів Наукового комітету не може перевищувати чотирьох років. Кожні два роки має відбуватися оновлення не менше половини персонального складу Наукового комітету. Одна і та сама особа не може бути членом Наукового комітету більше двох строків. Склад Наукового комітету затверджується Кабінетом Міністрів України за пропозицією Ідентифікаційного комітету. Склад Наукового комітету становить 24 особи. Дострокове припинення повноважень члена Наукового комітету відбувається за таких підстав: виникнення випадків, передбачених частиною шостою статті 21 Закону України «Про наукову і науково-тех- нічну діяльність»; припинення його громадянства України; подання ним заяви про припинення повноважень за власним бажанням; неможливість виконувати свої повноваження за станом здоров’я; смерть члена Наукового комітету. 9. Конкурс щодо обрання членів Наукового комітету (далі – конкурс) проводиться один раз на два роки з метою забезпечення оновлення складу Наукового комітету. Тривалість конкурсу під час обрання першого складу Наукового комітету не може перевищувати 45 календар- них днів, а тривалість наступних конкурсів – 90 календарних днів. Датою початку конкурсу вважається дата його оголошення. Конкурс вважається таким, що закінчився, з дня прийняття Ідентифікаційним комітетом рішення про схвалення результатів конкурсного відбору кандидатів у чле- ни Наукового комітету. 10. Право висунення кандидатів у члени Наукового комітету (далі – кандидати) на конкурс мають такі суб’єкти: 1) вчені (наукові, науково-технічні, технічні) ради вітчизняних наукових установ; 2) вчені ради вітчизняних вищих навчальних закладів (університетів, академій, інститутів) та (або) їх струк- турних підрозділів (факультетів, інститутів тощо); 292 3) вчені (наукові, науково-технічні, технічні) ради або загальні збори наукових працівників інших вітчизняних юридичних осіб усіх організаційно-правових форм та форм власності, що мають відповідні наукові підрозділи; 4) збори пов’язаних з науковою діяльністю працівників малих та середніх наукових і науково-виробничих підприємств, які не мають наукових або науково-технічних рад у своїй структурі; 5) постійно-діючі протягом не менше двох років тематичні або проблемно-орієнтовані міжвідомчі, міжінсти- тутські наукові семінари (за підписом голови семінару), ради з наукових проблем при Національній академії наук, національних галузевих академіях наук; 6) статутні органи вітчизняних фахових наукових товариств, зареєстрованих як громадські наукові організації; 7) групи вчених у кількості не менше ніж вісім осіб, що мають науковий ступінь доктора філософії (кандида- та наук) або доктора наук. Висування кандидатів у інший, не передбачений цим Положенням спосіб, не допускається. 11. Ідентифікаційний комітет формує склад Наукового комітету за такими основними напрямами наукової і науково-технічної діяльності: 1) природничі науки фізико-математичного та хімічного профілю, науки про Землю; 2) технічні науки і технології, матеріалознавство; 3) науки про життя, медичні науки і пов’язані з ними технології; 4) сільськогосподарські науки, харчові та біотехнології; 5) соціогуманітарні, економічні і правові науки. Під час формування складу Наукового комітету Ідентифікаційним комітетом враховується інформація, отри- мана від суб’єктів подання, щодо напряму (напрямів) наукової і науково-технічної діяльності, який (які) можуть репрезентувати запропоновані ними кандидати. Кількість представників кожного напряму наукової і науково-технічної діяльності у складі Наукового коміте- ту не є заздалегідь регламентованою та визначається Ідентифікаційним комітетом на етапі проведення конкурс- ного відбору з урахуванням необхідності максимально збалансованого представництва в ньому всієї наукової спільноти. 12. У разі висунення кандидата кожен із суб’єктів подання зазначає, який (які) напрям (напрями) наукової і науково-технічної діяльності представлятиме у Науковому комітеті запропонований ним кандидат. Етапи проведення конкурсу 13. Конкурс проводиться за такими етапами: 1) прийняття рішення про проведення конкурсу; 2) підготовка оголошення про проведення конкурсу та його оприлюднення; 3) подання документів на конкурс; 4) оприлюднення переліку кандидатів, які були висунуті і подали заяву із згодою на участь у конкурсі; 5) проведення конкурсного відбору кандидатів; 6) оприлюднення переліку осіб, обраних до складу Наукового комітету. Прийняття рішення про проведення конкурсу 14. Рішення про проведення конкурсу приймає Ідентифікаційний комітет. 15. Рішення про проведення конкурсу для визначення першого складу Наукового комітету приймається на засіданні Ідентифікаційного комітету не пізніше ніж у тижневий строк після затвердження цього Положення. 16. Для визначення кандидатів з метою оновлення складу Наукового комітету, передбаченого пунктом 8 цьо- го Положення, рішення про проведення конкурсу приймається Ідентифікаційним комітетом не пізніше ніж за чотири місяці до завершення строку повноважень членів Наукового комітету. 17. Ідентифікаційний комітет приймає рішення про проведення додаткового конкурсу у разі: 1) висунення для участі у конкурсі під час обрання першого складу Наукового комітету менше ніж 24 канди- датів; 2) висунення для участі у конкурсі під час оновлення складу Наукового комітету менше ніж 12 кандидатів; 3) вичерпання списку визначених на попередньому конкурсі осіб на заміщення достроково вибулих членів Наукового комітету з підстав, передбачених у пункті 8 цього Положення. Додатковий конкурс щодо обрання або оновлення складу Наукового комітету проводиться відповідно до цьо- го Положення. Підготовка оголошення про проведення конкурсу та його оприлюднення 18. Оголошення про проведення конкурсу (далі – оголошення) готує Ідентифікаційний комітет. Оголошення має містити: загальні положення щодо конкурсу; вичерпний перелік документів щодо кандидата, що подаються суб’єктом подання; 293 форми анкети кандидата, яка, зокрема, містить основні дані щодо його наукової, науково-технічної, науково- педагогічної та (або) освітньої діяльності (Curriculum vitae) (далі – анкета кандидата), та згоди на обробку персо- нальних даних, а також вимоги щодо її заповнення та оформлення; кінцевий строк подання документів для участі у конкурсі; строк проведення конкурсу, орієнтовну дату і місце оприлюднення його результатів; поштову та електронну адреси, за якими подаються документи; номер телефону для довідок. Оголошення підписується головою Ідентифікаційного комітету та подається МОН для його оприлюднення. Форми анкети кандидата та згоди на обробку персональних даних, а також вимоги щодо їх заповнення та оформлення розробляються та затверджуються Ідентифікаційним комітетом. МОН забезпечує оприлюднення оголошення на офіційних веб-сайтах Кабінету Міністрів України та МОН протягом двох робочих днів з дня його отримання від Ідентифікаційного комітету. Подання документів на конкурс 19. Документи на конкурс щодо кандидата подаються суб’єктом подання у строк та на адресу, що зазначені в оголошенні. Перелік документів щодо кандидата включає: 1) витяг з протоколу засідання вченої (науково-технічної, технічної) ради (загальних зборів, статутного органу тощо) суб’єкта подання щодо висунення кандидата з обґрунтуванням його відповідності оприлюдненим кваліфі- каційним вимогам до кандидатів і його компетентності за напрямом (напрямами) наукової і науково-технічної діяльності, який (які) він має представляти на думку суб’єкта подання. У витязі також зазначаються форма голо- сування (відкрите чи таємне) та результати голосування щодо висунення кандидата із зазначенням загальної кількості присутніх на засіданні, кількості голосів «за», «проти» та «утримались». У разі висунення кандидата групою вчених подаються: протокол зібрання учасників цієї групи, який має міс- тити прізвище, ім’я та по батькові учасників групи, місце їх основної роботи, основний напрям наукової та (або) науково-технічної діяльності учасників групи, обґрунтування відповідності кандидата оприлюдненим кваліфіка- ційним вимогам до кандидатів і його компетентності за напрямом (напрямами) наукової і науково-технічної ді- яльності, який (які) він має представляти на думку суб’єкта подання; копії документів про присудження найвищо- го наукового ступеня кожного учасника групи; 2) заяву кандидата із згодою на участь у конкурсі, адресовану на ім’я голови Ідентифікаційного комітету; 3) анкету кандидата; 4) список вибраних кандидатом основних публікацій та (або) патентів (власних або за його участю) з напряму (напрямів) наукової і науково-технічної діяльності, який (які) він, на думку суб’єкта подання, має репрезентувати в Науковому комітеті (не більше 15); 5) копію паспорта громадянина України; 6) копії документів про вищу освіту, про присудження кандидату найвищого наукового ступеня, найвищого вченого звання; 7) дві рекомендації від науковців, працівників наукового чи науково-виробничого сектору, які є представни- ками напряму (напрямів) наукової і науково-технічної діяльності, який (які) представлятиме в Науковому коміте- ті кандидат, та котрі особисто знають кандидата, але не підпорядковані йому, не є співавторами його наукових праць, не мають і не мали з ним спільного бізнесу, інших форм спільної діяльності та (або) спільної власності чи конфлікту інтересів, не працюють в одній науковій установі, об’єднанні наукових установ, підрозділі вищого на- вчального закладу та не є близькими особами згідно із Законом України «Про запобігання корупції»; 8) перелік основних проектів, у яких кандидат брав участь як учасник або керівник; 9) інформацію про участь за останні п’ять років у міжнародних наукових проектах та досвід керівництва та- кими проектами, участь у міжнародних конференціях, симпозіумах, наукових експедиціях тощо; 10) письмову згоду кандидата на обробку персональних даних. Документи на конкурс щодо кандидата складаються українською мовою та подаються у паперовому та елек- тронному вигляді. Кандидат також подає перекладені англійською мовою документи, передбачені підпунктами 1, 3, 4, 7–9 цього пункту. 20. Відповідальність за достовірність документів, що подаються на конкурс, несуть суб’єкт подання та кандидат. 21. Документи, подані на конкурс, можуть бути відкликані суб’єктом подання чи кандидатом до моменту за- твердження Ідентифікаційним комітетом результатів конкурсу, або кандидат може подати у цей період до МОН (на адресу подання документів) заяву з його підписом, завіреним відповідно до законодавства, про зняття своєї кандидатури з розгляду. Оприлюднення переліку кандидатів, які були висунуті і подали заяву із згодою на участь у конкурсі 22. Ідентифікаційний комітет після закінчення строку отримання від суб’єктів подання документів для участі у конкурсі формує перелік кандидатів, які були висунуті і подали заяву із згодою на участь у конкурсі, та подає 294 його МОН для оприлюднення на офіційних веб-сайтах Кабінету Міністрів України та МОН протягом двох робочих днів з дня отримання від Ідентифікаційного комітету. Зазначений перелік має містити таку інформацію: 1) прізвище, ім’я, по батькові та рік народження кандидата, суб’єкт подання, напрям (напрями) наукової і науко- во-технічної діяльності, який (які), на думку суб’єкта подання, репрезентуватиме кандидат у Науковому комітеті; 2) основне місце роботи кандидата (із зазначенням назви підприємства, установи, організації та їх юридичної адреси) та його посада на момент подання документів; 3) спеціальність за документом про вищу освіту, найвищий науковий ступінь, найвище вчене звання канди дата. 23. Протягом двох тижнів з дня оприлюднення переліку кандидатів, які були висунуті і подали заяву із згодою на участь у конкурсі, наукова спільнота може надавати відгуки щодо цих кандидатів. Відгуки можуть використо- вуватися членами Ідентифікаційного комітету як допоміжна інформація під час проведення конкурсного відбору. Відгуки, не підписані автором (авторами), а також такі, щодо яких неможливо встановити авторство, визнаються анонімними і врахуванню не підлягають. Відгуки щодо кандидатів надсилаються в електронному вигляді на адресу МОН, зазначену в повідомленні, що оприлюднюється одночасно з переліком кандидатів, які були висунуті і подали заяву із згодою на участь у кон- курсі, на офіційних веб-сайтах Кабінету Міністрів України та МОН. Проведення конкурсного відбору кандидатів 24. Ідентифікаційний комітет: 1) розглядає документи, подані кандидатами, з можливим проведенням експертних оцінок наукових і науково- організаційних здобутків кандидата та наведених ним публікацій; 2) у разі надходження відгуків фахівців щодо кандидатів бере їх до уваги; 3) проводить у разі необхідності та можливості співбесіди з кандидатами; 4) може проводити консультації з провідними вітчизняними та (або) зарубіжними науковими установами та організаціями; 5) упорядковує списки кандидатів за напрямами наукової і науково-технічної діяльності, визначеними у пунк- ті 11 цього Положення, з урахуванням конкретного напряму діяльності кандидата та його досвіду роботи у цій сфері; 6) обговорює можливості кандидата представляти напрями наукової і науково-технічної діяльності, визначені у пункті 11 цього Положення; 7) здійснює з урахуванням проведеного обговорення рейтингове голосування за структурованим списком та формує рейтинговий список кандидатів, які представлятимуть максимально широкий спектр напрямів наукової і науково-технічної діяльності; 8) визначає з урахуванням бажаної відносної кількості членів Наукового комітету за кожним напрямом науко- вої і науково-технічної діяльності кандидатів, що увійдуть до складу Наукового комітету. Під час обрання першого складу Наукового комітету Ідентифікаційний комітет визначає 24 особи (з них 12 осіб – із строком повноважень чотири роки та 12 осіб – із строком повноважень два роки), а під час оновлення складу Наукового комітету – 12 осіб (із строком повноважень чотири роки), які збалансовано представлятимуть всю наукову спільноту України, мають найкращі професійний досвід, знання і авторитет у науковому середовищі, для виконання ними функцій члена Наукового комітету. Під час обрання першого складу Наукового комітету та під час його оновлення одночасно визначається до- датково 10 осіб з метою забезпечення у період між проведенням конкурсів заміщення членів Наукового комітету, які достроково припинили свої повноваження. 25. Результати конкурсного відбору схвалюються Ідентифікаційним комітетом і фіксуються у протоколі за- сідання. 26. Рішення щодо включення кандидата до складу Наукового комітету вважається прийнятим за умови під- тримки його кандидатури всіма членами Ідентифікаційного комітету, що взяли участь у засіданні. Оприлюднення переліку осіб, обраних до складу Наукового комітету 27. У разі обрання першого складу Наукового комітету Ідентифікаційний комітет протягом трьох робочих днів з дня схвалення результатів конкурсного відбору подає МОН перелік осіб, обраних до складу Наукового комітету, та протокол засідання щодо схвалення результатів конкурсного відбору. МОН забезпечує оприлюднення переліку осіб, обраних Ідентифікаційним комітетом до складу Наукового комітету, та протоколу засідання щодо ухвалення результатів конкурсного відбору на офіційних веб-сайтах Кабі- нету Міністрів України та МОН протягом двох робочих днів з дня їх отримання від Ідентифікаційного комітету. 28. У разі оновлення складу Наукового комітету Ідентифікаційний комітет протягом трьох робочих днів з дня ухвалення результатів конкурсного відбору подає МОН перелік осіб, обраних до складу Наукового комітету, та протокол засідання щодо ухвалення результатів конкурсного відбору. 29. Перелік осіб, обраних до складу Наукового комітету, повинен містити таку інформацію: 1) прізвище, ім’я, по батькові особи, рік народження, суб’єкт подання; 295 2) найвищий науковий ступінь, найвище вчене звання; 3) основний напрям наукової та (або) науково-технічної діяльності, а також напрям (напрями) наукової і на- уково-технічної діяльності особи, який (які) вона представлятиме у Науковому комітеті; 4) основне місце роботи особи (із зазначенням назви підприємства, установи, організації та їх юридичної адреси) та посада на момент подання документів. Порядок заміщення членів Наукового комітету, які достроково припинили повноваження 30. Заміщення членів Наукового комітету, які достроково припинили повноваження, здійснюється на підставі рішення Ідентифікаційного комітету, яке приймається не пізніше ніж через 20 календарних днів після отримання від голови Наукового комітету звернення щодо необхідності внесення змін до складу Наукового комітету в уста- новленому порядку у зв’язку з достроковим припиненням повноважень члена (членів) Наукового комітету. 31. Відбір кандидатур для заміщення членів Наукового комітету, які достроково припинили повноваження, здійснюється на строк до закінчення строку повноважень інших членів Наукового комітету з числа осіб, визна- чених з цією метою відповідно до пункту 24 цього Положення або шляхом проведення додаткового конкурсу у разі, коли визначених додатково 10 осіб виявиться недостатньо. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 4 липня 2018 р. № 528 Київ ПРО НАЦІОНАЛЬНИЙ ФОНД ДОСЛІДЖЕНЬ УКРАЇНИ Відповідно до статті 49, пунктів 8, 9 та абзацу чотирнадцятого пункту 14 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Утворити Національний фонд досліджень України. 2. Затвердити: Положення про Національний фонд досліджень України, що додається; граничну чисельність працівників Національного фонду досліджень у кількості 60 одиниць. 3. Установити, що: функції з управління Національним фондом досліджень виконує Кабінет Міністрів України; умови оплати праці працівників Національного фонду досліджень визначаються Кабінетом Міністрів України; Державний фонд фундаментальних досліджень продовжує функціонувати до державної реєстрації Національ- ного фонду досліджень; Державний фонд фундаментальних досліджень припиняється в результаті реорганізації шляхом приєднання до Національного фонду досліджень; Національний фонд досліджень є правонаступником прав та обов’язків Державного фонду фундаментальних досліджень. 4. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що до- дається. 5. Національному фонду досліджень разом з Фондом державного майна внести в установленому порядку Ка- бінетові Міністрів України пропозиції щодо розміщення Національного фонду досліджень. 6. Науковому комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій у двомісячний строк сформу- вати персональний склад наукової ради Національного фонду досліджень та подати його на розгляд Національної ради з питань розвитку науки і технологій. 7. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування, крім: абзаців п’ятого та шостого пункту 3, які набирають чинності з дня державної реєстрації Національного фонду досліджень; пункту 4, який набирає чинності з дня державної реєстрації припинення Державного фонду фундаментальних досліджень. Прем’єр-міністр України В. ГРОЙСМАН Інд. 73 296 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2018 р. № 528 ПОЛОЖЕННЯ про Національний фонд досліджень України Загальна частина 1. Національний фонд досліджень України (далі – Фонд) є державною бюджетною установою, утвореною від- повідно до Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” з метою стимулювання фундаментальних та прикладних наукових досліджень, розвитку національного дослідницького простору та його інтеграції до світо- вого дослідницького простору, розбудови дослідницької інфраструктури в Україні та її інтеграції до світової до- слідницької інфраструктури, сприяння налагодженню науково-технічного співробітництва між науковими уста- новами, закладами вищої освіти та представниками реального сектора економіки і сфери послуг, сприяння міжнародному обміну інформацією та вченими, залученню учнівської та студентської молоді до наукової та на- уково-технічної діяльності, сприяння виробничо-орієнтованим (галузевим) науковим установам шляхом організа- ції конкурсів за запитом центральних органів виконавчої влади або інших замовників за умови виділення такими центральними органами виконавчої влади або замовниками відповідних коштів, популяризації наукової і науково- технічної діяльності, та уповноваженою на реалізацію державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності в межах, визначених законодавством та цим Положенням. Фонд є некомерційною організацією і не має на меті отримання прибутку. 2. Фонд у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням. 3. Фонд є юридичною особою, що утворена Кабінетом Міністрів України. Фонд має самостійний баланс, свою печатку і штамп. 4. Офіційне найменування: українською мовою: повне – Національний фонд досліджень України; скорочене – НФДУ; англійською мовою: повне – National Research Foundation of Ukraine; скорочене – NRFU. 5. Місцезнаходження Фонду: м. Київ. 6. Основним завданням Фонду є грантова підтримка: 1) фундаментальних наукових досліджень у галузі природничих, технічних, суспільних та гуманітарних наук; 2) прикладних наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок за пріоритетними на- прямами розвитку науки і техніки. 7. Фонд в межах своїх повноважень забезпечує: стимулювання фундаментальних та прикладних наукових досліджень; реалізацію державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності; розвиток національного дослідницького простору та його інтеграцію до світового дослідницького простору; розбудову дослідницької інфраструктури в Україні та її інтеграцію до світової дослідницької інфраструктури; сприяння налагодженню науково-технічного співробітництва між науковими установами, закладами вищої освіти та представниками реального сектора економіки і сфери послуг; сприяння міжнародному обміну інформацією та вченими; сприяння діяльності, спрямованій на залучення учнівської та студентської молоді до наукової і науково-тех- нічної діяльності; сприяння виробничо-орієнтованим (галузевим) науковим установам шляхом організації конкурсів за запитом центральних органів виконавчої влади або інших замовників за умови виділення такими центральними органами виконавчої влади або замовниками відповідних коштів; популяризацію наукової і науково-технічної діяльності. 8. Відповідно до покладених завдань Фонд: 1) надає грантову підтримку у вигляді індивідуальних, колективних та інституційних грантів на: виконання наукових досліджень і розробок; розвиток матеріально-технічної бази наукових досліджень і розробок високого рівня; розвиток наукової співпраці, у тому числі наукової мобільності, організації, проведення та участі у конферен- ціях, симпозіумах, спільних дослідженнях університетів та наукових установ тощо; наукове стажування наукових працівників, аспірантів і докторантів, зокрема за кордоном; створення, функціонування та розвиток дослідницької інфраструктури; трансфер знань та їх поширення; підтримку проектів молодих вчених; підтримку діяльності, спрямованої на залучення учнівської молоді до наукової і науково-технічної діяльності; 297 популяризацію науки; інші напрями, погоджені з наглядовою радою Фонду; 2) забезпечує фінансування згідно з укладеними договорами з переможцями конкурсів та здійснення контролю за їх виконанням; 3) бере участь у міжнародному науково-технічному співробітництві відповідно до законодавства, зокрема у міжнародних двосторонніх та багатосторонніх міждержавних наукових програмах; 4) налагоджує наукові контакти і розповсюджує інформацію про наукові дослідження в Україні та за кордоном; 5) здійснює фінансову підтримку наукової і науково-технічної діяльності державних ключових лабораторій на конкурсних засадах; 6) проводить наукові заходи, у тому числі міжнародні; 7) проводить оцінку якості та результативності реалізації підтриманих ним проектів; 8) створює і підтримує базу даних наукових розробок та досліджень, що ним фінансувалися. 9. Основними принципами діяльності Фонду є: максимальна відкритість та прозорість; незалежність та об’єктивність наукової і науково-технічної експертизи проектів з виконання наукових дослі- джень і розробок; повага і дотримання авторських та суміжних прав, а також принципів наукової етики; дотримання засад доброчесної конкуренції; запобігання конфлікту інтересів під час вибору членів органів управління Фонду та під час організації кон- курсного відбору і фінансування проектів з виконання наукових досліджень і розробок. 10. Для виконання своїх завдань Фонд має право: проводити конкурсний відбір проектів, що фінансуватимуться за рахунок грантової підтримки, та визначати умови його проведення; укладати відповідно до законодавства договори про виконання наукових досліджень і розробок за рахунок грантової підтримки та здійснювати контроль за їх виконанням; утворювати постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, до яких можуть входи- ти члени наукової та наглядової рад Фонду та зовнішні експерти; залучати для проведення наукової і науково-технічної експертизи проектів з виконання наукових досліджень і розробок провідних вчених, представників центральних органів виконавчої влади, закладів вищої освіти, Націо- нальної академії наук, національних галузевих академій наук як експертів за їх згодою; брати участь у міжнародному науково-технічному співробітництві відповідно до законодавства, зокрема у між- народних двосторонніх та багатосторонніх міждержавних наукових програмах; надавати платні послуги відповідно до законодавства, зокрема послуги з оцінювання наукової і науково-тех- нічної діяльності, проведення наукової і науково-технічної експертизи; розробляти програми конкурсів та вимоги до проектів, що подаються на конкурси; здійснювати інші повноваження відповідно до цього Положення. 11. Обов’язками Фонду є: 1) організація та проведення відкритого конкурсного відбору проектів, що фінансуватимуться за рахунок грантової підтримки, з обов’язковим проведенням незалежної та об’єктивної наукової і науково-технічної екс- пертизи, у тому числі із залученням іноземних експертів; 2) забезпечення цільового, ефективного та раціонального використання коштів Фонду. Кошти Фонду та порядок їх формування і використання 12. Фонд є головним розпорядником бюджетних коштів. 13. Кошти Фонду формуються за рахунок: коштів державного бюджету; добровільних внесків юридичних і фізичних осіб, у тому числі нерезидентів України; інших джерел, не заборонених законодавством. Порядок формування та використання коштів Фонду затверджується Кабінетом Міністрів України на основі рекомендацій Національної ради з питань розвитку науки і технологій. Фінансування Фонду з державного бюджету здійснюється згідно з рекомендаціями Національної ради з питань розвитку науки і технологій. Кошти, що розподіляються Фондом для підтримки проектів, є грантами. Кошти розподіляються на конкурсній основі з урахуванням вимог, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» і порядком формування та використання коштів Фонду, затвердженим в установленому порядку. Управління Фондом 14. Функції з управління Фондом виконує Кабінет Міністрів України. Затвердження штатного розпису Фонду, кошторису доходів та видатків Фонду та управління майном Фонду здійснюється відповідно до законодавства. 298 15. Органами управління Фонду є: голова; наглядова рада; наукова рада; дирекція. 16. Наукова рада Фонду є колегіальним органом управління Фондом. 17. Наукова рада Фонду складається з усіх членів наукових рад секцій Фонду, включно з головою Фонду та його заступниками. Кількісний та персональний склад наукових рад секцій Фонду формується наглядовою радою Фонду, яка ви- конує функції Ідентифікаційного комітету Фонду. Ідентифікаційний комітет Фонду за результатами відкритих консультацій із світовими та вітчизняними науко- вими організаціями визначає вимоги до кандидатів, критерії їх відбору, процедуру конкурсу та проводить його. До складу наукових рад секцій Фонду обираються вчені, які мають вагомі наукові здобутки, бездоганну науко- ву репутацію та довіру в науковому середовищі. Право на висування кандидатур у члени наукових рад секцій Фонду мають Національна академія наук, національні галузеві академії наук, наукові установи, заклади вищої освіти, громадські наукові організації. Самовисування кандидатів у члени наукової ради Фонду не допускається. Звіт Ідентифікаційного комітету Фонду щодо процедури та обрання членів наукової ради Фонду подається Національній раді з питань розвитку науки і технологій та оприлюднюється. Персональний склад обраної в установленому порядку наукової ради Фонду затверджує Кабінет Міністрів України за пропозицією Національної ради з питань розвитку науки і технологій. 18. Наукову раду очолює голова Фонду, якого обирає із свого складу наукова рада Фонду. Голова Фонду при- значається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України. Заступниками голови наукової ради Фонду є голови наукових рад секцій Фонду, яких обирають із свого скла- ду наукові ради секцій Фонду. Кандидатури на посаду голови наукової ради Фонду та його заступників погоджуються з наглядовою радою Фонду. У разі непогодження наукова рада Фонду подає інші кандидатури. Голова Фонду, його заступники та члени наукової ради Фонду виконують свої обов’язки на громадських за- садах. Витрати, пов’язані з відрядженнями членів наукової ради Фонду, відшкодовуються відповідно до порядку формування та використання коштів Фонду, затвердженого в установленому порядку. 19. Наукова рада Фонду: 1) розробляє: проект загальної стратегії роботи Фонду; пропозиції щодо переліку напрямів грантової підтримки Фонду відповідно до пункту 10 частини другої стат- ті 51 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»; порядок та методичне забезпечення проведення експертизи проектів з виконання наукових досліджень і роз- робок, що подаються Фонду для участі в конкурсному відборі; положення про дотримання наукових етичних принципів та запобігання конфлікту інтересів під час проведен- ня Фондом експертизи та конкурсного відбору проектів з виконання наукових досліджень і розробок; порядок конкурсного відбору та фінансування Фондом проектів з виконання наукових досліджень і розробок; 2) за поданням наукових рад секцій Фонду затверджує: тематичні напрями та умови проведення конкурсного відбору Фондом проектів з виконання наукових дослі- джень і розробок; результати конкурсного відбору Фондом проектів з виконання наукових досліджень і розробок; 3) погоджує проект порядку формування та використання коштів Фонду, який розробляється дирекцією Фонду; 4) приймає рішення про обрання на посади та звільнення з посад виконавчого директора та його заступників відповідно до пунктів 29 і 30 цього Положення; 5) контролює виконання прийнятих нею рішень. Технічна та організаційна підтримка діяльності наукових рад секцій Фонду покладається на дирекцію Фонду. 20. Організаційною формою роботи наукової ради Фонду є засідання, які скликаються і проводяться головою наукової ради Фонду або за його дорученням одним із заступників голови Фонду, або за рішенням наукової ради Фонду у разі неспроможності голови наукової ради Фонду здійснювати свої повноваження за станом здоров’я. Засідання проводяться у разі потреби, але не рідше одного разу на три місяці. Засідання наукової ради Фонду є правоможним, якщо на ньому присутні не менше двох третин загального складу наукової ради Фонду. Рішення наукової ради Фонду вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини членів наукової ради Фонду, присутніх на засіданні. 21. Рішення наукової ради Фонду, прийняті відповідно до компетенції, є обов’язковими для виконання науко- вими радами секцій Фонду та дирекцією Фонду. Рішення наукової ради Фонду оформлюється протоколом, який 299 підписує голова Фонду або його заступник, який головував на засіданні наукової ради, та секретар наукової ради Фонду. 22. Рішення та інформаційні повідомлення про засідання наукової ради Фонду підлягають обов’язковому оприлюдненню на офіційному веб-сайті Фонду протягом 20 робочих днів після їх прийняття та передаються на збереження до дирекції Фонду. 23. Наукова рада секції Фонду: бере участь у всіх напрямах роботи наукової ради Фонду; після оголошення науковою радою Фонду конкурсу організовує проведення конкурсного відбору проектів з виконання наукових досліджень і розробок за науковими напрямами відповідно до компетенції секції. 24. Організаційною формою роботи наукової ради секції Фонду є засідання, які скликаються і проводяться головою наукової ради секції Фонду або за його дорученням одним із членів наукової ради секції Фонду, або за рішенням наукової ради секції Фонду у разі неспроможності голови наукової ради секції Фонду здійснювати свої повноваження за станом здоров’я. Засідання проводяться у разі потреби, але не рідше одного разу на три місяці. Засідання наукової ради секції Фонду є правоможним, якщо на ньому присутні не менше двох третин загаль- ного складу наукової ради секції Фонду. Рішення наукової ради секції Фонду приймаються відкритим голосуванням. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість загального складу членів наукової ради секції Фонду. У разі рівного розподілу голосів голос головуючого на засіданні є вирішальним. Рішення, прийняте під час засідання наукової ради секції Фонду, оформлюється протоколом, який підписує головуючий на засіданні та секретар, та передається на збереження до дирекції Фонду. Функції секретаря наукової ради секції Фонду виконує один із закріплених за секцією працівників дирекції Фонду. 25. Персональний склад наукової ради Фонду оновлюється кожні два роки не менш як на 50 відсотків. Під час проведення першого конкурсу не менше 50 відсотків членів обираються до наукової ради Фонду стро- ком на два роки, а решта – строком на чотири роки. Наступні чергові конкурси з обрання членів наукової ради Фонду проводяться Ідентифікаційним комітетом Фонду кожні два роки, на яких члени наукових рад секцій Фонду обираються на вакантні місця строком на чоти- ри роки. Члени наукової ради Фонду не можуть виконувати свої обов’язки більш як два строки. Функції секретаря наукової ради Фонду за рішенням наукової ради виконує один із працівників дирекції Фонду. 26. Голова Фонду: очолює наукову раду Фонду; організовує роботу Фонду; представляє Фонд у межах своїх повноважень у Національній раді з питань розвитку науки і технологій, ор- ганах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах, організаціях, підприємствах, а також у між- народних відносинах; координує роботу секцій Фонду; визначає функціональні обов’язки працівників Фонду; укладає договори за результатами проведення конкурсів; звітує перед Національною радою з питань розвитку науки і технологій про діяльність Фонду; видає накази відповідно до своєї компетенції; відповідає за діяльність Фонду згідно із законодавством; на підставі рішення наукової ради Фонду за погодженням з наглядовою радою Фонду опрацьовує в установ- леному порядку подання до Кабінету Міністрів України про призначення на посаду та про звільнення з посади виконавчого директора Фонду з урахуванням вимог законодавства про працю; погоджує порядок формування та використання коштів Фонду, який розробляється дирекцією Фонду; делегує у разі потреби частину своїх повноважень виконавчому директору Фонду. 27. Голова Фонду призначається на посаду строком на три роки і може перебувати на посаді не більш як два строки. Голова Фонду не може перебувати на посаді після завершення строку його повноважень як члена наукової ради Фонду. 28. Дирекція Фонду забезпечує виконання рішень наукової ради Фонду, прийнятих у межах її повноважень, і провадить свою діяльність відповідно до законодавства та цього Положення, а також положення про дирекцію Фонду, яке розробляє і затверджує наукова рада Фонду. Гранична чисельність працівників дирекції Фонду вста- новлюється Кабінетом Міністрів України на основі пропозицій наглядової ради Фонду. Працівники дирекції Фонду є штатними працівниками Фонду як державної бюджетної установи. Дирекція Фонду: забезпечує технічну та організаційну підтримку проведення та організації конкурсів Фондом; 300 здійснює правове, організаційне, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, фінансове і матеріаль- но-технічне забезпечення діяльності Фонду; створює і підтримує базу даних наукових досліджень та розробок, що фінансуються або фінансувалися Фондом; розробляє порядок формування та використання коштів Фонду. 29. Дирекцію очолює виконавчий директор Фонду. Виконавчий директор Фонду обирається на конкурсній основі науковою радою Фонду та призначається на посаду Кабінетом Міністрів України строком на п’ять років. Кандидатура на посаду виконавчого директора Фонду погоджується з наглядовою радою Фонду. У разі непо- годження науковою радою Фонду подається інша кандидатура. Виконавчий директор та дирекція Фонду щороку проходять процедуру підтвердження довіри з боку наукової ради Фонду. Наслідком оголошення науковою радою Фонду недовіри виконавчому директору Фонду є позачерговий роз- гляд науковою радою Фонду питання про звільнення виконавчого директора Фонду. Виконавчий директор Фонду має двох заступників. 30. Порядок обрання, призначення та звільнення виконавчого директора, його заступників, керівників струк- турних підрозділів дирекції Фонду затверджується науковою радою Фонду. 31. Виконавчий директор Фонду: здійснює управління поточною діяльністю Фонду; забезпечує виконання рішень наукової ради Фонду, прийнятих у межах її повноважень; представляє у межах своїх повноважень Фонд у Національній раді з питань розвитку науки і технологій, ор- ганах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах, організаціях, підприємствах, а також у між- народних відносинах; організовує роботу дирекції Фонду; укладає відповідно до законодавства договори та здійснює контроль за їх виконанням; забезпечує фінансування наукових досліджень та розробок за укладеними договорами; забезпечує організацію та ведення бухгалтерського обліку, складення та подання фінансової, бюджетної та іншої звітності у порядку, встановленому законодавством; здійснює контроль за цільовим використанням коштів Фонду; укладає договори про міжнародне науково-технічне співробітництво/партнерство; подає на погодження наглядовій раді Фонду пропозиції щодо структури Фонду та чисельності працівників, проекти штатного розпису, кошторису доходів та видатків, бюджетних запитів Фонду; затверджує положення про структурні підрозділи дирекції Фонду, погоджену з наглядовою радою структуру Фонду та визначає функціональні обов’язки працівників дирекції Фонду; вирішує питання добору, розстановки та підвищення кваліфікації працівників дирекції Фонду, призначає їх на посаду та звільняє з посади; здійснює управління майном Фонду відповідно до законодавства; звітує перед науковою радою Фонду про діяльність дирекції Фонду з питань, що належать до компетенції на- укової ради Фонду; бере участь з правом дорадчого голосу у роботі наукової ради Фонду; видає накази, пов’язані з організацією поточної діяльності Фонду; здійснює інші повноваження, визначені законом. 32. Координацію та контроль за діяльністю Фонду здійснює наглядова рада Фонду. Функції наглядової ради Фонду виконує Науковий комітет Національної ради з питань розвитку науки і тех- нологій, який під час здійснення повноважень наглядової ради Фонду керується Положенням про Національну раду України з питань розвитку науки і технологій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 р. № 226 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 31, ст. 942), та цим Положенням. Членам наглядової ради Фонду у встановленому порядку відшкодовуються витрати на відрядження, пов’язані з виконанням ними їх обов’язків. 33. Наглядова рада Фонду відповідно до покладених на неї завдань: 1) розробляє проект положення про Фонд та вносить до нього зміни, які подає на затвердження Кабінету Мі- ністрів України; 2) затверджує загальну стратегію роботи Фонду; 3) формує структуру Фонду, визначає кількість секцій Фонду та напрями їх діяльності; 4) виконує функцію Ідентифікаційного комітету Фонду, розробляє та затверджує положення про конкурс щодо обрання членів наукової ради Фонду, визначає кількісний та персональний склад наукових рад секцій Фонду; 5) має право ініціювати проведення аудиторської перевірки діяльності Фонду; 6) вирішує питання щодо участі Фонду в міжнародних організаціях, що фінансують дослідження; 7) погоджує: 301 рішення наукової ради Фонду щодо обрання на посаду та відкликання з посади голови наукової ради Фонду та його заступників; щорічний звіт про діяльність Фонду; розподіл фінансування між секціями, план роботи та звіт Фонду; порядок розгляду та експертизи проектів з виконання наукових досліджень і розробок, що подаються Фонду для участі в конкурсному відборі; розроблене науковою радою Фонду положення про дотримання наукових етичних принципів та запобігання конфлікту інтересів під час проведення Національним фондом досліджень експертизи та конкурсного відбору проектів з виконання наукових досліджень та розробок; розроблений науковою радою Фонду порядок конкурсного відбору та фінансування Фондом проектів з ви- конання наукових досліджень і розробок та готує звернення до Кабінету Міністрів України щодо його затвер- дження; пропозиції наукової ради Фонду щодо переліку напрямів грантової підтримки Фонду; чисельність працівників Фонду, проекти структури Фонду, штатного розпису, кошторису доходів та видатків, бюджетних запитів Фонду; кандидатуру виконавчого директора Фонду; 8) приймає рішення щодо підтвердження довіри або оголошення недовіри виконавчому директору Фонду. Припинення Фонду 34. Фонд припиняється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації згідно із законодавством. 35. Припинення Фонду шляхом реорганізації або ліквідації здійснюється відповідно до закону комісією з при- пинення (комісією з реорганізації, ліквідаційною комісією), призначеною Кабінетом Міністрів України, а в разі припинення Фонду за рішенням суду – комісією, утвореною відповідно до його рішення. 36. Комісія з припинення (комісія з реорганізації, ліквідаційна комісія) здійснює в установленому законодав- ством порядку заходи з припинення Фонду. 37. Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, використовується згідно з рішенням Кабінету Міністрів України. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 19 березня 1994 р. № 174 Київ ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОЛОЖЕННЯ ПРО НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1487 від 13.08.99 № 1044 від 14.11.2012 № 538 від 07.08.2013 № 741 від 23.09.2015) Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ: Затвердити Положення про національний науковий центр, що додається. Виконуючий обов’язки Прем’єр-міністра України Ю. ЗВЯГІЛЬСЬКИЙ Міністр Кабінету Міністрів України І. ДОЦЕНКО Інд.31 302 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 174 ПОЛОЖЕННЯ про національний науковий центр (У тексті Положення слово «МОНмолодьспорт» в усіх відмінках замінено словом «МОН» згідно з Постановою КМ № 538 від 07.08.2013) (У тексті Положення слово «Держінформнауки» замінено словом «МОН», а слова і цифри «вищий навчальний заклад IV рівня акредитації» в усіх відмінках і формах числа замінено словами «університет, академія, інститут» у відповідному відмінку і числі згідно з Постановою КМ № 741 від 23.09.2015) 1. Статус національного наукового центру може бути надано науково-дослідній (науково-технічній) установі, університету, академії, інституту (об’єднанню науково-дослідних, науково-технічних установ чи університетів, академій, інститутів), що проводять комплексні наукові дослідження загальнодержавного значення, визнані на світовому рівні (далі – Центр). (Пункт 1 в редакції Постанови КМ № 1487 від 13.08.99) 2. Метою надання науково-дослідній (науково-технічній) установі, університету, академії, інституту (об’єднанню науково-дослідних, науково-технічних установ чи університетів, академій, інститутів) статусу національного наукового центру є: реалізація державної підтримки установ, наукові дослідження яких мають світове визнання або в проведенні яких держава має особливу потребу; сприяння розвиткові науково-технічного потенціалу загальнодержавного значення та забезпечення його ефективного використання; наукове забезпечення розв’язання найважливіших завдань розвитку економіки і соціальної сфери. (Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1487 від 13.08.99) 3. Надання і позбавлення статусу національного наукового центру провадиться Указом Президента України за поданням Кабінету Міністрів України. Пропозиції щодо надання зазначеного статусу вносяться Кабінетові Міністрів України МОН на підставі звер- нення органу, до сфери управління якого належить науково-дослідна (науково-технічна) установа, університет, академія, інститут, а за відсутності такого органу – безпосередньо науково-дослідної установи, університету, ака- демії, інституту. (Абзац другий пункту 3 в редакції Постанови КМ № 1044 від 14.11.2012; із змінами, внесеними згідно з По- становою КМ № 741 від 23.09.2015) Для розгляду звернення МОН утворює комісію з числа працівників центральних органів виконавчої влади, до сфери управління яких належать науково-дослідні (науково-технічні) установи та університети, академії, інститу- ти, Національної академії наук, національних галузевих академій наук. Організаційно-методичне забезпечення діяльності комісії здійснює МОН. На підставі рішення комісії МОН в установленому порядку готує проект акта. (Абзац пункту 3 в редакції Постанови КМ № 1044 від 14.11.2012; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 741 від 23.09.2015) (Пункт 3 в редакції Постанови КМ № 1487 (1487-99-п) від 13.08.99) 4. Надання науково-дослідній (науково-технічній) установі, університету, академії, інституту (об’єднання науково-дослідних, науково-технічних установ чи університетів, академій, інститутів) статусу національного наукового центру не змінює організаційно-правових форм її діяльності і взаємовідносин з органами, до сфери управління яких вона належить, а також фінансового і матеріально-технічного забезпечення, що існували до цього. При наданні науково-дослідній (науково-технічній) установі, університету, академії, інституту (об’єднання науково-дослідних, науково-технічних установ чи університетів, академій, інститутів) статусу національного наукового центру визначаються наукові та науково-технічні завдання, що відповідають економічним, екологічним, культурним, оборонним та іншим потребам держави і розв’язання яких покладається на цю установу як провідну у відповідній галузі. Перелік цільових завдань за поданням органу, до сфери управління якого належить Центр, затверджується МОН. Обов’язкові для виконання цільові завдання можуть також установлюватися Центру Кабінетом Міністрів України. (Абзац третій пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1044 від 14.11.2012, № 741 від 23.09.2015) За працівниками Центру зберігаються пільги, якими вони користувалися до надання установі статусу націо- нального наукового центру. (Абзац четвертий пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 741 від 23.09.2015) (Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1487 від 13.08.99) 303 5. Науково-дослідні (науково-технічні) установи, університети, академії, інститути (об’єднання науково- дослідних, науково-технічних установ чи університетів, академій, інститутів) із статусом національного наукового центру подають щороку до 1 березня МОН звіт про результати наукової діяльності. МОН разом з відповідними центральними органами виконавчої влади, Національною академією наук, націо- нальними галузевими академіями наук організує раз на чотири роки перевірку діяльності зазначених організацій і в разі потреби подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо позбавлення наданого їм статусу національ- ного наукового центру. (Абзац другий пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 741 від 23.09.2015) (Пункт 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1487 від 13.08.99; в редакції Постанови КМ № 1044 від 14.11.2012) 6. Центр здійснює свою діяльність відповідно до законодавства і свого статуту, який затверджується органом, що виконує функції з управління майном цього Центру, за погодженням з МОН. (Пункт 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1044 від 14.11.2012) 7. В установленому порядку Центру можуть надаватися пільги щодо конкретних науково-технічних розробок і досліджень. Усі пільги, отримані науково-дослідною (науково-технічною) установою, університетом, академією, інститутом (об’єднанням науково-дослідних, науково-технічних установ чи університетів, академій, інститутів) організацією при наданні їй статусу національного наукового центру, втрачаються у разі позбавлення цього статусу. (Абзац другий пункту 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1044 від 14.11.2012) (Пункт 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1487 від 13.08.99) КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 10 липня 2019 р. № 607 Київ ПИТАННЯ ДЕРЖАВНИХ КЛЮЧОВИХ ЛАБОРАТОРІЙ Відповідно до частин третьої – п’ятої статті 15 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” Кабінет Міністрів України постановляє : Затвердити такі, що додаються: Порядок надання статусу державної ключової лабораторії з відповідного напряму наукових досліджень і на- уково-технічних розробок; Типове положення про державну ключову лабораторію; Примірне положення про наукову раду державної ключової лабораторії; Примірне положення про наглядову раду державної ключової лабораторії. Прем’єр-міністр України В. ГРОЙСМАН Інд. 67 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 р. № 607 ПОРЯДОК надання статусу державної ключової лабораторії з відповідного напряму наукових досліджень і науково-технічних розробок 1. Цей Порядок визначає процедуру надання (продовження) статусу державної ключової лабораторії з відпо- відного напряму наукових досліджень і науково-технічних розробок. 2. У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні: заявник – нова юридична особа або об’єднання наукових груп наукових установ та/або університетів, академій, інститутів на основі договору про спільну наукову діяльність; 304 наукова група – структурний підрозділ юридичної особи, основним завданням якого є провадження наукової, науково-технічної діяльності за відповідним напрямом, у штаті якого посади наукових працівників становлять не менш як 50 відсотків. Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України, Законах України “Про науко- ву і науково-технічну діяльність” та “Про вищу освіту”. 3. Статус державної ключової лабораторії з відповідного напряму наукових досліджень і науково-технічних розробок (далі – статус державної ключової лабораторії) надається з дня її державної реєстрації МОН. Статус державної ключової лабораторії надається вперше на п’ять років. Напрям наукових досліджень і науково-технічних розробок, за яким надається статус державної ключової лабораторії, визначається з урахуванням принципів створення системи державних ключових лабораторій та стра- тегії її розвитку згідно з пропозиціями Національної ради з питань розвитку науки і технологій. 4. Заявник для державної реєстрації подає до МОН такі документи: лист про надання статусу державної ключової лабораторії з визначеного напряму наукових досліджень і на- уково-технічних розробок; обґрунтування надання статусу державної ключової лабораторії; план наукової і науково-технічної діяльності заявника за визначеним напрямом наукових досліджень і науко- во-технічних розробок (на період надання статусу державної ключової лабораторії); положення про державну ключову лабораторію, розроблене та затверджене відповідно до Типового положен- ня про державну ключову лабораторію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 р. № 607; копії установчих документів (для юридичної особи) або копію договору про спільну наукову діяльність, за- свідчену в установленому порядку (для об’єднання наукових груп наукових установ та/або університетів, академій, інститутів); інформаційну довідку щодо можливих джерел фінансування діяльності. 5. В обґрунтуванні надання статусу державної ключової лабораторії зазначається інформація про: мету та завдання утворення державної ключової лабораторії; доцільність надання статусу державної ключової лабораторії; достатній обсяг наявних фінансових, матеріально-технічних та кадрових ресурсів за визначеним напрямом наукових досліджень і науково-технічних розробок для забезпечення мети утворення державної ключової лабора- торії; врахування під час провадження діяльності принципів створення системи державних ключових лабораторій та стратегії її розвитку; стан наукових досліджень і науково-технічних розробок за визначеним напрямом наукових досліджень і на- уково-технічних розробок, у тому числі тих, що здійснюються за новими перспективними міждисциплінарними напрямами у світі та в Україні, їх актуальність і тенденції розвитку; прогноз щодо очікуваних результатів діяльності. 6. МОН у двотижневий строк здійснює попереднє опрацювання поданих заявником документів, за результа- тами якого письмово інформує заявника про прийняття до розгляду документів чи про їх повернення у разі недо- тримання вимог пунктів 4 і 5 цього Порядку. 7. Після письмового інформування заявника про прийняття документів МОН протягом 45 календарних днів забезпечує їх розгляд міжвідомчою комісією з питань державних ключових лабораторій (далі – міжвідомча комі- сія), до складу якої входять представники заінтересованих центральних органів виконавчої влади, Національної академії наук, національних галузевих академій наук, Національного фонду досліджень, Наукового комітету На- ціональної ради з питань розвитку науки і технологій, закладів вищої освіти та наукових установ. Положення про міжвідомчу комісію та її склад затверджуються МОН. 8. Міжвідомча комісія приймає рішення про надання заявнику статусу державної ключової лабораторії, в яко- му зазначається строк, на який такий статус може бути наданий, або про відмову в наданні такого статусу. Міжвідомча комісія під час прийняття рішення керується, зокрема, принципами створення та стратегією роз- витку системи державних ключових лабораторій та інформацією, зазначеною в документах, поданих відповідно до пункту 4 та абзацу другого пункту 10 цього Порядку. Рішення міжвідомчої комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше двох третин її складу. 9. Рішення міжвідомчої комісії про надання заявнику статусу державної ключової лабораторії затверджується наказом МОН, на підставі якого здійснюється державна реєстрація та надається такий статус на визначений строк. Рішення комісії про відмову в наданні заявнику статусу державної ключової лабораторії затверджується на- казом МОН, на підставі якого протягом 14 календарних днів документи повертаються заявникові. Відповідна інформація розміщується МОН на власному офіційному веб-сайті. 10. Статус державної ключової лабораторії може бути продовжений за результатами звіту про діяльність дер- жавної ключової лабораторії у порядку, передбаченому для надання такого статусу. 305 Заявник для продовження статусу державної ключової лабораторії подає документи, зазначені у пункті 4 цьо- го Порядку, та звіт про діяльність державної ключової лабораторії за попередній період, підготовлений з ураху- ванням принципів створення системи державних ключових лабораторій та стратегії її розвитку. У такому випадку комісія відповідно до пункту 8 цього Порядку приймає рішення про продовження статусу державної ключової лабораторії. Інформація про продовження статусу державної ключової лабораторії розміщується МОН на власному офі- ційному веб-сайті. 11. Датою надання (продовження) статусу державної ключової лабораторії є дата державної реєстрації згідно з відповідним наказом МОН. ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 р. № 607 ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ про державну ключову лабораторію 1. Це Типове положення визначає загальні засади утворення та діяльності державної ключової лабораторії (далі – лабораторія). 2. У цьому Типовому положенні терміни вживаються у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України, Законах України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про вищу освіту” та Порядку надання статусу державної ключової лабораторії з відповідного напряму наукових досліджень і науково-технічних розробок, за- твердженому постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 р. № 607. 3. Лабораторія у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, іншими актами законодавства, цим Типовим положенням та положенням про державну ключову лабораторію, затвердженим заявником відпо- відно до цього Типового положення. 4. Лабораторія вважається утвореною з дати надання їй статусу державної ключової лабораторії. 5. Метою утворення лабораторії є: підтримка та розвиток фундаментальних досліджень на світовому рівні; здійснення нових перспективних міждисциплінарних напрямів наукових досліджень і науково-технічних роз- робок; координація спільної діяльності та ефективного використання фінансових, матеріально-технічних та кадрових ресурсів за визначеним напрямом наукових досліджень і науково-технічних розробок. 6. Наукова і науково-технічна діяльність лабораторії провадиться відповідно до затвердженого науковою радою лабораторії плану наукової і науково-технічної діяльності лабораторії за визначеним напрямом наукових досліджень і науково-технічних розробок (далі – план діяльності лабораторії). 7. Основними завданнями лабораторії за визначеним напрямом наукових досліджень і науково-технічних роз- робок є: 1) проведення: фундаментальних наукових досліджень, у тому числі міждисциплінарних та тих, результати яких сприятимуть започаткуванню важливих прикладних наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок; прикладних наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок за новими перспектив- ними напрямами, у тому числі міждисциплінарними; 2) забезпечення ефективного використання наукового та науково-педагогічного потенціалу, матеріально-тех- нічної бази лабораторії; 3) сприяння використанню результатів діяльності лабораторії в освітньому, навчальному, науковому та інно- ваційному процесах; 4) залучення студентів, магістрів, інтернів, аспірантів та молодих вчених до проведення наукових досліджень в лабораторії; 5) популяризація вітчизняної науки, інформування громадськості про результати діяльності лабораторії; 6) участь у: проведенні спільних наукових досліджень; міжнародному науково-технічному співробітництві; взаємному обміні науковою та науково-технічною інформацією; міжнародних та державних дослідницьких інфраструктурах. Науковою радою лабораторії можуть бути визначені інші завдання лабораторії. 8. Лабораторія відповідно до покладених на неї завдань: 1) формує та виконує план діяльності лабораторії; 306 2) готує пропозиції щодо ефективного використання фінансових, матеріально-технічних та кадрових ресурсів; 3) підтримує та розвиває науково-дослідну та дослідно-експериментальну базу, оновлює виробничі фонди; 4) здійснює ефективне використання наявного наукового і науково-педагогічного потенціалу лабораторії та дослідно-експериментальної бази; 5) бере участь у: виконанні науково-технічних програм і проектів, у тому числі міжнародних, шляхом укладення угод і конт- рактів з іноземними організаціями та юридичними особами; роботі іноземних та міжнародних наукових товариств, асоціацій, спілок, союзів; проведенні спільних досліджень та розробок у рамках міжнародного науково-технічного співробітництва з до- триманням права власності на науковий та науково-технічний (прикладний) результат на основі договорів між суб’єктами наукової і науково-технічної діяльності; проведенні наукових форумів, конгресів, симпозіумів, конференцій та тематичних наукових семінарів, у тому числі міжнародних; 6) сприяє взаємному обміну науковими, науково-технічними та науково-педагогічними кадрами, у тому числі молодими вченими, а також спільній підготовці спеціалістів у рамках міжнародного науково-технічного співро- бітництва. 9. Органом управління науковою та науково-технічною діяльністю лабораторії є наукова рада лабораторії, що діє на підставі положення про неї. Лабораторія з інших питань діяльності, крім наукової та науково-технічної діяльності, може мати інші органи управління, що утворюються відповідно до законодавства. 10. Положення про наукову раду лабораторії розробляється з урахуванням Примірного положення про науко- ву раду державної ключової лабораторії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 р. № 607. 11. При лабораторії може утворюватися наглядова рада, до складу якої можуть входити іноземні вчені. Положення про наглядову раду розробляється з урахуванням Примірного положення про наглядову раду дер- жавної ключової лабораторії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 р. № 607. 12. У разі надання статусу державної ключової лабораторії об’єднанню наукових груп наукових установ та/ або університетів, академій, інститутів на основі договору про спільну наукову діяльність зазначеним договором на одного з учасників такого об’єднання можуть покладатися необхідні організаційно-управлінські функції. 13. Фінансова підтримка наукової та науково-технічної діяльності лабораторії здійснюється в рамках виконан- ня цільових програм Національного фонду досліджень, інших державних коштів, фондів підтримки наукової та науково-технічної діяльності, міжнародних грантів, інших джерел, не заборонених законодавством. 14. Фінансування Національним фондом досліджень фундаментальних наукових досліджень, прикладних на- укових досліджень, науково-технічних (експериментальних) розробок, виконавцями яких є лабораторія, та надан- ня їй грантів здійснюється на договірних засадах за результатами відповідних конкурсів проектів таких досліджень і розробок, що подаються лабораторією до Національного фонду досліджень відповідно до законодавства. 15. Лабораторія: подає статистичну та іншу звітність в установленому порядку; оприлюднює не менш як один раз на рік плани діяльності лабораторії та звіти про надходження коштів і май- на, про напрями їх використання, про дотримання під час провадження діяльності принципів створення та страте- гії розвитку системи державних ключових лабораторій; щороку до 1 березня подає МОН звіт про свою діяльність за попередній рік за встановленою Міністерством формою. 16. Лабораторія може мати та використовувати власну символіку, офіційні бланки, знаки для товарів і послуг, порядок затвердження та використання яких визначається відповідно до законодавства. ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 р. № 607 ПРИМІРНЕ ПОЛОЖЕННЯ про наукову раду державної ключової лабораторії 1. Наукова рада державної ключової лабораторії (далі – наукова рада) є органом управління науковою і науко- во-технічною діяльністю державної ключової лабораторії (далі – лабораторія). 2. Терміни у цьому Примірному положенні вживаються у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України, Законах України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про вищу освіту», Порядку надання статусу дер- жавної ключової лабораторії з відповідного напряму наукових досліджень і науково-технічних розробок, затвер- дженому постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 р. № 607. 307 3. Наукова рада у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, іншими актами законодавства, положенням про лабораторію, договором про спільну наукову діяльність (у разі надання статусу державної клю- чової лабораторії об’єднанню наукових груп наукових установ та (або) університетів, академій, інститутів). 4. Повноваженнями наукової ради є: 1) визначення стратегії розвитку та перспективних напрямів наукової і науково-технічної діяльності лабора- торії; 2) проведення наукової і науково-технічної оцінки тематики та результатів фундаментальних наукових до- сліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок; 3) затвердження поточних (щорічних) планів діяльності лабораторії; 4) удосконалення провадження наукової і науково-технічної діяльності лабораторії; 5) сприяння ефективному використанню фінансових, матеріально-технічних та кадрових ресурсів лабораторії; 6) сприяння використанню результатів наукових досліджень і науково-технічних розробок за відповідним на- прямом у навчальному процесі та залученню студентів, магістрів, інтернів, аспірантів та молодих вчених до їх проведення; 7) сприяння популяризації вітчизняної науки, інформування громадськості про результати наукових досліджень і науково-технічних розробок за відповідним напрямом; 8) сприяння міжнародному науково-технічному співробітництву, взаємному обміну науковою та науково- технічною інформацією, використанню об’єднаних міжнародних інформаційних фондів, банків даних; 9) вирішення питань щодо розвитку лабораторії, забезпечення ефективної взаємодії з державними органами та органами місцевого самоврядування, науковою громадськістю, підприємствами, установами та організаціями в інтересах розвитку науки в Україні; 10) затвердження річних звітів про діяльність лабораторії; 11) висування видатних наукових праць для присудження премій, медалей та інших видів відзнак, у тому числі міжнародних. 5. До складу наукової ради входять голова, заступники голови, вчений секретар та члени наукової ради. Кількісний склад наукової ради визначається положенням про наукову раду лабораторії. 6. Три чверті складу наукової ради обирається шляхом таємного голосування науковими працівниками лабо- раторії з числа осіб, що мають науковий ступінь доктора наук, доктора філософії (кандидата наук). 7. Голова, його заступники та вчений секретар наукової ради обираються таємним голосуванням з числа її членів простою більшістю голосів від кількісного складу наукової ради. 8. Персональний склад наукової ради лабораторії затверджується: керівником юридичної особи – у разі надання статусу державної ключової лабораторії юридичній особі; керівником юридичної особи, якій іншими юридичними особами – учасниками об’єднання доручено здійснен- ня організаційно-управлінських повноважень – у разі надання статусу державної ключової лабораторії об’єднанню наукових груп наукових установ та (або) університетів, академій, інститутів на основі договору про спільну науко- ву діяльність без створення юридичної особи. 9. Організаційною формою роботи наукової ради є засідання, які проводяться за необхідності. Члени наукової ради беруть участь у засіданнях особисто. Засідання наукової ради оформлюються протоколом засідання, який підписує голова і вчений секретар наукової ради. 10. Наукова рада правоможна приймати рішення, якщо у засіданні бере участь не менше двох третин її кіль- кісного складу. Рішення приймають відкритим голосуванням, якщо науковою радою не встановлено інший по- рядок, і таке рішення вважається прийнятим за умови, якщо за нього проголосувало більше половини кількісного складу наукової ради. Рішення набувають чинності після їх підписання головою наукової ради та вченим секретарем. 11. Документи наукової ради зберігаються протягом усього періоду діяльності лабораторії. 12. Голова наукової ради і її вчений секретар забезпечують систематичну перевірку виконання прийнятих рішень та інформують про результати такого виконання членів наукової ради. Голова наукової ради планує роботу наукової ради, проводить засідання, контролює виконання завдань науко- вої ради. Організація підготовки та проведення засідань наукової ради, підготовка проекту рішення засідання наукової ради покладається на вченого секретаря. 13. Члени наукової ради мають право: 1) висловлювати свою думку і вносити пропозиції щодо внесення змін до порядку денного засідань та про- ектів рішень наукової ради; 2) брати участь у складенні, обговоренні та затвердженні планів роботи наукової ради; 3) попередньо знайомитися з матеріалами і доповідями, що заплановані до розгляду на засіданнях наукової ради; 4) ініціювати внесення змін до положення про лабораторію. 308 14. Члени наукової ради зобов’язані: 1) не пропускати без поважних причин засідання наукової ради; 2) брати активну участь в обговоренні питань порядку денного засідання наукової ради; 3) своєчасно виконувати рішення наукової ради. ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 р. № 607 ПРИМІРНЕ ПОЛОЖЕННЯ про наглядову раду державної ключової лабораторії 1. Це Примірне положення регулює діяльність наглядової ради державної ключової лабораторії (далі – нагля- дова рада). У цьому Примірному положенні терміни вживаються у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України, Законах України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про вищу освіту», Порядку надання статусу дер- жавної ключової лабораторії з відповідного напряму наукових досліджень і науково-технічних розробок, затвер- дженому постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 р. № 607. 2. Наглядова рада у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, іншими актами законодав- ства, положенням про державну ключову лабораторію (далі – лабораторія), договором про спільну наукову ді- яльність (у разі надання статусу державної ключової лабораторії об’єднанню наукових груп наукових установ та (або) університетів, академій, інститутів). 3. Основною метою діяльності наглядової ради є проведення незалежної оцінки результатів наукової та науко- во-технічної діяльності лабораторії. 4. Основними завданнями наглядової ради є: 1) сприяння діяльності лабораторії щодо: розв’язання перспективних завдань розвитку лабораторії; інтеграції у світовий науковий простір, пошуку шляхів розширення та удосконалення міжнародного науково- технічного співробітництва; створення позитивного іміджу лабораторії, зокрема, за визначеним напрямом наукових досліджень і науково- технічних розробок та у сфері наукової діяльності в цілому; 2) подання органам управління діяльністю лабораторії рекомендацій і пропозицій стосовно: шляхів реалізації лабораторією державної політики у відповідній галузі науки; напрямів удосконалення діяльності лабораторії, її фінансового та матеріально-технічного забезпечення, між- народного науково-технічного співробітництва; розвитку лабораторії за визначеним напрямом наукових досліджень і науково-технічних розробок; залучення фінансових та інших інвестиційних ресурсів для забезпечення провадження діяльності та розвитку лабораторії за визначеним напрямом наукових досліджень і науково-технічних розробок; запровадження у діяльності лабораторії принципів створення системи державних ключових лабораторій та стратегії її розвитку. 5. Наглядова рада відповідно до покладених на неї завдань: готує і подає органам управління діяльністю лабораторії пропозиції щодо забезпечення досліджень за визна- ченим напрямом наукових досліджень і науково-технічних розробок; бере участь у розробленні проектів програм, спрямованих на розвиток матеріально-технічної бази лабораторії та її наукової інфраструктури; подає пропозиції щодо оптимізації організаційної структури лабораторії за визначеним напрямом наукових досліджень і науково-технічних розробок; проводить моніторинг та оцінку стану діяльності лабораторії, сприяє впровадженню інноваційних технологій, зокрема щодо організації наукового процесу; сприяє залученню інвестицій і надходженню додаткових коштів, матеріальних цінностей та нематеріальних активів для провадження діяльності лабораторії; розглядає проекти документів, розроблені робочими групами, приймає рішення щодо них; подає обґрунтування про відкликання керівника лабораторії відповідно до законодавства; вносить з урахуванням міжнародних вимог пропозиції щодо критеріїв оцінювання результатів діяльності ла- бораторії; бере участь у формуванні тематики наукових досліджень у лабораторії, подає пропозиції щодо їх структури та відповідності визначеному напряму наукових досліджень і науково-технічних розробок; розглядає в межах компетенції річний звіт про діяльність лабораторії. 309 6. Наглядова рада має право: отримувати в установленому порядку від органів управління діяльністю лабораторії інформацію і матеріали, необхідні для виконання покладених на лабораторію завдань; утворювати для вивчення питань, що належать до її компетенції, постійні або тимчасові робочі групи та екс- пертні групи, залучати до участі в них представників центральних органів виконавчої влади, наукових установ і організацій, закладів вищої освіти (за згодою їх керівників) та експертів; залучати для проведення незалежної оцінки результатів діяльності лабораторії провідних вчених, представни- ків органів державної влади та органів місцевого самоврядування, закладів вищої освіти, Національної академії наук, національних галузевих академій наук як експертів (за їх згодою); інформувати заявника та МОН про стан діяльності та ефективність управління в лабораторії, подавати їм про- позиції щодо вжиття заходів для усунення виявлених порушень; висвітлювати свою діяльність у засобах масової інформації, оприлюднювати результати своєї роботи на зборах, конференціях, спеціальних стендах, офіційних веб-сайтах. 7. До складу наглядової ради можуть входити вітчизняні та іноземні вчені, представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців, бізнесу, підприємств, установ і організацій. Членами наглядової ради не можуть бути працівники лабораторії. 8. До складу наглядової ради входять голова, заступник голови, секретар і члени наглядової ради, які викону- ють свої обов’язки на громадських засадах, безоплатно та обираються таємним голосуванням з числа її членів простою більшістю голосів членів наглядової ради. 9. Персональний склад наглядової ради затверджується заявником за власною ініціативою або за поданням керівника лабораторії. 10. Строк повноважень членів наглядової ради становить не більш як п’ять років. Одна і та сама особа не може бути членом наглядової ради більше двох строків підряд. 11. Члени наглядової ради мають право: брати участь у засіданнях наукової ради лабораторії (з правом дорадчого голосу); ініціювати розгляд питань на чергових та позачергових засіданнях наглядової ради шляхом внесення їх до порядку денного; подавати пропозиції до проектів рішень наглядової ради; надавати керівництву наглядової ради рекомендації з усіх питань, що віднесені до її компетенції. 12. Член наглядової ради може достроково припинити свої повноваження, звернувшись з відповідною заявою до її голови. 13. Член наглядової ради персонально відповідає за достовірність, повноту та об’єктивність інформації, яка подається ним наглядовій раді для розгляду. 14. Наглядову раду очолює її голова, який персонально відповідає за виконання покладених на наглядову раду завдань. 15. Наглядова рада проводить роботу за перспективними і річними планами робіт. Плани робіт формуються на підставі пропозицій її членів і затверджуються головою наглядової ради. 16. Засідання наглядової ради проводить її голова, а в разі його відсутності – заступник голови. 17. Голова наглядової ради: організовує роботу наглядової ради; визначає функціональні обов’язки заступника голови, секретаря і членів наглядової ради; планує та координує роботу наглядової ради; скликає і веде її чергові та позачергові (у тому числі за пропозиціями членів наглядової ради) засідання, ви- носить на розгляд наглядової ради пропозиції щодо порядку денного чергового засідання, підписує рішення на- глядової ради; підписує запити, листи та інші документи наглядової ради; представляє наглядову раду на підприємствах, в установах та організаціях; здійснює інші функції, необхідні для організації діяльності наглядової ради в межах її повноважень. 18. Секретар наглядової ради: готує проект плану робіт наглядової ради з урахуванням пропозицій її членів і подає його для затвердження голові наглядової ради; організовує підготовку, проведення і протоколювання засідань наглядової ради; забезпечує подання членам наглядової ради не пізніше ніж за п’ять робочих днів до планового засідання від- повідні інформаційні матеріали; веде і зберігає протоколи засідань наглядової ради та іншу документацію; веде облік присутності членів наглядової ради на її засіданнях; здійснює інші повноваження і виконує доручення голови наглядової ради, пов’язані з організацією її діяльності. 19. Організаційною формою роботи наглядової ради є засідання, які скликаються не рідше одного разу на рік. 20. Наглядова рада приймає рішення в межах своїх повноважень. 310 21. Засідання наглядової ради є правоможним, якщо на ньому присутні не менше двох третин її складу. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала проста більшість голосів складу наглядової ради. Питання, які розглядаються наглядовою радою, та прийняті рішення фіксуються у протоколах засідань, які підписують голова і секретар наглядової ради. 22. Член наглядової ради може запропонувати зміни та доповнення до проекту порядку денного засідання на- глядової ради не пізніше ніж за три робочих дні до дати його проведення, якщо інше не передбачено положенням про наглядову раду. 23. Позачергові засідання наглядової ради скликаються її головою, а також на письмову вимогу засновника або третини складу наглядової ради. Вимога про скликання позачергового засідання наглядової ради повинна містити обґрунтування питання, яке вимагає обговорення та прийняття наглядовою радою рішення. 24. Член наглядової ради бере участь у засіданні особисто і не може передавати свій голос іншій особі. Кожен член наглядової ради під час голосування має один голос та повинен керуватися такими принципами: колегіальності та максимальної відкритості під час прийняття рішень; неупередженості і рівноправності членів наглядової ради; розмежування повноважень і відповідальності між наглядовою радою, науковою радою та іншими органами управління діяльністю лабораторії; незалежності від політичних партій, релігійних організацій, громадських об’єднань. 25. Члени наглядової ради, які не згодні з рішенням наглядової ради, можуть викласти окрему думку, яка вноситься до протоколу та додається до рішення. 26. Протоколи засідань наглядової ради надсилаються членам наглядової ради. 27. Рішення наглядової ради доводяться до відома засновника та органів управління діяльністю лабораторії для розгляду та вжиття відповідних заходів і оприлюднюються на офіційному веб-сайті лабораторії. 28. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності наглядової ради здійснює лабораторія. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 19 жовтня 2016 р. № 723 Київ ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ НАУКОВИХ ОБ’ЄКТІВ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ НАЦІОНАЛЬНЕ НАДБАННЯ, ТА ВИЗНАННЯ ТАКИМИ, ЩО ВТРАТИЛИ ЧИННІСТЬ, ДЕЯКИХ ПОСТАНОВ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ Відповідно до частини другої статті 16 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» Кабінет Міністрів України постановляє : 1. Затвердити Положення про порядок визначення наукових об’єктів, що становлять національне надбання, що додається. 2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що до- дається. Прем’єр-міністр України В. ГРОЙСМАН Інд. 73 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. № 723 ПОЛОЖЕННЯ про порядок визначення наукових об’єктів, що становлять національне надбання 1. Це Положення встановлює порядок визначення наукових об’єктів, що становлять національне надбання, та вирішення пов’язаних з цим організаційних, фінансових і матеріально-технічних питань. 311 2. У цьому Положенні поняття «науковий об’єкт, що становить національне надбання» вживається у значенні, наведеному в статті 16 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». 3. До наукових об’єктів, що становлять національне надбання, можуть бути віднесені: 1) унікальні об’єкти музейних, архівних фондів, колекції, особливо цінні та рідкісні видання, інші пам’ятки історії та культури; 2) інформаційні фонди; 3) дослідні установки, обладнання, полігони; 4) природні та біосферні заповідники, національні природні парки, заказники, пам’ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, інші природні території та об’єкти, штучно створені об’єкти природно-заповідного фонду, що потребують підтримки, не передбаченої Законом України «Про природно-заповідний фонд України», або їх окремі частини, зокрема ботанічні, зоологічні, мікробіологічні та інші колекції; 5) інші унікальні наукові об’єкти. 4. МОН: 1) готує та подає в установленому порядку Кабінетові Міністрів України проекти актів про надання науково- му об’єкту статусу такого, що становить національне надбання, або про позбавлення наукового об’єкта такого статусу; 2) затверджує порядок ведення Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання (далі – Реєстр); 3) забезпечує вільний і безкоштовний доступ до Реєстру через свій офіційний веб-сайт; 4) видає свідоцтва про включення наукових об’єктів, яким надано статус таких, що становлять національне надбання, до Реєстру; 5) затверджує порядки вирішення організаційних, фінансових і матеріально-технічних питань, пов’язаних з: наданням науковому об’єкту статусу такого, що становить національне надбання; позбавленням наукового об’єкта статусу такого, що становить національне надбання; утриманням, збереженням та розвитком об’єктів, що становлять національне надбання. 5. Ініціатором надання науковому об’єкту статусу такого, що становить національне надбання, або позбавлен- ня наукового об’єкта такого статусу (далі – ініціатор) може бути орган державної влади, орган місцевого само- врядування, Національна академія наук та національні галузеві академії наук, громадське об’єднання, інша юри- дична особа. Ініціатор подає МОН у порядку, визначеному зазначеним Міністерством, обґрунтування необхідності надан- ня науковому об’єкту статусу такого, що становить національне надбання, в якому, зокрема, зазначаються: результати первинної науково-технічної експертизи щодо унікальності та складу наукового об’єкта, що пре- тендує на отримання статусу такого, що становить національне надбання; заходи, необхідні для утримання, збереження та розвитку наукового об’єкта, що претендує на отримання ста- тусу такого, що становить національне надбання; фінансово-економічні розрахунки відповідних обсягів фінансування з державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством, на плановий та два наступні за ним бюджетні періоди та інших ресурсів, необ- хідних для утримання, збереження та розвитку наукового об’єкта, що претендує на отримання статусу такого, що становить національне надбання; інформація про унікальність та важливість наукового об’єкта, що претендує на отримання статусу такого, що становить національне надбання, необхідність і доцільність забезпечення його утримання, збереження та розвитку; пропозиція (у разі потреби) щодо юридичної особи, яка може забезпечити утримання, збереження та розвиток наукового об’єкта, що претендує на отримання статусу такого, що становить національне надбання (далі – відпо- відальна установа), за її згодою. Ініціатор у встановленому МОН порядку подає до Міністерства обґрунтування необхідності позбавлення на- укових об’єктів статусу таких, що становлять національне надбання. 6. МОН у визначеному ним порядку розглядає подані ініціатором обґрунтування та за результатами розгляду готує та подає Кабінетові Міністрів України проект акта про надання науковому об’єкту статусу такого, що ста- новить національне надбання, або про позбавлення наукового об’єкта такого статусу. В акті Кабінету Міністрів України про надання науковому об’єкту статусу такого, що становить національне надбання, зазначаються відповідальна установа та з урахуванням її підпорядкування один з головних розпорядни- ків бюджетних коштів, якому передбачатимуться видатки на утримання, збереження та розвиток наукового об’єкта, якому надано статус такого, що становить національне надбання (далі – відповідальний орган). У разі коли відповідальна установа не підпорядкована одному з головних розпорядників бюджетних коштів, у акті Кабінету Міністрів України про надання науковому об’єкту статусу такого, що становить національне над- бання, визначається за поданням МОН відповідальний орган. 7. У разі реорганізації, ліквідації або приватизації відповідальної установи та/або реорганізації (ліквідації) відповідального органу рішення щодо подальшого збереження їх об’єкта (об’єктів), що становить національне 312 надбання, для забезпечення належного функціонування об’єкта (об’єктів) приймає Кабінет Міністрів України за поданням МОН. 8. Утримання, збереження та розвиток наукових об’єктів, що становлять національне надбання, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством. Відповідальні органи подають щороку в установленому порядку Мінекономрозвитку та Мінфіну пропозиції з детальними розрахунками та обґрунтуваннями про обсяги фінансування на плановий та два наступні за ним бюджетні періоди за рахунок коштів державного бюджету та інформують МОН про наявні та/чи можливі обсяги фінансування за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, необхідні для утримання, збереження та розвитку наукових об’єктів, що становлять національне надбання. Кошти державного бюджету, передбачені для утримання, збереження та розвитку об’єктів, що становлять на- ціональне надбання, є цільовими асигнуваннями і не можуть бути використані відповідальними установами на будь-яку іншу мету. 9. Відповідальна установа подає щороку до 1 березня МОН акт про склад і стан наукового об’єкта, що стано- вить національне надбання, звіт про наукові результати його використання за звітний період, погоджений з відпо- відальним органом. На підставі поданих матеріалів у разі виявлення втрати науковим об’єктом, що становить національне над- бання, ознак унікальності або неналежного забезпечення відповідальною установою його утримання, збереження та розвитку МОН може ініціювати позбавлення цього об’єкта статусу такого, що становить національне надбання, або передачу його іншій відповідальній установі. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 4 липня 2018 р. № 529 Київ ПРО УТВОРЕННЯ, РЕОРГАНІЗАЦІЮ ТА ЛІКВІДАЦІЮ ДЕРЖАВНИХ НАУКОВИХ УСТАНОВ Відповідно до абзацу першого частини другої статті 7 Закону України «Про наукову і науково-технічну ді- яльність» Кабінет Міністрів України постановляє : 1. Затвердити Порядок утворення, реорганізації та ліквідації державних наукових установ, що додається. 2. Визнати такими, що втратили чинність: постанову Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 321 «Питання створення, реорганізації та лік- відації державних наукових установ» (Офіційний вісник України, 1997 р., число 16, с. 25); пункт 9 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Мі- ністрів України від 7 серпня 2013 р. № 538 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 63, ст. 2283). Прем’єр-міністр України В. ГРОЙСМАН Інд. 73 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2018 р. № 529 ПОРЯДОК утворення, реорганізації та ліквідації державних наукових установ 1. Цей Порядок визначає процедуру утворення, реорганізації та ліквідації державних наукових (науково-до- слідних, науково-технологічних, науково-технічних, науково-практичних) установ, у тому числі подвійного під- порядкування, які повністю або частково фінансуються з державного бюджету, а також державних комерційних 313 підприємств та казенних підприємств, організацій, які відповідно до статті 1 Закону України «Про наукову і науко- во-технічну діяльність» належать до наукових установ (далі – державні наукові установи). Цей Порядок не поширюється на утворення, реорганізацію та ліквідацію державних наукових установ (орга- нізацій, підприємств), що перебувають у віданні Національної академії наук та національних галузевих академій наук, у тому числі їх подвійного підпорядкування, утворення, реорганізація, ліквідація яких здійснюється відпо- відно до законодавства. 2. У цьому Порядку терміни вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про наукову і науково- технічну діяльність». 3. Утворення, реорганізація, ліквідація державних наукових установ: здійснюється відповідно до законодавства в межах виділених центральним органам виконавчої влади бюджет- них асигнувань за наявності достатніх матеріально-технічних та інших ресурсів; погоджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у відповідній сфері (далі – заінтересований орган). 4. Проект акта Кабінету Міністрів України про погодження утворення, реорганізації, ліквідації державної на- укової установи розробляється заінтересованим органом в установленому порядку та подається Кабінетові Міністрів України. До проекту акта додаються: обґрунтування щодо утворення, реорганізації, ліквідації державної наукової установи (далі – обґрунтування); рекомендації (у разі наявності) Міжвідомчої ради з координації фундаментальних і прикладних досліджень в Україні (далі – Міжвідомча рада). 5. В обґрунтуванні обов’язково зазначаються: мета, цілі, завдання, прогнозований соціально-економічний ефект, можливі наслідки, у тому числі вплив на розвиток (гальмування розвитку) відповідної галузі науки та/або напряму наукових досліджень; підтвердження, що людські, організаційні, матеріально-технічні, наукові, науково-технічні ресурси задіяні в необхідних і достатніх обсягах; пропозиції з відповідними розрахунками щодо фінансово-економічної діяльності державної наукової устано- ви; відомості про джерела покриття витрат, пов’язаних з функціонуванням такої установи, а також їх обсяги; інформація (у разі потреби) про дотримання вимог пункту 7 Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 р. № 440 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 56, ст. 1945). У разі реорганізації, ліквідації державної наукової установи до обґрунтування додаються: витяг (витяги) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань з інформацією про повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код; відомості про результати наукової, науково-технічної, фінансово-господарської діяльності за попередні три роки; пропозиція про правонаступника (правонаступників), якій (яким) будуть передані відповідні функції у разі реорганізації, та у разі потреби інформація про його (їх) організаційно-правову форму; гарантії дотримання відповідно до трудового законодавства прав та інтересів працівників, у тому числі науко- вих, які будуть вивільнені. 6. Обґрунтування надсилається Міжвідомчій раді для отримання рекомендації. Міжвідомча рада у строк, що не перевищує 30 календарних днів, надає рекомендацію, в якій зазначаються позиція щодо доцільності утворення, реорганізації, ліквідації державної наукової установи для проведення за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки відповідних фундаментальних наукових досліджень та ефек- тивного використання їх результатів у прикладних наукових дослідженнях і науково-технічних розробках та ін- формація про результати обговорення обґрунтування членами Міжвідомчої ради та їх голосування. 7. У разі утворення, реорганізації, ліквідації державних наукових установ у системі військових формувань, розвідувальних та правоохоронних органів: норми, визначені абзацом четвертим пункту 4 та пунктом 6 цього Порядку, не застосовуються; зміст та обсяг інформації, що повинна зазначатися в обґрунтуванні відповідно до пункту 5 цього Порядку, визначається заінтересованим органом. 8. Державна наукова установа вважається утвореною, реорганізованою чи ліквідованою з дня внесення відпо- відних відомостей про неї до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та гро- мадських формувань. 314 КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 23 травня 2018 р. № 404 Київ ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПРИМІРНОГО ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ КОНКУРСУ НА ЗАМІЩЕННЯ ВАКАНТНИХ НАУКОВИХ ПОСАД ДЕРЖАВНОЇ НАУКОВОЇ УСТАНОВИ Відповідно до абзацу другого частини п’ятої статті 6 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяль- ність» Кабінет Міністрів України постановляє : Затвердити Примірне положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних наукових посад державної наукової установи, що додається. Прем’єр-міністр України В. ГРОЙСМАН Інд. 73 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2018 р. № 404 ПРИМІРНЕ ПОЛОЖЕННЯ про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних наукових посад державної наукової установи Загальна частина 1. Це Примірне положення визначає загальний порядок проведення конкурсу на заміщення (комплектування) вакантних наукових посад у державних наукових установах, юридичних особах державної форми власності, у складі яких є науковий підрозділ (далі – конкурс), крім випадків, передбачених законодавством. Державні наукові установи та юридичні особи державної форми власності, у складі яких є науковий підрозділ, які належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, інших державних органів або перебува- ють у віданні Національної академії наук та національних галузевих академій наук, під час затвердження порядків проведення конкурсу можуть за погодженням із органом (організацією), до сфери управління якого належать (у віданні якого перебувають), керуючися цим Примірним положенням, встановлювати вимоги до учасників кон- курсу, відмінні від тих, що передбачені цим Примірним положенням. У разі необхідності своєчасного вжиття заходів, адекватних характеру і масштабам загроз національним інте- ресам і національній безпеці в економічній та науково-технологічній сферах, виробничої необхідності, у системі військових формувань, розвідувальних та правоохоронних органів, центральні органи виконавчої влади, інші державні органи під час затвердження порядків проведення конкурсу в юридичних особах державної форми влас- ності, у складі яких є науковий підрозділ (наукові підрозділи), у державних наукових установах, військових на- укових (науково-дослідних) установах, вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специ- фічними умовами навчання), військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, які належать до сфери їх управління, керуючися цим Примірним положенням, мають право своїми актами встановлювати порядки прове- дення конкурсу та вимоги до його учасників відмінні від тих, що передбачені цим Примірним положенням. Це Примірне положення відповідно до частин другої і четвертої статті 19 Закону України «Про наукову і на- уково-технічну діяльність» та частини другої статті 57 Закону України «Про вищу освіту» може застосовуватися закладами вищої освіти державної форми власності під час затвердження власних порядків проведення конкурсу на заміщення вакантних наукових посад. У цьому Примірному положенні терміни вживаються у значенні, наведеному у Цивільному кодексі України, Кодексі законів про працю України, Законах України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та «Про вищу освіту». 2. Конкурс проводиться у разі: звільнення наукового працівника на підставах, передбачених законодавством; уведення нової наукової посади до штатного розпису державної наукової установи, юридичної особи держав- ної форми власності, у складі якої є науковий підрозділ, в установленому порядку; припинення трудового договору (контракту). 315 3. Конкурс на посади наукових працівників, визначених частиною першою статті 31 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (далі – Закон), проводиться з урахуванням: частини тринадцятої статті 7 Закону щодо обрання керівників структурних підрозділів наукової установи; частини другої статті 9 Закону щодо обрання керівника державної наукової установи; частин восьмої, одинадцятої статті 17 (частини другої статті 18) Закону щодо обрання президента Національ- ної академії наук (національної галузевої академії наук), першого віце-президента, віце-президентів та головного ученого секретаря Національної академії наук (національної галузевої академії наук), інших членів президії На- ціональної академії наук (національної галузевої академії наук); частини дванадцятої статті 17 (частини другої статті 18) Закону щодо обрання академіків – секретарів відділень Національної академії наук (національних галузевих академій наук); статутів Національної академії наук (національних галузевих академій наук); статуту (положення), інших установчих документів державної наукової установи, юридичної особи державної форми власності, у складі якої є науковий підрозділ. Конкурс на заміщення вакантних наукових посад на умовах сумісництва проводиться з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних під- приємств, установ і організацій» (ЗП України, 1993 р., № 9, ст. 184), від 4 березня 2015 р. № 81 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції» (Офіційний вісник України, 2015 р., № 20, ст. 554) та інших нормативно-правових актів. Особливості порядку проведення конкурсу на умовах сумісництва встановлюються державною науковою установою, юридичною особою державної форми власності, у складі якої є науковий підрозділ. 4. Конкурс не проводиться у разі заміщення вакантних наукових посад: за переведенням наукового працівника на рівнозначну або нижчу (за його згодою) наукову посаду з іншої державної наукової установи, юридичної особи державної форми власності, у складі якої є науковий підрозділ; у разі повернення на наукову посаду особи у зв’язку із закінченням її повноважень за виборною посадою; у разі переведення особи, звільненої від виконання обов’язків на керівній науковій посаді, на наукову посаду у тій самій державній науковій установі, юридичній особі державної форми власності, у складі якої є науковий підрозділ; випускниками: – докторантури у разі повернення на наукові посади, які вони обіймали до вступу в докторантуру; – аспірантури (ад’юнктури, інтернатури), які працевлаштовуються в установленому порядку; – вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання), направ- лених на роботу для подальшого проходження служби. Конкурс не проводиться у разі заміщення вакантних наукових посад на умовах трудового договору, укладе- ного відповідно до пунктів 2 і 3 частини першої статті 23 Кодексу законів про працю України, або контракту: керівниками та авторами проекту переможця відповідного конкурсу на виконання фундаментальних досліджень, прикладних досліджень, науково-технічних (експериментальних) розробок (далі – дослідження і розробки) за рахунок коштів державного бюджету на період виконання досліджень і розробок, передбачених проектом, в уста- новленому порядку; тимчасово відсутніх наукових працівників, які підвищують кваліфікацію або проходять стажування з відривом від виробництва; перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного або шестирічно- го віку відповідно до частини шостої статті 179 Кодексу законів про працю України; у науковому відрядженні, у тому числі пов’язаному з довготривалою науковою експедицією; у довгостроковому науковому стажуванні, у тому числі закордонному; виконують державні або громадські обов’язки тощо; у новоутворених (реорганізованих) державних наукових установах, юридичних особах державної форми влас- ності, у складі яких є науковий підрозділ, до початку діяльності вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради (далі – рада); на період проведення конкурсу та затвердження його результатів; на строк менш як один рік. У разі реорганізації або ліквідації наукових підрозділів у державній науковій установі, юридичній особі дер- жавної форми власності, у складі якої є науковий підрозділ, або за результатами атестації наукового працівника на відповідність займаній посаді переведення наукового працівника на рівнозначну або нижчу (за його згодою) наукову посаду, крім посади керівників новоутворених наукових підрозділів, здійснюється без проведення кон- курсу. Умови проведення конкурсу 5. Наукова посада стає вакантною наступного дня за днем настання події, зазначеної у пункті 2 цього При- мірного положення. 316 Рішення про проведення конкурсу приймається керівником державної наукової установи, юридичної особи державної форми власності, у складі якої є науковий підрозділ (далі – керівник), у разі потреби, але не раніше ніж три місяці (не пізніше ніж 12 місяців) з дня, коли посада стає (стала) вакантною. 6. Конкурс проводиться з дотриманням принципів законності, відкритості, гласності, прозорості, недискримі- нації, доброчесності, ефективного і справедливого відбору. 7. Оголошення про проведення конкурсу з інформацією про строки та умови його проведення (далі – оголо- шення) з метою забезпечення найбільш широкого доступу до конкурсу заінтересованих осіб публікується у засо- бах масової інформації, розміщується на спеціалізованих Інтернет-ресурсах, оприлюднюється на офіційному веб-сайті державної наукової установи, юридичної особи державної форми власності, у складі якої є науковий підрозділ, в якій оголошується проведення конкурсу, та доводиться до відома її працівників. Відповідно до статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» оголошення, інформація про вакантні наукові посади, про проведення конкурсу, про результати конкурсу підлягають обов’язковому оприлюд- ненню на офіційному веб-сайті державної наукової установи, юридичної особи державної форми власності, у скла- ді якої є науковий підрозділ, в якій оголошується проведення конкурсу, у разі його наявності невідкладно, але не пізніше п’яти робочих днів з дня затвердження із зазначенням дати оприлюднення і дати оновлення. 8. В оголошенні зазначаються такі відомості: 1) повне найменування державної наукової установи, юридичної особи державної форми власності, у складі якої є науковий підрозділ, із зазначенням місцезнаходження, офіційного веб-сайту, номерів телефонів та адреси електронної пошти; 2) вакантні наукові посади, на які оголошено конкурс, та вимоги до таких посад; 3) перелік необхідних документів, що подаються для участі у конкурсі; 4) строк прийняття заяв та документів, який не може бути меншим ніж 30 календарних днів з дня оприлюд- нення оголошення; 5) адреса прийняття документів; 6) прізвище, ім’я та по батькові, найменування посади особи, уповноваженої для надання роз’яснень щодо проведення конкурсу. В оголошенні може міститися інша додаткова інформація, що не суперечить законодавству. 9. Зміна умов проведення конкурсу або його скасування здійснюються за рішенням керівника. 10. Датою оголошення конкурсу є дата оприлюднення оголошення. Прийняття та розгляд документів для участі у конкурсі 11. Особа, яка виявила бажання взяти участь у конкурсі (далі – кандидат), подає особисто або надсилає поштою такі документи: 1) письмову заяву на ім’я керівника про участь у конкурсі, написану власноруч; 2) копію документа, що посвідчує особу; 3) заповнену особову картку (встановленого зразка); 4) автобіографію; 5) копію трудової книжки (за наявності); 6) копії документів про вищу освіту, підвищення кваліфікації, присудження наукового ступеня, присвоєння вченого звання, військового квитка (для військовослужбовців або військовозобов’язаних); 7) перелік наукових праць, опублікованих у вітчизняних та/або іноземних (міжнародних) рецензованих фахо- вих виданнях; 8) письмову згоду на обробку персональних даних. Кандидати, які працюють у державній науковій установі, юридичній особі державної форми власності, у скла- ді якої є науковий підрозділ, в якій оголошено конкурс, подають лише заяву про участь у конкурсі. Кандидати, які виявили бажання взяти участь у конкурсі, можуть подавати додаткову інформацію про освіту, досвід роботи, професійний рівень і репутацію, а також своє бачення розвитку досліджень і розробок на посаді (характеристики, рекомендації, копії наукових публікацій, реферати тощо). 12. У разі надсилання кандидатом документів поштою датою подання документів вважається дата, зазначена на поштовому штемпелі. Документи, які надіслані кандидатом поштою і надійшли після закінчення встановленого строку подання заяв та документів, повертаються кандидатові без розгляду. 13. Облік та реєстрацію документів, поданих кандидатами, перевірку документів щодо відповідності встанов- леним вимогам у триденний строк з дня надходження забезпечує служба управління персоналом (далі – служба) державної наукової установи, юридичної особи державної форми власності, у складі якої є науковий підрозділ. Кандидати, документи яких відповідають встановленим вимогам, допускаються до участі у конкурсі (далі – учасники конкурсу). Кандидати, документи яких не відповідають встановленим вимогам, до участі у конкурсі не допускаються, про що їм повідомляється службою протягом п’яти робочих днів з дня отримання документів. Після усунення не- доліків кандидат має право у зазначений в оголошенні строк повторно подати документи для участі у конкурсі. 317 14. Рішенням керівника затверджується протягом п’яти робочих днів після закінчення строку подання заяв та документів перелік учасників конкурсу, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті державної наукової уста- нови, юридичної особи державної форми власності, у складі якої є науковий підрозділ. 15. Вимоги до учасників конкурсу встановлюються державною науковою установою, юридичною особою державної форми власності, у складі якої є науковий підрозділ, з урахуванням пропозицій (за наявності) ради такої установи, юридичної особи та таких вимог: 1) учасник конкурсу повинен мати вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня та залежно від науко- вої посади: мати науковий ступінь та вчене звання з відповідного наукового напряму; мати досвід наукової, науково-технічної, науково-педагогічної, науково-організаційної діяльності, якого по- требує робота на посаді (далі – досвід); мати навчально-методичні та/або наукові праці, які опубліковані протягом встановленого періоду у вітчизня- них та/або іноземних (міжнародних) рецензованих фахових виданнях, у тому числі у періодичних виданнях, включених до міжнародних наукометричних баз (далі – публікації); бути автором (співавтором) або автором (співавтором) та власником (співвласником) діючих патентів на ви- нахід та/або корисну модель, у тому числі виданих іноземними державами та/або за процедурою Договору про патентну кооперацію (РСТ), і отриманих протягом встановленого періоду (далі – патенти); 2) на заміщення вакантної наукової посади може претендувати: завідувача відділу/лабораторії – доктор наук або доктор філософії (кандидат наук), який має вчене звання, не менше 10 років досвіду, за останні п’ять років не менше 10 публікацій, у тому числі не менше однієї у періодичних виданнях, включених до міжнародних наукометричних баз, та/або патентів; заступника керівника (завідувача) наукового підрозділу – доктор наук або доктор філософії (кандидат наук), який має вчене звання, не менше 10 років досвіду, за останні 10 років не менше 10 публікацій, у тому числі не менше однієї у періодичних виданнях, включених до міжнародних наукометричних баз, та/або патентів; головного наукового співробітника – доктор наук, який має вчене звання, не менше 10 років досвіду, за остан- ні п’ять років не менше 10 публікацій, у тому числі не менше однієї у періодичних виданнях, включених до між- народних наукометричних баз, та/або патентів; провідного наукового співробітника – доктор наук або доктор філософії (кандидат наук), який має вчене зван- ня, не менше 10 років досвіду, за останні 10 років не менше 10 публікацій, у тому числі не менше однієї у періо- дичних виданнях, включених до міжнародних наукометричних баз, та/або патентів; старшого наукового співробітника – доктор наук або доктор філософії (кандидат наук), який має не менше п’ять років досвіду, за останні п’ять років не менше 10 публікацій та/або патентів; завідувача сектору – доктор філософії (кандидат наук), який має не менше п’яти років досвіду, за останні п’ять років не менше п’яти публікацій та/або патентів; наукового співробітника – доктор філософії (кандидат наук), який має не менше п’яти років досвіду, за остан- ні п’ять років не менше п’яти публікацій та/або патентів; молодшого наукового співробітника – доктор філософії (кандидат наук) або магістр; головного конструктора, головного інженера, головного технолога з основного напряму діяльності – доктор наук або доктор філософії (кандидат наук), який має не менше 10 років досвіду, за останні п’ять років не менше 10 публікацій та/або патентів; заступника головного конструктора, заступника головного інженера, заступника головного технолога з основ- ного напряму діяльності – доктор наук або доктор філософії (кандидат наук), який має не менше 10 років досвіду, за останні 10 років не менше 10 публікацій та/або патентів; провідного конструктора, провідного інженера, провідного технолога з основного напряму діяльності – доктор філософії (кандидат наук) або магістр, який має не менше п’яти років досвіду, за останні п’ять років не менше п’яти публікацій та/або патентів; керівника (завідувача), головного редактора редакції наукового видання, наукового видавництва, періодично- го наукового видання – доктор філософії (кандидат наук) або магістр, який має не менше п’яти років досвіду, за останні п’ять років не менше трьох публікацій та/або патентів; заступника керівника (заступника завідувача), заступника головного редактора, провідного редактора редакції наукового видання, наукового видавництва, періодичного наукового видання – доктор філософії (кандидат наук) або магістр, який має не менше п’яти років досвіду; відповідального секретаря редакції наукового видання, наукового видавництва, періодичного наукового ви- дання – магістр, який має не менше трьох років досвіду. Порядок роботи та повноваження конкурсної комісії 16. Для проведення конкурсу наказом керівника утворюється конкурсна комісія (далі – комісія) у складі не менш як сім осіб. 318 17. До складу комісії входять члени ради, провідні фахівці окремих структурних підрозділів державної науко- вої установи, юридичної особи державної форми власності, у складі якої є науковий підрозділ. Головою комісії призначається заступник керівника, відповідальний за провадження наукової (науково-тех- нічної, науково-педагогічної, науково-організаційної) діяльності в державній науковій установі, юридичній осо- бі державної форми власності, у складі якої є науковий підрозділ. До роботи комісії з правом дорадчого голосу можуть залучатися експерти (фахівці) у відповідній галузі (сфе- рі), а також представник виборного органу первинної профспілкової організації (за наявності). 18. Діяльність комісії здійснюється на засадах: відкритості та гласності; рівності прав членів комісії; колегіальності прийняття рішень комісією; незалежності, об’єктивності та обґрунтованості рішень комісії, неупередженого ставлення до учасників кон- курсу. 19. Засідання комісії є правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її членів. 20. Про час і місце проведення засідання комісії служба повідомляє учасникам конкурсу. 21. Комісія проводить співбесіду з кожним учасником конкурсу. 22. Комісія за результатами опрацювання поданих документів, додаткової інформації, наданої кандидатом, співбесіди проводить оцінку професійного рівня учасника конкурсу і приймає рішення щодо нього шляхом та- ємного голосування простою більшістю голосів від затвердженого складу комісії. Під час оцінювання відомостей, наданих учасником конкурсу, також враховуються: актуальність, практичне значення отриманої наукової (науково-технічної) продукції; наукова новизна та обґрунтованість одержаних результатів досліджень і розробок та висновків; особистий внесок у розроблення сучасних методологій та методик виконання досліджень і розробок; володіння сучасними методами та методологіями досліджень і розробок; досвід участі у підготовці звітних матеріалів про виконання досліджень і розробок, проведення експертизи за міжнародними програмами, звітів за результатами експертних оцінювань (peer review); участь в редколегіях міжнародних видань, членство у міжнародних фахових товариствах; рівень володіння іноземною мовою (іноземними мовами). 23. У разі коли два або більше учасників конкурсу, які претендують на одну і ту ж вакантну наукову посаду, отримали рівну кількість голосів, переможець конкурсу визначається комісією шляхом відкритого голосування. При цьому комісією можуть братися до уваги переваги учасника конкурсу у рівні присудженого ступеня ви- щої освіти, присвоєного вченого звання, досвіді фахової роботи, кількості наукових публікацій, статистичних даних щодо індексу цитування тощо. У разі рівного розподілу голосів членів комісії голос головуючого на засідання є вирішальним. 24. Засідання комісії оформляється протоколом, який підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії. Кожний член комісії має право додати до протоколу свою окрему думку. 25. Результати конкурсу не пізніше 30 календарних днів з дня затвердження переліку учасників конкурсу виносяться на розгляд та затвердження ради. Витяг з протоколу засідання ради про затвердження результатів конкурсу долучається до конкурсних справ учасників конкурсу. 26. Конкурс вважається таким, що не відбувся, і у разі потреби оголошується повторно, якщо: під час проведення конкурсу не подано жодної заяви; жодна з осіб, які виявили бажання взяти участь у конкурсі, не була до нього допущена; жоден з учасників конкурсу (єдиний учасник конкурсу) не набрав більше половини голосів складу комісії; переможця конкурсу не виявлено за результатами голосування. 27. Інформація про переможців конкурсу оприлюднюється на офіційному веб-сайті державної наукової установи, юридичної особи державної форми власності, у складі якої є науковий підрозділ, а результати кон- курсу затверджуються наказом керівника протягом трьох робочих днів після затвердження радою результатів конкурсу. 28. Якщо протягом 20 календарних днів з дня затвердження результатів конкурсу заяву на призначення на вакантну наукову посаду переможцем конкурсу не подано, посада вважається вакантною. На підставі прийнятого рішення та заяви переможця конкурсу з урахуванням статей 21 і 23 Кодексу законів про працю України з ним укладається контракт або трудовий договір (безстроковий, що укладається на невизна- чений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; такий, що укладається на час виконання певної роботи). Обрані за конкурсом наукові працівники, з якими укладено трудовий договір на невизначений строк або укладено контракт або трудовий договір на строк, встановлений за погодженням сторін, більше п’яти років, про- ходять атестацію у встановленому законодавством порядку. 319 КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 14 грудня 2016 р. № 998 Київ ДЕЯКІ ПИТАННЯ ОБРАННЯ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ КЕРІВНИКА ДЕРЖАВНОЇ НАУКОВОЇ УСТАНОВИ Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» Кабінет Міністрів України постановляє : Затвердити такі, що додаються: Методичні рекомендації щодо особливостей обрання керівника державної наукової установи; Типову форму контракту з керівником державної наукової установи. Прем’єр-міністр України В. ГРОЙСМАН Інд. 73 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. № 998 МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо особливостей обрання керівника державної наукової установи Загальна частина 1. Ці Методичні рекомендації визначають особливості обрання керівника державної наукової установи неза- лежно від її підпорядкування. Методичні рекомендації не поширюються на державні комерційні підприємства та казенні підприємства, які відповідно до статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» належать до наукових установ. 2. Керівник державної наукової установи (далі – керівник) обирається шляхом таємного голосування на зборах колективу штатних наукових працівників державної наукової установи на строк до п’яти років у межах строку, визначеного статутом (положенням) державної наукової установи, з правом бути переобраним і призначається на посаду власником (власниками) наукової установи або уповноваженим ним (ними) органом, або засновником (далі – уповноважений орган управління) у порядку, передбаченому Законом України «Про наукову і науково- технічну діяльність» і статутом (положенням) державної наукової установи. Особливості призначення та звільнення керівників наукових установ, що входять до складу Національної академії наук та національних галузевих академій наук, визначаються статутами відповідних академій наук. 3. Вибори керівника (далі – вибори) проводяться з дотриманням таких принципів: відкритості; гласності; таємного та вільного волевиявлення; добровільної участі у виборах; демократичності; забезпечення рівності прав учасників виборів; перебування на посаді однієї і тієї самої особи не більше двох строків підряд. 4. Забезпечення проведення виборів здійснюється власником (власниками) або засновником (засновниками) державної наукової установи або уповноваженим ним (ними) органом (особою). 5. Процедура обрання керівника проводиться у три етапи: оголошення конкурсу та прийом документів від претендентів на посаду керівника (далі – претенденти); підготовка виборів; проведення виборів. Оголошення про проведення конкурсу та прийом документів від претендентів 6. Конкурс оголошується уповноваженим органом управління. 7. Уповноважений орган управління не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку контракту особи, яка займає посаду керівника, або протягом тижня з дня утворення вакансії опубліковує в офіційному друкованому 320 виданні оголошення про проведення конкурсу з одночасним розміщенням його на своєму веб-сайті (за наявності), офіційному веб-сайті органу, до сфери управління якого він належить (у віданні якого перебуває), та інформує про це МОН. Уповноважений орган управління може оприлюднювати таке оголошення також в інших друкованих засобах масової інформації. 8. Оголошення про проведення конкурсу містить: повне найменування державної наукової установи; інформацію про строк подання претендентами документів, перелік яких зазначений у пункті 10 цих Методич- них рекомендацій; адресу, за якою здійснюється прийом документів; контактну інформацію (номер телефону, адресу електронної пошти); інформацію про дату проведення виборів. 9. Претенденти можуть бути висунуті трудовим колективом державної наукової установи чи її структурним підрозділом, первинною профспілковою організацією працівників, колективом штатних наукових працівників державної наукової установи шляхом самовисування або в іншому порядку, визначеному статутом (положенням) державної наукової установи. 10. Претенденти подають для участі у конкурсі такі документи: заяву про участь у конкурсі на ім’я керівника уповноваженого органу управління, в якій зазначається інфор- мація про застосування або незастосування до претендента обмежень, установлених частиною третьою статті 9 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»; особовий листок з обліку кадрів з фотографією розміром 3 х 4 сантиметри; автобіографію; копії документів про вищу освіту, науковий ступінь та вчене звання; довідку про проходження попереднього (періодичного) психіатричного огляду, яка видається відповідно до По- рядку проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 р. № 1465 (Офіційний вісник України, 2000 р., № 39, ст. 1656); довідку про наявність або відсутність судимості; інформаційну довідку з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення; копію паспорта, засвідчену претендентом; копію трудової книжки; письмову згоду на обробку персональних даних. Копії документів, які подаються претендентом (крім копії паспорта), мають бути засвідчені в установленому порядку. Уповноважений орган управління може установити додаткові кваліфікаційні та інші вимоги до претендента на посаду керівника державної наукової установи, що випливають із специфіки діяльності державної наукової установи. 11. Прийом документів претендентів здійснюється уповноваженим органом управління протягом двох місяців з дня опублікування оголошення про проведення конкурсу. У разі надіслання документів поштою датою подання документів вважається дата, зазначена на поштовому штемпелі. Документи, подані претендентами після закінчення встановленого строку, не розглядаються та повертаються особам, які їх подали. Особа, яка перемогла у конкурсі на заміщення посади керівника, надає уповноваженому органу управління для ознайомлення оригінали документів, зазначених у пункті 10 цих Методичних рекомендацій. 12. Уповноважений орган управління проводить перевірку відповідності претендентів вимогам до керівника, встановленим частиною третьою статті 9 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», додатковим вимогам, установленим уповноваженим органом управління, і протягом 20 календарних днів з дати завершення строку подання претендентами документів подає перелік претендентів на посаду керівника, які відповідають за- значеним вимогам (далі – кандидат), на розгляд зборів колективу наукових працівників державної наукової уста- нови. 13. Уповноважений орган управління письмово повідомляє усім претендентам, які своєчасно подали докумен- ти для участі в конкурсі, про прийняте рішення щодо їх кандидатур не пізніше ніж протягом десяти календарних днів з дати закінчення строку подання претендентами документів. 14. Кандидат має право: проводити зустрічі з працівниками державної наукової установи; визначати не більше двох спостерігачів за ходом голосування; бути присутнім під час голосування за місцем його проведення; бути присутнім під час проведення підрахунку голосів та складення протоколу про результати голосування. Кандидат може мати інші права, які випливають з його участі у виборах і передбачені статутом державної наукової установи. 321 Усі кандидати мають рівні права. 15. Оприлюднення кандидатами виборчих програм та їх обговорення здійснюються на зустрічах та зборах трудового колективу державної наукової установи без будь-яких обмежень. 16. Виборчі програми кандидатів розміщуються на офіційному веб-сайті державної наукової установи не піз- ніше ніж за десять календарних днів до дати проведення виборів. Підготовка виборів 17. Вибори призначаються не пізніше ніж на двадцятий день з дати закінчення строку прийому документів претендентів. 18. Брати участь у виборах має право кожний штатний науковий працівник державної наукової установи. 19. Штатний науковий працівник державної наукової установи, який на момент проведення виборів перебуває у відпустці, має право брати участь у виборах. Якщо на посаді, яку займає такий штатний науковий працівник, у період його відпустки (у випадках, передбачених законом) перебуває інша особа, вона також має право брати участь у виборах. 20. Керівник видає протягом семи календарних днів з дати опублікування оголошення про проведення кон- курсу наказ про організацію виборів, в якому, зокрема, визначається: персональний склад організаційного комітету з проведення виборів (далі – організаційний комітет); персональний склад виборчої комісії. 21. Організаційний комітет і виборча комісія діють відповідно до статуту (положення) державної наукової установи та положень про них, які затверджуються вченою радою державної наукової установи за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації державної наукової установи. До складу організаційного комітету та виборчої комісії включаються наукові та інші працівники державної наукової установи. Кандидат не може бути членом організаційного комітету чи виборчої комісії. Одна і та сама особа не може бути одночасно членом організаційного комітету і виборчої комісії. Організаційний комітет і виборча комісія обирають на першому засіданні із свого складу голову, заступника голови та секретаря. Особи, які є членами організаційного комітету або виборчої комісії, здійснюють свої повноваження на гро- мадських засадах і на час виконання ними зазначених повноважень звільняються від основної роботи у державній науковій установі, у якій проводяться вибори, із збереженням за ними заробітної плати відповідно до умов колек- тивного договору. 22. У разі коли у виборах беруть участь більш як 500 осіб, а також за наявності у структурі державної наукової установи відокремлених структурних підрозділів, у тому числі територіальних, організаційний комітет може утворювати виборчі дільниці та дільничні виборчі комісії, склад яких затверджується наказом керівника. При цьому виборча комісія, утворена наказом про організацію виборів керівника, має статус головної виборчої комісії. Організаційний комітет оприлюднює в одноденний строк з використанням інформаційних ресурсів державної наукової установи (дошки оголошень, офіційного веб-сайту тощо) рішення про утворення виборчих дільниць та дільничних виборчих комісій. 23. Керівник зобов’язаний забезпечити створення належних умов для роботи організаційного комітету та ви- борчої комісії, подавати інформацію і документи, необхідні для виконання покладених на них завдань, а також надати організаційному комітетові та виборчій комісії окремі придатні для роботи приміщення, забезпечити на- явність у таких приміщеннях необхідних засобів зв’язку, оргтехніки тощо. 24. Організаційний комітет складає та подає виборчій комісії список осіб, які мають право брати участь у ви- борах (далі – список виборців), не пізніше ніж за сім календарних днів до дати проведення виборів. У разі утворення дільничних виборчих комісій список виборців передається головною виборчою комісією дільничним виборчим комісіям не пізніше наступного дня після його надходження від організаційного комітету. 25. Кандидат має право зняти свою кандидатуру шляхом подання письмової заяви до організаційного коміте- ту не пізніше ніж за 24 години до початку виборів. Така інформація невідкладно доводиться організаційним комі- тетом до відома виборчої комісії (головною виборчою комісією – до відома дільничних виборчих комісій) для внесення відповідних змін до бюлетенів для голосування. 26. Бюлетені для голосування виготовляються виборчою комісією (у разі утворення дільничних виборчих комісій – дільничними виборчими комісіями) не раніше ніж за 20 і не пізніше ніж за 12 годин до початку виборів у кількості, що відповідає кількості осіб, які мають право брати участь у виборах (далі – виборці) та включені до списку виборців (у разі утворення виборчих дільниць – у кількості, що відповідає кількості осіб, включених до списку виборців на виборчій дільниці), посвідчуються на зворотному боці підписом голови та секретаря виборчої комісії, що виготовляє бюлетені, та скріплюються печаткою державної наукової установи або її відокремленого структурного підрозділу. Кандидати та спостерігачі мають право бути присутніми під час виготовлення бюлетенів для голосування. 27. Форма бюлетеня для голосування затверджується уповноваженим органом управління. 322 Бюлетені для голосування зберігаються у приміщенні виборчої комісії у закритому сейфі (металевій шафі), який опечатується стрічкою з проставлянням на ній підписів голови комісії, а також його заступника або секрета- ря. Персональна відповідальність за відповідність кількості бюлетенів кількості виборців та збереження бюлетенів покладається на голову виборчої комісії. 28. Скриньки для голосування повинні бути прозорі, опломбовані та опечатані печаткою державної наукової установи або його відокремленого структурного підрозділу. 29. Порядок організації роботи спостерігачів визначається організаційним комітетом. Проведення виборів 30. Вибори проводяться шляхом таємного голосування, яке здійснюється з 9 до 15 години у приміщенні дер- жавної наукової установи та його відокремлених структурних підрозділах. Інформація про дату, час і місце проведення виборів оприлюднюється виборчою комісією не пізніше ніж за сім календарних днів до дати проведення виборів з використанням інформаційних ресурсів державної наукової установи (дошки оголошень, офіційного веб-сайту тощо). 31. Під час голосування та підрахунку голосів має право бути присутнім представник уповноваженого органу управління. У разі утворення головної та дільничних виборчих комісій уповноважений орган управління може делегувати до таких комісій своїх представників. МОН може делегувати свого представника на вибори до державної наукової установи незалежно від підпо- рядкування. Під час голосування та підрахунку голосів мають право бути присутніми не більше двох спостерігачів від кожного кандидата, а також не більше трьох громадських спостерігачів, акредитованих організаційним комітетом, а в разі утворення виборчих дільниць – не більше двох спостерігачів від кожного кандидата і трьох громадських спостерігачів на кожній виборчій дільниці. Порядок акредитації громадських спостерігачів визначається організаційним комітетом. 32. Приміщення для голосування повинне бути обладнане достатньою кількістю кабін для таємного голосу- вання. Розміщення обладнання у приміщенні для голосування здійснюється у такий спосіб, щоб місця видачі бюлетенів для голосування, вхід і вихід із кабін для таємного голосування, виборчі скриньки перебували у полі зору членів виборчої комісії та осіб, які мають право бути присутніми у приміщенні для голосування. У кабінах для таємного голосування необхідно забезпечити наявність належного освітлення та засобів для заповнення бю- летеня для голосування. 33. Організація проведення голосування, підтримання належного порядку у приміщенні для голосування та забезпечення таємності голосування покладаються на виборчу комісію або дільничну виборчу комісію. Голова виборчої комісії або дільничної виборчої комісії перед початком голосування: надає для огляду членам виборчої комісії, присутнім кандидатам, а також спостерігачам усі наявні на виборчій дільниці виборчі скриньки; передає необхідну кількість бюлетенів для голосування членам виборчої комісії, які видають бюлетені ви- борцям; передає членам виборчої комісії, які видають бюлетені для голосування, список виборців. Відповідні члени виборчої комісії забезпечують їх збереження і дотримання порядку використання. 34. Член виборчої комісії здійснює видачу бюлетеня для голосування за умови пред’явлення виборцем доку- мента, що посвідчує особу. Особа, яка отримує бюлетень для голосування, ставить у списку виборців навпроти свого прізвища підпис. 35. Бюлетень для голосування заповнюється виборцем особисто в кабіні для таємного голосування. Під час заповнення бюлетенів забороняється присутність у кабіні для таємного голосування інших осіб, здійснення фото- та відеофіксації у будь-який спосіб. Особа, яка внаслідок фізичних вад не може самостійно заповнити бюлетень для голосування, має право за дозволом голови виборчої комісії скористатися допомогою іншої особи, крім членів виборчої комісії, кандидатів, а також спостерігачів. У бюлетені для голосування виборець у квадраті навпроти прізвища кандидата, за якого він голосує, простав- ляє позначку (“+” або іншу), що засвідчує його волевиявлення. Виборець може голосувати лише за одного канди- дата або не підтримувати жодної з кандидатур. Виборець опускає заповнений бюлетень для голосування у скриньку. Забороняється висувати вимогу або ви- словлювати прохання до виборця оприлюднити своє волевиявлення. 36. Після завершення голосування приміщення для голосування зачиняється і в ньому мають право перебува- ти тільки члени виборчої комісії, представники уповноваженого органу управління, кандидати і спостерігачі. 37. Скриньки для голосування після перевірки цілісності пломб та печаток відкриваються членами виборчої комісії почергово. Під час відкриття скриньки її вміст викладається на стіл, за яким розміщуються члени виборчої комісії. 38. Підрахунок голосів членами виборчої комісії починається відразу після закінчення голосування та про- водиться відкрито у тому ж приміщенні, де відбувалося голосування, без перерви і закінчується після складення та підписання протоколу про результати голосування. 323 39. Члени виборчої комісії підраховують загальну кількість виданих для голосування бюлетенів та кількість бюлетенів, наявних у скриньках для голосування. Бюлетені для голосування розкладаються на місця, позначені окремими табличками, що містять з обох боків прізвища та ініціали кандидатів. Окремо робиться табличка з на- писом «Недійсні». Під час розкладання бюлетенів визначений виборчою комісією член комісії показує кожний бюлетень усім членам комісії та особам, які присутні під час підрахунку голосів, та оголошує прізвище кандидата, за якого подано голос. У разі виникнення сумнівів щодо змісту бюлетеня виборча комісія приймає рішення шляхом голосування. При цьому кожен член виборчої комісії має право оглянути бюлетень особисто. На час огляду бю- летеня робота з іншими бюлетенями припиняється. 40. Бюлетень для голосування може бути визнаний недійсним, якщо: у бюлетені проставлено більш як одну позначку; не проставлена жодна позначка; зміст волевиявлення виборця неможливо встановити з інших причин. У разі коли члени виборчої комісії не можуть дійти згоди щодо визнання бюлетеня недійсним, зазначене пи- тання вирішується шляхом голосування. Такий бюлетень повинен бути продемонстрований членам комісії та особам, присутнім під час підрахунку голосів. При цьому кожен член виборчої комісії має право особисто огля- нути зазначений бюлетень. На час огляду такого бюлетеня підрахунок інших бюлетенів припиняється. 41. Після розкладення окремо бюлетенів, поданих за кожного з кандидатів, а також визнаних недійсними, ви- значений виборчою комісією член комісії вголос підраховує кількість відповідних бюлетенів. На вимогу члена виборчої комісії, кандидата чи спостерігача може бути проведено повторний підрахунок бюлетенів, поданих за кожного з кандидатів, а також визнаних недійсними. Під час підрахунку голосів кожен член виборчої комісії має право перевірити або перерахувати відповідні бюлетені. Результати підрахунку голосів оголошуються головою виборчої комісії і включаються секретарем до протоколу про результати голосування. 42. Виборча комісія зобов’язана під час підрахунку голосів перевірити відповідність кількості осіб, які взяли участь у голосуванні, кількості бюлетенів, поданих за кожного з кандидатів, а також кількості бюлетенів, визнаних недійсними. 43. Виборча комісія за результатами підрахунку голосів складає протокол за формою, затвердженою уповно- важеним органом управління. Протокол про результати голосування складається виборчою комісією у двох примірниках. Копії протоколу надаються кожному членові виборчої комісії, кандидатам та спостерігачам. Кожен примірник протоколу підписується головою, заступником голови, секретарем та присутніми членами виборчої комісії. У разі незгоди з результатами підрахунку голосів, зафіксованими у протоколі, член виборчої комісії має право письмово викласти свою окрему думку, яка обов’язково додається до протоколу. Відмова від підписання протоколу не допускається. Перший примірник протоколу про результати голосування передається організаційному комітетові з подаль- шою їх передачею уповноваженому органові управління, другий – залишається у державній науковій установі. 44. Дільничні виборчі комісії передають протокол про результати голосування на виборчій дільниці головній виборчій комісії відразу після його складення. У разі коли дільнична виборча комісія розміщується в іншому на- селеному пункті, допускається передача такого протоколу головній виборчій комісії за допомогою засобів зв’язку з подальшою передачею оригіналів бюлетенів та протоколу протягом доби з моменту його складення. Головна виборча комісія після прийняття і розгляду протоколів дільничних виборчих комісій складає підсумковий про- токол про результати голосування і передає його організаційному комітетові. Разом з протоколом організаційному комітетові передаються усі заяви та скарги, подані кандидатами, спо- стерігачами, а також рішення, прийняті за результатами їх розгляду. 45. Процес голосування і підрахунку голосів фіксується за допомогою відеозасобів. При цьому таке фіксуван- ня не може порушувати таємницю голосування. 46. Результати виборів оприлюднюються протягом 24 годин після складення протоколу про результати голо- сування шляхом розміщення у друкованому вигляді відповідної інформації на інформаційних стендах у доступних для загального огляду місцях, розташованих у приміщеннях державної наукової установи, а також на офіційному веб-сайті державної наукової установи та веб-сайті уповноваженого органу управління. 47. Якщо у виборах брали участь кілька кандидатів і жоден з них не набрав більше 50 відсотків голосів ви- борців, організаційний комітет приймає рішення про проведення другого туру виборів, який проводиться через сім календарних днів після проведення першого туру. У разі коли дата другого туру виборів припадає на святковий (неробочий) день, вибори проводяться у робочий день, що настає після святкового (неробочого) дня. До бюлетенів для голосування включаються два кандидати, які в першому турі набрали найбільшу кількість голосів. У разі коли за результатами першого туру виборів на другому місці (за кількістю набраних голосів) опинилися два і більше кандидатів з однаковою кількістю голосів, між ними проводиться міжтурове голосування для відбору кандидата, який братиме участь у другому турі виборів. 48. Вибори вважаються такими, що не відбулися, якщо: участь у виборах взяли менш як дві третини виборців; 324 у першому турі виборів брав участь один кандидат і він не набрав більш як 50 відсотків голосів виборців; у другому турі виборів жоден з кандидатів не набрав більш як 50 відсотків голосів виборців. 49. У разі прийняття виборчою комісією рішення про визнання виборів такими, що не відбулися, уповноваже- ний орган управління протягом двох тижнів з дня прийняття зазначеного рішення оголошує проведення нового конкурсу. 50. Документація щодо проведення виборів зберігається у державній науковій установі протягом п’яти років. ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. № 998 ТИПОВА ФОРМА контракту з керівником державної наукової установи ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. № 998 ТИПОВА ФОРМА контракту з керівником державної наукової установи _____________________________ ___ _____________ 20__ р. (найменування населеного пункту) ______________________________________________________________________________________________ (повне найменування державного органу) в особі _______________________________________________________________________________________ (найменування посади) ______________________________________________________________________________________________ (прізвище, ім’я та по батькові) (далі – уповноважений орган управління), з однієї сторони, та громадянин _____________________________ ______________________________________________________________________________________________ (прізвище, ім’я та по батькові) (далі – керівник), з іншої сторони, уклали цей контракт про таке. Керівник ______________________________________________________________________________________ (прізвище, ім’я та по батькові) призначається на посаду __________________________________________________________. (найменування посади керівника державної наукової установи) Загальні положення 1. Цей контракт є особливою формою трудового договору, на підставі якого виникають трудові відносини між уповноваженим органом управління та керівником. 2. Керівник здійснює безпосереднє управління діяльністю державної наукової установи та є представником державної наукової установи у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридич- ними та фізичними особами і діє без довіреності в межах наданих повноважень. Права та обов’язки сторін 3. Керівник у межах наданих йому повноважень організовує діяльність державної наукової установи. 4. Керівник відповідає перед уповноваженим органом управління за виконання обов’язків, передбачених цим контрактом, статутом (положенням) державної наукової установи, а також законодавством. 5. Керівник має право: 1) розпоряджатися майном та коштами у межах та у спосіб, що передбачені цим контрактом, статутом (по- ложенням) державної наукової установи та законодавством; 2) відкривати від імені державної наукової установи поточні та депозитні рахунки в банках, рахунки в органах Казначейства у порядку, встановленому законодавством; 3) укладати від імені державної наукової установи договори відповідно до законодавства; 4) приймати на роботу та звільняти з роботи працівників державної наукової установи, визначати їх функціо- нальні обов’язки, застосовувати до них заходи заохочення та стягнення; 5) перевіряти якість роботи працівників державної наукової установи та організацію виробничого процесу; 6) утворювати робочі та дорадчі органи державної наукової установи у порядку, визначеному статутом (по- ложенням) державної наукової установи; 325 7) делегувати відповідно до статуту (положення) державної наукової установи частину своїх повноважень своїм заступникам та керівникам структурних підрозділів; 8) видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження, давати обов’язкові для виконання всіма учасниками виробничого процесу і структурними підрозділами державної наукової установи доручення; 9) вирішувати інші питання, що згідно із законодавством, статутом (положенням) державної наукової устано- ви і цим контрактом належать до компетенції керівника. 6. Керівник зобов’язаний забезпечити: 1) підготовку та перепідготовку, підвищення кваліфікації працівників державної наукової установи; 2) виконання державного замовлення та інших договірних зобов’язань державної наукової установи; 3) дотримання державною науковою установою ліцензійних умов провадження діяльності, на яку отримані відповідні ліцензії; 4) ефективну наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність державної наукової установи, в тому числі впровадження результатів його наукових досліджень, міжнародне наукове та науково-технічне співробітництво; 5) одержання конкурентоспроможних наукових і науково-прикладних результатів; 6) захист прав інтелектуальної власності на результати наукової та науково-технічної діяльності, отримані за рахунок коштів державного бюджету; 7) застосування нових наукових, науково-технічних знань під час підготовки кадрів з вищою освітою (за умо- ви провадження такої діяльності); 8) організацію виробничого процесу відповідно до міжнародних та галузевих стандартів; 9) дотримання прав та законних інтересів осіб з особливими потребами; 10) підготовку разом із виборними органами первинних профспілкових організацій працівників державної наукової установи правил внутрішнього трудового розпорядку та колективного договору і після затвердження загальними зборами (конференцією) трудового колективу зобов’язаний підписати їх; 11) стабільне фінансово-економічне становище державної наукової установи та ефективне використання май- на, закріпленого за державною науковою установою, дотримання вимог законодавства під час надання в користу- вання іншим особам зазначеного майна; 12) подання уповноваженому органу управління щоквартальної звітності про використання майна, закріпле- ного за державною науковою установою, зокрема майна, наданого у користування іншим особам; 13) дотримання умов колективного договору, статуту (положення) державної наукової установи; 14) захист інформації відповідно до законодавства; 15) дотримання державною науковою установою вимог законодавства, забезпечення виконання в установлені строки вимог Держаудитслужби та її територіальних органів; 16) виконання державною науковою установою вимог органів державного нагляду (контролю) у сфері госпо- дарської діяльності, а також вимог уповноваженого органу управління; 17) вжиття заходів до вдосконалення управління державною науковою установою, зміцнення фінансово-гос- подарської, трудової дисципліни; 18) виконання виробничих планів і програм, дотримання всіма підрозділами державної наукової установи штатно-фінансової дисципліни, організацію та здійснення контролю за виробничою діяльністю; 19) створення належних умов праці відповідно до вимог законодавства про працю; 20) дотримання прав працівників відповідно до законодавства про працю; 21) своєчасність проведення розрахунків з юридичними та фізичними особами; 22) цільове та ефективне використання коштів державного бюджету; 23) своєчасне та у повному обсязі виконання державною науковою установою зобов’язань перед державним бюджетом, органами Пенсійного фонду України, державними соціальними фондами; 24) виконання кошторису доходів і видатків державної наукової установи, недопущення виникнення заборго- ваності із заробітної плати, за спожиті послуги з енергопостачання та комунальні послуги; 25) вжиття у межах своїх повноважень заходів до запобігання проявам корупційних правопорушень у держав- ній науковій установі; 26) подання на затвердження уповноваженому органу управління річного кошторису доходів і видатків дер- жавної наукової установи; 27) подання уповноваженому органу управління щороку до ____ ___________, а також на його вимогу звіту про результати виконання умов контракту та дотримання державною науковою установою вимог законодавства; 28) щорічне звітування перед колективом наукових працівників державної наукової установи про результати своєї роботи, зокрема про виконання колективного договору. 7. Уповноважений орган управління має право: 1) здійснювати у межах своїх повноважень контроль за виконанням керівником умов цього контракту; 2) вимагати у разі невиконання або неналежного виконання керівником обов’язків, передбачених пунктом 6 цього контракту та статутом (положенням) державної наукової установи, подання керівником у встановлений строк звіту про його діяльність; 326 3) притягати керівника до дисциплінарної відповідальності у випадках, передбачених статутом (положенням) державної наукової установи та законодавством. Оплата праці та соціально-побутове забезпечення керівника 8. За виконання обов’язків, передбачених цим контрактом, керівникові виплачуються: 1) посадовий оклад у розмірі, передбаченому нормативно-правовими актами з оплати праці; 2) надбавка за вислугу років у розмірі, передбаченому законодавством; 3) надбавки за високі досягнення у праці в розмірі _______ відсотків посадового окладу, за виконання особ- ливо важливої роботи – ______________ відсотків посадового окладу, за складність і напруженість у роботі – ______________ відсотків посадового окладу. Зазначені надбавки можуть виплачуватися керівникові за рішенням уповноваженого органу управління за умови належного виконання керівником обов’язків, передбачених пунктом 6 цього контракту. Граничний розмір зазначених надбавок для керівника встановлюється відповідно до законодавства. У разі невиконання або неналежного виконання керівником обов’язків, передбачених цим контрактом, або застосування до керівника дисциплінарних стягнень зазначені надбавки скасовуються або зменшуються; 4) надбавки за почесне звання ________________________ у розмірі _________ відсотків посадового окладу відповідно до законодавства; 5) доплати за вчене звання у розмірі ________ відсотків посадового окладу, за науковий ступінь – _______ __________ відсотків посадового окладу відповідно до законодавства; 6) премія за належне виконання обов’язків, передбачених цим контрактом, статутом (положенням) державної наукової установи та законодавством. Преміювання керівника, встановлення йому надбавок та доплат до посадового окладу, надання матеріальної допомоги здійснюються за рішенням уповноваженого органу управління у межах наявних коштів на оплату праці у порядку, визначеному законодавством. 9. Керівникові надається щорічна оплачувана відпустка згідно із законодавством та затвердженим в установ- леному порядку графіком. Під час надання щорічної оплачуваної відпустки керівникові виплачується допомога на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу. Відповідальність сторін, розв’язання спорів 10. У разі невиконання або неналежного виконання обов’язків, передбачених пунктом 6 цього контракту, сторони несуть відповідальність згідно із законом та цим контрактом. 11. Спори між сторонами розв’язуються у визначеному законодавством порядку. 12. Інші умови: _____________________________________________________________. Внесення змін до контракту, припинення його дії 13. Зміни до цього контракту вносяться тільки за угодою сторін та оформляються у письмовій формі. 14. Дія цього контракту припиняється: 1) із закінченням строку дії контракту, на який його укладено; 2) до закінчення строку дії контракту: за угодою сторін; з ініціативи уповноваженого органу управління до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених статтями 40 і 41 Кодексу законів про працю України та цим контрактом; з ініціативи керівника до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених статтею 39 Кодексу законів про працю України та цим контрактом; у зв’язку з невиконанням керівником обов’язків, покладених на нього контрактом; у разі виникнення або виявлення уповноваженим органом управління обставин, передбачених частиною третьою статті 9 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»; 3) з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом. 15. Додаткові підстави для припинення контракту: 1) ________________________________________________________________________; 2) ________________________________________________________________________; 3) ________________________________________________________________________. Якщо розірвання контракту проводиться на підставах, установлених у цьому контракті, але не передбачених законодавством, про це зазначається у трудовій книжці керівника з посиланням на пункт 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. 16. У разі дострокового розірвання контракту у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням сторона- ми обов’язків, передбачених цим контрактом, він розривається з попередженням за два тижні відповідної сторони. 327 Строк дії та інші умови контракту 17. Строк дії цього контракту з ____ ________ 20__ р. до ____ ________ 20__ року. Цей контракт набирає чинності з дня підписання його сторонами. Місцезнаходження сторін та інші відомості 18. Відомості про державну наукову установу: повне найменування ________________________________________________________; місцезнаходження __________________________________________________________. 19. Відомості про уповноважений орган управління: повне найменування державного органу _______________________________________; місцезнаходження __________________________________________________________; прізвище, ім’я та по батькові керівника ________________________________________. 20. Відомості про керівника: прізвище, ім’я та по батькові _________________________________________________; місце проживання (реєстрації) ________________________________________________; номер службового телефону __________________________________________________; номер контактного телефону _________________________________________________; серія, номер паспорта, ким і коли виданий ______________________________________ ____________________________________________________________________________ 21. Цей контракт укладено у двох примірниках по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу. Уповноважений орган управління Керівник _________________________ _________ _________________________ _________ (прізвище, ім’я та по батькові) (підпис) (прізвище, ім’я та по батькові) (підпис) ___ _____________ 20__ р. ___ ______________ 20__ р. МП КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 14 грудня 2016 р. № 953 Київ ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТИПОВОГО ПОЛОЖЕННЯ ПРО НАГЛЯДОВУ РАДУ ПРИ ДЕРЖАВНІЙ НАУКОВІЙ УСТАНОВІ Відповідно до частини восьмої статті 7 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» Кабінет Міністрів України постановляє : Затвердити Типове положення про наглядову раду при державній науковій установі, що додається. Прем’єр-міністр України В. ГРОЙСМАН Інд. 73 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. № 953 ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ про наглядову раду при державній науковій установі Загальна частина 1. Наглядова рада при державній науковій установі (далі – наглядова рада) може утворюватися за рішенням власника або засновника державної наукової установи (далі – установа). 2. Наглядова рада у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, ак- 328 тами Кабінету Міністрів України, статутом (положенням) чи іншим установчим документом установи і своїм положенням. 3. Основними принципами діяльності наглядової ради є: колегіальність та максимальна відкритість у прийнятті рішень; прозорість діяльності; неупередженість і рівноправність членів наглядової ради; розмежування прав, повноважень і відповідальності між наглядовою радою та керівником установи; незалежність від політичних партій, релігійних організацій, громадських об’єднань. Мета діяльності, основні завдання, функції та права наглядової ради 4. Основною метою діяльності наглядової ради є проведення незалежної оцінки результатів наукової (науково- технічної, науково-педагогічної, науково-організаційної) діяльності (далі – діяльність) установи. 5. Основними завданнями наглядової ради є: 1) сприяння діяльності установи щодо: розв’язання перспективних завдань розвитку установи; інтеграції у світовий науковий простір, пошуку шляхів розширення та удосконалення міжнародного науково- технічного співробітництва; створення позитивного іміджу, зокрема у відповідній галузі науки та сфері наукової діяльності в цілому; 2) подання керівникові установи рекомендацій і пропозицій стосовно: шляхів реалізації установою державної політики у відповідній галузі науки; напрямів удосконалення діяльності установи, її фінансового та матеріально-технічного забезпечення, міжна- родного науково-технічного співробітництва; пріоритетних напрямів розвитку установи у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності; залучення фінансових та інших інвестиційних ресурсів для забезпечення реалізації основних напрямів діяль- ності та розвитку установи. 6. Наглядова рада відповідно до покладених на неї завдань: готує і подає керівникові установи пропозиції щодо визначення пріоритетних напрямів розвитку діяльності установи; бере участь у розробленні проектів програм, спрямованих на розвиток матеріально-технічної бази установи та її наукової інфраструктури; подає пропозиції щодо оптимізації організаційної структури установи за напрямами її діяльності; проводить моніторинг та оцінку стану діяльності установи, сприяє впровадженню інноваційних технологій, зокрема щодо організації наукового процесу; сприяє залученню інвестицій і надходженню додаткових коштів, матеріальних цінностей та нематеріальних активів для провадження діяльності установи; розглядає проекти документів, розроблені робочими групами, приймає рішення щодо них; готує обґрунтоване подання про відкликання керівника установи відповідно до законодавства; вносить з урахуванням міжнародних вимог пропозиції щодо критеріїв оцінювання результатів діяльності установи; бере участь у формуванні тематики наукових досліджень в установі, подає пропозиції щодо їх структури та відповідності пріоритетним напрямам розвитку науки і техніки та інноваційної діяльності в Україні; розглядає в межах компетенції річний звіт про діяльність установи. 7. Наглядова рада має право: отримувати в установленому порядку від керівника установи та керівників її структурних підрозділів інфор- мацію і матеріали, необхідні для виконання покладених на установу завдань; утворювати для вивчення питань, що належать до її компетенції, постійні або тимчасові робочі групи та екс- пертні групи, залучати до участі в них представників центральних органів виконавчої влади, наукових установ і організацій, вищих навчальних закладів (за згодою їх керівників) та експертів; залучати для проведення незалежної оцінки результатів діяльності установи провідних вчених, представників органів державної влади та органів місцевого самоврядування, вищих навчальних закладів, Національної академії наук, національних галузевих академій наук як експертів (за їх згодою); інформувати власника або засновника установи про стан діяльності та ефективність управління в установі, подавати їм пропозиції щодо вжиття заходів для усунення виявлених порушень; висвітлювати свою діяльність у засобах масової інформації, оприлюднювати результати своєї роботи на зборах, конференціях, спеціальних стендах, офіційних веб-сайтах. Склад та порядок формування наглядової ради 8. До складу наглядової ради можуть входити вітчизняні та іноземні вчені, представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців, бізнесу, підприємств, установ і організацій у кількості від 7 до 15 осіб. 329 Членами наглядової ради не можуть бути працівники установи. 9. До складу наглядової ради входять голова, заступник голови, секретар і члени наглядової ради, які викону- ють свої обов’язки на громадських засадах і безоплатно. 10. Персональний склад наглядової ради затверджується власником або засновником установи за власною ініціативою або за поданням керівника установи. 11. Строк повноважень членів наглядової ради не може перевищувати п’яти років. Одна і та сама особа не може бути членом наглядової ради більше двох строків підряд. 12. Члени наглядової ради мають право: брати участь у засіданнях вченої ради установи (з правом дорадчого голосу); ініціювати розгляд питань на чергових та позачергових засіданнях наглядової ради шляхом внесення їх до порядку денного; подавати пропозиції до проектів рішень наглядової ради; надавати керівництву наглядової ради рекомендації з усіх питань, що віднесені до її компетенції. 13. Член наглядової ради може достроково припинити свої повноваження, звернувшись з відповідною заявою до її голови. 14. Член наглядової ради персонально відповідає за достовірність, повноту та об’єктивність інформації, яка подається ним наглядовій раді для розгляду. Організація роботи наглядової ради 15. Наглядову раду очолює її голова, який персонально відповідає за виконання покладених на неї завдань. 16. Наглядова рада проводить роботу за перспективними і річними планами робіт. Плани робіт формуються на підставі пропозицій її членів і затверджуються головою наглядової ради. 17. Засідання наглядової ради проводить її голова, у разі його відсутності – заступник голови. 18. Голова наглядової ради: організовує роботу наглядової ради; визначає функціональні обов’язки заступника голови, секретаря і членів наглядової ради; планує та координує роботу наглядової ради; скликає і веде її чергові та позачергові (у тому числі за пропозиціями членів наглядової ради) засідання, ви- носить на розгляд наглядової ради пропозиції щодо порядку денного чергового засідання, підписує рішення на- глядової ради; підписує запити, листи та інші документи наглядової ради; представляє наглядову раду на підприємствах, в установах та організаціях; здійснює інші функції, необхідні для організації діяльності наглядової ради в межах її повноважень. 19. Секретар наглядової ради: готує проект плану робіт наглядової ради з урахуванням пропозицій її членів і подає його для затвердження голові наглядової ради; організовує підготовку, проведення і протоколювання засідань наглядової ради; забезпечує подання членам наглядової ради не пізніше ніж за п’ять робочих днів до планового засідання від- повідні інформаційні матеріали; веде і зберігає протоколи засідань наглядової ради та іншу документацію; веде облік присутності членів наглядової ради на її засіданнях; здійснює інші повноваження і виконує доручення голови наглядової ради, пов’язані з організацією її діяль- ності. 20. Організаційною формою роботи наглядової ради є засідання, які скликаються не рідше одного разу на рік. 21. Наглядова рада приймає рішення в межах своїх повноважень. 22. Засідання наглядової ради є правоможним, якщо на ньому присутні не менше двох третин її членів. Рішення наглядової ради приймаються простою більшістю голосів членів наглядової ради. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як половина складу наглядової ради. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні. Питання, які розглядаються наглядовою радою, та прийняті рішення фіксуються в протоколах засідань, які підписують голова і секретар наглядової ради. 23. Член наглядової ради може запропонувати зміни та доповнення до проекту порядку денного засідання на- глядової ради не пізніше ніж за три робочих дні до дати його проведення, якщо інше не передбачено положенням про наглядову раду. 24. Позачергові засідання наглядової ради скликаються головою, а також на письмову вимогу власника або засновника, або третини членів наглядової ради. Вимога про скликання позачергового засідання наглядової ради повинна містити обґрунтування питання, яке вимагає обговорення та прийняття наглядовою радою рішення. 25. Член наглядової ради бере участь у засіданні особисто і не може передавати свій голос іншій особі. Кожен член наглядової ради під час голосування має один голос. 330 26. Члени наглядової ради, які не згодні з рішенням наглядової ради, можуть викласти особливу думку, яка вноситься до протоколу та додається до рішення. 27. Протоколи засідань наглядової ради надсилаються членам наглядової ради. 28. Рішення наглядової ради доводяться до відома власника або засновника та керівника установи для роз- гляду та вжиття відповідних заходів і оприлюднюються на офіційному веб-сайті установи. 29. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності наглядової ради здійснює установа. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 16 листопада 2016 р. № 822 Київ ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТИПОВОГО ПОЛОЖЕННЯ ПРО РАДУ МОЛОДИХ ВЧЕНИХ ПРИ ОРГАНАХ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» Кабі- нет Міністрів України постановляє : 1. Затвердити Типове положення про раду молодих вчених при органах виконавчої влади, що додається. 2. Рекомендувати Національній академії наук, національним галузевим академіям наук, науковим центрам, ключовим лабораторіям, вищим навчальним закладам та науковим установам під час утворення рад молодих вче- них керуватися затвердженим цією постановою Типовим положенням про раду молодих вчених при органах ви- конавчої влади. Прем’єр-міністр України В. ГРОЙСМАН Інд. 73 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 р. № 822 ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ про раду молодих вчених при органах виконавчої влади 1. Рада молодих вчених (далі – рада) при органі виконавчої влади є колегіальним виборним дорадчим органом, що може утворюватися при центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських держадміністраціях для забезпечення захисту прав та інтересів молодих вчених. 2. Рада у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і поста- новами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також положенням про раду молодих вчених при органах виконавчої влади, розробленим на основі цього Типового положення. 3. У цьому Положенні терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України «Про вищу освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність». 4. Положення про раду та зміни до нього затверджуються органом виконавчої влади, при якому утворюється рада (далі – орган виконавчої влади). 5. Метою діяльності ради є сприяння реалізації прав молодих вчених щодо їх участі у формуванні та реалізації державної політики у відповідній сфері, забезпечення їх активної участі у проведенні наукових досліджень та за- хисту їх прав та інтересів. 6. Основними завданнями ради є: сприяння взаємодії між органом виконавчої влади та молодими вченими; підготовка пропозицій щодо створення правових і соціально-економічних умов для залучення молодих вчених до роботи в різних галузях науки, стимулювання професійної діяльності молодих вчених, сприяння підвищенню їх професійного рівня і реалізації їх творчої та професійної активності; 331 консультативна підтримка молодих вчених щодо здійснення наукової діяльності, співробітництво з іноземни- ми замовниками наукової продукції тощо; сприяння залученню молодих вчених до участі у конкурсах наукових робіт, формуванню колективів молодих вчених для виконання перспективних наукових проектів; підтримка молодих вчених у проведенні ними, науково-організаційних, наукових та освітніх заходів; сприяння розвитку і вдосконаленню наукової сфери України та її інтеграції до світового та Європейського дослідницького простору. 7. Рада відповідно до покладених на неї завдань: представляє інтереси молодих вчених в органі виконавчої влади та органі місцевого самоврядування, держав- них та громадських організаціях і сприяє наданню допомоги у вирішенні проблем молодих вчених; бере участь у розробленні проектів нормативно-правових актів з питань, що належать до її компетенції; забезпечує інформаційний обмін між молодими вченими; сприяє налагодженню професійних контактів між науковими установами, вищими навчальними закладами України та іноземними науковими установами та організаціями для поглиблення наукової співпраці та спільного проведення заходів з наукової, освітньої діяльності. 8. Рада має право: подавати пропозиції до органу виконавчої влади щодо удосконалення державної політики у відповідній сфері в частині, що стосується молодих вчених; одержувати від органу виконавчої влади необхідну інформацію для забезпечення своєї діяльності; залучати представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), а також незалежних експертів (за згодою); утворювати у разі потреби для виконання покладених на неї завдань постійні або тимчасові робочі групи, комісії тощо; організовувати проведення наукових конференцій, семінарів, нарад, громадських слухань та інших заходів, що спрямовані на підвищення наукової та громадської активності молодих вчених; делегувати членів ради до складу вищого колегіального керівного органу виконавчої влади. Порядок відбору членів ради та їх делегування до складу відповідного вищого колегіального керівного органу виконавчої влади визначається у положенні про раду при органі виконавчої влади. 9. Склад ради формується установчими зборами за галузевим або територіальним принципом з представників рад і товариств молодих вчених наукових центрів, ключових лабораторій, вищих навчальних закладів, наукових установ та організацій (далі – товариства молодих вчених), що належать до сфери управління органу виконавчої влади або розташовані на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, із розрахунку по одному представнику від товариства молодих вчених, яке виявило бажання делегувати свого представника до складу ради. До складу ради може бути обрано не більше ніж по одному представнику від кожного товариства молодих вчених. 10. Склад ради формується установчими зборами представників товариств молодих вчених шляхом рейтин- гового голосування за кандидатури, які виявили бажання взяти участь у роботі ради та подані товариствами мо- лодих вчених. 11. Склад ради обирається строком на п’ять років. 12. Для формування складу ради орган виконавчої влади утворює ініціативну робочу групу з підготовки уста- новчих зборів для формування складу ради (далі – ініціативна група). Якщо при органі виконавчої влади вже утворена рада, то не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення її повноважень рада для формування нового складу утворює ініціативну групу. До складу ініціативної групи входять представники товариств молодих вчених та органу виконавчої влади. 13. Орган виконавчої влади оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті оголошення про утворення ініціа- тивної групи. 14. Перші 10 представників товариств молодих вчених, які виявили бажання працювати в ініціативній групі та подали в електронному вигляді заявку про участь у ній, включаються до її складу. Не пізніше ніж за 30 календарних днів до проведення установчих зборів для формування складу ради орган виконавчої влади оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті підготовлене ініціативною групою повідомлення про дату, час і місце проведення установчих зборів представників товариств молодих вчених, відомості про склад ініціативної групи та прізвище, ім’я, електронну адресу і номер телефону відповідальної особи. Для участі в установчих зборах до ініціативної групи подається лист, підписаний керівником наукового центру, ключової лабораторії, вищого навчального закладу, наукової установи та організації, товариства молодих вчених яких делегують своїх представників до ради, та витяги з протоколів зборів товариств молодих вчених про делегу- вання представників для участі в установчих зборах. 15. Кількісний склад ради, що не може перевищувати 30 осіб, визначається установчими зборами представни- ків товариств молодих вчених і протягом строку повноважень членів ради може бути змінений за рішенням ради та погодженням з органом виконавчої влади, при якому її утворено. 332 16. Склад ради затверджується органом виконавчої влади на підставі протоколу установчих зборів. 17. Зміни до складу ради вносяться органом виконавчої влади за поданням президії ради на підставі пропо- зицій товариств молодих вчених. 18. До складу ради входять голова ради, його перший заступник, заступник (заступники) та секретар ради, які обираються із членів ради на її засіданні шляхом таємного голосування, а також можуть входити асоційо- вані члени. 19. Голова ради: головує на засіданнях ради; розподіляє обов’язки між першим заступником, заступником (заступниками), секретарем та іншими члена- ми ради; представляє раду у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, вищими навчальними закладами, науковими установами, громадськими об’єднаннями, організаціями, засобами масової інформації, виконує інші представницькі функції; звітує про діяльність ради перед керівництвом органу виконавчої влади; здійснює інші повноваження, які передбачені положенням про раду. 20. Голова ради обирається строком на два з половиною роки з правом подальшого переобрання. 21. Для оперативного вирішення актуальних питань утворюється президія ради, яка діє у період між її за- сіданнями. 22. До складу президії входять голова ради, його перший заступник, заступник (заступники), секретар ради та окремі члени ради. 23. Склад президії ради затверджується головою ради за поданням його першого заступника. 24. Секретар ради відповідає за інформаційну підтримку діяльності ради. 25. Члени ради виконують свої обов’язки на громадських засадах. 26. Члени ради зобов’язані брати активну участь у роботі ради і мають право порушувати на її засіданнях будь-які питання, які належать до компетенції ради відповідно до положення про раду. 27. Повноваження члена ради припиняються за рішенням ради: у разі перевищення віку молодого вченого, визначеного Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність». У цьому разі перебування члена ради у її складі може бути продовжено до кінця строку повноважень ради як асоційованого члена з правом дорадчого голосу за рішенням ради, яке приймається двома третинами її складу; у разі систематичної відсутності члена ради на її засіданнях без поважних причин, який тричі підряд не брав участі у засіданнях ради; у разі відкликання за рішенням товариства молодих вчених, представником якого він був; у разі, коли член ради письмово повідомив про своє рішення вийти з її складу. 28. Діяльність ради координується заступником керівника органу виконавчої влади, який за розподілом повноважень відповідає за роботу з молодими вченими. 29. Рада провадить свою діяльність відповідно до затверджених нею планів і напрямів роботи. 30. Основною формою роботи ради є її засідання. Головуючим на засіданні ради є голова ради, а в разі його відсутності – один із його заступників. 31. Рада визначає та затверджує регламент, приймає у межах своїх повноважень рішення та організовує їх виконання. 32. Засідання ради можуть бути: чергові (проводяться не рідше одного разу на квартал) та позачергові (скли- каються головою ради або на вимогу не менше ніж однієї третини від загальної кількості членів ради). 33. Засідання ради вважається правоможним, якщо на ньому присутні більше половини її членів. 34. На засіданнях ради розглядаються пропозиції з питань, що належать до її компетенції. Пропозиції ради вважаються схваленими, якщо за них проголосувало більшість від її складу. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні. 35. Прийняття рішень з робочих питань, які не стосуються особового складу ради, відбувається шляхом відкритого голосування. 36. Пропозиції ради оформляються у формі протоколу засідання, який підписується головуючим на її засі- данні та секретарем ради. 37. Член ради, який не підтримує пропозиції, ухвалені рішенням ради, може викласти у письмовій формі свою окрему думку, що додається до протоколу засідання. 38. Рада інформує громадськість про свою роботу шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу ви- конавчої влади та оприлюднення в інший прийнятний спосіб плану роботи, керівного складу, складу постійних та тимчасових робочих органів, прийнятих рішень, протоколів засідань, щорічних звітів про свою роботу тощо. 39. Орган виконавчої влади сприяє діяльності ради та може фінансувати заходи і проекти, що ініціюють- ся нею. 333 НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ 05.04.2002 ЗАТВЕРДЖЕНО Загальними Зборами Національної академії наук України 5 квітня 2002 р. Зареєстровано наказом Міністерства юстиції України 11 червня 2002 р. за № 47/5 СТАТУТ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ (Статут Національної академії наук України (нову редакцію) див. в документі від 14.04.2016) I. Загальні положення 1. Національна академія наук України (далі НАН України) є вищою державною науковою організацією України, що заснована на державній власності та користується правами самоврядності. НАН України діє у відповідності із чинним законодавством України та цим Статутом. 2. Метою діяльності НАН України є отримання нових та узагальнення наявних знань про природу, лю- дину та суспільство; створення наукових основ науково-технічного, соціально-економічного та культурного розвитку країни; підготовка висококваліфікованих наукових кадрів. 3. НАН України організовує і здійснює фундаментальні та прикладні дослідження з найважливіших проб- лем природничих, технічних і соціогуманітарних наук, а також координує здійснення фундаментальних досліджень у наукових установах та організаціях України незалежно від форм власності. При НАН України діє міжвідомча рада з координації фундаментальних досліджень в Україні. 4. Статус НАН України як державної організації грунтується на всебічній підтримці її статутної діяльності з боку держави, безстроковій та безоплатній передачі їй у користування (без права зміни форми власності) державного майна, наданні їй у постійне користування відповідно до земельного законодавства України зе- мельних ділянок, визначенні у Державному бюджеті України окремим рядком коштів на забезпечення її діяльності. НАН України, здійснюючи повноваження з управління об’єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об’єктів, пов’язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. 5. НАН України щорічно звітує перед Кабінетом Міністрів України про результати своєї наукової і нау- ково-технічної діяльності та використання коштів, виділених їй із Державного бюджету. 6. Державне управління науковою та науково-технічною діяльністю НАН України здійснюється згідно з чинним законодавством України і не порушує свободи наукової творчості та самоврядності НАН України у вирішенні питань статутної діяльності. 7. Самоврядність НАН України полягає у: 1) самостійному визначенні тематики досліджень, своєї структури, вирішенні науково-організаційних, господарських, кадрових питань, здійсненні міжнародних наукових зв’язків; 2) виборності та колегіальності органів управління, здійсненні Загальними зборами НАН України функцій найвищого органу управління. 8. НАН України об’єднує членів НАН України – дійсних членів (академіків), членів-кореспондентів та іноземних членів, які обираються Загальними зборами НАН України, та наукових працівників НАН України. 9. У віданні НАН України перебувають установи, організації, підприємства (далі – установи, що віднесені до відання НАН України) згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням НАН України. 10. НАН України є юридичною особою, має рахунки в установах банків України, круглу печатку із зо- браженням Державного Герба України, інші печатки та штампи, необхідні для ведення діловодства. НАН України є правонаступницею Академії наук України. Як юридичну особу НАН України представляє президент НАН України. Юридична адреса НАН України: 01601, Київ-30, вул. Володимирська, 54. 334 II. Основні завдання Національної академії наук України 11. Основними завданнями НАН України є: 1) організація, проведення та координація наукових досліджень з фундаментальних і прикладних проблем природничих, технічних і соціогуманітарних наук; 2) виконання на світовому рівні фундаментальних і прикладних досліджень на пріоритетних напрямах науки та посилення впливу їх результатів на інноваційний розвиток економіки, освіти і культури в Україні; 3) участь у формуванні державної політики у сфері наукової та науково-технічної діяльності; 4) підготовка наукових оцінок і прогнозів суспільно-політичного, соціально-економічного і культурного розвитку держави, її економічного стану, розроблення відповідних пропозицій і рекомендацій з цих питань; 5) сприяння розвитку та інтеграції науки, освіти й виробництва в Україні; 6) об’єднання вчених НАН України, вищих навчальних закладів та інших наукових організацій у науко- вих радах, комітетах, комісіях та інших дорадчо-консультативних органах НАН України; 7) підготовка наукових кадрів вищої кваліфікації, залучення обдарованої молоді, виявлення і підтримка талановитих дослідників, сприяння творчому зростанню молодих науковців, забезпечення спадкоємності поколінь учених; 8) сприяння інтеграції вітчизняного інтелектуального потенціалу у світовий науковий простір; 9) захист прав членів НАН України та працівників її установ. 12. Для виконання своїх завдань НАН України: 1) визначає пріоритетні напрями фундаментальних і прикладних досліджень у галузі природничих, технічних і соціогуманітарних наук та відповідні основні напрями досліджень наукових установ НАН України; 2) створює наукові ради, комітети, комісії та інші дорадчо-консультативні органи НАН України з найважливіших проблем у галузі природничих, технічних і соціогуманітарних наук; 3) скликає наукові сесії, з’їзди, конференції тощо; 4) здійснює підготовку наукових кадрів, вживає заходів щодо підвищення кваліфікації наукових працівників, створює умови для творчої і продуктивної праці вчених; 5) здійснює видавничу діяльність; 6) здійснює пропаганду досягнень науки і техніки, сприяє поширенню наукових знань; 7) зберігає рукописи вчених і діячів культури, архівні матеріали установ НАН України та інші матеріали, що мають наукову, культурну та історичну цінність; 8) здійснює на неприбутковій основі обмін друкованими виданнями та іншими видами інформації з організаціями та фондами в Україні і за кордоном; 9) встановлює і присуджує почесні звання НАН України, а також премії за видатні наукові праці, стипендії для молодих учених та студентів; 10) здійснює міжнародне наукове та науково-технічне співробітництво, укладає угоди з іноземними на- уковими центрами, бере участь у роботі міжнародних наукових організацій, в тому числі на правах національного члена; 11) визначає свою структуру, у т.ч. створює, реорганізовує і ліквідує науково-дослідні інститути та інші установи НАН України; 12) здійснює повноваження щодо управління об’єктами майнового комплексу НАН України, передбачені цим Статутом та чинним законодавством. III. Структура та персональний склад Національної академії наук України 13. НАН України має в своїй структурі Президію НАН України, секції, відділення з галузей наук, регіональні наукові центри, а також установи НАН України, визначені статтею 9 цього Статуту. 14. Основною ланкою структури НАН України є науково-дослідні інститути та прирівняні до них інші наукові установи (обсерваторії, ботанічні сади, заповідники, бібліотеки тощо). Наукові установи НАН України є юридичними особами. Вони діють на підставі власних статутів, які розробляються відповідно до цього Статуту й «Основних принципів організації та діяльності науково-дослідного інституту НАН України» і підлягають затвердженню та реєстрації в Президії НАН України. Директори науково-дослідних інститутів і прирівняних до них наукових установ обираються за конкур- сом відповідними відділеннями наук та затверджуються Президією НАН України в порядку, встановленому в НАН України. Інші установи, віднесені до відання НАН України, діють на підставі статутів або положень, що затвер- джуються та реєструються у Президії НАН України, а також у встановленому чинним законодавством по- рядку в органах місцевого самоврядування. Порядок заміщення посад керівників цих установ встановлюється Президією НАН України згідно з чинним законодавством. 335 15. Секція НАН України – колегіальний координаційний орган НАН України, який об’єднує відповідні відділення наук та окремі установи НАН України для вирішення найважливіших загальноакадемічних науко- вих і науково-технічних проблем міждисциплінарного характеру. 16. Відділення НАН України об’єднує за відповідними галузями та напрямами наук членів НАН України, наукові установи НАН України та всіх наукових працівників установ НАН України, які входять до відділення. Відділення НАН України створюються з метою визначення пріоритетних напрямів і тематики фундамен- тальних і прикладних досліджень, їх всебічного обговорення, підготовки експертних висновків у відповідній галузі науки, організації досліджень з цих напрямів та оцінки їх результатів, координації фундаментальних досліджень у відповідній галузі наук. 17. Секції та відділення НАН України здійснюють свою діяльність згідно з відповідними положеннями, що затверджуються Президією НАН України. Кількість і найменування секцій та відділень визначаються Загальними зборами НАН України. 18. Регіональні наукові центри НАН України створюються з метою підвищення ролі науки у розробці та реалізації в Україні ефективної регіональної політики, орієнтованої на поєднання загальнодержавних і регіональних інтересів. Створення і ліквідація регіональних наукових центрів НАН України здійснюються Загальними зборами НАН України. Регіональні наукові центри НАН України діють на підставі статуту (положення), що затверджується Президією НАН України. 19. До персонального складу членів НАН України входять дійсні члени, члени-кореспонденти та іноземні члени НАН України. Дійсними членами НАН України обираються вчені, які зробили видатний внесок у розвиток відповідних напрямів науки. Членами-кореспондентами НАН України обираються вчені, які збагатили науку визначними здобутками. Дійсними членами та членами-кореспондентами НАН України можуть бути обрані громадяни України. Іноземними членами НАН України обираються вчені – громадяни інших країн, наукові праці яких одер- жали визнання міжнародної наукової громадськості та які вагомо сприяють розвитку міжнародних наукових зв’язків НАН України. Члени НАН України обираються довічно. Члени НАН України об’єднуються у відповідні відділення НАН України. IV. Загальні збори Національної академії наук України 20. Найвищим органом НАН України є Загальні збори, що складаються з дійсних членів та членів- кореспондентів НАН України. У Загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть брати участь іноземні члени НАН України, керівники наукових установ НАН України та представники наукової громадськості. 21. Правом ухвального голосу на Загальних зборах НАН України користуються дійсні члени та члени- кореспонденти НАН України, крім випадків, коли цим Статутом передбачено інше. 22. Загальні збори НАН України: 1) беруть участь у формуванні державної політики у сфері наукової та науково-технічної діяльності, визначають основні напрями наукової роботи НАН України; 2) вирішують питання організації наукової діяльності та внутрішнього життя НАН України; 3) заслуховують доповіді наукового і науково-організаційного характеру; 4) обирають дійсних членів, членів-кореспондентів та іноземних членів НАН України згідно з порядком, встановленим цим Статутом; 5) обирають президента, віце-президентів, головного ученого секретаря НАН України, обирають або за- тверджують членів Президії НАН України згідно з порядком, встановленим цим Статутом; 6) розглядають питання про бюджет НАН України; 7) розглядають і затверджують звіти про діяльність НАН України; 8) затверджують Статут НАН України, вносять до нього зміни та доповнення; 9) вирішують інші питання, віднесені цим Статутом до компетенції Загальних зборів НАН України. 23. Чергові сесії Загальних зборів НАН України скликаються не рідше ніж один раз на рік. За рішенням Президії НАН України або на письмову вимогу не менше 1/3 облікового складу дійсних членів і членів-кореспондентів НАН України скликаються позачергові сесії Загальних зборів НАН України. 24. Загальні збори НАН України мають право ухвалювати рішення, якщо на них присутні не менше по- ловини облікового складу дійсних членів та членів-кореспондентів НАН України, за винятком випадків, коли цим Статутом передбачено інше. 336 Рішення на Загальних зборах НАН України приймаються відкритим голосуванням простою більшістю голосів присутніх дійсних членів та членів-кореспондентів НАН України, за винятком випадків, коли цим Статутом або рішенням Загальних зборів передбачається інший порядок. Президія НАН України має право спеціальним рішенням на час Загальних зборів виключати з облікового складу тих дійсних членів та членів-кореспондентів НАН України, стан здоров’я яких чи інші обставини не дають можливості їм брати участь у роботі Загальних зборів та голосуванні. 25. Загальні збори НАН України можуть таємним голосуванням простою більшістю голосів облікового складу дійсних членів та членів-кореспондентів НАН України достроково припинити повноваження окремих членів Президії НАН України або Президії в цілому та обрати нових членів або Президію в цілому в поряд- ку, визначеному цим Статутом. V. Порядок виборів дійсних членів (академіків), членів-кореспондентів та іноземних членів Національної академії наук України 26. Вибори дійсних членів і членів-кореспондентів НАН України проводяться не рідше одного разу на три роки і призначаються Президією НАН України. 27. Повідомлення Президії НАН України про проведення виборів дійсних членів і членів-кореспондентів НАН України (назви спеціальностей, кількість вакансій та їх розподіл) публікується в пресі не пізніше ніж за три місяці до проведення виборів. Зміна назв спеціальностей, кількості вакансій та їх розподілу по відділеннях після публікації повідомлення не допускається. 28. Право висувати кандидатів у дійсні члени та члени-кореспонденти НАН України надається вченим радам наукових установ і вищих навчальних закладів, державним і громадським організаціям, дійсним членам і членам-кореспондентам НАН України. Відповідні матеріали та обґрунтування надсилаються до НАН України протягом одного місяця від дня публікації. Списки висунутих та зареєстрованих кандидатів у дійсні члени і члени-кореспонденти НАН України публікуються у пресі не пізніше ніж за місяць до дня виборів. 29. Вибори академіків і членів-кореспондентів проводяться у два етапи – на загальних зборах відділень, а потім на Загальних зборах НАН України. Загальні збори НАН України обирають дійсних членів і членів- кореспондентів НАН України з числа кандидатів, обраних загальними зборами відділень, у межах оголоше- них вакансій. 30. Вибори і передвиборна кампанія проводяться на демократичній основі, в умовах повної поінформованості наукової громадськості. На Загальних зборах НАН України і загальних зборах відділень забезпечуються необхідні умови для всебічного обговорення кандидатур. 31. Вибори кандидатів у дійсні члени НАН України на загальних зборах відділень проводяться таємним голосуванням дійсних членів НАН України відповідного відділення, а кандидатів у члени-кореспонденти НАН України – таємним голосуванням дійсних членів і членів-кореспондентів НАН України відповідного відділення. Вибори вважаються дійсними в разі наявності на зборах не менше 2/3 облікового складу відповідно дійсних членів або дійсних членів і членів-кореспондентів НАН України, які входять до складу відділення. 32. Обраними кандидатами у члени НАН України вважаються особи, за яких проголосувало не менше 2/3 членів НАН України відповідного відділення, що брали участь у голосуванні. 33. Вибори дійсних членів НАН України проводяться на Загальних зборах НАН України таємним голо- суванням дійсних членів НАН України, а членів-кореспондентів НАН України – таємним голосуванням дійсних членів і членів-кореспондентів НАН України. Вибори вважаються правочинними за наявності на зборах не менше 2/3 облікового складу відповідно дійсних членів або дійсних членів і членів-кореспондентів НАН України. 34. Дійсними членами і членами-кореспондентами НАН України вважаються обраними особи, за яких проголосувало не менше 2/3 членів НАН України, які брали участь у голосуванні. Результати виборів публікуються у пресі. 35. Кандидати в іноземні члени НАН України висуваються на відкриті Президією НАН України вакансії загальними зборами відділень і обираються Загальними зборами НАН України. У виборах іноземних членів НАН України беруть участь дійсні члени та члени-кореспонденти НАН України. Вибори вважаються дійсними в разі наявності на зборах не менше 2/3 облікового складу дійсних членів і членів-кореспондентів НАН України. Обраними вважаються особи, за яких проголосувало не менше 2/3 членів НАН України, які брали участь у голосуванні. За рішенням відповідно загальних зборів відділення і Загальних зборів НАН України при висуванні кандидатів і обранні в іноземні члени НАН України може бути застосоване відкрите голосування. 337 VI. Обов’язки та права дійсних членів (академіків) і членів-кореспондентів Національної академії наук України 36. Головний обов’язок дійсних членів і членів-кореспондентів НАН України полягає у збагаченні науки новими досягненнями і відкриттями шляхом особисто здійснюваних наукових досліджень, організації колективної розробки проблем, наукового керівництва роботами. Члени НАН України повинні брати активну участь у виконанні завдань, покладених на НАН України. Члени НАН України активно сприяють впровадженню досягнень науки в практику та використанню їх у соціально-економічному і культурному будівництві, ведуть роботу, спрямовану на підготовку і підвищення кваліфікації наукових кадрів, зобов’язані виконувати доручення Президії НАН України і відповідного відділення. 37. Кожний дійсний член і член-кореспондент НАН України є членом одного з відділень НАН України відповідно до своєї наукової спеціальності. Перехід з одного відділення до іншого здійснюється за власним бажанням та рішенням загальних зборів обох відділень НАН України. Дійсні члени та члени-кореспонденти НАН України, які входять до складу одного відділення, можуть за згодою загальних зборів іншого відділення одночасно брати участь у його роботі з правом дорадчого голосу. 38. Члени НАН України щороку подають у відповідне відділення НАН України звіт про свою діяльність. 39. Члени НАН України мають переважне право на надання їм умов для здійснення наукових досліджень в установах НАН України. 40. Дійсні члени, члени-кореспонденти НАН України після досягнення 65-річного віку можуть за їх ба- жанням та рішенням Президії НАН України бути призначені радниками при дирекції відповідної наукової установи НАН України. VII. Президія Національної академії наук України 41. У період між сесіями Загальних зборів НАН України керівництво роботою НАН здійснює Президія НАН України. Президія обирається Загальними зборами НАН України терміном на п’ять років у складі президента, віце-президентів, головного ученого секретаря НАН України, академіків-секретарів відділень, голів регіональних наукових центрів, а також інших членів Президії в кількості, що визначається Загальними збо- рами НАН України. 42. Президент, віце-президенти та головний учений секретар НАН України обираються Загальними зборами НАН України з числа дійсних членів НАН України таємним голосуванням простою більшістю голосів. Віце-президенти та головний учений секретар НАН України обираються за поданням президента НАН України. Академіки-секретарі відділень обираються загальними зборами відділень НАН України з числа дійсних членів НАН України і затверджуються Загальними зборами НАН України таємним голосуванням простою більшістю голосів. Інші члени Президії НАН України обираються Загальними зборами НАН України з числа дійсних членів НАН України таємним голосуванням простою більшістю голосів. Президія НАН України може мати радників з правом дорадчого голосу. 43. Президент НАН України організовує роботу НАН України, очолює Президію і Бюро Президії НАН України, є розпорядником коштів НАН України, очолює розробку і вирішення питань кадрової політики, здійснює зв’язок НАН України з органами державної влади, представляє НАН України в органах державної влади, державних установах, громадських та інших організаціях. 44. Розподіл обов’язків між членами Президії НАН України встановлюється Президією НАН України. 45. Президія НАН України в установленому порядку: 1) скликає сесії Загальних зборів НАН України; 2) затверджує кількість і перелік вакансій дійсних членів, членів-кореспондентів й іноземних членів НАН України та призначає вибори членів НАН України; 3) подає на обговорення і затвердження Загальних зборів НАН України програми, прогнози й звіти про діяльність НАН України та її установ; 4) готує на розгляд Загальних зборів НАН України питання про бюджет НАН України та його виконання; 5) організовує координацію наукових досліджень у галузі природничих, технічних і соціогуманітарних наук; 338 6) створює наукові ради, комітети, комісії та інші дорадчо-консультативні органи НАН України з найважливіших проблем у галузі природничих, технічних і соціогуманітарних наук, заслуховує звіти про їх роботу; 7) сприяє використанню результатів науково-дослідних робіт у народному господарстві, культурі, в соціальній сфері; 8) організовує наукові зв’язки з галузевими академіями наук та іншими науковими установами в країні й за кордоном, встановлює міжнародні наукові та науково-технічні зв’язки, укладає відповідні угоди та до- говори; 9) затверджує положення про секцію НАН України, відділення НАН України та «Основні принципи організації та діяльності науково-дослідного інституту НАН України»; 10) створює, реорганізує і ліквідує установи НАН України, затверджує основні напрями їх наукової діяльності, визначає їх завдання та належність до структури НАН України; 11) організовує проведення державної атестації наукових установ НАН України та комплексних перевірок їх діяльності; 12) затверджує рішення загальних зборів відділень НАН України про обрання директорів наукових уста- нов НАН України; 13) веде облік об’єктів майнового комплексу НАН України, здійснює управління ними і контроль за ефективністю їх використання та збереження, зокрема: – закріплює майно НАН України за установами, що перебувають у її віданні; – визначає відповідно до чинного законодавства України та статутних завдань НАН України межі управління майном, у тому числі з боку установ, на балансі яких воно обліковується; – здійснює перерозподіл майна між установами НАН України; – дає дозвіл на передачу прав користування майном, об’єктами інтелектуальної власності тощо як внесків при заснуванні та діяльності суб’єктів підприємницької діяльності й інших організацій, виступає засновником підприємств із змішаною формою власності; – виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів та нерухомого майна, що передане державою у безстрокове користування НАН України; – надає дозвіл установам, віднесеним до відання НАН України, на укладання договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій; – надає дозвіл на списання майна, яке знаходиться на балансах установ НАН України; – приймає рішення про розміщення установ НАН України в адміністративних будинках і нежилих приміщеннях організацій, що перебувають у віданні НАН України, та визначає розмір плати за користуван- ня цими будинками і приміщеннями; 14) вносить пропозиції щодо передачі об’єктів майнового комплексу НАН України до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, у комунальну власність, а також щодо передачі об’єктів комунальної власності у державну власність та віднесення їх до майнового комплексу НАН України; 15) здійснює інші повноваження щодо управління об’єктами майнового комплексу НАН України, передбачені чинним законодавством; 16) визначає згідно з законодавством порядок використання об’єктів інтелектуальної власності, що ство- рюються в установах НАН України; 17) затверджує та реєструє статути (положення) установ НАН України, здійснює контроль за їх дотри- манням і приймає рішення у разі порушення вимог статутів (положень); 18) укладає й розриває контракти з керівниками відповідних установ та договори-доручення з уповнова- женими особами; 19) забезпечує в установах НАН України збереження державної таємниці; 20) встановлює і присуджує почесні звання НАН України, премії імені видатних учених України, стипендії та премії молодим ученим та студентам вищих навчальних закладів України за найкращі наукові роботи та інші нагороди НАН України; 21) організовує видавничу діяльність НАН України; 22) вирішує основні завдання соціального розвитку. 46. Президія НАН України є головним розпорядником коштів НАН України, щорічно затверджує зведе- ний кошторис доходів і видатків НАН України, кошториси доходів і видатків та штатні розписи установ НАН України, розподіляє базове бюджетне фінансування між секціями, відділеннями та установами НАН України, контролює правильність витрачання коштів в установах НАН України. 47. Президія НАН України здійснює контроль за дотриманням Статуту НАН України. 339 48. Для розгляду та оперативного вирішення окремих питань діяльності НАН України створюється Бюро Президії НАН України у складі президента, віце-президентів і головного ученого секретаря НАН України. Компетенція Бюро Президії НАН України як органу управління визначається Президією НАН України. 49. Президія НАН України має постійно діючий апарат, який забезпечує реалізацію рішень Президії НАН України. Апарат Президії НАН України діє на підставі положення, затвердженого Президією НАН України. За- гальне керівництво діяльністю апарату Президії НАН України здійснює головний учений секретар НАН України, а з окремих питань – члени Президії НАН України за розподілом обов’язків. VIII. Фінансово-економічні основи діяльності НАН України 50. Економічну основу діяльності НАН України становлять основні фонди, обігові кошти та нематеріальні активи, у тому числі: 1) видатки з Державного бюджету України, що спрямовані на забезпечення статутної діяльності НАН України та визначаються щорічно в Державному бюджеті України окремим рядком; 2) державне майно, що безоплатно передано (і передається) державою у безстрокове користування для забезпечення статутної діяльності НАН України й знаходиться на балансі її установ; 3) кошти, отримані від використання об’єктів майнового комплексу НАН України; 4) майно та кошти, що НАН України та її установи отримують з позабюджетних джерел, у т.ч. в результаті науково-технічної, інформаційної, зовнішньоекономічної діяльності, благодійних внесків і пожертвувань фізичних та юридичних осіб (в т.ч. з-за кордону), дарування й на інших підставах, не заборонених чинним законодавством України. Майно (майнові права або майнові зобов’язання), надане НАН України або її установам у формі благодійних внесків, дарування, пожертвувань або заповіту, використовується на умовах, що визначаються відповідним актом (угодою) та законодавством України. 51. Суб’єктом права з розпорядження об’єктами майнового комплексу установ, що знаходяться у віданні НАН України, є Президія НАН України. Порядок володіння, користування і розпорядження майном та коштами НАН України затверджується Президією НАН України. 52. В НАН України за поданням установ НАН України й рішенням Загальних зборів НАН України можуть створюватися фонди фундаментальних досліджень, науково-технічного і соціального розвитку, валютних надходжень, інноваційні, благодійні, страхові та фонди іншого призначення. Порядок їх створення і використання визначається окремими положеннями про ці фонди та іншими нор- мативними актами НАН України. 53. Установи НАН України мають право згідно з чинним законодавством України реалізовувати на внутрішньому і зовнішньому ринках прилади, устаткування, матеріали та іншу наукомістку продукцію, пра- ва на об’єкти інтелектуальної власності й інші майнові права; здійснювати зовнішньоекономічні зв’язки; проводити наукову і науково-технічну експертизу; надавати науково-технічні послуги, здійснювати рекламні заходи, відповідно до встановленого в НАН України порядку виступати учасниками та засновниками суб’єктів підприємницької діяльності. IX. Порядок прийняття та внесення змін Статуту НАН України 54. Статут НАН України, зміни та доповнення до нього затверджуються рішенням Загальних зборів НАН України, ухваленим не менше 2/3 голосів облікового складу дійсних членів й членів-кореспондентів НАН України, з попереднім обговоренням в установах НАН України та науковою громадськістю і реєструється Міністерством юстиції України. 340 ПАРАГРАФ 4 ДЕРЖАВНЕ ФІНАНСУВАННЯ НАУКОВОЇ ТА НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 11 січня 2018 р. № 13 Київ ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОРЯДКУ ФОРМУВАННЯ ТЕМАТИКИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ (ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ) РОЗРОБОК, ЩО ФІНАНСУЮТЬСЯ ЗА РАХУНОК КОШТІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ, ТА ВИЗНАННЯ ТАКИМИ, ЩО ВТРАТИЛИ ЧИННІСТЬ, ДЕЯКИХ ПОСТАНОВ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ Відповідно до частини дев’ятої статті 48 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» Кабінет Міністрів України постановляє : 1. Затвердити Порядок формування тематики наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, що додається. 2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що до- дається. 3. Ця постанова набирає чинності з 1 квітня 2018 року. Прем’єр-міністр України В. ГРОЙСМАН Інд. 73 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 р. № 13 ПОРЯДОК формування тематики наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету 1. Цей Порядок визначає загальні засади формування головними розпорядниками бюджетних коштів (далі – головні розпорядники) тематики наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, що плануються до виконання за рахунок коштів державного бюджету (далі – тематика). 2. Дія цього Порядку не поширюється на формування: тематики наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, що плануються до вико- нання за рахунок власних надходжень бюджетних установ; державного оборонного замовлення в частині, що стосується задоволення наукових потреб із забезпечення національної безпеки і оборони; державних цільових наукових та науково-технічних програм; державного замовлення на найважливіші науково-технічні (експериментальні) розробки та науково-технічну продукцію; напрямів грантової підтримки наукової і науково-технічної діяльності за рахунок коштів державного бюдже- ту МОН, іншими центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать бюджетні науко- ві установи, університети, академії, інститути, Національною академією наук, національними галузевими акаде- міями наук, Національним фондом досліджень; переліку наукових (науково-технічних) робіт, що визначаються відповідно до умов, передбачених міжнарод- ними угодами, договорами та спільними науково-технічними програмами, укладеними у сфері наукової та науко- во-технічної діяльності. 3. У Порядку термін «тематика» вживається як сукупність напрямів, за якими проводяться наукові досліджен- ня і науково-технічні (експериментальні) розробки. 341 Інші терміни вживаються у значенні, наведеному у Бюджетному кодексі України, Законах України «Про на- укову і науково-технічну діяльність» та «Про вищу освіту». 4. Тематика формується для визначення наукових (науково-технічних) робіт, що плануються до фінансування, з метою: реалізації законодавчо визначених пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки; забезпечення виконання основних завдань головних розпорядників, зокрема щодо розроблення наукових засад державної політики та розвитку суспільного виробництва у відповідних сферах. 5. Тематика формується та затверджується головними розпорядниками на строк три – п’ять років протягом першого півріччя року, що передує плановому. Формування та затвердження тематики на наступний період здій- снюється протягом першого півріччя останнього року дії тематики, затвердженої на попередній період. 6. Тематика у разі необхідності коригується головними розпорядниками у році, що передує плановому. 7. Головні розпорядники формують тематику відповідно до компетенції з урахуванням: потреби суспільства і держави у нових наукових знаннях і сучасних технологіях; світових тенденцій розвитку науки і техніки у відповідних сферах; кон’юнктури світового ринку наукоємної продукції. 8. Затверджена тематика оприлюднюється на офіційному веб-сайті головного розпорядника. 9. Реалізація тематики здійснюється шляхом виконання наукових (науково-технічних) робіт, замовниками яких можуть бути головні розпорядники або розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня. 10. Проведення конкурсного відбору наукових (науково-технічних) робіт здійснюють у випадках, передбаче- них законодавством. Визначення наукових (науково-технічних) робіт без конкурсного відбору може здійснюватися у разі їх вико- нання в рамках основної діяльності бюджетних наукових установ, наукових досліджень університетів, академій, інститутів у межах видатків, передбачених у їх кошторисах на зазначені цілі. 11. Головний розпорядник забезпечує контроль за відповідністю визначених розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня наукових (науково-технічних) робіт затвердженій ним тематиці. Головний розпорядник визначає наукові (науково-технічні) роботи, очікувані результати за якими: відповідають реальним потребам економіки та розвитку суспільства; мають високий ступінь готовності та спрямовані на практичне впровадження результатів у галузях економіки. 12. Головні розпорядники щороку не пізніше 15 березня року, що настає за звітним, подають МОН в установ- леному ним порядку узагальнену інформацію про стан формування та реалізації тематики на підставі даних, отриманих від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, бюджетних наукових установ та університетів, академій, інститутів, які належать до сфери управління або перебувають у віданні головного розпорядника. МОН з урахуванням інформації, отриманої від головних розпорядників, щороку формує відповідну аналітич- ну довідку, яка розміщується на офіційному веб-сайті МОН не пізніше 15 червня року, що настає за звітним. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 12 вересня 2018 р. № 739 Київ ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОРЯДКУ ПРОВЕДЕННЯ КОНКУРСНОГО ВІДБОРУ НАУКОВИХ, НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ РОБІТ, ЩО ПЛАНУЮТЬСЯ ДО ВИКОНАННЯ ЗА РАХУНОК КОШТІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ Відповідно до частини шостої статті 58 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» Кабінет Міністрів України постановляє : Затвердити Порядок проведення конкурсного відбору наукових, науково-технічних робіт, що плануються до виконання за рахунок коштів державного бюджету, що додається. Прем’єр-міністр України В. ГРОЙСМАН Інд. 73 342 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2018 р. № 739 ПОРЯДОК проведення конкурсного відбору наукових, науково-технічних робіт, що плануються до виконання за рахунок коштів державного бюджету 1. Цей Порядок визначає процедуру проведення конкурсного відбору наукових, науково-технічних робіт, що плануються до виконання за рахунок коштів державного бюджету (далі – конкурc), та їх виконавців. 2. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні: 1) виконавець наукової, науково-технічної роботи – підприємство, установа або організація, визначені пере- можцем за результатами конкурсу; 2) заявка на участь у конкурсі (далі – заявка) – документ, оформлений учасником конкурсу за встановленою організатором конкурсу формою; 3) організатор конкурсу – головний розпорядник бюджетних коштів або розпорядник бюджетних коштів ниж- чого рівня, виконавець бюджетної програми, який уповноважений головним розпорядником бюджетних коштів на проведення конкурсу; 4) учасник конкурсу – підприємство, установа або організація, яким (якою) подано документи для участі в конкурсі. Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про наукову і науково-технічну діяльність». 3. Проведення конкурсу відповідно до положень цього Порядку є обов’язковим у випадках: 1) формування державного замовлення на найважливіші науково-технічні (експериментальні) розробки та науково-технічну продукцію за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки; 2) визначення наукових і науково-технічних робіт, що спрямовані на: реалізацію законодавчо визначених пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки; на виконання завдань та заходів державних цільових наукових і науково-технічних програм; 3) визначення установ, підприємств або організацій, які виконуватимуть наукові, науково-технічні роботи за рахунок коштів державного бюджету, без проведення процедур закупівлі відповідно до частини третьої статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі». 4. Положення цього Порядку щодо конкурсу наукових, науково-технічних робіт у межах міжнародного науко- во-технічного співробітництва застосовуються в частині, що не суперечить міжнародним договорам України у сфері наукової і науково-технічної діяльності. 5. Дія цього Порядку не поширюється на формування: державного оборонного замовлення в частині, що стосується задоволення наукових потреб із забезпечення національної безпеки і оборони; переліку наукових, науково-технічних робіт, що фінансуються Національним фондом досліджень України; переліку наукових, науково-технічних робіт, що плануються до виконання за рахунок коштів державного бю- джету, інформація щодо яких становить державну таємницю. 6. Конкурс проводиться з дотриманням принципів законності, рівності умов для учасників конкурсу, прозо- рості, відкритості, об’єктивності, уникнення конфлікту інтересів. 7. Метою проведення конкурсу є відбір наукових, науково-технічних робіт, спрямованих на отримання нових наукових і науково-технічних (прикладних) результатів відповідно до актуальних потреб економіки, суспільства та національної безпеки. 8. Для проведення фахових консультацій та надання наукових рекомендацій, підготовки та проведення кон- курсу організатор конкурсу утворює конкурсну комісію. Не менше половини складу конкурсної комісії повинні становити особи, які не є працівниками організатора конкурсу. Положення про конкурсну комісію та її персональний склад затверджується рішенням організатора конкурсу. Функції конкурсної комісії можуть бути покладені організатором конкурсу на допоміжний орган, утворений ним в установленому порядку, або на його наукову (науково-технічну) раду за умови дотримання вимог абзацу другого пункту 8 цього Порядку щодо складу конкурсної комісії. 9. Проведення конкурсу здійснюється за такими етапами: прийняття рішення про проведення конкурсу; оприлюднення оголошення про проведення конкурсу; приймання (одержання) документів, поданих учасниками конкурсу, у тому числі здійснення реєстрації заявок; попередній розгляд поданих учасниками конкурсу заявок та доданих до них документів на відповідність ви- могам, встановленим умовами конкурсу; проведення наукової і науково-технічної експертизи заявок; 343 формування конкурсною комісією з урахуванням результатів наукової і науково-технічної експертизи заявок пропозицій щодо переліку наукових, науково-технічних робіт, що плануються до виконання за рахунок коштів державного бюджету, та їх виконавців (переможців конкурсу); прийняття організатором конкурсу рішення щодо затвердження результатів конкурсу; оприлюднення результатів конкурсу. 10. Організатор конкурсу приймає рішення про проведення конкурсу та розміщує на своєму офіційному веб- сайті оголошення про проведення конкурсу. 11. Оголошення про проведення конкурсу має містити такі розділи: тематику наукових, науково-технічних робіт, що подаються на конкурс; умови та місце проведення конкурсу; вимоги до учасників конкурсу; відомості про строки розгляду заявок і підбиття результатів конкурсу; інші обов’язкові умови конкурсу. Зразок форми заявки та рекомендації щодо її заповнення є обов’язковими додатками до оголошення про про- ведення конкурсу. Організатор конкурсу встановлює обов’язкові вимоги для учасників конкурсу щодо надання документального підтвердження з метою встановлення відсутності підстав для відхилення заявки учасника конкурсу відповідно до пункту 5 критеріїв оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на проведення науко- вих досліджень, технічний розвиток та інноваційну діяльність, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 р. № 118 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 22, ст. 730), із зазначенням способів такого підтвердження. Організатор конкурсу обов’язково зазначає в оголошенні про проведення конкурсу: основні відомості щодо порядку виконання за рахунок коштів державного бюджету визначених за результа- тами конкурсу наукових, науково-технічних робіт; загальний обсяг видатків державного бюджету, передбачений законом про державний бюджет на відповідний рік для фінансування наукових, науково-технічних робіт, що будуть відібрані за результатами конкурсу. 12. Датою початку конкурсу є дата оприлюднення оголошення про проведення конкурсу на офіційному веб- сайті організатора конкурсу. На конкурс наукові, науково-технічні роботи подаються у формі заявки, заповненої учасником конкурсу. Строк подання заявок не може встановлюватися менше ніж 30 календарних днів з дати оприлюднення оголо- шення про проведення конкурсу. Кінцевий строк подання заявок зазначається в оголошенні про проведення конкурсу. 13. Тематика, за якою подаються на конкурс наукові, науково-технічні роботи, визначається організатором конкурсу відповідно до цілей та напрямів державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності, визначених статтею 45 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», з урахуванням пропозицій конкурсної комісії, зокрема, відповідно до: законодавчо визначених пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки; переліку завдань та заходів державної цільової наукової (науково-технічної) програми, на виконання яких спрямовані наукові, науково-технічні роботи; пріоритету (пріоритетів) у сфері міжнародного науково-технічного співробітництва. 14. У розділі «Умови та місце проведення конкурсу» оголошення про проведення конкурсу наводяться: загальні положення щодо проведення конкурсу з посиланням на відповідні нормативно-правові акти; критерії, за якими здійснюється конкурсний відбір наукових, науково-технічних робіт (зокрема відповідність меті, тематиці, умовам конкурсу; відповідність запланованого кінцевого результату актуальним потребам еконо- міки, суспільства та національної безпеки); перелік документів, які подаються учасником конкурсу разом із заявкою; вимоги до учасників конкурсу (організатор конкурсу може визначити коло підприємств, установ та організацій, які можуть брати участь в конкурсі, наприклад, тільки такі, що належать до сфери його управління або перебува- ють у його віданні, або не застосовувати жодних обмежень; зазначити вимогу щодо неможливості реєстрації двох або більше заявок, де науковим керівником виступає одна і та сама особа; зазначити вимогу підтвердження факту того, що наукова, науково-технічна робота не подана на інший конкурс з метою отримання фінансування за раху- нок коштів державного бюджету; зазначити вимогу щодо того, що основним місцем роботи наукового керівника має бути підприємство, установа або організація, які подають заявку); перелік підстав для відхилення заявки за результатами попереднього розгляду (зокрема невідповідність форми поданої учасником конкурсу заявки формі, що встановлена організатором конкурсу, подання учасником конкурсу пакета документів не в повному обсязі, наведення у поданих учасником конкурсу документах недостовірних відо- мостей); кінцевий строк подання заявок учасниками конкурсу; спосіб відкликання заявки учасником конкурсу до закінчення кінцевого строку подання заявок; 344 телефони для довідок з питань конкурсу, спосіб подання документів для участі в конкурсі, поштова та електрон- на адреси для листування. 15. Зразок форми заявки та рекомендації щодо її заповнення організатор конкурсу розміщує на своєму офіцій- ному веб-сайті разом з оголошенням про проведення конкурсу. Форма заявки має містити такі обов’язкові поля для заповнення: назва наукової, науково-технічної роботи; найменування тематики, за якою подається на конкурс наукова, науково-технічна робота; інформація про наукового керівника та безпосередніх виконавців наукової, науково-технічної роботи; найменування учасника конкурсу, його місцезнаходження; мета наукової, науково-технічної роботи та перелік її основних завдань; детальний зміст наукової, науково-технічної роботи, обґрунтування спроможності її виконання учасником конкурсу (наявність матеріально-технічної бази, обладнання, кваліфікованих фахівців, відповідного доробку її безпосередніх виконавців – опублікованих результатів попередніх досліджень і напрацювань, покладених в осно- ву наукової, науково-технічної роботи; наявність чинних відповідно до статей 425 та 465 Цивільного кодексу України охоронних документів на об’єкти права інтелектуальної власності, право на використання яких відповід- но до статті 426 Цивільного кодексу України належить учаснику конкурсу, наукових публікацій; наявність до- свіду роботи безпосередніх виконавців, зокрема наукового керівника, за визначеною тематикою тощо); календарний план виконання наукової, науково-технічної роботи із зазначенням змісту та обсягу робіт субви- конавця (субвиконавців) відповідно до статті 893 Цивільного кодексу України у разі, коли передбачається його (їх) залучення; обґрунтування переваг очікуваної наукової або науково-технічної продукції порівняно з існуючими аналогами на підставі порівняльного аналізу; опис наукової або науково-технічної продукції, яка буде створена в результаті виконання наукової, науково- технічної роботи із наведенням її очікуваних якісних та кількісних (технічних) характеристик та/або параметрів, а також національних стандартів, що застосовуються до такого виду продукції тощо; обсяг фінансування, необхідний для виконання наукової, науково-технічної роботи з наданням відповідного обґрунтування за статтями витрат; опис шляхів та способів подальшого використання в суспільній практиці результатів виконання наукової, на- уково-технічної роботи; інформація про потенційних споживачів та (або) виробників наукової, науково-технічної продукції, що буде створена в результаті виконання наукової, науково-технічної роботи, тощо. За рішенням організатора конкурсу форма заявки може містити також додаткові поля для заповнення. 16. Організатор конкурсу за наявності технічної можливості може встановити порядок подання заявок в елек- тронній формі з накладенням електронного цифрового підпису керівника учасника конкурсу відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». 17. Організатор конкурсу встановлює процедуру приймання (одержання), реєстрації та попереднього розгляду заявок. Документи учасника конкурсу, що надійшли після зазначеного в оголошенні про проведення конкурсу кінце- вого строку подання заявок, не розглядаються. Заміна або внесення уточнень до поданих учасником конкурсу документів не допускаються. Організатор конкурсу може передбачити можливість відкликання учасником конкурсу поданої заявки в ме - жах визначеного оголошенням про проведення конкурсу строку подання заявок. 18. Організатор конкурсу здійснює попередній розгляд поданих учасниками конкурсу заявок та доданих до них документів. Невідповідність переліку та оформлення поданих учасником конкурсу документів вимогам, визначеним умо- вами конкурсу, є підставою для їх відхилення організатором конкурсу за формальними ознаками. 19. Заявки, що не відхилені після попереднього розгляду, надсилаються організатором конкурсу для прове- дення первинної наукової і науково-технічної експертизи відповідно до Закону України «Про наукову і науково- технічну експертизу». 20. Замовником наукової і науково-технічної експертизи заявок виступає організатор конкурсу. Експертизу кожної заявки здійснюють не менше ніж два експерти, які надають окремі висновки наукової і на- уково-технічної експертизи. Перелік найбільш вагомих критеріїв, за якими здійснюється оцінювання заявок, із зазначенням (за потреби) порядку пріоритетності та вагових коефіцієнтів окремих критеріїв оприлюднюється організатором конкурсу разом з умовами конкурсу. У випадку суттєвої розбіжності оцінок експертів щодо однієї і тієї ж заявки призначається повторна експер- тиза цієї заявки. З метою забезпечення прийняття неупереджених рішень під час проведення наукової і науково-технічної екс- пертизи заявок експерти мають уникати конфлікту інтересів відповідно до статей 4 та 21 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу». 345 21. Розгляд заявок з урахуванням їх відповідності критеріям, визначеним організатором конкурсу відповідно до абзацу третього пункту 14 цього Порядку, та результатів наукової і науково-технічної експертизи здійснюється на засіданні конкурсної комісії. За результатами розгляду складається протокол з пропозиціями щодо переліку наукових, науково-технічних робіт, рекомендованих конкурсною комісією до виконання за рахунок коштів державного бюджету, та їх виконав- ців із зазначенням розподілу коштів за науковими, науково-технічними роботами на відповідні роки виконання у межах видатків загального фонду державного бюджету, передбачених на зазначені цілі. 22. Протокольне рішення конкурсної комісії береться організатором конкурсу за основу під час затвердження результатів конкурсу. 23. Організатор конкурсу оприлюднює рішення про затвердження результатів конкурсу на своєму офіційному веб-сайті не пізніше ніж через десять календарних днів після його прийняття. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 7 лютого 2018 р. № 118 Київ ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ КРИТЕРІЇВ ОЦІНКИ ДОПУСТИМОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ДОПОМОГИ СУБ’ЄКТАМ ГОСПОДАРЮВАННЯ НА ПРОВЕДЕННЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ, ТЕХНІЧНИЙ РОЗВИТОК ТА ІННОВАЦІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» Кабінет Міністрів України постановляє : Затвердити критерії оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на проведення на- укових досліджень, технічний розвиток та інноваційну діяльність, що додаються. Прем’єр-міністр України В. ГРОЙСМАН Інд. 67 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 р. № 118 КРИТЕРІЇ оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на проведення наукових досліджень, технічний розвиток та інноваційну діяльність 1. До критеріїв оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на проведення наукових досліджень, технічний розвиток та інноваційну діяльність належать: недопущення суттєвої нерівності умов діяльності конкуруючих між собою суб’єктів господарювання; збільшення кількості проектів у сфері наукових досліджень, технічного розвитку та інноваційної діяльності. 2. В цих критеріях під взаємовигідною співпрацею розуміється співробітництво між незалежними сторонами для обміну знаннями та/або науково-технічними результатами для досягнення спільної мети, основою якого є поділ праці, спільно визначена сфера, розподіл ризиків та результатів спільного проекту, при цьому строки та умови спільного проекту, зокрема щодо фінансових внесків, розподілу ризиків і результатів, поширення резуль- татів, прав інтелектуальної власності, повинні бути визначені сторонами на основі договору до початку реаліза- ції проекту. Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Господарському кодексі України, Законах України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання», «Про захист економічної конкуренції», «Про наукову і науково- технічну діяльність», «Про інноваційну діяльність», «Про вищу освіту», «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». 346 3. Державна допомога на проведення наукових досліджень, технічний розвиток та інноваційну діяльність є допустимою у разі, коли: 1) надається з метою сприяння розвитку у сфері наукових досліджень, технічного розвитку та інноваційної діяльності; 2) спрямована на відшкодування суб’єктам господарювання витрат на проведення наукових досліджень, тех- нічний розвиток та інноваційну діяльність, а саме: витрат на підтримку реалізації проектів у сфері наукових (науково-технічних) робіт, які належать до категорій фундаментальних наукових досліджень, прикладних наукових досліджень, науково-технічних (експериментальних) розробок, а також їх комбінації. До таких витрат належать: – витрати на оплату праці персоналу за період, протягом якого такий персонал зайнятий у певному проекті; – вартість інструментів і обладнання та витрати на їх використання під час реалізації проекту; – витрати на будівлі та землю, які використовуються для реалізації проекту. Для будівель дозволеними вважа- ються лише амортизаційні витрати, які відповідають строку реалізації проекту, визначені на основі загальноприй- нятих принципів бухгалтерського обліку. Для землі дозволеними вважаються витрати на комерційну передачу або фактичні капітальні витрати; – витрати на дослідження за договором, на знання та патенти, отримані на комерційній основі, а також ви- трати на консультаційні або еквівалентні послуги, використані з метою реалізації проекту; – накладні витрати; – інші операційні витрати; витрат на проведення техніко-економічного обґрунтування проектів у сфері наукових (науково-технічних) робіт; витрат на підтримку створення та оновлення дослідницьких інфраструктур, зокрема інвестиційних витрат на нематеріальні та матеріальні активи; витрат на підтримку інноваційної діяльності суб’єктів середнього та малого підприємництва, до яких належать: – витрати на отримання та підтримання чинності охоронних документів на об’єкти прав інтелектуальної влас- ності та інші нематеріальні активи; – витрати на тимчасове залучення персоналу, який має відповідну вищу освіту та не менше п’яти років відпо- відного професійного досвіду, без заміни іншого персоналу суб’єктів середнього та малого підприємництва; – витрати на послуги з консультацій, допомоги та навчання в сфері передачі та обміну знань (зокрема консуль- тування, ліцензування, публікації, передача інновацій, переміщення науково-дослідного та іншого персоналу), а також отримання, охорони, використання нематеріальних активів та застосування стандартів і правил для їх впровадження; – витрати на послуги з надання офісних приміщень, доступу до баз даних, бібліотек, результатів досліджень, лабораторій, послуги з маркування якості, тестування та сертифікації з метою розроблення більш ефективних про- дуктів, технологій, послуг; витрат на інноваційну діяльність, пов’язану із створенням нового або більш вдосконаленого виробничого методу (крім зростання виробництва або сервісних можливостей внаслідок додавання виробничих або логістичних ліній, аналогічних чи подібних до тих, які вже використовуються; припинення використання певної технології; звичайної заміни чи розширення обладнання; змін, зумовлених виключно зміною цін на фактори виробництва, налаштування, розміщення; регулярних, сезонних та інших циклічних змін; торгівлі новими та/або більш вдоско- наленими продуктами) та/або впровадженням нового методу організації господарської діяльності суб’єкта госпо- дарювання, організації робочих місць або зовнішніх зв’язків (крім змін, пов’язаних з організаційними методами, які вже застосовуються суб’єктом господарювання; змін в стратегії управління; злиття та поглинання; змін, пов’язаних із припиненням використання певної технології, із звичайною заміною чи розширенням обладнання; змін, зумовлених виключно зміною цін на фактори виробництва, налаштування, розміщення; регулярних, сезонних та інших циклічних змін; торгівлі новими чи істотно вдосконаленими продуктами). До таких витрат належать: – фактичні витрати на оплату праці персоналу за час, протягом якого персонал задіяний в проекті; – витрати на інструменти, обладнання, будівлі та землю, які використовуються під час реалізації проекту; – витрати на дослідження за договором, на ліцензії та/або патенти, отримані на комерційній основі; – додаткові накладні та інші операційні витрати, у тому числі витрати на матеріали, товари та подібні про- дукти, понесені безпосередньо під час реалізації проекту; витрат на підтримку та розвиток добровільних об’єднань незалежних суб’єктів господарювання, наукових установ, закладів вищої освіти, неприбуткових організацій, що утворюються з метою стимулювання інноваційної діяльності шляхом спільного фінансування об’єктів, обміну знаннями та професійним досвідом, а також для за- безпечення процесу обміну та передачі знань (зокрема консультування, ліцензування, публікації, передача інно- вацій, переміщення науково-дослідного та іншого персоналу), поширення інформації та співпраці в межах таких об’єднань. До таких витрат належать: – інвестиційні витрати для будівництва і реконструкції об’єктів такого об’єднання, здійснення інвестицій у матеріальні та нематеріальні активи; 347 – операційні витрати (протягом не більше десяти років з моменту утворення такого об’єднання), а саме ви- трати на персонал і адміністративні витрати, пов’язані з формуванням такого об’єднання, з обміном інформацією та наданням або спрямуванням спеціалізованих послуг з підтримки бізнесу, просуванням такого об’єднання на ринку з метою залучення нових суб’єктів господарювання або організацій, управлінням потужностями об’єднання, організацією навчальних програм, семінарів і конференцій з метою сприяння обміну знаннями, розширенню зв’язків і транснаціональній співпраці; 3) спрямована на фінансування некомерційної господарської діяльності наукової установи або закладу вищої освіти, до якої належить: основна статутна діяльність наукової установи та/або закладу вищої освіти, зокрема: – надання освітніх і наукових послуг науковою установою або закладом вищої освіти, які повністю або пере- важно фінансуються за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів та контролюються органами державної влади або органами місцевого самоврядування; – провадження наукової та науково-технічної діяльності, в тому числі здійснення науковою установою або закладом вищої освіти взаємовигідної співпраці в сфері наукової та науково-технічної діяльності; – надання обладнання в оренду Центром колективного користування науковим обладнанням; – розповсюдження результатів досліджень на відкритій недискримінаційній основі, зокрема шляхом загально- доступного навчання, через загальнодоступні бази даних, загальнодоступні публікації та програмне забезпечення; залучення науковою установою або закладом вищої освіти інших суб’єктів господарювання для надання по- слуг, необхідних для виконання наукових досліджень, науково-технічних розробок або здійснення процесу об- міну та передачі знань, з урахуванням вимог законодавства у сфері публічних закупівель та у сфері наукової та науково-технічної діяльності; 4) спрямована на фінансування діяльності наукової установи або закладу вищої освіти, що провадять як не- комерційну господарську діяльність, так і комерційну господарську діяльність (зокрема діяльність, що полягає у здачі в оренду приміщень, обладнання, наданні послуг суб’єктам господарювання або проведенні досліджень на підставі договору), за таких умов: комерційна господарська діяльність необхідна для функціонування наукової установи та/або закладу вищої освіти та нерозривно пов’язана з некомерційною господарською діяльністю такої наукової установи або закладу вищої освіти; для здійснення обох видів діяльності використовуються одні і ті ж ресурси, зокрема матеріали, обладнання, персонал, основні засоби; обсяг комерційної господарської діяльності не перевищує 20 відсотків загального обсягу діяльності наукової установи або закладу вищої освіти за рік. 4. До категорій отримувачів державної допомоги на проведення наукових досліджень, технічний розвиток та інноваційну діяльність належать суб’єкти господарювання, що провадять діяльність у будь-якій галузі. 5. Державна допомога на проведення наукових досліджень, технічний розвиток та інноваційну діяльність не надається суб’єктам господарювання, яких визнано банкрутами; стосовно яких порушено справу про банкрутство; які перебувають на стадії ліквідації; які мають прострочену більш як шість місяців заборгованість перед державним (місцевим) бюджетом, Пенсійним фондом України та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування, що підтверджується відповідними органами державної влади; які втратили більш як половину ста- тутного капіталу через накопичені збитки чи з інших причин; обсяг зобов’язань яких (крім суб’єктів малого та/або середнього підприємництва) за останні два роки більш як у 7,5 раза перевищує обсяг власного капіталу; прибуток яких до оподаткування без вирахування відсотків за користування кредитами (позиками) та амортизації є меншим за витрати на сплату відсотків за кредитами (позиками) відповідного періоду; кредитний рейтинг яких характери- зується низькою та дуже низькою кредитоспроможністю порівняно з іншими українськими позичальниками або борговими інструментами згідно з Національною рейтинговою шкалою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2007 р. № 665 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 32, ст. 1294). 6. Державна допомога на проведення наукових досліджень, технічний розвиток та інноваційну діяльність надається у будь-якій формі. 7. Норми максимального розміру державної допомоги на проведення наукових досліджень, технічний розвиток та інноваційну діяльність, яка може надаватися на відшкодування суб’єктам господарювання витрат на проведен- ня наукових досліджень, технічний розвиток та інноваційну діяльність, визначені згідно з додатком. 8. Один і той самий суб’єкт господарювання може бути отримувачем державної допомоги за кількома про- грамами державної допомоги та/або індивідуальної державної допомоги. 9. У разі коли суб’єкт господарювання є отримувачем державної допомоги за різними програмами державної допомоги або індивідуальної державної допомоги, з метою визначення сукупного розміру державної допомоги на проведення наукових досліджень, технічний розвиток та інноваційну діяльність враховується розмір державної допомоги, що надається на відшкодування витрат на проведення наукових досліджень, технічний розвиток та інноваційну діяльність, за всіма діючими програмами державної допомоги та/або індивідуальної державної допо- моги. 348 Якщо критеріями оцінки допустимості інших категорій державної допомоги визначений більший, ніж цими критеріями, максимальний розмір державної допомоги на відшкодування витрат на проведення наукових дослі- джень, технічний розвиток та інноваційну діяльність, такий розмір вважається допустимим для конкуренції і для державної допомоги на проведення наукових досліджень, технічний розвиток та інноваційну діяльність. 10. Визначення максимального розміру державної допомоги на проведення наукових досліджень, технічний розвиток та інноваційну діяльність і витрат, що можуть бути відшкодовані суб’єктам господарювання, здійсню- ється з урахуванням податків та інших зборів. Додаток до критеріїв НОРМИ максимального розміру державної допомоги, яка може надаватися суб’єктам господарювання на відшкодування витрат на проведення наукових досліджень, технічний розвиток та інноваційну діяльність (відсотків) Найменування Суб’єкти Суб’єкти Суб’єкти статей витрат малого середнього великого підприємництва підприємництва підприємництва Витрати на підтримку реалізації проектів у сфері наукових (науково-технічних) робіт: фундаментальні дослідження 100 100 100 прикладні дослідження: 70 60 50 - у разі взаємовигідної співпраці між 80 75 65 суб’єктами господарювання (для суб’єктів великого підприємництва – співпраці транснаціонального характеру або принаймні з одним суб’єктом середнього та малого підприємництва); - у разі взаємовигідної співпраці між 80 75 65 суб’єктом господарювання і науковою установою чи закладом вищої освіти; - у разі широкого розповсюдження 80 75 65 результатів дослідження науково-технічні (експериментальні) 45 35 25 розробки: - у разі взаємовигідної співпраці між 60 50 40 суб’єктами господарювання (для суб’єктів великого підприємництва – співпраці транснаціонального характеру або принаймні з одним суб’єктом середнього та малого підприємництва); - у разі взаємовигідної співпраці між 60 50 40 суб’єктом господарювання і науковою установою чи закладом вищої освіти; - у разі широкого розповсюдження 60 50 40 результатів Витрати на проведення техніко-економічного 70 60 50 обґрунтування Витрати на підтримку створення та 50 50 50 оновлення дослідницьких інфраструктур Витрати на підтримку інноваційної 50 50 діяльності суб’єктів середнього та малого підприємництва 349 Найменування Суб’єкти Суб’єкти Суб’єкти статей витрат малого середнього великого підприємництва підприємництва підприємництва Витрати на інноваційну діяльність 50 50 15 Витрати на підтримку розвитку добровільних об’єднань незалежних суб’єктів господарювання, наукових установ, закладів вищої освіти, неприбуткових організацій: інвестиційні витрати 65 65 65 операційні витрати 50 50 50 КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 21 серпня 2019 р. № 776 Київ ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОРЯДКУ НАДАННЯ ГРАНТОВОЇ ПІДТРИМКИ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА РАХУНОК КОШТІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ Відповідно до частини п’ятої статті 59 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» Кабінет Міністрів України постановляє : Затвердити Порядок надання грантової підтримки наукової і науково-технічної діяльності за рахунок коштів державного бюджету, що додається. Прем’єр-міністр України В. ГРОЙСМАН Інд. 73 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 776 ПОРЯДОК надання грантової підтримки наукової і науково-технічної діяльності за рахунок коштів державного бюджету 1. Цей Порядок визначає загальні засади надання грантової підтримки наукової і науково-технічної діяльнос- ті за рахунок коштів державного бюджету (далі – грантова підтримка). 2. Грантова підтримка запроваджується з метою підвищення рівня наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок (далі – дослідження і розробки), розвитку науково-технічного потенціалу та підви- щення рівня конкурентоспроможності закладів спеціалізованої освіти наукового профілю (наукових ліцеїв, науко- вих ліцеїв-інтернатів), наукових установ та закладів вищої освіти, збереження та розвитку матеріально-технічної бази для провадження наукової і науково-технічної діяльності, наукового стажування наукових працівників, у тому числі за кордоном, організації та проведення конференцій, симпозіумів, наукових турнірів, конкурсів наукової творчості, інших науково-комунікативних заходів та заходів з популяризації науки. 3. Грантова підтримка надається на безоплатній та безповоротній основі МОН, іншими центральними органа- ми виконавчої влади, до сфери управління яких належать бюджетні наукові установи, університети, академії, ін- ститути, заклади спеціалізованої освіти наукового профілю (наукові ліцеї, наукові ліцеї-інтернати), Національною академією наук, національними галузевими академіями наук, Національним фондом досліджень України (далі – грантонадавачі). 350 4. Терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення: 1) заявка на одержання грантової підтримки (далі – заявка) – документ, оформлений відповідно до визначених грантонадавачем переліку та форм, поданий для участі у конкурсному відборі на надання грантової підтримки за рахунок коштів державного бюджету; 2) одержувач грантової підтримки – переможець конкурсного відбору, з яким грантонадавач укладав договір про надання грантової підтримки; 3) проект грантової підтримки – комплекс заходів з проведення досліджень і розробок, розвитку науково-тех- нічного потенціалу та підвищення рівня конкурентоспроможності закладів спеціалізованої освіти наукового про- філю (наукових ліцеїв, наукових ліцеїв-інтернатів), наукових установ та закладів вищої освіти, збереження та розвитку матеріально-технічної бази для провадження наукової і науково-технічної діяльності, наукового стажу- вання наукових працівників, у тому числі за кордоном, організації та проведення конференцій, симпозіумів, науко- вих турнірів, конкурсів наукової творчості, інших науково-комунікативних заходів та заходів з популяризації науки; 4) учасник конкурсного відбору – фізична або юридична особа, яка подала заявку та прийнята до участі у кон- курсному відборі. Інші терміни вживаються у значенні, наведеному у Законах України «Про наукову і науково-технічну діяль- ність», «Про вищу освіту», «Про освіту». 5. МОН може надавати грантову підтримку юридичним особам за такими напрямами: 1) проведення досліджень і розробок за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки; 2) реалізація проектів у межах міжнародного науково-технічного cпівробітництва; 3) розвиток матеріально-технічної бази наукових досліджень і розробок; 4) наукове стажування наукових працівників; 5) організація та проведення наукових конференцій, симпозіумів, наукових турнірів, конкурсів наукової твор- чості, інших науково-комунікативних заходів та заходів з популяризації науки; 6) забезпечення доступу до науково-технічної інформації та наукової літератури на всіх видах носіїв. 6. Центральні органи виконавчої влади, крім МОН, можуть надавати грантову підтримку юридичним особам з метою науково-технічного розвитку відповідних галузей за такими напрямами: 1) проведення досліджень і розробок у сфері наукової і науково-технічної діяльності відповідних галузей; 2) реалізація проектів у межах міжнародного науково-технічного cпівробітництва; 3) розвиток матеріально-технічної бази наукових досліджень і розробок; 4) наукове стажування наукових працівників; 5) організація та проведення наукових конференцій, симпозіумів, наукових турнірів, конкурсів наукової твор- чості, інших науково-комунікативних заходів та заходів з популяризації науки; 6) забезпечення доступу до науково-технічної інформації та наукової літератури на всіх видах носіїв. 7. Національна академія наук, національні галузеві академії наук (у відповідних галузях науки і техніки) можуть надавати грантову підтримку бюджетним науковим установам, університетам, академіям, інститутам, що пере- бувають у їх віданні, за такими напрямами: 1) виконання фундаментальних та прикладних наукових досліджень з найважливіших проблем природничих, технічних, суспільних і гуманітарних наук; 2) розвиток матеріально-технічної бази наукових досліджень і розробок; 3) організація та проведення наукових конференцій, симпозіумів, наукових турнірів, конкурсів наукової твор- чості, інших науково-комунікативних заходів та заходів з популяризації науки; 4) наукове стажування наукових працівників; 5) забезпечення доступу до науково-технічної інформації та наукової літератури на всіх видах носіїв. 8. Національний фонд досліджень України надає грантову підтримку фізичним або юридичним особам у ви- гляді індивідуальних, колективних та інституційних грантів за напрямами, визначеними частиною другою статті 51 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». 9. Грантова підтримка надається виключно на конкурсній основі. Конкурсний відбір заявок за напрямом грантонадавачами, крім Національного фонду досліджень України, здійснюється з урахуванням вимог Порядку проведення конкурсного відбору наукових, науково-технічних робіт, що плануються до виконання за рахунок коштів державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міні- стрів України від 12 вересня 2018 р. № 739 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 74, ст. 2481). Конкурсний відбір заявок Національним фондом досліджень України здійснюється відповідно до порядку проведення конкурсного відбору та фінансування Національним фондом досліджень України проектів з виконан- ня наукових досліджень і розробок. 10. Грантонадавачі розробляють і затверджують за погодженням з МОН порядок проведення конкурсного відбору заявок на надання грантової підтримки за рахунок коштів державного бюджету за напрямами, визначени- ми підпунктами 2–6 пункту 6 та підпунктами 2–5 пункту 7 цього Порядку. Порядок проведення конкурсного відбору заявок обов’язково повинен містити критерії, за якими буде здій- снюватися конкурсний відбір заявок на надання грантової підтримки грантонадавачем. 351 У конкурсному відборі на отримання грантової підтримки на збереження та розвиток матеріально-технічної бази для провадження наукової і науково-технічної діяльності, організацію та проведення конференцій, симпозі- умів, наукових турнірів, конкурсів наукової творчості, інших науково-комунікативних заходів та заходів з попу- ляризації науки можуть брати участь лише наукові установи та заклади вищої освіти, включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, а також заклади спеціалізованої освіти наукового профілю (наукові ліцеї, наукові ліцеї-інтернати). 11. Грантова підтримка надається на строк, визначений грантонадавачем, але не більш як на три роки. 12. Грантова підтримка може надаватися кількома грантонадавачами на основі співфінансування, особливості процедури якого визначаються спільним рішенням таких грантонадавачів. 13. Обсяги видатків на надання грантової підтримки на бюджетний період передбачаються грантонадавачем в установленому порядку з урахуванням планових обсягів видатків державного бюджету на відповідні цілі та зобов’язань щодо обсягів видатків на надання грантової підтримки, взятих грантонадавачем у попередні бюджет- ні періоди. 14. Під час надання грантової підтримки на реалізацію проектів в межах міжнародного наукового та науково- технічного співробітництва положення цього Порядку застосовуються з урахуванням відповідних міжнародних договорів України. 15. Грантонадавач забезпечує проведення конкурсного відбору заявок за такими етапами: прийняття рішення про проведення конкурсного відбору; оприлюднення оголошення про проведення конкурсного відбору; приймання (одержання) заявок, у тому числі здійснення їх реєстрації; попередній розгляд заявок на відповідність вимогам, встановленим умовами конкурсного відбору; проведення (у разі потреби) наукової і науково-технічної експертизи заявок; розгляд заявок та прийняття грантонадавачем рішення щодо результатів конкурсного відбору; оприлюднення результатів конкурсного відбору з переліком одержувачів грантової підтримки та визначеним грантонадавачем обсягом грантової підтримки (фінансування) кожного одержувача грантової підтримки на відпо- відний рік. Грантонадавач повинен забезпечити проведення конкурсного відбору з дотриманням принципів прозорості, публічності, об’єктивності, уникнення конфлікту інтересів на всіх його етапах. 16. Оголошення про проведення конкурсного відбору заявок (далі – оголошення), його умови та результати підлягають обов’язковому оприлюдненню на офіційних веб-сайтах грантонадавача та МОН протягом п’яти робо- чих днів з дати прийняття відповідного рішення грантонадавачем. 17. Оголошення повинно містити: 1) напрям, за яким надаватиметься грантова підтримка грантонадавачем (відповідно до напрямів, визначених у пунктах 5–7 цього Порядку); 2) умови конкурсного відбору, місце його проведення; 3) зразок форми заявки та рекомендації щодо її підготовки; 4) вимоги до учасників конкурсного відбору; 5) відомості про кінцевий строк подання заявок на участь у конкурсному відборі, строки розгляду заявок і під- биття підсумків конкурсного відбору; 6) відомості про істотні умови договору, який буде укладено грантонадавачем з одержувачем грантової під- тримки, визначеним за результатами конкурсного відбору; 7) загальний обсяг видатків державного бюджету, передбачений законом про Державний бюджет України на відповідний рік для надання грантової підтримки; 8) відомості щодо організації проведення конкурсного відбору та іншу необхідну інформацію, визначену грантонадавачем. 18. Грантонадавач укладає з одержувачем грантової підтримки договір про надання грантової підтримки (далі – договір) відповідно до напряму грантової підтримки, зазначеного в оголошенні, та обсягу грантової підтримки (фінансування), визначеного грантонадавачем за результатами конкурсного відбору. Бюджетні кошти перераховуються на рахунок одержувача грантової підтримки поетапно, визначеними у до- говорі частинами. Кошти грантової підтримки можуть бути використані виключно на цілі, передбачені умовами конкурсного відбору та договором. 19. Грантонадавач приймає рішення про припинення надання грантової підтримки та повернення одержувачем грантової підтримки коштів із зазначенням строку повернення у разі виявлення порушення умов договору. 20. Відповідальність за цільове використання бюджетних коштів одержувач грантової підтримки та грантона- давач несуть в установленому законодавством порядку. 21. Відображення у первинному та бухгалтерському обліку інформації про отримані (створені) оборотні та необоротні активи, а також відкриття рахунків, реєстрація, облік бюджетних зобов’язань в органах Казначейства та проведення операцій, пов’язаних з використанням бюджетних коштів, здійснюються одержувачами грантової підтримки в установленому законодавством порядку. 352 22. Майнові права інтелектуальної власності, створеної під час проведення досліджень і розробок за рахунок грантової підтримки, належать одержувачу грантової підтримки, крім випадків, передбачених частиною дру- гою статті 11 Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій». Обладнання та устаткування, придбане за рахунок грантової підтримки, після завершення виконання досліджень і розробок залишається у власності одержувача грантової підтримки. ПАРАГРАФ 5 НАЦІОНАЛЬНЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА У НАУКОВІЙ СФЕРІ КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 12 серпня 2015 р. № 579 Київ ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПОРЯДОК РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА АКАДЕМІЧНУ МОБІЛЬНІСТЬ Відповідно до пункту 23 частини першої статті 13 Закону України «Про вищу освіту» Кабінет Міністрів Укра- їни постановляє : Затвердити Положення про порядок реалізації права на академічну мобільність, що додається. Прем’єр-міністр України А. ЯЦЕНЮК Інд. 73 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 р. № 579 ПОЛОЖЕННЯ про порядок реалізації права на академічну мобільність 1. Це Положення встановлює порядок організації програм академічної мобільності для учасників освітнього процесу вітчизняних вищих навчальних закладів (наукових установ) (далі – вітчизняні учасники освітнього про- цесу) на території України чи поза її межами та учасників освітнього процесу іноземних вищих навчальних за- кладів (наукових установ) (далі – іноземні учасники освітнього процесу) на території України. 2. Цілі, завдання та загальні правила забезпечення і реалізації права на академічну мобільність повинні відпо- відати основним принципам Спільної декларації міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері вищої освіти», вчиненої у м. Болоньї 19 червня 1999 р. (Болонська декларація). 3. Вітчизняні учасники освітнього процесу і вищі навчальні заклади (наукові установи) та іноземні учасники освітнього процесу і навчальні заклади (наукові установи), що беруть участь у програмах академічної мобільнос- ті, є учасниками академічної мобільності. 4. Право на академічну мобільність може бути реалізоване на підставі міжнародних договорів про співробіт- ництво в галузі освіти та науки, міжнародних програм та проектів, договорів про співробітництво між вітчизня- ними вищими навчальними закладами (науковими установами) або їх основними структурними підрозділами, між вітчизняними та іноземними вищими навчальними закладами (науковими установами) та їх основними структур- ними підрозділами (далі – вищі навчальні заклади (наукові установи) – партнери), а також може бути реалізоване вітчизняним учасником освітнього процесу з власної ініціативи, підтриманої адміністрацією вітчизняного вищого навчального закладу (наукової установи), в якому він постійно навчається або працює, на основі індивідуальних запрошень та інших механізмів. 353 5. За місцем реалізації права на академічну мобільність вона поділяється на: внутрішню академічну мобільність – академічна мобільність, право на яку реалізується вітчизняними учасни- ками освітнього процесу у вищих навчальних закладах (наукових установах) – партнерах в межах України; міжнародну академічну мобільність – академічна мобільність, право на яку реалізується вітчизняними учасни- ками освітнього процесу у вищих навчальних закладах (наукових установах) – партнерах поза межами України, а також іноземними учасниками освітнього процесу у вітчизняних вищих навчальних закладах (наукових установах). Основними видами академічної мобільності є: ступенева мобільність – навчання у вищому навчальному закладі, відмінному від постійного місця навчання учасника освітнього процесу, з метою здобуття ступеня вищої освіти, що підтверджується документом (докумен- тами) про вищу освіту або про здобуття ступеня вищої освіти від двох або більше вищих навчальних закладів; кредитна мобільність – навчання у вищому навчальному закладі, відмінному від постійного місця навчання учасника освітнього процесу, з метою здобуття кредитів Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи та/або відповідних компетентностей, результатів навчання (без здобуття кредитів Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи), що будуть визнані у вищому навчальному закладі постійного місця на- вчання вітчизняного чи іноземного учасника освітнього процесу. При цьому загальний період навчання для таких учасників за програмами кредитної мобільності залишається незмінним. 6. Навчання вітчизняних та іноземних учасників освітнього процесу за узгодженими між вищими навчальни- ми закладами (науковими установами) – партнерами освітніми програмами, що включають програми академічної мобільності, може передбачати отримання випускниками документа про вищу освіту вищого навчального закладу (наукової установи) – партнера, а також спільних або подвійних документів про вищу освіту вищих навчальних закладів (наукових установ) – партнерів. 7. Формами академічної мобільності для учасників освітнього процесу, що здобувають освітні ступені молод- шого бакалавра, бакалавра, магістра та доктора філософії у вітчизняних вищих навчальних закладах, є: навчання за програмами академічної мобільності; мовне стажування; наукове стажування. 8. Формами академічної мобільності для осіб, що здобувають наукову ступінь доктора наук, науково-педаго- гічних, наукових і педагогічних працівників та інших учасників освітнього процесу, є: участь у спільних проектах; викладання; наукове дослідження; наукове стажування; підвищення кваліфікації. 9. Учасники освітнього процесу, які є здобувачами вищої освіти в межах програм внутрішньої мобільності, зараховуються до вищих навчальних закладів (наукових установ) – партнерів в Україні як такі, що тимчасово до- пущені до освітнього процесу і мають права та обов’язки здобувачів вищої освіти вітчизняного вищого навчаль- ного закладу (наукової установи). 10. За домовленістю між учасниками академічної мобільності: здійснюється відбір учасників освітнього процесу для участі в програмах академічної мобільності; регламентуються перелік вимог та документів, необхідних для підтвердження участі в програмі академічної мобільності, процедура і строк їх подання; визначаються етапи, фінансові умови, види та форми академічної мобільності, тривалість і зміст навчання та стажування у вищих навчальних закладах (наукових установах) – партнерах; визначаються умови визнання результатів навчання, стажування або проведення наукових досліджень та зві- тування науково-педагогічних, наукових та педагогічних працівників. 11. За здобувачами вищої освіти на період навчання в іншому вищому навчальному закладі (науковій устано- ві) – партнері на території України чи поза її межами зберігаються відповідно до укладеного договору про акаде- мічну мобільність місце навчання та виплата стипендії згідно із законодавством протягом навчання, стажування чи провадження наукової діяльності в іншому вищому навчальному закладі (науковій установі) – партнері на те- риторії України чи поза її межами, якщо стипендія не передбачена умовами академічної мобільності. 12. Особи, що уклали договори про навчання за програмою академічної мобільності, не відраховуються із складу здобувачів вищої освіти на період реалізації права на академічну мобільність та обліковуються в Єдиній державній електронній базі з питань освіти. 13. Здобувач вищої освіти, крім вивчення у вищому навчальному закладі – партнері обов’язкових навчальних дисциплін, має право самостійного вибору додаткових навчальних дисциплін за погодженням з вищим навчальним закладом, що направив його на навчання. 14. Іноземні здобувачі вищої освіти, що реалізують право на академічну мобільність в рамках договорів про співробітництво між вітчизняними та іноземними вищими навчальними закладами (науковими установами) – партнерами, можуть бути зараховані на навчання до вітчизняних вищих навчальних закладів: за рахунок коштів міжнародних програм та організацій; 354 за рахунок власних надходжень вищих навчальних закладів; за рахунок коштів фізичних або юридичних осіб; на умовах безоплатного навчання у разі взаємного обміну здобувачами вищої освіти, в тому числі за спільни- ми освітніми програмами, які передбачають отримання спільного або подвійного документа (документів) про вищу освіту на умовах безоплатного навчання у разі міжнародного обміну здобувачами вищої освіти, якщо кількість таких іноземних здобувачів вищої освіти не перевищує кількість вітчизняних здобувачів вищої освіти, які навча- ються в іноземному вищому навчальному закладі – партнері в межах програм академічної мобільності відповідно до укладених між вищими навчальними закладами договорів про міжнародну академічну мобільність. 15. Науково-педагогічні, наукові, педагогічні працівники вищих навчальних закладів (наукових установ) усіх форм власності можуть реалізувати право на академічну мобільність для провадження професійної діяльності відповідно до укладеного договору про участь у програмі академічної мобільності. При цьому за зазначеними працівниками зберігається основне місце роботи у вітчизняному вищому навчальному закладі (науковій установі) до одного року. Оплата праці відповідно до законодавства за основним місцем роботи зберігається на строк до шести місяців, якщо вона не передбачена програмою академічної мобільності. 16. Іноземні наукові, педагогічні працівники вищих навчальних закладів (наукових установ), які залучені до провадження освітньої та наукової діяльності, під час перебування у вітчизняному вищому навчальному закладі (науковій установі) – партнері мають усі права та обов’язки його працівників. Умови приїзду провідних іноземних науковців та діячів освіти на запрошення вітчизняних вищих навчальних закладів (наукових установ) та їх перебування в Україні можуть визначатися додатковими договорами, укладени- ми між вітчизняним вищим навчальним закладом (науковою установою) та запрошеною особою. 17. Визнання результатів навчання здійснюється на основі Європейської кредитної трансферно-накопичуваль- ної системи. Порівняння обсягу навчального навантаження під час здобуття вищої освіти в межах програми академічної мобільності повинне ґрунтуватися на зіставленні результатів навчання, яких було досягнуто здобувачем вищої освіти у вищому навчальному закладі – партнері, та результатів навчання, запланованих освітньою програмою вищого навчального закладу, в якому здобувач навчається на постійній основі. Якщо здобувач вищої освіти під час перебування у вищому навчальному закладі (науковій установі) – парт- нері, на базі якого реалізується право на академічну мобільність, не виконав програму навчання, то після повер- нення до вищого навчального закладу (наукової установи), в якому він навчається на постійній основі, йому може бути запропоновано індивідуальний графік ліквідації академічної заборгованості або повторний курс навчання за рахунок коштів фізичних чи юридичних осіб. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 13 квітня 2011 р. № 411 Київ ПИТАННЯ НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ ТА СТАЖУВАННЯ (НАУКОВОГО СТАЖУВАННЯ) АСПІРАНТІВ, АД’ЮНКТІВ І ДОКТОРАНТІВ, НАУКОВИХ І НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ У ПРОВІДНИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ТА НАУКОВИХ УСТАНОВАХ ЗА КОРДОНОМ (Назва Постанови із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1411 від 28.12.2011, № 227 від 05.04.2017) Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1411 від 28.12.2011 № 538 від 07.08.2013 № 227 від 05.04.2017) Кабінет Міністрів України пост ановляє : 1. Затвердити Положення про навчання студентів та стажування (наукове стажування) аспірантів, ад’юнктів і докторантів, наукових і науково-педагогічних працівників у провідних вищих навчальних закладах та наукових установах за кордоном, що додається. (Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1411 від 28.12.2011, № 227 від 05.04.2017) 355 2. Внести до постанов Кабінету Міністрів України від 4 березня 1996 р. № 287 «Про затвердження Положення про умови матеріального забезпечення осіб, направлених за кордон на навчання» (ЗП України, 1996 р., № 8, ст. 249; Офіційний вісник України, 2003 р., № 47, ст. 2439, № 52, ст. 2794; 2005 р., № 31, ст. 1864; 2009 р., № 74, ст. 2541) і від 2 лютого 2011 р. № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утри- муються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» (Офіційний вісник України, 2011 р., № 11, ст. 488) зміни, що додаються. 3. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 р. № 1015 «Питання стажування аспірантів, докторантів, наукових і науково-педагогічних працівників у провідних вищих навчальних закладах та наукових установах в Україні та за кордоном» (Офіційний вісник України, 2009 р., № 74, ст. 2541). 4. Міністерству освіти і науки надавати роз’яснення щодо застосування норм цієї постанови. (Постанову доповнено пунктом 4 згідно з Постановою КМ № 1411 від 28.12.2011; із змінами, внесеними згід- но з Постановою КМ № 538 від 07.08.2013) Прем’єр-міністр України М. АЗАРОВ Інд. 70 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 411 ПОЛОЖЕННЯ про навчання студентів та стажування (наукове стажування) аспірантів, ад’юнктів і докторантів, наукових і науково-педагогічних працівників у провідних вищих навчальних закладах та наукових установах за кордоном (Назва Положення із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1411 від 28.12.2011, № 227 від 05.04.2017) (У тексті Положення слова «Міністерство освіти і науки, молоді та спорту» і «МОНмолодьспорт» в усіх відмінках замінено словом «МОН» згідно з Постановою КМ № 538 від 07.08.2013) 1. Це Положення визначає механізм організації навчання студентів та стажування (наукового стажування) аспірантів, ад’юнктів і докторантів, наукових і науково-педагогічних працівників у провідних вищих навчальних закладах та наукових установах за кордоном (далі – навчання та стажування). (Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1411 від 28.12.2011, № 227 від 05.04.2017) 2. Метою навчання та стажування є підвищення рівня теоретичної та практичної підготовки студентів, аспі- рантів, ад’юнктів, докторантів, наукових і науково-педагогічних працівників, проведення авторських досліджень з використанням сучасного обладнання і технологій, опанування новітніми унікальними методами, набуття до- свіду провадження науково-дослідної і викладацької діяльності, забезпечення інформаційного обміну та розши- рення наукових контактів. (Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 227 від 05.04.2017) 3. Основними завданнями навчання та стажування є: 1) оволодіння знаннями у галузях науки, техніки та вищої освіти; 2) проведення фундаментальних та/або прикладних наукових досліджень; 3) набуття практичного досвіду з трансферу технологій та управління інноваційною діяльністю. 4. На навчання та стажування направляються особи, що мають високі досягнення у навчанні, наукові здобут- ки, проводять на високому науковому рівні фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження та отримали рекомендацію вченої ради вищого навчального закладу або вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради науково-дослідної чи науково-технічної установи (далі – наукова установа). Направлення на наукове стажування може здійснюватися за ініціативою наукового (науково-педагогічного) працівника. (Пункт 4 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 227 від 05.04.2017) 5. Перелік пріоритетних напрямів освіти і науки для навчання та стажування (далі – перелік пріоритетних на- прямів освіти і науки) та перелік провідних вищих навчальних закладів та наукових установ за кордоном затвер- джуються щороку МОН. 6. Строк навчання та стажування не може перевищувати двох років. (Пункт 6 в редакції Постанов КМ № 1411 від 28.12.2011, № 227 від 05.04.2017) 7. З особами, які направляються на навчання або стажування, укладається договір про направлення їх на на- вчання або стажування до закордонного навчального закладу, наукової установи. Типовий договір про навчання студентів та стажування (наукове стажування) аспірантів, ад’юнктів, докторантів, наукових і науково-педагогічних працівників у вищих навчальних закладах та наукових установах за кордоном затверджується МОН. 356 (Пункт 7 в редакції Постанови КМ № 1411 від 28.12.2011; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 227 від 05.04.2017) 8. МОН оголошує щороку конкурс з відбору осіб на навчання та стажування, визначає порядок, умови і стро- ки його проведення з урахуванням переліку пріоритетних напрямів освіти і науки та переліку провідних вищих навчальних закладів та наукових установ за кордоном. 9. Відбір осіб на навчання та стажування здійснюється конкурсною комісією, що утворюється МОН. 10. Студент, що претендує на проходження навчання у провідному вищому навчальному закладі за кордоном, повинен відповідати таким вимогам: 1) мати високі результати навчання за програмою підготовки бакалавра або магістра; (Підпункт 1 пункту 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1411 від 28.12.2011) 2) мати досягнення у студентській науково-дослідній роботі; 3) напрям підготовки (спеціальності) студента повинен відповідати переліку пріоритетних напрямів освіти і науки; 4) володіти англійською мовою або мовою країни, в якій передбачається проходження навчання, на необхід- ному рівні. 11. Аспірант, ад’юнкт, що претендує на проходження стажування у провідному вищому навчальному закладі чи науковій установі за кордоном, повинен відповідати таким вимогам: 1) тематика наукового дослідження повинна відповідати переліку пріоритетних напрямів освіти і науки; 2) мати наукові статті, опубліковані у зарубіжних, міжнародних та вітчизняних фахових виданнях, патенти; 3) брати участь у зарубіжних, міжнародних та національних наукових і науково-практичних конференціях, симпозіумах; 4) володіти англійською мовою або мовою країни, в якій передбачається проходження стажування, на необ- хідному рівні. (Пункт 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 227 від 05.04.2017) 12. Докторант, науковий або науково-педагогічний працівник, що претендує на проходження стажування у провідному вищому навчальному закладі чи науковій установі за кордоном, повинен відповідати таким вимогам: (Абзац перший пункту 12 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 227 від 05.04.2017) 1) мати науковий ступінь кандидата наук та стаж наукової або науково-педагогічної роботи не менш як три роки; 2) тематика наукового дослідження повинна відповідати переліку пріоритетних напрямів освіти і науки; 3) мати стаж роботи у вищому навчальному закладі чи науковій установі, що направляє на стажування, не менш як один рік; 4) мати наукові статті, опубліковані у зарубіжних, міжнародних та вітчизняних фахових виданнях, патенти; 5) брати участь у зарубіжних, міжнародних та національних наукових і науково-практичних конференціях, симпозіумах; 6) володіти англійською мовою або мовою країни, в якій передбачається проходження стажування, на необ- хідному рівні. 13. Пропозиції стосовно осіб, що претендують на проходження навчання та стажування, подаються вищими навчальними закладами та науковими установами до конкурсної комісії. 14. Особа, що претендує на проходження навчання або стажування, подає на ім’я керівника вищого навчаль- ного закладу чи наукової установи для розгляду на вченій раді вищого навчального закладу або вченій (науковій, науково-технічній, технічній) раді наукової установи: 1) заяву з проханням про направлення на навчання або стажування; 2) витяг з протоколу засідання кафедри вищого навчального закладу чи структурного підрозділу наукової установи з висновком про рекомендацію такої особи на навчання або стажування; 3) довідку про результати навчання або звіт про результати провадження науково-дослідної (науково-технічної) та/або науково-педагогічної діяльності; 4) проект індивідуального плану навчання або стажування, який повинен містити інформацію про мету, зав- дання, доцільність та строк навчання або стажування, програму навчання або види запланованої наукової роботи, очікувані результати, а також пропозиції щодо продовження проведення досліджень або впровадження їх резуль- татів. За результатами розгляду зазначених документів вчена рада вищого навчального закладу або вчена (наукова, науково-технічна, технічна) рада наукової установи приймає рішення щодо доцільності рекомендації даної особи на навчання або стажування. 15. Вищий навчальний заклад чи наукова установа подає конкурсній комісії такі документи особи, що пре- тендує на проходження навчання або стажування: 1) лист-рекомендацію за підписом керівника вищого навчального закладу чи наукової установи; 2) витяг з протоколу засідання вченої ради вищого навчального закладу або вченої (наукової, науково-техніч- ної, технічної) ради наукової установи; 357 3) виписку з особової справи даної особи; 4) копії документів, зазначених у пункті 14 цього Положення. (Пункт 16 виключено на підставі Постанови КМ № 1411 від 28.12.2011) 17. Особи, направлені на навчання або стажування до вищих навчальних закладів та наукових установ за кор- доном, мають право на гарантії і грошові виплати, передбачені законодавством. (Пункт 17 в редакції Постанови КМ № 1411 від 28.12.2011) 18. Фінансування витрат, пов’язаних з навчанням та стажуванням, може здійснюватися за рахунок коштів на- укової установи (вищого навчального закладу), що направляє особу на навчання та стажування, коштів, перед- бачених у державному бюджеті за відповідною програмою, грантів, коштів сторони, що приймає, та інших джерел, не заборонених законодавством. (Пункт 18 в редакції Постанови КМ № 227 від 05.04.2017) 19. Студенти, аспіранти, ад’юнкти, докторанти, наукові та науково-педагогічні працівники подають протягом місяця після завершення навчання, стажування у закордонному навчальному закладі, науковій установі керівни- кові навчального закладу (наукової установи), що направив їх на навчання або стажування, письмовий звіт про результати навчання, стажування та виконання завдання, затвердженого в установленому порядку. Після розгляду на засіданні відповідної кафедри вищого навчального закладу чи структурного підрозділу наукової установи звіт підлягає затвердженню вченою радою вищого навчального закладу або вченою (науковою, науково-технічною, технічною) радою наукової установи. (Абзац перший пункту 19 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 227 від 05.04.2017) Вітчизняний навчальний заклад, наукова установа приймає в установленому законодавством порядку рішення щодо подальшого проходження та завершення навчання студента, аспіранта, ад’юнкта, докторанта. Строк навчан- ня особи для здобуття відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня або наукового ступеня у вітчизняному на- вчальному закладі, науковій установі не збільшується. (Абзац другий пункту 19 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 227 від 05.04.2017) (Пункт 19 в редакції Постанови КМ № 1411 від 28.12.2011) МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАКАЗ 20.11.2017 № 1507 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2017 р. за № 1564/31432 ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОРЯДКУ РЕЄСТРАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ ПРОГРАМ І ПРОЕКТІВ, ЩО ВИКОНУЮТЬСЯ В РАМКАХ МІЖНАРОДНОГО НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНСЬКИМИ ВЧЕНИМИ, А ТАКОЖ ГРАНТІВ, ЩО НАДАЮТЬСЯ В РАМКАХ ТАКОГО СПІВРОБІТНИЦТВА На виконання частини п’ятої статті 66 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» НАКАЗУЮ: 1. Затвердити Порядок реєстрації міжнародних науково-технічних програм і проектів, що виконуються в рам- ках міжнародного науково-технічного співробітництва українськими вченими, а також грантів, що надаються в рамках такого співробітництва, що додається. 2. Управлінню міжнародного співробітництва та європейської інтеграції (Новосад Г. І.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України. 3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. 4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Стріху М. В. Міністр Л. М. Гриневич 358 ПОГОДЖЕНО: Голова Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України Л. О. Євдоченко В.о. Голови Державної регуляторної служби України В. П. Загородній ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 20.11.2017 № 1507 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2017 р. за № 1564/31432 ПОРЯДОК реєстрації міжнародних науково-технічних програм і проектів, що виконуються в рамках міжнародного науково-технічного співробітництва українськими вченими, а також грантів, що надаються в рамках такого співробітництва 1. Цей Порядок, розроблений на виконання частини п’ятої статті 66 Закону України «Про наукову і науково- технічну діяльність», визначає механізм державної реєстрації міжнародних науково-технічних програм і проектів, що виконуються в рамках міжнародного науково-технічного співробітництва українськими вченими, а також грантів, що надаються в рамках такого співробітництва, усіх рівнів (далі – Міжнародно-технічні програми і про- екти) та формування реєстру Міжнародно-технічних програм і проектів (далі – Реєстр). 2. У цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях: грант – фінансові чи інші ресурси, надані на безоплатній і безповоротній основі іноземними державами та (або) міжнародними організаціями для розвитку матеріально-технічної бази для провадження наукової і науково-тех- нічної діяльності, проведення конкретних фундаментальних та (або) прикладних наукових досліджень, науково- технічних (експериментальних) розробок, зокрема на оплату праці наукових (науково-педагогічних) працівників у рамках їх виконання, за напрямами і на умовах, які визначені надавачами гранту; міжнародна науково-технічна програма – нормативно визначені організаційні межі реалізації міжнародних науково-технічних проектів, об’єднаних для досягнення спільної мети в рамках пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки країн-партнерів; міжнародний науково-технічний проект – комплекс взаємопов’язаних, спрямованих на дослідження, розроб- лення, удосконалення та впровадження науково-технічних досягнень робіт (заходів), що проводяться спільно українськими й іноземними вченими відповідно до законодавства України. Інші терміни, що використовуються в цьому Порядку, наводяться в значеннях, визначених законодавством у сфері науки і науково-технічої діяльності. 3. Державній реєстрації підлягають Міжнародно-технічні програми і проекти, які виконують суб’єкти наукової і науково-технічної діяльності України (далі – Виконавці/Одержувачі) та щодо яких можуть застосовуватися по- ложення частин восьмої, дев’ятої статті 66 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Реєстрація Міжнародно-технічних програм і проектів здійснюється з метою моніторингу міжнародного науко- во-технічного співробітництва, його кількісного та якісного аналізу, узагальнення актуальних напрямів і вирішен- ня адміністративних питань організації, планування, контролю, регулювання та стимулювання на державному рівні. 4. Державну реєстрацію Міжнародно-технічних програм і проектів здійснює Міністерство освіти і науки України (далі – Реєстратор). 5. Технічну обробку документів, пов’язаних із підготовкою Міжнародно-технічних програм і проектів до реєстрації, ведення Реєстру здійснює Український інститут науково-технічної експертизи та інформації (далі – УкрІНТЕІ). Використовувані з цією метою інформаційні ресурси та накопичувана інформація, обробляються в системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю. УкрІНТЕІ також здійснює підготовку і видачу в установленому порядку відповідних інформаційних матеріа- лів на запит органів державної влади, підприємств, установ, організацій та закладів освіти, громадських об’єднань. 6. Для проведення державної реєстрації та обліку Міжнародно-технічних програм і проектів Виконавець/ Одержувач у 30-денний строк з дати початку Міжнародно-технічної програми і проекту, зазначеної у відповід- ному контракті/договорі, подає до УкрІНТЕІ на паперовому й електронному носіях такі документи: 1) заяву щодо реєстрації, в якій наводиться перелік документів і матеріалів, що також подаються до УкрІНТЕІ в довільній формі; 2) підтверджені матеріали участі/отримання щодо Міжнародно-технічної програми або проекту: завірену копію контракту/договору з його неофіційним або офіційним (у разі його наявності) перекладом; завірену копію листа-підтвердження участі/отримання з його неофіційним перекладом (за наявності); 359 план-графік виконання робіт (за наявності); кошторис запланованих витрат (за наявності); перелік співвиконавців (за наявності); план закупівель наукового обладнання (за наявності); 3) витяг із протоколу засідання колегіального органу управління закладу вищої освіти чи наукової установи з позитивним рішенням щодо доцільності Міжнародно-технічної програми і проекту; 4) заповнену реєстраційну картку Міжнародно-технічної програми або проекту (на паперовому носії – у трьох примірниках) за формою, наведеною у додатку до цього Порядку. Виконавець/Одержувач також може надати й інші матеріали додатково. Перелік таких додаткових матеріалів визначається самим Виконавцем/Одержувачем відповідно до особливостей Міжнародно-технічної програми і про- екту. 7. Витрати, пов’язані з підготовкою та поданням документів на державну реєстрацію Міжнародно-технічних програм і проектів, покриваються за рахунок коштів Виконавців/Одержувачів. 8. Після отримання документів та їх опрацювання УкрІНТЕІ в 20-денний строк надсилає пакет поданих до- кументів до Реєстратора для розгляду та прийняття рішення щодо державної реєстрації. Реєстратор у 10-денний строк із дати надходження документів від УкрІНТЕІ приймає рішення щодо державної реєстрації. 9. Рішення щодо державної реєстрації Міжнародно-технічної програми і проекту затверджується Реєстратором шляхом видання відповідного наказу. 10. Документи щодо державної реєстрації Міжнародно-технічної програми і проекту, подані без дотримання вимог пункту 6 цього Порядку, у 20-денний строк УкрІНТЕІ повертає Виконавцю/Одержувачу із зазначенням причин повернення. Після усунення невідповідності Виконавець/Одержувач може надати до УкрІНТЕІ зазначені документи по- вторно. 11. У разі позитивного рішення Реєстратор видає Виконавцю/Одержувачу витяг з наказу про державну реє- страцію Міжнародно-технічної програми і проекту, завірений в установленому законодавством порядку. УкрІНТЕІ на підставі рішення Реєстратора вносить відповідну інформацію до Реєстру. 12. У разі зміни строку завершення або виникнення потреби припинення чи призупинення виконання Між- народно-технічної програми або проекту, зміни кошторисної вартості (суми) Виконавець/Одержувач зобов’язаний у 10-денний строк повідомити про це Реєстратора та УкрІНТЕІ, надіславши повідомлення із зазначенням причин відповідних змін. У разі зміни найменування або місцезнаходження Виконавця/Одержувача Виконавець/Одержувач у 20-денний строк інформує Реєстратора та надсилає УкрІНТЕІ нову відповідним чином оформлену реєстраційну картку на паперовому (в трьох примірниках) та електронному носіях із зазначенням раніше наданого державного реєстра- ційного номера. 13. УкрІНТЕІ щороку проводить аналіз зареєстрованих Міжнародно-технічних програм і проектів, готує від- повідні висновки щодо стану міжнародного науково-технічного співробітництва та до 01 лютого подає відповідний звіт Реєстратору. Начальник управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Г. І. Новосад Додаток до Порядку реєстрації міжнародних науково-технічних програм і проектів, що виконуються в рамках міжна- родного науково-технічного співробітництва україн- ськими вченими, а також грантів, що надаються в рам- ках такого співробітництва (підпункт 4 пункту 6) РЕЄСТРАЦІЙНА КАРТКА Міжнародно-технічної програми або проекту Додаток до Порядку реєстрації міжнародних науково-технічних програм і проектів, що виконуються в рамках міжна- родного науково-технічного співробітництва україн- ськими вченими, а також грантів, що надаються в рам- ках такого співробітництва (підпункт 4 пункту 6) 360 РЕЄСТРАЦІЙНА КАРТКА Міжнародно-технічної програми або проекту № ______ Сторона, що фінансує __________________________________________________________________________ (найменування суб’єкта наукової і науково-технічної діяльності українською ______________________________________________________________________________ та англійською мовами) Виконавець/Одержувач _________________________________________________________________________ (найменування, код згідно з ЄДРПОУ або ДРФО (за наявності)) ______________________________________________________________________________________________ Співвиконавці (за наявності) ____________________________________________________________________ (найменування, країна, код згідно з ЄДРПОУ або ДРФО (за наявності)) ______________________________________________________________________________________________ Назва програми, проекту, гранту _________________________________________________________________ (українською та англійською мовами) ______________________________________________________________________________________________ Стисле резюме програми, проекту, гранту, цілі та зміст ______________________________________________ ______________________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________________ Кошторисна вартість (сума) _____________________________________________________________________ Строк реалізації _______________________________________________________________________________ Етапи реалізації _______________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________________ Реєстраційний номер програми, проекту, гранту, визначений стороною, що фінансує, або номер контракту/до- говору (листа-підтвердження), дата __________________________________________________________________ Міжнародна угода _____________________________________________________________________________ Інші відомості щодо програми, проекту, гранту _____________________________________________________ ______________________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________________ Державна реєстрація від ____ ________________ ________ р. РОЗДІЛ III НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПОРЯДКУ ЗДОБУТТЯ НАУКОВИХ СТУПЕНІВ ТА ВЧЕНИХ ЗВАНЬ ПАРАГРАФ 1 ПОРЯДОК ЗДОБУТТЯ НАУКОВИХ СТУПЕНІВ КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 23 березня 2016 р. № 261 Київ ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОРЯДКУ ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ СТУПЕНЯ ДОКТОРА ФІЛОСОФІЇ ТА ДОКТОРА НАУК У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ (НАУКОВИХ УСТАНОВАХ) (Назва Постанови із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 283 від 03.04.2019) Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 283 від 03.04.2019) Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є: 1. Затвердити Порядок підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у за- кладах вищої освіти (наукових установах), що додається. (Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 283 від 03.04.2019) 2. Установити, що підготовка кандидатів та докторів наук, що здійснюється закладами вищої освіти та науко- вими установами і започаткована до 1 вересня 2016 р., продовжується в межах передбаченого строку підготовки відповідно до законодавства, чинного на момент набрання чинності Законом України від 1 липня 2014 р. № 1556-VII «Про вищу освіту». (Пункт 2 в редакції Постанови КМ № 283 від 03.04.2019) 3. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що до- дається. 4. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування, крім пункту 3 цієї постанови, який набирає чинності з 1 січня 2019 року. Прем’єр-міністр України А. ЯЦЕНЮК Інд. 73 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 р. № 261 ПОРЯДОК підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах) (У назві та тексті Порядку слова «вищий навчальний заклад» в усіх відмінках і формах числа замінено слова- ми «заклад вищої освіти» у відповідному відмінку і числі згідно з Постановою КМ № 283 від 03.04.2019) (У тексті Порядку слова «державне замовлення» в усіх відмінках замінено словами «державне (регіональне) замовлення» у відповідному відмінку згідно з Постановою КМ № 283 від 03.04.2019) 362 Загальна частина 1. Цей Порядок визначає механізм підготовки здобувачів вищої освіти на третьому (освітньо-науковому) та науковому рівнях вищої освіти з метою здобуття ступеня вищої освіти доктора філософії та доктора наук відповід- но (далі – здобувачі). 2. Підготовка здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії здійснюється: в аспірантурі (ад’юнктурі) закладу вищої освіти (наукової установи) за очною (денною, вечірньою) або заочною формою навчання; поза аспірантурою (для осіб, які професійно провадять наукову, науково-технічну або науково-педагогічну ді- яльність за основним місцем роботи у відповідному закладі вищої освіти (науковій установі). Підготовка здобувачів ступеня доктора наук здійснюється: в докторантурі закладу вищої освіти (наукової установи) за очною (денною) формою навчання; шляхом самостійної підготовки їх наукових досягнень до захисту. 3. Підготовка осіб в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі здійснюється: за рахунок видатків державного бюджету у державних закладах вищої освіти чи наукових установах (держав- не замовлення) та за рахунок видатків місцевих бюджетів у державних та комунальних закладах вищої освіти чи наукових установах (регіональне замовлення); (Абзац другий пункту 3 в редакції Постанови КМ № 283 від 03.04.2019) за рахунок коштів юридичних чи фізичних осіб (на умовах контракту, зокрема за кошти грантів, які отримав заклад вищої освіти (наукова установа) на проведення наукових досліджень, за якими передбачається підготовка здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії або доктора наук). 4. Для провадження освітньої діяльності на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти заклади вищої освіти (наукові установи) зобов’язані отримати відповідну ліцензію. На науковому рівні вищої освіти підготовка докторів наук закладами вищої освіти (науковими установами) здійснюється без отримання ліцензії. У разі підготовки докторів філософії за освітньо-науковою програмою, узгодженою між закладом вищої осві- ти і науковою установою, виконання навчального плану здійснюється закладом вищої освіти, а забезпечення про- ведення наукових досліджень згідно з індивідуальним планом наукової роботи здійснюється науковою установою або закладом вищої освіти разом з науковою установою. У такому разі під час ліцензування освітньої діяльності закладу вищої освіти (наукової установи) на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти за відповідною спеціальністю та під час акредитації відповідної освітньо-наукової програми враховуються показники спільного наукового потенціалу закладу вищої освіти і відповідної наукової установи (зокрема показники кадрового, матері- ально-технічного та інформаційного забезпечення). 5. Науково-методичне забезпечення та організацію діяльності аспірантури (ад’юнктури) і докторантури за- кладів вищої освіти (наукових установ) здійснюють їх вчені (наукові, науково-технічні, технічні) ради (далі – вче- ні ради). У закладах вищої освіти (наукових установах) для координації діяльності структурних підрозділів, які здій- снюють підготовку здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук, може створюватися відділ аспірантури (ад’юнктури) і докторантури. Для врегулювання відносин між аспірантом (ад’юнктом) або докторантом та закладом вищої освіти (науковою установою) укладається договір. 6. Вступ до аспірантури (ад’юнктури) та докторантури здійснюється на конкурсній основі відповідно до цього Порядку, Умов прийому на навчання до закладів вищої освіти, затверджених МОН, та правил прийому до відпо- відного закладу вищої освіти (наукової установи). Правила прийому до закладу вищої освіти, зокрема щодо прийому до аспірантури (ад’юнктури) та докторан- тури, затверджує вчена рада закладу вищої освіти на основі Умов прийому на навчання до закладів вищої освіти та в установлені строки оприлюднює їх на офіційному веб-сайті закладу вищої освіти. Відповідно до Умов прийому на навчання до закладів вищої освіти вчена рада наукової установи, яка здійснює підготовку докторів філософії (згідно з отриманою ліцензією на провадження відповідної освітньої діяльності) та/ або докторів наук, затверджує Правила прийому до наукової установи, якими регулюється вступ на відповідні рівні вищої освіти, та в установлені строки оприлюднює їх на офіційному веб-сайті наукової установи. 7. Правила прийому до закладу вищої освіти (наукової установи) діють протягом відповідного календарного року і визначають, зокрема: (Абзац перший пункту 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 283 від 03.04.2019) порядок, перелік і строки подання документів для вступу до аспірантури (ад’юнктури) та докторантури за- кладу вищої освіти (наукової установи); зміст, форму і строки вступних випробувань для конкурсного відбору вступників до аспірантури (ад’юнктури) та докторантури за кожною спеціальністю або відповідною галуззю знань. 8. Нормативний строк підготовки доктора філософії в аспірантурі (ад’юнктурі) незалежно від форми навчання становить чотири роки, а підготовки доктора наук у докторантурі – два роки. (Пункт 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 283 від 03.04.2019) 363 9. Підготовка в аспірантурі (ад’юнктурі) чи докторантурі передбачає виконання особою відповідної освітньо- наукової або наукової програми закладу вищої освіти (наукової установи) за певною спеціальністю та проведення власного наукового дослідження. Невід’ємною складовою освітньо-наукової програми аспірантури (ад’юнктури) та наукової програми докторантури є підготовка та публікація наукових статей. 10. Аспіранти (ад’юнкти) і докторанти проводять наукові дослідження згідно з індивідуальним планом науко- вої роботи, в якому визначаються зміст, строки виконання та обсяг наукових робіт, а також запланований строк захисту дисертації протягом строку підготовки в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі. Індивідуальний план наукової роботи погоджується здобувачем з його науковим керівником (консультантом) та затверджується вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи) або вченою радою відповідного струк- турного підрозділу протягом двох місяців з дня зарахування здобувача до закладу вищої освіти (наукової установи). Індивідуальний план наукової роботи є обов’язковим до виконання здобувачем відповідного ступеня і вико- ристовується для оцінювання успішності запланованої наукової роботи. Невиконання індивідуального плану наукової роботи або порушення строків виконання індивідуального плану наукової роботи без поважних причин, передбачених законодавством, може бути підставою для ухвалення вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи) рішення про відрахування аспіранта (ад’юнкта) або докторанта. (Абзац четвертий пункту 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 283 від 03.04.2019) Особа, яка раніше навчалася в аспірантурі (ад’юнктурі) чи докторантурі за державним (регіональним) замов- ленням і не захистилася або була відрахована з неї достроково, має право на повторний вступ до аспірантури (ад’юнктури) чи докторантури за державним (регіональним) замовленням лише за умови відшкодування коштів, витрачених на її підготовку, у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку. 11. Підготовка в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі завершується наданням висновку про наукову но- визну, теоретичне та практичне значення результатів дисертації. Здобувачі мають право на вибір спеціалізованої вченої ради. (Пункт 11 в редакції Постанови КМ № 283 від 03.04.2019) 12. Аспірант (ад’юнкт) або докторант, який захистився до закінчення строку підготовки в аспірантурі (ад’юнктурі) або докторантурі, має право за власним вибором: отримати одноразову виплату в сумі залишку стипендії, передбаченої у бюджеті закладу вищої освіти (наукової установи) на відповідний календарний рік, та за власною заявою бути відрахованим з аспірантури (ад’юнктури) або докторантури; отримати за власною заявою оплачувану академічну відпустку на строк, що залишився до завершення норма- тивного строку підготовки в аспірантурі (ад’юнктурі) або докторантурі. Якщо аспірант (ад’юнкт) захистив дисертацію на другому чи третьому році підготовки в аспірантурі (ад’юнктурі) та був обраний за конкурсом на відповідну посаду наукового (науково-педагогічного) працівника в такому закладі вищої освіти (науковій установі), то загальна сума залишку стипендії нараховується йому як щомісячна надбавка до заробітної плати. 13. Державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (заклади вищої освіти із специфічними умовами навчання), військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти відповідно до закону мають право своїми актами встановлювати особливі вимоги до підготовки та реалізації прав і обов’язків здобувачів в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі. Такі особливі вимоги погоджуються з МОН. Права та обов’язки аспірантів (ад’юнктів) і докторантів 14. Аспіранти (ад’юнкти) і докторанти користуються правами здобувачів вищої освіти, визначеними Законом України «Про вищу освіту». З метою належного проведення наукових досліджень аспіранти (ад’юнкти) і докто- ранти також мають право на: вільний доступ до всіх видів відкритої наукової інформації, наявної у закладах вищої освіти (наукових устано- вах), бібліотеках і державних архівах України; отримання методичного і змістовного наукового консультування щодо власного дослідження від наукового керівника (консультанта), для аспірантів (ад’юнктів) – на чіткий розподіл обов’язків між науковими керівниками у разі призначення вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи) двох керівників; безпечні та нешкідливі умови для проведення наукових досліджень, забезпечення належно обладнаним місцем для наукової роботи; академічну мобільність, що реалізується відповідно до Положення про порядок реалізації права на академічну мобільність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 р. № 579 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 66, ст. 2183); академічну та соціальну відпустку відповідно до законодавства; (Абзац шостий пункту 14 в редакції Постанови КМ № 283 від 03.04.2019) 364 трудову діяльність у позанавчальний час відповідно до законодавства. (Пункт 14 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 283 від 03.04.2019) 15. Аспіранти (ад’юнкти) і докторанти зобов’язані виконувати всі обов’язки здобувачів вищої освіти, визна- чені Законом України «Про вищу освіту». З метою забезпечення належного проведення наукових досліджень ас- піранти (ад’юнкти) і докторанти також зобов’язані: дотримуватися принципів академічної доброчесності, морально-етичних норм і стандартів поведінки дослід- ників у відповідній галузі (професії), встановлених закладом вищої освіти (науковою установою); (Абзац другий пункту 15 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 283 від 03.04.2019) виконувати індивідуальний план наукової роботи та систематично звітувати про хід його виконання на засідан- ні кафедри, відділу, лабораторії чи іншого підрозділу закладу вищої освіти (наукової установи), який уповноваже- ний для цього його вченою радою; подати до спеціалізованої вченої ради свої наукові досягнення у вигляді дисертації (для аспірантів і ад’юнктів) та у вигляді дисертації, або опублікованої монографії, або за сукупністю опублікованих у вітчизняних і міжнарод- них рецензованих фахових виданнях статей (для докторантів) у спеціалізованій вченій раді. (Абзац четвертий пункту 15 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 283 від 03.04.2019) 16. Покладення закладом вищої освіти (науковою установою) на аспіранта (ад’юнкта) чи докторанта обов’язків, не пов’язаних з виконанням відповідної освітньо-наукової (наукової) програми та підготовкою дисертації (моно- графії, статей), забороняється. 17. Аспіранти (ад’юнкти) і докторанти мають право брати участь у конкурсах на отримання грантової підтрим- ки наукових досліджень та стипендій, заснованих на честь видатних діячів науки, освіти, культури, громадських діячів, а також заснованих Президентом України, Кабінетом Міністрів України, державними чи недержавними органами, підприємствами, установами чи організаціями. Порядок та умови вступу до аспірантури (ад’юнктури) 18. Основною формою підготовки здобувачів ступеня доктора філософії на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти є аспірантура (ад’юнктура). 19. До аспірантури (ад’юнктури) на конкурсній основі приймаються особи, які здобули вищу освіту ступеня магістра. До вступних випробувань допускаються особи, які вчасно подали всі необхідні для вступу документи згідно з правилами прийому до закладу вищої освіти (наукової установи). Приймальна комісія може відмовити особі в допуску до проходження вступних випробувань до аспірантури (ад’юнктури) виключно у зв’язку з непо- данням в установлений строк документів, визначених правилами прийому. Перелік документів, необхідних для вступу до аспірантури (ад’юнктури), повинен включати: заяву вступника; копію диплома магістра (спеціаліста) із зазначенням здобутої спеціальності (кваліфікації); у разі потреби документ про визнання особи органами медико-соціальної експертизи особою з інвалідністю. (Пункт 19 доповнено новим абзацом згідно з Постановою КМ № 283 від 03.04.2019) Для вступу до аспірантури (ад’юнктури) за спеціальностями медичного або ветеринарного спрямування вступ- ник подає диплом магістра із зазначенням відповідної спеціальності медичного або ветеринарного спрямування. У правилах прийому до закладу вищої освіти (наукової установи) може бути визначено додатковий перелік документів, обов’язкових для допуску до вступних випробувань. Особа, яка подає для вступу до аспірантури (ад’юнктури) диплом, що виданий іноземним закладом вищої освіти, допускається до вступних випробувань нарівні з іншими особами. Зарахування такого вступника здійсню- ється в разі успішного складення ним вступних випробувань та прийняття вченою радою відповідного закладу вищої освіти (наукової установи) рішення про визнання його диплома. Прийом на навчання до аспірантури закладів вищої духовної освіти здійснюється з урахуванням положень їх статутів (положень про них), зареєстрованих у встановленому законодавством порядку. (Абзац дев’ятий пункту 19 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 283 від 03.04.2019) 20. Вступні випробування до аспірантури (ад’юнктури) закладу вищої освіти (наукової установи) склада- ються з: вступного іспиту із спеціальності (в обсязі програми рівня вищої освіти магістра з відповідної спеціальності); вступного іспиту з іноземної мови (англійської, німецької або французької) в обсязі, який відповідає рівню В2 Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти. Вступник, який підтвердив свій рівень знання, зокрема анг- лійської мови, дійсним сертифікатом тестів TOEFL, або International English Language Testing System, або сертифі- катом Сambridge English Language Assessment, звільняється від складення вступного іспиту з іноземної мови. Під час визначення результатів конкурсу зазначені сертифікати прирівнюються до результатів вступного випробування з іноземної мови з найвищим балом; (Абзац третій пункту 20 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 283 від 03.04.2019) інших форм вступних випробувань (іспити, співбесіди, презентації дослідницьких пропозицій чи досягнень). 365 Вступні випробування для осіб з особливими освітніми потребами проводяться з урахуванням особливих освітніх потреб, зазначених у заяві вступника, та рекомендацій медико-соціальної експертизи. (Пункт 20 доповнено новим абзацом згідно з Постановою КМ № 283 від 03.04.2019) Вага бала з кожного вступного випробування під час підрахування результатів конкурсу визначається в прави- лах прийому до закладу вищої освіти (наукової установи). Відповідно до правил прийому до закладу вищої освіти (наукової установи) особам, які вступають до аспіран- тури (ад’юнктури) з іншої галузі знань (спеціальності) ніж та, яка зазначена в їх дипломі магістра (спеціаліста), можуть бути призначені додаткові вступні випробування. Результати вступних випробувань до аспірантури (ад’юнктури) дійсні для вступу до відповідного закладу вищої освіти (наукової установи) протягом одного календарного року. 21. Вступні випробування до аспірантури (ад’юнктури) проводяться предметними комісіями, до складу яких входить, як правило, три – п’ять осіб, які призначаються керівником закладу вищої освіти (наукової установи). 22. До складу предметних комісій включаються доктори філософії та доктори наук, які проводять наукові до- слідження за відповідною спеціальністю та відповідають за виконання відповідної освітньо-наукової програми. До складу предметних комісій можуть бути призначені також представники інших закладів вищої освіти (на- укових установ), з якими укладено договори про ведення спільної наукової діяльності та/або про спільне керівни- цтво дослідженнями аспірантів (ад’юнктів), та/або про спільне виконання освітньо-наукової програми або з якими здійснюється підготовка докторів філософії за спільною освітньо-науковою програмою, узгодженою між закладом вищої освіти і науковою установою. До складу предметної комісії з іноземної мови можуть включатися також особи, які не мають наукового сту- пеня і вченого звання, але вільно володіють відповідною іноземною мовою і за рішенням вченої ради можуть кваліфіковано оцінити рівень знання відповідної мови вступником. 23. За результатами проведення вступних випробувань до аспірантури (ад’юнктури) приймальна комісія при- ймає рішення щодо кожного вступника за процедурою, визначеною правилами прийому до закладу вищої освіти (наукової установи). Рішення приймальної комісії про зарахування до аспірантури (ад’юнктури) затверджується наказом керівника закладу вищої освіти (наукової установи), який оприлюднюється в установленому порядку. 24. Аспіранту (ад’юнкту) одночасно з його зарахуванням відповідним наказом керівника закладу вищої освіти (наукової установи) призначається науковий керівник з числа наукових або науково-педагогічних працівників з на- уковим ступенем. Науковий керівник аспіранта (ад’юнкта) здійснює наукове керівництво роботою над дисертацією, надає кон- сультації щодо змісту і методології наукових досліджень аспіранта (ад’юнкта), контролює виконання індивіду- ального плану наукової роботи та індивідуального навчального плану аспіранта (ад’юнкта) і відповідає перед вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи) за належне та своєчасне виконання обов’язків наукового керівника. Науковий керівник, який є доктором наук, може здійснювати одночасне наукове керівництво (консультування), як правило, не більше п’яти здобувачів наукових ступенів, включаючи тих, що здобувають науковий ступінь док- тора наук. Науковий керівник, який має ступінь доктора філософії, може здійснювати одночасне наукове керівництво роботою над дисертаціями, як правило, не більше трьох здобувачів наукового ступеня доктора філософії. На здійснення наукового керівництва роботою над дисертацією одного аспіранта (ад’юнкта) науковому керів- никові відводиться щороку 50 академічних годин навчального навантаження. Вчена рада закладу вищої освіти (наукової установи) з урахуванням потреб аспіранта (ад’юнкта) та ефективності роботи наукового керівника з під- готовки докторів філософії може відвести більшу кількість годин навчального навантаження керівникові з їх оплатою за рахунок коштів спеціального фонду закладу вищої освіти (наукової установи). Рішенням вченої ради аспіранту (ад’юнкту) може бути призначено два наукових керівники з відповідним роз- поділом годин навчального навантаження та обов’язків між ними. Підготовка здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії в аспірантурі (ад’юнктурі) 25. Підготовка здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії в аспірантурі (ад’юнктурі) здійснюється за освітньо-науковою програмою та навчальним планом, що затверджуються вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи) для кожної спеціальності. Протягом строку навчання в аспірантурі (ад’юнктурі) аспірант (ад’юнкт) зобов’язаний виконати всі вимоги освітньо-наукової програми, зокрема здобути теоретичні знання, уміння, навички та інші компетентності, достат- ні для продукування нових ідей, розв’язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-ін- новаційної діяльності, оволодіти методологією наукової та педагогічної діяльності, а також провести власне науко- 366 ве дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та/або практичне значення, та захистити дисертацію. 26. Освітньо-наукова програма та навчальний план аспірантури (ад’юнктури) складаються з освітньої та науко- вої складових. Навчальний план аспірантури (ад’юнктури) повинен містити інформацію про перелік та обсяг навчальних дисциплін (30–60 кредитів Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (далі – ЄКТС), послідов- ність їх вивчення, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми поточного і підсумкового контролю. Освітньо-наукова програма та навчальний план аспірантури (ад’юнктури) є основою для формування аспіран- том (ад’юнктом) індивідуального навчального плану та індивідуального плану наукової роботи, які погоджуються з науковим керівником та затверджуються вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи) протягом двох місяців з дня зарахування особи до аспірантури (ад’юнктури). Індивідуальний навчальний план аспіранта (ад’юнкта) повинен містити перелік дисциплін за вибором аспіран- та (ад’юнкта) в обсязі, що становить не менш як 25 відсотків загальної кількості кредитів ЄКТС. При цьому аспі- ранти (ад’юнкти) мають право вибирати навчальні дисципліни, що пропонуються для інших рівнів вищої освіти і які пов’язані з тематикою дисертаційного дослідження, за погодженням із своїм науковим керівником та керівни- ком відповідного факультету чи підрозділу. Засвоєння аспірантами (ад’юнктами) навчальних дисциплін може відбуватися на базі закладу вищої освіти (наукової установи), до якого зарахований аспірант (ад’юнкт), а також в рамках реалізації права на академічну мобільність – на базі інших закладів вищої освіти (наукових установ). Аспірант (ад’юнкт) має право змінювати свій індивідуальний навчальний план за погодженням із своїм науко- вим керівником у порядку, який затверджується вченою радою. Усі аспіранти (ад’юнкти) незалежно від форми навчання зобов’язані відвідувати аудиторні заняття і проходити всі форми поточного та підсумкового контролю, передбачені індивідуальним навчальним планом аспіранта (ад’юнкта) та освітньо-науковою програмою аспірантури (ад’юнктури) закладу вищої освіти (наукової установи). 27. Освітньо-наукова програма аспірантури (ад’юнктури) закладу вищої освіти (наукової установи) має вклю- чати не менше чотирьох складових, що передбачають набуття аспірантом (ад’юнктом) таких компетентностей відповідно до Національної рамки кваліфікацій: здобуття глибинних знань із спеціальності (групи спеціальностей), за якою (якими) аспірант (ад’юнкт) про- водить дослідження, зокрема засвоєння основних концепцій, розуміння теоретичних і практичних проблем, історії розвитку та сучасного стану наукових знань за обраною спеціальністю, оволодіння термінологією з досліджувано- го наукового напряму в обсязі кредитів ЄКТС відповідно до стандарту вищої освіти; (Абзац другий пункту 27 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 283 від 03.04.2019) оволодіння загальнонауковими (філософськими) компетентностями, спрямованими на формування системно- го наукового світогляду, професійної етики та загального культурного кругозору в обсязі кредитів ЄКТС відповід- но до стандарту вищої освіти; (Абзац третій пункту 27 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 283 від 03.04.2019) набуття універсальних навичок дослідника, зокрема усної та письмової презентації результатів власного науко- вого дослідження українською мовою, застосування сучасних інформаційних технологій у науковій діяльності, організації та проведення навчальних занять, управління науковими проектами та/або складення пропозицій щодо фінансування наукових досліджень, реєстрації прав інтелектуальної власності в обсязі кредитів ЄКТС відповідно до стандарту вищої освіти; (Абзац четвертий пункту 27 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 283 від 03.04.2019) здобуття мовних компетентностей, достатніх для представлення та обговорення результатів своєї наукової роботи іноземною мовою (англійською або іншою відповідно до специфіки спеціальності) в усній та письмовій формі, а також для повного розуміння іншомовних наукових текстів з відповідної спеціальності в обсязі кредитів ЄКТС відповідно до стандарту вищої освіти. (Абзац п’ятий пункту 27 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 283 від 03.04.2019) Аспірант (ад’юнкт), який підтвердив рівень свого знання іноземної мови, зокрема англійської, дійсним серти- фікатом тестів TOEFL, або International English Language Testing System, або сертифікатом Сambridge English Language Assessment, на рівні С1 Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти, має право: на зарахування відповідних кредитів, передбачених освітньо-науковою програмою аспірантури (ад’юнктури), як таких, що виконані у повному обсязі; на використання обсягу навчального навантаження, передбаченого для набуття мовних компетентностей, для здобуття інших компетентностей (за погодженням з науковим керівником). 28. Вчена рада закладу вищої освіти (наукової установи) має право прийняти рішення про визнання набутих аспірантом (ад’юнктом) в інших закладах вищої освіти (наукових установах) компетентностей з однієї чи декількох навчальних дисциплін (зарахувати кредити ЄКТС), обов’язкове здобуття яких передбачено освітньо-науковою програмою аспірантури (ад’юнктури). 367 29. Наукова складова освітньо-наукової програми передбачає проведення власного наукового дослідження під керівництвом одного або двох наукових керівників та оформлення його результатів у вигляді дисертації. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії є самостійним розгорнутим дослідженням, що пропонує розв’язання актуального наукового завдання в певній галузі знань або на межі кількох галузей, результати якого становлять оригінальний внесок у суму знань відповідної галузі (галузей) та оприлюднені у відповідних публі- каціях. Наукова складова освітньо-наукової програми оформляється у вигляді індивідуального плану наукової роботи аспіранта (ад’юнкта) і є невід’ємною частиною навчального плану аспірантури (ад’юнктури). 30. Атестація здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії здійснюється постійно діючою або разовою спеціалізованою вченою радою на підставі публічного захисту наукових досягнень у формі дисертації. Стан готовності дисертації аспіранта (ад’юнкта) до захисту визначається науковим керівником (або консенсус- ним рішенням двох керівників). Обов’язковою умовою допуску до захисту є успішне виконання аспірантом (ад’юнктом) його індивідуального навчального плану та індивідуального плану наукової роботи. Якщо у закладі вищої освіти (науковій установі) не функціонує постійно діюча спеціалізована вчена рада з відповідної спеціальності, вчена рада такого закладу (установи) може утворити разову спеціалізовану вчену раду з відповідної спеціальності та подати до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти до- кументи для її акредитації або звернутися з клопотанням про прийняття дисертації до захисту до іншого закла- ду вищої освіти (наукової установи), де функціонує постійно діюча спеціалізована вчена рада з відповідної спеціальності. (Пункт 30 в редакції Постанови КМ № 283 від 03.04.2019) 31. Підготовка здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії за державним (регіональним) замовленням здійснюється виключно в аспірантурі (ад’юнктурі) за очною (денною, вечірньою) формою навчання. 32. Державне (регіональне) замовлення на підготовку здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії в ас- пірантурі (ад’юнктурі) за спеціальностями розподіляється на конкурсній основі між закладами вищої освіти та науковими установами. До участі в конкурсі на розміщення державного (регіонального) замовлення допускаються лише заклади вищої освіти та наукові установи, які на момент проведення конкурсу мають ліцензію на проваджен- ня освітньої діяльності на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти за відповідною спеціальністю. 33. Кількість аспірантів (ад’юнктів), підготовка яких здійснюється поза державним (регіональним) замовленням, та вартість такої підготовки визначаються вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи) з урахуванням ліцензійного обсягу, зазначеного в ліцензії закладу вищої освіти (наукової установи), за якою він провадить освіт- ню діяльність на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти, та можливостей забезпечення кваліфікованого наукового керівництва та задоволення освітніх потреб аспірантів (ад’юнктів) за відповідною спеціальністю. Здобуття вищої освіти ступеня доктора філософії поза аспірантурою (ад’юнктурою) 34. Особи, які професійно провадять наукову, науково-технічну або науково-педагогічну діяльність за основним місцем роботи, мають право здобувати вищу освіту ступеня доктора філософії поза аспірантурою (ад’юнктурою) у відповідному закладі вищої освіти (науковій установі) без переривання трудової діяльності або під час перебу- вання у творчій відпустці. Такі особи прикріплюються строком до п’яти років до закладу вищої освіти (наукової установи), що має ліцен- зію на провадження освітньої діяльності на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти за відповідною спеціальністю. Здобуття вищої освіти ступеня доктора філософії поза аспірантурою (ад’юнктурою) передбачає повне та успіш- не виконання відповідної освітньо-наукової програми та навчального плану аспірантури (ад’юнктури) зазначеного закладу вищої освіти (наукової установи) згідно із затвердженими в установленому порядку індивідуальним на- вчальним планом та індивідуальним планом наукової роботи прикріпленої особи та публічний захист дисертації у спеціалізованій вченій раді. Правила та процедури прикріплення до закладу вищої освіти (наукової установи) визначаються вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи). 35. Навчання на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти осіб, які прикріплені до закладу вищої освіти (наукової установи) для реалізації свого права на здобуття вищої освіти ступеня доктора філософії поза аспірантурою (ад’юнктурою), а також їх наукове керівництво здійснюється за кошти відповідного закладу вищої освіти (наукової установи). Особи, прикріплені до закладу вищої освіти (наукової установи) з метою здобуття вищої освіти ступеня док- тора філософії поза аспірантурою (ад’юнктурою), мають всі права і обов’язки, визначені у пунктах 14–17 цього Порядку. 368 36. У разі звільнення з роботи особа втрачає право здобувати вищу освіту ступеня доктора філософії поза ас- пірантурою (ад’юнктурою) у відповідному закладі вищої освіти (науковій установі) та має право: продовжити свою підготовку для здобуття ступеня доктора філософії поза аспірантурою у закладі вищої осві- ти (науковій установі), до якого особа зарахована на посаду науково-педагогічного чи наукового працівника (за умови прийняття відповідного рішення таким закладом вищої освіти (науковою установою); вступити до аспірантури (ад’юнктури) закладу вищої освіти (наукової установи) для здобуття відповідного ступеня за очною (денною, вечірньою) або заочною (дистанційною) формою навчання і зарахування їй відповідних кредитів ЄКТС, здобутих поза аспірантурою. Підготовка здобувачів ступеня доктора наук у докторантурі 37. З метою завершення роботи над науковими дослідженнями та оформлення їх результатів та/або для під- готовки публікацій до захисту для здобуття ступеня доктора наук особа має право вступити до докторантури за- кладу вищої освіти (наукової установи). Протягом строку перебування в докторантурі докторант повинен подати до постійно діючої спеціалізованої вченої ради результати своїх наукових досягнень у вигляді дисертації або опублікованої монографії, або наукової доповіді за сукупністю статей, опублікованих у вітчизняних і міжнародних рецензованих фахових виданнях, пере- лік яких затверджується МОН. (Абзац другий пункту 37 в редакції Постанови КМ № 283 від 03.04.2019) Здобувач ступеня доктора наук у дисертації (монографії, науковій доповіді за сукупністю статей) повинен представити узагальнення проведених самостійно оригінальних досліджень з отриманими науковими результата- ми, які забезпечують розв’язання важливої теоретичної або прикладної проблеми, мають загальнонаціональне або світове значення. (Абзац третій пункту 37 в редакції Постанови КМ № 283 від 03.04.2019) Перебування в докторантурі не є обов’язковою умовою для подання наукових досягнень до спеціалізованої вченої ради та подальшого їх публічного захисту для здобуття ступеня доктора наук. 38. Докторантура з відповідної спеціальності відкривається за рішенням вченої ради закладу вищої освіти (на- укової установи), що затверджується наказом керівника закладу вищої освіти (наукової установи), за умови наяв- ності трьох штатних працівників – докторів наук, які мають наукову кваліфікацію, що відповідає цій спеціальнос- ті, та ліцензії на провадження освітньої діяльності на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти з відповідної спеціальності. Кваліфікація особи, що відповідає спеціальності, з якої відкрито докторантуру, визначається за такими крите- ріями: наявність у особи документа про присудження ступеня доктора наук з відповідної галузі знань (науки) та/або спеціальності або присвоєння вченого звання професора за відповідною кафедрою (спеціальністю); наявність за останні п’ять років не менше п’яти наукових публікацій, до яких зараховуються: – не менше однієї статті у періодичному виданні, включеному до наукометричних баз даних Scopus або Web of Science Core Collection; – статті у наукових виданнях, включених до переліку наукових фахових видань України; – монографії або їх розділи; – не більше двох патентів на винахід; участь у: – підготовці наукових кадрів, що підтверджується видачею здобувачеві документа про присудження відповід- ного наукового ступеня; – міжнародних наукових проектах або залучення до міжнародної експертизи; – атестації наукових кадрів як офіційного опонента або члена спеціалізованої вченої ради, або члена експертної ради з питань проведення експертизи дисертацій. Наявність підстав для відкриття докторантури перевіряється державним (регіональним) замовником під час проведення конкурсу на розміщення державного (регіонального) замовлення. (Пункт 38 в редакції Постанови КМ № 283 від 03.04.2019) 39. Прийом до докторантури або надання творчої відпустки здійснюється з урахуванням наукових, науково- технічних досягнень за обраною спеціальністю відповідно до встановлених вимог. До докторантури приймаються особи, які мають ступінь доктора філософії, наукові здобутки та опубліковані праці з обраної спеціальності (зокрема публікації в міжнародних реферованих журналах, індексованих в наукоме- тричних базах, згідно з вимогами до рівня наукової кваліфікації осіб, які здобувають наукові ступені) і які мають наукові результати, що потребують завершення або оформлення у вигляді дисертації, монографії чи наукової до- повіді за сукупністю статей. 40. Для вступу до докторантури вступник не менше ніж за два місяці до вступу подає кафедрі, відділу, лабора- торії чи іншому структурному підрозділу закладу вищої освіти (наукової установи) розгорнуту пропозицію, в якій міститься план дослідницької роботи та/або інформація про обсяг наукової роботи, необхідної для підготовки ре- 369 зультатів проведених досліджень до захисту. Протягом місяця з дня надходження документів від усіх вступників відповідний структурний підрозділ заслуховує їх наукові доповіді і шляхом голосування визначає можливість за- рахування кожного вступника до докторантури та подає висновки на розгляд вченої ради закладу вищої освіти (наукової установи). Перелік та строк подання документів, необхідних для вступу до докторантури визначається в правилах при- йому до закладу вищої освіти (наукової установи). Перелік повинен включати, зокрема: письмову характеристику наукової діяльності вступника, складену доктором наук, який є штатним науково- педагогічним або науковим працівником відповідного закладу вищої освіти (наукової установи), із згодою бути науковим консультантом в разі його вступу до докторантури; копію диплома доктора філософії або кандидата наук. Особа, яка подає для вступу до докторантури диплом, що виданий іноземним закладом вищої освіти, допуска- ється до вступу нарівні з іншими вступниками. У разі позитивного рішення вченої ради закладу вищої освіти (на- укової установи) щодо зарахування такого вступника в докторантуру вчена рада відповідного закладу вищої освіти (наукової установи) одночасно приймає рішення про визнання його диплома. У разі відмови вчена рада закладу вищої освіти (наукової установи) надає вступнику обґрунтоване пояснення причин такої відмови. 41. Прийом до докторантури закладу вищої духовної освіти здійснюється з урахуванням положень його стату- ту (положення про нього), зареєстрованого в установленому законодавством порядку. (Пункт 41 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 283 від 03.04.2019) 42. Вчена рада закладу вищої освіти (наукової установи) в місячний строк розглядає висновки кафедри, відді- лу, лабораторії щодо кожного вступника і приймає рішення про його зарахування до докторантури та відповідно до наданої характеристики наукової діяльності вступника призначає докторанту наукового консультанта з числа штатних науково-педагогічних або наукових працівників відповідного закладу вищої освіти (наукової установи) із ступенем доктора наук з відповідної спеціальності. Рішення вченої ради затверджується і оформляється наказом керівника закладу вищої освіти (наукової установи). На здійснення наукового консультування відводиться щороку 50 академічних годин навантаження на одного докторанта. Науковий консультант може здійснювати підготовку лише одного докторанта. 43. Державне (регіональне) замовлення на підготовку здобувача вищої освіти ступеня доктора наук в докто- рантурі за спеціальностями розподіляється на конкурсній основі між закладами вищої освіти та науковими уста- новами, у яких діють спеціалізовані вчені ради з відповідних спеціальностей. Інформація про розподіл державного (регіонального) замовлення оприлюднюється на офіційному веб-сайті МОН та веб-сайтах закладів вищої освіти (наукових установ), що отримали державне (регіональне) замовлення на підготовку здобувачів вищої освіти ступеня доктора наук. Атестація докторанта здійснюється постійно діючою спеціалізованою вченою радою з відповідної спеціаль- ності, яка функціонує у закладі вищої освіти (науковій установі), до якого зарахований докторант. Якщо у закладі вищої освіти (науковій установі), до якого зарахований докторант, не функціонує спеціалізована вчена рада з від- повідної спеціальності, атестацію докторанта може здійснювати постійно діюча спеціалізована вчена рада з відпо- відної спеціальності іншого закладу вищої освіти (наукової установи) за клопотанням закладу вищої освіти (науко- вої установи), що здійснював підготовку здобувача вищої освіти ступеня доктора наук, або за заявою докторанта. Підготовка здобувачів ступеня доктора наук шляхом самостійної підготовки їх наукових досягнень до захисту 44. Здобувач ступеня доктора наук, який самостійно підготував наукові досягнення до захисту у вигляді дис- ертації (монографії, наукової доповіді за сукупністю статей), повинен: мати ступінь доктора філософії (кандидата наук); представити наукові досягнення з узагальненням проведених самостійно оригінальних досліджень з отрима- ними науковими результатами, які забезпечують розв’язання важливої теоретичної або прикладної проблеми, мають загальнонаціональне або світове значення; мати опубліковані праці за темою наукових досягнень у вітчизняних і міжнародних рецензованих фахових ви- даннях. 45. Атестація здобувача ступеня доктора наук, який самостійно підготував наукові досягнення до захисту, здійснюється постійно діючою спеціалізованою вченою радою з відповідної спеціальності, яка функціонує у за- кладі вищої освіти (науковій установі). (Порядок доповнено розділом згідно з Постановою КМ № 283 від 03.04.2019) 370 КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 27 серпня 2010 р. № 796 Київ ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПЕРЕЛІКУ ПЛАТНИХ ПОСЛУГ, ЯКІ МОЖУТЬ НАДАВАТИСЯ ЗАКЛАДАМИ ОСВІТИ, ІНШИМИ УСТАНОВАМИ ТА ЗАКЛАДАМИ СИСТЕМИ ОСВІТИ, ЩО НАЛЕЖАТЬ ДО ДЕРЖАВНОЇ І КОМУНАЛЬНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ (Назва Постанови із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 624 від 22.08.2018) Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 939 від 12.10.2010 Додатково див. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва № 2а-14787/10/2670 від 17.03.2011) Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 575 від 01.06.2011 № 801 від 15.08.2012 № 1056 від 07.11.2012 № 305 від 20.05.2015 № 301 від 26.04.2017 № 624 від 22.08.2018 № 681 від 29.08.2018 № 343 від 30.01.2019 № 644 від 17.07.2019 Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Затвердити перелік платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закла- дами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності, що додається. (Абзац перший пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 624 від 22.08.2018) Установити, що послуги, передбачені пунктами 5, 13–15, 17 розділу 1, пунктами 1–3 розділу 4, абзацами дру- гим і третім пункту 3 та пунктом 4 розділу 7 зазначеного переліку, надаються на безоплатній основі дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа. (Абзац другий пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 939 від 12.10.2010) 2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що до- дається. 3. Міністерству освіти і науки: (Абзац перший пункту 3 в редакції Постанов КМ № 1056 від 07.11.2012, № 305 від 20.05.2015) разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади внести в установленому порядку пропозиції щодо приведення актів Кабінету Міністрів України у відповідність з цією постановою; надавати роз’яснення щодо застосування цієї постанови. Прем’єр-міністр України М. АЗАРОВ Інд. 28 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. № 796 ПЕРЕЛІК платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності (Назва Переліку із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 624 від 22.08.2018) (У тексті Переліку слова «навчальні заклади» в усіх відмінках і формах числа замінити словами «заклади освіти» у відповідному відмінку і числі, а слова «вищі навчальні заклади» в усіх відмінках – словами «заклади вищої освіти» у відповідному відмінку згідно з Постановою КМ № 624 від 22.08.2018) 371 1. У сфері освітньої діяльності: 1) підготовка понад державне замовлення в межах ліцензійного обсягу відповідно до договорів, укладених з фізичними та юридичними особами, студентів та курсантів невійськових закладів вищої освіти цивільної авіації, морського та річкового флоту (далі – студенти, курсанти), аспірантів і докторантів; (Підпункт 1 пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 2) навчання студентів, курсантів для здобуття другої вищої освіти, крім випадків, коли право на безоплатне здобуття другої вищої освіти надано законодавством; 21) викладання здобувачам вищої освіти однієї чи кількох дисциплін (предметів) англійською та/або іншими іноземними мовами поряд з викладанням відповідно до навчального плану зазначеної дисципліни (предмету) дер- жавною мовою, крім випадків, коли таке викладання передбачене навчальними планами; (Пункт 1 доповнено підпунктом 21 згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 3) підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації кадрів, навчання для здобуття громадянами післядип- ломної освіти понад державне замовлення в межах ліцензійного обсягу; (Підпункт 3 пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 31) проведення спеціальних курсів, семінарів, тренінгів, стажування, підвищення професійної компетентності в іншій формі, що не потребує отримання відповідної ліцензії; (Пункт 1 доповнено підпунктом 31 згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 32) підтвердження кваліфікації, отриманої за результатами неформального професійного навчання; (Пункт 1 доповнено підпунктом 32 згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 33) сертифікація авіаційного персоналу відповідно до отриманих ліцензій; (Пункт 1 доповнено підпунктом 33 згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 4) підготовка кваліфікованих робітників понад державне замовлення в межах ліцензійного обсягу, крім ви- падків, коли здобуття освітнього рівня кваліфікованого робітника передбачено навчальним планом підготовки за освітнім рівнем фахової передвищої або вищої освіти; (Підпункт 4 пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 624 від 22.08.2018) 5) підготовка до вступу до закладів вищої освіти та до зовнішнього незалежного оцінювання; 51) надання послуг Українським центром оцінювання якості освіти та його регіональними підрозділами, а саме: проведення оцінювання рівня володіння українською та іноземними мовами, вступних випробувань з викорис- танням організаційно-технологічних процесів здійснення зовнішнього незалежного оцінювання, зовнішнього не- залежного оцінювання (оцінювання результатів навчання, здобутих на певному освітньому рівні), незалежного тестування професійних компетентностей у процесі сертифікації педагогічних працівників, крім випадків, коли право на їх безоплатне проходження передбачено законодавством; підготовка та проведення моніторингу якості освіти та інших досліджень у сфері освіти, пробного зовнішньо- го незалежного оцінювання; використання комп’ютерних програмно-апаратних засобів; обробка інформації з використанням програмно-апаратних засобів; виготовлення дублікатів документів, що засвідчують факт проходження та/або підтверджують результати зов- нішнього незалежного оцінювання (оцінювання результатів навчання, здобутих на певному освітньому рівні), незалежного тестування професійних компетентностей у процесі сертифікації педагогічних працівників, вступних випробувань з використанням організаційно-технологічних процесів здійснення зовнішнього незалежного оціню- вання, оцінювання рівня володіння українською та іноземними мовами і моніторингу якості освіти та інших до- сліджень у сфері освіти; надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та неру- хомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у діяльності Українського центру оцінювання якості освіти, у разі, коли це не погіршує умов праці працівників Українського центру оцінювання якості освіти; (Розділ 1 доповнено пунктом 51 згідно з Постановою КМ № 575 від 01.06.2011; в редакції Постанов КМ № 305 від 20.05.2015, № 624 від 22.08.2018) 52) проведення закладами вищої освіти, які відповідно до ліцензії здійснюють підготовку здобувачів вищої освіти в галузі знань «Публічне управління та адміністрування», атестації осіб, які претендують на вступ на дер- жавну служби, щодо вільного володіння державною мовою; (Пункт 1 доповнено підпунктом 52 згідно з Постановою КМ № 301 від 26.04.2017) 53) видача закладами вищої освіти, які відповідно до ліцензії здійснюють підготовку здобувачів вищої освіти в галузі знань «Публічне управління та адміністрування», за результатами атестації посвідчення щодо вільного володіння державною мовою; (Пункт 1 доповнено підпунктом 53 згідно з Постановою КМ № 301 від 26.04.2017; із змінами, внесеними згід- но з Постановою КМ № 343 від 30.01.2019) 54) видача закладами вищої освіти, які відповідно до ліцензії здійснюють підготовку здобувачів вищої освіти в галузі знань «Публічне управління та адміністрування», дубліката посвідчення щодо вільного володіння держав- ною мовою; 372 (Пункт 1 доповнено підпунктом 54 згідно з Постановою КМ № 301 від 26.04.2017) (Пункт 6 розділу 1 виключено на підставі Постанови КМ № 939 від 12.10.2010) (Пункт 7 розділу 1 виключено на підставі Постанови КМ № 939 від 12.10.2010) (Пункт 8 розділу 1 виключено на підставі Постанови КМ № 939 від 12.10.2010) 9) підготовка та перепідготовка, підвищення кваліфікації кадрів за замовленням центрів зайнятості; 10) навчання студентів, курсантів, аспірантів, докторантів з числа іноземців, осіб без громадянства, які по- стійно проживають в Україні; осіб, яким надано статус біженця в Україні; осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту; осіб, яким надано статус закордонного українця і які перебувають в Україні на законних підставах; стажування іноземців та осіб без громадянства, крім випадків, коли право на безоплатне здобуття ними вищої освіти передбачено законодавством; (Підпункт 10 пункту 1 в редакції Постанови КМ № 305 від 20.05.2015) 11) прийом кандидатських іспитів, видання та розповсюдження авторефератів, дисертацій, стенографування під час захисту дисертацій, організація, підготовка до захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії (кандидата наук) та його проведення для осіб, які навчаються (навчалися) відповідно до договорів, укла- дених з фізичними або юридичними особами, у тому числі для осіб, які не навчаються (не навчалися) у відповід- ному закладі освіти або науковій установі (крім оплати часу проведення засідання членам спеціалізованої вченої ради та оплати часу участі в таких засіданнях офіційних опонентів); (Підпункт 11 пункту 1 в редакції Постанов КМ № 1056 від 07.11.2012, № 305 від 20.05.2015) 12) здійснення наукового супроводження осіб, які підвищують кваліфікацію самостійно, та стажування таких осіб; (Підпункт 12 пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1056 від 07.11.2012) 13) проведення лекцій, консультацій, тренінгів, практикумів, занять іншої форми з питань науки, техніки, права, культури, мистецтва, фізичної культури, спорту, туризму, краєзнавства тощо, підготовки кадрів для дитячо- го та молодіжного туризму; (Підпункт 13 пункту 1 в редакції Постанови КМ № 305 від 20.05.2015) 14) проведення понад обсяги, встановлені навчальними планами, з видачею або без видачі відповідних доку- ментів про освіту тренінгів, курсів, занять у гуртках, факультативів, семінарів, практикумів; (Підпункт 14 пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 939 від 12.10.2010; в редакції По- станови КМ № 305 від 20.05.2015) 15) організація, проведення у позанавчальний час (у тому числі канікули, святкові та вихідні дні) заходів за освітнім, науковим, технічним, художнім, туристичним, екологічним, спортивним, оздоровчим та гуманітарним напрямами, крім тих, що фінансуються за рахунок коштів загального фонду державного та місцевих бюджетів; (Підпункт 16 пункту 1 виключено на підставі Постанови КМ № 1056 від 07.11.2012) 17) забезпечення обмундируванням студентів, курсантів та працівників закладів вищої освіти, статутами яких передбачено носіння форменого одягу; 18) забезпечення харчуванням дітей у державних і комунальних закладах дошкільної освіти з частковою опла- тою відповідно до законодавства; (Підпункт 18 пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 624 від 22.08.2018) 19) утримання вихованців у інтернатних закладах освіти, школах соціальної реабілітації, закладах професійної (професійно-технічної) освіти соціальної реабілітації з частковою оплатою відповідно до законодавства; (Підпункт 19 пункту 1 в редакції Постанови КМ № 624 від 22.08.2018) (Підпункт 20 пункту 1 виключено на підставі Постанови КМ № 1056 від 07.11.2012) 21) складення бібліографічних списків для курсових, дипломних і наукових робіт, каталогів для особистих бібліотек, бібліотек підприємств, установ та організацій, підготовка фактографічних, аналітичних і бібліографічних довідок; (Підпункт 21 пункту 1 в редакції Постанови КМ № 1056 від 07.11.2012) 211) надання доступу до бібліотечних фондів для осіб, які не працюють і не навчаються у відповідному закла- ді (установі); (Пункт 1 доповнено підпунктом 211 згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) (Пункт 22 розділу 1 виключено на підставі Постанови КМ № 939 від 12.10.2010) (Пункт 23 розділу 1 виключено на підставі Постанови КМ № 939 від 12.10.2010) 24) видання та реалізація навчальної літератури, методичних, науково-методичних, наукових, науково-техніч- них видань, друкованих засобів масової інформації (газети, часописи, альманахи тощо); (Підпункт 24 пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1056 від 07.11.2012, № 305 від 20.05.2015) 241) розроблення, впровадження та супроводження електронних навчальних матеріалів, курсів дистанційного навчання; (Пункт 1 доповнено підпунктом 241 згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 373 25) надання послуг організаційного характеру, пов’язаних з проведенням ліцензування, атестації та акредитації; (Розділ 1 доповнено пунктом 25 згідно з Постановою КМ № 801 від 15.08.2012) 26) надання послуг з проведення експертизи засобів навчання, зокрема навчальних та навчально-методичних видань. (Пункт 1 доповнено підпунктом 26 згідно з Постановою КМ № 681 від 29.08.2018; в редакції Постанови КМ № 644 від 17.07.2019) 2. У сфері наукової та науково-технічної діяльності: 1) проведення науково-дослідних, дослідно-конструкторських, проектно-конструкторських, технологічних, пошукових та проектно-пошукових робіт; 2) проведення робіт з діагностики, стандартизації і сертифікації технологічних процесів, обладнання та мате- ріалів, метрологічного забезпечення, технічного захисту інформації; 3) проведення досліджень щодо розвитку окремих галузей економіки; (Підпункт 3 пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 4) проведення наукової, науково-технічної, інших видів експертиз в установленому законодавством порядку; 5) проектування, розроблення та виготовлення експериментальних зразків і дослідних партій матеріалів, речо- вин, приладів, обладнання; 6) випробування обладнання, конструкцій, виробів, речовин, матеріалів; 7) проведення консультацій з питань наукових досліджень (у тому числі дисертаційних), їх організації та на- укового обслуговування; (Підпункт 7 пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 71) проведення курсів, консультацій, семінарів, практикумів, тренінгів, стажування; (Пункт 2 доповнено підпунктом 71 згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 8) інформаційно-аналітичне забезпечення наукової діяльності; (Підпункт 9 пункту 2 виключено на підставі Постанови КМ № 305 від 20.05.2015) 10) забезпечення доступу до локальних і корпоративних комп’ютерних мереж, Інтернету, автоматизованих баз даних та пошукових систем через сегменти локальних і корпоративних мереж; 11) впровадження, виробництво і реалізація дослідної, промислової, наукової, науково-технічної, інноваційної продукції, техніки, обладнання, приладів та устаткування, що виготовлені за власними технологіями; 12) здійснення операцій, пов’язаних із трансфером (передачею) технологій, що розроблені за рахунок коштів державного бюджету; 13) проведення лабораторних аналізів і досліджень зразків, діагностика інфекційних захворювань; 14) забезпечення діяльності технологічних та наукових парків; 15) забезпечення розроблення державних стандартів і технічних умов на виробництво продукції, проведення її сертифікаційних випробувань; 16) розроблення науково-технічної документації; 17) надання дозволів (видача ліцензій) на використання об’єктів права інтелектуальної власності; 18) проектування, розроблення, налаштування, впровадження, тестування, реалізація, модифікація, технічна підтримка та супроводження програмного забезпечення (зокрема, системного, прикладного, баз даних); (Підпункт 18 пункту 2 в редакції Постанови КМ № 305 від 20.05.2015) 19) організація та проведення наукових заходів (з’їздів, семінарів, конференцій тощо), якщо це не передбачено навчальними планами з підготовки кадрів і не належить до діяльності, яка фінансується за рахунок коштів загаль- ного фонду державного та місцевих бюджетів; 20) розроблення комп’ютерних програм (систем) для забезпечення і організації процесів створення, редагуван- ня, поповнення і керування вмістом веб-сайтів. (Пункт 2 доповнено підпунктом 20 згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 3. У сфері міжнародного співробітництва: 1) надання допомоги студентам, курсантам з числа іноземців в отриманні віз; 2) надання організаційних, протокольно-інформаційних, консультаційних послуг, послуг з перекладу, крім ви- падків, коли такі послуги надаються особі, яка працює або навчається у закладі освіти (установі) і направлена таким закладом освіти (установою) на навчання, стажування або роботу за кордон за бюджетні кошти; (Підпункт 2 пункту 3 в редакції Постанов КМ № 1056 від 07.11.2012, № 305 від 20.05.2015) (Підпункт 3 пункту 3 виключено на підставі Постанови КМ № 1056 від 07.11.2012) (Пункт 4 розділу 3 виключено на підставі Постанови КМ № 939 від 12.10.2010) (Підпункт 5 пункту 3 виключено на підставі Постанови КМ № 1056 від 07.11.2012) (Підпункт 6 пункту 3 виключено на підставі Постанови КМ № 1056 від 07.11.2012) 7) надання послуг загальноосвітнього закладу освіти I–III ступеня «Міжнародна українська школа», а саме: навчання осіб, які тимчасово або постійно проживають за кордоном і які не є громадянами України; проведення за згодою батьків або осіб, які їх замінюють, семестрового та річного оцінювання, державної під- сумкової атестації учнів на території країн їх перебування. (Абзац четвертий підпункту 7 пункту 3 виключено на підставі Постанови КМ № 1056 від 07.11.2012) 374 4. У сфері охорони здоров’я, відпочинку, дозвілля, оздоровлення, туризму, фізичної культури та спорту: 1) забезпечення проживання, відпочинку та оздоровлення у дитячо-юнацьких, спортивно-оздоровчих таборах, дитячих туристичних базах, санаторіях-профілакторіях, пансіонатах, на базах туризму та відпочинку, у тому числі перевезення; (Підпункт 1 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 2) проведення групових та індивідуальних занять з фізичної культури та спорту з використанням відповідної матеріально-технічної бази закладів освіти, якщо це не передбачено навчальними планами та не належить до ді- яльності, що фінансується за рахунок коштів загального фонду державного та місцевих бюджетів; 3) надання у тимчасове користування спортивного інвентарю та обладнання, речей особистого користування, предметів для відпочинку, якщо це не передбачено навчальними планами та не належить до діяльності, що фінан- сується за рахунок коштів загального фонду державного та місцевих бюджетів; (Підпункт 3 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 4) організація, проведення спортивних, фізкультурно-оздоровчих заходів (у тому числі міжнародних) з вико- ристанням відповідної матеріально-технічної бази закладів освіти, якщо це не передбачено навчальними планами та не належить до діяльності, що фінансується за рахунок коштів загального фонду державного та місцевих бю- джетів; 5) обслуговування екскурсійних груп і окремих відвідувачів на територіях та в приміщеннях закладів освіти, установ; (Підпункт 5 пункту 4 в редакції Постанови КМ № 1056 від 07.11.2012; із змінами, внесеними згідно з Поста- новою КМ № 305 від 20.05.2015) 6) організація, проведення концертно-видовищних заходів. 5. У сфері побутових послуг: 1) будівництво, ремонт та облаштування житла, господарсько-побутових споруд та приміщень; 2) ремонт, технічне обслуговування, діагностика, налагодження, переобладнання побутової, комп’ютерної, телекомунікаційної, периферійної, копіювальної, офісної техніки, технічних засобів навчання, приладів, устатко- вання та багатофункціонального обладнання, фото-, теле-, відео-, аудіообладнання; виготовлення, реалізація та ремонт металовиробів; (Підпункт 2 пункту 5 в редакції Постанови КМ № 305 від 20.05.2015) 3) виготовлення, реалізація та ремонт меблів, побутових столярних виробів, садово-городнього інвентарю; 4) надання послуг, пов’язаних з проведенням фото-, кіно-, відеозйомки, аудіозапису, а також виробництвом, обробкою, монтажем кіно-, відео-, теле- та аудіопродукції; (Підпункт 4 пункту 5 в редакції Постанови КМ № 305 від 20.05.2015) 5) виготовлення, реалізація та ремонт взуття, швейних і галантерейних виробів, товарів широкого вжитку, власної сувенірної продукції; (Підпункт 5 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 6) надання банно-пральних послуг, послуг хімчистки; 7) надання у тимчасове користування предметів культурно-побутового призначення, садово-городнього інвен- тарю, аудіо- і відеотехніки, театральних та сценічних костюмів, театрального реквізиту, інструментів та обладнан- ня, аудіо- і відеозаписів, експозиційного обладнання, відеокомплексів, відеомонтажних студій, фотопавільйонів, звуколабораторій, відеопереглядових аудиторій, інших площ, інвентарю та обладнання, якщо це не передбачено навчальним планом та не належить до діяльності, що фінансується за рахунок коштів загального фонду державно- го та місцевих бюджетів; 8) надання перукарських послуг; 9) облаштування трав’яних газонів, елементів ландшафтного дизайну, догляд за ними; (Пункт 5 доповнено підпунктом 9 згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 10) створення лісових насаджень, ділянок зеленого будівництва, висаджування саджанців деревних та чагар- никових порід, догляд за ними. (Пункт 5 доповнено підпунктом 10 згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) (Пункт 6 виключено на підставі Постанови КМ № 1056 від 07.11.2012) 7. У сфері житлово-комунальних послуг: 1) надання спеціально облаштованих* будинків і приміщень, що перебувають на балансі закладів освіти, для тимчасового проживання; 2) надання під час канікул вільних спеціально облаштованих* приміщень гуртожитків для тимчасового про- живання; 3) надання спеціально облаштованих* приміщень гуртожитків закладів освіти для проживання: осіб, які навчаються або працюють у відповідному закладі освіти; абітурієнтів відповідного закладу освіти під час вступних іспитів; осіб, які направлені у відрядження до таких закладів освіти; 375 осіб, які навчаються в інших закладах освіти і проживають у гуртожитках закладу освіти згідно з рішенням його керівника; (Підпункт 3 пункту 7 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 1056 від 07.11.2012) працівників інших закладів освіти, установ та організацій; (Підпункт 3 пункту 7 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 1056 від 07.11.2012) 4) надання громадянам, які користуються послугами, зазначеними у підпунктах 1–3 цього пункту, комунальних послуг, послуг з експлуатації та господарського обслуговування будинків і приміщень; 5) заміна сантехнічних виробів, газового, електротехнічного та іншого обладнання: у разі пошкодження або знищення з вини користувачів; на вимогу громадян, які користуються послугами, зазначеними у підпунктах 1–3 цього пункту, у встановленні: – поліпшеного обладнання; – нового обладнання до закінчення строку експлуатації встановленого обладнання, визначеного технічними нормативами; 6) надання комунальних послуг користувачам приміщень та будівель, що не перебувають на балансі закладів освіти; 7) надання на вимогу осіб, які проживають у спеціально облаштованих* будинках і приміщеннях, що перебу- вають на балансі закладів освіти, послуг з облаштування та утримання будинків і приміщень, крім тих, що визна- чені підпунктом 5 цього пункту. (Підпункт 7 пункту 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1056 від 07.11.2012) __________ * Спеціально облаштовані будинки і приміщення – будинки і приміщення, що перебувають у належному тех- нічному та санітарно-гігієнічному стані і в яких створено належні умови для проживання та відпочинку. 8. Інші послуги: 1) вирощування, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції; збір, переробка та реалізація лікар- ських рослин; 2) надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та не- рухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально- виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі освіти; (Підпункт 2 пункту 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 3) експлуатаційне та господарське обслуговування приміщень, площ, майна та обладнання, зазначених у під- пункті 2 цього пункту; 4) надання поліграфічних та рекламних послуг, реалізація власної друкованої продукції, у тому числі інформа- ційної, рекламної та бланкової (крім видання та реалізації навчальної літератури, методичних, науково-методичних, наукових, науково-технічних видань, друкованих засобів масової інформації (газет, часописів, альманахів тощо), видання та розміщення на веб-сайтах банерів та іншої рекламної продукції в електронній формі; розроблення поліграфічного дизайну; (Підпункт 4 пункту 8 в редакції Постанови КМ № 305 від 20.05.2015) 41) друкування, копіювання, сканування, ламінування, запис інформації на носії; (Пункт 8 доповнено підпунктом 41 згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 5) виробництво та реалізація продукції громадського харчування, організація її споживання; 6) забезпечення оформлення атестатів доцента, професора, старшого наукового співробітника, свідоцтв про закінчення аспірантури, докторантури, інших документів про освіту та вчені звання, їх дублікатів в установленому законодавством порядку; 6-1) забезпечення оформлення посвідчення про складання кандидатських іспитів випускниками минулих років; (Пункт 8 доповнено підпунктом 6-1 згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 7) забезпечення оформлення студентських та учнівських квитків, залікових книжок осіб, які навчаються від- повідно до договорів, укладених з фізичними та юридичним особами; їх дублікатів для всіх категорій осіб, що навчаються у відповідному закладі освіти; 8) забезпечення оформлення документів про освіту державного зразка в установленому законодавством по- рядку; 9) здійснення в межах повноважень медичної практики, надання ветеринарних послуг, проведення діагностич- ної медичної та ветеринарної експертизи; 10) здійснення палітурних, брошурувальних робіт; 11) надання послуг банківським установам шляхом розміщення на депозитних рахунках тимчасово вільних власних надходжень вищих та професійно-технічних закладів освіти в установленому законодавством порядку; 12) здійснення заходів, пов’язаних із провадженням виставково-ярмаркової діяльності згідно із законодавством; 376 13) здійснення доступу до Інтернету, локальних і корпоративних комп’ютерних мереж, автоматизованих баз даних та пошукових систем, користування електронною поштою для осіб, які не працюють і не навчаються у від- повідному закладі (установі); (Пункт 13 розділу 8 в редакції Постанови КМ № 939 від 12.10.2010) 14) виготовлення та реалізація продукції навчально-виробничих майстерень, підсобних господарств, інших навчально-виробничих, виробничих, дослідницьких підрозділів, що виготовлена у позанавчальний час та не за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів, які забезпечують провадження освітньої діяльності; (Пункт 8 доповнено підпунктом 14 згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 15) виготовлення та реалізація продукції, виготовленої в результаті практичного навчання осіб, які навчаються (зокрема, розсади, саджанців, сіянців, насіння, лісоматеріалів, предметів декоративно-прикладного мистецтва, фото-, кіно-, аудіо-, відеопродукції, товарів широкого вжитку); (Пункт 8 доповнено підпунктом 15 згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 16) надання навчально-виробничими, виробничими, дослідницькими підрозділами послуг, що відповідають профілю підготовки кадрів, зокрема проведення лісосічних робіт, робіт з ремонту, відновлення, технічного обслу- говування транспортних засобів і технологічного обладнання, з облаштування трав’яних газонів, елементів ланд- шафтного дизайну, догляду за ними, із створення лісових насаджень, ділянок зеленого будівництва, висаджування саджанців деревних та чагарникових порід, догляду за ними; з обробки землі, збирання врожаю, допоміжних та післяурожайних робіт, проведення сільськогосподарських та промислових робіт з використанням автомобілів, тракторів, інших механізмів; (Пункт 8 доповнено підпунктом 16 згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 17) надання у короткострокове (на строк до одного тижня) користування фізичним, юридичним особам площ та/або окремих приміщень, що тимчасово не використовуються в освітній, навчально-виховній, навчально-вироб- ничій, науковій діяльності для проведення освітніх, наукових, спортивних, урочистих, культурних та інших заходів (крім заходів, що проводяться з релігійною метою, або заходів політичних партій), а також іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання у разі, коли це не погіршує умов навчання або соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у відповідному закладі освіти (установі); (Пункт 8 доповнено підпунктом 17 згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 18) надання у короткострокове (на строк до одного місяця) користування відповідно до законодавства місць для базування, зберігання транспортних засобів, зокрема пристаней, причалів, аеродромів, місць для стоянки авто- мобілів у разі, коли це не погіршує умов навчання або соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працю- ють у відповідному закладі освіти (установі); (Пункт 8 доповнено підпунктом 18 згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 19) перевезення вантажів спеціальними транспортними засобами, включаючи морські, річкові та повітряні судна, а також окремих пасажирів або організованих груп населення; (Пункт 8 доповнено підпунктом 19 згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 20) виконання вантажно-розвантажувальних робіт; (Пункт 8 доповнено підпунктом 20 згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 21) забезпечення аеропортового обслуговування повітряних суден, зокрема забезпечення авіаційної безпеки, обслуговування повітряного руху, надання в користування повітряного простору в зоні відповідальності, забез- печення аеронавігаційною інформацією, метеорологічне, медичне, пошукове, аварійно-рятувальне забезпечення польотів; (Пункт 8 доповнено підпунктом 21 згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 22) надання метеорологічної інформації на замовлення фізичних та юридичних осіб; (Пункт 8 доповнено підпунктом 22 згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 23) виконання авіаційних робіт в межах території України і за кордоном в установленому законодавством по- рядку; (Пункт 8 доповнено підпунктом 23 згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 24) надання у тимчасове користування площ для зберігання обладнання, майна, паливно-мастильних матеріа- лів, інших цінностей, що належать іншим юридичним або фізичним особам; (Пункт 8 доповнено підпунктом 24 згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 25) проведення лабораторних аналізів паливно-мастильних матеріалів у встановленому законодавством по- рядку; (Пункт 8 доповнено підпунктом 25 згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 26) проведення випробувань електричного обладнання та електропроводки, повірка приладів обліку води та енергоресурсів, інших технічних приладів, обладнання та систем у встановленому законодавством порядку; про- ведення робіт з контролю якості води, аналізу стічних вод та опадів; (Пункт 8 доповнено підпунктом 26 згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 27) проведення робіт з проектування, розроблення, монтажу, діагностики, ремонту, налагодження та технічно- го обслуговування систем відеоспостереження, внутрішньої сигналізації, структурованих кабельних систем, теле- фонних мереж, системи єдиного часу та дзвінків у встановленому законодавством порядку; (Пункт 8 доповнено підпунктом 27 згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 377 28) розроблення, впровадження та обслуговування проектів мультимедійних аудиторій, конференц-залів, Інтер- нет-кафе; (Пункт 8 доповнено підпунктом 28 згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) 29) надання послуг з редагування, перекладу наукової, довідкової, технічної, навчальної, навчально-методичної, художньої літератури, комп’ютерного набору, верстання текстів. (Пункт 8 доповнено підпунктом 29 згідно з Постановою КМ № 305 від 20.05.2015) КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 6 березня 2019 р. № 167 Київ ПРО ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТУ З ПРИСУДЖЕННЯ СТУПЕНЯ ДОКТОРА ФІЛОСОФІЇ Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Погодитися з пропозицією Міністерства освіти і науки про проведення до 31 грудня 2020 р. експерименту з присудження ступеня доктора філософії. 2. Затвердити Порядок проведення експерименту з присудження ступеня доктора філософії, що додається. 3. Установити, що: дія затвердженого цією постановою Порядку припиняється у разі затвердження в установленому Законом України «Про вищу освіту» порядку присудження наукових ступенів спеціалізованими вченими радами закладів вищої освіти (наукових установ) та набрання ним чинності; здобувачі, яким присуджено ступінь доктора філософії відповідно до затвердженого цією постановою Поряд- ку, одержують дипломи доктора філософії державного зразка. 4. Міністерству освіти і науки: надавати роз’яснення щодо застосування затвердженого цією постановою Порядку; протягом двох місяців після завершення експерименту підготувати звіт про результати його проведення; оприлюднити звіт на офіційному веб-сайті Міністерства освіти і науки. Прем’єр-міністр України В. ГРОЙСМАН Інд. 73 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 167 ПОРЯДОК проведення експерименту з присудження ступеня доктора філософії Загальні питання 1. Цей Порядок регулює питання проведення експерименту з присудження ступеня доктора філософії спеціа- лізованими вченими радами закладів вищої освіти (наукових установ), встановлення вимог до рівня наукової кваліфікації осіб, які здобувають ступінь доктора філософії, утворення спеціалізованих вчених рад закладів вищої освіти (наукових установ) та скасування їх рішень. 2. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні: 1) атестаційна справа здобувача – справа, яка формується з документів, пов’язаних з атестацією здобувача, згідно із встановленим переліком; 2) атестація здобувача – комплекс послідовних експертних дій щодо оцінки наукового рівня дисертації та на- укових публікацій здобувача, встановлення рівня набуття здобувачем теоретичних знань, умінь, навичок та відпо- відних компетентностей з метою державного визнання рівня наукової кваліфікації здобувача шляхом присудження йому наукового ступеня; 378 3) голова спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти (наукової установи) (далі – голова ради) – штатний науково-педагогічний (науковий) працівник закладу вищої освіти (наукової установи), де утворюється рада, який має науковий ступінь доктора наук; 4) здобувач ступеня доктора філософії (далі – здобувач) – особа, яка навчається у закладі вищої освіти (науко- вій установі) на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти з метою здобуття ступеня доктора філософії з галузі знань та/або спеціальності; 5) опонент – особа, яка не є штатним працівником закладу вищої освіти (наукової установи), де утворюється рада, та має науковий ступінь і є компетентним вченим з наукового напряму, за яким підготовлено дисертацію здо- бувача. Компетентність вченого підтверджується присудженим йому науковим ступенем з відповідної галузі знань (науки) та/або спеціальності або присвоєним йому вченим званням за відповідною кафедрою (спеціальністю) та/ або науковими публікаціями з наукового напряму, за яким підготовлено дисертацію здобувача; 6) спеціалізована вчена рада закладу вищої освіти (наукової установи) (далі – рада) – спеціалізована вчена рада, яка утворюється МОН з правом прийняття до розгляду та проведення разового захисту дисертації особи, яка здо- буває ступінь доктора філософії, з метою присудження їй зазначеного ступеня; 7) рецензент – особа, яка є штатним працівником закладу вищої освіти (наукової установи), де утворюється рада, та має науковий ступінь і є компетентним вченим з наукового напряму, за яким підготовлено дисертацію здо- бувача. У цьому Порядку термін «близькі особи» вживається у значенні, наведеному у Законі України «Про запобіган- ня корупції». 3. Ступінь доктора філософії присуджується радою в результаті успішного виконання здобувачем відповідної освітньо-наукової програми та за результатами публічного захисту наукових досягнень у формі дисертації. Здобуття ступеня доктора філософії передбачає набуття особою теоретичних знань, умінь, навичок та інших компетентностей, достатніх для продукування нових ідей, розв’язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, оволодіння методологією наукової та педагогічної діяльності, а також проведення власного наукового дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та практичне значення. Ступінь доктора філософії здобувається на основі ступеня магістра (спеціаліста). Ступінь доктора філософії з галузі знань та/або спеціальності медичного та ветеринарного спрямування присуджується здобувачу, який має відповідно вищу медичну або ветеринарну освіту, що відповідає другому (магістерському) рівню вищої освіти. 4. Документом, який засвідчує присудження ступеня доктора філософії, є диплом доктора філософії держав- ного зразка, що видається закладом вищої освіти (науковою установою) після затвердження атестаційною колегією МОН рішення ради. Утворення ради 5. Рада утворюється із спеціальності, з якої заклад вищої освіти (наукова установа) має ліцензію на проваджен- ня освітньої діяльності на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти. Заклад вищої освіти (наукова установа), в якому здобувач виконав освітньо-наукову програму, подає МОН клопотання про утворення ради. Таке клопотання заклад вищої освіти (наукова установа) може подавати також щодо дисертації здобувача, який виконав освітньо-наукову програму в іншому закладі вищої освіти (науковій установі). У закладі вищої освіти (науковій установі) може утворюватися структурний підрозділ, однією з функцій якого є забезпечення діяльності рад. В іншому разі такі повноваження покладаються на працівника закладу вищої освіти (наукової установи). Якщо здобувач виконав освітньо-наукову програму, окремі елементи якої, крім закладу вищої освіти, забез- печуються і науковою установою, рада може утворюватися в одному із зазначених суб’єктів підготовки з можливим залученням до складу ради вченого, який є штатним працівником іншого суб’єкта підготовки, як рецензента з ура- хуванням вимог цього Порядку до кваліфікації такого вченого. МОН протягом місяця з дати надходження клопотання приймає рішення про утворення ради, про що видаєть- ся відповідний наказ. Контроль за діяльністю рад здійснює МОН. 6. Рада утворюється у складі голови та членів ради – двох рецензентів і двох опонентів. Голова ради забезпечує дотримання вимог законодавства під час функціонування ради. Головою ради не може бути призначено: наукового керівника здобувача; керівника (заступника керівника) закладу вищої освіти (наукової установи), в якій утворюється рада; співавтора наукових публікацій здобувача; рецензента монографії здобувача; близьких осіб здобувача. 379 Опоненти не можуть бути співробітниками одного закладу вищої освіти (наукової установи). Опонентами можуть бути іноземні вчені з наукового напряму, за яким підготовлено дисертацію здобувача. Вчений, який пропонується до складу ради, повинен мати не менше трьох наукових публікацій, опублікованих за останні п’ять років, за науковим напрямом, за яким підготовлено дисертацію здобувача, з яких не менше однієї публікації у виданнях, проіндексованих у базах даних Scopus та/або Web of Science Core Collection. До таких пуб- лікацій зараховуються монографії, розділи монографій, статті у періодичних наукових виданнях, включених до переліку наукових фахових видань України, затвердженого МОН, або у періодичних наукових виданнях інших держав. Рецензентом або опонентом не може бути призначено близьких осіб здобувача, його наукового керівника та співавтора будь-якої наукової публікації здобувача. Близькі особи керівника закладу вищої освіти (наукової установи) з метою захисту дисертації звертаються до іншого закладу вищої освіти (наукової установи) для утворення ради. Один вчений може бути головою (членом) не більше восьми рад протягом календарного року. Голова та члени ради мають рівні права під час захисту дисертації здобувачем. Якщо один із членів ради не може взяти участі у засіданні ради, заклад вищої освіти (наукова установа) над- силає МОН клопотання про зміну складу ради. МОН протягом місяця з дати надходження клопотання приймає рішення про зміну складу ради, про що видається відповідний наказ. Оплата праці голови та членів ради і відшкодування витрат на відрядження опонентів здійснюються відповід- но до законодавства, що регулює оплату праці голови та членів екзаменаційної комісії закладу вищої освіти та відшкодування витрат на відрядження членів екзаменаційної комісії, призначених з інших міст. 7. У складі ради не менше трьох вчених повинні мати ступінь доктора наук (голова ради, один з рецензентів, один з опонентів). Вчений може бути включений до складу ради не раніше ніж через п’ять років після здобуття ступеня доктора філософії (кандидата наук). Голова та члени ради забезпечують високий рівень вимогливості під час розгляду дисертацій, проведення їх захисту та прийняття радою обґрунтованих рішень. 8. Для утворення ради заклад вищої освіти (наукова установа) подає МОН: клопотання про утворення ради з відповідним обґрунтуванням та інформуванням про наявність належних умов для функціонування ради; персональний склад ради із зазначенням прізвища, імені, по батькові, місця основної роботи та наукових пуб- лікацій відповідно до абзацу десятого пункту 6 цього Порядку; копії дипломів про наукові ступені, атестатів про вчене звання голови та членів ради. Якщо підготовка здобувача здійснювалася відповідно до угоди між вітчизняним та іноземним закладами вищої освіти (науковими установами), рада може утворюватися на базі одного із зазначених суб’єктів підготовки. У разі коли рада утворюється на базі закладу вищої освіти (наукової установи) України, утворення такої ради здійсню- ється відповідно до цього Порядку. Працівник іноземного закладу вищої освіти, що був стороною зазначеної угоди, може бути рецензентом щодо дисертації здобувача. На базі іноземного закладу вищої освіти (наукової уста- нови) рада утворюється відповідно до законодавства іноземної держави. Вимоги до рівня наукової кваліфікації здобувача 9. Здобувач повинен підготувати дисертацію, опублікувати основні наукові результати у наукових публікаціях, набути теоретичні знання, уміння, навички та відповідні компетентності. 10. Дисертація подається у вигляді спеціально підготовленої кваліфікаційної наукової праці на правах рукопи- су, виконується здобувачем особисто, повинна містити наукові положення, нові науково обґрунтовані теоретичні та/або експериментальні результати проведених здобувачем досліджень, що мають істотне значення для певної галузі знань та підтверджуються документами, які засвідчують проведення таких досліджень, а також свідчити про особистий внесок здобувача в науку та характеризуватися єдністю змісту. Вимоги щодо оформлення дисертації встановлюються МОН. Освітньо-наукова програма закладу вищої освіти (наукової установи) може встановлювати максимальний та/або мінімальний обсяг основного тексту дисертації відповідно до специфіки відповідної галузі знань та/або спеціальності. 11. Основні наукові результати дисертації повинні бути висвітлені не менше ніж у трьох наукових публікаціях, які розкривають основний зміст дисертації. До таких наукових публікацій зараховуються: не менше однієї статті у періодичних наукових виданнях інших держав, які входять до Організації економіч- ного співробітництва та розвитку та/або Європейського Союзу, з наукового напряму, за яким підготовлено дисер- тацію здобувача; статті у наукових виданнях, включених до переліку наукових фахових видань України (замість однієї статті може бути зараховано монографію або розділ монографії, опублікованої у співавторстві). Наукова публікація у виданні, віднесеному до першого – третього квартилів (Q1–Q3) відповідно до класифі- кації SCImago Journal and Country Rank або Journal Citation Reports, прирівнюється до двох публікацій, які зарахо- вуються відповідно до абзацу першого цього пункту. 380 Наукові публікації зараховуються за темою дисертації з дотриманням таких умов: обґрунтування отриманих наукових результатів відповідно до мети статті (поставленого завдання) та висновків; опублікування статей у наукових фахових виданнях, які на дату їх опублікування внесені до переліку наукових фахових видань України, затвердженого в установленому законодавством порядку; опублікування статей у наукових періодичних виданнях інших держав з наукового напряму, за яким підготов- лено дисертацію здобувача, за умови повноти викладу матеріалів дисертації, що визначається радою; опублікування не більше ніж однієї статті в одному випуску (номері) наукового видання. За темою дисертації не зараховуються наукові публікації, в яких повторюються наукові результати, опубліко- вані раніше в інших наукових публікаціях, що вже зараховані за темою дисертації. 12. Якщо в дисертації використано ідеї або розробки, що належать співавторам, разом з якими здобувач має спільні наукові публікації та документи про проведення дисертаційних досліджень, здобувач повинен відзначити такий факт у дисертації з обов’язковим зазначенням особистого внеску в такі публікації та документи. Здобувач засвідчує власним підписом на титульній сторінці дисертації, що подані до захисту наукові досягнен- ня є його власним напрацюванням і всі запозичені ідеї, наукові результати, цитати супроводжуються належними посиланнями на їх авторів та джерела опублікування. Виявлення радою порушення академічної доброчесності (академічного плагіату, самоплагіату, фабрикації, фальсифікації) (далі – академічна доброчесність) в дисертації та/або наукових публікаціях, у яких висвітлені основ- ні наукові результати дисертації, є підставою для відмови у присудженні ступеня доктора філософії без права її повторного захисту. 13. Після завершення здобувачем відповідної освітньо-наукової програми науковий керівник (керівники) здо- бувача готує (готують) висновок з оцінкою його роботи у процесі підготовки дисертації та виконання індивідуаль- ного плану наукової роботи та індивідуального навчального плану (далі – висновок наукового керівника (керівни- ків). Науковий керівник (керівники) забезпечує (забезпечують) належне та своєчасне виконання своїх обов’язків. Якщо науковий керівник (керівники) відмовляється (відмовляються) підготувати висновок, здобувач зверта- ється з письмовою заявою до вченої ради закладу вищої освіти (наукової установи) про надання висновку струк- турного підрозділу, де здійснювалася підготовка здобувача. Вчена рада закладу вищої освіти (наукової установи) доручає відповідному структурному підрозділу розглянути таку заяву. Відповідний структурний підрозділ протягом місяця з дня надходження заяви розглядає подані здобувачем документи щодо завершення його підготовки і про- водить засідання, яке вважається правоможним, якщо в ньому взяли участь не менш як дві третини складу відпо- відного структурного підрозділу. На засіданні відповідного структурного підрозділу заслуховується наукова допо- відь здобувача і шляхом відкритого голосування простою більшістю голосів присутніх на засіданні наукових (науково-педагогічних) працівників приймається рішення про надання/відмову в наданні такого висновку. У тако- му разі висновок підписує керівник відповідного структурного підрозділу. Якщо науковий керівник є керівником структурного підрозділу, де здійснювалася підготовка здобувача, висновок структурного підрозділу підписує за- ступник керівника такого підрозділу. 14. Попередня експертиза дисертації проводиться у закладі вищої освіти (науковій установі), де здійснювалася підготовка здобувача. Заклад вищої освіти (наукова установа) за дорученням МОН може проводити попередню екс- пертизу дисертації здобувача, підготовка якого здійснювалася в іншому закладі вищої освіти (науковій установі). Для проведення такої експертизи здобувач звертається з письмовою заявою на ім’я голови вченої ради закладу вищої освіти (наукової установи) щодо проведення попередньої експертизи дисертації та надання висновку про наукову новизну, теоретичне та практичне значення результатів дисертації. Для підготовки висновку про наукову новизну, теоретичне та практичне значення результатів дисертації вчена рада закладу вищої освіти (наукової установи) призначає двох рецензентів, кандидатури яких пропонуються до складу ради, та визначає структурний підрозділ, де проводитиметься попередня експертиза дисертації. До такого структурного підрозділу здобувач подає дисертацію, висновок наукового керівника (керівників) та академічну довідку про виконання відповідної освітньо-наукової програми, зразок якої затверджується МОН. Керівник структурного підрозділу закладу вищої освіти (наукової установи), де проводиться попередня екс- пертиза дисертації, за участю рецензентів організовує та проводить на базі такого структурного підрозділу фаховий семінар для апробації дисертації. Рецензенти, розглянувши дисертацію та наукові публікації, у яких висвітлені основні наукові результати ди- сертації, а також за результатами фахового семінару готують висновок про наукову новизну, теоретичне та прак- тичне значення результатів дисертації. Рецензенти забезпечують об’єктивність підготовленого ними висновку. У висновку, зокрема, зазначається інформація про відповідність дисертації вимогам, передбаченим пунктом 10 цього Порядку, кількість наукових публікацій, повноту опублікування результатів дисертації та особистий вне- сок здобувача до всіх наукових публікацій, опублікованих із співавторами та зарахованих за темою дисертації. Для здобувачів з галузей знань «Біологія», «Ветеринарна медицина» та «Охорона здоров’я» висновок повинен містити відомості щодо проведення біоетичної експертизи дисертаційних досліджень. Попередня експертиза дисертації проводиться протягом двох місяців з дня надходження до закладу вищої освіти (наукової установи) письмової заяви здобувача щодо проведення такої експертизи. 381 У разі відмови (у письмовій формі) закладу вищої освіти (наукової установи) провести попередню експертизу та підготувати зазначений висновок здобувач має право звернутися до МОН для визначення подальшої процедури захисту дисертації. 15. Висновок наукового керівника (керівників) або структурного підрозділу (у двох примірниках) та висновок про наукову новизну, теоретичне та практичне значення результатів дисертації (у двох примірниках) видаються здобувачеві. У разі коли такі висновки є позитивними, здобувач подає заяву на ім’я голови вченої ради закладу вищої осві- ти (наукової установи) щодо утворення ради для проведення захисту дисертації з метою присудження ступеня доктора філософії і подає засвідчені в установленому порядку копії одержаних ним академічної довідки про ви- конання відповідної освітньо-наукової програми, висновку наукового керівника (керівників) або структурного підрозділу і висновку про наукову новизну, теоретичне та практичне значення результатів дисертації. Після видачі здобувачеві зазначених висновків забороняється вносити зміни до тексту дисертації. Подання документів до ради, проведення захисту дисертації і присудження ступеня доктора філософії 16. Здобувач подає до ради такі документи, перелік яких є вичерпним: 1) заяву щодо проведення його атестації; 2) копію першої сторінки паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця; 3) копію диплома магістра (спеціаліста). У разі коли документ про вищу освіту видано іноземним закладом вищої освіти, додатково подається копія документа про визнання іноземного документа про вищу освіту; 4) копію свідоцтва про зміну імені (у разі потреби); 5) витяг з наказу про зарахування до аспірантури (прикріплення до закладу вищої освіти (наукової установи), засвідчений в установленому порядку; 6) академічну довідку про виконання відповідної освітньо-наукової програми; 7) висновок наукового керівника (керівників) або відповідного структурного підрозділу у двох примірниках; 8) висновок про наукову новизну, теоретичне та практичне значення результатів дисертації у двох примірниках; 9) дисертацію в друкованому (три примірники) та електронному вигляді; 10) копії наукових публікацій, зарахованих за темою дисертації, на яких повинні бути зазначені вихідні дані відповідних видань. Копії зазначених публікацій засвідчуються в установленому порядку. Оригінали документів, що подаються до ради відповідно до підпунктів 2–4 цього пункту, надаються раді і піс- ля прийняття заяви повертаються здобувачеві. Копії зазначених документів засвідчуються в установленому по- рядку. Працівник відповідного структурного підрозділу закладу вищої освіти (наукової установи), який забезпечує діяльність рад, або працівник закладу вищої освіти (наукової установи), на якого покладені такі повноваження, перевіряє наявність документів відповідно до цього пункту та їх оформлення. У разі оформлення документів іноземця або особи без громадянства повне ім’я та прізвище наводяться в тому порядку, в якому вони записані в паспортному документі іноземця. Голова ради приймає документи до розгляду, наносить на заяву здобувача відповідну резолюцію, проставляє дату їх прийняття та свій підпис. 17. У тижневий строк після прийняття документів до розгляду: працівником відповідного структурного підрозділу закладу вищої освіти (наукової установи), який забезпечує діяльність рад, або працівником закладу вищої освіти (наукової установи), на якого покладені такі повноваження, на офіційному веб-сайті закладу вищої освіти (наукової установи) в розділі, в якому міститься інформація про ді- яльність рад, розміщуються інформація про прийняття дисертації до розгляду та анотація дисертації, а також над- силається МОН повідомлення про прийняття дисертації до розгляду, яке разом з іншими такими повідомленнями, що надійшли до МОН протягом місяця, розміщується на офіційному веб-сайті МОН третього робочого дня на- ступного місяця; головою ради дисертація та наукові публікації, зараховані за її темою, надаються для вивчення опонентам. У місячний строк після прийняття документів до розгляду опоненти подають голові ради підписані ними від- гуки. У відгуку опонента визначається ступінь актуальності обраної теми, обґрунтованості наукових положень, ви- сновків і рекомендацій, сформульованих у дисертації, їх новизна, повнота викладу в наукових публікаціях, зара- хованих за темою дисертації, відсутність (наявність) порушення академічної доброчесності. У разі коли відгук не подано своєчасно або він не відповідає вимогам абзацу п’ятого цього пункту, голова ради може повернути його опонентові для доопрацювання або замінити опонента. У разі заміни опонента МОН над- силається вмотивоване клопотання про внесення змін до складу ради. 18. Після надходження до ради відгуків опонентів члени ради у робочому порядку погоджують дату проведен- ня захисту дисертації, яка призначається не пізніше ніж у тритижневий строк з дня одержання другого відгуку 382 опонента головою ради. Протягом трьох робочих днів після погодження дати проведення захисту дисертації науко- ва громадськість інформується про дату проведення захисту дисертації. 19. Працівник структурного підрозділу закладу вищої освіти (наукової установи), який забезпечує діяльність рад, або працівник закладу вищої освіти (наукової установи), на якого покладені такі повноваження, не пізніше ніж за десять робочих днів до дати захисту дисертації розміщує в електронному вигляді на офіційному веб-сайті закладу вищої освіти (наукової установи), рада якого прийняла заяву про атестацію здобувача, у розділі, в якому міститься інформація про діяльність рад, примірник дисертації (із забезпеченням відкритих форматів текстових даних), висновок про наукову новизну, теоретичне та практичне значення результатів дисертації та відгуки опо- нентів. Зазначені матеріали зберігаються у відкритому доступі на офіційному веб-сайті закладу вищої освіти (наукової установи) протягом трьох місяців з дати набрання чинності наказом закладу вищої освіти (наукової установи) про видачу здобувачеві диплома доктора філософії. Вимоги, передбачені абзацом першим цього пункту, не поширюються на дисертації, що містять інформацію, віднесену до державної таємниці, або інформацію для службового користування. 20. За бажанням здобувача рада зобов’язана проводити захист дисертації за наявності негативного відгуку одного з опонентів. Якщо негативні відгуки надійшли від двох опонентів, дисертація знімається з розгляду, а здо- бувачеві повертаються всі подані ним матеріали, крім його заяви та одного примірника дисертації. Про зняття дисертації з розгляду рада повідомляє МОН протягом трьох робочих днів. 21. Публічний захист дисертації проводиться на засіданні ради. Захист дисертації повинен мати характер від- критої наукової дискусії, в якій зобов’язані взяти участь голова та члени ради, а також за бажанням присутні на засіданні. Під час захисту відповідно до законодавства радою забезпечується аудіофіксація (запис фонограми) та відеофіксація. Запис (звукозапис, відеозапис) такого засідання ради оприлюднюється на офіційному веб-сайті за- кладу вищої освіти (наукової установи) не пізніше наступного робочого дня з дати проведення засідання та збері- гається на відповідному веб-сайті не менше трьох місяців з дати набрання чинності наказом закладу вищої освіти (наукової установи) про видачу здобувачеві диплома доктора філософії. У ході засідання рада встановлює рівень набуття здобувачем теоретичних знань, умінь, навичок та інших ком- петентностей, що дало йому можливість одержати нові науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати проведених ним досліджень та розв’язати конкретне наукове завдання у відповідній галузі знань, та оволодіння здобувачем методологією наукової та педагогічної діяльності. Засідання ради вважається правоможним у разі участі у ньому та голосуванні повного складу ради. У разі потреби один з опонентів, який надав позитивний відгук, може брати участь у засіданні ради з викорис- танням засобів відеозв’язку в режимі реального часу. 22. Засідання ради проводиться головою ради державною мовою за такою процедурою: голова ради інформує її членів згідно з даними реєстраційної картки присутності членів ради про правоможність засідання; голова ради інформує її членів про погоджену із здобувачем мову, якою він буде викладати основні положення дисертації та відповідати на запитання, та доповідає про подані здобувачем документи, їх відповідність встанов- леним вимогам; здобувач викладає основні положення дисертації та відповідає на запитання, подані в усній чи письмовій формі; здобувач відповідає на зауваження, які містяться у відгуках опонентів та зверненнях інших осіб, що надійшли до закладу вищої освіти (наукової установи) у письмовому вигляді чи електронною поштою; обговорюється проект рішення ради щодо присудження ступеня доктора філософії; проводиться таємне голосування щодо присудження здобувачеві ступеня доктора філософії (у разі участі в за- сіданні одного з опонентів з використанням засобів відеозв’язку його голос зараховується за результатами відкри- того голосування); голова ради оголошує результати голосування (рішення вважається позитивним, якщо за нього проголосували не менш як чотири члени ради); голова ради оголошує рішення ради щодо присудження здобувачеві ступеня доктора філософії з відповідної галузі знань та/або спеціальності. 23. Здобувач має право зняти дисертацію із захисту за письмовою заявою, поданою на засіданні ради до по- чатку таємного голосування. У такому разі здобувачеві повертаються документи, які він подав до ради, крім заяви та одного примірника дисертації. Якщо рада встановила порушення академічної доброчесності в дисертації та/або наукових публікаціях, у яких висвітлені основні наукові результати дисертації, заява про зняття дисертації із захисту не приймається. У такому разі рада приймає рішення про відмову у присудженні ступеня доктора філософії. 24. У разі прийняття радою рішення про відмову у присудженні ступеня доктора філософії усі виявлені радою протягом розгляду дисертації та висловлені під час її захисту недоліки, порушення та зауваження, що стали під- ставою для прийняття такого рішення, зазначаються у рішенні ради. 383 Здобувачеві надається засвідчена в установленому порядку копія зазначеного рішення та повертаються подані ним документи, крім заяви, висновку наукового керівника (керівників) або відповідного структурного підрозділу, висновку про наукову новизну, теоретичне та практичне значення результатів дисертації та одного примірника дисертації. У такому разі МОН надсилаються разом із супровідним листом засвідчені в установленому порядку копії рі- шення про відмову у присудженні ступеня доктора філософії та стенограми (розшифрованої фонограми) засідання ради. Дисертація, за результатами захисту якої радою прийнято рішення про відмову у присудженні ступеня доктора філософії, може бути подана до захисту повторно після доопрацювання не раніше ніж через один рік з дня прий- няття такого рішення (крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 12 цього Порядку). 25. Дисертації, що містять інформацію, віднесену до державної таємниці, або інформацію для службового користування, розглядаються з урахуванням вимог законодавства з питань державної таємниці та службової інфор- мації. 26. Рада оформлює протягом 15 робочих днів рішення про присудження ступеня доктора філософії (у двох примірниках). Усі документи, що стосуються розгляду дисертації та проведення її захисту в раді, формуються в перший при- мірник атестаційної справи здобувача, який зберігається у відповідному структурному підрозділі закладу вищої освіти (наукової установи) протягом десяти років з дати набрання чинності наказом закладу вищої освіти (наукової установи) про видачу диплома доктора філософії, а рішення ради щодо присудження ступеня доктора філософії та один примірник дисертації підлягають постійному зберіганню. 27. Другий примірник атестаційної справи здобувача, що надсилається до МОН протягом місяця з дня захисту дисертації, формується з таких документів, перелік яких є вичерпним: 1) супровідного листа на бланку закладу вищої освіти (наукової установи); 2) копії першої сторінки паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця, засвідченої в установленому порядку; 3) рішення ради про присудження ступеня доктора філософії; 4) висновку про наукову новизну, теоретичне та практичне значення результатів дисертації; 5) відгуків опонентів; 6) копії диплома магістра (спеціаліста), засвідченої в установленому порядку. У разі коли документ про вищу освіту видано іноземним закладом вищої освіти, додатково подається копія документа про визнання іноземного документа про вищу освіту, засвідчена в установленому порядку; 7) копії свідоцтва про зміну імені (у разі потреби), засвідченої в установленому порядку; 8) копії академічної довідки про виконання здобувачем освітньо-наукової програми, засвідченої в установле- ному порядку; 9) копії документа про передачу друкованого примірника дисертації до Національної бібліотеки імені В. І. Вер- надського Національної академії наук та електронного примірника до Національного репозитарію академічних текстів або Державної наукової установи «Український інститут науково-технічної експертизи та інформації»; 10) анотації дисертації державною мовою з наведенням наукових публікацій, зарахованих за темою дисертації; 11) копії реєстраційної картки присутності членів ради, засвідченої в установленому порядку; 12) стенограми (розшифрованої фонограми) засідання ради, підписаної головою ради та скріпленої печаткою закладу вищої освіти (наукової установи). Обкладинка атестаційної справи здобувача, супровідний лист, рішення ради про присудження ступеня доктора філософії та реєстраційна картка присутності членів ради оформлюються за формою, затвердженою МОН. Другий примірник атестаційної справи здобувача, оформлений з порушенням установлених вимог, МОН до розгляду не приймається. Атестаційна справа здобувача, прийнята МОН до розгляду, не може бути знята з розгляду здобувачем чи від- кликана радою, в якій здійснювався захист дисертації. 28. МОН з метою здійснення контролю за дотриманням радою вимог нормативно-правових актів з питань атестації здобувача: розглядає документи атестаційної справи здобувача щодо дотримання радою процедури розгляду дисертації; проводить експертизу дисертації щодо актуальності обраної теми, обґрунтованості наукових положень, виснов- ків і рекомендацій, сформульованих у дисертації, їх новизни, повноти викладу в наукових публікаціях, зарахованих за темою дисертації, відсутності (наявності) порушення академічної доброчесності. До проведення експертизи дисертації МОН може залучати: членів експертних рад МОН з проведення експертизи дисертацій з відповідного наукового напряму; працівників закладів вищої освіти (наукових установ) шляхом утворення групи експертів; окремих вчених шляхом призначення їх експертами. Суб’єкт експертизи проводить експертизу дисертації, розміщеної в електронному вигляді на офіційному веб- сайті закладу вищої освіти (наукової установи), готує висновок, подає його МОН. Зазначений висновок долучаєть- ся до матеріалів атестаційної справи здобувача. 384 У МОН готується узагальнений висновок, який подається на розгляд атестаційної колегії МОН. 29. Атестаційна колегія МОН розглядає узагальнений висновок та затверджує рішення ради про присудження ступеня доктора філософії. Наказ МОН про затвердження рішення ради на підставі рішення атестаційної колегії МОН розміщується на офіційному веб-сайті МОН. Строк розгляду МОН дисертації та атестаційної справи здобувача не повинен перевищувати чотирьох місяців. Пропозиції і заяви фізичних та юридичних осіб щодо додаткової оцінки дисертації та атестаційної справи здо- бувача розглядаються МОН до прийняття рішення. За особливих обставин, які потребують більш тривалого строку для проведення експертизи дисертації, про продовження такого строку МОН інформує заклад вищої освіти (наукову установу), в якому утворена рада. 30. Вчена рада закладу вищої освіти (наукової установи) після набрання чинності наказом МОН про затвер- дження рішення ради про присудження ступеня доктора філософії приймає рішення про видачу диплома доктора філософії, яке затверджується наказом закладу вищої освіти (наукової установи) та оприлюднюється на офіційно- му веб-сайті такого закладу (установи). Рішення ради, ухвалене за результатами захисту дисертації на засіданні, проведеному в іноземному закладі вищої освіти (науковій установі), затверджується відповідно до законодавства іноземної держави. 31. Рішення ради про присудження ступеня доктора філософії набирає чинності з дати набрання чинності на- казом закладу вищої освіти (наукової установи) про видачу диплома доктора філософії. 32. Диплом доктора філософії видається здобувачеві у порядку, встановленому закладом вищої освіти (науко- вою установою). Здобувачеві, підготовка якого здійснювалася відповідно до угоди між вітчизняним та іноземним закладами вищої освіти (науковими установами) та якому присуджено ступінь доктора філософії, видається два дипломи доктора філософії відповідно до законодавства держав – сторін угоди. Відшкодування витрат на виготовлення бланків диплома доктора філософії здійснюється відповідно до зако- нодавства. 33. У разі втрати, знищення або пошкодження диплома доктора філософії заклад вищої освіти (наукова уста- нова) видає його дублікат з новим порядковим номером та інформацією відповідно до раніше виданого диплома за рахунок коштів особи, яка отримує дублікат. Для видачі дубліката диплома до закладу вищої освіти (наукової установи) подаються: заява особи про видачу дубліката диплома доктора філософії; довідка органу внутрішніх справ про втрату диплома доктора філософії (у разі наявності); копія першої сторінки паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця; копія втраченого, знищеного або пошкодженого диплома доктора філософії (у разі наявності). У разі зміни особою імені диплом на новий не обмінюється. 34. Визнання здобутого в іноземному закладі вищої освіти ступеня доктора філософії і проведення процедури його визнання здійснюється відповідно до законодавства. Скасування рішення ради 35. У разі виявлення порушення радою вимог цього Порядку МОН скасовує рішення ради про присудження ступеня доктора філософії. Наказ МОН про скасування зазначеного рішення ради на підставі рішення атестаційної колегії МОН розміщу- ється на офіційному веб-сайті МОН. 36. Виявлення МОН академічного плагіату у захищеній дисертації є підставою для позбавлення на два роки наукового керівника права участі у підготовці здобувачів, позбавлення голови та членів ради на два роки права участі в атестації здобувачів. 37. Здобувач має право ознайомитися з узагальненим висновком МОН після прийняття МОН рішення про скасування рішення ради про присудження ступеня доктора філософії. Копія такого висновку надається здобува- чеві у місячний строк на його прохання. 38. Якщо рішення ради про присудження ступеня доктора філософії скасовано МОН у зв’язку з порушенням радою процедури розгляду дисертації, така дисертація може бути подана здобувачем до захисту повторно. Якщо рішення ради про присудження ступеня доктора філософії скасовано МОН у зв’язку з порушенням вимог до дисертації та наукових публікацій, у яких висвітлені основні наукові результати дисертації, така дисертація може бути подана до захисту здобувачем повторно після її доопрацювання не раніше ніж через рік з дати прийняття рі- шення про скасування такого рішення ради. Якщо рішення ради про присудження ступеня доктора філософії скасовано МОН у зв’язку з порушенням ака- демічної доброчесності в дисертації та/або наукових публікаціях, у яких висвітлені основні наукові результати дисертації, така дисертація не може повторно подаватися до захисту. 385 Розгляд апеляцій 39. На рішення ради про відмову у присудженні ступеня доктора філософії здобувач може подати протягом двох місяців з дня захисту дисертації апеляцію до закладу вищої освіти (наукової установи), в якому утворена рада, або до МОН. Розгляд апеляції у закладі вищої освіти (науковій установі), в якому утворена рада, здійснюється у порядку, встановленому таким закладом вищої освіти (науковою установою). 40. На рішення МОН про скасування рішення ради про присудження ступеня доктора філософії здобувач може подати апеляцію до МОН не пізніше ніж через два місяці з дня його прийняття. 41. У разі надходження апеляції МОН утворює апеляційну комісію із залученням фахівців за науковим напря- мом, за яким підготовлено дисертацію здобувача. Головою апеляційної комісії призначається, як правило, член атестаційної колегії МОН. Апеляційна комісія готує висновок, який підписується усіма членами комісії, для розгляду атестаційною коле- гією МОН. У разі коли апеляція не містить аргументів по суті виявлених недоліків, апеляційна комісія не утворюється. 42. Рішення МОН за результатами розгляду апеляції може бути оскаржено у судовому порядку. 43. У разі прийняття рішення суду щодо повторного розгляду дисертації та атестаційної справи здобувача такий розгляд здійснюється МОН із залученням фахівців, які не брали участі у попередній експертизі дисертації. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 24 липня 2013 р. № 567 Київ ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОРЯДКУ ПРИСУДЖЕННЯ НАУКОВИХ СТУПЕНІВ (Назва Постанови із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 656 від 19.08.2015) Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 656 від 19.08.2015 № 1159 від 30.12.2015 № 567 від 27.07.2016 (Установлено, що дія Порядку, затвердженого цією Постановою, поширюється на осіб, які продовжують здобувати наукові ступені відповідно до підпункту 7 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту», згідно з Постановою КМ № 567 від 27.07.2016) Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Затвердити Порядок присудження наукових ступенів, що додається. (Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 656 від 19.08.2015) 2. Міністерству освіти і науки забезпечити надання роз’яснень щодо застосування Порядку, затвердженого цією постановою. 3. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що до- дається. Прем’єр-міністр України М. АЗАРОВ Інд. 70 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 р. № 567 ПОРЯДОК присудження наукових ступенів (Назва Порядку із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 656 від 19.08.2015) Загальні питання 1. Цей Порядок регулює питання присудження наукових ступенів доктора і кандидата наук. (Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 656 від 19.08.2015) 386 2. Наукові ступені доктора і кандидата наук присуджуються особам, які мають повну вищу освіту, глибокі фахові знання і значні досягнення в певній галузі науки. (Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 656 від 19.08.2015) 3. Розгляд і вирішення питань атестації наукових кадрів здійснює МОН за участю атестаційної колегії, яка діє відповідно до затвердженого ним положення. 4. Документом, що засвідчує присудження наукового ступеня, є диплом доктора (кандидата) наук, зразок якого затверджено Кабінетом Міністрів України. (Пункт 4 в редакції Постанови КМ № 656 від 19.08.2015) 5. Розгляд дисертацій, що містять державну таємницю, здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про державну таємницю». Особливості розгляду дисертацій, що містять державну таємницю, визначаються рішенням МОН за погодженням з СБУ. Присудження наукових ступенів 6. Наукові ступені доктора і кандидата наук присуджують спеціалізовані вчені ради за результатами прилюд- ного захисту дисертацій. МОН затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів і видає дипломи доктора та кандидата наук. 7. (Абзац перший пункту 7 виключено на підставі Постанови КМ № 567 від 27.07.2016) (Абзац другий пункту 7 виключено на підставі Постанови КМ № 567 від 27.07.2016) Спеціалізована вчена рада несе відповідальність за обґрунтованість прийнятих нею рішень і забезпечує ви- сокий рівень вимогливості під час розгляду дисертацій та проведення їх захисту. У разі порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань присудження наукових ступенів доктора або кандидата наук МОН вживає відповідних заходів аж до скасування рішення ради. Головою ради призначається доктор наук із спеціальності відповідно до профілю ради, що є штатним праців- ником вищого навчального закладу або наукової установи, в якій утворено раду. Доктор наук може призначатися головою лише однієї спеціалізованої вченої ради у разі, коли у вищому на- вчальному закладі або науковій установі утворено кілька рад. Керівники вищих навчальних закладів, наукових установ, в яких утворені ради, забезпечують їх ефективне функціонування. Персональну відповідальність за дотримання спеціалізованими вченими радами вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів вищої кваліфікації, науковий рівень захищених у радах дисертацій несуть керівники рад. 8. Вищі навчальні заклади, наукові установи створюють належні умови для роботи спеціалізованих вчених рад, оформляють атестаційні справи і засвідчують їх своєю печаткою. Оплата видатків, пов’язаних з підготовкою та проведенням захисту дисертацій, здійснюється відповідно до законодавства. Кошти на оплату праці офіційних опонентів, їх відрядження можуть надаватися: за місцем захисту дисертації; за місцем роботи здобувача; за місцем прикріплення здобувача для підготовки дисертації. Норми оплати праці офіційних опонентів визначають МОН і Мінсоцполітики за погодженням з Мінфіном. 9. Дисертація на здобуття наукового ступеня є кваліфікаційною науковою працею, виконаною особисто здо- бувачем у вигляді спеціально підготовленого рукопису або опублікованої монографії. Підготовлена до захисту дисертація повинна містити висунуті здобувачем науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні резуль- тати, наукові положення, а також характеризуватися єдністю змісту і свідчити про особистий внесок здобувача в науку. До дисертації, що містить науково-прикладні результати, повинні додаватися документи, що підтверджують практичне використання отриманих здобувачем результатів – впровадження у виробництво, достатню дослідно- виробничу перевірку, отримання нових кількісних і якісних показників, суттєві переваги запропонованих техно- логій, зразків продукції, матеріалів тощо, а до дисертації, що містить теоретичні наукові результати, – рекомен- дації щодо їх використання. Дисертація виконується з галузі науки та за науковою спеціальністю відповідно до переліку, який затверджує МОН, і повинна відповідати паспорту наукової спеціальності, затвердженому МОН. Теми дисертацій пов’язуються, як правило, з основними науково-дослідними роботами, що виконуються ви- щими навчальними закладами або науковими установами і затверджуються вченими (науково-технічними) рада- ми для кожного здобувача окремо з одночасним призначенням наукового консультанта в разі підготовки докторської чи наукового керівника в разі підготовки кандидатської дисертації. 387 10. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук повинна мати обсяг основного тексту 11–13, а для суспільних і гуманітарних наук – 15–17 авторських аркушів, оформлених відповідно до вимог, установлених МОН. (Абзац перший пункту 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1159 від 30.12.2015) Докторська дисертація: може бути подана до захисту у вигляді опублікованої монографії; повинна містити наукові положення та науково обґрунтовані результати у певній галузі науки, що розв’язують важливу наукову або науково-прикладну проблему і щодо яких здобувач є суб’єктом авторського права; може бути подана до захисту за однією або двома спеціальностями однієї галузі науки і повинна відповідати за кожною спеціальністю вимогам, зазначеним в абзаці четвертому цього пункту. У разі коли дисертація виконана за двома спеціальностями, а спеціалізована вчена рада, до якої подана дисер- тація, має право проводити захист дисертацій лише за однією з них, то за відсутності в Україні спеціалізованих вчених рад з правом проведення захисту дисертацій за такими двома спеціальностями за рішенням МОН може проводитися разовий захист. Разовий захист може проводитися також у разі відсутності в Україні спеціалізованих вчених рад з правом проведення захисту докторських дисертацій з відповідної наукової спеціальності. Склад спе- ціалізованої вченої ради для проведення разового захисту формується відповідно до положення про спеціалізова- ну вчену раду. Інформація про отримані результати у кандидатській дисертації здобувача наукового ступеня доктора наук може бути наведена лише в оглядовій частині докторської дисертації. Докторська дисертація може бути подана до спеціалізованої вченої ради для проведення захисту не раніше ніж через п’ять років після здобуття особою наукового ступеня кандидата наук. Допускається за рішенням МОН подання до спеціалізованої вченої ради докторської дисертації раніше п’ятирічного строку після здобуття наукового ступеня кандидата наук у разі вагомого особистого внеску здобувача у забезпечення розвитку відповідної галузі науки. Підтвердженням вагомого особистого внеску здобувача у забез- печення розвитку галузі науки, з якої підготовлено дисертацію, може бути: наявність патенту на винахід або диплома на наукове відкриття; висновок вищого навчального закладу або наукової установи, що є провідними з напряму, з якого підготовлено дисертацію; відзначення державними нагородами (преміями) України або інших держав. Науковий ступінь доктора наук в галузі медичних та ветеринарних наук може бути присуджений здобувачу, який має науковий ступінь кандидата наук в галузі медичних та ветеринарних наук відповідно. 11. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук повинна мати обсяг основного тексту 4,5–7, а для суспільних і гуманітарних наук – 6,5–9 авторських аркушів, оформлених відповідно до вимог, установлених МОН. (Абзац перший пункту 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1159 від 30.12.2015) Кандидатська дисертація: може бути подана до захисту у вигляді опублікованої монографії; повинна містити нові науково обґрунтовані результати проведених здобувачем досліджень, які розв’язують конкретне наукове завдання, що має істотне значення для певної галузі науки; подається до захисту лише за однією спеціальністю. За відсутності в Україні спеціалізованих вчених рад з правом проведення захисту кандидатських дисертацій за відповідною науковою спеціальністю за рішенням МОН може проводитися разовий захист. 12. До опублікованих праць, які відображають основні наукові результати дисертації, з відповідної галузі на- уки належать: монографії; посібники (для дисертацій з педагогічних наук); статті у наукових, зокрема електронних, фахових виданнях України; статті у наукових періодичних виданнях інших держав з напряму, з якого підготовлено дисертацію. Перелік наукових фахових видань України затверджується в установленому МОН порядку. До опублікованих праць, які додатково відображають наукові результати дисертації, належать дипломи на від- криття; патенти і авторські свідоцтва на винаходи, державні стандарти, промислові зразки, алгоритми та програми, що пройшли експертизу на новизну; рукописи праць, депонованих в установах державної системи науково-техніч- ної інформації та анотованих у наукових журналах; брошури, препринти; технологічні частини проектів на будів- ництво, розширення, реконструкцію та технічне переоснащення підприємств; інформаційні карти на нові матері- али, що внесені до державного банку даних; друковані тези, доповіді та інші матеріали наукових конференцій, конгресів, симпозіумів, семінарів, шкіл тощо. Повноту викладу матеріалів дисертації в опублікованих працях здобувача визначає спеціалізована вчена рада. Мінімальну кількість та обсяг публікацій, які розкривають основний зміст дисертацій, визначає МОН. Апробація матеріалів дисертації на наукових конференціях, конгресах, симпозіумах, семінарах, школах тощо обов’язкова. 388 13. Докторська і кандидатська дисертації супроводжуються окремими авторефератами обсягом відповідно 1,3–1,9 і 0,7–0,9 авторського аркуша, які подаються державною мовою. Вимоги до оформлення автореферату вста- новлює МОН. Автореферат дисертації видається друкарським способом з обов’язковим зазначенням вихідних відомостей видання у кількості, визначеній спеціалізованою вченою радою, і надсилається членам спеціалізованої вченої ради та заінтересованим організаціям не пізніше ніж за місяць до захисту дисертації. Список адресатів визначає спеці- алізована вчена рада, яка прийняла дисертацію до захисту. Перелік установ та організацій, яким обов’язково над- силається автореферат, визначає МОН. 14. Якщо у дисертації використано ідеї або розробки, що належать співавторам, разом з якими опубліковані наукові праці, здобувач повинен відзначити цей факт у дисертації та в авторефераті з обов’язковим зазначенням конкретного особистого внеску в такі праці або розробки. У разі виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело дисертація знімається з розгляду незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту. Виявлення в дисертації, авторові якої вже видано диплом доктора чи кандидата наук, текстових запозичень без посилання на джерело, є підставою для прийняття рішення про позбавлення його наукового ступеня. 15. Здобувач наукового ступеня кандидата наук допускається до захисту дисертації після складення кандидат- ських іспитів, перелік яких визначає МОН. Здобувач наукового ступеня кандидата наук, який не має повної вищої освіти в галузі науки, з якої підготовле- но дисертацію, складає додатковий кандидатський іспит, що визначається спеціалізованою вченою радою відпо- відно до переліку наукових спеціальностей за програмами, затвердженими МОН. Про дату складення додаткових кандидатських іспитів спеціалізована вчена рада повідомляє МОН протягом місяця з дня прийняття рішення. Наукові ступені в галузі медичних та ветеринарних наук можуть бути присуджені здобувачам, які мають від- повідно повну вищу медичну та ветеринарну освіту. 16. Вищий навчальний заклад або наукова установа, в якій виконувалася дисертація або до якої був прикріпле- ний здобувач, проводить попередню експертизу дисертації та робить висновок про наукову та практичну цінність її результатів. Висновок видається здобувачеві не пізніше ніж через два місяці після надходження для попередньої експертизи кандидатської та не пізніше ніж через три місяці – докторської дисертації і включається до переліку документів, які подаються здобувачем до спеціалізованої вченої ради. Керівник вищого навчального закладу або наукової установи несе персональну відповідальність за якість, об’єктивність і своєчасність підготовки висновку. У разі відмови вищого навчального закладу або наукової установи підготувати обґрунтований висновок здо- бувач має право звернутися до МОН для визначення подальшої процедури захисту дисертації. 17. Спеціалізована вчена рада: приймає для попереднього розгляду дисертацію за наявності супровідних документів за переліком, який ви- значає МОН. Процедура попереднього розгляду дисертації регулюється положенням про спеціалізовану вчену раду; має право приймати до розгляду докторську дисертацію не раніше ніж через два місяці, а кандидатську – не раніше ніж через місяць з дня розсилання виготовлювачем обов’язкових примірників видань, в яких опубліковано праці здобувача, що відображають основні результати дисертації; приймає до захисту докторську дисертацію не пізніше ніж через три місяці після подання здобувачем усіх до- кументів, а кандидатську – не пізніше ніж через два місяці. Ректорам і проректорам вищих навчальних закладів, керівникам наукових установ та їх заступникам не до- зволяється захищати дисертації у спеціалізованих вчених радах, утворених за місцем основної роботи зазначених осіб. Забороняється усувати недоліки, виявлені у дисертації спеціалізованою вченою радою після прийняття її до захисту, та в авторефераті – після його розсилання. 18. З метою забезпечення незалежності експертизи для захисту дисертації спеціалізованою вченою радою при- значаються офіційні опоненти з числа компетентних учених із спеціальності, за якою подано дисертацію. Для розгляду докторської дисертації призначаються три офіційних опоненти – доктори наук, причому тільки один з них може бути членом спеціалізованої вченої ради, де проводитиметься захист, чи штатним працівником вищого навчального закладу або наукової установи, в якій утворено спеціалізовану вчену раду. Для розгляду кандидатської дисертації призначаються два офіційних опоненти, з яких один – доктор наук, а другий – доктор або кандидат наук, причому тільки один з них може бути членом спеціалізованої вченої ради, де проводитиметься захист, чи співробітником вищого навчального закладу або наукової установи, в якій утворено спеціалізовану вчену раду. Офіційними опонентами не можуть бути: голови, заступники голів і вчені секретарі спеціалізованих вчених рад, в яких проводитиметься захист; наукові керівники; співавтори опублікованих праць здобувача; 389 керівники вищих навчальних закладів або наукових установ та їх заступники за основним місцем роботи здо- бувача або за місцем виконання дисертації, або за місцем прикріплення здобувача для підготовки дисертації, або за місцем її захисту; співробітники кафедр, лабораторій, секторів, відділів, де виконувалася дисертація, де працює здобувач, де він прикріплений або де проводилися науково-дослідні роботи, щодо яких здобувач є замовником або виконавцем (співвиконавцем); члени атестаційної колегії МОН; члени експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій. Офіційні опоненти та науковий керівник (консультант) не можуть бути співробітниками однієї і тієї самої ор- ганізації. Члени експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій МОН можуть бути призначені офіцій- ними опонентами за виняткових обставин за погодженням з МОН. Протягом року особа може бути призначена офіційним опонентом для захисту не більш як п’яти дисертацій. 19. Офіційний опонент на основі вивчення дисертації та праць, опублікованих за темою дисертації, подає спеціалізованій вченій раді відгук, оформлений відповідно до вимог МОН. У разі коли відгук не відповідає визна- ченим вимогам, спеціалізована вчена рада повертає його офіційному опоненту для доопрацювання або замінює офіційного опонента. Копії письмових відгуків офіційних опонентів спеціалізована вчена рада видає здобувачеві не пізніше ніж за 10 календарних днів до захисту дисертації. 20. Про прийняття дисертації до захисту і призначення офіційних опонентів спеціалізована вчена рада над- силає МОН повідомлення у порядку, встановленому МОН. Повідомлення про прийняття дисертації до захисту публікуються в офіційному друкованому виданні та на офіційному веб-сайті МОН. 21. Для ознайомлення наукової громадськості з доробком здобувача один примірник дисертації та два примір- ники автореферату не пізніше ніж за місяць до захисту передаються у бібліотеку того вищого навчального закладу або наукової установи, де спеціалізованою вченою радою прийнято дисертацію до захисту. За бажанням здобувача спеціалізована вчена рада зобов’язана проводити захист дисертації за наявності нега- тивних відгуків, проте, якщо два з них надійшли від офіційних опонентів, захист дисертації не проводиться, а рада приймає рішення про зняття її з розгляду. 22. Прилюдний захист дисертації проводиться на засіданні спеціалізованої вченої ради, яке вважається право- можним у разі, коли в його проведенні взяло участь не менш як дві третини складу, а також не менш як чотири доктори наук з кожної спеціальності докторської і не менш як три доктори наук із спеціальності кандидатської дисертації. Рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня вважається позитивним, якщо за нього проголосувало не менш як три чверті членів ради, які брали участь у засіданні. 23. Захист дисертації повинен мати характер наукової дискусії, в якій зобов’язані взяти участь більше полови- ни присутніх на засіданні членів спеціалізованої вченої ради – доктори наук з кожної спеціальності, за якою ви- конано дисертацію. Офіційні опоненти зобов’язані бути присутні на засіданні ради під час захисту дисертації. Якщо з поважної причини відсутній один з офіційних опонентів, то захист дисертації може проводитися за наявності позитивного відгуку відсутнього опонента. У такому разі на засіданні ради оголошується відгук відсутнього офіційного опо- нента і заслуховується виступ офіційного опонента, призначеного додатково керівництвом ради не пізніше ніж за три календарних дні до засідання. Захист дисертації не проводиться, якщо таке призначення відбулося пізніше встановленого строку. Здобувач може ознайомитися з копією письмового відгуку призначеного додатково офіційного опонента за день до захисту або перед захистом дисертації. Захист дисертації не може проводитися у разі відсутності двох офіційних опонентів або офіційного опонента, який подав негативний відгук про дисертацію. Після закінчення захисту дисертації спеціалізована вчена рада проводить таємне голосування щодо присуджен- ня наукового ступеня. Протокол лічильної комісії затверджується відкритим голосуванням простою більшістю голосів членів ради, які брали участь у засіданні. Здобувач має право за письмовою заявою зняти дисертацію з розгляду на засіданні спеціалізованої вченої ради до початку таємного голосування та у подальшому подати її до захисту як нову працю, крім випадків, зазначених у пункті 14 цього Порядку. Процедура засідання спеціалізованої вченої ради для проведення захисту дисертації визначається положенням про ради. 24. Спеціалізована вчена рада у місячний строк після захисту дисертації надсилає: адміністратору (розпоряднику) Єдиної державної електронної бази з питань освіти електронний примірник заповненої облікової картки дисертації за встановленою формою та електронний примірник дисертації; 390 МОН паперовий примірник дисертації разом з атестаційною справою здобувача наукового ступеня, що оформ- ляється згідно з вимогами, встановленими МОН. Другий примірник атестаційної справи здобувача наукового ступеня зберігається у спеціалізованій вченій раді протягом десяти років. Після прийняття МОН рішення про видачу диплома доктора, кандидата наук: паперовий примірник дисертації передається для зберігання до Національної бібліотеки України імені В. І. Вер- надського Національної академії наук; електронний примірник облікової картки дисертації за встановленою формою адміністратором (розпорядником) Єдиної державної електронної бази з питань освіти надсилається Українському інституту науково-технічної та економічної інформації. 25. У разі прийняття спеціалізованою вченою радою негативного рішення щодо присудження наукового сту- пеня документи за визначеним МОН переліком повертаються здобувачеві. Відгуки про дисертацію та автореферат, стенограма (розшифрована і засвідчена фонограма) засідання та про- токол голосування залишаються у спеціалізованій вченій раді. У разі потреби зазначені матеріали можуть бути надіслані за місцем повторного захисту. Про негативне рішення щодо захисту дисертації спеціалізована вчена рада повідомляє МОН у місячний строк з дня його прийняття. Одночасно надсилаються МОН автореферат і стенограма (розшифрована та засвідчена фоно- грама) засідання ради. Дисертація, за результатами захисту якої спеціалізованою вченою радою прийнято негативне рішення, може бути подана до захисту повторно після доопрацювання не раніше ніж через рік з дня прийняття такого рішення. Захист такої дисертації відбувається за погодженням з МОН. 26. У МОН розглядаються документи атестаційних справ здобувачів наукових ступенів та проводиться екс- пертиза дисертацій з метою здійснення контролю за дотриманням спеціалізованими вченими радами вимог нор- мативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, про що готується висновок, який подається на розгляд атестаційної колегії МОН. МОН може надсилати дисертацію та атестаційну справу здобувача для додаткового розгляду (колективного рецензування): до іншої спеціалізованої вченої ради в установленому МОН порядку; до вищого навчального закладу або наукової установи. Додатковому розгляду (колективному рецензуванню) обов’язково підлягає докторська дисертація, яка за рі- шенням МОН подана спеціалізованій вченій раді раніше п’ятирічного строку після здобуття наукового ступеня кандидата наук. Якщо під час проведення експертизи дисертації встановлено порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, то МОН скасовує рішення ради про присудження наукового ступеня, вживає заходів, зокрема: вказує на недоліки під час розгляду дисертації та проведення її захисту; звужує профіль ради; пропонує керівнику вищого навчального закладу або наукової установи, в якій утворено раду, подати інші кандидатури для призначення голови ради, його заступника або вченого секретаря; позбавляє офіційних опонентів, членів комісії ради з попереднього розгляду права участі в атестації наукових кадрів; припиняє діяльність ради з визначенням строку, протягом якого нове клопотання про утворення ради не по- дається. Атестаційна справа здобувача наукового ступеня та дисертація, які розглядаються МОН, не можуть бути зняті з розгляду здобувачем чи відкликані радою, у якій відбувся захист дисертації. Здобувач має право ознайомитися з висновком після прийняття рішення МОН про видачу (відмову у видачі) відповідного диплома. Копія висновку видається МОН у місячний строк на прохання здобувача. Якщо рішення ради про присудження наукового ступеня скасовано МОН, то дисертація може бути подана до захисту повторно до іншої спеціалізованої вченої ради після доопрацювання не раніше ніж через рік з дня прий- няття такого рішення МОН. Захист такої дисертації відбувається за погодженням з МОН. 27. Контроль за науковим рівнем дисертацій МОН здійснює за участю експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій. (Абзац перший пункту 27 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 567 від 27.07.2016) Порядок утворення, функціонування та діяльності експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій визначається положенням про експертну раду, яке затверджує МОН. Експертні ради з питань проведення експертизи дисертацій проводять експертизу захищених дисертацій, роз- глядають питання, що належать до їх компетенції, готують експертні висновки про відповідність встановленим вимогам і відповідають за якість та об’єктивність підготовлених ними висновків. 391 У разі потреби МОН запрошує на засідання експертної ради з питань проведення експертизи дисертацій здо- бувача, наукового керівника, керівника спеціалізованої вченої ради, де проводився захист дисертації. 28. Строк розгляду у МОН дисертації та атестаційної справи здобувача наукового ступеня доктора наук не по- винен перевищувати шести місяців, а наукового ступеня кандидата наук – чотирьох місяців. Будь-які пропозиції і заяви щодо додаткової оцінки дисертацій та атестаційних справ розглядаються МОН до прийняття рішення. За особливих обставин, які потребують більш тривалого строку для проведення експертизи дисертації, питан- ня щодо його продовження вирішує МОН у кожному конкретному випадку, про що інформується спеціалізована вчена рада. 29. Повторний розгляд дисертації та атестаційної справи у МОН здійснюється за рішенням суду із залученням фахівців, які не брали участі у попередній експертизі дисертації. 30. Рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукових ступенів доктора або кандидата наук на- бирає чинності з дати набрання чинності наказом МОН про затвердження рішення спеціалізованої вченої ради та видачу відповідного диплома на підставі рішення атестаційної колегії. (Розділ «Присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника» виключено на підставі Постанови КМ № 656 від 19.08.2015) Визнання документів про наукові ступені 37. Визнання документів про наукові ступені (кваліфікаційних документів) державного зразка, які видані гро- мадянам України органами атестації інших держав, здійснюється МОН в установленому ним порядку. Документом, що засвідчує визнання документа про науковий ступінь, є Свідоцтво про визнання документа про науковий ступінь, форма якого затверджується МОН. 38. Власники дипломів про наукові ступені, виданих органами атестації іноземних держав, набувають прав на державні гарантії, встановлені законодавством для наукових працівників, з дати прийняття МОН рішення про їх визнання. (Розділ в редакції Постанови КМ № 1159 від 30.12.2015) Виготовлення і видача дипломів (Назва розділу із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 656 від 19.08.2015) 39. Виготовлення і видача дипломів, а також їх дублікатів здійснюється в установленому МОН порядку. (Абзац перший пункту 39 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 656 від 19.08.2015) Відшкодування витрат на виготовлення бланків диплома доктора, кандидата наук здійснюється за рахунок коштів осіб, які їх отримують. (Абзац другий пункту 39 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 656 від 19.08.2015) 40. Особам, що втратили диплом, за рахунок їх коштів видається дублікат з новим порядковим номером. (Абзац перший пункту 40 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 656 від 19.08.2015) У разі зміни особою прізвища (імені) диплом на новий не обмінюється. (Абзац другий пункту 40 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 656 від 19.08.2015) (Розділ «Позбавлення наукових ступенів» виключено на підставі Постанови КМ № 567 від 27.07.2016) (Розділ «Розгляд апеляцій» виключено на підставі Постанови КМ № 567 від 27.07.2016) КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ВІД 19 СЕРПНЯ 2015 Р. № 656 КИЇВ ДЕЯКІ ПИТАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ СТАТТІ 54 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ВИЩУ ОСВІТУ» Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 173 від 02.03.2016 № 308 від 25.04.2018 Відповідно до частин четвертої та п’ятої статті 54 Закону України «Про вищу освіту» Кабінет Міністрів Укра- їни постановляє: 392 1. Затвердити такі, що додаються: Порядок затвердження рішень про присвоєння вчених звань; зразки державних документів про присвоєння вчених звань. 2. Установити, що в Україні визнаються дійсними та не підлягають обміну атестати, видані: атестаційними органами СРСР і Російської Федерації за рішеннями вчених рад до 1 вересня 1992 р.; Вищою атестаційною комісією та Міністерством освіти і науки, молоді та спорту. 3. Міністерству освіти і науки затвердити протягом двох місяців порядок присвоєння вищими навчальними закладами та науковими установами вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, а також порядок позбавлення вчених звань. 4. Внести до постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 р. № 567 «Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника» (Офіційний вісник України, 2013 р., № 64, ст. 2328) зміни, що додаються. 5. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що до- дається. 6. Ця постанова набирає чинності з 1 січня 2016 року. Прем’єр-міністр України А. ЯЦЕНЮК Інд. 73 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 р. № 656 ПОРЯДОК затвердження рішень про присвоєння вчених звань (У тексті Порядку слова «вищий навчальний заклад» в усіх відмінках і формах числа замінено словами «заклад вищої освіти» у відповідному відмінку і числі згідно з Постановою КМ № 308 від 25.04.2018) 1. Цей Порядок визначає механізм затвердження атестаційною колегією МОН рішень про присвоєння вчених звань професора, доцента та старшого дослідника (далі – вчені звання) вченими радами закладів вищої освіти або вченими (науково-технічними) радами наукових установ (далі – вчені ради). 2. Вчені звання професора та доцента присвоюються особам, які професійно провадять науково-педагогічну або творчу мистецьку діяльність, а старшого дослідника – особам, які професійно провадять наукову або науково- технічну діяльність. 3. Вчені звання присвоюють вчені ради. Рішення вчених рад затверджує атестаційна колегія МОН. Головою атестаційної колегії МОН є Міністр освіти і науки, який затверджує склад атестаційної колегії в уста- новленому законодавством порядку. Положення про атестаційну колегію МОН затверджується МОН. 4. Вчена рада закладу вищої освіти, якому в установленому порядку надано статус дослідницького, приймає остаточне рішення щодо присвоєння вченого звання, яке надсилається протягом двох тижнів МОН для затверджен- ня (без розгляду атестаційної справи кандидата на присвоєння вченого звання (далі – атестаційна справа) на за- сіданні атестаційної колегії МОН) відповідно до цього Порядку. 5. Порядок присвоєння науковим і науково-педагогічним працівникам вчених звань вченими радами, основні критерії оцінки їх науково-педагогічної або наукової діяльності, а також порядок позбавлення вчених звань затвер- джує в установленому порядку МОН. 6. Науковим, науково-педагогічним працівникам (далі – працівники), які працюють у двох або більше закладах вищої освіти (наукових установах), вчені звання присвоюються за основним місцем роботи. 7. Строк розгляду атестаційних справ у МОН не перевищує трьох місяців. 8. Вчене звання професора присвоюється: 1) працівникам закладів вищої освіти (наукових установ): які мають: – науковий ступінь; – вчене звання доцента або старшого дослідника (старшого наукового співробітника); – період роботи на посадах науково-педагогічних та/або наукових працівників, визначений МОН; – сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не нижче В2) або ква- ліфікаційні документи, пов’язані з використанням іноземної мови (крім осіб з інвалідністю I групи); – документи, які підтверджують міжнародний досвід кандидата на отримання звання (крім осіб з інвалідністю I групи); 393 які опублікували наукові праці у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз, рекомендованих МОН, у кількості, визначеній МОН; які підготували докторів філософії (кандидатів наук) у кількості, визначеній МОН; (Підпункт 1 пункту 8 в редакції Постанови КМ № 308 від 25.04.2018) 2) діячам культури і мистецтв, які працюють у закладах вищої освіти та педагогічна робота яких відповідно до навчальних планів передбачає індивідуальну роботу з опанування мистецьких вмінь і навичок та безпосередньо впливає на формування професійної майстерності майбутнього митця: які мають: – відповідно почесне звання «Народний артист України», «Народний художник України», «Народний архітек- тор України», «Заслужений діяч мистецтв України»; – вчене звання доцента; – період роботи на посадах науково-педагогічних та/або наукових працівників, визначений МОН; (Абзац п’ятий підпункту 2 пункту 8 в редакції Постанови КМ № 308 від 25.04.2018) – значні особисті творчі досягнення; – сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не нижче В2) або ква- ліфікаційні документи, пов’язані з використанням іноземної мови; які опублікували наукові праці у фахових наукових виданнях України чи провідних наукових виданнях інших держав у кількості, визначеній МОН; (Абзац восьмий підпункту 2 пункту 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 308 від 25.04.2018) які підготували лауреатів міжнародних чи державних премій України, конкурсів, виставок, оглядів, фестивалів або осіб, яким присвоєно почесні звання України, у кількості, визначеній МОН. (Підпункт 2 пункту 8 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 308 від 25.04.2018) 9. Вчене звання доцента присвоюється: 1) працівникам закладів вищої освіти: які мають: – науковий ступінь; – період роботи на посадах науково-педагогічних та/або наукових працівників, визначений МОН; – сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не нижче В2) або ква- ліфікаційні документи, пов’язані з використанням іноземної мови (крім осіб з інвалідністю I групи); – документи, які підтверджують міжнародний досвід кандидата на отримання звання (крім осіб з інвалідністю I групи); які опублікували наукові праці у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз, рекомендованих МОН, у кількості, визначеній МОН; (Підпункт 1 пункту 9 в редакції Постанови КМ № 308 від 25.04.2018) 2) діячам культури і мистецтв, які працюють у закладах вищої освіти, педагогічна робота яких відповідно до навчальних планів передбачає індивідуальну роботу з опанування мистецьких вмінь і навичок та безпосередньо впливає на формування професійної майстерності майбутнього митця: які мають: – відповідно почесне звання «Народний артист України», «Народний художник України», «Народний архітек- тор України», «Заслужений діяч мистецтв України», «Заслужений артист України», «Заслужений художник Укра- їни», «Заслужений архітектор України», «Заслужений працівник культури України», «Заслужений майстер народ- ної творчості України»; (Абзац третій підпункту 2 пункту 9 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 308 від 25.04.2018) – період роботи на посадах науково-педагогічних та/або наукових працівників, визначений МОН; (Абзац четвертий підпункту 2 пункту 9 в редакції Постанови КМ № 308 від 25.04.2018) – значні особисті творчі досягнення; які опублікували наукові праці у фахових наукових виданнях України чи провідних наукових виданнях інших держав у кількості, визначеній МОН; (Абзац шостий підпункту 2 пункту 9 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 308 від 25.04.2018) які підготували лауреатів міжнародних чи державних премій України, конкурсів, виставок, оглядів, фестивалів у кількості, визначеній МОН. (Підпункт 2 пункту 9 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 308 від 25.04.2018) 10. Вчене звання старшого дослідника присвоюється працівникам закладів вищої освіти та наукових установ, які мають науковий ступінь; період роботи на посадах науково-педагогічних та/або наукових працівників, визна- чений МОН; наукові праці у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз, рекомендованих МОН, у кількості, визначеній МОН; сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не нижче В2) або кваліфікаційні документи, пов’язані з використанням іноземної мови, та документи, які підтверджують міжнародний досвід кандидата на отримання звання (крім осіб з інвалідністю I групи). (Пункт 10 в редакції Постанови КМ № 308 від 25.04.2018) 394 11. Атестаційні справи надсилаються до МОН для розгляду атестаційною колегією МОН. Формою роботи атестаційної колегії МОН є засідання, яке є правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її складу. Рішення атестаційної колегії оформляється протоколом, затверджується наказом МОН та оприлюднюється на офіційному веб-сайті МОН. 12. Рішення вченої ради про присвоєння вченого звання набирає чинності з дати набрання чинності наказом МОН про затвердження рішення вченої ради та видачу відповідного державного документа про присвоєння вче- ного звання на підставі рішення атестаційної колегії МОН. 13. У разі недотримання вимог законодавства з питань присвоєння вчених звань, у тому числі за порушення академічної доброчесності, атестаційна колегія МОН скасовує рішення вченої ради та відмовляє у видачі держав- ного документа про присвоєння вченого звання. (Пункт 13 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 308 від 25.04.2018) 14. У разі скасування атестаційною колегією МОН рішення вченої ради про присвоєння вченого звання вчена рада може повторно прийняти рішення про присвоєння вченого звання не раніше ніж через один рік після скасу- вання МОН рішення. 15. Державним документом про присвоєння вченого звання є атестат про вчене звання, зразок якого затверджу- ється Кабінетом Міністрів України. Зазначений атестат оформляється і видається МОН. Інформація про серію та номер атестата про вчене звання заноситься МОН до Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Відшкодування витрат на виготовлення бланків атестатів про вчені звання здійснюється за рахунок коштів осіб, які їх отримують. 16. Особи, які отримали атестати про вчені звання до набрання чинності цим Порядком і отримують надбавку за вчене звання у розмірі, меншому за граничний розмір, за бажанням мають право пройти переатестацію з 1 січня 2017 р. відповідно до порядку, встановленого МОН. Результати переатестації працівників враховуються керівниками закладів вищої освіти (наукових установ) під час встановлення доплат за вчене звання в межах фонду заробітної плати. 17. У разі втрати, знищення або пошкодження атестата про вчене звання МОН видає його дублікат з новим порядковим номером відповідно до раніше виданого атестата за рахунок коштів особи, яка отримує дублікат. Для розгляду питання про видачу дубліката атестата до МОН подаються: особиста заява особи; довідка органу внутрішніх справ про втрату атестата (за наявності); копія першої сторінки паспорта; копія втраченого, знищеного або пошкодженого атестата (за наявності). 18. На рішення вченої ради про відмову у присвоєнні вченого звання до МОН може бути подана апеляція не пізніше ніж протягом двох місяців після прийняття вченою радою такого рішення. 19. У разі надходження апеляції МОН утворює із залученням фахівців відповідної галузі знань апеляційну комісію, крім випадків, коли апеляція не містить аргументів по суті виявлених недоліків. Апеляційна комісія формується у складі голови та членів комісії. Члени апеляційної комісії призначаються за пропозицією голови. Апеляційна комісія готує висновок, який підписується всіма членами комісії. 20. Рішення МОН щодо апеляції може бути оскаржене у судовому порядку. 21. У разі виявлення МОН порушення вимог законодавства з питань присвоєння вчених звань, у тому числі за порушення академічної доброчесності, особа, якій присвоєно вчене звання, може бути позбавлена такого звання шляхом: (Абзац перший пункту 21 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 308 від 25.04.2018) затвердження атестаційною колегією МОН рішення вченої ради про позбавлення вченого звання в установле- ному МОН порядку; скасування атестаційною колегією МОН рішення про затвердження рішення вченої ради про присвоєння вче- ного звання. МОН має право одержувати в установленому законодавством порядку інформацію, документи і матеріали, необхідні для розгляду питання про позбавлення вченого звання. (Зразки державних документів) (Зразки документів із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 308 від 25.04.2018) 395 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 р. № 656 Зразок УКРАЇНА Міністерство освіти і науки Рішенням вченої ради _________________________________________ АТЕСТАТ (повне найменування закладу ДОЦЕНТА __________________________________вищої освіти (наукової установи) Видано на підставі рішення від 20___ р. протокол № атестаційної колегії _________________________________________(прізвище, ім’я, по батькові) від 20___ р. присвоєно вчене звання ДОЦЕНТА _________________________________________ АД № 000000 (назва кафедри) Голова атестаційної колегії Вчений секретар МП м. Київ м. Київ (Зразок атестата доцента із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 308 від 25.04.2018) ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 р. № 656 Зразок УКРАЇНА Міністерство освіти і науки Рішенням вченої ради _________________________________________ АТЕСТАТ (повне найменування закладу __________________________________ ПРОФЕСОРА вищої освіти (наукової установи) від 20___ р. протокол № Видано на підставі рішення атестаційної колегії _________________________________________ від 20___ р. (прізвище, ім’я, по батькові) присвоєно вчене звання АП № 000000 ПРОФЕСОРА _________________________________________ (назва кафедри) Голова атестаційної колегії Вчений секретар МП м. Київ м. Київ (Зразок атестата професора із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 308 від 25.04.2018) 396 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 р. № 656 Зразок УКРАЇНА Міністерство освіти і науки Рішенням вченої ради _________________________________________ АТЕСТАТ (повне найменування закладу СТАРШОГО ДОСЛІДНИКА __________________________________ вищої освіти (наукової установи) Видано на підставі рішення від 20___ р. протокол № атестаційної колегії _________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові) від 20___ р. присвоєно вчене звання СТАРШОГО ДОСЛІДНИКА _________________________________________ АД № 000000 (назва спеціальності) Голова атестаційної колегії Вчений секретар МП м. Київ м. Київ (Зразок атестата старшого дослідника із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 308 від 25.04.2018) КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 10 травня 2002 р. № 608 Київ ПРО ПОРЯДОК ДОСТАВЛЯННЯ ОБОВ’ЯЗКОВИХ ПРИМІРНИКІВ ДОКУМЕНТІВ Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 978 від 27.06.2003 № 1479 від 17.09.2003 № 387 від 24.03.2004 № 1128 від 30.11.2005 № 341 від 09.04.2008 № 1321 від 08.12.2009 № 586 від 30.10.2014 № 839 від 07.10.2015) З метою здійснення бібліографічного та статистичного обліку, забезпечення відповідального збереження ви- дань, аудіо-, візуальної, аудіовізуальної продукції, поповнення національного інформаційного фонду Кабінет Мі- ністрів України постановляє: 1. Затвердити переліки одержувачів обов’язкового безоплатного примірника видань і аудіо-, візуальної, аудіо- візуальної продукції України згідно з додатками 1 і 2. 2. Державному комітетові зв’язку та інформатизації забезпечити приймання обов’язкових примірників видань, аудіо-, візуальної, аудіовізуальної продукції рекомендованими бандеролями з відміткою «обов’язковий примірник» і доставляння одержувачам, переліки яких затверджені цією постановою. 397 Плату за пересилання таких відправлень справляти відповідно до діючих тарифів на послуги поштового зв’язку. 3. Взяти до відома, що при Національній бібліотеці імені В.І. Вернадського буде створено Державний центр комплектування бібліотек обов’язковим платним примірником документів. 4. Визнати такими, що втратили чинність: постанову Кабінету Міністрів України від 6 липня 1992 р. № 376 «Про впорядкування розсилки контрольних примірників творів друку»; постанову Кабінету Міністрів України від 27 червня 1998 р. № 967 «Про внесення доповнення до постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 1992 р. № 376» (Офіційний вісник України, 1998 р., № 26, ст. 945); постанову Кабінету Міністрів України від 31 березня 1999 р. № 499 «Про доповнення додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 1992 р. № 376» (Офіційний вісник України, 1999 р., № 13, ст. 528). Прем’єр-міністр України А. КІНАХ Інд. 51 Додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2002 р. № 608 ПЕРЕЛІК одержувачів обов’язкового безоплатного примірника видань України Найменування одержувача Види видань Президент України суспільно-політичні, економічні, юридичні, універсального змісту (довідкові), літературно-художні видання; всеукраїнські газети та журнали Верховна Рада України суспільно-політичні, економічні, юридичні, універсального змісту (довідкові), літературно-художні видання; всеукраїнські газети та журнали Кабінет Міністрів України суспільно-політичні, економічні, юридичні, універсального змісту (довідкові), літературно-художні видання; всеукраїнські газети та журнали Міністерство юстиції усі періодичні та продовжувані видання (газети, видання газетного типу, журнали і видання журнального типу) всіма мовами Державний комітет телебачення усі видання всіма мовами, що вийшли в Україні і радіомовлення Національна бібліотека усі видання всіма мовами, що вийшли в Україні, у тому числі імені В. І. Вернадського малотиражні (до 100 примірників) – у двох примірниках; нормативно- правові акти у сфері стандартизації, метрології та сертифікації – у двох примірниках, усі періодичні та продовжувані видання всіма мовами – у двох примірниках Національна парламентська усі видання всіма мовами, що вийшли в Україні, у тому числі бібліотека малотиражні (до 100 примірників); нормативно-правові акти у сфері стандартизації, метрології та сертифікації; усі періодичні та продовжувані видання всіма мовами Книжкова палата усі видання всіма мовами, що вийшли в Україні, у тому числі малотиражні (до 100 примірників); нормативно-правові акти у сфері стандартизації, метрології та сертифікації; усі періодичні та продовжувані видання Харківська державна наукова усі видання, що вийшли в Україні; всеукраїнські газети і журнали; бібліотека імені В. Г. Короленка газети і журнали, що вийшли на території Харківської області Львівська наукова бібліотека усі видання, що вийшли в Україні; всеукраїнські газети і журнали; імені В. Стефаника газети і журнали, що вийшли на території Львівської області Одеська державна наукова бібліотека усі видання, що вийшли в Україні; всеукраїнські газети і журнали; імені М. Горького газети і журнали, що вийшли на території Одеської області 398 Найменування одержувача Види видань Кримська республіканська усі видання, що вийшли на території Автономної Республіки Крим універсальна наукова бібліотека імені І. Франка, Автономна Республіка Крим Державна науково-технічна усі видання науково-технічної тематики, нормативно-правові акти бібліотека у сфері стандартизації, метрології та сертифікації, патентні видання Державна історична бібліотека усі видання історичної тематики Центральна наукова усі видання сільськогосподарської тематики сільськогосподарська бібліотека Української академії аграрних наук Державна медична бібліотека усі видання з питань медицини, охорони здоров’я та екології Центральна державна науково- усі видання з питань гірничої справи та металургії, нормативно- технічна бібліотека гірничо- правові акти у сфері стандартизації, метрології та сертифікації металургійного комплексу в гірничо-металургійної галузі Державна бібліотека для дітей усі видання для дітей та юнацтва, в тому числі навчальні Державна бібліотека для юнацтва усі науково-популярні та універсальні видання, навчальна література для старшокласників і студентів Державна науково-педагогічна усі навчальні, навчально-методичні видання для навчальних закладів бібліотека усіх типів, наукові видання з питань педагогіки і психології Національна юридична бібліотека усі видання з питань держави і права Державна наукова архітектурно- усі видання з питань архітектури і будівництва нормативно-правові будівельна бібліотека імені акти у сфері стандартизації в галузі будівництва та будівельних В. Г. Заболотного матеріалів Центральна бібліотека імені усі видання для сліпих та слабозорих, виготовлені шрифтом Брайля, М. Островського Українського збільшеним шрифтом, способом теплографіки товариства сліпих Головні територіальні управління усі періодичні та продовжувані видання (газети, видання газетного юстиції Міністерства юстиції типу, журнали і видання журнального типу) всіма мовами, що вийшли в Автономній Республіці Крим, на території Автономної Республіки Крим, відповідних областей, в областях, мм. Києві та Севастополі мм. Києва та Севастополя Республіканський комітет по усі видання, що вийшли на території Автономної Республіки Крим, інформації Автономної Республіки відповідних областей Крим, обласні управління у справах преси та інформації Національний автоматизований нормативно-правові акти у сфері стандартизації, метрології інформаційний фонд стандартів та сертифікації Універсальні обласні бібліотеки усі видання, що вийшли на відповідній території Державні центри науково-технічної патентні документи та економічної інформації Конституційний Суд України нормативно-правові акти, довідкові, енциклопедичні, історичні та наукові видання у сфері правознавства Примітка. Під поняттям «усі видання» слід розуміти обов’язкові примірники всіх видів видань: текстових, нотних, картографічних, образотворчих, електронних, крім видань для сліпих, виготовлених шрифтом Брайля, збільшеним шрифтом для слабозорих, способом теплографіки, видань нормативно-правових актів у сфері стандартизації, метрології та сертифікації. (Додаток 1 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 978 від 27.06.2003, № 1479 від 17.09.2003, № 387 від 24.03.2004, № 1128 від 30.11.2005, № 341 від 09.04.2008, № 1321 від 08.12.2009, № 586 від 30.10.2014, № 839 від 07.10.2015) 399 Додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2002 р. № 608 ПЕРЕЛІК одержувачів обов’язкового безоплатного примірника аудіо-, візуальної, аудіовізуальної продукції України Найменування одержувача Види аудіо-, візуальної, аудіовізуальної продукції Національний центр Олександра фільмокопії та вихідні матеріали кіно- і відеофільмів, створених повністю Довженка Мінкультури або частково за рахунок державного бюджету; фільмокопії кіно- і відеофільмів, створених в Україні за рахунок юридичних осіб з приватною формою власності або фізичних осіб (крім фільмів документального характеру, кіноперіодики, творів кіно- і відеолітопису) Центральний державний фільмокопії та вихідні матеріали кіно- і відеофільмів документального кінофотофоноархів характеру, кіноперіодики, творів кіно- і відеолітопису, фото-, фонодокументи, створені повністю або частково за рахунок державного бюджету, а також фільмокопії документального характеру, кіноперіодики, творів кіно- і відеолітопису, фото-, фонодокументи, створені за рахунок юридичних осіб з приватною формою власності або фізичних осіб Національна бібліотека імені уся аудіопродукція довідкового, навчального, науково-просвітницького, В. І. Вернадського виробничо-професійного характеру – у двох примірниках Національна парламентська уся аудіопродукція довідкового, навчального, науково-просвітницького, бібліотека виробничо-професійного характеру Харківська державна наукова уся аудіопродукція довідкового, навчального, науково-просвітницького, бібліотека імені В. Г. Короленка виробничо-професійного характеру* Львівська наукова бібліотека -»- імені В. Стефаника Одеська державна наукова -»- бібліотека імені М. Горького Державна науково-технічна -»- бібліотека Державна історична бібліотека уся аудіопродукція довідкового характеру історичної тематики* Центральна наукова уся аудіопродукція довідкового, навчального, науково-просвітницького, сільськогосподарська бібліотека виробничо-професійного характеру сільськогосподарської тематики* Української академії аграрних наук Державна медична бібліотека уся аудіопродукція довідкового, навчального, науково-просвітницького, виробничо-професійного характеру з питань медицини, охорони здоров’я та екології* Державна бібліотека для дітей уся аудіопродукція довідкового, навчального характеру для дітей та юнацтва* Державна бібліотека для уся аудіопродукція довідкового, науково-просвітницького, навчального юнацтва характеру для старшокласників і студентів* Державна науково-педагогічна уся аудіопродукція навчального, науково-просвітницького, виробничо- бібліотека професійного характеру для вчителів* Національна юридична уся аудіопродукція довідкового, навчального, науково-просвітницького, бібліотека виробничо-професійного характеру з питань держави і права* Державна наукова архітектурно- уся аудіопродукція довідкового, навчального, науково-просвітницького, будівельна бібліотека імені виробничо-професійного характеру з питань архітектури і будівництва* В. Г. Заболотного 400 Найменування одержувача Види аудіо-, візуальної, аудіовізуальної продукції Центральна бібліотека імені уся аудіопродукція довідкового, навчального, науково-просвітницького, М. Островського Українського виробничо-професійного характеру* товариства сліпих Кримська республіканська уся аудіопродукція краєзнавчого характеру, виготовлена на відповідній універсальна наукова бібліотека території* імені І. Франка Автономної Республіки Крим та універсальні обласні бібліотеки __________ * Крім аудіопродукції, створеної державними телерадіоорганізаціями. (Додаток 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 387 від 24.03.2004) МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАКАЗ 12.01.2017 № 40 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2017 р. за № 155/30023 ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ВИМОГ ДО ОФОРМЛЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 759 від 31.05.2019 Відповідно до пунктів 10, 11 Порядку присудження наукових ступенів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567, НАКАЗУЮ: 1. Затвердити Вимоги до оформлення дисертації, що додаються. 2. Установити, що дисертації здобувачів, які здобувають ступінь доктора філософії відповідно до Порядку про- ведення експерименту з присудження ступеня доктора філософії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 167, оформлюються відповідно до затверджених цим наказом Вимог до оформ- лення дисертації. (Наказ доповнено новим пунктом 2 згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 759 від 31.05.2019) 3. Департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування (Шевцов А. Г.) забезпечити державну реєстрацію цього наказу в Міністерстві юстиції України в установленому законодавством порядку. 4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. 5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Ковтунця В. В. Міністр Л. М. Гриневич 401 ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 12.01.2017 № 40 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2017 р. за № 155/30023 ВИМОГИ до оформлення дисертації І. Загальні положення Ці Вимоги визначають структуру та правила оформлення дисертації. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук, доктора філософії (кандидата наук) готується держав- ною мовою у вигляді спеціально підготовленої наукової праці на правах рукопису в твердій або м’якій палітурці та в електронній формі. За бажанням здобувача дисертація може бути перекладена англійською мовою або іншою мовою, пов’язаною з предметом дослідження, з поданням перекладу до спеціалізованої вченої ради. ІІ. Структура дисертації Дисертація повинна мати такі основні структурні елементи: титульний аркуш; анотація; зміст; перелік умовних позначень (за необхідності); основна частина; список використаних джерел; додатки. Кожен з цих елементів, а також розділи основної частини та додатки мають починатися з нової сторінки. ІІІ. Вимоги до структурних елементів 1. Титульний аркуш дисертації оформляється за формою, наведеною у додатку 1 до цих Вимог. 2. Для ознайомлення зі змістом та результатами дисертації подається державною та англійською мовами ано- тація – узагальнений короткий виклад її основного змісту. В анотації дисертації мають бути стисло представлені основні результати дослідження із зазначенням наукової новизни та за наявності практичного значення. В анотації також вказуються: прізвище та ініціали здобувача; назва дисертації; вид дисертації та науковий ступінь, на який претендує здобувач; спеціальність (шифр і назва); найменування вищого навчального закладу або найменування наукової установи, у якому (якій) здійснювала- ся підготовка; найменування наукової установи або найменування вищого навчального закладу, у спеціалізованій вченій раді якої (якого) відбудеться захист; місто, рік. Зразок анотації наведено у додатку 2 до цих Вимог Обсяг анотації становить 0,2–0,3 авторських аркуша. Анотація може подаватися також третьою мовою, пов’язаною з предметом дослідження. 3. Наприкінці анотації наводяться ключові слова відповідною мовою. Сукупність ключових слів повинна від- повідати основному змісту наукової праці, відображати тематику дослідження і забезпечувати тематичний пошук роботи. Кількість ключових слів становить від п’яти до п’ятнадцяти. Ключові слова подають у називному відмін- ку, друкують в рядок через кому. 4. Після ключових слів наводиться список публікацій здобувача за темою дисертації. Вказуються наукові праці: в яких опубліковані основні наукові результати дисертації; які засвідчують апробацію матеріалів дисертації; які додатково відображають наукові результати дисертації. 5. Зміст повинен містити назви всіх структурних елементів, заголовки та підзаголовки (за їх наявності) із за- значенням нумерації та номери їх початкових сторінок. 6. Перелік умовних позначень, символів, одиниць вимірювання, скорочень подається за необхідності у вигляді окремого списку. Додатково їхнє пояснення наводиться у тексті при першому згадуванні. Скорочення, символи, позначення, які повторюються не більше двох разів, до переліку не вносяться. 402 7. Основна частина дисертації має містити: вступ; розділи дисертації; висновки. Обсяг основного тексту дисертації вираховується авторськими аркушами. 8. У вступі подається загальна характеристика дисертації, а саме: обґрунтування вибору теми дослідження (висвітлюється зв’язок теми дисертації із сучасними дослідженнями у відповідній галузі знань шляхом критичного аналізу з визначенням сутності наукової проблеми або завдання); мета і завдання дослідження відповідно до предмета та об’єкта дослідження; методи дослідження (перераховуються використані наукові методи дослідження та змістовно відзначається, що саме досліджувалось кожним методом; обґрунтовується вибір методів, що забезпечують достовірність отрима- них результатів та висновків); наукова новизна отриманих результатів (аргументовано, коротко та чітко представляються основні наукові по- ложення, які виносяться на захист, із зазначенням відмінності одержаних результатів від відомих раніше); особистий внесок здобувача (якщо у дисертації використано ідеї або розробки, що належать співавторам, разом з якими здобувачем опубліковано наукові праці, обов’язково зазначається конкретний особистий внесок здобувача в такі праці або розробки; здобувач має також додати посилання на дисертації співавторів, у яких було використа- но результати спільних робіт); апробація матеріалів дисертації (зазначаються назви конференції, конгресу, симпозіуму, семінару, школи, міс- це та дата проведення); структура та обсяг дисертації (анонсується структура дисертації, зазначається її загальний обсяг). За наявності у вступі можуть також вказуватися: зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, грантами – вказується, в рамках яких програм, те- матичних планів, наукових тематик і грантів, зокрема галузевих, державних та/або міжнародних, виконувалося дисертаційне дослідження, із зазначенням номерів державної реєстрації науково-дослідних робіт і найменуванням організації, де виконувалася робота; практичне значення отриманих результатів – надаються відомості про використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх практичного використання. 9. У розділах дисертації має бути вичерпно і повно викладено зміст власних досліджень здобувача наукового ступеня, зроблено посилання на всі наукові праці здобувача, наведені в анотації. Список цих праць має також міс- титися у списку використаних джерел. У разі використання наукових результатів, ідей, публікацій та інших матеріалів інших авторів у тексті дисер- тації обов’язково повинні бути посилання на публікації цих авторів. Фрагменти оприлюднених (опублікованих) текстів інших авторів (цитати) можуть включатися до дисертації виключно із посиланням на джерело (крім фраг- ментів, які не несуть самостійного змістовного навантаження). Розділи дисертації можуть поділятися на підрозділи (нумерація складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою), пункти (нумерація – з номера розділу, порядкового номера підрозділу і порядкового номера пункту, відокремлених крапкою), підпункти (нумерація – з номера розділу, порядкового но- мера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою). Розділи, підрозділи, пункти і підпункти нумеруються арабськими цифрами. При нумерації формул і рисунків за наявності посилань на них у тексті дисертації проставляються через крап- ку номер розділу та номер формули (рисунка). Формула, що нумерується, наводиться посередині нового рядка (нумерація – з правого боку в дужках). Номер та назва рисунка наводяться знизу/з правого боку рисунка. 10. У висновках викладаються найбільш важливі наукові та практичні результати дисертації, вказуються науко- ві проблеми, для розв’язання яких можуть бути застосовані результати дослідження, а також можливі напрями продовження досліджень за тематикою дисертації. За наявності практичного значення отриманих результатів надаються відомості про використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання. У разі якщо результати досліджень впроваджено, відомості подаються із зазначенням найменувань організацій, в яких здійснено впровадження. У цьому випадку додатки можуть містити копії відповідних документів. 11. Список використаних джерел формується здобувачем наукового ступеня за його вибором (опціонально – в кінці кожного розділу основної частини дисертації) одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті; в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків; у хронологічному порядку. Бібліографічний опис списку використаних джерел у дисертації може оформлятися здобувачем наукового ступеня за його вибором з урахуванням Національного стандарту України ДСТУ 8302:2015 «Інформація та доку- ментація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання» або одним зі стилів, віднесених до рекомендованого переліку стилів оформлення списку наукових публікацій, наведеного у додатку 3 до цих Вимог. 403 Бібліографічний опис використаного джерела може обмежуватися обов’язковою інформацією, необхідною для однозначної ідентифікації цього джерела. 12. До додатків може включатися допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття дисертації: проміжні формули і розрахунки; таблиці допоміжних цифрових даних; протоколи та акти випробувань, впровадження, розрахунки економічного ефекту, листи підтримки результатів дисертаційної роботи; інструкції та методики, опис алгоритмів, які не є основними результатами дисертації, описи і тексти комп’ютерних програм вирішення задач за допомогою електронно-обчислювальних засобів, які розроблені у процесі виконання дисертації; ілюстрації допоміжного характеру; інші дані та матеріали. 13. Обов’язковим додатком до дисертації є список публікацій здобувача за темою дисертації та відомості про апробацію результатів дисертації (зазначаються назви конференції, конгресу, симпозіуму, семінару, школи, місце та дата проведення, форма участі). Вказуються наукові праці автора у послідовності, наведеній у пункті 4 розділу ІІІ цих Вимог. Додатки можуть бути надані у вигляді окремої частини (том, книга). 14. Дисертація оформляється відповідно до правил, наведених у додатку 4 до цих Вимог. Директор департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування А. Г. Шевцов Додаток 1 до Вимог до оформлення дисертації (пункт 1 розділу ІІІ) ДИСЕРТАЦІЯ Додаток 2 до Вимог до оформлення дисертації (пункт 2 розділу ІІІ) Зразок АНОТАЦІЯ Сорокіна Н.В. Формування професійної іншомовної компетентності майбутніх філологів засобами мульти- медійних технологій. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук (доктора філософії) за спеціальністю 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» (012 – Дошкільна освіта). – Інститут педагогіки НАПН України, Київ, 2016. Зміст анотації Ключові слова Список публікацій здобувача 1. Додаток 3 до Вимог до оформлення дисертації (пункт 11 розділу ІІІ) РЕКОМЕНДОВАНИЙ ПЕРЕЛІК стилів оформлення списку наукових публікацій 1. MLA (Modern Language Association) style. 2. APA-1,2 (American Psychological Association) style. 3. Chicago/Turabianstyle-1. 4. Harvard style-1. 5. ACS (American Chemical Society) style. 404 6. AIP (American Institute of Physics) style. 7. IEEE (Institute of Electrical and Electronics Engineers) style. 8. Vancouver style1. 9. OSCOLA. 10. APS (American Physics Society) style1. 11. Springer MathPhys Style1. __________ 1 Springer Style http://resource-cms.springer.com/springer-cms/rest/v1/content/51958/data/v1/Guidelines+for+Contr ibutions+to+Major+Reference+Works 2 Elsevier Style https://www.elsevier.com/journals/learning-and-instruction/0959-4752/guide-for-authors#68000 Додаток 4 до Вимог до оформлення дисертації (пункт 14 розділу ІІІ) ПРАВИЛА оформлення дисертації Обсяг Обсяг основного тексту дисертації визначається пунктами 10, 11 Порядку присудження наукових ступенів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567, або може встановлюватися освітньо-науковою програмою закладу вищої освіти (наукової установи) відповідно до специфіки відповідної галузі знань та/або спеціальності. До загального обсягу дисертації не включаються таблиці та ілюстрації, які повністю займають площу сторінки. Один авторський аркуш дорівнює 40 тис. друкованих знаків, враховуючи цифри, розділові знаки, проміжки між словами, що становить близько 24 сторінок друкованого тексту при оформленні дисертації за допомогою комп’ютерної техніки з використанням текстового редактора Word: шрифт – Times New Roman, розмір шрифту – 14 рt Інтервал Дисертацію друкують на одному або на двох (за бажанням) боках аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм) через 1,5 міжрядкового інтервалу Шрифт Кегель – мітел (14 типографських пунктів). Допускається підготовка дисертаційної роботи в форматі LaTeX з відповідним стильовим оформленням Поля Текст дисертації необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве – не менше 20–25 мм, праве – не менше 10 мм, верхнє – не менше 20 мм, нижнє – не менше 20 мм (Додаток 4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 759 від 31.05.2019) Додаток 1 до Вимог до оформлення дисертації (пункт 1 розділу ІІІ) Титульний аркуш дисертації Найменування вищого навчального закладу або наукової установи, де здійснювалася підготовка здобувача, органу, до сфери управління якого належить заклад, установа Найменування вищого навчального закладу або наукової установи, у спеціалізованій вченій раді якого (якої) проводився захист дисертації, органу, до сфери управління якого належить заклад, установа Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису ______________________________________________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові) Гриф Прим. № ____ УДК ________ (індекс) ДИСЕРТАЦІЯ ______________________________________________________________________________________________ (назва дисертації) ______________________________________________________________________________________________ (шифр і назва спеціальності) ______________________________________________________________________________________________ (галузь знань) Подається на здобуття наукового ступеня __________________________________________________________ Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело _____________________________________________________________ (підпис, ініціали та прізвище здобувача) Науковий керівник (консультант)_________________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) Місто – рік Примітка. Відомості щодо грифа секретності та напис «Прим. № ____» наводять за необхідності. 406 ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 17.10.2012 № 1112 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 2012 р. за № 1852/22164 ВИМОГИ до опублікованої монографії, що подається на здобуття наукового ступеня доктора і кандидата наук Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 365 від 21.03.2013 (Заголовок із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 365 від 21.03.2013) Опублікована монографія, що подається на здобуття наукового ступеня доктора наук, повинна: бути надрукованою без співавторів; містити узагальнені результати наукових досліджень автора, опубліковані раніше в наукових фахових видан- нях України або інших держав, у кількості відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього наказу; мати обсяг основного тексту для здобуття наукового ступеня доктора наук у галузі гуманітарних та суспільних наук не менше 15 авторських аркушів, а в галузі природничих та технічних наук – не менше 10 авторських аркушів; містити відомості про рецензентів – не менше двох докторів наук, фахівців за спеціальністю дисертації; містити інформацію про рекомендацію до друку вченої ради наукової установи або вищого навчального за- кладу III–IV рівнів акредитації; випускатися тиражем не менше 300 примірників; мати міжнародний стандартний номер книги ISBN; надсилатися до фондів таких бібліотек України: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського НАН України (03039, Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 3); Національна парламентська бібліотека України (01001, Київ, вул. М. Грушевського, 1); Державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова» (02660, Київ, проспект Ю. Гагаріна, 27); Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника (79000, Львів, вул. В. Стефаника, 2); Державний заклад «Одеська національна ордена Дружби народів наукова бібліотека імені М. Горького» (65023, Одеса, вул. Л. Пастера, 13); Державний заклад «Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка» (61003, Харків, провулок В. Г. Короленка, 18); бути оформленою з дотриманням вимог державних стандартів України. Опублікована монографія, що подається на здобуття наукового ступеня кандидата наук, повинна: бути надрукованою без співавторів; містити узагальнені результати наукових досліджень автора, опубліковані раніше в наукових фахових видан- нях України та інших держав, у кількості 12 публікацій; мати обсяг основного тексту для здобуття наукового ступеня кандидата наук у галузі гуманітарних та суспіль- них наук не менше 8 авторських аркушів, а в галузі природничих та технічних наук – не менше 6 авторських ар- кушів; містити відомості про рецензентів – фахівців за спеціальністю дисертації, один з яких повинен бути доктором наук; відповідати положенням, передбаченим абзацами шостим – двадцять другим цих Вимог. (Вимоги із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 365 від 21.03.2013) Директор Департаментуатестації кадрів В. Бондаренко 407 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАКАЗ 23.09.2019 м. Київ № 1220 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08 жовтня 2019 р. за № 1086/34057 ПРО ОПУБЛІКУВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДИСЕРТАЦІЙ НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВИХ СТУПЕНІВ ДОКТОРА І КАНДИДАТА НАУК Відповідно до підпункту 47 пункту 4 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого по- становою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630, і пункту 12 Порядку присудження наукових ступенів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567, НАКАЗУЮ: 1. Затвердити такі, що додаються: 1) Вимоги до опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук; 2) Вимоги до опублікованої монографії, що подається на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук. 2. Установити, що: 1) основні наукові результати дисертації (виконаної у формі рукопису, монографії, наукової доповіді) на здо- буття наукового ступеня доктора наук має бути висвітлено не менше ніж у 20 наукових публікаціях, які розкри- вають основний зміст дисертації. До таких наукових публікацій належать: статті у наукових виданнях, включених до Переліку наукових фахових видань України; статті у наукових періодичних виданнях інших держав із напряму, з якого підготовлено дисертацію; не менше ніж три статті, а з 01 вересня 2022 року не менше ніж п’ять статей з наукового напряму, за яким підготовлено дисертацію здобувача, опублікованих щонайменше у двох різних періодичних виданнях, включених до категорії «А» Переліку наукових фахових видань України, або у закордонних виданнях, проіндексованих у базах даних Web of Science Core Collection та/або Scopus; не більше ніж два патенти на винахід, що пройшли кваліфікаційну експертизу; не більше ніж дві (два) монографії (розділи у колективних монографіях); не більше ніж один посібник (для дисертацій з галузі педагогічних наук). Наукова публікація у виданні, віднесеному до першого і другого квартилів (Q1 і Q2) відповідно до класифіка- ції SCImago Journal and Country Rank або Journal Citation Reports, прирівнюється до трьох публікацій, у виданні, віднесеному до третього квартиля (Q3), – до двох публікацій. Мінімальна кількість публікацій, які розкривають основні наукові результати дисертації, має становити не менше ніж десять. За наявності не менше ніж десять публікацій, які розкривають основні наукові результати дисертації, у ви- даннях, віднесених до першого і другого квартилів (Q1 і Q2) відповідно до класифікації SCImago Journal and Country Rank або Journal Citation Reports, захист може відбуватися у формі наукової доповіді. Під науковою доповіддю розуміють дисертацію, оформлену відповідно до розділу II Вимог до оформлення дисертації, затверджених на- казом Міністерства освіти і науки України 12 січня 2017 року № 40, зареєстрованих в Міністерстві юстиції Укра- їни від 03 лютого 2017 року за № 155/30023. Розділами дисертації є публікації здобувача наукового ступеня; 2) основні наукові результати дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук має бути висвітлено не менше ніж у трьох наукових публікаціях, які розкривають основний зміст дисертації. До таких наукових публі- кацій належать: щонайменше одна стаття у періодичних наукових виданнях інших держав, які входять до Організації еконо- мічного співробітництва та розвитку та/або Європейського Союзу, з наукового напряму, за яким підготовлено дисертацію здобувача; статті у наукових виданнях, включених до переліку наукових фахових видань України (замість однієї статті може бути зараховано монографію або розділ монографії, опублікованої у співавторстві). Наукова публікація у виданні, віднесеному до першого – третього квартилів (Q1–Q3) відповідно до класифі- кації SCImago Journal and Country Rank або Journal Citation Reports, прирівнюється до двох публікацій. 3. Визначити, що основні наукові результати дисертації на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук, яка містить державну таємницю, висвітлюються у наукових публікаціях, у тому числі призначених для опуб- лікування матеріалів, що містять державну таємницю, відповідно до законодавства. 408 4. Спеціалізованим вченим радам, приймаючи до розгляду дисертації на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук, враховувати вимоги цього наказу. 5. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 17 жовт- ня 2012 року № 1112 «Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і канди- дата наук», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 листопада 2012 року за № 1851/22163. 6. Департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації (Криштоф С. Д.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України. 7. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім абзацу четвертого підпункту 1 пунк- ту 2, який набирає чинності з 01 вересня 2021 року, та абзацу другого підпункту 2 пункту 2, який набирає чиннос- ті з 01 вересня 2020 року. 8. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою. Міністр Г. Новосад ПОГОДЖЕНО: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Л. Денісова Заступник голови Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій О. К. Колежук ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 23 вересня 2019 року N 1220 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08 жовтня 2019 р. за N 1086/34057 ВИМОГИ до опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук 1. Наукові публікації зараховуються за темою дисертації у разі дотримання таких умов: обґрунтування отриманих наукових результатів відповідно до мети статті (поставленого завдання) та виснов- ків; опублікування статей у наукових фахових виданнях, які на дату їх опублікування внесено до Переліку науко- вих фахових видань України, затвердженого в установленому законодавством порядку; опублікування не більше ніж однієї статті в одному випуску (номері) наукового видання; опублікування статей у наукових періодичних виданнях інших держав з наукового напряму, за яким підготов- лено дисертацію здобувача, за умови повноти викладу матеріалів дисертації, що визначає спеціалізована вчена рада. 2. Зарахування статей, опублікованих у наукових періодичних виданнях інших держав з наукового напряму, за яким підготовлено дисертацію здобувача, покладається на спеціалізовану вчену раду за умови відповідності такого видання тематичній спрямованості з певної галузі науки (знань), спеціалізації видання, наявності у складі редколегії фахівців з відповідної галузі науки (знань), за якою планується захист дисертації; наявності активного ISSN-номера видання; наявності процедури рецензування публікацій та дотримання виданням редакційної етики. 3. За темою дисертації не зараховуються наукові публікації, у яких повторюються наукові результати, опублі- ковані раніше в інших наукових публікаціях, що вже зараховані за темою дисертації. 4. До статей у періодичних наукових виданнях інших держав, які входять до Організації економічного співро- бітництва та розвитку та/або Європейського Союзу, з наукового напряму, за яким підготовлено дисертацію здо- бувача, прирівнюються публікації у наукових виданнях, включених до категорії «А» Переліку наукових фахових видань України, або у закордонних виданнях, проіндексованих у базах даних Web of Science Core Collection та/або Scopus. 5. За відповідність змісту публікацій та конкретного особистого внеску здобувача (у разі опублікування науко- вих праць у співавторстві) результатам дисертації несе відповідальність спеціалізована вчена рада, яка встановлює, чи були основні результати, винесені на захист, вже захищені співавторами наукових праць здобувача. Директор департаменту атестаціїкадрів вищої кваліфікації С. Криштоф 409 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАКАЗ 14.07.2015 № 758 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 липня 2015 р. за № 885/27330 ПРО ОПРИЛЮДНЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙ ТА ВІДГУКІВ ОФІЦІЙНИХ ОПОНЕНТІВ Відповідно до частини п’ятої статті 6 Закону України «Про вищу освіту» та з метою ознайомлення наукової громадськості з доробком здобувачів наукових ступенів та відгуками офіційних опонентів, призначених для роз- гляду дисертацій в установленому законодавством порядку, НАКАЗУЮ: 1. Установити, що: 1) на офіційному веб-сайті вищого навчального закладу (наукової установи), спеціалізована вчена рада якого прийняла дисертацію (опубліковану монографію) до захисту, у розділі, в якому міститься інформація про роботу ради, розміщуються в режимі читання: примірник дисертації в електронному вигляді, крім дисертації, що містить державну таємницю або інформацію для службового користування, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати захисту дисертації, зазначеної в авто- рефераті дисертації, а у разі підготовки дисертації у вигляді опублікованої монографії – автореферат дисертації в електронному вигляді; відгуки офіційних опонентів в електронному вигляді, крім відгуків на дисертацію, що містить державну таєм- ницю або інформацію для службового користування, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати захисту ди- сертації, зазначеної в авторефераті дисертації; автореферат дисертацій, крім автореферату дисертації, що містить державну таємницю або інформацію для службового користування, не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати захисту дисертації, зазначеної в авторе- фераті дисертації; 2) розміщені відповідно до підпункту 1 пункту 1 цього наказу матеріали зберігаються у відкритому доступі на офіційному веб-сайті вищого навчального закладу (наукової установи) протягом трьох місяців з дати видачі дипло- ма доктора філософії або доктора наук. 2. Забезпечення дотримання вимог, передбачених пунктом 1 цього наказу, покладається на голів спеціалізова- них вчених рад. 3. Департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації (Криштоф С. Д.) забезпечити державну реєстрацію цього наказу в Міністерстві юстиції України в установленому законодавством порядку. 4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. 5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Гевка А. Є. Міністр 410 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14.09.2011 № 1059 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 р. за № 1170/19908 ПОЛОЖЕННЯ ПРО СПЕЦІАЛІЗОВАНУ ВЧЕНУ РАДУ Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 270 від 12.03.2012) I. Загальні положення 1.1. Спеціалізована вчена рада (далі – рада) утворюється МОНмолодьспортом у вищих навчальних закладах III–IV рівня акредитації та наукових установах (далі – вищі навчальні заклади, наукові установи), що проводять фундаментальні та прикладні наукові дослідження, мають достатній рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення для підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації, за клопотанням центральних органів виконавчої влади, у сфері управління яких є вищі навчальні заклади та наукові установи, національних академій наук, а також вищих навчальних закладів та наукових установ, що належать до сфери управління МОНмолодьспорту. МОНмолодьспорт приймає до розгляду клопотання про утворення спеціалізованих вчених рад з наданням права присудження наукових ступенів лише в одній галузі науки, крім випадків, коли у клопотанні зазначені на- укові спеціальності, за якими передбачено присудження наукових ступенів у кількох галузях науки. 1.2. У клопотанні про утворення ради зазначаються: а) статус ради: рада для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук (далі – докторська рада) чи кандидата наук (далі – кандидатська рада); б) профіль ради (перелік спеціальностей і галузі науки, з якої рада має право проводити захист дисертацій); в) потреба у створенні та доцільність функціонування ради в даному вищому навчальному закладі, науковій установі; г) наявність докторантури при утворенні докторської ради або аспірантури при утворенні кандидатської ради; ґ) наявність належних умов для роботи ради. До клопотання додаються відомості про членів ради за формою, наведеною в додатку 1 до Положення. Створюючи раду, МОНмолодьспорт установлює її статус, профіль, строк дії та затверджує її персональний склад. 1.3. Докторські ради можуть приймати до захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук. 1.4. Зміну профілю ради та призначення голови ради здійснює МОНмолодьспорт у порядку, передбаченому абзацом першим пункту 1 розділу I цього Положення. Зміну складу ради МОНмолодьспорт проводить за клопо- танням керівника вищого навчального закладу чи наукової установи, в якій утворено раду. У цьому випадку до клопотання додаються відомості про нових членів ради за формою, наведеною в додат- ку 1 до Положення. 1.5. Зі спеціальності, яка не входить до профілю ради, за відсутності в Україні ради з правом захисту за цією спеціальністю проводиться разовий захист дисертації за рішенням МОНмолодьспорту. Голова ради разом з клопотанням про утворення спеціалізованої вченої ради для проведення разового захисту надсилає до МОНмолодьспорту пропозиції щодо додаткового введення до складу ради докторів наук – фахівців за спеціальністю дисертації та відомості про них за формою, наведеною в додатку 1 до Положення. Для проведення разового захисту докторської (кандидатської) дисертації до складу ради додатково вводяться з правом голосу доктори наук з таким розрахунком, щоб загальна кількість присутніх на разовому захисті докторів наук з даної спеціальності була не меншою чотирьох осіб. Присутність докторів наук на засіданні ради обов’язкова. У клопотанні про утворення спеціалізованої вченої ради для проведення разового захисту повинна бути об- ґрунтована доцільність розгляду дисертації саме в цій раді. До звернення додається один примірник автореферату, підготовлений за допомогою комп’ютерної техніки. 411 Якщо докторська дисертація виконана за двома спеціальностями, то дисертація за кожною спеціальністю по- винна містити проведені автором дослідження, у яких отримано нові науково обґрунтовані результати в певній галузі науки, які в сукупності розв’язують важливу наукову або науково-прикладну проблеми і які раніше не за- хищалися. Зазначені спеціальності повинні належати одній галузі науки. 1.6. Кандидатська дисертація подається до захисту лише за однією спеціальністю. 1.7. Рада має право звертатися до вищого навчального закладу чи наукової установи, в якій виконувалась ро- бота, для отримання додаткових матеріалів, необхідних для повного, всебічного й об’єктивного розгляду дисерта- ції та прийняття обґрунтованого рішення. 1.8. Робота ради має відкритий характер. Про її засідання інформується наукова громадськість. Обмеження щодо присутності на захисті дисертації будь-яких осіб не допускаються. Здобувач має право ознайомитися з усіма матеріалами ради щодо захисту його дисертації, а також одержати кваліфіковану допомогу від голови ради, його заступника, вченого секретаря ради з усіх питань, пов’язаних із за- хистом дисертації. 1.9. У разі порушення радою вимог нормативно-правових актів з питань присудження наукового ступеня док- тора чи кандидата наук МОНмолодьспорт скасовує прийняте радою рішення і може вжити до неї заходи в межах своєї компетенції, у тому числі до зупинення діяльності цієї ради. II. Вимоги до персонального складу спеціалізованої вченої ради 2.1. Персональний склад ради формується з працівників наукових установ, вищих навчальних закладів, що проводять наукові дослідження. Членами ради можуть бути вчені, які активно проводять наукову роботу у відпо- відній галузі науки, а також іноземні фахівці з відповідної спеціальності у разі недостатньої кількості в Україні фахівців з цієї спеціальності та на підставі міжнародних угод і домовленостей. Член ради повинен мати науковий ступінь з однієї із спеціальностей, за якими раді надано право присудження наукових ступенів. Введення до складу ради фахівців з інших спеціальностей має бути обґрунтованим. Член ради, у якого спеціальність у дипломі про науковий ступінь відповідає одній із спеціальностей за про- філем ради, за рішенням МОНмолодьспорту може представляти в цій раді другу спеціальність за умови наявності в них опублікованих за останні п’ять років наукових статей, монографій з цієї спеціальності. У разі відсутності в країні докторів наук з відповідної спеціальності МОНмолодьспорт приймає рішення про утворення ради шляхом залучення фахівців, які мають наукові статті, монографії з даної спеціальності. 2.2. Рада формується таким чином, щоб в її складі кількість штатних працівників наукової установи, вищого навчального закладу, в якому вона утворюється, становила дві третини від загальної кількості фахівців (з округлен- ням до цілого числа в бік збільшення) з кожної спеціальності, за якою рада приймає дисертації до захисту. Серед докторів наук, які входять до складу кандидатської ради, дві третини мають бути штатними працівника- ми наукової установи, вищого навчального закладу, в якому утворюється рада. У разі відсутності в країні наукової установи, вищого навчального закладу з достатньою кількістю штатних працівників – докторів наук з окремих спеціальностей МОНмолодьспорт приймає рішення про утворення ради шляхом залучення фахівців, які не є штатними фахівцями наукової установи, вищого навчального закладу. 2.3. Членами докторських рад можуть бути тільки доктори наук. Ученим секретарем ради може бути кандидат наук. 2.4. Членами кандидатських рад можуть бути доктори та кандидати наук, при цьому кількість докторів наук повинна бути не менше ніж половина складу ради. 2.5. Склад докторської ради становить не менше шести докторів наук із кожної спеціальності за профілем ради, з них дві третини – доктори наук із даної спеціальності, які активно проводять наукову роботу і мають публікації у відповідній галузі науки, решта – фахівці, які мають наукові статті, монографії з даної спеціальності, опубліко- вані за останні п’ять років. 2.6. Склад кандидатської ради становить не менше п’яти фахівців з кожної спеціальності за профілем ради, серед них – не менше чотирьох докторів наук, з них дві третини – доктори наук з даної спеціальності, які активно проводять наукову роботу і мають публікації у відповідній галузі науки, решта – фахівці, які мають наукові статті, монографії з даної спеціальності, опубліковані за останні п’ять років. 2.7. Для введення фахівця до складу ради потрібна його письмова згода. Фахівець може входити до складу не більш як двох рад. 2.8. Рада формується у складі 15–25 осіб з рівномірним представництвом фахівців з кожної спеціальності. 2.9. Головою ради та заступником голови ради призначаються провідні вчені, доктори наук (із спеціальностей, за якими раді надано право присудження наукових ступенів), які є штатними працівниками наукової установи, ви- щого навчального закладу, в якому утворена рада. Ученим секретарем ради призначається доктор або кандидат наук – фахівець за профілем ради, який є штатним працівником наукової установи, вищого навчального закладу, в якому утворена рада. 2.10. Члени ради, які пропустили протягом року більше половини її засідань, виводяться із складу ради за клопотанням керівника вищого навчального закладу чи наукової установи, в якій утворено раду. 412 III. Попередній розгляд дисертації у спеціалізованій ученій раді 3.1. Рада приймає дисертацію для попереднього розгляду за наявності документів, визначених у переліку (до- даток 2), і доручає комісії (не менше трьох осіб) з членів ради (фахівцям за профілем дисертації) подати висновок про науковий рівень дисертації, відповідність її профілю ради, про кількість і обсяг публікацій та про повноту опублікованих матеріалів дисертації, а також пропозиції щодо призначення офіційних опонентів, у тому числі іно- земних фахівців з відповідної спеціальності, і на випадок разового захисту щодо поповнення ради науковцями відповідного профілю та щодо розсилання автореферату дисертації. Рада приймає до розгляду докторську дисертацію не раніше ніж через два місяці, а кандидатську – не раніше ніж через місяць з дня розсилання виготовлювачами обов’язкових примірників видань, в яких опубліковано пра- ці здобувача, що відображають основні результати дисертації. 3.2. Розглядаючи докторську дисертацію, комісія ради визначає, якою мірою в ній використані матеріали і ви- сновки кандидатської дисертації здобувача. Наукові положення і результати, які виносилися на захист у кандидатській дисертації, не можуть повторно виноситися на захист здобувачем наукового ступеня доктора наук у його докторській дисертації. Ці положення і результати можуть бути наведені лише в оглядовій частині докторської дисертації. Докторську дисертацію не може захищати здобувач, який не має наукового ступеня кандидата наук. Комісія може залучати до підготовки проекту висновку фахівців кафедр, лабораторій та інших структурних підрозділів даної організації чи інших наукових установ. Комісія визначає фахові семінари для апробації дисер - тації. 3.3. У разі позитивного висновку комісії рада приймає рішення про прийняття дисертації до захисту. Рішення ради про прийняття дисертації до захисту вважається позитивним, якщо за нього в результаті відкри- того голосування висловились більш як половина присутніх на засіданні членів ради. 3.4. У разі негативного висновку комісії рада не приймає дисертацію до захисту і видає здобувачеві витяг з про- токолу засідання ради з мотивуванням відмови у прийнятті дисертації до захисту та повертає всі подані матеріали. За бажанням здобувача рада повинна прийняти до захисту дисертацію, якщо вона відповідає профілю ради. 3.5. Попередній розгляд дисертацій у раді не повинен тривати понад два місяці для кандидатської і три місяці для докторської дисертації з дня подання документів. 3.6. Рада приймає дисертацію до захисту та призначає офіційних опонентів, затверджує додатковий список установ і організацій, до яких обов’язково надсилаються автореферати, дозволяє друкувати автореферат і за по- треби порушує клопотання перед МОНмолодьспортом про додаткове введення в установленому порядку до скла- ду ради науковців відповідного профілю. Про прийняття дисертації до захисту рада надсилає до МОНмолодьспорту повідомлення, в якому зазначають- ся відомості про наукового керівника та призначених офіційних опонентів. Повідомлення про захист докторських і кандидатських дисертацій публікуються в офіційному друкованому виданні МОНмолодьспорту. Захист дисертації на здобуття наукового ступеня доктора чи кандидата наук проводиться не раніше ніж через місяць після опублікування такого повідомлення. Якщо з об’єктивних причин засідання ради у призначений день не може відбутися, то рада має право призна- чити нову дату захисту дисертації, але не раніше ніж через місяць після опублікування повідомлення, поінформу- вавши про це МОНмолодьспорт, установи та організації, яким було розіслано автореферат. 3.7. Автореферат із зазначенням адреси, дати і часу захисту розсилають не пізніше ніж за місяць до захисту за переліком установ і організацій, до яких обов’язково надсилаються автореферати дисертацій, затвердженим МОН- молодьспортом в установленому порядку, і за додатковим списком, затвердженим радою, який включає ради, на- укові установи, вищі навчальні заклади за профілем дисертації та відомих фахівців у даній галузі науки. Виправлення в дисертації недоліків, виявлених радою після того, як дисертацію було прийнято до захисту, та в авторефераті після його розсилання заборонено. 3.8. Офіційний опонент на основі вивчення дисертації та праць, опублікованих за темою дисертації, подає до ради відгук, у якому визначаються ступінь актуальності обраної теми, обґрунтованості наукових положень, виснов- ків і рекомендацій, сформульованих у дисертації, їх достовірність і новизна, повнота їх викладу в опублікованих працях, а також робить висновок про відповідність дисертації вимогам Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 № 423 (423-2007-п) (далі – Порядок). Офіційний опонент відповідає за об’єктивність і якість підготовленого ним відгуку. Рада має право повернути офіційному опонентові для доопрацювання відгук, якщо він не відповідає вказаним вимогам, або замінити офіцій- ного опонента. Копії письмових відгуків офіційних опонентів рада видає здобувачеві не пізніше ніж за десять днів до захисту дисертації. 3.9. Прилюдний захист дисертації відбувається на засіданні спеціалізованої вченої ради, яке вважається право- можним, якщо в його проведенні взяли участь не менш як дві третини її складу, а також за умови обов’язкової 413 участі не менш як чотирьох докторів наук з кожної спеціальності докторської дисертації і не менш як трьох докто- рів наук зі спеціальності кандидатської дисертації. За бажанням здобувача рада зобов’язана призначити захист дисертації і за наявності негативних відгуків. Якщо наявні два негативні відгуки від офіційних опонентів, то захист дисертації не проводиться і рада приймає рішення про зняття її з розгляду. Про зняття дисертації з розгляду рада повідомляє МОНмолодьспорт і надсилає до Міністерства автореферат дисертації разом з копіями відгуків офіційних опонентів. Здобувачеві рада повертає документи за переліком документів, які повертаються здобувачу, за результатами захисту дисертації якого спеціалізованою вченою радою прийнято негативне рішення (за винятком одного при- мірника дисертації, який зберігається в раді протягом десяти років). IV. Засідання спеціалізованої вченої ради для захисту дисертації 4.1. Рада проводить не більш як 12 засідань на рік. У разі потреби засідання можуть проводитися сесійно. На одному засіданні може проводитися захист не більше двох дисертацій, з яких тільки одна може бути докторською дисертацією. Засідання записується на фонограму. Розшифрована фонограма є стенограмою засідання ради. Фонограма зберігається в раді до прийняття МОНмолодьспортом остаточного рішення. 4.2. Засідання ради для захисту дисертації проводиться під керівництвом голови ради, а за його відсутності – заступника голови ради. Голова (заступник голови) ради не може бути головуючим на засіданні, якщо проводиться захист дисертації, щодо якої він є науковим керівником чи консультантом. У такому разі головуючим на засіданні обирається член ради – штатний співробітник вищого навчального закладу чи наукової установи, в якій утворена рада, про що обов’язково робиться запис у стенограмі засідання ради. Близькі особи керівників ради та вищого навчального закладу чи наукової установи, у якій утворена рада, свої дисертації подають на розгляд рад інших вищих навчальних закладів чи наукових установ. 4.3. Учений секретар ради не може виконувати свої обов’язки на засіданні ради, на якому розглядається ди- сертація здобувача, щодо якої він є науковим керівником чи консультантом. У такому разі, а також на час відсутності вченого секретаря виконання його обов’язків покладається на одного із членів ради – штатного працівника вищого навчального закладу чи наукової установи. Призначення оформлю- ється наказом керівника вищого навчального закладу чи наукової установи, в якій утворена рада. У наказі зазна- чається строк повноважень (до трьох місяців) виконуючого обов’язки вченого секретаря. Один примірник наказу надсилається до МОНмолодьспорту. 4.4. Якщо один з офіційних опонентів відсутній з поважної причини, то захист дисертації може відбутися за умови його позитивного відгуку. У цьому разі на засіданні ради оголошують відгук відсутнього опонента і заслу- ховують виступ додаткового офіційного опонента, призначеного додатково керівництвом ради не пізніше ніж за три дні до захисту дисертації та відгук якого долучається до матеріалів атестаційної справи. Захист дисертації не проводиться, якщо: одночасно відсутні голова і заступник голови; відсутні два офіційні опоненти; відсутній опонент, який подав негативний відгук на дисертацію; призначення додаткового офіційного опонента відбулося пізніше встановленого строку. 4.5. Засідання ради для захисту дисертації проводиться державною мовою за такою процедурою: до відкриття засідання члени ради мають бути ознайомлені з проектом висновку щодо дисертації, підготовле- ним комісією ради; головуючий за даними реєстраційної картки присутності членів спеціалізованої вченої ради за формою, на- веденою у додатку 3 до Положення, інформує членів ради про правоможність зібрання і за наявності кворуму відкриває засідання; головуючий інформує членів ради про погоджену зі здобувачем мову захисту дисертації; оголошуються порядок денний, назва дисертації, відомості про офіційних опонентів; учений секретар доповідає про подані здобувачем документи та про їх відповідність вимогам, установленим законодавством; здобувач викладає основні положення дисертації та відповідає на запитання, подані усно чи письмово; виступ наукового керівника (консультанта); учений секретар оголошує висновок організації, де виконувалась дисертація або до якої був прикріплений здо- бувач, відгуки на дисертацію про її наукову і практичну цінність і на автореферат; здобувач відповідає на зауваження, які містяться у відгуках; виступ офіційних опонентів; після виступу кожного опонента здобувачеві надають слово для відповіді; 414 після кожного виступу здобувача для відповіді на зауваження офіційних опонентів головуючий пересвідчуєть- ся, чи задоволений опонент цією відповіддю; прилюдне обговорення дисертації, у якому мають право взяти участь усі присутні на засіданні; члени ради – доктори наук зі спеціальності, за якою підготовлена дисертація, повинні під час засідання обов’язково встановити рівень теоретичної підготовки здобувача, його особистий внесок у розв’язання наукової проблеми чи у вирішення конкретного наукового завдання, обізнаність здобувача з результатами наукових досліджень інших учених із зазна- чених у дисертації наукових проблем чи наукових завдань та їх порівнянність з результатами наукових досліджень здобувача; прикінцеве слово здобувача; вибори лічильної комісії для проведення таємного голосування; таємне голосування членів ради щодо присудження здобувачеві наукового ступеня; оголошення результатів таємного голосування (рішення вважається позитивним, якщо за нього проголосували не менш як три чверті від кількості присутніх на засіданні членів ради); затвердження протоколу лічильної комісії простою більшістю голосів членів ради, присутніх на засіданні. Під- ставою для незатвердження протоколу лічильної комісії може бути лише виявлене порушення процедури голосу- вання. У разі незатвердження протоколу лічильної комісії рада проводить повторне голосування; обговорення проекту та прийняття висновку ради; головуючий оголошує рішення ради щодо присудження здобувачу наукового ступеня з відповідної галузі на- уки та за відповідною спеціальністю. 4.6. При позитивному рішенні щодо присудження наукового ступеня приймається висновок ради шляхом від- критого голосування простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів ради. У висновку повинні бути викладені найсуттєвіші наукові результати, які одержав здобувач особисто, оцінка їх достовірності та новизни, значення для теорії і практики та рекомендації щодо використання, а також вказується, яким вимогам Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника (423-2007-п) від- повідає дисертація. На цьому захист дисертації вважається закінченим. 4.7. Здобувач має право зняти дисертацію з розгляду за письмовою заявою, поданою на засіданні ради до по- чатку таємного голосування. У такому разі здобувачеві повертаються документи, які він подав до ради, за винятком заяви, одного примірника дисертації та автореферату. Якщо рада встановила, що здобувач використав ідеї та розробки, текстові запозичення, наукові результати та матеріали інших авторів без посилання на джерело, то рада знімає дисертацію з розгляду незалежно від стадії про- ходження без права її повторного захисту. У цьому разі заява про зняття дисертації з розгляду не приймається, а до МОНмолодьспорту надсилається рішення ради разом з авторефератом і стенограмою засідання. Атестаційна справа здобувача наукового ступеня та дисертація, які розглядаються у МОНмолодьспорті, не можуть бути зняті з розгляду здобувачем чи відкликані радою, у якій відбувся захист дисертації. 4.8. Рада протягом місяця після захисту надсилає до МОНмолодьспорту перший та електронний примірники докторської (кандидатської) дисертації з двома примірниками облікової картки дисертації за встановленою відпо- відно до законодавства формою та атестаційну справу здобувача наукового ступеня, що забезпечує вчений секретар ради. Електронний примірник захищеної докторської (кандидатської) дисертації надсилається до Українського ін- ституту науково-технічної та економічної інформації (далі – УкрІНТЕІ) (01171, м. Київ, вул. В. Антоновича, 180). Після ухвалення МОНмолодьспортом рішення про видачу здобувачеві диплома доктора (кандидата) наук при- мірник дисертації передається на зберігання до Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (03039, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3). Атестаційна справа здобувача наукового ступеня зберігається в раді згідно з переліком документів (додаток 4) протягом десяти років. Атестаційна справа здобувача оформляється державною мовою згідно з переліком документів атестаційної справи здобувача наукового ступеня доктора наук, яка подається до МОНмолодьспорту (додаток 5), та переліком документів атестаційної справи здобувача наукового ступеня кандидата наук, яка подається до МОНмолодьспорту (додаток 6). Обкладинка атестаційної справи, супровідний лист, рішення ради щодо присудження здобувачу наукового ступеня, відомості про офіційних опонентів, реєстраційно-облікова картка та опис документів атестаційної справи оформляються згідно з додатками 7–12 до Положення. Атестаційна справа, оформлена з порушенням установлених вимог, до розгляду МОНмолодьспортом не прий- мається. 4.9. Про негативне рішення ради щодо присудження наукового ступеня повідомляють МОНмолодьспорт про- тягом місяця з дня його прийняття, надсилаючи атестаційну справу, оформлену згідно з переліком документів атестаційної справи здобувача наукового ступеня, за результатами захисту дисертації якого спеціалізованою вченою радою прийнято негативне рішення (додаток 13). Здобувачеві, за результатами захисту дисертації якого 415 спеціалізованою вченою радою прийнято негативне рішення, повертаються документи за встановленим переліком (додаток 14). Дисертація, за результатами захисту якої рада прийняла негативне рішення, може бути подана до повторного захисту після доопрацювання не раніш як через рік з дати такого рішення. До повторного захисту може бути також подана дисертація, за результатами захисту якої МОНмолодьспортом скасовано рішення ради про присудження автору наукового ступеня. У цьому випадку дисертація після доопрацю- вання подається до іншої ради не раніш як через рік з дати прийняття рішення МОНмолодьспортом. При повторному захисті склад офіційних опонентів повинен бути повністю змінений. 4.10. Якщо висновок ради недостатньо аргументований, то МОНмолодьспорт може повернути його до ради для доопрацювання або надіслати на додатковий розгляд до іншої ради чи наукової установи. У цьому разі участь здобувача не обов’язкова. 4.11. Після закінчення строку повноважень рада протягом двох тижнів подає до МОНмолодьспорту звіт про роботу спеціалізованої вченої ради за формою, наведеною у додатку 15 до Положення. Рада подає щорічні звіти про свою роботу до вченої ради вищого навчального закладу, наукової установи, в якій вона утворена. V. Таємне голосування та робота лічильної комісії 5.1. Лічильна комісія (не менше трьох осіб) обирається відкритим голосуванням більшістю від кількості при- сутніх на засіданні членів ради. 5.2. Після завершального слова здобувача лічильна комісія видає членам ради під розпис заготовлені бюлетені для таємного голосування за формою, наведеною у додатку 16 до Положення. Члени ради, які запізнилися на початок захисту дисертації або залишили засідання до його закінчення, у ви- значенні кворуму і в таємному голосуванні участі не беруть, що забезпечується головуючим на засіданні ради. Здобувач, який захищає дисертацію в раді, членом якої він є, участі в голосуванні не бере і до списку членів ради на даному засіданні не вноситься. Член ради висловлює свою думку щодо дисертації, викреслюючи в графі бюлетеня «Результати голосування» одне з двох запропонованих визначень: «згоден» чи «не згоден» і опускає бюлетень в опечатану урну. 5.3. Члени лічильної комісії відкривають урну, підраховують бюлетені й складають за наслідками голосування протокол засідання лічильної комісії за формою, наведеною у додатку 17 до Положення. Нероздані бюлетені залишаються в лічильній комісії з відповідною поміткою, зробленою до початку таємного голосування, про що зазначається в протоколі. Бюлетені, що не дають змоги виявити думку члена ради, який взяв участь у голосуванні, вважаються недійсними, про що також зазначається в протоколі лічильної комісії. Після оформлення протоколу про результати голосування лічильна комісія опечатує всі бюлетені й додає їх до свого протоколу, який затверджується відкритим голосуванням простою більшістю голосів членів ради, які брали участь у засіданні. VI. Розгляд дисертації, надісланої до спеціалізованої вченої ради для додаткового розгляду (колективного рецензування) 6.1. Дисертацію, яку надіслано МОНмолодьспортом до ради для додаткового розгляду (колективного рецензу- вання), рада повинна розглянути протягом двох місяців з дня її одержання. Рада з числа своїх членів утворює ко- місію, доручає їй ознайомитися з дисертацією і подати проект відгуку або висновку щодо дисертації, у тому числі щодо наявності чи відсутності текстових запозичень. Якщо дисертацію надіслано для додаткового розгляду (колективного рецензування) з метою підготовки від- гуку, то вона розглядається на засіданні ради без участі здобувача. Якщо дисертацію разом з атестаційною справою надіслано для додаткового розгляду (колективного рецензу- вання) з метою поглибленого аналізу, то вона розглядається обов’язково у присутності здобувача. У разі неявки здобувача на засідання без поважної причини спеціалізована вчена рада дисертацію без нього не розглядає. Якщо здобувач завчасно повідомить, що не може взяти участі в засіданні з поважної причини, то засідання ради переноситься. (Пункт 6.1 розділу VІ в редакції Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 270 від 12.03.2012) 6.2. Відкриваючи засідання ради, голова ради за даними реєстраційної картки присутності членів спеціалізо- ваної вченої ради за встановленою законодавством формою сповіщає членів ради про правоможність засідання та інформує їх про перебіг розгляду дисертації, поданої на додатковий розгляд (колективне рецензування) для по- глибленого аналізу. Присутність членів ради (із зазначенням їх спеціальності) обов’язково слід занотувати у протоколі засідання. У засіданні також можуть брати участь опоненти та інші особи, яких у разі потреби запрошує рада. 6.3. Після виступу вченого секретаря, який коротко доповідає про основний зміст документів атестаційної справи здобувача наукового ступеня, надається слово здобувачу. Він викладає суть та основні положення дисерта- ції і відповідає на усні та письмові запитання. 416 6.4. Обговоривши дисертацію та висновок комісії з попереднього розгляду щодо неї, рада бюлетенями за формою, наведеною у додатку 16 до Положення, проводить таємне голосування. Рішення ради вважається пози- тивним, якщо за нього проголосувало не менш як три чверті членів ради, що взяли участь у засіданні. Протокол лічильної комісії затверджується відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на засіданні членів ради. 6.5. Після затвердження протоколу лічильної комісії рада відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на засіданні членів ради приймає висновок додаткового розгляду (колективного рецензування). На цьому засідання ради вважається закінченим. 6.6. Підписані головою і вченим секретарем ради стенограма (розшифрована фонограма), висновок додатко- вого розгляду (колективного рецензування), у якому наводяться результати таємного голосування, разом з дисер- тацією та атестаційною справою протягом місяця надсилаються до МОНмолодьспорту. VII. Проведення засідання спеціалізованої вченої ради для переатестації вченого 7.1. Дисертація вченого, надіслана до ради разом з атестаційною справою для переатестації вченого, якому присуджено науковий ступінь в іншій державі, розглядається радою протягом двох місяців. 7.2. Якщо спеціальність, за якою захищена дисертація, не узгоджується зі спеціальностями, з яких раді надано право приймати дисертації до захисту, то надсилання дисертації для переатестації є одночасно наданням права на проведення разового захисту дисертації за іншою спеціальністю. 7.3. Рада з числа своїх членів створює комісію, доручає їй ознайомитися з дисертацією та матеріалами атеста- ційної справи і подати висновок. На засідання ради запрошується вчений, який має право перед засіданням ради ознайомитися з попередніми висновками комісії, дати додаткові пояснення щодо матеріалів дисертації та атестаційної справи. У разі неявки вченого на засідання без поважної причини спеціалізована вчена рада розглядає дисертацію без нього. У засіданні можуть брати участь інші особи, яких за потреби запрошує рада. Присутність членів ради (із за- значенням їх спеціальності) обов’язково слід занотувати у протоколі засідання. 7.4. Відкриваючи засідання ради, голова на підставі реєстраційної картки присутності членів спеціалізованої вченої ради за формою, наведеною у додатку 3 до Положення, сповіщає членів ради про правоможність засідання та інформує членів ради про хід розгляду дисертації, отриманої для переатестації. 7.5. Учений секретар доповідає основний зміст документів атестаційної справи. Далі оголошується висновок комісії. Потім вчений викладає суть та основні положення дисертації і відповідає на усні та письмові запитання. Після цього мають право виступати всі присутні на засіданні ради. Наприкінці дискусії вченому надається за- вершальне слово. 7.6. Якщо при переатестації вченого, який одержав в іншій державі диплом доктора наук, не маючи наукового ступеня кандидата наук, рада встановить, що дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук не відповідає вимогам пункту 12, а відповідає вимогам пункту 13 Порядку (423-2007-п), то рада переатестовує вченого на науко- вий ступінь кандидата наук. 7.7. Після закінчення дискусії рада проводить таємне голосування бюлетенями за формою, наведеною у до- датку 16 до Положення. Рішення ради вважається позитивним, якщо за нього проголосували не менш як три чвер- ті членів ради, що взяли участь у засіданні. Протокол лічильної комісії затверджується відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на засіданні членів ради. Після затвердження протоколу лічильної комісії рада відкритим голосуванням більшістю присутніх на засідан- ні членів ради приймає рішення щодо переатестації. 7.8. Підписані головою і вченим секретарем ради стенограма та рішення щодо переатестації вченого разом з дисертацією та атестаційною справою в тритижневий строк надсилаються до МОНмолодьспорту. 7.9. Вчений має право за письмовою заявою зняти дисертацію з розгляду у процесі переатестації до початку таємного голосування у раді, крім випадків виявлення у дисертації текстових запозичень, використання ідей, на- укових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело. У такому випадку вчений переатестації не підлягає. VIII. Засідання спеціалізованої вченої ради для розгляду питань про позбавлення наукових ступенів 8.1. Питання про позбавлення наукового ступеня порушується у випадку, коли до ради надійшли матеріали, які дають для цього підставу. Голова ради доручає комісії з членів ради перевірити такі матеріали щодо обґрунто- ваності справи. У разі потреби рада запитує у відповідних наукових установ, вищих навчальних закладів додатко- ві матеріали. За наслідками перевірки комісія складає висновок, який подається на розгляд ради. 8.2. Рада повинна протягом місяця розглянути матеріали, які підготувала комісія. 8.3. Засідання ради проводиться у присутності особи, про позбавлення наукового ступеня якої порушується питання та яка повідомляється про це не пізніш як за 10 днів до засідання. 417 Якщо вказана особа відмовляється з’явитися на засідання ради без поважних причин або якщо викликати її неможливо, то рада приймає рішення про проведення засідання без неї. Якщо вказана особа завчасно повідомить, що не може взяти участі в засіданні з поважної причини, то засідан- ня ради переноситься. 8.4. Відкриваючи засідання ради, голова інформує членів ради про правоможність засідання й оголошує розгляд питання. З доповіддю від комісії виступає член ради, який входив до її складу. Потім слово надається особі, про позбавлення наукового ступеня якої порушено питання, після чого можуть виступати всі присутні на засіданні ради. 8.5. Після обговорення рада проводить таємне голосування про позбавлення наукового ступеня. Голосування проводиться бюлетенями за формою, наведеною у додатку 16 до Положення. Рішення ради про позбавлення науко- вого ступеня вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як три чверті від кількості членів ради, які взяли участь у засіданні. Після затвердження протоколу лічильної комісії рада, спираючись на результати таємного голосування, від- критим голосуванням більшістю голосів членів ради, які взяли участь у засіданні, приймає текст рішення з чітко сформульованим висновком про наявність чи відсутність підстав для порушення перед МОНмолодьспортом кло- потання щодо позбавлення наукового ступеня. 8.6. Результати таємного голосування і рішення ради оголошуються особі, щодо якої ставилося питання про позбавлення наукового ступеня. 8.7. Якщо рада прийняла рішення клопотати перед МОНмолодьспортом про позбавлення особи наукового ступеня, то до МОНмолодьспорту протягом трьох тижнів надсилають підписані головою і вченим секретарем про- токол засідання ради і рішення, в якому наводяться результати таємного голосування. Вказані матеріали надсилають до МОНмолодьспорту і в тому випадку, коли МОНмолодьспортом дано доручення раді розглянути питання про позбавлення наукового ступеня. IX. Проведення засідання спеціалізованої вченої ради для розгляду апеляції 9.1. При надходженні до ради апеляції голова ради доручає комісії з членів ради вивчити її аргументованість та підготувати проект висновку. Розгляд апеляції в раді не повинен тривати понад місяць, причому в разі потреби проводиться позапланове засідання. 9.2. На засідання ради запрошується автор апеляції, про що він повідомляється не пізніш як за 10 днів до за- сідання. У разі неявки автора апеляції з поважної причини засідання переноситься. Якщо автор апеляції не з’явився на засідання ради без поважної причини, то засідання проводиться без нього. Присутність членів ради (із зазначенням їх спеціальності) обов’язково занотовується у протоколі засідання. 9.3. Відкриття засідання ради починається повідомленням голови про правоможність засідання. Потім голова ради оголошує розгляд апеляції і надає слово вченому секретареві для її зачитування. Після цьо- го один з членів комісії доповідає про результати роботи комісії і пропонує проект висновку. Далі мають право виступати всі присутні. 9.4. Після закінчення дискусії рада приймає рішення шляхом таємного голосування. Рішення вважається прий- нятим, якщо за нього проголосувало не менш як три чверті присутніх на засіданні членів ради. Висновок прийма- ється відкритим голосуванням простою більшістю голосів членів ради, які взяли участь у засіданні. Підписані головою і вченим секретарем ради стенограма і текст висновку щодо розгляду апеляції, у якому наводяться результати голосування, разом з текстом апеляції протягом 10 робочих днів надсилаються до МОНм олодьспорту. Директор Департаменту атестації кадрів В. Бондаренко Додаток 1 до Положення про спеціалізовану вчену раду ВІДОМОСТІ про членів спеціалізованої вченої ради для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук за спеціальностями ________________________________________________________________________ (шифри, назви спеціальностей та галузей наук) в ________________________________________________________________________________________ (повне найменування наукової установи чи вищого навчального закладу III або IV рівня акредитації, підпорядкування, адреса для надсилання кореспонденції, телефон) ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––– 418 № Прізвище, Рік Місце Науковий Учене Шифр Основні праці Член ство з/п імя, по народ- основної ступінь, шифр звання, спеціаль- (назви 3 в інших батькові ження роботи, спеціальн ості, за (за спец іаль- ності наук ових спецр адах під поряд- якою захищена ністю, в раді моног раф ій, (шифр кування, дисертація, із каф едр ою), статей, опуб- ради, посада зазначенням рік при- лікова них за устан ова, шифру спе- своєння спец іаль ністю, у якій ціальності, в яку за якою створ ена вона транс- фахівця про- рада) формована, рік понується присудження включ ити до складу ради) 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Директор (ректор) ____________ ____________________ (підпис) (прізвище, ініціали) Печатка Дата Примітки: 1. На початку списку подаються відомості про голову ради, заступника голови, вченого секретаря (ці посади вказуються в дужках після прізвища, імені та по батькові), а далі подаються відомості про членів ради за абеткою. 2. У графах 5, 6, 7 спеціальності вказуються за чинним Переліком наукових спеціальностей. Якщо науковий ступінь (графа 5) або вчене звання (графа 6) присуджено (присвоєно) після 1 вересня 1992 року, то у відповідній графі вказується країна, атестаційним органом якої видано диплом (атестат). 3. До МОНмолодьспорту надсилається перший примірник «Відомостей». 4. У графі 8 наводять назви праць, опублікованих за останні п’ять років. Додаток 2 до Положення про спеціалізовану вчену раду ПЕРЕЛІК документів, які подає до спеціалізованої вченої ради здобувач наукового ступеня 1. Заява на ім’я голови спеціалізованої вченої ради про прийняття дисертації до розгляду, в якій необхідно за- значити, чи вперше захищається ця дисертація. 2. Ксерокопія першої сторінки паспорта здобувача (2 примірники). 3. Особова картка (форма П-2ДС), затверджена наказом Міністерства статистики України від 26.12.95 № 343, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.12.95 за № 484/1020, з відомостями станом на час подання до- кументів до спеціалізованої вченої ради, засвідчена підписом керівника кадрової служби та печаткою за основним місцем роботи, з фотокарткою, на якій проставлена печатка цієї установи (2 примірники). 4. Копія диплома магістра (спеціаліста) (2 примірники). У разі якщо документ про вищу освіту виданий навчальним закладом іноземної держави, то додатково нада- ються переклад документа українською мовою, засвідчений нотаріально, та копія довідки про визнання іноземно- го документа про освіту, виданої МОНмолодьспортом (2 примірники). Копія свідоцтва про зміну імені (2 примірники) (у разі зміни здобувачем імені). 5. Посвідчення про складання кандидатських іспитів за формою, визначеною Положенням про підготовку на- уково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99 № 309 (309-99-п). 6. Витяг з наказу про зарахування до аспірантури, засвідчений в установленому порядку, у випадку якщо здо- бувач наукового ступеня кандидата наук навчався в аспірантурі. 7. Копія диплома про науковий ступінь кандидата наук (2 примірники) (для здобувачів наукового ступеня док- тора наук). У разі якщо документ про науковий ступінь виданий уповноваженим органом іноземної держави, з якою під- писана міжнародна угода про взаємовизнання документів про наукові ступені, і легалізований, якщо інше не перед- бачено міжнародними угодами та конвенціями, то додатково подають переклад документа українською мовою, нотаріальнозасвідчений (для іноземців). 8. Висновок про наукову і практичну цінність дисертації, виданий організацією, де виконувалася дисертація або до якої був прикріплений здобувач (2 примірники). 419 Висновок оформлюється як витяг з протоколу засідання кафедри (міжкафедрального семінару), лабораторії, відділу, підписується завідувачем кафедри (керівником семінару), лабораторії, відділу, як правило, доктором наук, затверджується керівником наукової установи, вищого навчального закладу і скріплюється печаткою. У висновку поряд з іншими аспектами характеристики дисертації та особистості здобувача має бути зазначено, ким і коли була затверджена тема дисертації, визначено конкретний персональний внесок здобувача до всіх наукових праць, опуб- лікованих із співавторами. Висновок повинен містити відомості щодо проведення біоетичної експертизи дисерта- ційних досліджень (для здобувачів наукових ступенів з медичних, біологічних та ветеринарних наук). Висновок чинний протягом одного року з дня його затвердження до моменту подання дисертації до розгляду у спеціалізовану вчену раду. 9. Відгук наукового керівника (наукового консультанта) з оцінкою здобувача та його роботи у процесі підго- товки дисертації, засвідчений печаткою за основним місцем роботи наукового керівника (наукового консультанта). Оригінали документів, копії яких подаються до спеціалізованої вченої ради відповідно до цього переліку, пред’являються у спеціалізовану вчену раду і після прийняття заяви повертаються здобувачу. До документів додаються: дисертація, оформлена згідно зі встановленими вимогами, у кількості примірників, переплетених і підписаних автором, необхідних для передавання на зберігання до Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського НАН України, до бібліотеки наукової установи, вищого навчального закладу, де утворено спеціалізовану вчену раду, та для відправки опонентам; автореферат дисертації, оформлений згідно зі встановленими вимогами та підписаний автором на обкладинці (2 примірники); монографії, авторські свідоцтва (копії), статті (копії), друковані тези, доповіді та інші матеріали наукових кон- ференцій, конгресів, симпозіумів, семінарів, шкіл (копії), перераховані в авторефераті. У випадку подання копій наукових праць на них повинні бути зазначені точні і повні вихідні дані відповідних видань. Копії наукових праць подають на паперовому носії і засвідчують підписом вченого секретаря; автореферат захищеної здобувачем кандидатської дисертації (для здобувачів наукового ступеня доктора наук); примірник захищеної кандидатської дисертації (для здобувачів наукового ступеня доктора наук); чотири поштові картки з марками із зазначенням місця проживання здобувача (2 картки) та місцезнаходження наукової установи чи вищого навчального закладу, в якому діє спеціалізована вчена рада (2 картки). На зворотному боці поштових карток у верхньому кутку вказуються прізвище, ім’я, по батькові здобувача, галузь науки та науковий ступінь, на який він претендує; компакт-диск типу CD-R або CD-RW, на якому міститься файл з текстом автореферату. Ім’я файла – aref.doc (2 примірники); компакт-диск, на якому міститься файл з текстом дисертації. Ім’я файла – dis.doc (2 примірники). При оформленні документів іноземця його повне ім’я та прізвище наводяться в тому порядку, в якому вони записані в паспортному документі. Додаток 3 до Положення про спеціалізовану вчену раду РЕЄСТРАЦІЙНА КАРТКА присутності членів спеціалізованої вченої ради _____________ (шифр ради) «___» __________ 20___ р. Протокол № _______ Розглядається дисертація _______________________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові) на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) ___________________________________ наук (галузь) за спеціальністю _______________________________________________________________________________ (шифр, назва спеціальності) Прізвище, ім’я, Науковий ступінь, Присутність на засіданні Одержання бюлетеня по батькові шифр спец іальності в раді (підпис) (підпис) Учений секретар спеціалізованої вченої ради _________ ________________________ (підпис) (прізвище, ініціали) 420 Примітки: 1. У графі «Прізвище, ім’я, по батькові» вказують усіх членів спеціалізованої вченої ради в тому самому по- рядку, який подано в наказі про утворення ради. 2. Науковий ступінь та шифр спеціальності в раді подають згідно з наказом про утворення ради. Додаток 4 до Положення про спеціалізовану вчену раду ПЕРЕЛІК документів атестаційної справи, які зберігаються в спеціалізованій вченій раді 1. Копія супровідного листа до атестаційної справи здобувача наукового ступеня, поданої до МОНмолодьспор- ту, за встановленою формою. 2. Заява здобувача на ім’я голови спеціалізованої вченої ради про прийняття дисертації до розгляду. 3. Ксерокопія першої сторінки паспорта здобувача, засвідчена підписом вченого секретаря спеціалізованої вченої ради. 4. Особова картка (форма П-2ДС), затверджена наказом Міністерства статистики України від 26.12.95 № 343, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.12.95 за № 484/1020, з відомостями станом на час подання до- кументів до спеціалізованої вченої ради, засвідчена підписом керівника кадрової служби та печаткою за основним місцем роботи, з фотокарткою, на якій проставлена печатка цієї установи. 5. Копії дипломів магістра (спеціаліста), кандидата наук (за наявності), засвідчені підписом вченого секретаря спеціалізованої вченої ради та печаткою наукової установи чи вищого навчального закладу. Копія свідоцтва про зміну імені, засвідчена підписом вченого секретаря спеціалізованої вченої ради та печаткою наукової установи чи вищого навчального закладу (у разі зміни здобувачем імені). 6. Висновок про наукову і практичну цінність дисертації, виданий організацією, де виконувалася дисертація або до якої був прикріплений здобувач. 7. Висновок комісії спеціалізованої вченої ради про дисертацію за результатами попереднього розгляду, під- писаний всіма членами комісії. 8. Витяг з протоколу засідання спеціалізованої вченої ради з рішенням ради про прийняття дисертації до за- хисту та призначення офіційних опонентів. 9. Відомості про офіційних опонентів за встановленою формою. 10. Реєстраційна картка присутності членів спеціалізованої вченої ради за встановленою формою. 11. Стенограма (розшифрована фонограма) засідання спеціалізованої вченої ради, підписана головуючим на засіданні спеціалізованої вченої ради і вченим секретарем спеціалізованої вченої ради та засвідчена печаткою на- укової установи чи вищого навчального закладу III або IV рівня акредитації, в якій функціонує рада. 12. Протокол засідання лічильної комісії за встановленою формою. 13. Опечатаний і скріплений підписами членів лічильної комісії конверт з бюлетенями для таємного голосу- вання. 14. Відгук наукового керівника (консультанта) з оцінкою здобувача та його роботи у процесі підготовки ди- сертації, відгуки офіційних опонентів, засвідчені печатками установ, в яких вони працюють, із зазначенням дати їх надходження до ради, та всі відгуки, які надійшли на дисертацію та автореферат. 15. Рішення спеціалізованої вченої ради щодо присудження наукового ступеня за встановленою формою. 16. Облікова картка дисертації (з відміткою УкрІНТЕІ). 17. Список установ і організацій, до яких надіслано автореферат дисертації, із зазначенням дати розсилки з від- міткою на кожній сторінці відділення зв’язку або канцелярії (експедиції) наукової установи чи вищого навчально- го закладу, підписаний вченим секретарем ради. Разом з атестаційною справою зберігаються: дисертація (в бібліотеці наукової установи чи вищого навчального закладу III або IV рівня акредитації, де функціонує спеціалізована вчена рада); автореферат дисертації (2 примірники); один компакт-диск типу CD-R або CD-RW з файлами, що містять: рішення спеціалізованої вченої ради щодо присудження наукового ступеня. Ім’я файла – file.xls; текст автореферату. Ім’я файла – aref.doc; зауваження, які містяться у відгуках опонентів та інших відгуках на дисертацію та автореферат, а також заува- ження, які висловлювались членами спеціалізованої вченої ради та фахівцями під час захисту. Ім’я файла – notes.doc; фонограма захисту дисертації. При оформленні документів іноземця його повне ім’я та прізвище наводяться в тому порядку, в якому вони записані в паспортному документі. 421 Додаток 5 до Положення про спеціалізовану вчену раду ПЕРЕЛІК документів атестаційної справи здобувача наукового ступеня доктора наук, яка подається до МОНмолодьспорту 1. Супровідний лист на бланку наукової установи чи вищого навчального закладу за встановленою формою. 2. Ксерокопія першої сторінки паспорта здобувача, засвідчена підписом вченого секретаря спеціалізованої вченої ради 3. Рішення спеціалізованої вченої ради щодо присудження наукового ступеня за встановленою формою. 4. Особова картка (форма П-2ДС), затверджена наказом Міністерства статистики України від 26.12.95 № 343, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.12.95 за № 484/1020, з відомостями станом на час подання до- кументів до спеціалізованої вченої ради, засвідчена підписом керівника кадрової служби та печаткою за основним місцем роботи, з фотокарткою, на якій проставлена печатка цієї установи. 5. Копії дипломів магістра (спеціаліста), кандидата наук, засвідчені підписом вченого секретаря спеціалізованої вченої ради та печаткою наукової установи чи вищого навчального закладу. Копія свідоцтва про зміну імені, засвідчена підписом вченого секретаря спеціалізованої вченої ради та печаткою наукової установи чи вищого навчального закладу (у разі зміни здобувачем імені). У разі якщо ці документи видані навчальними закладами та уповноваженими органами іноземної держави і легалізовані, якщо інше не передбачено міжнародними угодами та конвенціями, то додатково надаються пере- клади цих документів українською мовою, засвідчені нотаріально. 6. Висновок про наукову і практичну цінність дисертації, виданий організацією, де виконувалася дисертація або до якої був прикріплений здобувач. 7. Висновок комісії спеціалізованої вченої ради про дисертацію за результатами попереднього розгляду, під- писаний всіма членами комісії. 8. Відгуки офіційних опонентів, засвідчені печатками установ, в яких вони працюють, із зазначенням дати їх надходження до ради. 9. Відомості про офіційних опонентів за встановленою формою. 10. Реєстраційна картка присутності членів спеціалізованої вченої ради за встановленою формою. 11. Стенограма (розшифрована фонограма) засідання спеціалізованої вченої ради, підписана головуючим на засіданні спеціалізованої вченої ради і вченим секретарем спеціалізованої вченої ради та засвідчена печаткою на- укової установи чи вищого навчального закладу, в якому функціонує рада. 12. Опис документів атестаційної справи за встановленою формою. Атестаційну справу брошурують у швидкозшивач з картону без зав’язок, на внутрішньому боці обкладинки якого наклеюють конверт, до якого вкладають: автореферат дисертації (5 примірників), підписаний на обкладинці автором; автореферат захищеної здобувачем дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук; облікову картку дисертації (2 примірники, один з яких повинен бути з відміткою УкрІНТЕІ) за встановленою УкрІНТЕІ формою; реєстраційно-облікову картку (2 примірники) за встановленою формою; чотири поштові картки з марками із зазначенням місця проживання здобувача (2 картки) та місцезнаходження наукової установи чи вищого навчаль- ного закладу, в якій діє спеціалізована вчена рада (2 картки). На зворотному боці поштових карток вказують прі- звище, ім’я, по батькові здобувача, галузь науки та науковий ступінь, на який він претендує; два не підписані поштові конверти формату 230х160 мм з марками; компакт-диски типу CD-R або CD-RW з файлами, що містять: рішення спеціалізованої вченої ради щодо присудження наукового ступеня. Ім’я файла – file.xls; текст автореферату. Ім’я файла – aref.doc; текст дисертації. Ім’я файла – dis.doc; реєстраційно-облікова картка. Ім’я файла – append9.doc; зауваження, які містяться у відгуках опонентів та інших відгуках на дисертацію та автореферат, а також заува- ження, які висловлювались членами спеціалізованої вченої ради та фахівцями під час захисту. Ім’я файла – notes.doc. Документи атестаційної справи повинні розміщуватися послідовно відповідно до цього переліку. Обкладинка атестаційної справи здобувача наукового ступеня оформляється за встановленою формою. До атестаційної справи додають перший примірник дисертації, переплетений і підписаний автором та засвід- чений підписом вченого секретаря спеціалізованої вченої ради щодо його ідентичності за змістом з іншими при- мірниками дисертації, що були подані до ради. При оформленні документів іноземця його повне ім’я та прізвище наводяться в тому порядку, в якому вони записані в паспортному документі. 422 Додаток 6 до Положення про спеціалізовану вчену раду ПЕРЕЛІК документів атестаційної справи здобувача наукового ступеня кандидата наук, яка подається до МОНмолодьспорту 1. Супровідний лист на бланку наукової установи чи вищого навчального закладу за встановленою формою. 2. Ксерокопія першої сторінки паспорта здобувача, засвідчена підписом вченого секретаря спеціалізованої вченої ради 3. Рішення спеціалізованої вченої ради щодо присудження наукового ступеня за встановленою формою. 4. Особова картка (форма П-2ДС), затверджена наказом Міністерства статистики України від 26.12.95 № 343, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.12.95 за № 484/1020, з відомостями станом на час подання до- кументів до спеціалізованої вченої ради, засвідчена підписом керівника кадрової служби та печаткою за основним місцем роботи, з фотокарткою, на якій проставлена печатка цієї установи. 5. Копія диплома магістра (спеціаліста), засвідчена підписом вченого секретаря спеціалізованої вченої ради та печаткою наукової установи чи вищого навчального закладу. Копія свідоцтва про зміну імені, засвідчена підписом вченого секретаря спеціалізованої вченої ради та печаткою наукової установи чи вищого навчального закладу (у разі зміни здобувачем імені). У разі якщо документ про вищу освіту виданий навчальним закладом іноземної держави, то додатково нада- ються переклад документа українською мовою, засвідчений нотаріально, та копія довідки про визнання іноземно- го документа про освіту, виданої МОНмолодьспортом. 6. Посвідчення про складання кандидатських іспитів за формою, визначеною Положенням про підготовку на- уково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99 № 309. 7. Витяг з наказу про зарахування до аспірантури, засвідчений в установленому порядку, у випадку якщо здо- бувач наукового ступеня кандидата наук навчався в аспірантурі. 8. Висновок про наукову і практичну цінність дисертації, виданий організацією, де виконувалася дисертація або до якої був прикріплений здобувач. 9. Висновок комісії спеціалізованої вченої ради про дисертацію за результатами попереднього розгляду, під- писаний всіма членами комісії. 10. Відгуки офіційних опонентів, засвідчені печатками установ, в яких вони працюють, із зазначенням дати їх надходження до ради. 11. Відомості про офіційних опонентів за встановленою формою. 12. Реєстраційна картка присутності членів спеціалізованої вченої ради за встановленою формою. 13. Стенограма (розшифрована фонограма) засідання спеціалізованої вченої ради, підписана головуючим на засіданні спеціалізованої вченої ради і вченим секретарем спеціалізованої вченої ради та засвідчена печаткою на- укової установи чи вищого навчального закладу, де функціонує рада. 14. Опис документів атестаційної справи за встановленою формою. Атестаційну справу брошурують у швидкозшивач з картону без зав’язок, на внутрішньому боці обкладинки якого наклеюють конверт, до якого вкладають: автореферат дисертації (5 примірників), підписаний на обкладинці автором; облікову картку дисертації (2 примірники, один з яких повинен бути з відміткою УкрІНТЕІ); реєстраційно-облікову картку (2 примірники) за встановленою формою; чотири поштові картки з марками із зазначенням місця проживання здобувача (2 картки) та місцезнаходження наукової установи чи вищого навчального закладу, в якій діє спеціалізована вчена рада (2 картки). На зворотному боці поштових карток вказують прізвище, ім’я, по батькові здобувача, галузь науки та науковий ступінь, на який він претендує; два не підписані поштові конверти формату 230х160 мм з марками; компакт-диски типу CD-R або CD-RW з файлами, що містять: рішення спеціалізованої вченої ради щодо присудження наукового ступеня. Ім’я файла – file.xls; текст автореферату. Ім’я файла – aref.doc; текст дисертації. Ім’я файла – dis.doc; реєстраційно-облікова картка. Ім’я файла – append9.doc; зауваження, які містяться у відгуках опонентів та інших відгуках на дисертацію та автореферат, а також заува- ження, які висловлювались членами спеціалізованої вченої ради та фахівцями під час захисту. Ім’я файла – notes.doc. Документи атестаційної справи повинні розміщуватися послідовно відповідно до цього переліку. Обкладинка атестаційної справи здобувача наукового ступеня оформляється за встановленою формою. До атестаційної справи додають перший примірник дисертації, переплетений і підписаний автором та засвід- чений вченим секретарем спеціалізованої вченої ради щодо його ідентичності за змістом з іншими примірниками дисертації, що були подані до ради. 423 При оформленні документів іноземця його повне ім’я та прізвище наводяться в тому порядку, в якому вони записані в паспортному документі. Додаток 7 до Положення про спеціалізовану вчену раду ОБКЛАДИНКА атестаційної справи здобувача наукового ступеня Підпорядкування Найменування наукової установи чи вищого навчального закладу III або IV рівня акредитації, в якому відбувся захист АТЕСТАЦІЙНА СПРАВА здобувача наукового ступеня доктора (кандидата) ___________________________ наук (галузь науки) за спеціальністю ______________________________________________________________________________ (шифр і назва за Переліком наукових спеціальностей) ______________________________________________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові у родовому відмінку) громадянина __________________________________________________________________________________ (назва країни, громадянином якої є здобувач, у родовому відмінку) Назва дисертації _______________________________________________________________________________ № справи ___________________________________ (заповнює МОНмолодьспорт) Рік Додаток 8 до Положення про спеціалізовану вчену раду СУПРОВІДНИЙ ЛИСТ до атестаційної справи здобувача наукового ступеня (на бланку наукової установи чи вищого навчального закладу III або IV рівня акредитації) Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Департамент атестації кадрів Про атестаційну справу Надсилаємо атестаційну справу здобувача наукового ступеня доктора (кандидата) _______________ наук (галузь науки) за спеціальністю _______________________________________________________________________________ (шифр і назва спеціальності) _____________________________________________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові здобувача в родовому відмінку) Назва дисертації – ____________________________________________________________________________ Файли з текстом дисертації на компакт-диску надіслані до Українського інституту науково-технічної та еконо- мічної інформації ___________. (дата) Повідомлення про захист дисертації надруковано в _________________________ №___, 20___ року, стор. ___. Додатки: 1. Атестаційна справа згідно з описом. 2. Дисертація (перший примірник). Голова спеціалізованої вченої ради ___________ ___________ ____________________ (шифр ради) (підпис) (прізвище, ініціали) Вчений секретар _____________________________ (прізвище, ініціали, телефон) 424 Додаток 9 до Положення про спеціалізовану вчену раду РІШЕННЯ щодо присудження наукового ступеня доктора (кандидата) наук Спеціалізована вчена рада ______________________________________________________________________ (шифр ради, повне найменування наукової установи чи вищого навчального _____________________________________________________________________________ прийняла рішення закладу III або IV рівня акредитації, підпорядкування (у родовом у відмінку), місто) щодо присудження наукового ступеня доктора (кандидата) ______________________________________ наук (галузь) __________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові здобувача у давальному відмінку) на підставі прилюдного захисту дисертації «______________________________________________________» (назва дисертації) у вигляді ___________________________________________________________________________ */ з грифом (на правах рукопису, опублікованої монографії) (таємно, для службового користування) за спеціальністю _______________________________________________________________________________ (шифр і назва наукової спеціальності за чинним переліком) «____» _______ 20___ року, протокол № ___. _________________________________________________________ 19___ року народження, (прізвище, ім’я, по батькові здобувача) громадянин __________________________________________________________________________________, (вказується назва держави, громадянином якої є здобувач) освіта вища: закінчив у ______ році ______________________________________________________________ (найменування навчального закладу) за спеціальністю __________________________ . (за дипломом) Наукові ступені і вчені звання (перелічуються у порядку їх присудження чи присвоєння за наявності): кандидат ___________________ наук з ______ року, доцент (професор) кафедри _______________ з ___________ року. Якщо здобувач закінчив аспірантуру (для кандидатів наук) чи докторантуру (для докторів наук), то вказується рік її закінчення, відомче підпорядкування та найменування вищого навчального закладу III або IV рівня акреди- тації, наукової установи, в якій вона діяла. Працює ____________ в ________________________________________________________________________ (посада) (місце роботи, відомче підпорядкування, місто) з _______ р. до теперішнього часу. Дисертація виконана у _________________________________________________________________________. (найменування вищого навчального закладу III або IV рівня акредитації, наукової установи, відомче підпорядкування, місто) Науковий керівник (для кандидатів наук) або науковий консультант (для докторів наук) __________________ _________________________________________________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання, місце роботи, посада) Здобувач має _____ опублікованих праць за темою дисертації, з них ____ праць написано без співавторів, _____ монографій, _____ статей в наукових фахових виданнях, ______ авторських свідоцтв на винаходи, у тому числі (наводиться три праці для кандидатів наук і чотири найбільш значні праці – для докторів наук): 1. ______________________________________________________________ 2. ______________________________________________________________ Офіційні опоненти: ____________________________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь за спеціальністю, ______________________________________________________________________________________________ вчене звання за спеціальністю (по кафедрі), місце роботи, посада) дав _________________________ відгук із зауваженнями: ____________ (негативний, позитивний) (наводяться) На дисертацію та автореферат надійшли відгуки: ___________________________________________________ (перелічуються всі відгуки з обов’язковим зазначенням ______________________________________________________________________________________________ місць роботи, посад, наукових ступенів, вчених звань, прізвищ та ініціалів _____________________________________________________________________________________________. авторів відгуків, характеру відгуків (негативний чи позитивний) та критичних зауважень) 425 У дискусії взяли участь члени спеціалізованої вченої ради: ___________________________________________ (прізвища, ініціали, наукові ступені, спеціальності, _________________ та присутні на захисті фахівці _____________________________________________ зауваження) (прізвища, ініціали, наукові ступені, _____________________________________________________________________________________________. місця роботи, посади, зауваження) При проведенні таємного голосування виявилося, що із ____ членів спеціалізованої вченої ради, які взяли участь у голосуванні (з них ___ докторів наук за профілем дисертації), проголосували: «За» _______ членів ради, «Проти»_____ членів ради, недійсних бюлетенів _____. Далі наводиться висновок спеціалізованої вченої ради з обґрунтуванням прийнятого рішення із зазначенням відповідності/невідповідності дисертації вимогам Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 № 423. При негативному рішенні щодо присудження наукового ступеня висновок не наводиться і не приймається. На підставі результатів таємного голосування та прийнятого висновку спеціалізована вчена рада присуджує / не присуджує _______________________________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові здобувача у давальному відмінку) науковий ступінь доктора/кандидата _________________________ наук (галузь) за спеціальністю _________________________________________________________. (шифр і назва спеціальності за переліком) Головуючий на засіданні спеціалізованої вченої ради ___________ ________ _____________________ (шифр ради) (підпис) (прізвище, ініціали) Вчений секретар спеціалізованої вченої ради __________ ________________________ (підпис) (прізвище, ініціали) М.П. «____» _______________ 20___ року Атестаційна справа зареєстрована у МОНмолодьспорті України під № _________________ Затверджено рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня доктора (канди- дата) наук рішенням атестаційної колегії МОНмолодьспорту України від « « _____________ 20 ___ року. Видано диплом ______________________________ (серія, номер) Начальник відділу __________ ________________________ (підпис) (прізвище, ініціали) Примітки: 1 . Номер справи, дату прийняття рішення атестаційною колегією МОНмолодьспорту України, серію та номер диплома проставляють у МОНмолодьспорті України. 2. Відомості щодо грифа секретності (після позначки */) наводять при необхідності. Додаток 10 до Положення про спеціалізовану вчену раду ВІДОМОСТІ про офіційних опонентів, призначених спеціалізованою вченою радою для захисту дисертації на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) _____________________________ наук (галузь) _________________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові в родовому відмінку) за спеціальністю ________________________________________________ (шифр, назва наукової спеціальності) № П.І.Б. Рік Місце основної Науковий ступінь, Вчене звання (за Монографії, з/п народження роботи, під- шифр, назва спеціальністю, статті (2–3 назв и) порядкування, спе ціальності, за кафедрою), рік за спец іаль ністю посада якою захищена присвоєння (профілем) дисертація, рік дисертації присудження здобувача 1 2 3 4 5 6 7 Вчений секретар спеціалізованої вченої ради ____________ ____________________ (підпис) (прізвище, ініціали) М.П. «____» _______________ 20___ року 426 Додаток 11 до Положення про спеціалізовану вчену раду РЕЄСТРАЦІЙНО-ОБЛІКОВА КАРТКА Реєстраційно-облікова картка Прізвище, ім’я, по батькові Стать Громадянство Рік народження Дата надходження Індекс відділу Шифр спецради Дата рішення ради Номер протоколу Повне найменування наукової установи чи вищого навчального закладу III або IV рівня акредитації Науковий ступінь (вчене звання), галузь наук Шифр і назва спеціальності Номер атестаційної Ким і коли присуджено науковий ступінь Номер диплома (атестата) справи (присвоєно вчене звання) Кандидат Доктор Старший науковий співробітник Примітки: 1. Картку виконують на світлому цупкому папері формату 148 (ширина) х 105 (висота) мм, заповнюють за до- помогою комп’ютерної техніки. 2. Назви граф «Прізвище, ім’я, по батькові», «Стать», «Громадянство», «Рік народження», «Дата надходження», «Індекс відділу», «Шифр спецради», «Дата рішення ради», «Номер протоколу», «Повне найменування наукової установи чи вищого навчального закладу III або IV рівня акредитації», «Науковий ступінь (вчене звання), галузь наук», «Шифр і назва спеціальності» не друкують. 3. Графи «Номер справи», «Дата надходження», «Індекс відділу» заповнюють у МОНмолодьспорті України. 4. Для іноземців, яким відповідно до міжнародних угод та конвенцій на підставі захисту дисертації на здобут- тя наукового ступеня кандидата наук видають диплом доктора філософії з відповідної галузі наук, на зворотному боці реєстраційної картки необхідно надрукувати латинськими літерами англійською мовою офіційне найменуван- ня установи, де відбувся захист дисертації; назву країни, громадянином якої є здобувач; повне ім’я здобувача в тому порядку, в якому воно записано в паспортному документі. Згадану інформацію засвідчують підписом вченого секр етаря спеціалізованої вченої ради та печаткою наукової установи чи вищого навчального закладу III або IV рівня акредитації. Додаток 12 до Положення про спеціалізовану вчену раду ОПИС документів атестаційної справи _____________________________________________________________ (прізвище, ім’я та по батькові здобувача в родовому відмінку) № з/п Назва документа Кількість Порядкові номери аркушів документів аркушів атестаційної справи (з____ по ____) 1 2 3 4 До опису внесено ______ документів на ________ аркушах. Вчений секретар ради _____________ ______________________ (підпис) (прізвище, ініціали) М. П. _______________________ (число, місяць, рік) Примітки: 1. Чисті аркуші справи не нумерують й до опису не вносять. 2. Всі виправлення в описі мають бути зазначені, завірені вченим секретарем та скріплені печаткою установи. 3. Нумерація аркушів атестаційної справи повинна бути наскрізною. 427 Додаток 13 до Положення про спеціалізовану вчену раду ПЕРЕЛІК документів атестаційної справи здобувача наукового ступеня, за результатами захисту дисертації якого пеціалізованою вченою радою прийнято негативне рішення 1. Супровідний лист до МОНмолодьспорту на бланку наукової установи чи вищого навчального закладу за встановленою формою. 2. Рішення спеціалізованої вченої ради щодо присудження наукового ступеня за встановленою формою. 3. Стенограма (розшифрована фонограма) засідання спеціалізованої вченої ради, підписана головуючим на засіданні спеціалізованої вченої ради і вченим секретарем спеціалізованої вченої ради та засвідчена печаткою на- укової установи чи вищого навчального закладу, де функціонує рада. 4. Опис документів атестаційної справи за встановленою формою. Атестаційна справа брошурується у швидкозшивач з картону без зав’язок, на внутрішньому боці обкладинки якого наклеюється конверт, до якого вкладаються: автореферат дисертації, підписаний автором (2 примірники); компакт-диск типу CD-R або CD-RW з файлом з рішенням спеціалізованої вченої ради щодо присудження на- укового ступеня. Ім’я файла – out.xls. Обкладинка атестаційної справи оформляється за встановленою формою. Додаток 14 до Положення про спеціалізовану вчену раду ПЕРЕЛІК документів, які повертають здобувачу, за результатами захисту дисертації якого спеціалізованою вченою радою прийнято негативне рішення 1. Особова картка (форма П-2ДС), затверджена наказом Міністерства статистики України від 26.12.95 № 343, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.12.95 за № 484/1020, з відомостями станом на час подання до- кументів до спеціалізованої вченої ради, засвідчена підписом керівника кадрової служби та печаткою за основним місцем роботи, з фотокарткою, на якій проставлена печатка цієї установи (1 примірник). 2. Копії документів про вищу освіту, науковий ступінь, їх переклади українською мовою, копія свідоцтва про зміну імені, копія першої сторінки паспорта, копія довідки про визнання іноземного документа про освіту, виданої центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки (по 1 примірнику). 3. Посвідчення про складання кандидатських іспитів за формою, визначеною Положенням про підготовку на- уково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99 № 309. 4. Висновок про наукову і практичну цінність дисертації, виданий організацією, де виконувалася дисертація або до якої був прикріплений здобувач (1 примірник). Крім документів, здобувачу повертаються: монографії, авторські свідоцтва (копії), статті (копії), друковані тези, доповіді та інші матеріали наукових кон- ференцій, конгресів, симпозіумів, семінарів, шкіл (копії), перераховані в авторефераті; примірники дисертації, за винятком одного, який вилучається з фонду бібліотеки наукової установи, вищого навчального закладу, де відбувався захист, та залишається у спеціалізованій вченій раді; автореферат захищеної здобувачем кандидатської дисертації для здобувачів наукового ступеня доктора наук; компакт-диск з текстом автореферату дисертації та текстом дисертації. Додаток 15 до Положення про спеціалізовану вчену раду ЗВІТ про роботу спеціалізованої вченої ради ________________ (шифр ради) у ___________________________________________________________________ (повне найменування наукової установи чи вищого навчального закладу III або IV рівня акредитації, відомче підпорядкування) у 20___ році 1. Наказом МОНмолодьспорту України від ___.____. 20___ № ____ спеціалізованій вченій раді надано право на період до « ___ » ________ 20___ р. проводити захисти дисертацій за спеціальностями ____________________ _________________________________________________________________________________________ (шифри і назви спеціальностей за чинним переліком, галузі науки) 428 2. За звітний період спеціалізована вчена рада провела _____ засідань, на яких проведено захист _______ док- торських (із зазначенням спеціальностей) та ____ кандидатських (із зазначенням спеціальностей) дисертацій (з них докторських ________ та кандидатських _______ дисертацій написано українською мовою), проведено переатес- тацію ________ докторських (із зазначенням спеціальностей) та _________ кандидатських (із зазначенням спеці- альностей) дисертацій, розглянуто ______ апеляцій, проведено колективне рецензування _______ дисертацій (із зазначенням спеціальностей), проведено _____ разових захистів дисертацій, прийнято до захисту _______ доктор- ських (із зазначенням спеціальностей) та _______ кандидатських (із зазначенням спеціальностей) дисертацій. 3. Кількість відхилених докторських і кандидатських дисертацій, причини відхилення на всіх етапах їх роз- гляду. 4. Дані про кількість проведених засідань. 5. Прізвища членів спеціалізованих учених рад, які відвідали менше половини засідань рад. Голова ради ________________ ________________________ (підпис) (прізвище, ініціали) Учений секретар ________________ ________________________ (підпис) (прізвище, ініціали) Печатка установи Дата Додаток 16 до Положення про спеціалізовану вчену раду ФОРМА бюлетеня для таємного голосування Спеціалізована вчена рада _____________________________________________ (шифр ради) «____» ____________ 20___ р. протокол № _____ Прізвище, ім’я, Заслуговує Результати по батькові наукового ступеня голосування ЗГОДЕН НЕ ЗГОДЕН Примітки: 1. У графі «Заслуговує наукового ступеня» зазначити науковий ступінь, на який претендує здобувач, і галузь науки. 2. Бюлетені не підписують. У графі «Результати голосування» викреслити непотрібне. Додаток 17 до Положення про спеціалізовану вчену раду ПРОТОКОЛ засідання лічильної комісії, обраної спеціалізованою вченою радою ________________ (шифр ради) «___» ___________ 20___ р. Склад обраної комісії: ____________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові) ____________________________________________________________________ Комісія обрана для підрахунку голосів при таємному голосуванні щодо присудження _______________ ____________________________________________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові) наукового ступеня доктора (кандидата) _____________________ наук. (галузь науки) Склад спеціалізованої вченої ради, затверджений у кількості _____ осіб. До складу спеціалізованої вченої ради додатково залучено ______ осіб з правом голосу. Були присутні на засіданні _____ членів спеціалізованої вченої ради, зокрема _____ докторів наук за профілем розглянутої дисертації. 429 Роздано бюлетенів ______. Залишилось нерозданих бюлетенів ______. Виявлено в урні бюлетенів ______. Результати голосування про присудження наукового ступеня доктора (кандидата) _______________ наук (галузь науки) ______________________________________________________: (прізвище, ім’я, по батькові) подано голосів: «За» – _______, «Проти» – _______, недійсних бюлетенів – _______. Члени лічильної комісії: ______________ _______________________ (підпис) (прізвище, ініціали) ______________ _______________________ (підпис) (прізвище, ініціали) ______________ _______________________ (підпис) (прізвище, ініціали) Учений секретар ____________ ________ ____________________ (шифр ради) (підпис) (прізвище, ініціали) Примітки: 1. Протокол заповнюється від руки членом лічильної комісії у двох примірниках. 2. Один з протоколів укладається разом з бюлетенями в конверт, який заклеюється до оголошення результатів голосування і підписується по лінії склеювання членами лічильної комісії. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАКАЗ 22.04.2019 № 533 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08 травня 2019 р. за № 474/33445 ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ФОРМ ДОКУМЕНТІВ АТЕСТАЦІЙНОЇ СПРАВИ ЗДОБУВАЧА СТУПЕНЯ ДОКТОРА ФІЛОСОФІЇ Відповідно до пункту 27 Порядку проведення експерименту з присудження ступеня доктора філософії, затвер- дженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 167, НАКАЗУЮ: 1. Затвердити такі, що додаються: 1) форму обкладинки атестаційної справи здобувача ступеня доктора філософії; 2) форму супровідного листа; 3) форму рішення спеціалізованої вченої ради про присудження ступеня доктора філософії; 4) форму реєстраційної картки присутності членів спеціалізованої вченої ради. 2. Департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації (Криштоф С. Д.) забезпечити державну реєстрацію цього наказу в Міністерстві юстиції України в установленому законодавством порядку. 3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. 4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Рашкевича Ю. М. Міністр Л. М. Гриневич 430 ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 22 квітня 2019 року № 533 ФОРМА обкладинки атестаційної справи здобувача ступеня доктора філософії Виконуюча обов’язки директора департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації С. Д. Криштоф ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 22 квітня 2019 року № 533 ФОРМА супровідного листа Виконуюча обов’язки директора департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації С. Д. Криштоф ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 22 квітня 2019 року № 533 ФОРМА рішення спеціалізованої вченої ради про присудження ступеня доктора філософії Виконуюча обов’язки директора департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації С. Д. Криштоф ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 22 квітня 2019 року № 533 ФОРМА реєстраційної картки присутності членів спеціалізованої вченої ради Виконуюча обов’язки директора департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації С. Д. Криштоф ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 22 квітня 2019 року № 533 ФОРМА обкладинки атестаційної справи здобувача ступеня доктора філософії Підпорядкування Найменування закладу вищої освіти (наукової установи), в якому відбувся захист дисертації АТЕСТАЦІЙНА СПРАВА здобувача ступеня доктора філософії з галузі знань _________________________________________________ (галузь знань) за спеціальністю _______________________________________________________________________________ (код і найменування спеціальності відповідно до Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти) 431 ______________________________________________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові (у разі наявності) у родовому відмінку) громадянина __________________________________________________________________________________ (назва держави, громадянином якої є здобувач, у родовому відмінку) Назва дисертації _______________________________________________________________________________ Рік Виконуюча обов’язки директора департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації С. Д. Криштоф ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 22 квітня 2019 року № 533 ФОРМА супровідного листа (на бланку закладу вищої освіти (наукової установи)) Міністерство освіти і науки України Департамент атестації кадрів вищої кваліфікації Про атестаційну справу Надсилаємо атестаційну справу здобувача ступеня доктора філософії з галузі знань ______________________ __________________________________________________________________________________ за спеціальністю (галузь знань) _____________________________________________________________________________________________ (код і найменування спеціальності відповідно до Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти) _____________________________________________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові (у разі наявності) у родовому відмінку) Захист дисертації «_____________________________________________________________________________ (назва дисертації) _____________________________________» проведено спеціалізованою вченою радою, утвореною відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від ___ ____________ 20__ року № _______ Повідомлення про захист дисертації розміщено на офіційному веб-сайті МОН ___ ____________ 20__ року. Додаток: атестаційна справа згідно з встановленим переліком. Керівник (уповноважена особа) закладу вищої освіти _____________________ _____________________ (наукової установи) (підпис) (прізвище, ініціали) Виконавець ____________________________ (прізвище, ініціали, телефон) Виконуюча обов’язки директора департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації С. Д. Криштоф ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 22 квітня 2019 року № 533 ФОРМА рішення спеціалізованої вченої ради про присудження ступеня доктора філософії Спеціалізована вчена рада ______________________________________________________________________ (повне найменування закладу вищої освіти (наукової установи), _____________________________________________________________________________ прийняла рішення підпорядкування (у родовому відмінку), місто) про присудження ступеня доктора філософії галузі знань ____________________________________________ (галузь знань) на підставі прилюдного захисту дисертації «______________________________________________________» (назва дисертації) 432 за спеціальністю ______________________________________________________________________________ (код і найменування спеціальності відповідно до Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти) «___» ____________ 20__ року. _________________________________________________________________________ 19__ року народження, (прізвище, ім’я, по батькові (у разі наявності) здобувача) громадянин __________________________________________________________________________________, (назва держави, громадянином якої є здобувач) освіта вища: закінчив у _____ році _______________________________________________________________ (найменування закладу вищої освіти) за спеціальністю _______________________________________________________________________________ (за дипломом) Працює _____________ в _______________________________________________________________________ (посада) (місце основної роботи, відомче підпорядкування, місто) з ______ р. до цього часу. Дисертацію виконано у _________________________________________________________________________ (найменування закладу вищої освіти (наукової установи), підпорядкування, місто) Науковий керівник (керівники) ___________________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові (у разі наявності), _____________________________________________________________________________________________ науковий ступінь, вчене звання, місце роботи, посада) Здобувач має _____ наукових публікацій за темою дисертації, з них _____ статей у періодичних наукових виданнях інших держав, _____ статей у наукових фахових виданнях України, _____ монографій (зазначити три наукові публікації): 1. ____________________________________________________________________________________________ 2. ____________________________________________________________________________________________ 3. ____________________________________________________________________________________________ У дискусії взяли участь голова і члени спеціалізованої вченої ради та присутні на захисті фахівці __________ ______________________________________________________________________________________________ (прізвища, ініціали, наукові ступені, місця роботи, посади, зауваження) Результати таємного голосування: «За» _______ членів ради, «Проти» _____ членів ради, недійсних бюлетенів _____ На підставі результатів таємного голосування спеціалізована вчена рада присуджує / відмовляє у присудженні ______________________________________________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові (у разі наявності) здобувача у давальному відмінку) ступінь / ступеня доктора філософії з галузі знань __________________________________________________ (галузь знань) за спеціальністю _______________________________________________________________________________ (код і найменування спеціальності відповідно до Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти) Голова спеціалізованої вченої ради ____________ ______________________ (підпис) (прізвище, ініціали) Рецензент ____________ ______________________ (підпис) (прізвище, ініціали) Рецензент ____________ ______________________ (підпис) (прізвище, ініціали) Опонент ____________ ______________________ (підпис) (прізвище, ініціали) Опонент ____________ ______________________ (підпис) (прізвище, ініціали) Виконуюча обов’язки директора департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації С. Д. Криштоф 433 ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 22 квітня 2019 року № 533 ФОРМА реєстраційної картки присутності членів спеціалізованої вченої ради _____________ ___ ____________ 20__ року Протокол № _____ Розглядається дисертація _______________________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові (у разі наявності) здобувача) на здобуття ступеня доктора філософії з галузі знань ________________________________________________ (галузь знань) за спеціальністю _______________________________________________________________________________ (код і найменування спеціальності відповідно до Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти) Прізвища, імена, Науковий ступінь, спеціальність Підтвердження Підтвердження по батькові (за дипломом) із зазначенням присутності одержання бюлетеня (у разі наявності) спеціальності, якій вона відповідає, на засіданні (підпис) (підпис) голови та членів ради рік присудження Голова спеціалізованої вченої ради ____________ ____________________ (підпис) (прізвище, ініціали) Виконуюча обов’язки директора департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації С. Д. Криштоф МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Н А К А З 14.09.2011 № 1059 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 р. за № 1169/19907 ДЕЯКІ ПИТАННЯ ПРИСУДЖЕННЯ НАУКОВИХ СТУПЕНІВ І ПРИСВОЄННЯ ВЧЕНИХ ЗВАНЬ Відповідно до підпунктів 26 і 28 пункту 4 Положення про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Укра- їни, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 410, пункту 2 Порядку присвоєння вченого зван- ня професора і доцента, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2008 № 1149, та пункту 9 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвер- дженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 № 423, Н А К А З У Ю: 1. Затвердити такі, що додаються: Положення про атестаційну колегію Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України; Положення про спеціалізовану вчену раду. 2. Установити, що спеціалізовані вчені ради, утворені Вищою атестаційною комісію України, діють до закін- чення строку своїх повноважень. 3. Визнати такими, що втратили чинність, накази Вищої атестаційної комісії України згідно з переліком, що додається. 434 4. Директору департаменту атестації кадрів (В. Д. Бондаренку) забезпечити державну реєстрацію цього наказу в Міністерстві юстиції України. 5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Є. М. Суліму. 6. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. Міністр Д. В. Табачник ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14.09.2011 № 1059 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 р. за № 1169/19907 ПОЛОЖЕННЯ про атестаційну колегію Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 1. Атестаційна колегія Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (далі – атестаційна колегія) є до- радчим органом МОНмолодьспорту, що утворюється з метою виконання повноважень щодо підготовки та атеста- ції наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, покладених на МОНмолодьспорт. 2. Атестаційна колегія у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, МОНмолодьспорту, а також цим Положенням. 3. Основним завданням атестаційної колегії є участь у: забезпеченні функціонування системи підготовки та атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації; прийнятті рішень щодо діяльності аспірантури, ад’юнктури, докторантури у вищих навчальних закладах III– IV рівня акредитації, закладах післядипломної освіти III–IV рівня акредитації, наукових установах (за винятком наукових установ Національної академії наук України); формуванні мережі спеціалізованих вчених рад; затвердженні рішень спеціалізованих вчених рад про присудження наукового ступеня доктора наук і кандида- та наук; присвоєнні вчених звань старшого наукового співробітника, доцента і професора науковим і науково-педаго- гічним працівникам вищих навчальних закладів III–IV рівня акредитації, закладів післядипломної освіти III–IV рів- ня акредитації та наукових установ. 4. Атестаційна колегія відповідно до покладених на неї завдань бере участь у: 1) прийнятті рішень щодо: відкриття, перереєстрації та закриття аспірантури, ад’юнктури та докторантури у вищих навчальних закладах III–IV рівня акредитації, науково-дослідних (науково-технічних) установах, крім установ, підпорядкованих Націо- нальній академії наук України; утворення спеціалізованих вчених рад у вищих навчальних закладах III–IV рівня акредитації, наукових уста- новах, у тому числі для проведення разових захистів, а також щодо зміни профілю спеціалізованої вченої ради та змін у її складі; проведення додаткової експертизи атестаційних справ здобувачів вчених звань шляхом надсилання атестацій- ної справи до науковометодичної комісії, положення про яку затверджено МОНмолодьспортом; розгляду дисертацій, які розглянуті експертною радою з порушенням встановленої процедури або щодо яких до МОНмолодьспорту надійшла додаткова інформація, яка не була врахована експертною радою, шляхом повер- нення до експертної ради для повторного розгляду або надсилання на додатковий розгляд до однієї зі спеціалізо- ваних вчених рад або провідним ученим, фахівцям з відповідного наукового напряму; присвоєння вчених звань старшого наукового співробітника, доцента і професора науковим і науково-педаго- гічним працівникам вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації або закладів післядипломної освіти III– IV рівня акредитації та наукових установ на підставі розгляду атестаційних справ здобувачів вчених звань; утворення апеляційних комісій щодо присудження наукових ступенів чи присвоєння вчених звань або їх по- збавлення; 2) затвердженні рішень спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів, у тому числі щодо переатестації вчених, яким присуджено наукові ступені в інших державах, та нострифікації дипломів про наукові ступені, виданих в інших державах, або скасувує такі рішення; 435 3) проведенні переатестації вчених, яким присвоєно вчені звання в інших державах, і нострифікації атестатів про присвоєння вчених звань, виданих в інших державах; 4) позбавленні наукових ступенів і вчених звань в установленому МОНмолодьспортом порядку; 5) розгляді питань щодо затвердження: типових програм кандидатських іспитів; переліку наукових спеціальностей; паспортів наукових спеціальностей; переліку наукових фахових видань України (друкованих та електронних) та механізму визнання фаховими на- укових праць, опублікованих у наукових виданнях інших держав. 5. Атестаційна колегія має право: одержувати в установленому порядку від вищих навчальних закладів II–IV рівня акредитації, закладів після- дипломної освіти III–IV рівня акредитації, наукових установ інформацію, документи, матеріали і статистичні дані, необхідні для виконання покладених на неї завдань; заслуховувати на своїх засіданнях керівників вищих навчальних закладів III–IV рівня акредитації, закладів післядипломної освіти III–IV рівня акредитації, наукових установ, спеціалізованих вчених рад, а також здобувачів наукових ступенів і вчених звань. 6. Атестаційна колегія утворюється у складі Голови атестаційної колегії, його заступника, двох учених секре- тарів та членів колегії. Головою атестаційної колегії є Міністр освіти і науки, молоді та спорту України. Заступника Голови атестаційної колегії призначає Голова атестаційної колегії з числа членів колегії. Ученими секретарями атестаційної колегії є керівники відповідних структурних підрозділів МОНмолодьс порту. Членами атестаційної колегії є керівники та провідні вчені вищих навчальних закладів III–IV рівня акредитації або закладів післядипломної освіти III–IV рівня акредитації, наукових установ та представники національних академій наук. Персональний склад атестаційної колегії затверджується наказом МОНмолодьспорту України. 7. Формою роботи атестаційної колегії є засідання, які проводяться за рішенням Голови атестаційної колегії. 8. Засідання атестаційної колегії проводить її Голова, а за його відсутності – заступник Голови. Засідання атестаційної колегії є правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її складу. 9. Рішення атестаційної колегії приймається відкритим голосуванням або таємно – на вимогу третини членів атестаційної колегії і вважається прийнятим, якщо за нього проголосували дві третини присутніх на засіданні членів атестаційної колегії. Рішення атестаційної колегії оформляється протоколом, що підписується головуючим на засіданні та ученими секретарями. У випадку рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні. 10. Рішення атестаційної колегії затверджується наказом МОНмолодьспорту України. Директор Департаменту роботи з персоналом та керівними кадрами І. А. Некрасса Директор Департаменту атестації кадрів В. Д. Бондаренко Додаток до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14.09.2011 № 1059 ПЕРЕЛІК наказів Вищої атестаційної комісії України, що втратили чинність 1. Наказ Вищої атестаційної комісії України від 20.03.2000 № 119 «Про термін чинності повідомлень про захист дисертацій», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.05.2000 за № 299/4520. 2. Наказ Вищої атестаційної комісії України від 04.04.2000 № 175 «Про затвердження Переліку установ і орга- нізацій, куди обов’язково належить надсилати наукові видання, у яких публікуються основні результати дисерта- ційних робіт», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.06.2000 за № 352/4573. 3. Наказ Вищої атестаційної комісії України від 04.04.2000 № 176 «Про затвердження Переліку установ і орга- нізацій, куди обов’язково належить надсилати наукові монографії, у яких опубліковані основні результати дисер- таційних робіт», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.06.2000 за № 353/4574. 4. Наказ Вищої атестаційної комісії України від 04.04.2000 № 178 «Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук та про їх апробацію», зареєстрований в Міністерстві юс- тиції України 18.07.2000 за № 431/4652 (зі змінами). 5. Наказ Вищої атестаційної комісії України від 29.08.2000 № 429 «Про затвердження Положення про спеціа- лізовані вчені ради», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 за № 918/5139 (зі змінами). 436 6. Наказ Вищої атестаційної комісії України від 21.09.2000 № 440 «Про прийняття рішень щодо присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника вченими радами наукових установ та вищих навчальних закладів», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.10.2000 за № 718/4939 (зі змінами). 7. Наказ Вищої атестаційної комісії України від 21.09.2000 № 441 «Щодо прийняття до розгляду документів, які подаються до ВАК України з питань переатестації вченого, якому присуджено науковий ступінь в іншій країні», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.11.2000 за № 789/5010. 8. Наказ Вищої атестаційної комісії України від 03.12.2007 № 845 «Про затвердження Переліку установ і орга- нізацій, до яких обов’язково надсилаються автореферати дисертацій», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.12.2007 за № 1377/14644. 9. Наказ Вищої атестаційної комісії України від 21.03.2008 № 208 «Про затвердження переліку спеціальностей, за якими можуть бути присуджені наукові ступені в галузі медичних та ветеринарних наук здобувачам, які мають повну вищу біологічну освіту та здобули кваліфікацію біолога», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.04.2008 за № 311/15002. 10. Наказ Вищої атестаційної комісії України від 07.05.2010 № 278 «Про затвердження Порядку внесення дру- кованих та електронних наукових видань до Переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публіку- ватися основні результати дисертаційних робіт», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.06.2010 за № 354/17649. 11. Наказ Вищої атестаційної комісії України від 19.07.2010 № 559 «Про затвердження Переліку документів атестаційної справи, що подається до ВАК України з питань переатестації вченого, якому присуджено науковий ступінь в іншій державі, або нострифікації диплома про науковий ступінь, виданого в іншій державі, та вимог до її оформлення», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.08.2010 за № 645/17940. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14.09.2011 № 1058 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 р. за № 1168/19906 ПЕРЕЛІК ЕКСПЕРТНИХ РАД З ПИТАНЬ ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ ДИСЕРТАЦІЙНИХ РОБІТ МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Експертні ради з питань проведення експертизи дисертаційних робіт МОНмолодьспорту України з: агрономії та лісового господарства; архітектури, будівництва та геодезії; біологічних наук; геологічних та географічних наук; електротехніки, енергетики, електроніки та радіотехніки; зоотехнії та ветеринарної медицини; інформатики, кібернетики та приладобудування; історичних наук; клінічної медицини (внутрішні хвороби); клінічної медицини (хірургічні хвороби); культурологій та мистецтвознавства; математики і механіки; машинознавства та машинобудування; 437 медико-біологічних та фармацевтичних наук; національної безпеки та спеціальних проблем оборони та оборонно-промислового комплексу (таємно); педагогічних, психологічних наук, фізичного виховання та спорту; питань макроекономіки, світового господарства і соціально-економічного розвитку (економічні науки); проблем секторального розвитку та підприємництва; профілактичної медицини; розробки корисних копалин та металургії; технологій та проблем транспортного комплексу; технологій харчової, легкої та хімічної промисловості; фізики та астрономії; філологічних наук та з соціальних комунікацій; філософських, політичних та соціологічних наук; хімічних наук; юридичних наук; з державного управління. Директор Департаменту атестації кадрів В. Бондаренко МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Н А К А З 14.09.2011 № 1058 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 р. за № 1167/19905 ДЕЯКІ ПИТАННЯ ЕКСПЕРТНИХ РАД З ПИТАНЬ ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ ДИСЕРТАЦІЙНИХ РОБІТ МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 665 від 07.06.2012 Відповідно до підпункту 26 пункту 4 Положення про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 410, та пункту 29 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 № 423, Н А К А З У Ю: 1. Затвердити такі, що додаються: Положення про експертну раду з питань проведення експертизи дисертаційних робіт Міністерства освіти і на- уки, молоді та спорту України; Перелік експертних рад з питань проведення експертизи дисертаційних робіт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. 2. Установити, що експертні ради, утворені Вищою атестаційною комісією України, припиняють свою діяльність з дня набрання чинності цим наказом. 3. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Вищої атестаційної комісії України від 23.03.2010 № 170 «Про затвердження Положення про експертну раду Вищої атестаційної комісії України» (зі змінами). 4. Директору департаменту атестації кадрів (В. Д. Бондаренко) забезпечити внесення відповідних відміток у справи архіву. 5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Є. М. Суліму. 6. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. Міністр Д. В. Табачник 438 ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14.09.2011 № 1058 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 р. за № 1167/19905 ПОЛОЖЕННЯ про експертну раду з питань проведення експертизи дисертаційних робіт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 1. Експертна рада з питань проведення експертизи дисертаційних робіт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (далі – експертна рада) є дорадчим органом МОНмолодьспорту, що утворюється для проведення експертизи дисертацій з метою здійснення контролю за їх науковим рівнем, науковою та практичною цінністю, роботою спеціалізованих вчених рад та дотриманням єдиних вимог до здобувачів наукових ступенів. 2. Експертна рада у своїй діяльності керується Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, актами Пре- зидента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами МОНмолодьспорту, у тому числі цим Положенням. 3. Експертні ради утворюються МОНмолодьспортом за галузями науки або за групами спеціальностей. Експертні ради формуються МОНмолодьспортом з провідних учених певної галузі науки, які мають досвід з підготовки здобувачів наукових ступенів та беруть участь у процесі атестації наукових кадрів, за пропозиціями національних академій наук, центральних органів виконавчої влади, у сфері управління яких є вищі навчальні за- клади III–IV рівня акредитації та наукові установи, а також вищих навчальних закладів III–IV рівня акредитації та наукових установ, що належать до сфери управління МОНмолодьспорту. 4. Вищий навчальний заклад III–IV рівня акредитації, наукова установа, наукового працівника якої введено до складу експертної ради, забезпечує його участь в засіданнях експертної ради. 5. Експертна рада утворюється у складі голови експертної ради, його заступника (заступників), вченого секре- таря та членів експертної ради – експертів, які є докторами наук, крім вченого секретаря ради, який може бути кандидатом наук. Персональний та кількісний склад експертної ради затверджується МОНмолодьспортом. Голова та вчений секретар експертної ради відповідають за зберігання дисертацій, атестаційних справ та кло- потань, переданих на розгляд експертної ради, вчасний їх розгляд, ведуть облік роботи експертів. Вчений секретар експертної ради веде протокол засідання експертної ради. 6. Голова експертної ради і його заступник (заступники) не можуть бути працівниками одного і того самого вищого навчального закладу III–IV рівня акредитації, наукової установи чи їх відокремлених підрозділів. Член експертної ради не може бути головою спеціалізованої вченої ради і входити до складу двох чи більше експертних рад. Експерт може бути членом тільки однієї спеціалізованої вченої ради. (Пункт 6 доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 665 від 07.06.2012) 7. Головним завданням експертної ради є участь у: проведенні експертизи захищених дисертацій; розгляді документів атестаційних справ; розгляді клопотань про утворення спеціалізованих вчених рад та проведення разових захистів; (Пункт 7 доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 665 від 07.06.2012) розгляді питань щодо присудження наукових ступенів. 8. Експертна рада відповідно до покладених на неї завдань бере участь у: 1) проведенні експертизи захищених дисертацій, якщо: дисертація містить таємну інформацію; дисертація надійшла до МОНмолодьспорту у порядку переатестації; дисертація за рішенням МОНмолодьспорту надсилалась до іншої спеціалізованої вченої ради для додаткового розгляду (колективного рецензування); здобувач наукового ступеня кандидата наук не має повної вищої освіти в галузі, з якої підготовлено дисертацію (із запрошенням здобувача); здобувач наукового ступеня за основним місцем роботи не є науковим або науково-педагогічним працівником (із запрошенням здобувача); 439 2) розгляді документів атестаційних справ здобувачів наукових ступенів, дисертації яких розглядаються екс- пертною радою; 3) розгляді клопотань про утворення спеціалізованих вчених рад та проведення разових захистів; 4) розгляді питань щодо: формування переліку наукових спеціальностей; підготовки паспортів наукових спеціальностей; внесення друкованих та електронних наукових видань до переліку наукових фахових видань України, публіка- ції в яких зараховуються до числа основних публікацій за темою дисертації; визначення спеціалізованих вчених рад для додаткового розгляду, проведення переатестації вчених, яким при- суджено наукові ступені в інших державах, та нострифікації дипломів про наукові ступені, виданих в інших дер- жавах. (Пункт 8 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 665 від 07.06.2012) 9. Експертна рада має право: одержувати в установленому порядку від спеціалізованої вченої ради додаткові документи та матеріали, необ- хідні для виконання покладених на неї завдань; запрошувати на свої засідання та заслуховувати здобувачів, керівників спеціалізованих вчених рад, офіційних опонентів, наукових керівників і наукових консультантів; вносити пропозиції МОНмолодьспорту щодо залучення до роботи докторів наук – фахівців з відповідних спеціальностей. 10. Засідання експертної ради проводить її голова, а за його відсутності – один з його заступників. Засідання експертної ради вважається правоможним, якщо на ньому присутні більше як половина її складу. Засідання проводиться за умови обов’язкової присутності представників МОНмолодьспорту, які беруть участь у засіданні експертної ради без права голосу. Засідання експертної ради проводиться відповідно до графіка, затвердженого МОНмолодьспортом. 11. Для розгляду дисертації та документів атестаційної справи, що надходять до експертної ради, голова екс- пертної ради (за його відсутності – заступник) за узгодженням з МОНмолодьспортом призначає експерта (екс- пертів). Експертами не можуть призначатися: співавтори наукових праць здобувача; працівники одного й того самого підрозділу однієї установи (кафедри, сектора, лабораторії, відділу тощо); близькі особи здобувача; члени спеціалізованої вченої ради, в якій розглядалася дисертація здобувача; офіційні опоненти здобувача; науковий консультант (керівник) здобувача. Експерти отримують дисертацію, її електронну копію та атестаційну справу на засіданні експертної ради або у робочому порядку. 12. Експерт: аналізує якість підготовки документів атестаційної справи (відгуки офіційних опонентів, відгуки на авторефе- рат, висновок спеціалізованої вченої ради, публікації); визначає глибину обговорення дисертації під час захисту; аналізує якість підготовки дисертаційної роботи та автореферату щодо відповідності змісту роботи вимогам до кваліфікаційних наукових праць рівня кандидата чи доктора наук, відповідності паспорту наукової спеціальнос- ті, за якою захищено дисертацію, а також на наявність текстових запозичень; оцінює наукову та практичну цінність дисертації, а також ступінь новизни отриманих результатів, достовірність її висновків та рекомендацій. За результатами експертизи експерт готує проект атестаційного висновку. Якщо атестаційний висновок експертної ради позитивний, то експертна рада вносить МОНмолодьспорту про- позиції щодо затвердження рішення спеціалізованої вченої ради і видачі диплома про науковий ступінь. Якщо встановлено, що експертизу дисертації у спеціалізованій вченій раді проведено неякісно, висновок за- значеної ради недостатньо аргументований, то експертна рада вносить МОНмолодьспорту пропозиції щодо скасу- вання рішення спеціалізованої вченої ради і відмови у видачі диплома про науковий ступінь. У разі потреби експертна рада вносить МОНмолодьспорту пропозиції щодо запрошення на засідання експерт- ної ради здобувача, наукового керівника (консультанта), голову спеціалізованої вченої ради, в якій проведено захист дисертації, чи надсилання дисертації та атестаційної справи здобувача наукового ступеня для додаткового розгля- ду, а також проведення повторної експертизи. 13. При розгляді докторської дисертації експерти зобов’язані визначити, якою мірою в ній використані мате- ріали кандидатської дисертації здобувача, які можуть використовуватися лише в оглядовій частині докторської дисертації. 440 14. Експертиза докторських дисертацій, виконаних за двома спеціальностями, проводиться за кожною з них. 15. В обговоренні дисертації і в голосуванні не можуть брати участь члени експертної ради, які є офіційними опонентами, а також науковий керівник (консультант) і співавтори здобувача. 16. Атестаційні висновки експертної ради приймаються шляхом відкритого голосування більшістю голосів. За пропозицією хоча б одного з членів експертної ради проводиться таємне голосування. 17. Голова експертної ради, його заступники і вчений секретар не можуть бути офіційними опонентами. Призначення члена експертної ради офіційним опонентом можливе лише за виняткових обставин з дозволу МОНмолодьспорту. 18. Протокол, атестаційні висновки встановленого зразка, підписані головуючим на засіданні, експертом і вче- ним секретарем експертної ради, протягом п’яти днів після засідання передаються до МОНмолодьспорту для за- твердження. 19. Строк розгляду в експертній раді не повинен перевищувати: дисертації та атестаційної справи здобувача наукового ступеня доктора наук – трьох місяців; дисертації та атестаційної справи здобувача наукового ступеня кандидата наук – двох місяців; питань щодо переліку та паспортів наукових спеціальностей, наукових фахових видань та інших питань про- цесу атестації наукових кадрів – одного місяця. 20. Інформація, пов’язана з розглядом дисертацій та атестаційних справ, розголошенню не підлягає. У разі порушення цієї вимоги, неякісної експертизи дисертацій та атестаційних справ, порушень Порядку при- судження наукових ступеніві присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого по- становою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 № 423 (423-2007-п), та цього Положення МОНмолодьспорт може прийняти рішення про виведення експерта зі складу експертної ради. Директор Департаменту атестації кадрів В. Бондаренко МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАКАЗ 14.01.2016 № 13 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2016 р. за № 183/28313 ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОРЯДКУ ПРИСВОЄННЯ ВЧЕНИХ ЗВАНЬ НАУКОВИМ І НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИМ ПРАЦІВНИКАМ Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 174 від 06.02.2017 Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 656 «Деякі питання реалізації статті 54 Закону України «Про вищу освіту» НАКАЗУЮ: 1. Затвердити Порядок присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, що додається. 2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства освіти України від 13 листопада 1997 року № 406 «Про Порядок розгляду атестаційних справ про присвоєння вчених звань професора і доцента», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 грудня 1997 року за № 616/2420. 3. Департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації (Криштоф С. Д.) забезпечити подання на державну реє- страцію цього наказу до Міністерства юстиції України в установленому законодавством порядку. 4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. 5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Гевка А. Є. Міністр С. Квіт 441 ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 14.01.2016 № 13 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2016 р. за № 183/28313 ПОРЯДОК присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам І. Загальні положення 1. Цей Порядок визначає механізм присвоєння науковим і науково-педагогічним працівникам вчених звань вченими радами вищих навчальних закладів або вченими (науково-технічними) радами наукових установ (далі – вчені ради), основні критерії оцінки їх науково-педагогічної або наукової діяльності, а також порядок позбавлення вчених звань. 2. Рішення про присвоєння вчених звань професора, доцента та старшого дослідника (далі – вчені звання) на- уковим і науково-педагогічним працівникам вищих навчальних закладів та наукових установ приймаються вчени- ми радами. Рішення про присвоєння вчених звань науково-педагогічним працівникам вищих духовних навчальних закла- дів може прийматися вченими радами вищих духовних навчальних закладів, статути (положення) яких зареєстро- вані у встановленому законодавством порядку та які пройшли процедуру ліцензування освітньої діяльності, за умови дотримання вимог, встановлених цим Порядком. 3. Рішення вченої ради наукової установи про присвоєння вченого звання професора працівникам наукових установ (зі спеціальності) приймається з урахуванням відгуків не менше шести працівників цієї наукової устано- ви – фахівців, яким з відповідної галузі знань (науки) та спеціальності присуджено науковий ступінь доктора наук, доктора філософії (кандидата наук) та/або присвоєно вчене звання професора. Рішення вченої ради вищого навчального закладу або наукової установи про присвоєння вченого звання стар- шого дослідника приймається з урахуванням відгуків не менше шести працівників цього вищого навчального за- кладу або наукової установи – фахівців, яким з відповідної галузі знань (науки) та спеціальності присуджено на- уковий ступінь доктора наук, доктора філософії (кандидата наук) та/або присвоєно вчене звання професора, доцента чи старшого дослідника (старшого наукового співробітника). Якщо у вищому навчальному закладі або науковій установі, в якій працює здобувач вченого звання старшого дослідника: немає достатньої кількості висококваліфікованих фахівців з відповідної спеціальності, то вчена рада може розглядати питання щодо присвоєння вченого звання здобувачу із врахуванням відгуків фахівців інших вищих навчальних закладів або наукових установ, які відповідають вимогам абзацу другого цього пункту; немає висококваліфікованих фахівців з відповідної спеціальності, то за клопотанням вищого навчального за- кладу або наукової установи, в якій працює здобувач вченого звання, питання щодо присвоєння вченого звання старшого дослідника може розглядати вчена рада іншого вищого навчального закладу або наукової установи. 4. Рішення вченої ради про присвоєння вченого звання приймається таємним голосуванням. Засідання вченої ради вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше ніж дві третини її членів. Рішення вченої ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше ніж три четверті від кількості членів вченої ради, присутніх на засіданні. Рішення вченої ради дійсне протягом одного календарного року. 5. Рішення вченої ради про присвоєння вченого звання затверджується атестаційною колегією МОН. ІІ. Основні критерії оцінки науково-педагогічної або наукової діяльності здобувачів вчених звань 1. Вчене звання професора присвоюють працівникам вищих навчальних закладів, у тому числі закладів після- дипломної освіти, які здійснюють освітню діяльність за відповідною спеціальністю на відповідному рівні вищої освіти, та вищих духовних навчальних закладів: 1) яким присуджено науковий ступінь доктора наук; 2) яким присвоєно вчене звання доцента або старшого дослідника (старшого наукового співробітника); (Підпункт 3 пункту 1 розділу II виключено на підставі Наказу Міністерства освіти і науки № 174 від 06.02.2017) (Підпункт 4 пункту 1 розділу II виключено на підставі Наказу Міністерства освіти і науки № 174 від 06.02.2017) 3) які пройшли навчання, стажування або працювали у вищому навчальному закладі, науковій (або науково- технічній) установі в країні, яка входить до Організації економічного співробітництва та розвитку (далі – ОЕСР) та/або Європейського Союзу (далі – ЄС), або є (чи були) керівниками/виконавцями проектів, які фінансуються зазначеними країнами, та мають відповідні сертифікати, свідоцтва, дипломи чи інші документи, які це підтвер- джують; 442 4) які викладають навчальні дисципліни державною мовою та/або мовою країни, яка входить до ОЕСР, на ви- сокому науково-методичному рівні, що підтверджено висновком кафедри вищого навчального закладу; 5) які мають: стаж роботи не менш як 10 років на посаді асистента, викладача, старшого викладача, доцента, професора, завідувача (начальника або його заступника) кафедри, у тому числі останній календарний рік на одній кафедрі (одного вищого навчального закладу) на посаді доцента, професора, завідувача (начальника або його заступника) кафедри, зокрема за сумісництвом або за трудовим договором (контрактом) з погодинною оплатою. Для наукових працівників, які займаються науково-педагогічною діяльністю, стаж роботи може становити не менше п’ятнадцяти років на посадах наукових (відповідно до підпункту 1 пункту 2 цього розділу) та науково-педагогічних (відповідно до абзацу першого цього підпункту) працівників. Для науково-педагогічних працівників вищих духовних навчаль- них закладів враховується стаж педагогічної роботи у вищих духовних навчальних закладах, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законодавством порядку; навчально-методичні та наукові праці, які опубліковані після захисту докторської дисертації у вітчизняних та/ або іноземних (міжнародних) рецензованих фахових виданнях, з яких не менше двох публікацій у періодичних виданнях, включених до наукометричних баз Scopus або Web of Science, та не є перекладами з інших мов; сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не нижче В2) з мов кра- їн Європейського Союзу або кваліфікаційні документи (диплом про вищу освіту, науковий ступінь), пов’язані з використанням цих мов, або не менш як 10 праць, які опубліковані англійською мовою у періодичних виданнях, включених до наукометричних баз Scopus або Web of Science, та не є перекладами з інших мов. (Пункт 1 розділу II доповнено новим підпунктом 5 згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 174 від 06.02.2017) 2. Вчене звання професора присвоюється працівникам наукових установ: 1) які працюють у наукових установах Національної академії наук та національних галузевих академіях наук, іншого підпорядкування, наукових організаціях, наукових підрозділах вищих навчальних закладів на посаді заві- дуючого (начальника) науковим відділом (відділенням, сектором, лабораторією), головного наукового співробіт- ника, провідного наукового співробітника, старшого наукового співробітника або директора, заступника директора, вченого секретаря; 2) яким присуджено науковий ступінь доктора наук; 3) яким присвоєно вчене звання доцента або старшого дослідника (старшого наукового співробітника); 4) які мають: стаж наукової та науково-педагогічної роботи не менш як 10 років, у тому числі останній календарний рік на одній із зазначених вище посад; наукові праці, опубліковані після захисту докторської дисертації у вітчизняних та/або іноземних (міжнародних) рецензованих фахових виданнях, з яких не менше трьох публікацій у періодичних виданнях, включених до науко- метричних баз Scopus або Web of Science, та які не є перекладами з інших мов (за рішенням вченої ради вищого навчального закладу відсутність достатньої кількості таких наукових праць може бути замінена публікацією моно- графії англійською мовою в одному з міжнародних видавництв, перелік яких визначається рішенням вченої ради); сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не нижче В2) з мов країн Європейського Союзу або кваліфікаційні документи (диплом про вищу освіту, науковий ступінь), пов’язані з використанням цих мов, або наявність у здобувача не менше ніж 10 праць, опублікованих англійською мовою у періодичних виданнях, які включені до наукометричних баз Scopus або Web of Science та не є перекладами з інших мов; (Абзац четвертий підпункту 4 пункту 2 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 174 від 06.02.2017) 5) які пройшли навчання, стажування або працювали у вищому навчальному закладі, науковій (або науково- технічній) установі в країні, яка входить до ОЕСР та/або ЄС, або є (чи були) керівниками/виконавцями проектів, які фінансуються зазначеними країнами, та мають відповідні сертифікати, свідоцтва, дипломи чи інші документи, які це підтверджують; 6) які підготували не менше ніж трьох докторів філософії (кандидатів наук). 3. Вчене звання професора присвоюється працівникам вищих навчальних закладів, у тому числі закладів після- дипломної освіти, які здійснюють освітню діяльність за відповідною спеціальністю на відповідному рівні вищої освіти, та вищих духовних навчальних закладів, яким не присуджено ступінь доктора наук, але: 1) які мають науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук); 2) яким присвоєно вчене звання доцента або старшого дослідника (старшого наукового співробітника); 3) які провадять навчальну діяльність не менш як 15 навчальних років на посаді асистента, викладача, старшо- го викладача, доцента, професора, завідуючого (начальника або його заступника) кафедрою, у тому числі останній календарний рік на одній кафедрі (в одному вищому навчальному закладі) на посаді доцента, професора, завідую- чого (начальника або його заступника) кафедрою, зокрема за сумісництвом або за трудовим договором (контрактом) з погодинною оплатою. Для науково-педагогічних працівників вищих духовних навчальних закладів враховується 443 стаж педагогічної роботи у вищих духовних навчальних закладах, статути (положення) яких зареєстровані у вста- новленому законодавством порядку; 4) які мають: навчально-методичні та наукові праці, опубліковані у вітчизняних та/або іноземних (міжнародних) рецензова- них фахових виданнях, у тому числі не менше чотирьох публікацій у періодичних виданнях, включених до науко- метричних баз Scopus або Web of Science, та які не є перекладами з інших мов; сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не нижче В2) з мов кра- їн Європейського Союзу або кваліфікаційні документи (диплом про вищу освіту, науковий ступінь), пов’язані з використанням цих мов; (Абзац третій підпункту 4 пункту 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 174 від 06.02.2017) 5) які пройшли навчання, стажування або працювали у вищому навчальному закладі, науковій (або науково- технічній) установі в країні, яка входить до ОЕСР та/або ЄС, або є (чи були) керівниками/виконавцями проектів, які фінансуються зазначеними країнами, та мають відповідні сертифікати, свідоцтва, дипломи чи інші документи, які це підтверджують; 6) які викладають навчальні дисципліни державною мовою та/або мовою країни, яка входить до ОЕСР, на ви- сокому науково-методичному рівні, що підтверджено висновком кафедри вищого навчального закладу; 7) які підготували не менше трьох докторів філософії (кандидатів наук). 4. Вчене звання професора присвоюється діячам культури і мистецтв, педагогічна діяльність яких у відповід- ності з навчальним планом передбачає індивідуальну роботу з опанування мистецьких вмінь і навичок та безпо- середньо впливає на формування професійної майстерності майбутнього митця, та: 1) які провадять навчальну діяльність не менш як 10 навчальних років на посадах асистента, викладача, стар- шого викладача, доцента, професора, завідуючого кафедрою, у тому числі останній календарний рік на одній ка- федрі (в одному вищому навчальному закладі) на посаді доцента, професора, завідуючого кафедрою, зокрема за сумісництвом або за трудовим договором (контрактом) з погодинною оплатою; 2) які удостоєні відповідно почесного звання «Народний артист України», «Народний художник України», «Народний архітектор України», «Заслужений діяч мистецтв України»; 3) яким присвоєно вчене звання доцента; 4) які мають: сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не нижче В2) з мов кра- їн Європейського Союзу або кваліфікаційні документи (диплом про вищу освіту, науковий ступінь), пов’язані з використанням цих мов; (Абзац другий підпункту 4 пункту 4 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 174 від 06.02.2017) значні особисті творчі досягнення: у музичній сфері – масштабна концертна діяльність, фондові аудіо-, відеозаписи, наявність звання лауреата міжнародних конкурсів і фестивалів; в образотворчій, декоративно-прикладній, дизайнерській та реставраційній сфері – персональні виставки, ви- дання каталогів, альбомів, буклетів; у театральній сфері, сфері кіно і телебачення – записи концертів, театральні постановки, фільми, інші творчі роботи, що використовуються у педагогічній діяльності; наукові праці у фахових наукових виданнях України чи провідних наукових виданнях інших держав; 5) які викладають навчальні дисципліни державною мовою та/або мовою країни, яка входить до ОЕСР, на ви- сокому науково-методичному рівні, що підтверджено висновком кафедри вищого навчального закладу; 6) які особисто підготували не менше п’яти осіб, удостоєних почесних звань України, або лауреатів міжнарод- них та державних премій, конкурсів, виставок, оглядів, фестивалів. 5. Вчене звання доцента присвоюється працівникам вищих навчальних закладів, у тому числі закладів після- дипломної освіти, які здійснюють освітню діяльність за відповідною спеціальністю на відповідному рівні вищої освіти, та вищих духовних навчальних закладів, які здійснюють науково-педагогічну діяльність, та: 1) яким присуджено науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук), доктора наук; (Підпункт 2 пункту 5 розділу II виключено на підставі Наказу Міністерства освіти і науки № 174 від 06.02.2017) (Підпункт 3 пункту 5 розділу II виключено на підставі Наказу Міністерства освіти і науки № 174 від 06.02.2017) 2) які пройшли навчання, стажування або працювали у вищому навчальному закладі, науковій (або науково- технічній) установі в країні, яка входить до ОЕСР та/або ЄС, або є (чи були) керівниками/виконавцями проектів, які фінансуються зазначеними країнами, та мають відповідні сертифікати, свідоцтва, дипломи чи інші документи, які це підтверджують, або взяли участь у роботі не менш як однієї наукової конференції (конгресу, симпозіуму, семінару), проведеної у країні, що входить до ОЕСР та/або ЄС; 3) які викладають навчальні дисципліни державною мовою та/або мовою країни, яка входить до ОЕСР, на ви- сокому науково-методичному рівні, що підтверджено висновком кафедри вищого навчального закладу; 444 4) які мають: стаж роботи не менше ніж п’ять навчальних років на посадах асистента, викладача, старшого викладача, до- цента, професора, завідувача (начальника або його заступника) кафедри, у тому числі останній календарний рік на одній кафедрі (в одному вищому навчальному закладі), зокрема за сумісництвом або за трудовим договором (конт- рактом) з погодинною оплатою. Для науково-педагогічних працівників вищих духовних навчальних закладів вра- ховується стаж педагогічної роботи у вищих духовних навчальних закладах, статути (положення) яких зареєстро- вані у встановленому законодавством порядку; навчально-методичні та наукові праці, які опубліковані після захисту дисертації у вітчизняних та/або іноземних (міжнародних) рецензованих фахових виданнях, з яких не менше однієї публікації у періодичних виданнях, вклю- чених до наукометричних баз Scopus або Web of Science, та не є перекладами з інших мов; сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не нижче В2) з мов кра- їн Європейського Союзу або кваліфікаційні документи (диплом про вищу освіту, науковий ступінь), пов’язані з використанням цих мов, або не менш як 10 праць, які опубліковані англійською мовою у періодичних виданнях, включених до наукометричних баз Scopus або Web of Science, та не є перекладами з інших мов. (Пункт 5 розділу II доповнено новим підпунктом 4 згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 174 від 06.02.2017) 6. Вчене звання доцента присвоюється діячам культури і мистецтв, педагогічна діяльність яких у відповіднос- ті з навчальним планом передбачає індивідуальну роботу з опанування мистецьких вмінь і навичок та безпосеред- ньо впливає на формування професійної майстерності майбутнього митця, та: 1) які провадять навчальну діяльність не менш як п’ять навчальних років на посаді асистента, викладача, стар- шого викладача, доцента, професора, завідуючого кафедрою, у тому числі останній календарний рік на одній ка- федрі (в одному вищому навчальному закладі), зокрема за сумісництвом або за трудовим договором (контрактом) з погодинною оплатою; 2) які удостоєні відповідно почесного звання «Народний артист України», «Народний художник України», «Народний архітектор України», «Заслужений діяч мистецтв України»; 3) які мають: стаж роботи не менш як рік після удостоєння зазначеного почесного звання; значні особисті творчі досягнення: у музичній сфері – масштабна концертна діяльність, фондові аудіо-, відеозаписи, наявність звання лауреата міжнародних конкурсів і фестивалів; в образотворчій, декоративно-прикладній, дизайнерській та реставраційній сфері – персональні виставки, ви- дання каталогів, альбомів, буклетів; у театральній сфері, сфері кіно і телебачення – записи концертів, театральні постановки, фільми, інші творчі праці, що використовуються у педагогічній діяльності; наукові праці у фахових наукових виданнях України чи провідних наукових виданнях інших держав; 4) які викладають навчальні дисципліни державною мовою та/або мовою країн, які входять до ОЕСР, на висо- кому науково-методичному рівні, що підтверджено висновком кафедри вищого навчального закладу; 5) які особисто підготували не менш як трьох лауреатів міжнародних або державних премій, конкурсів, ви- ставок, оглядів, фестивалів. 7. Вчене звання старшого дослідника присвоюється працівникам вищих навчальних закладів або наукових установ, зарахованих на посади після обрання за конкурсом чи в порядку атестації, зокрема за сумісництвом: 1) яким присуджено науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук), доктора наук; 2) які мають: стаж наукової роботи не менш як п’ять років на посаді старшого наукового співробітника, провідного науко- вого співробітника, головного наукового співробітника, доцента, професора, заступника завідуючого (начальника) та завідуючого (начальника) науково-дослідним відділом (відділенням, сектором, лабораторією), завідуючого ка- федрою, призначені на посади ректора, проректора з наукової роботи, директора, заступника директора з наукової роботи, вченого секретаря, за умови успішної роботи на зазначених посадах не менше календарного року; наукові праці, опубліковані після захисту дисертації у вітчизняних та/або іноземних (міжнародних) рецензо- ваних фахових виданнях, з яких не менше двох публікацій у періодичних виданнях, які включені до наукометрич- них баз Scopus або Web of Science та не є перекладами з інших мов; сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не нижче В2) з мов кра- їн Європейського Союзу або кваліфікаційні документи (диплом про вищу освіту, науковий ступінь), пов’язані з використанням цих мов, або не менш як 10 праць, які опубліковані англійською мовою у періодичних виданнях, включених до наукометричних баз Scopus або Web of Science, та не є перекладами з інших мов; (Абзац четвертий підпункту 2 пункту 7 розділу II в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 174 від 06.02.2017) 3) які пройшли навчання, стажування або працювали у вищому навчальному закладі, науковій (або науково- технічній) установі в країні, яка входить до ОЕСР та/або ЄС, або є (чи були) керівниками/виконавцями проектів, 445 які фінансуються зазначеними країнами, та мають відповідні сертифікати, свідоцтва, дипломи чи інші документи, які це підтверджують, або взяли участь у роботі не менш як однієї наукової конференції (конгресу, симпозіуму, семінару), проведеної у зазначених країнах. 8. Вчене звання старшого дослідника може бути присвоєно за спеціальністю, яка належить до іншої галузі, ніж галузь, у якій здобувачеві присуджено науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук), за умови, що опублі- ковані наукові праці містять отримані здобувачем нові науково обґрунтовані результати, які у сукупності розв’язують конкретне наукове завдання, що має істотне значення для відповідної галузі знань. ІІІ. Розгляд атестаційних матеріалів 1. Атестація здобувачів вчених звань професора і доцента, які ведуть навчально-методичну роботу у вищих навчальних закладах, у тому числі закладах післядипломної освіти, здійснюється на кафедрі, де вони працюють. При цьому профіль педагогічної роботи здобувача повинен відповідати основному напрямку діяльності даної ка- федри. Якщо здобувач працює на багатопрофільній кафедрі, то у рішенні щодо присвоєння вченого звання вказу- ється основний курс, який він викладає. 2. Атестація здобувачів вченого звання професора та старшого дослідника, які працюють у наукових установах або у наукових підрозділах вищих навчальних закладів, здійснюється зі спеціальності за профілем їх основної ді- яльності відповідно до галузей знань і спеціальностей з урахуванням трансформації галузей науки та наукових спеціальностей відповідно до законодавства. 3. Розгляд атестаційних матеріалів здобувачів вчених звань здійснюється вченими радами вищих навчальних закладів, у тому числі закладів післядипломної освіти, наукових установ, за висновком кафедри, відповідного структурного підрозділу наукової установи. 4. Розгляду атестаційних матеріалів на кафедрі вищого навчального закладу має передувати проведення від- критої лекції для студентів відповідного напряму підготовки (спеціальності) за умови присутності на ній не менше трьох викладачів кафедри. 5. На засіданні кафедри у присутності не менше ніж двох третин членів кафедри заслуховується звіт про науко- во-педагогічну діяльність здобувача та результати проведення відкритої лекції. За результатами розгляду атестаційних матеріалів кафедра: готує висновок, яким підтверджуються високий науково-методичний рівень викладання навчальних дисциплін та відповідність здобувача заявленому вченому званню, і передає секретарю вченої ради вищого навчального за- кладу; рекомендує доопрацювати атестаційні матеріали. Рішення кафедри приймається більшістю голосів від складу кафедри відкритим або таємним голосуванням (за вибором членів кафедри). Повторно атестаційні матеріали розглядаються на кафедрі вищого навчального закладу після доопрацювання. 6. Порядок розгляду атестаційних матеріалів здобувачів вчених звань відповідним структурним підрозділом наукової установи визначається вченою радою наукової установи. 7. Порядок розгляду атестаційних матеріалів здобувачів вчених звань на засіданні вченої ради щодо присвоєн- ня вчених звань професора, доцента і старшого дослідника у вищому навчальному закладі, у тому числі закладі післядипломної освіти, науковій установі, визначається вченою радою. 8. Вчений секретар після прийняття вченою радою рішення про присвоєння здобувачу вченого звання протягом 15 днів оформляє атестаційну справу здобувача вченого звання відповідно до вимог розділу IV «Оформлення атес- таційної справи» цього Порядку та надсилає її до МОН. 9. Вчена рада на запити МОН надає додаткову інформацію і матеріали про діяльність здобувача вченого зван- ня, процедуру його атестації. 10. На рішення вченої ради про присвоєння/відмову у присвоєнні вченого звання здобувач вченого звання про- тягом двох місяців з дня прийняття рішення вченою радою може подати апеляцію до вченої ради або до МОН. У разі надходження апеляції до вченої ради формується склад апеляційної комісії, крім випадків, коли апеляція не містить аргументів по суті виявлених недоліків. Апеляційна комісія формується у складі голови та членів комі- сії. Рішення щодо утворення апеляційної комісії та затвердження її складу приймає вчена рада. Апеляційна комісія готує висновок, який підписується всіма членами комісії. 11. На підставі висновку апеляційної комісії вчена рада приймає рішення про задоволення або про відмову у задоволенні апеляції. Якщо апеляцію здобувача вченого звання задоволено, то вчена рада може прийняти рішення про присвоєння вченого звання та в установленому порядку надіслати до МОН атестаційну справу здобувача вченого звання. IV. Оформлення атестаційної справи 1. Атестаційна справа здобувача вченого звання складається з таких документів: 1) супровідний лист до атестаційної справи здобувача вченого звання (додаток 1); 2) копія першої сторінки паспорта здобувача, засвідчена підписом ученого секретаря вченої ради; 446 3) копія свідоцтва про зміну імені, засвідчена в установленому порядку (у разі зміни здобувачем вченого зван- ня імені); 4) рішення вченої (науково-технічної) ради щодо присвоєння вченого звання згідно з додатком 3 (для здобува- чів вченого звання по кафедрі), додатком 4 (для здобувачів вченого звання зі спеціальності) або додатком 5 (для діячів культури і мистецтв) до цього Порядку; 5) копії дипломів доктора наук, доктора філософії (кандидата наук), атестатів доцента, старшого дослідника (старшого наукового співробітника) (для здобувачів вченого звання професора), документів про удостоєння відпо- відного почесного звання або інших нагород (для діячів культури і мистецтв), засвідчені підписом ученого секре- таря вченої ради та скріплені печаткою вищого навчального закладу або наукової установи; 6) протокол засідання лічильної комісії (додаток 6); 7) список навчально-методичних праць та/або наукових праць (додаток 7); 8) копія сертифіката, який підтверджує достатньо високий рівень володіння іноземною мовою; 9) довідка з основного місця роботи та витяги з наказів про зарахування на посаду та звільнення з посади до- датково для осіб, які працюють за сумісництвом; 10) довідка про науково-педагогічну, наукову діяльність на посадах у вищих навчальних закладах, у тому чис- лі закладах післядипломної освіти, наукових установах (додаток 8). 2. Атестаційна справа здобувача вченого звання, який працює у вищому навчальному закладі, що має статус дослідницького, складається з таких документів: 1) супровідний лист до атестаційної справи здобувача вченого звання, який працює у вищому навчальному закладі, що має статус дослідницького (додаток 2); 2) копія першої сторінки паспорта здобувача, засвідчена підписом ученого секретаря вченої ради; 3) копія свідоцтва про зміну імені, засвідчена в установленому порядку (у разі зміни здобувачем вченого зван- ня імені); 4) рішення вченої (науково-технічної) ради щодо присвоєння вченого звання згідно з додатком 3 (для здобува- чів вченого звання по кафедрі), додатком 4 (для здобувачів вченого звання зі спеціальності) або додатком 5 (для діячів культури і мистецтв) до цього Порядку; 5) протокол засідання лічильної комісії (додаток 6). 3. Обкладинки атестаційних справ здобувачів вчених звань оформляються згідно з додатками 9, 10 до цього Порядку. 4. Якщо особа виконує роботу за закритою тематикою, атестаційна справа здобувача вченого звання комплек- тується нетаємними документами. V. Оформлення та видача атестатів 1. Після затвердження відповідно до законодавства атестаційною колегією МОН рішень вчених рад про при- своєння вчених звань МОН виписує і видає атестати за зразком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 656. 2. Атестат, виданий МОН, є документом, який засвідчує рівень професійної кваліфікації науково-педагогічно- го, наукового працівника при вирішенні питань зайняття ним відповідної посади та оплати його праці. 3. Оформлення атестатів здійснюється протягом двох місяців після прийняття рішення атестаційною колегією МОН. 4. Атестати видаються відповідальним особам (ученим секретарям вчених рад) для вручення їх працівникам, яким присвоєні вчені звання. 5. У випадку втрати, знищення або пошкодження виданого атестата про присвоєння вченого звання видається дублікат атестата з новим порядковим номером. Дублікат оформляється у повній відповідності до раніше видано- го атестата. У разі зміни працівником прізвища, імені, по батькові (так само, як і зміни кафедри, галузі професійної діяль- ності) виписаний атестат обміну і переоформленню не підлягає. VІ. Позбавлення вчених звань 1. Позбавлення вчених звань здійснюється відповідно до порядку їх присвоєння. Питання про позбавлення вченого звання розглядається атестаційною колегією МОН: у разі надходження до МОН рішення вченої ради про позбавлення вченого звання; за клопотанням вченої ради, яка надсилала до МОН документи щодо присвоєння вченого звання; у разі виявлення МОН порушення вимог законодавства з питань присвоєння вчених звань; відповідно до рішення суду. 2. Для вивчення обставин, пов’язаних з порушенням питання про позбавлення вченого звання, на засіданні вченої ради із числа її членів утворюється комісія, кількісний та персональний склад якої визначається вченою радою. 3. У 15-денний строк після розгляду питання про позбавлення працівника вченого звання до МОН надсила- ються такі документи: 447 рішення (клопотання) вченої ради про позбавлення вченого звання; оригінал протоколу засідання лічильної комісії; копії документів про присвоєння вченого звання; інші документи, що підтверджують порушення вимог законодавства з питань присвоєння вчених звань. 4. Атестаційна колегія МОН відповідно до законодавства затверджує рішення вченої ради про позбавлення (позбавляє) вченого звання з урахуванням всіх матеріалів справи і результатів попереднього експертного розгляду. На підставі рішення атестаційної колегії МОН атестат особи, позбавленої вченого звання, визнається недійсним. 5. Вчена рада на запити МОН надає інформацію, документи і матеріали, необхідні для розгляду питання про позбавлення вченого звання. Директор департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації С. Д. Криштоф (Додаток 1 виключено на підставі Наказу Міністерства освіти і науки № 174 від 06.02.2017) Додаток 1 до Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам (підпункт 1 пункту 1 розділу IV) СУПРОВІДНИЙ ЛИСТ до атестаційної справи здобувача вченого звання Додаток 2 до Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам (підпункт 1 пункту 2 розділу IV) СУПРОВІДНИЙ ЛИСТ до атестаційної справи здобувача вченого звання, який працює у вищому навчальному закладі, що має статус дослідницького Додаток 3 до Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам (підпункт 4 пункту 1 розділу IV) РІШЕННЯ вченої (науково-технічної) ради щодо присвоєння вченого звання Додаток 4 до Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам (підпункт 4 пункту 1 розділу IV) РІШЕННЯ вченої (науково-технічної) ради щодо присвоєння вченого звання Додаток 5 до Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам (підпункт 4 пункту 1 розділу IV) РІШЕННЯ вченої (науково-технічної) ради щодо присвоєння вченого звання Додаток 6 до Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам (підпункт 6 пункту 1 розділу IV) ПРОТОКОЛ засідання лічильної комісії щодо присвоєння вченого звання 448 Додаток 7 до Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам (підпункт 7 пункту 1 розділу IV) СПИСОК навчально-методичних праць та/або наукових праць _________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові здобувача вченого звання) № з/п Назва Характер Вихідні Обсяг Співавтори роботи дані (у сторінках)/ авторський доробок 1 2 3 4 5 6 Здобувач вченого звання _______________ ___________________ (підпис) (прізвище, ініціали) _____________________ (число, місяць, рік) Засвідчено: _______________ ___________________ Завідуючий (начальник) (підпис) (прізвище, ініціали) кафедрою Заступник директора _______________ ___________________ з наукової роботи (для (підпис) (прізвище, ініціали) працівників НДІ) Вчений секретар _______________ ___________________ М.П. (підпис) (прізвище, ініціали) __________ Примітки: 1. У колонці 2 подається повна назва публікації мовою оригіналу. 2. У колонці 3 зазначається характер роботи: стаття, тези доповідей, авторські свідоцтва, патенти, методичні розробки, підручники, навчальні посібники тощо. 3. У колонці 4 конкретизуються місце і час публікації (видавництво, журнал – номер або серія, рік); дається характеристика збірників (міжвузівський, тематичний тощо), місце і рік видання; зазначаються тематика, категорія, місце і рік проведення наукових і методичних конференцій, симпозіумів, семінарів та з’їздів, інших зібрань наукового характеру, у матеріалах яких уміщено тези доповіді (виступу, повідомлення): міжнародні, республіканські, регіональні галузеві, обласні, міжвузівські, вузівські (науково-педагогічного напряму); авторське свідоцтво на винахід, рік видачі; номери реєстрації і дати оформлення патентів, ліцензій. Вихідні дані записуються відповідно до правил бібліографічного опису літератури. Наукова публікація у періодичних виданнях, включених до наукометричних баз Scopus або Web of Science, або у фаховому виданні (виділяється жирним шрифтом). 4. У колонці 5 вказується кількість сторінок публікації. Якщо праця велика і видана у співавторстві, то кількість сторінок вказується дробом: у чисельнику – загальний обсяг, у знаменнику – частка автора. 5. У колонці 6 наводяться прізвища та ініціали співавторів. Зі складу великих авторських колективів наводяться прізвища перших трьох осіб, після чого вказується: та інші, всього ___ осіб. Список формується у хронологічній послідовності опублікування робіт з наскрізною нумерацією праць за такими розділами: наукові праці за профілем кафедри, опубліковані до захисту дисертації; наукові праці за профілем кафедри, опубліковані після захисту дисертації; авторські свідоцтва, дипломи, патенти; основні навчально-методичні праці (за період науково-педагогічної діяльності) за профілем кафедри. 449 Додаток 8 до Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам (підпункт 10 пункту 1 розділу IV) ДОВІДКА про науково-педагогічну, наукову діяльність на посадах у вищих навчальних закладах, у тому числі закладах післядипломної освіти, наукових установах _________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові здобувача вченого звання) Дата Відомості про науково-педагогічну, Документ про зара- № наукову діяльність на посадах у вищих хування на посаду з/п число місяць рік навчальних закладах, у тому числі закладах (звільнення з посади), післядипломної освіти, наукових установах його дата і номер 1 2 3 4 5 6 1 2 3 Засвідчено: Начальник відділу кадрів _______________ ___________________ (підпис) (прізвище, ініціали) М.П. __________ Примітки: 1. У колонці 5: зазначається повне найменування вищого навчального закладу, наукової установи та скорочене найменування органу, до сфери управління якого належить заклад, установа; у разі звільнення зазначається його причина з посиланням на статтю (пункт) закону; наводяться відомості про науково-педагогічну, наукову діяльність на посаді у вищому навчальному закладі, у тому числі закладі післядипломної освіти, науковій установі, в якій особа працює за сумісництвом або за трудовим договором (контрактом) з погодинною оплатою. 2. У колонці 6 вказуються документи, внесені до трудової книжки. Додаток 9 до Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам (пункт 3 розділу IV) АТЕСТАЦІЙНА СПРАВА здобувача вченого звання Додаток 10 до Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам (пункт 3 розділу IV) АТЕСТАЦІЙНА СПРАВА здобувача вченого звання Додаток 1 до Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам (підпункт 1 пункту 1 розділу IV) СУПРОВІДНИЙ ЛИСТ до атестаційної справи здобувача вченого звання (на бланку вищого навчального закладу або наукової установи) 450 Міністерство освіти і науки України проспект Перемоги, 10, м. Київ, 01135 Про атестаційну справу Надсилаємо атестаційну справу здобувача вченого звання ___________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові) по кафедрі / за спеціальністю ___________________________________________________________________ . (назва кафедри / шифр і назва наукової спеціальності) Додаток: атестаційна справа. Ректор (директор, начальник) _______________ ___________________ (підпис) (прізвище, ініціали) Вчений секретар _________________________________ (прізвище, ініціали, телефон) Додаток 2 до Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам (підпункт 1 пункту 2 розділу IV) СУПРОВІДНИЙ ЛИСТ до атестаційної справи здобувача вченого звання, який працює у вищому навчальному закладі, що має статус дослідницького (на бланку вищого навчального закладу) Міністерство освіти і науки України проспект Перемоги, 10, м. Київ, 01135 Про атестаційну справу Надсилаємо атестаційну справу здобувача вченого звання ___________________________________________, (прізвище, ім’я, по батькові) як__ працює у вищому навчальному закладі, що має статус дослідницького, по кафедрі / за спеціальністю _____________________________________________________________________________________________. (назва кафедри / шифр і назва наукової спеціальності) Додаток: атестаційна справа. Ректор (директор, начальник) _______________ ___________________ (підпис) (прізвище, ініціали) Вчений секретар _________________________________ (прізвище, ініціали, телефон) Додаток 3 до Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам (підпункт 4 пункту 1 розділу IV) РІШЕННЯ вченої (науково-технічної) ради щодо присвоєння вченого звання Вчена (науково-технічна) рада __________________________________________________________________ (повне найменування вищого навчального закладу, 451 _____________________________________________________________________________________________ органу, до сфери управління якого належить заклад, установа) прийняла рішення щодо присвоєння вченого звання ________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові здобувача) по кафедрі ____________________________________________________________________________________ (назва кафедри) у складі _________ осіб з ____________ членів ради. Результати голосування: «за» – ____, «проти» – ____, недійсних бюлетенів – ___. Протокол засідання № ________ від «____» __________ 20___ року. Основні дані про здобувача 1. Прізвище, ім’я та по батькові, рік народження. 2. Рік закінчення вищого навчального закладу, його повне найменування, спеціальність (кваліфікація) за дип- ломом. 3. Кандидат _____________________ наук з _________ року. Дисертацію захищено «_____» _______________ ____ року у спеціалізованій вченій раді ______________________________________________________________, (повне найменування вищого навчального закладу, наукової установи, органу, до сфери управління якого належить заклад, установа) отримано диплом ________________________________________________. (серія, номер) Доктор _____________________ наук з ______ року. Дисертацію захищено «____» _______________ ____ року у спеціалізованій вченій раді _______________________________________________________________________, (повне найменування вищого навчального закладу, наукової установи, органу, до сфери управління якого належить заклад, установа) отримано диплом __________________________________________________. (серія, номер) 4. Вчене звання доцента кафедри ______________________ або старшого дослідника (старшого наукового співробітника) зі спеціальності _______________________________________ присвоєно у __________ році. (шифр та назва спеціальності) Отримано атестат ____________________. (серія, номер) 5. Призначений на посаду ______________________________ кафедри (професора, доцента) __________________________________з «____» ____________ 20___ року. Наказ від «____» ______________ 20 ___ року № ______. 6. Стаж науково-педагогічної (наукової та науково-педагогічної роботи – для наукових працівників) роботи у вищих навчальних закладах – ________ років, у тому числі у даному навчальному закладі (науковій установі) – _______ років. 7. Основні етапи науково-педагогічної діяльності у вищих навчальних закладах освіти із зазначенням посади та місця роботи. (Наприклад: 01.09.2002 – 31.08.2006 – асистент кафедри _____________________; 01.09.2006 – до цього часу (якщо в контракті вказано термін перебування на посаді, зазначити у витязі з тру- дової книжки) – доцент кафедри ________________). 8. Основні навчальні курси, які веде здобувач (указати кількість лекційних годин), керівництво курсовими роботами, дипломним проектуванням, семінарськими та лабораторними заняттями. Методичне забезпечення основ- них навчальних курсів. 9. Наукова робота здобувача, участь у науково-дослідній роботі. 10. Участь у підготовці та атестації науково-педагогічних кадрів. Підготував докторів філософії (кандидатів наук), докторів наук: _____________________________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________________________ (прізвища, ініціали, назви спеціальностей, дата присудження наукових ступенів) Керує підготовкою аспірантів, здобувачів, докторантів (кількість, прізвища та ініціали): ____. 11. Участь у виконанні науково-технічних програм та у роботі науково-методичних та технічних рад. 12. Отримав сертифікат, який підтверджує достатньо високий рівень володіння іноземною мовою, у ____ році. Основні навчально-методичні та наукові публікації Має ______ публікацій, з них_____ наукових та ________ навчально-методичного характеру, у тому числі на- укові праці, опубліковані у вітчизняних і міжнародних рецензованих фахових виданнях. 452 Після захисту _______________ дисертації опубліковано ______ праць, з них _____ наукових та ____ навчаль- но-методичного характеру, у т.ч. після захисту публікації у періодичних виданнях, які включені до наукометричних баз Scopus або Web of Science. Дані апробації професійної діяльності Відкрита лекція на тему _______ була проведена для студентів ________________________________________ (курс, факультет) «_____» ___________ 20___ року. Лекція була обговорена на засіданні кафедри ___________________________. Дана позитивна оцінка. Протокол № ___ від ___________ року. Брав участь у ________ (кількість) конференціях (за профілем кафедри), у тому числі: три останні конференції із зазначенням назви, міста та року проведення конференції. За результатами конференцій опубліковані: стаття, тези, доповідь. Звіт про науково-педагогічну діяльність заслуханий на засіданні кафедри _____________. Дана позитивна оцінка. Рекомендовано присвоїти вчене звання __________________ на засіданні кафедри «___» __________ _____ року, протокол №_____ та на засіданні науково-методичної комісії факультету (інституту) «___» ___________ _____ року, протокол №_______. На підставі результатів голосування вчена (науково-технічна) рада прийняла рішення про присвоєння/відмову у присвоєнні _____________________________________________________________________________________ (прізвище, ім’я та по батькові здобувача) вченого звання _______________________ по кафедрі __________________________________________________. (назва кафедри) Голова вченої ради _______________ __________________ (підпис) (прізвище, ініціали) Вчений секретар _______________ _________________ (підпис) (прізвище, ініціали) М. П. Додаток 4 до Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам (підпункт 4 пункту 1 розділу IV) РІШЕННЯ вченої (науково-технічної) ради щодо присвоєння вченого звання Вчена (науково-технічна) рада ___________________________________________________________________ (повне найменування вищого навчального закладу, _____________________________________________________________________________________________ наукової установи, органу, до сфери управління якого належить заклад, установа) прийняла рішення щодо присвоєння вченого звання _________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові здобувача) зі спеціальності _______________________________________________________________________________ (шифр, назва спеціальності) у складі _________ осіб з ____________ членів ради. Результати голосування: «за» – ____, «проти» – ____, недійсних бюлетенів – ___. Протокол засідання № ________ від «____» __________ 20___ року. Основні дані про здобувача 1. Прізвище, ім’я та по батькові, рік народження. 2. Рік закінчення вищого навчального закладу, його повне найменування, спеціальність (кваліфікація) за дип- ломом. 3. Кандидат _____________________ наук з _________ року. Дисертацію захищено «_____» _______________ _____ року у спеціалізованій вченій раді _____________________________________________________________, (повне найменування вищого навчального закладу, наукової установи, органу, до сфери управління якого належить заклад, установа) отримано диплом ________________. (серія, номер) Доктор _____________________ наук з _________ року. Дисертацію захищено «_____» _______________ _____ року у спеціалізованій вченій раді ___________________________________________________________________, (повне найменування вищого навчального закладу, наукової установи, органу, до сфери управління якого належить заклад, установа) 453 отримано диплом ________________. (серія, номер) 4. Вчене звання доцента кафедри ______________________ або старшого дослідника (старшого наукового співробітника) зі спеціальності _______________________________________ присвоєно у __________ році. (шифр та назва спеціальності) отримано диплом ________________. (серія, номер) 5. Стаж наукової та науково-педагогічної роботи у наукових установах та вищих навчальних закладах – _________ років. 6. Наукова і науково-педагогічна діяльність: перелічити займані наукові і науково-педагогічні посади у хроно- логічному порядку із зазначенням строків перебування на цих посадах, у тому числі після обрання за конкурсом чи у порядку атестації, зокрема за сумісництвом. 7. Участь у підготовці та атестації науково-педагогічних кадрів. Підготував докторів філософії (кандидатів наук), докторів наук: ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ (прізвища, ініціали, назви спеціальностей, дата присудження наукових ступенів) Керує підготовкою аспірантів, здобувачів, докторантів (кількість, прізвища та ініціали): ____. 8. Участь у виконанні науково-технічних програм та у роботі науково-методичних та технічних рад. 9. Отримав сертифікат, який підтверджує достатньо високий рівень володіння іноземною мовою, у ____ році. Основні навчально-методичні та наукові публікації Має ______ публікацій, з них_____ наукових, у тому числі наукові праці, опубліковані у вітчизняних і міжна- родних рецензованих фахових виданнях. Після захисту _______________ дисертації опубліковано ______ праць, з них _____ наукових, у тому числі після захисту публікації у періодичних виданнях, які включені до наукометричних баз Scopus або Web of Science. Дані апробації професійної діяльності Брав участь у ________ (кількість) конференціях (за профілем кафедри), у тому числі: три останні конференції із зазначенням назви, міста та року проведення конференції. За результатами конференцій опубліковані: стаття, тези, доповідь. Рішення ради підтримали працівники ____________________________________________________________ , (найменування вищого навчального закладу або наукової установи) які є фахівцями з ____________________________________________________________: (назва галузі знань (науки)) 1. ____________________________________________________________________________________ ; (прізвище, ім’я та по батькові, посада, науковий ступінь (шифр, назва спеціальності), вчене звання) 2.____________________________________________________________________________________ ; (прізвище, ім’я та по батькові, посада, науковий ступінь (шифр, назва спеціальності), вчене звання) 3.____________________________________________________________________________________ ; (прізвище, ім’я та по батькові, посада, науковий ступінь (шифр, назва спеціальності), вчене звання) 4. ____________________________________________________________________________________ ; (прізвище, ім’я та по батькові, посада, науковий ступінь (шифр, назва спеціальності), вчене звання) 5. ____________________________________________________________________________________ ; (прізвище, ім’я та по батькові, посада, науковий ступінь (шифр, назва спеціальності), вчене звання) 6. ____________________________________________________________________________________ . (прізвище, ім’я та по батькові, посада, науковий ступінь (шифр, назва спеціальності), вчене звання) На підставі результатів голосування вчена (науково-технічна) рада прийняла рішення про присвоєння/відмову у присвоєнні ________________________________________________________________ (прізвище, ім’я та по батькові здобувача) вченого звання _______________________ зі спеціальності __________________ ___________________________. (назва спеціальності) Голова вченої (науково-технічної) ради _______________ __________________ (підпис) (прізвище, ініціали) Вчений секретар _______________ _________________ (підпис) (прізвище, ініціали) М. П. 454 Додаток 5 до Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково- педагогічним працівникам (підпункт 4 пункту 1 розділу IV) РІШЕННЯ вченої (науково-технічної) ради щодо присвоєння вченого звання Вчена (науково-технічна) рада ___________________________________________________________________ (повне найменування вищого навчального закладу, ______________________________________________________________________________________________ органу, до сфери управління якого належить заклад, установа) прийняла рішення щодо присвоєння вченого звання _________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові здобувача) по кафедрі ____________________________________________________________________________________ (назва кафедри) у складі _________ осіб з ____________ членів ради. Результати голосування: «за» – ____, «проти» – ____, недійсних бюлетенів – ___. Протокол засідання № ________ від «____» __________ 20___ року. Основні дані про здобувача 1. Прізвище, ім’я та по батькові, рік народження. 2. Рік закінчення вищого навчального закладу, його повне найменування, спеціальність (кваліфікація) за дип- ломом. 3. Наявність наукових ступенів та вчених звань у послідовності їх присудження та присвоєння. 4. Наявність почесного звання _________________, послідовність їх одержання (ксерокопії додаються). 5. Стаж науково-педагогічної (наукової та науково-педагогічної роботи – для наукових працівників) роботи у вищих навчальних закладах – ________ років, у тому числі у даному навчальному закладі (науковій установі) – _______ років. 6. Основні етапи науково-педагогічної діяльності у вищих навчальних закладах освіти із зазначенням посади та місця роботи. (Наприклад: 01.09.2002 – 31.08.2006 – асистент кафедри _____________________; 01.09.2006 – до цього часу (якщо в контракті вказано термін перебування на посаді, зазначити у витязі з тру- дової книжки) – доцент кафедри ________________). 7. Основні навчальні курси, які веде здобувач (указати кількість лекційних годин), керівництво курсовими роботами, дипломним проектуванням, семінарськими та лабораторними заняттями. Методичне забезпечення основ- них навчальних курсів. 8. Підготовлені учні, фахівці вищої кваліфікації (лауреати міжнародних та державних премій, конкурсів, ви- ставок, оглядів, фестивалів). 9. Значні особисті творчі досягнення у сфері своєї діяльності. Основні навчально-методичні та наукові публікації Має ______ публікацій, з них_____ наукових та ________ навчально-методичного характеру, у тому числі на- укові праці, опубліковані у вітчизняних і міжнародних рецензованих фахових виданнях. Дані апробації професійної діяльності Відкрита лекція на тему _______ була проведена для студентів _________________________ (курс, факультет) «_____» ___________ 20___ року. Лекція була обговорена на засіданні кафедри ___________________________. Дана позитивна оцінка. Протокол № ___ від ___________ року. Звіт про науково-педагогічну діяльність заслуханий на засіданні кафедри _____________. Дана позитивна оцінка. Рекомендовано присвоїти вчене звання __________________ на засіданні кафедри «___» __________ _____ року, протокол №_____ та на засіданні науково-методичної комісії факультету (інституту) «___»___________ _____ року, протокол №_______ . На підставі результатів голосування вчена (науково-технічна) рада прийняла рішення про присвоєння/відмову у присвоєнні _____________________________________________________________ (прізвище, ім’я та по батькові здобувача) 455 вченого звання _______________________ по кафедрі ______________________________________________ . (назва кафедри) Голова вченої ради _______________ _________________ (підпис) (прізвище, ініціали) Вчений секретар _______________ _________________ (підпис) (прізвище, ініціали) М. П. Додаток 6 до Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам (підпункт 6 пункту 1 розділу IV) Протокол засідання лічильної комісії ПРОТОКОЛ № __________ засідання лічильної комісії щодо присвоєння вченого звання _______________ Лічильна комісія обрана вченою радою ____________________________________________________________ (повне найменування вищого навчального закладу або наукової установи) на засіданні «___» _______________ 20___ року у складі: _____________________________________________________________________________________________. (прізвища, імена та по батькові членів лічильної комісії) На засіданні присутні _____ з ________ членів вченої ради. Здобувач вченого звання _________________________________________ (прізвище, ім’я та по батькові) ____________________ по кафедрі / зі спеціальності ________________________________________________. Роздано бюлетенів: ______ . Виявилося бюлетенів в урні: ______ . Результати голосування: «за»_____, «проти»______, недійсних бюлетенів _____ . Члени лічильної комісії: ___________ ___________________ ___________ ___________________ ___________ ___________________ (підписи) (прізвище, ініціали) Підписи членів лічильної комісії ЗАВІРЯЮ: _______________________________________________________ (підпис (прізвище, ініціали) вченого секретаря та гербова печатка) Додаток 9 до Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам (пункт 3 розділу IV) Обкладинка атестаційної справи здобувача вченого звання Підпорядкування Найменування вищого навчального закладу або наукової установи АТЕСТАЦІЙНА СПРАВА здобувача вченого звання _________________________________ ____________________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові здобувача) 456 по кафедрі ____________________________________________________________________________________ (назва кафедри) або зі спеціальності ____________________________________________________________________________ (шифр і назва спеціальності, галузь знань) Місто, рік Додаток 10 до Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам (пункт 3 розділу IV) Обкладинка атестаційної справи здобувача вченого звання, який працює у вищому навчальному закладі, що має статус дослідницького Підпорядкування Найменування вищого навчального закладу АТЕСТАЦІЙНА СПРАВА здобувача вченого звання _________________________________ ____________________________________________________________________________________________ , (прізвище, ім’я, по батькові здобувача) як____ працює у вищому навчальному закладі, що має статус дослідницького, по кафедрі ___________________________________________________________________________________ (назва кафедри) або зі спеціальності ______________________________________________________ (шифр і назва спеціальності, галузь знань) Місто, рік МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАКАЗ 05.08.2016 № 952 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 серпня 2016 р. за № 1188/29318 ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОРЯДКУ ВИЗНАННЯ ЗДОБУТИХ В ІНОЗЕМНИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ НАУКОВИХ СТУПЕНІВ Відповідно до частини третьої статті 64 Закону України «Про освіту», пункту 17 частини першої статті 13 За- кону України «Про вищу освіту», Закону України «Про ратифікацію Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні», пунктів 37 і 38 Порядку присудження наукових ступенів, затвердженого поста- новою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567, та постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 1999 року № 1329 «Про деякі питання визнання в Україні дипломів про присудження наукових ступенів» НАКАЗУЮ: 457 1. Затвердити Порядок визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах наукових ступенів, що до- дається. 2. Департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування (Шевцов А. Г.) забезпечити державну реєстрацію цього наказу в Міністерстві юстиції України в установленому законодавством порядку. 3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. 4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Ковтунця В. В. Міністр Л. М. Гриневич ПОГОДЖЕНО: Президент Спілки ректорів вищих навчальних закладів України Л. В. Губерський ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 05.08.2016 № 952 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 серпня 2016 р. за № 1188/29318 ПОРЯДОК визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах наукових ступенів I. Загальні положення 1. Цим Порядком визначаються правові та організаційні основи визнання в Україні документів про наукові ступені (кваліфікаційних документів), які видані громадянам України та іноземцям органами атестації інших держав. 2. Цей Порядок поширюється на: дипломи доктора наук і доктора філософії, які є документами державного (встановленого) зразка і видані упов- новаженими органами атестації інших держав; документи про присудження наукових ступенів, які є еквівалентними таким документам, що видаються в Укра- їні, а саме: доктора з галузі наук, кандидата наук, що відповідають кваліфікації доктора філософії; доктора габілітованого, що відповідає кваліфікації доктора наук. 3. Не потребують визнання документи, які видані атестаційними органами СРСР і Російської Федерації за результатами захисту дисертацій до 01 вересня 1992 року. При цьому громадяни України, які є власниками таких документів, мають право на державні гарантії, встанов- лені законодавством України для наукових працівників. 4. Визнанню не підлягають: дипломи про наукові ступені, які не є документами державного (встановленого) зразка; диплом доктора наук без визнання диплома доктора філософії або прирівняного до нього, виданого громадя- нину України органами атестації іншої держави; документи, які засвідчують кваліфікацію, що за рівнем не відповідає кваліфікації доктора наук (доктора філо- софії), на яку претендує особа; документи, які видані за результатами неправомірно проведеного захисту дисертації іноземним вищим на- вчальним закладом; документи, що є неавтентичними; документи, які не можуть бути співвіднесені з третім освітньо-науковим або науковим рівнями вищої освіти відповідно до законодавства України. У цьому разі матеріали повертаються заявнику без розгляду. 5. Процедура визнання в Україні здобутих в іноземних вищих навчальних закладах наукових ступенів прово- диться такими суб’єктами: вищим навчальним закладом або науковою установою; Міністерством освіти і науки України. Вчений має право самостійно вибрати суб’єкта проведення процедури визнання здобутого ним в іноземному вищому навчальному закладі наукового ступеня з урахуванням положень пункту 1 розділу ІІ та пункту 1 розділу ІІІ цього Порядку. 458 Документи, стосовно визнання яких вчений подав заяву до суб’єкта визнання, повинні бути легалізовані в уста- новленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними угодами та конвенціями. Документи (атестаційна справа), оформлені з порушенням вимог, передбачених пунктом 3 розділу ІІ та пунк- тами 4, 6 розділу ІІІ цього Порядку, повертаються заявнику суб’єктом визнання для доопрацювання. 6. У випадку встановлення на будь-якому етапі проходження документів (атестаційної справи) факту подання недостовірної інформації, зазначеної у поданих для визнання документах про здобуття в іноземних вищих навчаль- них закладах наукових ступенів (крім орфографічних та технічних помилок), суб’єкт визнання приймає рішення про відмову у визнанні здобутого в іноземному вищому навчальному закладі наукового ступеня, а відомості про неав- тентичний документ, особу, яка зазначена у ньому як власник, передаються до правоохоронних органів України. ІІ. Проведення процедури визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах наукових ступенів вищим навчальним закладом або науковою установою 1. Вчена рада вищого навчального закладу або наукової установи приймає остаточні рішення про визнання іноземних документів про наукові ступені під час прийняття на роботу педагогічних, наукових, науково-педагогіч- них та інших працівників, а також під час зарахування вступників на навчання. 2. Вищий навчальний заклад або наукова установа проводить процедуру визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах наукових ступенів: іноземцями, у тому числі такими, що мають посвідку на постійне проживання в Україні, статус біженця, особи без громадянства, які претендують на продовження навчання та/або на посаду наукового чи науково-педагогічного працівника цього вищого навчального закладу або наукової установи; громадянами України, які претендують на посаду наукового чи науково-педагогічного працівника цього вищо- го навчального закладу або наукової установи. У разі наявності у вченого Свідоцтва про визнання документа про науковий ступінь, виданого Міністерством освіти і науки України, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку вищий навчальний заклад або наукова установа не проводить процедуру визнання. 3. Вчений або інша особа, яка представляє його інтереси з питань процедури визнання, подає до вищого на- вчального закладу або наукової установи документи щодо визнання здобутого в іноземному вищому навчальному закладі наукового ступеня відповідно до переліку (додаток 2). 4. Для проведення процедури визнання вищий навчальний заклад або наукова установа доручає розглянути дисертацію та атестаційну справу одному з органів: спеціалізованій вченій раді, що функціонує у цьому вищому навчальному закладі або науковій установі, зі спеціальності, з якої здобуто науковий ступінь; структурному підрозділу, де працюють доктори наук, доктори філософії (кандидати наук), які є компетентними вченими зі спеціальності, з якої здобуто науковий ступінь, та є штатними працівниками цього вищого навчального закладу або наукової установи. У разі відсутності у вищому навчальному закладі або науковій установі достатньої кількості докторів наук, докторів філософії (кандидатів наук), які є компетентними вченими зі спеціальності, з якої здобуто науковий ступінь, відповідний структурний підрозділ проводить розширене засідання із залученням фахівців інших вищих навчаль- них закладів або наукових установ, які є докторами наук, докторами філософії (кандидатами наук) або мають на- укові статті, монографії зі спеціальності, з якої здобуто науковий ступінь. Визнання дипломів про наукові ступені, виданих освітніми установами, що входять до академічного рейтингу університетів світу – Academic Ranking of World Universities (ARWU), проводиться без розгляду відповідним орга- ном. 5. Визначений вищим навчальним закладом або науковою установою орган: встановлює співвіднесення здобутих в іноземних вищих навчальних закладах наукових ступенів з рівнями вищої освіти України; звертається до відповідних офіційних органів інших держав щодо достовірності та правомірності видачі по- даних для визнання документів про присудження наукових ступенів; проводить співбесіду для визначення професійної підготовленості вченого до роботи за відповідним напрямом; відстежує наявність публікацій, в яких відображені основні наукові результати дисертації. 6. Рішення щодо визнання приймається Вченою радою вищого навчального закладу (наукової установи) від- критим голосуванням на підставі рекомендації органу і підписується керівником та вченим секретарем відповідної Вченої ради вищого навчального закладу (наукової установи). 7. На підставі рішення Вченої ради вищого навчального закладу (наукової установи) про визнання/відмову у визнанні здобутого в іноземному вищому навчальному закладі наукового ступеня видається наказ вищого на- вчального закладу (наукової установи), який розміщується на його веб-сайті. 8. Наказ вищого навчального закладу або наукової установи про визнання здобутого в іноземному вищому на- вчальному закладі наукового ступеня підтверджує право особи на продовження навчання та/або працевлаштуван- ня у цьому вищому навчальному закладі або науковій установі. 459 9. На рішення вищого навчального закладу або наукової установи щодо визнання/невизнання здобутого в іно- земному вищому навчальному закладі наукового ступеня вчений може подати апеляцію до вищого навчального закладу або наукової установи не пізніше ніж через два місяці з дня його прийняття. 10. У разі надходження апеляції вищий навчальний заклад або наукова установа утворює апеляційну комісію із залученням фахівців з відповідної галузі науки. До складу апеляційної комісії вищий навчальний заклад або наукова установа може залучати фахівців інших вищих навчальних закладів або наукових установ за їх згодою. 11. Апеляційна комісія протягом місяця готує висновок, що підписується всіма членами комісії. На підставі висновку апеляційної комісії вищий навчальний заклад або наукова установа приймає рішення про задоволення/ відмову у задоволенні апеляції, про що видається наказ вищого навчального закладу або наукової установи. У разі задоволення апеляції питання про визнання здобутого в іноземному вищому навчальному закладі науко- вого ступеня розглядається повторно із залученням фахівців, які не брали участі у розгляді цього питання раніше. ІІІ. Проведення Міністерством освіти і науки України процедури визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах наукових ступенів 1. Міністерство освіти і науки України проводить процедуру визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах наукових ступенів громадянами України, які на території України претендують на продовження навчання, на посади наукових чи науково-педагогічних працівників та на набуття прав на державні гарантії, встановлені за- конодавством України для наукових працівників. 2. Міністерство освіти і науки України проводить процедуру визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах наукових ступенів відповідно до законодавства України, міжнародних угод та конвенцій, а також цього Порядку. Наявність міжнародних угод між Україною та державою, уповноваженим органом якої видано документ про присудження наукового ступеня, не скасовує необхідності проведення Міністерством освіти і науки України про- цедури визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах наукових ступенів для набуття прав на держав- ні гарантії, встановлені законодавством України для наукових працівників. 3. Процедура визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах наукових ступенів проводиться Мі- ністерством освіти і науки України за особистою заявою вченого, у якій: вказуються найменування іноземного вищого навчального закладу або наукової установи, в якому (якій) здо- буто науковий ступінь, і дата захисту; зазначається, що до атестаційної справи включено документи з метою визнання здобутого в іноземному вищо- му навчальному закладі наукового ступеня з використанням таких категорій персональних даних: прізвище, ім’я, по батькові, паспортні дані, освіта, спеціальність, кваліфікація. 4. Вчений або інша особа, яка представляє його інтереси з питань процедури визнання, подає до Міністерства освіти і науки України документи щодо визнання здобутого в іноземному вищому навчальному закладі наукового ступеня відповідно до переліку (додаток 2). 5. Копії документів, легалізованих в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено між- народними угодами та конвенціями, засвідчуються в установленому порядку. Обкладинка атестаційної справи щодо визнання здобутого в іноземному вищому навчальному закладі науко- вого ступеня оформлюється згідно з додатком 3 до цього Порядку. 6. До атестаційної справи щодо визнання здобутого в іноземному вищому навчальному закладі наукового сту- пеня додаються: один примірник дисертації (наукових досягнень), переплетений і підписаний вченим на титульному аркуші, у паперовому та електронному вигляді; автореферат іноземною мовою та його переклад державною мовою, засвідчений підписом вченого. Якщо за- конодавством держави, у вищому навчальному закладі якої вчений здобув науковий ступінь, не передбачено дру- кування автореферату, вчений подає паперовий примірник анотації дисертації державною мовою, засвідчений його підписом, та його електронний примірник; автореферат дисертації (наукових досягнень) доктора філософії (кандидатської дисертації) при визнанні здо- бутого в іноземному вищому навчальному закладі наукового ступеня доктора наук. Якщо законодавством держави, у вищому навчальному закладі якої вчений здобув науковий ступінь, не передбачено друкування автореферату, вчений подає паперовий примірник анотації цієї дисертації державною мовою, засвідчений його підписом, та його електронний примірник. 7. Для проведення процедури визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах наукових ступенів Міністерство освіти і науки України: встановлює співвіднесення здобутих в іноземних вищих навчальних закладах наукових ступенів з рівнями вищої освіти України; звертається до відповідних офіційних органів інших держав щодо достовірності та правомірності видачі по- даних для визнання документів про присудження наукових ступенів або використовує інформацію, наведену у на- 460 ціональних офіційних джерелах (реєстри органів акредитації/забезпечення якості освіти, міністерств освіти, асо- ціацій агенцій з акредитацій/забезпечення якості освіти, офіційні національні публікації про освітню систему), або у міжнародних офіційних джерелах (веб-сайти визнаних міжнародних організацій, веб-сайти мереж оцінювачів дипломів). 8. Після отримання підтвердження автентичності поданого для визнання диплома про науковий ступінь та правомірності проведення захисту в іноземному вищому навчальному закладі з метою підготовки висновку щодо наукової і практичної цінності дисертації протягом десяти робочих днів дисертація та атестаційна справа надси- лаються до вищого навчального закладу або наукової установи, де функціонує спеціалізована вчена рада зі спеці- альності, з якої здобуто науковий ступінь, або працюють доктори наук, доктори філософії (кандидати наук), які є компетентними вченими зі спеціальності, з якої здобуто науковий ступінь, та є штатними фахівцями цього вищого навчального закладу або наукової установи. Визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах, що входять до академічного рейтингу універси- тетів світу – Academic Ranking of World Universities (ARWU), наукових ступенів проводиться без підготовки висно- вку щодо наукової і практичної цінності дисертації. 9. Вищий навчальний заклад або наукова установа розглядає дисертацію вченого, надіслану разом з атестацій- ною справою для визнання здобутого в іноземному вищому навчальному закладі наукового ступеня, протягом двох місяців за участю одного з органів: спеціалізованої вченої ради, що функціонує у цьому вищому навчальному закладі або науковій установі, зі спеціальності, з якої здобуто науковий ступінь; структурного підрозділу цього вищого навчального закладу або наукової установи, де працюють доктори наук, доктори філософії (кандидати наук), які є компетентними вченими зі спеціальності, з якої здобуто науковий ступінь, та є штатними фахівцями цього вищого навчального закладу або наукової установи. 10. Визначений вищим навчальним закладом або науковою установою орган з числа своїх членів створює ко- місію, доручає їй ознайомитися з дисертацією та матеріалами атестаційної справи і подати висновок щодо наукових результатів і практичного значення дисертації із зазначенням щодо відсутності (наявності) академічного плагіату. 11. Засідання органу для визнання здобутого в іноземному вищому навчальному закладі наукового ступеня може проводитися без участі вченого за його згодою. У засіданні можуть брати участь інші особи, яких за потреби запрошує орган. 12. Висновок вищого навчального закладу або наукової установи щодо наукових результатів і практичного значення дисертації приймається відкритим голосуванням більшістю присутніх на засіданні членів органу, затвер- джується керівником вищого навчального закладу або наукової установи, скріплюється печаткою вищого навчаль- ного закладу або наукової установи (за її наявності) і разом з дисертацією та атестаційною справою протягом де- сяти робочих днів надсилається до Міністерства освіти і науки України. 13. На підставі висновку вищого навчального закладу або наукової установи Міністерство освіти і науки Укра- їни приймає рішення про: визнання/відмову у визнанні здобутого в іноземному вищому навчальному закладі наукового ступеня; видачу/відмову у видачі Свідоцтва про визнання документа про науковий ступінь. Рішення Міністерства освіти і науки України щодо визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах наукових ступенів розміщуються на веб-сайті Міністерства освіти і науки України. 14. Свідоцтво про визнання документа про науковий ступінь оформлюється за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; 15. Інформація про Свідоцтво про визнання документа про науковий ступінь заноситься Міністерством освіти і науки України до Реєстру документів про вищу освіту Єдиної державної електронної бази з питань освіти. 16. Копії визнаного іноземного документа про науковий ступінь та виданого вченому Свідоцтва про визнання документа про науковий ступінь зберігаються в Міністерстві освіти і науки України. Після прийняття Міністерством освіти і науки України рішення про видачу Свідоцтва про визнання докумен- та про науковий ступінь атестаційна справа щодо визнання здобутого в іноземному вищому навчальному закладі наукового ступеня передається до архіву Міністерства освіти і науки України, а дисертація (наукові досягнення) повертається(ються) вченому. 17. У разі втрати, знищення або пошкодження Свідоцтва про визнання документа про науковий ступінь вида- ється його дублікат з новим реєстраційним номером. Для розгляду питання про видачу дубліката Свідоцтва про визнання документа про науковий ступінь до Мі- ністерства освіти і науки України подаються: особиста заява особи; довідка органу внутрішніх справ про втрату атестата (за наявності); копія першої сторінки паспорта або копія документа, що посвідчує особу (в разі необхідності); копія втраченого, знищеного або пошкодженого Свідоцтва про визнання документа про науковий ступінь (за наявності). 461 18. На рішення Міністерства освіти і науки України щодо визнання/не визнання здобутого в іноземному вищо- му навчальному закладі наукового ступеня вчений може подати апеляцію до Міністерства освіти і науки України не пізніше ніж через два місяці з дня його прийняття або до суду. 19. У разі надходження апеляції утворюється апеляційна комісія із залученням фахівців з відповідної галузі науки. Головою апеляційної комісії призначається, як правило, член атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України. Члени апеляційної комісії призначаються за пропозицією голови. Апеляційна комісія готує висновок, що підписується всіма членами комісії, для розгляду атестаційною коле - гією Міністерства освіти і науки України. У разі задоволення апеляції питання про визнання здобутого в іноземному вищому навчальному закладі науко- вого ступеня Міністерство освіти і науки України розглядає повторно із залученням іншого вищого навчального закладу або наукової установи та фахівців, які не брали участі у розгляді цього питання раніше. Директор департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування А. Г. Шевцов Додаток 1 до Порядку визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах наукових ступенів (пункт 2 розділу ІІ) СВІДОЦТВО про визнання документа про науковий ступінь Додаток 2 до Порядку визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах наукових ступенів (пункт 3 розділу ІІ) ПЕРЕЛІК документів щодо визнання здобутого в іноземному вищому навчальному закладі наукового ступеня 1. Особиста заява вченого (у довільній формі) про визнання здобутого в іноземному вищому навчальному за- кладі наукового ступеня. 2. Копія першої сторінки паспорта або копія документа, що посвідчує особу (в разі необхідності); 3. Копії диплома про науковий ступінь, здобутий в іноземному вищому навчальному закладі, який підлягає визнанню, та його переклад державною мовою, засвідчений нотаріально. 4. Копія документа про зміну імені у разі зміни вченим імені. Додаток 3 до Порядку визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах наукових ступенів (пункт 5 розділу ІІІ) АТЕСТАЦІЙНА СПРАВА щодо визнання здобутого в іноземному вищому навчальному закладі наукового ступеня 462 Додаток 1 до Порядку визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах наукових ступенів (пункт 2 розділу ІІ) Форма МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ СВІДОЦТВО про визнання документа про науковий ступінь ВНС № _________ Документ про науковий ступінь галузь знань спеціальність виданий на ім’я іноземним навчальним закладом (держава) наказом Міністерства освіти і науки України від ___ _____________ 20___ року № _______ визнано еквівалентним відповідно до системи вищої освіти України: ступінь спеціальність спеціалізація Дійсне з оригіналом документів про науковий ступінь та діє безстроково ________________________ __________ ____________________ (посада керівника) (підпис) (ініціали, прізвище) М. П. Додаток 3 до Порядку визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах наукових ступенів (пункт 5 розділу ІІІ) Обкладинка атестаційної справи щодо визнання здобутого в іноземному вищому навчальному закладі наукового ступеня АТЕСТАЦІЙНА СПРАВА щодо визнання здобутого в іноземному вищому навчальному закладі наукового ступеня __________________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові) __________________________________________________________________ (науковий ступінь, галузь науки) __________________________________________________________________ (держава, найменування іноземного вищого навчального закладу, __________________________________________________________________ в якому здобуто науковий ступінь) Назва дисертації __________________________________________________________ № справи_________________________________ (заповнює МОН) Рік 463 Примітка. Якщо подається клопотання вищого навчального закладу, наукової установи або організації, в якій працює вчений, у верхній частині обкладинки атестаційної справи щодо визнання здобутого в іно- земному вищому навчальному закладі наукового ступеня наводиться повне найменування вищого навчального закладу, наукової установи або організації, в якій працює вчений. ПРЕЗИДІЯ ВИЩОЇ АТЕСТАЦІЙНОЇ КОМІСІЇ УКРАЇНИ ЗАТВЕРДЖЕНО Постанова президії ВАК України 14.10.2009 № 1-05/4 ПЕРЕЛІК НАУКОВИХ ФАХОВИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ, В ЯКИХ МОЖУТЬ ПУБЛІКУВАТИСЯ РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНИХ РОБІТ НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВИХ СТУПЕНІВ ДОКТОРА І КАНДИДАТА НАУК Із змінами, внесеними згідно з Постановами Вищої атестаційної комісії № 1-05/5 (v1-05330-09) від 18.11.2009 № 9-08/5-з (v08_5330-09) від 18.11.2009 № 1-05/6 (v05_6330-09) від 16.12.2009 № 7-08/6-з (v08_6330-09) від 16.12.2009 № 1-05/1 (v1-05330-10) від 10.02.2010 № 13-08/1-з (v13-0330-10) від 10.02.2010 № 1-05/2 (v05_2330-10) від 10.03.2010 № 1-05/3 (v05_3330-10) від 14.04.2010 № 12-08/3-з (v12-0330-10) від 14.04.2010 № 1-05/4 (v05_4330-10) від 26.05.2010 № 5-08/4-з (v08_4330-10) від 26.05.2010 № 1-05/5 (vb5_5330-10) від 01.07.2010 № 8-08/5-3 (v08_5330-10) від 01.07.2010 № 1-05/6 (v05_6330-10) від 06.10.2010 № 3-05/6 (vb05_330-10) від 06.10.2010 № 1-05/7 (v05_7330-10) від 10.11.2010 № 2-05/7 (vd05_330-10) від 10.11.2010 № 1-05/8 (v05_8330-10) від 22.12.2010 № 1-05/1 (v1-05330-11) від 26.01.2011 № 14-08/2-з (v14-0330-11) від 23.02.2011 № 1-05/2 (v05_2330-11) від 23.02.2011 № 1-05/3 (v05_3330-11) від 30.03.2011 № 1-05/4 (v05_4330-11) від 22.04.2011 № 12-08/4-з (v08_4330-11) від 22.04.2011 № 1-05/5 (v05_5330-11) від 31.05.2011 Наказами Вищої атестаційної комісії № 658 (v0658330-11) від 12.09.2011 № 659 (v0659330-11) від 12.09.2011 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки ЗБІРНИКИ НАУКОВИХ ПРАЦЬ 1 Автомобільнийтранспорт. Автомобильный Харківський національний технічні транспорт. Automobile Transport автомобільно-дорожній університет 2 Агрохімія і ґрунтознавство Українська академія аграрних біологічні, наук. сільськогосподарські 464 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 3 Актуальні проблеми державного управління Харківський регіональний державне управління інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України 4 Бюлетень Міжнародного Нобелівського ТОВ Дніпропетровський економічні економічного форуму університет економіки та права ім. Альфреда Нобеля 5 Викладання мов у вищих Харківський педагогічні навчальних закладах національний освіти на сучасному університет етапі. Міжпредметні імені В.Н.Каразіна зв’язки 6 Виноградарство і виноробство Інститут виноградарства і сільськогосподарські виноробства ім. В. Є. Таїрова Української академії аграрних |наук 7 Вісник економіки транспорту і промисло- Українська державна академія економічні вості. Вестник экономики транспорта залізничного транспорту и промышленности 8 Вісник Інституту археології Львівський національний історичні університет імені Івана Франка 9 Вісник Запорізького національного універ- ДВНЗ Запорізький національний фізико-математичні ситету. Серія «Фізико-математичні науки». університет МОН України 10 Вісник Київського національного Київський національний юридичні університету імені Тараса Шевченка університет імені Тараса Шевченка 11 Вісник Львівського університету. Серія Львівський національний фізико-математичні механіко-математична університет імені Івана Франка 12 Вісник Львівського університету. Серія Львівський національний юридичні юридична університет імені Івана Франка 13 Вісник Луганського національного Луганський національний історичні університету імені Тараса Шевченка. університет імені Тараса Історичні науки Шевченка 14 Вісник Луганського національного Луганський національний педагогічні університету імені Тараса Шевченка. університет імені Тараса Педагогічні науки Шевченка 15 Вісник Національного технічного універ- Національний технічний технічні ситету України «Київський політехнічний університет України «Київський інститут», серія «Хімічна інженерія, екологія політехнічний інститут» та ресурсозбереження». Вестник Нацио- нального технического университета Украины «Киевский политехнический институт», Серия «Химическая инженерия, экология и ресурсосбережение» 16 Вісник Національного технічного універ- Національний технічний універ- соціологічні, ситету України «Київський політехнічний ситет України «Київський полі- політичні інститут». Політологія. Соціологія. Право технічний інститут» 17 Вісник Національного університету Національний університет технічні «Львівська політехніка». Серія «Автоматика, «Львівська політехніка» вимірювання та керування» 465 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 18 Вісник Національного університету Національний університет технічні «Львівська політехніка». Серія «Архітектура» «Львівська політехніка» 19 Вісник Національного університету «Львівсь- Національний університет історичні ка політехніка». Серія «Держава та армія» «Львівська політехніка» 20 Вісник Національного університету Національний університет технічні «Львівська політехніка». Серія «Динаміка, «Львівська політехніка» міцність та проектування машин і приладів» 21 Вісник Національного університету «Львівсь- Національний університет технічні ка політехніка». Серія «Електроенергетичні «Львівська політехніка» та електромеханічні системи» 22 Вісник Національного університету «Львівсь- Національний університет технічні ка політехніка». Серія «Інформаційні системи «Львівська політехніка» та мережі» 23 Вісник Національного університету «Львівсь- Національний університет технічні ка політехніка». Серія «Комп’ютерні науки «Львівська політехніка» та інформаційні технології» 24 Вісник Національного університету Національний університет технічні «Львівська політехніка». Серія «Комп’ютерні «Львівська політехніка» системи та мережі» 25 Вісник Національного університету «Львівсь- Національний університет технічні ка політехніка». Серія «Комп’ютерні системи «Львівська політехніка» проектування. Теорія і практика» 26 Вісник Національного університету Національний університет економічні «Львівська політехніка». Серія «Логістика» «Львівська політехніка» 27 Вісник Національного університету «Львівсь- Національний університет економічні ка політехніка». Серія «Менеджмент та під- «Львівська політехніка» приємництво в Україні: етапи станов лення і проблеми розвитку» 28 Вісник Національного університету «Львівсь- Національний університет технічні ка політехніка». Серія «Оптимізація вироб- «Львівська політехніка» ничих процесів і технічний контроль у ма- шинобудуванні та приладобудуванні» 29 Вісник Національного університету Національний університет економічні «Львівська політехніка». Серія «Проблеми «Львівська політехніка» економіки та управління» 30 Вісник Національного університету Національний університет технічні «Львівська політехніка». Серія «Теорія «Львівська політехніка» і практика будівництва» 31 Вісник Національного університету «Львівсь- Національний університет технічні ка політехніка». Серія «Теплоенергетика. «Львівська політехніка» Інженерія довкілля. Автоматизація» 32 Вісник Національного університету «Львівсь- Національний університет філософські ка політехніка». Серія «Філософські науки» «Львівська політехніка» 33 Вісник Національного університету «Львівсь- Національний університет хімічні, технічні ка політехніка». Хімія, технологія речовин та «Львівська політехніка» їх застосування 34 Вісник Харківського національного автомо- Харківський національний технічні більно-дорожнього університету. Вестник автомобільно-дорожній Харьковского национального автомобильно- університет дорожного университета. Bulletin of Kharkov National Automobile and Highway University 466 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 35 Вісник Харківського національного аграрного Харківський національний економічні університету ім. В. В. Докучаева. Серія: аграрний університет ім. Економічні науки В. В. Докучаєва. 36 Вісник Харківського національного аграрного Харківський національний сільськогосподарські університету ім. В. В. Докучаева. Серія: аграрний університет ім. Росл инництво, селекція і насінництво, В. В. Докучаєва. плодо овочівництво 37 Вісник Харківського національного аграрного Харківський національний сільськогосподарські університету ім. В. В. Докучаєва. Серія: аграрний університет ім. Ґрунтознавство, агрохімія, землеробство, В. В. Докучаєва. лісове господарство, екологія ґрунтів 38 Вісник Харківського національного аграрного Харківський національний сільськогосподарські університету ім. В. В. Докучаева. Серія: аграрний університет ім. Фітопатологія та ентомологія В. В. Докучаєва. 39 Вісник Харківського національного Харківський національний психологічні педагогічного університету. Психологія педагогічний університет імені Г. С. Сковороди 40 Вісник Харківського національного Харківський національний економічні університету Серія: економічна університет імені В. Н. Каразіна 41 Вісник Харківського національного Харківський національний історичні університету Серія «Історія» університет імені В. Н. Каразіна 42 Вісник Харківського національного Харківський національний фізико-математичні університету Серія «Математика, прикладна університет імені В. Н. Каразіна математика і механіка» 43 Вісник Харківського національного універ- Харківський національний фізико-математичні, ситету Серія «Математичне моделювання. університет імені В. Н. Каразіна технічні Інформаційні технології. Автоматизовані системи управління» 44 Вісник Харківського національного Харківський національний медичні університету Серія «Медицина» університет імені В. Н. Каразіна 45 Вісник Харківського національного Харківський національний хімічні університету. Серія «Хімія» університет імені В. Н. Каразіна 46 Вісник Харківського національного Харківський національний політичні університету. Серія «Питання політології» університет імені В. Н. Каразіна 47 Вісник Харківського національного Харківський національний психологічні університету Серія «Психологія» університет імені В. Н. Каразіна 48 Вісник Харківського національного універ- Харківський національний соціологічні ситету Серія «Соціологічні дослідження університет імені В. Н. Каразіна сучасного суспільства: методологія, теорія, методи» 49 Вісник Харківського національного універ- Харківський національний філософські ситету Серія «Теорія культури і філософія університет імені В. Н. Каразіна науки» 50 Вісник Харківського національного універ- Харківський національний юридичні ситету Серія «Право» університет імені В. Н. Каразіна 51 Вісник Центру наукового забезпечення Інститут рослинництва ім. сільськогосподарські агропромислового виробництва Харківської В. Я. Юр’єва Української академії області аграрних наук 52 Вісті автомобільно-дорожнього інституту Автомобільно-дорожній інститут технічні Донецького національного технічного університету 467 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 53 Гуманітарний часопис Національний аерокосмічний філософські університет ім. М. Є. Жуковсь- кого «Харківський авіаційний інститут» 54 Державне управління та місцеве Дніпропетровський регіональний державне управління самоврядування інститут державного управління Національної академії держав- ного управління при Президен- тові України 55 Дидактика математики: проблеми Донецький національний педагогічні і дослідження університет 56 Економіка та управління АПК Білоцерківський національний економічні аграрний університет 57 Економіка та управління підприємствами Національний аерокосмічний економічні машинобудівної галузі: проблеми теорії та університет ім. М. Є. Жуковсь- практики кого «Харківський авіаційний інститут» 58 Економіко-математичне моделювання Міжнародний науково-навчаль- економічні соціально-економічних систем ний центр інформаційних техно- логій та систем Національної Академії наук України та Мініс- терства освіти і науки України 59 Економічна стратегія і перспективи розвитку Харківський державний універ- економічні сфери торгівлі та послуг ситет харчування та торгівлі 60 Економічний аналіз Тернопільський національний економічні економічний університет 61 Економічний простір ДВНЗ «Придністровська держав- економічні на академія будівництва і архі- тектури» 62 Економічні науки. Серія: Економіка та Луцький державний технічний економічні менеджмент університет 63 Економічні науки. Серія: Економічна теорія Луцький державний технічний економічні та економічна історія університет 64 Економічні науки. Серія: Облік і фінанси Луцький державний технічний економічні університет 65 Економічні науки. Серія: Регіональна Луцький державний технічний економічні економіка університет 66 Збірник наукових праць ВАТ Відкрите акціонерне товариство технічні «УкрНДІВогнетривів імені А. С. Бережного» «Український науково-дослідний Collection of scientific proceedings of the OJSC інститут вогнетривів імені «The Ukrainian research institute of refractories А. С. Бережного» named after A. S. Berezhnoy» 67 Збірник наукових праць, серія: Галузеве Полтавський національний технічні машинобудування, будівництво техн ічний університет імені Юрія Кондратюка 68 Збірник наукових праць Донецького інсти- Донецький інститут залізничного технічні туту залізничного транспорту. Сборник транспорту Української держав- научных трудов Донецкого института желез- ної академії залізничного нодорожного транспорта. Collection of транспорту Scientific Works of Donetsk Railway Transport Institute 468 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 69 Збірник наукових праць Інституту проблем НАН України, Інститут проблем технічні моделювання в енергетиці ім. Г. Є. Пухова моделювання в енергетиці Націо- НАН України нальної академії наук України 70 Збірник наукових праць Кіровоградського Кіровоградський національний технічні національного технічного університету. Тех- технічний університет ніка в сільськогосподарському виробн ицтві, галузеве машинобудування, автомат изація 71 Збірник наукових праць Харківського Харківський університет Повіт- технічні, військові університету Повітряних Сил ряних Сил імені Івана Кожедуба 72 Збірник наукових праць Уманського Уманський державний аграрний сільськогосподарські державного аграрного університету університет Збірник наукових праць Центрального Центральний науково-дослідний технічні науково-дослідного інституту озброєння та інститут озброєння та військової військової техніки Збройних Сил України техніки Збройних Сил України Міністерства оборони України Міністерства оборони України Збірник наукових праць Науково-дослідного Науково-дослідний інститут технічні інституту Головного управління розвідки Головного управління розвідки Міністерства оборони України Міністерства оборони України Збірник наукових праць Національної Національна академія Служби педагогічні, психо- академії Служби безпеки України безпеки України логічні, технічні та юридичні науки Збірник наукових праць Військового Військовий інститут Київського технічні, географічні інституту Київського національного національного університету імені та педагогічні науки університету імені Тараса Шевченка Тараса Шевченка Міністерства Міністерства оборони України оборони України Збірник наукових праць Центрального Центральний науково-дослідний військові та технічні науково-дослідного інституту Збройних Сил інститут Збройних Сил України науки України Міністерства оборони України Міністерства оборони України Науковий збірник Головного управління Головне управління розвідки технічні, військові, розвідки Міністерства оборони України Міністерства оборони України політичні та педагогічні науки Збірник наукових праць Севастопольського Севастопольський національний технічні та фізико- національного університету ядерної енергії та університет ядерної енергії та математичні науки промисловості Міністерства палива та промисловості Міністерства енергетики України палива та енергетики України Збірник наукових праць «Труди Національна академія оборони військові, технічні університету» Національної академії оборони України|та історичні науки України Міністерства оборони України Міністерства оборони України Збірник наукових працьУкраїнської Українська військово-медичної медичні та фарма- військово-медичної академії Міністерства академії Міністерства оборони цевтичні науки оборони України «Проблеми військової України «Проблеми військової охорони здоров’я охорони здоров’я Збірник наукових праць Інституту спе- Інститут спеціального зв’язку та технічні науки ціального зв’язку та захисту інформації захисту інформації Національ- Національ ного технічного університету ного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» України «Київський політехні- Державної служби спеціального зв’язку та чний інститут» Державної служби захисту інформації України спеціального зв’язку та захисту інформації України Збірник наукових праць Національної Національна академія наук юридичні, психо- академії наук України та Служби безпеки України та Служба безпеки логічні, політичні, України «Державна безпека України» України економічні, історичні і технічні науки 469 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 73 Інтелект. Особистість. Цивілізація. Донецький національний філософські Интеллект. Личность. Цивилизация університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган- Барановського 74 Інформаційні системи, механіка та керування Національний технічний технічні університет України «Київський політехнічний інститут» 75 Історичні записки: збірник наукових Східноукраїнський університет історичні праць|національний імені Володимира Даля 76 Кам’яна доба України Інститут археології Національної історичні академії наук України 77 Київське музикознавство Національна музична академія мистецтвознавство України імені П. І. Чайковського, Київський інститут музики ім. Р. М. Глієра 78 Кібернетика та обчислювальна техніка. НАН України, Міжнародний медико-біологічні Кибернетика и вычислительная техника. науково-навчальний центр Cybernetics and computer engineering інформаційних технологій та систем НАН та МОН України, Інститут кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України. 79 Кримський юридичний вісник Кримський юридичний інститут юридичні Одеського державного уніве- рситету внутрішніх справ 80 Комп’ютерні засоби, мережі та системи. НАН України, Інститут кіберне- технічні Компьютерные средства, сети и системы тики імені В. М. Глушкова НАН України 81 Магістеріум. Археологічні студії Національний університет історичні «Києво-Могилянська Академія» 82 Магістеріум. Політичні студії Національний університет політичні «Києво-Могилянська Академія» 83 Математичне та комп’ютерне моделювання. Кам’янець-Подільський фізико-математичні Серія: Фізико-математичні науки національний університет Інститут кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України 84 Міжвідомчий науково-технічний збірник Національний університет технічні «Геодезія, картографія і аерофотознімання» «Львівська політехніка» 85 Міжвідомчий науково-технічний збірник Національний університет технічні «Вимірювальна техніка та метрологія» «Львівська політехніка» 86 Мінералогічний збірник Львівський національний геологічні університет імені Івана Франка 87 Моделювання та інформаційні технології НАН України, Інститут проблем технічні моделювання в енергетиці Національної академії наук України 88 Мультиверсум. Філософський альманах Інститут філософії імені філософські Г. С. Сковороди Національної академії наук України 89 Наука молода Тернопільський національний економічні економічний університет 470 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 90 Науковий вісник Академії муніципального Академія муніципального державне управління управління, серія «Управління» управління 91 Науковий вісник ветеринарної медицини Білоцерківський національний сільськогосподарські, аграрний університет ветеринарні 92 Науковий вісник Львівського державного Львівський державний психологічні університету внутрішніх справ (серія університет внутрішніх справ психологічна) 93 Науковий вісник Львівського державного Львівський державний юридичні університету внутрішніх справ (серія університет внутрішніх справ юридична) 94 Науковий вісник Миколаївського державного Миколаївський державний педагогічні університету імені В. О. Сухомлинського. університет імені В. О. Сухом- Научный вестник Николаевского государст- линського венного университета имени В. А. Сухом- линского. Wissenschaftsblatt der W. O. Suchomlinskij Staatsuniversitflt Mykolaiv, Scientific Bulletin of V. O. Sukhomlynsky Mykolaiv State University 95 Науковий вісник Національної музичної Національна музична академія мистецтвознавство академії України імені П. І. Чайковського України імені П. І. Чайковського 96 Науковий вісник Ужгородського Ужгородський національний хімічні університету. Серія «Хімія» університет 97 Науковий вісник Ужгородського універ- Ужгородський національний фізико-математичні ситету. Серія «Математика і інформатика» університет 98 Науковий вісник Ужгородського Ужгородський національний історичні університету. Серія «Історія» університет Науковий вісник Національної академії Національна академія Служби педагогічні, психо- Служби безпеки України безпеки України логічні та юридичні науки 99 Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгома- Національний педагогічний фізичне виховання нова. Серія Науково-педагогічні проблеми університет імені М П. Драго- і спорт фізичної культури (фізична культура і спорт) манова 100 Наукові записки НАУКМА. Соціологічні Національний університет соціологічні науки «Києво-Могилянська Академія» 101 Наукові записки НАУКМА. Філософія Національний університет філософські та релігієзнавство «Києво-Могилянська Академія» 102 Наукові записки НАУКМА. Юридичні науки Національний університет юридичні «Києво-Могилянська Академія» 103 Наукові праці Донецького національного Донецький національний економічні технічного університету. Серія економічна технічний університет 104 Наукові праці Донецького національного Донецький національний технічні технічного університету. Серія «Інформатика, технічний університет кібернетика та обчислювальна техніка» 105 Наукові праці Інститут цукрових буряків УААН сільськогосподарські Інституту цукрових буряків 106 Наукові праці НДФІ Науково-дослідний фінансовий економічні інститут при Міністерстві фінансів України 471 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 107 Обладнання та технології харчових Донецький національний уні- технічні виробництв. Оборудование и технологии верситет економіки і торгівлі пищевых производств імені Михайла Туган- Барановського 108 Палеонтологічний збірник Львівський національний геологічні університет імені Івана Франка 109 Педагогічна освіта: теорія і практика. Інститут проблем виховання педагогічні Психологія. Педагогіка. Академії педагогічних наук України, Київський міський педагогічний університет імені Б. Д. Грінченка 110 Педагогічний процес: теорія і практика Інститут педагогічної освіти психологічні, і освіти дорослих АПН України, педагогічні Благодійний фонд імені Антона Макаренка 111 Перспективні напрямки проектування ВАТ «Українськийзональний архітектура, технічні житлових та громадських будівель науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» – ВАТ «КиївЗНДІЕП» 112 Питання прикладної математики Дніпропетровський національний фізико-математичні і математичного моделювання. університет ім. Олеся Гончара 113 Праці Інституту електродинаміки Інститут електродинаміки технічні Національної академії наук України Національної академії наук України 114 Приватне право і підприємництво. Частное Науково-дослідний інститут юридичні право и предпринимательство. Privat Law and приватного права Business і підприємництва 115 Проблеми екологічної та медичної генетики Луганський державний медичний медико-біологічні, і клінічної імунології. університет фармацевтичні 116 Проблеми етномузикології Національна музична академія мистецтвознавство України імені П. І. Чайковського 117 Проблеми інформатизації та управління Національний авіаційний технічні університет 118 Проблеми створення, випробування, Житомирський військовий технічні застосування та експлуатації складних інститут імені С. П. Корольова інформаційних систем. Національного авіаційного університету 119 Проблеми сучасної педагогічної освіти. Республіканський вищий психологічні Серія: педагогіка і психологія. навчальний заклад «Кримський педагогічні гуманітарний інститут» 120 Проблеми теорії та методології бухгал- Житомирський державний економічні терського обліку, контролю і аналізу технологічний університет 121 Прогресивні техніка та технології харчових Харківський державний технічні виробництв ресторанного господарства університет харчування та і торгівлі торгівлі 122 Сборник научных трудов Донбасского Донбаський державний технічний технічні государственного технического университета університет 123 Селекція і насінництво Інститут рослинництва сільськогосподарські ім. В. Я. Юр’єва УААН 472 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 124 Системи обробки інформації Харківський університет технічні Повітряних Сил 125 Соціальні технології: актуальні проблеми Класичний приватний соціологічні теорії та практики університет 126 Соціологічні дослідження Східноукраїнський національний соціологічні університет імені Володимира Даля 127 Строительство, материаловедение, Придніпровська державна технічні машиностроение академія будівництва та архітектури 128 Теорія і практика державного управління Харківський регіональний державне управління, інститут державного управління економічні Національної академії державного управління при Президентові України 129 Теорія оптимальних рішень. Теория НАН України, Інститут кіберне- фізико-математичні оптимальных решений тики ім. В.М.Глушкова Націо- нальної Академії наук України 130 Торгівля і ринок України. Донецький національний економічні Торговля и рынок Украины університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган- Барановського 131 Українська культура: минуле, сучасне, шляхи Рівненський державний мистецтвознавство розвитку: наукові записки Рівненського гуманітарний університет державного гуманітарного університету 132 Українське музикознавство Національна музична академія мистецтвознавство України імені П. І. Чайковського 133 Український міжвідомчий науково-технічний Національний університет технічні збірник «Автоматизація виробничих процесів «Львівська політехніка» у машинобудуванні та приладобудуванні» 134 Філософські дослідження Східноукраїнський національний філософські університет імені Володимира Даля 135 Філософські проблеми гуманітарних наук Київський національний універ- філософські ситет імені Тараса Шевченка 136 Финансы, учет, банки Донецький національний економічні університет 137 Формування ринкових відносин в Україні ДП «Науково-дослідний економічні економічний інститут Міністерства економіки України» ЖУРНАЛИ 1 Algebra and discrete mathematics Луганський національний фізико-математичні університет імені Тараса Шевченка 2 Авіаційно-космічна техніка і технологія. Національний аерокосмічний уні- технічні Авиационно-космическая техника и верситет ім. М. Є. Жуковс ького технология. Aerospace technic and technology «Харківський авіаційний інститут» 3 Актуальні проблеми економіки. Актуальные Національна академія управління економічні проблемы экономики 473 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 4 Актуальні проблеми транспортної медицини ДП Український науково- медико-біологічні дослідний інститут медицини транспорту Міністерства охорони здоров’я України, Фізико-хіміч- ний інститут ім. О. В. Богатського НАН України 5 Буковинський медичний вісник Буковинський державний медичні медичний університет 6 Biomedical and biosocial anthropology Міжнародна академія Інтегра- медико-біологічні тивної Антропології, Вінницький національний медичний універ- ситет ім. М. І. Пирогова 7 Вісник Бердянського університету ТОВ «Бердянський університет економічні менеджменту і бізнесу менеджменту і бізнесу» 8 Вісник Вінницького політехнічного інституту Вінницький національний педагогічні, технічні технічний університет 9 Вісник Вінницького національного медичного Вінницький національний медичні університету медичний університет ім. М. І. Пирогова 10 Вісник ДІТБ. Вестник ДИТБ. DITB’s Bulletin ПВНЗ Донецький інститут економічні туристичного бізнесу 11 Вісник Дніпропетровського університету. Дніпропетровський національний фізико-математичні Серія: математика університет 12 Вісник Дніпропетровського університету. Дніпропетровський національний фізико-математичні Серія механіка університет 13 Вісник Донецького національного Донецький національний філософські університету економіки і торгівлі імені університет економіки Михайла Туган-Барановського. Вестник і торгівлі імені Михайла Донецкого национального университета Туган-Барановського экономики и торговли имени Михаила Туган-Барановского. Філософські науки 14 Вісник Донецького національного Донецький національний економічні університету економіки і торгівлі імені університет економіки Михайла Туган-Барановського. Вестник і торгівлі імені Михайла Донецкого национального университета Туган-Барановського экономики и торговли имени Михаила Туган-Барановского. Економічні науки 15 Вісник Донецького національного Донецький національний технічні університету економіки і торгівлі імені університет економіки Михайла Туган-Барановського. Вестник і торгівлі імені Михайла Донецкого национального университета Туган-Барановського экономики и торговли имени Михаила Туган-Барановского. Технічні науки 16 Вісник економічної науки України Академія економічних наук економічні України. Інститут економіки промисловості НАН України 17 Вісник зоології. Вестник зоологии Національна академія наук Украї- біологічні ни, Інститут зоології ім. І. І. Шмаль- гаузена НАН України 18 Вісник Київського національного Київський національний економічні торговельно-економічного університету торговельно-економічний університет 474 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 19 Вісник Київського національного Київський національний технічні, економічні університету технологій та дизайну університет технологій та дизайну 20 Вісник Львівської державної фінансової Львівська державна фінансова економічні академії академія 21 Вісник морфології Вінницький національний медико-біологічні медичний університет ім. М. І. Пирогова 22 Вісник Одеського національного Одеський національний біологічні університету. Біологія університет імені І. І. Мечникова 23 Вісник Прикарпатського університету. ДВНЗ «Прикарпатський націо- фізичне виховання Серія «Фізична культура» нальний університет імені Василя та спорт Стефаника» 24 Вісник проблем біології і медицини Українська академія наук, медико-біологічні Українська медична стоматологічна академія 25 Вісник Сумського державного університету. Сумський державний університет технічні Серія «Технічні науки» 26 Вісник Тернопільського державного Тернопільський державний технічні технічного університету технічний університет імені Івана Пулюя 27 Вісник Тернопільського національного Тернопільський національний економічні економічного університету. економічний університет 28 Вопросы химии и химической технологии. Український державний хіміко- хімічні, технічні Питання; хімії та хімічної технології технологічний університет 29 Генетичні ресурси рослин Інститут рослинництва сільськогосподарські ім. В. Я. Юр’єва УААН 30 Держава та регіони. Класичний приватний державне управління Серія «Державне управління» університет 31 Держава та регіони. Класичний приватний економічні Серія «Економіка та підприємництво» університет 32 Довкілля та здоров’я Інститут гігієни та медичної медико-біологічні екології ім. О. М. Марзєєва 33 Економіка і регіон. Науковий вісник Полтавський національний економічні Полтавського національного технічного технічний університет імені Юрія університету імені Юрія Кондратюка. Кондратюка. Экономика и регион. Научный вестник Полтавского национального технического университета им. Юрия Кондратюка 34 Економіка та право. Экономика и право. Інститут економіко-правових економічні досліджень НАН України, Донецький державний технічний університет 35 Економічний вісник Донбасу Луганський національний економічні університет імені Тараса Шевченка 36 Експериментальна та клінічна фізіологія Львівський національний медич- медико-біологічні і біохімія ний університет імені Данила Галицького, Державне під- приємство «Всеукраїнське спе- ціалізоване видавництво «Світ» 475 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 37 Запорізький медичний журнал. Запорізький державний медичний медичні, Запорожский медицинский журнал університет фармацевтичні 38 Клінічна анатомія та оперативна хірургія Буковинський державний медичні медичний університет 39 Клінічна та експериментальна патологія Буковинський державний медико-біологічні медичний університет 40 Клінічна фармація. Клиническая фармация. МОЗ України, ДП «Державний медичні, Clinical pharmacy фармакологічний центр фармацевтичні Міністерства охорони здоров’я України», Національний фармацевтичний університет 41 Математичні машини і системи Національна академія наук технічні, України, Інститут проблем фізико-математичні математичних машин і систем НАН України 42 Математичні студії. Праці Львівського Львівське математичне фізико-математичні математичного товариства товариство 43 Методи та об’єкти хімічного аналізу Київський національний хімічні університет імені Тараса Шевченка 44 Мікробіологічний журнал. Національна академія наук медико-біологічні Микробиологический журнал. України, Інститут мікробіології Mikrobiologichny Zhurnal і вірусології імені Д. К. Забо- лотного НАН України, Націо- нальний аграрний університет 45 Наука та інновації Національна академія наук економічні, технічні України 46 Наукове пізнання: методологія та технологія Південноукраїнський державний філософські університет ім. К. Д. Ушинського 47 Науковий вісник Київського національного Київський національний юридичні університету внутрішніх справ університет внутрішніх справ технічні Науково-практичний журнал «Сучасна Державний науково-дослідний спеціальна техніка» Державного науково- інститут Міністерства внутрішніх дослідного інституту Міністерства справ України внутрішніх справ України 48 Неперервна професійна освіта: теорія Інститут педагогічної освіти психологічні і практика і освіти дорослих Академії педагогічних наук України, Благодійний фонд імені Антона Макаренка 49 Нова тема Київський національний універ- технічні ситет будівництва і архітектури, Асоціація інженерів енерго- ефективних технологій України 50 Ноосфера і цивілізація Донецький національний філософські технічний університет 51 Ортопедія, травматологія та протезування. Інститут патології хребта медичні Ортопедия, травматология и протезирование та суглобів імені професора М. І. Ситенка Академії медичних наук України 52 Освіта Донбасу Луганський національний універ- педагогічні ситет імені Тараса Шевченка 476 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 53 Патологія Запорізький державний медичний медичні університет, Асоціація патологів України 54 Проблемы старения и долголетия Інститут геронтології Академії медико-біологічні медичних наук України 55 Проблеми сучасної медичної науки та освіти. Харківська медична академія медичні Проблемы современной медицинской науки післядипломної освіти, ТОВ и образования «Видавництво ФОЛІО» 56 Світ фінансів Тернопільський національний економічні економічний університет 57 Системи озброєння і військова техніка Харківський університет Повіт- технічні, військові ряних Сил імені Івана Кожедуба 58 Системні дослідження та інформаційні Національна академія наук технічні, технології. Системные исследования України, Навчально-науковий фізико-математичні и информационные технологии. комплекс «Інститут прикладного System research & information technologies системного аналізу» Національ- ного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» 59 Слобожанський науково-спортивний вісник Харківська державна академія фізичне виховання фізичної культури і спорт 60 Соціальна педагогіка: теорія та практика Луганський національний уні- педагогічні верситет імені Тараса Шевченка 61 Спортивна медицина Національний університет фізичне виховання фізичного виховання і спорту і спорт, медичні України /НУФВСУ/ 62 Сучасні інформаційні технології у сфері Національна академія оборони технічні, військові безпеки та оборони України 63 Сучасні медичні технології. Современные Запорізька медична академія медичні медицинские технологии післядипломної освіти 64 Технічна електродинаміка. Техническая Інститут електродинаміки технічні электродинамика Національної академії наук України 65 «Товари і ринки» Міжнародний науково- Київський національний торгово- економічні практичний журнал економічний університет 66 Углехимический журнал Український державний науково- технічні Вуглехімічний журнал. дослідний вуглехімічний інститут «УХІН», Державний інститут з проектування підприємств коксохімічної промисловості «Дніпрококс» Українська науково-промислова асоціація «Укркокс» 67 Український морфологічний альманах Луганський державний медичний медичні університет, «Всеукраїнська гро- мадська організація «Товар иство анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів України» 68 Філософія і політологія в контексті сучасної Дніпропетровський національний політичні, культури. Философия и политология університет імені Олеся Гончара філософські в контексте современной культуры 477 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 69 Холодильна техніка і технологія. Одеська державна академія технічні Холодильная техника и технология холоду 70 Юридична психологія та педагогіка Київський національний юридичні, педаго- університет внутрішніх справ гічні, психологічні 71 Ядерна та радіаційна безпека Державний науково-технічний технічні центр з ядерної та радіаційної безпеки, Одеський державний політехнічний університет ЖУРНАЛИ ТА ЗБІРНИКИ НАУКОВИХ ПРАЦЬ 1 Агробіологія Білоцерківський національний сільськогосподарські аграрний університет (агрономія) 2 Актуальні проблеми державного управління. Одеський регіональний інститут державне Збірник наукових праць Одеського державного управління управління регіонального інституту державного Української академії державного управління управління при Президентові України 3 Актуальні проблеми сучасної медицини: ВДНЗ «Українська медична медичні Вісник Української медичної стоматологічної стоматологічна академія» академії 4 Англістика та американістика. Англистика и Дніпропетровський національний філологічні американистика. Anglistics and Americanictics університет (літературознавство) 6 Бізнес-навігатор Приватний вищий навчальний економічні заклад «Міжнародний університет бізнесу і права» 7 Біологія та валеологія Харківський національний біологічні педагогічний університет імені Г. С. Сковороди 8 Вісник академії митної служби України. Академія митної служби України юридичні Серія «Право» 9 Вісник Дніпропетровського університету. Дніпропетровський національний філологічні Серія: Літературознавство. Журналістика університет імені Олеся Гончара (літературознавство) 10 Вісник Дніпропетровського університету. Дніпропетровський національний філософські, істо- Серія: Історія і філософія науки і техніки університет імені Олеся Гончара ричні (історія науки й техніки, філософія науки) 11 Вісник Запорізького національного ДВНЗ «Запорізький національний економічні університету університет» Міністерства освіти і науки України 12 Вісник Луганського національного Луганський національний філологічні університету імені Тараса Шевченка університет імені Тараса (мовознавство) Шевченка 13 Вісник Національного авіаційного Національний авіаційний філософські університету. Серія: Філософія. університет Культурологія 14 Вісник Національного університету Національний університет філологічні «Львівська політехніка». Серія «Проблеми «Львівська політехніка» (мовознавство) української термінології» 15 Вісник Національного університету Національний університет технічні «Львівська політехніка». Серія «Електроніка» «Львівська політехніка» (електроніка) 478 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 16 Вісник Національного університету Національний університет технічні «Львівська політехніка». Серія «Львівська політехніка» «Радіоелектроніка та телекомунікації» 17 Вісник Національного технічного Національний технічний технічні університету України «Київський університет України «Київський (приладобудування) політехнічний інститут». Серія: політехнічний інститут» приладобудування 18 Вісник Національного технічного Національний технічний технічні університету України «Київський університет України «Київський (машинознавство, політехнічний інститут». Серія політехнічний інститут» машинобудування) машинобудування 19 Вісник Одеського національного Одеський національний юридичні університету. Правознавство університет імені І. І. Мечникова 20 Вісник Одеського національного Одеський національний психологічні університету. Психологія університет імені І. І. Мечникова 21 Вісник СевНТУ. Серія «Педагогіка» Севастопольський національний педагогічні технічний університет 22 Вісник СевНТУ. Серія «Політологія» Севастопольський національний політичні технічний університет 23 Вісник соціально-економічних досліджень Одеський державний економічний економічні університет 24 Вісник Харківського національного Харківський національний біологічні університету. Серія «Біологія» університет імені В. Н. Каразіна 26 Вісник Харківського національного Харківський національний історичні, університету. Серія «Історія України. університет імені В. Н. Каразіна філософські Українознавство: історичні та філософські науки» 27 Вісник Харківського національного Харківський національний філологічні університету. Серія «Філологія» університет імені В. Н. Каразіна (літературознавство) 28 Вісник Харківського національного Харківський національний філософські університету. Серія «Філософія. Філософські університет імені В. Н. Каразіна перипетії» 29 Держава та регіони. Серія: Право Класичний приватний університет юридичні 30 Економіка і організація управління Донецький національний економічні університет 31 Економіка транспортного комплексу. Харківський національний економічні Экономика транспортного комплекса. автомобільно-дорожній Economics of Transport Complex університет 32 Ефективність державного управління Львівський регіональний інститут державне державного управління при управління Президентові України 33 Історія та географія Харківський національний історія педагогічний університет імені Г. С. Сковороди 34 Квалілогія книги Українська академія технічні друкарства 35 Збірник наукових праць Державного Державний економіко- технічні економіко-технологічного університету технологічний університет (транспорт) транспорту. Серія «Транспортні системи транспорту і ехнології» 479 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 36 Збірник наукових праць Донецького Донецький державний державне державного університету управління університет управління управління 37 Збірник наукових праць Національного Національний університет технічні, університету кораблебудування кораблебудування імені адмірала економічні Макарова 38 Лінгвістика Луганський національний філологічні університет імені Тараса (українська, Шевченка російська мови) 39 Лінгвістичні студії Донецький національний філологічні університет (мовознавство) 40 Людина та довкілля. Харківський національний географічні Проблеми неоекології університет ім. В. Н. Каразіна 41 Магістеріум. Історико-філософські студії Національний університет філософські «Києво-Могилянська Академія» 42 Магістеріум. Культурологія Національний університет культурологія «Києво-Могилянська Академія» 43 Медицинская психология. Медична Харківська медична академія психологічні психологія післядипломної освіти, Харківське медичне товариство 44 Міжнародний медичний журнал. Харківська медична академія медичні Международный медицинский журнал. післядипломної освіти, Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, Харківське медичне товариство 45 Методи та прилади контролю якості Івано-Франківський національний технічні технічний університет нафти і газу 46 Металургія Запорізька державна технічні інженерна академія (металургія) 47 Мова і культура. Язык и культура. Київський національний універси- філологічні Language & culture тет імені Тараса Шевченка, ТОВ «Видавничий дім Дмитра Бураго» 48 Моделювання та інформаційні системи ДВНЗ «Київський національний економічні в економіці економічний університет імені Вадима Гетьмана» 49 Наука і оборона Міністерство оборони України військові 50 Науковий вісник Київського національного Київський національний універ- мистецтвознавство університету театру, кіно і телебачення ситет театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого імені І. Карпенка-Карого 51 Науковий вісник Миколаївського державного Миколаївський державний універ- психологічні університету імені В. О. Сухомлинського. ситет імені В. О. Сухомлинського Серія «Психологічні науки» Научный вестник Николаевского государственного универ- ситета имени В. А. Сухомлинского Wissenschaftsblatt der W. O. Suchomlinskij Staatsuniversitat Mykolaiv, Scientific Bulletin of V.O.Sukhomlynsky Mykolaiv State University 52 Науковий вісник Національного медичного Національний медичний універ- медичні університету імені О. О. Богомольця ситет імені О. О. Богомольця 480 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 53 Науковий вісник Південноукраїнського Південноукраїнський державний педагогічні, державного педагогічного університету педагогічний університет психологічні ім. К. Д. Ушинського Научный вестник ім. К. Д. Ушинського Южноукраинского государственного педагогического университета им. К. Д. Ушинского 54 Наукові записки Українська академія друкарства технічні 55 Наукові записки НАУКМА. Історичні науки. Національний університет історичні «Києво-Могилянська Академія» 56 Наукові записки НАУКМА. Комп’ютерні Національний університет фізико-математичні науки. «Києво-Могилянська Академія» (інформатика і кібернетика) 57 Наукові записки НАУКМА. Філологічні Національний університет філологічні науки. «Києво-Могилянська Академія» (літературознавство) 58 Наукові записки НАУКМА. Теорія та історія Національний університет культурологія культури. «Києво-Могилянська Академія» 59 Наукові записки Національного університету Національний університет філософські «Острозька академія». Серія «Філософія» «Острозька академія» 60 Наукові записки з української історії Переяслав-Хмельницький історичні державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди 61 Наукові записки Українського науково- ДП «Український науково- технічні дослідного інституту зв’язку дослідний інститут зв’язку» (телекомунікаційні системи та мережі, радіотехнічні пристрої та засоби телекомунікацій) 62 Наукові записки Харківського національного Харківський національний філологічні педагогічного університету імені педагогічний університет імені (літературознавство) Г. С. Сковороди. «Літературознавство» Г. С. Сковороди 63 Нафтогазова енергетика Івано-Франківський національний технічні технічний університет нафти і газу 64 Неперервна професійна освіта: теорія Інститут педагогічної освіти педагогічні і практика і освіти дорослих Академії педагогічних наук України, Благодійний фонд імені Антона Макаренка 65 Освіта регіону ВНЗ «Відкритий міжнародний політичні, соціальні університет розвитку людини комунікації «Україна» 66 Пам’ятки Український науково-дослідний історичні інститут архівної справи та документознавства 67 Педагогіка та психологія Харківський національний педагогічні педагогічний університет імені Г. С. Сковороди 68 Педагогічний дискурс Інститут педагогіки АПН педагогічні України, Хмельницька гуманітарно- педагогічна академія 481 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 69 Поліграфія і видавнича справа Українська академія друкарства технічні 70 Проблеми безпеки атомних електростанцій Інститут проблем безпеки технічні (екологічна і Чорнобиля атомних електростанцій НАН безпека) України 71 Проблеми екології та медицини. Українська медична стоматоло- медичні Проблемы экологии и медицины. гічна академія, Українська Акаде- Medical and ecological problems мія наук національного прогресу 72 Проблеми законності Національна юридична академія юридичні України імені Ярослава Мудрого 73 Проблеми клінічної педіатрії ДВНЗ «Ужгородський медичні національний університет» 74 Проблеми харчування ДП «Інститут екогігієни і токси- медичні, біологічні кології ім. Л. І. Медведя» 75 Проблемы и перспективы развития Донецький національний економічні сотрудничества между странами Юго- університет Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ 76 Проблемы развития внешнеэкономических Донецький національний економічні связей и привлечения иностранных університет инвестиции: региональный аспект 77 Промислове будівництво та інженерні ВАТ «Український науково- технічні споруди дослідний та проектний інститут (будівництво) сталевих конструкцій імені архітектура В. М. Шимановського», Українська державна корпорація по виконан- ню монтажних і спеціальних буді- вельних робіт «Укрмонтажспецбуд» 78 Соціально-економічні проблеми сучасного НАН України, Інститут економічні періоду України. Социально- экономические регіональних досліджень проблемы современного периода Украины. Національної академії наук Social and Economic Problem of modern Period України of Ukraine 79 Статистика України Міністерство статистики України, економічні Науково-дослідний інститут статистики Міністерства статистики України 80 Сторінки історії Національний технічний історичні університет України «Київський політехнічний інститут» 81 Студії з архівної справи та документознавства Український науково-дослідний історичні інститут архівної справи та документознавства 82 Теорія і практика інтелектуальної власності Науково-дослідний інститут юридичні інтелектуальної власності 83 Українська культура: минуле, сучасне, шляхи Рівненський державний культурологія розвитку: наукові записки Рівненського гуманітарний університет (теорія та історія державного гуманітарного університету культури) 84 Українська полоністика Житомирський державний філологічні університет імені Івана Франка (слов’янські мови) 85 Український журнал з проблем медицини ДУ «Інститут медицини праці біологічні праці АМН України» 482 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 86 Український журнал нефрології та діалізу Інститут нефрології АМН Украї- медичні ни, Національний нирковий фонд України 87 Український метрологічний журнал ННЦ «Інститут метрології» технічні 88 Физика и техника высоких давлений. НАН України, Донецький фізико- фізико-математичні Фізика і техніка високих тисків технічний інститут НАН України (фізика) ім. О. О. Галкіна 89 Фізіологія та біохімія культурних рослин. НАН України, Інститут фізіології біологічні Физиология и биохимия культурных рослин і генетики НАН України растений 90 Філософські обрії Інститут філософії імені філософські Г. С. Сковороди Національної академії наук України, Полтавсь- кий державний педагогічний університет імені В. Г. Короленка 91 Часопис соціально-економічної географії Харківський національний географічні університет імені В. Н. Каразіна 92 Юридична Україна Київський регіональний центр юридичні Академії правових наук України, Науково-дослідний інститут приватного права і підприєм- ництва, Українсько- люксем- бурзьке підприємство у формі ТОВ «ЮРІНКОМ Інтер» 93 Biopolymers and cell НАН України, Інститут біологічні молекулярної біології і генетики НАН України 94 Chemistry & Chemical Technology Національний університет хімічні, технічні «Львівська політехніка» (хімічні технологи) Агроекологічний журнал Агроэкологический Інститут агроекології УААН, біологічні, журнал Agroecologycal journal Державна екологічна академія сільськогосподарські післядипломної освіти та управ- ління, державний технологічний центр охорони родючості ґрунтів Мінагрополітики України «Центр Держродючість» Альгологія. Альгология. Algologia Інститут ботаніки ім. М. Г. Хо- біологічні лодного НАН України Бізнес Інформ. Бизнес Информ Харківський національний еконо- економічні мічний університет та Науково- дослідний центр індустріальних проблем розвитку Національної академії наук України Біофізичний вісник Харківський національний біологічні, фізико- університет імені В. Н. Каразіна математичні (фізика) МОН України Біологія тварин Інститут біології тварин УААН біологічні, ветеринарні Біоніка інтелекту. Бионика интеллекта. Харківський національний технічні Bionics of Intelligence університет радіоелектроніки МОН України 483 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки Бухгалтерський облік, аналіз та аудит: Державна академія статистики, економічні проблеми теорії, методології, організації обліку та аудиту Держкомстату України Ветеринарна біотехнологія Інститут ветеринарної медицини ветеринарні, УААН, Державний науково- сільськогосподарські контрольний інститут біотехнології і штамів мікроорганізмів Військова медицина України Міністерство оборони України медичні Вісник Дніпропетровського національного Дніпропетровський національний технічні університету залізничного транспорту імені університет залізничного (транспорт) академіка В. Лазаряна транспорту імені академіка В. Лазаряна Міністерства транспорту та зв’язку України Вісник Житомирського національного Житомирський національний сільськогосподарські агроекологічного університету агроекологічний університет Вісник Київського національного Київський національний філософські університету імені Тараса Шевченка. університет імені Тараса Філософія. Політологія Шевченка Вісник Криворізького економічного інституту Криворізький економічний геологічні КНЕУ інститут Київського національ- (економічна ного економічного університету геологія) Вісник Національної академії оборони Національна академія оборони педагогічні України України Міністерства оборони України Вісник Українського товариства генетиків Українське товариство генетиків сільськогосподарські і селекціонерів і селекціонерів ім. М. І. Вавилова (генетика, селекція) Вісник Черкаського державного Черкаський державний технічні технологічного університету. Вестник технологічний університет (інформатика) Черкасского государственного МОН України технологического университета Вісник Чернігівського державного педаго- Чернігівський державний педаго- педагогічні гічного університету ім. Т. Г. Шевченка. гічний університет ім. Т. Г. Шев- Серія: педагогічні науки ченка МОН України Вісник Харківської державної академії Харківська державна академія історичні культури культури Міністерства культури і туризму України Вісник Харківського національного Харківський національний фізико-математичні університету. Серія «Фізика» університет імені В. Н. Каразіна (фізика) МОН України Вісник Харківського національного Харківський національний геологічні, університету. Серія «Геологія. Географія. університет імені В. Н. Каразіна географічні Екологія» МОН України Вісник Хмельницького національного Хмельницький національний економічні університету. Серія: економічні науки університет МОН України Вісник фармації News of pharmacy МОЗ України, Національний фармацевтичні фармацевтичний університет Галицький економічний вісник Тернопільський державний економічні технічний університет імені Івана Пулюя МОН України 484 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки Геологія і корисні копалини Світового Національна академія наук геологічні океану. Геология и полезные ископаемые України, Відділення морської Мирового океана. Geology and Mineral геології та осадочного Resources of the World Ocean рудоутворення Національного науково- природничого музею НАН України Гуманітарні студії Київський національний філософські університет імені Тараса Шевченка Дослідження з лексикології і граматики Дніпропетровський національний філологічні української мови університет імені Олеся Гончара (українська мова) МОН України Економіка. Менеджмент. Підприємництво Східноукраїнський національний економічні університет імені Володимира Даля МОН України Ейдос. Эйдос. Ejdos Національна академія наук історичні України, Інститут історії НАН України Збірник наукових праць Інституту геохімії Національна академія наук геологічні навколишнього середовища. Сборник України, Інститут геохімії научных трудов Института геохимии навколишнього середовища окружающей среды. Collected papers of НАН України та МНС України Institute of environmental geochemistry Збірник наукових праць Севастопольського Севастопольський національний технічні національного університету ядерної енергії та університет ядерної енергії та (енергетика) промисловості промисловості Міністерства палива та енергетики України Збірник наукових праць Селекційно- Селекційно-генетичний інститут – сільськогосподарські генетичного інституту – Національного Національний центр (генетика, селекція центру насіннєзнавства та сортовивчення насіннєзнавства та сортовивчення рослин, насінництво) УААН біологічні (генетика) Збірник наукових праць Уманського Уманський державний педагогічні державного педагогічного університету мені педагогічний університет імені Павла Тичини Павла Тичини МОН України Збірник праць Науково-дослідного центру Національна академія наук соціальні пресознавства Proceedings of Research and України, Львівська національна комунікації Centre for Periodicals наукова бібліотека України імені В. Стефаника Збірник наукових праць Військового Київський національний технічні інституту Київського національного університет імені Тараса (інформаційні університету імені Тараса Шевченка Шевченка технології, комп’ютерні системи та компоненти) Інтродукція рослин Національна академія наук біологічні України, Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка НАН України, Національний дендрологічний парк «Софіївка» НАН України, Державний дендрологічний парк «Олександрія» НАН України, Державний дендрологічний парк «Тростянець» НАН України 485 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки Історико- педагогічний альманах Уманський державний педагогічні (загальна педагогічний університет імені педагогіка, історія Павла Тичини МОН України педагогіки) Кібернетика та обчислювальна техніка. НАН України, Міжнародний технічні Кибернетика и вычислительная техника. науково-навчальний центр Cybernetics and computer engineering інформаційних технологій та систем НАН та МОН України, Інститут кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України Клінічна ендокринологія та ендокринна Український науково-практичний медичні хірургія центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України Культура і сучасність Державна академія керівних філософські кадрів культури і мистецтв Міністерства культури і туризму України Лінгвістика XXI століття: нові дослідження і Центр наукових досліджень та філологічні перспективи викладання іноземних мов НАН (мовознавство) України Літопис травматології та ортопедії МОЗ України, Національний медичні медичний університет ім. О. О. Богомольця, Українська асоціація травматологів- ортопедів Магістеріум. Літературознавчі студії Національний університет філологічні «Києво-Могилянська академія» (літературознавство) Мандрівець Національний університет історичні «Києво-Могилянська академія» Медична психологія Медицинская Харківська медична академія медичні психология післядипломної освіти МОЗ України, Харківське медичне товариство Механіка твердого тіла Інститут прикладної математики фізико-математичні і механіки НАН України (механіка) Методи розв’язування прикладних задач Дніпропетровський національний технічні (механіка механіки деформівного твердого тіла. університет імені Олеся Гончара деформівного Методы решения прикладных задач механики МОН України твердого деформируемого твердого тела. Methods тіла) Solving Applied Problems in Solid Mechanics Мінералогічний журнал Mineralogical Journal Національна академія наук Геологічні (Ukraine) України, Інститут геохімії, (геохімія, петрологія, мінералогії та рудоутворення геологія металевих імені М. Н. Семененка НАН та неметалевих України корисних копалин, мінералогія, кристалографія) Науковий вісник Івано- Франківського Івано-Франківський національний геологічні (геологія національного технічного університету нафти технічний університет нафти нафти і газу, і газу і газу МОН України геофізика), технічні (розробка корисних копалин) 486 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки Науковий вісник Львівського державного Львівський державний економічні університету внутрішніх справ (серія університет внутрішніх справ економічна) МВС України Науковий вісник Миколаївського державного Миколаївський державний історичні університету імені В. О. Сухомлинського. університет імені Серія «Історичні науки» Научный вестник В. О. Сухомлинського МОН Николаевского государственного України университета имени В. А. Сухомлинского Wissenschaftsblatt der W. O. Suchomlinskij Staatsuniversitat Mykolaiv, Scientific Bulletin of V. O. Sukhomlynsky Mykolaiv State University Науковий вісник Миколаївського державного Миколаївський державний філологічні університету імені В. О. Сухомлинського. університет імені (літературознавство) Серія «Філологічні науки» Научный вестник В. О. Сухомлинського МОН Николаевского государственного України университета имени В. А. Сухомлинского Wissenschaftsblatt der W. O. Suchomlinskij Staatsuniversitat Mykolaiv, Scientific Bulletin of V. O. Sukhomlynsky Mykolaiv State University Науковий вісник Ужгородського Ужгородський національний економічні університету. Серія «Економіка» університет МОН України Науковий вісник Чернівецького Чернівецький національний філософські національного університету ім. Юрія університет ім. Юрія Федьковича Федьковича. Серія: філософія МОН України Наукові записки Інституту політичних НАН України, Інститут політичні, історичні і етнонаціональних досліджень політичних і етнонаціональних ім. І. Ф. Кураса НАН України досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України Наукові записки НАУКМА. Національний університет політичні Політичні науки «Києво-Могилянська академія» Наукові записки. Серія: педагогічні науки Кіровоградський державний педагогічні педагогічний університет імені Володимира Винниченка МОН України Наукові праці Національного університету Національний університет технічні харчових технологій харчових технологій МОН (технологія харчової України промисловості) Оптимізація виробничих процесів Севастопольський національний технічні технічний університет МОН України Освіта регіону ВНЗ «Відкритий міжнародний психологічні університет розвитку людини «Україна» Педагогічний альманах Південноукраїнський регіональ- педагогічні ний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів МОН України Підприємництво, господарство і право Науково-дослідний інститут юридичні приватного права і підприєм- ництва Академії правових наук України, ТОВ «Гарантія» Прикладна статистика: проблеми теорії та Державна академія статистики, економічні практики обліку та аудиту Держкомстату (статистика) України 487 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки Проблеми інформаційних технологій Херсонський національний технічні технічний університет МОН України Проблеми обчислювальної механіки Дніпропетровський національний фізико-математичні і міцності конструкцій. Проблемы університет імені Олеся Гончара (механіка) вычислительной механики и прочности МОН України конструкций. Problems of Computational Mechanics and Strength of Structures Проблеми трибології. Problem of tribology Хмельницький національний технічні університет МОН України (машинознавство, машинобудування) Прогресивні технології та системи Донецький національний технічні машинобудування технічний університет МОН України Проектування, виробництво та експлуатація Національний транспортний технічні автотранспортних засобів і поїздів університет МОН України Психолого-педагогічні проблеми Уманський державний педагогічні сільської школи педагогічний університет імені Павла Тичини МОН України Регіональна економіка Національна академія наук економічні України, Міністерство економіки України, Інститут регіональних досліджень НАН України, Інститут економіки промисловості НАН України, Українська асоціація регіональних наук Реєстрація, зберігання і обробка даних. Інститут проблем реєстрації технічні Регистрация, хранение и обработка данных інформації НАН України (інформаційні технології, комп’ютерні системи та компоненти) Релігія та Соціум Чернівецький національний філософські університет імені Юрія Федьковича МОН України Ресурсозберігаючі технології виробництва та Східноукраїнський національний технічні обробки тиском матеріалів у університет імені Володимира машинобудуванні Даля МОН України Розвідка та розробка нафтових і газових Івано-Франківський технічний Технічні (розробка родовищ університет нафти і газу МОН корисних копалин), України геологічні (геологія нафти і газу, геофізика) Сенсорна електроніка і мікросистемні Одеський національний фізико-математичні технології університет ім. І. І. Мечникова (фізика) МОН України Системи управління, навігації та зв’язку ДП «Центральний науково- технічні дослідний інститут навігації і управління» Мінпромполітики України Старожитності степового Причорномор’я ДВНЗ «Запорізький національний історичні і Криму університет» МОН України 488 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки Судовождение Одеська національна морська технічні академія МОН України Сучасні аспекти військової медицини Головний військово-медичний медичні клінічний ордена Червоної Зірки центр «Головний військовий клінічний госпіталь» Міністерства оборони України Східноєвропейський журнал громадського Національний медичний універ- медичні здоров’я ситет імені О. О. Богомольця (соціальна МОЗ України медицина) Технологія і техніка друкарства Національний технічний технічні університет України «Київський (машини і процеси політехнічний інститут» МОН поліграфічного України виробництва) Технологические системы ВАТ «Український науково- технічні дослідний інститут авіаційної технології» Міністерства промислової політики України, ТОВ «Компанія «Індустріальні технології» Управління проектами та розвиток Східноукраїнський національний економічні виробництва університет імені Володимира Даля МОН України Управління проектами, системний аналіз Національний транспортний технічні і логістика університет МОН України Харківська хірургічна школа ДУ «Інститут загальної та медичні невідкладної хірургії Академії медичних наук України» Харчова промисловість Цитологія і генетика Національний транспортний технічні Цитология и генетика Cytology and Genetics університет МОН України біологічні Національна академія наук України, Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України Ядерна фізика та енергетика Інститут ядерних досліджень фізико-математичні НАН України (фізика), біологічні (радіобіологія, екологія) Журнал «Військова медицина України» Міністерство оборони України медичні Науково-технічний журнал «Артиллерийское Міністерство промислової і фармацевтичні и стрелковое вооружение» Державного політики України технічні підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське Озброєння» Науково-технічний журнал «Механіка Міністерство освіти і науки технічні та машинобудування» Національного України технічного університету «Харківський політехнічний інститут» Збірник наукових праць Центру Національний університет технічні воєнно-стратегічних досліджень оборони України 489 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 1 Аграрний вісник Причорномор’я Одеський державний аграрний сільськогосподарські, університет Міністерства аграрної ветеринарні, політики України технічні (геодезія, картографія, землевпорядкування) 2 Адаптивні системи автоматичного Національний технічний технічні управління. Міжвідомчий науково-технічний університет України «Київський збірник політехнічний інститут» МОН України 3 Адгезия расплавов и пайка материалов Інститут проблем хімічні, технічні матеріалознавства імені І. М. Францевича НАН України 4 Актуальні проблеми навчання та виховання ВНЗ «Відкритий міжнародний педагогічні, людей з особливими потребами університет розвитку людини психологічні «Україна», Інститут вищої освіти АПН України, Інститут спеціальної педагогіки АПН України 5 Актуальні проблеми політики Одеська національна юридична політичні, академія МОН України, юридичні Південно-український центр гендерних проблем 6 Архів клінічної та експериментальної Донецький національний медичні медицини. Архив клинической и экспе- медичний університет риментальной медицины. Archives of clinical ім. М. Горького МОЗ України and experimental medicine 7 Библиотеки национальных академий наук: Національна бібліотека України історичні проблемы функционирования, тенденции імені В. І. Вернадського развития 8 Бібліотекознавство. Документознавство. Державна Академія керівних історичні Інформологія кадрів культури і мистецтв Міністерства культури і туризму України 9 Біль, знеболювання і інтенсивна терапія Національний медичний універ- медичні ситет імені О. О. Богомольця, Асоціація анестезіологів України 10 Бюлетень Інституту зернового господарства Інститут зернового господарства сільськогосподарські УААН 11 Взрывозащищенное электрооборудование Український науково-дослідний, технічні проектно-конструкторський та технологічний інститут вибухо- захищеного та рудникового електрообладнання з дослідно- експериментальним виробництвом 12 Вимірювальна та обчислювальна техніка в Хмельницький національний технічні технологічних процесах університет МОН України, Українська Технологічна Академія 13 Відбір і обробка інформації. Information Національна академія наук технічні Extraction and Processing України, Фізико-механічний інститут ім. Г. В. Карпенка НАН України 490 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 14 Відновлювана енергетика Інститут відновлюваної технічні енергетики НАН України 15 Вісник Академії митної служби України. Академія митної служби України економічні Серія: Економіка 16 Вісник Вищого адміністративного суду Вищий адміністративний суд юридичні України України 17 Вісник гігієни та епідеміології. Донецький національний медич- медичні Вестник гигиены и эпидемиологии. ний університет ім. М. Горького Vestnik of Hygiene and Epidemiology МОЗ України, Донецька обласна санітарно-епідеміологічна станція 18 Вісник господарського судочинства Вищий господарський суд юридичні України 19 Вісник Державного університету Державний університет технічні інформаційно-комунікаційних технологій інформаційно-комунікаційних технологій Міністерства транспорту та зв’язку України 20 Вісник двигунобудування Запорізький національний технічні технічний університет, ВАТ «Мотор Січ», Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» 21 Вісник Дніпропетровського університету. Дніпропетровський національний філологічні Мовознавство університет імені Олеся Гончара (українська, МОН України російська мови, загальне мовознавство, перекладознавство) 22 Вісник Дніпропетровського університету. Дніпропетровський національний фізико-математичні Серія: моделювання університет імені Олеся Гончара (теоретичні основи МОН України інформатики та кібернетики, математичне моделювання та обчислювальні методи) 23 Вісник Дніпропетровського університету. Дніпропетровський національний технічні Серія: Ракетно-космічна техніка університет імені Олеся Гончара МОН України 24 Вісник Дніпропетровської державної Дніпропетровська державна економічні фінансової академії. Економічні науки фінансова академія Міністерства фінансів України 25 Вісник Донбаської державної Донбаська державна машино- технічні, машинобудівної академії будівна академія МОН України економічні 26 Вісник Донецького університету економіки ПВНЗ «Донецький університет економічні та права. Серія: економіка та управління. економіки та права» 27 Вісник Донецької академії автомобільного ПВНЗ «Донецька академія технічні транспорту автомобільного транспорту» 28 Вісник Житомирського державного Житомирський державний економічні технологічного університету. Серія: технологічний університет МОН економічні науки України 491 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 29 Вісник Запорізького національного ДВНЗ «Запорізький національний педагогічні університету. Педагогічні науки університет» МОН України 30 Вісник Запорізького національного ДВНЗ «Запорізький національний фізичне виховання університету. Фізичне виховання університет» МОН України та спорт 31 Вісник Запорізького національного ДВНЗ «Запорізький національний юридичні університету. Юридичні науки університет» МОН України 32 Вісник Запорізького юридичного інституту Запорізький юридичний інститут юридичні Дніпропетровського державного університету Дніпропетровського державного внутрішніх справ університету внутрішніх справ МВС України 33 Вісник Київського національного Київський національний біологічні університету імені Тараса Шевченка. Серія: університет імені Тараса Біологія Шевченка 34 Вісник Київського національного Київський національний фізико-математичні університету імені Тараса Шевченка. університет імені Тараса (фізика) Радіофізика та електроніка. Шевченка 35 Вісник Львівського державного університету Львівський державний універ- технічні (управління безпеки життєдіяльності ситет безпеки життєдіяльності проектами Міністерства України з питань і програмами, надзвичайних ситуацій та у спра- екологічна безпека), вах захисту населення від наслід- педагогічні ків чорнобильської катастрофи 36 Вісник Львівського університету. Серія: Львівський національний геологічні геологічна університет імені Івана Франка МОН України 37 Вісник Львівського університету. Серія: Львівський національний економічні економічна університет імені Івана Франка МОН України 38 Вісник Львівського університету. Серія: Львівський національний мистецтвознавство мистецтвознавство університет імені Івана Франка МОН України 39 Вісник Львівського університету. Серія: Львівський національний історичні, міжнародні відносини університет імені Івана Франка економічні, МОН України юридичні 40 Вісник Національного банку України Національний банк України економічні 41 Вісник Національного технічного Національний технічний економічні університету «Харківський політехнічний університет «Харківський інститут». Вестник Национального політехнічний інститут» МОН технического университета «Харьковский України политехнический институт» 42 Вісник Національної академії державного Національна академія державного державне управління при Президентові України управління при Президентові управління України 43 Вісник Національної юридичної академії Національна юридична академія філософські, України ім. Ярослава Мудрого. Серія: України ім. Ярослава Мудрого політичні, Філософія, філософія права, політологія, МОН України соціологічні соціологія 44 Вісник Прокуратури Генеральна прокуратура України, юридичні Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Київський національний універ- ситет імені Тараса Шевченка 492 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 45 Вісник Одеського національного Одеський національний соціологічні, університету. Соціологія і політичні науки університет імені І. І. Мечникова політичні МОН України 46 Вісник Східноукраїнського національного Східноукраїнський національний технічні, університету імені Володимира Даля. університет імені Володимира економічні Даля МОН України 47 Вісник Українського матеріалознавчого Громадська організація технічні товариства «Українське матеріалознавче (матеріалознавство) товариство». Інститут проблем матеріалознавства імені І. М. Францевича НАН України 48 Вісник Української академії банківської ДВНЗ «Українська академія економічні справи банківської справи Національного банку України» 49 Вісник Харківського національного Харківський національний сільськогосподарські аграрного університету аграрний університет ім. В. В. Докучаєва Міністерства аграрної політики України 50 Вісник Харківського національного Харківський національний юридичні університету внутрішніх справ університет внутрішніх справ МВС України 51 Вісник Харківської державної академії Харківська державна академія мистецтвознавство дизайну і мистецтв дизайну і мистецтв МОН України 52 Вісник Харківської державної академії Харківська державна академія педагогічні, культури культури Міністерства культури соціальні і туризму України комунікації 53 Вісник Хмельницького національного Хмельницький національний технічні університету. Серія: технічні науки університет МОН України (технологія легкої промисловості) 54 Вісник Черкаського університету. Серія: Черкаський національний історичні історичні науки університет імені Богдана Хмельницького МОН України 55 Вісник Черкаського університету. Серія: Черкаський національний педагогічні педагогічні науки університет імені Богдана Хмельницького МОН України 56 Вісник Черкаського університету. Серія: Черкаський національний філологічні філологічні науки університет імені Богдана Хмельницького МОН України 57 Вісник Черкаського університету. Серія: Черкаський національний філософські філософія університет імені Богдана Хмельницького МОН України 58 Вісті вищих учбових закладів. Міністерство освіти і науки технічні Радіоелектроніка. Известия высших учебных України, Національний технічний заведений. Радиоэлектроника. університет України «Київський політехнічний інститут» 59 Вісті Донецького гірничого інституту Донецький національний технічні технічний університет МОН України 60 Вопросы проектирования и производства Національний аерокосмічний технічні конструкций летательных аппаратов. університет ім. М. Є. Жуковського Питання проектування та виробництва «Харківський авіаційний конструкцій літальних апаратів. інститут» МОН України 493 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 61 Вчені записки Університету «Крок». ВНЗ «Університет економіки економічні Серія «Економіка» та права «Крок» 62 Вчені записки Таврійського національного Таврійський національний філософські, університету імені В. І. Вернадського. університет імені В. І. Вер- політичні, Серія «Філософія. Культурологія. Політо- надського МОН України соціологічні, логія. Соціологія». Ученые записки Таври- культурологія ческого национального университета имени В. И. Вернадского. Серия «Философия. Культурология. Политология. Социология». Scientific notes of Taurida National V. I. Vernadsky University. Series «Philosophy. Culturology. Political Sciences. Sociology». 63 Гематологія і переливання крові ДУ «Інститут гематології медичні, біологічні та трансфузіології Академії медичних наук України» 64 Гидробиологический журнал. Національна академія наук біологічні Гідробіологічний журнал. України, Інститут гідробіології Hydrobiological journal НАН України 65 Гірнича електромеханіка та автоматика Національний гірничий технічні університет МОН України 66 Гуманітарні науки Державне інформаційно-вироб- педагогічні ниче підприємство Видавництво «Педагогічна преса», Кримський державний гуманітарний інститут 67 Гуманізація навчально-виховного процесу Слов’янський державний педагогічні педагогічний університет 68 Горноспасательное дело Науково-дослідний інститут технічні гірничорятувальної справи та пожежної безпеки «Респіратор» Міністерства вугільної промисловості 69 Двигатели внутреннего сгорания Національний технічний універ- технічні ситет «Харківський політехнічний інститут» МОН України 70 Демографія та соціальна економіка Інститут демографії та соціальних економічні досліджень НАН України 71 Держава і право Інститут держави і права політичні, юридичні ім. В. М. Корецького НАН України 72 Досвід та перспективи розвитку міст України ДП Український державний архітектура науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» Міністерства регіонального розвитку та будівництва України 73 Екологія довкілля та безпека життєдіяльності Товариство «Знання» України, геологічні НАН України, МОН України, Міністерство охорони навколиш- нього природного середовища 74 Економічний вісник Національного гірничого Національний гірничий економічні університету університет МОН України, Інститут економіки промисловості НАН України 494 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 75 Економічний вісник університету ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький економічні державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди МОН України» 76 Економічні інновації Інститут проблем ринку та економічні економіко-екологічних досліджень НАН України 77 Електроніка та зв’язок. Электроника и связь. Національний технічний технічні Electronics and Communications університет України «Київський політехнічний інститут» МОН України, Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій Міністерства транспорту та зв’язку України 78 Електротехніка і електромеханіка. Національний технічний технічні Электротехника и электромеханика. університет «Харківський Electrical engineering & Electromechanics політехнічний інститут» МОН України 79 Електротехніка та електроенергетика. Запорізький національний технічні технічний університет МОН України 80 Енерготехнології та ресурсозбереження. Національна академія наук технічні Энерготехнологии и ресурсосбережение. України, Інститут газу НАН Energy Technologies and Resource Saving України, Інститут вугільних енерготехнологій НАН України 81 Журнал дерматовенерології та косметології Донецький національний медич- медичні ім. М.О.Торсуєва ний університет ім. М. Горького МОЗ України, ГО «Асоціація дерматовенерологів та космето- логів Донецької області «Здоровий світ» 82 Журнал нано- та електронної фізики. Журнал Сумський державний університет фізико-математичні нано- и электронной физики МОН України (фізика) 83 Журнал органічної та фармацевтичної хімії. Національна академія наук хімічні Журнал органической и фармацевтической України, Інститут органічної хімії химии. Journal of Organic and Pharmaceutical НАН України, МОЗ України, Chemistry Національний фармацевтичний університет 84 Журнал фізичних досліджень Львівський національний фізико-математичні університет імені Івана Франка (фізика) МОН України 85 Загальна патологія та патологічна фізіологія Луганський державний медичний медичні, біологічні університет МОЗ України 86 Записки Львівської національної наукової Національна академія наук історичні, соціальні бібліотеки України імені В. Стефаника. України, Львівська національна комунікації Записки Львовской национальной научной наукова бібліотека України библиотеки Украины имени В. Стефаника. імені В. Стефаника Prace Lwowskiej Narodowej Naukowej Biblioteki Ukrainy im. V. Stefanyka. Proceedings of Vasyl Stefanyk National Scientific Library of Ukraine in Lviv 87 Засоби навчальної та науково-дослідної Харківський національний педагогічні роботи педагогічний університет імені Г. С. Сковороди МОН України 495 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 88 Збірник наукових праць. Гуманітарний вісник Запорізька державна інженерна філософські Запорізької державної інженерної академії академія МОН України 89 Збірник наукових праць Інституту Інститут математики фізико-математичні математики НАН України Національної академії наук (математика) України 90 Збірник наукових праць Національної Національна академія державного державне академії державного управління при управління при Президентові управління Президентові України України 91 Збірник наукових праць (педагогічні науки) Херсонський державний педагогічні університет МОН України 92 Збірник наукових праць співробітників Національна медична академія медичні, НМАПО імені П. Л. Шупика післядипломної освіти імені фармацевтичні П. Л. Шупика 93 Збірник наукових праць Таврійського Таврійський державний економічні державного агротехнологічного університету агротехнологічний університет (економічні науки) Міністерства аграрної політики України 94 Збірник наукових праць: філософія, ДВНЗ «Прикарпатський філософські, соціологія, психологія національний університет імені психологічні Василя Стефаника» 95 Збірник наукових праць Харківського Харківський національний юридичні національного педагогічного університету педагогічний університет імені імені Г. С. Сковороди «Право» Г.С. Сковороди МОН України 96 Збірник наукових праць Харківського Харківський національний філологічні національного педагогічного університету педагогічний університет імені (мовознавство, імені Г. С. Сковороди «Лінгвістичні Г. С. Сковороди МОН України українська мова) дослідження» 97 Збірник наукових праць Черкаського Черкаський державний економічні державного технологічного університету. технологічний університет МОН Серія: Економічні науки Сборник научных України трудов Черкасского государственного технологического университета. Серия: Экономические науки 98 Збірник праць Науково-дослідного центру Національна академія наук історичні періодики Сборник трудов Научно- України, Львівська національна исследовательского центра периодики. наукова бібліотека України імені Proceedings of Research and Centre for В. Стефаника Periodicals 99 Здоровье ребенка. Здоров’я дитини. Донецький національний медич- медичні Child’s Health ний університет ім. М. Горького МОЗ України 100 Зрошуване землеробство Інститут землеробства південного сільськогосподарські регіону Української академії аграрних наук 101 Інтродукція рослин Національна академія наук сільськогосподарські України, Національний ботаніч- ний сад ім. М. М. Гришка НАН України, Національний дендро- логічний парк «Софіївка» НАН України, Державний дендроло- гічний парк «Олександрія» НАН України, Державний дендрологіч- ний парк «Тростянець» НАН України 496 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 102 Історична панорама Чернівецький національний історичні університет імені Юрія Федьковича МОН України 103 Кераміка: наука і життя, Керамика: наука и Інститут технічної теплофізики технічні жизнь НАН України, ДП «Інженерний центр «Сушка» Інституту техніч- ної теплофізики НАН України, ТОВ «Асоціація кераміки» 104 Клінічна інформатика і Телемедицина. ГО «Українська Асоціація медичні Клиническая информатика и Телемедицина. Комп’ютерна Медицина», ТОВ Clinical Informatics and Telemedicine «Інститут медичної інформатики і Телемедицини» 105 Клінічна хірургія. Клиническая хирургия МОЗ України, Асоціація хірургів медичні України, Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова 106 Культура народов Причерноморья Таврійський національний уні- культурологія, верситет ім. В. І. Вернадського, філософські, Кримський науковий центр НАН історичні України і МОН України, Міжвузівський центр «Крым» 107 Культурологічний вісник: Науково- ДВНЗ «Запорізький національний історичні, теоретичний щорічник Нижньої університет» МОН України філософські Наддніпрянщини 108 «Магарач». Виноградарство та виноробство. Інститут винограду і вина УААН технічні «Магарач». Виноградарство и виноделие «Магарач» (технологія харчової промисловості) 109 Маркетинг в Україні. Маркетинг в Украине. Всеукраїнська громадська економічні Marketing in Ukraine організація «Українська асоціація маркетингу», Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана МОН України 110 Математичне моделювання Дніпродзержинський державний технічні технічний університет МОН України 111 Медико-соціальні проблеми сім’ї Донецький національний медич- медичні ний університет ім. М. Горького МОЗ України 112 Медичні перспективи Дніпропетровська державна медичні медична академія МОЗ України 113 Механіка гіроскопічних систем Національний технічний технічні університет України «Київський політехнічний інститут» 114 Мистецтвознавчі записки Державна академія керівних мистецтвознавство кадрів культури і мистецтв 115 Міжнародний науковий журнал «Механізм Сумський державний університет економічні регулювання економіки». Международный МОН України, ПНП «Центр научный журнал «Механизм регулирования наукових досліджень», Сумське экономики». International Scientific Journal регіональне відділення Академії «Mechanism of economic regulation» підприємництва та менеджменту України, ТОВ «Видавничо-торго- вий дім «Університетська книга» 497 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 116 Міжнародний неврологічний журнал. Донецький національний медич- медичні Международный неврологический журнал, ний університет ім. М. Горького International Neurological Journal 117 Містобудування та територіальне планування Київський національний технічні, університет будівництва архітектури і архітектури МОН України 118 Молода спортивна наука України Львівський державний фізичне виховання університет фізичної культури і спорт Міністерства України у справах сім’ї, молоді і спорту 119 Науковий вісник Волинського національного Волинський національний економічні університету імені Лесі Українки. Економічні університет імені Лесі Українки науки МОН України 120 Науковий вісник Волинського національного Волинський національний філологічні університету імені Лесі Українки. Філологічні університет імені Лесі Українки (літературознавство) науки. МОН України 121 Науковий вісник Волинського національного Волинський національний політичні університету імені Лесі Українки. університет імені Лесі Українки Міжнародні відносини МОН України 122 Науковий вісник Волинського національного Волинський національний філософські університету імені Лесі Українки. університет імені Лесі Українки Філософські науки МОН України 123 Науковий вісник Волинського національного Волинський національний хімічні університету імені Лесі Українки. Хімічні університет імені Лесі Українки науки МОН України 124 Науковий вісник Мелітопольського Мелітопольський державний педагогічні державного педагогічного університету. педагогічний університет МОН Серія Педагогіка України 125 Науковий вісник Національного гірничого Національний гірничий технічні, геологічні університету університет МОН України (геологія металевих і неметалевих корисних копалин), економічні 126 Науковий вісник Національного університету Національний університет економічні, державної податкової служби України державної податкової служби юридичні (економіка, право) України Державної податкової адміністрації України 127 Науковий вісник Полтавського університету Полтавський університет економічні споживчої кооперації України. Серія: споживчої кооперації України економічні науки МОН України 128 Науковий вісник Чернівецького Чернівецький національний біологічні національного університету. Біологія університет імені Юрія (Біологічні системи) Федьковича МОН України 129 Науковий вісник Чернівецького Чернівецький національний історичні, національного університету імені Юрія університет імені Юрія політичні Федьковича. Серія: історія, політологія, Федьковича МОН України міжнародні відносини 130 Науковий вісник Чернівецького Чернівецький національний хімічні національного університету імені Юрія університет імені Юрія Федьковича. Серія: хімія Федьковича МОН України 498 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 131 Науковий журнал «Менеджер. Вісник Донецький державний економічні, державне Донецького державного університету університет управління МОН управління управління» України 132 Науковий часопис НПУ імені М. П. Драго- Національний педагогічний педагогічні манова. Серія Педагогічні науки: реалії університет імені М. П. Драго- та перспективи манова МОН України 133 Наукові записки Українська академія друкарства економічні МОН України 134 Наукові записки Вінницького державного Вінницький державний педагогічні педагогічного університету імені Михайла педагогічний університет імені Коцюбинського. Серія: педагогіка і Михайла Коцюбинського психологія 135 Наукові записки Національного університету Національний університет педагогічні, «Острозька академія» Серія «Психологія «Острозька академія» психологічні і педагогіка» 136 Наукові записки Тернопільського Тернопільський національний філологічні національного педагогічного університету педагогічний університет імені (українська мова) імені Володимира Гнатюка. Серія: Володимира Гнатюка МОН Мовознавство України 137 Наукові нотатки Луцький національний технічний технічні (матеріало- університет МОН України знавство, механіка деформівного твердого тіла, динаміка та міцність) 138 Наукові праці. Серія: педагогіка Чорноморський державний педагогічні університет імені Петра Могили МОН України 139 Наукові праці. Серія: комп’ютерні технології Чорноморський державний технічні університет імені Петра Могили МОН України 140 Наукові праці Донецького національного Донецький національний технічні технічного університету Серія: «Гірничо- технічний університет МОН геологічна» України 141 Наукові праці історичного факультету ДВНЗ «Запорізький національний історичні Запорізького національного університету університет» МОН України 142 Наукові праці Лісівничої академії наук Лісівнича академія наук України, біологічні, України ДВНЗ (Національний лісотех- сільськогосподарські нічний університет України» МОН України 143 Наукові праці Національної бібліотеки Національна бібліотека України історичні, соціальні України імені В. І. Вернадського імені В. І. Вернадського НАН комунікації України 144 Наукові праці УкрНДМІ НАН України Український державний науково- технічні (розробка дослідний і проектно- корисних копалин) конструкторський інститут гірничої геології, геомеханіки і маркшейдерської справи (УкрНДМІ) НАН України 145 Науково-теоретичний і громадсько- Дніпропетровський національний історичні політичний альманах «Грані» університет імені Олеся Гончара МОН України, Об’єднання громадян «Центр соціально- політичних досліджень» 499 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 146 Науково-технічний бюлетень. Научно- Інститут тваринництва Українсь- сільськогосподарські технический бюллетень кої академії аграрних наук 147 Нейронауки: теоретичні та клінічні аспекти. Донецький національний медичні Нейронауки: теоретические и клинические медичний університет аспекты. Neuroscience theoretical and clinical ім. М. Горького МОЗ України aspects 148 Нелинейные граничные задачи Інститут прикладної математики фізико-математичні і механіки НАН України (диференціальні рівняння, математична фізика) 149 Нелінійні коливання. Нелинейные колебания. Інститут математики Націо- фізико-математичні Nonlinear oscillations нальної академії наук України (математика) 150 Нова парадигма Національний педагогічний філософські, університет імені М. П. Драго- політичні, манова МОН України соціологічні 151 Новини стоматології Львівський національний медичні медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, ТОВ «Галдент» /ЛТД/ 152 Нові матеріали і технології в металургії та Запорізький національний технічні машинобудуванні технічний університет МОН (матеріалознавство, України металознавство, машинознавство) 153 Опір матеріалів і теорія споруд Київський національний технічні університет будівництва і архітектури МОН України 154 Оптико-електронні інформаційно- Вінницький національний технічні енергетичні технології технічний університет 155 Освіта на Луганщині Луганський обласний інститут педагогічні післядипломної педагогічної освіти 156 Педагогіка вищої та середньої школи Криворізький державний педагогічні педагогічний університет МОН України 157 Педагогічні науки Полтавський державний педаго- педагогічні гічний університет імені В. Г. Ко- роленка МОН країни 158 Передгірне та гірське землеробство Українська академія аграрних сільськогосподарські і тваринництво наук 159 Питання експериментальної та клінічної Донецький національний медич- медичні медицини ний університет ім. М. Горького МОЗ України 160 Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства історичні (історія Національної академії наук науки і техніки, України і Українського музеєзнавство, товариства охорони пам’яток пам’яткознавство) історії культури 161 Питання історії України Чернівецький національний історичні університет імені Юрія Федьковича МОН України 500 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 162 Питання стародавньої та середньовічної Чернівецький національний історичні історії, археології й етнології університет імені Юрія Федьковича МОН України 163 Правничий вісник Університету «Крок» ВНЗ «Університет економіки юридичні, та права Крок» психологічні 164 Правова інформатика Науково-дослідний центр технічні правової інформатики АПрН України, Інститут законодавства Верховної Ради України 165 Право і Безпека Харківський національний юридичні, університет внутрішніх справ соціологічні МВС України 166 Проблеми археології Подніпров’я Дніпропетровський національний історичні університет імені Олеся Гончара МОН України 167 Проблеми безпеки атомних електростанцій Інститут проблем безпеки технічні і Чорнобиля атомних електростанцій НАН (енергетика) України 168 Проблеми експлуатації обладнання шахтних ВАТ «Науково- дослідний технічні стаціонарних установок інститут гірничої механіки ім. М. М. Федорова» 169 Проблеми екстремальної та кризової Університет цивільного захисту психологічні психології України МНС України 170 Проблеми інженерно- педагогічної освіти Українська інженерно- педагогічні педагогічна академія МОН України 171 Проблеми і перспективи розвитку ДВНЗ «Українська академія економічні банківської системи України банківської справи Національного банку України» 172 Проблеми кріобіології. Проблемы Національна академія наук медичні, біологічні криобиологии України, Інститут проблем кріобіології кріомедицини 173 Проблеми обчислювальної механіки Дніпропетровський національний технічні і міцності конструкцій. Проблемы університет імені Олеся Гончара вычислительной механики и прочности МОН України конструкций. Problems of Computational Mechanics and Strength of Structures 174 Проблеми семантики, прагматики та Київський національний універ- філологічні когнітивної лінгвістики ситет імені Тараса Шевченка (мовознавство) 175 Проблеми семантики слова, речення та тексту Київський національний лінгвіс- філологічні тичний університет МОН України (мовознавство) 176 Проблеми системного підходу в економіці Національний авіаційний технічні університет МОН України (інформатика), економічні 177 Проблеми техніки. Проблемы техники Одеський національний морський технічні університет МОН України, Хмельницький національний університет МОН України 501 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 178 Промислова гідравліка і пневматика Вінницький державний аграрний технічні університет Міністерства аграрної політики України, Міжнародне громадське науково-технічне об’єднання «Асоціація спеціалістів промислової гідравліки пневматики» 179 Промышленная теплотехника. Промислова Національна академія наук технічні теплотехніка України, Інститут технічної теплофізики НАН України 180 Процеси механічної обробки Житомирський державний технічні в машинобудуванні технологічний університет МОН України 181 Профілактична медицина (епідеміологія, ДУ «Інститут епідеміології медичні мікробіологія, вірусологія, паразитологія, та інфекційних хвороб інфекційні хвороби) Preventive medicine ім. Л. В. Громашевського (epidemiology, microbiology, virology, Академії медичних наук parasitology, infectious diseases) України» 182 Птахівництво Інститут птахівництва Українсь- сільськогосподарські кої академії аграрних наук 183 Рукописна та книжкова спадщина України. Національна бібліотека України історичні, соціальні Археологічні дослідження унікальних імені В. І. Вернадського НАН комунікації архівних та бібліотечних фондів України 184 Русская филология. Вестник Харьковского Харківський національний філологічні национального педагогического университета педагогічний університет імені (літературознавство) имени Г. С. Сковороды Г. С. Сковороди МОН України 185 Сверхтвердые материалы Національна академія наук технічні Надтверді матеріали України, Інститут надтвердих матеріалів ім. В. М. Бакуля НАН України 186 Світ геотехніки. Мир геотехники. Державний науково-дослідний технічні інститут будівельних конструк- цій, Київський національний університет будівництва і архі- тектури МОН України, Всеук- раїнська громадська організація «Українське товариство з меха- ніки ґрунтів, геотехніки і фундаментобудування» 187 Системні технології Національна металургійна технічні (інформа- академія України ційні технології, математичне моде- лювання та обчис- лювальні методи) 188 Сільськогосподарська мікробіологія Інститут сільсько- господарської сільськогосподарські мікробіології УААН, Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України 189 Сільськогосподарські машини Луцький національний технічний технічні (галузеве університет МОН України машинобудування) 502 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 190 Стандартизація, сертифікація, якість Державний комітет України технічні з питань технічного регулювання та споживчої політики, ДП український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості 191 Сторінки воєнної історії України. Страницы Національна академія наук історичні военной истории Украины України, Інститут історії НАН України 192 Стратегічна Національний політичні (націо- панорама інститут проблем нальна безпека), міжнародної безпеки економічні (національна безпека) 193 Судовые энергетические установки Одеська національна морська технічні академія МОН України 194 Сучасна стоматологія. Современная Національна медична академія медичні стоматология післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, ТОВ «Експерт ЛТД» 195 Сучасні досягнення геодезичної науки та Західне геодезичне товариство технічні виробництва Українського товариства геодезії та картографії 196 Сучасні інфекції Національний медичний універ- медичні ситет імені О. О. Бого мольця, ТОВ «Медицина України» 197 Сучасні інформаційні технології та Вінницький державний педагогічні інноваційні методики навчання в підготовці педагогічний університет імені фахівців: методологія, теорія, досвід, Михайла Коцюбинського МОН проблеми України 198 Схід Український культурологічний економічні, центр, Інститут економіки історичні, промисловості НАН України. філософські Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН України, Запорізький національний університет МОН України 199 Східний Світ. The Word of the Orient Національна академія наук історичні України, інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України 200 Теоретико-методичні проблеми виховання Інститут проблем виховання педагогічні дітей та учнівської молоді Академії педагогічних наук України 201 Теорія і практика управління соціальними Харківський національний педагогічні, системами педагогічний університет імені психологічні, Г. С. Сковороди МОН України, філософські Українська інженерно- педагогічна академія МОН України, Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» МОН України 503 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 202 Теорія та методика навчання та виховання Харківський національний педагогічні педагогічний університет імені Г. С. Сковороди МОН України 203 Техніко-технологічні аспекти розвитку Український науково-дослідний сільськогосподарські та випробування нової техніки і технологій інститут прогнозування та випро- для сільського господарства України бування техніки і технологій для сільсько-господарського виробництва імені Леоніда Погорілого Міністерства аграрної політики України 204 Технологія виробництва і переробки Білоцерківський національний сільськогосподарські продукції тваринництва аграрний університет (зоотехнія) Міністерства аграрної політики України 205 «Товари і ринки» Київський національний торгово- технічні (технологія економічний університет продуктів МОН України харчування, товарознавство) 206 Товарознавчий вісник Луцький національний технічний технічні університет МОН України (товарознавство) 207 Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика Національна академія наук історичні України, Інститут історії НАН України 208 Українська біографістика. Національна бібліотека України соціальні Biographistica ukrainica імені В. І. Вернадського комунікації 209 Українське літературознавство Львівський національний філологічні університет імені Івана Франка літературознавство) МОН України 210 Український біофармацевтичний журнал Національний фармацевтичний фармацевтичні, університет МОЗ України, біологічні ПП «Фармітек» 211 Український журнал малоінвазивної Український фонд підтримки та медичні та ендоскопічної хірургії розвитку нейроендоскопії та ендоскопічної нейрохірургії 212 Український історичний збірник Національна академія наук історичні України, Інститут історії НАН України 213 Український математичний журнал Національна академія наук фізико-математичні України, Інститут математики (математика) Національної академії наук України 214 Український медичний альманах Луганський державний медичний фармацевтичні університет МОЗ України 215 Український морфологічний альманах Луганський державний медичний біологічні університет МОЗ України, «Всеукраїнська громадська організація «Товариство анатомів, гістологів, ембріологів та топографо- анатомів України» 504 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 216 Український нейрохірургічний журнал Академія медичних наук України, медичні Інститут нейрохірургії ім. академіка А. П. Ромоданова АМН України, ГО «Українська асоціація нейрохірургів» 217 Університетська клініка. Университетская Донецький національний медичні клиника. University Clinic медичний університет ім. М. Горького МОЗ України 218 Управління, економіка та забезпечення Національний фармацевтичний фармацевтичні якості в фармації університет МОЗ України, ПП «Фармітек» 219 Управління проектами, системний аналіз Національний транспортний економічні і логістика університет МОН України (економіка та управління підприємствами) 220 Керуючі системи та машини Управляющие Національна академія наук фізико-математичні системы и машины. України, Інститут кібернетики (інформатика ім. В. М. Глушкова НАН України і кібернетика) 221 Фармаком ДП «Державний науковий центр фармацевтичні лікарських засобів», ДП «Науково-експертний фармакопейний центр» 222 Фізика напівпровідників, квантова Національна академія наук фізико-математичні електроніка та оптоелектроніка. України, Інститут фізики напів- (фізика) Semiconductor Physics, Quantum провідників імені В. Є. Лашка- Electronics & Optoelectronics рьова НАН України, Українське відділ ення міжнародного това- риства оптичної техніки «SPIE/ Ukraine», ТОВ «Технологічний парк «Напівпровідникові техно- логії і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка» 223 Физика низких температур. Фізика низьких Національна академія наук фізико-математичні температур. Fizika Nizkikh Temperatur України, Фізико-технічний (фізика) інститут низьких температур ім. Б. І. Вєркіна НАН України 224 Физико-технические проблемы горного Інститут фізики гірничих технічні производства процесів Національної академії наук України 225 Фізична інженерія поверхні. Физическая Харківський національний технічні инженерия поверхности. Physical Surface університет імені В. Н. Каразіна (матеріалознавство), Engineering МОН України, Науковий фізико- фізико-математичні технологічний центр МОН (фізика) України та НАН України, Кон- церн «Центр нових технологій», Харківський фізико-технічний інститут, ЗАТ «Центр науково- технічних досліджень» 226 Фізична культура, спорт та здоров’я нації Вінницький державний фізичне виховання педагогічний університет імені і спорт Михайла Коцюбинського МОН України 505 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 227 Фізичне виховання, спорт і культура Волинський національний фізичне виховання здоров’я у сучасному суспільстві університет імені Лесі Українки і спорт МОН України 228 Фінанси, облік і аудит Київський національний економічні економічний університет МОН України 229 Фінанси України Міністерство фінансів України економічні 230 Фотобіологія та фотомедицина Харківський національний медичні, біологічні університет імені В. Н. Каразіна МОН України 231 Формування ринкової економіки в Україні Львівський національний економічні університет імені Івана Франка МОН України 232 Химия и технология воды. Хімія і технологія Національна академія наук хімічні, технічні, води. Journal of water chemistry and technology України, Інститут колоїдної хімії біологічні (Ukraine) та хімії води ім. А. В. Думансь- кого НАН України 233 Чорноморський ботанічний журнал Херсонський державний біологічні університет МОН України 234 Шляхи підвищення ефективності будівництва Київський національний економічні, технічні в умовах формування ринкових відносин університет будівництва (технологія і архітектури МОН України та організація промислового та цивільного будівництва) 235 Methods of functional analysis and topology Інститут математики НАН фізико-математичні України, МП «ТВ і МС» (математика) 236 Theory of Stochastic Processes Інститут математики НАН фізико-математичні України, Інститут прикладної (теорія ймовірностей математики і механіки НАН і математична України, МП «ТВ і МС» статистика) 237 Ukrainica Bioorganica Acta Інститут молекулярної біології біологічні генетики НАН України 238 Бюлетень Міністерства юстиції України Міністерство юстиції України юридичні 239 Вісник Академії правових наук України Академія правових наук України юридичні Вестник Академии правовых наук Украины 240 Право України Міністерство юстиції України, юридичні Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий господарський суд України, Генеральна Прокуратура України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Академія правових наук України, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого 506 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 1 Актуальні питання масової комунікації Київський національний універ- соціальні ситет імені Тараса Шевченка комунікації 2 Актуальні проблеми акушерства і гінекології, Луганський державний медичний медичні клінічної імунології та медичної генетики університет МОЗ України 3 Актуальні проблеми вдосконалення чинного Прикарпатський національний юридичні законодавства України університет імені Василя Стефаника МОН України 4 Актуальні проблеми розвитку економіки ДВНЗ «Прикарпатський економічні регіону національний університет імені Василя Стефаника» МОН України 5 Библиотеки национальных академий наук: Національна бібліотека України соціальні проблемы функционирования, тенденции імені В. І. Вернадського комунікації развития 6 Бібліотекознавство. Документознавство. Державна Академія керівних соціальні Інформологія кадрів культури і мистецтв комунікації Міністерства культури і туризму України 7 Біблія і культура Чернівецький національний філологічні університет імені Юрія (літературознавство) Федьковича МОН України 8 Боротьба з організованою злочинністю Міжвідомчий науково-дослідний юридичні і корупцією (теорія і практика) центр з проблем боротьби з організованою злочинністю РНБО України 9 Вісник Вінницького політехнічного інституту Вінницький національний економічні технічний університет МОН України 10 Вісник Дніпропетровського національного Дніпропетровський національний економічні університету залізничного транспорту імені університет залізничного академіка В. Лазаряна транспорту імені академіка В. Лазаряна Міністерства транспорту та зв’язку України 11 Вісник Дніпропетровського університету. Дніпропетровський національний геологічні Серія: Геологія. Географія університет імені Олеся Гончара МОН України 12 Вісник Донецького національного Донецький національний економічні, університету. Серія В: Економіка і право університет МОН України юридичні 13 Вісник Житомирського національного Житомирський національний економічні агроекологічного університету агроекологічний університет Міністерства аграрної політики 14 Вісник Інституту розвитку дитини. Національний педагогічний психологічні, Вестник Института развития ребенка університет імені М. П. Драго- філософські манова МОН України 15 Вісник Київського національного Київський національний географічні університету імені Тараса Шевченка. університет імені Тараса Географія Шевченка 16 Вісник Львівського інституту економіки Львівський інститут економіки економічні та туризму та туризму МОН України 17 Вісник Львівського університету. Львівський національний універ- географічні Серія: географічна ситет імені Івана Франка МОН України 507 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 18 Вісник Львівської національної академії Львівська національна академія мистецтвознавство, мистецтв мистецтв МОН України культурологія 19 Вісник Національного технічного Національний технічний універ- технічні (розробка університету України «Київський ситет України «Київський корисних копалин) політехнічний інститут». Серія «Гірництво» політехнічний інститут» МОН України, ЗАТ «Експеримен- тально-промислова технологія вибухових робіт» 20 Вісник Національного технічного Національний технічний технічні університету України «Київський університет України «Київський політехнічний інститут». Серія «Радіотехніка. політехнічний інститут» МОН Радіоапаратобудування» України 21 Вісник Національного транспортного Національний транспортний технічні університету університет МОН України 22 Вісник Національної академії державного Національна академія державного політичні, управління при Президентові України управління при Президентові філософські України 23 Вісник Одеського національного Одеський національний фізико-математичні університету. Математика і механіка університет імені І. І. Мечникова МОН України 24 Вісник СевНТУ. Серія «Економіка і фінанси» Севастопольський національний економічні технічний університет МОН України 25 Вісник СевНТУ. Серія «Інформатика, Севастопольський національний технічні електроніка, зв’язок» технічний університет МОН України 26 Вісник Харківського національного Харківський національний економічні технічного університету сільського технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка. господарства імені Петра Економічні науки Василенка Міністерства аграрної політики 27 Вісник Харківського національного Харківський національний технічні технічного університету сільського технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка господарства імені Петра Василенка Міністерства аграрної політики 28 Вісник Черкаського університету. Черкаський національний біологічні Серія: біологічні науки університет імені Богдана Хмельницького МОН України 29 Вісник Чернігівського державного Чернігівський державний економічні технологічного університету. технологічний університет МОН Серія: економічні науки України 30 Волинські історичні записки Житомирський державний історичні університет імені Івана Франка МОН України 31 Вопросы германской истории. Питання Дніпропетровський національний історичні німецької історії. Fragen zur deutschen університет імені Олеся Гончара Gescichte Questions of German history МОН України 32 Вчені записки Кримського інженерно- Республіканський ВНЗ «Кримсь- економічні педагогічного університету. Економічні кий інженерно-педагогічний науки. Ученые записки Крымского університет» МОН України инженерно- педагогического университета. Экономические науки 508 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 33 Вчені записки Кримського інженерно-педаго- Республіканський ВНЗ «Кримсь- технічні гічного університету. Технічні науки. Ученые кий інженерно-педагогічний записки Крымского инженерно-педагоги- університет» МОН України ческого университета. Технические науки 34 Вчені записки Таврійського національного Таврійський національний універ- хімічні, біологічні університету імені В. І. Вернадського. Серія ситет імені В. І. Вернадського «Біологія, хімія». Ученые записки Таври- МОН України ческого национального университета имени В. И. Вернадского. Серия «Биология, химия». Scientific notes of Taurida National V. I. Ver- nadsky University. Series «Biology and Chemistry» 35 Вчені записки Таврійського національного Таврійський національний універ- географічні університету імені В. І. Вернадського. Серія ситет імені В. І. Вернадського «Географія». Ученые записки Таврического МОН України национального университета имени В. И. Вернадского. Серия «География». Scientific notes of Taurida National V. I. Ver- nadsky University. Series «Geography» 36 Вчені записки Таврійського національного Таврійський національний універ- економічні університету імені В. І. Вернадського. Серія ситет імені В. І. Вернадського «Економіка і управління». Ученые записки МОН України Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия «Экономика и управление». Scientific notes of Taurida National V. I. Vernadsky University. Series «Economy and Management» 37 Вчені записки Таврійського національного Таврійський національний універ- юридичні університету імені В.І.Вернадського. Серія ситет імені В. І. Вернадського «Юридичні науки». Ученые записки МОН України Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия «Юридические науки». Scientific notes of Taurida National V. I. Vernadsky University. Series «Juridical Sciences» 38 Географія та туризм Київський національний універ- географічні ситет імені Тараса Шевченка 39 Геополитика и экогеодинамика регионов. Кримський науковий центр НАН географічні Геополітика і екогеодинаміка регіонів України і МОН України, Тав- рійський національний універ- ситет ім. В. І. Вернадського 40 Геохімія та рудоутворення. Геохимия Національна академія наук геологічні (геохімія, и рудообразование. Geochemistry and Ore України, Інститут геохімії, міне- петрологія, Formation ралогії та рудоутворення імені мінералогія, М. П. Семененка НАН України кристалографія) 41 Гігієна населених місць Інститут гігієни та медичної медичні, біологічні екології ім. О. М. Марзєєва АМН України 42 Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія Київський національний універ- географічні ситет імені Тараса Шевченка 43 Гілея: науковий вісник. Гилея: научный Всеукраїнська громадська органі- філософські, вестник. Gileya: scientific herald. Gileya: зація Українська академія наук, політичні wissenschaftsblatt Національний педагогічний уні- верситет імені М. П. Драгоманова МОН України 509 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 44 Гірничі, будівельні, дорожні та меліоративні Київський національний технічні машини університет будівництва і архітектури МОН України 45 Держава та регіони. Серія: Гуманітарні науки Класичний приватний університет соціальні комунікації 46 Економічна кібернетика. Экономическая Донецький національний економічні кибернетика. Economic cybernetics університет МОН України 47 Економічна та соціальна географія Київський національний універ- географічні ситет імені Тараса Шевченка 48 Етнічна історія народів Європи Київський національний універ- історичні ситет імені Тараса Шевченка 49 Ефективність державного управління Львівський регіональний інститут економічні державного управління при Президентові України 50 Журнал європейської економіки Тернопільський національний економічні економічний університет МОН України 51 Журнал математической физики, анализа, Національна академія наук фізико-математичні геометрии. Журнал математичної фізики, України, Фізико-технічний аналізу, геометрії. Journal of Mathematical інститут низьких температур Physics, Analysis, Geometry ім. Б. І. Вєркіна НАН України 52 Журнал органічної та фармацевтичної хімії. Національна академія наук фармацевтичні Журнал органической и фармацевтической України, Інститут органічної хімії химии. Journal of Organic and Pharmaceutical НАН України, МОЗ України, Chemistry Національний фармацевтичний університет 53 Записки Українського мінералогічного Українське мінералогічне геологічні товариства. Proceedings of the Ukrainian товариство mineralogical society 54 Заповідна справа в Україні Канівський природний заповідник біологічні 55 З архівів ВУНК – НКВС – КДБ Головна редакційна колегія історичні науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією» 56 Збірник наукових праць Інституту психології Інститут психології ім. Г. С. Кос- психологічні ім. Г.С.Костюка АПН України «Проблеми тюка Академії педагогічних наук загальної та педагогічної психології» України 57 Збірник наукових праць Севастопольського Севастопольський національний технічні (нац. національного університету ядерної енергії університет ядерної енергії та безпека, екологічна та промисловості промисловості Міністерства безпека) палива та енергетики України 58 Збірник праць зоологічного музею Національний науково-природ- біологічні ничий музей НАН України 59 Зв’язок Міністерство зв’язку України технічні 60 Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право Український державний універ- економічні ситет фінансів та міжнародної торгівлі 61 Індуктивне моделювання складних систем Міжнародний науково-навчаль- технічні ний центр інформаційних техно- логій та систем Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки України 510 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 62 Інноваційна економіка Тернопільський інститут економічні агропромислового виробництва Української академії аграрних наук 63 Інтелігенція і влада Одеський національний політех- історичні нічний університет МОН України 64 Інформаційне суспільство Київський національний універ- соціальні ситет імені Тараса Шевченка комунікації 65 Інформаційно-керуючі системи на заліз- Українська державна академія технічні ничному транспорті. Информационно- залізничного транспорту управляющие системы на железнодорожном Міністерства транспорту та транспорте зв’язку України 66 Історичний архів. Наукові студії Чорноморський державний історичні університет імені Петра Могили МОН України, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Гру- шевського НАН України 67 Історичні студії Волинського національного Волинський національний історичні університету імені Лесі Українки університет імені Лесі Українки МОН України 68 Культура і сучасність Державна академія керівних мистецтвознавство, кадрів культури і мистецтв культурологія Міністерства культури і туризму України 69 Лісове господарство, лісова, паперова ДВНЗ «Національний лісотехніч- технічні, сільсько- і деревообробна промисловість ний університет України» МОН господарські України 70 Маркетинг: теорія і практика Східноукраїнський національний економічні університет імені Володимира Даля МОН України 71 Международный научно-технический журнал Національна академія наук фізико-математичні, «Проблемы управления и информатики». України, Інститут кібернетики технічні Міжнародний науково- технічний журнал імені В. М. Глушкова НАН «Проблеми керування та інформатики» України, Інститут космічних International Scientific Technical Journal досліджень НАН України та «Problems of Control and Informatics» Національного космічного агентства України 72 Медицина сьогодні і завтра. Харківський національний медич- медичні Медицина сегодня и завтра ний університет МОЗ України 73 Металлургическая и горнорудная Міністерство промислової технічні промышленность. Металургійна політики України, Науково- та гірничорудна промисловість технічне товариство металургів України, Державна металургійна академія України 74 Металлургическая теплотехника Національна металургійна технічні академія України МОН України 75 Метрологія та прилади Харківський національний технічні університет радіоелектроніки, (інформатика) ТОВ Фірма «ФАВОР», ЛТД» 76 Механізація та електрифікація сільського Українська академія аграрних технічні господарства наук 511 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 77 Митна справа Одеська національна юридичні юридична академія, ТОВ «Митна газета» 78 Міжнародний медичний журнал. Харківська медична академія психологічні Международный медицинский журнал. післядипломної освіти МОЗ України, Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, Харківське медичне товариство 79 Морской гидрофизический журнал. Морський Національна академія наук фізико-математичні гідрофізичний журнал України, Морський гідрофізичний (геофізика, механіка), інститут НАН України географічні 80 Музичне мистецтво і культура. Науковий Одеська державна музична мистецтвознавство вісник ОДМА імені А. В. Нежданової академія імені А. В. Нежданової Міністерства культури і туризму України 81 Наука та наукознавство Національна академія наук економічні України, Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України 82 Науковий вісник Академії муніципального Академія муніципального управ- економічні управління. Серія «Економіка» ління Міністерства регіонального розвитку та будівництва України 83 Науковий вісник Волинського національного Волинський національний історичні університету імені Лесі Українки. Історичні університет імені Лесі Українки науки МОН України 84 Науковий вісник Дніпропетровського Дніпропетровський державний юридичні державного університету внутрішніх справ університет внутрішніх справ МВС України 85 Науковий вісник Львівського національного Львівський національний ветеринарні, університету ветеринарної медицини та університет ветеринарної сільськогос- біотехнологій імені С. З. Ґжицького медицини та біотехнологій імені подарські С. З. Ґжицького Міністерства аграрної політики 86 Науковий вісник Львівського національного Львівський національний економічні університету ветеринарної медицини та університет ветеринарної біотехнологій імені С. З. Ґжицького медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького Міністерства аграрної політики 87 Науковий вісник Національного університету Національний університет сільсько- біоресурсів і природокористування України біоресурсів і господарські природокористування України 88 Науковий вісник НЛТУ України ДВНЗ «Національний лісотех- біологічні нічний університет України» 89 Науковий вісник Ужгородського Ужгородський національний філологічні університету. Серія «Філологія» університет МОН України (мовознавство) 90 Науковий вісник Херсонського державного Херсонський державний філологічні університету. Серія «Лінгвістика» університет МОН України (мовознавство) 91 Науковий вісник Чернівецького Чернівецький національний юридичні національного університету імені Юрія університет імені Юрія Федьковича. Серія: правознавство Федьковича МОН України 512 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 92 Науковий вісник Чернівецького Чернівецький національний фізико-математичні національного університету імені Юрія університет імені Юрія Федьковича. Серія: математика Федьковича МОН України 93 Науковий вісник Чернівецького Чернівецький національний технічні національного університету імені Юрія університет імені Юрія Федьковича. Серія: фізика, електроніка Федьковича МОН України 94 Науковий і культурно- просвітній Прикарпатський національний історичні краєзнавчий часопис «Галичина» університет імені Василя Стефаника МОН України 95 Науковий часопис НПУ імені М. П. Драго- Національний педагогічний політичні манова. Серія: Політичні науки та методика університет імені М. П. Драго- викладання соціально-політичних дисциплін манова МОН України 96 Науковий часопис НПУ імені М. П. Драго- Національний педагогічний біологічні манова. Серія: Біологія університет імені М. П. Драго- манова МОН України 97 Наукові записки Українська академія друкарства соціальні комунікації МОН України 98 Наукові записки Вінницького державного Вінницький державний педаго- історичні педагогічного університету імені Михайла гічний університет імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія Коцюбинського МОН України 99 Наукові записки Вінницького державного Вінницький державний педаго- філологічні педагогічного університету імені Михайла гічний університет імені Михайла (мовознавство) Коцюбинського. Серія: філологія Коцюбинського МОН України 100 Наукові записки Інституту журналістики Київський національний соціальні університет імені Тараса комунікації Шевченка 101 Наукові записки Національного університету Національний університет історичні «Острозька академія». Серія «Історичні «Острозька академія» науки» 102 Наукові записки Тернопільського Тернопільський національний біологічні національного педагогічного університету педагогічний університет імені імені Володимира Гнатюка. Серія: біологія Володимира Гнатюка МОН України 103 Наукові записки Тернопільського Тернопільський національний історичні національного педагогічного університету педагогічний університет імені імені Володимира Гнатюка. Серія: історія Володимира Гнатюка МОН України 104 Наукові записки. Серія: Історичні науки Кіровоградський державний історичні педагогічний університет імені Володимира Винниченка МОН України 105 Наукові записки. Серія: Філологічні науки Кіровоградський державний філологічні педагогічний університет імені (мовознавство) Володимира Винниченка МОН України 106 Наукові праці Донецького національного Донецький національний геологічні технічного університету. Серія: «Гірничо- технічний університет МОН геологічна» України 513 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 107 Наукові праці Кам’янець-Подільського Кам’янець-Подільський історичні національного університету імені Івана національний університет імені Огієнка. Історичні науки Івана Огієнка МОН України 108 Наукові праці Кіровоградського національ- Кіровоградський національний економічні ного технічного університету. Економічні технічний університет МОН науки України 109 Наукові праці Донецького національного Донецький національний техніч- технічні технічного університету. Серія: «Гірничо- ний університет МОН України електромеханічна» 110 Наукові праці Національного університету Національний університет харчо- економічні харчових технологій вих технологій МОН України 111 Наукові праці. Серія: історія Чорноморський державний історичні університет імені Петра Могили МОН України 112 Наукові праці. Серія: техногенна безпека Чорноморський державний технічні університет імені Петра Могили МОН України 113 Наукові праці. Серія: Філологія. Чорноморський державний філологічні Мовознавство університет імені Петра Могили (мовознавство) МОН України 114 Науково-технічний бюлетень Інституту Інститут біології тварин ветеринарні, біології тварин і Державного науково- Української академії аграрних сільськогосподарські дослідного контрольного інституту наук, Державний науково- ветеринарних препаратів та кормових дослідний контрольний інститут добавок ветеринарних препаратів та кормових добавок Міністерства аграрної політики України 115 Образ Київський національний соціальні комунікації університет імені Тараса Шевченка 116 Освіта, наука і культура на Поділлі. Кам’янець-Подільський історичні Збірник наукових праць. національний університет імені Івана Огієнка МОН України 117 Педагогіка формування творчої особистості Класичний приватний університет педагогічні у вищій і загальноосвітній школах 118 Політологічні та соціологічні студії Чернівецький національний політичні університет імені Юрія Федьковича МОН України 119 Пошукова та екологічна геохімія. Поисковая Національна академія наук Украї- геологічні и экологическая геохимия. Exploration and ни, інститут геохімії, мінералогії Environmental Geochemistry та рудоутворення імені М. П. Се- мененка НАН України 120 Правове, нормативне та метрологічне Національний технічний технічні забезпечення системи захисту інформації університет України «Київський в Україні. Правовое. Нормативное и мет- політехнічний інститут» МОН рологическое обеспечение системы защиты України информации в Украине. Legal normative and metrological support of the information protection in Ukraine 121 Право і суспільство. Право и общество Київський національний юридичні університет внутрішніх справ, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 514 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки «Всеукраїнський фонд юридичної науки академіка права В. В. Ста- шиса», ТОВ «Фонд Юрнауки АПС» 122 Правничий часопис Донецького університету Донецький національний юридичні університет МОН України 123 Прикладна радіоелектроніка. Прикладная Академія наук прикладної технічні радиоэлектроника. Applied Radio Electronics радіоелектроніки, Харківський національний університет радіоелектроніки МОН України 124 Проблеми безперервної географічної освіти Харківський національний географічні і картографії університет ім. В. Н. Каразіна МОН України 125 Проблеми військової охорони здоров’я Українська військово-медична медичні, академія фармацевтичні 126 Проблеми нафтогазової промисловості ДП «Науково-дослідний інститут технічні нафтогазової промисловості «Національної акціонерної компанії» «Нафтогаз України» 127 Проблеми правознавства та правоохоронної Донецький юридичний інститут юридичні діяльності Луганського державного університету внутрішніх справ імені Є. О. Дідоренка МВС України 128 Процессы литья. Процеси лиття. Casting Національна академія наук технічні Processes України, Фізико-технологічний інститут металів і сплавів НАН України 129 Психолінгвістика ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький психологічні державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» МОН України 130 Розробка рудних родовищ. Разработка Криворізький технічний технічні рудных месторождений університет МОН України 131 Сверхтвердые материалы. Надтверді Національна академія наук хімічні матеріали України, Інститут надтвердих матеріалів ім. В. М. Бакуля НАН України 132 Способы и средства создания безопасных Державний Макіївський науково- технічні и здоровых условий труда в угольных шахтах. дослідний інститут з безпеки Способи та засоби створення безпечних та робіт у гірничій промисловості здорових умов праці у вугільних шахтах Міністерства вугільної промисловості України 133 Стиль і текст Київський національний універ- соціальні ситет імені Тараса Шевченка комунікації 134 Судова апеляція Апеляційний суд м. Києва, Інсти- юридичні тут держави і права ім. В. М. Ко- рецького НАН України 135 Сучасні дослідження з іноземної філології Ужгородський національний філологічні університет МОН України (мовознавство) 136 Сучасні літературознавчі студії Київський національний лінгвіс- філологічні (літера- тичний університет МОН України турознавство) 515 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 137 Сучасні проблеми металургії Національна металургійна технічні академія України МОН України 138 Сучасні ресурсозберігаючі технології Кременчуцький державний технічні гірничого виробництва політехнічний університет імені Михайла Остроградського МОН України 139 Сучасні технології, матеріали і конструкції Вінницький національний техніч- технічні в будівництві ний університет МОН України 140 Сходознавство Інститут сходознавства ім. історичні А. Кримського НАН України 141 Теоретичні та прикладні питання економіки Київський національний універ- економічні ситет імені Тараса Шевченка 142 Теорії мікро- макроекономіки Академія муніципального економічні управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва України 143 Техніко-технологічні аспекти розвитку та Український науково-дослідний технічні випробування нової техніки і технологій для інститут прогнозування та сільського господарства України випробування техніки і технологій для сільськогосподар- ського виробництва імені Леоніда Погорілого Міністерства аграрної політики України 144 Україна – Європа – Світ. Міжнародний Тернопільський національний історичні збірник наукових праць. Серія: Історія, педагогічний університет імені міжнародні відносини Володимира Гнатюка МОН України 145 Українська біографістика. Biographistica Національна бібліотека України історичні ukrainica імені В. І. Вернадського 146 Українська полоністика Житомирський державний філософські університет імені Івана Франка МОН України 147 Українське журналістикознавство Київський національний соціальні університет імені Тараса комунікації Шевченка 148 Український вісник психоневрології Державна установа «Інститут медичні неврології, психіатрії та наркології Академії медичних наук України» 149 Фізична географія та геоморфологія Київський національний географічні університет імені Тараса Шевченка 150 Філософська думка Національна академія наук філософські України, Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН України 151 Фітотерапія. Часопис ДП «Комітет з питань народної медичні, і нетрадиційної медицини МОЗ фармацевтичні, України», ПВНЗ «Київський біологічні медичний університет УАНМ» 152 Фотобіологія та фотомедицина Харківський національний технічні університет імені В. Н. Каразіна МОН України 516 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 153 Хімічна промисловість України. Химическая Міністерство промислової технічні промышленность Украины політики України, Українське хімічне товариство, Союз хіміків України, АТ «ВНДІХімпроект» 154 Часопис української історії Київський національний історичні університет імені Тараса Шевченка, ТОВ видавництво «Книги – XXI» 155 Studia Germanistica et Romanica. Іноземні Донецький національний філологічні мови. Зарубіжна література. Методика університет МОН України (мовознавство) викладання 156 Germanistik in der Ukraine. Германістика Українська спілка германістів філологічні в Україні вищої школи, Київський (мовознавство) національний лінгвістичний університет МОН України № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 1 Автоматизация судовых технических средств Одеська національна морська технічні академія МОН України 2 Автомобільні дороги і дорожнє будівництво Національний транспортний технічні університет МОН України 3 Автошляховик України ДП «Державний автотранспорт- технічні Автодорожник Украины ний науково-дослідний і проект- ний інститут» Міністерства транспорту і зв’язку України, Державна служба автомобільних доріг України 4 Актуальні проблеми акушерства і гінекології, Луганський державний медичний біологічні клінічної імунології та медичної генетики університет МОЗ України 5 Актуальні проблеми вітчизняної та всесвіт- Рівненський державний історичні ньої історії. Збірник наукових праць гуманітарний університет МОН Рівненського державного гуманітарного України університету 6 Актуальні проблеми духовності. Актуальные Криворізький державний педаго- філософські проблемы духовности гічний університет МОН України 7 Актуальні проблеми історії, теорії Державна академія керівних філософські, та практики художньої культури кадрів культури і мистецтв мистецтвознавство, Міністерства культури і туризму культурологія України 8 Актуальні проблеми права: теорія і практика Східноукраїнський національний юридичні університет імені Володимира Даля МОН України 9 Актуальні проблеми слов’янської філології. Бердянський державний філологічні Серія: Лінгвістика і літературознавство педагогічний університет МОН (мовознавство, України, Інститут літератури літературознавство) ім. Т. Г. Шевченка НАН України 10 Актуальні проблеми фізичної культури Державний науково-дослідний фізичне виховання і спорту інститут фізичної культури та спорт і спорту Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту 517 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 11 Бібліотечний вісник Національна академія наук історичні, соціальні України, Національна бібліотека комунікації України імені В. І. Вернадського 12 Боспорські дослідження. Боспорские Національна академія наук історичні исследования України, Кримське відділення Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського 13 Бюлетень ДНБС. Бюллетень ГНБС Державний Нікітський біологічні ботанічний сад Української академії аграрних наук 14 Вентиляція, освітлення та теплогазо- Київський національний технічні постачання. Вентиляция, освещение університет будівництва и теплогазоснабжение і архітектури МОН України 15 Ветеринарна медицина Національний науковий центр ветеринарні «Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медици- ни» НААН України 16 Вибори та демократія Національний університет юридичні, політичні «Києво-Могилянська Академія», Інститут виборчого права 17 Вісник аграрної науки Причорномор’я Миколаївський державний економічні, технічні, аграрний університет сільськогосподарські Мінагрополітики України 18 Вісник Академії митної служби України. Академія митної служби України технічні Серія: Технічні науки 19 Вісник Дніпропетровського університету. Дніпропетровський національний історичні Серія: Історія та археологія університет імені Олеся Гончара МОН України 20 Вісник Житомирського державного Житомирський державний філософські університету імені Івана Франка університет імені Івана Франка МОН України 21 Вісник інженерної академії України Інженерна академія України, технічні Кіровоградський національний технічний університет МОН України, Університет внутрішніх справ 22 Вісник Київського національного Київський національний педагогічні лінгвістичного університету. Серія лінгвістичний університет МОН «Педагогіка та психологія» України 23 Вісник Київського національного лінгвіс- Київський національний філологічні тичного університету. Серія «Філологія» лінгвістичний університет МОН (мовознавство) України 24 Вісник Київського національного Київський національний біологічні університету імені Тараса Шевченка. Серія: університет імені Тараса Проблеми регуляції фізіологічних функцій Шевченка 25 Вісник Львівського університету. Серія: Львівський національний універ- соціальні журналістика ситет імені Івана Франка МОН комунікації України 26 Вісник Львівського університету. Серія: Львівський національний філологічні іноземні мови університет імені Івана Франка (мовознавство) МОН України 518 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 27 Вісник наукових досліджень ДВНЗ «Тернопільський медичні державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського» МОЗ України 28 Вісник Національного авіаційного універ- Національний авіаційний технічні ситету. Вестник Национального авиацион- університет МОН України ного университета. Proceedings of the National Aviation University 29 Вісник Національного транспортного Національний транспортний економічні університету університет МОН України 30 Вісник Одеського державного екологічного Одеський державний екологічний економічні університету університет МОН України 31 Вісник ортопедії, травматології ДУ «Інститут травматології та медичні та протезування ортопедії АМН України», ВГО «Українська асоціація ортопедів- травматологів», ВГО «Українська асоціація спортивної травмато- логії, хірургії колінного суглоба та артроскопії» 32 Вісник Прикарпатського університету. Серія. Прикарпатський національний економічні Економіка університет імені В. С. Стефаника МОН України 33 Вісник Прикарпатського університету. Історія Прикарпатський національний історичні університет імені В. С. Стефаника МОН України 34 Вісник Прикарпатського університету. Прикарпатський національний мистецтвознавство Мистецтвознавство університет імені В. С. Стефаника МОН України 35 Вісник Прикарпатського університету. Прикарпатський національний педагогічні Педагогіка університет імені В. С. Стефаника МОН України 36 Вісник Прикарпатського університету. Прикарпатський національний філологічні Філологія (літературознавство) університет імені В. С. Стефаника МОН України 37 Вісник Прикарпатського університету. Прикарпатський національний філософські, Філософські і психологічні науки університет імені В. С. Стефаника психологічні МОН України 38 Вісник соціальної гігієни та організації ДУ «Український інститут медичні охорони здоров’я України стратегічних досліджень МОЗ України», Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського 39 Вісник Сумського національного аграрного Сумський національний аграрний ветеринарні університету. Серія «Ветеринарна медицина» університет Мінагрополітики України 40 Вісник Сумського національного аграрного Сумський національний аграрний сільськогосподарські університету. Серія «Агрономія і біологія» університет Мінагрополітики України 41 Вісник Сумського національного аграрного Сумський національний аграрний економічні університету. Серія «Економіка та університет Мінагрополітики менеджмент» України 519 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 42 Вісник Сумського національного аграрного Сумський національний аграрний сільськогосподарські університету. Серія «Тваринництво» університет Мінагрополітики України 43 Вісник Східноукраїнського національного Східноукраїнський національний історичні університету імені Володимира Даля університет імені Володимира Даля МОН України 44 Вісник Харківського національного аграрного Харківський національний аграр- економічні, університету ім. В. В. Докучаєва ний університет ім. В. В. Доку- сільськогосподарські чаєва Мінагрополітики України 45 Вісник Харківського національного Харківський національний фізико-математичні університету. Серія «Радіофізика та університет імені В. Н. Каразіна (фізика) електроніка» МОН України 46 Вісник Харківського національного Харківський національний філологічні університету. Серія «Філологія» університет імені В. Н. Каразіна (літературознавство, МОН України мовознавство) 47 Вісник Харківського національного Харківський національний фізико-математичні університету. Серія «Ядра, частинки, поля» університет імені В. Н. Каразіна (фізика) МОН України 48 Вчені записки Таврійського національного Таврійський національний філологічні університету імені В. І. Вернадського. Серія університет імені В. І. Вернад- (мовознавство, «Філологія. Соціальні комунікації» Ученые ського МОН України літературознавство) записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». Scientific notes of Taurida National V. I. Vernadsky University. Series «Philology. Social Communications» 49 Гілея: науковий вісник. Гилея: научный Всеукраїнська громадська орга- історичні вестник. Gileya: scientific herald. Gileya: нізація Українська академія наук, wissenschaftsblatt Guileia: le messager Національний педагогічний уні- scientifique верситет імені М. П. Драгоманова 50 Гуманітарний вісник Переяслав- Переяслав-Хмельницький психологічні, Хмельницького державного педагогічного державний педагогічний філософські університету імені Г. С. Сковороди університет імені Г. С. Сковороди МОН України 51 Держава та регіони. Серія: Гуманітарні науки Класичний приватний університет філологічні (літературознавство) 52 Державне будівництво та місцеве Академія правових наук України юридичні самоврядування 53 Екологія довкілля та безпека життєдіяльності Товариство «Знання» України, технічні НАН України, МОН України, Міністерство охорони навколиш- нього природного середовища 54 Екологія і промисловість. Экология и Український державний науково- технічні промышленность технічний центр з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середо- вища та використання вторинних ресурсів для металургії та маши- нобудування «Енергосталь» 55 Екологічна безпека прибережної та шельфо- Національна академія наук технічні (екологічна вої зон та комплексне використання ресурсів України, Морський гідрофізичний безпека), геологічні шельфу. Экологическая безопасность інститут НАН України, 520 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки прибрежной и шельфовой зон и комплексное Одеський філіал Інституту использование ресурсов шельфа. Ecological біології південних морів safety of coastal and shelf zones and ім. О. О. Ковалевського НАН comprehensive use of shelf resources України, Інститут геологічних наук НАН України 56 Екологічна безпека та природокористування Київський національний універ- технічні ситет будівництва і архітектури МОН України; Інститут телеко- мунікацій і глобального інфор- маційного простору НАН України 57 Економіка природокористування і охорони Рада по вивченню продуктивних економічні довкілля сил України НАН України 58 Економіка та підприємництво ДВНЗ «Київський національний економічні економічний університет імені Вадима Гетьмана» МОН України 59 Економіка харчової промисловості. Одеська національна академія економічні Экономика пищевой промышленности. Food харчових технологій МОН industry Economics України. Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України 60 Економічний часопис – XXI. Экономический ТОВ «інститут суспільної політичні, журнал – XXI. Economic Annals – XXI. трансформації», Інститут світової економічні Czasopys Ekonomiczny – XXI економіки і міжнародних відносин НАН України 61 Електромашинобудування та Одеський національний технічні електрообладнання політехнічний університет МОН України 62 Журнал психіатрії та медичної психології Донецький національний медичні медичний університет ім. М. Горького МОЗ України 63 Загальнодержавний міжвідомчий науково- Кіровоградський національний технічні технічний збірник. Конструювання, технічний університет МОН виробництво та експлуатація України сільськогосподарських машин 64 Записки з ономастики Одеський національний філологічні університет імені І. І. Мечникова (мовознавство) МОН України 65 Збірник наукових праць Бердянського Бердянський державний педагогічні державного педагогічного університету педагогічний університет МОН (Педагогічні науки) України 66 Збірник наукових праць Державного Державний економіко- економічні економіко- технологічного університету технологічний університет транспорту. Серія «Економіка і управління» транспорту Міністерства транспорту та зв’язку України 67 Збірник наукових праць ДНБС. Сборник Державний Нікітський біологічні научных трудов ГНБС ботанічний сад Української академії аграрних наук 68 Збірник наукових праць Дніпродзержинсь- Дніпродзержинський державний технічні кого державного технічного університету технічний університет МОН (технічні науки). Сборник научных трудов України Днепродзержинского государственного технического университета (технические науки) 521 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 69 Збірник наукових праць Інституту геохімії Національна академія наук технічні навколишнього середовища. Сборник України, Інститут геохімії научных трудов Института геохимии навколишнього середовища НАН окружающей среды. Collected papers of України та МНС України Institute of environmental geochemistry 70 Збірник наукових праць Науково-дослідного Науково-дослідний інститут філологічні інституту українознавства українознавства МОН України (мовознавство) 71 Збірник наукових праць Національної Національна академія державного філософські академії державного управління при управління при Президентові Президентові України України 72 Збірник наукових праць Національної Національна академія Державної військові, академії Державної прикордонної служби прикордонної служби України технічні України. Серія: військові та технічні науки імені Богдана Хмельницького 73 Здобутки клінічної і експериментальної ДВНЗ «Тернопільський держав- медичні, медицини ний медичний університет імені біологічні, І. Я. Горбачевського» МОЗ фармацевтичні України 74 Землеробство Українська академія аграрних сільськогосподарські наук 75 Зернові продукти і комбікорми. Зерновые Одеська національна академія технічні продукты и комбикорма. Grain Products and харчових технологій МОН Mixed Fodder’s України 76 Іван Огієнко і сучасна наука та освіта. Кам’янець-Подільський філологічні Науковий збірник. Серія: Історична національний університет імені (літературознавство), та філологічна Івана Огієнка МОН України історичні 77 Інженерна геодезія Київський національний технічні університет будівництва і архітектури МОН України 78 Інтегровані технології та енергозбереження. Національний технічний універ- технічні Интегрированные технологии и энерго- ситет «Харківський політехнічний сбережения інститут» МОН України 79 Інформаційна безпека Східноукраїнський національний технічні університет імені Володимира Даля МОН України 80 Інформаційні технології в освіті Херсонський державний педагогічні університет МОН України 81 Історико-політичні проблеми сучасного світу Чернівецький національний історичні, політичні університет імені Юрія Федьковича МОН України 82 Історичні і політичні дослідження Донецький національний історичні університет МОН України 83 Історія і культура Придніпров’я: Невідомі Національний гірничий історичні та маловідомі сторінки: Науковий щорічник університет МОН України 84 Історія України. Маловідомі імена, події, Національна академія наук історичні факти України, Інститут історії України НАН України 85 Клінічна інформатика і Телемедицина. ГО «Українська Асоціація фармацевтичні Клиническая информатика и Телемедицина. Комп’ютерна Медицина», ТОВ Clinical Informatics and Telemedicine «Інститут медичної інформатики і Телемедицини» 522 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 86 Клінічна фармація, фармакотерапія та Львівський національний медичні, медична стандартизація Clinical Pharmacy, медичний університет імені фармацевтичні Pharmacotherapy & Medical Standartization Данила Галицького МОЗ України 87 Компаративні дослідження слов’янських мов Київський національний універ- філологічні і літератур. Пам’яті академіка Леоніда ситет імені Тараса Шевченка Булаховського 88 Комп’ютерні технології друкарства Українська академія друкарства технічні МОН України 89 Комп’ютинг Тернопільський національний технічні економічний університет МОН України 90 Література в контексті культури Дніпропетровський національний філологічні університет імені Олеся Гончара (літературознавство) МОН України 91 Литературоведческий сборник. Донецький національний філологічні Літературознавчий збірник університет МОН України (літературознавство) 92 Мандрівець Національний університет філологічні, «Києво-Могилянська академія» філософські 93 Математичний вісник НТШ Наукове товариство ім. Шевченка фізико-математичні (математика) 94 Матеріали з археології, історії та етнографії Національна академія наук історичні Таврії. Материалы по археологии, истории України, Кримське відділення и этнографии Таврии Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського 95 Медична хімія ДВНЗ «Тернопільський держав- медичні, біологічні ний медичний університет імені І. Я. Горбачевського» МОЗ України 96 Менеджмент Міжгалузевий інститут економічні управління МОН України 97 Металл и литье Украины Фізико-технологічний інститут технічні металів та сплавів НАН України 98 Методологія досліджень та сучасні соціальні, ВНЗ «Донецький інститут ринку економічні економічні і психологічні проблеми розвитку та соціальної політики» суспільства. Методология исследований и современные социальные, экономические и психологические проблемы развития общества. Methods of researches and present social, economic and psychological problems development of the society 99 Методологія, теорія та практика Харківський національний соціологічні соціологічного аналізу сучасного суспільства університет імені В. Н. Каразіна МОН України 100 Мистецтво та освіта Міністерство освіти і науки педагогічні України, Академія педагогічних наук України, Київська дитяча академія мистецтв 101 Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки Національна академія наук історичні і знахідки України, Інститут історії України НАН України 523 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 102 Моделювання регіональної економіки Прикарпатський національний економічні університет імені В. С. Стефаника МОН України 103 Наддніпрянська Україна: історичні процеси, Дніпропетровський національний історичні події, постаті університет імені Олеся Гончара МОН України 104 Надійність інструменту та оптимізація Донбаська державна машинобу- технічні технологічних систем дівна академія МОН України 105 Народознавчі зошити Національна академія наук мистецтвознавство України, Інститут народознавства НАН України 106 Наука в олимпийском спорте. Наука Національний університет фізичне виховання в олімпійському спорті фізичного виховання і спорту та спорт України Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту 107 Наука та наукознавство Національна академія наук історичні України, Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України 108 Науковий вісник Волинського національного Волинський національний економічні університету імені Лесі Українки. університет імені Лесі Українки Міжнародні відносини МОН України 109 Науковий вісник Волинського національного Волинський національний універ- філологічні університету імені Лесі Українки. ситет імені Лесі Українки МОН (мовознавство) Філологічні науки. Мовознавство України 110 Науковий вісник Івано- Франківського Івано-Франківський національний економічні, технічні національного технічного університету технічний університет нафти нафти і газу і газу МОН України 111 Науковий вісник Луганського національного Луганський національний економічні, технічні аграрного університету аграрний університет Мінагрополітики України 112 Науковий вісник Львівського національного Львівський національний універ- технічні університету ветеринарної медицини ситет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького та біотехнологій імені С. З. Ґжиць- кого Мінагрополітики України 113 Науковий вісник НЛТУ України ДВНЗ «Національний лісотех- технічні нічний університет України» МОН України 114 Науковий вісник Національного університету Національний університет біоре- біологічні біоресурсів і природокористування України сурсів і природокористування України 115 Науковий вісник Національного університету Національний університет біоре- ветеринарні біоресурсів і природокористування України сурсів і природокористування України 116 Науковий вісник Національного університету Національний університет біоре- сільськогосподарські біоресурсів і природокористування України сурсів і природокористування України 117 Науковий вісник Національного університету Національний університет біоре- економічні біоресурсів і природокористування України сурсів і природокористування України 524 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 118 Науковий вісник Національного університету Національний університет біоре- технічні біоресурсів і природокористування України сурсів і природокористування України 119 Науковий вісник Південноукраїнського Південноукраїнський державний філологічні державного педагогічного університету педагогічний університет (мовознавство) ім. К. Д. Ушинського: Лінгвістичні науки. ім. К. Д. Ушинського Научный вестник Южноукраинского государственного педагогического университета им. К. Д. Ушинського: Лингвистические науки 120 Науковий вісник Ужгородського Ужгородський національний філологічні університету. Серія «Філологія» університет МОН України (літературознавство) 121 Науковий вісник Чернівецького Чернівецький національний філологічні національного університету імені Юрія університет імені Юрія (мовознавство) Федьковича. Серія: германська філологія Федьковича МОН України 122 Науковий вісник Чернівецького Чернівецький національний географічні національного університету імені Юрія університет імені Юрія Федьковича. Серія: географія Федьковича МОН України 123 Науковий вісник Чернівецького Чернівецький національний економічні національного університету імені Юрія університет імені Юрія Федьковича. Серія: економіка Федьковича МОН України 124 Науковий вісник Чернівецького Чернівецький національний філологічні національного університету імені Юрія університет імені Юрія (літературознавство, Федьковича. Серія: слов’янська філологія Федьковича МОН України мовознавство) 125 Науковий вісник Чернігівського державного Чернігівський державний економічні інституту економіки і управління інститут економіки і управління МОН України 126 Науковий часопис НПУ імені М. П. Драго- Національний педагогічний економічні манова. Серія: Економіка і право університет імені М. П. Драго- манова МОН України 127 Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгома- Національний педагогічний психологічні нова. Серія: Психологічні науки університет імені М. П. Драго- манова МОН України 128 Науковий часопис НПУ імені М. П. Драго- Національний педагогічний педагогічні манова. Серія: Соціологія. Соціальна робота. університет імені М. П. Драго- Соціальна педагогіка, управління манова МОН України 129 Науковий часопис НПУ імені М. П. Драго- Національний педагогічний педагогічні манова. Серія: Творча особистість вчителя: університет імені М. П. Драго- проблеми теорії і практики манова МОН України 130 Науковий часопис НПУ імені М. П. Драго- Національний педагогічний педагогічні манова. Серія: Теорія і практика навчання та університет імені М. П. Драго- виховання манова МОН України 131 Науковий часопис НПУ імені М. П. Драго- Національний педагогічний фізико-математичні манова. Серія: Фізико- математичні науки університет імені М. П. Драго- манова МОН України 132 Науковий часопис НПУ імені М. П. Драго- Національний педагогічний філологічні манова. Серія Філологічні науки університет імені М. П. Драго- (мовознавство) (мовознавство і літературознавство) манова МОН України 133 Наукові записки. Збірник праць молодих Інститут української археографії історичні вчених та аспірантів та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України 525 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 134 Наукові записки НАУКМА. Фізико- Національний університет фізико-математичні математичні науки. «Києво-Могилянська Академія» (математика) 135 Наукові записки Національного університету Національний університет економічні «Острозька академія» Серія «Економіка» «Острозька академія» 136 Наукові праці. Научные труды Одеська національна академія хар- технічні чових технологій МОН України 137 Наукові праці Донецького національного Донецький національний техніч- технічні технічного університету. Серія: «Металургія» ний університет МОН України 138 Наукові праці Лісівничої академії наук Лісівнича академія наук України, економічні України ДВНЗ «Національний лісотех- нічний університет України» МОН України 139 Наукові праці Національного авіаційного Національний авіаційний юридичні університету. Серія: Юридичний вісник університет МОН України «Повітряне і космічне право» 140 Наукові праці ОНАЗ ім. О. С. Попова Одеська національна академія економічні, технічні зв’язку ім. О. С. Попова Міністерства транспорту та зв’язку України 141 Науково-теоретичний і громадсько- Дніпропетровський національний соціологічні, політичний альманах «Грані» університет імені Олеся Гончара філософські, МОН України, Об’єднання політичні громадян «Центр соціально- політичних досліджень» 142 Науково-технічний журнал «Металознавство Фізико-технологічний інститут технічні та обробка металів». Научно-технический металів і сплавів НАН України журнал «Металловедение и обработка металлов». Scientific Technical Journal «Metal Science and Treatment of Metals» 143 Національне господарство України: теорія Рада по вивченню продуктивних економічні та практика управління сил України НАН України 144 Нові сторінки історії Донбасу Донецький національний історичні університет МОН України 145 Панорама політологічних студій: науковий Рівненський державний політичні вісник Рівненського державного гуманітарний університет МОН гуманітарного університету України 146 Питання боротьби зі злочинністю Академія правових наук України, юридичні Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Інститут вивчення проблем злочинності Академії правових наук України 147 Питання степового лісознавства та лісової Дніпропетровський національний біологічні рекультивації земель. Вопросы степного університет імені Олеся Гончара лесоведения и лесной рекультивации земель МОН України 148 Полімерний журнал Національна академія наук хімічні, фізико- України, Інститут хімії високо- математичні (фізика) молекулярних сполук (ІХВС) 149 Політичний менеджмент. Український центр політичного історичні Политический менеджмент менеджменту, Інститут політич- них і етнонаціональних дослі- джень ім. І. Ф. Кураса НАН України 526 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 150 Політологічний вісник МП «Політологічний центр при політичні, КНУ імені Тараса Шевченка» філософські 151 Правова держава Одеський національний юридичні університет імені І. І. Мечникова 152 Практична медицина Львівський національний медичні медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України 153 Прикладна статистика. Актуарна Донецький національний фізико-математичні та фінансова математика університет МОН України (інформатика і кібернетика, теорія ймовірності і математична статистика) 154 Прикладні проблеми механіки і математики. Національна академія наук Украї- фізико-математичні Прикладные проблемы механики ни, Інститут прикладних проблем (математика, и математики. Applied Problems of Mechanics механіки і математики ім. Я. С. Під- механіка) and Mathematics стригача НАН України 155 Проблеми високотемпературної техніки Дніпропетровський національний технічні Проблемы высокотемпературной техники університет імені Олеся Гончара МОН України 156 Проблеми водопостачання, водовідведення Київський національний універ- технічні та гідравліки ситет будівництва і архітектури МОН України 157 Проблеми надзвичайних ситуацій Університет цивільного захисту технічні Проблемы чрезвычайных ситуаций України МНС України 158 Проблеми пожежної безпеки Проблемы Університет цивільного захисту технічні пожарной безопасности України МНС України 159 Проблеми політичної історії України Дніпропетровський національний історичні університет імені Олеся Гончара МОН України 160 Проблеми транспорту Національний транспортний технічні університет МОН України 161 Проблеми слов’янознавства Львівський національний філологічні університет імені Івана Франка МОН України 162 Проблеми філософії права Інститут держави і права юридичні, ім. В. М. Корецького НАН філософські України, Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН Украї- ни, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича МОН України 163 Продовольча індустрія АПК Національний університет біо- технічні ресурсів і природокористування України КМ України, ПП «Видавниче представництво «Паралель» 164 Продуктивні сили і регіональна економіка Рада по вивченню продуктивних економічні сил України НАН України 165 Продуктивні сили України Рада по вивченню продуктивних економічні сил України НАН України 527 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 166 Психолінгвістика ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький соціальні державний педагогічний комунікації університет імені Григорія Сковороди» МОН України 167 Психологія і суспільство Тернопільський національний психологічні економічний університет МОН України 168 Радіофізика і радіоастрономія Національна академія наук фізико-математичні України, Радіоастрономічний (фізика, астрономія) інститут НАН України, Український комітет радіосоюзу 169 Радіофізика та електроніка Національна академія наук фізико-математичні України, Інститут радіофізики (фізика) та електроніки ім. О. Я. Усикова НАН України 170 Ринок праці та зайнятість населення Інститут підготовки кадрів економічні, державної служби зайнятості соціологічні, України Міністерства праці психологічні та соціальної політики України 171 «Ринок цінних паперів України», Вісник Державна комісія з цінних економічні Державної комісії з цінних паперів та фон- паперів та фондового ринку дового ринку. «Рынок ценных бумаг Украи- ны», Вестник Государственной комиссии по ценным бумагам и фондовому рынку 172 Рідна школа Міністерство освіти України педагогічні 173 Розведення і генетика тварин Українська академія аграрних сільськогосподарські наук 174 Розвідка та розробка нафтових і газових Івано-Франківський технічний технічні родовищ університет нафти і газу МОН України 175 Слово і час Національна академія наук філологічні України, Інститут літератури (літературознавство) ім. Т. Г. Шевченка, Національна спілка письменників України 176 Слов’янський вісник Рівненський державний гумані- історичні, політичні тарний університет, Рівненський інститут слов’янознавства Київсь- кого славістичного університету 177 Слов’янський світ Інститут мистецтвознавства, мистецтвознавство фолькл ористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України 178 Соціальна економіка. Социальная экономика Харківський національний економічні університет імені В. Н. Каразіна МОН України 179 Соціальна робота в Україні: теорія і Державна соціальна служба сім’ї, педагогічні практика дітей та молоді, Національний (соціальна педагогічний університет імені педагогіка) М. П. Драгоманова МОН України, Благодійна організація «Фонд соціальної роботи», ВГО «Ліга соціальних працівників України» 528 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 180 Соціальні виміри суспільства Інститут соціології НАН України соціологічні 181 Соціологія: теорія, методи, маркетинг. Інститут соціології НАН України соціологічні Социология: теория, методы, маркетинг 182 Сучасні проблеми архітектури Київський національний універ- технічні, та містобудування ситет будівництва і архітектури архітектура МОН України 183 Сучасні проблеми мовознавства Ужгородський національний філологічні та літературознавства університет МОН України 184 Таврійський науковий вісник ДВНЗ «Херсонський державний сільськогосподарські аграрний університет» Мінагрополітики України 185 Тайни художнього тексту Дніпропетровський національний філологічні (до проблеми поетики тексту) університет імені Олеся Гончара МОН України 186 Тваринництво України Міністерство аграрної політики, ветеринарні, Українська академія аграрних сільськогосподарські наук, ПП «Видавниче представ- ництво «Паралель», Національне об’єднання по племінній справі у тваринництві «Укрплемоб’єд- нання» 187 Теоретическая и экспериментальная химия. Національна академія наук хімічні Теоретична і експериментальна хімія України, Інститут фізичної хімії ім. Л. В. Писаржевського НАН України 188 Теорія ймовірностей та математична Київський університет імені фізико-математичні статистика Тараса Шевченка, МП «ТВІМС» (математика) 189 Теорія і практика металургії. Центр (відділення) матеріало- технічні Теория и практика металлургии знавства і металургії Академії інженерних наук України 190 Травма. Trauma Донецький національний медичні медичний університет ім. М. Горького МОЗ України 191 Українська академія мистецтва. Національна академія мистецтвознавство Дослідницькі та науково-методичні праці образотворчого мистецтва і архітектури Міністерства культури і туризму України 192 Українська література в загальноосвітній Інститут педагогіки Академії педагогічні школі педагогічних наук України 193 Українська мова Національна академія наук філологічні України, Інститут української мови НАН України 194 Українська національна ідея: реалії Інститут народознавства НАН політичні та перспективи розвитку України, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, Національний університет «Львівська політехніка» МОН України 195 Українське мовознавство Київський національний філологічні університет імені Тараса Шевченка 529 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 196 Український вісник психоневрології Державна установа «Інститут фармацевтичні неврології, психіатрії та наркології Академії медичних наук України» 197 Український журнал нефрології та діалізу ДУ «Інститут нефрології АМН біологічні України», Національний нирковий фонд України 198 Український історичний журнал Національна академія наук історичні України, Інститут історії України НАН України, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса 199 Український кардіологічний журнал ННЦ «Інститут кардіології імені медичні академіка М. Д. Стражеска АМН України» 200 Український математичний вісник Інститут математики НАН фізико- математичні Украинский математический вестник. України, Інститут прикладної (математика) Ukrainian Mathematical Bulletin математики і механіки НАН України, Луганський національ- ний педагогічний університет імені Тараса Шевченка МОН України, Українське математичне товариство 201 Український радіологічний журнал ДУ «Інститут медичної радіології медичні ім. С. П. Григор’єва АМН України» 202 Українознавчі студії Прикарпатський національний філологічні університет імені В. С. Стефаника МОН України 203 Управляющие системы и машины. Керуючі Національна академія наук технічні, економічні системи та машини України, Інститут кібернетики ім. В. М. Глушкова НАН України 204 Урологія Інститут урології Академії медичні медичних наук України, Дніпропетровська державна медична академія 205 Філологічні науки Полтавський державний філологічні педагогічний університет імені В. Г. Короленка МОН України 206 Філологічні студії: Науковий вісник Криворізький державний педагогічні Криворізького державного педагогічного педагогічний університет університету МОН України 207 Функціональні матеріали. Функциональные Національна академія наук технічні материалы України, Інститут монокристалів НАН України 208 Харчова наука і технологія. Пищевая наука Одеська національна академія технічні и технология. Food science and technology харчових технологій МОН України 209 Хірургія дитячого віку. Хирургия детского Національна медична академія медичні возраста післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України, Благодійний фонд допомоги дітям з травмами та хірургічними хворобами «ХІТОД», Всеукраїнсь- ка асоціація дитячих хірургів 530 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 210 Часопис Київського університету права Інститут держави і права юридичні ім. В. М. Корецького НАН України, Київський університет права НАН України 211 Шевченкознавчі студії Київський національний універ- філологічні ситет імені Тараса Шевченка (мовознавство, літературознавство) 212 Щорічник наукових праць Асоціації серцево- Асоціація серцево-судинних медичні судинних хірургів України хірургів України 213 Юридичний вісник. Юридический вестник Одеська національна юридична юридичні академія МОН України 214 Ядерна фізика та енергетика Інститут ядерних досліджень технічні НАН України 215 Proceedings of International Geometry Center Одеська національна академія фізико-математичні Праці міжнародного геометричного центру. харчових технологій МОН (математика) Труды международного геометрического України, Благодійний фонд центра наукових досліджень «Наука» № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 1 Аграрний вісник Причорномор’я Одеський державний аграрний економічні університет Міністерства аграрної політики України 2 Актуальні проблеми української лінгвістики: Київський національний філологічні теорія і практика університет імені Тараса (мовознавство) Шевченка 3 Актуальні проблеми української літератури Донецький національний філологічні і фольклору університет МОН України (літературознавство) 4 Акустичний вісник Інститут гідромеханіки НАН фізико-математичні України (акустика, механіка деформівного твер- дого тіла; механіка рідини, газу та плазми) 5 Альманах Полтавського державного Полтавський державний педаго- філологічні педагогічного університету – «Рідний край» гічний університет імені В. Г. Ко- (мовознавство) роленка МОН України 6 Біоресурси і природокористування Національний університет біоре- педагогічні сурсів і природокористування України, Міністерство охорони навколишнього природного середовища, Міністерство аграрної політики України 7 Від бароко до постмодернізму Дніпропетровський національний філологічні університет імені Олеся Гончара (літературознавство) МОН України 8 Військово-науковий вісник Академія сухопутних військ імені історичні гетьмана Петра Сагайдачного Міністерства оборони України 9 Вісник Державної академії керівних кадрів Національна академія керівних культурологія, культури і мистецтв кадрів культури і мистецтв мистецтвознавство, Міністерства культури і туризму філософські України 531 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 10 Вісник Донецького національного Донецький національний філологічні, університету. Серія Б: Гуманітарні науки університет МОН України історичні 11 Вісник Житомирського державного Житомирський державний педагогічні університету імені Івана Франка університет імені Івана Франка МОН України 12 Вісник Житомирського національного Житомирський національний технічні (машини агроекологічного університету агроекологічний університет і засоби механізації Міністерства аграрної політики сільсько- України господарського виробництва), ветеринарні 13 Вісник Інституту розвитку дитини. Вестник Національний педагогічний педагогічні Института развития ребенка університет імені М. П. Драго- манова МОН України 14 Вісник Київського національного Київський національний фізико-математичні університету імені Тараса Шевченка. університет імені Тараса (математика, Математика. Механіка Шевченка механіка) 15 Вісник Криворізького технічного Криворізький технічний технічні, економічні університету університет МОН України 16 Вісник Львівського національного аграрного Львівський національний сільськогосподарські університету. Агрономія аграрний університет Міністерства аграрної політики України 17 Вісник Львівського національного аграрного Львівський національний економічні університету. Економіка АПК аграрний університет Міністерства аграрної політики України 18 Вісник Львівського національного аграрного Львівський національний технічні університету. Агроінженерні дослідження аграрний університет Міністерства аграрної політики України 19 Вісник Львівського університету. Серія: Львівський національний фізико-математичні прикладна математика та інформатика університет імені Івана Франка (інформатика МОН України і кібернетика, обчислювальна математика) 20 Вісник Національного технічного Національний технічний універ- історичні, технічні, університету «Харківський політехнічний ситет «Харківський політехнічний економічні інститут» інститут» МОН України 21 Вісник Одеського державного екологічного Одеський державний екологічний географічні університету університет МОН України 22 Вісник післядипломної освіти ДВНЗ «Університет менеджменту педагогічні освіти» 23 Вісник Тернопільського державного Тернопільський державний фізико-математичні технічного університету технічний університет імені Івана (механіка Пулюя МОН України деформівного тіла) 24 Вісник Харківського національного Харківський національний філософські педагогічного університету імені педагогічний університет імені Г. С. Сковороди. «Філософія» Г. С. Сковороди МОН України 25 Вісник Харківського національного Харківський національний соціологічні університету внутрішніх справ університет внутрішніх справ МВС України 532 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 26 Вісник Харківського національного Харківський національний географічні університету. Серія «Екологія» університет імені В. Н. Каразіна МОН України 27 Вісник Черкаського університету. Серія: Черкаський національний технічні Прикладна математика. Інформатика університет імені Богдана Хмельницького 28 Вісник Чернігівського державного педаго- Чернігівський державний історичні гічного університету ім. Т. Г. Шевченка. педагогічний університет імені Серія: історичні науки Т. Г. Шевченка МОН України 29 Гепатологія Львівський національний медичні медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, Благодійний фонд «Антигепатичний Центр імені С. П. Боткіна» 30 Гуманітарна освіта у технічних вищих Національний авіаційний філологічні навчальних закладах університет МОН України 31 Економіка розвитку. Экономика развития Харківський національний економічні економічний університет МОН України 32 Економічний вісник Національного Національний технічний економічні технічного університету України «Київський університет України «Київський політехнічний інститут» політехнічний інститут» 33 Екосистеми, їх оптимізація та охорона. Таврійський національний географічні Экосистемы, их оптимизация и охрана. університет імені В. І. Вер- Optimization and protection of Ecosystems надського МОН України 34 Експериментальна і клінічна медицина Харківський національний медичні медичний університет МОЗ України 35 Електронне моделювання. Электронное Національна академія наук технічні моделирование. Electronic modeling України, Інститут проблем моделювання в енергетиці ім. Г. Є. Пухова НАН України 36 Залізничний транспорт України Державна адміністрація технічні залізничного транспорту України Міністерства транспорту та зв’язку України 37 Збірник наукових праць Кам’янець- Кам’янець-Подільський педагогічні Подільського національного університету національний університет імені імені Івана Огієнка. Серія: педагогічна Івана Огієнка МОН України 38 Збірник наукових праць Науково-дослідного Науково-дослідний інститут філософські, інституту українознавства українознавства МОН України історичні 39 Збірник наукових праць Національного Національний гірничий технічні гірничого університету університет МОН України 40 Збірник наукових праць Національної Національна академія Державної педагогічні, академії Державної прикордонної служби прикордонної служби України психологічні України. Серія: педагогічні та психологічні імені Богдана Хмельницького науки 41 Збірник наукових праць «Педагогічна освіта: Кам’янець-Подільський педагогічні теорія і практика» національний університет імені Івана Огієнка МОН України, Інститут педагогіки АПН України 533 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 42 Збірник наукових праць Української Українська державна академія технічні державної академії залізничного транспорту залізничного транспорту Міністерства транспорту та зв’язку України 43 Інфекційні хвороби Тернопільський державний медичні медич ний університет імені І. Я. Горбачевського, Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. В. Громашевсь- кого АМН України, Академія наук вищої освіти України, Терно- пільський науково-дослідний інститут «Проблеми людини», Представництво ООН в Україні 44 Інформаційна безпека людини, суспільства, Національна академія Служби юридичні держави безпеки України 45 Історична пам’ять Полтавський державний історичні педагогічний університет імені В. Г. Короленка МОН України 46 Карпатика Ужгородський національний історичні університет МОН України 47 Кібернетика та системний аналіз. Національна академія наук технічні, фізико- Кибернетика и системный анализ України, Інститут кібернетики математичні імені В. М. Глушкова НАН (інформатика та України кібернетика) 48 Клінічна інформатика і телемедицина ГО «Українська Асоціація біологічні, технічні Клиническая информатика и телемедицина Комп’ютерна Медицина», ТОВ «Інститут медичної інформатики і Телемедицини» 49 Корми і кормовиробництво Українська академія аграрних сільськогосподарські наук 50 Культура народов Причерноморья Таврійський національний географічні уні верс итет ім. В. І. Вернадсь- кого, Кримський науковий центр НАН України і МОН України, Міжвузівський центр «Крым» 51 Лісівництво і агролісомеліорація Український науково- дослідний сільськогосподарські інститут лісового господарства та агролісомеліорації імені Г. М. Ви- соцького Державного комітету лісового господарства України та Національної академії наук України 52 Література. Фольклор. Проблеми поетики Київський національний універ- філологічні ситет імені Тараса Шевченка (літературознавство) 53 Математичні методи та фізико-механічні поля Інститут прикладних проблем фізико-математичні механіки і математики імені (математика, Я. С. Підстригача НАН України механіка деформівного твердого тіла), технічні (математичне моделювання та обчислювальні методи) 534 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 54 Медицина транспорту України. Медицина Міністерство транспорту та медичні транспорта Украины. Medicin of the Ukrainian зв’язку України, Державна адмі- transport ністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця), Львівсь- кий національний медичний уні- верситет імені Данила Галиць- кого, ТОВ «ВІТ-А-ПОЛ» 55 Международный научный журнал Національна академія наук фізико-математичні «Прикладная механика». Міжнародний України, Інститут механіки (механіка науковий журнал «Прикладна механіка» ім. С. П. Тимошенка НАН деформівного тіла, України теоретична механіка) 56 Меліорація і водне господарство Українська академія аграрних технічні, наук сільськогосподарські 57 Металознавство та обробка металів Фізико-технологічний інститут технічні металів та сплавів НАН України 58 Механізація, екологізація та конвертація Інститут механізації технічні біосировини у тваринництві тваринництва УААН 59 Міжнародна економічна політика. Київський національний економічні Международная экономическая политика. економічний університет імені International Economic Policy Вадима Гетьмана МОН України 60 Мовознавчий вісник Черкаський національний філологічні університет імені Богдана (мовознавство) Хмельницького МОН України 61 Музикознавчі студії Інституту мистецтв Волинський національний мистецтвознавство Волинського національного університету університет імені Лесі Українки, імені Лесі Українки та Національної музичної Національна музична академія академії України імені П. І. Чайковського України імені П. І. Чайковського 62 Наука. Релігія. Суспільство Інститут проблем штучного філософські інтелекту МОН України та НАН України, Головне управління взаємодії з громадськістю та у справах національностей і релігій Донецької облдерж- адміністрації, Державний університет інформатики і штучного інтелекту 63 Науковий вісник Волинського національного Волинський національний біологічні університету імені Лесі Українки. Біологічні університет імені Лесі Українки науки МОН України 64 Науковий вісник Волинського національного Волинський національний фізико-математичні університету імені Лесі Українки. Фізичні університет імені Лесі Українки (фізика) науки МОН України 65 Науковий вісник Національного університету Національний університет педагогічні біоресурсів і природокористування України. біоресурсів і Серія: Педагогіка. Психологія. Філософія природокористування України 66 Науковий вісник Ужгородського Ужгородський національний педагогічні університету. Серія Педагогіка. Соціальна університет МОН України робота 67 Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції. Національна академія економічні Научный вестник: Финансы, банки, природоохоронного та инвестиции курортного будівництва МОН України 535 №   Назва видання  Засновник (співзасновники)  Галузі науки 68 Науковий вісник Чернівецького Чернівецький національний педагогічні, національного університету імені Юрія університет імені Юрія психологічні Федьковича. Серія: педагогіка і психологія Федьковича МОН України 69 Науковий і культурно-просвітній Прикарпатський національний мистецтвознавство краєзнавчий часопис «Галичина» університет імені Василя Стефаника МОН України 70 Науковий часопис НПУ імені М. П. Драго- Національний педагогічний педагогічні манова. Серія: Комп’ютерно-орієнтовані університет імені М. П. Драго- системи навчання манова МОН України 71 Науковий часопис НПУ імені М. П. Драго- Національний педагогічний філософські манова. Серія: Релігієзнавство. університет імені М. П. Драго- Культурологія. Філософія манова МОН України 72 Наукові вісті Національного технічного Національний технічний фізико-математичні університету України «Київський університет України «Київський (фізика), технічні політехнічний інститут» політехнічний інститут» 73 Наукові записки кафедри педагогіки. Харківський національний педагогічні Научные записки кафедры педагогики. університет імені В. Н. Каразіна Scientific notes of the pedagogical department МОН України, Харківський гуманітарно-педагогічний інститут МОН України 74 Наукові записки (серія педагогічні та Національний педагогічний педагогічні історичні науки) університет імені М. П. Драгома- нова МОН України 75 Наукові записки Тернопільського Тернопільський національний філологічні національного університету імені університет імені Володимира (літературознавство) Володимира Гнатюка. Серія: Гнатюка МОН України літературознавство 76 Наукові записки Тернопільського Тернопільський національний мистецтвознавство національного педагогічного університету педагогічний університет імені імені Володимира Гнатюка. Серія: Володимира Гнатюка МОН мистецтвознавство України 77 Наукові записки Тернопільського Тернопільський національний педагогічні національного університету імені університет імені Володимира Володимира Гнатюка. Серія: педагогіка Гнатюка МОН України 78 Наукові записки Тернопільського Тернопільський національний географічні національного університету імені університет імені Володимира Володимира Гнатюка. Серія: географія Гнатюка МОН України 79 Наукові праці. Серія: політологія Чорноморський державний політичні університет імені Петра Могили МОН України 80 Наукові праці. Серія: соціологія Чорноморський державний соціологічні університет імені Петра Могили МОН України 81 Наукові праці Донецького національного Донецький національний технічні технічного університету. Серія: технічний університет МОН «Машинобудування і машинознавство» України 82 Наукові праці Кам’янець-Подільського Кам’янець-Подільський філологічні національного університету імені Івана національний університет імені Огієнка. Філологічні науки Івана Огієнка 83 Наукові праці МАУП Міжрегіональна академія політичні управління персоналом 536 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 84 Наукові студії із соціальної та політичної Інститут соціальної та політичної психологічні психології психології АПН України 85 Науково-практичний журнал Український науково-дослідний медичні «Архів психіатрії» інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України 86 Оптоэлектроника и полупроводниковая Національна академія наук Украї- технічні, фізико- техника. Оптоелектроніка та напівпровід- ни, Інститут фізики напівпровід- математичні (фізика) никова техніка. Optoelectronics and ників імені В. Є. Лашкарьова Semiconductor Technique НАН України 87 Педагогічна теорія і практика Інститут педагогіки АПН педагогічні України, ПВНЗ «Київський міжнародний університет» 88 Педагогічні науки: теорія, історія, Сумський державний педагогіч- педагогічні інноваційні технології ний університет імені А. С. Мака- ренка МОН України 89 Перинатологія та педіатрія. Перинатология и ДУ «Інститут педіатрії, медичні педиатрия акушерства і гінекології АМН України» 90 Питання літературознавства Чернівецький національний філологічні університет імені Юрія (літературознавство) Федьковича МОН України 91 Прикладна гідромеханіка Інститут гідромеханіки НАН фізико-математичні України (механіка рідини, газу та плазми), технічні (механіка рідини, газу та плазми) 92 Прикладні проблеми механіки і математики. Національна академія наук технічні (механіка, Прикладные проблемы механики и України, Інститут прикладних математичне математики. Applied Problems of Mechanics проблем механіки і математики моделювання та and Mathematics ім. Я. С. Підстригача НАН обчислювальні України методи) 93 Проблеми екології та охорони природи Донецький національний біологічні техногенного регіону університет МОН України 94 Проблеми історії України XIX – Національна академія наук історичні початку XX ст. України, Інститут історії України НАН України 95 Проблеми зіставної семантики Київський національний лінгвіс- філологічні тичний університет МОН України (мовознавство) 96 Проблеми охорони праці в Україні ДУ «Національний науково- технічні (охорона дослідний інститут промислової праці) безпеки та охорони праці» 97 Проблеми політичної психології та її роль Інститут соціальної та політичної психологічні у становленні громадянина української психології АПН України держави 98 Проблеми слов’янознавства Львівський національний історичні, університет імені Івана Франка філологічні МОН України 99 Прометей Інститут економіко- правових економічні досліджень НАН України, Донець- кий економіко-гуманітарний інститут МОН України 537 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 100 Психологічні перспективи Волинський національний психологічні університет імені Лесі Українки МОН України, Інститут соціальної та політичної психології АПН України 101 Радіоелектроніка, інформатика, управління Запорізький національний технічні, фізико- технічний університет МОН математичні (фізика) України 102 Резание и инструмент в технологических Національний технічний технічні системах університет «Харківський політехнічний інститут» МОН України 103 Ресурсоекономні матеріали, конструкції, Національний університет технічні будівлі та споруди водного господарства та (будівництво) природокористування МОН України 104 Світлотехніка та електроенергетика Харківська національна академія технічні міського господарства 105 Серце і судини. Сердце и сосуды. Heart & Асоціація кардіологів, судинних медичні Vessels та серцевих хірургів м. Києва 106 Системи контролю навколишнього Національна академія наук технічні середовища. Системы контроля окружающей України, Морський гідрофізичний среды. Monitoring systems of environment інститут НАН України 107 Системні технології Національна металургійна технічні академія України МОН України 108 Сіверянський літопис Чернігівський державний історичні педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка МОН України, Всеукраїнське товариство «Просвіта», Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України 109 Современные строительные конструкции из Одеська державна академія технічні металла и древесины будівництва та архітектури МОН України 110 Спортивний вісник Придніпров’я Дніпропетровський державний фізичне виховання інститут фізичної культури та спорт і спорту Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту 111 Статистика України Міністерство статистики України, державне управління Науково-технічний комплекс (НТК) статистичних досліджень 112 Сучасна педіатрія. Современная педиатрия Національна медична академія медичні післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України, ДУ «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України» 113 Сучасні технології в машинобудуванні. Національний технічний технічні Современные технологии в машиностроении. університет «Харківський Modern technologies in mechanical engineering політехнічний інститут» МОН України 538 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 114 Таврійський вісник інформатики Кримський науковий центр фізико-математичні і математики. Таврический вестник НАН України і МОН України, (математика, информатики и математики Таврійський національний інформатика і університет імені В. І. Вернадсь- кібернетика) кого МОН України 115 Таврійський науковий вісник ДВНЗ «Херсонський державний економічні аграрний університет» Мінагрополітики України 116 Теоретична і дидактична філологія ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький педагогічні, державний педагогічний філологічні університет імені Григорія (літературознавство) Сковороди МОН України» 117 Теоретичні і прикладні проблеми психології Східноукраїнський національний психологічні університет імені Володимира Даля МОН України 118 Теоретичні основи будівництва. Theoretical ДВНЗ «Придніпровська державна технічні Foundations of Civil Engineering академія будівництва та архітектури» МОН України 119 Технічна механіка Техническая механика Національна академія наук технічні, фізико- України, Інститут технічної математичні механіки Національної академії (механіка рідини, наук України і Національного газу та плазми) космічного агентства України 120 Технология и конструирование в Міністерство промислової технічні, фізико- электронной аппаратуре політики України, Інститут математичні (фізика) фізики напівпровідників імені В. Є. Лашкарьова НАН України, ВАТ «Науково-виробниче підприємство «Сатурн», Одеський національний політехнічний університет, Видавництво «Політехперіодика» 121 Труды Института прикладной математики Національна академія наук фізико-математичні и механики НАН Украины. Праці Інституту України, Інститут прикладної (математика, прикладної математики і механіки НАН математики і механіки НАН механіка), технічні України України (механіка, інформатика) 122 Україна в Центрально-Східній Європі: Національна академія наук історичні Студії з історії XIV–XVIII ст. України, Інститут історії України НАН України 123 Україна. Здоров’я нації Український інститут медичні (соціальна стратегічних досліджень медицина) МОЗ України 124 Українська академія мистецтва. Національна академія архітектури Дослідницькі та науково-методичні праці образотворчого мистецтва і архітектури Міністерства культури і туризму України 125 Український географічний журнал Національна академія наук географічні України, Інститут географії НАН України, Українське географічне товариство 126 Український гідрометеорологічний журнал Одеський державний екологічний географічні університет МОН України 539 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 127 Український журнал дерматології, Національний медичний універ- медичні венерології, косметології. Украинский ситет імені О. О. Богомольця, журнал дерматологии, венерологии, Українська асоціація лікарів- косметологии. Ukrainian Journal of дерматовенерологів і космето- Dermatology, Venerology, Cosmetology логів, ПП «ІНПОЛ ЛТМ» 128 Український журнал телемедицини та Донецький національний медичні медичної телематики. Украинский журнал медичний університет телемедицины и медицинской телематики. ім. М. Горького МОЗ України Ukrainian Journal of Telemedicine and Medical Telematics 129 Український неврологічний журнал. Національний медичний універ- медичні Украинский неврологический журнал. ситет імені О. О. Богомольця, Ukrainian Neurological Journal ПП «ІНПОЛ ЛТМ» 130 Університетські наукові записки Хмельницький університет юридичні управління та права, Національна академія державного управління при Президентові України, Інсти- тут законодавства Верховної Ради України 131 Управління розвитком. Управление Харківський національний економічні развитием економічний університет МОН України 132 Управління сучасним містом Національна академія державного економічні управління при Президентові України 133 Фізика і хімія твердого тіла. Physics and Прикарпатський національний фізико-математичні Chemistry of Solid State університет імені Василя (фізика), хімічні, Стефаника МОН України технічні 134 Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я Волинський національний педагогічні у сучасному суспільстві університет імені Лесі Українки МОН України 135 Філологічні трактати Сумський державний університет філологічні МОН України, Харківський національний університет імені В. І. Каразіна МОН України 136 Філософія науки: традиції та інновації Сумський державний філософські педагогічний університет імені А. С. Макаренка МОН України 137 Хірургія України Асоціація хірургів- гепатологів медичні України, Асоціація кардіологів, судинних та серцевих хірургів м. Києва, ПП «ІНПОЛ ЛТМ» 138 Цитологія і генетика Цитология и генетика Національна академія наук медичні Cytology and Genetics України, Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України 139 Штучний інтелект. Искусственный интеллект Національна академія наук технічні, фізико- України, Інститут проблем математичні штучного інтелекту НАН України (інформатика і МОН України і кібернетика) 140 Ukrainica Bioorganica Acta Інститут молекулярної біології хімічні і генетики НАН України 540 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 141 Semiconductor Physics, Quantum Electronics & Національна академія наук технічні, фізико- Optoelectronics. Фізика напівпровідників, України, Інститут фізики напів- математичні (фізика) квантова електроніка та оптоелектроніка. провідників НАН України, Українське відділення міжнарод- ного товариства оптичної техніки «SPIE/Ukraine», ТОВ «Техноло- гічний парк «Напівпровідникові технології і матеріали, опто- електроніка та сенсорна техніка» 142 Photoelectronics. Фотоелектроніка Одеський національний універ- технічні, фізико- Науковий журнал «Честь і закон» ситет імені І. І. Мечникова МОН математичні (фізика) України Академія внутрішніх військові військ МВС України № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 1 Аграрний вісник Причорномор’я. Одеський державний аграрний біологічні Серія: біологічні науки університет Міністерства аграрної політики України 2 Агроінком Науково-виробниче акціонерне економічні товариство «Агроінком» 3 Актуальні проблеми психології: Збірник Інститут психології ім. Г. С. Кос- психологічні наукових праць Інституту психології тюка Академії педагогічних наук ім. Г. С. Костюка НАПН України України 4 АСУ та прилади автоматики. АСУ и приборы Харківський національний технічні автоматики. Management Information System університет радіоелектроніки and Devises МОН України 5 Археологічні дослідження Львівського Львівський національний історичні університету університет імені Івана Франка МОН України 6 Біологія тварин Інститут біології тварин УААН сільськогосподарські 7 Біоресурси і природокористування Національний університет біо- сільськогосподарські, ресурсів і природокористування хімічні України, Міністерство охорони навколишнього природного сере- довища України, Міністерство аграрної політики України 8 Вища школа Міністерство освіти і науки філософські України 9 Вібрації в техніці та технологіях Вінницький національний аграр- технічні ний університет Міністерства аграрної політики України 10 Вісник Академії праці і соціальних відносин Академія праці і соціальних юридичні Федерації профспілок України відносин Федерації профспілок України 11 Вісник Академії управління МВС Академія управління Міністерст- психологічні ва внутрішніх справ 12 Вісник Державної академії керівних кадрів Національна академія керівних історичні культури і мистецтв кадрів культури і мистецтв Міністерства культури і туризму України 13 Вісник Дніпропетровського державного Дніпропетровський державний сільськогосподарські аграрного університету аграрний університет Міністерст- ва аграрної політики України 14 Вісник Донецького національного Донецький національний хімічні університету. Серія А: Природничі науки університет МОН України 541 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 15 Вісник Донецького національного Донецький національний філософські університету. Серія Б: Гуманітарні науки університет МОН України 16 Вісник Житомирського державного Житомирський державний технічні технологічного університету/ Технічні науки технологічний університет (машинознавство, МОН України обробка матеріалів у машинобудуванні) 17 Вісник Житомирського державного Житомирський державний філологічні університету імені Івана Франка університет імені Івана Франка МОН України 18 Вісник Запорізького національного ДВНЗ «Запорізький національ- біологічні університету. Біологічні науки ний університет» МОН України 19 Вісник Запорізького національного ДВНЗ «Запорізький національ- філологічні університету. Філологічні науки ний університет» МОН України 20 Вісник Інституту економіки ДУ «Інститут економіки економічні та прогнозування та прогнозування НАН України» 21 Вісник Кам’янець-Подільського Кам’янець-Подільський націо- історичні національного університету імені Івана нальний університет імені Івана Огієнка. Історичні науки Огієнка МОН України 22 Вісник Київського національного Київський національний геологічні, фізико- університету імені Тараса Шевченка. університет імені Тараса математичні (геоло- Геологія Шевченка гічна інформатика, геофізика) 23 Вісник Київського національного універ- Київський національний універ- астрономія ситету імені Тараса Шевченка. Астрономія ситет імені Тараса Шевченка 24 Вісник Київського національного Київський національний філологічні університету імені Тараса Шевченка. університет імені Тараса (мовознавство) Іноземна філологія Шевченка 25 Вісник Київського національного Київський національний фізико-математичні університету імені Тараса Шевченка. університет імені Тараса (фізика) Серія: фізико-математичні науки Шевченка 26 Вісник Конституційного Суду України Конституційний Суд України юридичні 27 Вісник Львівського державного аграрного Львівський державний аграрний технічні університету. Архітектура і університет Міністерства (будівництво) сільськогосподарське виробництво аграрної політики 28 Вісник Львівського університету. Львівський національний історичні Серія: історична університет імені Івана Франка МОН України 29 Вісник Львівського університету. Львівський національний фізико-математичні Серія фізична університет імені Івана Франка (фізика) МОН України 30 Вісник Львівської комерційної академії. Львівська комерційна академія технічні (технологія Серія товарознавча харчової та легкої промисловості) 31 Вісник Міжнародного Слов’янського ВЗО «Міжнародний економічні університету. Харків. Серія: економічні Слов’янський університет. науки Вестник Международного славянского Харків» университета. Харьков. Journal of the International Slavonic University. Kharkov 32 Вісник Міжнародного Слов’янського ВЗО «Міжнародний мистецтвознавство університету. Харків. Серія: Слов’янський університет. мистецтвознавство Вестник Международного Харків» славянского университета. Харьков. Journal of the International Slavonic University. Kharkov 542 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 33 Вісник Міжнародного Слов’янського ВЗО «Міжнародний соціологічні університету. Харків. Серія: соціологічні Слов’янський університет. науки Вестник Международного славянского Харків» университета. Харьков. Journal of the International Slavonic University. Kharkov 34 Вісник Національного авіаційного Національний авіаційний хімічні (екологічна університету. Вестник Национального університет МОН України безпека) авиационного университета. Proceedings of the National Aviation University 35 Вісник Національного університету Національний університет фізико-математичні «Львівська політехніка». Серія «фізико- «Львівська політехніка» МОН (математика) математичні науки» України 36 Вісник Національної академії оборони Національна академія оборони психологічні України України Міністерства оборони України 37 Вісник післядипломної освіти ДВНЗ «Університет менедж- психологічні менту освіти» АПН України 38 Вісник Приазовського державного Приазовський державний техніч- технічні технічного університету ний університет МОН України 39 Вісник СевНТУ. Серія «Механіка, Севастопольський національний технічні (енергетика) енергетика, екологія» технічний університет МОН України 40 Вісник СевНТУ. Серія «Філософія» Севастопольський національний філософські технічний університет МОН України 41 Вісник стоматології ДУ «Інститут стоматології АМН медичні України», Асоціація стоматологів України, Одеська обласна клініч- на стоматологічна поліклініка 42 Вісник фармації News of pharmacy МОЗ України, Національний медичні фармацевтичний університет 43 Вісник Черкаського університету. Черкаський національний хімічні Серія: хімічні науки університет імені Богдана Хмельницького МОН України 44 Вісник Чернівецького торговельно- Чернівецький торговельно- економічні економічного інституту економічний інститут Київського державного торговельно-еконо- мічного університету МОН України 45 Вісник Чернігівського державного педаго- Чернігівський державний психологічні гічного університету імені Т. Г. Шевченка. педагогічний університет імені Серія: психологічні науки Т. Г. Шевченка МОН України 46 Вісник Чернігівського державного Чернігівський державний технічні (матема- технологічного університету. Серія: технічні технологічний університет МОН тичне та програмне науки України забезпечення обчис- лювальних машин і систем, машино- знавство, обробка матеріалів в маши- нобудуванні) 47 Волинь – Житомирщина. Історико- Житомирський державний філологічні філологічний збірник з регіональних проблем університет імені Івана Франка МОН України 48 Генеалогічні записки Інститут української археографії історичні та джерелознавства ім. М. С. Гру- шевського НАН України 543 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 49 Геодинаміка Національний університет технічні (геодезія), «Львівська політехніка» МОН геологічні України, Державна служба геодезії, картографії та кадастру України, Інститут геофізики ім. С. І. Субботіна НАН України, Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України, Львівське астрономо-геодезичне товариство 50 Геоінформатика. Геоинформатика. Національна академія наук географічні, Geoinformatika України, Центр менеджменту геологічні, фізико- та маркетингу в галузі наук про математичні Землю Інституту геологічних (геофізика, наук НАН України геологічна інформатика) 51 Геолог України Спілка геологів України геологічні 52 Геологічний журнал. Геологический журнал. Національна академія наук геологічні Geological journal України, Інститут геологічних наук НАН України 53 Геологія і геохімія горючих копалин Національна академія наук геологічні України, Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України, Українська нафтогазова академія 54 Геотехнічна механіка. Геотехническая Інститут геотехнічної механіки геологічні механика. Geo-Technical Mechanics імені М. С. Полякова НАН України 55 Геофізичний журнал. Національна академія наук фізико-математичні Геофизический журнал України, Інститут геофізики (геофізика), ім. С. І. Субботіна НАН України геологічні 56 Дерматологія та венерологія. Український науково-дослідний медичні Дерматология и венерология інститут дерматології та венерології АМН України 57 Дрогобицький краєзнавчий вісник. Дрогобицький державний історичні Дрогобычский краеведческий сборник педагогічний університет імені Івана Франка МОН України 58 Екологічна безпека прибережної та Національна академія наук фізико-математичні шельфової зон та комплексне використання України, Морський гідрофізич- (геофізика), ресурсів шельфу. Экологическая ний інститут НАН України, географічні безопасность прибрежной и шельфовой зон и Одеський філіал Інституту комплексное использование ресурсов біології південних морів шельфа. Ecological safety of coastal and shelf ім. О. О. Ковалевського НАН zones and comprehensive use of shelf resources України, Інститут геологічних наук НАН України 59 Економіка і прогнозування ДУ «Інститут економіки та економічні прогнозування НАН України» 60 Економічна теорія. Экономическая теория. Національна академія наук економічні Economic Theory України, Міністерство освіти і науки України, ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України», ДВНЗ «Київсь- кий національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» 61 Екосистеми, їх оптимізація та охорона. Таврійський національний біологічні Экосистемы, их оптимизация и охрана. університет імені В. І. Вернадсь- Optimization and protection of Ecosystems кого МОН України 544 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 62 Електроніка та системи управління Національний авіаційний технічні університет МОН України 63 Енергетика: економіка, технології, екологія. Національний технічний технічні Энергетика: экономика, технологии, університет України «Київський экология політехнічний інститут» МОН України 64 Енергозбереження. Енергетика. Енергоаудит. ТОВ «Північно-східна технічні Энергосбережение. Энергетика. Энергоаудит. енергетична компанія «СВЕКО» Energy saving. Power engineering. Energy audit 65 Журнал обчислювальної та прикладної Київський національний фізико-математичні математики університет імені Тараса (математика) Шевченка, МП «ТВ і МС» 66 Журнал Хроматографічного товариства Київський національний технічні, хімічні університет імені Тараса Шевченка, Інститут геохімії навколишнього середовища НАН України та Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, ГО «Хроматогра- фічне товариство», ДП «Центр розвитку експериментальних методів дослідження якості «Хроматос» 67 Записки з романо-германської філології Одеський національний універ- філологічні ситет імені І. І. Мечникова МОН (мовознавство) України 68 Збірник наукових праць Вінницького Вінницький національний економічні національного аграрного університету. Серія: аграрний університет економічні науки Міністерства аграрної політики України 69 Збірник наукових праць Вінницького Вінницький національний сільськогосподарські національного аграрного університету. Серія: аграрний університет сільськогосподарські науки Міністерства аграрної політики України 70 Збірник наукових праць Вінницького Вінницький національний технічні національного аграрного університету. Серія: аграрний університет технічні науки Міністерства аграрної політики України 71 Збірник наукових праць «Вісник Придніпровська державна технічні Придніпровської державної академії академія будівництва та (будівництво), будівництва та архітектури» архітектури/ПДАБА/ МОН архітектура України 72 Збірник наукових праць. Економічні науки ПВНЗ «Буковинський економічні університет» 73 Збірник наукових праць Інституту Інститут геологічних наук геологічні геологічних наук НАН України. Сборник Національної академії наук научных трудов Института геологических України наук НАН Украины. Collection of scientific works of the Institute of Geological Sciences NAS of Ukraine 74 Збірник наукових праць Національного Національний гірничий геологічні гірничого університету університет МОН України 75 Известия Крымской Астрофизической Кримська астрофізична астрономія обсерватории. Відомості Кримської обсерваторія МОН України астрофізичної обсерваторії. Bulletin of the Crimean Astrophysical Observatory 545 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 76 Імунологія та алергологія: наука і практика Українське товариство фахівців медичні, біологічні з імунології, алергології та (медико-біологічні імунор еабілітації, ДУ «Інститут спеціальності) урології Академії медичних наук України» 77 Історико-географічні дослідження в Україні Національна академія наук історичні України, Інститут історії України НАН України 78 Історіографічні та джерелознавчі проблеми Дніпропетровський національний історичні історії України університет імені Олеся Гончара МОН України 79 Карпатські математичні публікації. ДВНЗ «Прикарпатський фізико-математичні Карпатские математические публикации. національний університет імені (математика) Carpathian mathematical publications Василя Стефаника» МОН України 80 Компресорне і енергетичне ТОВ «Міжнародний інститут технічні машинобудування. Компрессорное компресорного і енергетичного и энергетическое машиностроение. машинобудування» Compressor and Power Machine Industry 81 Кровообіг та гемостаз. Кровообращение Інститут геронтології Академії медичні и гемостаз. Circulation and haemostasis медичних наук України, Українська асоціація «Мікроциркуляція, гемореологія, тромбоутворення» 82 Література та культура Полісся Ніжинський державний філологічні (літера- університет імені Миколи Гоголя турознавство), МОН України історичні 83 Літературознавчі студії Київський національний універ- філологічні ситет імені Тараса Шевченка (літературознавство) 84 Людинознавчі студії. Збірник наукових праць Дрогобицький державний педагогічні ДДПУ педагогічний університет імені Івана Франка МОН України 85 Магістеріум. Хімічні науки Magisterium. Національний університет хімічні «Києво-Могилянська академія» 86 Матеріали та дослідження з археології Інститут українознавства історичні Прикарпаття і Волині ім. І. Крип’якевича НАН України 87 Методи розв’язування прикладних задач Дніпропетровський національний фізико-математичні механіки деформівного твердого тіла. університет імені Олеся Гончара (механіка) Методы решения прикладных задач МОН України механики деформируемого твердого тела. Methods Solving Applied Problems in Solid Mechanics 88 Мовні і концептуальні картини світу Київський національний універ- філологічні ситет імені Тараса Шевченка (мовознавство) 89 Моделі управління в ринковій економіці Донецький національний економічні університет МОН України 90 Молодіжний науковий вісник Волинського Волинський національний педагогічні, фізичне національного університету імені Лесі університет імені Лесі Українки виховання і спорт Українки МОН України 91 Молодь і ринок Дрогобицький державний педагогічні педагогічний університет імені Івана Франка МОН України 92 Мультиверсум. Філософський альманах Інститут філософії імені соціологічні Г. С. Сков ороди НАН України 546 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 93 Наноструктурное материаловедение. Інститут проблем матеріало- фізико-математичні Nanostructured Materials Science знавства ім. І. М. Францевича (фізика), технічні НАН України 94 Наука. Релігія. Суспільство Інститут проблем штучного історичні інтелекту МОН України та НАН України, Головне управління взаємодії з громадськістю та у справах національностей і релігій Донецької облдерж- адміністрації, Державний університет інформатики і штучного інтелекту 95 Науковий вісник Волинського національного Волинський національний педагогічні університету імені Лесі Українки. університет імені Лесі Українки Педагогічні науки МОН України 96 Науковий вісник Луганського національного Луганський національний сільськогосподарські аграрного університету Серія: аграрний університет сільськогосподарські науки Мінагрополітики України 97 Науковий вісник НЛТУ України ДВНЗ «Національний сільськогосподарські лісотехнічний університет України» МОН України 98 Науковий вісник Національного університету Національний університет біологічні біоресурсів і природокористування України. біоресурсів і Серія: біологія, біотехнологія, екологія. природокористування України 99 Науковий вісник Національного університету Національний університет ветеринарні біоресурсів і природокористування України. біоресурсів і Серія: ветеринарна медицина, якість природокористування України і безпека продукції тваринництва 100 Науковий вісник Національного університету Національний університет сільськогосподарські біоресурсів і природокористування України. біоресурсів і Серія: агрономія природокористування України 101 Науковий вісник Національного університету Національний університет сільськогосподарські біоресурсів і природокористування України. біоресурсів і Серія: технологія виробництва і переробки природокористування України продукції тваринництва 102 Науковий вісник Національного університету Національний університет сільськогосподарські біоресурсів і природокористування України. біоресурсів і природо- Серія: Лісівництво та декоративне користування України садівництво 103 Науковий вісник Національного університету Національний університет економічні біоресурсів і природокористування України. біоресурсів і природо- Серія: економіка, аграрний менеджмент, користування України бізнес 104 Науковий вісник Національного університету Національний університет технічні біоресурсів і природокористування України. біоресурсів і природо- Серія: техніка та енергетика АПК користування України 105 Науковий часопис НПУ імені М. П. Драго- Національний педагогічний психологічні манова. Серія: Корекційна педагогіка університет імені М. П. Драго- та психологія манова МОН України 106 Науковий часопис НПУ імені М. П. Драго- Національний педагогічний філологічні манова. Серія: Сучасні тенденції розвитку університет імені М. П. Драго- (мовознавство) мов манова МОН України 107 Наукові вісті Національного технічного Національний технічний хімічні університету України «Київський університет України «Київський політехнічний інститут» політехнічний інститут» 547 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 108 Наукові записки Київського університету Київський університет туризму, філософські туризму, економіки і права. Серія: економіки і права філософські науки 109 Наукові записки НаУКМА. Серія: Хімічні Національний університет хімічні науки і технології «Києво-Могилянська Академія» 110 Наукові записки (серія педагогічні та Національний педагогічний історичні історичні науки) університет імені М. П. Драгома- нова МОН України 111 Наукові записки Українського науково- ДП «Український науково- технічні дослідного інституту зв’язку дослідний інститут зв’язку» Міністерства транспорту та зв’язку України 112 Наукові зошити історичного факультету Львівський національний історичні Львівського університету університет імені Івана Франка МОН України 113 Наукові праці Донецького національного Донецький національний технічні технічного університету. Серія: «Обчислю- технічний університет МОН вальна техніка та автоматизація» України 114 Наукові праці Донецького національного Донецький національний технічні, хімічні технічного університету. Серія: «Хімія технічний університет МОН і хімічна технологія» України 115 Наукові праці. Серія «Філологія. Чорноморський державний філологічні Літературознавство» університет імені Петра Могили (літературознавство) МОН України 116 Наукові праці Лісівничої академії наук Лісівнича академія наук України, технічні (технологія України ДВНЗ «Національний деревообробки) лісотехнічний університет України» МОН України 117 Науково-технічна інформація Міністерство освіти і науки технічні України, Український інститут науково- технічної і економічної інформації, Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій та систем Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки України 118 Науково-технічний бюлетень Інституту Інститут олійних культур сільськогосподарські олійних культур УААН Української академії аграрних наук 119 Нова педагогічна думка Рівненський обласний інститут педагогічні післядипломної педагогічної освіти, Рівненський державний гуманітарний університет МОН України 120 Нове в економічній кібернетиці Донецький національний економічні університет МОН України 121 Нові технології в будівництві Науково-дослідний інститут технічні будівельного виробництва, Академія будівництва України 122 Новітня філологія Чорноморський державний філологічні університет імені Петра Могили МОН України 123 Овочівництво і баштанництво Українська академія аграрних сільськогосподарські наук 548 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 124 Освіта і управління ТОВ «Редакція науково- педагогічні, практичного журналу «Освіта психологічні і управління» 125 Офтальмологический журнал. Академія медичних наук медичні Офтальмологічний журнал України, Міністерство охорони здоров’я України, Товариство офтальмологів України, Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова 126 Педагогічна освіта: теорія і практика. Інститут проблем виховання психологічні Психологія. Педагогіка. Академії педагогічних наук України, Київський міський педагогічний університет імені Б. Д. Грінченка 127 Питання біоіндикації та екології ДВНЗ «Запорізький національ- біологічні ний університет» МОН України 128 Підйомно-транспортна техніка. Подъемно- Одеський державний політехніч- технічні транспортная техника. Hebezeuge und ний університет МОН України, Fordemittel Підйомно-транспортна академія наук України 129 Політичний менеджмент. Политический Український центр політичного політичні менеджмент менеджменту 130 Порівняльно- педагогічні студії Інститут педагогіки Академії педагогічні педагогічних наук України, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини МОН України 131 Праці Одеського політехнічного Одеський політехнічний технічні, економічні університету університет МОН України 132 Праці Центру пам’яткознавства Центр пам’яткознавства НАН історичні України, Українське товариство охорони пам’яток історії та культури 133 Прикладна радіоелектроніка. Прикладная Академія наук прикладної фізико-математичні радиоэлектроника. Applied Radio Electronics радіоелектроніки, Харківський (фізика) національний університет радіоелектроніки МОН України 134 Проблеми вивчення історії Української Інститут історії України НАН історичні революції 1917–1921 рр. України 135 Проблеми гуманітарних наук Дрогобицький державний філософські, педагогічний університет імені психологічні Івана Франка МОН України 136 Проблеми екології. Проблемы экологии. Донецький національний технічні Problems of Ecology технічний університет МОН (національна України безпека), хімічні (національна безпека) 137 Проблеми легкої і текстильної Херсонський національний технічні промисловості України. Проблемы легкой и технічний університет МОН текстильной промышленности Украины. України Problems of light and textile Industry Ukraine 138 Проблеми раціонального використання Спілка економістів України, економічні соціально- економічного та природно- Національний університет ресурсного потенціалу регіону: фінансова водного господарства та політика та інвестиції природокористування МОН України, Інститут Європейської інтеграції 549 №   Назва видання  Засновник (співзасновники)  Галузі науки 139 Продовольча індустрія АПК Національний університет біо- сільськогосподарські ресурсів і природокористування України КМ України, ПП «Видавниче представництво «Паралель» 140 Промислова ботаніка Національна академія наук біологічні України, Донецький ботанічний сад НАН України 141 Психічне здоров’я Національна медична академія медичні післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київська міська клінічна психоневрологічна лікарня № 1 142 Радіоелектроніка та інформатика. Харківський національний технічні Радиоэлектроника и информатика. університет радіоелектроніки Radioelektronica & informatica МОН України 143 Радіотехніка. Радиотехника. Radiotekhnika Харківський національний технічні, фізико- університет радіоелектроніки математичні (фізика) МОН України 144 Релігія та Соціум Чернівецький національний історичні університет імені Юрія Федьковича МОН України 145 Рибне господарство України Керченський державний технічні (технологія морський технологічний харчової університет Міністерства промисловості) аграрної політики України 146 Розвиток методів управління та Одеський державний морський економічні господарювання на транспорті університет МОН України 147 Системи контролю навколишнього Національна академія наук Украї- географічні середовища. Системы контроля окружающей ни, Морський гідрофізичний (океанологія), среды. Monitoring systems of environment інститут НАН України технічні 148 Системне проектування та аналіз Дніпропетровський національний технічні характеристик аерокосмічної техніки університет імені Олеся Гончара МОН України 149 Слов’янський світ Інститут мистецтвознавства, філологічні фольклористики та етнології (літературознавство) ім. М. Т. Рильського НАН України 150 Соціальна психологія Український центр філософські, соціо- психологічного менеджменту логічні, психологічні 151 Сумська старовина Сумський державний університет історичні МОН України, Чернігівський державний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка МОН України 152 Сучасний захист інформації Державний університет технічні інформаційно-комунікаційних технологій Міністерства транспорту та зв’язку України 153 Старожитності. Древности Харківський національний історичні університет імені В. Н. Каразіна МОН України 154 Східний Світ. The Word of the Orient Національна академія наук філологічні України, Інститут сходознавства (мовознавство) ім. А. Ю. Кримського НАН України 155 Сходознавство Інститут сходознавства філологічні ім. А. Кримського НАН України (мовознавство) 550 №   Назва видання  Засновник (співзасновники)  Галузі науки 156 Таврический медико-биологический вестник. Кримський науковий центр НАН медичні Таврійський медико-біологічний вісник України і МОН України, Кримський державний медичний університет імені С. І. Геор- гієвського МОЗ України 157 Тектоніка і стратиграфія. Тектоника Інститут геологічних наук НАН геологічні и стратиграфия. Tectonics and stratigraphy України 158 Теоретична та прикладна механіка. Донецький національний фізико-математичні Теоретическая и прикладная механика університет МОН України (механіка) 159 Теорія і практика будівництва. Теория Київський національний технічні и практика строительства університет будівництва і архітектури, Українська Академія наук національного прогресу 160 Техніка будівництва. Техника строительства Академія будівництва України технічні 161 Техніка і технології АПК Український науково-дослідний сільськогосподарські інститут прогнозування та випробування техніки і техноло- гій для сільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого, ДП «Український державний центр по випробу- ванню та прогнозуванню техніки і технологій для сільськогоспо- дарського виробництва», МГО «Український міжнародний Інститут Агропромислового Інжинірингу» 162 Труды Института проблем материаловедения Інститут проблем технічні НАН Украины. Серия: Композиционные, матеріалознавства ім. І. М. Фран- слоистые и градиентные материалы и покры- цевича НАН України тия. Электрические контакты и электроды 163 Українознавство Науково-дослідний Інститут філологічні українознавства МОН України (мовознавство) 164 Українське релігієзнавство Українська асоціація філософські, релігієзнавців соціологічні, історичні 165 Український археографічний щорічник Інститут української археографії історичні та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України 166 Український медичний часопис. Украинский Національна медична академія медичні медицинский журнал. Ukrainian medical післядипломної освіти імені journal П. Л. Шупика МОЗ України, ТОВ «Моріон» 167 Український стоматологічний альманах Українська медична стоматоло- медичні гічна академія МОЗ України 168 Український фізичний журнал Національна академія наук фізико-математичні України, Інститут фізики (фізика) НАН України 169 Український щорічник міжнародного права ВГО «Українська асоціація юридичні міжнародного права» 170 Університетські наукові записки Хмельницький університет управ- економічні, ління та права МОН України, державне Національна академія державного управління управління при Президентові України, Інститут законодавства Верховної Ради України 551 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 171 Управління проектами та розвиток Східноукраїнський національний технічні виробництва університет імені Володимира Даля МОН України 172 Управління сучасним містом Національна академія державне управління державного управління при Президентові України 173 Фармацевтичний часопис ДВНЗ «Тернопільський держав- фармацевтичні ний університет імені І. Я. Гор- бачевського», Національний фармацевтичний університет 174 Фізіологічний журнал Національна академія наук медичні, біологічні України, Інститут фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України 175 Філологічні студії: Науковий вісник Криворізький державний філологічні Криворізького державного педагогічного педагогічний університет (мовознавство) університету МОН України 176 Химия и технология производств основной Державний науково-дослідний технічні химической промышленности і проектний інститут основної хімії/НІОХІМ/ Міністерства промислової політики України 177 Центральноукраїнський правничий часопис Кіровоградський юридичний юридичні інститут Харківського національного університету внутрішніх справ МВС України 178 Studia metodologica (з латинської: – Тернопільський національний філологічні Методологічні дослідження) педагогічний університет імені Володимира Гнатюка МОН України Збірник наукових праць Національна академія Державної технічні, військові прикордонної служби України науки Наукове видання «Військово-технічний Академія сухопутних військ технічні науки збірник» імені гетьмана Петра Сагайдачного Науково-технічний журнал «Наука і техніка Харківський університет технічні, військові Повітряних Сил Збройних Сил України» Повітряних Сил імені Івана науки Кожедуба Міністерства оборони України № Назва видання Засновник Галузі науки 1 Актуальні питання фармацевтичної Запорізький державний медич- медичні, і медичної науки та практики ний університет МОЗ України фармацевтичні 2 Актуальні проблеми держави і права. Одеська національна юридична юридичні Актуальные проблемы государства и права. академія МОН України Actual Problems of State and Law 3 Бахмутський шлях Луганський національний історичні, філоло- університет імені Тараса гічні (українська Шевченка МОН України література) 4 Біоресурси і природокористування Національний університет біо- біологічні ресурсів і природокористування України, Міністерство охорони навколишнього природного середовища, Міністерство аграрної політики України 552 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 5 Вісник аграрної науки. Вестник аграрной Українська академія аграрних економічні, науки наук сільськогосподарські 6 Вісник Академії праці і соціальних відносин Академія праці і соціальних історичні Федерації профспілок України відносин Федерації профспілок України 7 Вісник Київського національного Київський національний історичні лінгвістичного університету Серія «Історія, лінгвістичний університет МОН економіка, філософія» України 8 Вісник Київського національного Київський національний філологічні університету імені Тараса Шевченка. університет імені Тараса Літературознавство. Мовознавство. Шевченка Фольклористика 9 Вісник Київського національного Київський національний філологічні університету імені Тараса Шевченка. Східні університет імені Тараса мови та літератури Шевченка 10 Вісник Луганського державного університету Луганський державний юридичні внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка університет внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка МВС України 11 Вісник Луганського національного Луганський національний медичні університету імені Тараса Шевченка. університет імені Тараса Медико-біологічні науки Шевченка МОН України 12 Вісник Львівського університету. Серія: Львівський національний історичні книгознавство, бібліотекознавство та університет імені Івана Франка інформаційні технології МОН України 13 Вісник Львівської комерційної академії. Львівська комерційна академія економічні Серія економічна Центральної спілки споживчих товариств України 14 Вісник Приазовського державного Приазовський державний економічні технічного університету. Серія: економічні технічний університет МОН науки України 15 Вісник Східноукраїнського національного Східноукраїнський національний хімічні університету імені Володимира Даля університет імені Володимира Даля МОН України 16 Вісник Черкаського університету. Серія: Черкаський національний технічні, фізико- Прикладна математика. Інформатика університет імені Богдана математичні Хмельницького МОН України 17 Гуманітарний вісник Переяслав- Переяслав- Хмельницький дер- педагогічні Хмельницького державного педагогічного жавний педагогічний університет університету імені Г. С. Сковороди імені Г. С. Сковороди МОН України 18 Дослідження з історії техніки Національний технічний історичні університет України «Київський політехнічний інститут» МОН України 19 Дослідження світової політики. Збірник Інститут світової економіки політичні наукових праць і міжнародних відносин НАН України 20 Економіка і управління ПВНЗ «Європейський економічні університет», Асоціація навчальних закладів України приватної форми власності 21 Економіка. Фінанси. Право Академія муніципального економічні управління, ТОВ «Аналітик» 22 Європейські перспективи ГО «Західно-регіональна юридичні, асоціація клубів ЮНЕСКО» економічні 553 №   Назва видання  Засновник (співзасновники)  Галузі науки 23 Журнал обчислювальної та прикладної Київський національний фізико-математичні математики університет імені Тараса (інформатика і кібер- Шевченка, МП «ТВ і МС» нетика), технічні 24 Захист металургійних машин від поломок Приазовський державний техніч- технічні ний університет МОН України 25 Збірник наукових праць ННЦ «Інституту Національний науковий центр сільськогосподарські землеробства УААН» «Інститут землеробства УААН» 26 Збірник наукових праць Харківського Харківський національний економічні національного педагогічного університету педагогічний університет імені імені Г. С. Сковороди. «Економіка» Г. С. Сковороди МОН України 27 Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право Український державний універ- юридичні ситет фінансів та міжнародної торгівлі Міністерства фінансів України 28 Київська старовина ВНЗ «Київський славістичний історичні університет» 29 Комунальне господарство міст. Серія Харківська національна академія економічні «Економічні науки» міського господарства МОН України 30 Комунальне господарство міст. Серія Харківська національна академія технічні, «Технічні науки та архітектура» міського господарства МОН архітектура України 31 Культура народов Причерноморья. Таврійський національний економічні Экономические науки університет ім. В. І. Вернадського, Кримський науковий центр НАН України і МОН України, Міжвузівський центр «Крым» 32 Культурологічна думка: щорічник наукових Інститут культурології Академії мистецтвознавство, праць мистецтв України культурологія 33 Людинознавчі студії. Збірник наукових праць Дрогобицький державний філософські ДДПУ педагогічний університет імені Івана Франка МОН України 34 Математичні методи та фізико-механічні Інститут прикладних проблем фізико-математичні поля механіки і математики (математичне моде- ім. Я. С. Підстригача НАН лювання та обчис- України лювальні методи) 35 Матеріали та дослідження з археології Східноукраїнський національний історичні Східної України університет імені Володимира Даля МОН України 36 Медична реабілітація, курортологія, Український науково-дослідний медичні фізіотерапія інститут медичної реабілітації та курортології, ГО «Фахівці у галузі природних лікувальних ресурсів» 37 Міжнародний науково-виробничий журнал ТОВ «Редакція журналу «Еконо- економічні «Економіка АПК» міка АПК» (Сумський національ- ний аграрний університет, ННЦ «Інститут аграрної економіки», Луганський національний аграр- ний університет, Миколаївський державний аграрний університет Мінагрополітики України) 38 Морський екологічний журнал. Морской Національна академія наук біологічні экологический журнал. Marine Ecological України, Інститут біології Journal південних морів НАН України 39 Наука і освіта Південний науковий центр Акаде- педагогічні мії педагогічних наук України 554 №   Назва видання  Засновник (співзасновники)  Галузі науки 40 Науковий вісник Буковинської державної Буковинська державна фінансова економічні фінансової академії. Економічні науки академія Міністерства фінансів України 41 Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КНЛУ. Київський національний педагогічні Серія «Філологія, педагогіка, психологія» лінгвістичний університет МОН України 42 Науковий вісник НЛТУ України ДВНЗ «Національний економічні лісотехнічний університет України» МОН України 43 Науковий часопис НПУ імені М. П. Драго- Національний педагогічний педагогічні манова. Серія: Теорія і методика мистецької університет імені М. П. Драго- освіти манова МОН України 44 Наукові записки Національного університету Національний університет історичні «Острозька академія». Серія «Історичне «Острозька академія» релігієзнавство» 45 Науково-технічна інформація Міністерство освіти і науки економічні України, Український інститут науково-технічної і економічної інформації, Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій та систем Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки України 46 Наше право ГО «Західно-регіональна юридичні асоціація клубів «ЮНЕСКО», Спеціалізоване видавництво «ЮНЕСКО-СОЦІО» 47 Облік і фінанси АПК Національний університет біо- економічні ресурсів і природокористування України, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана МОН України, Уманський національний універ- ситет садівництва, ННЦ «Інсти- тут аграрної економіки» НААН 48 Педагогіка і психологія професійної освіти Інститут педагогічної освіти педагогічні і освіти дорослих АПН України, Національний університет «Львівська політехніка», Львівський науково-практичний центр професійно- технічної освіти АПН України 49 Породоразрушающий и металлообрабаты- Інститут надтвердих матеріалів технічні вающий инструмент – техника и технология ім. В. М. Бакуля НАН України его изготовления и применения 50 Порошковая металлургия. Порошкова Інститут проблем матеріало- хімічні металургія знавства ім. І. М. Францевича НАН України 51 Правове регулювання економіки Київський національний еконо- юридичні мічний університет імені Вадима Гетьмана 52 Праці Центру пам’яткознавства Центр пам’яткознавства НАН мистецтвознавство України, Українське товариство охорони пам’яток історії та культури 555 №   Назва видання  Засновник (співзасновники)  Галузі науки 53 Прикладні проблеми механіки і математики. Національна академія наук фізико-математичні Прикладные проблемы механики и України, Інститут прикладних (математичне математики. Applied Problems of Mechanics проблем механіки і математики моделювання та and Mathematics ім. Я. С. Підстригача НАН обчислювальні України методи) 54 Проблеми взаємодії мистецтв, педагогіки та Харківський державний універ- мистецтвознавство теорії і практики освіти ситет мистецтв ім. І. П. Котля- ревського Міністерства культури і туризму України 55 Проблеми обчислювальної механіки Дніпропетровський національний фізико-математичні і міцності конструкцій. Проблемы університет імені Олеся Гончара (математичне вычислительной механики и прочности МОН України моделювання та конструкций. Problems of Computational обчислювальні Mechanics and Strength of Structures методи) 56 Проблеми програмування. Проблемы Національна академія наук технічні, фізико- программирования. Problems in Programming України, Інститут програмних математичні систем НАН України 57 Регіональні аспекти розвитку продуктивних Тернопільський національний економічні сил України економічний університет МОН України 58 Ренесансні студії Класичний приватний філологічні університет, Інститут літератури (літературознавство) ім. Т. Г. Шевченка НАН України 59 Русская литература. Исследования Київський національний філологічні університет імені Тараса (літературознавство) Шевченка, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України 60 Свинарство. Міжвідомчий тематичний Інститут свинарства імені сільськогосподарські науковий збірник О. В. Квасницького УААН 61 Современные проблемы физического Інститут проблем матеріало- хімічні, технічні материаловедения знавства ім. І. М. Францевича НАН України 62 Спеціальні історичні дисципліни: питання Національна академія наук історичні теорії та методики України, Інститут історії України НАН України 63 Степи Європи в епоху середньовіччя Донецький національний історичні університет МОН України 64 Сумський історико-архівний журнал Інститут української археографії історичні та джерелознавства ім. Грушевсь- кого НАН України, Сумський Державний університет, Держав- ний архів Сумської області 65 Сучасне птахівництво Національний університет сільськогосподарські, біоресурсів і ветеринарні природокористування України 66 Таврический медико-биологический вестник. Кримський науковий центр НАН біологічні (групи Таврійський медико-біологічний вісник України і МОН України, Кримсь- спеціальностей кий державний медичний універ- 14.01.2000 – ситет імені С. І. Георгієвського 14.03.2000) МОЗ України 67 Теоретичні питання культури, освіти Київський національний педагогічні та виховання лінгвістичний університет МОН України 68 Торгівля, комерція, підприємництво Львівська комерційна академія економічні Центральної спілки споживчих товариств України 556 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 69 Труды Института прикладной математики Національна академія наук фізико-математичні и механики НАН Украины Праці Інституту України, Інститут прикладної (інформатика прикладної математики і механіки НАН математики і механіки НАН і кібернетика) України України 70 Україна: культурна спадщина, національна Інститут українознавства історичні свідомість, державність ім. І. Крип’якевича НАН України 71 Українознавство Науково-дослідний Інститут історичні українознавства МОН України 72 Українська полоністика Житомирський державний педагогіка університет імені Івана Франка МОН України 73 «Університет» науковий історико- ВНЗ «Київський славістичний історичні філософський журнал. «Університет» університет» научный историко-философский журнал 74 Харківський історіографічний збірник Харківський національний історичні університет імені В. Н. Каразіна МОН України 75 Цукрові буряки Інститут цукрових буряків УААН сільськогосподарські 76 Школа першого ступеня: теорія і практика. Переяслав-Хмельницький педагогічні Школа первой ступени: теория и практика. державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди МОН України № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 1 Актуальні проблеми вітчизняної та Харківський національний історичні всесвітньої історії університет імені В. Н. Каразіна МОН України 2 Вісник Академії праці і соціальних відносин Академія праці і соціальних економічні Федерації профспілок України відносин Федерації профспілок України 3 Вісник Дніпропетровського університету. Дніпропетровський національний економічні Серія: світове господарство і міжнародні університет імені Олеся Гончара економічні відносини МОН України 4 Вісник Національної академії наук. Вестник Національна академія наук економічні,хімічні, Национальной академии наук. Herald of the України біологічні, фізико- National Academy Ukraine математичні (фізика, механіка), технічні науки 5 Вісник СевНТУ. Серія «Механіка, Севастопольський національний технічні (механіка енергетика, екологія» технічний університет МОН деформівного України твердого тіла; динаміка та міцність машин; процеси механічної обробки, верстати та інструменти) 6 Вчені записки Київський національний економічні економічний університет імені Вадима Гетьмана МОН України 7 Економіка Криму. Экономика Крыма. Таврійський національний економічні Economy of Crimea університет імені В. І. Верн адсь- кого МОН України 8 Збірник наукових праць Академії військово- Академія військово-морських сил технічні морських сил імені П. С. Нахімова імені П. С. Нахімова Міністерст- ва оборони України 557 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 9 Лаврський альманах. Лаврский альманах Національний Києво-Печерський історичні історико-культурний заповідник 10 Наукові праці Одеської національної Одеська національна юридична юридичні юридичної академії. Научные труды академія МОН України Одесской национальной юридической академии. Scientific Works of Odessa National Academy of Law 11 Основи та фундаменти Київський національний технічні університет будівництва і архітектури МОН України 12 Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє Тернопільський національний економічні економічний університет МОН України 13 Формування ринкової економіки Київський національний економічні економічний університет імені Вадима Гетьмана МОН України 14 Фундаментальні та прикладні проблеми Інститут чорної металургії технічні чорної металургії. Фундаментальные и ім. З. І. Некрасова НАН України прикладные проблемы черной металлургии № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 1 Агропромислове виробництво Полісся Інститут сільського господарства сільськогосподарські Полісся НААН України 2 Архів клінічної медицини Івано-Франківський медичні національний медичний університет МОЗ України 3 Біоресурси і природокористування Національний університет технічні (механізація біоресурсів і природокористу- сільсько- вання України, Міністерство господарського охорони навколишнього виробництва), природного середовища, економічні Міністерство аграрної політики України 4 Вісник Академії праці і соціальних відносин Академія праці і соціальних соціологічні Федерації профспілок України відносин Федерації профспілок України 5 Вісник геодезії та картографії Державна служба геодезії, карто- технічні, географічні графії та кадастру, Українське товариство геодезії і картографії, ДП «Науково-дослідний інститут геодезії і картографії», ВГО «Українська картографічна асоціація» 6 Вісник Кам’янець-Подільського національ- Кам’янець-Подільський педагогічні, фізичне ного університету імені Івана Огієнка. національний університет імені виховання і спорт Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини Івана Огієнка МОН України 7 Вісник Київського інституту бізнесу та Київський інститут бізнесу економічні технологій та технологій 8 Вісник Київського національного Київський національний філософські лінгвістичного університету. Серія «Історія, лінгвістичний університет економіка, філософія» МОН України 9 Вісник Київського національного Київський національний економічні університету імені Тараса Шевченка. Серія: університет імені Тараса Економіка Шевченка 558 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 10 Вісник Київського національного Київський національний фізико-математичні університету імені Тараса Шевченка. університет імені Тараса (математика, Серія: фізико-математичні науки Шевченка механіка, інформатика і кібернетика) 11 Вісник Луганського національного Луганський національний біологічні (група університету імені Тараса Шевченка. університет імені Тараса спеціальностей Медико-біологічні науки Шевченка МОН України 14.03.00) 12 Вісник Національного технічного Національний технічний філософські університету України «Київський університет України «Київський політехнічний інститут». Філософія. політехнічний інститут» МОН Психологія. Педагогіка України 13 Вісник Національної академії наук. Вестник Національна академія наук геологічні Национальной академии наук. Herald of the України National Academy of Ukraine 14 Вісник Одеського національного Одеський національний геологічні університету. Географічні та геологічні науки університет імені І. І. Мечникова МОН України 15 Вісник Одеської державної академії Одеська державна академія технічні будівництва та архітектури будівництва та архітектури МОН (будівництво), України архітектура 16 Вісник СевНТУ. Серія «Автоматизація Севастопольський національний технічні процесів та управління» технічний університет МОН України 17 Вісник Східноєвропейського університету Східноєвропейський університет економічні економіки і менеджменту. Серія «Економіка економіки і менеджменту і менеджмент» 18 Вісник Харківського національного Харківський національний педагогічні університету. Серія «Валеологія: сучасність університет імені В. Н. Каразіна і майбутнє» МОН України 19 Вісник Черкаського державного Черкаський державний технічні технологічного університету. Вестник технологічний університет Черкасского государственного МОН України технологического университета 20 Вісті Харківського ентомологічного Харківське ентомологічне біологічні, товариства. Известия Харьковского товариство, Харківський сільськогосподарські энтомологического общества. The Kharkov національний аграрний Entomological Society Gazette університет ім. В. В. Докучаєва Міністерства аграрної політики України 21 Вода і водоочисні технології. Науково- Національний технічний технічні технічні вісті. Вода и водоочистные університет України «Київський технологии. Научно-технические вести. політехнічний інститут» МОН Water and water purification technologies. України, ТОВ Українська спілка Scientific and technical news фахівців в галузі очистки води 22 Галицький лікарський вісник Івано-Франківський медичні національний медичний університет МОЗ України 23 Гастроентерологія Інститут гастроентерології медичні НАМН України, Українська гастроентерологічна асоціація 24 Геолого-мінералогічний вісник Криворізький технічний геологічні Криворізького технічного університету університет МОН України 25 Геоінформатика. Геоинформатика. НАН України, Центр менедж- технічні Geoinformatica менту та маркетингу в галузі наук про Землю Інституту геологічних наук НАН України 559 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 26 Доповіді Національної академії наук. Національна академія наук фізико-математичні Доклады Национальной академии наук. України (математика, Reports of the National Academy of Sciences механіка, геофізика), Ukraine геологічні 27 Захист інформації Національний авіаційний технічні університет МОН України 28 Збірник наукових праць Кам’янець- Кам’янець-Подільський педагогічні Подільського національного університету національний університет імені імені Івана Огієнка. Серія: соціально- Івана Огієнка МОН України педагогічна 29 Іноземні мови Київський національний лінгвіс- педагогічні (іноземні тичний університет МОН Украї- мови) ни, ТОВ «Видавництво «Ленвіт» 30 Історія української географії Тернопільський національний географічні педагогічний університет імені Володимира Гнатюка МОН України 31 Картоплярство Національна академія аграрних сільськогосподарські наук України 32 Картоплярство України Інститут картоплярства НААН сільськогосподарські України 33 Коштовне та декоративне каміння Державний гемологічний центр геологічні при Міністерстві фінансів України 34 Кримський терапевтичний журнал. Кримський державний медичний медичні Крымский терапевтический журнал. університет ім. С. І. Георгієвсь- кого МОЗ України 35 Лісівництво і агролісомеліорація Український науково-дослідний біологічні (група інститут лісового господарства спеціальностей та агролісомеліорації ім. Г. М. Ви- «лісове соцького Державного комітету господарство») лісового господарства України та Національної академії наук України 36 Металознавство та термічна обробка металів. Придніпровська державна технічні Металловедение и термическая обработка академія будівництва та металлов архітектури МОН України 37 Методи та засоби управління розвитком Одеський національний економічні транспортних систем. Методы и средства морський університет МОН управления развитием транспортных систем України 38 Міжнародний науковий форум: соціологія, Національний педагогічний педагогічні, психологія, педагогіка, менеджмент університет імені М. П. Драго- психологічні, манова МОН України соціологічні 39 МІСТ: Мистецтво, історія, сучасність, теорія: Інститут проблем сучасного архітектура, збірник наукових праць з мистецтвознавства мистецтва Національної академії мистецтвознавство і культурології мистецтв України 40 Музейний вісник Запорізький обласний історичні краєзнавчий музей Запорізької обласної ради 41 Наука і освіта Південний науковий центр психологічні Національної академії педагогічних наук України 560 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 42 Науковий вісник Волинського національного Волинський національний географічні університету імені Лесі Українки, університет імені Лесі Українки Географічні науки. МОН України 43 Науковий вісник Чернівецького національ- Чернівецький національний технічні, ного університету імені Юрія Федьковича. університет імені Юрія фізико-математичні Серія: Комп’ютерні системи та компоненти Федьковича МОН України 44 Науковий часопис НПУ імені М. П. Драго- Національний педагогічний географічні манова. Серія: Географія і сучасність університет імені М. П. Драго- манова МОН України 45 Наукові записки Інституту законодавства Інститут законодавства юридичні Верховної Ради України Верховної Ради України 46 Наукові праці Донецького національного Донецький національний технічні технічного університету. Серія «Проблеми технічний університет МОН моделювання та автоматизації проектування» України 47 Наукові праці Українського науково- Український науково-дослідний географічні, дослідного гідрометеорологічного інституту гідро-метеорологічний інститут фізико-математичні НАН України і Міністерства (геофізика) України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи 48 Освіта дорослих: теорія, досвід, перспективи Інститут педагогічної освіти педагогічні і освіти дорослих Національної академії педагогічних наук України 49 Педагогіка і психологія професійної освіти Інститут педагогічної освіти і ос- психологічні віти дорослих НАПН України, Національний університет «Львівська політехніка», Львівський науково-практичний центр професійно-технічної освіти НАПН України 50 Перспективи медицини та біології Луганський державний медичний медичні, біологічні університет МОЗ України (14.01.00 – 14.03.00 спеціальності) 51 Практична філософія Центр практичної філософії, філософські Інститут філософії ім. Г. С. Ско- вороди НАН України 52 Порошкова металургія. Порошковая Інститут проблем матеріало- технічні металлургия знавства ім. І. М. Францевича (металургія) НАН України 53 Продуктивність агропромислового Український науково-дослідний економічні виробництва інститут продуктивності агропромислового комплексу Міністерства аграрної політики України 54 Психологія і суспільство Тернопільський національний соціологічні, економічний університет МОН філософські України 55 Садівництво Національна академія аграрних сільськогосподарські наук України 56 Сімейна медицина Національна медична академія медичні післядипломної освіти ім. П. Л. Шу пика МОЗ України, Українська асоціація сімейної медицини 561 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 57 Сучасна гастроентерологія. Современная Інститут терапії ім. Л. Т. Малої медичні гастроэнтерология. Contemporary НАМН України, Інститут gastroenterology гастроентерології НАМН України, ПП «ІНПОЛ ЛТМ» 58 Техніка і технології АПК Український науково-дослідний технічні інститут прогнозування та випро- бування техніки і технологій для сільсько-господарського вироб- ництва імені Леоніда Погорілого Міністерства аграрної політики України, ДП «Український дер- жавний центр по випробуванню та прогнозуванню техніки і тех- нологій для сільсько-господарсь- кого виробництва», МГО «Український міжнародний Інститут Агропромислового Інжинірингу» 59 Технічні гази. Технические газы Одеська державна академія технічні холоду МОН України, Українська асоціація виробників технічних газів «УА-СІГМА» 60 Український соціум. Украинский социум. ДУ «Інститут економіки та прог- соціологічні, Ukrainian society нозування НАН України», ГО економічні «Український інститут соціаль- них досліджень імені Олександра Яременка», ГО «Центр «Соціаль- ний моніторинг», ПВНЗ «Київсь- кий міжнародний університет», Інститут демографії та соціаль- них досліджень НАН України, Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, Держав- ний інститут проблем сім’ї та молоді 61 Український терапевтичний журнал. Інститут терапії імені Л. Т. Малої медичні Украинский терапевтический журнал. НАМН України, ПП «ІНПОЛ Ukrainian Therapeutic Journal ЛТМ» 62 Український хімічний журнал. Украинский Національна академія наук хімічні химический журнал України, Інститут загальної та неорганічної хімії ім. В. І. Вер- надського НАН України, Київсь- кий національний університет імені Тараса Шевченка 63 Упаковка Національний університет хар- технічні чових технологій МОН України, ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «Упаковка» 64 Управління розвитком складних систем Київський національний універ- технічні ситет будівництва і архітектури МОН України 65 Физическое воспитание студентов Харківська державна академія педагогічні дизайну і мистецтв МОН України, Харківське відділення НОК України 66 Фізико-хімічна механіка матеріалів Національна академія наук технічні, фізико- України, Фізико-механічний математичні (меха- інститут ім. Г. В. Карпенка НАН ніка деформівного України твердого тіла) 562 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 67 Філологічні семінари Київський філологічні національний (літературознавство) університет імені Тараса Шевченка 68 Totallogy-XXI. Центр гуманітарної філософські Постнекласичні освіти НАН України дослідження № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 1 Біологія і хімія в школі Міністерство освіти і науки педагогічні (теорія України, Національна академія та методика педагогічних наук України, ТОВ навчання) «Зодіак-ЕКО», Видавництво «Освіта України» 2 Всесвітня література в середніх навчальних Міністерство освіти і науки педагогічні (теорія закладах України України, Видавництво та методика «Педагогічна преса», ТОВ навчання) «Зодіак-ЕКО», Видавництво «Освіта України» 3 Географія та основи економіки в школі Міністерство освіти і науки педагогічні (теорія України, Національна академія та методика педагогічних наук України, ТОВ навчання) «Зодіак-ЕКО», Видавництво «Освіта України» 4 Дефектологія Міністерство освіти і науки педагогічні України, Національна академія (корекційна педагогічних наук України педагогіка) 5 Історія в школах Міністерство освіти і науки педагогічні (теорія України України, Видавництво та методика «Педагогічна преса», ТОВ навчання) «Зодіак-ЕКО», Видавництво «Освіта України» 6 Іноземні мови Міністерство освіти і науки педагогічні (теорія в навчальних закладах України, Видавництво та методика «Педагогічна преса», ТОВ навчання) «Зодіак-ЕКО» 7 Математика в школі Міністерство освіти і науки педагогічні (теорія України, Національна академія та методика педагогічних наук України, навчання) Видавництво «Педагогічна преса», ТОВ «Зодіак-ЕКО», Видавництво «Освіта України» 8 Русская словесность в школах Украины Міністерство освіти і науки педагогічні (теорія України, Інститут педагогіки та методика Національної академії навчання) педагогічних наук України, Видавництво «Педагогічна преса», Асоціація вчителів російської мови та літератури України 9 Трудова підготовка Міністерство освіти педагогічні (теорія в закладах освіти і науки України та методика навчання) 10 Фізика та астрономія в школі Міністерство освіти і науки педагогічні (теорія України, Національна академія та методика педагогічних наук України, ТОВ навчання) «Зодіак-ЕКО», Видавництво «Освіта України» 563 №   Назва видання  Засновник (співзасновники)  Галузі науки 11 Фізичне виховання в школі Міністерство освіти і науки педагогічні (теорія України та методика навчання)  №   Назва видання Засновник  (співзасновники)  Галузі науки 1 Актуальні проблеми міжнародних відносин Інститут міжнародних відносин юридичні, політичні, Київського національного економічні університету імені Тараса Шевченка 2 Актуальні проблеми соціології, психології, Київський національний універ- соціологічні, педагогіки ситет імені Тараса Шевченка психологічні 3 Американські літературні студії в Україні Інститут літератури філологічні ім. Т. Г. Шевченка НАН України (літературознавство) 4 Аналітика і влада Національна академія державне управ- державного управління при ління, соціологічні, Президентові України політичні 5 Аркадія Одеський національний мистецтвознавство, політехнічний університет, ТОВ культурологія «Студія «Негоціант» 6 Аспекти історичного музикознавства Харківський державний мистецтвознавство університет мистецтв ім. І. П. Котляревського 7 Будівельне виробництво Науково-дослідний інститут технічні будівельного виробництва 8 Бухгалтерський облік та аудит. ДВНЗ «Київський національний економічні Бухгалтерский учет и аудит економічний університет імені Вадима Гетьмана», ТОВ «Екаунтінг» 9 Витоки педагогічної майстерності Полтавський державний педагогічні педагогічний університет імені В. Г. Короленка 10 Вища школа Міністерство освіти і науки педагогічні України 11 Вісник аграрної науки. Вестник аграрной Національна академія аграрних біологічні науки наук України 12 Вісник Державної академії керівних кадрів Національна академія керівних політичні культури і мистецтв кадрів культури і мистецтв 13 Вісник Дніпропетровського університету. Дніпропетровський національний психологічні Серія: Педагогіка, психологія університет імені Олеся Гончара 14 Вісник Дніпропетровського університету. Дніпропетровський національний політичні Серія: філософія, соціологія, політологія університет імені Олеся Гончара МОН України 15 Вісник Донецького національного Донецький національний фізико-математичні університету. Серія А: Природничі науки університет (механіка) 16 Вісник Житомирського державного Житомирський державний технічні технологічного університету. Технічні науки технологічний університет МОН України 17 Вісник Київського національного Київський національний історичні університету імені Тараса Шевченка. Історія університет імені Тараса Шевченка 18 Вісник Київського національного Київський національний юридичні, університету імені Тараса Шевченка. університет імені Тараса економічні, Міжнародні відносини Шевченка політичні 19 Вісник Книжкової палати Книжкова палата України технічні, історичні, соціальні комунікації 564 №   Назва видання  Засновник (співзасновники)  Галузі науки 20 Вісник Луганського національного Луганський національний філологічні університету імені Тараса Шевченка. університет імені Тараса (літературознавство) Філологічні науки Шевченка 21 Вісник Національного університету водного Національний університет економічні господарства та природокористування. водного господарства та Економіка природокористування 22 Вісник Національного університету водного Національний університет сільськогосподарські, господарства та природокористування водного господарства та технічні природокористування 23 Вісник Національного університету України Національний технічний технічні «Київський політехнічний Інститут». університет України «Київський Інформатика, управління та обчислювальна політехнічний інститут» техніка 24 Вісник Національної академії наук. Вестник Національна академія наук географічні Национальной академии наук. Herald of the України National Academy Ukraine 25 Вісник Національної юридичної академії Національна юридична академія юридичні України імені Ярослава Мудрого. Серія: України імені Ярослава Мудрого Економічна теорія та право 26 Вісник невідкладної і відновної медицини. Національна академія медичних медичні Вестник неотложной и восстановительной наук України, Міністерство медицины охорони здоров’я України, ДУ «Інститут невідкладної і відновної хірургії ім. В. К. Гусака НАМН України», Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України 27 Вісник Одеського національного Одеський національний універ- географічні університету. Географічні та геологічні науки ситет імені І. І. Мечникова 28 Вісник Полтавської державної аграрної Полтавська державна аграрна технічні (техніка та академії академія енергетика аграр- ного виробництва) 29 Вісник Харківського національного універ- Харківський національний філологічні ситету. Серія «Романо-германська філологія. університет імені В. Н. Каразіна (мовознавство) Методика викладання іноземних мов» 30 Віче Верховна Рада України юридичні 31 Водний транспорт Київська державна академія технічні, економічні водного транспорту 32 Вопросы русской литературы. Межвузовский Кримський центр гуманітарних філологічні научный сборник досліджень, Таврійський (літературознавство) національний університет імені В. І. Вернадського 33 Вчені записки Таврійського національного Таврійський національний фізико-математичні університету імені В. І. Вернадського. університет імені (фізика) Серія «Фізико-математичні науки». Ученые В. І. Вернадського записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия «Физико-математические науки». Scientific notes of Taurida National V. I. Vernadsky University. Series «Physics and Mathematics Sciences» 34 Вчені записки Харківського гуманітарного Харківський гуманітарний філософські, університету «Народна українська академія» університет «Народна українська соціологічні академія» 35 Гоголезнавчі студії Ніжинський державний універ- філологічні ситет імені Миколи Гоголя (літературознавство) 565 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 36 Грані історії Горлівський державний історичні педагогічний інститут іноземних мов, Донецький національний університет 37 Гуманітарний журнал Національний гірничий історичні університет 38 Гуржіївські історичні читання Черкаський національний історичні університет імені Богдана Хмельницького 39 Держава та регіони. Серія: Соціальні Класичний приватний соціальні комунікації комунікації університет 40 Дефектологія Міністерство освіти і науки психологічні України, Національна академія педагогічних наук України 41 Динамічні системи. Динамические системы. Таврійський національний уні- фізико-математичні Dynamic systems верситет імені В. І. Вернадського (математика, механіка) 42 Доповіді Національної академії наук Національна академія наук біологічні, хімічні, України. Доклады Национальной академии України фізико-математичні наук Украины. Reports of the National (фізика), технічні Academy of Sciences Ukraine 43 Екологічна безпека Кременчуцький державний технічні (екологічна політехнічний університет імені безпека) Михайла Остроградського 44 Екологічна безпека та природокористування Київський національний універ- геологічні ситет будівництва і архітектури; (екологічна безпека) Інститут телекомунікацій і гло- бального інформаційного просто- ру НАН України 45 Екологія і природокористування Національна академія наук технічні (розробка України, Інститут проблем корисних копалин, природокористування та екології екологічна безпека) НАН України 46 Електротехнічні та комп’ютерні системи Одеський національний технічні політехнічний університет 47 Журнал практикуючого психолога. Журнал Київський національний психологічні практикующего психолога лінгвістичний університет 48 Журнал фізичних досліджень Львівський національний фізико-математичні університет імені Івана Франка (астрономія) 49 Записки історичного факультету Одеський національний історичні університет імені І. І. Мечникова 50 Збірник наукових праць Донецького Донецький державний економічні державного університету управління. Серія університет управління «Економіка» 51 Збірник наукових праць Українського Український державний геолого- технічні, геологічні державного геологорозвідувального розвідувальний інститут інституту 52 Збірник наукових праць Хмельницького Відкритий міжнародний педагогічні інституту соціальних технологій університет розвитку людини Університету «Україна» «Україна» 53 Зовнішня торгівля. Економічна безпека. Університет економіки та права економічні Внешняя торговля. Экономическая «Крок» безопасность. Foreign trade. Economic security 54 Іноземна філологія Львівський національний філологічні університет імені Івана Франка (мовознавство) 566 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 55 Інформатика та інформаційні технології Видавництво «Освіта України» педагогічні (теорія в навчальних закладах та методика навчання) 56 Кібернетика та обчислювальна техніка. НАН України, Міжнародний фізико-математичні Кибернетика и вычислительная техника. науково-навчальний центр (математика) Cybernetics and computer engineering інформаційних технологій та систем НАН та МОН України, Інститут кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України 57 Кібернетика та системний аналіз. Національна академія наук фізико-математичні Кибернетика и системный анализ України, Інститут кібернетики (математика) імені В. М. Глушкова НАН України 58 Лексикографічний бюлетень Інститут української мови НАН філологічні України 59 Леся Українка і сучасність Волинський національний філологічні університет імені Лесі Українки 60 Літопис Волині Волинський національний філологічні університет імені Лесі Українки (літературознавство) 61 Металофізика та новітні технології. Національна академія наук фізико-математичні Металлофизика и новейшие технологии України, Інститут металофізики (фізика), технічні ім. Г. В. Курдюмова НАН України 62 Міжнародний інформаційний науково- Корпорація «Техностандарт» технічні технічний журнал «Вагонний парк». Международный информационный научно- технический журнал «Вагонный парк». «Car Fleet» International Informational Science-and- Technology Journal 63 Міжнародний інформаційний науково- Корпорація «Техностандарт» технічні технічний журнал «Локомотив-інформ». Международный информационный научно- технический журнал «Локомотив-информ». «Locomotive Inform» International Informational Science-and-Technology Journal 64 Мова Одеський національний філологічні університет імені І. І. Мечникова (мовознавство) 65 Музичне мистецтво Донецька державна музична мистецтвознавство академія імені С. С. Прокоф’єва, Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка 66 Навчання і виховання обдарованої Інститут обдарованої дитини педагогічні, особистості: теорія і практика НАПН України психологічні 67 Наносистеми, наноматеріали, нанотехнології Національна академія наук фізико-математичні України, Інститут металофізики (фізика), хімічні ім. Г. В. Курдюмова НАН України 68 Науковий вісник будівництва Харківський державний технічні технічний університет будівництва та архітектури, Харківське обласне територіальне відділення Академії будівництва України 69 Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КНЛУ. Київський національний філологічні Серія «Філологія, педагогіка, психологія» лінгвістичний університет (мовознавство) 70 Науковий вісник Національного університету Національний університет біо- юридичні біоресурсів і природокористування України. ресурсів і природокористування Серія: Право України 567 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 71 Науковий вісник Ужгородського Ужгородський національний фізико-математичні університету. Серія «Фізика» університет (фізика) 72 Науковий часопис НПУ імені М. П. Драго- Національний педагогічний юридичні манова. Серія: Економіка і право університет імені М. П. Драгоманова 73 Науковий часопис НПУ імені Національний педагогічний історичні М. П. Драгоманова. Серія: Історичні науки університет імені М. П. Драгоманова 74 Науковий часопис НПУ імені Національний педагогічний філологічні М. П. Драгоманова. Серія: Проблеми університет імені (мовознавство) граматики і лексикології української мови М. П. Драгоманова 75 Науковий часопис НПУ імені Національний педагогічний педагогічні М. П. Драгоманова. Серія: Фізика університет імені і математика у вищій середній школі М. П. Драгоманова 76 Наукові вісті Національного технічного Національний технічний фізико-математичні університету України «Київський університет України «Київський (математика) політехнічний інститут» політехнічний інститут» 77 Наукові записки Інституту законодавства Інститут законодавства економічні, Верховної Ради України Верховної Ради України державне управління 78 Наукові записки. Філологічні науки Ніжинський державний філологічні університет імені Миколи Гоголя 79 Наукові збірки Львівської національної Львівська національна музична мистецтвознавство, музичної академії імені М. В. Лисенка академія імені М. В. Лисенка культурологія 80 Наукові праці Донецького національного Донецький національний технічні технічного університету. Серія технічний університет «Електротехніка і енергетика» 81 Наукові праці. Серія: Державне управління Чорноморський державний державне управління університет імені Петра Могили 82 Наукові праці Південного філіалу Національний університет економічні Національного університету біоресурсів і біоресурсів і природокористування України «Кримський природокористування України агротехнологічний університет». Економічні науки 83 Наукові праці Південного філіалу Національний університет сільськогосподарські Національного університету біоресурсів і біоресурсів і природокористу- природокористування України «Кримський вання України агротехнологічний університет». Сільськогосподарські науки 84 Наукові праці Південного філіалу Національний університет технічні Національного університету біоресурсів і біоресурсів і природо- природокористування України «Кримський користування України агротехнологічний університет». Технічні науки 85 Наукові праці Полтавської державної Полтавська державна аграрна економічні аграрної академії академія 86 Наукоємні технології Національний авіаційний технічні (системи університет захисту інформації) 87 Нова філологія ДВНЗ «Запорізький національ- філологічні ний університет» МОН України (мовознавство) 88 Новий колегіум. Новый коллегиум. New Харківський національний педагогічні collegium університет радіоелектроніки, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди 568 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 89 Ономастичні науки Донецький національний філологічні <...> університет, Інститут української (мовознавство) мови НАН України, Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов, ПВНЗ «Донецький інститут соціальної освіти», Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України 90 Освіта і управління ТОВ «Редакція науково-практич- державне управління ного журналу «Освіта і управлін- ня» (Академія наук вищої школи України, Українсько-американсь- кий гуманітарний інститут «Вісконсінський міжнародний університет (США) в Україні») 91 Педагогіка і психологія. Вісник Академії Національна академія педагогіч- педагогічні, педагогічних наук України них наук України, Державне психологічні інформаційно-виробниче підприємство видавництво «Педагогічна преса» 92 Питання атомної науки і техніки. Вопросы Національний науковий центр фізико-математичні атомной науки и техники. Problems of Atomic «Харківський фізико-технічний (фізика) Science and Technology інститут» 93 Питання культурології: Збірник наукових Київський національний мистецтвознавство, праць університет культури і мистецтв культурологія 94 Південний архів /філологічні науки/ Херсонський державний філологічні університет (літературознавство) 95 Поверхня. Поверхность. Surface Інститут хімії поверхні хімічні ім. О. О. Чуйка НАН України 96 Порівняльно-правові дослідження Інститут держави і права юридичні, політичні ім. В. М. Корецького НАН Україн и, Маріупольський держав- ний гуманітарний університет 97 Порошковая металлургия. Порошкова Інститут проблем матеріало- фізико-математичні металургія знавства ім. І. М. Францевича (фізика) НАН України 98 Природа Західного Полісся та прилеглих Волинський національний географічні територій університет імені Лесі Українки 99 Проблеми гуманітарних наук. Історія Дрогобицький державний історичні педагогічний університет імені Івана Франка 100 Проблеми машинобудування. Проблемы Національна академія наук Украї- технічні, машиностроения. Journal of Mechanical ни, Інститут проблем машино- фізико-математичні Engineering будування ім. А. М. Підгорного (механіка) НАН України 101 Проблеми науки. Проблемы науки. Problems ДП «Київський державний центр економічні of science науково-технічної і економічної інформації» 102 Проблеми охорони навколишнього Український науково-дослідний географічні, технічні природного середовища та екологічної інститут екологічних проблем (екологічна безпека) безпеки 103 Проблеми сучасності: мистецтво, культура, Луганський державний інститут мистецтвознавство педагогіка культури і мистецтв 569 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 104 Професійно-технічна освіта Міністерство освіти і науки педагогічні (теорія України, Національна академія та методика педагогічних наук України, навчання) Інститут педагогіки і психології професійної освіти України НАПН України 105 Психолінгвістика ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький філологічні державний педагогічний (мовознавство) університет імені Григорія Сковороди» 106 Психологічні науки: проблеми і здобутки Київський міжнародний психологічні університет, Інститут соціальної та політичної психології НАПН України 107 Релігія та Соціум Чернівецький національний соціологічні університет імені Юрія Федьковича 108 Світова література на перехресті культур Кримський центр гуманітарних філологічні і цивілізацій досліджень, Таврійський (літературознавство) національний університет імені В. І. Вернадського 109 Сіверщина в історії України Національний заповідник історичні «Глухів», Центр пам’ятко- знавства Національної академії наук України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 110 Слов’янський збірник Одеський національний філологічні університет ім. І. І. Мечникова (мовознавство) 111 Соціально-психологічні проблеми Національний педагогічний педагогічні тифлопедагогіки університет імені М. П. Драго- манова 112 Сталий розвиток економіки ПВНЗ «Університет економіки економічні і підприємництва», ПП «Інститут економіки, технологій і підприємництва» 113 Строительство, материаловедение, Придніпровська державна технічні машиностроение. Стародубовские чтения академія будівництва та архітектури 114 Судово-медична експертиза Національна медична академія медичні післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України 115 Сучасна українська політика Інститут політичних та етнонаціо- філософські, нальних досліджень ім. І. Ф. Ку- політичні раса НАН України, Асоціація політичних наук України, ГО «Українська академія політичних наук», Український центр полі- тичного менеджменту, Чорно- морський державний університет ім. П. Могили 116 Сучасні проблеми дослідження, реставрації Інститут проблем сучасного мистецтвознавство, та збереження культурної спадщини мистецтва Академії мистецтв культурологія України 117 Східноукраїнський лінгвістичний збірник. Донецький національний філологічні Восточноукраинский лингвистический університет (мовознавство) сборник 570 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 118 Теоретичні та прикладні аспекти Всеукраїнська асоціація геологічні (геофізика, геоінформатики. Теоретические и геоінформатики, Центр геоінформатика), прикладные аспекты геоинформатики. менеджменту та маркетингу в фізико-математичні Theoretical and applied aspects of галузі наук про Землю Інституту (геофізика, geoinformatics геологічних наук НАН України геоінформатика) 119 Теорія і практика викладання української Львівський національний філологічні мови як іноземної університет імені Івана Франка (мовознавство) 120 Теорія і практика фізичного виховання. Донецький національний фізичне виховання Теория и практика физического воспитания університет 121 Термоелектрика. Термоэлектричество. Національна академія наук фізико-математичні Journal of Thermoelectricity України, Інститут термоелект- (фізика) рики НАН України та МОН України 122 Типологія мовних значень у діахронічному Донецький національний філологічні та зіставному аспектах університет (мовознавство) 123 Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. Національний медичний медичні Туберкулез, легочные болезни, університет ім. О. О. Богомольця, ВИЧ-инфекция. Tuberculosis, Lung diseases, ПП «ІНПОЛ ЛТМ» HIV infection 124 Українська мова й література в середніх Міністерство освіти і науки Украї- педагогічні школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах ни, Державне інформаційно- (13.00.02) виробниче підприємство видав- ництво «Педагогічна преса» 125 Український антарктичний журнал Державне науково-виробниче геологічні підприємство «Український антарктичний центр» 126 Український науково-медичний молодіжний Національний медичний медичні журнал. Украинский научно-медицинский університет імені О. О. Бого- молодежный журнал. Ukrainian Scientific мольця МОЗ України Medical Youth Journal 127 Український селянин Черкаський національний історичні університет імені Богдана Хмельницького 128 Український пульмонологічний журнал. Національний інститут фтизіатрії медичні Украинский пульмонологический журнал і пульмонології імені Ф. Г. Яновського Національної академії медичних наук України 129 Успіхи фізики металів. Успехи физики Національна академія наук фізико-математичні металлов України, Інститут металофізики (фізика) ім. Г. В. Курдюмова НАН України 130 Фізика конденсованих систем. Condensed Інститут фізики конденсованих фізико-математичні Matter Physics систем НАН України (фізика) 131 Філологічні дослідження. Филологические Донецький національний філологічні исследования університет 132 Функціональні матеріали. Функциональные Національна академія наук фізико-математичні материалы. Functional Materials України, Інститут монокристалів (фізика) НАН України 133 Хімія, фізика та технологія поверхні. Химия, Національна академія наук хімічні, фізико- физика и технология поверхности. Chemistry, України, Інститут хімії поверхні математичні (фізика) Physics and Technology of Surface ім. О. О. Чуйка НАН України 134 Часопис картографії Київський національний універ- географічні ситет імені Тараса Шевченка 135 Шлях освіти Міністерство освіти і науки педагогічні України, Національна академія педагогічних наук України, Асоціація працівників гімназій і ліцеїв України 571 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 136 <...>/Докса. Одеський філологічні, Збірник наукових національний філософські праць з філософії та університет філології імені І. І. Мечникова № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 1 Адвокат ВГО «Спілка адвокатів України», юридичні «Академія адвокатури України», Українська іноземна юридична колегія, Українська адвокатська корпорація, Редакція журналу «Адвокат», ТОВ «Прецедент» 2 Актуальні проблеми іноземної філології: Бердянський державний філологічні Лінгвістика та літературознавство педагогічний університет, ДВНЗ «Запорізький національний університет» 3 Будівельні матеріали та вироби. Український науково-дослідний технічні Строительные материалы и изделия і проектно- конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ», Акціонерне товариство «Київміськбудматеріали» 4 Вища освіта України. Высшее образование Міністерство освіти і науки педагогічні, Украины. Higher education of Ukraine України, Національна академія філософські (з додатками) педагогічних наук України, Інститут вищої освіти НАПН України, Державне інформа- ційно-виробниче підприємство видавництво «Педагогічна преса» 5 Вісник Академії праці і соціальних відносин Академія праці і соціальних державне управління Федерації профспілок України відносин Федерації профспілок України 6 Вісник Дніпропетровського державного Дніпропетровський державний ветеринарні аграрного університету аграрний університет 7 Вісник Дніпропетровського університету. Дніпропетровський національний біологічні, медичні Серія: біологія, медицина університет імені Олеся Гончара 8 Вісник Київського національного Київський національний біологічні університету імені Тараса Шевченка. університет імені Тараса Інтродукція та збереження рослинного Шевченка різноманіття 9 Вісник Київського національного Київський національний фізико-математичні, університету імені Тараса Шевченка. університет імені Тараса технічні Серія: Кібернетика Шевченка 10 Вісник Київського національного Київський національний технічні університету імені Тараса Шевченка. університет імені Тараса Серія: фізико-математичні науки Шевченка 11 Вісник Львівської комерційної академії. Львівська комерційна академія історичні Серія: Гуманітарні науки 12 Вісник Національної юридичної академії Національна юридична академія економічні України імені Ярослава Мудрого. України імені Ярослава Мудрого Серія: Економічна теорія та право 13 Вісник Одеського національного морського Одеський національний технічні університету морський університет 14 Вчені записки Харківського гуманітарного Харківський гуманітарний філологічні університету «Народна українська академія» університет «Народна українська (літературознавство) академія» 572 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 15 Гідравліка і гідротехніка Національний транспортний технічні університет 16 Директор школи, ліцею, гімназії. Директор Міністерство освіти і науки філософські, школы, лицея, гимназии України, Національна академія психологічні педагогічних наук України, Націо- нальний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Видав- ництво «Педагогічна преса», Центр сприяння суспільному розвитку ім. Миколи Пирогова 17 Діалог: Медіа-студії Одеський національний філологічні університет імені І. І. Мечникова 18 Духовні студії Національний педагогічний історичні, університет імені М. П. Драго- філософські манова, Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», Генеральна дирекція Київської міської ради з обслу- говування іноземних представ- ництв, Історичний клуб «Планета» 19 Електромеханічні і енергозберігаючі Кременчуцький державний технічні системи університет імені Михайла Остроградського 20 Електронне моделювання. Электронное Національна академія наук фізико-математичні моделирование. Electronic modeling України, Інститут проблем моделювання в енергетиці ім. Г. Є. Пухова НАН України 21 Журналістика Київський національний соціальні університет імені Тараса комунікації Шевченка 22 Збірник наукових праць Академії внутрішніх Академія внутрішніх військ технічні військ Міністерства внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України України 23 Криміналістичний вісник Державний науково-дослідний юридичні експертно- криміналістичний центр МВС України, Національна академія внутрішніх справ 24 Кримський юридичний вісник Кримський юридичний інститут державне управління Одеського державного університету внутрішніх справ МВС України 25 Культура народов Причерноморья. Таврійський національний філологічні Филологические науки університет ім. В. І. Вернадсь- кого, Кримський науковий центр НАН України і МОН України, Міжвузівський центр «Крым» 26 Літопис Волині Волинський національний історичні університет імені Лесі Українки 27 Малий і середній бізнес (право, держава, Інститут законодавчих передба- економічні, економіка) чень і правової експертизи, Рада юридичні по вивченню продуктивних сил НАН України, Науково-дослід- ний інститут приватного права і підприємництва НАПрН Украї- ни, Українська спілка підприєм- ців малого і середнього бізнесу, АО «Василь Костицький і Парт- нери» 573 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 28 Мінеральні ресурси України Міністерство охорони навко- геологічні лишнього природного середо- вища, Український державний геолого-розвідувальний інститут 29 Музична україністика: сучасний вимір Інститут мистецтвознавства, мистецтвознавство фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України 30 Наносистеми, наноматеріали, нанотехнології Інститут металофізики технічні ім. Г. В. Курдюмова НАН України 31 Наноструктурное материаловедение Інститут проблем матеріало- хімічні знавства ім. І. М. Францевича НАН України 32 Науковий вісник Академії муніципального Академія муніципального юридичні управління. Серія «Право» управління 33 Науковий вісник Одеський державний економічні економічний університет 34 Науковий вісник Луганського національного Луганський національний ветеринарні аграрного університету Серія: ветеринарні аграрний університет науки 35 Науковий вісник Ужгородського Ужгородський національний фізико-математичні університету. Серія «Математика університет (інформатика) і інформатика» 36 Науковий вісник Українського науково- Український науково-дослідний технічні дослідного інституту пожежної безпеки інститут пожежної безпеки 37 Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгома- Національний педагогічний педагогічні нова. Серія: Науково-педагогічні проблеми університет імені М. П. Дра- фізичної культури (фізична культура і спорт) гоманова 38 Наукові вісті Національного технічного Національний технічний біологічні університету України «Київський університет України «Київський політехнічний інститут» політехнічний інститут» 39 Наукові записки Луганського національного Луганський національний універ- філологічні університету. Серія «Філологічні науки» ситет імені Тараса Шевченка 40 Наукові записки. Серія: Психолого- Ніжинський державний педагогічні педагогічні науки університет імені Миколи Гоголя 41 Наукові записки. Серія: Філологічні науки Кіровоградський державний філологічні педагогічний університет імені (літературознавство) Володимира Винниченка 42 Науково-інформаційний вісник Івано- Івано-Франківський університет юридичні, Франківського університету права імені права імені Короля Данила економічні Короля Данила Галицького Галицького 43 Ніжинська старовина Центр пам’яткознавства НАН історичні України Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 44 Нові технології навчання ДНУ «Інститут інноваційних педагогічні технологій і змісту освіти» 45 Обрії Івано-Франківський обласний педагогічні інститут післядипломної освіти педагогічних працівників 46 Перспективи. Соціально-політичний журнал Південноукраїнський національ- філософські, ний педагогічний університет політичні, імені К. Д. Ушинського соціологічні 574 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 47 Питання атомної науки і техніки. Вопросы Національний науковий центр технічні атомной науки и техники «Харківський фізико-технічний інститут» 48 Правова держава. Щорічник наукових праць Інститут держави і права юридичні ім. В. М. Корецького НАН України 49 Правовий вісник Української академії Українська академія банківської юридичні банківської справи справи Національного банку України 50 Прикладна радіоелектроніка. Прикладная Академія наук прикладної фізико-математичні радиоэлектроника. Applied Radio Electronics радіоелектроніки, Харківський (математичне моде- національний університет лювання та обчис- радіоелектроніки МОН України лювальні методи) 51 Проблеми гуманітарних наук. Філологія Дрогобицький державний філологічні педагогічний університет імені Івана Франка 52 Проблеми нафтогазової промисловості ДП «Науково- дослідний інсти- геологічні тут нафтогазової промисловості «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 53 Проблеми освіти ДНУ «Інститут інноваційних педагогічні технологій і змісту освіти» 54 Проблеми остеології. Проблемы остеологии Українська Асоціація медичні остеопорозу 55 Проблеми підвищення ефективності Національний авіаційний економічні інфраструктури університет 56 Проблеми розвитку міського середовища Національний авіаційний технічні університет 57 Проблеми трудової і професійної підготовки Слов’янський державний педагогічні педагогічний університет 58 Радіоелектроніка та інформатика Харківський національний фізико-математичні університет радіоелектроніки 59 Система і структура східнослов’янських мов Національний педагогічний універ- філологічні ситет імені М. П. Драгоманова (мовознавство) 60 Стратегічні пріоритети Національний інститут економічні стратегічних досліджень 61 Стратегія економічного розвитку України ДВНЗ «Київський національний економічні економічний університет імені Вадима Гетьмана» 62 Студії мистецтвознавчі Інститут мистецтвознавства, архітектура фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України 63 Сучасна ортодонтія. Современная Національний медичний універ- медичні ортодонтия ситет імені О. О. Богомольця, ТОВ «Юнімед» 64 Сучасні проблеми дослідження, реставрації Інститут проблем сучасного архітектура та збереження культурної спадщини мистецтва Академії мистецтв України 65 Східнослов’янська філологія Горлівський державний педаго- філологічні гічний інститут іноземних мов, Донецький національний університет 66 Технічна теплофізика та промислова Національна металургійна технічні теплоенергетика академія України 575 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 67 Теоретична електротехніка Львівський національний технічні університет імені Івана Франка МОН України 68 Українська мова і література в школі Інститут педагогіки НАПН педагогічні України 69 Український антарктичний журнал Державне науково-виробниче біологічні підприємство «Український антарктичний центр» 70 Українське мистецтвознавство: матеріали, Національна академія наук архітектура дослідження, рецензії України, Інститут мистецтво- знавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України 71 Український біохімічний журнал НАН України, Інститут біохімії біологічні ім. О. В. Палладіна НАН України 72 Університетські наукові записки. Часопис Івано-Франківський університет юридичні Івано-Франківського університету права права імені Короля Данила імені Короля Данила Галицького Галицького 73 Художня культура. Актуальні проблеми Інститут проблем сучасного архітектура, мистецтва Національної академії мистецтвознавство, мистецтв України, Державний культурологія центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса 74 Цукор України. Сахар Національна технічні, економічні Украины. Ukrainian асоціація (економіка та Sugar цукровиків України, управління Національний підприємствами) університет харчових технологій, Український науково-дослідний інститут цукрової промисловості № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 1 Аграрна економіка Львівський національний економічні аграрний університет 2 Актуальні проблеми державного управління, Херсонський національний державне педагогіки та психології технічний університет управління, педагогічні 3 Археологічний альманах. Археологический Кримський філіал Інституту історичні альманах археології НАН України, Донецький обласний краєзнавчий музей 4 Виноградарство и виноделие Національний інститут винограду технічні, і вина «Магарач» сільськогосподарські (виноградарство, селекція рослин) 5 Високі технології в машинобудуванні Національний технічний технічні університет «Харківський політехнічний інститут» 6 Вісник астрономічної школи Національний авіаційний фізико-математичні університет (астрономія) 576 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 7 Вісник Дніпропетровського державного Дніпропетровський державний економічні, технічні аграрного університету аграрний університет 8 Вісник Донецького національного Донецький національний біологічні університету. Серія А: Природничі науки університет 9 Вісник Львівського університету. Серія: Львівський національний філологічні філологічна університет імені Івана Франка 10 Вісник Полтавської державної аграрної Полтавська державна аграрна економічні академії академія 11 Вісник Сумського національного аграрного Сумський національний аграрний технічні університету. Серія «Будівництво» університет 12 Вугілля України. Уголь Украины Міністерство вугільної технічні промисловості. Спілка гірничих спеціалістів України 13 Дерматовенерология. Косметология. Асоціація дерматологів, медичні Сексопатология венерологів та косметологів Дніпропетровщини 14 Директор школи, ліцею, гімназії. Директор Міністерство освіти і науки педагогічні школы, лицея, гимназии України, Національна академія педагогічних наук України, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Видавництво «Педагогічна преса», Центр сприяння суспільному розвитку ім. Миколи Пирогова 15 Діалог: Медіа-студії Одеський національний соціальні комунікації університет імені І. І. Мечникова 16 Донецький археологічний збірник Донецький національний історичні університет 17 Дриновський збірник Харківський національний історичні університет імені В. Н. Каразіна 18 Екологічна безпека та збалансоване Івано-Франківський технічні (розробка ресурсокористування національний технічний корисних копалин) університет нафти і газу 19 Економічний форум Луцький національний технічний економічні університет 20 Енергозбереження. Енергетика. Енергоаудит. ТОВ «Північно-східна економічні Энергосбережение. Энергетика. Энергоаудит. енергетична компанія «СВЕКО» Energy saving. Power engineering. Enerqy audit 21 Зберігання та переробка зерна. Хранение ТОВ «АПК-Зерно» технічні и переработка зерна 22 Збірник наукових праць центру воєнно- Національний університет технічні, військові стратегічних досліджень Національного оборони України університету оборони України 23 Зерно і хліб Інститут аграрної економіки економічні, технічні, НААНУ, АТ «Київхліб», Держав- сільськогосподарські на акціонерна компанія «Хліб України», АТ «Київхліб», Редак- ційно-видавничий центр «ЗіХ» 24 Кінематика і фізика небесних тіл. Національна академія наук фізико-математичні Кинематика и физика небесных тел України, Головна астрономічна (астрономія), обсерваторія технічні 25 Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Кри- історичні п’якевича НАН України 577 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 26 Космічна наука і технологія. Space science Національне космічне агентство фізико-математичні and technology України, Національна академія (астрономія), наук України технічні 27 Крымский архив. Историко- краеведческий и Таврійський національний історичні литературно- философский журнал універ ситет імені В. І. Вернадсь- кого, ТОВ «Кримський центр гуманітарних досліджень» 28 «Магарач». Виноградарство та виноробство. Інститут винограду і вина УААН сільськогосподарські «Магарач». Виноградарство и виноделие «Магарач» (виноградарство, селекція рослин) 29 Магістеріум. Хімічні науки Національний університет технічні «Києво-Могилянська академія» 30 Маркетинг і менеджмент інновацій. Сумський державний університет економічні Маркетинг и менеджмент инноваций. Marketing and management of innovations 31 Машинобудування Українська інженерно- технічні педагогічна академія 32 Медицина невідкладних станів. Медицина ДУ «Інститут загальної та невід- медичні неотложных состояний. Emergency medicine кладної хірургії НАМН України» 33 Международный научный журнал Національна академія наук технічні «Прикладная механика». Міжнародний України, Інститут механіки науковий журнал «Прикладна механіка» ім. С. П. Тимошенка НАН України 34 Мінеральні ресурси України Міністерство охорони технічні навколишнього природного середовища, Український державний геолого- розвідувальний інститут 35 Науковий вісник Одеський державний політичні економічний університет 36 Науковий вісник Луганського національного Луганський національний біологічні (за аграрного університету Серія: біологічні аграрний університет спеціальностями: науки біохімія; ботаніка; цитологія; клітинна біологія, гістологія; фізіологія рослин; генетика; екологія) 37 Наукові записки НАУКМА. Хімічні науки і Національний університет технічні технології «Києво-Могилянська академія» 38 Наукоємні технології Національний авіаційний технічні університет 39 Одеські астрономічні публікації. Odessa Науково-дослідний інститут фізико-математичні Astronomical Publications «Астрономічна обсерваторія» (астрономія) при Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова 40 Право та державне управління Класичний приватний юридичні, державне університет управління 41 Природничий альманах, серія: біологічні Херсонський державний біологічні науки університет 42 Проблеми історії України: факти, судження, Інститут історії України НАН історичні пошуки України 43 Проблеми зооінженерії та ветеринарної Харківська державна ветеринарні, медицини зооветеринарна академія сільськогосподарські науки 578 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 44 Проблеми міжнародних відносин ПВНЗ «Київський міжнародний політичні університет», Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України 45 Проблеми підготовки сучасного вчителя Уманський державний педагогічні педагогічний університет імені Павла Тичини 46 Сортовивчення та охорона прав на сорти Державна служба з охорони прав сільськогосподарські рослин на сорти рослин, Український інститут експертизи сортів рослин 47 Стратегічні пріоритети Національний інститут державне управління стратегічних досліджень 48 Студії мистецтвознавчі. Researches of Fine Інститут мистецтвознавства, мистецтвознавство Arts фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України 49 Техногенно-екологічна безпека та цивільний Інститут геохімії навколишнього геологічні, технічні захист середовища НАН України та (екологічна безпека) Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради 50 Технологічні комплекси Луцький національний технічний технічні університет 51 Товарознавство та інновації. Товароведение Донецький національний технічні и инновации університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган- Барановського 52 Українознавчий альманах Київський національний політичні, філо- університет імені Тараса софські, історичні, Шевченка філологічні 53 Українське мистецтвознавство: матеріали, Національна академія наук мистецтвознавство дослідження, рецензії України, Інститут мистецтво- знавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України 54 Фізична активність, здоров’я і спорт Львівський державний фізична культура і університет фізичної культури спорт 55 Хлібопекарська і кондитерська Національний університет технічні промисловість України харчових технологій, Державний департамент з продовольства України, Укрхлібпром, АТ «Київхліб», Редакційно- видавничий центр «ЗіХ» № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 1 Банківська справа Київський національний економічні університет імені Тараса Шевченка 2 Будівельне виробництво Науково-дослідний інститут економічні будівельного виробництва 3 Вісник Київського національного Київський національний політичні університету імені Тараса Шевченка. університет імені Тараса Філософія. Політологія Шевченка 579 №   Назва видання  Засновник (співзасновники)  Галузі науки 4 Вісник Херсонського національного Херсонський національний технічні (технологія технічного університету. Вестник технічний університет харчової та легкої Херсонского национального технического промисловості) университета. Visnyk of Kherson National Technical University 5 Вчені записки Харківського гуманітарного Харківський гуманітарний економічні університету «Народна українська академія» університет «Народна українська академія» 6 Економіка. Менеджмент. Бізнес Державний університет економічні інформаційно- комунікаційних технологій 7 Збірник наукових праць Рівненського Рівненський державний педагогічні державного гуманітарного університету гуманітарний університет «Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти» 8 Землевпорядний вісник Державний комітет України по економічні земельних ресурсах 9 Імідж сучасного педагога Полтавський державний педагогічні педагогічний університет імені В. Г. Короленка, Полтавський обласний інститут післядиплом- ної освіти ім. М. В. Остроградсь- кого, ТОВ «АСМІ» 10 Комп’ютерно- інтегровані технології: освіта, Луцький національний технічний технічні наука, виробництво університет 11 Медична освіта ДВНЗ «Тернопільський держав- педагогічні ний медичний університет імені І. Я. Горбачевського», Національ- на медична академія післядип- ломної освіти ім. П. Л. Шупика 12 Механіка та машинобудування Національний технічний універ- технічні ситет «Харківський політехніч- ний інститут», Академія наук вищої школи, відділення механіки та машинобудування 13 Науковий вісник ХДМІ. Научный вестник Херсонський державний технічні ХГМИ. Scientific Bulletin KSMI морський інститут 14 Науковий вісник Академії муніципального Академія муніципального технічні управління, серія «Техніка» управління 15 Наукові праці Південного філіалу Національ- Національний університет біоре- ветеринарні ного університету біоресурсів і природо- сурсів і природокористування користування України «Кримський агротех- України нологічний університет». Ветеринарні науки 16 Нейрофізіологія. Нейрофизиология. Національна академія наук біологічні, медичні Neurophysiology України, Інститут фізіології ім. О. О. Богомольця 17 Освіта осіб з особливими потребами: шляхи Інститут спеціальної педагогіки педагогічні, розбудови Національної академії психологічні педагогічних наук України 18 Проблеми машинобудування. Проблемы Національна академія наук фізико-математичні машиностроения. Journal of Mechanical України, Інститут проблем маши- (інформатика) Engineering нобудування ім. А. М. Підгорно- го НАН України 19 Проблеми сучасного літературознавства Одеський національний філологічні університет ім. І. І. Мечникова (літературознавство) 580 №   Назва видання  Засновник (співзасновники)  Галузі науки 20 Публічне управління: теорія та практика Харківський регіональний державне управління інститут державного управління, Асоціація докторів наук з державного управління 21 Стратегічні пріоритети Національний інститут політичні, стратегічних досліджень філософські 22 Теорія і практика судової експертизи і Харківський науково-дослідний юридичні криміналістики інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого 23 Фармацевтичний журнал Національний фармацевтичний медичні університет, ДП «Державний (фармакологія), науковий центр лікарських фармацевтичні засобів і медичної продукції», ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України» №  Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 1 Археологія і давня історія України Інститут археології Національної історичні академії наук України 2 Вісник Донецького національного Донецький національний технічні університету. Серія А: Природничі науки університет (інформаційні технології) 3 Вісник Київського національного Київський національний філософські торговельно-економічного університету торговельно- економічний університет 4 Вісник Національного авіаційного універ- Національний авіаційний педагогічні ситету. Вестник Национального авиацион- університет ного университета. Proceedings of the National Aviation University 5 Вісник Національного університету «Львівсь- Національний університет архітектура ка політехніка». Серія «Архітектура» «Львівська політехніка» 6 Вісник Херсонського національного техніч- Херсонський національний технічні ного університету. Вестник Херсонского технічний університет национального технического университета. Visnyk of Kherson National Technical University 7 Вчені записки Таврійського національного Таврійський національний фізико-математичні університету імені В. І. Вернадського. університет імені В. І. Вернадсь- (математика) Серія «Фізико-математичні науки». кого Ученые записки Таврического националь- ного университета имени В. И. Вернадского. Серия «Физико-математические науки». Scientific notes of Taurida National V. I. Vernadsky University. Series «Physics and Mathematics Sciences» 8 Гідроенергетика України Інститут електродинаміки НАН технічні України, ВАТ «Укргідроенерго», ПАТ «Укргідропроект», ДП «НЕК «Укренерго», ЗАТ АК «Енпаселектро» 9 Гуманітарні студії Київський національний політичні університет імені Тараса Шевченка 581 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки 10 Економіст Інститут економіки та прогнозу- економічні вання НАН України, ПП «Колегіум» 11 Клінічна онкологія Національний інститут раку, медичні ТОВ «Моріон» 12 Космическая техника. ДП «Конструкторське бюро технічні Ракетное вооружение «Південне» імені М. К. Янгеля» 13 Криминалистика и судебная экспертиза Київський науково-дослідний юридичні інститут судових експертиз Міністерства юстиції України 14 Легка промисловість Міністерство промислової технічні політики України, Київський національний університет технологій і дизайну, Центральне бюро технічної інформації з легкої та текстильної промисловості 15 Луб’яні та технічні культури Інститут луб’яних культур сільськогосподарські Української академії аграрних наук 16 Машинознавство ТОВ «Кінпатрі ЛТД» технічні 17 Мистецтвознавство Спілка критиків і істориків мистецтвознавство мистецтва, Інститут народознавства НАН України 18 Морской гидрофизический журнал Національна академія наук технічні України, Морський гідрофізич- ний інститут НАН України 19 Наукові записки Національного університету Національний університет філологічні «Острозька академія», серія «Філологічна» «Острозька академія» 20 Політологічні записки Східноукраїнський національний політичні університет імені Володимира Даля 21 Початкова школа Міністерство освіти і науки педагогічні України, ТОВ «Видавництво «Початкова школа» 22 Природа Західного Полісся та прилеглих Волинський національний біологічні територій університет імені Лесі Українки 23 Публічне право. Публичное право. ДВНЗ «Ужгородський національ- юридичні Public Law ний університет», ВГО «Майбутнє країни» 24 Стратегія розвитку України Національний авіаційний соціологічні, університет, ТОВ «Науково- економічні видавничий центр «Стратегія» 25 Традиції та інновації у вищій архітектурно- Харківська державна академія мистецтвознавство, художній освіті дизайну і мистецтв архітектура 26 Філософія. Культура. Життя Дніпропетровська державна філософські фінансова академія, Національна металургійна академія України 27 Юридичний вісник Причорномор’я Херсонський юридичний інстит- юридичні ут Харківського національного університету внутрішніх справ Науково-практичний журнал «Інформаційна Національна академія СБ технічні безпека людини, суспільства, держави» України Автохтонні та інтродуковані рослини Національний дендрологічний сільськогосподарські, парк «Софіївка» Національної біологічні академії наук України 582 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки Актуальні проблеми мистецької практики і Інститут проблем сучасного архітектура, мистецтвознавчої науки (Мистецькі обрії) мистецтва Академії мистецтв культурологія, України України мистецтвознавство Актуальні проблеми соціології, психології, Київський національний універ- педагогічні педагогіки ситет імені Тараса Шевченка Біоніка інтелекту. Бионика интеллекта. Харківський національний фізико-математичні Bionics of Intelligence університет радіоелектроніки МОН України Вісник Дніпропетровського університету. Дніпропетровський національний фізико-математичні Серія: фізика, радіоелектроніка університет імені Олеся Гончара (фізика) МОН України Вісник КНУКІМ. Збірник наукових праць. Київський національний універ- мистецтвознавство, Серія «мистецтвознавство» ситет культури і мистецтв культурологія Вісник СевНТУ. Серія «Машино- Севастопольський національний технічні (транспорт) приладобудування та транспорт» технічний університет МОН України Вісник Східноукраїнського національного Східноукраїнський національний фізико-математичні університету імені Володимира Даля університет імені Володимира Даля Вісник Чернігівського державного техноло- Чернігівський державний техно- державне управління гічного університету. Серія: Економічні логічний університет МОН науки України Вісник Чернігівського національного педаго- Чернігівський національний фізичне виховання гічного університету. Серія: Педагогічні педагогічний університет імені та спорт науки. Фізичне виховання та спорт Т. Г. Шевченка Вугілля України. Уголь Украины Міністерство вугільної промисло- економічні вості. Спілка гірничих спеціалістів України Горизонти освіти. Горизонты образования Севастопольський міський педагогічні, гуманітарний університет, ДВНЗ психологічні «Університет менеджменту освіти» Доповіді Національної академії наук Національна академія наук фізико-математичні України. Доклады Национальной академии України (інформатика та наук Украины. Reports of the National кібернетика Academy of Sciences Ukraine Екологічна безпека та збалансоване Івано-Франківський технічні (екологічна ресурсокористування національний технічний безпека) університет нафти і газу Збірник наукових праць Державного Державне підприємство технічні підприємства «Науково-дослідний «Науково-дослідний гірничорудний інститут» гірничорудний інститут» Інформація і право Науково-дослідний центр право- юридичні вої інформатики, Національна бібліотека ім. В. І. Вернадського, ВНЗ «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» Історія торгівлі, податків та мита Академія митної служби Украї- історичні ни, Дніпропетровський націо- нальний університет імені Олеся Гончара Київське музикознавство Національна музична академія культурологія України імені П. І. Чайковського Міністерства культури і туризму України, Київський інститут му- зики ім. Р. М. Глієра Міністерства культури і туризму України 583 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки Культура і мистецтво у сучасному світі: Київський національний мистецтвознавство, збірник наукових праць університет культури і мистецтв культурологія Машинознавство ТОВ «Кінпатрі ЛТД» фізико-математичні (механіка деформівного твердого тіла) Мистецтвознавство України Інститут проблем сучасного архітектура, мистецтва Академії мистецтв культурологія, України мистецтвознавство Науковий вісник Чернівецького Чернівецький національний фізико-математичні національного університету імені Юрія університет імені Юрія Федьковича. Серія: фізика, електроніка Федьковича МОН України Наукові записки Київського університету Київський університет туризму, соціологічні, туризму, економіки і права. Серія: економіки і права політичні філософські науки Наукові записки НаУКМА. Серія: Біологія та Національний університет біологічні екологія «Києво-Могилянська академія» Наукові праці МАУП Міжрегіональна Академія юридичні управління персоналом Одеський медичний журнал МОЗ України, Одеський фармацевтичні державний медичний університет МОЗ України Поліграфія і видавнича справа Українська академія друкарства соціальні комунікації МОН України Постметодика Полтавський обласний інститут педагогічні післядипломної освіти ім. М. В. Остроградського Проблеми безперервної медичної освіти та Харківська медична академія медичні науки післядипломної освіти Проблеми гірського тиску Донецький національний технічні технічний університет Сільський господар Львівська обласна державна сільськогосподарські, адміністрація, Львівська академія ветеринарні ветеринарної медицини імені С. З. Ґжицького, Інститут земле- робства і тваринництва західного регіону НААНУ, Львівський сільсько- господарський інститут, Редакція журналу «Український пасічник», Приватна науково- виробнича фірма «Галатович», Виробничо- комерційне об’єднання Сучасне мистецтво Інститут проблем сучасного мистецтвознавство, мистецтва Національної академії культурологія мистецтв України Таврический журнал психиатрии. Кримська республіканська медичні Таврійський журнал психіатрії Асоціація психіатрів, психотерапевтів та психологів Український соціологічний журнал. Соціологічна асоціація України, соціологічні Украинский социологический журнал. Харківський національний Ukrainian sociological journal університет імені В. Н. Каразіна Фізико-математичне моделювання та Національна академія наук Украї- фізико-математичні інформаційні технології ни, Центр математичного моделю- (механіка) вання Інституту прикладних проблем механіки і математики ім. Я. С. Підстригача НАН України 584 № Назва видання Засновник (співзасновники) Галузі науки Часопис економічних реформ Східноукраїнський національний економічні університет імені Володимира Даля Чорноморський літопис Чорноморський державний історичні університет імені Петра Могили, Інститут історії Національної академії наук України Юридичний часопис Національної академії Національна академія внутрішніх юридичні внутрішніх справ справ Юрист України. Юрист Украины Національний університет юридичні «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», Національна академія правових наук України, Харківський національний університет внутрішніх справ, Харківська обласна організація Спілки юристів України, ТОВ «Юридична міжнародна служба», ТОВ «Український науково- практичний консалтинг» Электронная микроскопия и прочность Інститут проблем матеріало- фізико-математичні материалов знавства ім. І. М. Францевича НАН України Experimental Oncology Національна академія наук медичні України, Інститут експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р. Є. Кавецького журнал «Вісник академії митної служби Академія митної служби України державне управління України. Серія «Державне управління» збірник наукових праць «Культура слова» Національна академія наук філологічні науки України Інститут Української мови НАН України збірник наукових праць «Літературознавство. Черкаський національний філологічні науки Фольклористика. Культурологія» університет імені Богдана (літературознавство) Хмельницького збірник наукових праць «Шевченків світ» Черкаський національний філологічні науки університет імені Богдана (літературознавство) Хмельницького журнал «Онкологія» Національна академія наук Украї- медичні науки ни, Інститут експериментальної патології, онкології та радіобіо- логії ім. Р. Є. Кавецького НАН України та ТОВ «Моріон» журнал «Проблеми економіки» The problems Науково-дослідний центр філологічні науки of economy індустріальних проблем розвитку (літературознавство) Національної академії наук України (Перелік із змінами, внесеними згідно з Постановами Вищої атестаційної комісії № 1-05/5 від 18.11.2009, № 9-08/5-з від 18.11.2009, № 1-05/6 від 16.12.2009, № 7-08/6-з від 16.12.2009, № 1-05/1 від 10.02.2010, № 13-08/1-з від 10.02.2010, № 1-05/2 від 10.03.2010, № 1-05/3 від 14.04.2010, № 12-08/3-з від 14.04.2010, № 1-05/4 від 26.05.2010, № 5-08/4-з від 26.05.2010, № 1-05/5 від 01.07.2010, № 8-08/5-3 від 01.07.2010, № 1-05/6 від 06.10.2010, № 3-05/6 від 06.10.2010, № 1-05/7 від 10.11.2010, № 2-05/7 від 10.11.2010, № 1-05/8 від 22.12.2010, № 1-05/1 від 26.01.2011, № 14-08/2-з від 23.02.2011, № 1-05/2 від 23.02.2011, № 1-05/3 від 30.03.2011) № 1-05/4 від 22.04.2011, № 12-08/4-з від 22.04.2011, № 1-05/5 від 31.05.2011, Наказами вищої атестаційної комісії № 658 від 12.09.2011, № 659 від 12.09.2011) 585 ВИЩА АТЕСТАЦІЙНА КОМІСІЯ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А N 1в/5 від 22.05.97 м. Київ vd970522 vn1в/5 ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПЕРЕЛІКІВ УСТАНОВ, ДО ЯКИХ ОБОВ’ЯЗКОВО ПОВИННІ НАДСИЛАТИСЯ НАУКОВІ МОНОГРАФІЇ, В ЯКИХ ОПУБЛІКОВАНІ ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНИХ РОБІТ На доповнення до постанови Президії ВАК України від 17 квітня 1997 р. № 1/4 «Про мінімальну кількість та обсяг публікацій основного змісту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора і кандидата наук» президія ВАК України П О С Т А Н О В Л Я Є: 1. Затвердити перелік установ, до яких обов’язково повинні надсилатися наукові монографії, в яких опубліко- вані основні результати дисертаційних робіт: Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського (252039, Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 3) Національна парламентська бібліотека України (252601, Київ, вул. М. Грушевського, 1) Державна науково-технічна бібліотека України (252171, Київ-171, вул. Горького, 180) Львівська державна наукова бібліотека ім. В. Стефаника (290001, Львів, вул. Стефаника, 2) Одеська державна наукова бібліотека ім. М. Горького (270020, Одеса, вул. Пастера, 13) Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка (310003, Харків, провулок Короленка, 18) Книжкова палата України (253094, Київ-94, пр. Гагаріна, 27) 2. Встановити, що науковими монографіями, в яких може публікуватися основний зміст дисертацій, будуть вважатися лише ті, які надходять до установ, пойменованих у п. 1 даної постанови, при виконанні інших вимог до цих монографій, встановлених постановою Президії ВАК України від 17 квітня 1997 р. № 1/4. Голова ВАК України М. І. Панчук ВИЩА АТЕСТАЦІЙНА КОМІСІЯ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А N 4-05/4 від 23.04.98 м. Київ vd980423 vn4-05/4 ПРО ПОРЯДОК ПОВТОРНОГО ЗАХИСТУ ДИСЕРТАЦІЙ У ВИПАДКУ ЗНЯТТЯ ДИСЕРТАЦІЇ З РОЗГЛЯДУ У ВАК УКРАЇНИ ЗА ПИСЬМОВОЮ ЗАЯВОЮ ЗДОБУВАЧА У період проходження окремих атестаційних справ у ВАК України експертні ради та структурні підрозділи ВАК виявляють суттєві недоліки в рукописах та авторефератах дисертацій, а також порушення «Порядку про при- судження наукових ступенів і присвоєння вчених звань», які не дають можливості президії ВАК прийняти пози- тивне рішення щодо дисертаційної роботи. При цьому ряд здобувачів у таких випадках виявляє бажання зняти дисертації за письмовою заявою для доопрацювання та повторного захисту. З огляду на викладене та з метою впорядкування атестаційного процесу президія ВАК П О С Т А Н О В Л Я Є: 1. Встановити, що здобувач, запрошений на засідання експертної ради для розгляду його дисертації, має право зняти її з подальшого розгляду, виклавши в письмовій заяві до ВАК України причини такого рішення. 2. У випадку зняття здобувачем дисертації з розгляду за письмовою заявою з причин: – порушення вимог постанови президії ВАК України від 17 квітня 1997 р. № 1/4 «Про мінімальну кількість та обсяг публікацій основного змісту дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук»; – порушення п. 12 «Порядку» щодо використання основних положень власної кандидатської дисертації при захисті докторської; 586 – грубих порушень правил оформлення рукопису та автореферату дисертації, які ускладнюють проведення якісної експертизи; – порушення п.п. 20 і 22 «Порядку» про призначення офіційних опонентів та провідної установи; – неправильного визначення спеціальності, за якою захищено дисертацію; – захисту докторської дисертації за двома спеціальностями з порушенням п. 12 «Порядку щодо вимог до таких дисертацій; – інших поважних причин, які однак суттєво не знижують вагомість отриманих здобувачем нових наукових положень, теоретичних або експериментальних результатів. Президія ВАК виносить відповідну постанову щодо дисертаційної роботи, яка разом з атестаційним висновком та атестаційною справою надсилається до спецради. Здобувачеві без спеціального дозволу ВАК надається право повторного захисту дисертації після усунення виявлених недоліків в тій же спеціалізованій вченій раді, що і при першому захисті, або в іншій спецраді за фахом дисертації за вибором здобувача без нового оголошення про захист. Термін повторного захисту визначається спеціалізованою вченою радою. Склад опонентів та провідна установа при цьому можуть бути частково змінені. З. У випадку зняття здобувачем дисертації з розгляду за письмовою заявою з причини неповної відповідності результатів виконаних досліджень п. 12а чи п. 12б «Порядку» для докторських дисертацій або п. 13а чи п. 13б для кандидатських дисертацій президія ВАК виносить відповідну постанову щодо дисертаційної роботи, яка разом з атестаційним висновком та атестаційною справою надсилається до спецради. Здобувачеві без спеціального до- зволу ВАК надається право повторного захисту дисертації у доопрацьованому вигляді. Склад опонентів та провід- на установа при цьому повинні бути повністю змінені, якщо ними підготовлені позитивні відзиви без принципі- альних критичних зауважень, нове оголошення про повторний захист публікується в установленому порядку, нова редакція автореферату дисертації надсилається до установ, перелік яких визначено ВАК України, а термін повтор- ного захисту визначається спеціалізованою вченою радою. 4. У випадках, коли при розгляді атестаційної справи у ВАК України встановлено, що здобувач використав ідеї, текстові запозичення, наукові результати та матеріали інших авторів без посилання на джерело, заява про зняття дисертації з розгляду не приймається, а президія ВАК України виносить негативне рішення по дисертаційній ро- боті без права її повторного захисту. 5. У випадку, коли здобувач не подав письмову заяву про зняття дисертації з розгляду при наявності порушень, окреслених п.2 даної постанови, президія ВАК виносить негативне рішення щодо дисертаційної роботи. Здобувач при цьому має право повторно захистити дисертацію в доопрацьованому вигляді у термін, визначений спеціалізо- ваною вченою радою. Склад опонентів та провідна установа при цьому можуть бути частково або повністю зміне- ні, нове оголошення про повторний захист публікується в установленому порядку, а нова редакція автореферату дисертації надсилається до установ, перелік яких визначено ВАК України. 6. У випадку, коли здобувач не подав письмову заяву про зняття дисертації з розгляду при невідповідності результатів виконаних досліджень п. 12а чи п. 12б «Порядку» для докторських дисертацій або п. 13а чи п. 13б для кандидатських дисертацій, президія ВАК України виносить негативне рішення щодо дисертації, яка може бути подана до повторного захисту в переробленому вигляді не раніше як через рік з дня такого рішення при повній зміні складу опонентів та провідної установи. 7. Діяльність спеціалізованої вченої ради, що призвела до випадків, окреслених п.п. 4 і 6 даної постанови, при- пиняється повністю або на термін, визначений ВАК України. Голова ВАК України М. Панчук Учений секретар ВАК України Р. Бойко «Бюлетень ВАК України», № 3\1998 587 РОЗДІЛ IV ПОРЯДОК ПРОХОДЖЕННЯ АТЕСТАЦІЇ НАУКОВИХ ПРАЦІВНИКІВ ТА НАУКОВИХ УСТАНОВ, ВИЗНАЧЕНИЙ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК ПРАЦІВНИКІВ Із змінами, внесеними згідно із Законами № 5067-VI від 05.07.2012, ВВР, 2013, № 24, ст. 243 № 2581-VIII від 02.10.2018, ВВР, 2018, № 46, ст. 371 Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи професійного розвитку працівників. Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначення основних термінів 1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: атестація працівників – процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадо- вим обов’язкам, проведення оцінки їх професійного рівня; неформальне професійне навчання працівників – набуття працівниками професійних знань, умінь і навичок, не регламентоване місцем набуття, строком та формою навчання; підтвердження кваліфікації працівників – процедура визначення відповідності професійних знань, умінь і на- вичок працівників установленим законодавством вимогам і посадовим обов’язкам, проведення оцінки їх профе- сійного рівня шляхом атестації; працівник – фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації незалежно від форми власності та виду діяльності або у фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю; професійне навчання працівників – процес цілеспрямованого формування у працівників спеціальних знань, розвиток необхідних навичок та вмінь, що дають змогу підвищувати продуктивність праці, максимально якісно виконувати функціональні обов’язки, освоювати нові види професійної діяльності, що включає первинну профе- сійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників відповідно до потреб виробництва; роботодавець – власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності та виду діяльнос- ті або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю; формальне професійне навчання працівників – набуття працівниками професійних знань, умінь і навичок у на- вчальному закладі або безпосередньо у роботодавця відповідно до вимог державних стандартів освіти, за резуль- татами якого видається документ про освіту встановленого зразка. Стаття 2. Державна політика у сфері професійного розвитку працівників 1. Метою державної політики у сфері професійного розвитку працівників є підвищення їх конкурентоспро- можності відповідно до суспільних потреб шляхом сприяння роботодавцю в ефективному використанні праці та забезпеченні досягнення належного професійного рівня працівниками. 2. Державна політика у сфері професійного розвитку працівників формується за принципами: доступності професійного розвитку працівникам; вільного вибору роботодавцем форм і методів забезпечення професійного розвитку працівників з урахуванням специфіки їх роботи; додержання інтересів роботодавця та працівника; безперервності процесу професійного розвитку працівників. 588 Стаття 3. Управління у сфері професійного розвитку працівників 1. Державне управління у сфері професійного розвитку працівників здійснюється центральним органом ви- конавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, молоді та спорту, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади відповідно до їх повноважень. 2. Безпосереднє управління у сфері професійного розвитку працівників здійснюють роботодавці шляхом ор- ганізації професійного навчання працівників, їх атестації. Стаття 4. Діяльність роботодавців у сфері професійного розвитку працівників 1. Основними напрямами діяльності роботодавців у сфері професійного розвитку працівників є: розроблення поточних та перспективних планів професійного навчання працівників; визначення видів, форм і методів професійного навчання працівників; розроблення та виконання робочих навчальних планів і програм професійного навчання працівників; організація професійного навчання працівників; добір педагогічних кадрів та фахівців для проведення професійного навчання працівників безпосередньо у ро- ботодавця; ведення первинного та статистичного обліку кількості працівників, зокрема тих, які пройшли професійне на- вчання; стимулювання професійного зростання працівників; забезпечення підвищення кваліфікації працівників безпосередньо у роботодавця або в навчальних закладах, як правило, не рідше ніж один раз на п’ять років; визначення періодичності атестації працівників та організація її проведення; проведення аналізу результатів атестації та здійснення заходів щодо підвищення професійного рівня праців- ників. Стаття 5. Участь професійних спілок, організацій роботодавців, їх об’єднань у забезпеченні професійного розвитку працівників 1. Професійні спілки та їх об’єднання, організації роботодавців та їх об’єднання: беруть участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері професійного розвитку працівників, здійсненні заходів, передбачених колективними договорами і угодами; здійснюють громадський контроль за дотриманням вимог нормативно-правових актів у сфері професійного розвитку працівників; спільно з органами державної влади беруть участь у моніторингу ринку праці та прогнозуванні його розвитку, формуванні державного замовлення на підготовку фахівців. Розділ II. ПРОФЕСІЙНЕ НАВЧАННЯ ПРАЦІВНИКІВ Стаття 6. Організація професійного навчання працівників 1. Організація професійного навчання працівників здійснюється роботодавцями з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності відповідно до вимог законодавства. 2. Професійне навчання працівників здійснюється безпосередньо у роботодавця та на договірній основі у про- фесійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах або організаціях. 3. Роботодавець може утворити окремий підрозділ з питань професійного навчання працівників або покласти функції з організації такого навчання на відповідних фахівців. 4. Професійне навчання працівників організовується в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, молоді та спорту, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади, всеукраїнськими об’єднаннями професійних спілок, всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців. 5. Роботодавці можуть здійснювати формальне і неформальне професійне навчання працівників. 6. Формальне професійне навчання працівників робітничим професіям включає первинну професійну підго- товку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників і може здійснюватися безпосередньо у роботодавця або організовуватися на договірних умовах у професійно-технічних навчальних закладах, на підприємствах, в уста- новах, організаціях, а працівників, які за класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів і фахівців, – перепідготовку, стажування, спеціалізацію та підвищення кваліфікації і може організовуватися на договірних умовах у вищих навчальних закладах. За результатами формального професійного навчання працівникові видається документ про освіту встановле- ного зразка. 7. Неформальне професійне навчання працівників здійснюється за їх згодою безпосередньо у роботодавця згідно з рішенням роботодавця за рахунок його коштів з урахуванням потреб власної господарської чи іншої ді- яльності. 589 Стаття 7. Форми професійного навчання працівників 1. Професійне навчання працівників здійснюється за денною, вечірньою (змінною), очно-заочною, дистанцій- ною, екстернатною формою, з відривом і без відриву від виробництва та за індивідуальними навчальними планами. 2. Професійне навчання працівників за робітничими професіями забезпечується шляхом: курсового навчання, що передбачає формування навчальних груп і здійснюється в навчальних класах (лабора- торіях); індивідуального навчання, що передбачає навчання на робочому місці під керівництвом кваліфікованих робіт- ників – інструкторів виробничого навчання. Стаття 8. Навчальні плани і програми професійного навчання працівників 1. Професійне навчання працівників робітничим професіям здійснюється за навчальними планами і програма- ми, розробленими професійно-технічними навчальними закладами або підприємствами, установами, організація- ми на підставі типових навчальних планів і програм. 2. У разі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників для виконання робіт з підвищеною небезпекою кількість годин для вивчення предмета «Охорона праці» визначається з урахуванням специфіки про- фесії, умов праці та строку навчання, але не менш як кількість, що передбачена типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Стаття 9. Кадрове забезпечення професійного навчання працівників безпосередньо у роботодавця 1. Професійне навчання працівників безпосередньо у роботодавця здійснюють викладачі, майстри виробничо- го навчання, інструктори виробничого навчання, які залучаються на умовах договору з надання освітніх послуг. 2. Викладачі, які залучаються до здійснення професійного навчання безпосередньо у роботодавця, повинні мати повну вищу освіту за відповідним напрямом і стаж роботи за відповідною спеціальністю не менш як три роки. Майстри виробничого навчання повинні мати вищу освіту та стаж роботи за відповідною спеціальністю не менш як три роки. Інструктори виробничого навчання із складу кваліфікованих робітників повинні мати стаж роботи за профе - сією не менш як три роки та рівень кваліфікації (розряд, клас, категорію) не нижчий, ніж передбачено навчальни- ми планами і програмами, за якими здійснюється навчання робітників. Стаття 10. Оплата праці осіб, які здійснюють професійне навчання працівників 1. Розмір оплати праці осіб, які залучаються до здійснення професійного навчання працівників, визначається у договорі про надання освітніх послуг і не може бути меншим, ніж розмір ставок погодинної оплати праці пра- цівників усіх галузей економіки за проведення навчальних занять. 2. Інструктори виробничого навчання можуть бути звільнені від виконання основної роботи із збереженням за ними середньої заробітної плати та місця роботи (посади) у разі проведення занять з робітниками-учнями у групах у складі п’яти і більше осіб. Розділ III. АТЕСТАЦІЯ ПРАЦІВНИКІВ Стаття 11. Атестація працівників 1. Роботодавці можуть проводити атестацію працівників. 2. Категорії працівників, які підлягають атестації, та періодичність її проведення визначаються колективним договором. На підприємствах, в установах та організаціях, у яких не укладаються колективні договори, категорії праців- ників, які підлягають атестації, строки та графік її проведення визначаються роботодавцем за погодженням з ви- борним органом первинної профспілкової організації. 3. Атестація працівників проводиться не частіше ніж один раз на три роки. 4. Атестація проводиться за рішенням роботодавця, яким затверджуються положення про проведення атестації, склад атестаційної комісії, графік проведення атестації. Інформація про проведення атестації доводиться до відома працівників не пізніше ніж за два місяці до її проведення. 5. Атестаційна комісія формується з висококваліфікованих фахівців та представника виборного органу первин- ної профспілкової організації. 6. Безпосередній керівник працівника, який підлягає атестації, не може бути членом атестаційної комісії. 7. Атестація працівника проводиться тільки в його присутності. 8. На кожного працівника, який підлягає атестації, безпосередній керівник складає характеристику, що пода- ється атестаційній комісії після ознайомлення з нею працівника, але не пізніше ніж за тиждень до атестації. 9. Не допускається проведення оцінки професійного рівня та кваліфікації працівника за ознаками, що безпо- середньо не пов’язані з виконуваною роботою. 590 10. Рішення атестаційної комісії приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. 11. Засідання атестаційної комісії вважається правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її складу. 12. Рішення атестаційної комісії доводиться до відома працівника та роботодавця протягом трьох днів після його прийняття. Стаття 12. Категорії працівників, які не підлягають атестації 1. Атестації не підлягають: працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року; вагітні жінки; особи, які здійснюють догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною з інвалідністю, особою з інвалід- ністю з дитинства; (Абзац четвертий частини першої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2581-VIII від 02.10.2018) одинокі матері або одинокі батьки, які мають дітей віком до чотирнадцяти років; неповнолітні; особи, які працюють за сумісництвом. Законом чи колективним договором можуть установлюватися інші категорії працівників, які не підлягають атестації. Стаття 13. Результати атестації 1. Атестаційна комісія приймає рішення про відповідність або невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі. 2. У разі прийняття рішення про відповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі комісія може рекомендувати роботодавцеві зарахувати його до кадрового резерву, присвоїти чергову категорію, встановити над- бавку до заробітної плати або збільшити її розмір, організувати стажування на більш високій посаді або направи- ти на підвищення кваліфікації з метою просування по роботі. 3. У разі прийняття рішення про невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі комісія може рекомендувати роботодавцеві перевести працівника за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направити на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атеста- цією. Рекомендації комісії з відповідним обґрунтуванням доводяться до відома працівника у письмовій формі. У разі відмови працівника від переведення на іншу посаду чи роботу, що відповідає його кваліфікаційному рівню, або від професійного навчання за рахунок коштів роботодавця роботодавець за результатами атестації має право звільнити працівника відповідно до Кодексу законів про працю України. 4. Результати атестації можуть бути оскаржені працівником у порядку, встановленому законодавством. Стаття 14. Організація підтвердження результатів неформального професійного навчання працівників 1. Для організації підтвердження результатів неформального професійного навчання працівників у складі дер- жавної служби зайнятості створюються центри визнання результатів неформального професійного навчання. 2. Центри визнання результатів неформального професійного навчання забезпечують організацію підтверджен- ня професійної кваліфікації працівника за результатами неформального професійного навчання. Для цього центри визнання результатів неформального професійного навчання залучають навчальні заклади державної служби за- йнятості, інші професійно-технічні навчальні заклади, підприємства, організації, установи, які мають ліцензію на право здійснення освітньої діяльності за визначеними професіями. Результати неформального професійного на- вчання підтверджуються документом встановленого зразка про присвоєння або підвищення робітничої кваліфікації. 3. Центри визнання результатів неформального професійного навчання мають право у разі необхідності отри- мувати від заінтересованих юридичних та фізичних осіб відомості про професійний досвід працівників. 4. Порядок підтвердження результатів неформального професійного навчання працівників визначається Кабі- нетом Міністрів України. (Частина четверта статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5067-VI від 05.07.2012) Розділ IV. ФІНАНСУВАННЯ ЗАХОДІВ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ПРАЦІВНИКІВ Стаття 15. Фінансування заходів із забезпечення професійного розвитку працівників 1. Фінансування професійного розвитку працівників здійснюється роботодавцем за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел. 2. Професійне навчання працівника може здійснюватися за його бажанням за рахунок власних коштів або коштів інших фізичних чи юридичних осіб. 591 Розділ V. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. 2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк після набрання чинності цим Законом: подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відпо- відність із цим Законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх норматив- но-правових актів у відповідність із цим Законом. Президент України В. ЯНУКОВИЧ м. Київ 12 січня 2012 року № 4312-VI КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 13 серпня 1999 р. № 1475 Київ ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОЛОЖЕННЯ ПРО АТЕСТАЦІЮ НАУКОВИХ ПРАЦІВНИКІВ Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 538 від 07.08.2013 № 330 від 13.08.2014 № 285 від 03.04.2019 Відповідно до статті 29 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» Кабінет Міністрів Украї- ни постановляє: (Вступна частина із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 285 від 03.04.2019) 1. Затвердити Положення про атестацію наукових працівників, що додається. 2. Ця постанова набирає чинності з дня опублікування. Прем’єр-міністр України В. ПУСТОВОЙТЕНКО Інд. 28 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 1999 р. № 1475 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2019 р. № 285) ПОЛОЖЕННЯ про атестацію наукових працівників Загальна частина 1. Це Положення визначає порядок проведення атестації наукових працівників наукових (науково-дослідних, науково-технологічних, науково-технічних, науково-практичних) установ, закладів вищої освіти (університетів, академій, інститутів), юридичних осіб, у складі яких є науковий підрозділ (далі – наукові установи), що повністю або частково фінансуються за рахунок державного бюджету. Це Положення може застосовуватися науковими установами, що не фінансуються з державного бюджету. 2. У цьому Положенні терміни вживаються у значенні, наведеному у Кодексі законів про працю України, За- конах України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про вищу освіту» та «Про професійний розвиток працівників». 592 3. Атестація наукового працівника проводиться з метою: оцінювання рівня професійної підготовки, результативності його роботи; визначення відповідності його кваліфікації займаній посаді; виявлення перспективи використання його здібностей, стимулювання підвищення його професійного рівня; визначення потреби у підвищенні кваліфікації, його професійній підготовці. 4. Атестації підлягають: наукові працівники, які обіймають посади, зазначені у статті 31 Закону України «Про наукову і науково-техніч- ну діяльність» та у переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників установ, організацій, підприємств, вищих навчальних закладів, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 257 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 10, ст. 590; 2017 р., № 33, ст. 1038); особи, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей за галу- зями наук, за якою присуджено науковий ступінь; особи, які працюють за професіями, визначеними у розділі 2 (Професіонали) Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», в наукових підрозділах наукових установ, за умови, що вони за- ймаються та/або є організаторами наукової і науково-технічної діяльності, з урахуванням Порядку виплати над- бавки за стаж наукової роботи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 р. № 494 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 16, ст. 1111). 5. Не підлягають атестації наукові працівники: які направлені на наукове стажування або у наукове відрядження, пов’язане з довготривалою науковою екс- педицією; які відповідно до статті 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників» віднесені до категорії працівників, які не підлягають атестації; які перебувають у відпустці відповідно до статті 179 Кодексу законів про працю України; які проходять військову службу за призовом під час мобілізації або прийняті на військову службу за контрактом, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення, за якими відповідно до частини третьої статті 119 Ко- дексу законів про працю України до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній за- робіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності; які відповідно до частини п’ятої статті 119 Кодексу законів про працю України під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, що настає за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання без- вісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими. Наукові працівники, визначені абзацами другим – шостим пункту 5 цього Положення, проходять атестацію не раніше ніж через рік пiсля закiнчення перiоду, пiд час якого вони не підлягали атестації. Наукові працівники, визначені абзацами другим – шостим пункту 5 цього Положення, можуть проходити атес- тацію за власною ініціативою. Періодичність і строки проведення атестації 6. Атестація проводиться не рідше ніж один раз на п’ять років вiдповiдно до Закону України «Про наукову i науково-технiчну дiяльнiсть» та не частіше ніж один раз на три роки вiдповiдно до Закону України «Про професiйний розвиток працiвникiв». Для кожної посади наукових працівників наукової установи вченою (науковою, науково-технічною, технічною) радою (далі – вчена рада) наукової установи встановлюється періодичність атестації через три, чотири або п’ять років. За результатами атестації вченою радою встановлюється строк атестації наукового працівника через три, чо- тири або п’ять років. У разі виявлення в діяльності наукового працівника порушень академічної доброчесності та/або ознак недо- статньої кваліфікації, зафіксованих в акті про невиконання роботи, доповідній записці про допущені помилки; надання рекомендацій атестаційною комісією за результатами атестації; оскарження науковим працівником резуль- татів атестації керівнику наукової установи за рішенням керівника наукової установи призначається та проводить- ся повторна атестація. Повторна атестація наукового працівника проводиться не раніше ніж через рік після проходження науковим працівником атестації. 7. Випускникам вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами на- вчання), військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, направленим для подальшого проходження військової служби до наукової установи та призначеним на посади наукових працівників з урахуванням Указу 593 Президента України від 10 грудня 2008 р. № 1153 «Про Положення про проходження громадянами України вій- ськової служби у Збройних Силах України», строк проведення атестації визначається керівником наукової устано- ви після закінчення дії першого контракту про проходження військової служби на посадах офіцерського складу з урахуванням абзацу другого пункту 6 цього Положення. 8. Графік проведення атестації наукових працівників затверджується щороку розпорядчим документом керів- ника наукової установи за пропозицією вченої ради наукової установи до початку календарного року. Інформація про дату проведення атестації наукового працівника, який підлягає атестації, доводиться до його відома не пізніше ніж за два місяці до дати її проведення. 9. Непроведення в установлений строк атестації наукового працівника не з його вини підтверджується відпо- відним розпорядчим документом керівника наукової установи і не може бути підставою для розірвання або зміни умов укладеного з ним трудового договору (контракту). Порядок проведення атестації 10. Для кожної наукової посади вченою радою наукової установи затверджується атестаційна форма, яка вра- ховує: якість наукових результатів (публікації, патенти, участь та керівництво науковими (науково-технічними) проектами (розробками); викладацьку діяльність; керівництво підготовкою та/або підготовку наукових кадрів; національну та міжнародну співпрацю (участь у національних та міжнародних наукових проектах, господарських договорах, проектах тощо); підвищення кваліфікації; виконання адміністративних обов’язків; популяризацію на- уки (лекції, інтерв’ю, науково-популярні передачі) та мобільність. З метою уніфікації атестаційної форми вчена рада під час затвердження атестаційної форми може об’єднувати наукові посади в категорії (групи). Атестаційна форма повинна містити лише такі вимоги, які піддаються документальному підтвердженню, зо- крема з використанням наукометричних баз даних, та зазначені у трудовому договорі (контракті). 11. Для організації та проведення атестації наукових працівників розпорядчим документом керівника наукової установи за погодженням з вченою радою наукової установи утворюється одна або кілька атестаційних комісій у складі голови, секретаря і членів атестаційної комісії. Головою атестаційної комісії, як правило, є заступник ке- рівника наукової установи. До складу атестаційної комісії залучаються наукові працівники наукової установи, серед яких не менше тре- тини не обіймають керівних посад (зокрема, не є керівниками структурних підрозділів наукової установи), уповно- важений представник колективу наукових працівників (за наявності), який обирається таємним голосуванням на зборах наукових працівників наукової установи, та представник виборного органу первинної профспілкової орга- нізації (за наявності). Склад атестаційної комісії формується з урахуванням необхідності виключення конфлікту інтересів, який міг би вплинути на рішення атестаційної комісії. Атестація осіб, які входять до складу атестаційних комісій, та працівників керівного складу передує атестації інших наукових працівників наукової установи, здійснюється керівником наукової установи, а її результати затвер- джуються вченою радою наукової установи. Керівник наукової установи вважається таким, що пройшов атестацію, після обрання та призначення його на посаду. 12. Атестація працівника проводиться тільки в його присутності. Засідання атестаційної комісії може бути проведено в режимі відеоконференції. 13. Засідання атестаційної комісії вважається правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її складу. 14. Атестаційна комісія проводить оцінку роботи наукового працівника та ухвалює рішення про результати атестації наукового працівника на основі інформації, включеної до атестаційної справи. Атестаційна справа формується працівниками кадрової служби на кожного наукового працівника, що атесту- ється, та складається з: атестаційної форми, заповненої науковим працівником, що атестується, з якою ознайомлено його безпосеред- нього керівника; звіту наукового працівника, що атестується, з яким ознайомлено його безпосереднього керівника; характеристики, складеної та підписаної безпосереднім керівником наукового працівника та/або керівником структурного підрозділу, в якому працює науковий працівник. Атестаційна справа подається атестаційній комісії не пізніше ніж за два тижні до проведення атестації. Після проведення атестації наукового працівника його атестаційна справа долучається до його особової справи. 15. Атестаційна комісія у присутності наукового працівника, який проходить атестацію, його безпосереднього керівника та керівника структурного підрозділу розглядає та аналізує матеріали атестаційної справи, заслуховує та обговорює звіт наукового працівника про його роботу. 594 16. Якщо з поважних причин (наукове відрядження, тимчасова непрацездатність) науковий працівник не може з’явитися на засідання атестаційної комісії, за рішенням атестаційної комісії атестація може бути призначена на іншу дату. У разі неявки наукового працівника, який атестується, на засідання атестаційної комісії без поважних причин за рішенням атестаційної комісії йому повторно призначається дата атестації. У разі повторної неявки наукового працівника, який атестується, на засідання атестаційної комісії без поважних причин за рішенням атестаційної комісії йому може бути повторно призначена дата атестації або його може бути визнано таким, що не відповідає займаній посаді. 17. Атестаційна комісія приймає рішення відкритим голосуванням простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії. Щодо наукового працівника, який атестується, атестаційна комісія приймає одне з таких рішень: «відповідає займаній посаді» або «не відповідає займаній посаді». У разі рівного розподілу голосів рішення щодо відповід- ності/невідповідності займаній посаді ухвалюється атестаційною комісією на користь працівника. Голосування щодо відповідності/невідповідності наукового працівника займаній посаді за рішенням атеста- ційної комісії може проводитися таємно. У разі таємного голосування атестаційна комісія відкритим голосуванням обирає з числа своїх членів лічильну комісію. Бюлетень для таємного голосування повинен містити прізвище, ім’я та по батькові, назву посади наукового працівника, що атестується, та рішення члена атестаційної комісії: «відповідає займаній посаді» або «не відповідає займаній посаді». Якщо під час таємного голосування у бюлетені членів атестаційної комісії не було зазначено жодного рішення або зазначено обидва рішення, бюлетень вважається недійсним. За результатами таємного голосування складається протокол лічильної комісії, який повинен містити прізвище, ім’я та по батькові, назву посади наукового працівника, що атестується, результати голосування, висновок лічиль- ної комісії, її склад та бути підписаним членами лічильної комісії. За результатами роботи лічильної комісії атестаційна комісія приймає рішення відповідно до абзаців першого і другого пункту 17 цього Положення. 18. Рішення атестаційної комісії повинне містити прізвище, ім’я та по батькові, рік народження атестованого, відомості про освіту, загальний трудовий стаж, назву посади, оцінку діяльності за результатами голосування і ре- комендації атестаційної комісії. Рішення атестаційної комісії підписується головою, секретарем і членами атеста- ційної комісії, присутніми на засіданні. Рішення атестаційної комісії повідомляється науковому працівникові та керівнику наукової установи у пись- мовій формі протягом трьох робочих днів після його прийняття. 19. Рішення атестаційної комісії долучається до атестаційної справи наукового працівника та протягом тижня подається вченій раді наукової установи на затвердження. Після затвердження вченою радою наукової установи рішення атестаційної комісії атестаційна справа науко- вого працівника долучається до особової справи. 20. Затвердження вченою радою наукової установи рішення атестаційної комісії повинно відбутися не пізніше ніж протягом одного місяця з дня його подання. У разі незатвердження вченою радою наукової установи рішення атестаційної комісії у визначений строк рі- шення атестаційної комісії вважається затвердженим за вмовчанням. 21. Атестаційна комісія під час ухвалення рішення про відповідність наукового працівника займаній посаді також може рекомендувати керівнику заохотити цього наукового працівника відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про професійний розвиток працівників». Результати розгляду керівником наукової установи рекомендацій атестаційної комісії про заохочення повідом- ляються науковому працівнику протягом п’яти робочих днів після затвердження рішення вченою радою наукової установи. 22. Якщо за результатами атестації наукового працівника визнано таким, що не відповідає займаній посаді, комісія може рекомендувати керівнику наукової установи перевести працівника за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направити на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією. Рекомендації комісії з відповідним обґрунтуванням доводяться до відома працівника у письмовій формі. У разі незгоди наукового працівника з переведенням на іншу посаду або неможливості його переведення на іншу посаду трудовий договір з ним розривається відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Науковий працівник з числа військовослужбовців, якого за результатами атестації визнано таким, що не від- повідає займаній посаді, призначається на іншу посаду з урахуванням Указу Президента України від 10 грудня 2008 р. № 1153 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» або направляється на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією. 595 Порядок розгляду спорів з питань атестації наукових працівників 23. Рішення щодо результатів атестації може бути оскаржене науковим працівником керівнику наукової уста- нови протягом одного місяця з дня його прийняття, що не зупиняє його виконання. На підставі скарги керівник наукової установи має право подати атестаційну справу наукового працівника на повторний розгляд атестаційної комісії та за погодженням з вченою радою наукової установи змінити склад атес- таційної комісії. 24. Рішення керівника наукової установи про розірвання трудового договору (контракту) з науковим працівни- ком за результатами атестації може бути оскаржене працівником відповідно до законодавства про порядок роз- гляду індивідуальних трудових спорів або у судовому порядку. (Положення в редакції Постанови КМ № 285 від 03.04.2019) КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ВІД 19 ЛИПНЯ 2017 Р. № 540 КИЇВ ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОРЯДКУ ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ АТЕСТАЦІЇ НАУКОВИХ УСТАНОВ Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 288 від 18.04.2018 Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 11 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Затвердити Порядок проведення державної атестації наукових установ, що додається. 2. Міністерству освіти і науки, центральним органам виконавчої влади, Національній академії наук, національ- ним галузевим академіям наук, іншим органам, до сфери управління яких належать (у віданні яких перебувають) наукові установи, забезпечувати починаючи з 2017 року проведення державної атестації наукових установ відпо- відно до Порядку, затвердженого цією постановою. 3. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що до- дається. Прем’єр-міністр України В. ГРОЙСМАН Інд. 73 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2017 р. № 540 ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ АТЕСТАЦІЇ НАУКОВИХ УСТАНОВ 1. Цей Порядок визначає механізм проведення державної атестації наукової (науково-дослідної, науково-тех- нологічної, науково-технічної, науково-практичної) установи (далі – наукова установа) з метою визначення ефек- тивності її діяльності. Дія цього Порядку не поширюється на державну атестацію вищих навчальних закладів, які відповідно до час- тини третьої статті 19 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» підлягають державній атестації в частині провадження ними наукової (науково-технічної) діяльності в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 2. У цьому Порядку термін «державна атестація наукової установи» означає комплекс заходів щодо оцінюван- ня ефективності наукової, науково-технічної діяльності (далі – діяльність) наукової установи відповідно до її завдань за такими напрямами: 596 1) рівень забезпечення науковими і науково-технічними кадрами (кількісний склад, рівень кваліфікації науко- вих працівників); 2) стан матеріально-технічної бази; 3) якість діяльності, що визначається на основі: експертної оцінки з використанням наукометричних та інших показників, що використовуються в міжнародній системі експертизи; показників фінансово-економічної діяльності (обсяг видатків, у тому числі державного бюджету, для забезпе- чення діяльності, фінансування фундаментальних, прикладних наукових досліджень і науково-технічних (експе- риментальних) розробок; обсяг надходжень від патентно-ліцензійної діяльності і патентів на винаходи та корисні моделі тощо). Інші терміни, що використовуються у цьому Порядку, вживаються у значенні, наведеному в Законах Украї- ни «Про наукову і науково-технічну діяльність» та «Про вищу освіту». 3. Предметом державної атестації є визначення рівня ефективності діяльності наукової установи. 4. Об’єктом державної атестації є відомості про результати діяльності наукової установи, за допомогою яких досліджується предмет державної атестації. 5. Державна атестація наукових установ проводиться в обов’язковому порядку не рідше одного разу на п’ять років для: наукових установ державної і комунальної форми власності; наукових установ, у статутних капіталах яких є частка, що належить державі; наукових установ Національної академії наук, національних галузевих академій наук. Державна атестація наукових установ інших форм власності проводиться за ініціативою таких установ. Для новоутвореної наукової установи державна атестація проводиться не пізніше ніж через три роки після її утворення. Не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії державної атестації для проведення чергової державної атестації наукові установи, зазначені в абзацах другому – четвертому цього пункту, в обов’язковому порядку по- дають заявку та інформаційні матеріали відповідно до цього Порядку. (Абзац сьомий пункту 5 в редакції Постанови КМ № 288 від 18.04.2018) Ініціатором проведення дострокової державної атестації наукових установ можуть бути: МОН, інші централь- ні органи виконавчої влади, Національна академія наук та національні галузеві академії наук, інші органи, до сфери управління яких належать (у віданні яких перебувають) наукові установи. Державна атестація наукових установ проводиться експертними групами та експертною комісією з проведення державної атестації наукових установ (далі – експертна комісія), положення про які та персональний склад яких затверджується МОН. Державна атестація наукових установ проводиться відповідно до методики оцінювання ефективності наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності наукових установ під час проведення держав- ної атестації (далі – методика). Методика розробляється з урахуванням міжнародного досвіду за участю централь- них органів виконавчої влади, інших заінтересованих органів, Національної академії наук, національних галузевих академій наук, Національної ради з питань розвитку науки і технологій та затверджується МОН. 6. Керівництво системою державної атестації наукових установ здійснює МОН. Проведення державної атестації наукових установ будь-якої форми власності та підпорядкування забезпечує МОН. Організаційно-методичне супроводження державної атестації наукових установ, що зазначені в: абзацах другому і третьому пункту 5 цього Порядку, – здійснюють центральні органи виконавчої влади, інші органи, до сфери управління яких належать наукові установи; абзаці четвертому пункту 5 цього Порядку, – президії Національної академії наук, національних галузевих академій наук, у віданні яких перебувають наукові установи; абзаці п’ятому пункту 5 цього Порядку – здійснює МОН. 7. Система державної атестації наукових установ складається із: засад функціонування системи державної атестації наукових установ за пропозиціями Національної ради з пи- тань розвитку науки і технологій відповідно до пункту 4 частини сьомої статті 20 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»; нормативно-правових актів, що регулюють відносини з питань державної атестації наукових установ; сукупності експертних груп та експертної комісії, що утворені та проводять державну атестацію наукових установ відповідно до цього Порядку. 8. Для проведення державної атестації наукова установа подає МОН заявку та інформаційні матеріали за фор- мою, що затверджується МОН. 9. Інформаційні матеріали для проведення державної атестації наукової установи (далі – інформаційні матері- али) повинні містити відомості про: 1) наукових працівників (чисельність працівників, які виконують науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, чисельність докторів наук і докторів філософії, молодих вчених тощо); 597 2) підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників; 3) організацію та рівень досліджень за певним науковим, науково-технічним напрямом; 4) основні результати наукової і науково-технічної діяльності, а саме: кількість захищених дисертацій на здобуття ступеня доктора філософії і доктора наук; кількість виданих наукових монографій, підручників, навчальних посібників, наукових періодичних видань, що видаються науковими установами та включені до наукометричних баз; кількість статей у наукових періодичних виданнях, у тому числі таких, що включені до наукометричних баз; 5) міжнародне науково-технічне співробітництво (кількість спеціалістів, що брали участь у міжнародних ви- ставках та конференціях, проходили стажування або виконували спільні дослідження за кордоном; кількість між- народних науково-практичних семінарів, конференцій, інших заходів проведених науковою установою; кількість отриманих науковою установою іноземних грантів; кількість проектів, що виконувалися за міжнародними рамко- вими програмами Європейського Союзу з досліджень та інновацій, двосторонніми та багатосторонніми угодами; кількість проектів, що фінансувалися в рамках міжнародних фондів та програм); 6) матеріально-технічну та дослідно-експериментальну базу досліджень, наявність та ефективність викорис- тання сучасного високотехнологічного наукового обладнання, унікальні наукові об’єкти, в тому числі ті, що ста- новлять національне надбання; 7) практичну цінність результатів діяльності для держави (кількість виконаних фундаментальних, прикладних наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок за рахунок бюджетних коштів та коштів замовників; кількість наданих послуг; кількість наукових досліджень, що привели до розроблення та виробництва сучасної конкурентоспроможної продукції; кількість охоронних документів на об’єкти права інтелектуальної влас- ності та укладених угод на використання об’єктів інтелектуальної власності та ноу-хау, зокрема, проданих ліцензій; кількість розроблених та затверджених державних стандартів, класифікаторів та кодифікаторів тощо); 8) фінансово-економічну діяльність (обсяг видатків, у тому числі з державного бюджету, для забезпечення ді- яльності, зокрема фінансування фундаментальних, прикладних наукових досліджень і науково-технічних (експе- риментальних) розробок, обсяги надходження від комерціалізації інтелектуальної власності тощо). 10. МОН реєструє подані науковими установами заявки та інформаційні матеріали і передає їх експертним групам за відповідним напрямом (наукової, науково-технічної, інноваційної) діяльності наукових установ, склад яких затверджується МОН в установленому порядку. У разі коли заявка та/або інформаційні матеріали наукової установи оформлені не належним чином, МОН по- вертає їх науковій установі на доопрацювання. 11. До складу експертних груп включаються: представник МОН; представник іншого центрального органу виконавчої влади, представник іншого заінтересованого органу, представник Національної академії наук чи націо- нальної галузевої академії наук, до сфери управління яких належать (у віданні яких перебувають) наукові устано- ви; фахівці та вчені, у тому числі ті, що працюють у вищих навчальних закладах, які мають кваліфікацію за відпо- відними напрямами (наукової, науково-технічної, інноваційної) діяльності і стаж практичної роботи за спеціальністю не менше п’яти років. Кількісний склад експертних груп та їх кількість визначаються експертною комісією. У системі військових формувань, розвідувальних та правоохоронних органів, а також у визначених експертною комісією випадках склад експертних груп затверджується МОН за поданням відповідного органу, до сфери управ- ління якого належить наукова установа. 12. Експертні групи протягом не більш як 45 календарних днів з дати подання науковою установою заявки та інформаційних матеріалів: 1) перевіряють правильність їх оформлення, достатність і достовірність наведеної у таких матеріалах інфор- мації; у разі виявлення у наданих матеріалах невідповідностей ініціюють перед МОН необхідність перевірки по- даної інформації тимчасовою комісією за місцем розташування наукової установи. Персональний склад тимчасової комісії затверджується МОН. 2) аналізують представлені науковою установою відомості про її діяльність; 3) проводять експертне оцінювання ефективності діяльності наукової установи на підставі поданих нею інфор- маційних матеріалів та результатів ознайомлення з її діяльністю під час відвідування тимчасовою комісією (за наявності) відповідно до методики. 13. Експертне оцінювання ефективності діяльності наукової установи здійснюється за показниками, що поді- ляються на групи, з урахуванням рівня цільової орієнтації досліджень наукової установи. Показники та форма картки експертного оцінювання ефективності діяльності наукової установи затверджуються МОН. 14. Експертна група подає експертний висновок щодо результатів експертного оцінювання ефективності ді- яльності наукової установи, форма якого затверджується МОН, експертній комісії для його використання під час визначення атестаційної оцінки наукової установи. 15. Експертна комісія, до складу якої включаються представники МОН, інших центральних органів виконавчої влади, Національної академії наук та національних галузевих академій наук, інших органів, до сфери управління яких належать (у віданні яких перебувають) наукові установи, провідних вищих навчальних закладів, фахівці та 598 вчені, у тому числі ті, що працюють у вищих навчальних закладах, які мають кваліфікацію за відповідними на- прямами (наукової, науково-технічної, інноваційної) діяльності і стаж практичної роботи за спеціальністю не менше п’яти років: 1) у місячний строк проводить відповідно до методики атестаційну оцінку наукової установи з урахуванням експертного висновку, поданого експертною групою; 2) готує висновок про результат державної атестації наукової установи, форма якого затверджується МОН. 3) подає висновок на затвердження МОН в установленому порядку. 16. Результатом державної атестації наукової установи є визначення атестаційної оцінки як характеристики ефективності діяльності наукової установи за попередні три роки. 17. Атестаційна оцінка наукової установи складається з класифікаційної та рейтингової оцінки наукової уста- нови. Класифікаційна оцінка наукової установи свідчить про науковий і науково-технічний рівень наукової установи за її науковим і науково-технічним потенціалом, досягненнями за попередні роки діяльності. Рейтингова оцінка наукової установи свідчить про: цільову орієнтацію діяльності наукової установи; динаміку розвитку її наукового і науково-технічного потенціалу; ефективність роботи наукової установи; впровадження отриманих науковою установою результатів; унікальність наукової установи. Визначення класифікаційної та рейтингової оцінок наукової установи здійснюється з використанням показни- ків і критеріїв визначення атестаційної оцінки. Під час оцінювання ефективності діяльності наукових установ для врахування специфіки різних галузей наук та особливостей діяльності наукових установ природничого і технічного профілю та наукових установ суспільно- го і гуманітарного профілю застосовуються специфічні показники та диференційовані вагові коефіцієнти, які ви- значаються у методиці. 18. За результатами загального оцінювання діяльності наукових установ залежно від класифікаційної і рейтин- гової оцінки наукові установи поділяються на чотири класифікаційні групи: I класифікаційна група – наукові установи-лідери, що мають високий рівень отриманих результатів діяльнос- ті, визнання в Україні і світі, демонструють високий науковий потенціал та ефективно його використовують для подальшого розвитку, інтегровані у світовий науковий простір та Європейський дослідницький простір з ураху- ванням національних інтересів. Наукові установи, віднесені до I класифікаційної групи, атестуються строком на п’ять років; II класифікаційна група – стабільні наукові установи, що мають нижчий порівняно з науковими установами, що належать до I класифікаційної групи, науковий потенціал, є провідними за певними напрямами проведення наукових досліджень, науково-технічних (експериментальних) розробок, впроваджень конкретних видів наукової, технічної продукції і виявляють активність щодо інтеграції у світовий науковий простір та європейський дослід- ницький простір з урахуванням національних інтересів. Наукові установи II класифікаційної групи атестуються строком на три роки; III класифікаційна група – наукові установи, що є унікальними у певній галузі, проводять наукові дослідження та науково-технічні (експериментальні) розробки, спрямовані на одержання і використання нових знань для розв’язання технологічних, інженерних, економічних, соціальних та гуманітарних проблем, виконують разові за- мовлення, і при цьому демонструють невисокий рівень розвитку потенціалу, маловідомі у світовому науковому просторі, здатні адаптуватися до потреб галузі в регіоні, Україні, можуть швидко переключитися на нову пробле- матику у разі зміни завдань галузі. Наукові установи III класифікаційної групи атестуються строком на два роки; IV класифікаційна група – наукові установи, для яких наукова або науково-технічна, або інноваційна діяльність не є основним видом діяльності, які не є унікальними у відповідній галузі та втратили перспективи розвитку. Наукові установи, віднесені до IV класифікаційної групи, атестуються строком на один рік без права повторної атестації. Засновник щодо установи, віднесеної за результатами державної атестації до IV класифікаційної групи, про- тягом року зобов’язаний вжити заходів щодо її реорганізації або ліквідації. 19. Науковим установам, що пройшли державну атестацію, МОН видає свідоцтво про державну атестацію. Форму свідоцтва про державну атестацію наукової установи затверджує МОН. 20. МОН оприлюднює результати державної атестації наукових установ на власному офіційному веб-сайті протягом трьох робочих днів. 21. Результати державної атестації наукових установ використовуються центральними органами виконавчої влади, Національною академією наук та національними галузевими академіями наук, іншими органами, до сфери управління яких належать (у віданні яких перебувають) наукові установи, відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». 599 22. Результати державної атестації наукових установ використовуються Міжвідомчою радою з координації фундаментальних і прикладних досліджень в Україні, утвореної відповідно до статті 17 Закону України «Про на- укову і науково-технічну діяльність», для сприяння розвитку фундаментальних досліджень та ефективного вико- ристання їх результатів у прикладних дослідженнях і науково-технічних (експериментальних) розробках за пріо- ритетними напрямами розвитку науки і техніки. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 22 серпня 2018 р. № 652 Київ ДЕЯКІ ПИТАННЯ ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ АТЕСТАЦІЇ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В ЧАСТИНІ ПРОВАДЖЕННЯ НИМИ НАУКОВОЇ (НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ) ДІЯЛЬНОСТІ Відповідно до частини третьої статті 19 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Затвердити: Порядок проведення державної атестації закладів вищої освіти в частині провадження ними наукової (науко- во-технічної) діяльності, що додається; перелік наукових напрямів, за якими проводиться державна атестація закладів вищої освіти в частині прова- дження ними наукової (науково-технічної) діяльності, згідно з додатком. 2. Міністерству освіти і науки у тримісячний строк після набрання чинності цією постановою затвердити необ- хідні нормативно-правові акти для проведення державної атестації закладів вищої освіти в частині провадження ними наукової (науково-технічної) діяльності. Прем’єр-міністр України В. ГРОЙСМАН Інд. 73 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 652 ПОРЯДОК проведення державної атестації закладів вищої освіти в частині провадження ними наукової (науково-технічної) діяльності 1. Цей Порядок визначає процедуру проведення державної атестації закладів вищої освіти в частині прова- дження ними наукової (науково-технічної) діяльності (далі – державна атестація) з метою визначення ефективнос- ті такої діяльності за окремими її напрямами за галузями знань (далі – науковий напрям) та визначення з урахуван- ням результатів державної атестації інструментів заохочення закладів вищої освіти, які пройшли державну атестацію. Особливості проведення державної атестації вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання) з урахуванням положень цього Порядку встановлюються нормативно-право- вими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у відповідній сфері, іншого державного органу, до сфери управління якого належать такі заклади, погодженими з МОН. 2. Терміни, що використовуються у цьому Порядку, вживаються у значенні, наведеному в Законах України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та «Про вищу освіту». 3. Державна атестація закладів вищої освіти здійснюється відповідно до Закону України «Про наукову і науко- во-технічну діяльність» і включає комплекс заходів щодо оцінювання ефективності діяльності закладів вищої освіти за науковими напрямами. 600 4. Державна атестація з урахуванням завдань закладів вищої освіти проводиться за такими критеріями: 1) забезпеченість науковими і науково-педагогічними кадрами (кількісний склад, рівень кваліфікації вчених); 2) наявність сучасної матеріально-технічної бази, яка використовується під час виконання наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок (далі – дослідження і розробки); 3) якість наукових і науково-технічних результатів на основі експертної оцінки з урахуванням рівня публіка- ційної активності, зокрема наукометричних показників, які використовуються у міжнародній системі експертизи; 4) активність залучення коштів державного бюджету і коштів вітчизняних та іноземних замовників за науко- вими напрямами (динаміка обсягу фінансування наукових (науково-технічних) робіт із загального та спеціального фондів державного бюджету); 5) відповідність наукової і науково-технічної діяльності пріоритетним напрямам розвитку науки і техніки. 5. Державна атестація закладів вищої освіти проводиться: 1) не менше одного разу на п’ять років, але не раніше ніж через один рік для реорганізованого закладу вищої освіти або не раніше ніж через три роки для новоутвореного закладу вищої освіти; 2) для закладів вищої освіти державної, комунальної форми власності – в обов’язковому (крім коледжів) по- рядку; 3) для коледжів державної, комунальної форми власності – на вимогу власника (засновника); 4) для закладів вищої освіти приватної форми власності – за ініціативою закладу. 6. Результатом державної атестації закладу вищої освіти є загальне оцінювання ефективності закладу вищої освіти за науковими напрямами за останні п’ять років на основі атестаційної оцінки та з урахуванням експертної оцінки, які характеризують: 1) наукову новизну результатів, отриманих закладом вищої освіти за науковим напрямом; 2) практичну цінність результатів, отриманих закладом вищої освіти за науковим напрямом, для економіки та інших сфер суспільного життя, зміцнення національної безпеки; 3) інтегрованість наукової (науково-технічної) діяльності закладу вищої освіти у світовий науково-освітній простір; 4) перспективність розвитку наукового напряму в закладі вищої освіти. 7. Визначення атестаційної та експертної оцінок здійснюється на підставі методики оцінювання наукових на- прямів закладів вищої освіти під час проведення державної атестації (далі – методика), яка затверджується МОН з урахуванням рекомендацій Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій. 8. Атестаційна оцінка як індивідуальна характеристика досягнень закладу вищої освіти за науковим напрямом обчислюється як сума значень показників (оцінених у балах у межах інтервальних діапазонів значень), сформова- них за такими складовими: 1) показники кадрового складу закладу вищої освіти за науковим напрямом; 2) показники фінансування закладу вищої освіти за науковим напрямом (обсяги фінансування на науку за за- гальним фондом і спеціальним фондом); 3) обсяг коштів, спрямованих/залучених закладом вищої освіти на придбання обладнання за науковим на- прямом; 4) кількість статей закладу вищої освіти за науковим напрямом у наукових виданнях (журналах), які індексу- ються у наукометричних базах даних «Scopus» та/або «Web of Science», з використанням як додаткового показни- ка для наукових напрямів значення коефіцієнтів впливовості зазначених журналів; 5) кількість наукових видань (журналів), засновником (співзасновником) яких є заклад вищої освіти, за науко- вим напрямом, які індексуються у наукометричних базах даних «Scopus» та/або «Web of Science»; 6) кількість працівників закладу вищої освіти (за основним місцем роботи), які є членами редакційних колегій наукових видань (журналів), які індексуються у наукометричних базах даних «Scopus» та/або «Web of Science». Атестаційна оцінка закладу вищої освіти за науковим напрямом визначається за 100-бальною шкалою. Показники за зазначеними складовими входять до атестаційної оцінки з визначеними методикою коефіцієнта- ми; при цьому такі показники (за винятком кількості наукових видань (журналів), індексованих у наукометричних базах даних «Scopus» та/або «Web of Science», засновником (співзасновником) яких є заклад вищої освіти) наво- дяться з урахуванням показників, зазначених у підпункті 1 пункту 8 цього Порядку. 9. Експертна оцінка характеризує потенціал розвитку наукового напряму в закладі вищої освіти на основі оці- нювання динаміки показників його наукового, науково-освітнього, науково-технічного та інноваційного рівня, визнання наукових досягнень закладу вищої освіти за попередні п’ять років та перспектив розвитку наукового напряму на подальший п’ятирічний період з урахуванням, зокрема, їх відповідності визначеним в установленому порядку пріоритетним напрямам розвитку науки і техніки та інноваційної діяльності. 10. За результатами проведення експертного оцінювання наукових досягнень та перспектив розвитку закладу вищої освіти за науковим напрямом та на основі атестаційної оцінки здійснюється віднесення закладу вищої осві- ти за кожним науковим напрямом до кваліфікаційної групи. Встановлюються три кваліфікаційні групи: А, Б і В. До групи А за науковим напрямом відносяться заклади вищої освіти, дослідження і розробки яких виконують- ся на світовому рівні розвитку науки і технологій, мають важливе загальнодержавне та/або світове значення. 601 До групи Б відносяться заклади вищої освіти, дослідження і розробки яких виконуються на високому профе- сійному рівні, мають важливе значення для окремих галузей економіки, інших сфер суспільного життя, зміцнення національної безпеки. До групи В відносяться заклади вищої освіти, дослідження і розробки яких виконуються на задовільному про- фесійному рівні та мають значення насамперед для забезпечення належного рівня освітнього процесу в закладах вищої освіти. За результатами атестації за науковим напрямом заклад вищої освіти може бути віднесено до однієї з кваліфі- каційних груп або визнано таким, що не пройшов державну атестацію за науковим напрямом. Заклад вищої освіти вважається таким, що не пройшов державну атестацію у разі непроходження ним держав- ної атестації за жодним із наукових напрямів. Закладу вищої освіти надається право проходити наступну державну атестацію не раніше, ніж через один рік з дати затвердження МОН результатів попередньої державної атестації. 11. Організація проведення державної атестації та керівництво системою державної атестації здійснюються МОН. Для проведення державної атестації при МОН утворюється комісія з питань проведення державної атестації закладів вищої освіти в частині провадження ними наукової (науково-технічної) діяльності (далі – атестаційна комісія) та експертні групи за науковими напрямами (далі – експертні групи). Атестаційна комісія та експертні групи утворюються МОН з метою проведення аналізу, експертного оціню- вання наукової та науково-технічної діяльності закладів вищої освіти і підготовки узагальненого висновку щодо результатів державної атестації. 12. Строк розгляду матеріалів закладів вищої освіти за науковим напрямом становить не більше ніж 45 кален- дарних днів. 13. Персональний склад та положення про атестаційну комісію та експертні групи затверджуються МОН з обов’язковим залученням представників закладів вищої освіти та центральних органів виконавчої влади, до сфе- ри управління яких належать заклади вищої освіти, а також Національної академії наук, національних галузевих академій наук, Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій, представників громад- ських наукових організацій із всеукраїнським статусом. При цьому число представників закладів вищої освіти, підпорядкованих МОН, і працівників центрального апарату МОН не повинне перевищувати 50 відсотків загально- го складу атестаційної комісії. Під час розгляду атестаційною комісією (експертною групою) питання державної атестації закладу вищої освіти, представник такого закладу, який входить до складу атестаційної комісії (експертної групи), не бере участі у розгляді зазначеного питання. 14. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності атестаційної комісії та експертних груп здійснюється МОН. 15. МОН затверджує: 1) форму відомостей про науковий напрям закладів вищої освіти; 2) форму заявки щодо проведення державної атестації закладів вищої освіти за науковим напрямом та інфор- маційних матеріалів для проведення державної атестації (далі – інформаційні матеріали); 3) персональний склад атестаційної комісії, експертних груп та положення про них, яке визначає процедуру їх утворення, вимоги до їх членів; 4) форму картки експертного оцінювання закладів вищої освіти за науковим напрямом; 5) результати державної атестації закладів вищої освіти за науковим напрямом. 16. Результати державної атестації закладів вищої освіти оприлюднюються на офіційному веб-сайті МОН. 17. Державна атестація закладів вищої освіти здійснюється за такими етапами: 1) подання закладами вищої освіти до МОН заявки щодо проведення державної атестації закладу вищої освіти за науковим напрямом та інформаційних матеріалів; 2) проведення експертного оцінювання закладів вищої освіти за науковим напрямом у строк, що не перевищує 25 календарних днів; 3) подання атестаційній комісії експертними групами висновків і пропозицій; 4) протягом не більше ніж 10 календарних днів від дня подання висновків і пропозицій здійснення підготовки атестаційною комісією узагальненого висновку щодо результатів державної атестації закладів вищої освіти за на- уковими напрямами та подання їх МОН; 5) протягом не більше ніж 20 календарних днів від дня подання висновків і пропозицій затвердження МОН результатів державної атестації закладів вищої освіти за науковими напрямами та оприлюднення їх на офіційному веб-сайті Міністерства; 6) інформування МОН заявника про результати державної атестації. 18. Результати державної атестації закладів вищої освіти за науковим напрямом використовуються головними розпорядниками, до сфери управління яких належать заклади вищої освіти, що пройшли атестацію, під час: 1) планування обсягу видатків державного бюджету для провадження наукової та науково-технічної діяльнос- ті закладів вищої освіти; 602 2) формування переліків наукових напрямів закладів вищої освіти, яким надається фінансова підтримка за рахунок коштів державного бюджету, зокрема через механізм базового фінансування відповідно до Закону Украї- ни «Про наукову і науково-технічну діяльність»; 3) розгляду питання щодо реорганізації чи ліквідації закладів вищої освіти. 19. Центральні органи виконавчої влади, Національна академія наук та національні галузеві академії наук, інші державні органи інформують у місячний строк МОН про використання у своїй діяльності результатів державної атестації закладів вищої освіти, які належать до сфери їх управління (перебувають у їх віданні). Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 652 ПЕРЕЛІК наукових напрямів, за якими проводиться державна атестація закладів вищої освіти в частині провадження ними наукової (науково-технічної) діяльності Науковий напрям Галузі знань, що враховуються у науковому напрямі Аграрні науки та ветеринарія аграрні науки та продовольство ветеринарна медицина Воєнні науки та національна безпека воєнні науки, національна безпека, безпека державного кордону цивільна безпека Гуманітарні науки та мистецтво богослов’я гуманітарні науки культура і мистецтво Суспільні науки журналістика міжнародні відносини освіта/педагогіка право соціальна робота соціальні та поведінкові науки сфера обслуговування публічне управління та адміністрування Біологія та охорона здоров’я біологія охорона здоров’я Математичні науки та природничі науки математика та статистика природничі науки Технічні науки інформаційні технології електроніка та телекомунікації архітектура та будівництво електрична інженерія механічна інженерія автоматизація та приладобудування транспорт хімічна та біоінженерія виробництво та технології МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАКАЗ 17.09.2018 № 1008 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2018 р. за № 1504/32956 ДЕЯКІ ПИТАННЯ ДЕРЖАВНОЇ АТЕСТАЦІЇ НАУКОВИХ УСТАНОВ Відповідно до пункту 5 Порядку проведення державної атестації наукових установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2017 року № 540, НАКАЗУЮ: 1. Затвердити такі, що додаються: Методику оцінювання ефективності наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності наукової установи; Положення про експертні групи з оцінювання ефективності діяльності наукових установ; Положення про експертну комісію з проведення державної атестації наукових установ. 603 2. Департаменту науково-технічного розвитку (Хименко О.А.) в установленому порядку забезпечити: подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України; оприлюднення цього наказу. 3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. 4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Стріху М. В. Міністр Л. М. Гриневич ПОГОДЖЕНО: Президент Національної академії педагогічних наук України В. Г. Кремень Президент Національної академії медичних наук України академік В. І. Цимбалюк Президент Національної академії наук України Б. Є. Патон В.о. президента Національної академії мистецтв України М. І. Яковлєв Президент Національної академії аграрних наук України Я. М. Гадзало Голова Державної регуляторної служби України К. Ляпіна Голова Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій А. Г. Білоус ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 17 вересня 2018 року № 1008 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2018 р. за № 1504/32956 МЕТОДИКА оцінювання ефективності наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності наукової установи I. Загальні положення 1. Ця Методика застосовується під час проведення державної атестації наукової (науково-дослідної, науково- технологічної, науково-технічної, науково-практичної) установи, на яку поширюється дія Порядку проведення державної атестації наукових установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2017 року № 540 (далі – Порядок). 2. Терміни у цій Методиці вживаються у таких значеннях: ваговий коефіцієнт – коефіцієнт, який характеризує значимість показника, що оцінюється, та застосовується для характеристики діяльності наукової (науково-дослідної, науково-технологічної, науково-технічної, науково- практичної) установи, на яку поширюється дія Порядку та щодо якої під час проведення державної атестації за- стосовується ця Методика (далі – Установа), в цілому під час визначення класифікаційної оцінки Установи; диференційований ваговий коефіцієнт – ваговий коефіцієнт, що має різне значення значимості показника для Установ різного профілю та враховує особливості їх діяльності. Інші терміни, що використовуються у цій Методиці, вживаються у значеннях, наведених у Законах України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про вищу освіту», «Про запобігання корупції» та у Порядку. 3. Методикою визначаються: організація і проведення оцінювання ефективності наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності (далі – діяльність) Установи; засади експертного оцінювання ефективності діяльності Установи; порядок визначення атестаційної оцінки Установи; порядок віднесення Установи до класифікаційної групи. 4. Для проведення оцінювання ефективності діяльності Установа за підписом керівника подає до МОН в елек- тронному та паперовому вигляді: заявку на проведення державної атестації (додаток 1); інформаційні матеріали для проведення державної атестації наукової установи (далі – інформаційні матеріали), що містять відомості про діяльність Установи відповідно до пункту 9 Порядку, а саме: форму № 1 «Класифікаційна оцінка наукової установи за її науковим потенціалом і досягненнями за попередні роки» (далі – форма № 1) (додаток 2); форму № 2 «Показники діяльності наукової установи» (далі – форма № 2) (додаток 3); 604 відомості щодо забезпечення наукової установи науковими працівниками (додаток 4); відомості щодо результатів наукової і науково-технічної діяльності (додаток 5); відомості щодо показників фінансово-економічної діяльності та стану матеріально-технічної бази (додаток 6); відомості щодо публікаційної активності (додаток 7); відомості щодо результатів створення та використання об’єктів права інтелектуальної власності (додаток 8); аналітичну записку про рівень розвитку наукового (науково-технічного) потенціалу і результативність діяль- ності наукової установи за звітний період та обґрунтування напрямів і заходів з удосконалення та розвитку діяль- ності наукової установи на короткостроковий (до 5 років) період (далі – аналітична записка) (додаток 9). 5. Відомості та інформація за останній звітний рік подаються станом на 01 січня року, в якому проводиться оцінювання. Врахування особливостей діяльності Установ природничого і технічного профілю та Установ суспільного і гуманітарного профілю, в тому числі Установ природно-заповідного фонду, Установ, які мають специфічні умови діяльності, зокрема, належать до системи військових формувань, розвідувальних та правоохоронних органів, під час оцінювання ефективності діяльності Установ здійснюється шляхом застосування специфічних показників, що зазначаються Установою в аналітичній записці та/або визначаються експертною комісією, та диференційованих вагових коефіцієнтів. За потреби Установами зі специфічними умовами діяльності, Установами, що належать до системи військових формувань, розвідувальних та правоохоронних органів, інформаційні матеріали подаються з дотриманням вимог За- кону України «Про державну таємницю», нормативно-правових актів, якими урегульовано порядок дотримання державної таємниці. 6. Реєстрацію заявки та інформаційних матеріалів, поданих Установою, передання інформаційних матеріалів експертній групі для проведення експертного оцінювання ефективності діяльності Установи забезпечує МОН. У разі якщо заявка та/або інформаційні матеріали Установи оформлено з порушенням вимог цього Порядку, МОН повертає їх на доопрацювання. Організацію і проведення державної атестації Установ МОН забезпечує з використанням сучасних інформа- ційних технологій. 7. Оцінювання ефективності діяльності Установи експертною групою та визначення експертною комісією атестаційної оцінки Установи має здійснюватися об’єктивно, неупереджено, за умови запобігання потенційного конфлікту інтересів на засадах: 1) об’єктивності аналізу ефективності діяльності Установи та її внеску у світову та вітчизняну науку, освіту, економіку, культуру, підвищення якості життя та безпеки людини; 2) отримання та аналізу відомостей про діяльність Установи відкритим та прозорим способом; 3) поєднання кількісного та якісного (експертного) оцінювання статистичних, наукометричних даних та іншої доступної інформації про Установу та про її діяльність; 4) примату якісного (експертного) оцінювання перед кількісним оцінюванням; 5) врахування особливостей дослідницьких завдань, що стоять перед Установою, під час аналізу кількісних відомостей щодо діяльності Установи; 6) врахування особливостей публікаційної активності Установи та цитувань її публікацій за галузями науки; 7) врахування перспектив розвитку Установи та напрямів її наукових досліджень; 8) постійного аналізу та поліпшення процедури оцінювання ефективності діяльності Установи, у тому числі шляхом удосконалення відповідних показників. 8. Наявність у членів експертних груп та членів експертної комісії потенційного конфлікту інтересів визнача- ється відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». При цьому члену експертної групи під час здійснення функцій, пов’язаних з проведенням державної атестації Установ, рекомендується враховувати: чи працюють в Установі його близькі особи; чи є він членом діючої вченої ради Установи; а також протягом останніх п’яти років: чи працевлаштовувався він в Установі; чи був він науковим керівником одного з працівників Установи; чи є серед працівників Установи його науковий керівник; чи є у нього спільні наукові публікації з науковими працівниками Установи; чи мала місце участь у спільних наукових проектах. II. Експертне оцінювання ефективності діяльності Установи 1. Експертне оцінювання ефективності діяльності Установи проводить експертна група, утворена за відповід- ним напрямом наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності (далі – науковий напрям). Наукові напрями, за якими проводиться державна атестація наукових установ, необхідна кількість експертних груп, кількісний і персональний склад кожної експертної групи відповідно до Положення про експертну комісію 605 з проведення державної атестації наукових установ, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 17 вересня 2018 року № 1008 (далі – Положення про експертну комісію), визначає експертна комісія з прове- дення державної атестації наукових установ (далі – експертна комісія) та за поданням експертної комісії затверджує МОН в установленому порядку. За потреби експертна комісія в установленому порядку може: визначити за одним науковим напрямом більше ніж одну експертну групу; подавати пропозиції щодо: внесення змін до визначених наукових напрямів; розформування створених експертних груп; внесення змін до кількісного та персонального складу експертних груп. 2. Експертна група: 1) діє відповідно до Положення про експертні групи з оцінювання ефективності діяльності наукових установ, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 17 вересня 2018 року № 1008 (далі – Положення про експертні групи); 2) здійснює експертне оцінювання ефективності діяльності Установи на підставі картки експертного оціню- вання ефективності діяльності наукової установи (додаток 10), інформаційних матеріалів, поданих відповідно до пункту 4 розділу І цієї Методики, у розрізі: моніторингу правильності визначення класифікаційної оцінки Установи; діяльності Установи протягом трьох попередніх років; стратегії розвитку Установи та перспективних напрямів наукової і науково-технічної діяльності на п’ять на- ступних років; наукового, науково-технічного та інноваційного потенціалу Установи; кадрового потенціалу Установи; стану матеріально-технічної бази Установи; публікаційної активності Установи; міжнародної інтеграції Установи; ефективності використання фінансових, матеріально-технічних та кадрових ресурсів за визначеним науковим напрямом (визначеними науковими напрямами) Установи; 3) готує та подає експертній комісії експертний висновок щодо результатів експертного оцінювання ефектив- ності діяльності наукової установи (додаток 11) (далі – експертний висновок). 3. Класифікаційна оцінка Установи визначається під час заповнення Установою форми № 1 шляхом ранжиру- вання величин показників за 5-бальною шкалою. Значення кожного показника заносяться до графи 3 форми № 1. Оцінка за показником (графа 9 форми № 1) визначається за 5-бальною шкалою інтервалів значень показників відповідно до граф 4-8 форми № 1. Наприклад, якщо відсоток докторів наук і докторів філософії (кандидатів наук) від загальної чисельності наукових працівників (з урахуванням кількості осіб, що працюють за сумісництвом) (пункт 1.1 розділу I форми № 1) знаходиться в інтервалі 21-30, у графі 9 форми № 1 проставляється оцінка «3» (бали). Зважені оцінки для кожного показника обчислюються шляхом множення значення оцінки за показником (гра- фа 9 форми № 1) на відповідний ваговий коефіцієнт (графа 10 форми № 1). Отримані значення зважених оцінок проставляються у графі 11 форми № 1. Класифікаційну оцінку Установи (розділ VI форми № 1) обчислюють в балах як суму зважених оцінок для всіх 18 показників (графа 11 форми № 1). Відмінності діяльності Установ різного профілю у формі № 1 ураховуються шляхом застосування диференці- йованих вагових коефіцієнтів (пункти 2.4-2.6 розділу II, пункти 3.1-3.7 розділу III, пункти 4.1, 4.3 розділу IV фор- ми № 1). 4. Рейтингову оцінку Установи визначає експертна група з використанням форми № 2, інформації, викладеної в аналітичній записці, відомостей, наданих відповідно до додатків 4-8 до цієї Методики, карток експертного оці- нювання ефективності діяльності Установи, заповнених членами експертної групи, та з урахуванням особливостей діяльності Установи, напрямів наукових досліджень та перспектив її розвитку як середнє арифметичне значення рейтингових оцінок, визначених кожним членом експертної групи, яка проводила оцінювання. III. Визначення атестаційної оцінки та віднесення Установи до класифікаційної групи 1. За результатами оцінювання ефективності діяльності Установи залежно від класифікаційної та рейтингової оцінок експертна комісія визначає атестаційну оцінку Установи та відносить Установу до однієї з чотирьох класи- фікаційних груп, установлених відповідно до пункту 18 Порядку та Таблиці «Визначення класифікаційної групи Установи за класифікаційною та рейтинговою (експертною) оцінками». 606 Таблиця Визначення класифікаційної групи Установи за класифікаційною та рейтинговою (експертною) оцінками Класифікаційна група Установи Класифікаційна оцінка Рейтингова (експертна) оцінка (атестаційна оцінка) (діапазон значень балів) (діапазон значень балів) I 3,81–5,00 3,81–5,00 II 2,61–3,80 2,61–3,80 III 1,21–2,60 1,21–2,60 IV 1,00–1,20 1,00–1,20 2. У разі якщо під час віднесення Установи до класифікаційної групи класифікаційна та рейтингова оцінки відповідають діапазону значень тієї самої класифікаційної групи, експертна комісія автоматично відносить Уста- нову до цієї групи. Якщо класифікаційна та рейтингова оцінки відповідають діапазонам значень із суміжних класифікаційних груп, експертна комісія може приймати рішення щодо віднесення Установи до вищої або нижчої класифікаційної групи, враховуючи динаміку розвитку її наукового і науково-технічного потенціалу, ефективність роботи Установи, впровадження отриманих Установою результатів та її унікальність. Якщо класифікаційна та рейтингова оцінки відповідають діапазонам значень з несуміжних класифікаційних груп, експертна комісія може віднести Установу до проміжної класифікаційної групи (однієї з проміжних класифі- каційних груп) з урахуванням підпункту 4 пункту 7 розділу I та абзацу другого пункту 2 розділу III цієї Методики. 3. Висновок про результат державної атестації наукової установи (додаток 12) готується експертною комісією та подається на затвердження МОН в установленому законодавством порядку. 4. Установам, що пройшли державну атестацію в установленому порядку, МОН видає Свідоцтво про державну атестацію наукової установи за формою, наведеною у додатку 13 до цієї Методики. Виконуючий обов’язки директора департаменту науково-технічного розвитку О. А. Хименко Додаток 1 до Методики оцінювання ефективності наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності наукової установи (пункт 4 розділу I) ЗАЯВКА на проведення державної атестації Додаток 2 до Методики оцінювання ефективності наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності наукової установи (пункт 4 розділу I) КЛАСИФІКАЦІЙНА ОЦІНКА наукової установи за її науковим потенціалом і досягненнями за попередні роки Додаток 3 до Методики оцінювання ефективності наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності наукової установи (пункт 4 розділу I) ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ наукової установи _____________________________________________________________________ (найменування наукової установи) _____________________________________________________________________ (відомча підпорядкованість наукової установи) 607 (Форма № 2) Значення показника* № з/п Назва показника звітний звітний звітний рік (-2) рік (-1) рік 1 2 3 4 5 І Науковий, науково-технічний потенціал х х х 1.1 Кадровий потенціал х х х 1.1.1 Загальна чисельність працюючих 1.1.2 Загальна чисельність наукових працівників 1.1.3 Кількість керівників наукових підрозділів у віці до 50 років 1.1.4 Чисельність докторів наук у віці до 40 років, осіб 1.1.5 Чисельність докторів філософії (кандидатів наук) у віці до 35 років, осіб 1.1.6 Чисельність жінок, віднесена до загальної чисельності наукових працівників, відсоток 1.1.7 Кількість молодих учених, які отримували державні стипендії і ґранти для молодих учених, аспірантів і докторантів, віднесена до загальної чисельності наукових працівників, аспірантів і докторантів, відсоток 1.1.8 Кількість студентів закладів вищої освіти, які проходили магістерську підготовку у спільних науково-навчальних структурах, що функціо- нують на базі наукової установи, осіб 1.1.9 Кількість наукових працівників, які виїжджали за межі України з метою стажування, навчання, підвищення кваліфікації, викладацької роботи та проведення спільних наукових досліджень на строк від трьох місяців до двох років, осіб 1.1.10 Кількість захищених дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук, одиниць 1.1.11 Кількість захищених дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії (кандидата наук), одиниць 1.1.12 Кількість захищених дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії (кандидата наук), доктора наук у спеціалізованих вчених радах наукової установи (всього), одиниць 1.2 Фінансовий, науково-технічний потенціал х х х 1.2.1 Загальний обсяг фінансування наукової установи (за рахунок усіх джерел), тис. гривень 1.2.2 Загальний обсяг фінансування наукових та науково-технічних робіт (за рахунок усіх джерел), тис. гривень 1.2.3 Обсяг фінансування, залученого з позабюджетних джерел (міжнародних грантів і програм, промислових замовників та інших джерел, не заборонених законодавством), тис. гривень 1.2.4 Обсяг конкурсного фінансування проектів через Національний фонд досліджень України, інноваційних бюджетних конкурсних науково- технічних програм, проектів та надання грантів, тис. гривень 1.2.5 Внутрішні витрати на виконання наукових та науково-технічних робіт, тис. гривень 1.2.6 Внутрішні витрати на виконання наукових та науково-технічних робіт зі створення нових видів виробів, техніки, технологій, матеріалів, а також зі створення інших об’єктів інтелектуальної власності, виго- товлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції та доведення нових наукових і науково-технічних знань до стадії практичного використання, тис. гривень 608 1 2 3 4 5 1.2.7 Кількість одержаних під час проведення прикладних наукових досліджень, науково-технічних (експериментальних) розробок нових або істотно вдосконалених матеріалів, продуктів, процесів, пристроїв, технологій, систем, нових або істотно вдосконалених послуг, методів лікування та діагностики, завершених випробувань, що можуть бути впроваджені в суспільну практику, одиниць 1.2.8 Кількість введених в дію нових конструктивних чи технологічних рішень, впроваджених розробок, одиниць ІІ Результативність та ефективність наукових досліджень установи х х х 2.1 Публікаційна активність х х х 2.1.1 Кількість друкованих монографій, енциклопедій, словників, підручників, посібників, збірників наукових праць, документів, матеріалів, наукових довідників або покажчиків, препринтів, наукових періодичних видань, виданих в Україні і за кордоном, одиниць 2.1.2 Кількість електронних освітніх ресурсів (електронний навчальний посібник, електронний підручник, електронні методичні матеріали, курс дистанційного навчання, електронний лабораторний практикум тощо), віднесена до чисельності наукових працівників, аспірантів і докторантів разом, одиниць/осіб 2.1.3 Кількість публікацій у наукових виданнях, включених до Переліку наукових фахових видань України, одиниць 2.1.4 Кількість монографій, підручників, виданих за кордоном, співавторами яких є працівники наукової установи, одиниць 2.1.5 Кількість публікацій у наукових журналах, що індексуються в Web of Science Core Collection і Scopus, одиниць 2.1.6 Кількість інформаційно-аналітичних матеріалів, проектів нормативно- правових актів та інших документів, наданих центральним органам виконавчої влади, Адміністрації Президента України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, одиниць 2.1.7 Кількість розроблених та введених в дію Національних стандартів України, Стандартів організації України (СОУ), технічних умов, технічних регламентів України, що забезпечують технічне регулю- вання випуску, обігу та застосування відповідної продукції, одиниць 2.1.8 Кількість розроблених та затверджених класифікаторів та кодифікаторів, одиниць 2.2 Інноваційна активність х х х 2.2.1 Кількість охоронних документів на об’єкти права інтелектуальної власності, виданих в Україні, які поставлено на бухгалтерський облік, одиниць 2.2.2 Кількість охоронних документів на об’єкти права інтелектуальної власності, виданих в інших країнах, які поставлено на бухгалтерський облік, одиниць 2.2.3 Кількість чинних патентів на винаходи (сорти рослин), корисні моделі, свідоцтв на об’єкти авторського права, отриманих в Україні, одиниць 2.2.4 Кількість чинних патентів на винаходи (сорти рослин), отриманих за кордоном, одиниць 2.2.5 Обсяг коштів, отриманих від виданих ліцензій та укладених договорів про передання прав на об’єкти права інтелектуальної власності, тис. гривень 2.2.6 Суми дивідендів, отриманих науковою установою від діяльності організацій підприємницького сектору, заснованих за її участі, тис. гривень 2.2.7 Кількість виданих ліцензій та договорів про передання прав на об’єкти права інтелектуальної власності або їх використання в Україні, одиниць 609 1 2 3 4 5 2.2.8 Кількість виданих ліцензій та договорів про передання прав на об’єкти права інтелектуальної власності або їх використання за кордоном, одиниць 2.2.9 Кількість суб’єктів господарювання, у статутному капіталі яких наукова установа має частку, одиниць 2.3 Міжнародна інтеграція х х х 2.3.1 Кількість проектів у межах двосторонніх, багатосторонніх конкурсів з міжнародними партнерами, одиниць 2.3.2 Кількість проектів, що виконувалися за міжнародними рамковими програмами Європейського Союзу з досліджень та інновацій, одиниць 2.3.3 Кількість міжнародних науково-практичних семінарів, конференцій, інших заходів, організованих науковою установою, одиниць 2.3.4 Питома вага публікацій у вітчизняних і закордонних наукових журналах, опублікованих науковими працівниками наукової установи спільно із зарубіжними авторами, у відсотках від загальної кількості опублікованих статей __________ * Значення показника вносяться з використанням таких умовних позначень: нуль (0) – явищ не було; тире (-) – відомості відсутні. До графи 5 вносяться показники звітного року станом на 01 січня року, наступного за звітним; до графи 4 – показники року, що передував звітному, станом на 01 січня звітного року; до графи 3 – показники року, що передував за два роки перед звітним, станом на 01 січня року, що передував звітному. __________________________ ________ ______________________ (посада керівника наукової установи) (підпис) (ініціали, прізвище) М. П. (за наявності) Додаток 4 до Методики оцінювання ефективності наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності наукової установи (пункт 4 розділу I) ВІДОМОСТІ щодо забезпечення наукової установи науковими працівниками _____________________________________________________________________ (найменування наукової установи) _____________________________________________________________________ (відомча підпорядкованість наукової установи) Працівники, аспіранти/ Кількість/ Кількість/ Кількість/ докторанти наукової установи середній вік середній вік середній вік 20___ р. 20___ р. 20___ р. Заступники директора Керівники наукових підрозділів, наукових видавництв, редакції наукових видань Головні конструктори/інженери/технологи з основного напряму діяльності Провідні конструктори/інженери/технологи з основного напряму діяльності Провідні редактори наукового видавництва, періодичного наукового видання Головні наукові співробітники Провідні наукові співробітники Старші наукові співробітники Наукові співробітники Молодші наукові співробітники 610 Працівники, аспіранти/ Кількість/ Кількість/ Кількість/ докторанти наукової установи середній вік середній вік середній вік 20___ р. 20___ р. 20___ р. Усього наукових працівників (за винятком докторантів та аспірантів) Докторанти Аспіранти На громадських засадах (у тому числі працівники, які перебувають на довгостроковому науковому стажуванні за кордоном, тощо) Відсоток від Наукові працівники Кількість усіх науко- Середній вих спів- вік робітників Академіки НАН України Члени-кореспонденти НАН України Академіки національних галузевих академій наук України Члени-кореспонденти національних галузевих академій наук України __________________________ ________ ______________________ (посада керівника наукової установи) (підпис) (ініціали, прізвище) М. П. (за наявності) Додаток 5 до Методики оцінювання ефективності наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності наукової установи (пункт 4 розділу I) ВІДОМОСТІ щодо результатів наукової і науково-технічної діяльності (найменування наукової установи) _____________________________________________________________________ (відомча підпорядкованість наукової установи) № Кількість (одиниць)* з/п Назва показників 20___ р. 20___ р. 20___ р. 1 2 3 4 5 1 Завершені прикладні наукові дослідження і науково-технічні (експериментальні) розробки 1.1 з них – на створення і вдосконалення інноваційних технологій і продуктів, нових видів виробів, техніки, в тому числі технічний рівень яких 1.1.1 перевищує кращі світові аналоги 1.1.2 відповідає рівню світових аналогів 1.1.3 нижче рівня світових аналогів 1.1.4 не має аналогів 2 Розробки, що впроваджено у виробництво та/або практично використано на підприємствах, в установах, закладах, організаціях, усього: 2.1 з них – на вітчизняних підприємствах 2.2 з них – на зарубіжних підприємствах 3 Наукові (науково-технічні) роботи зі створення нових або істотно вдосконалених видів: 611 1 2 3 4 5 3.1 технологій 3.2 матеріалів 3.3 процесів 3.4 пристроїв 3.5 систем 3.6 нових сортів рослин і порід тварин 3.7 діагностики, лікування та профілактики захворювань 4 Виготовлені дослідні зразки або партії науково-технічної продукції 5 Завершені випробування, розробки, що впроваджено або може бути впроваджено 6 Нові або істотно вдосконалені послуги 7 Проведені наукові і науково-технічні експертизи __________ * До графи 5 вносяться показники звітного року станом на 01 січня року, наступного за звітним; до графи 4 – показники року, що передував звітному, станом на 01 січня звітного року; до графи 3 – показники року, що пере- дував за два роки перед звітним, станом на 01 січня року, що передував звітному. __________________________ ________ ______________________ (посада керівника наукової установи) (підпис) (ініціали, прізвище) М. П. (за наявності) Додаток 6 до Методики оцінювання ефективності наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності наукової установи (пункт 4 розділу I) ВІДОМОСТІ щодо показників фінансово-економічної діяльності та стану матеріально-технічної бази _____________________________________________________________________ (найменування наукової установи) _____________________________________________________________________ (відомча підпорядкованість наукової установи) Перелік проектів наукової установи, що фінансувалися на конкурсній основі за останні три роки (наводиться за роками, джерелами фінансування, сумами, тривалістю проекту, із зазначенням П. І. Б. керівника проекту, керів- ника від іншої наукової установи (за наявності). Джерело Керівник проекту Обсяг Тривалість Назва Керівник проекту фінансування від наукової фінансування проекту від іншої установи установи (в тис. грн) (від … до …) проекту (за наявності) (Таблицю слід заповнювати так: згрупувати всі проекти за одним джерелом фінансування (наприклад, проекти Державного фонду фундаментальних досліджень, МОН, НАН України, наукові програми інших відомств тощо) та за П. І. Б. головного дослідника (керівника дослідження) в алфавітному порядку. Якщо той самий головний дослід- ник (керівник дослідження) має більше ніж один проект, профінансований з одного джерела, проект з найбільшим обсягом фінансування зазначається першим, за ним – наступний за обсягом фінансування проект і так далі). Перелік проектів наукової установи, що фінансувалися на конкурсній основі із зарубіжних джерел, за останні п’ять років (наводиться за роками, джерелами фінансування, сумами, тривалістю проекту, із зазначенням П. І. Б. керівника проекту, керівника від іншої наукової установи (за наявності) 612 Джерело Керівник Керівник проекту Обсяг фінансування Назва проекту від іншої наукової установи фінансування Тривалість (назва англійською проекту від наукової (за наявності), в тому числі (у відповідній проекту мовою) установи зарубіжний валюті) (від … до …) (Таблицю слід заповнювати так: згрупувати всі проекти за одним джерелом фінансування (наприклад, проекти програм ЄС, наукові програми НАТО, зарубіжні та міжнародні наукові фонди та організації тощо) та за П. І. Б. головного дослідника (керівника дослідження) в алфавітному порядку. Якщо той самий головний дослідник (ке- рівник дослідження) має більш як один проект, профінансований з одного джерела, проект з найбільшим обсягом фінансування зазначається першим, за ним – наступний за обсягом фінансування проект і так далі). Наявність наукових об’єктів, що становлять національне надбання Витрати на утримання, збереження та розвиток наукових Найменування Нормативно-правовий об’єктів, що становлять національне надбання, тис. № наукового об’єкта, акт Кабінету Міністрів гривень, та у % від загального обсягу фінансування з/п що становить України, відповідно до національне якого надано статус за рахунок коштів надбання національного надбання державного бюджету за рахунок інших джерел 20___ р. 20___ р. 20___ р. 20___ р. 20___ р. 20___ р. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 __________ * До граф 6, 9 вносяться показники звітного року станом на 01 січня року, наступного за звітним; до граф 5, 8 – показники року, що передував звітному, станом на 01 січня звітного року; до граф 4, 7 – показники року, що передував за два роки перед звітним, станом на 01 січня року, що передував звітному. Наявність сучасного високотехнологічного наукового обладнання № з/п Назва наукового обладнання** __________ ** Зазначити 5 найкращих зразків такого обладнання, вказавши його параметри. Загальна площа будинків (приміщень) (кв. м) Знаходяться на балансі Мають Із загальної Орендованих Площа будинків (приміщень) наукової власний площі здано будинків установи баланс в оренду (приміщень) Загальна площа будинків (приміщень) У тому числі призначених для: науково-технічної діяльності дослідно-експериментальних виробництв __________________________ ________ ______________________ (посада керівника наукової установи) (підпис) (ініціали, прізвище) М. П. (за наявності) 613 Додаток 7 до Методики оцінювання ефективності наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності наукової установи (пункт 4 розділу I) ВІДОМОСТІ щодо публікаційної активності _____________________________________________________________________ (найменування наукової установи) _____________________________________________________________________ (відомча підпорядкованість наукової установи) Кількість, одиниць* Види публікацій 20___ р. 20___ р. 20___ р. 1 2 3 4 Статті у наукових періодичних виданнях, які включені до наукометричних баз даних Scopus та/або Web of Science Core Collection, одиниць Статті у наукових виданнях, включених до Переліку наукових фахових видань України, за останні 3 роки, у розрахунку на одного наукового працівника, одиниць/осіб Статті у наукових періодичних виданнях, які включені до інших наукометричних баз даних, одиниць Офіційні видання (нормативно-правові, нормативні видання, стандарти тощо), одиниць Наукові видання (монографії, препринти, збірники наукових праць, матеріали (у тому числі збірники тез доповідей) публікації джерел конференцій тощо), одиниць Наукові видання, що індексуються в наукометричних базах даних, одиниць Виробничо-практичні видання (практичні, методичні посібники, методичні рекомендації тощо), одиниць Навчальні видання (навчальні програми, підручники, навчальні посібники (навчально-методичні, навчальні, наочні посібники, хрестоматії, практикуми, робочі зошити)), одиниць Довідкові видання (енциклопедії, словники, довідники тощо), одиниць Тези доповідей на міжнародних науково-практичних заходах, що відбулися за кордоном, одиниць Тези доповідей на міжнародних та всеукраїнських науково- практичних заходах, що відбулися в Україні, одиниць Інші видання __________ * До графи 4 вносяться показники звітного року станом на 01 січня року, наступного за звітним; до графи 3 – показники року, що передував звітному, станом на 01 січня звітного року; до графи 2 – показники року, що пере- дував за два роки перед звітним, станом на 01 січня року, що передував звітному. __________________________ ________ ______________________ (посада керівника наукової установи) (підпис) (ініціали, прізвище) М. П. (за наявності) 614 Додаток 8 до Методики оцінювання ефективності наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності наукової установи (пункт 4 розділу I) ВІДОМОСТІ щодо результатів створення та використання об’єктів права інтелектуальної власності _____________________________________________________________________ (найменування наукової установи) _____________________________________________________________________ (відомча підпорядкованість наукової установи) № Кількість, одиниць* з/п Назва показників Одиниця виміру 20___ р. 20___ р. 20___ р. 1 2 3 4 5 6 1 Подано заявок (заяв) на реєстрацію 1.1 Подано заявок (заяв) до відповідного уповноваженого органу на реєстрацію в Україні: винаходів; корисних моделей; промислових заявка зразків; сортів рослин; знаків для товарів і послуг (торговельних марок) ; компонування (топографій) інтегральних мікросхем; комп’ютерних програм, баз даних; наукових творів заява 1.2 Подано за кордоном (зазначити відповідний уповноважений орган іншої країни чи міжнародну/ регіональну організацію) заявок на реєстрацію: винаходів; корисних моделей; промислових заявка зразків; сортів рослин; знаків для товарів і послуг (торговельних марок); компонування (топографій) інтегральних мікросхем 2 Одержано рішень про реєстрацію, патентів/ свідоцтв, зареєстровано за кордоном 2.1 Одержано рішень про реєстрацію в Україні: Винаходів; корисних моделей; промислових рішення зразків; сортів рослин; знаків для товарів і послуг (торговельних марок); компонування (топографій) інтегральних мікросхем; комп’ютерних програм, баз даних; наукових творів 2.2 Одержано рішень про реєстрацію за кордоном (зазначити відповідний уповноважений орган іншої країни чи міжнародну/регіональну організацію): винаходів; корисних моделей; промислових рішення зразків; сортів рослин; знаків для товарів і послуг (торговельних марок); компонування (топографій) інтегральних мікросхем 2.3 Одержано охоронних документів на об’єкти права інтелектуальної власності (далі – ОПІВ) в Україні: патентів на винаходи; патентів на корисні моделі; патент/ патентів на промислові зразки; патенти (свідоцтва) свідоцтво на сорти рослин; свідоцтв на знаки для товарів і послуг (торговельні марки); свідоцтв на компонування (топографії) інтегральних мікросхем 2.4 Зареєстровано ОПІВ за кордоном (зазначити відповідний уповноважений орган іншої країни): 615 1 2 3 4 5 6 винаходів; корисних моделей; промислових патент/ зразків; сортів рослин; знаків для товарів і послуг свідоцтво (торговельних марок); компонувань (топографій) інтегральних мікросхем 2.5 Одержано свідоцтв про реєстрацію об’єктів свідоцтво авторського права в Україні: комп’ютерних програм, баз даних; наукових творів 3 Укладено договорів щодо розпоряджання договір майновими правами на ОПІВ: 3.1 Договорів про передання права власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг (торговельні марки), сорти рослин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем: в Україні; в інших країнах (зазначити яких) 3.2 Ліцензійних договорів на використання винаходів, корисних моделей, промислових зразків, знаків для товарів і послуг (торговельних марок), сортів рослин, компонувань (топографій) інтегральних мікросхем: в Україні; в інших країнах (зазначити яких) 3.3 Договорів про передання ноу-хау: в Україні; в інших країнах (зазначити яких) 3.4 Авторських договорів (ліцензій) на використання патент комп’ютерних програм, баз даних, наукових свідоцтво творів, інших об’єктів авторського права: в Україні в інших країнах (зазначити яких) 5 Кількість авторів/винахідників за заявками на автор/ винаходи, корисні моделі, промислові зразки та винахідник авторів сортів рослин, комп’ютерних програм, баз даних, наукових творів 6 Використано під час проведення науково- винахід, дослідних робіт науковою установою власних: корисна винаходів; корисних моделей; промислових модель, зразків; сортів рослин; компонувань (топографій) промисловий інтегральних мікросхем; комп’ютерних програм, зразок, сорт баз даних рослин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комп’ютерна програма, база даних 7 Складено звітів про патентні дослідження звіт 8 Кількість ОПІВ, що впроваджені науковою зазначити установою за звітний період результат впровадження 8.1 Кількість винаходів: використано під час випуску винахід та реалізації дослідної партії продукції та/або під час надання послуг; використано підприємствами або організаціями, яким надано право на використання винаходів; використано у власній науковій діяльності 616 1 2 3 4 5 6 8.2 Кількість корисних моделей: використано під час корисна випуску та реалізації дослідної партії продукції та/ модель або під час надання послуг; використано підприємствами або організаціями, яким надано право на використання корисних моделей; використано у власній науковій діяльності 8.3 Кількість промислових зразків: використано під промисловий час випуску та реалізації дослідної партії зразок продукції та/або під час надання послуг; використано підприємствами або організаціями, яким надано право на використання промислових зразків; використано у власній науковій діяльності 8.4 Кількість знаків для товарів і послуг (торговельних знак для марок): використано під час випуску та реалізації товарів дослідної партії продукції та/або під час надання і послуг послуг; використано підприємствами або (торговельна організаціями, яким надано право на використання марка) знаків для товарів і послуг (торговельних марок) 8.5 Кількість компонувань (топографій) інтегральних компонування мікросхем: використано під час випуску та (топографії) реалізації дослідної партії продукції та/або під час інтегральних надання послуг; використано підприємствами або мікросхем організаціями, яким надано право на використання компонувань (топографій) інтегральних мікросхем; використано у власній науковій діяльності 8.6 Кількість ноу-хау: використано під час випуску та ноу-хау реалізації дослідної партії продукції та/або під час надання послуг; використано підприємствами або організаціями, яким надано право на використання ноу-хау; використано у власній науковій діяльності 8.7 Кількість сортів рослин: використано під час сорт рослин випуску та реалізації дослідної партії продукції та/ або під час надання послуг; використано підприємствами або організаціями, яким надано право на використання сортів рослин; використано у власній науковій діяльності 8.8 Кількість комп’ютерних програм, баз даних, комп’ютерна наукових творів, інших об’єктів авторського програма, права: використано під час випуску та реалізації база даних, дослідної партії продукції та/або під час надання науковий твір, послуг; використано підприємствами або інший об’єкт організаціями, яким надано право на використання авторського зазначеними об’єктами авторського права; права використано у власній науковій діяльності __________ * До графи 6 вносяться показники звітного року станом на 01 січня року, наступного за звітним; до графи 5 – показники року, що передував звітному, станом на 01 січня звітного року; до графи 4 – показники року, що пере- дував за два роки перед звітним, станом на 01 січня року, що передував звітному. __________________________ ________ ______________________ (посада керівника наукової установи) (підпис) (ініціали, прізвище) М. П. (за наявності) 617 Додаток 9 до Методики оцінювання ефективності наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності наукової установи (пункт 4 розділу I) АНАЛІТИЧНА ЗАПИСКА про рівень розвитку наукового (науково-технічного) потенціалу і результативність діяльності наукової установи за звітний період та обґрунтування напрямів і заходів з удосконалення та розвитку діяльності наукової установи на короткостроковий (до 5 років) період Додаток 10 до Методики оцінювання ефективності наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності наукової установи (пункт 2 розділу II) КАРТКА експертного оцінювання ефективності діяльності наукової установи Додаток 11 до Методики оцінювання ефективності наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності наукової установи (пункт 2 розділу II) ЕКСПЕРТНИЙ ВИСНОВОК щодо результатів експертного оцінювання ефективності діяльності наукової установи Додаток 12 до Методики оцінювання ефективності наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності наукової установи (пункт 3 розділу III) ВИСНОВОК про результат державної атестації наукової установи Додаток 13 до Методики оцінювання ефективності наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності наукової установи (пункт 4 розділу III) СВІДОЦТВО про державну атестацію наукової установи Додаток 1 до Методики оцінювання ефективності наукової, науково-технічної та іннова- ційної діяльності наукової установи (пункт 4 розділу І) (Бланк наукової установи) Міністерство освіти і науки України ЗАЯВКА на проведення державної атестації Відповідно до Порядку проведення державної атестації наукових установ, затвердженого постановою Кабіне- ту Міністрів України від 19 липня 2017 року № 540, просимо провести державну атестацію _____________________________________________________________________________ (найменування наукової установи) _____________________________________________________________________________ (відомча підпорядкованість наукової установи) та видати Свідоцтво про державну атестацію наукової установи встановленого зразка. До заявки додаються інформаційні матеріали для проведення державної атестації наукової установи, що містять відомості про її діяльність, відповідно до Порядку на ____ арк. ________________________________ _____________ ________________________________ (посада керівника наукової установи) (підпис) (ініціали, прізвище) 618 619 Додаток 2 до Методики оцінювання ефективності наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності наукової установи (пункт 4 розділу І) КЛАСИФІКАЦІЙНА ОЦІНКА наукової установи за її науковим потенціалом і досягненнями за попередні роки __________________________________________________________________________ (найменування наукової установи) __________________________________________________________________________ (відомча підпорядкованість наукової установи) (Форма № 1) Інтервал значень показника, що відповідає оцінці Оцінка за Зважена № Значен- показником, Ваговий оцінка з/п Назва показника ня показ- балів коефіцієнт показників, ника* 1 бал 2 бали 3 бали 4 бали 5 балів (відповідно показника**, балів до граф 4–8) одиниць (графа 9 × графа 10) 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 І Рівень кваліфікації наукових х х х х х х х 0,25 х кадрів 1.1 Чисельність до 10 11–20 21–30 31–40 понад 41 0,20 висококваліфікованих наукових працівників (докторів наук і докторів філософії (кандидатів наук)) станом на 01 січня поточного року, віднесена до загальної чисельності наукових працівників (з урахуванням кількості сумісників), відсоток 1.2 Кількість молодих учених, які 1 2 3 4–5 понад 5 0,05 отримували державні ґранти і премії для молодих учених, аспірантів і докторантів за останні три роки, осіб ІІ Бюджет та інфраструктура х х х х х х х 0,25 / 0,17 х 2.1 Обсяг фінансування наукових до 50 51–100 101–200 201–500 понад 500 0,08 і науково-технічних робіт за рахунок усіх джерел за попередній календарний рік 620 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 у розрахунку на одного наукового працівника, тис. гривень / осіб 2.2 Обсяг фінансування, залученого до 5 5,1–10 10,1–20 20,1–50 понад 50 0,07 з позабюджетних джерел (міжна- родних грантів і програм, промис- лових замовників та інших дже- рел, не заборонених законодавст- вом) за попередній календарний рік, у розрахунку на одного науко- вого працівника, тис. гривень/осіб 2.3 Обсяг конкурсного фінансування до 5 5,1–10 10,1–20 20,1–50 понад 50 0,02 за попередній рік проектів через Національний фонд досліджень України, інноваційних бюджет- них конкурсних науково-техніч- них програм, проектів та надання грантів, у розрахунку на одного наукового працівника, тис. гривень / осіб 2.4 Обсяг коштів, залучених на роз- до 0,1 0,11–0,2 0,21–0,5 0,51–1,0 понад 1,0 0,02 / 0,00 виток матеріально-технічної та дослідно-експериментальної бази за останні 3 роки, у розрахунку на одного наукового працівника, тис. гривень / осіб 2.5 Обсяг коштів, отриманих від до 0,1 0,11–0,2 0,21–0,5 0,51–1,0 понад 1,0 0,02 / 0,00 виданих ліцензій та укладених договорів про передання прав на об’єкти права інтелектуальної власності за останні 3 роки, у розрахунку на одного наукового працівника, тис. гривень / осіб 2.6 Кількість сучасного відсутні 1 2 3 понад 3 0,04 / 0,00 високотехнологічного наукового обладнання, унікальних наукових об’єктів, у тому числі тих, що становлять національне надбання, центрів колективного користування науковим обладнанням, одиниць 621 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 ІІІ Наукова, науково-технічна та х х х х х х х 0,25 / 0,29 х інноваційна діяльність 3.1 Кількість монографій, енциклопе- до 0,1 0,11–0,25 0,26–0,38 0,39–0,5 понад 0,5 0,08 / 0,18 дій, словників та підручників (без врахування навчальних посібни- ків), збірників наукових праць, збірників документів і матеріалів, наукових довідників або покаж- чиків тощо, виданих в Україні і за кордоном за останні 3 роки, у роз- рахунку на одного наукового працівника, одиниць/осіб 3.2 Тези та матеріали наукових до 5 5,1–10 10,1–15 15,1–20 понад 20 0,01 / 0,02 конференцій, виданих в Україні і за кордоном за останні 3 роки, у розрахунку на одного наукового працівника, одиниць/осіб 3.3 Кількість публікацій у наукових до 0,3 0,31–0,5 0,51–0,8 0,81–1,0 понад 1,0 0,06 / 0,09 виданнях, включених до Переліку наукових фахових видань України, за останні 3 роки, у розрахунку на одного наукового працівника, одиниць/осіб 3.4 Кількість отриманих охоронних відсутні 0,01–0,03 0,031–0,06 0,061–0,1 понад 0,1 0,018 / 0,00 документів на об’єкти права інтелектуальної власності в Україні за останні 3 роки, у розрахунку на одного наукового працівника, одиниць/сіб 3.5 Кількість отриманих охоронних відсутні 0,01–0,03 0,031–0,06 0,061–0,1 понад 0,1 0,032 / 0,00 документів на об’єкти права інтелектуальної власності за кордоном за останні 3 роки, у розрахунку на одного наукового працівника, одиниць/осіб 3.6 Кількість виданих ліцензій та/або відсутні 0,01-0,03 0,031-0,06 0,061-0,1 понад 0,1 0,018 / 0,00 укладених договорів про передан- ня прав на об’єкти права 622 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 інтелектуальної власності, та/або їх використання в Україні за останні 3 роки, у розрахунку на одного наукового працівника, одиниць/осіб 3.7 Кількість виданих ліцензій відсутні 0,01-0,03 0,031-0,06 0,061-0,1 понад 0,1 0,032 / 0,00 та/або укладених договорів про передання прав на об’єкти права інтелектуальної власності, та/або їх використання за кордоном за останні 3 роки, у розрахунку на одного наукового працівника, одиниць/сіб ІV Престиж х х х х х х х 0,25 / 0,29 х 4.1 Кількість публікацій до 0,02 0,021-0,04 0,041-0,06 0,061-0,2 понад 0,2 0,1 / 0,12 у закордонних наукових журналах, що індексуються у наукометричних базах Web of Science Core Collection і Scopus, за останні 3 роки, у розрахунку на одного наукового працівника, одиниць / осіб 4.2 Кількість наукових видань відсутні 1 2 3 понад 3 0,08 (журналів), засновником (співзасновником) яких є наукова установа, за науковим напрямом, що індексуються у науко- метричних базах Web of Science Core Collection, Scopus, ERIH PLUS, PubMed, MathSciNet, Chemical Abstracts, GeoRef 4.3 Кількість наукових працівників відсутні 1 2 3 понад 3 0,07 / 0,09 (за основним місцем роботи), які є членами редакційних колегій наукових видань (журналів), які індексуються у наукометричних базах даних Web of Science Core 623 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 Collection та/або Scopus та не видаються цією науковою установою, за останні 3 роки, осіб V Сума вагових коефіцієнтів х х х х х х х 1,00 х VІ КЛАСИФІКАЦІЙНА ОЦІНКА х х х х х х х х (графа 11): (сума пунктів 1.1–1.2, 2.1–2.5, 3.1–3.7, 4.1–4.3) (бали) ________________ * Значення вносять до відповідних комірок, використовуючи такі умовні позначення: нуль (0; 0,0) – явищ не було; символ (х) – заповнення показника за характером побудови таблиці недоцільне. Для розрахунку показників за останні 3 роки у розрахунку на одного наукового працівника беруться середні арифметичні величини. ** Ваговий коефіцієнт показника: в чисельнику – для наукових установ природничого і технічного профілю, які проводять прикладні наукові дослідження – теоретичні та експе- риментальні наукові дослідження, спрямовані на одержання і використання нових знань для практичних цілей; у знаменнику – для наукових установ суспільного і гуманітарного про- філю, а також для окремих установ природничого і технічного профілю, основним напрямом діяльності яких є теоретичні, фундаментальні наукові дослідження. ______________________________________ _________________ ___________________________________________ (посада керівника наукової установи) (підпис) (ініціали, прізвище) М. П. (за наявності) Додаток 9 до Методики оцінювання ефективності наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності наукової установи (пункт 4 розділу І) АНАЛІТИЧНА ЗАПИСКА про рівень розвитку наукового (науково-технічного) потенціалу і результативність діяльності наукової установи за звітний період та обґрунтування напрямів і заходів з удосконалення та розвитку діяльності наукової установи на короткостроковий (до 5 років) період Розділ І. Загальні відомості про наукову установу Найменування наукової установи (далі – Установа) Повне _______________________________________________________________________________________ Скорочене (за наявності) _______________________________________________________________________ Код за ЄДРПОУ ______________________________ 1.1. Орган, до сфери управління якого належить (у віданні якого перебуває) Установа _____________________________________________________________________________________________ 1.2. Керівництво Посада Прізвище, ім’я, по батькові Науковий ступінь (вчене звання) Телефон Директор (інше) Заступник директора (інше) з наукової роботи Учений секретар 1.3. Місцезнаходження _________________________________________________________________________ 1.4. Види зв’язку Телефон _____________________________ e-mail _____________________________ Факс ________________________________ http:// ______________________________ Інші ________________________________ 1.5. Основні види наукової діяльності за останні 3 роки (стисло описати: фундаментальні дослідження, при- кладні наукові дослідження, науково-технічні (експериментальні) розробки, інші роботи, пов’язані з доведенням нових наукових і науково-технічних знань до стадії практичного використання, надання науково-технічних послуг, проведення наукової і науково-технічної експертизи) 1.6. Ключові слова, що характеризують спеціалізацію наукової діяльності ______________________________ ______________________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________________ 1.7. Серія, №, дата видачі, строк дії Свідоцтва про включення наукової установи до Державного реєстру науко- вих установ, яким надається підтримка держави (за наявності) Розділ ІІ. Результати внутрішнього оцінювання (самооцінювання) Установи 2.1. Сильні сторони діяльності. Найвизначніші результати досліджень та розробок або будь-які інші результа- ти, досягнуті за звітний період. 2.2. Унікальність Установи. Специфічні показники, що розкривають особливості діяльності Установи. 2.3. Впровадження отриманих Установою результатів. 2.4. Чи має Установа науковий авторитет у країні та на міжнародній арені? Чим це підтверджується? 2.5. Слабкі сторони діяльності. 2.6. Інші аспекти. 624 Розділ. ІІІ. Стратегія розвитку Установи та перспективні напрями наукової діяльності Установи на ко- роткостроковий період (до 5 років). Обґрунтування напрямів і заходів з удосконалення та розвитку діяльності Установи 3.1. Загальна стратегія розвитку та перспективні напрями наукової діяльності на короткостроковий (до 5 років) період. 3.2. Основні напрями і заходи з удосконалення та розвитку діяльності Установи. 3.3. Особливі заходи для підтримки позитивних тенденцій (сильних сторін) діяльності. Розділ ІV. Аналіз можливих загроз щодо реалізації передбачених заходів з удосконалення та розвитку діяльності Установи 4.1. Можливі внутрішні і зовнішні загрози. 4.2. Напрями і необхідні заходи для подолання можливих внутрішніх загроз. 4.3. Необхідні зовнішні умови і заходи для подолання зовнішніх загроз. ____________________________________ ______________ _____________________________ (посада керівника наукової установи) (підпис) (ініціали, прізвище) М. П. (за наявності) Додаток 10 до Методики оцінювання ефективності наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності наукової установи (пункт 2 розділу ІІ) Експертна група № _______ Науковий напрям ____________________________________________________________ КАРТКА експертного оцінювання ефективності діяльності наукової установи ____________________________________________________________ (найменування наукової установи) ____________________________________________________________ (відомча підпорядкованість наукової установи) Зважена Експертна Ваговий експертна № з/п Назва показників оцінка показника (за 5-бальною коефіцієнт оцінка показника шкалою) показника* (графа 3 Ч графа 4) 1 2 3 4 5 І Рівень цільової орієнтації наукових досліджень х 0,16/0,20 х 1.1 Рівень відповідності тематики робіт, які проводилися, 0,08/0,10 пріоритетним напрямам розвитку науки і техніки: 1 = не відповідає; 5 = повністю відповідає 1.2 Рівень відповідності діяльності наукової установи 0,08/0,10 належній стратегії її розвитку та перспективним напрямам діяльності: 1 = не відповідає; 5 = повністю відповідає ІІ Оцінка результатів наукової (науково-технічної) х 0,34/0,40 х діяльності 2.1 Рівень найбільш вагомих результатів 0,18/0,20 фундаментальних, прикладних наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, отриманих за попередні три роки: 1 = задовільний; 5 = світовий (оригінальні результати) 625 1 2 3 4 5 2.2 Рівень публікаційної та винахідницької активності: 0,20/0,22 1 = задовільний; 5 = високий 2.3 Рівень співпраці наукової установи на вітчизняному та 0,06/0,08 міжнародному рівнях, у тому числі офіційна співпраця із закладами вищої освіти, з іншими науковими установами України та за її межами: 1 = задовільний; 5 = достатній ІІІ Оцінка перспектив розвитку наукової (науково- х 0,30 технічної) діяльності 3.1 Важливість профілю діяльності наукової установи: 0,06 1 = ординарна; 5 = унікальна (монопольна) 3.2 Перспективи забезпечення наукової установи 0,06 висококваліфікованими науковими працівниками та молодими вченими: 1 = регресивні; 5 = прогресивні 3.3 Рівень забезпеченості фінансовими та матеріально- 0,06 технічними ресурсами, необхідними для утримання наукової установи та виконання нею своїх функцій: 1 = кризовий; 5 = достатній 3.4 Перспективи інноваційної діяльності наукової 0,06 установи: 1 = регресивні; 5 = прогресивні 3.5 Рівень найбільш значних наукових досліджень 0,06 і розробок, що передбачається завершити за наступні роки: 1 = задовільний; 5 = світовий ІV Специфічні показники** х 0,10/0,00 х 4.1 0,05/0,00 4.2 0,05/0,00 V Сума вагових коефіцієнтів х 1,00 х VI ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА (графа 5): х х (сума показників пунктів 1.1–1.2, 2.1–2.3, 3.1–3.5, 4.1–4.2) (бали) _________________ *У чисельнику – значення вагових коефіцієнтів показників у разі застосування специфічних показників (пунктів 4.1 і 4.2 розділу 4); у знаменнику – без таких. ** Специфічні показники використовуються лише спільно. Необхідність застосування і вид специфічних показників ви- значають члени експертної групи, які здійснюють оцінювання цієї Установи. Член експертної групи _________________ _____________________________________ (підпис) (ініціали, прізвище) Додаток 11 до Методики оцінювання ефективності наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності наукової установи (пункт 2 розділу ІІ) ЕКСПЕРТНИЙ ВИСНОВОК щодо результатів експертного оцінювання ефективності діяльності наукової установи Експертна група № _______ за науковим напрямом _________________________________________________ ______________________________________________________________________________ у складі її членів: _____________________________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________________________, 626 утворена відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від ___.___.20___ року № _____________ _____________________________________________________________________________________________ «_________________________________________», провела експертне оцінювання ефективності діяльності наукової установи ________________________________________________________________________________ (найменування наукової установи) _____________________________________________________________________________________________ (відомча підпорядкованість наукової установи) ______________________________________________________________________________________________ (місцезнаходження) _____________________________________________________________________________________________ (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ) За результатами експертного оцінювання ефективності діяльності Установи: класифікаційна оцінка становить ________________________________ рейтингова оцінка становить ________________________________ Голова експертної групи _________________ ____________________________________ (підпис) (ініціали, прізвище) Секретар експертної групи _________________ _____________________________________ (підпис) (ініціали, прізвище) Рішення ухвалено на засіданні експертної групи від ___.___.20___ року. Додаток 12 до Методики оцінювання ефективності наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності наукової установи (пункт 3 розділу ІІІ) ВИСНОВОК про результат державної атестації наукової установи За результатами державної атестації, проведеної ___ ______ 20_____ року, наукова установа _____________________________________________________________________________________________ (найменування наукової установи) _____________________________________________________________________________________________ (місцезнаходження) _____________________________________________________________________________________________ (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ) визнається такою, що пройшла державну атестацію з атестаційною оцінкою _____ /_____. Наукову установу віднесено до _____ класифікаційної групи. Голова експертної групи _________________ ____________________________________ (підпис) (ініціали, прізвище) Додаток 13 до Методики оцінювання ефективності наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності наукової установи (пункт 4 розділу ІІІ) МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ СВІДОЦТВО про державну атестацію наукової установи Серія ________ № _______ Дата видачі ____ _______________ 20___ року Цим свідоцтвом визнається, що наукова установа ___________________________________________________ (найменування наукової установи) 627 ______________________________________________________________________________________________ (місцезнаходження) _____________________________________________________________________________________________ (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ) за результатами державної атестації, проведеної ___ ____________ 20____ року, визнається такою, що пройшла державну атестацію з атестаційною оцінкою _____ /_____ строком на ____ роки(ів). Наукову установу віднесено до ______ класифікаційної групи. Термін дії свідоцтва до ____ ____________ 20___ року. Заступник Міністра _____________________ ________________________________ (підпис) (ім’я, прізвище) М. П. ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 17 вересня 2018 року № 1008 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2018 р. за № 1505/32597 ПОЛОЖЕННЯ про експертні групи з оцінювання ефективності діяльності наукових установ I. Загальні положення 1. Це Положення визначає завдання та умови діяльності експертних груп з оцінювання ефективності діяльнос- ті наукових установ (далі – експертна група) відповідно до Методики оцінювання ефективності наукової, науково- технічної та інноваційної діяльності наукової установи, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 17 вересня 2018 року № 1008 (далі – Методика). 2. Терміни у цьому Положенні вживаються у значеннях, наведених у Законах України «Про наукову і науково- технічну діяльність», «Про вищу освіту», «Про запобігання корупції», Порядку проведення державної атестації наукових установ, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2017 року № 540 (далі – Порядок), Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 266 (далі – Перелік), та у Ме- тодиці. 3. Експертні групи у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами МОН та цим Положенням. II. Порядок формування та діяльності експертних груп 1. Експертні групи є консультативно-дорадчими органами, що утворюються при МОН в установленому зако- нодавством порядку відповідно до пункту 1 розділу II Методики у складі голови експертної групи, його заступни- ка (заступників), секретаря та членів експертної групи. 2. Для забезпечення формування експертних груп МОН, керуючись вимогами до членів експертних груп згід- но з додатком 1 до цього Положення: розміщує на власному офіційному веб-сайті оголошення про реєстрацію кандидатів у члени експертних груп – представників центральних органів виконавчої влади, представників інших заінтересованих органів, представників Національної академії наук, національних галузевих академій наук, до сфери управління яких належать (у віданні яких перебувають) наукові установи; фахівців та вчених, у тому числі тих, що працюють у закладах вищої освіти, наукових установах, які мають кваліфікацію за відповідними науковими напрямами і стаж практичної роботи за спеціальністю не менше ніж п’ять років; формує Перелік кандидатів у члени експертних груп з оцінювання ефективності діяльності наукових установ за формою, наведеною у додатку 2 до цього Положення. 3. Персональний склад експертної групи затверджується МОН в установленому законодавством порядку за поданням експертної комісії або відповідного органу, до сфери управління якого належить наукова установа, – у ви- значених експертною комісією випадках у системі військових формувань, розвідувальних та правоохоронних ор- ганів. Голову експертної групи, його заступника (заступників) визначає експертна комісія із членів експертної групи. Секретарем експертної групи визначають представника (одного з представників) МОН, крім експертних груп, утворених для оцінювання ефективності діяльності наукових установ у системі військових формувань, розвідуваль- них та правоохоронних органів. 628 4. Члени експертних груп протягом не більше ніж 45 календарних днів з дати отримання експертною групою відповідно до пункту 6 розділу I Методики інформаційних матеріалів, керуючись пунктом 7 розділу I Методики та цим Положенням: 1) визначаються щодо наявності або відсутності потенційного конфлікту інтересів щодо наукової установи; 2) перевіряють правильність їх оформлення, достатність і достовірність наведеної інформації; 3) аналізують представлені науковою установою відомості про її діяльність та їх об’єктивність; за потреби знайомляться безпосередньо з діяльністю наукової установи за місцем її розташування; 4) визначають пріоритетність показників, найбільш вагомих для оцінювання ефективності діяльності наукової установи; 5) визначають власну експертну оцінку ефективності діяльності наукової установи, заповнюючи картку екс- пертного оцінювання ефективності діяльності наукової установи за формою, наведеною у додатку 10 до Методики, на підставі поданих інформаційних матеріалів та результатів ознайомлення з діяльністю наукової установи за місцем її розташування (за їх наявності); 6) ініціюють проведення засідань експертної групи для визначення рейтингової оцінки наукової установи. 5. У разі виявлення членами експертної групи в інформаційних матеріалах невідповідностей щодо їх оформ- лення, достатності й достовірності наведеної інформації експертна група може ініціювати перед МОН: доцільність повернення науковій установі інформаційних матеріалів на доопрацювання; необхідність виклику представників наукової установи до МОН для надання відповідних роз’яснень; залучення додаткових експертів (у тому числі закордонних); утворення з числа членів експертної групи тимчасової комісії для ознайомлення з діяльністю наукової устано- ви під час відвідування її за місцем розташування та проведення співбесід з її працівниками (далі – тимчасова комісія). 6. Засідання експертної групи проводяться згідно з графіком; за потреби; за ініціативою МОН, експертної ко- місії, членів експертної групи. Оприлюднення графіка засідань експертних груп забезпечує МОН на своєму офіційному веб-сайті. Проведення засідань експертних груп забезпечує МОН. 7. Засідання експертної групи проводить її голова, у разі його відсутності – заступник голови. Рішення екс- пертної групи вважається правоможним, якщо на засіданні присутні не менше ніж дві третини її членів, і прийма- ється відкритим голосуванням простою більшістю голосів від загальної кількості членів експертної групи. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні експертної групи. Рішенням експертної групи є ухвалений Експертний висновок щодо результатів експертного оцінювання ефек- тивності діяльності наукової установи, який має рекомендаційний характер. Член експертної групи може викласти і додати до експертного висновку окрему думку. Засідання експертної групи оформлюється протоколом, який веде секретар експертної групи. За зберігання та своєчасне опрацювання інформаційних матеріалів, облік роботи членів експертної групи не- суть відповідальність голова і секретар експертної групи. Інформаційні матеріали наукових установ, щодо яких експертною групою ухвалено експертні висновки, секре- тар експертної групи повертає до МОН. 8. Протокол засідання експертної групи та експертний висновок (експертні висновки) підписують голова екс- пертної групи, а у разі відсутності голови – заступник голови та секретар. Експертний висновок подає експертній комісії голова експертної групи. 9. На засіданні експертної групи з метою виключення можливих порушень і фальсифікацій, сприяння неза- лежному, незаангажованому процесу оцінювання членами експертної групи ефективності діяльності наукових установ, донесення інтересів цих установ мають право бути присутніми спостерігачі, які: спостерігають за перебігом експертного оцінювання ефективності діяльності наукової установи та обговорен- ня його результатів; за потреби беруть участь у обговоренні проектів рішень експертної групи. На вимогу спостерігача його окрема думка заноситься до протоколу засідання експертної групи. Спостерігач також має право надіслати свою окрему думку або скаргу до експертної комісії. Присутність (або відсутність) спостерігачів на засіданні експертної групи фіксується у протоколі засідання експертної групи. 10. Для участі у засіданні експертної групи спостерігачі повинні попередньо зареєструватися не раніше ніж за 30 та не пізніше ніж за 10 календарних днів до засідання. Для реєстрації на засідання експертної групи спостерігач повинен надати МОН мотиваційного листа з викла- денням відповідних підстав щодо його присутності на засіданні за підписом керівника організації, працівником якої він є. Спостерігачами на засіданні експертної групи можуть бути представники центральних органів виконавчої влади, представники інших заінтересованих органів, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук, до сфери управління яких належать (у віданні яких перебувають) наукові установи; фахівці та вче- 629 ні, у тому числі ті, що працюють у закладах вищої освіти та наукових установах, представники громадських науко- вих організацій із всеукраїнським статусом. 11. Відповідно до завдань члени експертних груп: зобов’язані: дотримуватись моральних норм та правил етичної поведінки, принципів академічної доброчесності та колегі- альності; піклуватися про становлення та збереження партнерських відносин в експертній групі, про позитивну репута- цію роботи експертної групи; підтримувати атмосферу взаємної довіри та допомоги; повинні: брати участь у засіданнях експертної групи; відповідально ставитись до своїх обов’язків, попереджати можливі порушення; діяти об’єктивно, неупереджено, компетентно, професійно, своєчасно, сумлінно; письмово повідомляти голові експертної групи про наявність або відсутність потенційного конфлікту інтересів відповідно до законодавства з урахуванням положень пункту 8 Методики, щодо наукових установ, інформаційні матеріали яких вони опрацьовують. Допускається дистанційна участь члена експертної групи у засіданні експертної групи з використанням сучас- них засобів зв’язку. 12. У разі наявності (виявлення) у члена (членів) експертної групи потенційного конфлікту інтересів голова експертної групи зобов’язаний повідомити про це МОН та: відсторонити члена (членів) експертної групи від опрацювання інформаційних матеріалів – у разі збереження правоможності засідання експертної групи приймати рішення відповідно до пункту 7 розділу II цього Положення; ініціювати перед експертною комісією необхідність опрацювання інформаційних матеріалів наукової установи (наукових установ) іншою експертною групою – у випадках інших, крім випадка, зазначеного в абзаці другому цього пункту. 13. Голова експертної групи за наявності потенційного конфлікту інтересів має забезпечити його усунення, а також не допускати вчинення дій чи бездіяльності, що можуть спричинити виникнення потенційного конфлікту інтересів або створити враження його наявності. 14. Член експертної групи, у якого є потенційний конфлікт інтересів та який відсторонений від опрацювання інформаційних матеріалів наукової установи, на засіданні експертної групи, на якому буде ухвалюватися рішення щодо такої установи, може бути присутнім як спостерігач без попередньої реєстрації відповідно до абзаців першо- го і другого пункту 10 цього розділу. 15. Член експертної групи за рішенням експертної комісії має бути відсторонений від участі в експертній гру- пі за наявності (виявлення) хоча б однієї з таких підстав: порушення принципу академічної доброчесності; документально підтверджений особистий конфлікт; приховання факту наявності потенційного конфлікту інтересів. Виконуючий обов’язки директора департаменту науково-технічного розвитку О. А. Хименко Додаток 1 до Положення про експертні групи з оцінювання ефективності діяльності наукових установ (пункт 2 розділу II) ВИМОГИ до членів експертних груп 1. Обов’язкові: 1) кваліфікація кандидата в члени експертної групи у визначеній сфері; 2) стаж практичної роботи за спеціальністю не менше ніж п’ять років; 3) науковий ступінь; 4) досвід з проведення експертизи у певному фаховому напрямі (за останні 3 роки); 5) наявність публікацій статей за останні 5 років: у журналах та збірниках наукових праць, що входять до переліку фахових видань України та мають ISSN; у журналах та збірниках наукових праць, що реферуються у наукометричних базах даних (Web of Science, Sopus). 2. Додаткові (за наявності): 1) вчене звання; 2) охоронні документи на об’єкти права інтелектуальної власності; 3) досвід участі та керівництва науковими проектами: 630 перелік наукових проектів / запитів на фінансування, в яких кандидат був науковим керівником із зазначенням назви проекту, року його подання, назви фонду (для закордонних фондів обов’язково вказати країну) та результату (проект/запит було схвалено чи відхилено); перелік наукових проектів, у яких кандидат був виконавцем із зазначенням назви проекту, року, назви фонду (для закордонних фондів обов’язково вказати країну), що фінансував зазначений проект; 4) членство в редколегії наукових журналів; 5) перелік журналів, які запрошували кандидата для рецензування наукових статей (зазначити, чи реферують- ся вони у наукометричних базах даних, а також (за наявності) імпакт-фактор за попередній рік); перелік фондів, які запрошували кандидата проводити експертизу наукових проектів, запитів на стипендіальні програми тощо (навести назву фонду чи установи, характер запитів). Додаток 2 до Положення про експертні групи з оцінювання ефективності діяльності наукових установ (пункт 2 розділу II) ПЕРЕЛІК кандидатів у члени експертних груп з оцінювання ефективності діяльності наукових установ № Прізвище, ім’я, Посада, Стаж Форма допуску з/п по батькові місце роботи Науковий Вчене Для кандидата кандидата ступінь звання наукової до державної роботи таємниці нотаток 1 2 3 4 5 6 7 8 Науковий напрям: Науковий напрям: ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 17 вересня 2018 року № 1008 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2018 р. за № 1506/32598 ПОЛОЖЕННЯ про експертну комісію з проведення державної атестації наукових установ I. Загальні положення 1. Це Положення визначає завдання, основні організаційні засади і умови діяльності експертної комісії з про- ведення державної атестації наукових установ (далі – експертна комісія) відповідно до Методики оцінювання ефективності наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності наукової установи, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 17 вересня 2018 року № 1008 (далі – Методика). 2. Терміни у цьому Положенні вживаються у значеннях, наведених в Законах України «Про наукову і науково- технічну діяльність», «Про вищу освіту», «Про запобігання корупції», Порядку проведення державної атестації наукових установ, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2017 року № 540 (далі – Порядок), Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 266 (далі – Перелік), та у Ме- тодиці. 3. Експертна комісія у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Прези- дента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами МОН та цим Положенням. 631 II. Порядок формування та діяльності експертної комісії 1. Експертна комісія є консультативно-дорадчим органом, що утворюється при МОН в установленому законо- давством порядку для визначення відповідно до Порядку та Методики атестаційних оцінок наукових установ, у складі голови експертної комісії, заступника (заступників) голови експертної комісії, секретаря та членів екс- пертної комісії з числа осіб, зазначених у пункті 15 Порядку, за пропозиціями центральних органів виконавчої влади, Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, інших органів, до сфери управління якого належать (у віданні якої перебувають) наукові установи, та провідних закладів вищої освіти. Секретарем експертної комісії визначають представника (одного з представників) МОН. 2. Експертна комісія: 1) визначає з урахуванням пункту 1 розділу II Методики наукові напрями, за якими проводиться державна атестація, необхідну кількість експертних груп та кількісний склад кожної експертної групи; 2) подає МОН на затвердження в установленому порядку персональні склади експертних груп, сформовані на основі Переліку кандидатів у члени експертних груп з оцінювання ефективності діяльності наукових установ від- повідно до пункту 2 розділу II Положення про експертні групи з проведення державної атестації наукових установ, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 17 вересня 2018 року № 1008; 3) заслуховує інформацію голови експертної групи про результати експертного оцінювання ефективності ді- яльності наукової установи; аналізує та обговорює поданий експертною групою відповідно до пункту 2 розділу II Методики експертний висновок щодо результатів експертного оцінювання ефективності діяльності наукової уста- нови з урахуванням поданих нею інформаційних матеріалів; 4) приймає за потреби рішення про застосування додаткових специфічних показників для врахування особли- востей діяльності наукової установи та/або залучення додаткових експертів, у тому числі закордонних; 5) вирішує питання, пов’язані з потенційним конфліктом інтересів члена експертної комісії, члена експертної групи або з відстороненням члена експертної групи від участі в експертній групі; 6) вживає вичерпних заходів щодо усунення обставин виникнення потенційного конфлікту інтересів, а також не допускає вчинення дій чи бездіяльності, що можуть спричинити виникнення потенційного конфлікту інтересів або створити враження його наявності; 7) визначає у місячний строк відповідно до Методики на підставі експертного висновку, поданого експертною групою, атестаційну оцінку наукової установи; 8) приймає рішення, що мають рекомендаційний характер, щодо віднесення наукової установи до тієї чи іншої класифікаційної групи відповідно до пункту 2 розділу III Методики; 9) готує висновок про результат державної атестації наукової установи та подає його МОН на затвердження в установленому законодавством порядку. 3. Засідання експертної комісії проводить її голова, у разі його відсутності – заступник голови. Рішення екс- пертної комісії вважається правоможним, якщо на засіданні присутні не менше двох третин її членів, і приймаєть- ся відкритим голосуванням простою більшістю голосів від загальної кількості членів експертної комісії. У разі рівного розподілу голосів голос головуючого на засіданні експертної комісії є вирішальним. 4. Член експертної комісії: не має права делегувати свій голос іншій особі; зобов’язаний: брати участь у засіданнях експертної комісії; перед засіданням (на засіданні) експертної комісії письмово повідомити голову експертної комісії про наявність або відсутність потенційного конфлікту інтересів відповідно до законодавства з урахуванням положень пункту 8 Ме- тодики щодо наукових установ, які розглядаються на засіданні експертної комісії; не брати участі у голосуванні щодо наукової установи, відносно якої у нього наявний потенційний конфлікт інтересів. Допускається дистанційна участь члена експертної комісії у засіданні експертної групи з використанням су- часних засобів зв’язку. 5. Експертна комісія рішення приймає окремо для кожної наукової установи, про що робиться відповідний за- пис у протоколі засідання експертної комісії. Член експертної комісії у разі своєї незгоди з рішенням експертної комісії має право письмово викласти окре- му думку, яка додається до протоколу засідання експертної комісії. 6. Протокол засідання експертної комісії веде секретар експертної комісії. Протокол засідання експертної ко- місії підписується усіма присутніми на засіданні членами експертної комісії та подається до МОН. 7. Засідання експертної комісії проводяться згідно з графіком або за потреби. Оприлюднення графіка засідань експертної комісії забезпечує МОН на своєму офіційному веб-сайті. Проведення засідань експертної комісії забезпечує МОН. Виконуючий обов’язки директора департаменту науково-технічного розвитку О. А. Хименко 632 РОЗДІЛ V НОРМАТИВНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПОРЯДКУ ОФОРМЛЕННЯ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА РЕЗУЛЬТАТИ НАУКОВОЇ ТА НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ОХОРОНУ ПРАВ НА ВИНАХОДИ І КОРИСНІ МОДЕЛІ (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, № 7, ст. 32) (Вводиться в дію Постановою ВР № 3769-XII від 23.12.93, ВВР, 1994, № 7, ст. 33) (Роз’яснення: цей Закон застосовується до правовідносин, що виникли після введення його в дію згідно з По- становою ВР № 3769-XII від 23.12.93) (В редакції Закону № 1771-III від 01.06.2000, ВВР, 2000, № 37, ст.307) Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2188-III від 21.12.2000, ВВР, 2001, № 8, ст. 37 № 2921-III від 10.01.2002, ВВР, 2002, № 16, ст. 114 № 34-IV від 04.07.2002, ВВР, 2002, № 35, ст. 256 № 762-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, № 30, ст. 247 № 850-IV від 22.05.2003, ВВР, 2003, № 35, ст. 271 № 1256-VI від 14.04.2009, ВВР, 2009, № 36–37, ст. 513 № 5460-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 2–3, ст. 41 Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначення термінів У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні: Установа – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної влас- ності; (Абзац другий статті 1 в редакції Закону № 2188-III від 21.12.2000; із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) Апеляційна палата – колегіальний орган Установи для розгляду заперечень проти рішень Установи щодо на- буття прав на об’єкти інтелектуальної власності та інших питань, віднесених до її компетенції цим Законом; (Абзац третій статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) винахід (корисна модель) – результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології; (Абзац четвертий статті 1 в редакції Закону № 850-IV від 22.05.2003) (Абзац п’ятий статті 1 виключено на підставі Закону № 850-IV від 22.05.2003) секретний винахід (секретна корисна модель) – винахід (корисна модель), що містить інформацію, віднесену до державної таємниці; службовий винахід (корисна модель) – винахід (корисна модель), створений працівником: у зв’язку з виконанням службових обов’язків чи дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачене інше; з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця; службові обов’язки – зафіксовані в трудових договорах (контрактах), посадових інструкціях функціональні обов’язки працівника, що передбачають виконання робіт, які можуть привести до створення винаходу (корисної моделі); 633 доручення роботодавця – видане працівникові у письмовій формі завдання, яке має безпосереднє відношення до специфіки діяльності підприємства або діяльності роботодавця і може привести до створення винаходу (корис- ної моделі); роботодавець – особа, яка найняла працівника за трудовим договором (контрактом); винахідник – людина, інтелектуальною, творчою діяльністю якої створено винахід (корисну модель); (Абзац тринадцятий статті 1 в редакції Закону № 850-IVвід 22.05.2003) патент (патент на винахід, деклараційний патент на винахід, деклараційний патент на корисну модель, патент (деклараційний патент) на секретний винахід, деклараційний патент на секретну корисну модель) – охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель); патент на винахід – різновид патенту, що видається за результатами кваліфікаційної експертизи заявки на ви- нахід; деклараційний патент на винахід – різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи заявки на винахід; (Абзац шістнадцятий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) деклараційний патент на корисну модель – різновид патенту, що видається за результатами формальної екс- пертизи заявки на корисну модель; патент (деклараційний патент) на секретний винахід – різновид патенту, що видається на винахід, віднесений до державної таємниці; деклараційний патент на секретну корисну модель – різновид патенту, що видається на корисну модель, відне- сену до державної таємниці; кваліфікаційна експертиза (експертиза по суті) – експертиза, що встановлює відповідність винаходу умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню, промисловій придатності); (Абзац двадцять перший статті 1 виключено на підставі Закону № 850-IV від 22.05.2003) (Абзац двадцять другий статті 1 виключено на підставі Закону № 850-IV від 22.05.2003) формальна експертиза (експертиза за формальними ознаками) – експертиза, у ході якої встановлюється на- лежність зазначеного у заявці об’єкта до переліку об’єктів, які можуть бути визнані винаходами (корисними моде- лями), і відповідність заявки та її оформлення встановленим вимогам; ліцензія – дозвіл власника патенту (ліцензіара), що видається іншій особі (ліцензіату), на використання вина- ходу (корисної моделі) на певних умовах; особа – фізична або юридична особа; заявка – сукупність документів, необхідних для видачі Установою патенту; (Абзац двадцять шостий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) заявник – особа, яка подала заявку чи набула прав заявника в іншому встановленому законом порядку; (Абзац двадцять сьомий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) пріоритет заявки (пріоритет) – першість у поданні заявки; дата пріоритету – дата подання заявки до Установи чи до відповідного органу держави – учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, за якою заявлено пріоритет; (Абзац двадцять дев’ятий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) міжнародна заявка – заявка, подана згідно з Договором про патентну кооперацію; Реєстр – Державний реєстр патентів і деклараційних патентів України на винаходи, Державний реєстр декла- раційних патентів України на корисні моделі, Державний реєстр патентів і деклараційних патентів України на се- кретні винаходи, Державний реєстр деклараційних патентів України на секретні корисні моделі; заклад експертизи – уповноважений Установою державний заклад (підприємство, організація) для розгляду і проведення експертизи заявок; (Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом № 2188-III від 21.12.2000) державна система правової охорони інтелектуальної власності – Установа і сукупність експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних закладів, що входять до сфери управління Установи. (Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом № 2188-III від 21.12.2000) Стаття 2. Законодавство України про охорону прав на винаходи (корисні моделі) Законодавство України про охорону прав на винаходи (корисні моделі) базується на Конституції України і складається із цього Закону, Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну таємницю» та інших нормативно-правових актів. (Стаття 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) Стаття 3. Повноваження Установи у сфері охорони прав на винаходи (корисні моделі) 1. Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на винаходи і корисні моделі, для чого: 634 організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них; видає патенти на винаходи і корисні моделі, забезпечує їх державну реєстрацію; забезпечує опублікування офіційних відомостей про винаходи і корисні моделі; здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представляє інте- реси України з питань охорони прав на винаходи і корисні моделі в міжнародних організаціях відповідно до чин- ного законодавства; (Абзац шостий частини першої статті 3 виключено на підставі Закону № 5460-VI від 16.10.2012) організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері правової охорони інтелектуальної власності; організовує науково-дослідні роботи з удосконалення законодавства та організації діяльності у сфері правової охорони інтелектуальної власності; організовує роботу щодо перепідготовки кадрів державної системи правової охорони інтелектуальної влас- ності; доручає закладам, що входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації, виконувати окремі завдання, що визначені цим Законом, Положенням про Установу, іншими нормативно-правовими актами у сфері правової охорони інтелектуальної власності; здійснює інші повноваження відповідно до законів. (Абзац одинадцятий частини першої статті 3 в редакції Закону № 5460-VI від 16.10.2012) (Частина перша статті 3 в редакції Закону № 2188-III від 21.12.2000) (Частину другу статті 3 виключено на підставі Закону № 2188-III від 21.12.2000) 2. Фінансування діяльності Установи провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України. Стаття 4. Міжнародні договори Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про винаходи (корисні моделі), то застосовуються правила міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Стаття 5. Права іноземних осіб та осіб без громадянства 1. Іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з особами України права, передбачені цим Законом, відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. 2. Іноземні особи та особи без громадянства, які проживають чи мають постійне місцезнаходження поза ме- жами України, у відносинах з Установою реалізують свої права через представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), зареєстрованих відповідно до закону. Розділ II ПРАВОВА ОХОРОНА ВИНАХОДІВ (КОРИСНИХ МОДЕЛЕЙ) Стаття 6. Умови надання правової охорони 1. Правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності. (Частина перша статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) 2. Об’єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона якому (якій) надається згідно з цим Законом, може бути: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо); процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу. (Частина друга статті 6 в редакції Закону № 850-IV від 22.05.2003) 3. Правова охорона згідно з цим Законом не поширюється на такі об’єкти технології: сорти рослин і породи тварин; біологічні в своїй основі процеси відтворення рослин та тварин, що не відносяться до небіологічних та мікро- біологічних процесів; топографії інтегральних мікросхем; результати художнього конструювання. (Частина третя статті 6 в редакції Закону № 850-IV від 22.05.2003) 4. Пріоритет, авторство і право власності на винахід засвідчуються патентом (деклараційним патентом). Пріоритет, авторство і право власності на корисну модель засвідчуються деклараційним патентом. Строк дії патенту України на винахід становить 20 років від дати подання заявки до Установи. Строк дії деклараційного патенту на винахід становить 6 років від дати подання заявки до Установи. Строк дії патенту на винахід, об’єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин тощо, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу, може бути продовжено за клопо- танням власника цього патенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки та датою одержання та- кого дозволу, але не більше ніж на 5 років. За подання клопотання сплачується збір. 635 (Абзац п’ятий частини четвертої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) Порядок подання клопотання та продовження строку дії патенту у цьому випадку визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. (Абзац шостий частини четвертої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) Строк дії деклараційного патенту на корисну модель становить 10 років від дати подання заявки до Установи. Строк дії патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід і деклараційного патенту на секретну корис- ну модель дорівнює строку засекречування винаходу (корисної моделі), але не може бути довшим від визначеного за цим Законом строку дії охорони винаходу (корисної моделі). Дія патенту припиняється достроково за умов, викладених у статті 32 цього Закону. 5. Обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою винаходу (корисної моделі). Тлумачення формули повинно здійснюватися в межах опису винаходу (корисної моделі) та відповідних креслень. 6. Дія патенту (деклараційного патенту), виданого на спосіб одержання продукту, поширюється і на продукт, безпосередньо одержаний цим способом. Стаття 7. Умови патентоздатності винаходу, корисної моделі 1. Винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним. 2. Корисна модель відповідає умовам патентоздатності, якщо вона є новою і промислово придатною. 3. Винахід (корисна модель) визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об’єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу повинні враховуватися лише окремо. 4. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Уста- нови або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. 5. Рівень техніки включає також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту (у тому числі міжнародної заявки, в якій зазначена Україна) у тій редакції, в якій цю заявку було подано спочатку, за умови, що дата її подан- ня (а якщо заявлено пріоритет, то дата пріоритету) передує тій даті, яка зазначена у частині четвертій цієї статті, і що вона була опублікована на цю дату чи після цієї дати. 6. На визнання винаходу (корисної моделі) патентоздатним не впливає розкриття інформації про нього вина- хідником або особою, яка одержала від винахідника прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом 12 міся- ців до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов’язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цієї частини. 7. Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки. При оцінці винахідницького рівня зміст заявок, зазначених у частині п’ятій цієї статті, до уваги не бе- реться. 8. Винахід (корисна модель) визнається промислово придатним, якщо його може бути використано у промис- ловості або в іншій сфері діяльності. Розділ III ПРАВО НА ОДЕРЖАННЯ ПАТЕНТУ Стаття 8. Право винахідника 1. Право на одержання патенту має винахідник, якщо інше не передбачено цим Законом. 2. Винахідники, які спільно створили винахід (корисну модель), мають однакові права на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними. 3. У разі перегляду умов угоди щодо складу винахідників Установа за спільним клопотанням осіб, зазначених у заявці як винахідники, а також осіб, що є винахідниками, але не зазначені у заявці як винахідники, вносить зміни до відповідних документів у порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. (Частина третя статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) 4. Не визнаються винахідниками фізичні особи, які не внесли особистого творчого внеску у створення вина- ходу (корисної моделі), а надали винахіднику (винахідникам) тільки технічну, організаційну чи матеріальну допо- могу при його створенні і (або) оформленні заявки. 5. Винахіднику належить право авторства, яке є невід’ємним особистим правом і охороняється безстроково. Винахідник має право на присвоєння свого імені створеному ним винаходу (корисній моделі). Стаття 9. Право роботодавця 1. Право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) має роботодавець винахідника. 2. Винахідник подає роботодавцю письмове повідомлення про створений ним службовий винахід (корисну модель) з описом, що розкриває суть винаходу (корисної моделі) достатньо ясно і повно. 3. Роботодавець повинен протягом чотирьох місяців від дати одержання від винахідника повідомлення подати до Установи заявку на одержання патенту чи передати право на його одержання іншій особі або прийняти рішення 636 про збереження службового винаходу (корисної моделі) як конфіденційної інформації. У цей же строк роботодавець повинен укласти з винахідником письмовий договір щодо розміру та умови виплати йому (його правонаступнику) винагороди відповідно до економічної цінності винаходу (корисної моделі) і (або) іншої вигоди, яка може бути одержана роботодавцем. 4. Якщо роботодавець не виконає зазначених у частині третій цієї статті вимог у встановлений строк, то право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) переходить до винахідника або його правонаступ- ника. У цьому випадку за роботодавцем залишається переважне право на придбання ліцензії. 5. Строк збереження роботодавцем чи його правонаступником службового винаходу (корисної моделі) як кон- фіденційної інформації у разі його невикористання не повинен перевищувати чотирьох років. У протилежному випадку право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) переходить до винахідника чи його правонаступника. 6. Спори щодо умов одержання винахідником службового винаходу (корисної моделі) винагороди та її розміру вирішуються у судовому порядку. Стаття 10. Право правонаступника Право на одержання патенту має відповідно правонаступник винахідника або роботодавця. Стаття 11. Право першого заявника Якщо винахід (корисну модель) створено двома чи більше винахідниками незалежно один від одного, то пра- во на одержання патенту (деклараційного патенту) на цей винахід чи деклараційного патенту на корисну модель належить заявнику, заявка якого має більш ранню дату подання до Установи або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за якою не прий- нято рішення про відмову у видачі патенту. Розділ IV ПОРЯДОК ОДЕРЖАННЯ ПАТЕНТУ Стаття 12. Заявка 1. Особа, яка бажає одержати патент (деклараційний патент) і має на це право, подає до Установи заявку. 2. За дорученням заявника заявку може бути подано через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу. 3. Віднесення інформації, яка міститься у заявці, до державної таємниці здійснюється згідно із Законом Укра- їни «Про державну таємницю» та прийнятими на його основі нормативними актами. Якщо винахід (корисну модель) створено з використанням інформації, зареєстрованої у Зводі відомостей, що становлять державну таємницю України, чи цей винахід (корисна модель) згідно із Законом України «Про держав- ну таємницю» може бути віднесений до державної таємниці, то заявка подається до Установи через режимно-се- кретний орган заявника чи через компетентний орган місцевої державної адміністрації за місцем знаходження (для юридичних осіб) або місцем проживання (для фізичних осіб). До заявки додається пропозиція заявника щодо віднесення винаходу (корисної моделі) до державної таємниці з посиланням на відповідні положення Закону Укра- їни «Про державну таємницю». 4. Заявка на винахід повинна стосуватися одного або групи винаходів, пов’язаних єдиним винахідницьким задумом (вимога єдиності винаходу). Заявка на корисну модель повинна стосуватися однієї корисної моделі (вимога єдиності корисної моделі). 5. Заявка складається українською мовою і повинна містити: заяву про видачу патенту на винахід чи деклараційного патенту на винахід (корисну модель); (Абзац другий частини п’ятої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) опис винаходу (корисної моделі); формулу винаходу (корисної моделі); креслення (якщо на них є посилання в описі); реферат. 6. У заяві про видачу патенту (деклараційного патенту) необхідно вказати заявника (заявників) і його (їх) адре- су, а також винахідника (винахідників). Винахідник має право вимагати, щоб його не згадували як винахідника даного винаходу (корисної моделі) в будь-якій публікації Установи, зокрема у відомостях про заявку чи патент. 7. Опис винаходу (корисної моделі) повинен викладатися у визначеному порядку і розкривати суть винаходу (корисної моделі) настільки ясно і повно, щоб його зміг здійснити фахівець у зазначеній галузі. 8. Формула винаходу (корисної моделі) повинна виражати його суть, базуватися на описі і викладатися у ви- значеному порядку ясно і стисло. 9. Реферат складається лише для інформаційних цілей. Він не може братися до уваги з іншою метою, зокрема для тлумачення формули винаходу (корисної моделі) і визначення рівня техніки. 637 10. Інші вимоги до документів заявки визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності відповідно до цього Закону. (Частина десята статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) 11. За подання заявки сплачується збір. Документ про сплату збору повинен надійти до Установи разом з за- явкою або протягом двох місяців після дати подання заявки. Цей строк продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. (Абзац перший частини одинадцятої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) (Абзац другий частини одинадцятої статті 12 виключено на підставі Закону № 850-IV від 22.05.2003) Стаття 13. Дата подання заявки 1. Датою подання заявки є дата одержання Установою матеріалів, що містять принаймні: заяву у довільній формі про видачу патенту (деклараційного патенту), викладену українською мовою; відомості про заявника та його адресу, викладені українською мовою; матеріал, що справляє враження опису винаходу (корисної моделі), викладений українською або іншою мовою. В останньому випадку для збереження дати подання заявки переклад цього матеріалу українською мовою повинен надійти до Установи протягом двох місяців від дати подання заявки. 2. Дата подання заявки встановлюється згідно з частинами десятою, одинадцятою та дванадцятою статті 16 цього Закону. (Стаття 13 в редакції Закону № 850-IV від 22.05.2003) Стаття 14. Міжнародна заявка 1. Порядок одержання патенту на підставі міжнародної заявки є таким самим, як порядок одержання патенту на підставі національної заявки, за винятками, що випливають з Договору про патентну кооперацію. 2. Експертиза міжнародної заявки проводиться за умови одержання закладом експертизи до спливу 31 місяця від її дати пріоритету поданих заявником перекладу цієї заявки українською мовою та документа про сплату збору за подання заявки. Цей строк продовжується, але не більше ніж на 2 місяці, якщо до його спливу буде подано від- повідне клопотання та сплачено збір за його подання. З одержанням у встановлений строк зазначених документів заявнику надсилається повідомлення про прийнят- тя міжнародної заявки на експертизу. 3. У разі невиконання вимог частини другої цієї статті дія міжнародної заявки в Україні вважається припиненою. Якщо заявник виконав принаймні одну з цих вимог, то про таке припинення йому надсилається повідомлення. 4. За клопотанням заявника дію міжнародної заявки в Україні може бути поновлено, якщо вимоги частини другої цієї статті не були виконані з поважних причин. За подання клопотання сплачується збір. Таке клопотання може бути подано протягом 2 місяців від дати припинення обставин, що стали причиною не- дотримання встановленого частиною другою цієї статті строку в 31 місяць, або протягом 12 місяців від його спли- ву, залежно від того, який з них настає першим. При цьому на дату подання клопотання заявник має виконати всі дії щодо заявки, передбачені цим Законом, які мали бути виконаними на цю дату. 5. Якщо на дату одержання закладом експертизи клопотання про поновлення дії міжнародної заявки в Україні вимоги частини четвертої цієї статті не виконані, заявнику надсилається повідомлення про можливість відмови у задоволенні клопотання. Якщо протягом 2 місяців від дати одержання заявником цього повідомлення невідповідність вимогам частини четвертої цієї статті не буде усунуто, заявнику надсилається повідомлення про відмову у задоволенні клопотання. 6. Установа публікує в своєму офіційному бюлетені визначені нею відомості про міжнародну заявку, прийняту на експертизу міжнародну заявку. (Стаття 14 в редакції Закону № 850-IV від 22.05.2003) Стаття 15. Пріоритет 1. Заявник має право на пріоритет попередньої заявки на такий же винахід (корисну модель) протягом 12 мі- сяців від дати подання попередньої заявки до Установи чи до відповідного органу держави – учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, якщо на попередню заявку не заявлено пріоритет. (Частина перша статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) 2. Заявник, який бажає скористатися правом пріоритету, протягом трьох місяців від дати подання заявки до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, подає заяву про пріоритет з посиланням на дату подання і номер попередньої заявки та її копію, якщо ця заявка була подана в іноземній державі – учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності. У межах цього строку зазначені матеріали можуть бути змінені. Якщо ці матеріали подано несвоєчасно, право на пріоритет заявки вважається втраченим, про що заявнику надсилається повідомлення. (Абзац перший частини другої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) 638 Строки, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, пропущені заявником через непередбачені і незалеж- ні від нього обставини, можуть бути продовжені на 2 місяці з дати закінчення зазначеного строку за умови сплати відповідного збору. Порядок продовження таких строків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. За необхідності центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності може зажадати переклад попередньої заявки українською мовою. Переклад повинен надійти до Установи протягом 2 місяців від дати одержання заявником запиту Установи. Якщо переклад не надій- де у зазначений строк, то право на пріоритет заявки вважається втраченим, про що заявнику надсилається повідом- лення. Строк надходження перекладу попередньої заявки може бути продовжений до 6 місяців від дати одержання заявником запиту центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. За продовження строку сплачується збір. (Частина друга статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) 3. Щодо заявки в цілому чи окремого пункту формули винаходу (корисної моделі) може бути заявлено пріори- тет кількох попередніх заявок. При цьому строки, початковою датою яких є дата пріоритету, обчислюються від найбільш ранньої дати пріоритету. 4. Пріоритет поширюється лише на ті ознаки винаходу (корисної моделі), які зазначені в попередній заявці, пріоритет якої заявлено. 5. Якщо деякі ознаки винаходу (корисної моделі) відсутні у формулі винаходу (корисної моделі), що викладена у попередній заявці, то для надання права пріоритету достатньо, щоб в описі попередньої заявки були точно вка- зані ці ознаки. 6. Якщо за попередньою заявкою діловодство в Установі не завершено, то з надходженням заяви про пріори- тет згідно з частиною другою цієї статті попередня заявка вважається відкликаною в частині, на яку заявлено пріоритет. 7. Пріоритет заявки, що виділена з попередньої на пропозицію Установи або за ініціативою заявника до прий- няття рішення про видачу патенту (деклараційного патенту) або рішення про відмову у його видачі (виділена за- явка), встановлюється за датою подання до Установи попередньої заявки, з якої її виділено, або, якщо за попередньою заявкою заявлено пріоритет, – за датою цього пріоритету за умови, що суть винаходу за виділеною заявкою не виходить за межі змісту попередньої заявки на дату її подання. 8. Пріоритет винаходу (корисної моделі) може бути встановлено за датою одержання закладом експертизи до- даткових матеріалів, оформлених відповідно до частини сьомої статті 16 цього Закону як самостійна заявка, якщо ця заявка подана протягом трьох місяців від дати одержання заявником повідомлення про те, що зазначені матері- али не беруться до уваги під час експертизи заявки, до якої вони були додані. (Статтю 15 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) Стаття 16. Експертиза заявки 1. Експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається з попередньої експертизи, формаль- ної експертизи та, за заявкою стосовно патенту на винахід (секретний винахід), – кваліфікаційної експертизи і про- водиться закладом експертизи відповідно до цього Закону та правил, встановлених на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. (Частина перша статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) 2. Заклад експертизи здійснює інформаційну діяльність, необхідну для проведення експертизи заявок, і є цен- тром міжнародного обміну виданнями відповідно до Конвенції про міжнародний обмін виданнями, прийнятої 3 грудня 1958 року Генеральною конференцією Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури. 3. Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про видачу патенту або про відмову у видачі патенту. Рішення Установи надсилається заявнику. Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним рішення Установи затребувати копії матеріалів, що протиставлені заявці. Ці копії надсилаються заявнику протягом місяця. 4. Заявник має право з власної ініціативи чи на запрошення закладу експертизи особисто або через свого пред- ставника брати участь у встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування дер- жавної політики у сфері інтелектуальної власності порядку в розгляді питань, що виникли під час проведення експертизи. (Частина четверта статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) 5. Заявник має право вносити до заявки виправлення помилок та зміни свого імені (найменування) і своєї адреси, адреси для листування, імені та адреси свого представника. Заявник може вносити до заявки зміни, пов’язані зі зміною особи заявника, за умови згоди зазначених у за- явці інших заявників. Такі зміни може за згодою всіх заявників вносити також особа, яка бажає стати заявником. 639 Ці виправлення та зміни враховуються, якщо вони одержані закладом експертизи не пізніше одержання ним документа про сплату державного мита за видачу патенту. При публікації відомостей про заявку на видачу патенту на винахід зазначені виправлення та зміни врахову- ються, якщо вони надійшли до закладу експертизи за 6 місяців до дати публікації. За подання заяви про виправлення помилки або про внесення будь-якої із зазначених змін сплачується збір, за умови, що помилка не є очевидною чи технічною, а зміна виникла через залежні від подавця заяви обставини. 6. Заклад експертизи може вимагати від заявника надання додаткових матеріалів, якщо без них проведення експертизи неможливе, або у разі виникнення обґрунтованих сумнівів у достовірності будь-яких відомостей чи елементів, що містяться в матеріалах заявки. Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним повідомлення чи висновку закладу експертизи із вимогою про надання додаткових матеріалів затребувати від нього копії матеріалів, що протиставлені заявці. Додаткові матеріали мають бути подані заявником протягом двох місяців від дати одержання ним повідомлен- ня чи висновку закладу експертизи або копій матеріалів, що протиставлені заявці. Строк подання додаткових ма- теріалів продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопо- тання та сплачено збір за його подання. Цей строк, пропущений з поважних причин, поновлюється, якщо протягом шести місяців від його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Якщо заявник не подасть додаткові матеріали у встановлений строк, то заявка вважається відкликаною, про що йому надсилаєть- ся повідомлення. 7. Якщо заявником подано додаткові матеріали, то в процесі експертизи з’ясовується, чи не виходять вони за межі розкритої у поданій заявці суті винаходу (корисної моделі). Додаткові матеріали виходять за межі розкритої у поданій заявці суті винаходу (корисної моделі), якщо вони містять ознаки, які необхідно включити до формули винаходу (корисної моделі). Додаткові матеріали в частині, що виходить за межі розкритої у поданій заявці суті винаходу (корисної моделі), не беруться до уваги під час експертизи заявки і можуть бути, після одержання відповідного повідомлення закладу експертизи, оформлені заявником як самостійна заявка. 8. Під час проведення попередньої експертизи заявка, яка не містить пропозиції заявника щодо віднесення винаходу (корисної моделі) до державної таємниці, розглядається на предмет наявності в ній відомостей, які можуть бути віднесені згідно із Зводом відомостей, що становлять державну таємницю, до державної таємниці. За наявності в заявці таких відомостей, а також якщо заявка містить пропозицію заявника про віднесення ви- находу (корисної моделі) до державної таємниці, матеріали заявки надсилаються відповідному Державному екс- перту з питань таємниць (далі – Державний експерт) для прийняття рішення щодо віднесення винаходу (корисної моделі) до державної таємниці. Державний експерт надсилає своє рішення разом з матеріалами заявки до закладу експертизи протягом місяця від дати одержання ним матеріалів заявки. Строк, протягом якого може діяти рішення про віднесення інформації, викладеної у заявці, до державної таєм- ниці, встановлюється Державним експертом з урахуванням ступеня секретності інформації. Якщо Державний експерт прийняв рішення про віднесення заявленого винаходу (корисної моделі) до держав- ної таємниці, він визначає коло осіб, які можуть мати доступ до нього, і все наступне діловодство за заявкою здій- снюється у режимі секретності. Про рішення Державного експерта заклад експертизи негайно повідомляє заявника. Якщо у заявці не було пропозиції заявника про віднесення винаходу (корисної моделі) до державної таємниці, а Державний експерт відніс винахід (корисну модель) до державної таємниці, то заявник, у разі незгоди, може подати до закладу екс- пертизи мотивоване клопотання про розсекречування матеріалів заявки чи оскаржити рішення Державного екс- перта до суду. 9. Під час проведення формальної експертизи: встановлюється дата подання заявки на підставі статті 13 цього Закону; визначається, чи належить об’єкт, що заявляється, до об’єктів технології, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, та чи не відноситься він до об’єктів технології, зазначених у частині третій статті 6 цього Закону; заявка перевіряється на відповідність формальним вимогам статті 12 цього Закону та правилам, встановленим на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності; документ про сплату збору за подання заявки перевіряється на відповідність встановленим вимогам. (Частина дев’ята статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) 10. За відповідності матеріалів заявки вимогам статті 13 цього Закону та наявності документа про сплату збо- ру за подання заявки заявнику надсилається повідомлення про встановлену дату подання заявки. 11. У разі невідповідності матеріалів заявки вимогам статті 13 цього Закону заявнику негайно надсилається про це повідомлення. Якщо невідповідність усунуто протягом двох місяців від дати одержання заявником повідо- млення, то датою подання заявки вважається дата одержання закладом експертизи виправлених матеріалів. В ін- шому разі заявка вважається неподаною, про що заявнику надсилається повідомлення. 640 12. Якщо в матеріалах заявки, що відповідає вимогам статті 13 цього Закону, є посилання на креслення, але такого креслення в ній немає, заявнику надсилається про це повідомлення і пропонується на його вибір надіслати креслення чи вилучити посилання на нього у заявці. У разі подання креслення протягом двох місяців від дати одержання заявником повідомлення датою подання заявки вважається дата одержання закладом експертизи крес- лення. Якщо у цей строк заявник не зробить запропонованого йому вибору, то заявка вважається неподаною, про що заявнику надсилається повідомлення. 13. У разі порушення вимог частини одинадцятої статті 12 цього Закону заявка вважається відкликаною, про що заявнику надсилається повідомлення. 14. За належності об’єкта, що заявляється, до об’єктів технології, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, відповідності документів заявки формальним вимогам до них статті 12 цього Закону та правил, встановле- них на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфе- рі інтелектуальної власності, та відповідності документа про сплату збору за подання заявки встановленим вимо- гам заявнику надсилається за заявкою стосовно: патенту на винахід – повідомлення про завершення формальної експертизи та можливість проведення квалі- фікаційної експертизи; деклараційного патенту на винахід (корисну модель) – рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності про видачу деклараційного патенту на винахід (корисну модель). (Частина чотирнадцята статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) 15. Якщо є підстави вважати, що заявлений об’єкт не належить до об’єктів технології, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, або заявка не відповідає формальним вимогам статті 12 цього Закону та правил, вста- новлених на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, чи документ про сплату збору за подання заявки не відповідає встановленим вимогам, то заклад експертизи надсилає заявнику про це обґрунтований попередній висновок з пропозицією нада- ти мотивовану відповідь з усуненням, у разі необхідності, зазначених у висновку недоліків. Відповідь заявника надається у строк, встановлений частиною шостою цієї статті, та береться до уваги під час підготовки висновку експертизи за заявкою. У випадку порушення вимоги єдиності, встановленої частиною четвертою статті 12 цього Закону, заявник по- винен зазначити у відповіді винахід (корисну модель), щодо якого слід проводити експертизу заявки, і у разі необ- хідності внести уточнення до заявки. При цьому щодо інших винаходів (корисних моделей) можуть бути подані самостійні заявки. Якщо на пропозицію закладу експертизи вимогу єдності не буде виконано, експертиза заявки проводиться щодо винаходу (корисної моделі), зазначеного у його формулі першим. (Частина п’ятнадцята статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) 16. По закінченні 18 місяців від дати подання заявки на видачу патенту на винахід, а якщо заявлено пріоритет, то від дати її пріоритету, Установа публікує у своєму офіційному бюлетені визначені нею відомості про заявку за умови, що вона не відкликана, не вважається відкликаною або за нею не прийнято рішення про відмову у видачі патенту. За клопотанням заявника Установа публікує відомості про заявку раніше зазначеного строку. За подання кло- потання сплачується збір. Після публікації відомостей про заявку будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки в уста- новленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інте- лектуальної власності порядку. За ознайомлення з матеріалами заявки сплачується збір. (Абзац третій частини шістнадцятої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) У разі виявлення в опублікованих відомостях очевидних помилок заявник має право подати клопотання про їх виправлення. Відомості про заявку на видачу деклараційного патенту на винахід (корисну модель) не публікуються. Відомості про заявки, щодо яких Державний експерт прийняв рішення про віднесення їх до державної таєм- ниці, не публікуються. 17. Під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого винаходу умовам патентоздат- ності, визначеним статтею 7 цього Закону. Кваліфікаційна експертиза проводиться після одержання закладом експертизи відповідної заяви будь-якої осо- би та документа про сплату збору за її проведення. Заявник може подати зазначені заяву та документ протягом трьох років від дати подання заявки. Інша особа може подати їх після публікації відомостей про заявку на винахід, але не пізніше трьох років від дати подання за- явки. При цьому вона не бере участі у вирішенні питань щодо заявки. Їй надсилається лише затверджений Уста- новою висновок експертизи за заявкою. 641 Строк подання зазначених заяви та документа продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Цей строк, пропущений з поважних причин, поновлюється, якщо протягом дванадцяти місяців від його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Якщо заявник не подасть зазначені заяву та документ у встановлений строк, то за- явка вважається відкликаною, про що йому надсилається повідомлення. 18. Якщо є підстави вважати, що заявлений винахід не відповідає умовам патентоздатності, то заклад експер- тизи надсилає заявнику про це обґрунтований попередній висновок з пропозицією надати мотивовану відповідь з усуненням, у разі необхідності, зазначених у висновку недоліків. Відповідь заявника надається у строк, встановлений частиною шостою цієї статті для додаткових матеріалів, та береться до уваги під час підготовки висновку експертизи за заявкою. При цьому питання щодо дотримання вимоги єдиності винаходу вирішуються відповідно до частини п’ятнадцятої цієї статті. (Стаття 16 в редакції Законів № 2188-III від 21.12.2000, № 850-IV від 22.05.2003) Стаття 17. Відкликання заявки Заявник має право відкликати заявку в будь-який час до дати одержання ним рішення про видачу патенту (дек- лараційного патенту) на секретний винахід чи деклараційного патенту на секретну корисну модель або до дати сплати державного мита за видачу патенту (деклараційного патенту) на винахід чи деклараційного патенту на ко- рисну модель. (Стаття 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) Стаття 18. Перетворення заявок Заявник має право перетворити: заявку на видачу патенту на винахід на заявку на видачу деклараційного патенту на винахід і навпаки в будь- який час до одержання ним рішення про видачу патенту (деклараційного патенту) або рішення про відмову в його видачі; заявку на видачу патенту (деклараційного патенту) на винахід на заявку на видачу деклараційного патенту на корисну модель і навпаки в будь-який час до одержання ним рішення про видачу патенту (деклараційного патенту) або рішення про відмову в його видачі. У цьому разі зберігається встановлена дата подання заявки, а якщо заявлено пріоритет, – дата її пріоритету. За подання заяви про перетворення заявки сплачується збір. (Статтю 18 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) Стаття 19. Конфіденційність заявки З дати надходження заявки до Установи і до публікації відомостей про заявку або публікації відомостей про видачу патенту матеріали заявки вважаються конфіденційною інформацією. Доступ третьої особи до матеріалів заявки забороняється, за винятком випадків, коли такий доступ здійснюється за дозволом заявника або за рішенням компетентного органу. Особи, винні у порушенні вимог щодо конфіденційності матеріалів заявки, несуть відповідальність, передба- чену законами України. (Статтю 20 виключено на підставі Закону № 850-IV від 22.05.2003) Стаття 21. Тимчасова правова охорона 1. Опубліковані згідно з частиною шістнадцятою статті 16 цього Закону відомості про заявку на патент на ви- нахід надають заявнику тимчасову правову охорону в обсязі формули винаходу, з урахуванням якої вони опублі- ковані. (Частина перша статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) 2. Заявник має право на одержання компенсації за завдані йому після публікації відомостей про заявку збитки від особи, яка дійсно знала чи одержала письмове повідомлення українською мовою з зазначенням номера заявки про те, що відомості про заявку на винахід, який нею використовується без дозволу заявника, опубліковані. Зазна- чена компенсація може бути одержана заявником тільки після одержання ним патенту. 3. Дія тимчасової правової охорони припиняється від дати публікації в офіційному бюлетені відомостей про видачу патенту на винахід чи повідомлення про припинення діловодства щодо заявки. 4. Дія тимчасової правової охорони за міжнародною заявкою починається від дати публікації відомостей про неї Установою на умовах, викладених у частині другій цієї статті. (Частина четверта статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) Стаття 22. Реєстрація патенту 1. На підставі рішення про видачу патенту здійснюється державна реєстрація патенту, для чого вносяться від- повідні відомості до Реєстру. Форма Реєстру та порядок його ведення визначаються в установленому порядку. 642 2. Державна реєстрація патенту (деклараційного патенту) на винахід та деклараційного патенту на корисну модель здійснюється за наявності документів про сплату державного мита за його видачу і збору за публікації про видачу патенту. Зазначені мито та збір сплачуються після надходження до заявника рішення про видачу патенту. Якщо протягом трьох місяців від дати надходження до заявника рішення про видачу патенту документи про сплату державного мита за видачу патенту і збору за публікації про видачу патенту до закладу експертизи не на- дійшли, державна реєстрація патенту не здійснюється, а заявка вважається відкликаною. Строк надходження цих документів продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Цей строк, пропущений з поважних причин, поновлюється, якщо протягом шести місяців від його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. (Частина друга статті 22 в редакції Закону № 850-IV від 22.05.2003) 3. Після внесення до Реєстру відомостей будь-яка особа має право ознайомитися з ними у порядку, що визна- чається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелек- туальної власності, та одержати відповідно до свого клопотання виписку з Реєстру щодо відомостей про певний патент, за умови сплати збору за подання цього клопотання. (Абзац перший частини третьої статті 22 в редакції Закону № 850-IV від 22.05.2003) Ознайомлення з відомостями, внесеними до Реєстру, щодо патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід та деклараційного патенту на секретну корисну модель здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про державну таємницю». (Частина третя статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) 4. Помилки у внесених до Реєстру відомостях виправляються за ініціативою власника патенту та Установи. (Абзац перший частини четвертої статті 22 в редакції Закону № 850-IV від 22.05.2003) До Реєстру за ініціативою власника патенту можуть бути внесені зміни згідно з установленим переліком мож- ливих змін. За внесення до Реєстру змін щодо патенту (деклараційного патенту) на винахід чи деклараційного патенту на корисну модель сплачується збір. (Стаття 22 в редакції Закону № 2188-III від 21.12.2000) Стаття 23. Публікації про видачу патенту 1. Одночасно з державною реєстрацією патенту (деклараційного патенту) на винахід чи деклараційного патен- ту на корисну модель Установа публікує у своєму офіційному бюлетені визначені в установленому порядку відо- мості про видачу патенту (деклараційного патенту). (Частина перша статті 23 в редакції Закону № 2188-III від 21.12.2000) 2. Не пізніше 3 місяців від дати опублікування відомостей про видачу патенту Установа публікує опис до па- тенту (деклараційного патенту), що містить формулу та опис винаходу (корисної моделі), а також креслення, на яке є посилання в описі винаходу (корисної моделі). 3. Після публікації відомостей про видачу патенту (деклараційного патенту) на винахід або деклараційного патенту на корисну модель будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки в установленому порядку. За ознайомлення з матеріалами заявки сплачується збір. (Частина третя статті 23 в редакції Закону № 2188-III від 21.12.2000, із змінами, внесеними згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) 4. Відомості про видачу патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід і деклараційного патенту на секретну корисну модель не публікуються. Стаття 24. Оскарження рішення за заявкою 1. Заявник може оскаржити рішення Установи за заявкою у судовому порядку, а також до Апеляційної палати протягом двох місяців від дати одержання рішення Установи чи копій матеріалів, затребуваних відповідно до час- тини третьої статті 16 цього Закону. 2. Якщо рішення Установи за заявкою оскаржено у судовому порядку після державної реєстрації патенту, то суд вирішує разом і питання щодо дійсності відповідного патенту. 3. Право оскаржити рішення Установи до Апеляційної палати втрачається у разі сплати державного мита за видачу патенту (деклараційного патенту) на винахід чи деклараційного патенту на корисну модель. 4. Оскарження рішення Установи до Апеляційної палати здійснюється шляхом подання заперечення проти рішення у порядку, встановленому цим Законом та на його основі регламентом Апеляційної палати, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. За подання заперечення сплачується збір. Якщо збір не сплачено у строк, зазначений у частині першій цієї статті, заперечення вважається неподаним, про що заявнику надсилається повідомлення. (Частина четверта статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) 5. У разі одержання Апеляційною палатою заперечення та документа про сплату збору за подання заперечення діловодство за заявкою зупиняється до затвердження рішення Апеляційної палати. 643 6. Заперечення проти рішення Установи за заявкою розглядається згідно з регламентом Апеляційної палати, протягом двох місяців від дати одержання заперечення та документа про сплату збору за подання заперечення, в межах мотивів, викладених заявником у запереченні та під час його розгляду. Строк розгляду заперечення про- довжується за ініціативою заявника, але не більше ніж на два місяці, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. 7. За результатами розгляду заперечення Апеляційна палата приймає мотивоване рішення, що затверджується наказом Установи та надсилається заявнику. У разі задоволення заперечення повністю або частково збір за подання заперечення підлягає поверненню. 8. До затвердження рішення Апеляційної палати, в місячний строк від дати його прийняття, керівник Установи може внести мотивований письмовий протест на це рішення, який має бути розглянутий протягом місяця. Рішення Апеляційної палати, прийняте за цим протестом, є остаточним і може бути скасоване лише судом. 9. Заявник може оскаржити затверджене Установою рішення Апеляційної палати у судовому порядку протягом двох місяців від дати одержання рішення. (Стаття 24 в редакції Законів № 2188-III від 21.12.2000, № 850-IV від 22.05.2003) Стаття 25. Видача патенту 1. Видача патенту здійснюється Установою у місячний строк після його державної реєстрації. Патент видається особі, яка має право на його одержання. Якщо право на одержання одного і того ж патенту мають кілька осіб, їм видається один патент. Деклараційний патент на винахід (корисну модель) видається під відповідальність його власника за відповід- ність винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності. 2. Форма патенту і зміст зазначених у ньому відомостей визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. (Частина друга статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) 3. До виданого патенту на вимогу його власника Установа вносить виправлення очевидних помилок з наступ- ним повідомленням про це в офіційному бюлетені. 4. У випадку втрати чи зіпсування патенту його власнику видається дублікат патенту у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. За видачу дубліката патенту сплачується збір. (Статтю 25 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) (Частина четверта статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012) Стаття 26. Перетворення деклараційного патенту Власник деклараційного патенту на винахід або його правонаступник з метою перетворення деклараційного патенту на винахід в патент на винахід може подати стосовно заявки, за якою видано деклараційний патент, заяву проведення кваліфікаційної експертизи заявки. Заява повинна надійти до закладу експертизи не пізніше трьох років від дати подання заявки, за якою видано деклараційний патент. За подання заяви сплачується збір. (Частина перша статті 26 в редакції Законів № 2188-III від 21.12.2000, № 850-IV від 22.05.2003) (Частину другу статті 26 виключено на підставі Закону № 2188-III від 21.12.2000) При прийнятті за результатами кваліфікаційної експертизи рішення про видачу патенту на винахід дія декла- раційного патенту на винахід припиняється від дати публікації відомостей про видачу патенту на винахід. Устано- ва публікує відомості про припинення дії деклараційного патенту в офіційному бюлетені. Строк дії патенту на винахід, виданого замість деклараційного патенту на винахід, становить 20 років від дати подання заявки на де- клараційний патент на винахід. Якщо кваліфікаційна експертиза, що проводиться з метою перетворення деклараційного патенту на винахід на патент на винахід, не завершиться до кінця строку дії деклараційного патенту і будь-яка особа після цієї дати почне використовувати винахід чи здійснить значні і серйозні приготування до його використання, у разі видачі патенту на винахід за заявкою, за якою раніше було видано деклараційний патент, вона може і далі використовувати вина- хід в обсязі здійснених приготувань без виплати компенсації власникові патенту на винахід. (Частина статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) Якщо в результаті проведення кваліфікаційної експертизи заявки прийнято рішення про відмову у видачі па- тенту на винахід, деклараційний патент на винахід вважається таким, що не набрав чинності від дати публікації відомостей про його видачу, про що Установа публікує відомості в офіційному бюлетені. Стаття 27. Розсекречування секретного винаходу (корисної моделі) 1. Власник патенту на секретний винахід (корисну модель) має право внести відповідному Державному екс- пертові пропозицію про розсекречування винаходу (корисної моделі) чи зміну встановленого ступеня секретності. Державний експерт у цьому випадку повинен розглянути пропозицію і дати письмову відповідь протягом місяця від дати одержання пропозиції. 644 2. Зміна ступеня секретності винаходу (корисної моделі) чи його розсекречування здійснюється за рішенням відповідного Державного експерта на пропозицію власника патенту у зв’язку із закінченням строку дії рішення про віднесення інформації про винахід (корисну модель) до державної таємниці або на підставі рішення суду. 3. Власник патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи деклараційного патенту на секретну корисну модель протягом одного року від дати одержання ним рішення Державного експерта про розсекречування винаходу (корисної моделі) має право подати до Установи клопотання про видачу патенту (деклараційного патен- ту) на винахід на строк, що залишився до закінчення дії патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи деклараційного патенту на секретну корисну модель. У цьому випадку Установа вносить відповідні зміни до Реєстру, здійснює публікацію про видачу і видає патент (деклараційний патент) згідно із статтями 22, 23 і 25 цього Закону, за умови сплати відповідних зборів та державного мита. (Частина третя статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2188-III від 21.12.2000) Розділ V ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ, ЩО ВИПЛИВАЮТЬ З ПАТЕНТУ Стаття 28. Права, що випливають з патенту 1. Права, що випливають з патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу. Права, що випливають з патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи з деклараційного патенту на секретну корисну модель, діють від дати внесення інформації про нього до відповідного Реєстру. 2. Патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Використання секретного винаходу (корисної моделі) власником патенту має здійснюватися з додержанням вимог Закону України «Про державну таємницю» та за погодженням із Державним експертом. Взаємовідносини при використанні винаходу (корисної моделі), патент на який належить кільком особам, ви- значаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник патенту може використовувати вина- хід (корисну модель) за своїм розсудом, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на вико- ристання винаходу (корисної моделі) та передавати право власності на винахід (корисну модель) іншій особі без згоди інших власників патенту. Використанням винаходу (корисної моделі) визнається: виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях; (Абзац п’ятий частини другої статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 34-IV від 04.07.2002, в ре- дакції Закону № 850-IV від 22.05.2003) застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним. (Абзац шостий частини другої статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) (Абзац сьомий частини другої статті 28 виключено на підставі Закону № 850-IV від 22.05.2003) Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або озна- ку, еквівалентну їй. Процес, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй. (Абзац дев’ятий частини другої статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) Будь-який продукт, процес виготовлення якого охороняється патентом, за відсутністю доказів протилежного вважається виготовленим із застосуванням цього процесу за умови виконання принаймні однієї з двох вимог: (Частину другу статті 28 доповнено абзацом згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) продукт, виготовлений із застосуванням процесу, що охороняється патентом, є новим; (Частину другу статті 28 доповнено абзацом згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) існують підстави вважати, що зазначений продукт виготовлено із застосуванням даного процесу і власник патенту не в змозі шляхом прийнятних зусиль визначити процес, що застосовувався при виготовленні цього про- дукту. (Частину другу статті 28 доповнено абзацом згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) В такому разі обов’язок доведення того, що процес виготовлення продукту, ідентичного тому, що виготовля- ється із застосуванням процесу, який охороняється патентом, відрізняється від останнього, покладається на особу, щодо якої є достатні підстави вважати, що вона порушує права власника патенту. (Частину другу статті 28 доповнено абзацом згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) 645 3. Виключні права власника патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід і деклараційного патенту на секретну корисну модель обмежуються Законом України «Про державну таємницю» і відповідними рішеннями Державного експерта. Власник патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи деклараційного патенту на секретну ко- рисну модель має право на одержання від державного органу, визначеного Кабінетом Міністрів України, грошової компенсації на покриття витрат за сплату зборів, передбачених цим Законом. Спори щодо розмірів і порядку виплати грошової компенсації вирішуються у судовому порядку. 4. Власник патенту може використовувати попереджувальне маркування із зазначенням номера патенту на продукті чи на упаковці продукту, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу. 5. Патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом по- рушенням прав, що надаються патентом. (Частина п’ята статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) 6. Власник патенту може передавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель) будь- якій особі, яка стає його правонаступником, а щодо секретного винаходу (корисної моделі) – тільки за погодженням із Державним експертом. 7. Власник патенту має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корис- ної моделі) на підставі ліцензійного договору, а щодо секретного винаходу (корисної моделі) такий дозвіл надаєть- ся тільки за погодженням із Державним експертом. (Частина сьома статті 28 в редакції Закону № 850-IV від 22.05.2003) 8. Договір про передачу права власності на винахід (корисну модель) і ліцензійний договір вважаються дійсни- ми, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами. Сторона договору має право на офіційне загальнодоступне інформування інших осіб про передачу права влас- ності на винахід (корисну модель) або видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі). Таке інформу- вання здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених Уста- новою, з одночасним внесенням їх до Реєстру. (Абзац другий частини восьмої статті 28 в редакції Закону № 850-IV від 22.05.2003) (Частина восьма статті 28 в редакції Закону № 2188-III від 21.12.2000) За опублікування зазначених відомостей та запропонованих стороною договору змін до відомостей про видачу ліцензії сплачуються збори. (Частину восьму статті 28 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) 9. Власник патенту, крім патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи деклараційного патенту на секретну корисну модель, має право подати до Установи для офіційної публікації заяву про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі). У цьому разі річний збір за підтримання чинності патенту зменшується на 50 відсотків починаючи з року, наступного за роком публікації такої заяви. (Абзац перший частини дев’ятої статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2188-III від 21.12.2000) Особа, яка виявила бажання скористатися зазначеним дозволом, зобов’язана укласти з власником патенту чи деклараційного патенту договір про платежі. Спори, що виникають під час виконання цього договору, вирішують- ся у судовому порядку. Якщо жодна особа не заявила власнику патенту про свої наміри щодо використання винаходу (корисної моде- лі), він може подати до Установи письмове клопотання про відкликання своєї заяви. У цьому разі річний збір за підтримання чинності патенту сплачується у повному розмірі починаючи з року, наступного за роком публікації такого клопотання. 10. Права, що випливають з патенту, не зачіпають будь-які інші особисті майнові чи немайнові права винахід- ника, що регулюються іншим законодавством України. Стаття 29. Обов’язки, що випливають з патенту Власник патенту повинен сплачувати відповідні збори за підтримання чинності патенту і добросовісно корис- туватися виключним правом, що випливає з патенту. Стаття 30. Примусове відчуження прав на винахід (корисну модель) 1. Якщо винахід (корисна модель), крім секретного винаходу (корисної моделі), не використовується або недо- статньо використовується в Україні протягом трьох років починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання винаходу (корисної моделі) було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використовувати винахід (корисну модель), у разі відмови власника прав від укладан- ня ліцензійного договору може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання винаходу (корисної моделі). (Абзац перший частини першої статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) 646 Якщо власник патенту не доведе, що факт невикористання винаходу (корисної моделі) зумовлений поважними причинами, суд виносить рішення про надання дозволу заінтересованій особі на використання винаходу (корисної моделі) з визначенням обсягу його використання, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди влас- нику патенту. При цьому право власника патенту надавати дозволи на використання винаходу (корисної моделі) не обмежується. (Абзац другий частини першої статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) 2. Власник патенту зобов’язаний дати дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) власнику пізніше виданого патенту, якщо винахід (корисна модель) останнього призначений для досягнення іншої мети або має значні техніко-економічні переваги і не може використовуватися без порушення прав власника рані- ше виданого патенту. Дозвіл дається в обсязі, необхідному для використання винаходу (корисної моделі) власником пізніше виданого патенту. При цьому власник раніше виданого патенту має право отримати ліцензію на прийнятних умовах для використання винаходу (корисної моделі), що охороняється пізніше виданим патентом. 3. З метою забезпечення здоров’я населення, оборони держави, екологічної безпеки та інших інтересів суспіль- ства Кабінет Міністрів України може дозволити використання запатентованого винаходу (корисної моделі) визна- ченій ним особі без згоди власника патенту (деклараційного патенту) у разі його безпідставної відмови у видачі ліцензії на використання винаходу (корисної моделі). При цьому: (Абзац перший частини третьої статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1256-VI від 14.04.2009) 1) дозвіл на таке використання надається виходячи з конкретних обставин; 2) обсяг і тривалість такого використання визначаються метою наданого дозволу, і у випадку напівпровідни- кової технології воно має бути лише некомерційним використанням органами державної влади чи виправленням антиконкурентної практики за рішенням відповідного органу державної влади; 3) дозвіл на таке використання не позбавляє власника патенту права надавати дозволи на використання вина- ходу (корисної моделі); 4) право на таке використання не передається, крім випадку, коли воно передається разом з тією частиною під- приємства чи ділової практики, в якій здійснюється це використання; 5) використання дозволяється переважно для забезпечення потреб внутрішнього ринку; 6) про надання дозволу на використання винаходу (корисної моделі) власнику патенту надсилається пові- домлення одразу, як це стане практично можливим; 7) дозвіл на використання відміняється, якщо перестають існувати обставини, через які його видано; 8) власнику патенту сплачується адекватна компенсація відповідно до економічної цінності винаходу (корисної моделі). Рішення Кабінету Міністрів України про надання дозволу на використання винаходу (корисної моделі), строк і умови його надання, відміну дозволу на використання, розмір та порядок виплати винагороди власнику патенту можуть бути оскаржені в судовому порядку. (Частина третя статті 30 в редакції Закону № 850-IV від 22.05.2003) 4. Власник патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи деклараційного патенту на секретну корисну модель може видати ліцензію на використання його винаходу (корисної моделі) тільки особі, що має дозвіл доступу до цього винаходу (корисної моделі) від Державного експерта. Якщо зазначена особа не може досягти із власником такого патенту згоди щодо видачі ліцензії, Кабінет Міні- стрів України має право дозволити їй використання секретного винаходу (корисної моделі) відповідно до частини третьої цієї статті. (Абзац другий частини четвертої статті 30 в редакції Закону № 850-IV від 22.05.2003) 5. Спори щодо умов видачі ліцензій і виплати компенсацій та їх розміру вирішуються у судовому порядку. Стаття 31. Дії, які не визнаються порушенням прав 1. Будь-яка особа, яка до дати подання до Установи заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету в інтересах своєї діяльності з комерційною метою добросовісно використала в Україні технологічне (технічне) вирішення, тотожне заявленому винаходу (корисній моделі), чи здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, зберігає право на безоплатне продовження цього використання або на використання винаходу (ко- рисної моделі), як це передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користування). Право попереднього користування обмежується тим обсягом використання тотожного заявленому винаходу вирішення, яким воно було на дату подання заявки. Право попереднього користування може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом з підпри- ємством чи діловою практикою або тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано вирішення, тотожне заявленому винаходу (корисній моделі), чи здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання. 2. Не визнається порушенням прав, що випливають з патенту, використання запатентованого винаходу (корис- ної моделі): 647 в конструкції чи при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково перебуває у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що винахід (корисна модель) викорис- товується виключно для потреб зазначеного засобу; без комерційної мети; з науковою метою або в порядку експерименту; за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо) з повідомленням власника патенту од- разу, як це стане практично можливим та виплатою йому відповідної компенсації. (Абзац п’ятий частини другої статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) (Останній абзац частини другої статті 31 виключено на підставі Закону № 850-IV від 22.05.2003) 3. Не визнається порушенням прав, що випливають з патенту, введення в господарський обіг виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі) продукту будь-якою особою, яка придбала його без порушення прав власника. Продукт, виготовлений із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), вважається придбаним без порушення прав власника патенту, якщо цей продукт був виготовлений і (або) після виготовлення введений в обіг власником патенту чи іншою особою за його спеціальним дозволом (ліцензією). 4. Не визнається порушенням прав, що випливають з патенту, використання з комерційною метою винаходу будь-якою особою, яка придбала продукт, виготовлений із застосуванням запатентованого винаходу, і не могла знати, що цей продукт був виготовлений чи введений в обіг з порушенням прав, що надаються патентом. Проте після одержання відповідного повідомлення власника прав зазначена особа повинна припинити використання про- дукту або виплатити власнику прав відповідні кошти, розмір яких встановлюється відповідно до законів або за згодою сторін. Спори щодо цих розрахунків та порядку їх виплати вирішуються у судовому порядку. Розділ VI ПРИПИНЕННЯ ДІЇ ПАТЕНТУ ТА ВИЗНАННЯ ЙОГО НЕДІЙСНИМ Стаття 32. Припинення дії патенту 1. Власник патенту в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, по- даної до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюле- тені Установи. Не допускається повна або часткова відмова від патенту без попередження особи, якій надано право на вико- ристання винаходу за ліцензійним договором, зареєстрованим в Установі, а також у разі накладення арешту на майно, описане за борги, якщо до його складу входять права, що засвідчуються патентом. 2. Дія патенту припиняється у разі несплати у встановлений строк річного збору за підтримання його чин- ності. Річний збір за підтримання чинності патенту сплачується за кожний рік його дії починаючи від дати подання заявки. Документ про першу сплату зазначеного збору має надійти до Установи не пізніше 4 місяців від дати пуб- лікації відомостей про видачу патенту. Документ про сплату збору за кожний наступний рік має надійти або бути відправленим до Установи до кінця поточного року дії патенту за умови сплати збору протягом його останніх 4 місяців. Дія патенту припиняється з першого дня року, за який збір не сплачено. Річний збір за підтримання чинності патенту може бути сплачений протягом 12 місяців після закінчення вста- новленого строку. У цьому випадку розмір річного збору збільшується на 50 відсотків. При сплаті збору дія патен- ту відновлюється. Якщо збір не сплачено протягом цих 12 місяців, Установа публікує у своєму офіційному бюлетені інформацію про припинення дії патенту. Збір за підтримку чинності патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи деклараційного патенту на секретну корисну модель не сплачується. Стаття 33. Визнання патенту недійсним 1. Патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону; б) наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було у поданій заявці; в) порушення вимог частини другої статті 37 цього Закону; г) видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб. (Частину першу статті 33 доповнено пунктом «г» згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) 2. З метою визнання деклараційного патенту недійсним будь-яка особа може подати до Установи клопотання про проведення експертизи запатентованого винаходу (корисної моделі) на відповідність умовам патентоздатності. За подання клопотання сплачується збір. 648 3. При визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюле- тені. 4. Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публі- кації відомостей про видачу патенту. (Стаття 33 в редакції Закону № 2188-III від 21.12.2000) Розділ VII ЗАХИСТ ПРАВ Стаття 34. Порушення прав власника патенту 1. Будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені статтею 28 цього Закону, вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. 2. На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов’язаний відшкоду- вати власнику патенту заподіяні збитки. Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може за його згодою також особа, яка придбала лі- цензію. (Частина друга статті 34 в редакції Закону № 850-IV від 22.05.2003) Стаття 35. Способи захисту прав 1. Захист прав на винахід (корисну модель) здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку. 2. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у зв’язку з застосуванням цього Закону. Суди відповідно до їх компетенції розв’язують, зокрема, спори про: авторство на винахід (корисну модель); встановлення факту використання винаходу (корисної моделі); встановлення власника патенту; порушення прав власника патенту; укладання та виконання ліцензійних договорів; право попереднього користування; компенсації. (Стаття 35 із змінами, внесеними згідно із Законом № 762-IV від 15.05.2003, в редакції Закону № 850-IV від 22.05.2003) Розділ VIII ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 36. Державне мито і збори Розмір та порядок сплати державного мита за видачу патентів на винаходи (корисні моделі) визначаються за- конодавством. Розмір передбачених цим Законом зборів, строки і порядок їх сплати визначаються Кабінетом Міністрів України. Кошти, одержані від сплати державного мита за видачу патентів, зараховуються до Державного бюджету України. Передбачені цим Законом збори сплачуються на поточні рахунки уповноважених Установою закладів, що входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності і відповідно до їх спеціалізації викону- ють окремі завдання, що визначені цим Законом. (Частина четверта статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2921-III від 10.01.2002) Надходження від передбачених цим Законом зборів мають цільове призначення і згідно з розпорядженнями Установи використовуються виключно для забезпечення розвитку та функціонування державної системи охорони інтелектуальної власності, зокрема на виконання завдань, визначених цим Законом, іншими нормативно-право- вими актами у сфері інтелектуальної власності. (Стаття 36 в редакції Закону № 2188-III від 21.12.2000) Стаття 37. Патентування винаходу (корисної моделі) в іноземних державах 1. Будь-яка особа має право запатентувати винахід (корисну модель) в іноземних державах за умови поперед- нього подання заявки на винахід (корисну модель) до Установи та ненадходження до цієї особи протягом трьох місяців від дати подання зазначеної заявки повідомлення про віднесення заявленого винаходу (корисної моделі) до державної таємниці. 649 За клопотанням заявника йому надсилається повідомлення щодо можливості патентування винаходу (корисної моделі) в іноземних державах раніше зазначеного строку. За подання клопотання сплачується збір. 2. Якщо патентування винаходу (корисної моделі) провадиться за процедурою Договору про патентну коопе- рацію, міжнародна заявка подається до Установи. (Стаття 37 із змінами, внесеними згідно із Законом № 850-IV від 22.05.2003) Стаття 38. Державне стимулювання створення та використання винаходів (корисних моделей) Держава стимулює створення і використання винаходів (корисних моделей), встановлює винахідникам і осо- бам, які використовують їх, пільгові умови оподаткування та кредитування, надає їм інші пільги відповідно до чинного законодавства України. Винахідникам високоефективних використовуваних винаходів (корисних моделей) може присвоюватися по- чесне звання «Заслужений винахідник України». Розділ IX ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Заявки на видачу патентів України на винаходи строком дії п’ять років без проведення експертизи по суті (далі – патенти строком дії п’ять років), подані відповідно до Постанови Верховної Ради України від 23 грудня 1993 року «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», діловодство за якими не було завершено до набрання чинності цим Законом, вважаються заявками на видачу деклараційних па- тентів на винаходи та розглядаються Установою без проведення експертизи на локальну новизну. (Пункт 1 розділу IX із змінами, внесеними згідно із Законом № 2188-III від 21.12.2000) 2. За заявками на видачу патентів строком дії п’ять років, за якими до набрання чинності цим Законом було прийнято рішення про видачу патенту, але не здійснено державну реєстрацію і публікацію відомостей про видачу патентів, Установа видає деклараційні патенти на винаходи і публікує відомості про їх видачу за умови сплати відповідного державного мита. (Абзац перший пункту 2 розділу IX із змінами, внесеними згідно із Законом № 2188-III від 21.12.2000) Власники патентів на винаходи строком дії п’ять років можуть подавати клопотання про проведення кваліфі- каційної експертизи і перетворення патенту в порядку, встановленому для деклараційних патентів статтею 26 цьо- го Закону. 3. Чинні патенти на корисні моделі прирівнюються щодо правового режиму, у тому числі і строку їх дії, до деклараційних патентів на корисні моделі. (Розділ IX доповнено пунктом 3 згідно із Законом № 2188-III від 21.12.2000) Розділ X ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. 2. Встановити, що до приведення законодавства у відповідність із цим Законом інші закони та нормативно- правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. 3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом подати до Верховної Ради України пропозиції про приведення законодавчих актів України у відповідність з цим Законом. 4. Встановити, що після набрання чинності цим Законом втрачають чинність: Постанова Верховної Ради України від 19 січня 1995 року «Про затвердження Положення про порядок оформ- лення та використання прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, що становлять державну таємницю» (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 3, ст. 23); абзаци десятий і одинадцятий пункту 3 і пункт 4 Постанови Верховної Ради України від 23 грудня 1993 року «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 7, ст. 33; 1997 р., № 40, ст. 269). Президент України Л. КРАВЧУК м. Київ 15 грудня 1993 року № 3687-XII 650 КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 3 липня 2013 р. № 472 Київ ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОРЯДКУ РЕЄСТРАЦІЇ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ЇХ СКЛАДОВИХ, ЩО СТВОРЕНІ ЧИ ПРИДБАНІ ЗА БЮДЖЕТНІ КОШТИ АБО СТВОРЕНІ ЧИ ПРИДБАНІ ПІДПРИЄМСТВАМИ ДЕРЖАВНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 781 від 23.09.2015 № 145 від 27.02.2019 Відповідно до статей 7 та 16 Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу техно- логій» Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Затвердити Порядок реєстрації технологій та їх складових, що створені чи придбані за бюджетні кошти або створені чи придбані підприємствами державної форми власності, що додається. 2. Центральним органам виконавчої влади у місячний строк привести власні нормативно-правові акти у відпо- відність з цією постановою. Прем’єр-міністр України М. АЗАРОВ Інд. 70 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 3 липня 2013 р. № 472 ПОРЯДОК реєстрації технологій та їх складових, що створені чи придбані за бюджетні кошти або створені чи придбані підприємствами державної форми власності (У тексті Порядку слово «Держінформнауки» замінено словом «МОН» згідно з Постановою КМ № 781 від 23.09.2015) 1. Цей Порядок визначає механізм здійснення реєстрації технологій та їх складових, у тому числі таких, які містять секретну або службову інформацію (далі – технології), що: (Абзац перший пункту 1 в редакції Постанови КМ № 145 від 27.02.2019) створені або придбані (частково або повністю) за рахунок коштів державного бюджету (далі – бюджетні кошти); створені або придбані підприємствами державної форми власності; пропонуються для реєстрації суб’єктами (власниками) технологій (далі – власники технологій). 2. Метою реєстрації технологій є систематизація та уніфікація інформації про наявні технології, що перебува- ють у державній власності, сприяння відбору і впровадженню новітніх технологій для випуску наукоємної конку- рентоспроможної продукції та продажу технологій на внутрішньому та міжнародному ринку. 3. Реєстрація технології здійснюється шляхом внесення МОН інформації про неї до Державного реєстру тех- нологій (далі – Реєстр). Технології, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 1 цього Порядку, підлягають обов’язковій реєстрації у місячний строк з дня закінчення відповідних робіт чи підписання договору про трансфер технологій, а техноло- гії, зазначені в абзаці четвертому пункту 1 цього Порядку, реєструються за бажанням власників технологій. 4. Організаційне, методичне та програмне забезпечення реєстрації технологій, передбачених пунктом 1 цього Порядку, здійснюється МОН. 5. Для здійснення реєстрації технології, яка містить секретну або службову інформацію, державне підприємство, що створило або придбало технологію, суб’єкт господарювання, що створив або придбав технологію за рахунок бюджетних коштів, або власник технології, зазначеної в абзаці четвертому пункту 1 цього Порядку (далі – заявник), подає або надсилає поштовим відправленням МОН такі документи: (Абзац перший пункту 5 в редакції Постанови КМ № 145 від 27.02.2019) 651 супровідний лист, в якому зазначаються назва технології та перелік документів, що додаються до неї (окремо для кожної технології); реєстраційну картку технології (далі – реєстраційна картка), заповнену відповідно до затверджених МОН форми та інструкції з її заповнення, на паперовому (два примірники) та електронному носіях. (Абзац третій пункту 5 в редакції Постанови КМ № 145 від 27.02.2019) (Абзац четвертий пункту 5 виключено на підставі Постанови КМ № 145 від 27.02.2019) Реєстрація технологій, які містять секретну або службову інформацію, здійснюється з урахуванням особливос- тей, встановлених Законом України «Про державну таємницю», іншими нормативно-правовими актами у сфері охорони державної таємниці та нормативно-правовими актами, які визначають порядок роботи з матеріальними носіями інформації, що містять службову інформацію. (Пункт 5 доповнено новим абзацом згідно з Постановою КМ № 145 від 27.02.2019) У разі подання документів уповноваженою особою така особа пред’являє оригінал відповідного доручення та подає завірену заявником його копію. Відповідальність за достовірність відомостей, що зазначені у поданих документах, несе заявник. 6. Доступ до програмного забезпечення, що використовується для заповнення реєстраційної картки для реє- страції технологій, які містять секретну або службову інформацію, форма якої розміщується на офіційному веб-сайті МОН разом з методичними рекомендаціями щодо її заповнення, є безоплатним. (Пункт 6 в редакції Постанови КМ № 145 від 27.02.2019) 7. МОН протягом трьох робочих днів після отримання від заявника документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, присвоює технології, яка містить секретну або службову інформацію, державний реєстраційний номер і вносить дані про неї до Реєстру, про що робить відмітку на одному примірнику заповненої на паперовому носії реєстраційної картки, який у десятиденний строк повертає заявникові. (Абзац перший пункту 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 145 від 27.02.2019) Документи, що не відповідають установленим вимогам, повертаються заявникові із зазначенням причини. За- явник після приведення документів у відповідність із встановленими вимогами подає їх повторно. 7-1. Для здійснення реєстрації технології, яка не містить секретної або службової інформації, заявник визначає уповноважену ним особу, яка є відповідальною за заповнення реєстраційної картки, та повідомляє про таку особу МОН. Заявник може визначити кілька уповноважених осіб. Уповноважена особа реєструється на офіційному веб-сайті МОН, проходить процедуру авторизації, отримує доступ до особистого кабінету користувача системи віддаленої реєстрації технологій (далі – система) і заповнює поля реєстраційної картки. Після заповнення реєстраційна картка відправляється до МОН через особистий кабінет користувача системи. Відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у реєстраційній картці, несе заявник. (Порядок доповнено пунктом 7-1 згідно з Постановою КМ № 145 від 27.02.2019) 7-2. Реєстрація на офіційному веб-сайті МОН, отримання доступу до особистого кабінету користувача системи, користування особистим кабінетом користувача системи, заповнення полів реєстраційної картки, отримання тех- нічної, методичної та інформаційної допомоги під час заповнення реєстраційної картки є безоплатними. (Порядок доповнено пунктом 7-2 згідно з Постановою КМ № 145 від 27.02.2019) 7-3. МОН протягом трьох робочих днів після надходження на перевірку заповненої реєстраційної картки про- водить перевірку отриманих даних та у разі відсутності зауважень присвоює технології державний реєстраційний номер і вносить дані про неї до Реєстру. Підтвердженням реєстрації технології в МОН є запис у базі даних і наявність державного реєстраційного но- мера. Реєстраційна картка, що не відповідає встановленим вимогам, повертається заявникові через систему із зазна- ченням причини. Заявник після приведення реєстраційної картки у відповідність із встановленими вимогами подає її повторно. (Порядок доповнено пунктом 7-3 згідно з Постановою КМ № 145 від 27.02.2019) 8. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Національна академія наук та національні галузеві академії наук: здійснюють контроль за своєчасним поданням суб’єктами господарювання, що належать до сфери їх управлін- ня, інформації про створені або придбані ними технології; (Абзац другий пункту 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 145 від 27.02.2019) подають МОН щороку до 1 лютого звіт про виконання суб’єктами господарювання, що належать до сфери їх управління, цього Порядку із зазначенням інформації про кількість створених та/або придбаних ними технологій відповідно до пункту 1 цього Порядку та кількість зареєстрованих технологій. (Абзац третій пункту 8 в редакції Постанови КМ № 145 від 27.02.2019) 9. МОН забезпечує: проведення науково-організаційної роботи з питань здійснення реєстрації технологій в Україні; (Абзац другий пункту 9 в редакції Постанови КМ № 145 від 27.02.2019) 652 формування та ведення автоматизованої бази даних «Технології України»; технічний захист інформації відповідно до законодавства; довідково-інформаційне обслуговування споживачів інформації, що міститься в Реєстрі, про: – підготовку та розповсюдження інформаційних видань про технології, що зареєстровані в Україні; – підготовку тематичних добірок за відповідними інформаційними запитами, оглядів, аналітичних і рефера- тивних довідок; – технічне забезпечення здійснення міжгалузевого та міждержавного обміну інформацією про технології. 10. Загальний доступ до інформації про зареєстровані технології, які не містять секретної або службової ін- формації, здійснюється безоплатно через офіційний веб-сайт МОН та включає такі відомості: (Абзац перший пункту 10 в редакції Постанови КМ № 145 від 27.02.2019) назва технології; інформація про державне підприємство, що створило або придбало технологію, суб’єкта господарювання, що створив або придбав технологію за рахунок бюджетних коштів, або власника технології; короткий опис технології; контактні дані державного підприємства, що створило або придбало технологію, суб’єкта господарювання, що створив або придбав технологію за рахунок бюджетних коштів, або власника технології. 11. Користувачам Реєстру надається можливість здійснення пошуку, перегляду, роздрукування витягів з Реєстру з урахуванням режиму доступу до інформації, що міститься в Реєстрі. 12. Надання інформації про зареєстровані технології, які містять секретну або службову інформацію, здійсню- ється у порядку, встановленому Законом України «Про державну таємницю», іншими нормативно-правовими ак- тами у сфері охорони державної таємниці та нормативно-правовими актами, які визначають порядок роботи з матеріальними носіями інформації, що містять службову інформацію. (Пункт 12 в редакції Постанови КМ № 145 від 27.02.2019) 13. У разі виникнення необхідності засекречування зареєстрованої технології суб’єкт господарювання зобов’язаний поінформувати про це МОН. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Н А К А З N 22 від 22.01.2001 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 лютого 2001 р. за № 173/5364 ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПРАВИЛ СКЛАДАННЯ І ПОДАННЯ ЗАЯВКИ НА ВИНАХІД ТА ЗАЯВКИ НА КОРИСНУ МОДЕЛЬ Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004 № 223 від 14.04.2005 Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011 Відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» Н А К А З У Ю: 1. Затвердити Правила складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель (далі – Правила), що додаються. 2. Державному департаменту інтелектуальної власності подати ці Правила до Міністерства юстиції України на державну реєстрацію. 3. Державному департаменту інтелектуальної власності опублікувати ці Правила в офіційному бюлетені «Про- мислова власність». 4. Визнати такими, що втратили чинність, пункт 1 наказу Держпатенту України від 17 листопада 1994 року № 132 «Про затвердження Правил складання та подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну 653 модель та Інструкції щодо підготовки опису до патенту на винахід (корисну модель) до публікації», зареєстрова- ного в Міністерстві юстиції України 27 грудня 1994 року за № 318/528, і наказ Держпатенту України від 15 січня 1996 року № 4 «Про внесення змін та доповнень до Правил складання та подання заявки на видачу патенту Укра- їни на винахід і корисну модель», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 6 лютого 1996 року за № 51/1076. 5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на голову Державного департаменту інтелектуальної влас- ності Паладія М. В. Т. в. о. Міністра Я. С. Яцків Затверджено Наказ Міністерства освіти і науки України 22.01.2001 № 22 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 лютого 2001 р. за № 173/5364 Правила складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель 1. Загальні положення 1.1. Ці Правила розроблені відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (далі – Закон), Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, яка є чинною на території України з 25 грудня 1991 року, Договору про патентну кооперацію, підписаного 19 червня 1970 року, який є чинним на території України з 25 грудня 1991 року, і визначають вимоги до документів заявки на винахід (секрет- ний винахід) та заявки на корисну модель (секретну корисну модель). Вимоги Правил є обов’язковими для заявників. (Пункт 1.1 розділу 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 1.2. Перелік визначень та скорочень ВОІВ – Всесвітня організація інтелектуальної власності; Договір – Договір про патентну кооперацію; винахід (корисна модель) – результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології; (Пункт 1.2 розділу 1 доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) заявка – сукупність документів, необхідних для видачі Установою патенту України на винахід чи патенту України на корисну модель; (Абзац п’ятий пункту 1.2 розділу 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) заявник – особа, яка подала заявку чи набула прав заявника в іншому встановленому законом порядку; (Абзац шостий пункту 1.2 розділу 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) Інструкція – Інструкція до Договору про патентну кооперацію; міжнародна заявка – заявка, яка подана згідно з Договором; МПК – Міжнародна патентна класифікація; особа – фізична або юридична особа; представник – представник у справах інтелектуальної власності, зареєстрований згідно з Положенням про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1994 року № 545, або інша довірена особа; (Абзац одинадцятий пункту 1.2 розділу 1 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) секретний винахід (секретна корисна модель) – винахід (корисна модель), що містить інформацію, віднесену до державної таємниці; Укрпатент – Державне підприємство «Український інститут промислової власності»; (Абзац тринадцятий пункту 1.2 глави 1 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) Установа – Державна служба інтелектуальної власності України, діяльність якої спрямовується і координуєть- ся Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки, молоді та спорту України. (Абзац чотирнадцятий пункту 1.2 глави 1 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) 2. Винахід та корисна модель як об’єкти правової охорони (Назва розділу 2 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 654 2.1. Відповідно до статті 1 Закону винахід (корисна модель) – це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології. (Розділ 2 доповнено пунктом 2.1 згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 2.2. Згідно з частиною 1 статті 6 Закону правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не супе- речить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності, визначеним статтею 7 Закону. 2.2.1. Винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промис- лово придатним. 2.2.2. Корисна модель відповідає умовам патентоздатності, якщо вона є новою і промислово придатною. (Розділ 2 доповнено пунктом 2.2 згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 2.3. Відповідно до частини 2 статті 6 Закону об’єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона якому (якій) надається згідно з Законом, може бути: продукт, процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу. З метою подання заявки продукт чи процес уважається відомим, якщо він розкритий у будь-якому джерелі інформації, у тому числі в будь-якій заявці на винахід (корисну модель), зокрема в заявці, що подається. 2.3.1. Продукт як об’єкт технології – це матеріальний об’єкт як результат діяльності людини. Таким продуктом, зокрема, є пристрій, механізм, система (комплекс) взаємодіючих пристроїв, споруда, виріб, речовина, штам мікро- організму, культура клітин рослини і тварини та інший біологічний матеріал, у тому числі трансгенна рослина і тварина. 2.3.2. Процес як об’єкт технології – це дія або сукупність дій, виконуваних щодо продуктів та інших матері- альних об’єктів за допомогою принаймні одного продукту і спрямованих на досягнення певного технічного резуль- тату. Таким процесом, зокрема, є виготовлення, обробка, переробка продукту та контролювання його якості, пере- творення речовини, енергії, даних, вимірювання параметрів, діагностування, лікування, керування процесом, який є об’єктом технології. (Розділ 2 доповнено пунктом 2.3 згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 2.4. Відповідно до частини 3 статті 6 Закону правова охорона не поширюється на такі об’єкти технології: сорти рослин і породи тварин; біологічні у своїй основі процеси відтворення рослин та тварин, що не належать до небіологічних та мікро- біологічних процесів; топографії інтегральних мікросхем; результати художнього конструювання. (Розділ 2 доповнено пунктом 2.4 згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 2.5. Не визнаються винаходами (корисними моделями) в значенні пункту 1.2 цих Правил власне: відкриття, наукові теорії та математичні методи; методи інтелектуальної, господарської, організаційної та комерційної діяльності (планування, фінансування, постачання, обліку, кредитування, прогнозування, нормування тощо); правила виконання фізичних вправ, проведення ігор, конкурсів, аукціонів; проекти та схеми планування споруд, будинків, територій; умовні позначення (дорожні знаки, маршрути, коди, шрифти тощо), розклади, інструкції; комп’ютерні програми; форма представлення інформації (наприклад, у вигляді таблиці, діаграми, графіка, за допомогою акустичних сигналів, вимовляння слів, візуальних демонстрацій, книг, аудіо- та відеодисків). (Розділ 2 доповнено пунктом 2.5 згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 2.6. Згідно з частиною 4 статті 12 Закону заявка на винахід повинна стосуватися одного винаходу або групи винаходів, пов’язаних єдиним винахідницьким задумом (вимога єдиності винаходу). 2.6.1. Група винаходів визнається пов’язаною єдиним винахідницьким задумом, якщо має місце технічний взаємозв’язок між цими винаходами, що виражається однією або сукупністю однакових чи відповідних суттєвих ознак, які визначають внесок у рівень техніки кожного із заявлених винаходів, які розглядаються в сукупності. 2.6.2. Визначення того, чи є група винаходів настільки взаємопов’язаною, що вона утворює єдиний винахід- ницький задум, повинно проводитись незалежно від того, заявляються ці винаходи в окремих пунктах або як альтернатива в одному пункті формули винаходу. 2.6.3. Вимога єдиності винаходу визнається дотриманою, якщо: заявка стосується одного винаходу, тобто одного продукту, процесу (способу), у тому числі нового застосуван- ня відомого продукту чи процесу; (Абзац другий пункту 2.6.3 розділу 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) заявка стосується одного винаходу, який охарактеризований з розвитком або уточненням окремих конкретних варіантів його здійснення, що не супроводжується заміною чи вилученням окремих ознак, наведених у незалеж- ному пункті формули винаходу; 655 заявка стосується групи винаходів, які пов’язані єдиним винахідницьким задумом. Вимозі єдиності може відповідати група винаходів, зокрема, якщо заявка стосується: винаходів, один з яких призначений для одержання (виготовлення) іншого, наприклад, пристрій або речовина та процес одержання (виготовлення) зазначеного пристрою або речовини в цілому чи їх частини; (Абзац шостий пункту 2.6.3 розділу 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) винаходів, один з яких призначений для здійснення іншого, наприклад, процес і пристрій для здійснення за- значеного процесу в цілому чи однієї з його дій; (Абзац сьомий пункту 2.6.3 розділу 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) винаходів, один з яких призначений для використання іншого (в іншому), наприклад процес або пристрій та його частина; процес і речовина, яка призначена для використання в зазначеному процесі; нове застосування відо- мого пристрою або речовини та процес з їх новим застосуванням; нове застосування відомого пристрою або речо- вини та пристрій або композиція, складовою частиною яких вони є, тощо; (Абзац восьмий пункту 2.6.3 розділу 2 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) винаходів, які є об’єктами одного виду, однакового призначення і які забезпечують одержання одного і того самого технічного результату (варіанти). 2.7. Заявка на корисну модель повинна стосуватися однієї корисної моделі. Вимога єдиності корисної моделі визнається дотриманою, якщо: заявка стосується однієї корисної моделі, тобто одного продукту, процесу (способу), у тому числі нового за- стосування відомого продукту чи процесу; (Абзац третій пункту 2.7 розділу 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) заявка стосується однієї корисної моделі, яка охарактеризована з розвитком або уточненням окремих конкрет- них варіантів її здійснення, що не супроводжується зміною чи вилученням окремих ознак, наведених у незалеж- ному пункті формули. 3. Оформлення документів 3.1. Склад заявки Заявка повинна містити: заяву про видачу патенту України на винахід (корисну модель); (Абзац третій пункту 3.1 розділу 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) опис винаходу (корисної моделі); формулу винаходу (корисної моделі); креслення (якщо на них є посилання в описі); реферат. 3.2. Оформлення документів заявки 3.2.1. Документи заявки, а саме: заяву про видачу патенту, опис і формулу винаходу (корисної моделі), крес- лення і реферат подають у трьох примірниках. Документи, які потребують подальшого перекладу, можуть бути подані мовою оригіналу в одному примірнику, а їх переклад – у трьох примірниках. 3.2.2. Усі документи заявки на винахід (корисну модель) слід оформляти таким чином, щоб можна було збері- гати їх тривалий час і безпосередньо репродукувати в необмеженій кількості копій. 3.2.3. Документи заявки друкують на аркушах білого паперу форматом 210 х 297 мм. Кожний документ заявки починають на окремому аркуші, при цьому другий і наступні аркуші нумерують арабськими цифрами. Кожний аркуш використовують лише з одного боку з розміщенням рядків паралельно меншому боку аркуша. Мінімальний розмір полів аркушів опису, формули, реферату становить, мм: ліве – 25; верхнє – 20; праве і нижнє – 20. Креслення виконують на аркушах білого паперу форматом 210 х 297 мм. Мінімальний розмір полів аркушів креслень становить, мм: ліве – 25; верхнє – 25; праве – 10; нижнє – 15. 3.2.4. Усі документи друкують шрифтом чорного кольору. Текст опису, формули винаходу (корисної моделі) і реферату друкують через 2 інтервали або через 1,5 інтервалу при комп’ютерному наборі з висотою літер не мен- ше ніж 2,1 мм. (Пункт 3.2.4 розділу 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 3.2.5. Латинські назви, латинські і грецькі літери, графічні символи, математичні і хімічні формули допуска- ється вписувати чорнилом, пастою або тушшю чорного кольору. 656 3.2.6. Бібліографічні дані джерел інформації в документах заявки наводяться таким чином, щоб можна було знайти це джерело інформації. 3.3. Графічні зображення 3.3.1. Графічні зображення (власне креслення, схеми, діаграми) виконують відповідно до правил креслення, на щільному, білому, гладкому папері чорними чіткими лініями і штрихами, які не витираються, без розтушовування і розмальовування. 3.3.2. Масштаб і чіткість зображень вибирають такими, щоб при репродукуванні з лінійним зменшенням роз- мірів до 2/3 можливо було розпізнати всі деталі. Висота цифр і літер має бути не менше 3,2 мм. Цифрові та літерні позначення мають бути чіткими, товщина їх ліній повинна відповідати товщині ліній зображення. Цифри та літери не слід брати в дужки та лапки. 3.3.3. На кресленнях використовують переважно прямокутні (ортогональні) проекції (у різних видах, розрізах й перерізах), в окремих випадках допускається також використання аксонометричної проекції. Кожний елемент на кресленні виконують пропорційно всім іншим елементам, за винятком випадків, коли для чіткого зображення елемента необхідне розрізнення пропорцій. 3.3.4. Розміри на кресленнях не позначають, їх наводять, за потреби, в описі. Креслення виконують без будь-яких написів, за винятком необхідних слів, таких як «вода», «пара», «відкрито», «закрито», «розріз за А-А». 3.3.5. Окремі фігури розміщують таким чином, щоб аркуші були максимально заповненими і креслення можна було читати при вертикальному розташуванні довших боків аркуша. Якщо фігури, що розміщені на двох і більше аркушах, являють собою частини єдиного креслення, то їх роз- міщують таким чином, щоб це креслення можна було скомпонувати без пропусків будь-якої із зображених на різних аркушах фігур. На одному аркуші креслення можна розміщувати декілька фігур, при цьому слід чітко відмежовувати їх одну від одної. 3.3.6. Елементи фігур позначають арабськими цифрами відповідно до посилань на них у описі винаходу (ко- рисної моделі). Одні й ті самі елементи на декількох фігурах позначають одними й тими ж цифрами. Позначення, про які не згадують в описі винаходу (корисної моделі), на кресленнях не проставляють і навпаки. (Абзац другий пункту 3.3.6 розділу 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 3.3.7. Якщо графічні зображення представлені у вигляді схеми, то при її виконанні застосовують стандартизо- вані умовні графічні позначення. Якщо схема представлена у вигляді прямокутників як графічних позначень елементів, то крім цифрового по- значення безпосередньо в прямокутник, якщо це можливо, вписують і назву елемента. Якщо розміри графічного зображення елемента не дозволяють цього зробити, то назву елемента можна зазначити на виносній лінії (за по- треби, у вигляді напису під цим елементом). На схемах одного виду допускається зображення окремих елементів схем іншого виду (наприклад, на елек- тричній схемі допускається зображення елементів кінематичних, гідравлічних схем тощо). 3.3.8. Кожне графічне зображення нумерується послідовно арабськими цифрами (фіг. 1, фіг. 2 тощо) незалеж- но від виду цього зображення (креслення, схема, діаграма тощо) і нумерації аркушів відповідно до черговості на- ведення їх у тексті опису. Якщо опис винаходу (корисної моделі) пояснює лише одне графічне зображення, то воно не має нумерації. (Пункт 3.3.8 розділу 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 3.4. Хімічні формули У документах заявки можуть бути використані хімічні формули. Структурні формули хімічних сполук подають (як і креслення) з нумерацією кожної структурної формули як окремої фігури і наведенням посилань на відповідні позначення. При написанні структурних хімічних формул слід використовувати загальновживані символи елементів і чітко вказувати зв’язки між елементами і радикалами. 3.5. Математичні формули і символи В описі, формулі і рефераті винаходу (корисної моделі) можуть бути використані математичні вирази (форму- ли) і символи. Форма подання математичного виразу не регламентується. Усі літерні позначення, які є в математичних формулах, мають бути розшифровані. При цьому розшифрування літерних позначень подають у порядку їх використання в формулі. Для позначення інтервалів між величинами допускається використання знаку «-» (від і до), в інших випадках слід писати словами «від» і «до». При вираженні величин у відсотках знак відсотка (%) слід ставити після числа. Якщо величин декілька, то знак відсотка ставлять перед їх переліком і відокремлюють від них двокрапкою. Математичні позначення «>», «<», «=» та інші використовуються лише в математичних формулах, а в тексті їх слід писати словами (більше, менше, дорівнює тощо). 657 Перенос у математичних формулах допускається лише по знаку. Пояснення до математичної формули слід писати стовпцем і після кожного рядка ставити крапку з комою. 3.6. Вимоги до оформлення документів заявки, визначені Правилами, застосовуються також до будь-яких ма- теріалів, поданих після подання заявки, наприклад, до сторінок, що містять виправлення, та до змінених пунктів формули винаходу (корисної моделі). (Пункт 3.6 розділу 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 4. Загальні вимоги до змісту документів заявки 4.1. Заявку складають українською мовою. Якщо опис і формулу винаходу (корисної моделі) викладено іншою мовою, то для збереження дати подання їх переклад повинен надійти до Укрпатенту протягом двох місяців від дати подання заявки. 4.2. Матеріали заявки не повинні містити висловів, креслень, малюнків, фотографій та будь-яких інших мате- ріалів, що суперечать публічному порядку, принципам гуманності і моралі, зневажливих висловлювань стосовно винаходів (корисних моделей) та результатів діяльності інших осіб, а також відомостей і матеріалів, які вочевидь не стосуються або не є необхідними для визнання документів заявки такими, що відповідають вимогам Правил. (Пункт 4.2 розділу 4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 4.3. У формулі, описі, рефераті і пояснювальних матеріалах до опису використовують, як правило, стандарти- зовані терміни і скорочення, а за їх відсутності – загальновживані в науковій і технічній літературі. При використанні термінів і позначень, що не є загальновживаними, необхідно пояснити їх значення при пер- шому вживанні в тексті. Усі умовні позначення слід розшифровувати. 4.4. У описі, формулі винаходу (корисної моделі) та рефераті необхідно зберігати єдиність термінології, тобто одні і ті самі ознаки в зазначених документах повинні називатися однаково. Вимога єдиності термінології стосу- ється також умовних позначень і розмірності фізичних одиниць, які використовуються в матеріалах заявки. Назва винаходу (корисної моделі), за потреби, може містити символи латинської абетки та цифри. Використан- ня символів інших абеток, спеціальних знаків у назві не допускається. (Абзац другий пункту 4.4 розділу 4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) Одиниці вимірювання фізичних величин переважно вживаються в одиницях діючої Міжнародної системи одиниць. 5. Заява про видачу патенту 5.1. Заяву про видачу патенту України на винахід (корисну модель) слід подавати українською мовою за фор- мою, яка наведена в додатку 1 до Правил. Якщо відомості не можуть бути повністю розміщені за браком місця у відповідних графах, то їх наводять на додатковому аркуші за тією самою формою із зазначенням у відповідній графі заяви – «див. на окремому аркуші». (Пункт 5.1 розділу 5 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 5.2. У графі, що розташована у верхній частині заяви (без зазначення коду), заявник зазначає порядковий номер заявки, визначений ним. При цьому реквізит «дата одержання» заповнюється Укрпатентом під час одер- жання заявки. (Розділ 5 доповнено пунктом 5.2 згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 223 від 14.04.2005) 5.3. Графи з кодами (21), (22), що розташовані у верхній частині заяви, заявником не заповнюються, вони при- значені для зазначення реквізитів заявки після її подання до Установи. (Пункт розділу 5 виключено на підставі Наказу Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 5.5. Графи з кодами (86) і (87) заповнюються у випадку прийняття міжнародної заявки, що містить зазначення України, на експертизу. За кодом (86) зазначають реєстраційний номер та дату подання міжнародної заявки, уста- новлені відомством-одержувачем. У графі за кодом (87) зазначаються номер і дата міжнародної публікації між- народної заявки. (Пункт розділу 5 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 5.6. У графі, що містить прохання видати патент України, необхідно зазначити, який різновид патенту просить видати заявник, зробивши у відповідній клітинці позначку «Х». За кодом (71) для фізичної особи (фізичних осіб) зазначають повне ім’я, місце проживання; для юридичної особи (юридичних осіб) зазначають повне найменування (згідно з установчими документами), місцезнаходження. Якщо заявником є винахідник, декілька винахідників чи всі винахідники, то їх місце проживання наводять на звороті заяви у графі за кодом (72). Для іноземної особи здійснюється транслітерація (передача транскрипційних знаків певної мови літерами української абетки) повного імені або найменування зазначеної особи. Після українського зазначення наводять у дужках ці самі відомості мовою оригіналу. Місце проживання або місцезнаходження заявника (за потреби) на- водять мовою оригіналу і зазначають код держави згідно із стандартом ВОІВ ST.3. Для заявників – юридичних осіб України зазначають код відповідно до Єдиного державного реєстру підпри- ємств та організацій України (ЄДРПОУ), для заявників, що проживають чи мають постійне місцезнаходження за межами України, зазначають код держави згідно із стандартом ВОІВ ST.3. 658 Якщо заявників декілька, то зазначені відомості наводяться для кожної особи окремо. 5.7. Якщо заявник має підстави скористатися правом пріоритету попередньої заявки відповідно до статті 15 Закону, то у відповідній клітинці заяви необхідно зробити позначку «Х» і зазначити номер та дату подання попе- редньої заявки. Відомості про попередню заявку, подану в державі – учасниці Паризької конвенції, наводять за кодами (31), (32), (33). За кодом (33) зазначають код держави, до якої подано попередню заявку, відповідно до стандарту ВОІВ ST.3. Відомості про попередню заявку, подану до Установи, наводять за кодом (66). Відомості про попередню заявку, з якої виділено цю заявку, наводять за кодом (62). Якщо попередніх заявок декілька, то наводять відомості щодо кожної заявки. Відомості про заявку, додаткові матеріали до якої оформлені відповідно до частини 7 статті 16 Закону як ця заявка, наводять за кодом (62). (Пункт розділу 5 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 5.8. За кодом (54) наводять повну назву винаходу (групи винаходів) чи корисної моделі, яка повинна збігатися з назвою, наведеною в описі. 5.9. За кодом (98) зазначають адресу для листування між заявником та Укрпатентом, повне ім’я або наймену- вання адресата. Листування може здійснюватись за будь-якою зручною для заявника адресою на території України. За наявності телефону, факсу чи іншого засобу зв’язку їх вказують. 5.10. Якщо заявник користується послугами представника то за кодом (74) зазначають повне ім’я та реєстра- ційний номер представника у справах інтелектуальної власності або повне ім’я іншої довіреної особи. (Пункт розділу 5 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 5.11. Якщо заявник бажає прискорити публікацію заявки, у відповідній клітинці треба зробити позначку «Х». 5.12. Розділ заяви «Перелік документів, що додаються» заповнюють за допомогою позначок «Х» у відповідних клітинках із зазначенням кількості примірників і аркушів кожного документа. У клітинці «інші документи», якщо такі є в матеріалах заяви, необхідно зазначити назву документа. (Пункт розділу 5 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 5.13. Якщо право на подання заявки й одержання патенту передано винахідником чи роботодавцем правонас- тупнику, то в графі «Підстави щодо виникнення права на подання заявки і одержання патенту» відповідну підста- ву зазначають позначкою «Х». Якщо заявником (заявниками) є єдиний винахідник чи всі винахідники, то ця графа не заповнюється. 5.14. За кодом (72) наводять дані про винахідника (винахідників): повне ім’я та місце проживання. Для іно- земного винахідника здійснюється транслітерація (передача транскрипційних знаків певної мови літерами україн- ської абетки) повного імені і поряд, у дужках, ці самі дані мовою оригіналу, а замість його місця проживання проставляють назву держави та її код згідно із стандартом ВОІВ ST.3. Якщо винахідники є заявниками, то вони проставляють підписи у правій графі. 5.15. Якщо винахідник (винахідники) не бажає (бажають) бути згаданим (згаданими) у публікації відомостей про заявку та (або) відомостей про видачу патенту, то у відповідній графі заяви робиться про це запис, що підпи- сується винахідником (винахідниками), який (які) не бажає (бажають) бути згаданим (згаданими). 5.16. Заповнення останньої графи заяви «Підпис (и) заявника (ів)» є обов’язковим, крім випадку, коли всі за- явники є винахідниками і їх підписи проставлені в графі за кодом (72). Якщо заявником є юридична особа, то заяву підписує особа, що має на це повноваження. Підпис складається з повного найменування посади особи, яка підписує заяву, особистого підпису, ініціалів, прізвища і скріплюється печаткою. Особистий підпис може бути власноручним, принтерним (у вигляді виведеної з комп’ютера друкованої копії) або штамповим. (Абзац другий пункту розділу 5 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства осві- ти і науки № 154 від 26.02.2004) Якщо заявник доручив ведення справ за заявкою представнику, то останній може ставити свій підпис замість заявника. (Абзац третій пункту розділу 5 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) У цій графі також проставляють дату підпису. Якщо будь-які відомості наводять на додатковому аркуші, то його треба підписати в такому самому порядку. 6. Опис винаходу (корисної моделі) 6.1. Призначення опису Опис повинен розкривати суть винаходу (корисної моделі) настільки ясно і повно, щоб його (її) міг здійснити фахівець у зазначеній галузі. Опис необхідно викладати в порядку, зазначеному в Правилах. 6.2. Структура опису 6.2.1. Опис починається із зазначення індексу рубрики діючої редакції МПК, до якої належить винахід (корис- на модель), назви винаходу і містить такі розділи: галузь техніки, до якої належить винахід (корисна модель); рівень техніки; суть винаходу (корисної моделі); 659 перелік фігур креслення (якщо на них є посилання в описі); відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу (корисної моделі). 6.2.2. Для кращого розуміння і більш стислого викладення опису дозволяється інша послідовність наведення розділів або їх частин, якщо цього вимагає характер винаходу (корисної моделі). (Пункт 6.2.2 розділу 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 6.2.3. Не допускається заміна розділу опису в цілому або його частини посиланням на інформаційне джерело, що містить необхідні відомості, навіть якщо це опис до раніше поданої заявки чи опис до охоронного документа. 6.3. Назва винаходу (корисної моделі) повинна відповідати суті винаходу (корисної моделі) і, як правило, ха- рактеризувати його (її) призначення. Назву винаходу (корисної моделі) слід викладати в однині. Винятки складають: назви, які не вживаються в однині; назви винаходів (корисних моделей), що є хімічними сполуками, охопленими загальною структурною фор- мулою. (Абзац п’ятий пункту 6.3 розділу 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) Назва групи винаходів, що є об’єктами, один з яких призначений для одержання (виготовлення), здійснення або використання іншого, повинна містити повну назву одного винаходу і скорочену – іншого. Назва групи винаходів, що є об’єктами, один з яких призначений для використання в іншому, повинна містити повні назви винаходів, які входять до групи. Назва групи винаходів, що є варіантами, повинна містити назву одного об’єкта групи із зазначенням у дужках слова «варіанти». 6.4. Галузь техніки, до якої належить винахід (корисна модель) У цьому розділі зазначають галузь техніки, до якої належить винахід (корисна модель), а також, за потреби, галузь застосування винаходу (корисної моделі). Якщо таких галузей декілька, то зазначають ті з них, які мають перевагу. 6.5. Рівень техніки 6.5.1. У розділі «Рівень техніки» наводять рівень техніки, відомий заявнику і який можна вважати корисним для розуміння винаходу (корисної моделі) і його (її) зв’язку з відомим рівнем. Зокрема, наводять дані про відомі заявнику аналоги винаходу (корисної моделі) з виділенням серед них ана- лога, найбільш близького за сукупністю ознак до винаходу (корисної моделі). 6.5.2. Аналог винаходу (корисної моделі) – це засіб того самого призначення, який відомий з джерел, що стали загальнодоступними до дати подання заявки до Установи, або, якщо заявлено пріоритет, до дати пріоритету, і ха- рактеризується сукупністю ознак, подібних до сукупності суттєвих ознак винаходу (корисної моделі). Якщо аналогів декілька, то останнім описують найближчий аналог. При описуванні кожного з аналогів наводять бібліографічні дані джерела інформації, де він розкритий, його ознаки із зазначенням тих з них, що збігаються з суттєвими ознаками винаходу (корисної моделі), що заявляється, та зазначають відомі заявнику причини, що перешкоджають одержанню очікуваного технічного результату. Для виявлення та обгрунтування причин, що перешкоджають при використанні найближчого аналога одержан- ню очікуваного технічного результату, необхідно проаналізувати технічні властивості аналога, обумовлені сукуп- ністю притаманних йому ознак, характер виявлення цих властивостей при його використанні і показати їх недо- статність для досягнення очікуваного технічного результату. 6.5.3. При описуванні групи винаходів відомості про аналоги наводять для кожного винаходу. 6.6. Суть винаходу (корисної моделі) 6.6.1. Суть винаходу (корисної моделі) виражається сукупністю суттєвих ознак, достатніх для досягнення технічного результату, який забезпечує винахід (корисна модель). Ознаки належать до суттєвих, якщо вони впливають на технічний результат, якого можна досягти, тобто пере- бувають у причинно-наслідковому зв’язку із зазначеним результатом. 6.6.2. У цьому розділі детально розкривають технічну задачу, на вирішення якої направлений винахід (корисна модель) та технічний результат, якого можна досягти при здійсненні винаходу (корисної моделі). Технічна задача, як правило, полягає у створенні об’єкта, характеристики якого відповідають заданим вимогам. Цим об’єктом може бути пристрій, спосіб тощо. 6.6.3. Під технічним результатом розуміють виявлення нових властивостей або покращання характеристик відомих властивостей об’єкта винаходу (корисної моделі), що можуть бути одержані при здійсненні винаходу (корисної моделі). Технічний результат може бути виражений, наприклад, у зменшенні чи збільшенні крутного моменту, у зни- женні чи підвищенні коефіцієнта тертя, зменшенні чи збільшенні частоти або амплітуди коливань, у зменшенні спотворювань сигналу, у структурному перетворенні в процесі кристалізації, у поліпшенні контакту робочого органу із середовищем тощо. 660 Технічним результатом може бути одержання технічних засобів певного призначення уперше. (Абзац третій пункту 6.6.3 розділу 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) Рекомендується навести також й інші відомі заявнику види технічного результату, одержання яких забезпечує винахід (корисна модель), у тому числі і в конкретних формах його використання. Для групи винаходів зазначені відомості, у тому числі і стосовно технічного результату, наводяться для кож- ного винаходу. У цьому розділі, якщо це можливо, обгрунтовують причинно-наслідковий зв’язок між ознаками винаходу (корисної моделі) й очікуваним технічним результатом. (Абзац шостий пункту 6.6.3 розділу 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 6.7. Перелік фігур креслення У цьому розділі опису, крім переліку фігур, наводять стислі пояснення того, що зображено на кожній з них. Якщо суть винаходу (корисної моделі) пояснюють інші ілюстративні матеріали (наприклад, фотографії), то наводять стисле пояснення їх змісту. (Абзац третій пункту 6.7 розділу 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) Таблиці нумерують окремо. 6.8. Відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу (корисної моделі) 6.8.1. У цьому розділі розкривають можливість одержання зазначеного в розділі «Суть винаходу (корисної моделі)» технічного результату при здійсненні винаходу (корисної моделі). 6.8.2. Можливість здійснення винаходу (корисної моделі), суть якого(ої) характеризують з використанням озна- ки, яку подано загальним поняттям, зокрема, на рівні функціонального узагальнення, підтверджують або описом засобу для реалізації цієї ознаки безпосередньо в матеріалах заявки, або посиланням на відомість такого засобу чи методів його одержання. (Пункт 6.8.2 розділу 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 6.8.3. Якщо для характеристики винаходу (корисної моделі) використовують виражені у вигляді інтервалу зна- чень кількісні ознаки, то у прикладах здійснення винаходу мають бути наведені відомості, що підтверджують можливість одержання технічного результату у межах зазначеного інтервалу. (Пункт 6.8.3 розділу 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 6.9. Підпис Опис винаходу (корисної моделі) підписують у тому самому порядку, що й заяву про видачу патенту. (Пункт 6.9 розділу 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 7. Формула винаходу (корисної моделі) 7.1. Призначення формули винаходу (корисної моделі) і вимоги до формули 7.1.1. Формула винаходу (корисної моделі) призначена для визначення обсягу правової охорони, яка надається патентом. (Пункт 7.1.1 розділу 7 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 7.1.2. Формула винаходу (корисної моделі) повинна виражати його(її) суть і викладатися ясно та стисло. (Пункт 7.1.2 розділу 7 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 7.1.3. Формула винаходу (корисної моделі) визнається такою, що виражає суть винаходу (корисної моделі), якщо вона містить сукупність його (її) суттєвих ознак, достатню для досягнення зазначеного заявником технічно- го результату. (Пункт 7.1.3 розділу 7 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 7.1.4. Формула винаходу (корисної моделі) повинна базуватися на описі й характеризувати винахід (корисну модель) тими самими поняттями, що містить опис винаходу (корисної моделі). 7.1.5. Ознаки винаходу (корисної моделі) у формулі винаходу (корисної моделі) викладають таким чином, щоб забезпечити можливість їх ідентифікації, тобто однозначного розуміння їх змісту фахівцем на основі відомого рівня техніки. 7.1.6. Якщо заявка містить креслення, то для кращого розуміння ознак, зазначених у формулі винаходу (корис- ної моделі), у їх взаємозв’язку з відповідними позиціями на кресленнях допускається після зазначення ознаки у формулі винаходу (корисної моделі) проставляти відповідні позиції в дужках. При цьому зазначення позиції не обмежує обсяг правової охорони, що визначається формулою. 7.1.7. Характеристика ознаки винаходу (корисної моделі) у формулі винаходу (корисної моделі) не може бути замінена посиланням на опис чи креслення. Заміна допускається у виняткових випадках, коли неможливо вирази- ти ознаку інакше. Заявник повинен показати, що така необхідність існує. 7.1.8. Ознаку винаходу (корисної моделі) доцільно характеризувати загальним поняттям (що виражає функцію, властивість тощо), яке охоплює різні окремі форми його реалізації, якщо саме ці характеристики, які містяться 661 в загальному понятті, забезпечують у сукупності з іншими ознаками досягнення зазначеного заявником технічно- го результату. Якщо таке поняття відсутнє або узагальнення неправомірне, то ознака винаходу (корисної моделі) може бути виражена як альтернатива. Ознака винаходу (корисної моделі) може бути виражена як альтернатива за умови, що така ознака при будь- якому зазначеному в альтернативі виборі у сукупності з іншими ознаками забезпечує досягнення одного і того самого технічного результату. 7.2. Структура формули винаходу (корисної моделі) Формула винаходу (корисної моделі) може бути одноланковою чи багатоланковою і включати відповідно один або декілька пунктів. 7.2.1. Одноланкову формулу винаходу (корисної моделі) застосовують для характеристики одного винаходу (корисної моделі) сукупністю суттєвих ознак, які не мають розвитку чи уточнення щодо окремих випадків його виконання або використання. 7.2.2. Багатоланкову формулу винаходу (корисної моделі) застосовують для характеристики одного винаходу (корисної моделі) з розвитком і(або) уточненням сукупності його (її) ознак стосовно деяких випадків виконання і використання винаходу (корисної моделі) або для характеристики групи винаходів. 7.2.3. Багатоланкова формула, що характеризує один винахід (корисну модель), має один незалежний пункт і наступний (наступні) за ним залежний (залежні) пункт (пункти). 7.2.4. Багатоланкова формула, що характеризує групу винаходів, має декілька незалежних пунктів, кожний з яких характеризує один з винаходів групи. При цьому кожний з винаходів групи може бути охарактеризований із залученням залежних пунктів, підпорядкованих відповідному незалежному пункту. 7.2.5. При складанні багатоланкової формули дотримуються таких правил: незалежні пункти, як правило, не повинні містити посилань на інші пункти формули, однак такі посилання допускаються, якщо вони дають змогу викласти даний незалежний пункт без повторення в ньому повністю змісту інших пунктів; залежні пункти формули групуються разом з тим незалежним пунктом, якому вони підпорядковані, у тому числі, коли для характеристики різних винаходів групи залучаються залежні пункти однакового змісту; пункти багатоланкової формули винаходу (корисної моделі) нумеруються арабськими цифрами, починаючи з 1 (у порядку їх викладення). 7.3. Складання формули винаходу (корисної моделі) 7.3.1. Пункт формули винаходу (корисної моделі) складається, як правило, з обмежувальної частини, яка вклю- чає ознаки винаходу (корисної моделі), які збігаються з ознаками найближчого аналога, у тому числі родове по- няття, що характеризує призначення об’єкта, та відмітної частини, яка включає ознаки, що відрізняють винахід (корисну модель) від найближчого аналога. (Абзац перший пункту 7.3.1 розділу 7 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) Обмежувальна й відмітна частини пункту формули відокремлюються одна від одної виразом «який (яка, яке) відрізняється тим, що...». Без поділу на обмежувальну й відмітну частини, зокрема, складають формулу винаходу (корисної моделі), яка характеризує: (Абзац третій пункту 7.3.1 розділу 7 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) індивідуальну сполуку; штам мікроорганізму, культуру клітин рослин і тварин; нове застосування відомого продукту чи процесу; (Абзац шостий пункту 7.3.1 розділу 7 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) винахід (корисну модель), що не має аналогів. (Абзац сьомий пункту 7.3.1 розділу 7 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) Формулу (або кожний пункт багатоланкової формули) викладають одним реченням. 7.3.2. Незалежний пункт формули винаходу (корисної моделі) повинен стосуватися лише одного винаходу (од- нієї корисної моделі) або групи винаходів, заявлених як альтернатива. (Абзац перший пункту 7.3.2 розділу 7 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) У незалежний пункт формули винаходу чи корисної моделі (або в кожний незалежний пункт формули, що характеризує групу винаходів) включають сукупність ознак, достатніх для досягнення технічного результату. За- значена сукупність ознак визначає обсяг правової охорони. 7.3.3. При складанні незалежного пункту формули слід ураховувати, що сукупність ознак, достатніх для до- сягнення технічного результату, повинна бути передана певним набором ознак, властивих цьому об’єкту. 662 7.3.4. Незалежний пункт формули винаходу (корисної моделі) не визнається таким, що стосується одного ви- находу (корисної моделі), якщо він містить: (Абзац перший пункту 7.3.4 розділу 7 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) викладені як альтернатива ознаки, які не забезпечують одержання того самого технічного результату, або ви- кладені як альтернатива групи ознак, причому кожна з альтернативних груп включає кілька функціонально само- стійних ознак (вузол або деталь пристрою; операція способу, речовина, матеріал або прилад, застосовані в способі; інгредієнт композиції і т. ін.), у тому числі, коли вибір однієї з таких альтернативних ознак залежить від вибору, який зроблено щодо іншої (інших) ознаки (ознак); характеристику винаходів, які стосуються об’єктів різного виду чи сукупності засобів, кожний з яких має своє власне призначення, а в цілому зазначена сукупність не реалізує спільного призначення. 7.3.5. До залежного пункту формули винаходу (корисної моделі) включають ознаки, що розвивають чи уточ- нюють сукупність ознак, зазначену в незалежному пункті формули, у тому числі шляхом розвитку чи уточнення окремих ознак цієї сукупності, та необхідні лише в окремих випадках виконання винаходу (корисної моделі) або його (її) використання. 7.3.6. Обмежувальна частина залежного пункту формули включає родове поняття, що відображає призначення винаходу (корисної моделі), викладене, як правило, скорочено в порівнянні з наведеним у незалежному пункті, і містить посилання на незалежний пункт і/або залежний (залежні) пункт (пункти), якого (яких) він стосується. 7.3.7. Підпорядкованість залежних пунктів незалежному може бути безпосередньою і опосередкованою, тобто з посиланням на один або декілька залежних пунктів. 7.3.8. Безпосередню підпорядкованість залежного пункту застосовують тоді, коли для характеристики вина- ходу (корисної моделі) в окремому випадку його виконання чи використання поряд із ознаками цього пункту необ- хідні лише ознаки, зазначені в незалежному пункті формули. (Пункт 7.3.8 розділу 7 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 7.3.9. Опосередковану підпорядкованість залежного пункту незалежному застосовують, якщо для зазначеної характеристики, окрім ознак незалежного пункту формули, необхідні ще й ознаки одного чи кількох інших залеж- них пунктів формули. 7.3.10. При підпорядкованості залежного пункту декільком пунктам формули посилання на них зазначають з використанням альтернативи. 7.3.11. У залежному пункті формули, що характеризує один об’єкт, в усіх випадках під поняттям «Пристрій за п.1» розуміють повний зміст першого пункту формули, а саме сукупність усіх без винятку ознак, наведених у його обмежувальній та відмітній частинах. 7.3.12. Якщо залежний пункт сформульовано таким чином, що має місце заміна або вилучення ознаки неза- лежного пункту формули, якому він підпорядкований, то залежний пункт не може бути визнаний таким, що разом із зазначеним незалежним пунктом характеризує один винахід (корисну модель). (Пункт 7.3.12 розділу 7 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 7.4. Підпис Формулу винаходу (корисної моделі) підписують у тому самому порядку, що й заяву про видачу патенту. (Пункт 7.4 розділу 7 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 8. Креслення 8.1. Графічні зображення (власне креслення, схеми, діаграми тощо) оформлюють на окремому аркуші (окремих аркушах). У правому верхньому куті кожного аркуша зазначають назву винаходу (корисної моделі). 8.2. Для пояснення суті винаходу (корисної моделі) як додаток до інших графічних матеріалів можуть бути подані фотографії. У виняткових випадках фотографії можуть бути подані як основний вид ілюстративних мате- ріалів, наприклад, для ілюстрації етапів виконання хірургічних операцій. Формат фотографій повинен бути таким, щоб не виходив за розміри полів аркушів документів заявки. Фото- графії малого формату слід наклеювати на аркуші встановленого формату з дотриманням вимог до якості аркуша. 9. Реферат 9.1. Реферат є скороченим викладом змісту опису винаходу (корисної моделі), який включає назву винаходу (корисної моделі), характеристику галузі техніки, якої стосується винахід (корисна модель), і (або) галузь його (її) застосування, якщо це не зрозуміло з назви, характеристику суті винаходу (корисної моделі) із зазначенням тех- нічного результату, якого мають досягти. Суть винаходу (корисної моделі) в рефераті характеризують шляхом вільного викладу формули, переважно такого, при якому зберігаються всі суттєві ознаки кожного незалежного пункту. 9.2. Реферат складають лише з інформаційною метою. Він не може братися до уваги з іншою метою, зокрема для тлумачення формули винаходу (корисної моделі) і визначення рівня техніки. Реферат складають таким чином, щоб він міг служити ефективним засобом пошуку у відповідній галузі тех- ніки. 663 9.3. Рекомендований обсяг тексту реферату становить до 1000 знаків. Текст реферату слід викладати окремими короткими реченнями і уникати складних у стилістичному плані зворотів. Математичні та хімічні формули, а також креслення можуть бути включені до реферату, якщо без них скласти реферат неможливо. Креслення, наведені в рефераті, мають бути виконані на окремому аркуші і додаватися до реферату. Креслень має бути стільки примірників, скільки примірників містить реферат. 9.4. Реферат може містити також деякі додаткові відомості, зокрема посилання на кількість незалежних і за- лежних пунктів формули винаходу (корисної моделі), графічних зображень, таблиць. 10. Особливості змісту заявки на винахід щодо пристрою 10.1. Для характеристики об’єкта винаходу «пристрій» використовують, зокрема, такі ознаки: наявність конструктивного (конструктивних) елемента (елементів); наявність зв’язків між елементами; взаємне розташування елементів; форму виконання елемента (елементів) або пристрою в цілому; форму виконання зв’язків між елементами; параметри та інші характеристики елемента (елементів) та їх взаємозв’язок; матеріал, з якого виготовлено елемент (елементи) або пристрій в цілому, середовище, що виконує функцію елемента, та інші характеристики. 10.2. Особливості викладення опису винаходу 10.2.1. У розділі опису «Відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу» наводять опис при- строю в статичному стані. При описуванні конструктивних елементів пристрою дають посилання на фігури крес- лень. Цифрові позначення конструктивних елементів в описі повинні відповідати цифровим позначенням на кресленнях. 10.2.2. Після описування пристрою в статичному стані описують дію (роботу) пристрою або спосіб його ви- користання з посиланням на цифрові позначення елементів конструкції, які зображені на кресленнях і, за потреби, на інші ілюстративні матеріали (епюри, часові діаграми тощо). У деяких випадках для кращого розуміння винаходу та стислості викладення опису допускається інша послі- довність викладення цього розділу. 10.2.3. Якщо пристрій містить елемент, охарактеризований на функціональному рівні, і форма його реалізації передбачає використання багатофункціонального засобу, що програмується (настроюється), то наводять відомості, які підтверджують можливість здійснення таким засобом конкретної, призначеної йому в складі даного пристрою функції. Якщо, крім таких відомостей, наводять алгоритм, наприклад обчислювальний, то його переважно подають у вигляді блок-схеми або, якщо це можливо, у вигляді відповідного математичного виразу. 10.3. Особливості формули винаходу 10.3.1. Пристрій у формулі характеризують у статичному стані. У формулі можна зазначити про можливість реалізації елементом пристрою певної функції, про виконання елемента рухомим, наприклад, з можливістю повертання або обертання тощо. 10.3.2. Для усунення невизначеності при характеристиці пристрою сукупність його ознак повинна вказувати не лише на наявність елементів, а й на зв’язки між ними і/або їхнє взаємне розташування. Посилання на елемент, який не включено до формули, допускається, якщо це посилання не призводить до не- визначеності в характеристиці пристрою. 11. Особливості змісту заявки на винахід щодо речовини 11.1. Для характеристики об’єкта винаходу «речовина» використовують такі ознаки: 11.1.1. Для характеристики індивідуальних хімічних сполук, зокрема, використовують: для низькомолекулярних сполук – якісний склад (атоми певних елементів), кількісний склад (число атомів кожного елемента); зв’язок між атомами, взаємне розташування їх у молекулі, виражене хімічною структурною формулою, чи в кристалічній решітці; для високомолекулярних сполук – хімічний склад і структуру однієї ланки макромолекули, структуру макро- молекули в цілому (лінійну, розгалужену), періодичність ланок, молекулярну масу, молекулярно-масовий розподіл, геометрію і стереометрію макромолекули, її кінцеві та бокові групи; для індивідуальних сполук з невизначеною структурою – фізико-хімічні та інші характеристики, у тому числі ознаки способу одержання, що дають змогу їх ідентифікувати; для індивідуальних сполук, що належать до об’єктів генетичної інженерії, – послідовність нуклеотидів (для фрагментів нуклеїнових кислот) або фізичну карту (для рекомбінантних нуклеїнових кислот і векторів), а також послідовність амінокислот, фізико-хімічні та інші характеристики, що дають змогу їх ідентифікувати. 11.1.2. Для характеристики композицій, зокрема, використовують: якісний (інгредієнти) склад; кількісний (вміст інгредієнтів) склад; 664 структуру композиції; структуру інгредієнтів. 11.1.3. Для характеристики речовин, одержаних шляхом ядерного перетворення, зокрема, використовують: якісний (ізотопний) склад елемента, кількісний склад (число протонів та нейтронів); основні ядерні характеристики: період напіврозпаду, тип та енергію випромінювання (для радіоактивних ізо- топів). 11.1.4. Для характеристики композицій невизначеного складу, зокрема, використовують фізико-хімічні, фізич- ні та утилітарні показники та ознаки способу одержання. 11.2. Особливості викладення опису винаходу 11.2.1. До назви винаходу, що є індивідуальною сполукою, включають її найменування за однією з прийнятих у хімії номенклатур (переважно міжнародної номенклатури хімічних сполук IUPAC); також може бути включене зазначення її конкретного призначення, а для біологічно активних сполук – вид біологічної активності. 11.2.2. При викладенні розділу «Відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу» для винаходу, що є новою індивідуальною сполукою з визначеною структурою, наводять визначену відомими методами струк- турну формулу, фізико-хімічні константи, описують спосіб, яким вона вперше була одержана, і показують можли- вість застосування цієї сполуки за певним призначенням. (Пункт 11.2.2 розділу 11 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 11.2.3. Для індивідуальної сполуки, що є об’єктом генетичної інженерії, наводять послідовність нуклеотидів (для фрагментів нуклеїнових кислот) або фізичну карту (для рекомбінантних нуклеїнових кислот і векторів), а та- кож послідовність амінокислот, фізико-хімічні та інші характеристики, що дають змогу їх ідентифікувати. Опису- ють спосіб, яким нова індивідуальна сполука була вперше одержана, і показують можливість застосування цієї сполуки за певним призначенням. 11.2.4. Для біологічно активної сполуки наводять показники кількісних характеристик активності та токсич- ності і, за необхідності, вибірність дії та інші показники. 11.2.5. Якщо винаходом є група (ряд) нових індивідуальних сполук з визначеною структурою, що описується загальною структурною формулою, то слід підтвердити можливість одержання усіх сполук групи шляхом наведен- ня загальної схеми способу одержання, а також, принаймні, одного прикладу одержання конкретної сполуки групи (ряду). Якщо група (ряд) містить сполуки з різними за хімічною природою радикалами, то кількість прикладів повинна бути достатньою для підтвердження можливості одержання сполук із цими різними радикалами. Для одержаних сполук також наводять їх підтверджені відомими методами структурні формули, фізико-хімічні кон- станти, а також докази можливості реалізації зазначеного призначення із підтвердженням такої можливості щодо деяких сполук з різними за хімічною природою радикалами. 11.2.6. Якщо нова сполука одержана з використанням штаму мікроорганізму, культури клітин рослин чи тварин, то слід навести відомості про спосіб біосинтезу за участю цього штаму мікроорганізму, культури клітин рослин чи тварин, дані про нього, а, за необхідності, і про його депонування. 11.2.7. Якщо нові сполуки є біологічно активними, то наводять показники їх активності і токсичності і, за по- треби, вибірність дії та інші показники. 11.2.8. Якщо винахід є проміжною сполукою, то слід показати можливість одержання з неї нового кінцевого продукту з конкретним призначенням чи з біологічно активними властивостями або можливість переробки її у ві- домий кінцевий продукт. 11.2.9. Якщо винахід є засобом для лікування, профілактики або діагностики певного захворювання, то наводять достовірні дані, що підтверджують його придатність для лікування, профілактики або діагностики зазначеного захворювання. За можливості, наводять відомості, які пояснюють вплив використання цього засобу на етіопатоге- нез захворювання. Бажано наводити відомості про клінічні випробування із зазначенням способу і дози прийман- ня засобу, результати його випробування на гостру токсичність та спосіб складання рецептури. 11.2.10. Якщо винахід є композицією (сумішшю, розчином, сплавом тощо), то в наведених прикладах зазна- чають інгредієнти, що входять до складу композиції, їх характеристику і кількісне співвідношення. Якщо компо- зиція містить нову сполуку, то описують спосіб одержання композиції і цієї сполуки. 11.2.11. В усіх прикладах уміст кожного інгредієнта зазначають у такому одиничному значенні, яке відповідає зазначеному у формулі винаходу інтервалу значень (при вираженні кількісного співвідношення інгредієнтів у фор- мулі винаходу у відсотках за масою або за об’ємом сумарний вміст усіх інгредієнтів, що зазначені в прикладі, має дорівнювати 100%). 11.3. Особливості формули винаходу 11.3.1. У формулу, яка характеризує індивідуальну хімічну сполуку будь-якого походження, включають її назву або позначення. У формулу може бути включене призначення або вид біологічної активності. Для сполуки з ви- значеною структурою включають структурну формулу, а для сполуки із невизначеною структурою – фізико-хіміч- ні та інші характеристики, що дають змогу її ідентифікувати, зокрема: 665 для антибіотиків та інших низькомолекулярних речовин – джерело виділення (штам мікроорганізму або куль- туру клітин рослин чи тварин), елементний склад, молекулярну масу, оптичну активність речовини, дані спектраль- ного аналізу, колір і фізичний стан речовини, її розчинність та реакції забарвлювання; для нативних ферментів – джерело виділення (штам мікроорганізму або культуру клітин рослин чи тварин), субстратну специфічність, молекулярну масу, pH-оптимум, термо- та pH-стабільність, ізоелектричну точку, кон- станту Міхаеліса, інгібітор ферменту; для моноклональних антитіл – джерело одержання (штам мікроорганізму або культуру клітин рослин чи тва- рин), клас (підклас) імуноглобуліну і тип легких ланцюгів, специфічність, характеристику антигену – мішені, константу сполучення, молекулярну масу, ізоелектричну точку і, залежно від природи антигену, – комплемент – сполучну або нейтралізуючу, або літичну, або аглютинуючу, або преципітувальну активність, або цитотоксичність (у кількісному вираженні); для протективних антигенів – штам – джерело виділення, локалізацію і природу антигену в структурах штаму, метод виділення, біохімічний склад (для антигенів полісахаридної природи - склад моносахаридів, для антигенів білкової природи – амінокислотний склад та інше), молекулярну масу, ізоелектричну точку і(або) ізоелектричну рухливість. 11.3.2. Для об’єктів генетичної інженерії до формули винаходу включають послідовність нуклеотидів (для фрагментів нуклеїнових кислот) і опис фізичної карти (для рекомбінантних нуклеїнових кислот), а також послі- довність амінокислот, фізико-хімічні та інші характеристики, що дають змогу її ідентифікувати, зокрема, похо- дження (складові частини), фізичну карту із зазначенням генетичних маркерів і регуляторної ділянки, кон’югативність (для плазмід), ємкість вектора, спектр хазяїв (для векторів), послідовність нуклеотидів стороннього фрагмента нуклеїнової кислоти (структури гена) і назву речовини, що кодується (для рекомбінантних нуклеїнових кислот і фрагментів нуклеїнових кислот). 11.3.3. У формулу винаходу, що характеризує композицію, включають якісний (інгредієнти) склад та, за необ- хідності, кількісний (вміст інгредієнтів) склад композиції, її структуру та структуру інгредієнтів. 11.3.4. Відмітні ознаки винаходу, що є композицією, уводяться у формулу за допомогою дієслова «містить» з поясненням «додатково», якщо це необхідно для підкреслення введення інгредієнта в композицію. Кількісний уміст інгредієнтів композиції слід виражати в будь-яких однозначних одиницях, як правило, двома значеннями, які характеризують мінімальну (нижню) і максимальну (верхню) межі вмісту, при цьому вміст одного з інгредієнтів можна характеризувати словом «решта». Зазначення кількісного вмісту антибіотиків, ферментів, анатоксинів тощо можна характеризувати в інших одиницях, ніж одиниці решти компонентів у композиції, наприклад, у тис. од. відносно масової кількості решти інгредієнтів композиції. 11.3.5. Для композицій, призначення яких визначається лише активним початком, а інші компоненти є ней- тральними носіями із кола тих, що традиційно застосовуються у композиціях цього призначення, допускається зазначення у формулі лише цього активного початку і, за необхідності, його кількісного вмісту у складі композиції, у тому числі виразом «ефективна кількість». Іншим варіантом характеристики такої композиції може бути додаткове зазначення у формулі винаходу інших компонентів (нейтральних носіїв) у формі загального поняття, наприклад, «цільова добавка». У цьому випадку, за потреби, зазначається кількісне співвідношення «активного початку» і «цільової добавки». 11.3.6. Якщо як ознака винаходу зазначена складна відома речовина, то допускається використання її специ- фічної назви з обов’язковим зазначенням функції або властивостей цієї речовини та її основи. У цьому випадку в описі винаходу має бути наведене джерело інформації, у якому ця речовина описана, і за необхідності, наведений повний склад і спосіб одержання цієї речовини. 12. Особливості змісту заявки на винахід щодо штаму мікроорганізму, культури клітин рослин і тварин 12.1. Для характеристики об’єкта винаходу «штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин» викорис- товують такі ознаки: 12.1.1. Для характеристики індивідуальних штамів мікроорганізмів, зокрема, використовують: культурально-морфологічні характеристики із зазначенням температури вирощування та віку культури (харак- теристику вегетативних клітин, колоній, повітряного і субстрактного міцелію для мікроміцетів та актиноміцетів, стадії росту в рідкому середовищі для бактерій; дріжджів, мікроводоростей); фізіолого-біохімічні характеристики (характерні метаболіти, відношення до температури, кисню, pH, викорис- тання джерел азоту та вуглецю); хемо- та генотаксономічну характеристику; каріологічну характеристику (для еукаріот); маркерні характеристики: генетичну, антигенну, біохімічну, фізіологічну; біотехнологічну характеристику: назву корисної речовини, яку виробляє штам, або інше призначення штаму із зазначенням стабільності корисної властивості при тривалому культивуванні, рівень активності (продуктивності); вірулентність, антигенну структуру, імуногенність, серологічні особливості, онкогенність, чутливість до анти- біотиків, антагоністичні властивості (для штамів мікроорганізмів медичного та ветеринарного призначення); 666 характеристику батьківських штамів (партнерів), принцип гібридизації (для штамів гібридних мікроорганізмів). Використовують також інші характеристики, що дають змогу ідентифікувати індивідуальні штами мікроорга- нізмів. 12.1.2. Для характеристики індивідуальних штамів культур клітин рослин або тварин, зокрема, використовують: родовід культур; число пасажів на час паспортизації; стандартні умови вирощування; культуральні властивості; ростові (кінетичні) характеристики; характеристику культивування в організмі тварини (для гібрида); цитогенетичні (каріологічні) характеристики; цитоморфологічні характеристики; здатність до морфогенезу (для клітин рослин); дані щодо приналежності до певного виду (для клітин тварин); онкогенність (для культур клітин тварин, включаючи гібридоми); маркерні характеристики: цитогенетичні, імунологічні, біохімічні, фізіологічні; контамінаційні характеристики (найпростіші гриби, дріжджі, бактерії, мікоплазми, віруси); біотехнологічні характеристики: назву і (або) характеристику корисної речовини, яку продукує культура, чи інше призначення культури із зазначенням стабільності корисної властивості при тривалому культивуванні, вихід продукту в середовище, рівень активності (продуктивності); кріоконсерваційні характеристики та інші характеристики, що дають змогу ідентифікувати індивідуальні шта- ми культури клітин рослин або тварин. 12.1.3. Для характеристики консорціумів мікроорганізмів, культур клітин рослин і тварин додатково до зазна- чених для індивідуальних штамів ознак, зокрема, використовують: походження (джерело виділення), фактор і умови адаптації та селекції, таксономічний склад, подільність, число і домінуючі компоненти, культурально-мор- фологічні і фізіолого-біохімічні ознаки індивідуальних компонентів, типи і фізіологічні особливості консорціуму в цілому, співвідношення і замінність штамів, характеристики нових індивідуальних штамів та інші характеристи- ки, що дають змогу їх ідентифікувати. 12.2. Особливості викладення опису винаходу 12.2.1. До назви винаходу, що є штамом мікроорганізму або культурою клітин рослин чи тварин, уключають латинську наукову назву роду і виду мікроорганізму або культури клітин рослин чи тварин, прізвище (прізвища) автора (авторів) виду і призначення штаму мікроорганізму або культури клітин рослин чи тварин. Назва мікро- організму або культури клітин рослин чи тварин має бути викладена відповідно до вимог міжнародних кодексів бактеріологічної, ботанічної і зоологічної номенклатур. Наприклад, для бактерій мають бути вказані назви, які входять у «Схвалені списки назв бактерій» або в доповнення до них, які публікуються в «International Journal of Systematic and Evolutionery Microbiology». Назви мікроорганізмів, які не увійшли до зазначеного списку або доповнення до нього, можуть бути наведені у формі неназваного виду – «Sp.» (Species) із зазначенням несправжньої назви в дужках з позначкою «inv.», напри- клад, «Штам бактерій Bacillus «Sp.» (B.amulolyticum) «inv.» – продуцент амілази». 12.2.2. Характеризуючи найближчий аналог винаходу, що є штамом мікроорганізму, культурою клітин рослин і тварин, наводять також відомості про вихід цільового продукту в середовище, про рівень активності (продуктив- ності) і спосіб їх визначення (тестування). Якщо штам є продуцентом речовини, то додатково наводять відомості про продуковану речовину. 12.2.3. При викладенні відомостей, які підтверджують можливість здійснення винаходу, для штаму мікроор- ганізму, культури клітин рослин і тварин зазначають номенклатурні дані і дані про походження штаму або культу- ри клітин рослин чи тварин; дані щодо кількісного і якісного складів живильних середовищ (посівного та фермен- таційного), умов культивування (температура, pH, питомий масоперенос О2, освітлення тощо), часу ферментації, рівня активності (продуктивності) штаму і способів її визначення (тестування), характеристики біосинтезу, корис- них (цільових) продуктів, виходу продукту в середовище. Для продуцентів нових продуктів (наприклад, антибіо- тиків, ферментів, моноклональних антитіл тощо) зазначають спосіб виділення та очищення цільових продуктів. Можливість здійснення винаходу, що є штамом мікроорганізму, культурою клітин рослин чи тварин, підтвер- джують посиланням на те, де або як може бути одержаний цей штам мікроорганізму, культура клітин рослин чи тварин. 12.2.4. Можливість одержання штаму мікроорганізму, культури клітин рослин чи тварин підтверджують шля- хом опису способу його одержання таким чином, щоб фахівець у відповідній галузі міг реалізувати винахід за описом або наданням відомостей про депонування штаму мікроорганізму в офіційній колекції – депозитарії. При цьому дата депонування має передувати даті подання заявки, а якщо заявлено пріоритет, то даті її пріоритету. 12.2.5. Відомості про депонування штаму мікроорганізму мають містити: назву й місцезнаходження депозитарію, у якому здійснено депонування; 667 дату депонування у цьому депозитарії; реєстраційний номер, присвоєний депонованому штаму мікроорганізму. Депонування штаму мікроорганізму з метою патентної процедури вважається таким, що відбулося, якщо воно здійснено в депозитаріях України, перелік яких наведено у додатку 2. Якщо заявник є іноземною особою чи осо- бою, що проживає або має постійне місцезнаходження поза межами України, або якщо даний штам мікроорганіз- му не може бути задепонованим у депозитаріях України, то депонування здійснюється у будь-якій установі, яка має статус міжнародного органу з депонування відповідно до Будапештського договору про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури (Будапешт, 1977, переглянутий у 1980 р. (995_039). 12.2.6. Для консорціумів мікроорганізмів і культур клітин рослин і тварин зазначають метод перевірки наяв- ності компонентів, метод виділення (селекції) і ознаки, за якими проводилася селекція, стабільність консорціуму як такого при тривалому культивуванні, стійкість до зараження побічними мікроорганізмами. 12.3. Особливості формули винаходу У формулу, яка характеризує штам мікроорганізму, культуру клітин рослин чи тварин, уключають латинські назви роду і виду мікроорганізму (культури клітин рослин чи тварин), до якого належить штам мікроорганізму (культура клітин рослин чи тварин), призначення штаму мікроорганізму (культури клітин рослин чи тварин) і якщо штам мікроорганізму депоновано, то назву або абревіатуру офіційної колекції – депозитарію та реєстраційний номер депонованого об’єкта. 13. Особливості змісту заявки на винахід щодо процесу (способу) (Назва розділу 13 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 13.1. Для характеристики об’єкта винаходу «процес» використовують, зокрема, такі ознаки: наявність дії або сукупності дій; порядок виконання таких дій у часі (послідовно, одночасно, у різних сполученнях тощо); умови виконання дій: режим, використання речовин (вихідної сировини, реагентів, каталізаторів тощо), при- строїв (пристосувань, інструментів, обладнання тощо), штамів мікроорганізмів, культур клітин рослин чи тварин. (Пункт 13.1 розділу 13 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 13.2. Особливості викладення опису винаходу 13.2.1. До назви винаходу, що є процесом одержання високомолекулярної сполуки невизначеного складу, уклю- чають назву цієї сполуки і, за потреби, її призначення. До назви винаходу, що є процесом одержання речовини (суміші невизначеного складу), включають призна- чення чи біологічно активні властивості цієї речовини. 13.2.2. У розділі «Рівень техніки» для винаходу, що є процесом одержання нової індивідуальної сполуки, у тому числі високомолекулярної сполуки або об’єкта ге- нетичної інженерії, наводять відомості про процес одержання її відомого структурного аналога. Якщо винахід є процесом одержання суміші невизначеного складу з конкретним призначенням або біологічно активними властивостями, то аналогом може бути процес одержання суміші з тим самим призначенням або тими самими біологічно активними властивостями. 13.2.3. У розділі опису «Відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу» наводять посилання на послідовність дій (заходів, операцій) щодо матеріальних об’єктів, а також на умови проведення цих дій, кон- кретні режими (температура, тиск тощо) і, якщо це необхідно, на пристрої, речовини, штами мікроорганізмів, культури клітин рослин чи тварин, які при цьому використовують. (Пункт 13.2.3 розділу 13 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 13.2.4. При використанні в процесі нових речовин розкривають процес їх одержання. При описуванні процесу, що характеризується використанням відомих засобів (пристроїв, речовин і штамів мікроорганізмів, культур клітин рослин чи тварин), достатньо посилання на ці засоби. При використанні невідомих засобів наводять їх характеристику. При використанні штаму мікроорганізму, культури клітин рослин чи тварин наводять посилання на те, де або як може бути одержаний відповідний штам мікроорганізму або культура клітин рослин чи тварин. 13.2.5. Можливість одержання штаму мікроорганізму підтверджують шляхом опису процесу його одержання таким чином, щоб фахівець у відповідній галузі міг реалізувати винахід за описом, або наданням відомостей про його депонування в офіційній колекції - депозитарії. При цьому дата депонування має передувати даті подання заявки, а якщо заявлено пріоритет, то даті її пріоритету. 13.2.6. Для винаходу, що є процесом одержання індивідуальної хімічної сполуки невизначеної структури, за- значають потрібні для її ідентифікації дані про вихідні реагенти для одержання цієї сполуки, а також відомості, які підтверджують можливість реалізації зазначеного заявником призначення, у тому числі бажано навести відомості про властивості, що обумовлюють її призначення. 13.2.7. Для винаходу, що є процесом одержання суміші невизначеного складу та(або) структури, крім даних про вихідні реагенти для одержання цієї суміші, зазначають дані, необхідні для її ідентифікації, та відомості, які підтверджують можливість реалізації вказаного заявником призначення, у тому числі бажано навести дані про властивості, що обумовлюють призначення цієї суміші. 668 13.2.8. Для винаходу, що є процесом одержання нової групи (ряду) сполук, яку можна описати загальною структурною формулою, наводять, принаймні, один приклад одержання конкретної сполуки групи (ряду). Якщо група (ряд) містить сполуки з різними за хімічною природою радикалами, то кількість прикладів повинна бути достатньою для підтвердження можливості одержання сполук з цими різними радикалами. Для сполук, що входять до групи (ряду), наводять підтверджені відомими методами структурні формули і їх фізико-хімічні характеристики. В описі слід також дати відомості про призначення або біологічно активні властивості нових сполук. 13.2.9. Якщо винахід є процесом лікування, профілактики або діагностики певного захворювання, то наводять достовірні дані, що підтверджують його придатність для лікування, профілактики або діагностики зазначеного захворювання. За можливості, наводять відомості, які пояснюють вплив на етіопатогенез захворювання або зв’язок між етіопатогенезом і діагностичними показниками, що використовуються. 13.2.10. Для винаходу, що є процесом одержання виробу, деякі елементи якого чи сам виріб виготовлені з ма- теріалу невизначеного складу і структури, наводять дані про властивості використовуваного матеріалу та експлу- атаційні характеристики цих елементів і(або) виробу в цілому. (Пункт 13.2 розділу 13 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 13.3. Особливості формули винаходу 13.3.1. Для усунення невизначеності при характеристиці процесу сукупність його ознак повинна вказувати не лише на наявність дій з матеріальними об’єктами, а і на порядок (послідовність) їх виконання в часі. (Пункт 13.3.1 розділу 13 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 13.3.2. Для характеристики дії (заходу, операції тощо) як ознаки процесу треба використовувати дієслова ак- тивного стану, дійсного способу, теперішнього часу, третьої особи множини, наприклад, «нагрівають», «зволожу- ють», «загартовують» тощо. (Пункт 13.3.2 розділу 13 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 14. Особливості змісту заявки на винахід щодо нового застосування відомого продукту чи процесу (Назва розділу 14 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 14.1. Для характеристики об’єкта винаходу «нове застосування відомого продукту чи процесу» використовують такі ознаки: (Абзац перший пункту 14.1 розділу 14 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) коротка характеристика об’єкта, що застосовується, достатня для його ідентифікації; зазначення нового призначення цього об’єкта. 14.2. Особливості викладення опису винаходу 14.2.1. Назва винаходу щодо нового застосування відомого продукту чи процесу повинна починатися зі слова «Застосування», після якого наводиться назва відомого продукту або процесу і зазначається його нове застосування. (Пункт 14.2.1 розділу 14 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 14.2.2. При описуванні рівня техніки аналогами об’єкта винаходу «нове застосування відомого продукту чи процесу» мають бути, відповідно, відомі продукти чи процеси (способи) того самого призначення, що й винахід. Якщо об’єктом винаходу є нове застосування відомого продукту чи процесу, то при описуванні винаходу на- водять характеристику відомого об’єкта (із зазначенням бібліографічних даних джерела інформації, у якому він описаний), а також відомості щодо його відомого і нового застосування і, якщо це можливо, відомості щодо влас- тивостей, які обумовлюють можливість його нового застосування. (Пункт 14.2.2 розділу 14 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 14.2.3. У розділ опису «Відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу» включають відомості, що підтверджують можливість застосування відомого продукту чи процесу, як це передбачено винаходом. (Пункт 14.2.3 розділу 14 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 14.3. Особливості формули винаходу Якщо об’єктом винаходу є нове застосування відомого продукту чи процесу, то формула має таку структуру: «Застосування ... (дають назву чи характеристику продукту чи процесу) як ... (зазначають нове призначення зазна- ченого продукту чи процесу)». (Абзац другий пункту 14.3 розділу 14 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 15. Особливості змісту заявки на корисну модель Для характеристики корисної моделі використовують ознаки, наведені у пунктах 10.1, 11.1, 12.1, 13.1 та 14.1 Правил. Опис і формулу корисної моделі викладають відповідно до пунктів 10.2, 10.3, 11.2, 11.3, 12.2, 12.3, 13.2, 13.3, 14.2 та 14.3 Правил. (Розділ 15 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 16. Подання заявки 16.1. Відповідно до статті 12 Закону заявку подає до Установи особа, яка бажає одержати патент і має на це право. Заявку безпосередньо подають або надсилають на адресу Укрпатенту. 669 (Абзац перший пункту 16.1 розділу 16 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) Разом із заявкою може бути подано її електронну копію на дискеті чи компакт-диску CD-R. Така копія нада- ється як сукупність файлів, кожен з яких є електронною копією окремого документа заявки. Документи повинні бути підготовлені, як правило, у редакторі WORD, тексти документів – у форматі RTF з використанням одного із шрифтів: Times New Roman, Arial Cyr, розмір 9, для зображення спеціальних символів – шрифт Simbol, для зо- браження математичних формул – у форматі Microsoft Equation. (Пункт 16.1 розділу 16 доповнено абзацом другим згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) Відповідно до статті 13 Закону датою подання заявки є дата одержання Установою матеріалів, що містять при- наймні: заяву у довільній формі про видачу патенту, викладену українською мовою; (Абзац четвертий пункту 16.1 розділу 16 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) відомості про заявника та його адресу, викладені українською мовою; матеріал, що справляє враження опису винаходу (корисної моделі), викладений українською або іншою мовою. Якщо вказаний матеріал викладено іншою мовою, то для збереження дати подання заявки його переклад на укра- їнську мову повинен надійти до Установи протягом двох місяців від дати подання заявки. (Абзац шостий пункту 16.1 розділу 16 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 16.2. За дорученням заявника заявку може бути подано через представника. (Абзац перший пункту 16.2 розділу 16 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) Іноземні особи та особи без громадянства, які проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, у відносинах з Установою реалізують свої права через представників у справах інтелектуальної власнос- ті, якщо інше не передбачено міжнародними угодами. (Абзац другий пункту 16.2 розділу 16 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) Якщо до складу заявників входить фізична особа, яка проживає, чи юридична особа, яка має постійне місцез- находження на території України, то заявку може бути подано без залучення представника за умови зазначення адреси для листування в Україні. Якщо в заяві зазначено два або декілька заявників, то один з них може бути призначений іншими заявниками як їх представник. (Абзац четвертий пункту 16.2 розділу 16 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 16.3. Будь-яка дія представника або будь-яка дія щодо нього має наслідки дії, що здійснена відповідним заяв- ником чи заявниками або щодо них. (Пункт 16.3 розділу 16 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 16.4. Якщо заявку подають через представника, то до заявки слід додати видану заявником довіреність, що засвідчує його (її) повноваження, або її копію. (Абзац перший пункту 16.4 розділу 16 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) Якщо довіреність викладена мовою оригіналу, то до неї додають переклад українською мовою. Довіреність має бути подана разом з документами заявки. Довіреність може стосуватися однієї або декількох заявок, зазначених у ній. Якщо довіреність видано на ведення справ за декількома заявками, то до кожної заявки додається копія дові- реності. У довіреності зазначається: повне ім’я особи, якій вона видана; обсяг повноважень, які надаються особі, на ім’я якої видано довіреність; дата її вчинення, без якої довіреність вважається недійсною. Довіреність підписується особою, яка її видала. Якщо довіреність видається юридичною особою України, то підпис особи, що має на це повноваження, засвідчується печаткою. Строк дії довіреності не може перевищувати трьох років. Якщо в довіреності зазначено більший строк, то до- віреність дійсна три роки від дати її вчинення. Якщо строк дії довіреності не зазначений, то вона вважається дійсною протягом одного року від дати її вчинення. Форма і строк дії довіреності, виданої поза межами України, визначаються за законом країни, де була видана довіреність. Довіреність представнику, зареєстрованому в Установі, для представництва особи, що проживає за межами України, може бути видана як самим заявником, так і його представником, що має відповідну довіреність, видану заявником. У цьому разі до Установи необхідно подати обидві довіреності. 670 (Абзац тринадцятий пункту 16.4 розділу 16 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і на- уки № 154 від 26.02.2004) 16.5. Будь-яке призначення представника може бути скасоване особами, які здійснили це призначення, або їх правонаступниками. Представник може відмовитись від свого призначення шляхом надання підписаного ним повідомлення. (Пункт 16.5 розділу 16 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 16.6. Заявку може бути подано з використанням факсимільного зв’язку. У цьому разі датою подання заявки вважається день одержання Укрпатентом її факсимільної копії (останньої її частини в разі подання матеріалів за- явки в різні дні) за умови, що оригінал заявки разом із супровідним листом, що ідентифікує факсимільну копію, одержано протягом 14 днів від зазначеного дня. Якщо оригінал заявки одержано після спливу зазначеного строку або він відрізняється за своїм змістом від факсимільної копії заявки, датою подання заявки вважається дата одержання Укрпатентом її оригіналу, а зміст факсимільної копії до уваги не береться. Якщо факсимільна копія заявки або її частина не може бути прочитана, вона вважається неподаною в частині, що не може бути прочитана. У разі подання заявки з використанням факсимільного зв’язку у вихідний, святковий чи інший неробочий день, що визначений відповідно до закону, або після закінчення робочого дня в Укрпатенті, датою подання заявки за дотримання умов, викладених в абзаці першому цього пункту, вважається перший наступний робочий день. (Розділ 16 доповнено пунктом 16.6 згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) (Назву розділу 17 виключено на підставі Наказу Міністерства освіти і науки № 223 від 14.04.2005) 16.7. За подання заявки сплачується збір у порядку та розмірі, установлених Порядком сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 1716 (далі – Порядок). Документ про сплату збору повинен надійти до Укрпа- тенту разом із заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки. Цей строк продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Документом про сплату збору вважається виписка з особового банківського рахунку Укрпатенту, яка дає мож- ливість ідентифікувати заявку. У разі відсутності у виписці з особового банківського рахунку зазначення номера заявки, а також у разі сплати збору в іншій валюті, ніж установлена для заявника згідно з графою 3 чи 4 додатка до Порядку, документом про сплату збору є розрахунковий документ на паперовому носії (платіжне доручення, касовий чек, квитанція тощо), що міститься в матеріалах заявки, відповідає вимогам Порядку та засвідчений в установленому порядку відпові- дальним виконавцем банку. Датою надходження документа про сплату збору вважається дата зарахування суми збору на поточний рахунок Укрпатенту. У зв’язку з цим зарахування збору за подання заявки повинно бути здійснено до надходження заявки до Установи або протягом двох місяців від дати подання заявки, якщо клопотання про продовження цього строку не було подано. У разі зарахування суми збору до надходження заявки, клопотання до Укрпатенту датою надходження доку- мента про сплату збору вважається дата надходження до Укрпатенту цієї заяви, якщо вона надійшла: протягом трьох місяців від дати зарахування суми збору за умови, що в цей період розмір відповідного збору залишився незмінним; протягом одного місяця від дня введення в дію зміненого розміру збору. У разі, якщо дата зарахування збору на поточний рахунок Укрпатенту є пізнішою, ніж допустима згідно із за- коном кінцева дата його сплати, датою надходження документа про сплату збору вважається дата, зазначена в роз- рахунковому документі на паперовому носії, що відповідає вимогам, установленим Порядком. Документ про сплату збору вважається таким, що відповідає встановленим вимогам, якщо він оформлений відповідно до цього пункту та пункту 5 Порядку, а сплачена сума збору відповідає розміру встановленого збору за подання заявки з урахуванням: складу заявників; кількості пунктів формули; наявності електронного примірника змісту заявки на дискеті чи компакт-диска CD-R. Якщо заявник має пільги щодо сплати збору за подання заявки або звільнення від такої сплати, то до заявки додаються клопотання про надання пільги з копією документа, що підтверджує право на звільнення чи часткове звільнення від сплати зазначеного збору. (Пункт 16.7 розділу 16 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 223 від 14.04.2005) 16.8. Довіреність, якщо заявка подається через представника заявника, має бути оформлена відповідно до пункту 16.4 Правил. (Пункт із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 16.9. Якщо заявник бажає скористатись правом пріоритету, то він повинен відповідно до частини 2 статті 15 Закону протягом трьох місяців від дати подання заявки до Установи подати заяву про пріоритет з посиланням на 671 дату подання і номер попередньої заявки та копію попередньої заявки, якщо ця заявка була подана в іноземній державі – учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності. Якщо попередніх заявок декілька, то додають копії всіх попередніх заявок. За потреби, Установа може зажадати переклад попередньої заявки (попередніх заявок) українською мовою. (Пункт із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 16.10. Якщо заява про пріоритет та копія попередньої заявки надійшли до Установи пізніше встановленого строку, то строк, пропущений заявником через непередбачені і незалежні від нього обставини, може бути продов- жений на 2 місяці з дати закінчення зазначеного строку (якщо до заяви про встановлення пріоритету та копії по- передньої заявки буде додано документ про сплату збору за продовження строку). 17. Особливості подання заявки на секретний винахід (корисну модель) 17.1. Заявку на секретний винахід або секретну корисну модель подає до Укрпатенту безпосередньо заявник. Якщо винахід (корисну модель) створено з використанням інформації, зареєстрованої у Зводі відомостей, що становлять державну таємницю України, чи згідно із Законом України «Про державну таємницю», то заявка по- дається до Укрпатенту через режимно-секретний орган заявника або через компетентний орган місцевої державної адміністрації за місцезнаходженням (для юридичних осіб) чи за місцем проживання (для фізичних осіб) заявника (частина 3 статті 12 Закону. 17.2. Заявка на секретний винахід (корисну модель) повинна містити: заяву про видачу патенту України на секретний винахід (корисну модель); (Абзац другий пункту із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) опис винаходу (корисної моделі); формулу винаходу (корисної моделі); креслення (якщо на них є посилання в описі). (Абзац шостий пункту 17.2 виключено на підставі Наказу Міністерства освіти і науки України № 223 від 14.04.2005) (Абзац сьомий пункту 17.2 виключено на підставі Наказу Міністерства освіти і науки України № 223 від 14.04.2005) Заяву про видачу патенту України на секретний винахід (корисну модель) слід подавати українською мовою за формою, яка наведена в додатку 3 до Правил. (Абзац восьмий пункту із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) Вимоги до змісту документів заявки викладені у пунктах 5–8 Правил. 17.3. Документи заявки на секретний винахід (корисну модель), а саме: заяву про видачу патенту України на секретний винахід (корисну модель), опис і формулу секретного винаходу (корисної моделі), креслення, якщо такі є, подають у двох примірниках. Документи, які потребують подальшого перекладу, можуть бути подані мовою оригіналу в одному примірнику, а їх переклад – у двох примірниках. (Абзац другий пункту 17.3 виключено на підставі Наказу Міністерства освіти і науки України № 223 від 14.04.2005) (Пункт із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 17.4. За подання заявки сплачується збір згідно з пунктом 16.7 цих Правил. (Розділ 17 доповнено пунктом 17.4 згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 223 від 14.04.2005) 17.5. Згідно із Законом України «Про державну таємницю» патентування секретного винаходу або секретної корисної моделі в іноземних державах не дозволяється. 18. Подання міжнародної заявки (Назва розділу із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 18.1. Компетентне відомство-одержувач відповідно до правила 19 Інструкції 18.1.1. Установа є компетентним відомством-одержувачем для прийняття та реєстрації міжнародних заявок, якщо хоча б один із заявників є громадянином України або особою, яка проживає на її території, незалежно від того, чи є він заявником для всіх чи лише для деяких держав. 18.1.2. Виконання обов’язків відомства-одержувача щодо прийняття міжнародних заявок в Україні, передбаче- них Договором, виконує Укрпатент, керуючись при цьому Договором та Інструкцією і Правилами щодо не врегу- льованих вищезгаданими документами питань. 18.1.3. Фізична особа вважається громадянином України або особою, що проживає на її території, якщо вона є такою згідно із законодавством України. Будь-яку особу можна також уважати такою, що проживає в Україні, якщо вона є власником дійсного й ефек- тивного промислового чи торгового підприємства в Україні. Відповідно до правила 18 Інструкції будь-яку юридичну особу, якщо вона зареєстрована згідно із законодав- ством України як юридична особа, можна вважати громадянином України. Якщо виникають сумніви щодо громадянства заявника чи його проживання в Україні, то Укрпатент має право зробити запит до заявника на документальне підтвердження відповідних фактів. 672 18.2. Мова міжнародної заявки Укрпатент приймає заявки, викладені російською або англійською мовами. 18.3. Кількість примірників Міжнародну заявку (заяву, опис, формулу винаходу (корисної моделі), креслення та реферат) подають до ві- домства-одержувача в трьох примірниках, кожний з яких має бути придатний для прямого репродукування, а пер- ший (реєстраційний) примірник, що надсилають до Міжнародного бюро ВОІВ, має бути придатний для прямого репродукування в необмеженій кількості. 18.4. Адресат і адреса для листування Усю кореспонденцію, що передбачена процедурою Договору, надсилають на одну адресу на території України в одному примірнику: якщо в графі IV заяви до міжнародної заявки, передбаченої правилами 3 і 4 Інструкції, зазначено агента або спільного представника і його адресу, то кореспонденцію надсилають на ім’я цієї особи і на цю адресу; якщо в графі IV заяви зазначено адресу для листування, кореспонденцію надсилають на цю адресу на ім’я особи, зазначеної для листування; якщо графа IV заяви не заповнена, то кореспонденцію надсилають на ім’я заявника, зазначеного в заяві першим серед осіб, які мають право подавати заявки до відомства-одержувача і на його адресу. Клопотання заявника щодо реєстрації зміни відомостей про заявника, агента, спільного представника чи винахідника (якщо таке клопотання надіслане через відомство-одержувач, а не безпосередньо до Міжнародного бюро ВОІВ) беруть до уваги і відпо- відні зміни адреси і адресата враховують лише за умови, якщо це клопотання містить усі потрібні відомості (уклю- чаючи адресу і транслітерацію) і підписане всіма заявниками, яких ці зміни стосуються. 18.5. Мова листування Листування із заявником відомство-одержувач здійснює мовою міжнародної заявки. 18.6. Передача документів з використанням факсимільного зв’язку 18.6.1. Якщо документи міжнародної заявки передано до Укрпатенту з використанням факсимільного зв’язку, то дата їх подання встановлюється відповідно до пункту 16.6 Правил. При цьому разом з оригіналом заявки по- дають дві її копії. (Пункт в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 18.6.2. Якщо з використанням факсимільного зв’язку передано документ, що стосується міжнародної заявки, але інший, ніж документ міжнародної заявки, або аркуші заміни до неї, то Укрпатент вирішує, чи слід надсилати заявнику запит щодо оригіналу такого документа, і, за потреби, робить такий запит. (Пункт із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 18.7. Номер справи заявника Кореспонденція, яку надсилають заявнику, повинна містити посилання на «номер справи заявника» (не більше 12 знаків), якщо він зазначив цей номер у заяві. Заявник може проставляти «номер справи заявника» на кожному аркуші міжнародної заявки в лівому кутку верхнього поля, не нижче 1,5 см від верхнього краю аркуша (правило 11 Інструкції). Кореспонденція, яку надсилають заявнику, не містить інших номерів, що використовує заявник, наприклад, вихідних номерів окремих листів. 18.8. Реєстрація та пересилання міжнародної заявки 18.8.1. Міжнародна заявка, що відповідає вимогам статті 11(1) Договору, реєструється в тому разі, якщо заявник виконав вимоги частини 1 статті 37 Закону і вона не підпадає під положення частини 3 статті 12 Закону. При цьому реєстраційний примірник заявки, за якою сплачено «Основне мито» і збір за пересилання, надсилається до Між- народного бюро ВОІВ. (Пункт із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 18.8.2. Якщо заявка вважається вилученою за несплату заявником міжнародного мита, то реєстраційний при- мірник надсилають до Міжнародного бюро ВОІВ з повідомленням про вилучення. Проте в усіх випадках реєстра- ційний примірник надсилають до Міжнародного бюро ВОІВ не пізніше ніж за 15 днів до закінчення 14-ти місяців від дати пріоритету. 18.8.3. Якщо реєстраційний примірник заявки надсилають до Міжнародного бюро, але «мито за пошук» за цією заявкою не сплачено, то копію для пошуку до Міжнародного пошукового органу (ФІПВ, м. Москва; Європей- ське патентне відомство, м. Мюнхен) не передають, а в реєстраційному примірнику міжнародної заявки робиться відповідна позначка. 18.9. Відомості про міжнародну заявку Номер і дату подання міжнародної заявки Укрпатент може повідомити особам, які зазначили номер справи заявника або ім’я заявника і назву винаходу. Будь-які інші відомості щодо міжнародної заявки до її публікації надаються або особисто заявнику (агенту) або за клопотанням заявника (агента) у письмовій формі – особі, яку зазначено в цьому клопотанні. 18.10. Копія документа про пріоритет Якщо заявник у заяві, поданій відповідно до Договору, чи в окремому листі просить відомство-одержувач надіслати до Міжнародного бюро ВОІВ завірену копію пріоритетного документа, але не оплатив її підготовку 673 і пересилання, то Укрпатент повідомляє заявника про необхідність оплати згідно з чинними тарифами і після над- ходження оплати готує і відсилає копію. При цьому відповідальність за порушення строків з вини заявника несе заявник. 18.11. Наслідки міжнародної публікації 18.11.1. Згідно із статтею 29 (1) Договору міжнародна публікація міжнародної заявки, що здійснюється росій- ською мовою, має такі самі наслідки, як і публікація відомостей про заявку, передбачена частиною 16 статті 16 Закону. (Пункт із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) 18.11.2. Якщо міжнародна публікація здійснена іншою (не російською) мовою, то на підставі статті 29 (2) До- говору вищезазначені наслідки настають лише після публікації відомостей про цю заявку в порядку, передбачено- му частиною 16 статті 16 Закону, за умови, що заявник подасть до Укрпатенту переклад цієї заявки українською мовою. (Пункт із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004) Начальник відділу правового забезпечення Л. Цибенко Додаток 1 до пункту 5.1 Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель ------------------------------------------------------------------------------------------------------------- |Порядковий номер заявки,|Дата одержання|(22) Дата подання| Пріоритет |(51) МПК | ЕВ | (21) Номер заявки | |визначений заявником | | заявки | | | | | |------------------------+--------------+-----------------+-------------+---------+------+-------------------| | | | | | | | | |------------------------------------------------------------------------------------------------------------| |(86)|Реєстраційний номер та дата подання міжнародної заявки, установлені | | |відомством-одержувачем | |(87)|Номер і дата міжнародної публікації міжнародної заявки | |-------------------------------------------------------------------------------------------------------------| | ЗАЯВА |ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ УКРАЇНИ | |про видачу патенту України |Державне підприємство «Український | | |інститут промислової власності» | | |вул. Глазунова, 1, м. Київ-42, 01601 | |-------------------------------------------------------------------------------------------------------------| |Подаючи нижчезазначені документи, прошу (просимо) видати: | |[] патент України на винахід | |[] патент України на корисну модель | |-------------------------------------------------------------------------------------------------------------| |(71) Заявник(и) |Код за ЄДРПОУ | | |(для українських заявників) | |---------------------------------------------------+---------------------------------------------------------| | | | |-------------------------------------------------------------------------------------------------------------| | (зазначається повне ім’я або найменування заявника (ів), його | | (їх) місце проживання або місцезнаходження та код держави | | згідно із стандартом ВОІВ SТ. 3. Дані про місце проживання | | винахідників - заявників наводяться за кодом (72) | |-------------------------------------------------------------------------------------------------------------| |Прошу (просимо) встановити пріоритет []заявки [] пунктів формули винаходу | | за заявкою N за датою: | |[] подання попередньої заявки в державі - учасниці Паризької конвенції | | (навести дані за кодами (31), (32), (33) | |[] подання до Установи попередньої заявки, з якої виділено цю заявку | | (навести дані за кодом (62) | |[] подання до Установи попередньої заявки (навести дані за кодом (66) | |-------------------------------------------------------------------------------------------------------------| |(31) Номер |(32) Дата подання| (33) Код держави |(62) Номер та дата | (66) Номер та дата | |попередньої | попередньої | подання попередньої |подання до Установи | подання до Установи | |заявки | заявки | заявки згідно із |попередньої заявки, | попередньої заявки | | | |стандартом ВОІВ ST.3 |з якої виділено цю | | | | | |заявку | | |------------+-----------------+---------------------+--------------------+----------------------------------| | | | | | | |-------------------------------------------------------------------------------------------------------------| 674 |(54) Назва винаходу (корисної моделі) | |-------------------------------------------------------------------------------------------------------------| |(98) Адреса для листування | |Телефон Телеграф Факс | |-------------------------------------------------------------------------------------------------------------| |(74) Повне ім’я та реєстраційний номер представника у справах інтелектуальної власності | | або повне ім’я іншої довіреної особи | |-------------------------------------------------------------------------------------------------------------| |[] Прошу (просимо) прискорити публікацію заявки | |-------------------------------------------------------------------------------------------------------------| |Перелік документів, що додаються |Кількість|Кількість|Підстави щодо виникнення права | | | арк. |прим. |на подання заявки й одержання | |----------------------------------+---------+---------|патенту (без подання документів), | |[] опис винаходу | | 3 |якщо винахідник (и) не є | |----------------------------------+---------+---------|заявником (ами): | |[] формула винаходу | | 3 |[] є документ про передачу | |----------------------------------+---------+---------| прав винахідником (ами) або | |[] креслення та інші ілюстративні | | | роботодавцем (ями) | | матеріали | | 3 | правонаступнику (ам) | |----------------------------------+---------+---------|[] є документ про право | |[] реферат | | 3 | спадкування | |----------------------------------+---------+---------| | |[] документ про сплату збору за | | | | | подання заявки | | 1 | | |----------------------------------+---------+---------| | |[] документ, який підтверджує | | | | | наявність підстав для зменшення| | | | | збору або звільнення від сплати| | | | | збору | | 1 | | |----------------------------------+---------+---------| | |[] документ про депонування штаму | | 1 | | |----------------------------------+---------+---------| | |[] копія попередньої заявки, яка | | | | | підтверджує право на пріоритет | | 1 | | |----------------------------------+---------+---------| | |[] переклад заявки українською | | | | | мовою | | 3 | | |----------------------------------+---------+---------| | |[] документ, який підтверджує | | | | | повноваження довіреної особи | | | | | (довіреність) | | | | |----------------------------------+---------+---------| | |[] інші документи: | | | | |----------------------------------+---------+---------| | |[] міжнародний звіт про пошук | | | | |------------------------------------------------------- | |------------------------------------------------------------------------------------------------------------| |(72) Винахідник (и) |Місце проживання та код держави| Підпис(и) | |Винахідник(и)-заявник(и) |згідно із стандартом ВОІВ ST. 3|винахідника(ів)-заявника(ів) | |(повне ім’я) |(для іноземних осіб - тільки | | | | код держави) | | |-------------------------+-------------------------------+--------------------------------------------------| | | | | |------------------------------------------------------------------------------------------------------------| |Я (ми) _____________________________________________________________________________________________________| | (повне ім’я) | |прошу (просимо) не згадувати мене (нас) як винахідника (ів) при публікації відомостей | |стосовно заявки на видачу патенту | | | |Підпис (и) винахідника (ів) | |------------------------------------------------------------------------------------------------------------| |Підпис (и) заявника (ів) _______________________________________ | |------------------------------------------------------------------------------------------------------------| |Дата підпису |Якщо заявником є юридична особа, то підпис особи, що має | | М.П. |на це повноваження, із зазначенням посади скріплюється | | |печаткою. Якщо всі винахідники виступають заявниками, то | | |їх підписи наводяться за кодом (72). | -------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Примітка. Потрібне позначити значком «Х». (Додаток 1 із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004, № 223 від 14.04.2005, Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) 675 Додаток 2 до пункту 12.2.5 Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель Перелік депозитаріїв, які проводять депонування штамів мікроорганізмів з метою здійснення патентної процедури Назва депозитарію, Групи його місцезнаходження мікроорганізмів Інститут мікробіології і вірусології Національної академії наук України, Непатогенні вул. Заболотного, 154, м. Київ, 03143 Київський науково-дослідний інститут епідеміології та інфекційних хвороб МОЗ Патогенні для людини та його філії узвіз Протасів Яр, 4, м. Київ, 03038 Державний науково-контрольний інститут біотехнології і штамів мікроорганізмів Патогенні для тварин Мінагрополітики України вул. Донецька, 30Е, м. Київ, 03151 Додаток 3 до пункту 18.2 Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель -------------------------------------------------------------------------------------------------------------- |Порядковий номер заявки,|Дата одержання|(22) Дата подання| Пріоритет |(51) МПК | ЕВ | (21) Номер заявки | |визначений заявником | | заявки | | | | | |------------------------+--------------+-----------------+-----------+---------+--------+-------------------| | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |------------------------------------------------------------------------------------------------------------| |------------------------------------------------------------------------------------------------------------| | ЗАЯВА |ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ УКРАЇНИ | |про видачу патенту України |Державне підприємство «Український | | |інститут промислової власності» | | |вул. Глазунова, 1, м. Київ-42, 01601 | |------------------------------------------------------------------------------------------------------------| |Подаючи нижчезазначені документи, прошу (просимо) видати: | |[] патент України на секретний винахід | |[] патент України на секретну корисну модель | |------------------------------------------------------------------------------------------------------------| |(71) Заявник(и) |Код за ЄДРПОУ | |---------------------------------------------------+--------------------------------------------------------| | | | |------------------------------------------------------------------------------------------------------------| | (зазначається повне ім’я або найменування заявника (ів), його | | (їх) місце проживання або місцезнаходження | | Дані про місце проживання винахідників-заявників наводяться за кодом (72) | |------------------------------------------------------------------------------------------------------------| |Прошу (просимо) встановити пріоритет []заявки [] пунктів формули винаходу | | за заявкою N за датою: | |[] подання до Установи попередньої заявки, з якої виділено цю заявку | | (навести дані за кодом (62) | |[] подання до Установи попередньої заявки (навести дані за кодом (66) | |------------------------------------------------------------------------------------------------------------| |(62) Номер та дата подання до Установи попередньої заявки, з якої виділено дану заявку | | | | (66) Номер та дата подання до Установи попередньої заявки | |------------------------------------------------------------------------------------------------------------| |(54) Назва секретного винаходу (секретної корисної моделі) | |------------------------------------------------------------------------------------------------------------| |(98) Адреса для листування | | | |Телефон Телеграф Факс | |------------------------------------------------------------------------------------------------------------| 676 |------------------------------------------------------------------------------------------------------------| |Перелік документів, що додаються |Кількість|Кількість|Підстави щодо виникнення права | | | арк. |прим. |на подання заявки й одержання | |----------------------------------+---------+---------|патенту (без подання документів), | |[] опис винаходу | | 2 |якщо винахідник (и) не є | |----------------------------------+---------+---------|заявником (ами): | |[] формула винаходу | | 2 |[] є документ про передачу | |----------------------------------+---------+---------| прав винахідником (ами) або | |[] креслення та інші ілюстративні | | | роботодавцем (ями) | | матеріали | | 2 | правонаступнику (ам) | |----------------------------------+---------+---------| | | | | | | |----------------------------------+---------+---------| | |[] документ про сплату збору за | | |[] є документ про право | | подання заявки | | 1 | спадкування | |----------------------------------+---------+---------| | |[] документ, який підтверджує | | | | | наявність підстав для зменшення| | | | | збору або звільнення від сплати| | | | | збору | | 1 | | |----------------------------------+---------+---------| | |[] документ про депонування штаму | | 1 | | |----------------------------------+---------+---------| | |[] переклад заявки українською | | | | | мовою | | 2 | | |----------------------------------+---------+---------| | |[] документ, який підтверджує | | | | | повноваження довіреної особи | | | | | (довіреність) | | | | |----------------------------------+---------+---------| | |[] інші документи: | | | | | | | | | |----------------------------------+---------+---------| | |------------------------------------------------------- | |------------------------------------------------------------------------------------------------------------| |(72) Винахідник (и) | Місце проживання | Підпис(и) | |Винахідник(и)-заявник(и) | |винахідника(ів)-заявника(ів) | |(повне ім’я) | | | |-------------------------+-------------------------------+--------------------------------------------------| | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |------------------------------------------------------------------------------------------------------------| |Підпис (и) заявника (ів) _______________________________________ | | | |------------------------------------------------------------------------------------------------------------| |Дата підпису |Якщо заявником є юридична особа, то підпис особи, що має | | М.П. |на це повноваження, із зазначенням посади скріплюється | | |печаткою. Якщо всі винахідники виступають заявниками, то | | |їх підписи наводяться за кодом (72). | -------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Примітка. Потрібне позначити значком «Х». (Додаток 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 154 від 26.02.2004, № 223 від 14.04.2005, Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) 677 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Н А К А З № 197 від 15.03.2002 Зареєстровано в Міністерстві м. Київ юстиції України 15 квітня 2002 р. за № 364/6652 ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПРАВИЛ РОЗГЛЯДУ ЗАЯВКИ НА ВИНАХІД ТА ЗАЯВКИ НА КОРИСНУ МОДЕЛЬ Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011 Відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» Н А К А З У Ю: 1. Затвердити Правила розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель (далі – Правила), що додаються. 2. Державному департаменту інтелектуальної власності подати ці Правила до Міністерства юстиції України на державну реєстрацію. 3. Державному департаменту інтелектуальної власності опублікувати ці Правила в офіційному бюлетені «Про- мислова власність». 4. Визнати такими, що втратили чинність, наказ Держпатенту України «Про затвердження Порядку розгляду заявки на винахід (корисну модель)» від 29 листопада 1996 року № 244, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 грудня 1996 року за № 730/1755, наказ Держпатенту України «Про затвердження Порядку розгляду заявки на винахід (корисну модель), що становлять державну таємницю» від 26 березня 1996 року № 57, зареє- стрований в Міністерстві юстиції України 9 квітня 1996 року за № 172/1197, і наказ Держпатенту України «Про затвердження Інструкції про особливості складання та подання заявок на винаходи (корисні моделі), що становлять державну таємницю» від 21 лютого 1996 року № 32, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 березня 1996 року за № 111/1136. 5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на голову Державного департаменту інтелектуальної влас- ності Паладія М. В. Міністр В. Г. Кремень ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 15.03.2002 № 197 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2002 р. за № 364/6652 ПРАВИЛА РОЗГЛЯДУ ЗАЯВКИ НА ВИНАХІД ТА ЗАЯВКИ НА КОРИСНУ МОДЕЛЬ (У тексті Правил слова «Держдепартамент» та «Державний департамент інтелектуальної власності» в усіх відмінках замінено відповідно словами «Державна служба» та «Державна служба інтелектуальної влас- ності» у відповідному відмінку згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) 1. Загальні положення 1.1. Ці Правила розроблені відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (далі – Закон), Паризької конвенції з охорони промислової власності від 20 березня 1883 року, яка є чинною на території України з 25 грудня 1991 року, Договору про патентну кооперацію, підписаного 19 червня 1970 року, який є чинним на території України з 25 грудня 1991 року, і встановлюють порядок розгляду і проведення експертизи заявок на видачу патентів (деклараційних патентів) на винаходи (секретні винаходи) і деклараційних патентів на корисні моделі (секретні корисні моделі). 678 1.2. Перелік визначень та скорочень: винахід – технологічне (технічне) вирішення, що відповідає умовам патентоздатності; корисна модель – нове й промислово придатне конструктивне виконання пристрою; секретний винахід (секретна корисна модель) – винахід (корисна модель), що містить інформацію, віднесену до державної таємниці; патент (деклараційний патент) на винахід, деклараційний патент на корисну модель, патент (деклараційний патент) на секретний винахід, деклараційний патент на секретну корисну модель – охоронний документ, що за- свідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель); патент на винахід – різновид патенту, що видається за результатами кваліфікаційної експертизи заявки на ви- нахід; деклараційний патент на винахід – різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи та експертизи на локальну новизну заявки на винахід; деклараційний патент на корисну модель – різновид патенту, що видається за результатами формальної екс- пертизи заявки на корисну модель; патент (деклараційний патент) на секретний винахід – різновид патенту, що видається на винахід, який містить інформацію, віднесену до державної таємниці; деклараційний патент на секретну корисну модель – різновид патенту, що видається на корисну модель, яка містить інформацію, віднесену до державної таємниці; кваліфікаційна експертиза (експертиза по суті) – експертиза, що встановлює відповідність винаходу умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню, промисловій придатності); експертиза на локальну новизну – складова частина кваліфікаційної експертизи, що встановлює локальну новизну винаходу; локальна новизна – новизна, що встановлюється за виданими в Україні патентами і поданими до Державної служби заявками на видачу патентів; формальна експертиза (експертиза за формальними ознаками) – експертиза, в ході якої встановлюється на- лежність зазначеного у заявці об’єкта до переліку об’єктів, які можуть бути визнані винаходами (корисними мо- делями), і відповідність заявки та її оформлення встановленим вимогам; заявка – сукупність документів, необхідних для видачі Державною службою патенту (деклараційного патенту) на винахід (секретний винахід) чи деклараційного патенту на корисну модель (секретну корисну модель); попередня заявка – заявка, яка була подана до Державної служби чи до відповідного органу держави – учасни- ці Паризької конвенції з охорони промислової власності і за якою заявлено пріоритет; особа – фізична або юридична особа; заявник – особа, яка подала заявку; представник – представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений) або інша довірена особа; винахідник – фізична особа, результат творчої праці якої визнано винаходом (корисною моделлю); пріоритет заявки (пріоритет) – першість у поданні заявки; дата пріоритету – дата подання заявки до Державної служби чи до відповідного органу держави – учасниці Паризької конвенції з охорони промислової власності, за якою заявлено пріоритет; Паризька конвенція – Паризька конвенція з охорони промислової власності; Договір – Договір про патентну кооперацію; Інструкція – Інструкція до Договору про патентну кооперацію; міжнародна заявка – заявка, яка подається згідно з Договором про патентну кооперацію; відомство – одержувач – національне відомство або міжурядова організація, до якої подається міжнародна за- явка; зазначене відомство – національне відомство держави або національне відомство, що діє від імені держави, яка зазначена заявником відповідно до глави I Договору про патентну кооперацію; вибране відомство – національне відомство держави або національне відомство, що діє від імені держави, яка зазначена заявником відповідно до глави II Договору про патентну кооперацію; ВОІВ – Всесвітня організація інтелектуальної власності; Міжнародний пошуковий орган – орган, що проводить міжнародний пошук за міжнародною заявкою відповід- но до Договору про патентну кооперацію. Державна служба – Державна служба інтелектуальної власності України, діяльність якої спрямовується і ко- ординується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки, молоді та спорту України; (Абзац тридцять другий пункту 1.2 глави 1 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) Укрпатент – Державне підприємство «Український інститут промислової власності; (Абзац тридцять третій пункту 1.2 глави 1 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) 679 МПК – Міжнародна патентна класифікація; Правила складання – Правила складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затвердже- ні наказом Міністерства освіти і науки України від 22.01.2001 № 22 і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 27.02.2001 за № 173/5364; Положення – Положення про порядок сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуаль- ної власності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2001 № 543. 1.3. Представництво і довіреність 1.3.1. За дорученням заявника заявка може бути подана через представника. Якщо заявка подається через пред- ставника, то до заявки додається довіреність, видана заявником на ім’я представника та оформлена з дотриманням вимог законодавства, або її копія. Якщо заявником є іноземна особа або особа без громадянства, яка проживає чи має постійне місцезнаходження поза межами України, то заявка подається тільки через патентного повіреного. Довіреність може стосуватись однієї або декількох заявок, якщо про це зазначено в довіреності. У довіреності зазначаються: повне ім’я особи, якій вона видана; повне ім’я або найменування особи, яка видає довіреність; обсяг повноважень, які надаються особі, на ім’я якої видано довіреність; дата її вчинення, без якої довіреність уважається недійсною. Довіреність підписується особою, яка її видала. Якщо довіреність видається від імені юридичної особи Укра- їни, то підпис особи, що має на це повноваження, скріплюється печаткою. Підпис складається з повного наймену- вання посади особи, яка підписує довіреність, особистого підпису, ініціалів, прізвища. Строк дії довіреності не може перевищувати трьох років. Якщо строк дії довіреності не зазначений, то вона зберігає силу протягом одного року від дати її вчинення. Форма і строк дії довіреності, виданої поза межами України, визначаються за законом країни, де була видана довіреність. Якщо довіреність викладена не українською мовою, то до неї додають переклад на українську мову. У разі зміни представника або припинення його повноважень заявник має повідомити про це Укрпатент. 1.3.2. Ведення справ з одержання патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід та деклараційного патенту на секретну корисну модель із залученням патентного повіреного не допускається. 1.4. Листування стосовно заявки 1.4.1. Листування ведеться заявником або його представником стосовно кожної заявки окремо за адресою Укрпатенту. Листування щодо заявок на секретні винаходи (корисні моделі), поданих відповідно до вимог пункту 18 Правил складання, ведеться заявником через режимно-секретний орган. 1.4.2. Матеріали, що направляються до Укрпатенту після подання заявки, мають містити відомості, що дають змогу ідентифікувати заявку, і бути підписаними заявником або його представником. 1.4.3. Матеріали, що надсилаються під час розгляду заявки, повинні подаватися у визначені Законом строки. Якщо строк у Законі виражено словом «протягом» і останній день строку припадає на неробочий день, то днем закінчення строку вважається наступний за ним робочий день. Якщо закінчення строку припадає на місяць, у яко- му немає відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо листування за заявкою ведеться представником, то строки надходження матеріалів відраховуються від дати одержання їх представником. Діловодство ведеться українською мовою. До матеріалів, що викладені іншою мовою, ніж українська, має до- даватися переклад українською мовою, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. До надання перекладу такі матеріали вважаються неподаними. Матеріали заявки, що надходять до Укрпатенту, реєструють із зазначенням дати їх надходження. Документи заявки, що входять до її складу, і/або будь-який наступний документ або лист, який її стосується, можуть бути передані до Укрпатенту телеграфом, телексом, телефаксом або будь-яким іншим подібним засобом зв’язку, що дає змогу здійснити подання такого документа. У цьому разі датою подання цих документів буде вва- жатися день їх передачі до Укрпатенту (передача останньої частини повного зображення при передачі в різні дні) тільки за умови, що заявник без нагадувань протягом 14 днів від зазначеної дати забезпечить надходження до Укрпатенту оригіналу (і двох копій) переданого таким чином документа разом з листом, що ідентифікує попередню передачу. Якщо документ уважається таким, що не був наданий, то Укрпатент повідомляє про це заявника. 1.5. Унесення виправлень і уточнень до матеріалів заявки 1.5.1. Заявник має право з власної ініціативи вносити до заявки виправлення і уточнення. Будь-яке виправлення формули винаходу (корисної моделі), опису винаходу (корисної моделі) чи креслень, за винятком очевидних помилок у написанні, у тому числі вилучення пунктів формули винаходу (корисної моделі) або вилучення деяких креслень, уважається виправленням і уточненням. Виправлення й уточнення будь-яких матеріалів заявки не вважаються виправленнями і уточненнями з ініціа- тиви заявника, якщо вони: 680 – направлені на усунення порушень вимог до матеріалів заявки, установлених розділами 2–15 Правил скла- дання (z0173-01), незалежно від того, чи вони подані заявником після одержання ним будь-якого письмового по- відомлення або запиту Укрпатенту, чи за власною ініціативою; – подані заявником після одержання ним будь-якого письмового повідомлення або запиту Укрпатенту і пов’язані зі змістом такого повідомлення або запиту. Усі інші зміни, подані заявником, як після одержання ним будь-якого письмового повідомлення чи запиту Укрпатенту, так і без одержання такого повідомлення чи запиту, уважаються виправленнями й уточненнями мате- ріалів заявки з ініціативи заявника. Виправлення й уточнення не враховуються, якщо вони надійшли до Укрпатенту після одержання заявником рішення про видачу патенту або рішення про відмову в його видачі. При публікації відомостей про заявку на видачу патенту на винахід зазначені виправлення й уточнення врахо- вуються, якщо вони надійшли до Укрпатенту за 6 місяців до дати публікації. За подання клопотання про внесення з ініціативи заявника виправлень і уточнень до матеріалів заявки після одержання ним рішення про встановлення дати подання заявки сплачується збір. Документ про сплату збору має надійти до Укрпатенту разом із клопотанням. 1.5.2. Унесення виправлень і уточнень до матеріалів заявки здійснюють шляхом подання нових аркушів, що замінюють відповідні аркуші матеріалів заявки. Нові аркуші надаються до кожного примірника відповідного до- кумента заявки та мають задовольняти вимоги розділів 3 і 4 Правил складання. До таких аркушів додають лист, підписаний заявником, у якому зазначають унесені виправлення й уточнення. Якщо внаслідок унесення виправлень і уточнень вилучається окремий (окремі) аркуш (аркуші) матеріалів за- явки, то заявник може повідомити про таке вилучення в підписаному ним листі. Виправлення орфографічних, стилістичних помилок тощо за умови, що внесення таких виправлень не при- зведе до погіршення чіткості тексту при репродукуванні, можуть бути зазначені заявником у листі без надання нових аркушів. Очевидні помилки в матеріалах заявки, окрім заяви, можуть бути виправлені при підготовці їх до публікації без попереднього узгодження із заявником. Унесення виправлень і уточнень до матеріалів заявки на секретний винахід (корисну модель) здійснюють шляхом подання відповідного виправленого документа заявки. 1.5.3. Кожний документ, надісланий заявником під час розгляду заявки, якщо він поданий не у вигляді листа, має супроводжуватися підписаним заявником листом, у якому наводять відомості, що дають змогу ідентифікувати заявку. 1.5.4. Виправлення та уточнення до матеріалів заявки не враховуються, якщо вони містять відомості, відмінні від тих, що були в матеріалах заявки на дату її подання, і для фахівця в даній галузі вони не можуть бути виведені явно із змісту первинних матеріалів заявки, про що заявника повідомляють. 1.6. Заміна заявника Заміна заявника здійснюється внаслідок передачі права на одержання патенту на підставі договору або засто- сування закону чи виконання рішення суду, внаслідок реорганізації чи ліквідації юридичної особи тощо. Якщо після подання заявки до прийняття рішення про видачу патенту або про відмову в його видачі інша особа набула право на одержання патенту, то заявник або особа, яка набула це право, має подати до Державної служби заяву про заміну заявника, до якої додається документ або засвідчена копія документа, що є підставою для такої заміни. У заяві також мають бути зазначені відомості про нового заявника, передбачені розділом 5 Правил складання. Заяву підписують заявник і особа, яка набула право на одержання патенту, згідно з пунктом 5.15 Правил складання. Якщо відбувається заміна не всіх заявників, то заяву про таку заміну підписують усі заявники, які подавали заявку. 1.7. Ознайомлення з матеріалами, що протиставлені заявці Під час проведення кваліфікаційної експертизи заявки на винахід заявник має право протягом місяця від дати одержання ним запиту Укрпатенту затребувати копії матеріалів, що протиставлені заявці. Затребувані копії Укрпа- тент надсилає заявнику протягом місяця від дати одержання його запиту. 1.8. Розгляд заявки за участю заявника 1.8.1. Заявник має право з власної ініціативи чи на запрошення Укрпатенту особисто або через свого представ- ника брати участь у розгляді питань, що виникли під час проведення експертизи заявки. 1.8.2. Розгляд питань, що виникли під час проведення експертизи заявки, здійснюють шляхом проведення переговорів чи експертної наради. 1.8.3. Переговори проводять щодо питань, які можуть бути вирішені безпосередньо експертом і заявником. 1.8.4. Експертну нараду проводять щодо питань, які вимагають участі ряду спеціалістів Укрпатенту. 1.8.5. Якщо від імені кількох заявників у розгляді питань, що виникли під час проведення експертизи, бере участь один з них, то він повинен мати довіреність від решти заявників на представництво у переговорах чи екс- пертній нараді. 1.8.6. Пропозиція щодо проведення переговорів чи експертної наради, дата і час їх проведення можуть бути викладені в запиті або повідомленні Укрпатенту чи узгоджені із заявником по телефону. 681 1.8.7. Якщо ініціатива стосовно спільного розгляду питань, що виникли під час проведення експертизи, нале- жить заявнику, він подає письмове клопотання або домовляється про це по телефону з керівником відповідного експертного підрозділу. Якщо заявник прибув на переговори чи експертну нараду без попереднього узгодження з Укрпатентом, то йому може бути відмовлено в їх проведенні. 1.8.8. Сторона, яка в призначений час за збігом обставин не має можливості взяти участь у переговорах чи експертній нараді, повідомляє про це іншу сторону і узгоджує з нею інші дату і час їх проведення. 1.9. Продовження строків 1.9.1. Загальні умови для продовження строків Для продовження строку заявник має подати до Укрпатенту клопотання про продовження строку та документ про сплату збору за його продовження у визначений Положенням термін. Якщо вимоги до зазначених документів та строк їх подання дотримані, а сплачений збір відповідає встановле- ному розміру, то строк продовжується, про що заявнику надсилається повідомлення. Якщо вимоги до зазначених документів та/або строк їх подання не дотримані або збір не відповідає встанов- леному розміру, то строк не продовжується, про що заявнику надсилається повідомлення. Матеріали, строк подання яких продовжено, мають надійти до Укрпатенту до дати, зазначеної в повідомленні про продовження строку. 1.9.2. Строк надходження документа про сплату збору за подання заявки (частина 11 статті 12 Закону) Документ про сплату збору за подання заявки повинен надійти до Укрпатенту разом із заявкою або протягом 2 місяців після дати подання заявки. Цей строк може бути продовжений, але не більше ніж на 6 місяців. Клопотан- ня про продовження строку разом з документом про сплату збору за його продовження має надійти до Укрпатенту не пізніше ніж через 6 місяців після закінчення цього строку. 1.9.3. Строк надходження перекладу міжнародної заявки та документа про сплату збору за подання міжнарод- ної заявки (частина 1 статті 14 Закону) Переклад міжнародної заявки українською мовою та документ про сплату збору за подання міжнародної за- явки повинні надійти до Укрпатенту разом із заявкою або протягом 2 місяців після закінчення строків прийняття міжнародної заявки до розгляду за національною процедурою. Цей строк може бути продовжений до 6 місяців від дати надходження міжнародної заявки. Клопотання про продовження строку разом з документом про сплату збору за його продовження має надійти до Укрпатенту протягом 6 місяців від дати надходження міжнародної заявки до Державної служби. 1.9.4. Строк права на пріоритет попередньої заявки (частина 1 статті 15 Закону) Строк права на пріоритет попередньої заявки, якщо на попередню заявку не заявлено пріоритет, становить 12 місяців від дати подання попередньої заявки до Державної служби чи до відповідного органу держави – учас- ниці Паризької конвенції (995_123). Цей строк, пропущений через непередбачувані і не залежні від заявника об- ставини, може бути продовжений на 2 місяці з дати закінчення пропущеного строку. Клопотання про продовження строку разом із документом про сплату збору за його продовження має надійти до Укрпатенту протягом 2 місяців від дати закінчення пропущеного строку і містити відомості про обставини, з яких його пропущено. 1.9.5. Строк подання пріоритетних документів (частина 2 статті 15 Закону) Заяву про пріоритет та копію попередньої заявки, якщо ця заявка була подана в іноземній державі – учасниці Паризької конвенції, заявник має подати до Укрпатенту протягом 3 місяців від дати подання заявки до Державної служби. Цей строк, пропущений через непередбачувані і не залежні від заявника обставини, може бути продовжений на 2 місяці з дати закінчення пропущеного строку. Клопотання про продовження строку разом із документом про сплату збору за його продовження має надійти до Укрпатенту протягом 2 місяців від дати закінчення пропущеного строку і містити відомості про обставини, з яких його пропущено. 1.9.6. Строк надходження перекладу попередньої заявки на запит (частина 2 статті 15 Закону) Переклад попередньої заявки українською мовою повинен надійти до Укрпатенту протягом 2 місяців від дати одержання заявником запиту щодо перекладу. Цей строк може бути продовжений до 6 місяців від дати одержання заявником такого запиту. Клопотання про продовження строку разом із документом про сплату збору за продов- ження строку має надійти до Укрпатенту протягом 6 місяців від дати одержання заявником запиту. 1.9.7. Строк надання відповіді на запит або повідомлення на стадії формальної експертизи (частина 8 статті 16 Закону) Для внесення змін до матеріалів заявки у зв’язку з невідповідністю заявки вимогам статті 12 Закону чи по- рушенням вимоги єдиності винаходу (корисної моделі) заявнику надаються 2 місяці від дати одержання запиту або повідомлення Укрпатенту. Цей строк може бути продовжений, але не більше ніж на 6 місяців. Клопотання про продовження строку разом із документом про сплату збору за продовження строку має на- дійти до Укрпатенту протягом 2 місяців від дати одержання заявником запиту або повідомлення. 1.9.8. Строк подання клопотання про проведення кваліфікаційної експертизи (частина 13 статті 16 Закону) 682 Клопотання про проведення кваліфікаційної експертизи може бути подане: заявником – протягом 3 років від дати подання заявки; іншою особою – після публікації відомостей про заявку, але не пізніше 3 років від дати подання заявки. Цей строк може бути продовжений, але не більше ніж на 6 місяців. Клопотання про продовження строку разом із документом про сплату збору за продовження строку має надійти до Укрпатенту не пізніше ніж через 6 місяців після закінчення пропущеного строку. 1.9.9. Строк подання додаткових матеріалів на запит на стадії кваліфікаційної експертизи (частина 14 статті 16 Закону) Додаткові матеріали мають бути подані заявником протягом 2 місяців від дати одержання ним запиту Укрпа- тенту або копій патентних матеріалів, протиставлених заявці. Цей строк може бути продовжений, але не більше ніж на 6 місяців. Клопотання про продовження строку разом з документом про сплату збору за його продовження має надійти до Укрпатенту протягом 2 місяців від дати одер- жання заявником запиту або копій патентних матеріалів, протиставлених заявці. 1.9.10. Строк зажадання копій патентних матеріалів, протиставлених заявці (частина 14 статті 16 Закону) Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним запиту Укрпатенту зажадати від нього копії патент- них матеріалів, протиставлених заявці. Цей строк може бути продовжений, але не більше ніж на 6 місяців. Клопотання про продовження строку разом із документом про сплату збору за його продовження має надійти до Укрпатенту протягом місяця від дати одер- жання заявником запиту. 1.9.11. Строк унесення змін до матеріалів заявки або подання додаткових матеріалів у відповідь на попереднє рішення про відмову (частина 16 статті 16 Закону) Унести зміни до матеріалів заявки або подати додаткові матеріали у відповідь на попереднє рішення про від- мову у видачі патенту на винахід заявник може протягом 2 місяців від дати одержання ним цього рішення. Цей строк може бути продовжений, але не більше ніж на 6 місяців. Клопотання про продовження строку разом із документом про сплату збору за його продовження має надійти до Укрпатенту протягом 2 місяців від дати одер- жання заявником цього рішення. 1.9.12. Строк надходження документа про сплату державного мита за видачу патенту (частина 2 статті 22 За- кону) Документ про сплату державного мита за видачу патенту має надійти до Укрпатенту протягом 3 місяців від дати одержання заявником рішення про видачу патенту. Цей строк може бути продовжений, але не більше ніж на 6 місяців. Клопотання про продовження строку разом із документом про сплату збору за його продовження має надійти до Укрпатенту не пізніше ніж через 6 місяців після закінчення пропущеного строку. 1.10. Поновлення пропущених строків (частина 20 статті 16 Закону) 1.10.1. Строки, зазначені в частинах 8, 13, 14, 16 статті 16 Закону: строк подання відповіді заявником на запит або повідомлення на стадії формальної експертизи; строк подання клопотання про проведення кваліфікаційної експертизи; строк подання додаткових матеріалів на запит на стадії кваліфікаційної експертизи; строк зажадання заявником копій патентних матеріалів, протиставлених заявці; строк унесення змін до матеріалів заявки або подання додаткових матеріалів у відповідь на попереднє рішення про відмову, пропущені заявником з поважних причин, можуть бути поновлені. 1.10.2. Клопотання про поновлення пропущеного строку має містити відомості про причини, з яких його було пропущено. 1.10.3. Мотивоване клопотання про поновлення пропущеного строку має надійти до Укрпатенту протягом 12 місяців від дати закінчення пропущеного строку. До клопотання додаються документ про сплату збору за поновлення пропущеного строку і матеріали, строк подання яких пропущений. 1.10.4. Якщо заявник не подав зазначених матеріалів, то разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку він може подати мотивоване клопотання про продовження пропущеного строку, якщо можливість його про- довження передбачена Законом. У такому разі до клопотання додаються документи про сплату зборів за поновлен- ня і продовження пропущеного строку. Матеріали, строк подання яких пропущений, мають надійти до Укрпатенту до кінця продовженого строку. 1.10.5. Якщо зазначені в пунктах 1.10.1–1.10.4 цих Правил вимоги виконані, то пропущений строк поновлю- ється, про що заявника повідомляють. Якщо хоча б одна із зазначених вимог не виконана, то пропущений строк не поновлюється, про що заявника повідомляють. 1.11. Відкликання заявки Відповідно до статті 17 Закону заявник має право відкликати заявку в будь-який час до дати одержання ним рішення про видачу патенту. 683 Матеріали відкликаної заявки передаються до архіву Укрпатенту. Заявнику надсилають повідомлення про при- пинення діловодства за заявкою. Клопотання про відкликання заявки має бути відправлене заявником до дати одержання ним рішення про ви- дачу патенту. Відкликана заявка, а також заявка, що вважається відкликаною відповідно до частини 2 статті 13, частини 6 статті 15, частин 13, 14 статті 16 Закону, не має правових наслідків. Подальші дії заявника базуватися на такій за- явці не можуть (наприклад, заявку на винахід не можна перетворити в заявку на корисну модель і навпаки, не можна скористатися правом пріоритету за цією заявкою тощо). 1.12. Якщо відправлення матеріалів заявки було здійснено офіційною поштою або службами доставки (прави- ло 82 Інструкції), то під час розгляду міжнародної заявки до уваги беруть докази поштового відправлення. 2. Розгляд заявки 2.1. Надходження заявки до Укрпатенту 2.1.1. Реєстрація матеріалів заявки Матеріали заявки, що надійшли до Укрпатенту, реєструються таким чином: проставляється дата надходження матеріалів заявки, якщо вони містять, принаймні, заяву про видачу патенту в довільній формі, викладену українською мовою; присвоюється реєстраційний номер. Якщо матеріали не містять заяви про видачу патенту, викладеної українською мовою, то вони повертаються особі, яка їх подала. 2.2. Перевірка сплати збору за подання заявки Зареєстровані матеріали заявки перевіряються на наявність документа про сплату збору за подання заявки в установленому розмірі. Якщо відповідно до законодавства заявник має пільги із сплати зборів, то перевіряється документ, що підтверджує такі пільги. При сплаті збору за подання заявки в розмірі, меншому, ніж установлений для кількості пунктів формули ви- находу (корисної моделі), заявнику повідомляють про необхідність дотримання відповідності розміру збору кіль- кості пунктів шляхом доплати збору або вилучення пунктів формули. 2.3. Попередній розгляд заявки 2.3.1. До встановлення дати подання заявки здійснюється її попередній розгляд. У ході попереднього розгляду заявка, яка не містить пропозиції заявника щодо віднесення винаходу (корисної моделі) до державної таємниці, розглядається на предмет наявності в ній матеріалів, які можуть бути віднесені згідно із Зводом відомостей, що становлять державну таємницю, до державної таємниці. 2.3.2. У разі наявності в заявці таких відомостей, а також якщо заявка містить пропозицію заявника про відне- сення винаходу (корисної моделі) до державної таємниці, визначається Державний експерт з питань таємниць (далі – Державний експерт), до компетенції якого належить розгляд таких питань. Державному експерту надсила- ються матеріали заявки для прийняття рішення щодо віднесення винаходу (корисної моделі) до державної таєм- ниці. 2.3.3. Якщо Державний експерт прийняв рішення про віднесення заявленого винаходу (корисної моделі) до державної таємниці, то весь наступний розгляд заявки здійснюється в режимі секретності в порядку, передбаче- ному цими Правилами. Режим секретності забезпечує режимно-секретний орган у відповідності до чинного за- конодавства про державну таємницю. 2.3.4. Про рішення Державного експерта Укрпатент у місячний строк повідомляє заявника. Якщо в заявці не було пропозиції заявника про віднесення винаходу (корисної моделі) до державної таємниці, а Державний експерт відніс винахід (корисну модель) до державної таємниці, то заявник, у разі незгоди з рішенням Державного екс- перта, може подати до Укрпатенту мотивоване клопотання про розсекречування матеріалів заявки чи оскаржити рішення Державного експерта в суді. 2.4. Установлення дати подання заявки 2.4.1. Державна служба приймає рішення про встановлення дати подання заявки за датою її надходження, якщо матеріали заявки містять: заяву в довільній формі про видачу патенту (деклараційного патенту), викладену українською мовою; відомості про заявника та його адресу, викладені українською мовою; матеріал, що справляє враження опису винаходу (корисної моделі); частину матеріалу, яку можна прийняти за формулу винаходу (корисної моделі). Якщо матеріал, що справляє враження опису винаходу (корисної моделі), з частиною матеріалу, що можна прийняти за формулу винаходу (корисної моделі), викладені не українською мовою, то для збереження дати по- дання заявки їх переклад українською мовою повинен надійти до Державної служби протягом 2 місяців від дати подання заявки. Документ про сплату збору за подання заявки повинен надійти до Укрпатенту разом із заявкою або протягом 2 місяців після дати подання заявки. Цей строк може бути продовжений відповідно до пункту 1.9.2 цих Правил. Якщо документ про сплату збору за подання заявки не надійде до Укрпатенту в установлений строк і заявник не 684 подасть клопотання про його продовження, то заявка вважається відкликаною, про що заявнику надсилають по- відомлення. 2.4.2. Якщо матеріали заявки відповідають вимогам пункту 2.4.1 цих Правил, то після надходження документа про сплату збору за подання заявки Укрпатент надсилає заявнику рішення про встановлення дати подання заявки (додаток 1). 2.4.3. Якщо матеріали заявки не відповідають установленим вимогам, то заявнику надсилають повідомлення про необхідність усунення невідповідностей. Для внесення змін до матеріалів заявнику надаються 2 місяці від дати одержання ним повідомлення. Якщо в цей строк невідповідність буде усунуто, то датою подання заявки буде дата одержання Укрпатентом виправлених матеріалів. У протилежному випадку заявка вважається неподаною, про що заявнику надсилають повідомлення. Якщо в заявці, що містить матеріали, зазначені в пункті 2.4.1 цих Правил, є посилання на креслення, але таке креслення не надійшло до Укрпатенту на дату одержання ним заявки, то Укрпатент повідомляє про це заявника і пропонує протягом 2 місяців від дати одержання ним повідомлення на його вибір надіслати креслення чи виклю- чити посилання на нього в заявці. Якщо протягом 2 місяців від дати одержання заявником повідомлення креслення надійде до Укрпатенту, то датою подання заявки буде дата одержання його Укрпатентом. Якщо в цей строк заявник не зробить запропонова- ного йому вибору, то заявка вважається неподаною, про що заявнику надсилають повідомлення. 2.4.4. Після надходження документа про сплату збору за подання заявки Укрпатент надсилає заявнику рішення про встановлення дати подання заявки. 2.5. Установлення пріоритету 2.5.1. Заявник має право на пріоритет попередньої заявки на такий же винахід (корисну модель) протягом 12 місяців від дати подання попередньої заявки до Державної служби чи до відповідного органу держави – учас- ниці Паризької конвенції, якщо на попередню заявку не заявлено пріоритет. Зазначений строк може бути продов- жений відповідно до пункту 1.9.4 цих Правил. Якщо заявник заявляє пріоритет за датою подання попередньої заявки, то перевіряють дотримання умов, за- значених у частинах 1 та 2 статті 15 Закону. Пріоритет поширюється лише на ті ознаки винаходу (корисної моделі), які зазначені в попередній заявці, прі- оритет якої заявлено. Якщо деякі ознаки відсутні у формулі винаходу (корисної моделі), що викладена в попередній заявці, то для встановлення пріоритету достатньо, щоб в описі попередньої заявки були точно вказані ці ознаки. Документи, необхідні для встановлення пріоритету, мають бути подані у визначені Законом строки відповідно до пунктів 1.9.5 і 1.9.6 цих Правил. Якщо такі документи або клопотання про продовження строку не надійдуть у встановлені строки, то право на пріоритет вважається втраченим. Якщо пріоритет установлено, але під час експертизи заявки у формулу винаходу (корисної моделі) вносяться зміни, то проводять повторну перевірку дотримання всіх умов щодо встановлення права пріоритету, про результат якої заявнику надсилається повідомлення. 2.5.2. Умови встановлення пріоритету за попередньою заявкою, поданою в іноземній державі – учасниці Па- ризької конвенції (995_123) Якщо заявник заявляє пріоритет за попередньою заявкою, поданою в іноземній державі – учасниці Паризької конвенції (995_123), то датою пріоритету буде дата подання попередньої заявки при дотриманні таких умов: заявка, щодо якої заявник бажає скористатись правом пріоритету, має надійти до Державної служби не пізніше встановленого Законом строку; заявка, щодо якої заявник бажає скористатись правом пріоритету, має бути подана тим самим заявником, що й попередня заявка, або його правонаступником; за попередньою заявкою не заявлено пріоритет; заява про пріоритет з посиланням на дату подання і номер попередньої заявки і копія попередньої заявки, по- даної до відповідного органу держави – учасниці Паризької конвенції, засвідчена зазначеним органом, мають бути подані до Державної служби разом з матеріалами заявки або не пізніше встановленого Законом строку відповідно до пункту 1.9.5 цих Правил; заявлений винахід (корисна модель) повинен (повинна) бути розкритий (розкрита) на дату пріоритету в мате- ріалах попередньої заявки (формулі, описі). За потреби Державна служба може зажадати переклад попередньої заявки українською мовою, який має на- дійти до Укрпатенту протягом установленого Законом строку відповідно до пункту 1.9.6 цих Правил. 2.5.3. Умови встановлення пріоритету за попередньою заявкою, поданою до Державної служби Якщо заявник заявляє пріоритет за попередньою заявкою, поданою до Державної служби, то датою пріорите- ту буде дата подання попередньої заявки при дотриманні таких умов: заявка, щодо якої заявник бажає скористатись правом пріоритету, має надійти до Укрпатенту не пізніше вста- новленого Законом строку відповідно до пункту 1.9.5 цих Правил; заява про пріоритет з посиланням на дату подання і номер попередньої заявки має бути подана до Державної служби не пізніше встановленого строку відповідно до пункту 1.9.5 цих Правил; 685 заявка, щодо якої заявник бажає скористатись правом пріоритету, має бути подана тим самим заявником, що й попередня заявка, або його правонаступником; попередня заявка не відкликана і не вважається відкликаною; за попередньою заявкою не заявлено пріоритет; заявлений винахід (корисна модель) повинен (повинна) бути розкритий (розкрита) на дату пріоритету в мате- ріалах попередньої заявки (описі, формулі). Якщо діловодство за попередньою заявкою в Укрпатенті не завершено, то з надходженням заяви про пріоритет попередня заявка вважається відкликаною в частині, на яку заявлено пріоритет, про що заявника повідомляють. 2.5.4. Умови встановлення пріоритету заявки, що виділена з попередньої заявки Пріоритет заявки, що виділена з попередньої заявки (далі – виділена заявка) на пропозицію Укрпатенту чи за ініціативою заявника, установлюється за датою подання до Державної служби попередньої заявки, з якої її виді- лено, або, якщо за попередньою заявкою заявлено пріоритет, – за датою цього пріоритету. Для встановлення пріоритету виділеної заявки необхідне дотримання таких умов: виділена заявка має бути подана тим самим заявником, що й попередня заявка, або його правонаступником; виділена заявка надійшла до Укрпатенту до прийняття за попередньою заявкою рішення про видачу патенту або рішення про відмову у видачі патенту; попередня заявка не відкликана і не вважається відкликаною; суть винаходу (корисної моделі) виділеної заявки не виходить за межі змісту попередньої заявки на дату її по- дання. З надходженням заяви про пріоритет попередня заявка вважається відкликаною в частині, на яку заявлено пріоритет, про що заявника повідомляють. 3. Формальна експертиза 3.1. Укрпатент проводить формальну експертизу заявок, поданих до Державної служби, щодо яких прийняті рішення про встановлення дати подання. Експертизу заявки за формальними ознаками проводять без спеціально- го клопотання заявника. Першим документом щодо формальної експертизи, який має бути направлений заявнику не пізніше 6 місяців від дати подання заявки, може бути відповідний запит, повідомлення або рішення. 3.2. Зміст формальної експертизи Під час формальної експертизи перевіряють: зазначення виду патенту і об’єкта правової охорони в матеріалах заявки; відповідність об’єкта, що заявляється, умовам надання правової охорони відповідно до частин 1–3 статті 6 Закону; наявність та правильність подання документів, передбачених у статті 15 Закону, якщо за заявкою заявлено пріоритет; наявність документа про сплату збору за подання заявки та дотримання встановлених до нього вимог; дотримання порядку подання заявки відповідно до пунктів 16.2, 16.4 Правил складання, включаючи наявність і правильність оформлення довіреності; наявність документів у складі заявки відповідно до пункту 3.1 Правил складання; дотримання встановлених до документів заявки вимог відповідно до розділів 3–15 Правил складання, які мо- жуть бути перевірені без аналізу суті винаходу (корисної моделі); відповідність заявки вимозі єдиності винаходу (корисної моделі); дотримання вимог до оформлення додаткових матеріалів та порядку їх подання (за наявності таких у матеріа- лах заявки) відповідно до пункту 7 цих Правил; правильність визначення класифікаційного(их) індексу(ів) відповідно до діючої редакції МПК, якщо він (вони) визначений(ні) заявником (якщо заявник не визначив цей (ці) індекс(си), то його (їх) визначає Укрпатент). 3.3. Підстави для направлення запиту або повідомлення 3.3.1. Якщо в ході формальної експертизи заявки виявлено, що вона оформлена з порушенням установлених Правилами складання вимог, то заявнику направляється запит, у якому повідомляється про виявлені невідповід- ності чи відсутність деяких документів. Протягом 2 місяців від дати одержання запиту заявник має надати відсут- ні або виправлені документи. 3.3.2. Підставою для направлення запиту є: невідповідність документа про сплату збору встановленим вимогам до його оформлення, у тому числі невід- повідність суми збору встановленому розміру; відсутність у матеріалах заявки будь-якого документа, передбаченого пунктом 3.1 Правил складання, необхід- ного для проведення експертизи; недостатня кількість примірників поданих документів заявки; подання заявки іноземними фізичними або юридичними особами і особами без громадянства, які проживають чи мають постійне місцезнаходження за межами України, не через патентних повірених, крім випадків, коли між- народними договорами України передбачено інше; 686 відсутність у матеріалах заявки довіреності або порушення вимог до її оформлення, якщо заявка подана через представника; відсутність у матеріалах заявки передбачених Правилами складання реквізитів, зокрема підписів, печаток (якщо вони необхідні); подання документів заявки у вигляді, що не відповідає вимогам розділу 3 Правил складання, наприклад по- рушення вимог до формату аркушів, розміру полів, розміру літер у текстових матеріалах; якість друку, що уне- можливлює опрацювання документів заявки тощо; наявність у матеріалах заявки посилань на джерела, що не є загальнодоступними, або посилань на неможливість опублікування тих чи інших відомостей (за винятком заявок на секретні винаходи (корисні моделі) та відомостей про винахідників, які не бажають бути згаданими як такі при публікації відомостей про заявку або патент); порушення вимоги пункту 7.3.1 Правил складання щодо викладення формули одним реченням; відсутність у формулі зазначення об’єкта винаходу (корисної моделі), щодо якого просять надати правову охорону; наявність у формулі замість ознак відповідного об’єкта лише даних про його експлуатаційні показники і спо- живчі властивості, ефекти та явища, що мають місце при його здійсненні та/або використанні; відсутність структурних розділів опису, передбачених пунктом 6.2 Правил складання, а також заміна ознаки в описі чи формулі посиланням на джерело інформації (якщо відомості, що мають бути наведені у відповідному відсутньому розділі, наведені в іншому розділі, потреби у запиті немає); наявність у документах заявки відомостей, що суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності і мо- ралі, чи зневажливих виразів стосовно результатів творчої діяльності інших осіб; очевидна невідповідність матеріалів заявки один одному (наприклад, наведені в заявці креслення не відповіда- ють опису, в описі відсутні ознаки, що наведені у формулі тощо); наявність інших недоліків у матеріалах заявки, які виявлені без аналізу суті винаходу. Підставою для направлення повідомлення є порушення у формулі вимоги єдиності винаходу (корисної моделі) (якщо формула винаходу потребує суттєвого аналізу, це питання вирішують на етапі кваліфікаційної експертизи). 3.3.3. Якщо збір за подання заявки сплачений в розмірі, меншому, ніж встановлено, то в запиті пропонується забезпечити відповідність розміру збору кількості пунктів формули шляхом коригування формули та/або доплати збору. 3.3.4. При порушенні вимоги єдиності винаходу (корисної моделі) заявнику пропонується повідомити, який винахід (корисну модель) слід розглядати, і в разі необхідності внести уточнення до заявки. При цьому інші вина- ходи (корисні моделі) можуть бути оформлені окремими заявками. Для внесення змін до матеріалів заявки заявни- ку надаються 2 місяці від дати одержання ним повідомлення. Якщо за цей строк вимогу єдиності не буде виконано, то при проведенні формальної експертизи беруть до уваги винахід (корисну модель), зазначений(ну) у формулі першим, або групу винаходів, об’єднаних з винаходом, зазначеним у формулі першим(ою), єдиним винахідницьким задумом. 3.3.5. Відкориговані заявником документи перевіряють згідно з пунктом 7 цих Правил. 3.3.6. Якщо в установлений строк затребувані матеріали або клопотання про продовження строку для надання відповіді не надійдуть до Укрпатенту, то заявнику надсилають рішення про відмову у видачі патенту. 3.4. Завершення формальної експертизи 3.4.1. Якщо заявка на видачу патенту на винахід містить усі необхідні документи, дотримані вимоги до них, установлені Правилами складання, і заявлений винахід не належить до переліку об’єктів, яким не надається право- ва охорона, то заявнику надсилають повідомлення про завершення формальної експертизи і можливість проведен- ня кваліфікаційної експертизи заявки. 3.4.2. Якщо заявка на видачу деклараційного патенту на винахід містить усі необхідні документи, дотримані вимоги до них, установлені Правилами складання, і заявлений винахід не належить до переліку об’єктів, яким не надається правова охорона, то проводять експертизу на локальну новизну. 3.4.3. Якщо заявка на видачу деклараційного патенту на корисну модель містить усі необхідні документи, до- тримані вимоги до них, установлені Правилами складання, і заявлена корисна модель не належить до переліку об’єктів, яким не надається правова охорона, то заявнику надсилають рішення про видачу деклараційного патенту на корисну модель (додаток 2). 3.4.4. Заявник повинен протягом 3 місяців від дати надходження до нього рішення про видачу деклараційного патенту на корисну модель надіслати до Укрпатенту документ про сплату державного мита за його видачу. Зазна- чений строк може бути продовжений згідно з пунктом 1.9.12 цих Правил. 3.4.5. На підставі рішення про видачу деклараційного патенту на корисну модель та за наявності документа про сплату державного мита здійснюється державна реєстрація деклараційного патенту на корисну модель. 3.4.6. Якщо за результатами формальної експертизи встановлено, що: заявлений винахід (корисна модель) або група винаходів не відповідають вимогам частин 1–3 статті 6 Закону; заявник не надіслав матеріалів на запит протягом установленого строку або клопотання про його продовження; заявка з урахуванням матеріалів, надісланих у відповідь на запит, не відповідає вимогам статті 12 Закону, 687 то заявнику надсилають рішення про відмову у видачі патенту на винахід (додаток 3) або рішення про відмову у видачі деклараційного патенту на винахід (корисну модель) (додатки 4 і 5). 4. Експертиза заявки на локальну новизну Експертиза заявки на локальну новизну передбачає встановлення новизни за виданими в Україні патентами і поданими до Державної служби заявками на видачу патентів. Під час експертизи на локальну новизну заявку перевіряють щодо змісту заявок на видачу патентів (деклара- ційних патентів) на винахід та деклараційних патентів на корисну модель щодо опису, формули та ілюстративних матеріалів (якщо вони є) у редакції на дату подання заявки, якщо заявлений пріоритет, на дату її пріоритету, за умови, що відомості про заявку чи про виданий за нею патент опубліковані на цю дату або після цієї дати. Якщо більш рання заявка була відкликана або вважалася відкликаною до її публікації, однак публікація від- булася, то така публікація при визначенні локальної новизни заявки, що розглядається, не братиметься до уваги. Винахід визнається таким, що відповідає локальній новизні, якщо він не відомий із зазначених джерел інфор- мації. 5. Рішення про видачу деклараційного патенту на винахід і рішення про відмову у видачі деклараційного патенту на винахід Якщо заявка на видачу деклараційного патенту на винахід відповідає локальній новизні, то заявнику надсила- ють рішення про видачу деклараційного патенту на винахід (додаток 6). У протилежному випадку заявнику над- силається рішення про відмову в його видачі (додаток 7). Разом із рішенням про видачу деклараційного патенту на винахід заявнику в разі потреби надсилають пропо- зицію відкоригувати опис і (або) креслення. Якщо заявник не надішле відкориговані документи, то їх публікацію буде здійснено в редакції заявника. Заявник (власник) повинен протягом 3 місяців від дати надходження до нього рішення про видачу декларацій- ного патенту на винахід надіслати до Укрпатенту документ про сплату державного мита за його видачу. Зазначений строк може бути продовжений згідно з пунктом 1.9.12 цих Правил. На підставі рішення про видачу деклараційного патенту на винахід та за наявності документа про сплату дер- жавного мита здійснюється державна реєстрація деклараційного патенту на винахід. 6. Кваліфікаційна експертиза за клопотанням заявника 6.1. Зміст кваліфікаційної експертизи Кваліфікаційна експертиза (експертиза по суті) – експертиза, що встановлює відповідність заявленого вина- ходу умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню, промисловій придатності) і проводиться відпо- відно до статті 16 Закону (3687-12). Під час проведення кваліфікаційної експертизи перевіряють: формулу винаходу відповідно до пункту 6.4 цих Правил; додаткові матеріали відповідно до пункту 7 цих Правил; відповідність винаходу або групи винаходів умовам патентоздатності. При цьому додатково перевіряють від- повідність винаходу умовам надання правової охорони згідно з частинами 1–3 статті 6 Закону. Якщо заявником подана заява про пріоритет, то додатково перевіряють наявність підстав для встановлення дати пріоритету відповідно до пункту 2.5 цих Правил. 6.2. Умови проведення кваліфікаційної експертизи 6.2.1. Кваліфікаційну експертизу Укрпатент проводить за умови подання клопотання про проведення кваліфі- каційної експертизи та документа про сплату збору за проведення кваліфікаційної експертизи, який подається разом із клопотанням. 6.2.2. Відповідно до статті 16 Закону клопотання про проведення кваліфікаційної експертизи за заявкою на видачу патенту на винахід може бути подано: заявником – не пізніше трьох років від дати подання заявки; іншою особою – після публікації відомостей про заявку на винахід, але не пізніше трьох років від дати подан- ня заявки. 6.2.3. Відповідно до статті 26 Закону клопотання про проведення кваліфікаційної експертизи може бути по- дано власником деклараційного патенту на винахід або його правонаступником з метою заміни деклараційного патенту на винахід на патент на винахід не пізніше трьох років від дати подання заявки, за якою видано деклара- ційний патент. У цьому разі кваліфікаційна експертиза проводиться відповідно до статті 16 Закону в порядку, установленому цими Правилами. Якщо клопотання про проведення кваліфікаційної експертизи подано не власником деклараційного патенту на винахід, то клопотання не задовольняють, про що особі, яка його подала, надсилається повідомлення. 6.2.4. Строк подання заявником клопотання про проведення кваліфікаційної експертизи може бути продовже- ний або поновлений відповідно до пунктів 1.9.8 та 1.10 цих Правил. 6.2.5. Якщо документ про сплату збору не подано разом з клопотанням, то клопотання вважається неподаним. Якщо документ про сплату збору подано разом з клопотанням, але сума сплаченого збору за проведення кваліфі- каційної експертизи не відповідає встановленому розміру, то заявнику направляють повідомлення з пропозицією 688 протягом 2 місяців з дати його одержання привести у відповідність розмір збору і кількість пунктів формули ви- находу. Якщо заявник протягом установленого строку не виконає зазначеної вимоги, то клопотання буде вважати- ся неподаним. 6.2.6. За наявності звіту про патентний пошук, здійснений компетентним Міжнародним пошуковим органом за цією самою заявкою, розмір зазначеного збору зменшується в установленому порядку. У цьому разі Укрпатент має право зажадати від заявника вибірковий переклад і копії джерел інформації, на які є посилання у звіті про патентний пошук або у висновку попередньої міжнародної експертизи, якщо такий висновок наданий заявником. 6.2.7. Датою початку проведення кваліфікаційної експертизи заявки на видачу патенту на винахід уважається дата отримання клопотання про її проведення, а якщо це клопотання було отримане до завершення формальної експертизи, то дата завершення формальної експертизи. 6.2.8. Під час проведення кваліфікаційної експертизи листування ведеться за адресою, зазначеною заявником у матеріалах заявки або вказаною власником у клопотанні. 6.3. Проведення патентного пошуку 6.3.1. При виконанні умов, зазначених у пункті 6.2 цих Правил, проводиться патентний пошук для визначення рівня техніки. 6.3.2. Якщо заявником надано звіт про пошук, здійснений компетентним Міжнародним пошуковим органом, то проводиться пошук тільки тих відомостей, які не могли бути виявлені Міжнародним пошуковим органом (зо- крема, заявки, подані до Державної служби). 6.3.3. Патентний пошук проводиться на основі формули винаходу з урахуванням опису та креслень (якщо такі є), а також з урахуванням можливих допустимих змін формули винаходу відповідно до пункту 6.4 цих Правил. 6.3.4. Патентний пошук проводиться з використанням патентно-інформаційної бази Укрпатенту. 6.4. Перевірка формули винаходу 6.4.1. Формулу винаходу розглядають з урахуванням змін, унесених заявником. 6.4.2. При перевірці формули винаходу визначають наявність у ній суттєвих ознак заявленого об’єкта, сукуп- ність яких є достатньою для досягнення зазначеного заявником технічного результату. 6.4.3. Якщо суттєва ознака, без якої технічний результат (жодний з результатів, якщо заявник указав декілька) не досягається, не включена в незалежний пункт формули винаходу, але є в описі або в залежному пункті формули, то заявнику направляється повідомлення з мотивованим обґрунтуванням необхідності включення такої ознаки в незалежний пункт формули. 6.4.4. За наявності у формулі ознаки, що виражена загальним поняттям, при існуванні окремих форм реалізації ознаки, що підпадають під зазначене загальне поняття, але не забезпечують одержання зазначеного технічного результату, заявнику направляється повідомлення з мотивованим обґрунтуванням необхідності редагування цієї ознаки таким чином, щоб досягнення зазначеного технічного результату було забезпечено. 6.4.5. При перевірці формули на відповідність пункту 7.1.4 Правил складання встановлюється наявність в опи- сі понять, якими охарактеризований винахід. Якщо встановлено наявність у формулі понять, що характеризують ознаки винаходу, але такі поняття відсутні в описі, то заявнику повідомляють, що формула не базується на описі, та пропонують включити в опис такі по- няття, якщо заявник уважає за необхідне зберегти їх у формулі, або вилучити такі поняття з неї. 6.4.6. При перевірці одноланкової чи багатоланкової формули з одним незалежним пунктом перевіряють до- тримання вимоги єдиності винаходу відповідно до пунктів 7.3.2, 7.3.4 та 7.3.12 Правил складання. 6.4.7. Якщо при перевірці одноланкової чи багатоланкової формули з одним незалежним пунктом установлено, що вимога єдиності винаходу порушена, то заявнику повідомляється про це і пропонується виправити формулу. У разі включення у виправлену формулу нових незалежних пунктів на винаходи, що раніше не були представлені окремими незалежними пунктами, заявнику пропонується сплатити збір. У разі відмови відкоригувати формулу заявнику пропонується зазначити винахід, що підлягає подальшому розгляду. Перевірка патентоздатності прово- дитиметься лише щодо цього винаходу. 6.4.8. Якщо формула містить два або більше незалежних пунктів, то, крім вищезазначеної перевірки щодо кожного незалежного пункту, разом із підпорядкованими йому залежними пунктами (якщо такі є) перевіряють, чи об’єднані вони єдиним винахідницьким задумом. 6.4.9. Групу винаходів визнають об’єднаною єдиним винахідницьким задумом, якщо охарактеризовані в неза- лежних пунктах винаходи відповідають вимогам пунктів 2.1.1–2.1.3 Правил складання. 6.4.10. При перевірці правильності віднесення винаходів, охарактеризованих у незалежних пунктах, до варі- антів перевіряють, чи збігаються зазначені заявником призначення винаходів з технічними результатами. Тотожність технічних результатів не вважають порушеною, якщо, крім загального технічного результату для всіх винаходів групи, формулювання одного з окремих технічних результатів будь-якого винаходу додатково вклю- чає посилання на будь-яку спеціальну особливість, наприклад «зниження тертя» або «зниження тертя в умовах підвищеної вологості». Тотожність технічних результатів не вважають порушеною, якщо для кожного з винаходів групи (чи одного з них) зазначено декілька технічних результатів, а тотожність установлено лише стосовно деяких із зазначених технічних результатів. 689 6.4.11. При встановленні порушення вимоги єдиності винаходу заявнику направляється повідомлення про це та пропонується протягом 2 місяців від дати його отримання повідомити, який винахід слід розглядати, та, за по- треби, унести уточнення в матеріали заявки. Якщо заявник не повідомить у встановлений строк, який винахід (або групу винаходів) слід розглядати і (або) не внесе уточнення в матеріали заявки, то проводиться експертиза винаходу, зазначеного у формулі першим, або групи винаходів, об’єднаних з винаходом, зазначеним у формулі першим, єдиним винахідницьким задумом. 6.4.12. За наявності у формулі винаходу несуттєвих ознак або ознак, що характеризують лише окремі форми виконання чи використання винаходу, заявнику може бути запропоновано відредагувати формулу. 6.4.13. При перевірці формули винаходу встановлюють можливість ідентифікації ознак, що зазначені в ній відповідно до пункту 7.1.5 Правил складання. При виникненні сумнівів щодо можливості ідентифікації ознаки (ознак) заявнику може бути направлено відповідний запит. Якщо встановлено, що ознака охарактеризована по- няттями, які не забезпечують можливість її ідентифікації, а заявник відмовляється відкоригувати формулу вина- ходу, то при подальшому розгляді заявки такі поняття до уваги не беруться. 6.4.14. Якщо можливість ідентифікації ознаки є, але для її характеристики використана застаріла термінологія або термінологія, яка не має натепер широкого вжитку в галузі техніки, до якої відноситься винахід, і не супрово- джується роз’ясненням ужитих термінів, то заявнику може бути запропоновано відредагувати формулу. 6.4.15. Якщо при перевірці формули винаходу встановлено, що вона складена з порушенням вимог Правил складання, однак ці порушення не заважають подальшому розгляду, то питання, пов’язані з коригуванням форму- ли, вирішуються після перевірки заявленого винаходу на відповідність умовам патентоздатності. 6.4.16. Якщо при коригуванні формули виявлена необхідність включення у формулу нового (нових) незалежного(них) пункту(тів), то заявнику надсилають повідомлення про необхідність доплатити збір за проведен- ня кваліфікаційної експертизи відповідно до встановленого розміру або зазначити, який з охарактеризованих не- залежними пунктами формули об’єктів винаходу підлягає подальшому розгляду. 6.5. Перевірка винаходу на відповідність умовам патентоздатності При перевірці заявленого винаходу умовам патентоздатності встановлюється відповідність винаходу умовам промислової придатності, новизни та винахідницького рівня, а також проводиться додаткова перевірка відповід- ності винаходу умовам надання правової охорони відповідно до частин 1–3 статті 6 Закону. 6.5.1. Перевірка промислової придатності Винахід є промислово придатним, якщо його може бути використано в промисловості або в іншій сфері ді- яльності. 6.5.1.1. Для встановлення промислової придатності винаходу перевіряють: наявність у матеріалах заявки посилання на призначення заявленого об’єкта винаходу (для нових хімічних сполук – його можливе застосування); наявність у первинних матеріалах заявки описаних засобів і методів, за допомогою яких можливе здійснення винаходу в тому вигляді, як він охарактеризований в будь-якому пункті формули. Якщо такі відомості в матеріалах заявки відсутні, допускається, щоб засоби і методи, на які є посилання в заявці, були описані в джерелах інфор- мації, що стали загальнодоступними до дати пріоритету винаходу. Крім цього, у разі здійснення винаходу за будь-яким пунктом формули, перевіряють, що реалізація вказаного заявником призначення дійсно можлива. 6.5.1.2. Якщо на дату пріоритету винаходу дотримані всі зазначені в пункті 6.5.1.1 вимоги, то охарактеризова- ний у незалежному пункті формули винахід визнають як такий, що відповідає умові промислової придатності. 6.5.1.3. Якщо хоча б одна із зазначених вимог не дотримана, то робиться висновок, що винахід не відповідає умові промислової придатності. Заявнику (власнику) надсилають попереднє рішення про відмову у видачі патенту з мотивованим обґрунтуванням та пропозицією висловити свою думку щодо цих доводів і, за потреби, надіслати відредаговану формулу винаходу. У запиті або попередньому рішенні про відмову у видачі патенту можуть бути наведені конкретні пропозиції щодо редагування формули винаходу. 6.5.1.4. Щодо винаходу, для якого встановлена невідповідність умові промислової придатності, перевірку на відповідність іншим умовам патентоздатності не проводять. 6.5.2. Перевірка новизни 6.5.2.1. Винахід визнають новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Рівень техніки включає всі відомості, що стали загальнодоступними в світі до дати подання заявки до Держав- ної служби, або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При визначенні рівня техніки загальнодоступними вважаються відомості, що містяться в джерелах інформації, з якими будь-яка особа може ознайомитися. Датою, яка визначає включення джерела інформації до рівня техніки, є: для опублікованих описів до охоронних документів – зазначена на них дата публікації; для опублікованих відомостей про заявку на патент на винахід, яку подано до Державної служби, – зазначена на них дата публікації; для друкованих видань – дата виходу в світ, а за відсутності можливості її встановлення – останній день міся- ця чи 31 грудня, зазначеного у виданні року, якщо дата виходу в світ визначається лише місяцем або роком; 690 для депонованих рукописів, статей, оглядів, монографій тощо – дата їх депонування; для звітів про науково-дослідні роботи, пояснювальних записок до дослідно-конструкторських робіт та іншої конструкторської, технологічної і проектної документації, яка є в органах науково-технічної інформації, – дата надходження її до цих органів; для нормативно-технічної документації – дата реєстрації її в уповноваженому органі; для матеріалів дисертацій і авторефератів дисертацій, виданих на правах рукопису, – дата надходження їх до бібліотеки; для прийнятих на конкурс робіт – дата викладення їх для ознайомлення, підтверджена документами, які сто- суються проведення конкурсу; для джерел інформації, що сприймаються візуально (плакати, моделі, вироби тощо), – документально підтвер- джена дата, від якої стає можливим їх огляд; для експонатів, розміщених на виставці, – документально підтверджена дата початку їх показу; для усних доповідей, лекцій, виступів тощо – дата доповіді, лекції, виступу, якщо вони зафіксовані апаратурою звукового запису або стенографією в установленому порядку, діючому на зазначену дату; для відомостей про технічні засоби, що стали відомими в результаті їх використання, – документально під- тверджена дата, від якої ці відомості стали загальнодоступними; для повідомлень по радіо, телебаченню, кіно – дата такого повідомлення, якщо воно зафіксовано на відповід- ному носії інформації в установленому порядку, діючому на зазначену дату. 6.5.2.2. При перевірці новизни до рівня техніки включають також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту (у тому числі міжнародної заявки, у якій зазначена Україна) у тій редакції, у якій цю заявку було подано спочатку, за умови, що дата її подання (а якщо заявлено пріоритет, то дата пріоритету) передує даті подання заявки до Державної служби або, якщо заявлено пріоритет, даті її пріоритету і що вона була опублікована на цю дату чи після цієї дати. Зміст заявки в тій редакції, у якій цю заявку було подано спочатку, визначається змістом документів заявки, які надійшли до Державної служби на дату подання, а якщо за заявкою заявлено пріоритет – її змістом, що збігається зі змістом матеріалів, які були підставою для надання права пріоритету. Якщо більш рання заявка відкликана або вважається відкликаною до її публікації, однак публікація відомостей про таку заявку відбулася, оскільки було проведено підготовку до неї, то зміст такої заявки не входить до рівня техніки. 6.5.2.3. Перевірку новизни здійснюють щодо всієї сукупності ознак, наведених у формулі винаходу. 6.5.2.4. Об’єкти, що стали відомими до дати подання заявки (або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріори- тету), для визначення новизни повинні враховуватися лише окремо. Відомості про об’єкт можуть бути наведені як в одному, так і в різних джерелах інформації. 6.5.2.5. Якщо заявлений винахід відноситься до застосування продукту чи способу за новим призначенням, то він визнається таким, що не відповідає умові новизни, якщо виявлено джерело інформації, з якого відомо застосу- вання того самого продукту чи способу за вказаним у заявці призначенням. 6.5.2.6. Якщо виявленим джерелом інформації, з якого заявлений винахід став відомим, є подана до Державної служби заявка або міжнародна заявка, в якій зазначена Україна, з більш ранньою датою подання (або, якщо заяв- лено пріоритет, з більш ранньою датою пріоритету), яка не відкликана або не вважається відкликаною: якщо відомості про заявку з більш ранньою датою подання (або пріоритету) опубліковані Державною службою, то розгляд заявленого винаходу продовжують відповідно до пунктів 6.5.2.9 і 6.5.4 цих Правил; якщо відомості про заявку з більш ранньою датою подання (або пріоритету) не опубліковані, то заявника по- відомляють про неможливість визнання натепер заявленого винаходу новим у зв’язку з наявністю такої заявки (не вказуючи її заявника і не розкриваючи змісту заявки) та про призупинення діловодства за заявкою, що розгляда- ється, до визначеності щодо публікації відомостей про заявку з більш ранньою датою подання (або пріоритету). 6.5.2.7. На визнання заявленого винаходу новим не впливає розкриття інформації про нього винахідником або особою, яка одержала від винахідника прямо чи опосередковано таку інформацію протягом 12 місяців до дати по- дання заявки до Державної служби, або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов’язок до- ведення обставин розкриття інформації покладається на особу, зацікавлену в застосуванні цього положення. 6.5.2.8. Якщо заявлений винахід визнано новим відносно незалежного (незалежних) пункту (пунктів) формули, то перевірку новизни відносно відповідних залежних пунктів формули не проводять. 6.5.2.9. Якщо заявлений винахід, який охарактеризований одноланковою формулою, не визнано новим, то за- явнику надсилають попереднє рішення про відмову з мотивованим обґрунтуванням та пропозицією висловити свою думку щодо цього і пропонують, за потреби, надіслати відредаговану формулу винаходу з урахуванням пер- винних матеріалів заявки. 6.5.2.10. Якщо заявлений винахід, який охарактеризований багатоланковою формулою з одним або декількома незалежними пунктами, не визнано новим у будь-якому незалежному пункті формули, то подальший розгляд за- явки проводять згідно з пунктом 6.5.4 цих Правил. 6.5.2.11. Щодо винаходу, для якого встановлена невідповідність умові новизни, перевірку на відповідність умові винахідницького рівня не проводять. 691 6.5.3. Перевірка винахідницького рівня 6.5.3.1. Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно з рівня техніки. При визначенні винахідницького рівня заявлений винахід порівнюється не тільки з окремими до- кументами або їх частинами, а й з комбінацією документів або їх частин (так званим збірним прототипом), коли можливість об’єднання документів або їх частин очевидна для фахівця. При перевірці винахідницького рівня зміст поданих до Державної служби заявок ураховують з дати публікації відомостей про них у бюлетені. 6.5.3.2. При перевірці винахідницького рівня встановлюють відомість з рівня техніки впливу сукупності ознак заявленого винаходу на досягнення зазначеного заявником технічного результату. Якщо така відомість не встанов- лена, то винахід визнається як такий, що відповідає умові винахідницького рівня. 6.5.3.3. Умові винахідницького рівня відповідають зокрема: індивідуальна сполука, яка підпадає під загальну структурну формулу групи відомих сполук, але вона не опи- сана як спеціально одержана і досліджена, і виявляє при цьому нові невідомі для цієї групи сполук властивості в кількісному і (або) якісному відношенні (селективний винахід); композиція, яка складається принаймні з двох відомих інгредієнтів, що забезпечують синергетичний ефект, можливість досягнення якого не випливає з рівня техніки (тобто яка виявляє властивості обох інгредієнтів, проте кількісні показники хоча б однієї з цих властивостей вищі, ніж показники тієї самої властивості окремого інгреді- єнта); способи одержання нових індивідуальних сполук (класу, групи) з установленою структурою; способи одержання відомих індивідуальних сполук (класу, групи) з установленою структурою, якщо в їх осно- ві лежать нова для цього класу чи групи сполук реакція або невідомі умови проведення відомої для цього класу чи групи сполук реакції. 6.5.3.4. Винахід відповідає умові винахідницького рівня, незважаючи на удавану простоту і розкриття в мате- ріалах заявки механізму досягнення зазначеного технічного результату, якщо таке розкриття стало відомим не з рівня техніки, а лише з матеріалів заявки. 6.5.3.5. Заявлений винахід, як правило, визнають як такий, що не відповідає умові винахідницького рівня, якщо в його основу покладено: доповнення відомого засобу будь-якою відомою частиною (частинами), яка (які) додається (додаються) до нього за відомими правилами, для досягнення технічного результату, щодо якого встановлено вплив саме таких доповнень; заміну будь-якої частини (частин) відомого засобу іншою відомою частиною (частинами) для досягнення тех- нічного результату, щодо якого встановлено вплив саме такої заміни; вилучення будь-якого засобу (елемента, дії) з одночасним вилученням обумовленої його наявністю функції і досягненням звичайного для такого вилучення технічного результату (спрощення, зменшення маси, габаритів, матеріалоємності, підвищення надійності, скорочення тривалості процесу тощо); збільшення кількості однотипних елементів чи дій для посилення технічного результату, який обумовлений наявністю в засобі саме таких елементів чи дій; виконання відомого засобу або його частини (частин) з відомого матеріалу для досягнення технічного резуль- тату, який обумовлений відомими властивостями цього матеріалу; створення засобу, який складається з відомих частин, вибір яких і зв’язок між якими здійснено за відомими правилами, рекомендаціями, і технічний результат, який при цьому досягають, обумовлений лише відомими влас- тивостями зазначених частин і зв’язків між ними; застосування раніше відомого продукту (пристрою, речовини, штаму мікроорганізму тощо) або способу за новим призначенням, якщо нове призначення обумовлено його відомими властивостями, структурою, виконанням і відомо, що саме такі властивості, структура, виконання потрібні для реалізації зазначеного призначення; зміну кількісної ознаки (ознак), показ таких ознак у взаємозв’язку або в зміні його виду за умови, що факт впливу кожної з ознак на зазначений технічний результат відомий і нові значення цих ознак або їх взаємозв’язок могли бути одержані, виходячи з відомих залежностей, закономірностей. 6.5.3.6. Відомість впливу сукупності ознак заявленого винаходу на технічний результат може бути підтвердже- на шляхом об’єднання двох і більше джерел інформації або їх частин, різних витягів з одного й того самого дже- рела або з будь-яких різних джерел інформації. Допускається залучення аргументів, заснованих на загальновідомих у конкретній галузі техніки знаннях без зазначення будь-яких джерел інформації. При подальшому розгляді заявки заявнику повідомляють про такі джерела інформації, якщо він буде наполягати на цьому. 6.5.3.7. Підтвердження відомості впливу сукупності ознак заявленого винаходу на технічний результат не по- трібно, якщо технічний результат не зазначений заявником щодо таких ознак або якщо встановлено, що зазначений заявником технічний результат не досягається. 6.5.3.8. Якщо заявлений винахід відповідає умові винахідницького рівня відносно незалежного (незалежних) пункту (пунктів) формули, то подальшу перевірку відповідних залежних пунктів формули не проводять. 6.5.3.9. Якщо заявлений винахід, охарактеризований одноланковою формулою, не відповідає умові винахід- ницького рівня, то заявнику надсилають попереднє рішення про відмову з обґрунтуванням та пропозицією ви- 692 словити свою думку щодо наведених доводів і, за потреби, надіслати формулу винаходу, відкориговану на підста- ві первинних матеріалів заявки. 6.5.3.10. Якщо заявлений винахід, охарактеризований багатоланковою формулою з одним або кількома неза- лежними пунктами, не відповідає умові винахідницького рівня відносно будь-якого незалежного пункту цієї фор- мули, то подальший розгляд заявки проводять згідно з пунктом 6.5.4 цих Правил. 6.5.4. Особливості перевірки винаходу, охарактеризованого багатоланковою формулою, на відповідність умовам патентоздатності 6.5.4.1. Якщо винахід, охарактеризований багатоланковою формулою із залежними пунктами, не відповідає умовам новизни і(або) винахідницького рівня у незалежному пункті формули, то заявнику повідомляють про це і пропонують висловити свою думку щодо доцільності подальшого розгляду заявки і, якщо така доцільність ним підтверджується, то пропонують подати відкориговану формулу винаходу. Якщо відомі джерела інформації, що можуть бути взяті до уваги за умови включення змісту залежних пунктів до незалежного пункту формули, то заявника повідомляють про це. 6.5.4.2. Якщо заявлено групу винаходів, то перевірку на відповідність умовам патентоздатності проводять для кожного винаходу групи окремо. Групу винаходів визнають як таку, що відповідає умовам патентоздатності, якщо умовам патентоздатності відповідають усі винаходи групи. Якщо не всі винаходи групи відповідають умовам патентоздатності, то заявника повідомляють про це і пропо- нують висловити свою думку щодо цього і, за потреби, вилучити з формули незалежний(ні) пункт(ти) з підпоряд- кованими йому (їм) залежними пунктами (якщо такі є), який (які) характеризує(ють) винахід (винаходи), що не відповідає(ють) умовам патентоздатності, або подати зазначений(ні) пункт(ти) у відкоригованому вигляді. 6.5.4.3. Якщо заявник у зазначених вище випадках подасть змінену формулу винаходу, то подальший розгляд заявки проводиться згідно з пунктами 6.4 і 6.5 цих Правил відносно винаходу (винаходів), охарактеризованого(их) у зміненій формулі. 6.5.4.4. Якщо заявник наполягає на видачі патенту з раніше викладеною ним формулою і при цьому не наводить доводи, що спростовують висновок про невідповідність винаходу умовам патентоздатності, або не надає змінену формулу винаходу, то подальший розгляд заявки не проводиться і Державна служба приймає рішення про відмову у видачі патенту. 6.6. Запит додаткових матеріалів 6.6.1. Під час проведення кваліфікаційної експертизи Укрпатент має право надсилати заявнику запити про надання додаткових матеріалів, без яких проведення експертизи, включаючи підготовку висновку щодо відповід- ності винаходу умовам патентоздатності та прийняття рішення про видачу або про відмову у видачі патенту, не- можливе. Запит може бути направлений заявнику окремо або разом з попереднім рішенням про відмову. 6.6.2. Підставою для запиту може бути: необхідність уточнення формули винаходу за результатами її перевірки згідно з пунктом 6.4 цих Правил; необхідність вирішення питань, пов’язаних з перевіркою винаходу на відповідність умовам патентоздатності згідно з пунктами 6.5.1–6.5.3 цих Правил; необхідність коригування формули винаходу за результатами перевірки винаходу на відповідність умовам патентоздатності; необхідність з’ясування питань щодо сплати зборів; необхідність надання заявником вибіркового перекладу і копій джерел інформації, на які є посилання у звіті про патентний пошук; необхідність приведення матеріалів заявки у відповідність до вимог пунктів 3.2 і 3.3 Правил складання. 6.6.3. Якщо винахід визнано таким, що відповідає умовам патентоздатності, а заявник наполягає на включенні до формули такого винаходу ознаки, яку неможливо ідентифікувати або яка була відсутня в первинних матеріалах заявки, або ознаки, характеристика якої замінена посиланням на джерело інформації, або на включенні нового не- залежного пункту, запропонованого заявником після подання заявки і не прийнятого до уваги згідно з пунктом 6.4 цих Правил, то заявнику направляється запит з пропозицією подати формулу, що не містить зазначеної ознаки та/ або зазначеного пункту. 6.6.4. Вищезазначений запит може бути доповнений також питаннями іншого характеру, в тому числі заува- женнями та пропозиціями, пов’язаними, наприклад з уточненням характеристики суттєвої ознаки винаходу, з уста- новленням дати пріоритету тощо. Якщо підстави для письмового запиту немає, то заявнику надсилають повідомлення із зауваженнями і пропо- зиціями. 6.6.5. Зауваження, викладені в запиті чи повідомленні, підтверджують аргументами технічного або правового характеру і, за потреби, наводять посилання на технічну літературу, норми Закону та інші нормативні документи. При посиланні на джерело інформації в запиті зазначають усі бібліографічні дані, необхідні для його виявлення, та інші дані (наприклад, сторінка, абзац, номер фігури графічних зображень тощо), необхідні для виявлення відо- мостей, що були взяті до уваги під час проведення кваліфікаційної експертизи. 6.6.6. Запит може бути надісланий заявнику після попереднього рішення про відмову у видачі патенту, якщо у відповідь на попереднє рішення про відмову заявник надав змінені матеріали заявки та/або додаткові матеріали 693 і в зв’язку з цим виникли обставини, що можуть бути підставою для нового запиту відповідно до пунктів 6.6.2 і 6.6.3 цих Правил. 6.6.7. Якщо додаткові матеріали у відповідь на запит не надійдуть у встановлений Законом строк, то у випадку, коли без таких матеріалів проведення експертизи згідно з пунктом 6.6.1 цих Правил неможливе, заявку вважають відкликаною, про що заявнику надсилають повідомлення. 6.7. Попереднє рішення про відмову у видачі патенту на винахід 6.7.1. Якщо за результатом кваліфікаційної експертизи заявки встановлено, що винахід або група винаходів не відповідає умовам патентоздатності, то заявнику надсилається попереднє рішення про відмову у видачі патенту на винахід (додаток 8). 6.7.2. Попереднє рішення про відмову приймається, якщо встановлено, що: заявлений винахід не відповідає хоча б одній з умов патентоздатності щодо незалежного пункту. Якщо заявле- ний винахід, охарактеризований формулою із залежними пунктами, то заявнику може бути запропоновано відко- ригувати незалежний пункт формули, що характеризує такий винахід, шляхом уключення до нього ознак відповід- них залежних пунктів формули; винахід, охарактеризований в незалежному пункті багатоланкової формули, що не має інших незалежних пунктів, відповідає умові патентоздатності, але характеристика винаходу, яка міститься в залежних пунктах, є такою, що перешкоджає здійсненню винаходу або реалізації вказаного заявником призначення, або є підставою для ви- знання винаходу таким, що суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності та моралі. У цьому разі за- явнику пропонується відкоригувати формулу або вилучити з неї такі залежні пункти; хоча б один із заявлених винаходів групи, охарактеризованих у формулі, не є патентоздатним. У цьому разі заявнику пропонується відкоригувати формулу або вилучити з неї характеристику цього винаходу. 6.8. Рішення про відмову у видачі патенту на винахід 6.8.1. Якщо з урахуванням змін і додаткових матеріалів, наданих заявником у відповідь на попереднє рішення про відмову, зроблено остаточний висновок про невідповідність винаходу (або групи винаходів) хоча б одній з умов патентоздатності або надання правової охорони, то Державна служба приймає рішення про відмову у видачі па- тенту (додаток 9). В остаточному висновку наводяться відповідні обґрунтування. 6.8.2. Якщо встановлено, що заявлений винахід, охарактеризований багатоланковою формулою, що має один незалежний пункт і залежні пункти, не відповідає одній з умов патентоздатності відносно незалежного пункту, а заявник відмовляється відкоригувати цей пункт формули, то Державна служба приймає рішення про відмову у видачі патенту. 6.8.3. Якщо встановлена патентоздатність винаходу, охарактеризованого в незалежному пункті багатоланкової формули, що не має інших незалежних пунктів, але характеристика винаходу, яка міститься в залежних пунктах така, що перешкоджає здійсненню винаходу або реалізації вказаного заявником призначення, або є підставою для визнання винаходу таким, що суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності та моралі, і заявник від- мовляється скоригувати формулу або виключити з неї такі залежні пункти, то Державна служба приймає рішення про відмову у видачі патенту. 6.8.4. Якщо встановлено, що один із заявлених винаходів, охарактеризованих у формулі, непатентоздатний і заявник відмовляється скоригувати формулу або виключити з неї характеристику цього винаходу, то Державна служба приймає рішення про відмову у видачі патенту. 6.8.5. Якщо заявник протягом 2 місяців не вніс зміни і не подав додаткових матеріалів у відповідь на попереднє рішення про відмову у видачі патенту, то Державна служба приймає рішення про відмову у видачі патенту. 6.8.6. Рішення про відмову у видачі патенту на винахід надсилається заявнику. 6.9. Рішення про видачу патенту на винахід 6.9.1. Якщо заявлений винахід (або група винаходів) відповідає умовам патентоздатності та надання правової охорони, то Укрпатент готує остаточний висновок, на підставі якого Державна служба приймає рішення про ви- дачу патенту на винахід, яке надсилається заявнику (додаток 10). 6.9.2. Заявник повинен протягом 3 місяців від дати надходження до нього рішення про видачу патенту на ви- нахід надіслати до Укрпатенту документ про сплату державного мита за його видачу. Зазначений строк може бути продовжений згідно з пунктом 1.9.12 цих Правил. 6.9.3. На підставі рішення про видачу патенту на винахід та за наявності документа про сплату державного мита здійснюється державна реєстрація патенту на винахід. 7. Перевірка додаткових матеріалів 7.1. Додаткові матеріали можуть бути подані заявником з власної ініціативи (частини 3 і 4 статті 16 Закону) на запит Укрпатенту або на попереднє рішення про відмову у видачі патенту на винахід (частини 8, 14 і 16 статті 16 Закону). До дати одержання рішення про видачу патенту або про відмову у видачі патенту заявник з власної ініціативи може подати додаткові матеріали, які виправляють або уточнюють матеріали заявки. Якщо такі додаткові матеріа- ли надійшли після одержання заявником рішення про встановлення дати подання заявки, то перевіряють наявність документа про сплату збору. 694 7.2. Додаткові матеріали, подані заявником на запит Укрпатенту або на попереднє рішення про відмову у ви- дачі патенту на винахід, повинні надійти протягом 2 місяців від дати одержання ним запиту або попереднього рі- шення. Під час проведення кваліфікаційної експертизи перевіряють дотримання заявником строків, установлених Законом для подання додаткових матеріалів. 7.3. Якщо у відповідь на запит заявник затребував копії патентних матеріалів, протиставлених заявці, то до- даткові матеріали повинні надійти протягом 2 місяців від дати одержання заявником цих копій за умови, що вони були затребувані заявником протягом місяця з дати одержання ним запиту. Якщо строки подання додаткових матеріалів на запит кваліфікаційної експертизи не дотримані і клопотання щодо їх продовження не надійшло, то заявку вважають відкликаною, про що заявнику надсилається повідомлення. 7.4. Якщо подані заявником додаткові матеріали передбачають уключення до формули винаходу одного чи декількох незалежних пунктів, яких не було в першій її редакції, то перевіряють наявність документа про сплату відповідного збору за проведення кваліфікаційної експертизи з урахуванням запропонованих змін. Якщо документ про сплату збору не надійде разом з додатковими матеріалами, то зміну формули при розгляді заявки до уваги не беруть, про що заявнику надсилається повідомлення. 7.5. Під час розгляду додаткових матеріалів перевіряють, чи не виходять вони за межі розкритої у поданій за- явці суті винаходу (корисної моделі). 7.6. Додаткові матеріали визнають такими, що виходять за межі розкритої у поданій заявці суті винаходу (ко- рисної моделі), якщо вони містять відсутні в первинних матеріалах заявки додаткові ознаки, які необхідно вклю- чити до формули винаходу (корисної моделі). 7.7. Ознаки, що підлягають включенню у формулу винаходу (корисної моделі), наведені у додаткових матері- алах, визнаються відсутніми в первинних матеріалах заявки, якщо вони не були розкриті у формулі чи описі за- явки на дату її подання. Ознаками, які необхідно включити до формули, визнають і ті ознаки, на включення яких заявник лише вказав. 7.8. Для заявки на групу винаходів ознаками будь-якого винаходу з групи, що є в первинних матеріалах заявки, уважають лише ті, що відносяться саме до цього винаходу групи. Виняток становить група винаходів, один з яких призначений для використання іншого (в іншому). 7.9. Якщо заявлений винахід стосується застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призна- ченням, то додаткові матеріали визнаються такими, що виходять за межі розкритої у поданій заявці суті, якщо вони містять зазначення іншого, ніж у первинних матеріалах заявки, призначення відомого об’єкта або інші ознаки, що застосовуються для характеристики відомого об’єкта. 7.10. Якщо додаткові матеріали передбачають уведення до формули будь-якої додаткової ознаки або сукупнос- ті додаткових ознак, що не були розкриті в первинних матеріалах заявки, шляхом зміни опису, формули або ілю- стративних матеріалів, зокрема креслень, їх визнають такими, що виходять за межі розкритої у поданій заявці суті. Однак, якщо заявник доведе, що введення додаткової ознаки або сукупності додаткових ознак для заявленого ви- находу настільки відомі фахівцю в даній галузі, що можуть розглядатись як очевидне пояснення, то введення такої ознаки або сукупності ознак визнається таким, що не виходить за межі розкритої у поданій заявці суті. Якщо в первинних матеріалах заявки ознака винаходу була виражена загальним поняттям без розкриття окре- мих форм її виконання, то подання таких форм виконання в додаткових матеріалах з віднесенням її до ознаки, що підлягає включенню у формулу винаходу, уважають підставою для визнання додаткових матеріалів такими, що виходять за межі розкритої у поданій заявці суті. Якщо додаткові матеріали передбачають уведення до формули будь-якої додаткової ознаки або сукупності до- даткових ознак, що не були розкриті в первинних матеріалах заявки, і заявник доведе, що зазначений об’єкт, як правило, характеризують саме такою ознакою або сукупністю ознак, то їх залучення може розглядатись як очевид- не пояснення. Однак, якщо залучення додаткової ознаки або сукупності ознак надає заявленому об’єкту нової властивості або забезпечує поліпшення відомих властивостей тощо, які не були розкриті в первинних матеріалах заявки, то вона не буде взята до уваги. Якщо в додаткових матеріалах розкриті окремі форми виконання ознаки винаходу, яка в первинних матеріалах заявки була виражена загальним поняттям без подання таких форм, і заявник доведе, що на кресленнях зображена саме така форма виконання або що фахівець в даній галузі зазвичай використовує її, то додаткові матеріали визна- ються такими, що не виходять за межі розкритої у поданій заявці суті. 7.11. Якщо ознака детально розкрита в первинних матеріалах заявки, але її вплив на технічний результат не зазначений або зазначений не в повній мірі, а для фахівця в даній галузі він є очевидним, то надання пояснення такого впливу не визнається таким, що виходить за межі розкритої у поданій заявці суті. 7.12. Якщо додаткові матеріали містять відсутні в первинних матеріалах заявки відомості, що не підлягають включенню до формули, але необхідні для підтвердження реалізації винаходу, і такі відомості стали загальнодос- тупними до дати подання заявки (або, якщо заявлено пріоритет, до дати пріоритету), то їх визнають такими, що не виходять за межі розкритої у поданій заявці суті. 7.13. Якщо додаткові матеріали не виходять за межі розкритої у поданій заявці суті, то їх беруть до уваги під час проведення експертизи заявки. 695 7.14. Додаткові матеріали, що містять поряд із відсутніми в первинних матеріалах заявки ознаками, що під- лягають включенню до формули винаходу, також і додаткові відомості, необхідні для розгляду заявки, визнаються як такі, що виходять за межі розкритої у поданій заявці суті лише в тій частині, що містить зазначені ознаки. При цьому такі додаткові відомості враховують під час проведення кваліфікаційної експертизи. 7.15. Якщо додаткові матеріали визнано такими, що виходять за межі розкритої у поданій заявці суті винаходу, то заявнику повідомляють про те, які з відомостей додаткових матеріалів стали підставою для такого висновку. Додаткові матеріали в частині, що виходить за межі розкритої у поданій заявці суті винаходу, під час прове- дення кваліфікаційної експертизи заявки не враховуються і можуть бути оформлені заявником як самостійна за- явка. 7.16. Якщо додаткові матеріали містять змінену формулу винаходу, то перевіряють, чи стосуються ці зміни заявленого винаходу. Заявленим уважається винахід, що був охарактеризований у формулі винаходу в первинних матеріалах заявки, якщо збір за подання заявки був сплачений у розмірі, відповідному кількості пунктів формули, а в разі, коли зазна- чений збір сплачений у меншому розмірі, – винахід, що був охарактеризований у формулі винаходу, яка прийнята на етапі завершення формальної експертизи згідно з пунктами 3.4.1 і 3.4.2 цих Правил. При заміні первісного родового поняття, що відображає призначення винаходу, іншим зміна формули визна- ється такою, що відноситься до заявленого винаходу, якщо вказані поняття рівнозначні, перебувають у відношенні підпорядкування або пересікаються. Зміна формули винаходу визнається такою, що відноситься до заявленого винаходу також у разі: зміни зазначення виду об’єкта винаходу (пристрій, спосіб, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин), якщо знов указаний вид у більшій мірі, ніж первісний, відповідає характеру ознак, що містяться в первісній формулі винаходу; заміни первісно заявленого об’єкта винаходу «застосування за новим призначенням» на об’єкт зазначеного нового призначення, якщо встановлено, що заявлено застосування об’єкта, відомості про який не стали загально- доступними до дати подання заявки (або, якщо заявлено пріоритет, до дати пріоритету); заміни первісно заявленого об’єкта винаходу на об’єкт винаходу «застосування за новим призначенням», якщо із загальнодоступних до дати подання заявки (або, якщо заявлено пріоритет, до дати пріоритету) відомостей вста- новлена відомість засобу, який відрізняється від заявленого лише призначенням. Зміни формули, що не стосуються заявленого винаходу, до уваги не беруть, про що повідомляють заявника. Якщо додаткові матеріали містять змінену формулу винаходу, то її додатково перевіряють на відповідність вимозі єдиності. 8. Кваліфікаційна експертиза за клопотанням іншої особи 8.1. Відповідно до абзацу 3 частини 13 статті 16 Закону інша особа може подати клопотання про проведення кваліфікаційної експертизи після публікації відомостей про заявку на винахід, але не пізніше трьох років від дати подання заявки. При цьому вона не бере участі у вирішенні питань щодо заявки. Заявника повідомляють про над- ходження такого клопотання. 8.2. Якщо клопотання про проведення кваліфікаційної експертизи за однією заявкою подають декілька осіб, то до уваги беруть клопотання з більш ранньою датою надходження. Іншим надсилають повідомлення про можливість повернення зборів, сплачених ними за проведення кваліфікаційної експертизи. 8.3. Кваліфікаційна експертиза за клопотанням іншої особи проводиться в порядку, установленому пунктами 6.4-6.5 цих Правил. При цьому заявнику не надсилаються повідомлення, запити та рішення, передбачені цими пунктами. 8.4. Експертний висновок за результатами кваліфікаційної експертизи надсилається особі, яка подала клопо- тання. 9. Експертиза на відповідність умовам патентоздатності 9.1. Відповідно до частини 2 статті 33 Закону з метою визнання деклараційного патенту недійсним будь-яка особа може подати до Державної служби клопотання про проведення експертизи запатентованого винаходу (ко- рисної моделі) на відповідність умовам патентоздатності. За подання клопотання сплачується збір. Документ про сплату збору повинен надійти до Укрпатенту разом з клопотанням, у протилежному випадку клопотання вважа- ється неподаним. Власника деклараційного патенту повідомляють про надходження такого клопотання. 9.2. Експертиза запатентованого винаходу на відповідність умовам патентоздатності проводиться в порядку, установленому пунктами 6.4-6.5 цих Правил, в обсязі опублікованих формули й опису до деклараційного патенту. При цьому власнику деклараційного патенту не надсилаються повідомлення, запити та рішення, передбачені цими пунктами. 9.3. Експертиза запатентованої корисної моделі на відповідність умовам патентоздатності проводиться в по- рядку, установленому пунктами 6.4, 6.5.1 і 6.5.2 цих Правил, в обсязі опублікованих формули і опису до деклара- ційного патенту. При цьому власнику деклараційного патенту не надсилаються повідомлення, запити та рішення, передбачені цими пунктами. 696 9.4. Експертний висновок за результатами експертизи надсилається особі, яка подала клопотання. 10. Перетворення заявок 10.1. Заявник має право перетворити: заявку на видачу патенту на винахід на заявку на видачу деклараційного патенту на винахід і, навпаки, у будь-який час до одержання ним рішення про видачу патенту (деклараційного патенту) або рішення про від- мову у його видачі; заявку на видачу патенту (деклараційного патенту) на винахід на заявку на видачу деклараційного патенту на корисну модель і, навпаки, у будь-який час до одержання ним рішення про видачу патенту (деклараційного патенту) або рішення про відмову у його видачі. У цьому разі зберігається встановлена дата подання заявки, а якщо заявлено пріоритет, – дата її пріоритету. 10.2. Для перетворення заявки на видачу патенту на винахід на заявку на видачу деклараційного патенту на винахід заявник повинен подати заяву про це до Укрпатенту. Якщо заява подана в установлений строк, то за- явнику надсилається повідомлення про перетворення заявки і подальший розгляд заявки проводиться згідно з розділом 5 цих Правил. 10.3. Для перетворення заявки на видачу патенту (деклараційного патенту) на винахід на заявку на видачу деклараційного патенту на корисну модель заявник повинен подати заяву про це до Укрпатенту. Якщо заява по- дана в установлений строк, то заявнику надсилається повідомлення про перетворення заявки і подальший розгляд заявки проводиться згідно з розділом 3 цих Правил. 10.4. Для перетворення заявки на видачу деклараційного патенту на корисну модель на заявку на видачу патенту на винахід заявник повинен подати заяву про це до Укрпатенту. Якщо заява подана в установлений строк, то заявнику надсилається повідомлення про перетворення заявки і подальший розгляд заявки проводиться згідно з розділами 3, 5 і 6 цих Правил. 10.5. Для перетворення заявки на видачу деклараційного патенту на корисну модель на заявку на видачу деклараційного патенту на винахід заявник повинен подати заяву про це до Укрпатенту. Якщо заява подана в установлений строк, то заявнику надсилається повідомлення про перетворення заявки і подальший розгляд заявки проводиться згідно з розділами 3 і 5 цих Правил. 11. Міжнародна заявка 11.1. Функції зазначеного або вибраного відомства, визначені статтею 1 Договору, виконує Укрпатент. У від- повідних випадках, що не врегульовані Законом і цими Правилами, відповідно до статті 4 Закону застосовують- ся правила Договору і Інструкції. Укрпатент за клопотанням заявника може переглянути рішення будь-якого відомства – одержувача та Між- народного бюро BOIB (стаття 25 (2) Договору) і зберегти дію міжнародної заявки (статті 24 (2) і 39 (3) Догово- ру), якщо визнає обгрунтованими і переконливими наведені в клопотанні доводи. 11.2. Умови прийняття міжнародної заявки до розгляду за національною процедурою Міжнародна заявка, для якої встановлена дата міжнародного подання (стаття 11 Договору і яка містить за- значення або вибір України, і вказане зазначення або вибір України не вилучене або не вважається вилученим, приймається до розгляду за національною процедурою за умови надходження її до Державної служби за адресою Укрпатенту не пізніше 21 місяця, а в разі проведення міжнародної попередньої експертизи – не пізніше 31 міся- ця від дати пріоритету. Переклад міжнародної заявки українською мовою і документ про сплату збору за подання заявки повинні надійти до Укрпатенту разом із заявкою або протягом 2 місяців після зазначених строків. Строк надходження перекладу міжнародної заявки українською мовою та документ про сплату збору може бути продовжений до 6 місяців від дати прийняття міжнародної заявки до розгляду за національною процедурою за умови сплати збору за продовження. За умови виконання зазначених у цьому пункті вимог Укрпатент надсилає заявнику повідомлення про прий- няття міжнародної заявки до розгляду за національною процедурою. Якщо принаймні одну із зазначених умов не виконано в установлений строк, то заявка не приймається до розгляду, про що заявнику надсилається повідомлення. Міжнародна заявка розглядається в порядку, передбаченому цими Правилами. 11.3. Прискорення прийняття міжнародної заявки до розгляду за національною процедурою За клопотанням заявника і за умови наявності комплекту необхідних для проведення кваліфікаційної екс- пертизи документів, у тому числі клопотання про проведення кваліфікаційної експертизи, розгляд міжнародної заявки за національною процедурою може бути розпочатий до закінчення 21 або 31 місяця (статті 23 (2) і 40 (2) Договору. Начальник управління промислової власності Л. А. Цибенко 697 Додаток 1 до пункту 2.4.2 Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ (УКРПАТЕНТ) Україна, 04119, Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 15, тел./факс (044) 458-06-11, тел. бухгалтерії (044) 458-06-18 Висновок, затверджений Державною службою інтелектуальної власності, набув статусу рішення Адреса для листування ________ про встановлення дати подання заявки _____________________________ «ЗАТВЕРДЖУЮ» Перший заступник голови Державної служби інтелектуальної власності _______________________ «___»__________ 200 _ р. На Ваш лист від ___________ N _____ Стосується заявки N _____ (При листуванні просимо посилатися на цей N) Номер справи заявника Висновок про встановлення дати подання заявки на винахід (корисну модель) (21) Номер заявки (71) Заявник(и) (54) Назва винаходу (корисної моделі) Матеріали заявки відповідають вимогам ст.13 Закону щодо встановлення дати подання заявки на дату одер- жання Укрпатентом: матеріалів заявки виправлених матеріалів креслень Дата подання заявки «___»____________ 200 __ р. Начальник відділу Виконавець тел. (Додаток 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) Додаток 2 до пункту 3.4.3 Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ (УКРПАТЕНТ) Україна, 04119, Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 15, тел./факс (044) 458-06-11, тел. бухгалтерії (044) 458-06-18 Висновок, затверджений Державною службою інтелектуальної власності, набув статусу рішення про видачу деклараційного патенту Адреса для листування _______ на корисну модель ____________________________ 698 «ЗАТВЕРДЖУЮ» Перший заступник голови Державної служби інтелектуальної власності _______________________ «___»__________ 200 _ р. На Ваш лист від ___________ N _____ Стосується заявки N _____ (При листуванні просимо посилатися на цей N) Номер справи заявника Висновок про видачу деклараційного патенту на корисну модель за результатами формальної експертизи (21) Номер заявки (22) Дата подання заявки ПРАВО ПРІОРИТЕТУ НАДАНО: За попередньою заявкою, поданою в державі – учасниці Паризької конвенції (31) (32) (33) (62) Дата подання попередньої заявки, з якої виділено заявку, позначену кодом (21) (66) Дата подання до Установи попередньої заявки, діловодство за якою завершено (85) Дата прийняття заявки до розгляду за національною процедурою (86) Номер та дата подання міжнародної заявки (71) Заявник(и) (72) Винахідник(и) (73) Власник(и) патенту (74) Представник у справах інтелектуальної власності (51) МПК (54) Назва корисної моделі За результатами формальної експертизи, проведеної відділом _____________________ Укрпатенту відпо- відно до ч. 8 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (далі – Закон), установлено, що заявка відповідає вимогам ст. 12 Закону. Обсяг правової охорони визначається формулою корисної моделі, що додається на ____ арк. Державна реєстрація деклараційного патенту України на корисну модель відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону буде здійснена за умови сплати державного мита за його видачу. Додаток: на ______ арк. Начальник відділу Виконавець тел. (Додаток 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 (z0811-11) від 14.06.2011) Додаток 3 до пункту 3.4.6 Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ (УКРПАТЕНТ) Україна, 04119, Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 15, тел./факс (044) 458-06-11, тел. бухгалтерії (044) 458-06-18 Висновок, затверджений Державною службою інтелектуальної власності, набув статусу рішення про відмову у видачі патенту Адреса для листування _______ на винахід ____________________________ 699 «ЗАТВЕРДЖУЮ» Перший заступник голови Державної служби інтелектуальної власності _______________________ «___»__________ 200 _ р. На Ваш лист від ___________ N _____ Стосується заявки N _____ (При листуванні просимо посилатися на цей N) Номер справи заявника Висновок про відмову у видачі патенту на винахід за результатами формальної експертизи (21) Номер заявки (22) Дата подання заявки (71) Заявник(и) (74) Представник у справах інтелектуальної власності (51) МПК (54) Назва винаходу За результатами формальної експертизи, проведеної відділом _____________________ Укрпатенту, уста- новлено, що заявка не відповідає вимогам: ч. 1 ст. 6 Закону ч. 2 ст. 6 Закону ч. 3 ст. 6 Закону ст. 12 Закону Н евідповідності, зазначені в запиті Укрпатенту від ______ N ___, заявником у листі від _____ № ___ не усунуто, а саме: _________________________________________________________________________________________ _________________________________________________________________________________________ відповідь на запит від _________ № ___ до Укрпатенту не надійшла в строк: установлений ч. 8 ст. 16 Закону установлений ч. 19 ст. 16 Закону (зазначений в повідомленні про продовження строку від ____ № ___) установлений ч. 20 ст. 16 Закону (зазначений в повідомленні про поновлення строку від ____ № ___) Начальник відділу Виконавець тел. (Додаток 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) Додаток 4 до пункту 3.4.6 Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ (УКРПАТЕНТ) Україна, 04119, Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 15, тел./факс (044) 458-06-11, тел. бухгалтерії (044) 458-06-18 Висновок, затверджений Державною службою інтелектуальної власності, набув статусу рішення про відмову у видачі Адреса для листування ________ деклараційного патенту на винахід ____________________________ 700 «ЗАТВЕРДЖУЮ» Перший заступник голови Державної служби інтелектуальної власності _______________________ «___»__________ 200 _ р. На Ваш лист від ___________ N _____ Стосується заявки N _____ (При листуванні просимо посилатися на цей N) Номер справи заявника Висновок про відмову у видачі деклараційного патенту на винахід за результатами формальної експертизи (21) Номер заявки (22) Дата подання заявки (71) Заявник(и) (74) Представник у справах інтелектуальної власності (51) МПК (54) Назва винаходу За результатами формальної експертизи, проведеної відділом _____________________ Укрпатенту, уста- новлено, що заявка не відповідає вимогам: ч. 1 ст. 6 Закону ч. 2 ст. 6 Закону ч. 3 ст. 6 Закону ст. 12 Закону Невідповідності, зазначені в запиті Укрпатенту від ______ N ___, заявником у листі від_____ N___ не усунуто, а саме: _________________________________________________________________________________________ _________________________________________________________________________________________ відповідь на запит від _________ № ___ до Укрпатенту не надійшла в строк: установлений ч. 8 ст. 16 Закону установлений ч. 19 ст. 16 Закону (зазначений в повідомленні про продовження строку від ____ № ___) установлений ч. 20 ст. 16 Закону (зазначений в повідомленні про поновлення строку від ____N ___) Начальник відділу Виконавець тел. (Додаток 4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) Додаток 5 до пункту 3.4.6 Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ (УКРПАТЕНТ) Україна, 04119, Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 15, тел./факс (044) 458-06-11, тел. бухгалтерії (044) 458-06-18 Висновок, затверджений Державною службою інтелектуальної власності, набув статусу рішення про відмову у видачі Адреса для листування ________ деклараційного патенту на винахід ____________________________ 701 «ЗАТВЕРДЖУЮ» Перший заступник голови Державної служби інтелектуальної власності _______________________ «___»__________ 200 _ р. На Ваш лист від ___________ N _____ Стосується заявки N _____ (При листуванні просимо посилатися на цей N) Номер справи заявника Висновок про відмову у видачі деклараційного патенту на корисну модель за результатами формальної експертизи (21) Номер заявки (22) Дата подання заявки (71) Заявник(и) (74) Представник у справах інтелектуальної власності (51) МПК (54) Назва корисної моделі За результатами формальної експертизи, проведеної відділом _____________________ Укрпатенту, уста- новлено, що заявка не відповідає вимогам: ч. 1 ст. 6 Закону ч. 2 ст. 6 Закону ч. 3 ст. 6 Закону ст. 12 Закону Невідповідності, зазначені в запиті Укрпатенту від ______ N ___, заявником у листі від _____ № ___ не усунуто, а саме: _________________________________________________________________________________________ _________________________________________________________________________________________ відповідь на запит від _________ № ___ до Укрпатенту не надійшла у строк: установлений ч. 8 ст. 16 Закону установлений ч. 19 ст. 16 Закону (зазначений в повідомленні про продовження строку від ____ № ___) установлений ч. 20 ст. 16 Закону (зазначений в повідомленні про поновлення строку від ____ № ___) Начальник відділу Виконавець тел. (Додаток 5 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) Додаток 6 до розділу 5 Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ (УКРПАТЕНТ) Україна, 04119, Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 15, тел./факс (044) 458-06-11, тел. бухгалтерії (044) 458-06-18 Висновок, затверджений Державною службою інтелектуальної власності, набув статусу рішення про видачу деклараційного патенту Адреса для листування ______ на винахід ____________________________ 702 «ЗАТВЕРДЖУЮ» Перший заступник голови Державної служби інтелектуальної власності _______________________ «___»__________ 200 _ р. На Ваш лист від ___________ N _____ Стосується заявки N _____ (При листуванні просимо посилатися на цей N) Номер справи заявника Висновок про видачу деклараційного патенту на винахід за результатами експертизи на локальну новизну (21) Номер заявки (22) Дата подання заявки ПРАВО ПРІОРИТЕТУ НАДАНО: За попередньою заявкою, поданою в державі – учасниці Паризької конвенції (31) (32) (33) (62) Дата подання попередньої заявки, з якої виділено заявку, позначену кодом (21) (66) Дата подання до Установи попередньої заявки, діловодство за якою завершено (85) Дата прийняття заявки до розгляду за національною процедурою (86) Номер та дата подання міжнародної заявки (71) Заявник(и) (72) Винахідник(и) (73) Власник(и) патенту (74) Представник у справах інтелектуальної власності (51) МПК (54) Назва винаходу За результатами експертизи на локальну новизну, проведеної відділом _____________________ Укрпатенту, відповідно до ч. 10 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (далі – Закон) установ- лено, що заявка відповідає локальній новизні. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, що додається на ____ арк. Державна реєстрація деклараційного патенту України на винахід відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону буде здійсне- на за умови сплати державного мита за його видачу. Додаток: на ______ арк. Начальник відділу Виконавець тел. (Додаток 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) Додаток 7 до розділу 5 Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ (УКРПАТЕНТ) Україна, 04119, Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 15, тел./факс (044) 458-06-11, тел. бухгалтерії (044) 458-06-18 Висновок, затверджений Державною службою інтелектуальної власності, набув статусу рішення про відмову у видачі деклараційного Адреса для листування ______ патенту на винахід ____________________________ 703 «ЗАТВЕРДЖУЮ» Перший заступник голови Державної служби інтелектуальної власності _______________________ «___»__________ 200 _ р. На Ваш лист від ___________ N _____ Стосується заявки N _____ (При листуванні просимо посилатися на цей N) Номер справи заявника Висновок про відмову у видачі деклараційного патенту на винахід за результатами експертизи на локальну новизну (21) Номер заявки (22) Дата подання заявки (71) Заявник(и) (74) Представник у справах інтелектуальної власності (51) МПК (54) Назва винаходу За результатами експертизи на локальну новизну, проведеної відділом _____________________ Укрпатенту відповідно до ч. 10 ст. 16 Закону, установлено, що заявка не відповідає локальній новизні на підставі: __________________________________________________________________ (підстави) __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ Начальник відділу Виконавець тел. Інформація для заявника Згідно з ч.17 ст.16 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» заявник має право озна- йомитися з усіма матеріалами, зазначеними в рішенні Установи. Копії патентних матеріалів, що їх зажадав заявник, надсилаються протягом місяця. (Додаток 7 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) Додаток 8 до розділу 6.7.1 Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ (УКРПАТЕНТ) Україна, 04119, Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 15, тел./факс (044) 458-06-11, тел. бухгалтерії (044) 458-06-18 Висновок, затверджений Державною службою інтелектуальної власності, набув статусу попереднього рішення про видмову Адреса для листування ______ у видачі патенту на винахід ____________________________ «ЗАТВЕРДЖУЮ» Перший заступник голови Державної служби інтелектуальної власності _______________________ «___»__________ 200 _ р. На Ваш лист від ___________ N _____ Стосується заявки N _____ 704 (При листуванні просимо посилатися на цей N) Номер справи заявника Висновок про невідповідність винаходу умовам патентоздатності за результатами кваліфікаційної експертизи (21) Номер заявки (22) Дата подання заявки (71) Заявник(и) (51) МПК (54) Назва винаходу За результатами кваліфікаційної експертизи, проведеної відділом ____________________ Укрпатенту, установ- лено, що згідно із ст. 7 Закону заявлений винахід не відповідає умовам патентоздатності: за пунктом(ами) ____ формули не є новим за пунктом(ами) ____ формули не має винахідницького рівня за пунктом(ами) ____ формули не є промислово придатним __________________________________________________________________ (підстави) __________________________________________________________________ Начальник відділу Виконавець тел. Інформація для заявника Згідно з ч. 17 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» заявник має право озна- йомитися з усіма матеріалами, зазначеними в рішенні Установи. Копії патентних матеріалів, що їх зажадав заявник, надсилаються протягом місяця. Заявник має право протягом 2 місяців від дати одержання попереднього рішення про відмову у видачі патенту на винахіду внести зміни до матеріалів заявки, подати додаткові матеріали, які не виходять за межі розкритої в за- явці суті винаходу. Якщо заявник не внесе зміни і (або) не подасть додаткові матеріали, Установа прийме рішення про відмову у видачі патенту на винахід (ч. 16 ст. 16 Закону). Зазначений строк може бути продовжений, але не більше ніж на 6 місяців (ч. 19 ст. 16 Закону). Клопотання та документ про сплату збору за продовження строку повинні надійти до Укрпатенту до закінчення строку, який за- явник бажає продовжити. Зазначений строк може бути поновлений (ч. 20 ст. 16 Закону). Мотивоване клопотання про поновлення про- пущеного строку повинно надійти до Укрпатенту протягом 12 місяців від дати завершення пропущеного строку. Разом із зазначеним клопотанням подаються: документ про сплату збору за поновлення строку; матеріали, строк подання яких пропущений, або клопотання про продовження строку та документ про сплату збору за продовження строку, якщо можливість продовження цього строку відповідно до ч. 19 ст. 16 Закону не вичерпана раніше. (Додаток 8 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) Додаток 9 до пункту 6.8.1 Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ (УКРПАТЕНТ) Україна, 04119, Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 15, тел./факс (044) 458-06-11, тел. бухгалтерії (044) 458-06-18 Висновок, затверджений Державною службою інтелектуальної власності, набув статусу рішення про відмову у видачі патента Адреса для листування ______ на винахід ____________________________ 705 «ЗАТВЕРДЖУЮ» Перший заступник голови Державної служби інтелектуальної власності _______________________ «___»__________ 200 _ р. На Ваш лист від ___________ № _____ Стосується заявки № _____ (При листуванні просимо посилатися на цей N) Номер справи заявника Остаточний висновок про невідповідність винаходу умовам патентоздатності за результатами кваліфікаційної експертизи (21) Номер заявки (22) Дата подання заявки (71) Заявник(и) (51) МПК (54) Назва винаходу 1. За результатами кваліфікаційної експертизи, проведеної відділом _____________________ Укрпатенту з ура- хуванням змін і додаткових матеріалів, поданих у зв’язку з одержанням заявником попереднього рішення про від- мову у видачі патенту на винахід від ______ № ___, установлено, що заявлений винахід не відповідає умовам патентоздатності: за пунктом (ами)_____ формули не є новим за пунктом (ами)_____ формули не має винахідницького рівня за пунктом (ами)_____ формули не є промислово придатним _________________________________________________________________________________________ (підстави) _________________________________________________________________________________________ 2. Заявник не вніс зміни і(або) не подав додаткових матеріалів у зв’язку з одержанням ним попереднього рі- шення про відмову у видачі патенту на винахід від _________ № _____ у строк: установлений ч. 16 ст. 16 Закону установлений ч. 19 ст. 16 Закону (зазначений в повідомленні про продовження строку від ____ № ___) установлений ч. 20 ст. 16 Закону (зазначений в повідомленні про поновлення строку від ____ № ___) Заявлений винахід не відповідає умовам патентоздатності як це було встановлено попереднім рішенням про відмову у видачі патенту на винахід. Начальник відділу Виконавець тел. Інформація для заявника У зв’язку з прийняттям рішення про відмову у видачі патенту на винахід зі строком дії 20 років деклараційний патент на винахід № ___________ вважається таким, що не набрав чинності від дати публікації відомостей про його видачу в офіційному бюлетені «Промислова власність» (ст. 26 Закону). Згідно з ч. 17 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» заявник має право озна- йомитися з усіма матеріалами, зазначеними в рішенні Установи. Копії патентних матеріалів, що їх зажадав заявник, надсилаються протягом місяця. (Додаток 9 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) 706 Додаток 10 до пункту 6.9.1 Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ (УКРПАТЕНТ) Україна, 04119, Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 15, тел./факс (044) 458-06-11, тел. бухгалтерії (044) 458-06-18 Висновок, затверджений Державною службою інтелектуальної власності, набув статусу рішення про видачу патенту Адреса для листування ______ на винахід ____________________________ «ЗАТВЕРДЖУЮ» Перший заступник голови Державної служби інтелектуальної власності _______________________ «___»__________ 200 _ р. На Ваш лист від ___________ № _____ Стосується заявки № _____ (При листуванні просимо посилатися на цей N) Номер справи заявника Висновок про відповідність винаходу умовам патентоздатності за результатами кваліфікаційної експертизи (20) Номер та дата подання до Установи заявки, раніше поданої до патентного відомства СРСР (21) Номер заявки (22) Дата подання заявки ПРАВО ПРІОРИТЕТУ НАДАНО: За попередньою заявкою, поданою в державі-учасниці Паризької конвенції (31) (32) (33) (62) Дата подання попередньої заявки, з якої виділено заявку, позначену кодом (21) (66) Дата подання попередньої заявки до Установи, діловодство за якою завершено (85) Дата прийняття заявки до розгляду за національною процедурою (86) Номер та дата подання міжнародної заявки (71) Заявник(и) (72) Винахідник(и) (73) Власник(и) патенту (74) Представник у справах інтелектуальної власності (51) МПК (54) Назва винаходу За результатами кваліфікаційної експертизи, проведеної відділом _____________________ Укрпатенту, уста- новлено, що заявлений винахід відповідає умовам патентоздатності. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, що додається на ____ арк. Перелік документів попереднього рівня техніки, узятих до уваги експертизою, за кодом (56) додається на _____ арк. Державна реєстрація патенту України на винахід відповідно до ч.2 ст.22 Закону буде здійснена за умови спла- ти державного мита за його видачу. Додаток: на ______ арк. Начальник відділу Виконавець тел. (Додаток 10 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) 707 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Н А К А З N 291 від 12.04.2001 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2001 р. за № 379/5570 ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ПАТЕНТІВ УКРАЇНИ НА ВИНАХОДИ Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства освіти і науки № 470 від 20.06.2001 № 441 від 01.08.2002 № 806 від 09.12.2003 № 585 від 02.08.2006 Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011 (У назві та тексті слова «Державний реєстр патентів і деклараційних патентів України на винаходи» в усіх відмінках замінено словами «Державний реєстр патентів України на винаходи»; слова «повне ім’я» в усіх відмін- ках замінено словом «ім’я»; слово «найменування» в усіх відмінках замінено словами «повне найменування» у від- повідних відмінках згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) Відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» Н А К А З У Ю: 1. Затвердити Положення про Державний реєстр патентів України на винаходи (далі – Положення), що дода- ється. 2. Державному департаменту інтелектуальної власності подати Положення до Міністерства юстиції України на державну реєстрацію. 3. Державному департаменту інтелектуальної власності опублікувати Положення в офіційному бюлетені «Про- мислова власність». 4. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Поло- ження про Державний реєстр патентів і деклараційних патентів України на винаходи» від 25 липня 2000 року № 346, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15 серпня 2000 р. за № 502/4723. 5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на голову Державного департаменту інтелектуальної влас- ності Паладія М. В. Міністр В. Г. Кремень Затверджено Наказ Міністерства освіти і науки України 12.04.2001 № 291 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2001 р. за № 379/5570 Положення про Державний реєстр патентів України на винаходи (У тексті Положення слова «Держдепартамент» та «Державний департамент інтелектуальної власності» в усіх відмінках замінено відповідно словами «Державна служба» та «Державна служба інтелектуальної влас- ності України» у відповідному відмінку згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) 1. Загальні положення 1.1. Це Положення, розроблене відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (далі – Закон), Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на ви- находи і корисні моделі» від 23 грудня 1993 р. № 3769-XII, Паризької конвенції про охорону промислової власнос- ті, підписаної в Парижі 20 березня 1883 року, яка є чинною в Україні з 25 грудня 1991 року (далі – Паризька кон- 708 венція), Договору про патентну кооперацію, підписаного 19 червня 1970 року, який є чинним в Україні з 25 грудня 1991 року, визначає форму Державного реєстру патентів України на винаходи, порядок його ведення, порядок видачі патентів і деклараційних патентів України на винаходи та їх дублікатів, порядок надання виписок з реєстру, перелік змін, які можуть бути внесені до реєстру за ініціативою власника патенту, а також установлює форму па- тентів і деклараційних патентів України на винаходи і зміст зазначених у них відомостей. (Пункт 1.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 806 09.12.2003, Наказом Міністерства освіти і на- уки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) 1.2. Державний реєстр патентів України на винаходи (далі – реєстр) – це сукупність офіційних відомостей щодо державної реєстрації патентів України на винаходи (далі – патенти) і деклараційних патентів України на винаходи (далі – деклараційні патенти), які постійно зберігаються на електронному та/або паперовому носіях. Реєстр формує Державна служба інтелектуальної власності України (далі – Державна служба), діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки, молоді та спорту України. (Пункт 1.2 із змінами, внесеними згідно з Наказами МОН № 470 від 20.06.2001, № 585 від 02.08.2006, Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) 1.3. Відомості, що занесені до реєстру, зміни до них, відомості про видачу дубліката патенту (деклараційного патенту), зміни внаслідок виправлення помилок та інші відомості, що занесені до реєстру, Державна служба пуб лікує в офіційному бюлетені «Промислова власність» (далі – бюлетень). Дані про публікацію зазначених відо- мостей заносяться до реєстру. (Пункт 1.3 із змінами, внесеними згідно з Наказами МОН № 470 від 20.06.2001, № 806 від 09.12.2003, № 585 від 02.08.2006) 1.4. Державна реєстрація (далі – реєстрація) та дії, пов’язані з веденням реєстру, виконуються за наявності документа про сплату державного мита за видачу патенту (деклараційного патенту), збору відповідно до чинного законодавства. (Пункт 1.4 із змінами, внесеними згідно з Наказами МОН № 806 від 09.12.2003, № 585 від 02.08.2006) 2. Ведення реєстру 2.1. Реєстрація патенту (деклараційного патенту) здійснюється шляхом унесення відповідного запису до реєстру на підставі рішення Державної служби про видачу патенту (деклараційного патенту) та за наявності документів про сплату державного мита за видачу патенту (деклараційного патенту) і збору за публікації про видачу патенту (деклараційного патенту). (Абзац перший пункту 2.1 в редакції Наказу МОН № 806 від 09.12.2003) Реєстр містить такі відомості із зазначенням міжнародних цифрових кодів для ідентифікації бібліографічних даних (ІНІД) відповідно до стандарту BOIB ST.9: (Абзац другий пункту 2.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) (10) вид та номер охоронного документа СРСР; (11) номер реєстрації, що є номером патенту (деклараційного патенту); (16) дату реєстрації патенту (деклараційного патенту); (20) дату подання клопотання про перереєстрацію патенту СРСР на винахід на патент України на винахід; (20) дату подання клопотання про видачу патенту України на винахід, що охороняється авторським свідоцтвом СРСР; (20) дату подання клопотання про видачу патенту України на розсекречений винахід; (20) номер та дату подання до Державної служби заявки, раніше поданої в патентне відомство СРСР; (21) номер заявки; (22) дату подання заявки; (23) інші дати; (24) дату, з якої є чинними права на винахід; (Абзац тринадцятий пункту 2.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 585 від 02.08.2006) (30) – дані щодо пріоритету відповідно до Паризької конвенції; (Пункт 2.1 доповнено абзацом згідно з Наказом МОН № 441 від 01.08.2002, із змінами, внесеними згідно з На- казом МОН № 585 від 02.08.2006) (31) номер попередньої заявки відповідно до Паризької конвенції; (32) дату подання попередньої заявки відповідно до Паризької конвенції; (33) двобуквений код держави – учасниці Паризької конвенції чи регіональної організації, до якої подана по- передня заявка, відповідно до стандарту BOIB ST.3; (41) дату публікації відомостей про прийняту до розгляду заявку та номер бюлетеня; (46) дату публікації відомостей про видачу патенту (деклараційного патенту) та номер бюлетеня; (47) дату надання опису до патенту для загального ознайомлення шляхом викладки; (51) індекс (індекси) Міжнародної патентної класифікації; (54) назву винаходу; (57) формула винаходу; (Пункт 2.1 доповнено абзацом двадцять третім згідно з Наказом МОН № 585 від 02.08.2006) 709 (60) вид та номер охоронного документа України на секретний винахід; (62) номер та дату подання попередньої заявки, з якої виділено заявку, позначену кодом (21); (66) номер (номери) та дату (дати) подання попередньої (попередніх) заявки (заявок), діловодство за якою (якими) припинено; (71) ім’я або повне найменування заявника (заявників); (72) ім’я винахідника (винахідників); (73) ім’я або повне найменування та адреса власника (власників) патенту (деклараційного патенту), двобукве- ний код держави відповідно до стандарту BOIB ST.3; (Абзац двадцять дев’ятий пункту 2.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 585 від 02.08.2006) (74) ім’я та реєстраційний номер представника в справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) або ім’я (повне найменування) іншої довіреної особи; (Абзац тридцятий пункту 2.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 585 від 02.08.2006) (85) дату переходу міжнародної заявки до національної фази відповідно до Договору про патентну кооперацію; (86) номер та дату подання міжнародної заявки, поданої відповідно до Договору про патентну кооперацію; (98) адресу та ім’я фізичної або повне найменування юридичної особи, якій надсилається патент (декларацій- ний патент), адресу для листування. (Пункт 2.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 470 від 20.06.2001) 2.2. У процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості щодо: видачі патенту після проведення кваліфікаційної експертизи заявки, за якою було видано деклараційний патент; продовження строку дії патенту на винахід, об’єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, засіб за- хисту рослин тощо, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу; (Абзац третій пункту 2.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 470 від 20.06.2001, в редакції На- казу МОН № 806 від 09.12.2003) зміни імені фізичної особи – власника (власників) або повного найменування юридичної особи – власника (власників) і/або адреси власника (власників) патенту (деклараційного патенту); зміни складу винахідників; (Абзац п’ятий пункту 2.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 585 від 02.08.2006) зміни адреси для листування; зміни назви винаходу; зміни стосовно представника в справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) або іншої довіреної особи; зміни, пов’язаної зі зміною особи власника (власників) патенту (деклараційного патенту); (Абзац дев’ятий пункту 2.2 в в редакції Наказу МОН № 585 від 02.08.2006) видача ліцензії на використання винаходу; (Абзац десятий пункту 2.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 806 від 09.12.2003) змін до відомостей про надання ліцензії на використання запатентованого винаходу; (Абзац одинадцятий пункту 2.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 806 від 09.12.2003) заяви про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу; (Абзац дванадцятий пункту 2.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 806 від 09.12.2003) відкликання заяви про готовність видача будь-якій особі дозволу на використання винаходу; (Абзац тринадцятий пункту 2.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 806 від 09.12.2003) визнання деклараційного патенту таким, що не набрав чинності, у зв’язку з прийняттям рішення про відмову у видачі патенту після проведення кваліфікаційної експертизи заявки; визнання патенту (деклараційного патенту) недійсним повністю або частково; припинення дії патенту (деклараційного патенту); припинення дії деклараційного патенту у зв’язку із видачею патенту після проведення кваліфікаційної екс- пертизи заявки, за якою раніше було видано деклараційний патент; відмови від патенту (деклараційного патенту) повністю або частково; зміни обсягу прав у разі часткової відмови від патенту (деклараційного патенту); видачі дубліката патенту (деклараційного патенту); змін унаслідок виправлення помилок (граматичних, синтаксичних, інформаційних тощо); (Абзац пункту 2.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 806 від 09.12.2003) змін стосовно діловодства з ведення реєстру. 2.3. Підставою для внесення відомостей до реєстру є: рішення Державної служби; рішення судових органів; клопотання або заява власника (власників) патенту (деклараційного патенту). (Пункт 2.3 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 470 від 20.06.2001) 2.4. У разі зміни імені фізичної особи – власника (власників) патенту (деклараційного патенту) або повного найменування юридичної особи – власника (власників) патенту (деклараційного патенту) і/або зміни адреси влас- 710 ника (власників) патенту (деклараційного патенту), зміни адреси для листування, зміни особи власника (власників) патенту (деклараційного патенту), за виключенням передачі права власності на винахід за договором, зміни складу винахідників, зміни стосовно представника в справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) або іншої довіреної особи та виправлення помилок власник (власники) патенту (деклараційного патенту) у тому числі його (їх) правонаступник (правонаступники) за своєю ініціативою подає до Державної служби клопотання щодо зазна- чених змін, викладене українською мовою. Клопотання має стосуватися одного патенту і містити: (Абзац перший пункту 2.4 із змінами, внесеними згідно з Наказами № 806 від 09.12.2003, № 585 від 02.08.2006) номер патенту (деклараційного патенту); номер заявки; дату подання заявки; назву винаходу; ім’я фізичної особи – власника (власників) або повне найменування юридичної особи – власника (власників) й адресу власника (власників) патенту (деклараційного патенту); зміну, що вноситься; (Пункт 2.4 доповнено абзацом сьомим згідно з Наказом МОН № 585 від 02.08.2006) адресу для листування. Клопотання підписується власником (власниками) патенту (деклараційного патенту). Якщо власником патенту (деклараційного патенту) є юридична особа, то клопотання підписує особа, яка має на це повноваження у тому числі його (їх) правонаступником (правонаступниками). Підпис складається з повного найменування посади осо- би, яка підписує клопотання, особистого підпису, ініціалів, прізвища, дати і скріплюється печаткою. (Абзац дев’ятий пункту 2.4 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 585 від 02.08.2006) У разі подання клопотання про зміну складу винахідників клопотання підписується особами, які зазначені в заявці як винахідники, а також особами, які фактично є винахідниками, але в заявці винахідниками не зазначені. До клопотання додаються: документ про сплату збору за внесення до реєстру (за ініціативою власника патенту) змін щодо патенту, за ви- нятком виправлення помилок; (Абзац пункту 2.4 в редакції Наказу № 806 від 09.12.2003) документи, що підтверджують правомірність змін (за потреби). У разі подання клопотання про внесення зміни імені (повного найменування) власника (власників) патенту (деклараційного патенту) і/або зміни адреси власника (власників) патенту (деклараційного патенту) клопотання підписується лише тим власником патенту (деклараційного патенту), якого зазначені зміни стосуються. Клопотан- ня про внесення інших змін, зазначених в абзаці першому цього пункту, підписується усіма власниками патенту (деклараційного патенту). (Пункт 2.4 доповено абзацом чотирнадцятим згідно з Наказом МОН № 585 від 02.08.2006) Під час розгляду клопотання та документів, що до нього додаються, Державна служба має право надіслати запит про подання додаткових документів, необхідних для прийняття рішення, у разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо вірогідності інформації, що містять подані до Державної служби документи. (Пункт 2.4 доповено абзацом п’ятнадцятим згідно з Наказом МОН № 585 від 02.08.2006) У разі відповідності клопотання та документів, що до нього додаються, вимогам цього пункту та/або пункту 2.6 цього Положення та наявності у випадках, передбачених цим Положенням, документа про сплату збору за вне- сення змін Державною службою протягом місяця від дати надходження зазначеного клопотання та документів, що до нього додаються, вносяться відповідні відомості до Реєстру. (Пункт 2.4 доповено абзацом шістнадцятим згідно з Наказом МОН № 585 від 02.08.2006) У разі невідповідності клопотання та/або документів, що до нього додаються, вимогам цього пункту та/або пункту 2.6 цього Положення, та/або відсутності документа про сплату збору за внесення змін (у разі необхідності його подання) особі, яка подала клопотання, протягом місяця від дати надходження зазначеного клопотання та документів, що до нього додаються, надсилається про це повідомлення із пропозицією щодо усунення недоліків. Виправлені та/або відсутні документи мають надійти до Державної служби протягом двох місяців від дати одер- жання зазначеного повідомлення особою, яка подала клопотання. В іншому разі клопотання вважається неподаним, про що особі, яка подала клопотання, надсилається повідомлення. (Пункт 2.4 доповено абзацом сімнадцятим згідно з Наказом МОН № 585 від 02.08.2006) (Пункт 2.4 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 470 (z0559-01) від 20.06.2001) 2.5. Заява про повну або часткову відмову від патенту (деклараційного патенту) подається власником (власни- ками) патенту (деклараційного патенту) і містить: номер патенту (деклараційного патенту); номер заявки; дату подання заявки; назву винаходу; 711 ім’я фізичної особи – власника (власників) або повне найменування юридичної особи – власника (власників) й адресу власника (власників) патенту (деклараційного патенту); адресу для листування; обсяг прав, щодо яких здійснюється часткова відмова від патенту (деклараційного патенту); обсяг прав, що залишається (у разі часткової відмови від патенту (деклараційного патенту). (Пункт 2.5 доповнено абзацом дев’ятим згідно з Наказом МОН № 585 від 02.08.2006) У заяві також повинно бути зазначено, що особа, яка використовує винахід на підставі ліцензійного договору, попереджена про відмову від патенту (деклараційного патенту), а також зазначено відомості про відсутність на- кладеного арешту на майно, описаного за борги, до складу якого входять права, що засвідчуються патентом (деклараційним патентом). (Абзац пункту 2.5 із змінами, внесеними згідно з Наказом № 806 від 09.12.2003) Заява підписується власником (власниками) патенту (деклараційного патенту), а якщо власником (власниками) патенту (деклараційного патенту) є юридична особа, то заява підписується особою, що має на це повноваження. Підпис складається з повного найменування посади особи, яка підписує заяву, особистого підпису, ініціалів, прі- звища, дати і скріплюється печаткою. У разі часткової відмови від патенту (деклараційного патенту) до заяви додаються: (Абзац пункту 2.5 виключено на підставі Наказу № 806 від 09.12.2003) експертний висновок щодо відповідності умовам патентоздатності винаходу у разі часткової відмови від па- тенту; документ про сплату збору за внесення до Реєстру змін щодо патенту; (Пункт 2.5 доповнено абзацом чотирнадцятим згідно з Наказом МОН № 585 від 02.08.2006) заява про повну або часткову відмову від патенту (деклараційного патенту) розглядається у порядку, встанов- леному пунктом 2.4 цього Положення. (Пункт 2.5 доповнено абзацом п’ятнадцятим згідно з Наказом МОН № 585 від 02.08.2006) 2.6. Клопотання про зміну відомостей, що занесені до реєстру, або заяву про повну або часткову відмову від патенту (деклараційного патенту) може подати представник у справах інтелектуальної власності (патентний пові- рений) або інша довірена особа. У цьому разі до заяви або клопотання додається довіреність, оформлена з дотри- манням вимог чинного законодавства. (Абзац перший пункту 2.6 із змінами, внесеними згідно з Наказом № 806 від 09.12.2003) Довіреність може стосуватись як одного патенту або заявки, так і всіх патентів або заявок одного і того самого власника за умови, що про це зазначено в довіреності. У довіреності зазначається: ім’я особи, якій видана довіреність; обсяг повноважень, які надаються особі, на ім’я якої видано довіреність; дата її вчинення. (Абзац шостий пункту 2.6 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 585 від 02.08.2006) Довіреність підписується особою, яка її видала. Якщо довіреність видається юридичною особою України, то підпис особи, що має на це повноваження, скріплюється печаткою. Підпис складається з повного найменування посади особи, яка підписує довіреність, особистого підпису, ініціалів, прізвища. Строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чин- ність до припинення її дії. Довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною. (Абзац восьмий пункту 2.6 в редакції Наказу МОН № 585 від 02.08.2006) Форма і строк дії довіреності, виданої поза межами України, визначаються за законом країни, де була видана довіреність. Якщо довіреність викладена не українською мовою, то до неї додають переклад на українську мову. Довіреність представнику в справах інтелектуальної власності (патентному повіреному), зареєстрованому в Державній службі, для представництва особи, що проживає за межами України, може бути видана як самим власником патенту, так і представником власника, який має відповідну довіреність, видану власником патенту. До- віреність, видана в порядку передоручення, має бути нотаріально посвідчена, крім випадків, установлених части- ною четвертою статті 245 Цивільного кодексу України» (Абзац одинадцятий пункту 2.6 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 585 від 02.08.2006) Будь-яке призначення представника в справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) або іншої довіреної особи може бути скасоване особами, які здійснили це призначення, або їх правонаступниками. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це Державну службу. Датою такого повідомлення вважається дата одержання Державною службою відповідного письмового повідом- лення. (Пункт 2.6 доповнено абзацом тринадцятим згідно з Наказом МОН № 585 від 02.08.2006) Представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений) або інша довірена особа може від- мовитись від свого призначення шляхом надання підписаного ним повідомлення. 712 У таких випадках власник має повідомити про це Державну службу. (Пункт 2.6 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 470 від 20.06.2001) 2.7. Державна служба повідомляє власника (власників) патенту (деклараційного патенту) чи довірену особу власника (власників) щодо внесення змін до реєстру протягом місяця від дати публікації в офіційному бюлетені відповідних відомостей. (Пункт 2.7 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 470 від 20.06.2001, в редакції Наказу МОН № 585 від 02.08.2006) 2.8. Державна служба видає або надсилає власнику (власникам) патенту (деклараційного патенту) чи довіреній особі повідомлення про припинення дії патенту (деклараційного патенту) у разі несплати збору за підтримання чинності патенту (деклараційного патенту). (Пункт 2.8 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 470 від 20.06.2001) 3. Видача патенту (деклараційного патенту) 3.1. Видача патенту (деклараційного патенту) здійснюється Державною службою у місячний строк після його державної реєстрації. (Пункт 3.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 470 від 20.06.2001) 3.2. Патент, зареєстрований відповідно до Закону, видається за встановленою формою, наведеною в додатку 1 до цього Положення. Деклараційний патент, зареєстрований відповідно до Закону, видається за встановленою формою, наведеною в додатку 2 до цього Положення. Патент, зареєстрований відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 23 грудня 1993 року № 3769-XII, видається за встановленою формою, наведеною в додатку 3 до цього Положення. Патент (деклараційний патент) засвідчується підписом голови Державної служби інтелектуальної власності України та скріплюється печаткою Державної служби. (Пункт 3.2 із змінами, внесеними згідно з Наказами МОН № 470 від 20.06.2001, № 585 від 02.08.2006) Аркуші, на яких викладено текст патенту (деклараційного патенту), прошнуровуються або скріплюються у спо- сіб, що унеможливлює їх роз’єднання без порушення цілісності, пронумеровуються, кількість аркушів завіряється підписом посадової (уповноваженої на те) особи та скріплюється печаткою Державної служби. При цьому друга сторінка патенту (деклараційного патенту) не заповнюється. Кожна сторінка патенту (деклараційного патенту), крім титульної і другої, нумерується. (Пункт 3.2 доповнено абзацом згідно з Наказом МОН № 585 від 02.08.2006) 3.3. Патент (деклараційний патент) видається особі, яка має право на його одержання, або надсилається за адресою для листування. Якщо право на одержання одного й того самого патенту (деклараційного патенту) мають декілька осіб, то видається один патент (деклараційний патент). (Пункт 3.4 виключено на підставі Наказу МОН № 585 від 02.08.2006) 3.4. У випадку втрати чи зіпсування патенту (деклараційного патенту) за клопотанням його власника (власни- ків) Державна служба протягом місяця від дати надходження клопотання видає або надсилає за адресою, зазна- ченою в клопотанні, дублікат патенту (деклараційного патенту). Дублікат патенту (деклараційного патенту) містить весь текст виданого патенту (деклараційного патенту), оригінал якого вважається таким, що втратив чинність. Клопотання оформлюється та розглядається відповідно до пунктів 2.4, 2.6 цього Положення. До клопотання додається документ про сплату збору за видачу дубліката патенту (деклараційного патенту). (Пункт 3.5 із змінами, внесеними згідно з Наказами МОН № 470 від 20.06.2001, № 806 від 09.12.2003, в редак- ції Наказу МОН № 585 від 02.08.2006) 4. Надання відомостей, що занесені до реєстру 4.1. Після внесення відомостей про патент (деклараційний патент) до реєстру Державної служби на клопотан- ня будь-якої особи надає їй виписку з реєстру за умови надходження документа про сплату збору за подання цього клопотання. Виписка стосується одного патенту (деклараційного патенту). Виписка видається особі, яка подала клопотання, або надсилається за адресою, зазначеною в клопотанні, про- тягом місяця від дати надходження клопотання. Виписка засвідчується підписом голови Державної служби та скріплюється печаткою Державної служби. (Пункт 4.1 із змінами, внесеними згідно з Наказами МОН № 470 (z0559-01) від 20.06.2001, № 806 від 09.12.2003, в редакції Наказу МОН № 585 від 02.08.2006) 4.2. Відомості про винахідника (заявника) не надаються, якщо він вимагає, щоб його не згадували в будь-якій публікації. Начальник відділу нормативного забезпечення об’єктів патентного права І. О. Шатова 713 Додаток 1 до пункту 3.2 Положення про Державний реєстр патентів України на винаходи (Титульна сторінка патенту) УКРАЇНА UKRAINE (Державний Герб України) ПАТЕНТ на винахід № ________ (зазначається назва винаходу) Видано відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Зареєстровано в Державному реєстрі патентів України на винаходи ____________ 20______ р. Голова Державної служби інтелектуальної власності України ________ _____________________ (підпис) (ініціали, прізвище) М.П. (сторінка 3 патенту) (11) (зазначається номер патенту) (19) UA (51) (зазначається індекс (індекси) Міжнародної патентної класифікації) (відомості, що зазначаються під кодами ІНІД (11) та (19), наводяться на кожній сторінці патенту, за винятком титульної сторінки) ================================================================= (21) Номер заявки: (72) Винахідник(и) (зазначається ім’я винахідника (22) Дата подання заявки: (винахідників), код держави): (24) Дата, з якої є чинними ( 73) Власник(и) (зазначається ім’я або повне найменування права на винахід: та адреса власника (власників) патенту, код держави): (31) Номер попередньої заявки відповідно до Паризької конвенції (ці відомості наводяться в разі наявності їх у реєстрі): (32) Дата подання попередньої заявки відповідно до Паризької конвенції (ці відомості наводяться в разі наявності їх у реєстрі): (33) Код держави – учасниці Паризької конвенції, до якої подано попередню заявку (ці відомості наводяться в разі наявності їх у реєстрі): (41) Дата публікації відомостей про заявку та номер бюлетеня: (46) Дата публікації відомостей про видачу патенту та номер бюлетеня: (60) Вид та номер охоронного документа України на секретний винахід (ці відомості наводяться в разі наявності їх у реєстрі): 714 (62) Номер та дата подання заявки, з якої виділено заявку, позначену кодом (21) (ці відомості наводяться в разі наявності їх у реєстрі): (86) Номер та дата подання міжнародної заявки, поданої відповідно до Договору про патентну кооперацію (ці відомості наводяться в разі наявності їх у реєстрі): (54) Назва винаходу (зазначається в одну колонку на ширину сторінки): (57) Формула винаходу (зазначається в одну колонку на ширину сторінки): (Додаток 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 470 від 20.06.2001, в редакції Наказу МОН № 585 від 02.08.2006; із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) Начальник відділу нормативного забезпечення об’єктів патентного права І. О. Шатова Додаток 2 до пункту 3.2 Положення про Державний реєстр патентів України на винаходи (Титульна сторінка патенту) УКРАЇНА UKRAINE (Державний Герб України) ДЕКЛАРАЦІЙНИЙ ПАТЕНТ на винахід № ________ (зазначається назва винаходу) Видано відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Зареєстровано в Державному реєстрі патентів України на винаходи ____________ 20______ р. Голова Державної служби інтелектуальної власності України ________ ______________________ (підпис) (ініціали, прізвище) М.П. (сторінка 3 патенту) (11) (зазначається номер патенту) (19) UA ( 51) (зазначається індекс (індекси) Міжнародної патентної класифікації) (відомості, що зазначаються під кодами ІНІД (11) та (19), наводяться на кожній сторінці патенту, за винятком титульної сторінки) ================================================================== (21) Номер заявки: (72) Винахідник(и) (зазначається ім’я винахідника (винахідників), код держави): (22) Дата подання заявки: (24) Дата, з якої є чинними (73) Власник(и) (зазначається ім’я або повне найменування права на винахід: та адреса власника (власників) деклараційного патенту, код держави): (31) Номер попередньої заявки відповідно до Паризької конвенції (ці відомості наводяться в разі наявності їх у реєстрі): 715 (32) Дата подання попередньої заявки відповідно до Паризької конвенції (ці відомості наводяться в разі наявності їх у реєстрі): (33) Код держави – учасниці Паризької конвенції, до якої подано попередню заявку (ці відомості наводяться в разі наявності їх у реєстрі): (41) Дата публікації відомостей про заявку та номер бюлетеня (ці відомості наводяться в разі наявності їх у реєстрі): (46) Дата публікації відомостей про видачу деклараційного патенту та номер бюлетеня: (60) Вид та номер охоронного документа України на секретний винахід (ці відомості наводяться в разі наявності їх у реєстрі): (62) Номер та дата подання заявки, з якої виділено заявку, позначену кодом (21) (ці відомості наводяться в разі наявності їх у реєстрі): (86) Номер та дата подання міжнародної заявки, поданої відповідно до Договору про патентну кооперацію (ці відомості наводяться в разі наявності їх у реєстрі): (54) Назва винаходу (зазначається в одну колонку на ширину сторінки): (57) Формула винаходу (зазначається в одну колонку на ширину сторінки): (Додаток 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 470 від 20.06.2001, в редакції Наказу МОН № 585 від 02.08.2006; із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) Начальник відділу нормативного забезпечення об’єктів патентного права І. О. Шатова Додаток 3 до пункту 3.2 Положення про Державний реєстр патентів України на винаходи (Титульна сторінка патенту) УКРАЇНА UKRAINE (Державний Герб України) ПАТЕНТ на винахід № ________ (зазначається назва винаходу) Видано відповідно до Постанови Верховної Ради України від 23 грудня 1993 року № 3769-XII «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Зареєстровано в Державному реєстрі патентів України на винаходи ____________ 20______ р. Голова Державної служби інтелектуальної власності України ________ ______________________ (підпис) (ініціали, прізвище) М.П. 716 (сторінка 3 патенту) (11) (зазначається номер патенту) (19) UA (51) (зазначається індекс (індекси) Міжнародної патентної класифікації) (відомості, що зазначаються під кодами ІНІД (11) та (19), наводяться на кожній сторінці патенту, за винятком титульної сторінки) ================================================================== (10) Вид та номер охоронного документа СРСР: (72) Винахідник(и) (зазначається ім’я винахідника (винахідників), код держави): (21) Номер заявки: (73) Власник(и) (зазначається ім’я або повне (22) Дата подання заявки: найменування та адреса власника (власників) патенту, код держави): (24) Дата, з якої є чинними права на винахід: (31) Номер попередньої заявки відповідно до Паризької конвенції (ці відомості наводяться в разі наявності їх у реєстрі): (32) Дата подання попередньої заявки відповідно до Паризької конвенції (ці відомості наводяться в разі наявності їх у реєстрі): (33) Код держави – учасниці Паризької конвенції, до якої подано попередню заявку (ці відомості наводяться в разі наявності їх у реєстрі): (46) Дата публікації відомостей про видачу патенту та номер бюлетеня: (62) Номер та дата подання заявки, з якої виділено заявку, позначену кодом (21) (ці відомості наводяться в разі наявності їх у реєстрі): (86) Номер та дата подання міжнародної заявки, поданої відповідно до Договору про патентну кооперацію (ці відомості наводяться в разі наявності їх у реєстрі): (54) Назва винаходу (зазначається в одну колонку на ширину сторінки): (57) Формула винаходу (зазначається в одну колонку на ширину сторінки): (Додаток 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 470 від 20.06.2001, в редакції Наказу МОН № 585 від 02.08.2006; із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) Начальник відділу нормативного забезпечення об’єктів патентного права І. О. Шатова (Додаток 4 виключено на підставі Наказу МОН № 585 від 02.08.2006) (Додаток 5 виключено на підставі Наказу МОН № 585 від 02.08.2006) 717 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Н А К А З № 469 від 20.06.2001 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 липня 2001 р. за № 558/5749 ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ПАТЕНТІВ УКРАЇНИ НА КОРИСНІ МОДЕЛІ Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 441 від 01.08.2002 Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства освіти і науки № 806 від 09.12.2003 № 585 від 02.08.2006 Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) Відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» Н А К А З У Ю: 1. Затвердити Положення про Державний реєстр патентів України на корисні моделі (далі – Положення), що додається. (Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) 2. Державному департаменту інтелектуальної власності подати це Положення до Міністерства юстиції Украї- ни на державну реєстрацію. 3. Державному департаменту інтелектуальної власності опублікувати це Положення в офіційному бюлетені «Промислова власність». 4. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Держпатенту України «Про затвердження Положення про Дер- жавний реєстр патентів України на корисні моделі та порядок видачі патентів» від 7 червня 1996 року № 123, за- реєстрований у Міністерстві юстиції України 18 червня 1996 року за № 305/1330, та пункт 1.3 наказу Міністерства освіти і науки України «Про внесення змін до деяких нормативних документів Держпатенту України» від 16 серп- ня 2000 року № 391, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 вересня 2000 року за № 575/4796. 5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на голову Державного департаменту інтелектуальної влас- ності Паладія М. В. Т. в. о. Міністра Я. С. Яцків ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 20.06.2001 № 469 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 липня 2001 р. за № 558/5749 Положення про Державний реєстр патентів України на корисні моделі (Назва Положення із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) (У тексті Положення слова «деклараційні патенти» та «деклараційні патенти (патенти)» в усіх відмінках і числі замінено словами «патенти (деклараційні патенти)»; слова «повне ім’я» в усіх відмінках замінено словом «ім’я»; слово «найменування» в усіх відмінках замінено словами «повне найменування» згідно з Наказом Міністер- ства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) 718 (У тексті Положення слова «Держдепартамент» та «Державний департамент інтелектуальної власності» в усіх відмінках замінено відповідно словами «Державна служба» та «Державна служба інтелектуальної влас- ності України» у відповідному відмінку згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) 1. Загальні положення 1.1. Це Положення, розроблене відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (далі – Закон), Паризької конвенції про охорону промислової власності, підписаної в Парижі 20 березня 1883 року, яка є чинною в Україні з 25 грудня 1991 року (далі – Паризька конвенція), Договору про патентну кооперацію, під- писаного 19 червня 1970 року, який є чинним в Україні з 25 грудня 1991 року, визначає форму Державного реєстру патентів України на корисні моделі, порядок його ведення, порядок видачі патентів України на корисні моделі та дублікатів патентів (деклараційних патентів) України на корисні моделі, порядок надання виписок з реєстру, пере- лік змін, які можуть бути внесені до реєстру за ініціативою власника патенту (деклараційного патенту), а також установлює форму патентів України на корисні моделі і зміст зазначених у них відомостей. (Пункт 1.1 із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства освіти і науки № 806 від 09.12.2003, № 585 від 02.08.2006, Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) 1.2. Державний реєстр патентів України на корисні моделі (далі – реєстр) – це сукупність офіційних відомостей щодо державної реєстрації патентів України на корисні моделі (далі – патенти) та деклараційних патентів України на корисні моделі (далі – деклараційні патенти), які постійно зберігаються на електронному та/або паперовому носіях. Реєстр формує Державна служба інтелектуальної власності України (далі – Державна служба), діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки, молоді та спорту України. (Пункт 1.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006, Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) 1.3. Відомості, що занесені до реєстру, зміни до них, відомості про видачу дубліката патенту (деклараційного патенту), зміни внаслідок виправлення помилок та інші відомості, що занесені до реєстру, Державна служба пуб- лікує в офіційному бюлетені «Промислова власність» (далі – бюлетень). Дані про публікацію зазначених відомос- тей заносяться до реєстру. (Пункт 1.3 із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства освіти і науки № 806 від 09.12.2003, № 585 від 02.08.2006) 1.4. Державна реєстрація (далі – реєстрація) та дії, що пов’язані з веденням реєстру, виконуються за наявності документа про сплату державного мита за видачу патенту, збору відповідно до чинного законодавства. (Пункт 1.4 із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства освіти і науки № 806 від 09.12.2003, № 585 від 02.08.2006) (Пункт 1.5 виключено на підставі Наказу Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) 2. Ведення реєстру 2.1. Реєстрація патенту здійснюється шляхом унесення відповідного запису до реєстру на підставі рішення Державної служби про видачу патенту та за наявності документів про сплату державного мита за видачу патенту і збору за публікації про видачу патенту. (Абзац перший пункту 2.1 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 806 від 09.12.2003, із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) Реєстр містить такі відомості із зазначенням міжнародних цифрових кодів для ідентифікації бібліографічних даних (ІНІД) відповідно до стандарту BOIB ST.9: (Абзац другий пункту 2.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) (11) номер реєстрації, який є номером патенту (деклараційного патенту); (16) дату реєстрації патенту (деклараційного патенту); (20) дату подання клопотання про видачу патенту (деклараційного патенту) на розсекречену корисну модель; (21) номер заявки; (22) дату подання заявки; (24) дату, з якої є чинними права на корисну модель; (Абзац восьмий пункту 2.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) (30) – дані щодо пріоритету відповідно до Паризької конвенції; (Пункт 2.1 доповнено абзацом згідно з Наказом МОН № 441 від 01.08.2002; із змінами, внесеними згідно з На- казом Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) (31) номер попередньої заявки відповідно до Паризької конвенції; (32) дату подання попередньої заявки відповідно до Паризької конвенції; (33) двобуквений код держави – учасниці Паризької конвенції чи регіональної організації, до якої подана по- передня заявка, відповідно до стандарту BOIB ST.3; 719 (41) дату публікації відомостей про прийняту до розгляду заявку та номер бюлетеня; (46) дату публікації відомостей про видачу патенту (деклараційного патенту) та номер бюлетеня; (51) індекс (індекси) Міжнародної патентної класифікації; (54) назву корисної моделі; (57) формула корисної моделі; (Пункт 2.1 доповнено абзацом сімнадцятим згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) (60) вид та номер охоронного документа України на секретну корисну модель; (62) номер та дату подання попередньої заявки, з якої виділено заявку, позначену кодом (21); (66) номер (номери) та дату (дати) попередньої (попередніх) заявки (заявок), діловодство за якою (якими) при- пинено; (71) ім’я або повне найменування заявника (заявників); (72) ім’я винахідника (винахідників); (73) ім’я або повне найменування та адреса власника (власників) патенту (деклараційного патенту), двобукве- ний код держави відповідно до стандарту BOIB ST.3; (Абзац двадцять третій пункту 2.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) (74) ім’я та реєстраційний номер представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) або ім’я (повне найменування) іншої довіреної особи; (Абзац двадцять четвертий пункту 2.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) (85) дату переходу міжнародної заявки до національної фази відповідно до Договору про патентну кооперацію; (86) номер та дату подання міжнародної заявки, поданої відповідно до Договору про патентну кооперацію; (98) адресу та ім’я фізичної або повне найменування юридичної особи, якій надсилається патент (декларацій- ний патент), адресу для листування. 2.2. У процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості щодо: зміни імені фізичної особи – власника (власників) або повного найменування юридичної особи – власника (власників) і/або адреси власника (власників) патенту (деклараційного патенту); зміни складу винахідників; (Абзац третій пункту 2.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) зміни адреси для листування; зміни назви корисної моделі; зміни стосовно представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) або іншої довіреної особи; зміни, пов’язаної зі зміною особи власника (власників) патенту (деклараційного патенту); (Абзац сьомий пункту 2.2 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) видача ліцензії на використання корисної моделі; (Абзац восьмий пункту 2.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 806 від 09.12.2003) змін до відомостей про видача ліцензії на використання корисної моделі; (Абзац дев’ятий пункту 2.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 806 від 09.12.2003) заяви про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованої корисної моделі; (Абзац десятий пункту 2.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 806 від 09.12.2003) відкликання заяви про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованої корисної моделі; (Абзац одинадцятий пункту 2.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 806 від 09.12.2003) визнання патенту (деклараційного патенту) недійсним повністю або частково; припинення дії патенту (деклараційного патенту); відмови від патенту (деклараційного патенту) повністю або частково; зміни обсягу прав у разі часткової відмови від патенту (деклараційного патенту); видачі дубліката патенту (деклараційного патенту); змін унаслідок виправлення помилок (граматичних, синтаксичних, інформаційних тощо); (Абзац сімнадцятий пункту 2.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 806 від 09.12.2003) змін стосовно діловодства з ведення реєстру. 720 2.3. Підставою для внесення відомостей до реєстру є: рішення Державної служби; рішення судових органів; клопотання або заява власника (власників) патенту (деклараційного патенту). 2.4. У разі зміни імені фізичної особи – власника (власників) патенту (деклараційного патенту) або повного найменування юридичної особи – власника (власників) патенту (деклараційного патенту) і/або зміни адреси влас- ника (власників) патенту (деклараційного патенту), зміни адреси для листування, зміни особи власника (власників) патенту (деклараційного патенту), за виключенням передачі права власності на корисну модель за договором, зміни складу винахідників, зміни стосовно представника в справах інтелектуальної власності (патентного пові- реного) або іншої довіреної особи, видачі дубліката та виправлення помилок власник (власники) патенту (декла- раційного патенту) у тому числі його (їх) правонаступник (правонаступники) за своєю ініціативою подає до Дер- жавної служби клопотання щодо зазначених змін, викладене українською мовою. Клопотання має стосуватися одного патенту (деклараційного патенту) і містити: (Абзац перший пункту 2.4 із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства освіти і науки № 806 від 09.12.2003, № 585 від 02.08.2006) номер патенту (деклараційного патенту); номер заявки; дату подання заявки; назву корисної моделі; ім’я фізичної особи – власника (власників) або повне найменування юридичної особи – власника (власників) й адресу власника (власників) патенту (деклараційного патенту); зміну, що вноситься; (Пункт 2.4 доповнено абзацом сьомим згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) адресу для листування. Клопотання підписується власником (власниками) патенту (деклараційного патенту) у тому числі його (їх) правонаступником (правонаступниками). Якщо власником патенту (деклараційного патенту) є юридична особа, то клопотання підписує особа, що має на це повноваження. Підпис складається з повного найменування посади осо- би, яка підписує клопотання, особистого підпису, ініціалів, прізвища, дати і скріплюється печаткою. (Абзац дев’ятий пункту 2.4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) У разі подання клопотання про зміну складу винахідників клопотання підписується особами, що зазначені в заявці як винахідники, а також особами, які фактично є винахідниками, але в заявці винахідниками не зазначені. До клопотання додаються: документ про сплату збору за внесення до реєстру за ініціативою власника патенту змін; (Абзац пункту 2.4 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 806 від 09.12.2003) документ, що підтверджує правомірність змін (за потреби); У разі подання клопотання про внесення зміни імені (повного найменування) власника (власників) патенту (деклараційного патенту) і/або зміни адреси власника (власників) патенту (деклараційного патенту) клопотання підписується лише тим власником патенту (деклараційного патенту), якого зазначені зміни стосуються. Клопотан- ня про внесення інших змін, зазначених в абзаці першому цього пункту, підписується усіма власниками патенту (деклараційного патенту). (Пункт 2.4 доповнено абзацом чотирнадцятим згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) Під час розгляду клопотання та документів, що до нього додаються, Державна служба має право надіслати запит про подання додаткових документів, необхідних для прийняття рішення, у разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо вірогідності інформації, що містять подані до Державної служби документи. (Пункт 2.4 доповнено абзацом п’ятнадцятим згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) У разі відповідності клопотання та документів, що до нього додаються, вимогам цього пункту та/або пункту 2.6 цього Положення та наявності у випадках, передбачених цим Положенням, документа про сплату збору за вне- сення змін Державною службою протягом місяця від дати надходження зазначеного клопотання та документів, що до нього додаються, вносяться відповідні відомості до Реєстру. (Пункт 2.4 доповнено абзацом шістнадцятим згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) У разі невідповідності клопотання та/або документів, що до нього додаються, вимогам цього пункту та/або пункту 2.6 цього Положення, та/або відсутності документа про сплату збору за внесення змін (у разі необхідності його подання) особі, яка подала клопотання, протягом місяця від дати надходження зазначеного клопотання та документів, що до нього додаються, надсилається про це повідомлення із пропозицією щодо усунення недоліків. 721 Виправлені та/або відсутні документи мають надійти до Державної служби протягом двох місяців від дати одер- жання зазначеного повідомлення особою, яка подала клопотання. В іншому разі клопотання вважається неподаним, про що особі, яка подала клопотання, надсилається повідомлення. (Пункт 2.4 доповнено абзацом сімнадцятим згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) 2.5. Заява про повну або часткову відмову від патенту (деклараційного патенту) подається власником (власни- ками) патенту (деклараційного патенту) і містить: номер патенту (деклараційного патенту); номер заявки; дату подання заявки; назву корисної моделі; ім’я фізичної особи – власника (власників) або повне найменування юридичної особи – власника (власників) й адресу власника (власників) патенту (деклараційного патенту); адресу для листування; обсяг прав, щодо яких здійснюється відмова в разі часткової відмови від патенту (деклараційного патенту); обсяг прав, що залишається (у разі часткової відмови від патенту (деклараційного патенту). (Пункт 2.5 доповнено абзацом дев’ятим згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) У заяві також повинно бути зазначено, що особа, яка використовує корисну модель на підставі ліцензійного договору, попереджена про відмову від патенту (деклараційного патенту), а також зазначено відомості про від- сутність накладеного арешту на майно, описаного за борги, до складу якого входять права, що засвідчуються па- тентом (деклараційним патентом). (Абзац пункту 2.5 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 806 від 09.12.2003) Заява підписується власником (власниками) патенту (деклараційного патенту). Якщо власником (власниками) патенту (деклараційного патенту) є юридична особа, то заява підписується особою, що має на це повноваження. Підпис складається з повного найменування посади особи, яка підписує заяву, особистого підпису, ініціалів, прі- звища, дати і скріплюється печаткою. У разі часткової відмови від патенту (деклараційного патенту) до заяви додається документ про сплату збору за внесення до реєстру змін щодо патенту (деклараційного патенту) на корисну модель. (Абзац пункту 2.5 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 806 від 09.12.2003) Заява про повну або часткову відмову від патенту (деклараційного патенту) розглядається у порядку, встанов- леному пунктом 2.4 цього Положення. (Пункт 2.5 доповнено абзацом тринадцятим згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) 2.6. Клопотання про зміну відомостей, що занесені до реєстру, видачу дубліката патенту (деклараційного па- тенту) або заяву про повну або часткову відмову від патенту (деклараційного патенту) може подати представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений) або інша довірена особа. У цьому разі до заяви або клопотання додається довіреність, оформлена з дотриманням вимог чинного законодавства. Довіреність може стосуватись як одного патенту (деклараційного патенту), так і всіх патентів (деклараційних патентів) одного й того самого власника за умови, що про це зазначено в довіреності. У довіреності зазначаються: ім’я особи, якій вона видана; обсяг повноважень, які надаються особі, на ім’я якої видано довіреність; дата її вчинення. (Абзац шостий пункту 2.6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) Довіреність підписується особою, яка її видала. Якщо довіреність видається юридичною особою України, то підпис особи, що має на це повноваження, скріплюється печаткою. Підпис складається з повного найменування посади особи, яка підписує довіреність, особистого підпису, ініціалів, прізвища. Строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чин- ність до припинення її дії. Довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною. (Абзац восьмий пункту 2.6 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) Форма і строк дії довіреності, виданої поза межами України, визначаються за законом країни, де була видана довіреність. Якщо довіреність викладена не українською мовою, то до неї додають переклад на українську мову. Довіреність представнику в справах інтелектуальної власності (патентному повіреному) для представництва особи, що проживає за межами України, може бути видана як самим власником патенту (деклараційного патенту), так і представником власника, що має відповідну довіреність, видану власником патенту (деклараційного патенту). 722 Довіреність, видана в порядку передоручення, має бути нотаріально посвідчена, крім випадків, установлених час- тиною четвертою статті 245 Цивільного кодексу України (Абзац одинадцятий пункту 2.6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) Будь-яке призначення представника в справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) або іншої довіреної особи може бути скасоване особами, які здійснили це призначення, або їх правонаступниками. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це Державну службу. Датою такого повідомлення вважається дата одержання Державною службою відповідного письмового пові- домлення. (Пункт 2.6 доповнено абзацом тринадцятим згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) Представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений) або інша довірена особа може від- мовитись від свого призначення шляхом надання підписаного ним повідомлення. У цьому разі власник має повідо- мити про це Державну службу. 2.7. Державна служба повідомляє власника (власників) патенту (деклараційного патенту) чи довірену особу власника (власників) щодо внесення змін до реєстру протягом місяця від дати публікації в офіційному бюлетені відповідних відомостей. (Пункт 2.7 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) 2.8. Державна служба видає або надсилає власнику (власникам) патенту (деклараційного патенту) чи довіреній особі повідомлення про припинення дії патенту (деклараційного патенту) у разі несплати річного збору за підтри- мання чинності патенту (деклараційного патенту). 3. Видача патенту (деклараційного патенту) 3.1. Видача патенту здійснюється Державною службою у місячний строк після його державної реєстрації. (Пункт 3.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) 3.2. Патент видається за встановленою формою, наведеною в додатку до цього Положення. Патент засвідчу- ється підписом голови Державної служби та скріплюється печаткою Державної служби. Аркуші, на яких викладено текст патенту, прошнуровуються або скріплюються у спосіб, що унеможливлює їх роз’єднання без порушення цілісності, пронумеровуються, кількість аркушів завіряється підписом посадової (упов- новаженої на те) особи та скріплюється печаткою Державної служби. При цьому друга сторінка патенту не за- повнюється. Кожна сторінка патенту, крім титульної і другої, нумерується. (Пункт 3.2 доповнено абзацом другим згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) (Пункт 3.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) 3.3. Патент видається особі, яка має право на його одержання, або надсилається за адресою для листування. Якщо право на одержання одного й того самого патенту мають кілька осіб, то їм видається один патент. (Пункт 3.3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) (Пункт 3.4 виключено на підставі Наказу Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) 3.4. У випадку втрати чи зіпсування патенту (деклараційного патенту) за клопотанням його власника (власни- ків) Державна служба протягом місяця від дати надходження клопотання видає або надсилає за адресою, зазна- ченою в клопотанні, дублікат патенту (деклараційного патенту). Дублікат патенту (деклараційного патенту) містить весь текст виданого патенту (деклараційного патенту), оригінал якого вважається таким, що втратив чинність. Клопотання оформлюється та розглядається відповідно до пунктів 2.4, 2.6 цього Положення. До клопотання додається документ про сплату збору за видачу дубліката патенту (деклараційного патенту). (Пункт 3.4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 806 від 09.12.2003; в редак- ції Наказу Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) 4. Надання відомостей, що занесені до реєстру 4.1. Після внесення відомостей про патент (деклараційний патент) до реєстру Державної служби на клопотан- ня будь-якої особи надає їй виписку з реєстру за умови надходження документа про сплату збору за подання цього клопотання. Виписка стосується одного патенту (деклараційного патенту). Виписка видається особі, яка подала клопотання, або надсилається за адресою, зазначеною в клопотанні, про- тягом місяця від дати надходження клопотання. Виписка засвідчується підписом голови Державної служби та скріплюється печаткою Державної служби. (Пункт 4.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 806 від 09.12.2003; в редак- ції Наказу Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) 4.2. Відомості про винахідника не надаються, якщо він вимагає, щоб його не згадували в будь-якій публікації. Начальник відділу правового забезпечення Л. А. Цибенко 723 Додаток до пункту 3.2 Положення про Державний реєстр патентів України на корисні моделі (Титульна сторінка патенту) УКРАЇНА UKRAINE (Державний Герб України) ПАТЕНТ на корисну модель № _______________ (зазначається назва корисної моделі) Видано відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Зареєстровано в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі ____________ 20______ р. Голова Державної служби інтелектуальної власності України ________ ______________________ (під- пис) (ініціали, прізвище) М.п. (Продовження додатка) (сторінка 3 патенту) (11) (зазначається номер патенту) (19) UA (51) (зазначається індекс (індекси) Міжнародної патентної класифікації) (відомості, що зазначаються під кодами ІНІД (11) та (19) наводяться на кожній сторінці патенту, за ви- нятком титульної сторінки) ================================================================== (21) Номер заявки: (72) Винахідник (и) (зазначається ім’я винахідника (22) Дата подання заявки: (винахідників), код держави): (24) Дата, з якої є чинними (73) Власник(и) (зазначається права на корисну модель: ім’я або повне найменування та адреса власника (власників) (31) Номер попередньої заявки патенту, код держави): відповідно до Паризької конвенції (ці відомості наводяться в разі наявності їх у реєстрі): (32) Дата подання попередньої заявки відповідно до Паризької конвенції (ці відомості наводяться в разі наявності їх у реєстрі): (33) Код держави – учасниці Паризької конвенції, до якої подано попередню заявку (ці відомості наводяться в разі наявності їх у реєстрі): (41) Дата публікації відомостей про заявку та номер бюлетеня (ці відомості наводяться в разі наявності їх у реєстрі): (46) Дата публікації відомостей про видачу патенту та номер бюлетеня: (60) Вид та номер охоронного документа України на секретну корисну модель (ці відомості наводяться в разі наявності їх у реєстрі): 724 (62) Номер та дата подання заявки, з якої виділено заявку, позначену кодом (21) (ці відомості наводяться в разі наявності їх у реєстрі): (86) Номер та дата подання міжнародної заявки, поданої відповідно до Договору про патентну кооперацію (ці відомості наводяться в разі наявності їх у реєстрі): (54) Назва корисної моделі (зазначається в одну колонку на ширину сторінки): (57) Формула корисної моделі (зазначається в одну колонку на ширину сторінки): (Додаток в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) (Додаток 2 виключено на підставі Наказу Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) (Додаток 3 виключено на підставі Наказу Міністерства освіти і науки № 585 від 02.08.2006) МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Н А К А З N 739 від 14.11.2001 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 листопада 2001 р. за № 965/6156 ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ПАТЕНТІВ І ДЕКЛАРАЦІЙНИХ ПАТЕНТІВ УКРАЇНИ НА СЕКРЕТНІ ВИНАХОДИ Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту N 1294 від 11.11.2011 Відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» Н А К А З У Ю: 1. Затвердити Положення про Державний реєстр патентів і деклараційних патентів України на секретні вина- ходи (далі – Положення), що додається. 2. Державному департаменту інтелектуальної власності подати це Положення до Міністерства юстиції Украї- ни на державну реєстрацію. 3. Державному департаменту інтелектуальної власності опублікувати це Положення в офіційному бюлетені «Промислова власність». 4. Визнати такими, що втратили чинність, пункт 1 наказу Держпатенту України «Про затвердження норматив- них актів» від 14 грудня 1995 року № 187, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 січня 1996 року за № 23/1048, і затверджене ним Положення про Державний реєстр посвідчень України на винаходи, що становлять державну таємницю, та порядок видачі посвідчень. 5. Скасувати наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Положення про Державний реєстр патентів і деклараційних патентів України на секретні винаходи» від 12 липня 2001 року № 511. 6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на голову Державного департаменту інтелектуальної влас- ності Паладія М. В. Міністр В. Г. Кремень 725 ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 14.11.2001 № 739 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 листопада 2001 р. за № 965/6156 ПОЛОЖЕННЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ПАТЕНТІВ І ДЕКЛАРАЦІЙНИХ ПАТЕНТІВ УКРАЇНИ НА СЕКРЕТНІ ВИНАХОДИ (У тексті Положення та додатках до нього слова «Держдепартамент» та «Державний департамент інте- лектуальної власності» в усіх відмінках замінено відповідно словами «Державна служба» та «Державна служба інтелектуальної власності України» у відповідних відмінках згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, моло- ді та спорту № 1294 від 11.11.2011) 1. Загальні положення 1.1. Це Положення, розроблене відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», Закону України «Про державну таємницю», визначає форму Державного реєстру патентів і деклараційних патентів України на секретні винаходи, порядок його ведення, порядок видачі патентів і деклараційних патентів України на секретні винаходи та їх дублікатів, а також установлює форму зазначених патентів. (Пункт 1.1 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1294 від 11.11.2011) 1.2. Державний реєстр патентів і деклараційних патентів України на секретні винаходи (далі – реєстр) – це сукупність офіційних відомостей щодо державної реєстрації патентів України на секретні винаходи (далі – патен- ти) і деклараційних патентів України на секретні винаходи (далі – деклараційні патенти), які постійно зберігають- ся на паперовому носії. Реєстр має гриф «таємно». Реєстр формує Державна служба інтелектуальної власності України (далі – Державна служба), діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки, молоді та спорту України. (Пункт 1.2 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1294 від 11.11.2011) 1.3. Реєстрація та дії, пов’язані з веденням реєстру, виконуються за наявності рішення Державного експерта з питань таємниць (далі – Державний експерт) про віднесення винаходу до державної таємниці. 2. Ведення реєстру 2.1. Реєстрація патенту (деклараційного патенту) здійснюється на підставі рішення Державної служби про ви- дачу патенту (деклараційного патенту) шляхом унесення відповідного запису до реєстру. Запис про реєстрацію патенту (деклараційного патенту), що вноситься до реєстру, містить такі відомості із зазначенням міжнародних цифрових кодів для ідентифікації бібліографічних даних (ІНІД) відповідно до стандар- ту BOIB ST.9: (10) вид та номер охоронного документа СРСР; (11) номер реєстрації, який є номером патенту (деклараційного патенту); (16) дату реєстрації патенту (деклараційного патенту); (20) дату подання клопотання про видачу патенту України на секретний винахід, що охороняється авторським свідоцтвом СРСР; (21) номер заявки; (22) дату подання заявки; (23) інші дати; (24) дату, з якої набирають чинності права, що випливають з патенту (деклараційного патенту); (51) індекс (індекси) Міжнародної патентної класифікації; (54) назву секретного винаходу; (62) номер та дату подання попередньої заявки, з якої виділено заявку, позначену кодом (21); (66) номер (номери) та дату (дати) подання попередньої (попередніх) заявки (заявок), діловодство за якою (якими) припинено; (71) повне ім’я або найменування заявника (заявників); (72) повне ім’я винахідника (винахідників); (73) повне ім’я або найменування власника (власників) патенту (деклараційного патенту); (98) адресу та повне ім’я фізичної або найменування юридичної особи, якій надсилається патент (декларацій- ний патент), адресу для листування; 726 номер і дату реєстрації рішення Державного експерта про віднесення винаходу до державної таємниці; ступінь секретності; строк дії ступеня секретності; найменування державного органу (органів), якому надається право приймати рішення щодо кола підприємств, установ, організацій, що матимуть доступ до секретного винаходу, згідно з рішенням Державного експерта. 2.2. У процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості щодо: видачі патенту після проведення кваліфікаційної експертизи заявки, за якою було видано деклараційний патент; зміни повного імені фізичної особи – власника (власників) або найменування юридичної особи – власника (власників) та/або адреси власника (власників) патенту (деклараційного патенту); зміни складу винахідників або власників патенту (деклараційного патенту); зміни адреси для листування; зміни назви секретного винаходу; передачі права власності на секретний винахід; надання ліцензії на використання секретного винаходу; змін до відомостей про надання ліцензії на використання секретного винаходу; визнання деклараційного патенту таким, що не набрав чинності, у зв’язку з прийняттям рішення про відмову у видачі патенту після проведення кваліфікаційної експертизи заявки; визнання патенту (деклараційного патенту) недійсним повністю або частково; припинення дії патенту (деклараційного патенту); припинення дії деклараційного патенту у зв’язку з видачею патенту після проведення кваліфікаційної експер- тизи заявки, за якою раніше було видано деклараційний патент; відмови від патенту (деклараційного патенту) повністю або частково; зміни обсягу прав у разі часткової відмови від патенту (деклараційного патенту); видачі дубліката патенту (деклараційного патенту); зміни ступеня секретності; строку дії зміненого ступеня секретності; номера і дати реєстрації рішення Державного експерта про зміну ступеня секретності; змін унаслідок виправлення очевидних помилок (граматичних, синтаксичних, фактичних даних тощо). 2.3. Підставою для внесення відомостей до реєстру є: рішення Державної служби; рішення судових органів; клопотання або заява власника (власників) патенту (деклараційного патенту); рішення Державного експерта. 2.4. У разі зміни повного імені фізичної особи – власника (власників) або найменування юридичної особи – власника (власників) патенту (деклараційного патенту) та/або зміни адреси власника (власників) патенту (декла- раційного патенту), зміни адреси для листування, зміни складу винахідників, видачі дубліката та виправлення очевидних помилок власник (власники) патенту (деклараційного патенту) за своєю ініціативою подає до Державної служби клопотання щодо зазначених змін, викладене українською мовою. Клопотання має стосуватися одного патенту (деклараційного патенту) і містити: номер патенту (деклараційного патенту); номер заявки; дату подання заявки; назву секретного винаходу; повне ім’я фізичної особи – власника (власників) або найменування юридичної особи – власника (власників) й адресу власника (власників) патенту (деклараційного патенту); адресу для листування. Клопотання підписується власником (власниками) патенту (деклараційного патенту). Якщо власником патенту (деклараційного патенту) є юридична особа, то клопотання підписує особа, що має на це повноваження. Підпис складається з повного найменування посади особи, яка підписує клопотання, особистого підпису, ініціалів, прі- звища, дати і скріплюється печаткою. У разі подання клопотання про зміну складу винахідників воно підписується особами, які зазначені в заявці як винахідники, а також особами, які фактично є винахідниками, але в заявці винахідниками не зазначені. До клопотання додаються документи, що підтверджують правомірність змін (за потреби). 2.5. Заява про повну або часткову відмову від патенту (деклараційного патенту) подається власником (власни- ками) патенту (деклараційного патенту) і містить: номер патенту (деклараційного патенту); номер заявки; дату подання заявки; назву секретного винаходу; 727 повне ім’я фізичної особи – власника (власників) або найменування юридичної особи – власника (власників) й адресу власника (власників) патенту (деклараційного патенту); адресу для листування; обсяг прав, щодо яких здійснюється часткова відмова від патенту (деклараційного патенту). У заяві також повинно бути зазначено, що особа, яка використовує секретний винахід на підставі ліцензійного договору, попереджена про повну або часткову відмову від патенту (деклараційного патенту). Заява підписується власником (власниками) патенту (деклараційного патенту), а якщо власником (власниками) патенту (деклараційного патенту) є юридична особа, то заява підписується особою, що має на це повноваження. Підпис складається з повного найменування посади особи, яка підписує заяву, особистого підпису, ініціалів, прі- звища, дати і скріплюється печаткою. У разі часткової відмови від патенту до заяви додається експертний висновок щодо відповідності секретного винаходу умовам патентоздатності. 2.6. У разі розсекречування секретного винаходу до реєстру на підставі рішення Державного експерта вносять- ся відомості про припинення дії патенту (деклараційного патенту). 2.7. Державна служба видає або надсилає власнику (власникам) патенту (деклараційного патенту) доповнення до патенту (деклараційного патенту) щодо зміни власника (власників) патенту (деклараційного патенту) унаслідок передачі права власності та змін у відомостях щодо реєстрації патенту (деклараційного патенту) за встановленою формою, наведеною в додатках 1 і 2 до цього Положення. Доповнення до патенту (деклараційного патенту) надсилаються за адресою, зазначеною в клопотанні або заяві. 3. Видача патенту (деклараційного патенту) 3.1. Видача патенту (деклараційного патенту) здійснюється Державною службою у місячний строк після його державної реєстрації. 3.2. Патент (деклараційний патент) видається за встановленою формою, наведеною в додатках 3 і 4 до цього Положення. Патент (деклараційний патент) засвідчується підписом голови Державної служби та скріплюється печаткою Державної служби. 3.3. Патент (деклараційний патент) видається особі, яка має право на його одержання, або надсилається за адресою для листування. Якщо право на одержання того самого патенту (деклараційного патенту) мають декілька осіб, то видається один патент (деклараційний патент) особі, яка має відповідні повноваження на його одержання. 3.4. До виданого патенту (деклараційного патенту) на вимогу його власника (власників) Державна служба уносить виправлення очевидних помилок відповідно до пункту 2.4 цього Положення. 3.5. На клопотання власника (власників) патенту (деклараційного патенту) Державна служба видає або над- силає за адресою, зазначеною в клопотанні, дублікат патенту (деклараційного патенту). Клопотання подається в порядку, передбаченому пунктом 2.4 цього Положення. 3.6. До виданого патенту (деклараційного патенту) додається копія рішення Державного експерта про визна- чення державного органу (органів), якому (яким) надається право приймати рішення щодо кола підприємств, установ, організацій, що матимуть доступ до секретного винаходу. Начальник Управління промислової власності І. Е. Василенко Додаток 1 до пункту 2.7 Положення про Державний реєстр патентів та деклараційних патентів України на секретні винаходи УКРАЇНА (19) UA (11) Герб Доповнення до патенту на секретний винахід _____________________________________ _________ _______________________ (голова Державної служби (підпис) (ініціали, прізвище) інтелектуальної власності України) М.п. Зміни у відомостях щодо реєстрації патенту України на секретний винахід ( ) Код (коди) ІНІД для ідентифікації бібліографічних даних відповідно до стандарту BOIB ST.9, щодо яких було внесено зміни (виправлено помилки). Зміст змін у відомостях щодо реєстрації патенту. Начальник Управління промислової власності І. Е. Василенко (Додаток 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1294 (z1403-11) від 11.11.2011) 728 Додаток 2 до пункту 2.7 Положення про Державний реєстр патентів та деклараційних патентів України на секретні винаходи УКРАЇНА (19) UA (11) Герб Доповнення до деклараційного патенту на секретний винахід _____________________________________ _________ _______________________ (голова Державної служби (підпис) (ініціали, прізвище) інтелектуальної власності України) М.п. __________________________________________________________________ Зміни у відомостях щодо реєстрації деклараційного патенту України на секретний винахід ( ) Код (коди) ІНІД для ідентифікації бібліографічних даних відповідно до стандарту BOIB ST.9, щодо яких було внесено зміни (виправлено помилки). Зміст змін у відомостях щодо реєстрації деклараційного патенту. Начальник Управління промислової власності І. Е. Василенко (Додаток 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1294 від 11.11.2011) Додаток 3 до пункту 3.2 Положення про Державний реєстр патентів та деклараційних патентів України на секретні винаходи Україна (19) UA (11) Герб Патент на секретний винахід видано відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» _____________________________________ _________ _______________________ (голова Державної служби (підпис) (ініціали, прізвище) інтелектуальної власності України) М.п. __________________________________________________________________ (21) Номер заявки. (22) Дата подання заявки. (24) Дата, з якої набирають чинності права, що випливають з патенту. (72) Винахідник(и). (73) Власник(и). ( ) Інші коди ІНІД для ідентифікації бібліографічних даних відповідно до стандарту BOIB ST.9. Начальник Управління промислової власності І. Е. Василенко (Додаток 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1294 від 11.11.2011) Додаток 4 до пункту 3.2 Положення про Державний реєстр патентів та деклараційних патентів України на секретні винаходи Україна (19) UA (11) Герб Деклараційний патент на секретний винахід видано відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» _____________________________________ _________ _______________________ (голова Державної служби (підпис) (ініціали, прізвище) інтелектуальної власності України) М.п. 729 (21) Номер заявки. (22) Дата подання заявки. (24) Дата, з якої набирають чинності права, що випливають з деклараційного патенту. (72) Винахідник(и). (73) Власник(и) ( ) Інші коди ІНІД для ідентифікації бібліографічних даних відповідно до стандарту BOIB ST.9. Начальник Управління промислової власності І. Е. Василенко (Додаток 4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1294 від 11.11.2011) МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Н А К А З N 738 від 14.11.2001 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 листопада 2001 р. за № 964/6155 ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ДЕКЛАРАЦІЙНИХ ПАТЕНТІВ УКРАЇНИ НА СЕКРЕТНІ КОРИСНІ МОДЕЛІ Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту N 1294 від 11.11.2011 Відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» Н А К А З У Ю: 1. Затвердити Положення про Державний реєстр деклараційних патентів України на секретні корисні моделі (далі – Положення), що додається. 2. Державному департаменту інтелектуальної власності подати це Положення до Міністерства юстиції Украї- ни на державну реєстрацію. 3. Державному департаменту інтелектуальної власності опублікувати це Положення в офіційному бюлетені «Промислова власність». 4. Визнати такими, що втратили чинність, пункт 3 наказу Держпатенту України «Про затвердження норматив- них актів» від 14 грудня 1995 року № 187, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 січня 1996 року за № 23/1048, і затверджене ним Положення про Державний реєстр посвідчень України на корисні моделі, що ста- новлять державну таємницю, та порядок видачі посвідчень. 5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на голову Державного департаменту інтелектуальної влас- ності Паладія М. В. Міністр В. Г. Кремень ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 14.11.2001 № 738 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 листопада 2001 р. за № 964/6155 Положення про Державний реєстр деклараційних патентів України на секретні корисні моделі (У тексті Положення та додатках до нього слова «Держдепартамент» та «Державний департамент інте- лектуальної власності» в усіх відмінках замінено відповідно словами «Державна служба» та «Державна служба інтелектуальної власності України» у відповідних відмінках згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, моло- ді та спорту № 1294 від 11.11.2011) 730 1. Загальні положення 1.1. Це Положення, розроблене відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (далі – Закон), Закону України «Про державну таємницю», визначає порядок ведення Державного реєстру декла- раційних патентів України на секретні корисні моделі, видачі деклараційних патентів України на секретні корисні моделі та їх дублікатів, а також установлює форму зазначених деклараційних патентів. (Пункт 1.1 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1294 від 11.11.2011) 1.2. Державний реєстр деклараційних патентів України на секретні корисні моделі (далі – реєстр) – це сукуп- ність офіційних відомостей щодо державної реєстрації деклараційних патентів України на секретні корисні моде- лі (далі – деклараційні патенти), які постійно зберігаються на паперовому носії. Реєстр має гриф «таємно». Реєстр формує Державна служба інтелектуальної власності України (далі – Державна служба), діяльність якої спрямову- ється і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки, молоді та спорту України. (Пункт 1.2 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1294 від 11.11.2011) 1.3. Реєстрація та дії, пов’язані з веденням реєстру, виконуються за наявності рішення Державного експерта з питань таємниць (далі – Державний експерт) про віднесення корисної моделі до державної таємниці. 2. Ведення реєстру 2.1. Реєстрація деклараційного патенту здійснюється на підставі рішення Державної служби про видачу декла- раційного патенту шляхом унесення відповідного запису до реєстру. Запис про реєстрацію деклараційного патенту, що вноситься до реєстру, містить такі відомості із зазначенням міжнародних цифрових кодів для ідентифікації бібліографічних даних (ІНІД) відповідно до стандарту ВОІВ ST. 9: (11) номер реєстрації, який є номером деклараційного патенту; (16) дату реєстрації деклараційного патенту; (21) номер заявки; (22) дату подання заявки; (23) інші дати; (24) дату, з якої набирають чинності права, що випливають з деклараційного патенту; (51) індекс (індекси) Міжнародної патентної класифікації; (54) назву секретної корисної моделі; (62) номер та дату подання попередньої заявки, з якої виділено заявку, позначену кодом (21); (66) номер (номери) та дату (дати) подання попередньої (попередніх) заявки (заявок), діловодство за якою (якими) припинено; (71) п овне ім’я або найменування заявника (заявників); (72) повне ім’я винахідника (винахідників); (73) повне ім’я або найменування власника (власників) деклараційного патенту; (98) адресу та повне ім’я фізичної або найменування юридичної особи, якій надсилається деклараційний па- тент, адресу для листування; номер і дату реєстрації рішення Державного експерта про віднесення корисної моделі до державної таємниці; ступінь секретності; строк дії ступеня секретності; найменування державного органу (органів), якому надається право приймати рішення щодо кола підприємств, установ, організацій, що матимуть доступ до секретної корисної моделі, згідно з рішенням Державного експерта. 2.2. У процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості щодо: зміни повного імені фізичної особи – власника (власників) або найменування юридичної особи – власника (власників) та/або адреси власника (власників) деклараційного патенту; зміни складу винахідників або власників деклараційного патенту; зміни адреси для листування; зміни назви секретної корисної моделі; передачі права власності на секретну корисну модель; надання ліцензії на використання секретної корисної моделі; змін до відомостей про надання ліцензії на використання секретної корисної моделі; визнання деклараційного патенту недійсним повністю або частково; припинення дії деклараційного патенту; відмови від деклараційного патенту повністю або частково; зміни обсягу прав у разі часткової відмови від деклараційного патенту; видачі дубліката деклараційного патенту; зміни ступеня секретності; 731 строку дії зміненого ступеня секретності; номера і дати реєстрації рішення Державного експерта про зміну ступеня секретності; змін унаслідок виправлення очевидних помилок (граматичних, синтаксичних, фактичних даних тощо). 2.3. Підставою для внесення відомостей до реєстру є: рішення Державної служби; рішення судових органів; клопотання або заява власника (власників) деклараційного патенту; рішення Державного експерта. 2.4. У разі зміни повного імені фізичної особи – власника (власників) або найменування юридичної особи – власника (власників) деклараційного патенту та/або зміни адреси власника (власників) деклараційного патенту, зміни адреси для листування, зміни складу винахідників, видачі дубліката деклараційного патенту та виправлення очевидних помилок власник (власники) деклараційного патенту за своєю ініціативою подає до Державної служби клопотання щодо зазначених змін, викладене українською мовою. Клопотання має стосуватися одного декларацій- ного патенту і містити: номер деклараційного патенту; номер заявки; дату подання заявки; назву секретної корисної моделі; повне ім’я фізичної особи – власника (власників) або найменування юридичної особи – власника (власників) й адресу власника (власників) деклараційного патенту; адресу для листування. Клопотання підписується власником (власниками) деклараційного патенту. Якщо власником деклараційного патенту є юридична особа, то клопотання підписує особа, що має на це повноваження. Підпис складається з повно- го найменування посади особи, особистого підпису, ініціалів, прізвища, дати і скріплюється печаткою. У разі подання клопотання про зміну складу винахідників клопотання підписується особами, що зазначені в заявці як винахідники, а також особами, які фактично є винахідниками, але в заявці винахідниками не зазначені. До клопотання додаються документи, що підтверджують правомірність змін (за потреби). 2.5. Заява про повну або часткову відмову від деклараційного патенту подається власником (власниками) деклараційного патенту і містить: номер деклараційного патенту; номер заявки; дату подання заявки; назву секретної корисної моделі; повне ім’я фізичної особи – власника (власників) або найменування юридичної особи – власника (власників) й адресу власника (власників) деклараційного патенту; адресу для листування; обсяг прав, щодо яких здійснюється часткова відмова від деклараційного патенту. У заяві також повинно бути зазначено, що особа, яка використовує секретну корисну модель на підставі ліцен- зійного договору, попереджена про відмову від деклараційного патенту. Заява підписується власником (власниками) деклараційного патенту, а якщо власником (власниками) деклара- ційного патенту є юридична особа, то заява підписується особою, що має на це повноваження. Підпис складається з повного найменування посади особи, яка підписує заяву, особистого підпису, ініціалів, прізвища, дати і скріплю- ється печаткою. 2.6. У разі розсекречування секретної корисної моделі до реєстру на підставі рішення Державного експерта вносяться відомості про припинення дії деклараційного патенту. 2.7. Державна служба видає або надсилає власнику (власникам) деклараційного патенту доповнення до декла- раційного патенту щодо зміни власника (власників) деклараційного патенту внаслідок передачі права власності та змін у відомостях щодо реєстрації деклараційного патенту за встановленою формою, наведеною в додатку 1 до цього Положення. Доповнення до деклараційного патенту надсилаються за адресою, зазначеною в клопотанні або заяві. 3. Видача деклараційного патенту 3.1. Видача деклараційного патенту здійснюється Державною службою у місячний строк після його державної реєстрації. 3.2. Деклараційний патент видається за встановленою формою, наведеною в додатку 2 до цього Положення. Деклараційний патент засвідчується підписом голови Державної служби та скріплюється печаткою Державної служби. 3.3. Деклараційний патент видається особі, яка має право на його одержання, або надсилається за адресою для листування. Якщо право на одержання того самого деклараційного патенту мають декілька осіб, то видається один деклараційний патент особі, яка має відповідні повноваження на його одержання. 732 3.4. До виданого деклараційного патенту на вимогу його власника (власників) Державна служба вносить ви- правлення очевидних помилок відповідно до пункту 2.4 цього Положення. 3.5. На клопотання власника (власників) деклараційного патенту Державна служба видає або надсилає за адре- сою, зазначеною в клопотанні, дублікат деклараційного патенту. Клопотання подається у порядку, передбаченому пунктом 2.4 цього Положення. 3.6. До виданого деклараційного патенту додається копія рішення Державного експерта про визначення дер- жавного органу (державних органів), якому надається право приймати рішення щодо кола підприємств, установ, організацій, що матимуть доступ до секретної корисної моделі. Начальник управління промислової власності І. Е. Василенко Додаток 1 до пункту 2.7 Положення про Державний реєстр деклараційних патентів України на секретні корисні моделі УКРАЇНА (19) UA (11) Герб Доповнення до деклараційного патенту на секретну корисну модель ___________________________ __________ __________________________ (голова Державної служби (підпис) (ініціали, прізвище) інтелектуальної власності України) М.П. __________________________________________________________________ Зміни у відомостях щодо реєстрації деклараційного патенту України на секретну корисну модель ( ) Код (коди) ІНІД для ідентифікації бібліографічних даних відповідно до стандарту ВОІВ ST. 9, щодо яких було внесено зміни (виправлено помилки). Зміст змін у відомостях щодо реєстрації деклараційного патенту. Начальник управління промислової власності І. Е. Василенко (Додаток 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту 1294 від 11.11.2011) Додаток 2 до пункту 3.2 Положення про Державний реєстр деклараційних патентів України на секретні корисні моделі УКРАЇНА (19) UA (11) Герб Деклараційний патент на секретну корисну модель видано відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» ___________________________ __________ __________________________ (голова Державної служби (підпис) (ініціали, прізвище) інтелектуальної власності України) М.П. __________________________________________________________________ (21) Номер заявки. (22) Дата подання заявки. (24) Дата, з якої набирають чинності права, що випливають з деклараційного патенту. (72) Винахідник (и). (73) Власник (и). ( ) Інші коди ІНІД для ідентифікації бібліографічних даних відповідно до стандарту ВОІВ ST. 9. Начальник управління промислової власності І. Е. Василенко (Додаток 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту 1294 від 11.11.2011) 733 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Н А К А З № 298 від 13.05.2002 Зареєстровано в Міністерстві м. Київ юстиції України 27 травня 2002 р. за № 453/6741 ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ІНСТРУКЦІЇ ПРО ПОРЯДОК ПРОДОВЖЕННЯ СТРОКУ ДІЇ ПАТЕНТУ НА ВИНАХІД, ОБ’ЄКТОМ ЯКОГО Є ЗАСІБ, ВИКОРИСТАННЯ ЯКОГО ПОТРЕБУЄ ДОЗВОЛУ КОМПЕТЕНТНОГО ОРГАНУ Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 200 від 04.04.2005 Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» Н А К А З У Ю: 1. Затвердити Інструкції про порядок продовження строку дії патенту на винахід, об’єктом якого є засіб, ви- користання якого потребує дозволу компетентного органу (далі – Інструкція), що додається. 2. Державному департаменту інтелектуальної власності подати цю Інструкцію до Міністерства юстиції Укра- їни на державну реєстрацію. 3. Державному департаменту інтелектуальної власності опублікувати цю Інструкцію в офіційному бюлетені «Промислова власність». 4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на голову Державного департаменту інтелектуальної влас- ності Паладія М. В. Міністр В. Г. Кремень Затверджено Наказ Міністерства освіти і науки України 13.05.2002 № 298 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 травня 2002 р. за № 453/6741 Інструкція про порядок продовження строку дії патенту на винахід, об’єктом якого є засіб, використання якого потребує дозволу компетентного органу (У тексті Інструкції слова «Держдепартамент» та «Державний департамент інтелектуальної власності» в усіх відмінках замінено відповідно словами «Державна служба» та «Державна служба інтелектуальної влас- ності України» у відповідному відмінку згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) 1. Загальні положення 1.1. Ця Інструкція, розроблена відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», встановлює порядок продовження строку дії патенту на винахід, об’єктом якого є лі- карський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин тощо (далі – засіб), використання якого потребує до- зволу відповідного компетентного органу, та визначає вимоги до клопотання про продовження строку дії патенту на винахід, об’єктом якого є такий засіб (далі – клопотання), порядок розгляду клопотання. 1.2. Строк дії патенту на винахід, об’єктом якого є засіб, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу (далі – патент), може бути продовжено на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки на винахід та датою одержання такого дозволу, але не більше ніж на 5 років. 1.3. Власник патенту подає клопотання до Державної служби інтелектуальної власності України (далі – Дер- жавна служба), діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти 734 і науки, молоді та спорту України. За подання клопотання сплачується збір відповідно до Порядку сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міні- стрів України від 23 грудня 2004 року № 1716. (Пункт 1.3 розділу 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 200 від 04.04.2005, Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) 1.4. За дорученням власника патенту клопотання може бути подано через представника у справах інтелекту- альної власності (патентного повіреного) або іншу довірену особу. 1.5. Збір за подання клопотання має бути сплачено та клопотання має бути подано до Державної служби не пізніше ніж за 6 місяців до закінчення строку дії патенту. (Пункт 1.5 розділу 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 200 від 04.04.2005) 2. Вимоги до клопотання 2.1. Клопотання викладається в довільній формі українською мовою, має стосуватися одного патенту і містити: – номер патенту; – номер та дату подання заявки на винахід; – назву винаходу; – повне ім’я фізичної особи або найменування юридичної особи – власника патенту, його місце проживання або місцезнаходження; – адресу для листування. 2.2. Клопотання підписується власником патенту. Якщо патент належить кільком особам, то клопотання підписується всіма власниками. Якщо власником патенту є юридична особа, то клопотання підписує особа, яка має на це повноваження. Підпис складається з повного найменування посади особи, яка підписує клопотання, особистого підпису, ініціалів, прі- звища, дати і скріплюється печаткою. 2.3. До клопотання додаються: – завірена копія документа, що надає дозвіл на використання засобу, виданого компетентним органом (копія реєстраційного посвідчення тощо); – довіреність, оформлена з дотриманням вимог чинного законодавства, якщо клопотання за дорученням влас- ника патенту подає представник у справах інтелектуальної власності або інша довірена особа. 3. Розгляд клопотання, прийняття рішення та внесення до реєстру відомостей 3.1. Клопотання розглядається протягом одного місяця від дати його надходження до Державної служби. 3.2. У разі відповідності клопотання та документів, що додаються до нього, вимогам, зазначеним у розділах 1 і 2 цієї Інструкції, Державна служба приймає рішення про продовження строку дії патенту (додаток 1). 3.3. На підставі прийнятого рішення про продовження строку дії патенту Державна служба уносить відомості щодо продовження строку дії патенту до реєстру в порядку, встановленому Положенням про Державний реєстр патентів і деклараційних патентів України на винаходи, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки Украї- ни від 12.04.2001 № 291 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.2001 за № 379/5570 (далі – По- ложення), та публікує відомості про це в офіційному бюлетені «Промислова власність». 3.4. Доповнення до патенту на винахід за формою, наведеною в додатку 1 до Положення, щодо продовження строку дії патенту видається або надсилається його власнику за адресою, зазначеною в клопотанні. 3.5. У разі невідповідності клопотання вимогам, зазначеним у розділах 1 і 2 цієї Інструкції, або в разі виник- нення обгрунтованих сумнівів щодо вірогідності інформації, що містять подані документи, Державна служба на- правляє власнику патенту повідомлення із зазначенням невідповідностей та/або запитом про надання додаткових документів, необхідних для прийняття рішення. 3.6. Власнику патенту надається 2 місяці від дати одержання ним повідомлення або запиту Державної служби для усунення невідповідностей та/або надання додаткових документів. Якщо власник у встановлений строк надасть відповідь та/або додаткові документи, то Державна служба розглядає їх протягом місяця від дати надходження. 3.7. Рішення про відмову в продовженні строку дії патенту (додаток 2) приймається, якщо: – клопотання та документи, що додаються до нього, не відповідають вимогам, зазначеним у розділах 1 і 2 Інструкції; – пропущено строк, установлений пунктом 1.5 Інструкції; – пропущено строк, установлений пунктом 3.6 Інструкції; – патент визнано недійсним; – дію патенту припинено. 3.8. Рішення про відмову в продовженні строку дії патенту Державна служба надає або направляє власнику патенту за адресою, зазначеною в клопотанні. Начальник управління промислової власності Л. А. Цибенко 735 Додаток 1 до пункту 3.2 Інструкції про порядок продовження строку дії патенту на винахід, об’єктом якого є засіб, використання якого потребує дозволу компетентного органу Рішення «___» ________________ 200_ р. Державна служба інтелектуальної власності України розглянула клопотання про продовження строку дії патенту України на винахід № __________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________________ (назва винаходу) власника патенту __________________________________________________________________________ (повне ім’я фізичної особи або повне _________________________________________________________________________________________ офіційне найменування юридичної особи, адреса для листування) і прийняв рішення продовжити строк дії патенту до «___» ___________ 200_ р. та внести відповідні відо- мості до Державного реєстру патентів і деклараційних патентів України на винаходи. Дата внесення відомостей до Державного реєстру патентів і деклараційних патентів України на винаходи «___» ____________ 200_ р. Голова Державної служби ________________ ______________________ (підпис) (ініціали, прізвище) М.П. (Додаток 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) Додаток 2 до пункту 3.7 Інструкції про порядок продовження строку дії патенту на винахід, об’єктом якого є засіб, використання якого потребує дозволу компетентного органу Рішення «___» ________________ 200_ р. Державна служба інтелектуальної власності України розглянула клопотання про продовження строку дії патенту України на винахід № __________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________________ (назва винаходу) власника патенту __________________________________________________________________________ (повне ім’я фізичної особи або повне _________________________________________________________________________________________ офіційне найменування юридичної особи, адреса для листування) і прийняв рішення про відмову в продовженні строку дії патенту, оскільки: – клопотання та документи, що додаються до нього, не відповідають вимогам, зазначеним у розділах 1 і 2 Ін- струкції; – пропущено строк, установлений пунктом 1.5 Інструкції; – пропущено строк, установлений пунктом 3.6 Інструкції; – патент визнано недійсним; – дію патенту припинено. Голова Державної служби ________________ ______________________ (підпис) (ініціали, прізвище) М.П. (Додаток 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) 736 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Н А К А З № 521 від 16.07.2001 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 липня 2001 р. за № 644/5835 ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ІНСТРУКЦІЇ ПРО ПОДАННЯ, РОЗГЛЯД, ПУБЛІКАЦІЮ ТА ВНЕСЕННЯ ДО РЕЄСТРУ ВІДОМОСТЕЙ ПРО ПЕРЕДАЧУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ВИНАХІД (КОРИСНУ МОДЕЛЬ) ТА ВИДАЧУ ЛІЦЕНЗІЇ НА ВИКОРИСТАННЯ ВИНАХОДУ (КОРИСНОЇ МОДЕЛІ) Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства освіти і науки № 688 від 13.10.2003 № 54 від 31.01.2008 Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011 Відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» Н А К А З У Ю: 1. Затвердити Інструкцію про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель) та видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі) (далі – Інструкція), що додається. 2. Державному департаменту інтелектуальної власності подати цю Інструкцію до Міністерства юстиції Укра- їни на державну реєстрацію. 3. Державному департаменту інтелектуальної власності опублікувати цю Інструкцію в офіційному бюлетені «Промислова власність». 4. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Інструк- ції про розгляд та реєстрацію договору про передачу права власності на винахід (корисну модель) та ліцензійного договору на використання винаходу (корисної моделі)» від 18 вересня 2000 року № 451, зареєстрований в Мініс- терстві юстиції України 2 жовтня 2000 року за № 675/4896. 5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на голову Державного департаменту інтелектуальної влас- ності Паладія М. В. Міністр В. Г. Кремень ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 16.07.2001 р. № 521 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 липня 2001 р. за № 644/5835 ІНСТРУКЦІЯ про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель) та видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі) (У тексті Інструкції слова «Держдепартамент» та «Державний департамент інтелектуальної власності» в усіх відмінках замінено відповідно словами «Державна служба» та «Державна служба інтелектуальної влас- ності України» у відповідному відмінку згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) Загальні положення 1.1. Ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (далі – Закон), визначає процедуру подання до Державної служби інтелектуальної власності України (далі – Дер- жавна служба), діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки, молоді та спорту України, розгляду, публікації та внесення до Державного реєстру патентів України на 737 винаходи або Державного реєстру патентів України на корисні моделі (далі – реєстр) відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель) та надання дозволу (видачу ліцензії) на використання винаходу (ко- рисної моделі). (Пункт 1.1 із змінами, внесеними згідно з Наказами МОН № 688 від 13.10.2003, № 54 від 31.01.2008, Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) 1.2. Передача права власності на винахід (корисну модель) здійснюється на підставі договору про передачу права власності на винахід (корисну модель) (далі – договір). Видача ліцензії на використання винаходу (корисної моделі) здійснюється на підставі ліцензійного договору на використання винаходу (корисної моделі) (далі – ліцензійний договір). Передача права власності на винахід (корисну модель) та надання ліцензії на використання винаходу (корисної моделі) здійснюються в межах строку дії патенту України на винахід, деклараційного патенту України на винахід, деклараційного патенту України на корисну модель (далі – патент). 1.3. Договір та ліцензійний договір уважаються дійсними, якщо вони укладені в письмовій формі і підписані сторонами. (Пункт 1.4. виключено на підставі Наказу МОН № 688 від 13.10.2003) 1.4. На підставі ліцензійного договору може видаватись виключна або невиключна ліцензія на використання винаходу (корисної моделі). Видавати ліцензію будь-якій особі на використання винаходу (корисної моделі) може власник патенту. Ліцензіат, якому власником патенту передано право на використання винаходу (корисної моделі) за договором про виключну ліцензію (далі – власник виключної ліцензії), може в межах строку дії виданої ліцензії та в обсязі переданих йому прав видавати ліцензію на використання винаходу (корисної моделі) за умови надання йому тако- го права власником патенту. 1.5. Дії, пов’язані з поданням до Державної служби відомостей про передачу права власності на винахід (ко- рисну модель), можуть здійснювати: сторона договору; представник у справах інтелектуальної власності (патент- ний повірений) чи інша довірена особа, які діють за дорученням сторони договору. Дії, пов’язані з поданням до Державної служби відомостей про надання дозволу (ліцензії) на використання винаходу (корисної моделі), можуть здійснювати: сторона договору; представник у справах інтелектуальної влас- ності (патентний повірений) чи інша довірена особа, які діють за дорученням сторони договору. (Пункт із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 688 від 13.10.2003) 1.6. Якщо власником патенту є декілька осіб, то всі дії, пов’язані з передачею права власності на винахід (ко- рисну модель) та наданням ліцензії на використання винаходу (корисної моделі), визначаються угодою між ними, а право на підписання документів, які подаються до Державної служби, може бути надане одній особі за наявнос- ті відповідної довіреності. 1.7. Якщо один або більше, але не всі, співвласники патенту на винахід (корисну модель) бажають передати своє право власності на винахід (корисну модель) на користь інших співвласників, то договір укладається між співвласниками, які передають право власності, та іншими співвласниками. 2. Документи, що подаються до Державної служби 2.1. Для публікації в офіційному бюлетені «Промислова власність» (далі – бюлетень) та внесення до реєстру (реєстрації) відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель) та надання дозволу (видачу ліцензії) на використання винаходу (корисної моделі) (далі – відомості) до Державної служби подають такі доку- менти: (Абзац перший пункту 2.1. із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 688 від 13.10.2003) заяву про публікацію та внесення до реєстру відомостей (далі – заява) – 1 прим.; (Абзац другий пункту 2.1. із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 688 від 13.10.2003) договір (ліцензійний договір) або нотаріально засвідчений витяг з договору (ліцензійного договору) – 3 прим.; документ про сплату збору за опублікування відомостей – 1 прим.; (Абзац четвертий пункту 2.1 розділу 2 із змінами, внесеними згідно з Наказами МОН № 688 від 13.10.2003, № 54 від 31.01.2008) довіреність, оформлену з дотриманням вимог чинного законодавства, якщо документи від імені сторони до- говору подає представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений) або інша довірена особа; (Абзац п’ятий пункту 2.1. із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 688 від 13.10.2003) довіреність на ім’я представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного), оформлену з дотриманням вимог чинного законодавства, від правонаступника власника патенту, якщо він є іноземною особою або особою без громадянства, яка проживає чи має постійне місцезнаходження поза межами України (далі – іно- земна особа). (Пункт 2.1 розділу 2 доповнено абзацом згідно з Наказом МОН № 54 від 31.01.2008) 2.2. Заяву про публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на винахід (корис- ну модель) (додаток 1) подають: сторона договору; представник у справах інтелектуальної власності (патентний 738 повірений) чи інша довірена особа, які діють за дорученням сторони договору за наявності довіреності, оформле- ної з дотриманням вимог чинного законодавства. (Абзац перший пункту 2.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 688 від 13.10.2003) У випадку, зазначеному в пункті 1.7 цієї Інструкції, заяву про публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель) (додаток 2) подають: співвласники, які передають пра- во власності на винахід (корисну модель); представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений) чи інша довірена особа, які діють за дорученням співвласників патенту, за наявності довіреності, оформленої з до- триманням вимог чинного законодавства. (Абзац другий пункту 2.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 688 від 13.10.2003) Заяву про публікацію та внесення до реєстру відомостей про надання ліцензії на використання винаходу (ко- рисної моделі) (додаток 3) подають: сторона договору; представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений) чи інша довірена особа, які діють за дорученням сторони договору, за наявності довіреності, оформле- ної з дотриманням вимог чинного законодавства. (Абзац третій пункту 2.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 688 від 13.10.2003) Заява викладається українською мовою і стосується одного договору (ліцензійного договору). Якщо стороною (сторонами) договору є іноземна особа (іноземні особи), то в заяві здійснюється транслітера- ція (передача транскрипційних знаків певної мови літерами української абетки) повного імені фізичної особи або повного офіційного найменування юридичної особи та її місцезнаходження (місця проживання). У дужках зазна- чені дані відтворюються мовою оригіналу. 2.3. У договорі (ліцензійному договорі) або витягу з договору (ліцензійного договору) повинні бути вказані: 2.3.1. Щодо договору: сторони договору; предмет договору; номер патенту; назва винаходу (корисної моделі); місцезнаходження (місце проживання) сторін. 2.3.2. Щодо ліцензійного договору: сторони ліцензійного договору; предмет ліцензійного договору; номер патенту; назва винаходу (корисної моделі); обсяг прав, що передаються; вид ліцензії (виключна або невиключна); строк дії ліцензійного договору; територія дії ліцензійного договору; місцезнаходження (місце проживання) сторін. 2.4. Договір (ліцензійний договір) або витяг з договору (ліцензійного договору) подається до Державної служ- би українською мовою. Якщо договір (ліцензійний договір) або витяг з договору (ліцензійного договору) викладе- ний іншою мовою, то до нього додається переклад на українську мову, засвідчений нотаріально або уповноваженою особою компетентного органу. Договір (ліцензійний договір) підписується сторонами, що його укладають. Договір (ліцензійний договір) від імені юридичної особи підписується особою, що має на це повноваження. Підпис складається з повного найменування посади особи, яка підписує договір (ліцензійний договір), особистого підпису, ініціалів, прізвища, дати і скріплюється печаткою. Договір (ліцензійний договір) або витяг з договору (ліцензійного договору) засвідчуються в порядку, установ- леному в країні його укладання. Відповідальність за достовірність інформації, наведеної в документах, що подаються до Державної служби, несуть сторони договору (ліцензійного договору). Документи, що подаються для публікації та внесення до реєстру відомостей, друкуються на окремих аркушах білого кольору форматом 210 х 297 мм, при цьому другий і наступні аркуші договору (ліцензійного договору) або витягу з договору (ліцензійного договору) нумеруються арабськими цифрами. Усі документи друкують шрифтом чорного кольору. Виправлення в документах не допускаються. (Абзац шостий пункту 2.4. із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 688 від 13.10.2003) 3. Розгляд документів, публікація та внесення до реєстру відомостей (Назва розділу 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 688 від 13.10.2003) 3.1. Заява та додані до неї документи приймаються до розгляду від дати публікації відомостей про видачу па- тенту в бюлетені. (Абзац другий пункту 3.1. виключено на підставі Наказу МОН № 688 від 13.10.2003) 3.2. Державна служба: розглядає заяву та додані до неї документи на відповідність розділам 1, 2 цієї Інструкції; приймає рішення про публікацію та внесення відомостей до реєстру (далі – рішення) (додатки 4, 5, 6) протягом двох місяців від дати надходження до Державної служби заяви та правильно оформлених документів, що до неї додаються; (Абзац третій пункту 3.2. в редакції Наказу МОН № 688 від 13.10.2003) готує відомості для публікації в бюлетені та вносить відомості до відповідного реєстру; (Абзац четвертий пункту 3.2. в редакції Наказу МОН № 688 від 13.10.2003) направляє на адресу, зазначену в заяві, два примірники договору (ліцензійного договору) або два примірни- ки витягу з договору (ліцензійного договору), щодо якого опубліковано та внесено відомості до відповідного реєстру, та один примірник рішення про публікацію та внесення до реєстру відомостей. Один примірник дого- 739 вору (ліцензійного договору) або витяг з договору (ліцензійного договору) зберігається в Державній службі як контрольний. (Абзац п’ятий пункту 3.2. із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 688 від 13.10.2003) (Абзац шостий пункту 3.2. виключено на підставі Наказу МОН № 688 від 13.10.2003) 3.3. Державна служба має право надіслати запит про подання додаткових документів, необхідних для прийнят- тя рішення, у разі виникнення обгрунтованих сумнівів щодо вірогідності інформації, що містять подані до Дер- жавної служби документи. У цьому разі рішення приймається в двотижневий строк від дати надходження додат- кових документів. 3.4. Відомості не можуть бути опубліковані та внесені до реєстру, якщо: (Абзац перший пункту 3.4. із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 688 від 13.10.2003) патент визнано недійсним повністю; дія патенту припинена; зареєстровано заяву власника патенту про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання запа- тентованого винаходу (корисної моделі), а клопотання про відкликання цієї заяви не надійшло; подані документи не відповідають вимогам розділів 1, 2 та пункту 3.3 цієї Інструкції. 3.5. У випадках, зазначених у пункті 3.4 цієї Інструкції, Державна служба повертає документи із зазначенням мотивованих підстав їх повернення за адресою, указаною в заяві. 4. Публікація та внесення до реєстру змін у відомості про видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі) (Назва розділу 4 в редакції Наказу МОН № 688 від 13.10.2003) 4.1. У відомості про видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі), що опубліковані та внесені до відповідного реєстру, за ініціативою сторін ліцензійного договору вносяться та публікуються зміни (далі – змі- ни) щодо: (Абзац перший пункту 4.1. із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 688 від 13.10.2003) повного імені або найменування та/або адреси для листування сторін ліцензійного договору; (Абзац другий пункту 4.1. із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 688 від 13.10.2003) обсягу прав, що передаються; виду ліцензії; строку дії ліцензійного договору; території дії ліцензійного договору. Для внесення змін подають такі документи: заяву про публікацію та внесення змін (додаток 7) – 1 прим.; (Абзац восьмий пункту 4.1. із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 688 від 13.10.2003) перелік змін – 1 прим.; документ про сплату збору за внесення змін. Для внесення змін щодо повного імені або найменування сторін до заяви додається документ, що підтверджує правомірність таких змін. Для внесення змін щодо продовження строку дії ліцензійного договору заяву подають не пізніше, ніж за два місяці до закінчення строку його дії. (Пункт 4.1. доповнено абзацом згідно з Наказом МОН № 688 від 13.10.2003) 4.2. Заява про публікацію та внесення змін викладається українською мовою, стосується одного ліцензійного договору та підписується сторонами ліцензійного договору або довіреною особою, що діє за дорученням сторони, за наявності довіреності, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства. (Пункт 4.2. із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 688 від 13.10.2003) 4.3. Перелік змін підписується сторонами та має містити нову редакцію пункту (пунктів), що змінюється (змі- нюються). 4.4. Державна служба розглядає заяву про публікацію та внесення змін і додані до неї документи, приймає рішення про публікацію та внесення змін у відомості про видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі) (додаток 8) протягом двох місяців від дати надходження правильно оформлених документів. (Абзац перший пункту 4.4. із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 688 від 13.10.2003) Зазначене рішення направляється за адресою, указаною в заяві, після публікації зазначених змін у бюлетені. (Абзац другий пункту 4.4. із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 688 від 13.10.2003) 4.5. Заява про публікацію та внесення змін у відомості про видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі) не приймається до розгляду, якщо: (Абзац перший пункту 4.5. із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 688 від 13.10.2003) патент визнано недійсним повністю; дія патенту припинена; дія ліцензійного договору закінчилася; подані документи не відповідають вимогам пунктів 4.1–4.3 цієї Інструкції. 740 Якщо зміни не можуть бути опубліковані та внесені до відповідного реєстру, то Державна служба повертає документи із зазначенням мотивованих підстав їх повернення за адресою, вказаною в заяві. (Абзац шостий пункту 4.5. із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 688 від 13.10.2003) 4.6. Дія ліцензійного договору може бути достроково припинена: за взаємною згодою сторін; на підставі рішення суду; на підставі припинення дії деклараційного патенту на винахід у зв’язку з видачею патенту за результатами кваліфікаційної експертизи заявки, за якою раніше було видано деклараційний патент. 4.6.1. Для публікації та внесення до відповідного реєстру відомостей про дострокове припинення дії ліцензій- ного договору за взаємною згодою сторін до Державної служби подають заяву про публікацію та внесення відо- мостей до відповідного реєстру у зв’язку з достроковим припиненням дії ліцензійного договору (додаток 9), під- писану обома сторонами ліцензійного договору, в одному примірнику. (Підпункт 4.6.1. із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 688 від 13.10.2003) 4.6.2. Державна служба розглядає заяву, приймає рішення про публікацію та внесення до відповідного реєстру відомостей про дострокове припинення дії ліцензійного договору за взаємною згодою сторін протягом двох міся- ців від дати надходження правильно оформленої заяви, публікує та вносить такі відомості до відповідного реєстру. (Абзац перший підпункту 4.6.2. в редакції Наказу МОН № 688 від 13.10.2003) Рішення про публікацію та внесення до відповідного реєстру відомостей про дострокове припинення дії лі- цензійного договору за взаємною згодою сторін (додаток 10) направляється за адресою, зазначеною в заяві, після публікації вказаних відомостей у бюлетені. (Абзац другий підпункту 4.6.2. із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 688 від 13.10.2003) 4.6.3. Відомості про визнання ліцензійного договору недійсним публікуються та вносяться до відповідного реєстру на підставі рішення суду. (Підпункт 4.6.3. із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 688 від 13.10.2003) 4.7. Якщо за результатом проведення кваліфікаційної експертизи заявки, за якою раніше було видано деклара- ційний патент, прийнято рішення про відмову у видачі патенту на винахід, а деклараційний патент на винахід уважається таким, що не набрав чинності від дати публікації в бюлетені відомостей про його видачу, то реєстрація відомостей про видачу ліцензії власником деклараційного патенту на винахід на його використання будь-якій осо- бі скасовується. (Розділ 5 виключено на підставі Наказу МОН № 688 від 13.10.2003) Начальник управління реєстрації та економіки інтелектуальної власності Л. А. Меняйло Додаток 1 до пункту 2.2 Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель) та видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі) Державна служба інтелектуальної власності України вул. Урицького, 45, м. Київ-35, МСП, 03680 Власник(и) патенту(ів) (правонаступник): ______________________________________ (повне ім’я фізичної особи або повне ______________________________________ офіційне найменування юридичної особи) Адреса для листування щодо заяви ______________________________________ тел. ___________________________________ Патент(и) № ___________________________ Дата пріоритету ________________________ Дата публікації ________________________ Номер офіційного бюлетеня ______________ ЗАЯВА Прошу опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внести до Державного реєстру патентів України на винаходи (Державного реєстру патентів України на корисні моделі) відомості про пере- дачу права власності на винахід (корисну модель) 741 _________________________________________________________________________________________ (назва винаходу (корисної моделі) від власника патенту _______________________________________________________________________ (повне ім’я фізичної особи або повне офіційне найменування _________________________________________________________________________________________ юридичної особи, місце проживання (місцезнаходження) та адреса для листування) до ______________________________________________________________________________________ (повне ім’я фізичної особи або повне офіційне найменування юридичної особи, _________________________________________________________________________________________ якій передається право власності на винахід (корисну модель), _________________________________________________________________________________________ місце проживання (місцезнаходження) та адреса для листування) Додатки: Договір або витяг з договору на _____ арк. у 3 прим. Документ про сплату збору за опублікування відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель). Підпис власника патенту (правонаступника) _______________________ (Ініціали і прізвище) М.П. (для юридичної особи) Дата _____________________ (Додаток 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 688 від 13.10.2003; в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 54 від 31.01.2008; із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) Начальник управління реєстрації та економіки інтелектуальної власності Л. А. Меняйло Додаток 2 до пункту 2.2 Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель) та видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі) Державна служба інтелектуальної власності України вул. Урицького, 45, м. Київ-35, МСП, 03680 Власник(и) патенту(ів): ______________________________________ (повні імена фізичних осіб або повні ______________________________________ офіційні найменування юридичних осіб) Адреса для листування щодо заяви ______________________________________ тел. ___________________________________ Патент(и) № ___________________________ Дата пріоритету ________________________ Дата публікації ________________________ Номер офіційного бюлетеня ______________ ЗАЯВА Прошу опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внести до Державного реєстру патентів України на винаходи (Державного реєстру патентів України на корисні моделі) відомості про пере- дачу права власності на винахід (корисну модель) _________________________________________________________________________________________ (назва винаходу (корисної моделі) від співвласника(ів) патенту ________________________________________________________________ (повне ім’я фізичної особи 742 _________________________________________________________________________________________ або повне офіційне найменування юридичної особи, місце проживання _________________________________________________________________________________________ (місцезнаходження) та адреса для листування) до співвласника(ів) ________________________________________________________________________ (повне ім’я фізичної особи або повне офіційне _________________________________________________________________________________________ найменування юридичної особи, якій передається право власності на винахід _________________________________________________________________________________________ (корисну модель), місце проживання (місцезнаходження) та адреса для листування) Додатки: Договір або витяг з договору на _____ арк. у 3 прим. Документ про сплату збору за опублікування відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель). Підпис власника патенту (правонаступника) _______________________ (Ініціали і прізвище) М.П. (для юридичної особи) Дата _____________________ (Додаток 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 688 від 13.10.2003; в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 54 від 31.01.2008; із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) Начальник управління реєстрації та економіки інтелектуальної власності Л. А. Меняйло Додаток 3 до пункту 2.2 Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель) та видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі) Державна служба інтелектуальної власності України вул. Урицького, 45, м. Київ-35, МСП, 03680 Ліцензіар (ліцензіат): ______________________________________ (повне ім’я фізичної особи або повне ______________________________________ офіційне найменування юридичної особи) Адреса для листування щодо заяви ______________________________________ тел. ___________________________________ Патент(и) № ___________________________ Дата пріоритету ________________________ Дата публікації ________________________ Номер офіційного бюлетеня ______________ ЗАЯВА Прошу опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внести до Державного реєстру патен- тів України на винаходи (Державного реєстру патентів України на корисні моделі) відомості про видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі): _________________________________________________________________________________________ (назва винаходу (корисної моделі) власником патенту (виключної ліцензії) ______________________________________________________ (повне ім’я фізичної особи або повне офіційне найменування _________________________________________________________________________________________ юридичної особи, місце проживання (місцезнаходження) та адреса для листування) 743 ліцензіату _______________________________________________________________________________ (повне ім’я фізичної особи або повне офіційне найменування юридичної особи, _________________________________________________________________________________________ якій надається дозвіл на використання винаходу (корисної моделі), _________________________________________________________________________________________ місце проживання (місцезнаходження) ________________________________ (вид ліцензії) Додатки: Договір або витяг з договору на _____ арк. у 3 прим. Документ про сплату збору за опублікування відомостей про видачу ліцензії на використання винаходу (корис- ної моделі). Підпис ліцензіара (ліцензіата) ______________________________ (Ініціали і прізвище) М.П. (для юридичної особи) Дата _____________________ (Додаток 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 688 від 13.10.2003; в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 54 від 31.01.2008; із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) Начальник управління реєстрації та економіки інтелектуальної власності Л. А. Меняйло Додаток 4 до пункту 3.2 Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель) та видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі) Рішення «___»_________200__р. Державна служба інтелектуальної власності України розглянула заяву власника патенту (правонаступ- ника) _______________________________________________________________________________________ (повне ім’я фізичної особи або повне офіційне найменування ________________________________________________________________________________________ юридичної особи, місце проживання (місцезнаходження)) про публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внесення до Державного реєстру па- тентів України на винаходи (Державного реєстру патентів України на корисні моделі) відомостей про пере- дачу права власності на винахід (корисну модель) і прийняв рішення опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внести до Державно- го реєстру патентів України на винаходи (Державного реєстру патентів України на корисні моделі) відомос- ті про передачу права власності на винахід (корисну модель), відповідно до яких право власності на винахід (корисну модель) ____________________________________________________________________________, (назва винаходу [корисної моделі]) патент України № __________________, передається ___________________________________________ (повне ім’я фізичної особи або повне офіційне _________________________________________________________________________________________ найменування юридичної особи, якій передається право власності _________________________________________________________________________________________ на винахід [корисну модель], місце проживання (місцезнаходження)) Реєстраційний номер _______________________ Дата публікації та реєстрації «_____» __________ 200__ р. Голова Державної служби ________________ (Ініціали, прізвище) М.п. (підпис) (Додаток 4 із змінами, внесеними згідно з Наказами МОН № 688 від 13.10.2003, № 54 від 31.01.2008, Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) Начальник управління реєстрації та економіки інтелектуальної власності Л. А. Меняйло 744 Додаток 5 до пункту 3.2 Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель) та видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі) Рішення «___»_________200__р. Державна служба інтелектуальної власності України розглянула заяву співвласника патенту _________________________________________________________________________________________ (повне ім’я фізичної особи або повне офіційне найменування юридичної особи, _________________________________________________________________________________________ яка передає право власності на винахід [корисну модель], місце проживання (місцезнаходження)) про публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внесення до Державного реєстру па- тентів України на винаходи (Державного реєстру патентів України на корисні моделі) відомостей про пере- дачу права власності на винахід (корисну модель) співвласнику і прийняв рішення опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внести до Державно- го реєстру патентів України на винаходи (Державного реєстру патентів України на корисні моделі) відомос- ті про передачу права власності на винахід (корисну модель), відповідно до яких право власності на винахід (корисну модель) ____________________________________________________________________________, (назва винаходу [корисної моделі]) патент України № __________________, передається співвласнику _________________________________________________________________________________________ (повне ім’я фізичної особи або повне офіційне _________________________________________________________________________________________ найменування юридичної особи, якій передається право власності _________________________________________________________________________________________ на винахід [корисну модель], місце проживання (місцезнаходження)) Реєстраційний номер _______________________ Дата публікації та реєстрації «_____» __________ 200__ р. Голова Державної служби ________________ (Ініціали, прізвище) М.п. (підпис) (Додаток 5 із змінами, внесеними згідно з Наказами МОН № 688 від 13.10.2003, № 54 від 31.01.2008, Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) Начальник управління реєстрації та економіки інтелектуальної власності Л. А. Меняйло Додаток 6 до пункту 3.2 Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель) та видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі) Рішення «___»_________200__р. Державна служба інтелектуальної власності України розглянула заяву ліцензіара (ліцензіата) _________________________________________________________________________________________ (повне ім’я фізичної особи або повне офіційне найменування _________________________________________________________________________________________ юридичної особи, місце проживання (місцезнаходження)) про публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внесення до Державного реєстру па- тентів України на винаходи (Державного реєстру патентів України на корисні моделі) відомостей про ви- дачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі) і прийняв рішення опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внести до Державного реєстру патентів України на винаходи (Держав- 745 ного реєстру патентів України на корисні моделі) відомості про видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі), відповідно до яких ліцензія на використання винаходу корисної моделі ________________________________________________________________________________________, (назва винаходу [корисної моделі]) патент України № ________________, видається власником патенту (виключної ліцензії) _________________________________________________________________________________________ (повне ім’я фізичної особи або повне офіційне найменування _________________________________________________________________________________________ юридичної особи, яка надає дозвіл на використання винаходу [корисної моделі], _________________________________________________________________________________________ місце проживання (місцезнаходження)) (повне ім’я фізичної особи або повне офіційне найменування _________________________________________________________________________________________ юридичної особи, якій надається дозвіл на використання винаходу [корисної моделі], _________________________________________________________________________________________ місце проживання (місцезнаходження)) Вид ліцензії ___________________________ Обсяг прав ___________________________ Строк дії ліцензійного договору ___________________________ Територія дії ліцензійного договору ___________________________ Реєстраційний номер _____________ Дата публікації та реєстрації «____» ____________200__р. Голова Державної служби __________________ (Ініціали, прізвище) М.п. (підпис) (Додаток 6 із змінами, внесеними згідно з Наказами МОН № 688 від 13.10.2003, № 54 від 31.01.2008, Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) Начальник управління реєстрації та економіки інтелектуальної власності Л. А. Меняйло Додаток 7 до пункту 4.1 Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель) та видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі) Державна служба інтелектуальної власності України вул. Урицького, 45, м. Київ-35, МСП, 03680 Ліцензіар ______________________________ (повне ім’я фізичної особи ________________________________________ або повне офіційне найменування юридичної особи) Ліцензіат _______________________________ (повне ім’я фізичної особи ________________________________________ або повне офіційне найменуванняюридичної особи) Адреса для листування щодо заяви ________________________________________ тел. ___________________________________ Патент(и) № ____________________________ ЗАЯВА Просимо опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внести зміни у відомості про видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі), унесені до Державного реєстру патентів України на винаходи (Державного реєстру патентів України на корисні моделі) на підставі рішення за № ________ від «____»__________ ______ р. та опубліковані в офіційному бюлетені «Промислова власність» № ________ від «____»__________ _______ р., 746 ліцензіаром ___________________________________________________________________________________ (повне ім’я фізичної особи або повне ______________________________________________________________________________________________ офіційне найменування юридичної особи, місце проживання (місцезнаходження) ліцензіату ________________________________________________________________________________ (повне ім’я фізичної особи або повне _________________________________________________________________________________________ офіційне найменування юридичної особи, місце проживання (місцезнаходження) Додатки: Перелік змін на ___ арк. в 1 прим. Документ, що підтверджує сплату збору за опублікування змін. Ліцензіар ________ (Ініціали, прізвище) Ліцензіат ________ (Ініціали, прізвище) (підпис) (підпис) М.П. (для юридичної особи) М.П. (для юридичної особи) Дата _______________ Дата _______________ (Додаток 7 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 688 від 13.10.2003; в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 54 від 31.01.2008; із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) Начальник управління реєстрації та економіки інтелектуальної власності Л. А. Меняйло Додаток 8 до пункту 4.4 Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель) та видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі) Рішення «___»_________200__р. Державна служба інтелектуальної власності України розглянула заяву ліцензіара _________________________________________________________________________________________ (повне ім’я фізичної особи абоповне офіційне найменуванн я юридичної особи, _____________________________________________________________________________________________ місце проживання (місцезнаходження)) та ліцензіата __________________________________________________________________________________ (повне ім’я фізичної особи або повне офіційне найменування юридичної особи, ______________________________________________________________________________________________ місце проживання (місцезнаходження)) про публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внесення змін у відомості про надання лі- цензії на використання винаходу (корисної моделі), що внесені до Державного реєстру патентів України на вина- ходи (Державного реєстру патентів України на корисні моделі) на підставі рішення за №_______________________ від «___»________ _______ р. та опубліковані в офіційному бюлетені «Промислова власність» № ________ від «____»__________ _______ р. _____________________________________________________________________________________________, (назва винаходу [корисної моделі]) патент України № __________________, і прийняв рішення опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внести до Державного реєстру патентів України на винаходи (Державного реєстру патентів України на корисні моделі) зміни щодо: ______________________________________________________________________________________________ Уважати:______________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________________ Реєстраційний номер ______________ Дата реєстрації «_____» __________ 200__р. Голова Державної служби ________________ (Ініціали, прізвище) М.п. (підпис) 747 (Додаток 8 із змінами, внесеними згідно з Наказами МОН № 688 від 13.10.2003, № 54 від 31.01.2008; Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) Начальник управління реєстрації та економіки інтелектуальної власності Л. А. Меняйло Додаток 9 до пункту 4.6.1 Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель) та видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі) Державна служба інтелектуальної власності України вул. Урицького, 45, м. Київ-35, МСП, 03680 Ліцензіар _______________________________ (повне ім’я фізичної особи або повне _______________________________________ офіційне найменування юридичної особи) Ліцензіар _______________________________ (повне ім’я фізичної особи або повне _______________________________________ офіційне найменування юридичної особи) Адреса для листування щодо заяви _______________________________________ тел. ___________________________________ Патент(и) № ____________________________ ЗАЯВА У зв’язку з достроковим припиненням за взаємною згодою сторін дії ліцензійного договору між ліцензіаром _____________________________________________________________________________________________ (повне ім’я фізичної особи або повне офіційне __________________________________________________________________ найменування юридичної особи, місце проживання (місцезнаходження) та ліцензіатом ___________________________________________________ (повне ім’я фізичної особи або повне офіційне ____________________________________________________________________________________________, найменування юридичної особи, місце проживання (місцезнаходження) відомості про який унесені до Державного реєстру патентів України на винаходи (Державного реєстру патен- тів України на корисні моделі) на підставі рішення за № ________ від «_____»___________ _______ р. та опублі- ковані в офіційному бюлетені «Промислова власність» № ________ від «____»__________ _____ р., просимо опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внести відомості про дострокове припинення дії ліцензійного договору до реєстру. Додається документ, що підтверджує сплату збору за опублікування змін. Ліцензіар ________ (Ініціали, прізвище) Ліцензіат ________ (Ініціали, прізвище) (підпис) (підпис) М.П. (для юридичної особи) М.П. (для юридичної особи) Дата _______________ Дата _______________ (Додаток 9 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН № 688 від 13.10.2003; в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 54 від 31.01.2008; із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) Начальник управління реєстрації та економіки інтелектуальної власності Л. А. Меняйло 748 Додаток 10 до пункту 4.6.2 Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель) та видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі) Рішення «___»_________200__р. Державна служба інтелектуальної власності України розглянула заяву про публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внесення до Державного реєстру патентів України на винаходи (Державного реєстру патентів України на корисні моделі) відомостей у зв’язку з достроковим припиненням за взаємною згодою сторін дії ліцензійного договору між ліцензіаром ____________________________________________________________ (повне ім’я фізичної особи або _____________________________________________________________________________________________ повне офіційне найменування юридичної особи, ______________________________________________________________________________________________ місце проживання (місцезнаходження)) та ліцензіатом _________________________________________________________________________________ (повне ім’я фізичної особи або _____________________________________________________________________________________________, повне офіційне найменування юридичної особи, _____________________________________________________________________________________________ місце проживання (місцезнаходження)) відомості про який внесені до Державного реєстру патентів України на винаходи (Державного реєстру патен- тів України на корисні моделі) на підставі рішення за № __________________ від «___» _____________ _______ р. та опубліковані в офіційному бюлетені «Промислова власність» № ________ від «____»__________ _______ р., і прийняв рішення опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внести до Державного реєстру патентів України на винаходи (Державного реєстру патентів України на корисні моделі) відомості про дострокове припинення дії ліцензійного договору на використання винаходу (корисної моделі) _____________________________________________________________________________________________, (назва винаходу [корисної моделі]) патент України № __________________ Реєстраційний номер ______________ Дата реєстрації «____» __________ 200__ р. Голова Державної служби ________________ (Ініціали, прізвище) М.п. (підпис) (Додаток 10 із змінами, внесеними згідно з Наказами МОН № 688 від 13.10.2003, № 54 від 31.01.2008, Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) Начальник управління реєстрації та економіки інтелектуальної власності Л. А. Меняйло 749 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Н А К А З № 520 від 16.07.2001 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 липня 2001 р. за № 643/5834 ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ІНСТРУКЦІЇ ПРО ОФІЦІЙНУ ПУБЛІКАЦІЮ ЗАЯВИ ПРО ГОТОВНІСТЬ НАДАННЯ БУДЬ-ЯКІЙ ОСОБІ ДОЗВОЛУ НА ВИКОРИСТАННЯ ЗАПАТЕНТОВАНОГО ВИНАХОДУ (КОРИСНОЇ МОДЕЛІ) ТА КЛОПОТАННЯ ПРО ЇЇ ВІДКЛИКАННЯ Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 54 від 31.01.2008 Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011 Відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» Н А К А З У Ю: 1. Затвердити Інструкцію про офіційну публікацію заяви про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі) та клопотання про її відкликання (далі – Інструкція), що додається. 2. Державному департаменту інтелектуальної власності подати цю Інструкцію до Міністерства юстиції Украї- ни на державну реєстрацію. 3. Державному департаменту інтелектуальної власності опублікувати цю Інструкцію в офіційному бюлетені «Промислова власність». 4. Визнати такими, що втратили чинність: – пункт 1 наказу Держпатенту України «Про затвердження нормативних актів» від 10 листопада 1995 року № 164, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 1995 року за № 418/954, та затверджену ним Інструкцію про розгляд та публікацію заяви власника патенту України про надання будь-якій особі дозволу на ви- користання запатентованого винаходу (корисної моделі); – пункти 1.4, 1.4.1, 1.4.2, 1.4.3 наказу Міністерства освіти і науки України «Про внесення змін до нормативних документів Держпатенту України» від 16 серпня 2000 року № 392, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 вересня 2000 року за № 577/4798. 5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на голову Державного департаменту інтелектуальної влас- ності Паладія М. В. Міністр В. Г. Кремень ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 16.07.2001 р. № 520 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 липня 2001 р. за № 643/5834 ІНСТРУКЦІЯ про офіційну публікацію заяви про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі) та клопотання про її відкликання (У тексті Інструкції слова «Держдепартамент» та «Державний департамент інтелектуальної власності» в усіх відмінках замінено відповідно словами «Державна служба» та «Державна служба інтелектуальної влас- ності України» у відповідному відмінку згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) 750 1. Загальні положення 1.1. Ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (далі – Закон), і визначає процедуру подання, розгляду та офіційної публікації заяви власника патенту на винахід, деклараційного патенту на винахід, деклараційного патенту на корисну модель (далі – патент), крім патенту на секретний винахід (корисну модель), про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання запатенто- ваного винаходу (корисної моделі) та клопотання про відкликання такої заяви. (Пункт 1.1 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) 1.2. Власник чинного патенту має право подати до Державної служби інтелектуальної власності України (далі – Державна служба), діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки, молоді та спорту України, для офіційної публікації в офіційному бюлетені «Промислова власність» (далі – бюлетень) заяву про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі) (далі – заява). (Пункт 1.2 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) 1.3. Якщо жодна особа не заявила власнику патенту про свої наміри щодо використання винаходу (корисної моделі), то він може подати до Державної служби письмове клопотання про відкликання своєї заяви (далі – кло- потання). 1.4. Дії, пов’язані з поданням до Державної служби заяви (клопотання), можуть здійснювати: власник патенту, представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений) чи інша довірена особа за дорученням власника патенту. У цьому разі до заяви (клопотання) додається довіреність, оформлена з дотриманням вимог чинного законодавства. 1.5. Якщо власником патенту є декілька осіб, то всі дії, пов’язані з офіційною публікацією заяви (клопотання), визначаються угодою між ними, а право підписання заяви (клопотання), яка подається до Державної служби, може бути надано одній особі за наявності довіреності. 2. Вимоги до оформлення заяви (клопотання) 2.1. Заява (додаток 1) і клопотання (додаток 2) стосуються одного патенту, викладаються українською мовою і подаються в одному примірнику. Якщо власником патенту є іноземна особа (іноземні особи), то в заяві (клопотанні) здійснюється транслітера- ція (передача транскрипційних знаків певної мови літерами української абетки) повного імені фізичної особи або повного офіційного найменування юридичної особи, а також її адреси. У дужках зазначені дані відтворюються мовою оригіналу. Заява (клопотання) від імені юридичної особи підписується особою, що має на це повноваження. Підпис скла- дається з повного найменування посади особи, яка підписує, особистого підпису, ініціалів, прізвища, дати і скріп- люється печаткою. Заява (клопотання) друкується на аркуші білого паперу форматом 210 x 297 мм шрифтом чорного кольору. Виправлення в заяві (клопотанні) не допускаються. 2.2. Якщо подана заява (клопотання) не відповідає вимогам пункту 2.1, то Державна служба повертає її за адресою, указаною у заяві (клопотанні), із зазначенням мотивованих підстав її повернення. 3. Розгляд та офіційна публікація заяви (клопотання) 3.1. Розгляд та офіційна публікація заяви (клопотання) здійснюється протягом двох місяців від дати її надхо- дження до Державної служби. 3.2. Державна служба: розглядає заяву (клопотання); приймає рішення про офіційну публікацію заяви (клопотання) (додатки 3, 4); уносить відомості щодо заяви (клопотання) до Державного реєстру патентів України на винаходи або Держав- ного реєстру патентів України на корисні моделі (далі – реєстр); направляє на адресу, зазначену в заяві, один примірник рішення про офіційну публікацію заяви (клопотання); готує та направляє відомості щодо заяви (клопотання) для офіційної публікації в бюлетені. (Пункт 3.2 розділу 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 54 від 31.01.2008) 3.3. Державна служба має право надіслати запит про подання додаткових документів, необхідних для прийнят- тя рішення щодо заяви (клопотання), у разі виникнення обгрунтованих сумнівів щодо вірогідності інформації, що містить подана до Державної служби заява (клопотання). У цьому разі рішення про публікацію заяви (клопотання) приймається в двотижневий строк від дати надходження додаткових документів. 3.4. Заява не може бути опублікована, якщо: патент визнано недійсним повністю; на момент її подачі діє ліцензія на використання винаходу (корисної моделі), відомості про яку внесені до від- повідного реєстру, та відбулася публікація про це в бюлетені. У таких випадках Державна служба повертає її за адресою, зазначеною в заяві. 751 3.5. Офіційна публікація заяви щодо деклараційного патенту на винахід не поширюється на патент на винахід, виданий за результатом проведення кваліфікаційної експертизи заявки, за якою раніше було видано цей деклара- ційний патент. 3.6. У період від дати надходження заяви до Державної служби до дати публікації в бюлетені клопотання про її відкликання Державна служба не приймає до розгляду документи для внесення до відповідного реєстру та пуб- лікації відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель) і видачу ліцензії на їх використання. Начальник управління реєстрації та економіки інтелектуальної власності Л. А. Меняйло Додаток 1 до пункту 2.1 Інструкції про офіційну публікацію заяви про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі) та клопотання про її відкликання Державна служба інтелектуальної власності України вул. Урицького, 45, м. Київ-35, МСП, 03680 Власник(и) патенту: ________________________________________ (повне ім’я фізичної особи ________________________________________ або повне офіційне найменування ________________________________________ юридичної особи) Адреса для листування щодо заяви ________________________________________ тел. ____________________________________ Патент № _______________________________ Пріоритет від ____________________________ Дата публікації __________________________ Номер офіційного бюлетеня _______________ ЗАЯВА Я (ми), _______________________________________________________________________________________ (повне ім’я фізичної особи або повне офіційне найменування _____________________________________________________________________________________________, юридичної особи, місце проживання (місцезнаходження) та адреса для листування) власник патенту України (деклараційного патенту України) № ______ на винахід (корисну модель)________ _____________________________________________________________________________________________, (назва винаходу (корисної моделі) не маючи зобов’язань відносно інших осіб щодо використання вищевказаного винаходу (корисної моделі), прошу опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» заяву про готовність надання будь-якій осо- бі дозволу на використання винаходу (корисної моделі) за зазначеним патентом (деклараційним патентом) на умовах, визначених законодавством. Підпис власника патенту _______________________ (Ініціали і прізвище) М.П. (для юридичної особи) Дата ____________________ (Додаток 1 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 54 від 31.01.2008; із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) Начальник управління реєстрації та економіки інтелектуальної власності Л. А. Меняйло 752 Додаток 2 до пункту 2.1 Інструкції про офіційну публікацію заяви про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі) та клопотання про її відкликання Державна служба інтелектуальної власності України вул. Урицького, 45, м. Київ-35, МСП, 03680 Власник(и) патенту: ________________________________________ (повне ім’я фізичної особи ________________________________________ або повне офіційне найменування ________________________________________ юридичної особи) Адреса для листування щодо заяви ________________________________________ тел. ____________________________________ Патент № _______________________________ Пріоритет від ____________________________ Дата публікації __________________________ Номер офіційного бюлетеня _______________ КЛОПОТАННЯ Я (ми), _______________________________________________________________________________________ (повне ім’я фізичної особи або повне офіційне найменування _____________________________________________________________________________________________, юридичної особи, місце проживання (місцезнаходження) та адреса для листування) власник патенту України (деклараційного патенту України) № ______ на винахід (корисну модель)________ _____________________________________________________________________________________________, (назва винаходу (корисної моделі) прошу відкликати заяву про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання винаходу (корисної моделі), реєстраційний № ____ від «___» _______________ ____ року, опубліковану в офіційному бюлетені «Про- мислова власність» № _____, _____ року. Підпис власника патенту _______________________ (Ініціали і прізвище) М.П. (для юридичної особи) Дата ____________________ (Додаток 2 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки № 54 від 31.01.2008; із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) Начальник управління реєстрації та економіки інтелектуальної власності Л. А. Меняйло 753 Додаток 3 до пункту 3.2 Інструкції про офіційну публікацію заяви про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі) та клопотання про її відкликання РІШЕННЯ «___»___________200_р. Державна служба інтелектуальної власності України розглянула заяву власника патенту (деклараційного па- тенту) ___________________________________________________________________________________________ (повне ім’я фізичної особи або ______________________________________________________________________________________________ повне офіційне найменування юридичної особи, _________________________________________________________________________________________ місце проживання (місцезнаходження)) про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання винаходу (корисної моделі) _________ ________________________________________________________________________________________, (назва винаходу [корисної моделі]) патент (деклараційний патент) України № ____________, і прийняв рішення опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» заяву про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання винаходу (корисної моделі) за зазначеним патентом та внести до Держав- ного реєстру патентів України на винаходи (Державного реєстру патентів України на корисні моделі) відповідні відомості. Починаючи з _____ року, розмір річного збору за підтримання чинності патенту (деклараційного патенту) зменшується на 50 відсотків. Реєстраційний номер _____________________ Дата реєстрації _____________________ Голова Державної служби ________________ (Ініціали, прізвище) М.п. (підпис) (Додаток 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 54 від 31.01.2008, Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) Начальник управління реєстрації та економіки інтелектуальної власності Л. А. Меняйло Додаток 4 до пункту 3.2 Інструкції про офіційну публікацію заяви про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі) та клопотання про її відкликання РІШЕННЯ «___»___________200_р. Державна служба інтелектуальної власності України розглянула клопотання власника патенту (деклараційно- го патенту) _______________________________________________________________________________________ (повне ім’я фізичної особи або _____________________________________________________________________________________________ повне офіційне найменування юридичної особи, _____________________________________________________________________________________________ місце проживання (місцезнаходження)) про відкликання заяви про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання винаходу (корисної моделі), реєстраційний № ________ від «___» __________ ____ року, опублікованої в офіційному бюлетені «Про- мислова власність» № ___ , _____ року, _____________________________________________________________________________________________, (назва винаходу [корисної моделі]) 754 патент України № ____________, і прийняв рішення опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» клопотання про відкликання заяви про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання винаходу (корисної моделі) та внести до Державного реєстру патентів України на винаходи (Державного реєстру патентів України на корисні моделі) від- повідні відомості. Починаючи з _____ року, річний збір за підтримання чинності патенту (деклараційного патенту) сплачується в повному розмірі. Реєстраційний номер ___________________ Дата реєстрації ___________________ Голова Державної служби ________________ (Ініціали, прізвище) М.п. (підпис) (Додаток 4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 54 від 31.01.2008, Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 578 від 14.06.2011) Начальник управління реєстрації та економіки інтелектуальної власності Л. А. Меняйло РОЗДІЛ VI ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ НАУКОВИХ КОНКУРСІВ, ДЕРЖАВНИХ ПРЕМІЙ ДЛЯ НАУКОВЦІВ У К А З ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ПРО ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЩОРІЧНІ ГРАНТИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ДОКТОРАМ НАУК ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ 1. Затвердити Положення про щорічні гранти Президента України докторам наук для здійснення наукових до- сліджень (додається). 2. Цей Указ набирає чинності з 1 січня 2010 року. Президент України В. ЮЩЕНКО м. Київ, 17 червня 2009 року № 446/2009 ЗАТВЕРДЖЕНО Указом Президента України від 17 червня 2009 року № 446/2009 ПОЛОЖЕННЯ про щорічні гранти Президента України докторам наук для здійснення наукових досліджень 1. Це Положення визначає порядок призначення щорічних грантів Президента України докторам наук для здійснення наукових досліджень (далі – гранти). 2. Гранти можуть бути призначені докторам наук віком (на момент подання заявки) до 45 років (далі – одержу- вачі гранту). 3. Докторам наук віком до 35 років не можуть бути призначені протягом одного року два щорічні гранти для здійснення наукових досліджень, що передбачені Указами Президента України від 9 квітня 2002 року № 315 «Про додаткові заходи щодо підтримки молодих учених» та від 16 травня 2008 року № 444 «Про додаткові заходи щодо забезпечення розвитку наукової сфери». 4. Пропозиції щодо призначення грантів формуються за результатами конкурсу наукових проектів для здій- снення наукових досліджень (далі – конкурс наукових проектів), який включає наукову, науково-технічну експер- тизу таких проектів, поданих претендентами на одержання гранту. Проведення конкурсу наукових проектів забезпечує Державний фонд фундаментальних досліджень. Порядок проведення конкурсу наукових проектів, критерії оцінки поданих проектів, порядок використання їх наукових результатів, а також зразки і форми документів, що подаються претендентами на призначення грантів, затверджуються Міністерством освіти і науки України разом із Національною академією наук України. 5. Для участі в конкурсі наукових проектів претенденти подають до 20 вересня до Міністерства освіти і науки України заявку за встановленою зазначеним Міністерством формою, до якої додається опис наукового проекту, який включає план наукового дослідження із зазначенням мети, способу здійснення наукового дослідження, очі- кувані наукові результати та прогноз їх використання, а також інформаційну довідку про головних виконавців на- укового проекту, проект кошторису витрат на реалізацію проекту та гарантійний лист підприємства (установи, організації), яке зобов’язується забезпечити виконання наукового дослідження, передбаченого науковим проектом. 756 6. За результатами конкурсу наукових проектів Міністерством освіти і науки України формуються пропозиції щодо призначення грантів, які подаються на розгляд Кабінету Міністрів України. Призначення грантів здійснюється Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. 7. Інформація про призначення грантів оприлюднюється через засоби масової інформації. 8. Після призначення гранту між Міністерством освіти і науки України, одержувачем гранту та підприємством (установою, організацією), яке зобов’язалося забезпечити виконання наукового дослідження, передбаченого науко- вим проектом, укладається відповідний договір. Надані одержувачу гранту кошти перераховуються поетапно частинами, визначеними в договорі, на рахунок підприємства (установи, організації), яке забезпечує виконання наукового дослідження. 9. Одержувач гранту та підприємство (установа, організація), яке забезпечує виконання наукового досліджен- ня, у визначені договором строки подають до Міністерства освіти і науки України за формою, встановленою зазна- ченим Міністерством, звітну документацію про використання коштів, отриманих як грант. 10. Міністерство освіти і науки України щороку інформує Секретаріат Президента України та Кабінет Міністрів України про виконання наукового дослідження, для здійснення якого було призначено грант. 11. Оподаткування коштів, одержаних як грант, здійснюється відповідно до законодавства. Глава Секретаріату Президента України В. Ульянченко У К А З ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ПРО ДЕРЖАВНІ СТИПЕНДІЇ ДЛЯ ВИДАТНИХ ДІЯЧІВ НАУКИ, ОСВІТИ, КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВА, ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я, ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ СФЕРИ Із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 377/2013 від 12.07.2013 № 717/2013 від 30.12.2013 № 256/2015 від 07.05.2015 З метою стимулювання творчої праці видатних діячів науки, освіти, культури і мистецтва, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту, інформаційної сфери, засвідчення їх видатних особистих досягнень та виходячи з необ- хідності вдосконалення механізму призначення державних стипендій і впорядкування регулювання цих питань, п о с т а н о в л я ю: 1. Установити, починаючи з 30 вересня 2011 року, 1200 державних стипендій для видатних діячів науки, осві- ти, культури і мистецтва, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту, інформаційної сфери, в тому числі: 1) дворічні: 100 державних стипендій для видатних діячів науки; 100 державних стипендій для видатних діячів освіти; 300 державних стипендій для видатних діячів культури і мистецтва; 150 державних стипендій для видатних діячів охорони здоров’я; 75 державних стипендій для видатних діячів фізичної культури і спорту; 50 державних стипендій для видатних діячів інформаційної сфери; 2) довічні для осіб, які досягли сімдесятирічного віку: 100 державних стипендій для видатних діячів науки; 100 державних стипендій для видатних діячів освіти; 300 державних стипендій для видатних діячів культури і мистецтва (у тому числі 50 довічних державних сти- пендій для лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка); 50 державних стипендій для видатних діячів охорони здоров’я; 25 державних стипендій для видатних діячів фізичної культури і спорту; 50 державних стипендій для видатних діячів інформаційної сфери. (Стаття 1 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 717/2013 від 30.12.2013) 757 2. Установити, що розмір державних стипендій, зазначених у статті 1 цього Указу, становить 1,5 прожитково- го мінімуму для осіб, які втратили працездатність. 3. Затвердити Положення про державні стипендії для видатних діячів науки, освіти, культури і мистецтва, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту та інформаційної сфери (додається). 4. Кабінету Міністрів України передбачати у проектах Державного бюджету України фінансування видатків, пов’язаних із виплатою державних стипендій для видатних діячів науки, освіти, культури і мистецтва, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту та інформаційної сфери. 5. Установити, що державні стипендії видатним діячам науки, освіти, культури і мистецтва, галузі охорони здоров’я, фізичної культури і спорту та інформаційної галузі, призначені в установленому порядку до набрання чинності цим Указом, виплачуються протягом строку, на який їх призначили, в розмірі і порядку, передбачених цим Указом. 6. Визнати такими, що втратили чинність: 1) Указ Президента України від 14 лютого 1996 року № 128 «Про державні стипендії видатним діячам науки, освіти та культури»; 2) Указ Президента України від 13 травня 1996 року № 341 «Про Положення про державні стипендії видатним діячам науки, освіти та культури»; 3) Указ Президента України від 22 липня 1997 року № 668 «Про поширення чинності Указів Президента Укра- їни від 14 лютого 1996 року № 128 та від 13 травня 1996 року № 341»; 4) статтю 1 Указу Президента України від 20 жовтня 1998 року № 1152 «Про державну підтримку культури і мистецтва в Україні»; 5) Указ Президента України від 19 січня 1999 року № 36 «Про внесення змін і доповнень до деяких указів Пре- зидента України»; 6) Указ Президента України від 4 березня 1999 року № 230 «Про довічні стипендії Президента України видат- ним діячам науки та освіти»; 7) Указ Президента України від 21 лютого 2000 року № 263 «Про підтримку видатних діячів літератури, куль- тури і мистецтва України»; 8) Указ Президента України від 16 січня 2002 року № 24 «Про державну підтримку видатних діячів інформа- ційної галузі»; 9) Указ Президента України від 25 січня 2002 року № 71 «Питання державних стипендій видатним діячам культури і мистецтва України»; 10) Указ Президента України від 11 листопада 2002 року № 1002 «Про внесення змін до Положення про дер- жавні стипендії видатним діячам науки, освіти та культури»; 11) статтю 5 Указу Президента України від 6 грудня 2005 року № 1694 «Про невідкладні заходи щодо рефор- мування системи охорони здоров’я населення»; 12) Указ Президента України від 23 січня 2006 року № 58 «Про внесення змін до деяких указів Президента України»; 13) Указ Президента України від 13 липня 2006 року № 611 «Про Положення про стипендії Президента Укра- їни для видатних діячів галузі охорони здоров’я»; 14) статтю 2 Указу Президента України від 28 листопада 2007 року № 1155 «Про деякі заходи щодо піднесен- ня ролі української мови»; 15) пункт 2 статті 5 Указу Президента України від 16 травня 2008 року № 444 «Про додаткові заходи щодо за- безпечення розвитку наукової сфери»; 16) пункти 1 та 2 статті 1 Указу Президента України від 21 липня 2008 року № 642 «Про збільшення розміру та кількості стипендій Президента України для видатних спортсменів та їх тренерів». Президент України В. Янукович м. Київ, 10 вересня 2011 року № 906/2011 ЗАТВЕРДЖЕНО Указом Президента України від 10 вересня 2011 року № 906/2011 ПОЛОЖЕННЯ про державні стипендії для видатних діячів науки, освіти, культури і мистецтва, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту та інформаційної сфери 1. Державні стипендії для видатних діячів науки, освіти, культури і мистецтва, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту та інформаційної сфери призначаються з метою стимулювання їх творчої праці, засвідчення ви- датних особистих досягнень. 758 2. У межах установленої загальної кількості 1400 державних стипендій призначаються: (Абзац перший пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 717/2013 від 30.12.2013) 1) дворічні державні стипендії: 100 державних стипендій для видатних діячів науки; 100 державних стипендій для видатних діячів освіти; 300 державних стипендій для видатних діячів культури і мистецтва; (Абзац четвертий підпункту 1 пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 717/2013 від 30.12.2013) 150 державних стипендій для видатних діячів охорони здоров’я; 75 державних стипендій для видатних діячів фізичної культури і спорту; 50 державних стипендій для видатних діячів інформаційної сфери; 2) довічні державні стипендії: 100 довічних державних стипендій для видатних діячів науки; 100 довічних державних стипендій для видатних діячів освіти; 300 довічних державних стипендій для видатних діячів культури і мистецтва (в тому числі 50 державних довіч- них стипендій для лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка); (Абзац четвертий підпункту 2 пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 717/2013 від 30.12.2013) 50 довічних державних стипендій для видатних діячів охорони здоров’я; 50 довічних державних стипендій для видатних діячів інформаційної сфери; 25 довічних державних стипендій для видатних діячів фізичної культури і спорту. Дворічні державні стипендії, зазначені у підпункті 1 цього пункту, можуть призначатися повторно. Довічні державні стипендії, зазначені у підпункті 2 цього пункту, призначаються особам, які досягли сімдеся- тирічного віку. Особі може бути призначена і виплачуватися одночасно лише одна державна стипендія. 3. Державні стипендії для видатних діячів науки, освіти, культури і мистецтва, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту, інформаційної сфери (далі – державні стипендії) призначаються указом Президента України. 4. На здобуття державних стипендій може бути висунуто наукових, науково-педагогічних і педагогічних пра- цівників, діячів культури і мистецтва, медичних та фармацевтичних працівників, діячів фізичної культури і спорту, інформаційної сфери за особистий вагомий внесок у розвиток науки, освіти, культури і мистецтва, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту, багаторічне сумлінне виконання професійних обов’язків, високий професіоналізм. При цьому враховується також наявність наукових публікацій, підручників, державних нагород, почесних звань, результатів інтелектуальної творчої діяльності тощо. Не висуваються на здобуття державних стипендій особи, які в установленому порядку отримують довічну плату за звання дійсного члена або члена-кореспондента Національної академії наук України та національних га- лузевих академій наук. (Абзац третій пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 717/2013 (717/2013) від 30.12.2013) 5. Висунення кандидатів на здобуття державних стипендій здійснюється центральними та місцевими органами виконавчої влади, президіями Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, за- кладами та установами охорони здоров’я, освіти, культури, вченими, педагогічними, художніми та іншими радами таких закладів і установ, творчими спілками, національними спортивними федераціями, іншими громадськими об’єднаннями шляхом внесення своїх пропозицій щодо кандидатур на отримання державних стипендій: 1) стосовно діячів науки – до Міністерства освіти і науки України; (Підпункт 1 пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 256/2015 від 07.05.2015) 2) стосовно діячів освіти – до Міністерства освіти і науки України; 3) стосовно діячів культури і мистецтва – до Міністерства культури України; 4) стосовно діячів охорони здоров’я – до Міністерства охорони здоров’я України; 5) стосовно діячів фізичної культури та спорту – до Міністерства молоді та спорту України; 6) стосовно діячів інформаційної сфери – до Державного комітету телебачення і радіомовлення України. (Пункт 5 в редакції Указу Президента № 377/2013 від 12.07.2013) 6. Конкурсний відбір кандидатів проводять комісії, які утворюються в центральних органах виконавчої влади, зазначених у підпунктах 1-6 пункту 5 цього Положення. (Абзац перший пункту 6 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 377/2013 від 12.07.2013) За результатами конкурсу відповідні центральні органи виконавчої влади вносять свої пропозиції щодо канди- датур на одержання державних стипендій до Кабінету Міністрів України. 7. Кабінет Міністрів України узагальнює подані пропозиції стосовно кандидатур на одержання державних стипендій, готує і вносить на розгляд Президента України відповідний проект указу Президента України. Проекти указів Президента України про призначення державних стипендій вносяться на розгляд Президента України двічі на рік – до 30 березня та до 30 вересня. 759 8. Державні стипендії виплачуються щомісячно, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому набрав чинності указ про їх призначення. Виплата державних стипендій проводиться за місцем роботи або місцем проживання стипендіата. 9. разі смерті стипендіата виплата державної стипендії припиняється з місяця, наступного за місяцем, у якому помер стипендіат. Центральні органи виконавчої влади, зазначені у підпунктах 1-6 пункту 5 цього Положення, за пропозиціями яких було призначено державні стипендії, повідомляють у десятиденний строк орган, до якого було внесено таку пропозицію, про смерть стипендіата. (Абзац другий пункту 9 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 377/2013 від 12.07.2013) 10. Фінансування виплат державних стипендій здійснюється в установленому порядку за рахунок визначених у Державному бюджеті України видатків на ці цілі. 11. Позбавлення стипендіата державної стипендії може бути здійснено Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на підставі рішення центрального органу виконавчої влади, який вносив Уряду пропо- зицію про призначення державної стипендії відповідному стипендіату. Глава Адміністрації Президента України С. Льовочкін ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ПРО ІМЕННІ СТИПЕНДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ДЛЯ МОЛОДИХ УЧЕНИХ – ДОКТОРІВ НАУК (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2019, № 8, ст.46) Відповідно до норм законів України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», частини другої статті 48 Регламенту Верховної Ради України, Державного стандарту України 3008:2015 «Інформація та документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура та правила оформлюван- ня», а також задля покращення ефективності адресної підтримки молодих учених – докторів наук, створення до- даткових можливостей і стимулів для проведення ними в Україні фундаментальних і прикладних наукових дослі- джень з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, підвищення престижності іменних стипендій Верховної Ради України Верховна Рада України постановляє: 1. Заснувати 30 іменних стипендій Верховної Ради України для молодих учених – докторів наук із щомісячною виплатою кожної у розмірі п’яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня року отримання стипендії. Вік науковців на весь період отримання стипендії не може бути більшим 40 років. 2. Установити, що іменні стипендії Верховної Ради України для молодих учених – докторів наук призначають- ся щороку терміном на один рік вітчизняним науковцям, які збагатили науку визначними здобутками, проводять важливі фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, а також мають змогу виконувати в Україні акту- альну наукову (науково-технічну) роботу. 3. Затвердити Положення про іменні стипендії Верховної Ради України для молодих учених – докторів наук та опис диплома стипендіата Верховної Ради України – молодого вченого – доктора наук (додатки 1, 2). 4. Доручити Голові Верховної Ради України за поданням Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти у разі успішного виконання стипендіатами наукової (науково-технічної) роботи та звітування вручити їм диплом стипендіата Верховної Ради України – молодого вченого – доктора наук за відповідний рік. 5. Кабінету Міністрів України щорічно під час розроблення проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік передбачати бюджетні призначення Апарату Верховної Ради України, необхідні для здійснення заходів з виплати іменних стипендій Верховної Ради України для молодих учених – докторів наук та вручення від- повідних дипломів. 6. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття і застосовується для конкурсного відбору стипендіатів Верховної Ради України для молодих учених – докторів наук на 2020 і наступні роки. 760 Визнати такою, що втратила чинність, Постанову Верховної Ради України від 16 березня 2007 року № 774-V «Про встановлення іменних стипендій Верховної Ради України для найталановитіших молодих учених». Визначити, що вручення іменних стипендій Верховної Ради України для молодих учених за 2019 рік, а також звітування стипендіатів 2019 року здійснюється відповідно до Положення про іменні стипендії Верховної Ради України для найталановитіших молодих учених, затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про вста- новлення іменних стипендій Верховної Ради України для найталановитіших молодих учених» від 16 березня 2007 року № 774-V. Голова Верховної Ради України А. Парубій м. Київ 5 лютого 2019 року № 2676-VIII Додаток 1 до Постанови Верховної Ради України від 5 лютого 2019 року № 2676-VIII ПОЛОЖЕННЯ про іменні стипендії Верховної Ради України для молодих учених – докторів наук 1. Цим Положенням про іменні стипендії Верховної Ради України для молодих учених – докторів наук (далі – Положення) визначається порядок подання документів на здобуття іменних стипендій Верховної Ради України для молодих учених – докторів наук (далі – Стипендія), проведення конкурсного відбору претендентів на отримання і вручення Стипендії та звітування стипендіатів. Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти розробляє та затверджує Інструкцію з оформлення і подання документів на здобуття Стипендії, порядку їх розгляду та звітування стипендіатів (далі – Інструкція). 2. Щороку на конкурсних засадах призначаються 30 іменних стипендій Верховної Ради України для молодих учених – докторів наук із щомісячною виплатою кожної у розмірі п’яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня року отримання стипендії. Виплата Стипендії здійснюється за рахунок коштів, передбачених кошторисом Верховної Ради України. Сти- пендія виплачується незалежно від виплати посадового окладу стипендіату, різних доплат і надбавок тощо. 3. Претенденти на отримання Стипендії висуваються з числа вітчизняних молодих учених, які мають науковий ступінь доктора наук та збагатили науку визначними здобутками, проводять важливі фундаментальні та/або при- кладні наукові дослідження, а також мають намір і змогу виконувати в Україні актуальну наукову (науково-техніч- ну) роботу, зазначену в поданні. Вік науковців на весь час отримання Стипендії не може бути більшим 40 років. 4. Висунення претендента на здобуття Стипендії здійснює вчена (наукова, науково-технічна, технічна) рада наукової установи чи організації, закладу вищої освіти, підприємства України, де він працює (далі – Вчена рада), за письмовими рекомендаціями не менш як двох докторів наук, особисто обізнаних з науковими досягненнями та здібностями кандидата на Стипендію. Вчена рада розглядає подання претендента, в якому зазначаються назва наукової (науково-технічної) роботи, її актуальність та важливість, основні завдання, можливість виконання її стипендіатом на базі цієї наукової уста- нови чи організації, закладу вищої освіти, підприємства, основні наукові здобутки претендента, їх науковий рівень, значимість і визнання в Україні та/або за її межами результатів проведених ним досліджень. Вчена рада визначає відповідність документів претендента вимогам цього Положення та Інструкції і приймає рішення про висунення претендента на здобуття Стипендії таємним голосуванням. Стипендії можуть призначатися повторно. Вчена рада не може протягом одного року висувати кандидатуру молодого науковця – доктора наук на отри- мання Стипендії та його роботи (або роботи колективу науковців за участю цього вченого) на присудження Премії Верховної Ради України молодим ученим. У разі порушення цієї вимоги обидва подання не розглядатимуться. 5. Наукова установа або організація, заклад вищої освіти, підприємство на підставі рішення Вченої ради готує клопотання про висунення претендента на отримання Стипендії та щороку до 30 квітня включно подає у двох при- мірниках його разом з матеріалами претендента, зазначеними у пункті 4 цього Положення, до Міністерства освіти і науки України або за підпорядкуванням до Національної академії наук України, національних галузевих академій наук України, відповідних центральних органів виконавчої влади. Третій примірник подання на здобуття Стипендії зберігається у Вченій раді. 6. Міністерство освіти і науки України, Національна академія наук України, національні галузеві академії наук України, відповідні центральні органи виконавчої влади за результатами розгляду матеріалів претендентів на отри- 761 мання Стипендії до 1 червня включно подають до Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти один примірник матеріалів претендентів на отримання Стипендії зі своїм рішенням про рекомендацію претендента на отримання Стипендії. Непідтримані матеріали повертаються. 7. Для конкурсного відбору кандидатур на отримання Стипендії Комітетом Верховної Ради України з питань науки і освіти створюється конкурсна комісія з присудження іменних стипендій Верховної Ради України для мо- лодих учених – докторів наук (далі – Конкурсна комісія). Конкурсну комісію очолює голова Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти або один з його заступників. До складу Конкурсної комісії залучаються народні депутати України, а також за згодою провідні вче- ні – експерти з різних наукових напрямів, представники провідних наукових державних та громадських організацій. Члени Конкурсної комісії беруть участь у її роботі на громадських засадах. Склад Конкурсної комісії затверджує Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти. Періодичність проведення засідань Конкурсної комісії визначається її головою. Для широкого ознайомлення громадськості з претендентами на призначення Стипендії відповідна інформація публікується в установленому порядку в газеті Верховної Ради України «Голос України» та розміщується на офі- ційному веб-сайті Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти. Рецензії, відгуки, зауваження щодо подань претендентів на присудження Стипендії, які надходять до Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, враховуються під час прийняття рішення Конкурсної комісії про визначення переможців конкурсу. Засідання Конкурсної комісії вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менш як половина її складу. За результатами конкурсу Конкурсною комісією приймається рішення з відповідним поданням щодо призначення Стипендії переможцям конкурсу на розгляд Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти. Рішення Конкурсної комісії приймається простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів Конкурсної комісії. Члени Конкурсної комісії зобов’язані не допускати конфлікту інтересів під час проведення конкурсного від- бору пропозицій претендентів та голосування, про що зобов’язані повідомити до початку розгляду питання по суті. Член Конкурсної комісії, у якого виявлено потенційний конфлікт інтересів, утримується від голосування з питань, що його становлять. За умови отримання кількома претендентами однакового рейтингового бала додатково враховується рівномір- не представлення всіх пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, регіональний та ґендерний аспекти. 8. Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти на своєму засіданні розглядає подання Конкурсної комісії щодо призначення Стипендії переможцям конкурсу та приймає рішення щодо його підтримки і направлен- ня на розгляд до Верховної Ради України. Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти може повернути на повторний розгляд подання Кон- курсної комісії із зазначенням обґрунтованих підстав, про що приймає вмотивоване рішення. Член Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, в якого виявлено потенційний конфлікт інтере- сів, утримується від голосування з питань, що його становлять, відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти щорічно до 1 листопада вносить до Верховної Ради України подання на призначення Стипендії з відповідним проектом постанови Верховної Ради України, що під- писують за бажанням народні депутати України – члени Комітету. 9. Верховна Рада України щорічно до 31 грудня приймає постанову про призначення у відповідному році Сти- пендії та її виплату з 1 січня року, наступного за роком проведення конкурсного відбору. 10. Відповідно до прийнятої постанови Голова Верховної Ради України за поданням Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти видає розпорядження про виплату Стипендії за відповідний рік. 11. Виплата Стипендії припиняється у разі смерті стипендіата, припинення ним наукової діяльності або ви- никнення інших обставин, що унеможливлюють проведення ним наукової (науково-технічної) роботи. У разі виникнення обставин, що унеможливлюють проведення стипендіатом наукових досліджень, Вчена рада, яка висувала стипендіата, протягом 14 календарних днів від виникнення цих обставин приймає обґрунтоване рі- шення про доцільність припинення виплати стипендіату Стипендії. По одному примірнику витягу з протоколу Вченої ради щодо цього рішення наукова установа або організація, заклад вищої освіти, підприємство протягом трьох календарних днів надсилають до Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, а також до Мі- ністерства освіти і науки України або за підпорядкуванням Національної академії наук України, національних га- лузевих академій наук України, центральних органів виконавчої влади, які рекомендували стипендіата. Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти на одному з найближчих своїх засідань за участі пред- ставників Міністерства освіти і науки України або за підпорядкуванням Національної академії наук України, на- ціональних галузевих академій наук України, центральних органів виконавчої влади, які рекомендували стипенді- ата, розглядає рішення Вченої ради про доцільність припинення виплати стипендіату Стипендії та у разі його погодження подає рішення Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Голові Верховної Ради Укра- їни з відповідним проектом розпорядження Голови Верховної Ради України. 762 Голова Верховної Ради України на основі подання Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти видає розпорядження про припинення виплати стипендіату Стипендії за відповідний рік. 12. У разі якщо стипендіат змінив місце роботи, Вчена рада нової наукової установи або організації, закладу вищої освіти, підприємства протягом 14 календарних днів від дня зарахування на роботу стипендіата розглядає питання про доцільність продовження ним виконання наукової (науково-технічної) роботи за новим місцем роботи і продовження виплати Стипендії. За позитивного рішення цієї Вченої ради наукова установа або організація, за- клад вищої освіти, підприємство подає по одному примірнику відповідного клопотання та витягу з протоколу Вченої ради до Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, а також до Міністерства освіти і науки України або за підпорядкуванням до Національної академії наук України, національних галузевих академій наук України, центральних органів виконавчої влади. Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти на одному з найближчих своїх засідань за участі пред- ставників Міністерства освіти і науки України або за підпорядкуванням Національної академії наук України, на- ціональних галузевих академій наук України, центральних органів виконавчої влади, які рекомендували стипенді- ата, розглядає рішення Вченої ради про доцільність продовження стипендіатом наукової (науково-технічної) роботи за новим місцем роботи і продовження виплати йому Стипендії та приймає рішення щодо його погодження. Це рішення Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти направляється до нового місця роботи сти- пендіата та Міністерства освіти і науки України або за підпорядкуванням Національної академії наук України, національних галузевих академій наук України, центральних органів виконавчої влади, які рекомендували стипен- діата. 13. Верховна Рада України не розглядає і не приймає додаткового рішення про виплату Стипендії за новим місцем роботи стипендіата або припинення її виплати. 14. Протягом місяця після закінчення строку отримання стипендіатом Стипендії Вчена рада, яка висувала стипендіата, заслуховує науковий звіт стипендіата про результати виконання наукової (науково-технічної) роботи та приймає рішення щодо його затвердження. Науковий звіт оформлюється стипендіатом згідно з вимогами ДСТУ 3008:2015 «Інформація та документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура та правила оформлювання» у двох примірниках. 15. Наукова установа або організація, заклад вищої освіти, підприємство на підставі рішення Вченої ради подає до 15 лютого включно року, наступного за роком виплати Стипендії, два примірники витягу з протоколу засідання Вченої ради та один примірник затвердженого наукового звіту до Міністерства освіти і науки України або за під- порядкуванням до Національної академії наук України, національних галузевих академій наук України, відповідних центральних органів виконавчої влади, які рекомендували стипендіата. Другий примірник звіту зберігається у науковій установі або організації, закладі вищої освіти або на підпри- ємстві, що подавали клопотання про висунення стипендіата. У разі неподання стипендіатом звіту або якщо Вчена рада визнає його роботу невиконаною і не затвердить звіт, наукова установа або організація, заклад вищої освіти, підприємство, що клопотали про висунення стипендіата, подає до 15 лютого включно року, наступного за роком виплати Стипендії, до Міністерства освіти і науки України або за підпорядкуванням до Національної академії наук України, національних галузевих академій наук України, відповідних центральних органів виконавчої влади, які рекомендували стипендіата, а також безпосередньо до Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти відповідне повідомлення разом з витягом з протоколу засідання Вченої ради. За таких обставин цей стипендіат позбавляється права у подальшому брати участь у кон- курсах на здобуття Стипендії та Премії Верховної Ради України молодим ученим. У разі повторних випадків не- отримання звітів стипендіатів від однієї і тієї самої наукової установи або організації, закладу вищої освіти, під- приємства, що подавали клопотання про висунення стипендіатів, вони за рішенням Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти можуть бути позбавлені на строк до трьох років права подавати клопотання про висунення претендента на отримання Стипендії. 16. З метою контролю за ефективним використанням призначених Стипендій звіти стипендіатів розглядають- ся та/або заслуховуються на засіданні колегій чи структурних підрозділів Міністерства освіти і науки України або інших центральних органів виконавчої влади, або на засіданні президій чи структурних підрозділів Національної академії наук України, або національних галузевих академій наук України, які рекомендували стипендіатів. Міністерство освіти і науки України, Національна академія наук України, національні галузеві академії наук України, відповідні центральні органи виконавчої влади за результатами розгляду звітів стипендіатів приймають рішення про погодження звіту стипендіата та можливість вручення йому диплома стипендіата Верховної Ради України за виконану наукову (науково-технічну) роботу, яке подається до Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти разом з одним примірником витягу з протоколу засідання Вченої ради у строк до 15 березня включ- но року, наступного за роком виплати Стипендії. 17. У разі порушення строків подання матеріалів відповідно до пункту 15 цього Положення науковою устано- вою чи організацією, закладом вищої освіти, підприємством або відповідно до пункту 16 цього Положення Мініс- терством освіти і науки України, Національною академією наук України, національними галузевими академіями 763 наук України, відповідними центральними органами виконавчої влади, які рекомендували стипендіата, вони за рішенням Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти можуть бути позбавлені права подавати нові кандидатури на отримання Стипендії строком на один рік. 18. Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти за результатами розгляду матеріалів, зазначених у пункті 16 цього Положення, протягом місяця приймає рішення про закінчення виконання стипендіатами наукових (науково-технічних) робіт, успішне звітування та рекомендує вручити їм дипломи стипендіатів Верховної Ради України – молодих учених – докторів наук за звітний рік, яке подає Голові Верховної Ради України з відповідним проектом розпорядження. 19. Голова Верховної Ради України за поданням Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти видає розпорядження про вручення дипломів стипендіатів Верховної Ради України – молодих учених – докторів наук за відповідний рік. 20. Стипендіатам Верховної Ради України – молодим ученим – докторам наук в урочистій обстановці вруча- ються дипломи встановленого зразка у приміщенні Верховної Ради України Головою Верховної Ради України або за його дорученням Першим заступником чи заступником Голови Верховної Ради України. 21. Оформлення дипломів стипендіатів Верховної Ради України – молодих учених – докторів наук, їх облік та реєстрація здійснюються Управлінням кадрів Апарату Верховної Ради України. 22. Диплом стипендіата Верховної Ради України – молодого вченого – доктора наук, який помер, залишається його близьким родичам (або їм передається) довічно. Невиплачена Стипендія переходить у спадщину в установ- леному порядку. Додаток 2 до Постанови Верховної Ради України від 5 лютого 2019 року № 2676-VIII ОПИС Диплома стипендіата Верховної Ради України – молодого вченого – доктора наук Диплом стипендіата Верховної Ради України – молодого вченого – доктора наук (далі – Диплом) складається з обкладинки і вкладного листка. Обкладинка Диплома має форму прямокутника розміром 320х440 міліметрів, складеного в один згин по лінії довгої сторони. На лицьовому боці обкладинки вгорі міститься тиснене фарбою золотистого кольору зображення фасаду бу- динку Верховної Ради України, в центрі – слова «Диплом стипендіата Верховної Ради України – молодого вчено- го – доктора наук». Обкладинка виготовляється з твердого картону, зовнішній бік якого обтягнутий шкірімітом синього кольору. Всередині обкладинки у місці її згину закріплюється синьо-жовта муарова стрічка кольорів Державного Прапора України (співвідношення синього кольору до жовтого – 1:1) для вкладного листка. Вкладний листок виготовляється з високоякісного крейдованого паперу і має форму прямокутника розміром 297х420 міліметрів, складеного в один згин по лінії довгої сторони. Ліва внутрішня частина вкладки представляє собою площину пастельно-жовтого кольору, обрамлену рамкою, що утворена бордюром із графічного зображення гілок калини золотистого кольору на синьому фоні. У нижній площині лівої внутрішньої частини вкладного листка розташовано кольорове фотографічне зобра- ження будинку Верховної Ради України, у верхній – напис фарбою золотистого кольору: «Диплом». У написанні слова «Диплом» використовується давньослов’янський шрифт «Іжиця». Права внутрішня частина вкладного листка представляє собою площину пастельно-жовтого кольору із світло- блакитним зображенням малого Державного Герба України по всьому її полю і рамки, що утворена бордюром із графічного зображення гілок калини золотистого кольору на синьому фоні. На полі правої внутрішньої частини вкладного листка фарбою золотистого кольору друкується текст: «стипен- діата Верховної Ради України – молодого вченого – доктора наук», фарбою синього кольору друкується за який рік призначено стипендію, прізвище, ім’я та по батькові стипендіата в родовому відмінку та постанова Верховної Ради України, якою присуджено Стипендію. Диплом скріплюється підписом Голови Верховної Ради України та гербовою печаткою Верховної Ради Укра- їни. 764 ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ПРО ПРЕМІЮ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ МОЛОДИМ УЧЕНИМ (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2019, № 8, ст.45) Відповідно до норм законів України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», частини другої статті 48 Регламенту Верховної Ради України, а також з метою розвитку вітчизняної науки і техніки, покращення підтримки молодих вчених, створення додаткових можливостей і стиму- лів для проведення ними фундаментальних і прикладних наукових досліджень та науково-технічних розробок з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, підвищення престижності Премії Верховної Ради України мо- лодим ученим Верховна Рада України постановляє: 1. Заснувати 30 премій Верховної Ради України молодим ученим (далі – Премія), розмір кожної з них становить шістдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня року, наступного за роком подання робіт на отримання Премії. 2. Установити, що Премія щороку присуджується молодим ученим – громадянам України віком до 35 років, якщо вчений має вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня, або до 40 років, якщо вчений має науковий ступінь доктора наук за отримані вагомі наукові здобутки під час проведення фундаментальних та/або прикладних наукових досліджень. 3. Затвердити Положення про Премію Верховної Ради України молодим ученим, опис диплома та опис на- грудного знака лауреата Премії (додатки 1, 2, 3). 4. Кабінету Міністрів України щорічно під час розроблення проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік передбачати бюджетні призначення Апарату Верховної Ради України, необхідні для здійснення заходів з виплати Премії та вручення відповідних дипломів і нагрудних знаків. 5. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття і застосовується для конкурсного відбору робіт на при- судження Премії Верховної Ради України молодим ученим за 2019 рік і наступні роки. 6. Визнати такою, що втратила чинність, Постанову Верховної Ради України від 16 березня 2007 року № 775-V «Про Премію Верховної Ради України найталановитішим молодим ученим в галузі фундаментальних і прикладних досліджень та науково-технічних розробок». Визначити, що вручення Премії Верховної Ради України найталановитішим молодим ученим в галузі фунда- ментальних і прикладних досліджень та науково-технічних розробок за 2018 рік здійснюється відповідно до По- ложення про Премію Верховної Ради України найталановитішим молодим ученим в галузі фундаментальних і прикладних досліджень та науково-технічних розробок, затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про Премію Верховної Ради України найталановитішим молодим ученим в галузі фундаментальних і прикладних до- сліджень та науково-технічних розробок» від 16 березня 2007 року № 775-V. Голова Верховної Ради України А. Парубій м. Київ 5 лютого 2019 року № 2675-VIII Додаток 1 до Постанови Верховної Ради України від 5 лютого 2019 року № 2675-VIII ПОЛОЖЕННЯ про Премію Верховної Ради України молодим ученим 1. Премія Верховної Ради України молодим ученим запроваджується для молодих учених – громадян України за отримані вагомі наукові здобутки під час проведення фундаментальних та/або прикладних наукових досліджень, зокрема: відкриті раніше невідомі закономірності, отримані принципово нові наукові результати, розроблені нові науко- ві теорії та концепції, що одержали практичне підтвердження і визнання в Україні та/або за її межами; 765 розроблені нові засоби, пристрої, речовини, створені нові штами мікроорганізмів, сорти рослин, породи тварин, здійснені докорінні їх удосконалення або використання за новим призначенням, що підтверджується відповідними патентами, та впровадження яких у практику суттєво впливає на вирішення гуманітарних і соціально-економічних проблем (підтверджується актами впровадження); створені нові об’єкти техніки (засоби, пристрої), технологічні процеси, що за більшістю технічних параметрів відповідають світовому рівню або перевищують його (підтверджується патентами про винахід) та впровадження яких у практику суттєво впливає на вирішення гуманітарних і соціально-економічних проблем (підтверджується актами впровадження); створені нові ефективні засоби навчання і підготовки спеціалістів. 2. Висунення робіт на присудження Премії проводиться вченими (науковими, науково-технічними, технічними) радами наукових установ або організацій, закладів вищої освіти, підприємств України, у яких усі або хоча б перший вчений із колективу претендентів працює і в яких була здійснена основна частина дослідження (далі – Вчена рада), із забезпеченням широкого обговорення, гласності й відкритості. Інструкція з оформлення і подання документів, а також порядку їх розгляду (далі – Інструкція) затверджується Комітетом Верховної Ради України з питань науки і освіти. Колектив претендентів на присудження однієї Премії не може перевищувати чотирьох осіб. При цьому кожен із претендентів повинен бути безпосереднім учасником виконання роботи і кожному з претендентів має належати значний творчий внесок. У разі присудження Премії колективу авторів її грошова частина ділиться між ними порівну. Премія може присуджуватися авторові (колективу співавторів) один раз. Вчені, які одноосібно або у складі колективу авторів стали лауреатами премії Президента України для молодих вчених або Державної премії України в галузі науки і техніки, можуть подавати свої нові роботи виключно за на- укові результати, які не увійшли до подань на зазначені премії, та висуватися Вченими радами на Премію. Вчена рада не може протягом одного року висувати кандидатури молодого науковця на отримання іменної стипендії Верховної Ради України для молодих учених – докторів наук та його роботи (або роботи колективу на- уковців за участю цього науковця) на присудження Премії, а також висувати одну і ту саму роботу на Премію і премію Президента України для молодих вчених або Державну премію України в галузі науки і техніки. У разі порушення цієї вимоги подання не будуть розглядатися. Претендентам на присудження Премії станом на 1 квітня включно року проведення конкурсу має бути менше 40 років, якщо вчений має науковий ступінь доктора наук, або менше 35 років, якщо вчений має вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня і не має наукового ступеня доктора наук. 3. Наукові установи або організації, заклади вищої освіти, підприємства за рішенням Вчених рад з 2 січня до 1 березня включно подають два примірники роботи для присудження Премії за поточний рік, оформлені відповід- но до Інструкції, до Міністерства освіти і науки України або за підпорядкуванням до Національної академії наук України, відповідних національних галузевих академій наук України, центральних органів виконавчої влади. За- значені роботи можуть також подаватися відповідно до місця розташування наукової установи або організації, закладу вищої освіти, підприємства до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Се- вастопольської міських рад. Третій примірник роботи на присудження Премії зберігається у Вченій раді. 4. Міністерство освіти і науки України, Національна академія наук України, національні галузеві академії наук України, центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради розглядають подані їм роботи на присудження Премії та у разі підтримки подають до 1 квітня включно до Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти своє рішення з клопотанням про присудження Премії та два примірники роботи. 5. Комітетом Верховної Ради України з питань науки і освіти для розгляду та конкурсного відбору претенден- тів на присудження Премії створюється конкурсна комісія з присудження Премії (далі – Конкурсна комісія). Конкурсну комісію очолює голова Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти або один із його заступників. До складу Конкурсної комісії залучаються народні депутати України, а також за згодою провідні вче- ні – експерти з різних наукових напрямів, представники провідних наукових державних та громадських організацій. Члени Конкурсної комісії беруть участь у її роботі на громадських засадах. Склад Конкурсної комісії затверджує Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти. Періодичність проведення засідань Конкурсної комісії визначається її головою. Для широкого ознайомлення громадськості з претендентами на присудження Премії та їхніми працями відпо- відна інформація публікується в установленому порядку в газеті Верховної Ради України «Голос України» та роз- міщується на офіційному веб-сайті Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти. Рецензії, відгуки, зауваження, що надходять до Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, на роботи претендентів на присудження Премії враховуються під час прийняття рішення Конкурсної комісії про ви- значення переможців конкурсу. 766 Засідання Конкурсної комісії вважається правоможним, якщо на ньому присутні не менш як половина її скла- ду. За результатами конкурсу Конкурсною комісією приймається рішення з відповідним поданням переможців конкурсу на розгляд Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти. Рішення Конкурсної комісії прий- мається простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів Конкурсної комісії. Члени Конкурсної комісії зобов’язані не допускати конфлікту інтересів під час проведення конкурсного від- бору пропозицій претендентів та голосування, про що зобов’язані повідомити до початку розгляду питання по суті. Член Конкурсної комісії, у якого виявлено потенційний конфлікт інтересів, утримується від голосування з питань, що його становлять. За умови отримання кількома роботами однакового рейтингового бала додатково враховується рівномірне представлення всіх пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, регіональний та гендерний аспекти. 6. Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти на своєму засіданні розглядає подання Конкурсної комісії та приймає рішення про його підтримку і направлення на розгляд до Верховної Ради України. Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти може повернути на повторний розгляд подання Кон- курсної комісії із зазначенням обґрунтованих підстав, про що приймає вмотивоване рішення. Член Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, в якого виявлено потенційний конфлікт інте- ресів, утримується від голосування з питань, що його становлять, відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти щорічно до 1 листопада вносить до Верховної Ради України подання про присудження Премії з проектом відповідної постанови Верховної Ради України, що підпису- ють за бажанням народні депутати України – члени комітету. 7. Верховна Рада України щорічно до 31 грудня приймає постанову про присудження Премії за відповідний рік. Щороку на конкурсних засадах присуджується до 30 премій Верховної Ради України молодим ученим, розмір кожної з них становить шістдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня року, наступ- ного за роком подання робіт на Премію. 8. Відповідно до прийнятої постанови Голова Верховної Ради України за поданням Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти видає розпорядження про виплату Премії за відповідний рік та вручення лауреатам диплома і нагрудного знака встановленого зразка. 9. Особам, яким присуджено Премію, присвоюється звання лауреата Премії Верховної Ради України молодим ученим та в урочистій обстановці у приміщенні Верховної Ради України вручаються диплом і нагрудний знак установленого зразка Головою Верховної Ради України або за його дорученням Першим заступником чи заступ- ником Голови Верховної Ради України. 10. Оформлення дипломів лауреатів Премії, їх облік та реєстрація, а також облік нагрудних знаків лауреатів здійснюються Управлінням кадрів Апарату Верховної Ради України. 11. Виплата лауреатам Премії її грошової частини здійснюється за рахунок коштів, передбачених кошторисом Верховної Ради України. Диплом і нагрудний знак лауреата Премії, який помер, залишаються його близьким родичам (або їм переда- ються) довічно. Невиплачена грошова частина Премії переходить у спадщину в установленому порядку. Додаток 2 до Постанови Верховної Ради України від 5 лютого 2019 року № 2675-VIII ОПИС Диплома лауреата Премії Верховної Ради України молодим ученим Диплом лауреата Премії Верховної Ради України молодим ученим (далі – Диплом) складається з обкладинки і вкладного листка. Обкладинка Диплома має форму прямокутника розміром 320х440 міліметрів, складеного в один згин по лінії довгої сторони. На лицьовому боці обкладинки вгорі міститься тиснене фарбою золотистого кольору зображення фасаду бу- динку Верховної Ради України, у центрі – слова «Диплом лауреата Премії Верховної Ради України молодим ученим». Обкладинка виготовляється з твердого картону, зовнішній бік якого обтягнутий шкірімітом синього кольору. Всередині обкладинки у місці її згину закріплюється синьо-жовта муарова стрічка кольорів Державного Прапора України (співвідношення синього кольору до жовтого – 1:1) для вкладного листка. Вкладний листок виготовляється з високоякісного крейдованого паперу і має форму прямокутника розміром 297х420 міліметрів, складеного в один згин по лінії довгої сторони. Ліва внутрішня частина вкладки представляє собою площину пастельно-жовтого кольору, обрамлену рамкою, що утворена бордюром із графічного зображення гілок калини золотистого кольору на синьому фоні. 767 У нижній площині лівої внутрішньої частини вкладного листка розташовано кольорове фотографічне зобра- ження будинку Верховної Ради України, у верхній – напис фарбою золотистого кольору: «Диплом». У написанні слова «Диплом» використовується давньослов’янський шрифт «Іжиця». Права внутрішня частина вкладного листка представляє собою площину пастельно-жовтого кольору із світло- блакитним зображенням малого Державного Герба України по всьому її полю і рамки, що утворена бордюром із графічного зображення гілок калини золотистого кольору на синьому фоні. На полі правої внутрішньої частини вкладного листка фарбою золотистого кольору друкується текст: «Лауре- ату Премії Верховної Ради України молодим ученим», прізвище, ім’я та по батькові лауреата у давальному від- мінку та постанова Верховної Ради України, якою присуджено Премію. Диплом скріплюється підписом Голови Верховної Ради України та гербовою печаткою Верховної Ради України. Додаток 3 до Постанови Верховної Ради України від 5 лютого 2019 року № 2675-VIII ОПИС нагрудного знака лауреата Премії Верховної Ради України молодим ученим Нагрудний знак лауреата Премії Верховної Ради України молодим ученим (далі – нагрудний знак) має форму кола діаметром 30 міліметрів з опуклим бортиком уздовж зовнішнього краю і увінчаний спадаючими фалдами стрічки у верхній частині. У центрі лицьового боку нагрудного знака розміщено силуетне зображення фасаду будинку Верховної Ради України на тлі сонця. Фасад будинку Верховної Ради України композиційно розміщено в центрі кола, утвореного розташованим унизу написом «Україна» і розбіжними від нього догори двома лавровими гілками. Усі зображення рельєфні. На зворотному боці нагрудного знака розміщено напис рельєфними літерами: «Премія Верховної Ради Украї- ни молодим ученим». Над написом розташовано зображення малого Державного Герба України. Нагрудний знак за допомогою прямокутного вушка з’єднується з фігурною колодкою, обтягнутою синьо-жов- тою муаровою стрічкою кольорів Державного Прапора України (співвідношення кольорів 1:1). Нагрудний знак виготовлено з латуні з подальшими позолотою та електрополіруванням. Знак прикріплюється до одягу шпилькою, закріпленою горизонтально на зворотному боці колодки. ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ПРО ПРЕМІЮ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ЗА ВНЕСОК МОЛОДІ У РОЗВИТОК ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ, МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, № 36, ст. 294) (Із змінами, внесеними згідно з Постановами ВР № 560-VII від 17.09.2013, ВВР, 2014, № 20–21, ст. 750 № 501-VIII від 02.06.2015, ВВР, 2015, № 28, ст. 258) З метою залучення молоді до процесів законотворення, подальшого розвитку парламентаризму та місцевого самоврядування, морального і матеріального заохочення її кращих представників за досягнення значних результа- тів у вирішенні соціальних і правових питань Верховна Рада України постановляє : 1. Заснувати з 1 січня 2004 року Премію Верховної Ради України за внесок молоді у розвиток парламентариз- му, місцевого самоврядування. 2. Затвердити Положення про Премію Верховної Ради України за внесок молоді у розвиток парламентаризму, місцевого самоврядування та опис диплома лауреата Премії Верховної Ради України за внесок молоді у розвиток парламентаризму, місцевого самоврядування (додатки 1, 2). 768 3. Доручити Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму забез- печити відбір кандидатур і підготовку обгрунтованих пропозицій щодо кандидатів на здобуття Премії Верховної Ради України за внесок молоді у розвиток парламентаризму, місцевого самоврядування та внесення цих кандидатур до Верховної Ради України до 1 жовтня за підсумками роботи протягом року. (Пункт 3 із змінами, внесеними згідно з Постановами ВР № 560-VII від 17.09.2013, № 501-VIII від 02.06.2015) 4. Кабінету Міністрів України щорічно при розробці проекту закону України про Державний бюджет України передбачати додаткові бюджетні асигнування, необхідні для виплати Премії Верховної Ради України за внесок молоді у розвиток парламентаризму, місцевого самоврядування. Голова Верховної Ради України В. ЛИТВИН м. Київ 22 травня 2003 року № 840-IV Додаток 1 до Постанови Верховної Ради України від 22 травня 2003 року № 840-IV ПОЛОЖЕННЯ про Премію Верховної Ради України за внесок молоді у розвиток парламентаризму, місцевого самоврядування 1. Премія Верховної Ради України за внесок молоді у розвиток парламентаризму, місцевого самоврядування (далі – Премія) присуджується особам, які активно сприяли процесам державотворення, розвитку парламентариз- му та місцевого самоврядування, досягли значних результатів у вирішенні соціальних і правових питань. (Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою ВР № 560-VII від 17.09.2013) 2. Щороку, як правило до 1 грудня, присуджується десять премій, грошова частина яких становить п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян кожна. (Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами ВР № 560-VII від 17.09.2013, № 501-VIII від 02.06.2015) 3. Премія присуджується особам – громадянам України віком до 35 років, молодіжним та, як виняток, дитячим громадським організаціям Верховною Радою України. Премія повторно не присуджується. (Пункт 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою ВР № 560-VII від 17.09.2013) 4. Клопотання про присудження Премії подається до Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, моло- діжної політики, спорту та туризму центральними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами, всеукраїнськими молодіжними громадськими організаціями щорічно до 1 вересня. До клопотання додаються відомості про досягнення особи або молодіжної громадської організації, які заслу- говують на відзначення Премією. (Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з Постановами ВР № 560-VII від 17.09.2013, № 501-VIII від 02.06.2015) 5. Подання про присудження Премії вноситься до Верховної Ради України Комітетом Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму. (Пункт 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою ВР № 560-VII від 17.09.2013) 6. Відповідно до Постанови Верховної Ради України про присудження Премії здійснюються виплати грошової частини Премії її лауреатам. Оформлення дипломів лауреата Премії, їх облік та реєстрація здійснюються Управлінням кадрів Апарату Вер- ховної Ради України. 7. Фінансування видатків, пов’язаних з виплатою Премії, здійснюється за рахунок призначень, передбачених у Державному бюджеті України на обслуговування діяльності Верховної Ради України. 8. Диплом лауреата Премії та її грошова частина вручаються в урочистій обстановці Головою Верховної Ради України або за його дорученням заступниками Голови Верховної Ради України, Головою Комітету Верховної Ради Україниз питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму. (Пункт 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою ВР № 560-VII від 17.09.2013) 769 Додаток 2 до Постанови Верховної Ради України від 22 травня 2003 року № 840-IV ОПИС Диплома лауреата Премії Верховної Ради України за внесок молоді у розвиток парламентаризму, місцевого самоврядування Диплом лауреата Премії Верховної Ради України за внесок молоді у розвиток парламентаризму, місцевого самоврядування (далі – Диплом) складається з обкладинки і вкладного листка. Обкладинка Диплома має форму прямокутника розміром 320х440 мм, складеного в один згин по лінії довгої сторони. На лицьовому боці обкладинки вгорі міститься тиснене фарбою золотистого кольору зображення фасаду бу- динку Верховної Ради України, в центрі – слова «Диплом лауреата Премії Верховної Ради України за внесок мо- лоді у розвиток парламентаризму, місцевого самоврядування». Обкладинка виготовляється з твердого картону, зовнішній бік якого обтягнутий шкірімітом синього кольору. Всередині обкладинки у місці її згину закріплюється синьо-жовта муарова стрічка кольорів Державного Прапора України (співвідношення синього кольору до жовтого – 1:1) для вкладного листка. Вкладний листок виготовляється з високоякісного крейдованого паперу і має форму прямокутника розміром 297х420 мм, складеного в один згин по лінії довгої сторони. Ліва внутрішня частина вкладки являє собою площину пастельно-жовтого кольору, обрамлену рамкою, що утворена бордюром із графічного зображення гілок калини золотистого кольору. У нижній площині лівої внутрішньої частини вкладного листка розташовано кольорове фотографічне зобра- ження будинку Верховної Ради України, у верхній – написи фарбою золотистого кольору: «Диплом»; «лауреата Премії Верховної Ради України за внесок молоді у розвиток парламентаризму, місцевого самоврядування». У написанні слова «Диплом» використовується давньослов’янський шрифт «Іжиця». Права внутрішня частина вкладного листка являє собою площину пастельно-жовтого кольору із світло-блакит- ним зображенням малого Державного Герба України по всьому її полю і рамки з гілок калини. На полі правої внутрішньої частини вкладного листка фарбою золотистого кольору друкується текст: «Лауре- ату Премії Верховної Ради України за внесок молоді у розвиток парламентаризму, місцевого самоврядування», прізвище, ім’я та по батькові лауреата та якою Постановою Верховної Ради України присуджено Премію. Диплом скріплюється підписом Голови Верховної Ради України та гербовою печаткою Верховної Ради України. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАКАЗ 19.04.2019 № 522 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 травня 2019 р. за № 512/33483 ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОЛОЖЕННЯ ПРО КОМІСІЮ МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ З ВІДБОРУ ПРЕТЕНДЕНТІВ НА ЗДОБУТТЯ ПРЕМІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ МОЛОДИМ УЧЕНИМ, ІМЕННИХ СТИПЕНДІЙ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ДЛЯ МОЛОДИХ УЧЕНИХ – ДОКТОРІВ НАУК ТА РОЗГЛЯДУ НАУКОВИХ ЗВІТІВ СТИПЕНДІАТІВ Відповідно до пункту 4 Положення про Премію Верховної Ради України молодим ученим, затвердженого По- становою Верховної Ради України від 05 лютого 2019 року № 2675-VIII, пункту 6 Положення про іменні стипендії Верховної Ради України для молодих учених – докторів наук, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 05 лютого 2019 року № 2676-VIII, підпункту 81 пункту 4, підпункту 3 пункту 6 Положення про Міністерство 770 освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630, а також з метою якісного відбору претендентів на здобуття Премії Верховної Ради України молодим ученим та іменних стипендій Верховної Ради України для молодих учених – докторів наук НАКАЗУЮ: 1. Затвердити Положення про Комісію Міністерства освіти і науки України з відбору претендентів на здобуття Премії Верховної Ради України молодим ученим, іменних стипендій Верховної Ради України для молодих учених – докторів наук та розгляду наукових звітів стипендіатів, що додається. 2. Директорату науки (Чеберкус Д.В.) подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції Укра- їни в установленому законодавством порядку. 3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. 4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Стріху М. В. Міністр Л. М. Гриневич ПОГОДЖЕНО: Перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти О. В. Співаковський ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 19 квітня 2019 року № 522 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 травня 2019 р. за № 512/33483 ПОЛОЖЕННЯ про Комісію Міністерства освіти і науки України з відбору претендентів на здобуття Премії Верховної Ради України молодим ученим, іменних стипендій Верховної Ради України для молодих учених – докторів наук та розгляду наукових звітів стипендіатів I. Загальні положення 1. Це Положення визначає основні завдання, повноваження Комісії Міністерства освіти і науки України з від- бору претендентів на здобуття Премії Верховної Ради України молодим ученим, іменних стипендій Верховної Ради України для молодих учених – докторів наук та розгляду наукових звітів стипендіатів (далі – Комісія). 2. Комісія утворюється з метою: організації та проведення попереднього відбору претендентів на здобуття Премії Верховної Ради України мо- лодим ученим (далі – Премія), іменних стипендій Верховної Ради України для молодих учених – докторів наук (далі – Стипендія) серед молодих учених, які працюють (навчаються) у закладах вищої освіти, наукових установах, організаціях, підприємствах України (далі – наукові установи), у яких сформовані та діють наукові підрозділи і вчені (наукові, науково-технічні, технічні) ради (далі – Рада) згідно із Законом України «Про наукову і науково- технічну діяльність»; розгляду наукових звітів стипендіатів, надання пропозицій щодо погодження наукового звіту стипендіата та можливості вручення йому диплома стипендіата Верховної Ради України за виконану наукову (науково-технічну) роботу. 3. Терміни, що використовуються у цьому Положенні, вживаються у значеннях, наведених у Законах України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про вищу освіту», «Про запобігання корупції». 4. Комісія у своїй роботі керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постано- вами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням. II. Завдання та повноваження Комісії 1. Завданнями Комісії є: організація та проведення об’єктивного і прозорого попереднього відбору претендентів; формування списку претендентів та їх робіт, які рекомендуються Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (далі – Комітет) на здобуття Премії; формування списку претендентів, які рекомендуються Комітету на здобуття Стипендії; формування переліку наукових (науково-технічних) робіт, за якими прозвітувалися стипендіати, з пропозицією щодо погодження наукового звіту стипендіата та можливості вручення йому диплома стипендіата Верховної Ради України за виконану наукову (науково-технічну) роботу. 771 2. Комісія здійснює розгляд документів, що надійшли від наукових установ: анотації на роботи претендентів на здобуття Премії, де зазначаються короткий зміст роботи, наукова новизна, основні науково-технічні результати (обов’язково порівняно з кращими вітчизняними та зарубіжними аналогами), практична значимість, обсяг впровадження роботи, досягнутий ефект, кількість наукових публікацій, зокрема у міжнародних журналах (а також загальна кількість посилань на публікації авторів та h-індекс згідно з базами даних Web of Science, SCOPUS, Google Schcolar), патентів (окремо вказуються патенти на винахід і на корисну модель), у тому числі міжнародних, авторських свідоцтв, та інша інформація, яка характеризує роботу; анотації подання претендентів на здобуття Стипендії, де зазначаються назва наукової (науково--технічної) роботи, яка буде виконуватись, обґрунтування її актуальності та важливості, основні завдання роботи, можливість виконання її молодим ученим – доктором наук на базі цієї наукової установи, основні наукові здобутки претенден- та, їх науковий рівень, значимість і визнання в Україні та/або за її межами результатів проведених ним досліджень, кількість і тип публікацій претендента, зокрема виданих за кордоном, а також за тематикою наукової (науково- технічної) роботи, дані про цитування праць та h-індекс претендента згідно з базами даних Web of Science, SCOPUS, Google Schcolar. Анотація подання може бути обсягом до 10 сторінок включно, підписується претендентом та за- віряється відділом кадрів (вченим секретарем); наукові звіти стипендіатів, оформлені згідно з вимогами ДСТУ 3008:2015 «Інформація та документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура та правила оформлювання», та витяги з протоколів засідань Рад. 3. Комісія у ході розгляду документів претендентів на Премію та Стипендію, а також наукових звітів стипен- діатів має право залучати експертів за галузями знань. III. Порядок формування Комісії 1. Комісію утворює МОН у складі голови, заступника голови, секретаря та членів Комісії, які виконують свої обов’язки на громадських засадах. 2. Склад Комісії формується за поданням наукових установ, Ради молодих учених при МОН, а також із пред- ставників МОН. 3. Персональний склад Комісії затверджується наказом МОН. 4. Голова, заступник голови, секретар Комісії обираються шляхом відкритого голосування під час першого засідання. IV. Права та обов’язки членів Комісії 1. Члени Комісії мають право: 1) бути ознайомленими з будь-якою інформацією та матеріалами з питань, що належать до компетенції Комісії; 2) висловлювати свої думки, пропозиції, зауваження, що додаються до протоколу засідання Комісії. Члени Комісії – представники МОН мають право представляти МОН у Комітеті під час розгляду питань з ура- хуванням рішення Ради про доцільність: припинення виплати стипендіату Стипендії у разі виникнення обставин, що унеможливлюють проведення стипендіатом наукових досліджень; продовження стипендіатом наукової (науково-технічної) роботи за новим місцем роботи і продовження випла- ти йому Стипендії. 2. Члени Комісії зобов’язані: 1) дотримуватись моральних норм та правил етичної поведінки, доброчесності, сумлінності й об’єктивності під час розгляду матеріалів, поданих до Комісії; 2) бути неупередженими в прийнятті рішень; 3) письмово повідомляти голову Комісії про наявність у члена Комісії потенційного конфлікту інтересів від- повідно до Закону України «Про запобігання корупції» під час розгляду матеріалів, поданих до Комісії. Член Ко- місії, у якого є потенційний конфлікт інтересів, не бере участі у розгляді документів і за бажанням може бути присутнім на засіданні Комісії під час прийняття рішення без права голосу; 4) дотримуватись вимог цього Положення. V. Організація роботи Комісії 1. Голова Комісії: 1) формує порядок денний засідань Комісії; 2) веде засідання Комісії, забезпечує неупереджений і об’єктивний розгляд матеріалів, що подаються до Комі- сії, та інших питань порядку денного, ставить питання на голосування, оголошує його результати; 3) підписує протоколи засідань. 2. У разі відсутності голови Комісії його обов’язки виконує заступник голови. 3. Секретар Комісії: 1) здійснює організаційне забезпечення засідань Комісії; 2) готує матеріали, що подаються до Комісії для розгляду на засіданнях; 3) інформує членів Комісії про дату, місце та час проведення засідання; 772 4) забезпечує ведення й оформлення протоколів засідань та надання інформації про роботу Комісії структур- ному підрозділу МОН, на який покладено функції із забезпечення реалізації державної політики у сфері науки, наукової та науково-технічної діяльності (далі – структурний підрозділ МОН). 4. У разі відсутності секретаря Комісії його обов’язки виконує особа, уповноважена головою Комісії. 5. Матеріали, що подаються на розгляд Комісії, інформація про дату, час і місце проведення та порядок денний засідання доводяться до відома її членів секретарем Комісії не пізніше ніж за десять календарних днів до дати його проведення. 6. Засідання Комісії вважається таким, що відбулось, якщо на ньому присутні не менше ніж 2/3 її складу. 7. Комісія у разі прийняття рішень: щодо відбору претендентів та їх робіт на здобуття Премії враховує вагомі наукові здобутки під час проведення ними фундаментальних та/або прикладних наукових досліджень, зокрема: відкриті раніше невідомі закономірності, отримані принципово нові наукові результати, розроблені нові науко- ві теорії та концепції, що одержали практичне підтвердження і визнання в Україні та/або за її межами; розроблені нові засоби, пристрої, речовини, створені нові штами мікроорганізмів, сорти рослин, породи тварин, здійснені докорінні їх удосконалення або використання за новим призначенням, що підтверджується відповідними патентами та впровадження яких у практику суттєво впливає на вирішення гуманітарних і соціально-економічних проблем (підтверджується актами впровадження); створені нові об’єкти техніки (засоби, пристрої), технологічні процеси, що за більшістю технічних параметрів відповідають світовому рівню або перевищують його (підтверджується відповідними патентами) та впровадження яких у практику суттєво впливає на вирішення гуманітарних і соціально-економічних проблем (підтверджується актами впровадження); створені нові ефективні засоби навчання і підготовки спеціалістів; наукову новизну роботи, основні наукові (науково-технічні) результати (обов’язково порівняно з кращими віт- чизняними та зарубіжними аналогами), практичну значимість, обсяг впровадження роботи, досягнутий ефект, кількість патентів, наукових публікацій, зокрема у міжнародних журналах, а також загальну кількість посилань на публікації авторів та h-індекс згідно з базами даних Web of Science, SCOPUS, Google Scholar; щодо відбору претендентів на здобуття Стипендії враховує актуальність та важливість теми наукової (науково- технічної) роботи, яку буде виконувати претендент, мету та основні завдання, можливість виконання роботи на базі наукової установи, очікувані наукові (науково-технічні) результати виконання роботи, прогнозне використання результатів роботи, наявний науковий доробок претендента; щодо розгляду наукових звітів стипендіатів враховує виконання основних завдань роботи та отримання науко- вих (науково-технічних) результатів під час виконання роботи, а також рішення Рад. Рішення Комісії приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосів від загальної кількості її складу. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови Комісії. Після закінчення голосування голова Комісії оголошує результати голосування та прийняте рішення. 8. Член Комісії, не згодний з прийнятим рішенням, може письмово висловити окрему думку з відповідного питання, яка додається до протоколу засідання. 9. На засіданні Комісії ведеться протокол, який складається протягом одного робочого дня після проведення засідання та підписується головою та секретарем Комісії. 10. У протоколі зазначаються: 1) дата (день, місяць, рік) та місце проведення засідання; 2) присутні на засіданні члени Комісії; 3) секретар Комісії або особа, яка виконує його повноваження; 4) питання, внесені до порядку денного засідання; 5) результати обговорення та голосування; 6) прийняті рішення (рекомендації). 11. На підставі рішення (рекомендацій) Комісії: 1) МОН приймає рішення: з клопотанням про присудження Премії; про рекомендацію(ї) претендента(ів) на отримання Стипендії. Зазначені рішення оформлюються відповідними наказами МОН; 2) структурний підрозділ МОН з урахуванням сформованого переліку наукових (науково-технічних) робіт, за якими прозвітувались стипендіати, з пропозицією щодо погодження наукового звіту стипендіата та можливості вручення йому диплома стипендіата Верховної Ради України за виконану наукову (науково-технічну) роботу готує матеріали на засідання колегії Міністерства освіти і науки України для розгляду наукових звітів стипендіатів. 12. Накази МОН з клопотанням про присудження Премії та про рекомендацію(ї) претендента(ів) на отримання Стипендії розміщуються на офіційному веб-сайті МОН. 13. Організаційно-методичне забезпечення проведення засідань Комісії здійснює структурний підрозділ МОН. Генеральний директор директорату науки Д. В. Чеберкус 773 РОЗДІЛ VII ВІДОМЧІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ З ПИТАНЬ НАУКОВОЇ ТА НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В НАУКОВИХ ТА НАУКОВО-ОСВІТНІХ УСТАНОВАХ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ Н А К А З 14.02.2008 № 62 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2008 р. за № 193/14884 ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ВИЩІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ МВС Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013 № 1403 від 26.12.2014 № 277 від 16.03.2015 Відповідно до вимог Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про міліцію», Положення про дер- жавний вищий навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року № 1074, та з метою вдосконалення порядку підготовки фахівців у вищих навчальних закладах МВС Н А К А З У Ю: 1. Затвердити Положення про вищі навчальні заклади МВС (далі - Положення), що додається. 2. Департаменту освіти та науки (Горбачевський В.Я.), керівникам вищих навчальних закладів МВС: 2.1. Привести нормативно-правові акти з питань діяльності підпорядкованих вищих навчальних закладів у від- повідність до вимог Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого цим наказом. 2.2. Забезпечити діяльність підпорядкованих вищих навчальних закладів відповідно до вимог Положення. 3. Скасувати накази МВС від 13.09.94 № 505 «Про затвердження Статусу слухачів і курсантів вищих навчаль- них закладів МВС України» (зі змінами), від 04.04.98 № 231 «Про затвердження Положення про вищий заклад освіти МВС України» (зі змінами). 4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Вербенського М. Г. 5. Наказ надіслати за належністю. Міністр Ю. В. Луценко ПОГОДЖЕНО: Заступник Міністра освіти і науки України В. Д. Шинкарук 774 ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства внутрішніх справ України 14.02.2008 № 62 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2008 р. за № 193/14884 ПОЛОЖЕННЯ про вищі навчальні заклади МВС (У тексті Положення слово «спеціальність» в усіх відмінках та числах замінено словами «напрям підготовки, спеціальність» у відповідних відмінках та числах; слова «захист інформації, що становить державну таємницю» в усіх відмінках замінено словами «захист персональних даних та інформації, що становить державну таємницю» у відповідних відмінках згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) (У тексті Положення слова «внутрішні війська МВС», «внутрішні війська» у всіх відмінках замінено словами «Національна гвардія України» у відповідних відмінках згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 1403 від 26.12.2014) 1. Загальні положення 1.1. Вищі навчальні заклади Міністерства внутрішніх справ України (далі – МВС) є державними навчальними закладами, які підпорядковані МВС, засновані і діють згідно із законодавством України, реалізовують відповідно до наданої ліцензії (ліцензій) освітньо-професійні програми підготовки фахівців за певними освітньо-кваліфіка- ційними рівнями, забезпечують навчання, виховання та професійну підготовку осіб з урахуванням нормативних вимог у галузі вищої освіти з метою задоволення освітніх потреб особи, суспільства і держави, а також здійснюють наукову і науково-технічну діяльність. 1.2. Вищі навчальні заклади МВС (далі – ВНЗ) у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законами України «Про вищу освіту», «Про освіту», «Про міліцію», «Про Національну гвардію України», «Про наукову та науково-технічну діяльність», іншими законодавчими актами України, постановами Верховної Ради України, ак- тами Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства освіти і науки України (далі – МОН), МВС, а також цим Положенням. (Пункт 1.2 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 1403 від 26.12.2014) 1.3. Основною метою діяльності ВНЗ є забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти, підготовка фахівців для органів і підрозділів МВС, інших органів виконавчої влади, підприємств, установ та орга- нізацій України. (Пункт 1.3 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 1.4. До ВНЗ належать навчальні заклади таких типів: університети, академії, інститути, коледжі, училища. 1.5. ВНЗ є юридичними особами, мають власний статут, прапор, символіку (емблему, нарукавну вишивку), відокремлене майно, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатки із зображенням Дер- жавного Герба України і свого найменування, від свого імені набувають майнових і особистих немайнових прав, мають обов’язки, є позивачами та відповідачами у суді. (Пункт 1.5 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 1.6. Статут ВНЗ розробляється навчальним закладом відповідно до Закону України «Про вищу освіту», прий- мається на загальних зборах (конференції) трудового колективу ВНЗ, погоджується з МОН, Департаментом кадро- вого забезпечення МВС (далі - ДКЗ) і затверджується Міністром внутрішніх справ України. (Пункт 1.6 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 1.7. МВС розробляє і затверджує Порядок відбору кандидатів на навчання до вищих навчальних закладів Мі- ністерства внутрішніх справ України за погодженням з МОН. (Пункт 1.7 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 1.8. Перелік напрямів та напрямів підготовки, спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у ВНЗ за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, визначається постановами Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 787 «Про затвердження переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахів- ців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра», від 13 грудня 2006 року № 1719 «Про перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра». (Пункт 1.8 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 1.9. Державне замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних кадрів, підвищення квалі- фікації та перепідготовку у ВНЗ формується відповідно до чинного законодавства. (Пункт 1.9 глави 1 в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 775 1.10. Порядок організації навчального процесу, форми навчання та види контролю за набуттям знань курсан- тами (слухачами, студентами) встановлює МВС за погодженням з МОН. Тривалість канікулярних відпусток та їх терміни визначаються МВС відповідно до законодавства. 1.11. Стандарти вищої освіти є основою оцінки якості вищої освіти та професійної підготовки, а також якості освітньої діяльності ВНЗ незалежно від їх типів, рівнів акредитації та форм навчання. 1.12. Контроль за дотриманням вимог стандартів вищої освіти, державне інспектування та навчально-методич- не керівництво діяльності ВНЗ здійснюють МОН та МВС. 1.12.1. План інспектування (перевірки) ВНЗ комісіями МВС щороку розробляється і затверджується Міністром внутрішніх справ України, його заступниками або начальником ДКЗ. (Підпункт 1.12.1 пункту 1.12 глави 1 в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 1.12.2. За рішенням Міністра внутрішніх справ України, його заступників, начальника ДКЗ проводяться пере- вірки ВНЗ. (Підпункт 1.12.1 пункту 1.12 глави 1 в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 1.13. Взаємні зобов’язання керівництва ВНЗ і профспілкового комітету ВНЗ у частині забезпечення прав, без- печних умов праці, виконання обов’язків регулюються колективним договором, що розробляється та укладається відповідно до законодавства України. 1.14. У ВНЗ створюється комісія з трудових спорів, яка розглядає спірні питання, що виникають між праців- никами та керівництвом ВНЗ. 1.15. ВНЗ можуть створювати навчальні та навчально-наукові комплекси, які об’єднують на добровільних за- садах споріднені факультети, інститути, філії, коледжі, технікуми, наукові та науково-дослідні інститути (лабора- торії), інші підрозділи, які забезпечують підготовку, післядипломну освіту фахівців з певних напрямів підготовки (спеціальностей), наукові дослідження з актуальних проблем правоохоронної діяльності. Усі учасники комплексу, які є юридичними особами, зберігають статус юридичних осіб. У ВНЗ, що здійснюють підготовку фахівців у галузі знань «Право», створюються юридичні клініки та забез- печується їх функціонування згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 03 серпня 2006 року № 592 «Про затвердження Типового положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України», зареєстро- ваним у Міністерстві юстиції України 08 серпня 2006 року за № 956/12830. (Пункт 1.15 глави 1 в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 1.16. ВНЗ третього та четвертого рівнів акредитації, які працюють за спільними навчальними планами й об’єднані в комплекс з навчальними закладами першого та другого рівнів акредитації, надається право зарахову- вати випускників цих навчальних закладів для продовження навчання за спеціальними програмами із скороченим терміном підготовки фахівців. Умови фінансування такої підготовки визначаються відповідно до чинного законо- давства. (Пункт 1.16 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 1.17. Особовий склад ВНЗ поділяється на постійний і перемінний. (Пункт 1.17 глави 1 в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 2. Завдання, права та обов’язки ВНЗ 2.1. Головними завданнями ВНЗ є: – освітня діяльність з підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації та спеціалізації фахівців відповід- них освітньо-кваліфікаційних рівнів згідно зі стандартами вищої освіти; – виконання державного замовлення та угод на підготовку фахівців з вищою освітою; – наукова, науково-педагогічна, науково-практична, науково-технічна і культурно-виховна діяльність; – підготовка наукових та науково-педагогічних кадрів для МВС та їх атестація; (Абзац п’ятий пункту 2.1 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) – спеціальна курсова підготовка; – довузівська профорієнтаційна підготовка учнів шкіл, ліцеїв, гімназій та інших загальноосвітніх навчальних закладів, а також інших осіб, які мають право вступу до ВНЗ. 2.2. ВНЗ здійснюють освітню діяльність на підставі ліцензій та сертифікатів про акредитацію, які видаються в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. (Пункт 2.2 глави 2 в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 2.3. ВНЗ надають платні послуги в галузі вищої освіти та пов’язаних з нею інших галузях діяльності, перелік яких визначається постановами Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами систе- ми освіти, що належать до державної і комунальної форм власності» та від 04 червня 2007 року № 795 «Про за- твердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання». 776 Платні послуги в галузі вищої освіти та пов’язаних з нею інших галузях діяльності надаються ВНЗ фізичним та юридичним особам відповідно до статуту ВНЗ за умови забезпечення провадження освітньої діяльності. (Пункт 2.3 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 2.4. ВНЗ, крім прав, передбачених статтею 29 Закону України «Про вищу освіту», мають право відповідно до законодавства: – залучати на умовах сумісництва (погодинної оплати) провідних діячів науки і техніки України, провідних фахівців органів внутрішніх справ, Національної гвардії України для проведення навчальної та наукової роботи; – створювати тимчасові творчі колективи для виконання договірних робіт з розроблення науково-технічної продукції, у тому числі за участю працівників практичних підрозділів органів внутрішніх справ, Національної гвардії України; – підтримувати міжнародні зв’язки в галузі правоохоронної діяльності та науки; – розробляти пропозиції щодо вдосконалення організаційно-штатної структури ВНЗ; – здійснювати видання та реалізацію навчальної, наукової і методичної літератури; – видавати наукові та науково-методичні журнали, інформаційно-аналітичні збірники, інші періодичні та одно- разові видання. 2.5. ВНЗ зобов’язані: – дотримуватись вимог Законів України «Про освіту» «Про вищу освіту» та інших законодавчих, нормативно- правових актів Кабінету Міністрів України, МОН і МВС; – дотримуватися стандартів вищої освіти; – забезпечувати безпечні умови проведення освітньої діяльності; – дотримуватися договірних зобов’язань з іншими суб’єктами освітньої, виробничої, наукової діяльності та громадянами, у тому числі за міжнародними угодами; – дотримуватися фінансової дисципліни та збереження державного майна; – забезпечувати соціальний захист учасників навчально-виховного процесу. 3. Структура ВНЗ 3.1. Структура ВНЗ визначається відповідно до цього Положення та його статуту і затверджується МВС. 3.2. Структурними підрозділами ВНЗ третього та четвертого рівнів акредитації є інститути, факультети, кафе- дри, філії, бібліотеки, курси, підрозділи забезпечення навчального процесу тощо. У складі ВНЗ четвертого рівня акредитації можуть створюватися наукові, навчально-наукові та науково-до- слідні інститути, навчально-науково-виробничі центри (комплекси), що об’єднують споріднені факультети, коледжі, наукові, науково-дослідні інститути, кафедри, наукові лабораторії, інші підрозділи. До складу ВНЗ четвертого рівня акредитації можуть входити інститути, які є вищими навчальними закладами, мають статус юридичної особи і здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України та власних статутів. 3.3. ВНЗ можуть мати у своєму складі підготовчі відділення (підрозділи), підрозділи післядипломної освіти (перепідготовки, спеціалізації та підвищення кваліфікації персоналу), лабораторії, навчально-методичні кабінети, комп’ютерні, інформаційні, навчальні центри та полігони, навчально-виробничі майстерні, науково-дослідні ви- робничі структури, видавництва, спортивні комплекси, заклади культурно-побутового призначення та інші підроз- діли, діяльність яких не заборонена чинним законодавством. 3.4. Для надання платних послуг у галузі вищої освіти та пов’язаних з нею інших галузях діяльності наказом МВС у ВНЗ створюються окремі структурні підрозділи за умови провадження освітньої діяльності. Такі підрозді- ли підпорядковуються безпосередньо ректору, який відповідно до статуту ВНЗ призначає керівника, визначає на- прями їх основної діяльності, порядок фінансово-господарської діяльності, структуру управління та умови вико- ристання матеріально-технічної бази, що належить ВНЗ. 3.5. Інститут, факультет є структурними підрозділами ВНЗ третього або четвертого рівня акредитації, на базі якого здійснюється навчання курсантів (слухачів, студентів) з однієї або з декількох споріднених напрямів підго- товки, спеціальностей, підготовка здобувачів, ад’юнктів (аспірантів), докторантів. 3.5.1. Інститут є науковим, навчально-науковим, науково-дослідним структурним підрозділом ВНЗ і може створюватися з метою ефективної реалізації статутних завдань закладу. Навчально-науковий інститут об’єднує споріднені факультети, кафедри, наукові та науково-дослідні лабораторії і створюється МВС відповідно до вимог чинного законодавства. Керівництво навчально-науковим інститутом здійснює начальник (директор) інституту, який призначається на посаду наказом ректора ВНЗ. Посадові обов’язки начальника інституту визначаються рек- тором ВНЗ відповідно до його статуту. (Абзац перший підпункту 3.5.1 пункту 3.5 глави 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внут- рішніх справ № 982 від 15.10.2013) Науково-дослідний інститут (центр) об’єднує споріднені наукові лабораторії і створюється МВС у встанов- леному порядку. Начальник інституту (центру) призначається на посаду і звільняється з посади наказом рек- тора ВНЗ. 777 3.5.2. Факультет – основний організаційний і навчально-науковий структурний підрозділ ВНЗ, що об’єднує відповідні кафедри та лабораторії. Факультет створюється рішенням Вченої ради ВНЗ за умови, якщо до його складу входить не менше ніж три кафедри і на ньому навчається не менше ніж 200 курсантів (слухачів, студентів) денної (очної) форми навчання. Керівництво факультетом здійснює начальник (декан), який призначається на посаду і звільняється з посади наказом ректора ВНЗ. Посадові обов’язки начальника (декана) визначаються рек- тором ВНЗ. (Підпункт 3.5.2 пункту 3.5 глави 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 3.6. До складу ВНЗ можуть входити філії (інститути, факультети) як їх структурні, територіально відокремле- ні підрозділи, які самостійно здійснюють навчальну, методичну, виховну та науково-дослідну роботу за окремими спеціальностями підготовки або освітньо-кваліфікаційними рівнями. Структурні підрозділи можуть мати окремі права юридичної особи. До складу філії (інституту, факультету) можуть входити навчальні, науково-організаційні, адміністративно- господарські підрозділи, підрозділи забезпечення навчального процесу тощо. Керівництво філією (інститутом, факультетом) здійснює начальник (директор, декан), який призначається на посаду і звільняється з посади відповідно до вимог чинного законодавства, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, МВС та статуту ВНЗ. (Абзац третій пункту 3.6 глави 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) (Пункт 3.6 глави 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 3.7. Кафедра є базовим структурним підрозділом ВНЗ третього та четвертого рівнів акредитації (інститутів, факультетів, філій), що проводить навчальну і методичну діяльність з однієї або кількох споріднених напрямів підготовки, спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін, наукову та виховну роботу з курсантами (сту- дентами, слухачами), науково-дослідну роботу. Кафедра створюється за умови, якщо до її складу входить не менше ніж п’ять науково-педагогічних працівни- ків, для яких кафедра є основним місцем роботи, і не менше ніж три з яких мають науковий ступінь або вчене звання. У складі кафедри, за необхідності, можуть створюватися предметно-методичні комісії (групи), до складу яких входять науково-педагогічні працівники, які спільно проводять навчальну та навчально-методичну роботу з груп навчальних дисциплін або певної навчальної дисципліни. 3.8. Наукова та науково-дослідна лабораторії створюються для проведення наукових досліджень актуальних проблем у галузі правоохоронної діяльності та забезпечення правопорядку, розроблення та вдосконалення озбро- єння і спеціальної та військової техніки, пов’язаних з удосконаленням системи освіти, підвищенням ефективності навчального процесу та якості підготовки фахівців. (Пункт 3.8 глави 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 3.9. Підрозділами курсантів (слухачів, студентів) є: курс, навчальна група (взвод), навчальне відділення. У підрозділах організовується і проводиться навчальна та методична робота із стройової та загальновійськової підготовки, виховна робота з курсантами (слухачами). 3.10. Підрозділи післядипломної освіти створюються для спеціалізованого вдосконалення освіти та професій- ної підготовки працівників органів внутрішніх справ шляхом поглиблення, розширення і оновлення їх професійних знань, умінь і навичок або отримання іншого напряму підготовки, спеціальності на основі здобутого раніше освіт- ньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду. (Пункт 3.10 глави 3 в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 3.11. Підрозділи забезпечення навчального процесу створюються для забезпечення навчально-виховного про- цесу та життєдіяльності особового складу ВНЗ. 3.12. Чисельність особового складу ВНЗ визначається їх штатними розписами, які затверджуються відповідно до чинного законодавства. (Пункт 3.12 глави 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 3.13. Штатні розписи коригуються в залежності від обсягів замовлення на підготовку фахівців для МВС. (Пункт 3.13 глави 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 4. Управління вищими навчальними закладами 4.1. Управління ВНЗ здійснюється на основі принципів: розмежування прав, повноважень та відповідальності МОН, МВС, керівництва ВНЗ та його структурних підрозділів; поєднання колегіальних та єдиноначальних засад; академічної автономії та самоврядування. 4.2. МВС як орган управління ВНЗ забезпечує: – розроблення нормативно-правової бази для діяльності ВНЗ; – соціальний захист учасників навчально-виховного процесу; 778 – отримання (придбання) нерухомого майна та обладнання, необхідного для провадження освітньої діяльнос- ті, формування державного замовлення; – установлення вимог до змісту, рівня і обсягу освіти; – здійснення інформаційного забезпечення освітньої діяльності; – створення типової навчально-методичної бази основних нормативних дисциплін. 4.3. Управління ВНЗ здійснюють: – ректор (начальник); – проректори (заступники начальника); – вчені ради; – наглядові ради; – робочі та дорадчі органи; – органи громадського самоврядування; – органи курсантського (слухацького, студентського) самоврядування. 4.4. Безпосереднє управління діяльністю ВНЗ здійснює ректор, начальник (далі – ректор), який діє на засадах єдиноначальності та на якого покладаються функції практичної реалізації завдань діяльності ВНЗ. 4.4.1. Ректор ВНЗ є прямим начальником для всього особового складу ВНЗ і є відповідальним перед державою та МВС за дотримання законів, наказів і договірних зобов’язань, виконання покладених на ВНЗ завдань, стан на- вчально-виховної, методичної і наукової діяльності, професійну (функціональну) підготовку, морально-психоло- гічний стан особового складу, службову і трудову дисципліну, належну експлуатацію та збереження озброєння і спеціальної техніки, фінансово-господарську діяльність, стан будівель, споруд та іншого майна, що передано ВНЗ для використання а також за організацію забезпечення охорони державної таємниці та захисту інформації з об- меженим доступом. 4.4.2. Ректор ВНЗ зобов’язаний: – організовувати розподіл обов’язків між проректорами (заступниками начальника) ВНЗ та контролювати їх виконання; (Абзац другий підпункту 4.4.2 пункту 4.4 глави 4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внут- рішніх справ № 982 від 15.10.2013) – забезпечувати виконання державного замовлення на підготовку фахівців у визначеній чисельності за відпо- відними напрямами підготовки, спеціальностями (спеціалізаціями); – організовувати розроблення та затвердження правил прийому до ВНЗ; – спільно з комплектуючими органами внутрішніх справ організовувати роботу з професійної орієнтації та професійно-психологічного відбору вступників до ВНЗ, безпосередньо керувати комплектуванням курсів слухачів (курсантів), подавати пропозиції щодо розподілу випускників ВНЗ з урахуванням їх рейтингу; – організовувати проведення вступних випробувань громадян, які виявили бажання навчатися у ВНЗ; – організовувати навчальну, методичну, наукову та виховну діяльність у ВНЗ; – керувати розробкою стандартів вищої освіти ВНЗ – варіативних частин освітньо-кваліфікаційних характе- ристик випускників та освітньо-професійних програм підготовки, засобів діагностики якості вищої освіти, на- вчальних планів, програм навчальних дисциплін, забезпечувати повне і якісне їх виконання; – уживати заходів щодо постійного вдосконалення навчально-виховного процесу, втілення передових методів навчання і виховання слухачів (курсантів, студентів), забезпечувати викладання навчальних дисциплін на висо- кому науковому і методичному рівні; – підтримувати постійну бойову і мобілізаційну готовність ВНЗ; – проводити навчальні заняття з курсантами (слухачами), а також заняття з особами середнього та старшого начальницького складу (офіцерами Національної гвардії України) ВНЗ з професійної (функціональної) підготовки; – керувати виховним процесом у ВНЗ, уживати заходів щодо зміцнення службової та трудової дисципліни, створення в підрозділах ВНЗ здорового морально-психологічного клімату; – забезпечувати умови для підвищення професійного рівня особового складу ВНЗ; – організовувати роботу щодо відбору, розстановки та ротації науково-педагогічних (педагогічних) і наукових працівників ВНЗ; – визначати навчальне навантаження науково-педагогічних (педагогічних) працівників ВНЗ; – організовувати контроль за якістю роботи науково-педагогічних (педагогічних) працівників, організацією навчальної, виховної, методичної та науково-технічної діяльності підрозділів ВНЗ; – підтримувати зв’язки з практичними органами та підрозділами внутрішніх справ України, іншими навчаль- ними закладами України, підприємствами та установами, забезпечення системи МВС та інших органів виконавчої влади з питань діяльності ВНЗ; – організовувати розроблення та затвердження посадових інструкцій (функціональних обов’язків) для всіх категорій особового складу ВНЗ і забезпечувати контроль за їх виконанням; – організовувати експлуатацію та збереження озброєння і спеціальної техніки ВНЗ; 779 – забезпечувати вдосконалення навчально-матеріальної бази, складання і подання заявок до підрозділів тило- вого забезпечення МВС; – забезпечувати охорону праці, дотримання законності та внутрішнього розпорядку у ВНЗ та в місцях вико- нання завдань особовим складом; – присвоювати чергові спеціальні звання, застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення особам начальницького складу органів внутрішніх справ відповідно до вимог чинного законодавства; – організовувати роботу щодо охорони державної таємниці та захисту інформації з обмеженим доступом; – забезпечувати своєчасне подання звітності з питань діяльності ВНЗ; – організовувати взаємодію підпорядкованого ВНЗ та органів внутрішніх справ щодо проходження служби випускниками ВНЗ протягом перших трьох років після завершення навчання. (Підпункт 4.4.2 пункту 4.4 глави 4 доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 4.5. Безпосереднє керівництво навчальним, методичним, науковим виховним, адміністративно-господарським та іншими напрямками діяльності ВНЗ здійснюють проректори (заступники начальника) ВНЗ відповідно до їх посадових інструкцій (функціональних обов’язків). 4.6. Вчена рада ВНЗ є колегіальним органом ВНЗ третього або четвертого рівня акредитації. Компетенція Вченої ради, членство в ній, прийняття рішень і їх реалізація визначаються вимогами чинного законодавства та статутом ВНЗ. 4.6.1. Вчену ради ВНЗ очолює її голова – ректор (начальник) ВНЗ. 4.6.2. Рішення Вченої ради ВНЗ уводяться в дію наказами ректора (начальника) ВНЗ. 4.7. Вчена рада інституту (факультету) ВНЗ є колегіальним органом інституту (факультету) ВНЗ. (Главу 4 доповнено новим пунктом 4.7 згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 4.8. Склад та повноваження Вченої та Наглядової рад ВНЗ визначаються відповідно до чинного законодавства. (Главу 4 доповнено новим пунктом 4.8 згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 4.9. У ВНЗ третього та четвертого рівнів акредитації може створюватися Наглядова рада. У ВНЗ, що мають статус національних, Наглядова рада створюється в обов’язковому порядку. Наглядова рада розглядає шляхи перспективного розвитку ВНЗ, надає допомогу його керівництву в реалізації державної політики в галузі вищої освіти і науки, здійснює громадський контроль за діяльністю керівництва ВНЗ, забезпечує ефективну взаємодію ВНЗ з органами державного управління, науковою громадськістю, іншими орга- нізаціями в інтересах розвитку вищої освіти. 4.10. Для вирішення поточних питань діяльності ВНЗ створюються робочі органи: – ректорат; – оперативна нарада інституту (факультету, філії); – приймальна комісія. 4.11. Повноваження, напрямки діяльності, форми взаємодії з керівником, іншими органами управління ВНЗ визначаються в положеннях про робочі органи, які затверджуються наказом ректора ВНЗ відповідно до ста- туту ВНЗ. (Пункт 4.11 глави 4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 4.12. Вищим колегіальним органом громадського самоврядування ВНЗ є загальні збори (конференція) трудо- вого колективу. Органом громадського самоврядування факультету є загальні збори (конференція) трудового ко- лективу факультету. Порядок скликання органів громадського самоврядування, їх робота та повноваження визначаються Законом України «Про вищу освіту» та статутом ВНЗ. 4.13. Курсантське (слухацьке, студентське) самоврядування (далі – органи самоврядування) є правом курсант- ських (слухацьких, студентських) громад ВНЗ або його структурного підрозділу (філії, інституту, факультету, курсу, навчальної групи (взводу) самостійно або через свої виборчі виконавчі органи вирішувати питання, відне- сені до його компетенції. (Абзац перший пункту 4.13 глави 4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 4.13.1. Органи самоврядування у ВНЗ – це самостійна громадська діяльність курсантів (слухачів, студентів) з реалізації основних завдань щодо забезпечення виконання курсантами (слухачами, студентами) своїх обов’язків, захисту їх прав, сприяння гармонійному розвитку особистості курсанта (слухача, студента), формування в них активної громадської позиції, навичок майбутніх фахівців та керівників. 4.13.2. Перелік питань, що належать до компетенції органів самоврядування кожного ВНЗ або структурного підрозділу, визначається статутом ВНЗ. 4.13.3. Органи самоврядування ВНЗ користуються всебічною підтримкою і допомогою керівництва в розв’язанні питань організації та діяльності органу, зокрема щодо забезпечення його приміщенням, обладнанням, документа- цією. 4.13.4. Основними завданнями органів самоврядування є: 780 – забезпечення і захист прав та інтересів курсантів (слухачів, студентів); – забезпечення виконання курсантами (слухачами, студентами) своїх обов’язків; – сприяння навчальній, науковій та творчій діяльності курсантів (слухачів, студентів); – сприяння в створенні необхідних умов для проживання і відпочинку курсантів (слухачів, студентів); – створення різноманітних гуртків, товариств, об’єднань, клубів за інтересами; – організація співробітництва з курсантами (слухачами, студентами) інших вищих навчальних закладів і мо- лодіжними організаціями; – сприяння працевлаштуванню випускників; – участь у вирішенні питань міжнародного обміну курсантами (слухачами, студентами). 4.13.5. Для органів самоврядування з числа осіб начальницького складу органів внутрішніх справ можуть ви- значатися або коригуватися додаткові завдання, права та обов’язки відповідно до Закону України «Про міліцію». 4.13.6. Залежно від форми навчання, специфіки організації навчально-виховного процесу та типу ВНЗ само- врядування здійснюється на рівні навчальної групи (взводу), курсу, факультету, іншого структурного підрозділу ВНЗ, напряму підготовки, спеціальності. (Підпункт 4.13.6 пункту 4.13 глави 4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 4.13.7. Органи самоврядування мають різноманітні форми. 4.13.8. Самоврядування здійснюється як безпосередньо (загальні збори, конференції), так і через виборчі ви- конавчі органи курсантського (слухацького, студентського) самоврядування. 4.13.9. Вищим органом самоврядування є загальні збори (конференції) курсантів (слухачів, студентів) ВНЗ, його структурного підрозділу, на яких: – затверджується Положення про курсантське (слухацьке, студентське) самоврядування; – обирається виконавчий орган самоврядування, визначаються його структура і термін повноважень, заслухо- вується його звіт. 4.13.10. Виконавчий орган самоврядування структурного підрозділу ВНЗ обирається на загальних зборах (кон- ференції) курсантів (слухачів, студентів) цього підрозділу. 4.13.11. Виборчі виконавчі органи самоврядування представляють інтереси відповідних курсантських (слу- хацьких, студентських) громад та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження самоврядуван- ня в межах компетенції, визначеної цим Положенням. 4.13.12. Виборчі виконавчі органи самоврядування є підзвітними і підконтрольними вищим органам самовря- дування (загальним зборам, конференції). 5. Особи постійного складу ВНЗ 5.1. До постійного складу ВНЗ належать: – науково-педагогічні (педагогічні) та наукові працівники; – керівники підрозділів курсантів (слухачів, студентів); – інженерно-технічний, навчально-допоміжний, адміністративно-господарський та командний склад; – офіцери, військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, працівники підрозділів забез- печення навчального процесу Національної гвардії України. 5.1.1. Порядок комплектування посад ректорів (начальників) та проректорів (заступників начальника) ВНЗ, начальників факультетів та їх заступників, науково-педагогічних, педагогічних та наукових працівників здійсню- ється відповідно до вимог чинного законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, що регламентують призначення працівників органів внутрішніх справ. (Підпункт 5.1.1 пункту 5.1 глави 5 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 5.1.2. Призначення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ на інші посади постій- ного складу ВНЗ здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства. Прийняття на роботу до ВНЗ осіб, які не мають спеціальних звань, здійснюється за наказом ректора ВНЗ. 5.1.3. Залучення постійного складу ВНЗ до заходів, які не пов’язані з виконанням ними посадових інструкцій (функціональних обов’язків), проведенням чи забезпеченням навчально-виховного процесу, не допускається, за винятком випадків, визначених законодавством. У таких випадках залучення вищезазначених працівників ВНЗ здійснюється за рішенням Міністра внутрішніх справ України (або особи, яка виконує його обов’язки), заступни- ка Міністра внутрішніх справ, що відповідає за кадрове забезпечення органів внутрішніх справ та підготовку працівників органів внутрішніх справ, або начальника ДКЗ. (Підпункт 5.1.3 пункту 5.1 глави 5 в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 5.2. До науково-педагогічних (педагогічних) працівників ВНЗ належать особи, які обіймають посади науково- педагогічних (педагогічних) працівників. До посад науково-педагогічних працівників ВНЗ третього та четвертого рівнів акредитації, крім основних по- сад, визначених у статті 48 Закону України «Про вищу освіту», належать посади начальника ВНЗ, його заступни- 781 ків з навчальної (навчально-наукової, наукової) роботи, начальника інституту (факультету, кафедри) та його за- ступників. 5.3. Посади начальників (завідувачів) кафедр та їх заступників у ВНЗ займають особи, які мають вчене звання професора (доцента) або науковий ступінь доктора (кандидата) наук, досвід науково-педагогічної роботи не менше п’яти років, здатні організувати роботу колективу кафедри з підготовки фахівців і науково-дослідну роботу за про- філем кафедри. 5.4. Посаду професора у ВНЗ займають особи, які мають: – вчене звання професора або науковий ступінь доктора наук; – вчене звання доцента (старшого наукового співробітника) і науковий ступінь кандидата наук зі стажем науко- во-педагогічної роботи не менше п’яти років. 5.5. Посаду доцента у ВНЗ займають особи: – які мають вчене звання доцента (старшого наукового співробітника) або науковий ступінь, досвід науково- педагогічної роботи; – науково-педагогічні працівники без наукових ступенів і вчених звань, які мають не менше десяти років стажу науково-педагогічної роботи, проводять навчальні заняття на високому науково-методичному рівні і мають опублі- ковані навчально-методичні посібники та наукові праці. 5.6. На посади науково-педагогічних (наукових) працівників у ВНЗ призначаються випускники ад’юнктури (аспірантури), а також особи, які мають повну вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра і здійсню- ють педагогічну, науково-педагогічну діяльність. На посади науково-педагогічних (наукових) працівників профільних кафедр (лабораторій) призначаються осо- би, які мають наукові ступені або вчені звання та досвід роботи у відповідних органах внутрішніх справ. Статутом ВНЗ може бути встановлено додаткові вимоги до осіб, які приймаються на посади науково-педаго- гічних працівників. (Пункт 5.6 глави 5 в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 5.7. Науково-педагогічні, педагогічні працівники ВНЗ з числа атестованого складу під час проведення занять з курсантами (слухачами) є їх прямими начальниками. 5.8. Науково-педагогічні (педагогічні) працівники, крім прав, передбачених статтею 50 Закону України «Про вищу освіту», мають право: – обирати та бути обраними до Вченої (педагогічної) ради ВНЗ (інституту, факультету); – брати участь в обговоренні та вирішенні через органи управління ВНЗ питань навчальної, методичної, ви- ховної, наукової та науково-технічної діяльності ВНЗ; – брати участь у наукових дискусіях, конференціях, симпозіумах «круглих столах», проводити наукові випро- бування та публікувати їх результати в установленому порядку відповідно до законодавства України, брати безпо- середню участь у втіленні результатів досліджень у навчальний процес і практику органів внутрішніх справ та Національної гвардії України разом із замовником; – користуватися лабораторіями, кабінетами, аудиторіями, читальними залами, бібліотеками, а також послугами комп’ютерних центрів ВНЗ; – здійснювати, з дозволу ректора ВНЗ, наукову діяльність зі створення науково-технічної продукції в практич- них підрозділах, установах і організаціях органів внутрішніх справ та Національної гвардії України на умовах штатного сумісництва або брати участь у тимчасових творчих колективах за умови відсутності негативного впли- ву на виконання своїх посадових інструкцій за основною посадою; – брати участь у конкурсах на займання науково-педагогічних (педагогічних) та наукових посад; – залучати перемінний склад ВНЗ до науково-дослідної роботи з виконання наукових досліджень за замовлен- нями структурних підрозділів апарату МВС. (Пункт 5.8 глави 5 доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 5.8.1. Відволікання науково-педагогічних (педагогічних) працівників від виконання професійних обов’язків не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавством України. 5.8.2. За досягнення високих результатів у навчальній, методичній, виховній, науковій та науково-технічній діяльності особи з числа науково-педагогічних (педагогічних) працівників можуть нагороджуватися державними та відомчими нагородами, їм можуть присвоюватись державні премії, почесні звання і відзнаки, вони можуть на- городжуватись іменними медалями, знаками, преміями, грамотами. 5.9. Особи з числа науково-педагогічних (педагогічних) працівників, крім обов’язків, передбачених статтею 51 Закону України «Про вищу освіту», зобов’язані: – знати вимоги нормативних документів з організації навчально-виховного процесу, освітньо-кваліфікаційної характеристики, зміст освітньо-професійних програм, програм навчальних дисциплін і тематичних планів, роль та місце навчальних дисциплін, з яких вони проводять заняття; – здійснювати на високому професійному рівні навчальну та методичну діяльність зі своєї навчальної дис- ципліни, забезпечувати високу ефективність педагогічного процесу, об’єктивно оцінювати знання та вміння кур- 782 сантів (слухачів), сприяти розвитку в них самостійності, розумної ініціативи, творчих здібностей у процесі засво- єння навчальних дисциплін; – своєчасно і якісно розробляти навчально-методичні матеріали з навчальних дисциплін, з яких вони проводять заняття; – здійснювати методичне забезпечення самостійних занять курсантів (слухачів, студентів) з навчальних дис- циплін; – вести наукові дослідження, брати участь у впровадженні їх результатів у практичну діяльність органів внут- рішніх справ і Національної гвардії України та в навчальний процес, активно залучати до цієї роботи курсантів (слухачів, студентів); – керувати науково-дослідною роботою курсантів (слухачів, студентів); – здійснювати наукове керівництво підготовкою науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації (доктори і кандидати наук); – вивчати і впроваджувати в процес навчання і виховання курсантів (слухачів) досвід правоохоронної діяль- ності МВС, передовий педагогічний досвід; – здійснювати в ході навчально-виховного процесу виховання курсантів (слухачів, студентів), формувати в них готовність до захисту державних інтересів України; – забезпечувати захист персональних даних та інформації, що становить державну таємницю. 5.10. Науково-педагогічні (педагогічні) працівники можуть мати й інші права та обов’язки, передбачені зако- нодавством та статутом ВНЗ. 5.11. До наукових працівників ВНЗ належать фахівці МВС, які обіймають у науково-дослідних підрозділах ВНЗ третього або четвертого рівня акредитації посади начальників, їх заступників, вчених секретарів, головних, провідних, старших наукових, наукових та молодших наукових співробітників, докторантів. 5.11.1. Посади начальника науково-дослідного підрозділу та його заступників можуть обіймати особи, які мають науковий ступінь доктора (кандидата) наук або вчене звання професора (старшого наукового співробітника, доцента) та досвід організації науково-дослідної роботи. Посади головного, провідного, старшого наукового співробітника можуть займати особи, які мають науковий ступінь і вчене звання, а наукового і молодшого наукового співробітника – особи, які мають повну вищу освіту переважно з освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра. Зазначені посади можуть займати висококваліфіковані фахівці з органів внутрішніх справ та Національної гвардії України, які мають повну вищу освіту та досвід науко- во-дослідної роботи. 5.11.2. Наукові працівники ВНЗ, крім прав, передбачених статтею 5 Закону України «Про наукову і науково- технічну діяльність», мають право: – обирати і бути обраними до Вченої ради ВНЗ (інституту, факультету), а також до науково-технічної ради на- укового підрозділу; – брати участь у розробленні та обговоренні основних напрямів і програм наукових досліджень, що запрова- джуються у ВНЗ, а також в обговоренні питань з навчально-виховної роботи; – брати участь у наукових дискусіях, конференціях, симпозіумах «круглих столах», виступати на них з допо- відями та повідомленнями; – брати участь у конкурсах на займання наукових та науково-педагогічних посад; – здійснювати з дозволу ректора ВНЗ наукову та творчу діяльність зі створення науково-технічної продукції в органах внутрішніх справ та Національній гвардії України на умовах штатного сумісництва або участі в тимча- сових творчих колективах за умови відсутності негативного впливу на виконання своїх посадових інструкцій за основною посадою; – користуватися лабораторіями, експериментальними установками, комп’ютерною технікою, бібліотеками ВНЗ під час проведення наукових досліджень, а також маркетинговим, інформаційним, патентно-ліцензійним та метро- логічним забезпеченням; – проводити навчальні заняття з курсантами (слухачами) згідно з установленим у ВНЗ розкладом. 5.11.3. Наукові працівники ВНЗ, крім обов’язків, передбачених статтею 6 Закону України «Про наукову і науко- во-технічну діяльність», зобов’язані: – бути обізнаними щодо наукових проблем, вітчизняних та зарубіжних досягнень відповідної галузі знань; – упроваджувати новітні методи, засоби в практику наукових досліджень і розробок; – бути обізнаними з порядком укладання та виконання договірних умов у разі спільного виконання робіт з ін- шими установами; – володіти методикою проведення експериментів і спостережень, узагальнення та оброблення інформації; – проводити наукові дослідження, використовуючи сучасні наукові методи і практичний досвід органів внут- рішніх справ та Національної гвардії України; – брати участь у наукових конференціях, семінарах та підготовці статей у наукових виданнях; – брати участь у рецензуванні наукових робіт, статей, доповідей, дисертацій, кваліфікаційних (дипломних) робіт (проектів, завдань), результатів наукових досліджень, у тому числі й тих, що одержані в інших вищих на- вчальних закладах та науково-дослідних установах, і давати їм об’єктивну оцінку; – забезпечувати захист персональних даних та інформації, що становить державну таємницю. 783 5.11.4. Наукові працівники можуть мати й інші права та обов’язки, передбачені чинним законодавством та статутом ВНЗ. (Підпункт 5.11.4 пункту 5.11 глави 5 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внут- рішніх справ № 982 від 15.10.2013) 5.12. Керівники підрозділів курсантів (слухачів) ВНЗ (начальники курсів, заступники начальників курсів, ко- мандири навчальних взводів) є прямими начальниками курсантів (слухачів). Вони відповідають за стан навчання, службової дисципліни та виховання курсантів (слухачів), знання й точне виконання ними вимог статутів органів внутрішніх справ та Збройних Сил України, розпорядку дня, підтримання зразкового внутрішнього порядку в підрозділах, збереження та стан озброєння, спеціальної техніки, майна, яке належить підрозділу. Посади керівників підрозділів курсантів (слухачів) займають особи середнього та старшого начальницького складу органів внутрішніх справ (офіцери Національної гвардії України) з вищою освітою (не нижче базової), які мають стаж роботи в органах внутрішніх справ, служби у Національній гвардії України. (Абзац третій пункту 5.12 глави 5 в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 5.12.1. Керівники підрозділів курсантів (слухачів), крім прав, передбачених статутами органів внутрішніх справ України, мають право: – особисто проводити заняття з курсантами (слухачами) зі стройової підготовки, брати участь у проведенні навчань і занять з тактичної, тактико-спеціальної підготовки, в організації та проведенні практичної підготовки курсантів (слухачів) в органах внутрішніх справ; (Абзац другий підпункту 5.12.1 пункту 5.12 глави 5 в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) – брати участь у розробленні й обговоренні основних питань навчальної, методичної, виховної та наукової ді- яльності; – бути присутніми на всіх видах занять, що проводяться з курсантами (слухачами) підпорядкованих їм під- розділів; – брати участь у наукових дискусіях, конференціях і семінарах, проводити наукові дослідження і публікувати їх результати. 5.12.2. Керівники підрозділів курсантів (слухачів) зобов’язані: – знати основні вимоги нормативно-правових актів щодо підготовки фахівців для органів внутрішніх справ та Національної гвардії України і організації навчально-виховного процесу ВНЗ, вимоги освітньо-кваліфікаційних характеристик та основний зміст програм підготовки підлеглих курсантів (слухачів); – знати особисті якості курсантів (слухачів), їх поточну успішність навчання і з урахуванням цього проводити індивідуальну виховну роботу, розвивати і вдосконалювати в них професійні якості формувати рішучість і напо- легливість, хоробрість і вірність, відданість Вітчизні; – виховувати в курсантів (слухачів) цілеспрямованість, волю, ретельність, високу відповідальність за резуль- тати своєї праці, дисциплінованість, розвивати фізичну витривалість; – формувати в курсантів (слухачів) прагнення до постійного збагачення та поновлення знань, навичок органі- зації навчальної праці й управлінської діяльності, здатності до ініціативного, творчого і відповідального вирішен- ня практичних завдань; – здійснювати постійний контроль за навчанням курсантів (слухачів) і надавати їм допомогу в опануванні на- вчальних дисциплін, організації та забезпеченні їх самостійних занять, підтримувати постійний зв’язок з науково- педагогічними (педагогічними) працівниками кафедр; – бути для курсантів (слухачів) взірцем бездоганного виконання службового обов’язку, ретельності, творчого ставлення до справи, високої культури та моралі; – виявляти турботу за своєчасне і повне забезпечення курсантів (слухачів) усіма видами утримання, створення умов для творчого опанування обраного ними фаху; – підтримувати службову дисципліну і внутрішній порядок, формувати в курсантів (слухачів) прагнення до здорового способу життя, проводити роботу з попередження шкідливих звичок; – брати участь у профорієнтації вступників до ВНЗ, у відборі їх для вступу до ВНЗ та розподілі випускників; (Абзац десятий підпункту 5.12.2 пункту 5.12 глави 5 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) – забезпечувати захист персональних даних та інформації, що становить державну таємницю, і вимагати цьо- го від підлеглих. 6. Особи перемінного складу ВНЗ 6.1. До перемінного складу ВНЗ належать особи, які навчаються у ВНЗ. За своїм статусом вони поділяються на докторантів, ад’юнктів, аспірантів, слухачів, курсантів, студентів. 6.1.1. Статус «докторант» надається особам середнього та старшого начальницького складу органів внутрішніх справ (офіцерського складу Національної гвардії України) та цивільним особам, що працюють в органах внутріш- 784 ніх справ, на підприємствах, в установах, організаціях, що належать до сфери управління МВС, які мають науковий ступінь кандидата наук і зараховані до докторантури ВНЗ для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук. (Підпункт 6.1.1 пункту 6.1 глави 6 в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 6.1.2. Статус «ад’юнкт» надається особам середнього та старшого начальницького складу органів внутрішніх справ (офіцерського складу Національної гвардії України), цивільним особам, що працюють в органах внутрішніх справ, на підприємствах, в установах, організаціях, що належать до сфери управління МВС, які мають повну вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра або спеціаліста, навчаються за рахунок коштів державного бюджету в ад’юнктурі ВНЗ для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук. (Підпункт 6.1.2 пункту 6.1 глави 6 в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 6.1.3. Статус «аспірант» надається особам, які мають повну вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра або спеціаліста, навчаються за рахунок коштів фізичних або юридичних осіб в ад’юнктурі (аспірантурі) ВНЗ для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук. (Підпункт 6.1.3 пункту 6.1 глави 6 в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 6.1.4. Статус «слухач» надається особам рядового, молодшого, середнього та старшого начальницького складу органів внутрішніх справ (офіцерського складу Національної гвардії України), які в установленому порядку за- раховані до ВНЗ і навчаються за денною (очною), заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів або отримують додаткові чи окремі освітні послуги, у тому числі за програмами післядипломної освіти. (Абзац перший підпункту 6.1.4 пункту 6.1 глави 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внут- рішніх справ № 277 від 16.03.2015) Також статус «слухач» надається особам рядового та молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ (військовослужбовцям, що не мають звань офіцерського складу), які в установленому порядку зараховані до ВНЗ і навчаються за заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо- кваліфікаційного рівнів, і особам, яких уперше прийнято на службу в органи внутрішніх справ на посади середньо- го та старшого начальницького складу, які в установленому порядку зараховані до ВНЗ для проходження початко- вої підготовки (спеціалізації). (Підпункт 6.1.4 пункту 6.1 глави 6 в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 6.1.5. Статус «курсант» надається особам рядового та молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ (військовослужбовцям, що не мають звань офіцерського складу), які в установленому порядку зараховані до ВНЗ і навчаються за денною (очною) формою навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфі- каційного рівнів за рахунок коштів державного бюджету. (Підпункт 6.1.5 пункту 6.1 глави 6 в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 6.1.6. Статус «студент» надається особам, які в установленому порядку зараховані до ВНЗ і навчаються за денною (очною), заочною або дистанційною формами навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо- кваліфікаційного рівнів за рахунок коштів фізичних або юридичних осіб. (Підпункт 6.1.6 пункту 6.1 глави 6 в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 6.2. Порядок проходження служби (навчання) особами перемінного складу ВНЗ з числа осіб рядового та на- чальницького складу (військовослужбовців Національної гвардії України) визначається чинним законодавством та нормативно-правовими актами МВС. 6.3. Загальні права та обов’язки осіб перемінного складу ВНЗ відповідно до їх спеціального або військового звання та службового положення визначаються згідно із законами України, статутами органів внутрішніх справ, Збройних Сил України, ВНЗ, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням. На осіб перемінного складу поширюються права та обов’язки, передбачені законодавством для працівників МВС, з урахуванням особливостей проходження служби (навчання) у ВНЗ. 6.4. Права та обов’язки докторантів (ад’юнктів) визначаються Положенням про підготовку науково-педагогіч- них і наукових кадрів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року № 309 (із змінами). 6.5. Права та обов’язки аспірантів та студентів визначаються Законом України «Про вищу освіту», нормативно- правовими актами МОН та статутами ВНЗ. 6.6. Крім прав, передбачених статтею 54 Закону України «Про вищу освіту», особи, які навчаються у ВНЗ, мають право: 6.6.1. Докторанти (ад’юнкти, аспіранти): – отримувати щорічну відпустку, що зараховується до загального терміну навчання; – на зарахування до науково-педагогічного стажу терміну навчання в докторантурі (ад’юнктурі). 6.6.2. Курсанти (слухачі, студенти): – бути обраними до складу Вченої ради ВНЗ за клопотанням та рекомендаціями органу курсантського (сту- дентського) самоврядування; 785 – брати участь у роботі наукових товариств, творчих гуртків, спортивних секцій, інших організацій, визначених статутом ВНЗ; – відвідувати додатково за узгодженням з керівництвом ВНЗ будь-які види занять, що проводяться у ВНЗ і сприяють успішному оволодінню напрямом підготовки, спеціальністю; – обирати тему магістерської, дипломної роботи (проекту) або пропонувати свою з обґрунтуванням доцільнос- ті її розробки; – самостійно організовувати свою роботу в час, визначений для цього розпорядком дня і розкладом занять; – у разі успішного оволодіння навчальною програмою (на «відмінно» або «добре») за узгодженням з началь- ником інституту (факультету) визначати індивідуальний термін складання екзаменів, заліків, курсових проектів (робіт, задач), але не пізніше термінів, які встановлені розкладом екзаменів. 6.7. Крім обов’язків, передбачених статтею 55 Закону України «Про вищу освіту», особи, які навчаються у ВНЗ, зобов’язані: 6.7.1. Докторанти: – виконувати індивідуальний план роботи над дисертацією; – щорічно звітувати про хід виконання дисертаційних досліджень на засіданні кафедри (відділу, лабораторії), Вченої ради ВНЗ (інституту); – здійснювати наукове керівництво ад’юнктами (аспірантами), здобувачами наукових ступенів; – у встановлений термін завершити роботу над дисертацією і подати її для захисту в спеціалізовану вчену раду; – забезпечувати захист персональних даних та інформації, що становить державну таємницю. 6.7.2. Ад’юнкти (аспіранти): – скласти кандидатські іспити під час навчання в ад’юнктурі; – оволодіти методами використання сучасних інформаційних технологій і математичного моделювання з ура- хуванням профілю підготовки; – скласти додаткові кандидатські іспити з дисциплін, що визначаються рішенням Вченої ради ВНЗ; – виконати самостійну науково-дослідну роботу із заданої теми і подати кандидатську дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата наук до спеціалізованої вченої ради; – пройти педагогічну або науково-дослідну практику; – забезпечувати захист персональних даних та інформації, що становить державну таємницю. 6.7.3. Курсанти (слухачі): – знати мету і завдання навчання у ВНЗ, що визначені освітньо-кваліфікаційними характеристиками; – виконувати вимоги законів України, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, статуту ВНЗ, правомірні накази командирів і начальників; (Абзац третій підпункту 6.7.3 пункту 6.7 глави 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внут- рішніх справ № 982 від 15.10.2013) – дбайливо ставитися до майна ВНЗ, озброєння та спеціальної техніки; – суворо дотримуватися норм моралі, професійної та службової етики, заходів безпеки під час навчальних за- нять і проведення робіт з озброєнням та спеціальною технікою; (Абзац п’ятий підпункту 6.7.3 пункту 6.7 глави 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внут- рішніх справ № 982 від 15.10.2013) – дотримуватися вимог щодо захисту персональних даних та інформації, що становить державну таємницю. 6.8. Початком проходження служби в органах внутрішніх справ, військової служби у Національній гвардії України уважається дата, зазначена в наказі про зарахування на навчання до ВНЗ. 6.9. Після зарахування до ВНЗ курсанти проходять табірний збір терміном до 1 місяця. 6.10. Після проходження табірного збору курсанти, які не проходили службу в органах внутрішніх справ, скла- дають Присягу працівника органів внутрішніх справ України. На період навчання курсантам видаються службові посвідчення особи. 6.11. Особи перемінного складу носять формений одяг встановленого зразка з відзнаками відповідно до їх спеціального чи військового звання. Дозволяється носити цивільний одяг поза розташуванням ВНЗ під час перебування у відпустці або у вільний від служби (навчання) час. 6.12. На навчання до ВНЗ за державним замовленням приймаються особи чоловічої та жіночої статі, які мають відповідний рівень освіти і відповідають вимогам статті 17 Закону України «Про міліцію». 6.13. ВНЗ, в особі ректора (начальника), з одного боку, головним управлінням, управлінням МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізничному транспорті, в особі начальника, з друго- го боку, та громадянином України, який зарахований на навчання до ВНЗ за державним замовленням, з третього боку, протягом місяця з дня зарахування на навчання укладається договір про підготовку фахівця у вищому на- вчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (для Національної гвардії України – контракт про про- ходження громадянами України військової служби (навчання)). Типовий договір затверджений наказом МВС від 14.05.2007 № 150 «Про затвердження Типовового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі 786 Міністерства внутрішніх справ України» та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.05.2007 за № 547/13814. Установлення правових відносин між курсантами ВНЗ, яким не виповнилося 18 років, і державою здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України. (Абзац перший пункту 6.13 глави 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) У разі відмови від укладання договору (контракту) особа перемінного складу відраховується з ВНЗ. 6.14. Особам, зарахованим на навчання до ВНЗ та яким надано відповідний статус, присвоюються спеціальні або військові звання. 6.15. Призначення на посаду курсантів здійснюється наказом ректора (начальника) ВНЗ. 6.16. Курсанти (слухачі) можуть бути направлені в службові відрядження: – для проходження практичної підготовки; (Абзац другий пункту 6.16 глави 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) – для забезпечення охорони громадського порядку; – для супроводження хворих; – для участі в наукових заходах; (Абзац п’ятий пункту 6.16 глави 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) – до органів досудового розслідування або для участі в судовому засіданні; (Абзац шостий пункту 6.16 глави 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) – для виконання заходів, пов’язаних із забезпеченням життєдіяльності ВНЗ, підрозділу та організацією і про- веденням навчально-виховного процесу; – для участі в спортивних і культурно-масових заходах. 6.17. Курсантам (слухачам) денної форми навчання щороку надається чергова (канікулярна) відпустка у стро- ки, визначені навчальними планами. 6.18. Крім чергової (канікулярної) відпустки, курсантам (слухачам) можуть надаватися відпустки у зв’язку з хворобою та за сімейними обставинами. 6.18.1. Відпустка у зв’язку з хворобою надається на строк до чотирьох місяців на підставі висновку (постано- ви) військово-лікарської комісії. 6.18.2. Відпустка за сімейними обставинами надається: – у разі тяжкої хвороби або смерті близьких родичів курсанта (слухача) (батько, мати, діти, рідні брати, сестри, дружина та її батьки) або інших осіб, на вихованні яких він перебував; – у разі пожежі або іншого стихійного лиха, від якої постраждала сім’я курсанта (слухача); – в інших випадках за рішенням ректора (начальника) ВНЗ. 6.18.3. Необхідність надання відпустки за сімейними обставинами повинна бути підтверджена начальником органу, підрозділу внутрішніх справ за місцем проживання його близьких родичів чи лікувальним закладом. Відповідні документи подаються курсантом (слухачем) під час порушення клопотання про надання відпустки або, у крайньому випадку, після повернення з відпустки. 6.18.4. Відпустка за сімейними обставинами надається тривалістю до 10 календарних днів. 6.19. Відпустка у зв’язку із закінченням ВНЗ надається структурним підрозділом внутрішніх справ, до якого направили випускни- ка для проходження служби, після призначення на штатну посаду відповідно до чинного законодавства. Ця від- пустка включається в тривалість чергової відпустки за поточний рік. (Пункт 6.19 глави 6 в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 6.20. Курсантам (слухачам), які відбувають у відпустки, передбачені цим Положенням, надається додатковий час для проїзду до місця проведення відпустки і повернення до ВНЗ. 6.21. Невід’ємною складовою частиною практичної підготовки осіб перемінного складу ВНЗ денної форми навчання є практика в комплектуючих підрозділах МВС, що здійснюється з метою закріплення теоретичних знань, отриманих на певному етапі навчання відповідно до напряму, напряму підготовки, спеціальності (спеціалізації), набуття та вдосконалення професійних навичок і вмінь. Перелік видів практики для кожного напряму, напряму підготовки, спеціальності (спеціалізації), їх форми, тривалість і терміни проведення визначаються в навчальних планах. (Пункт 6.22 глави 6 виключено на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 6.22. Порядок організації, проведення та захисту практики курсантів (слухачів) ВНЗ в органах та підрозділах внутрішніх справ визначається окремими нормативно-правовими актами МВС та МОН. 6.23. Курсанти першого курсу (крім військовослужбовців Національної гвардії України) розміщуються в ка- зармах (гуртожитках). Курсанти наступних курсів проживають у гуртожитках, що знаходяться в розташуванні навчального закладу, або поза розташуванням ВНЗ. 787 6.24. Курсанти (військовослужбовці Національної гвардії України) розміщуються у гуртожитках (казармах) у порядку, установленому нормативно-правовими актами МВС та статутом ВНЗ. 6.25. Курсантам після закінчення ВНЗ присвоюється кваліфікація відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, видається диплом державного зразка та нагрудний знак, а також присвоюється спеціальне звання відповідно до вимог чинного законодавства. 6.26. Курсанти (слухачі, студенти) несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відпо- відальність згідно із законодавством. (Пункт 6.26 глави 6 в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 6.27. Порядок та підстави для відшкодування фактичних витрат, пов’язаних з утриманням у ВНЗ осіб, які на- вчалися за державним замовленням, визначаються відповідно до чинного законодавства. (Пункт 6.27 глави 6 в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 6.28. У разі відмови осіб, які навчалися за державним замовленням, від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. (Пункт 6.28 глави 6 в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 6.29. Питання відрахування та поновлення у ВНЗ курсантів (слухачів, студентів), переведення їх з одного на- пряму підготовки, спеціальності (напряму) на іншу (інший), з однієї форми навчання на іншу, з одного ВНЗ до іншого ВНЗ, а також переривання навчання здійснюється відповідно до Положення про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів МВС, затвер- дженого наказом МВС від 07 вересня 2009 року № 381, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29 верес- ня 2009 року за № 911/16927. (Пункт 6.29 глави 6 в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) (Пункт 6.30 глави 6 виключено на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) (Пункт 6.31 глави 6 виключено на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) (Пункт 6.32 глави 6 виключено на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) (Пункт 6.33 глави 6 виключено на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) (Пункт 6.34 глави 6 виключено на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) (Пункт 6.35 глави 6 виключено на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 7. Наукова діяльність 7.1. Наукова і науково-технічна діяльність є невід’ємною складовою освітньої діяльності ВНЗ і здійснюється на принципах органічного поєднання освіти, науки і практики, збалансованого співвідношення фундаментальних і прикладних наукових досліджень, комплексного підходу до розв’язання наукових проблем правоохоронної ді- яльності, плановості проведення наукових досліджень, економічної доцільності та ефективності наукових дослі- джень. Визначення мети, завдань та перспективних напрямів розвитку наукової та науково-технічної діяльності по- кладається на Вчену раду ВНЗ. 7.2. Основними завданнями наукової і науково-технічної діяльності у ВНЗ є: – спрямування фундаментальних і прикладних досліджень та розробок на розв’язання актуальних проблем правоохоронної діяльності підрозділів МВС відповідно до їх функцій та компетенції а також забезпечення навчаль- но-виховного процесу у ВНЗ; – вивчення ефективності правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ, Національної гвардії України, проведення наукових експертиз проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів організацій- них рішень і програм правоохоронного спрямування; – розроблення за результатами наукових досліджень стандартів вищої освіти, навчальної та наукової літерату- ри, навчально-методичних та інформаційних матеріалів, пропозицій і рекомендацій з їх подальшим упровадженням у практику та навчальний процес; (Абзац четвертий пункту 7.2 глави 7 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) – раціональне використання і розвиток потенціалу учасників науково-дослідної діяльності, підготовка та під- вищення кваліфікації науково-педагогічних працівників; – створення, розвиток та впровадження сучасних інформаційних технологій та комплексів, спрямованих на підвищення якості навчання, рівня підготовки фахівців для органів внутрішніх справ. Розповсюдження передових інформаційних технологій та результатів наукових досліджень ВНЗ на практичні підрозділи МВС; – вивчення та впровадження вітчизняного та зарубіжного позитивного передового досвіду в практичну діяль- ність органів внутрішніх справ України. (Пункт 7.2 глави 7 доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 788 7.3. Наукова і науково-технічна діяльність у ВНЗ здійснюється на основі постійної взаємодії і творчого співро- бітництва з іншими ВНЗ, науковими установами та практичними підрозділами МВС, органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, навчальними та науковими закладами України, науковою громадськістю, суспільно-по- літичними та неурядовими організаціями шляхом координації тематики науково-дослідних та дослідно-конструк- торських робіт, спільного їх здійснення, упровадження результатів наукових досліджень, обміну науковою інфор- мацією та досвідом організації наукової роботи, а також шляхом здійснення в установленому порядку творчих контактів та співробітництва з відповідними установами інших держав. 7.4. Загальну організацію та координацію наукової, науково-технічної та науково-педагогічної діяльності у ВНЗ здійснює відповідний підрозділ. 7.5. Результати оцінки наукової роботи і науково-технічної діяльності у ВНЗ є частиною загальної оцінки ді- яльності вищого навчального закладу. 7.6. До проведення наукових досліджень у ВНЗ, крім постійного складу, залучається перемінний склад. (Главу 7 доповнено новим пунктом згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 8. Міжнародне співробітництво та зовнішньоекономічні зв’язки 8.1. ВНЗ мають право на здійснення міжнародного співробітництва згідно з чинним законодавством. Основ- ними напрямами міжнародного співробітництва ВНЗ є: – обмін досвідом роботи, навчально-методичними матеріалами і літературою; – організація та проведення спільних наукових досліджень у галузі права, правоохоронної діяльності та бо- ротьби зі злочинністю; – обмін курсантами (слухачами, студентами) та викладачами; – проведення спільних семінарів, конференцій, симпозіумів, «круглих столів»; – участь у міжнародних освітніх та наукових програмах; – здійснення зовнішньоекономічної діяльності. 8.2. Зовнішньоекономічна діяльність ВНЗ провадиться відповідно до чинного законодавства шляхом укладан- ня договорів з іноземними юридичними та фізичними особами. 8.3. Основними видами зовнішньоекономічної діяльності ВНЗ є: – навчання іноземних слухачів (студентів), післядипломна підготовка та підвищення кваліфікації фахівців, підготовка науковців; – організація спільної підготовки курсантів (слухачів, студентів); – проведення спільних наукових розроблень; – виконання наукових робіт за грантами, започаткованими фондами іноземних держав; – здійснення інших видів зовнішньоекономічної діяльності, передбачених чинним законодавством. 8.4. Підготовка фахівців для зарубіжних країн у ВНЗ здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства. 8.5. Валютні, матеріальні надходження від зовнішньоекономічної діяльності використовуються ВНЗ для забез- печення його власної статутної діяльності згідно з кошторисом та чинним законодавством. 9. Фінансове, ресурсне та майнове забезпечення ВНЗ 9.1. Фінансування ВНЗ здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, призначених для фінансування МВС, та інших джерел фінансування, не заборонених чинним законодавством. 9.2. Розміри бюджетних призначень на підготовку фахівців з вищою освітою, а також підготовку наукових і науково-педагогічних працівників на кожний календарний рік визначаються відповідним Законом «Про Держав- ний бюджет України». 9.3. З метою забезпечення діяльності ВНЗ Міністерство внутрішніх справ передає в користування та оператив- не управління закладу об’єкти права власності (споруди, будівлі, майнові комплекси, обладнання, а також інше необхідне майно споживчого, соціально-культурного та іншого призначення), що належить йому на правах влас- ності. 9.4. ВНЗ на правах, визначених чинним законодавством, належать: – кошти, майно, інші об’єкти власності, передані йому фізичними та (або) юридичними особами в порядку, установленому чинним законодавством; – доходи від власної діяльності та придбані на ці доходи об’єкти власності. 9.5. Земельні ділянки ВНЗ передаються їм у постійне користування відповідно до вимог чинного законодавства. 9.6. ВНЗ мають право самостійно використовувати майно, передане йому в оперативне управління. 9.7. ВНЗ забезпечують дотримання екологічних вимог відповідно до законодавства України. 9.8. Додатковими джерелами фінансування ВНЗ є: – кошти, отримані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів; – плата за надання додаткових освітніх послуг; 789 – кошти, отримані за виконання науково-дослідних робіт (послуг) та інших робіт (послуг) на замовлення під- приємств, установ, організацій та громадян; – фінансова допомога місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; – кредити і позики банків, дивіденди від цінних паперів; – валютні надходження; – добровільні грошові внески, матеріальні цінності, отримані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян, та інші кошти; – інші джерела, не заборонені законодавством. (Пункт 9.8 глави 9 доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 982 від 15.10.2013) 9.9. Бюджетні асигнування та надходження спеціального фонду не підлягають вилученню та використовують- ся виключно за призначенням відповідно до вимог чинного законодавства. 9.10. ВНЗ самостійно використовують кошти загального та спеціального фондів державного бюджету відпо- відно до кошторису, що затверджується МВС. 9.11. ВНЗ користуються банківським кредитом і несуть відповідальність за виконання кредитних договорів та дотримання фінансової дисципліни згідно з чинним законодавством. Начальник Департаменту освіти та науки МВС полковник міліції В. Я. Горбачевський МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ НАКАЗ 14.04.07 м. Київ № 154 І ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ МВС УКРАЇНИ На виконання вимог Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» і з метою реалізації заходів, передбачених наказом МВС України від 15.03.2006 № 263 «Про реформування галузевої системи освіти та забез- печення ступеневої підготовки фахівців для ОВС», НАКАЗУЮ: 1. Затвердити: 1.1. Положення про Наукову раду МВС України (додаток 1). 1.2. Положення про організацію проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у системі МВС України (додаток 2) 1.3. Персональний склад Наукової ради МВС України (додаток 3). 2. Заступникові Міністра Плеханову М.А. внести організаційно-штатні пропозиції щодо забезпечення роботи секретаріату Наукової ради МВС України. 3. Заступникові Міністра Суслову В І. забезпечити секретаріат Наукової ради МВС України службовим при- міщенням, комп’ютерною та організаційною технікою. 4. Уважати такими, що втратили чинність, накази МВС України від 15.05.2003 № 491, від 31.07.2003 № 827, від 29.03.2004 № 347, від 30.06.2004 № 730. 5. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника Міністра Корнієнка М. В. 6. Наказ надіслати за належністю. Міністр В. II. Цушко 790 Додаток 1 ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ МВС України 15.05 .2007 № 154 Положення про Наукову раду МВС України1 І. Загальні положення 1.1. Цим Положенням визначаються основні завдання та напрями діяльності Наукової ради МВС України (далі – Рада), членство в ній, порядок прийняття рішень і їх реалізації, інші питання щодо створення і функціону- вання Ради. 1.2. Рада є колегіальним дорадчим органом Міністерства внутрішніх справ, який сприяє проведенню єдиної політики щодо наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ та ефективному управлінню науковою і науково-технічною діяльністю. 1.3. Рада у своїй діяльності керується Конституцією та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ (далі – МВС) України, Міністерства освіти і науки України, Національної академії наук України, Вищої атестаційної комісії України, державними, галузевими, між- народними стандартами, а також цим Положенням. 2. Основні завдання Ради 2.1. Основними завданнями Ради є: 2.1.1. Наукове обґрунтування стратегічного розвитку МВС України. 2.1.2. Визначення перспектив та пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ. 2.1.3. Координація наукової, науково-методичної та науково-технічної діяльності органів та підрозділів внут- рішніх справ, вищих навчальних закладів (далі – ВНЗ) і науково-дослідних установ (далі – НДУ) МВС України. 2.1.4. Розгляд та затвердження річного плану науково-дослідних та дослідно- конструкторських робіт (далі – НД і ДКР) МВС України, прийняття рішень щодо проведення конкурсів на кращу наукову роботу, краще навчаль- не видання, краще періодичне видання. 2.1.5. Формування наукових засад вивчення і узагальнення позитивного досвіду боротьби зі злочинністю, ви- значення форм і методів його впровадження в діяльність органів внутрішніх справ. 2.1.6. Вирішення питань, пов’язаних з підготовкою та перепідготовкою наукових і науково-педагогічних кадрів, уведенням нових наукових та освітніх спеціальностей, визначенням напрямів розвитку та оптимізації відомчої системи освіти і науки. 2.1.7. Організація взаємодії і співробітництва з органами державної влади, правоохоронними органами та гро- мадськими організаціями України, правоохоронними органами зарубіжних країн з питань наукового забезпечення правоохоронної діяльності. 2.1.8. Координація роботи з проведення конференцій, семінарів і нарад з наукових, науково-технічних та на- вчально-методичних питань діяльності МВС України. 2.1.9. Розгляд питань щодо стимулювання наукової діяльності в системі МВС України. 2.1.10. Проведення експертизи наукових та навчально-методичних праць за відповідними напрямами (спеці- альностями) і освітньо-кваліфікаційними рівнями підготовки та схвалення рішень щодо надання підручникам і навчальним посібникам відомчого грифу „Схвалено для використання в навчально-виховному процесі». 3. Функції Ради З метою виконання зазначених вище завдань на Раду покладено такі функції: 3.1. Формування основних напрямів фундаментальних та прикладних наукових досліджень і науково-технічних розробок МВС України. 3.2. Узагальнення стану і результатів наукової роботи в системі МВС України. 3.3. Підготовка пропозицій щодо впорядкування мережі відомчих закладів освіти та визначення обсягів дер- жавного замовлення на підготовку фахівців. 3.4. Контроль за діяльністю науково-дослідних підрозділів МВС України, здійснення заходів щодо підвищення ефективності їх роботи. 3.5. Наукова експертиза проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів, спрямованих на вдоско- налення діяльності органів внутрішніх справ. 3.6. Схвалення концепцій, програм, типових навчальних планів, планів проведення конференцій, семінарів і нарад з наукових, науково-технічних та науково-методичних питань. 3.7. Обговорення і затвердження плану НД і ДКР, що виконується ВНЗ та НДУ МВС України на замовлення підрозділів центрального апарату МВС і територіальних органів внутрішніх справ, а також контроль за його ви- конанням. 791 3.8. Розгляд клопотань ВНЗ, НДУ МВС України про визначення (продовження) строків діяльності спеціалізо- ваних учених рад і внесення пропозицій Міністрові щодо їх вирішення. 3.9. Підготовка пропозицій до кошторису МВС за загальним та спеціальними фондами щодо цільового фінан- сування наукових досліджень. 3.10. Розгляд питань, пов’язаних з підготовкою та перепідготовкою наукових та науково-педагогічних кадрів, уведенням нових наукових спеціальностей, розвитком і оптимізацією структури ВНЗ і НДУ МВС України. 3.11. Розгляд клопотань про висунення працівників структурних підрозділів, ВНЗ та НДУ МВС України на присудження премій, присвоєння почесних звань, іменних стипендій тощо. 4. Склад Ради 4.1. Кількість членів Ради становить 37 осіб. Очолює Раду перший заступник Міністра внутрішніх справ Украї- ни. Голова Ради має двох заступників, які обираються на засіданні Ради. У разі потреби голова Ради може доруча- ти реалізацію своїх окремих повноважень заступникам. 4.2. Голова Ради: призначає чергові та позачергові засідання Ради; проводить засідання Ради; скріплює підписом рішення Ради. 4.3. До складу Рад входять керівники НДУ та ВНЗ МВС України, представники структурних підрозділів цент- рального апарату МВС і територіальних органів внутрішніх справ, провідні фахівці відомчої науки. Персональний склад Ради за поданням голови затверджується Міністром внутрішніх справ України. 4.4. До складу Ради з правом дорадчого голосу можуть бути включені представники інших профільних науко- вих установ і організацій та навчальних закладів (за їх письмовою згодою). 4.5. Члени Ради мають право: бути присутніми на засіданнях Ради і брати участь в обговоренні питань, що виносяться на розгляд, та прий- нятті рішень; ознайомлюватися з матеріалами чергового засідання Ради, проектами рішень, що виносяться на обговорення, результатами виконання прийнятих рішень і протоколами засідань, отримувати матеріали та інформацію, необхід- ну для підготовки питань, що виносяться на розгляд; виявляти особисту ініціативу в порушенні перед Радою питань щодо поліпшення діяльності органів внутріш- ніх справ, наукової і науково-дослідної роботи, законодавства та інших нормативно-правових актів; уносити пропозиції щодо персонального складу Ради. 4.6. До роботи в Раді можуть залучатися висококваліфіковані фахівці з числа практичних працівників органів внутрішніх справ, а також (за погодженням) фахівці HAH України, Академії правових наук України, Міністерства освіти і науки України, інших центральних органів виконавчої влади, вищих навчальних закладів. 4.7. Секції Ради: У складі Ради діють секції: – наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ; – науково-технічного забезпечення діяльності органів внутрішніх справ; – науково-методичного забезпечення діяльності ВНЗ МВС України. Секції очолюють керівники, які обираються шляхом відкритого голосування на засіданні Ради. 4.8. З метою вирішення окремих питань, що потребують поглиблених знань у відповідних галузях, Радою або секціями створюються експертні комісії з числа членів Ради, практичних працівників органів внутрішніх справ, наукових працівників НДУ та ВНЗ МВС України, а також (за погодженням) фахівців HAH України, Академії пра- вових наук України, Міністерства освіти і науки України, інших центральних органів виконавчої влади, вищих навчальних закладів. 5. Організація діяльності Ради 5.1. Організаційною формою роботи Ради є засідання. Планові засідання Ради проводяться не рідше 4 разів на рік. Позапланові засідання проводяться в міру потреби. 5.2. Засідання Ради є правомочним за умови участі в ньому не менше половини загальної кількості її членів. 5.3. Рішення Ради приймаються шляхом відкритого голосування простою більшістю голосів. 5.4. Робота Ради проводиться відповідно до плану засідань на рік, у якому зазначаються питання, що необхід- но розглянути, строк подання матеріалів, особи, відповідальні за підготовку і подання матеріалів на засідання Ради, орієнтовна дата проведення засідань Ради. 5.5. Затверджений план засідань Ради розсилається членам Ради не пізніше, ніж за два тижні до початку року. 5.6. Додаткові питання до затвердженого плану засідань Ради можуть бути включені до порядку денного за- сідання Ради за рішенням її голови не пізніше ніж за десять днів до чергового засідання. 5.7. Дата, час, місце проведення та порядок денний засідання Ради визначаються головою Ради. 5.8. Організаційне забезпечення діяльності Ради здійснює її секретаріат. Склад секретаріату формується з числа працівників відділу моніторингу наукового забезпечення діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ ДНДІ МВС України. 792 5.9. Секретаріат Ради: забезпечує одержання членами Ради в установленому порядку інформації, матеріалів, документів, необхідних для виконання покладених завдань; надає членам Ради необхідні документи та інформаційні матеріали з питань діяльності; інформує членів Ради щодо доручень голови, часу та місцяпроведення засідань; веде діловодство з питань діяльності Ради; здійснює організаційне забезпечення проведення засідань Ради. 5.10. Секретаріат очолює учений секретар, який є членом Ради. Ученим секретарем може бути особа, яка має науковий ступінь, досвід роботи на посадах, пов’язаних з науковою та науково-педагогічною діяльністю, а також стаж роботи в органах внутрішніх справ не менше 5 років. 5.11. Фінансове, матеріально-технічне забезпечення діяльності Ради здійснюється за рахунок коштів держав- ного бюджету, передбачених для забезпечення діяльності МВС України. Про роботу Ради і прийняті рішення Голова інформує Міністра внутрішніх справ та вносить пропозиції щодо їх нормативно-правового забезпечення. Начальник Департаменту роботи з персоналом МВС України полковник міліції М. М. Стоцька Додаток 2 ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ МВС України 15.05.2007 № 154 Положення про організацію проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у системі МВС України1 І. Загальні положення 1.1. Це Положення регулює організацію, планування і проведення науково-дослідних і дослідно-конструктор- ських робіт (далі – НД і ДКР) у системі МВС України, а також порядок упровадження їх результатів у практичну діяльність та навчальний процес. 1.2. Організація та проведення НД і ДКР у системі МВС України регламентується Конституцією та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Державного комітету з питань техніч- ного регулювання та споживчої політики, Міністерства освіти і науки, Міністерства внутрішніх справ, а також цим Положенням. 1.3. До НД і ДКР належать науково-дослідні, проектні, конструкторські, технологічні роботи та послуги, ство- рення дослідних зразків або партій виробів, необхідних для проведення НД і ДКР, які згідно з умовами, погодже- ними із замовниками, виконуються (надаються) науково-дослідними установами та вищими навчальними закла- дами (далі – НДУ та ВНЗ). 1.4. Основною метою проведення НД і ДКР у системі МВС України є вирішення правових, організаційних, технічних, оперативних, інформаційних та інших проблем, які стоять перед органами внутрішніх справ (далі – ОВС). 1.5. НД і ДКР, які проводяться НДУ та ВНЗ МВС України, спрямовані на: 1.5.1. Розроблення пропозицій і рекомендацій щодовдосконалення правових та організаційних засад діяльнос- ті ОВС. 1.5.2. Створення зразків або партій спеціальної техніки для використання в службово-оперативній діяльності ОВС, підготовку відповідних проектів, технічних паспортів, технічної документації, інформаційних технологій тощо. 1.5.3. Розроблення наукових, методичних та практичних рекомендацій із удосконалення діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ. 1.5.4. Підготовку друкованих і електронних видань підручників, монографій, посібників, статей, а також інших наукових, технічних, навчально-методичних та інформаційних матеріалів. 1.5.6. Сприяння розвитку наукової, технічної творчості, винахідництва та раціоналізаторства серед особового складу ОВС. 1.6. НД і ДКР у системі МВС України здійснюються на основі постійної взаємодії і творчого співробітництва між відомчими НДУ та ВНЗ, органами і підрозділами внутрішніх справ, центральними й місцевими органами ви- конавчої влади, органами місцевого самоврядування, HAH України, галузевими академіями наук, НДУ та ВНЗ 793 інших міністерств, підприємствами, установами, організаціями різних форм власності шляхом координації тема- тики НД і ДКР, спільного їх проведення, обговорення результатів, обліку науковою інформацією та передовим досвідом. 1.7. Організацію НД і ДКР у системі МВС України здійснюють: 1.7.1. Міністерство внутрішніх справ України: формує і забезпечує реалізацію єдиної відомчої політики у сфе- рі НД ї ДКР, координує діяльність НДУ та ВНЗ МВС України, визначає перспективні шляхи впровадження досяг- нень науки і, техніки в практичну діяльність ОВС, забезпечує розвиток відомчого освітнього, наукового та науково- технічного потенціалу. 1.7.2. Наукова рада МВС України (далі – Рада) є дорадчим органом Міністерства внутрішніх справ України, який формує концептуальні засади єдиної відомчої політики у сфері НД і ДКР, розробляє стратегію їх реалізації, визначає перспективи і пріоритетні напрями розвитку у сфері відомчої освіти, наукової, науково-технічної, інно- ваційної діяльності та інтелектуальної власності. І 1.7.3. Відділ моніторингу наукового забезпечення діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ ДНДІ МВС України (далі – Відділ моніторингу) в межах наданих йому повноважень здійснює моніторинг та координацію НД і ДКР у системі МВС України; на підставі заявок практичних підрозділів ОВС визначає можливих виконавців НД і ДКР, формує проект річного плану НД і ДКР МВС України та подає його на затвердження Ради; здійснює інфор- маційне забезпечення органів та підрозділів внутрішніх справ у сфері НД і ДКР. 2. Учасники НД і ДКР та їх повноваження 2.1. Учасниками НД і ДКР є: 2.0.1. Замовники – Міністерство внутрішніх справ України, структурні підрозділи центрального апарату МВС, головні управління, управління МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севасто- полі, на транспорті, а також підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління МВС Украї- ни. Замовниками можуть виступати й інші центральні органи виконавчої влади, підпорядковані їм органи та під- розділи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, незалежно від форми власності. 2.0.2. Виконавці – НДУ та ВНЗ МВС України. До проведення НД і ДКР у системі МВС України можуть за- лучатися інші органи та підрозділи внутрішніх справ, центральні й місцеві органи виконавчої влади, HAH України, галузеві академії наук, НДУ та ВНЗ інших міністерств, підприємства, установи, організації різних форм власності. 2.2. Замовник НД і ДКР: 2.2.1. Визначає проблему, яка потребує наукового вирішення, визначає тему НД і ДКР, складає за встановленою формою (додаток 1) та надсилає до Відділу моніторингу заявку на її проведення. 2.2.2. У встановленому порядку надає виконавцю вихідні дані для проведення наукових досліджень, забезпечує його наявними статистичними, аналітичними, інформаційними та іншими матеріалами. 2.2.3. У разі необхідності бере безпосередню участь у проведенні НД і ДКР, 2.2.4. Перевіряє стан виконання замовлень к а проведення НД і ДКР. 2.2.5. Ініціює апробацію результатів замовлення та бере в ній участь. 2.2.6. Організовує приймання результатів НД і ДКР та їх упровадження в оперативно-службову діяльність, ОВС і службово-бойову діяльність внутрішніх військ МВС України. 2.2.7. Здійснює контроль та аналіз ефективності впровадження наукової продукції в оперативно-службову ді- яльність ОВС і службово-бойову діяльність внутрішніх військ МВС України. 2.2.8. У встановлені терміни подає до Відділу моніторингу звіт про впровадження, результатів НД і ДКР (до- даток 2). 2.3. Виконавець НД і ДКР: 2.3.1. Здійснює наукову діяльність та розробляє наукову продукцію. 2.3.2. Складає план проведення НД і ДКР відповідно до завдань, поставлених у замовленні;. 2.3.3. У разі необхідності порушує перед замовником питання про надання додаткової інформації і матеріалів (документів), перенесення строків виконання замовлення, проведення апробації та впровадження результатів НД і ДКР у практичну діяльність ОВС. 2.3.4. Бере участь в апробації результатів НД і ДКР. 2.3.4. Передає замовникові результати наукової діяльності (наукову продукцію). 2.3.5. Здійснює авторське супроводження завершених і прийнятих замовником наукових досліджень. 2.3.6. Надає в установлені терміни до Відділу моніторингу звіт про виконання замовлення ИД і ДКР та резуль- тати їх упровадження в практичну діяльність ОВС у довільній формі. 2.4. Взаємні претензії учасників НД і ДКР вирішуються в порядку, передбаченому чинним законодавством та договорами на проведення робіт. 3. Планування та проведення НД і ДКР 3.1. НД і ДКР у системі МВС України здійснюються на підставі річного Плану проведення НД і ДКР МВС України та різних планів проведення НД і ДКР ВНЗ та НДУ МВС України. 794 3.2. План проведення НД і ДКР МВС розробляється на основі замовлень органів та підрозділів внутрішніх справ, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності. 3.3. Замовлення органів та підрозділів внутрішніх справ на проведення НД і ДКР реалізуються відповідно до рішень колегій, наказів та розпоряджень МВС України, тематики Пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень у системі МВС України, а також з урахуванням рекомендацій Ради. 3.4. Замовлення на проведення НД і ДКР повинно відображати: – підстави проведення, проблеми, на вирішення яких спрямована робота, наявність питань, що повинні бути розв’язані науковими методами та технічними рішеннями, стан їх наукового розроблення в Україні та за кордоном; – головні напрями та завдання дослідження; – методику дослідження (для НДР) та принципи створення дослідного зразка технічного засобу (для ДКР); – основні етапи роботи та орієнтовні строки їх виконання) – передбачувані результати, їх форми, напрями впровадження; – умови виконання НД і ДКР та порядок їх упровадження. 3.5. Замовлення на проведення НД і ДКР до 1 листопада року, який передує планованому, надсилається до Відділу моніторингу. 3.6. Після отримання замовлень на проведення НД і ДКР Відділ моніторингу: перевіряє їх з метою виключення дублювання тематики замовлень, які були виконані або виконуються; дає висновок щодо відповідності замовлень пріоритетним напрямам наукових досліджень і практичним по- требам ОВС; визначає можливих виконавців НД і ДКР; на підставі узагальнення замовлень розробляє проект Плану проведення НД і ДКР МВС та передає його до секретаріату Ради. 3.7. Проект Плану проведення НД і ДКР МВС розглядається і затверджується на черговому засіданні Ради. 3.8. Замовлення, що не включені Радою до Плану проведення НД і ДКР МВС, повертаються замовникам на доопрацювання. 3.9. Замовлення, схвалені Радою, направляються майбутнім виконавцям. 3.10. Після отримання замовлення Виконавець складає план виконання НД (ДКР) та узгоджує його із замовни- ком. У разі необхідності виконавець може вимагати від замовника додаткову інформацію та необхідні документи, розробляти спільні заходи щодо апробації, створення експериментальних зразків та ін. 3.11. У разі виконання НД (ДКР) декількома структурними підрозділами, ВНЗ, НДУ план виконання НД (ДКР) складається головним виконавцем. 3.12. Замовлення на проведення НД і ДКР включаються до планів проведення НД і ДКР НДУ та ВНЗ МВС України на наступний рік. 3.13. Плани проведення НД і ДКР ВИЗ та ИДУ МВС України (додаток 3) щорічно надаються до Відділу моні- торингу до ЗО грудня року, який передує планованому. 3.14. Порядок та умови виконання НД і ДКР визначаються відповідними договорами, Державними стандарта- ми України (ДСТУ 3973-2000 «Система розроблення та поставлення продукції на виробництво. Правила виконан- ня науково-дослідних робіт. Загальні положення», ДСТУ 3974-2000 «Система розроблення та поставлення про- дукції на виробництво. Правила виконання дослідно-конструкторських робіт. Загальні положення»), Іншими нормативними актами: 3.15. За результатами виконання НД і ДКР виконавець складає акт здавання-приймання НД (ДКР), затверджує його і направляє замовникові (додаток 4). 3.16. Замовник вивчає стан та якість виконання НД (ДКР) і, у разі згоди з отриманими результатами, підписує акт здавання-приймання. Протягом 5 днів після підписання акт здавання-приймання НД (ДКР) направляється ви- конавцю, а його копія – до Відділу моніторингу. 3.17. У разі незгоди з результатами НД (ДКР) замовник має право повернути замовлення для доопрацювання із зазначенням конкретних недоліків та строків їх усунення. 3.18. У разі виявлення виконавцем недоцільності продовження або завершення НД (ДКР) він, за погодженням із Відділом моніторингу, подає замовнику мотивоване обґрунтування необхідності припинення НД (ДКР). 3.19. Замовлення вважається виконаним з моменту підписання замовником акта здавання-приймання НД (ДКР). 3.20. За результатами виконання річних планів НД і ДКР виконавцем складається звіт (додаток 5), який разом з пояснювальною запискою (додаток 6) підписується керівництвом, розглядається на засіданні вченої ради НДУ чи ВНЗ або її наукового підрозділу та подається не пізніше 10 січня наступного року до відділу моніторингу Начальник Департаменту роботи з персоналом МВС України полковник міліції М. М. Стоцька 795 МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ НАКАЗ 28.11.2017 № 963 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2017 р. за № 1534/31402 ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОРЯДКУ ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ СТУПЕНЯ ДОКТОРА ФІЛОСОФІЇ ТА ДОКТОРА НАУК У НАУКОВО-ДОСЛІДНИХ УСТАНОВАХ, ЩО НАЛЕЖАТЬ ДО СФЕРИ УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ, ТА ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ІЗ СПЕЦИФІЧНИМИ УМОВАМИ НАВЧАННЯ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ПІДГОТОВКУ КАДРІВ ДЛЯ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ І НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ Відповідно до Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у вищих навчальних закладах (наукових установах), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 261, з метою унормування порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у науково-дослідних установах, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, та вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку кадрів для Міністерства внутрішніх справ України і Національної поліції України, НАКАЗУЮ: 1. Затвердити Порядок підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у науко- во-дослідних установах, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, та вищих на- вчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку кадрів для Міністерства вну- трішніх справ України і Національної поліції України, що додається. 2. Уважати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 02 грудня 2013 року № 1177 «Про затвердження Інструкції про організацію підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів у вищих навчальних закладах та науково-дослідних установах Міністерства внутрішніх справ України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19 грудня 2013 року за № 2153/24685. 3. Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ Укра- їни (Доскевич Г.О.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку. 4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. 5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на державного секретаря Міністерства внутрішніх справ України Тахтая О.В. Міністр А. Б. Аваков ПОГОДЖЕНО: Керівник Секретаріату Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні Р. Іллічов Голова Об’єднаної профспілкової організації МВС України Л. А. Кирилюк Заступник Міністра освіти і науки України Ю. М. Рашкевич Перший заступник Голови Спільного представницького органу об’єднань профспілок О. О. Шубін Голова Національної поліції України С. М. Князєв 796 ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства внутрішніх справ України 28.11.2017 № 963 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2017 р. за № 1534/31402 ПОРЯДОК підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у науково-дослідних установах, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, та вищих навчальних закладах зі специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку кадрів для Міністерства внутрішніх справ України і Національної поліції України I. Загальні положення 1. Цей Порядок визначає особливості підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та докто- ра наук (далі – здобувачі) у науково-дослідних установах, що належать до сфери управління Міністерства внутріш- ніх справ України (далі – НДУ), та вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку науково-педагогічних та наукових кадрів для Міністерства внутрішніх справ України і Національної поліції України (далі – ВНЗ). 2. Підготовка здобувачів із числа державних службовців та працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, та по- ліцейських, державних службовців і працівників Національної поліції України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України, здійснюється у ВНЗ, НДУ за державним замов- ленням. 3. Безпосередніми замовниками на здійснення підготовки наукових та науково-педагогічних кадрів у ВНЗ, НДУ є підрозділи апарату МВС, територіальні органи, заклади, установи і підприємства, що належать до сфери управ- ління Міністерства внутрішніх справ, а також центральний орган управління Національної поліції України, її те- риторіальні органи, підприємства, установи та організації, які належать до сфери її управління. 4. Здобуття вищої освіти на третьому (освітньо-науковому) та науковому рівнях вищої освіти організовується у ВНЗ/НДУ шляхом навчання: 1) здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії: за очною (денною, вечірньою) або заочною формами в ад’юнктурі (аспірантурі); які професійно провадять наукову, науково-технічну або науково-педагогічну діяльність, за основним місцем роботи у відповідному ВНЗ/НДУ (поза ад’юнктурою (аспірантурою)); 2) здобувачів ступеня доктора наук: за очною (денною) формою в докторантурі; шляхом самостійної підготовки наукових досягнень до захисту. 5. Фінансування підготовки здобувачів здійснюється за рахунок коштів: Державного бюджету України – за державним замовленням; фізичних або юридичних осіб – на умовах договору. 6. Розподіл державного замовлення на підготовку наукових та науково-педагогічних кадрів для потреб МВС та Національної поліції України здійснює Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС (далі – ДПООНД). 7. На навчання до ВНЗ/НДУ приймаються: для здобуття вищої освіти ступеня доктора філософії – особи, які здобули ступінь вищої освіти магістра або освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста; для здобуття вищої освіти ступеня доктора наук – особи, яким присуджено ступінь доктора філософії (канди- дата наук). До ад’юнктури на конкурсній основі приймаються особи, які мають стаж роботи (служби) не менше 2 років після здобуття вищої освіти ступеня магістра (освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста). 8. За організацію прийому на навчання та підготовку здобувачів відповідає керівник ВНЗ/НДУ. 9. Для організації навчального процесу, здійснення контролю за виконанням індивідуального плану у ВНЗ/НДУ за рішенням вченої ради в порядку, визначеному Законом України «Про вищу освіту» і статутом ВНЗ, може бути утворено структурний підрозділ ад’юнктури (аспірантури) та докторантури. 10. Вступ на навчання до ад’юнктури (аспірантури) та докторантури ВНЗ/НДУ здійснюється відповідно до цього Порядку, Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у вищих 797 навчальних закладах (наукових установах), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 261 (далі – постанова КМУ № 261), умов прийому на навчання до закладів вищої освіти на відповід- ний рік, затверджених Міністерством освіти і науки України, Порядку добору, направлення та зарахування канди- датів на навчання до вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку кадрів для Міністерства внутрішніх справ, поліцейських та військовослужбовців Національної гвардії України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 квітня 2016 року № 315, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 668/28798, та правил прийому до закладу вищої освіти, затверджених вченою радою закладу вищої освіти на відповідний рік. 11. Вступники до ад’юнктури (аспірантури) складають вступні випробування зі спеціальності (в обсязі на- вчальної програми для магістра, що відповідає обраній ними науковій спеціальності), з іноземної мови (в обсязі, який відповідає рівню B2 Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти). Вступник, який підтвердив свій рівень знань, зокрема з англійської мови, дійсним сертифікатом тестів TOEFL, або сертифікатом International English Language Testing System, або сертифікатом Сambridge English Language Assessment, звільняється від складання вступного іспиту з іноземної мови. Під час визначення результатів конкур- су зазначені сертифікати прирівнюються до результатів вступного випробування з іноземної мови з найвищим балом. Відповідно до правил прийому до ВНЗ/НДУ особам, які вступають до ад’юнктури (аспірантури) та мають ступінь магістра або освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста, здобутий за іншою галуззю знань (спеціальніс- тю), може бути призначено додаткові вступні випробування відповідно до обраної галузі знань (спеціальності) підготовки в ад’юнктурі (аспірантурі). Зміст, форма і строки проведення додаткового вступного випробування визначаються правилами прийому до ВНЗ/НДУ на відповідний рік. 12. Вступні випробування до аспірантури (ад’юнктури) здійснюють предметні комісії, склад яких затверджу- ється наказом керівника ВНЗ/НДУ. 13. Рішення приймальної комісії про зарахування до аспірантури (ад’юнктури) та докторантури затверджуєть- ся наказом керівника ВНЗ/НДУ, який оприлюднюється в установленому порядку. 14. Особи, які професійно провадять наукову, науково-технічну або науково-педагогічну діяльність за основним місцем роботи, мають право здобувати вищу освіту ступеня доктора філософії поза ад’юнктурою (аспірантурою) у відповідному ВНЗ/НДУ без переривання трудової діяльності або під час перебування у творчій відпустці. Строк підготовки дисертаційного дослідження до захисту особами, які здобувають вищу освіту ступеня док- тора філософії поза ад’юнктурою (аспірантурою), не повинен перевищувати п’яти років. 15. Здобуття вищої освіти ступеня доктора філософії поза ад’юнктурою (аспірантурою) передбачає повне та успішне виконання відповідної освітньо-наукової програми та навчального плану ад’юнктури (аспірантури), ви- значеного ВНЗ/НДУ, затвердженого в установленому порядку індивідуального навчального плану та індивідуаль- ного плану наукової роботи прикріпленою до відповідного навчального (наукового) підрозділу ВНЗ/НДУ особою та публічний захист дисертації у спеціалізованій вченій раді. 16. Правила та процедуру прикріплення здобувачів до навчального (наукового) підрозділу визначає вчена рада відповідного ВНЗ/НДУ. 17. Навчання здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії поза аспірантурою (ад’юнктурою), а також їх наукове керівництво здійснюють за кошти відповідного ВНЗ/НДУ. 18. У разі якщо здобувач, прикріплений до ВНЗ/НДУ для реалізації свого права на здобуття вищої освіти сту- пеня доктора філософії поза ад’юнктурою (аспірантурою), звільняється з роботи (служби), він втрачає право здо- бувати відповідний рівень вищої освіти у цьому закладі (установі). 19. Для вступу до докторантури вступник не менше ніж за два місяці до його початку подає до ВНЗ/НДУ роз- горнуту пропозицію, в якій міститься план дослідницької роботи та/або інформація про обсяг наукової роботи, необхідної для підготовки результатів проведених досліджень до захисту. Протягом місяця після завершення прийому документів надані матеріали опрацьовуються на відповідність їх установленим у правилах прийому вимогам та переліку документів, після чого відповідальний підрозділ закладу (установи) виносить на розгляд вченої ради ВНЗ/НДУ клопотання щодо зарахування особи на навчання. 20. Вчена рада ВНЗ/НДУ в місячний строк з дати внесення відповідного клопотання розглядає матеріали щодо кожного вступника та приймає рішення про зарахування чи відмову у зарахуванні до докторантури. 21. Підготовка в ад’юнктурі (аспірантурі) передбачає виконання особою відповідної освітньо-наукової, а в док- торантурі – наукової програми ВНЗ/НДУ та проведення власного наукового дослідження за певною спеціальністю. Невід’ємною складовою освітньо-наукової та наукової програм є підготовка та публікація наукових статей. 22. Освітньо-наукову програму та навчальний план, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії на підставі отриманих ліцензій в ад’юнктурі (аспірантурі), затверджує вчена рада ВНЗ/ НДУ для кожної спеціальності. 23. Нормативний строк підготовки здобувачів: доктора філософії – чотири роки; доктора наук – два роки. 798 24. Ад’юнкти (аспіранти) і докторанти проводять наукові дослідження згідно з індивідуальним планом науко- вої роботи, в якому визначаються зміст, строки виконання та обсяг наукових заходів, а також запланований строк проведення захисту дисертації (наукового дослідження). Індивідуальний план наукової роботи, погоджений здобувачем та його науковим керівником (консультантом), затверджується вченою радою ВНЗ/НДУ протягом двох місяців із дня зарахування здобувача. Порушення строків виконання індивідуального плану наукової роботи без поважних причин, передбачених законодавством, може бути підставою для ухвалення вченою радою ВНЗ/НДУ рішення про відрахування ад’юнкта (аспіранта) або докторанта. Особа, яка раніше навчалася в ад’юнктурі (аспірантурі) чи докторантурі за державним замовленням і не за- хистилася або була відрахована достроково, має право на повторний вступ до ад’юнктури (аспірантури) чи докто- рантури за державним замовленням лише за умови відшкодування витрачених на її підготовку коштів у встанов- леному законодавством порядку. 25. Завершальним етапом підготовки здобувачів є захист наукових досягнень ад’юнкта (аспіранта) або докто- ранта у спеціалізованій вченій раді. Атестацію здобувачів вищої освіти ступенів доктора філософії та доктора наук здійснює постійно діюча спе- ціалізована вчена рада з відповідної спеціальності, яка функціонує у ВНЗ/НДУ, до якого (якої) зараховано здобу- вача. Якщо у ВНЗ/НДУ, до якого (якої) зараховано здобувача, не функціонує спеціалізована вчена рада з відповід- ної спеціальності, атестацію може здійснювати постійно діюча спеціалізована вчена рада з відповідної спеціальності іншого вищого навчального закладу (наукової установи) за клопотанням ВНЗ/НДУ, який (яка) здійснював (ла) підготовку здобувача вищої освіти ступенів доктора філософії чи доктора наук. 26. Стан готовності дисертації ад’юнкта (аспіранта) чи докторанта до захисту визначається науковим керівни- ком (консультантом), а у разі призначення двох наукових керівників – за їх консенсусним рішенням. 27. Обов’язковою умовою допуску ад’юнкта (аспіранта) до захисту є успішне виконання ад’юнктом (аспіран- том) освітньо-наукової програми. 28. Переведення здобувачів до іншого (іншої) ВНЗ/НДУ, у тому числі на іншу форму навчання, здійснює в уста- новленому законодавством порядку керівник ВНЗ/НДУ за погодженням із керівником ВНЗ/НДУ, до якого (якої) здійснюється переведення. Переведення здобувачів, які навчаються: за державним замовленням – здійснюється за погодженням (клопотанням) безпосереднього замовника; за цільовим призначенням (договором) – здійснюється за погодженням (клопотанням) організації (установи), що направила на навчання. 29. Під час навчання здобувачі: 1) мають право: брати участь у науковій діяльності кафедри, відділу, лабораторії ВНЗ/НДУ, за яким (якою) закріплені ад’юнкти, аспіранти, та консультуванні докторантів, а також у діяльності наукових товариств курсантів, студентів, слухачів, ад’юнктів, аспірантів, докторантів і молодих вчених, рад молодих вчених тощо; брати участь у конкурсах наукових робіт МВС (інших споріднених конкурсах), особливості організації яких затверджено окремими нормативно-правовими актами МВС; відвідувати будь-які види занять, що проводяться у вищому навчальному закладі й можуть сприяти успішному здійсненню наукового дослідження; 2) зобов’язані: дотримуватись вимог правил внутрішнього розпорядку ВНЗ/НДУ; бережно ставитися до майна ВНЗ/НДУ; дотримуватися вимог законодавства щодо охорони державної таємниці та захисту інформації з обмеженим доступом; виконувати індивідуальний план роботи та двічі на рік звітувати на засіданні кафедри про стан виконання освітньо-наукової (наукової) програми. 30. Покладення ВНЗ/НДУ на ад’юнкта (аспіранта) чи докторанта обов’язків, не пов’язаних із виконанням від- повідної освітньо-наукової (наукової) програми та підготовкою дисертації (монографії, статей), забороняється, крім випадків, передбачених законодавством. IІ. Організація підготовки за державним замовленням 1. З метою формування державного замовлення на здійснення підготовки наукових та науково-педагогічних кадрів не пізніше 01 вересня року, який передує плановому, до ДПООНД надсилаються пропозиції на підготовку наукових та науково-педагогічних кадрів за державним замовленням згідно з додатком до цього Порядку: для потреб МВС – структурними підрозділами апарату МВС, територіальними органами з надання сервісних послуг МВС, закладами, установами і підприємствами, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ; для потреб Національної поліції України – структурними підрозділами центрального органу управління На- ціональної поліції України, її територіальними органами, підприємствами, установами та організаціями, які на- 799 лежать до сфери управління Національної поліції України, – до підрозділу персоналу центрального органу управ- ління Національної поліції України, який протягом десяти діб здійснює узагальнення та направлення до ДПООНД. 2. ДПООНД у межах компетенції та відповідно до встановленого законодавством порядку здійснює подання до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державного замовлення на підготовку фа- хівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів, пропозицій до обсягів державного замовлення відповідних категорій здобувачів. 3. Підготовка здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії за державним замовленням здійснюється в ад’юнктурі (аспірантурі) за очною (денною, вечірньою) формою навчання. 4. Після затвердження обсягів державного замовлення на підготовку наукових та науково-педагогічних кадрів ДПООНД уживає організаційних заходів щодо забезпечення їх виконання: організовує у встановленому порядку розподіл обсягів державного замовлення між ВНЗ/НДУ; доводить у встановленому порядку до структурних підрозділів апарату МВС, територіальних органів з надан- ня сервісних послуг МВС, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління Міністерства внут- рішніх справ, а також підрозділів персоналу центрального органу управління Національної поліції України обсяги та розподіл затвердженого державного замовлення. 5. Безпосередні замовники після отримання інформації щодо обсягів та розподілу державного замовлення від- повідно до попередніх заявок забезпечують відбір та направлення кандидатів на навчання. 6. У встановлені правилами прийому на поточний рік строки безпосередні замовники подають до ВНЗ/НДУ відомості про кандидатів на навчання в ад’юнктурі (аспірантурі) або докторантурі. 7. Документи вступників на навчання за державним замовленням відповідно до визначеного у правилах при- йому до ВНЗ/НДУ переліку підрозділи персоналу безпосередніх замовників надсилають до ВНЗ/НДУ. 8. Після закінчення прийому до ад’юнктури (аспірантури) і докторантури ВНЗ/НДУ видають наказ про зара- хування здобувачів та у п’ятиденний строк подають до ДПООНД звіт про виконання державного замовлення. Витяги з наказу про зарахування здобувачів у п’ятиденний строк ВНЗ/НДУ надсилають до безпосередніх за- мовників. 9. Безпосередні замовники зобов’язані відрядити в установленому порядку до ВНЗ/НДУ осіб, зарахованих до ад’юнктури (аспірантури) або докторантури за денною формою, у строк, необхідний для своєчасного прибуття на навчання. Підставою для відрядження є витяг з наказу про зарахування особи до ад’юнктури (аспірантури) або докторан- тури. 10. Тематика дисертаційних досліджень здобувачів, підготовка яких здійснюється за державним замовленням, погоджується державним секретарем МВС та має враховувати пріоритетні напрями наукових досліджень Мініс- терства внутрішніх справ України. 11. Здобувачі, які закінчили навчання в ад’юнктурі (аспірантурі) та докторантурі за державним замовленням, направляються для подальшого проходження служби (роботи) згідно з протоколом персонального розподілу ви- пускників, що розробляється на підставі пропозицій безпосередніх замовників. 12. Протокол персонального розподілу випускників ад’юнктури (аспірантури) і докторантури, навчання яких здійснювалось за державним замовленням, затверджує державний секретар МВС. ІІІ. Відрахування 1. Здобувачі можуть бути відраховані з ад’юнктури (аспірантури) та докторантури з таких причин: 1) достроковий успішний захист наукового дослідження за умови виконання освітньої складової у повному обсязі; 2) за власним бажанням; 3) у разі порушення строку затвердження теми дисертації без поважних причин (на підставі рішення, ухвале- ного вченою радою); 4) невиконання чи невчасне виконання індивідуального плану роботи (на підставі рішення, ухваленого вченою радою); 5) несвоєчасна ліквідація академічної заборгованості (на підставі рішення, ухваленого вченою радою); 6) порушення дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку ВНЗ/НДУ (на підставі рішення, ухва- леного вченою радою); 7) невиконання умов договору; 8) звільнення з ВНЗ/НДУ (стосується осіб, які здобувають ступінь доктора філософії поза аспірантурою); 9) та інші підстави, визначені законодавством. 2. Питання щодо відрахування здобувачів розглядає вчена рада за клопотанням керівників кафедр ВНЗ (відпо- відного наукового підрозділу НДУ) та наукового керівника (консультанта). 3. Здобувачі відраховуються з ад’юнктури (аспірантури) та докторантури наказом керівника ВНЗ/НДУ та на- правляються у розпорядження безпосереднього замовника. Директор Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України Г. О. Доскевич 800 Додаток до Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у науково-дослідних установах, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, та вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку кадрів для Міністерства внутрішніх справ України і Національної поліції України (пункт 1 розділу ІІ) ПРОПОЗИЦІЇ на підготовку наукових та науково-педагогічних кадрів за державним замовленням Додаток до Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у науково-дослідних установах, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, та вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку кадрів для Міністерства внутрішніх справ України і Національної поліції України(пункт 1 розділу ІІ) ПРОПОЗИЦІЇ _________________________________ (безпосередній замовник) на підготовку наукових та науково-педагогічних кадрів за державним замовленням у _____ році Кількість осіб № Вищий навчальний заклад Шифр та назва Форма з/п (наукова установа) спеціальності до ад’юнктури навчання Примітка (аспірантури) до докторантури Керівник __________________ ____________________________ (підпис) (ініціали, прізвище) МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ НАКАЗ 25.06.2018 № 535 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 липня 2018 р. за № 819/32271 Про затвердження Положення про конкурс на кращу наукову, науково-технічну та профорієнтаційну продукцію в апараті МВС, територіальних органах, закладах, установах і підприємствах, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, та Положення про конкурс наукових робіт здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти закладів вищої освіти, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 13, пункту 9 частини першої статті 62 Закону України «Про вищу освіту», статті 61 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», підпункту 34 пункту 4 По- ложення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 801 28 жовтня 2015 року № 878, та з метою активізації наукової роботи здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти закладів вищої освіти, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, залучення їх до участі в наукових програмах, проектній, конструкторській та інших формах науково-дослідної ді- яльності, а також стимулювання освітньої, наукової та профорієнтаційної роботи в апараті МВС, територіальних органах, закладах, установах і на підприємствах, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, НАКАЗУЮ: 1. Затвердити такі, що додаються: 1) Положення про конкурс на кращу наукову, науково-технічну та профорієнтаційну продукцію в апараті МВС, територіальних органах, закладах, установах і на підприємствах, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України; 2) Положення про конкурс наукових робіт здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти закладів вищої освіти, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України. 2. Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС (Доскевич Г. О.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку. 3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. 4. Контроль за виконанням наказу покласти на державного секретаря Тахтая О. В. Міністр А. Б. Аваков ПОГОДЖЕНО: Міністр освіти і науки України Л. М. Гриневич ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 535 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 липня 2018 р. за № 819/32271 ПОЛОЖЕННЯ про конкурс на кращу наукову, науково-технічну та профорієнтаційну продукцію в апараті МВС, територіальних органах, закладах, установах і на підприємствах, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України І. Загальні положення 1. Це Положення визначає порядок організації та умови проведення конкурсу на кращу наукову, науково-тех- нічну та професійно орієнтовану продукцію (далі – профорієнтаційна продукція) в апараті МВС, територіальних органах, закладах, установах і на підприємствах, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України (далі – підрозділи МВС), а також умови визначення його переможців. 2. Це Положення розроблено відповідно до Законів України «Про вищу освіту», «Про наукову і науково-тех- нічну діяльність», інших нормативно-правових актів України у сфері наукової і науково-технічної діяльності. 3. Конкурс на кращу наукову, науково-технічну та профорієнтаційну продукцію в апараті МВС, територіальних органах, закладах, установах і на підприємствах, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України (далі – Конкурс), проводиться щороку з метою стимулювання освітньої, наукової та профорієнтаційної роботи у підрозділах МВС. 4. Головними завданнями Конкурсу є створення в підрозділах МВС творчої атмосфери та умов для інновацій- ного розвитку, підвищення якості навчальних та наукових видань, мотивація до активної видавничої діяльності, а також удосконалення системи профорієнтації та добору кандидатів на навчання, популяризація відомчої освіти і науки. 5. У Конкурсі, крім працівників підрозділів МВС, можуть брати участь представники Національної гвардії України та центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Мі- ністрів України через Міністра внутрішніх справ України. 6. Забезпечення проведення Конкурсу здійснюється Департаментом персоналу, організації освітньої та науко- вої діяльності (далі – ДПООНД) МВС. 7. Конкурс оголошується наказом МВС на початку календарного року, а його підсумки підбиваються у жовтні поточного року під час заходів з нагоди професійного свята – Дня юриста. 802 Інформація про умови проведення Конкурсу та його підсумки оприлюднюються на веб-сайті МВС та закладів вищої освіти (науково-дослідних установ) МВС (далі – ЗВО (НДУ)), на базі яких він проводиться, а також у засо- бах масової інформації. 8. Для участі у Конкурсі подаються друковані та електронні видання, винаходи (корисні моделі, промислові зразки), методики, програмні продукти практичного та навчального спрямування, відеофільми (відеоролики) на- вчального спрямування, інша наукова, науково-технічна, профорієнтаційна продукція (далі – конкурсна продукція), що відповідає номінаціям та створена (опублікована) працівниками підрозділів МВС або особами, зазначеними у пункті 5 цього розділу. 9. Конкурс проводиться за такими номінаціями: наукові видання (монографії, науково-практичні коментарі тощо); методики, методичні рекомендації (методичні настанови); винаходи, корисні моделі, промислові зразки; довідкові видання (енциклопедії, енциклопедичні, мовні, лінгвістичні словники, довідники); комп’ютерні програми практичного спрямування; мультимедійні видання (дистанційні навчальні курси, навчальні відеопосібники тощо); підручники; навчальні посібники (навчально-методичні та навчальні наочні посібники, хрестоматії, практикуми, робочі зошити тощо); виробничо-практичні видання (практичні посібники, практичні порадники, методичні посібники, пам’ятки); профорієнтаційні відеоролики; друкована профорієнтаційна продукція. Перелік номінацій може змінюватися за обґрунтованим рішенням організаційного комітету Конкурсу відпо- відно до вищезазначеного переліку наукової, науково-технічної та профорієнтаційної продукції, наданої для учас- ті в Конкурсі, зокрема за поданням голів конкурсних комісій. 10. Під час проведення Конкурсу охорона державної таємниці та обробка персональних даних здійснюються відповідно до вимог чинного законодавства України. ІІ. Організаційний комітет та конкурсна комісія 1. Для організації та проведення Конкурсу наказом МВС затверджується персональний склад організаційного комітету (далі – Оргкомітет) у кількості не менше 7 членів, який формується на підставі пропозицій підрозділів МВС, інших центральних органів виконавчої влади (за згодою), ЗВО (НДУ), громадських організацій (за згодою). 2. Оргкомітет: здійснює організаційну роботу з підготовки та проведення Конкурсу; формує персональний склад конкурсних комісій відповідно до номінацій Конкурсу та організовує їх роботу; контролює дотримання умов і строків проведення Конкурсу; організовує підготовку документації та підбиття підсумків Конкурсу; розглядає протоколи конкурсних комісій щодо визначення переможців Конкурсу та затверджує звіт за підсум- ками проведення Конкурсу; надає пропозиції до ДПООНД МВС щодо нагородження переможців Конкурсу; забезпечує висвітлення підсумків Конкурсу в засобах масової інформації. 3. Головою Оргкомітету призначається директор ДПООНД МВС або його заступник, заступником голови Орг- комітету, секретарем призначаються особи з числа працівників ЗВО (НДУ), на базі яких проводиться Конкурс. Голова Оргкомітету організовує діяльність та проведення Конкурсу. Заступник голови Оргкомітету в разі відсутності голови Оргкомітету за його дорученням виконує його обов’язки. Секретар Оргкомітету забезпечує ведення конкурсної документації. 4. Засідання Оргкомітету проводить голова Оргкомітету або за його дорученням заступник голови. Засідання Оргкомітету вважається правоможним за наявності не менше двох третин його складу. Рішення Оргкомітету схвалюються шляхом відкритого голосування простою більшістю голосів. 5. Для забезпечення розгляду та оцінювання конкурсної продукції Оргкомітет формує конкурсні комісії за від- повідними номінаціями. Персональний склад конкурсних комісій формується з пропозицій підрозділів МВС, інших центральних орга- нів виконавчої влади, ЗВО і НДУ, громадських та інших організацій, представників яких за згодою запрошено до участі в Конкурсі, у кількості не менше 5 членів. До складу конкурсних комісій не можуть входити автори (співавтори) наукової, науково-технічної та профорі- єнтаційної продукції, що номінується. 6. Конкурсну комісію очолює голова конкурсної комісії. Голова конкурсної комісії організовує діяльність конкурсної комісії з розгляду конкурсної продукції з відповід- ної номінації. Заступник голови конкурсної комісії в разі відсутності голови конкурсної комісії виконує його обов’язки. 803 Секретар конкурсної комісії забезпечує належне ведення документації. 7. Засідання конкурсної комісії проводить голова конкурсної комісії або за його дорученням заступник голови конкурсної комісії. Засідання конкурсної комісії вважається правоможним за наявності не менше двох третин її складу. Рішення конкурсної комісії схвалюються шляхом відкритого голосування простою більшістю голосів. ІІІ. Подання матеріалів для участі в Конкурсі 1. На Конкурс подається конкурсна продукція, опублікована або видана працівниками підрозділів МВС та ін- шими особами, передбаченими пунктом 5 розділу І цього Положення, протягом останнього календарного року до року проведення Конкурсу. Періодичне видання подається для участі в Конкурсі не частіше одного разу на два роки. 2. Конкурсна продукція надсилається для участі в Конкурсі за рішенням наукової (вченої) ради закладу (уста- нови) МВС, Національної гвардії України та центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовуєть- ся і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України. Конкурсна продукція, відзначена нагородами НАН України, органів державної влади, інших конкурсів, до участі в конкурсі не допускається. 3. Для участі в Конкурсі до ЗВО, НДУ, на базі яких він проводиться, відповідно до обраних номінацій пода- ються такі матеріали: 1) для друкованих видань: примірник друкованого видання; засвідчені в установленому порядку рецензії; відгуки наукової громадськості та преси про видання (за наявності); анотація, що включає відомості про актуальність видання, його наукову новизну та відповідність державним програмам, планам, концепціям, перспективи використання в практичній діяльності, законодавчому чи освітньому процесі; відомості про впровадження у службову діяльність; відомості про автора (авторів) (прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання, посада, місце ро- боти, адреса); 2) для комп’ютерних програм практичного спрямування: носій інформації з робочою комп’ютерною програмою; копія свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір; засвідчені в установленому порядку рецензії; відгуки наукової громадськості та преси про програму (за наявності); анотація, що включає відомості про актуальність комп’ютерної програми, її наукову новизну та відповідність планам, концепціям, перспективи використання в практичній діяльності або освітньому процесі; відомості про впровадження у службову діяльність; відомості про автора (авторів) (прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання, посада, місце ро- боти, адреса); 3) для мультимедійних видань: носій інформації з відповідним мультимедійним засобом, навчально-методичним виданням, електронним курсом або гіперпосилання на інтернет-ресурс, на якому розміщено цю продукцію; засвідчені в установленому порядку рецензії; відгуки наукової громадськості та преси про видання (за наявності); анотація, що включає відомості про актуальність мультимедійного видання, його наукову новизну та відповід- ність державним програмам, планам, концепціям, перспективи використання в практичній діяльності або освіт- ньому процесі; відомості про впровадження у службову діяльність; відомості про автора (авторів) (прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання, посада, місце ро- боти); відомості про мінімальні технічні вимоги до роботи відповідної електронної продукції (роботи), необхідна програмна продукція, логіни та паролі (за потреби); 4) для винаходів, корисних моделей, промислових зразків: опис, формула та креслення винаходу, корисної моделі, промислового зразка; копія патенту; відгуки наукової громадськості та преси (за наявності); анотація, що включає відомості про актуальність винаходу, корисної моделі, промислового зразка, наукову новизну та відповідність планам, перспективи використання в практичній діяльності або освітньому процесі; відомості про впровадження у службову діяльність; 804 відомості про автора (авторів) (прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання, посада, службова адреса); 5) для періодичних видань: примірники двох останніх номерів (випусків) чи останнього (для щорічника) випуску друкованого видання; заява, підписана керівником засновника (співзасновника) видання, у якій зазначаються відомості про видання (назва та вид, рік заснування, сфера розповсюдження, наукові напрями, періодичність виходу, для друкованих ви- дань додатково – наклад видання, відомості про загальну кількість надрукованих номерів (випусків) за поточний рік, наявність електронної копії на сайті Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського НАН України, наявність статей англійською мовою на веб-сторінці видання; для електронних видань – адреса в мережі інтернет електронного видання); копія свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації (для друкованих видань); відомості (за наявності) про включення видання до Переліку наукових фахових видань України відповідно до Порядку формування Переліку наукових фахових видань України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 15 січня 2018 року № 32, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 лютого 2018 року за № 148/31600; відомості про реєстрацію як міжнародного серійного видання (присвоєння ISSN) (за наявності); відомості про включення до міжнародних наукометричних баз (за наявності), репозиторіїв, каталогів, бібліотек тощо та рейтингові показники видання; відгуки наукової громадськості та преси про видання (за наявності); відомості про редакційну колегію (прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання, посада, місце роботи); 6) для профорієнтаційної продукції: примірники друкованих видань та електронні носії інформації. 4. У випадку подання на Конкурс конкурсної продукції з порушеннями вимог цього Положення конкурсна комісія має право не допустити її до участі в Конкурсі. Причини недопуску конкурсної продукції до участі в Конкурсі зазначаються в протоколі і повідомляються учаснику. ІV. Визначення переможців Конкурсу 1. Конкурсні комісії розглядають представлену конкурсну продукцію за номінаціями. Особи, які не є членами конкурсної комісії за номінацією, не допускаються до обговорення та оцінювання матеріалів. 2. Визначення кращої конкурсної продукції здійснюється під час відкритого обговорення результатів її роз- гляду. 3. Наукова (науково-технічна) продукція, подана для участі в Конкурсі, оцінюється комплексно за такими кри- теріями: актуальність розробки; придатність до практичного використання; упровадження в практичну діяльність, законодавчий чи освітній процес; науковий рівень продукції; наукова новизна або переваги порівняно з аналогічними виданнями; наявний (очікуваний) корисний ефект; якість оформлення та поліграфічного виконання друкованих видань; зручність інтерфейсу комп’ютерних програм; інформативність; відповідність навчальних видань вимогам щодо їхньої структури; наявність позитивних рецензій; наявність та актуалізованість інтернет-сторінки видання; відгуки наукової громадськості та засобів масової інформації. 4. При визначенні переможців Конкурсу в номінації «винаходи, корисні моделі, промислові зразки» врахову- ються: відповідність пріоритетним напрямам розвитку науки і техніки та інноваційної діяльності в Україні; відповідність вимогам і потребам правоохоронних органів; високий технічний рівень порівняно з існуючими аналогами; оригінальність технічного рішення, відсутність прототипів; актуальність завдання, що вирішується; готовність до використання в діяльності правоохоронних органів; 805 упровадження в діяльність правоохоронних органів; інноваційна привабливість. 5. При визначенні переможців Конкурсу в номінаціях враховуються: 1) у номінації «навчальний відеофільм (відеоролик)»: актуальність та наочність поданої інформації; методичний рівень; інформативність; якість виготовлення продукції; придатність для використання у навчальному процесі; оригінальність сценарію, відсутність прототипів; 2) у номінації «профорієнтаційний відеоролик»: актуальність поданої інформації; інформативність; якість виготовлення; придатність для використання у діяльності за призначенням; оригінальність сценарію, відсутність прототипів; 3) у номінації «друкована профорієнтаційна продукція»: актуальність інформації; інформативність; якість виготовлення; придатність для використання у діяльності за призначенням; оригінальність дизайнерських рішень, відсутність прототипів. 6. Рішення конкурсної комісії щодо визначення переможців приймається колегіально на її засіданні простою більшістю голосів шляхом відкритого голосування за наявності на засіданні не менше двох третин її складу. За рівної кількості голосів членів конкурсної комісії голос голови є вирішальним. 7. Засідання конкурсної комісії оформлюється протоколом (додаток 1), який подається до Оргкомітету. 8. Конкурсна комісія відбирає три кращі конкурсні продукції в кожній номінації та подає їх на розгляд Оргко- мітету. 9. Оргкомітет проводить підсумкове засідання із залученням голів конкурсних комісій, на якому розглядає про- токоли конкурсних комісій щодо визначення переможців Конкурсу та затверджує звіт за підсумками проведення Конкурсу. 10. За результатами проведеного Конкурсу секретар Оргкомітету готує звіт про результати проведення Конкур- су на кращу наукову, науково-технічну та профорієнтаційну продукцію в апараті МВС, територіальних органах, закладах, установах і на підприємствах, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України (додаток 2), який разом з протоколами засідань конкурсних комісій надсилає до ДПООНД МВС. 11. Конкурсна продукція, яка брала участь у Конкурсі, передається до бібліотек ЗВО (НДУ), на базі яких він проводився. 12. Автори-переможці, засновники видань-переможців нагороджуються дипломами І, ІІ та ІІІ ступенів. Директор Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС Г. О. Доскевич Додаток 1 о Положення про конкурс на кращу наукову, науково-технічну та профорієнтаційну продукцію в апараті МВС, територіальних органах, закладах, установах і на підприємствах, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України (пункт 7 розділу ІV) ПРОТОКОЛ конкурсної комісії за номінацією Конкурсу на кращу наукову, науково-технічну та профорієнтаційну продукцію в апараті МВС, територіальних органах, закладах, установах і на підприємствах, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України 806 Додаток 2 до Положення про конкурс на кращу наукову, науково-технічну та профорієнтаційну продукцію в апараті МВС, територіальних органах, закладах, установах і на підприємствах, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України (пункт 10 розділу ІV) ЗВІТ про результати проведення Конкурсу на кращу наукову, науково-технічну та профорієнтаційну продукцію в апараті МВС, територіальних органах, закладах, установах і на підприємствах, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України Надійшло _____ зразки(ів) продукції (робіт, видань) з _____ науково-дослідних установ та закладів вищої освіти. Найменування Кількість Кількість № установи, відхиленої Кількість Кількість Кількість з/п організації представленої продукції продукції, що продукції, що продукції, що (повністю) продукції (назва, підстава) посіла І місце посіла ІІ місце посіла ІІІ місце 1 2 3 4 5 6 7 Голова оргкомітету ___________ _____________________ (підпис) (прізвище, ініціали) Секретар конкурсної комісії ___________ _____________________ (підпис) (прізвище, ініціали) Додаток 1 до Положення про конкурс на кращу наукову, науково-технічну та профорієнтаційну продукцію в апараті МВС, територіальних органах, закладах, установах і на підприємствах, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України (пункт 7 розділу ІV) ПРОТОКОЛ конкурсної комісії за номінацією ___________________________ Конкурсу на кращу наукову, науково-технічну та профорієнтаційну продукцію в апараті МВС, територіальних органах, закладах, установах і на підприємствах, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України від ____ _______________ 20___ року Конкурсна комісія у складі: голова ________________________________________________________________________________ члени _________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________, ознайомившись із ____ зразками продукції (роботами, виданнями): № з/п Назва Продукція (роботи, видання) Кількість балів Призове місце Примітка 1 2 3 4 5 6 УХВАЛИЛА: 1. Визначити призові місця в номінації ____________________________________________________________ таким чином: І місце __________________________________________________________________________________ ІІ місце __________________________________________________________________________________ ІІІ місце _________________________________________________________________________________ Голова конкурсної комісії _________________________ Члени конкурсної комісії: _________________________ _________________________ Секретар конкурсної комісії _________________________ 807 РОЗДІЛ VIII ДЕРЖАВНІ СТАНДАРТИ У СФЕРІ НАУКОВОЇ ТА НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДСТУ 3017:2015 НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ «ІНФОРМАЦІЯ ТА ДОКУМЕНТАЦІЯ. ВИДАННЯ. ОСНОВНІ ВИДИ. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ» ДСТУ 3017-95 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ ВИДАННЯ. ОСНОВНІ ВИДИ Терміни та визначення ИЗДАНИЯ, ОСНОВНЫЕ ВИДЫ Термины и определения EDITIONS. BASIC TYPES Terms and definitions Чинний від 1996-01-01 1. ГАЛУЗЬ ВИКОРИСТАННЯ Цей стандарт поширюється на видавничу продукцію і встановлює терміни та визначення основних видів ви- дань. Терміни, регламентовані в цьому стандарті, обов’язкові для застосування в документації всіх видів, яка входить у сферу дії державної стандартизації України або використовує результати цієї діяльності. Вимоги цього стандарту є обов’язковими для підприємств, установ і організацій, що діють на території Укра- їни, а також для громадян-суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності. 2. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ Розділи стандарту містять стандартизовані терміни та визначення видань, які необхідні для упорядкування і розвитку видавничої справи, а також для забезпечення взаємозв’язків суміжних видів діяльності, гармонізації з міжнародними та національними стандартами інших країн. Для кожноо поняття встановлено один стандартний термін. Наявність квадратних дужок у термінологічній статті означає, що до неї включено два терміни, які мають спільні терміноелементи. У стандарті, як довідкові, подані німецькі (de), англійські (en), французькі (fr), російські (ru) відповідники стандартизованих термінів, а також визначення російською мовою. ПЕРЕДМОВА 1 РОЗРОБЛЕНО Національним науково-виробничим об’єднанням «Книжкова палата України» ВНЕСЕНО Міністерством України у справх преси та інформації 2 ЗАТВЕРДЖЕНО І ВВЕДЕНО В ДІЮ наказом Держстандарту України № 58 від 23 лютого 1995 р. 3 СТАНДАРТ ВІДПОВІДАЄ МІЖНАРОДНОМУ СТАНДАРТУ ISO 5127/2 в частині видів видань 4 ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ 5 РОЗРОБНИКИ: І. В. Лупандін, Т. В. Пучкова, Г. М. Пліса 808 ЗМІСТ 1 Галузь використання 2 Основні положення 3 Загальні поняття 4 Види видань за цільовим призначенням 5 Види видань за аналітико-синтетичним переробленням інформації 6 Види видань за інформаційними знаками 7 Види видань за матеріальною конструкцією 8 Види видань за обсягом 9 Види видань за складом основного тексту 10 Види видань за періодичністю 11 Види видань за структурою 12 Види неперіодичних видань за інформаційними ознаками 13 Види періодичних і продовжуваних видань Абетковий покажчик українських термінів Абетковий покажчик німецьких термінів Абетковий покажчик англійських термінів Абетковий покажчик французьких термінів Абетковий покажчик російських термінів Невідповідність російських визначень українським зумовлено вимогами КНД 50-011-93 «Основні положення та порядок розробки стандартів на терміни та визначення». У круглих дужках подано переклад термінів і визначень російською мовою, які відсутні в чинних державних російськомовних стандартах. У стандарті наведено абетковий покажчик термінів українською мовою та покажчики іншомовних відповід- ників стандартизованих термінів. Для збереження цілісності термінологічної системи до стандарту включені вже стандартизовані терміни та визначення. Стандартизовані терміни набрані напівжирним шрифтом, їхні короткі форми – світлим шрифтом. 3. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ 3.1 видання de Ausgabe Документ, який пройшов редакційно-видавниче опра- en issue; edition цювання, виготовлений друкуванням, тисненням або fr edition іншим способом, містить інформацію, призначену ru издание для поширення, і відповідає вимогам державних Документ, предназначенный для распространения стандартів, інших нормативних документів щодо содержащейся в нем информации, прошедший ре- їхнього видавничого оформлення і поліграфічного дакционно-издательскую обработку, полученный пе- виконання чатанием или тиснением, полиграфически самостоя- Примітка 1. Під документом слід розуміти матеріаль- тельно оформленный, имеющий выходные сведения ний об’єкт, що містить інформацію, закріплену ство- Примечание 1. Под документом следует понимать, реним людиною способом для її передавания в часі материальный объект с информацией, закрепленной та просторі созданным человеком способом для ее передачи во Примітка 2. Видання, що поряд з друкованим текстом времени и пространстве містить записи звуків чи зображення та інших мате- Примечание 2. Издание, включающее наряду с печат- ріальних носіях (платівках, магнітофонних стрічках, ным текстом записи зму-кои (пластинки, магнитофон- фотоплівках, слайдах, аудіо-та відеокасетах), або ные лепты) и изображения па других материальных таке, що мас супровідну допоміжну інформацію (дис- носителях (слайды, пленки), называется комбиниро- кети тощо), зветься комбінованим ванным 3.2 видавнича продукція de Druckproduktion Сукупність видань, призначених до випуску або ви- en publisher’s oulput; printed matter пущених видавцем (видавцями) fr production ediloriale Примітка. Видавцем є юридична особа, що здійснює ru издательская продукция видавничу діяльність, вступає у правові, майнові, Совокупность изданий, намечаемых к выпуску или виробничі відносини з суб’єктами інших сфер еконо- выпущенных издателем (издателями) міки і культури відповідно до чинного законодавства Примечание. Издателем является юридическое лицо, осуществляющее подготовку и выпуск издания 809 4. ВИДИ ВИДАНЬ ЗА ЦІЛЬОВИМ ПРИЗНАЧЕННЯМ 44.1 офіційне видання de amtliche Veroffentlichung Видання матеріалів інформаційного, нормативного en official edition чи директивного характеру, що публікується від іме- fr edition officielle ні державних органів, відомств, установ чи громад- ru официальное издание ських організацій Издание, публикуемое от имени государственных органов, учреждений, ведомств или общественных организаций, содержащее материалы нормативного или директивног характера 4.2 наукове видання de wissenschaftliche Ausgabe Видання результатів теоретичних досліджень, а та- en scientific edition кож підготовлених науковцями до публікації пам’яток fr livre scientifique культури, історичних документів та літературних ru научное издание текстів Издание, содержащее результаты теоретических и (или) экспериментальных исследований, а также на- учно подготовленные к публикации памятники куль- туры и исторические документы 4.3 науково-популярне видання de popula’rwissenschaftliche Ausgabe Видання відомостей теоретичних та (чи) експеримен- en popular non-fiction edition тальних досліджень в галузі науки, культури і техні- fr edition de vulgarisation scientifique ки, викладених у формі, зрозумілій читачам – нефа- ru научно-популярное издание хівцям Издание, содержащее сведения о теоретических и (или) экспериментальных исследованиях в области науки, культуры и техники, изложенные в форме, до- ступной читателю-неспециалисту 4.4 науково-виробниче видання ru научно-производственное издание Видання відомостей результатів теоретичних та (чи) Издание, содержащее сведения о результатах теорети- експериментальних досліджень, а також конкретних ческих и (или) экспериментальных исследований, рекомендацій щодо їх впровадження у практику а также конкретные рекомендации относительно их внедрения в практику) 4.5 виробничо-практичне видання de Ausgabe fur die Betriebspraxis Видання відомостей з технології, техніки й організа- en trade edition ції виробництва, а також інших галузей суспільної fr edition de metier; edition professionnelle практики, призначене фахівцям певного профілю та ru производственно-практическое издание відповідної кваліфікації Издание, содержащее сведения по технологии, техни- ке и организации производства, а также других обла- стей общественной практики, рассчитанное на специ- алистов различной квалификации 4.6 нормативне виробничо-практнчне видання de normative Ausgabe fur die Betritbspraxis Видання норм, правил і вимог з конкретних сфер en instructional edition виробничо-практичної діяльності ru нормативное производственно-практическое издание Издание, содержащее нормы, правила и требования в разных сферах производственной деятельности 4.7 виробничо-практичие видання для аматорів ru производственно-практическое издание для любителей Видання відомостей з технології, техніки та органі- Издание, содержащее сведения по технологии, техни- зації виробництва, окремих його галузей, а також ке и организации производства, отдельных его отрас- інших сфер суспільної практики, викладених у формі, лей, а также прочих сфер общественной практики, зрозумілій читачам-нефахівцям изложенные в форме, доступной читателям-неспеци- алистам 4.8 навчальне видання de Unterrichtsmittel Видання систематизованих відомостей наукового або en educational edition прикладного характеру, викладених у зручній для fr livre scolaire вивчення і викладання формі ru учебное издание Издание, содержащее систематизированные сведения научного или прикладного характера, изложенные в форме, удобной для изучения и преподавания, и рассчитанное на учащихся разного возраста и степени обучения 810 4.9 громадсько-політичне видання de massenpolitische Ausgabe Видання твору громадсько-політичної тематики en popular political edition fr edition de vulgarisation politique ru общественно-политическое издание Издание произведения общественно-политической тематики 4.10 довідкове видання de Nachschlagebuch Видання коротких відомостей наукового чи приклад- en reference edition ного характеру, розміщених у порядку, зручному для fr edition de renseignement; edition de reference aidc-me- їх швидкого пошуку, не призначене для суцільного moire annuaire читання ru справочное издание Издание, содержащее краткие сведения научного или прикладного характера, расположенные в порядке, удобном для их быстрого отыскания, не предназначен- ное для сплошного чтения 4.11 видання для організації дозвілля ru издание для досуга Видання популярно викладених загальнодоступних Издание, содержащее общедоступные сведения по відомостей щодо організації побуту, дозвілля, организации быта, разнообразным формам самодея- різноманітних форм самодіяльної тнорчості, різних тельного творчества, различным видам увлечений видів захоплень 4.12 рекламне видання de Werbungsausgabe Видання відомостей щодо виробів, послуг, заходів, en Advertising adition культурино-історичиих об’єктів, творчих колективів fr edition de publicites; publicites тощо, у формі, яка привертає увагу, сприяє реалізації ru рекламное издание товарів і послуг, запрошує до ознайомлення чи від- Издание, содержащее изложенные в привлекающей відування внимание форме сведения об изделиях, услугах, меро- приятиях с целью создания спроса на них 4.13 літературно-художнє видання de schune Litcralur Видання твору художньої літератури en literature fiction fr literature ru литературно-художественное издание Издание, содержащее произведение (произведения) художественной литературы 5 ВИДИ ВИДАНЬ ЗА АНАЛІТИКО-СИНТЕТИЧНИМ ПЕРЕРОБЛЕННЯМ ІНФОРМАЦІЇ 5.1 інформаційне видання ru информационное издание Видання систематизованих чи узагальнених відо- Издание, содержащее систематизированные сведения мостей відносно опублікованих чи неопуб лікованиx о документах (опубликованных, неопубликованных, даних з першоджерел, випущене друком організаці- не публикуемых), либо результат анализа и обобщения ями, що здійснюють науково-інформаційну діяль- сведений, представленных в первоисточниках, выпу- ність скаемое организацией, осуществляющем научно- Примітка. Інформаційні видяння можуть бути непе- информационную деятельность, в том числе органа- ріодичними, періодичними і продовжуваними ми НТИ 5.2 бібліографічне видання ru библиографическое издание Інформаційне видання упорядкованої сукупності Информационное издание, содержащее упорядочен- бібліографічних записів ную совокупность библиографических записей 5.3 реферативне видання ru реферативное издание Інформаційне видання сукупності бібліографічних Информационное издание, содер-жащее упорядочен- записів, включно з рефератами. ную совокупность библиографических записей, вклю- Примітка. Реферат – це короткий виклад змісту до- чающих рефераты кумента чи його частини, що включає основні фак- тичні відомості та висновки, необхідні для початко- вого ознайомлення а документом. 5.4 оглядове видання інформаційне видання публіка- ru обзорное издание ції одного чи декількох оглядів, які відображають Информационное издание, содер жащее публикации підсумки аналізу та узагальнення відомостей з різних одного или не скольких обзоров, включающих резуль- джерел. таты анализа и обобщений представленных в источни- ках сведений 811 5.5 дайджест ru дайджест Видання публікації у вигляді добірки витягів із Издание, содержащее публикаци в виде подборки из- конкретного тексту, відібра-них і згрупованих таким влечений и конкретного текста, отобранных и сгруп- чином, щоб дати про нього загальне уявлення, чи пированных так, чтобы дать в нем общее представле- добірки найцікавіших матеріалів, передрукованих ние или под борки наиболее интересных материалов, з інших видань перепечатанных из других изданий. Примітка. Дайджести можуть бути неперіодичними, Примечание. Дайджесты могут быть периодическими, періодичними та продовжуваними периодическими продолжающимися) 6 ВИДИ ВИДАНЬ ЗА ІНФОРМАЦІЙНИМИ ЗНАКАМИ 6.1 текстове видання de Textausgabe Видання, більшу частину обсягу якого займає сло- en printed text весний, цифровий, у вигляді ієрогліфів, формул (хі- fr edition de texte мічних або математичних) чи змішаний текст. ru текстовое издание Примітка. Текстові видання, в яких використано де- Издание, большую часть объема которого занимает кілька мов, називаються багатомовними словесно-цифровой, иероглифический, формульный (химические или матема тические знаки) или смешан- ный текст Примечание. Текстовые издания, в торых используют несколько языков называются многоязычными 6.2 нотне видання de Musikalien Видання запису музичного твору за допомогою нот- en printed music них знаків fr edition de musique ru нотное издание Издание, большую часть o6ъема которого занимает нотная запись музыкального произведения (произве- дений) 6.3 картографічне видання de kariographische Ausgabe Видання картографічного твору. en cartographic edition Примітка. Під картографічним твором слід розуміти fr edition cartographique картографічне зображення, що відтворює у карто- ru картографическое издание графічній проекції зменшене узагальнене зображен- Издание, большую часть объема которого занимает ня поверхні Землі або іншого об’єкта у певній сис темі картографическое произведение (произведения) умовних позначень з розташованими на ній об’єкт ами Примечание. Под картографическим произведением реальної дійсності следует понимать произведение, главной частью кото- рого является хяртографичесхос изображение, постро- енное по картографической проекции, уменьшенное, обобщенное изображение поверхности Земли, поверх- ности другого небесного тела или внеземного про- странства по определенной системе условных знаков 6.4 образотворче видання de Kunstausgabe Видання живописних, графічних, скульптурних тво- en graphic edition рів мистецтва, спеціальних чи художніх фотографій fr edition d’art; Iivre d’art; edition en form de Iivre та інших графічних робіт, креслень, діаграм, схем изоиздание тощо ru Издание, большую часть объема которого занимает изображение Примечание. Под изображением понимается поспрог- гзпедсние живописного, rpaфическoro, скульптурного произведения, специальной или художественной фото- графии и других графических работ (чертежей, диа- грамм, схем и пр.) 7 ВИДИ ВИДАНЬ ЗА МАТЕРІАЛЬНОЮ КОНСТРУКЦІЄЮ 7.1 книжкове видання de Ausgabe in Buchform Видання у вигляді блока скріплених у корінці аркушів en edition in a book form друковано-го матеріалу будь-якого формату в обкла- fr edition en form de Irvre динці чи оправі ru книжное издание 812 Примітка. Під аркушем друкованого матеріалу розу- Издание в виде блока скрепленных в корешке листов міють аркуш паперу чи синтетичного замінника, печатного материала любого формата в обложке или картону, тканини, позерхня якого містить відбиток переплете Примечание. Под листом печатного материала пони- мается лист бумаги (синтетического заменителя), кар- тона, ткани, поверхность которых содержит оттиск 7.2 журнальне видання en Zeitschriffcnausgabe Видання у вигляді блока скріплених у корінці аркушів fr journal type edition; magazine друковано-го матеріалу встановленого формату в об- ru журнальное издание кладинці або оправі, яке видавничо пристосоване до Издание в виде блока скрепленных в корешке листов специфіки даного періодичного видання печатного материала установленного формата, изда- Примітка. Встановлені формати – це прийняті для тельски приспособленное к специфике данного пери- певного виду видання (газети, журналу) розміри, одического издания, в обложке или переплете При- регламен-товані нормативними документами мечание. Под установленным форматом понимаются принятые для определенного вида издания (газеты, журнала) размеры, регламентированные нормативны- ми документами 7.3 аркушеве видання de Einzelblatt; Loseblattausgabe Видання у вигляді одного чи декількох аркушів дру- en loose-leaf edition кованого матеріалу будь-якого формату без скріп- fr feuille volante лення ru листовое издание Издание в виде одного или нескольких листов печат- ного-материала любого формата бер скрепления 7.4 газетне видання de Zeilungsausgabe Видання у вигляді одного чи декількох аркушів дру- en newspaper lype edition; journal кованого матеріалу встановленого формату, видавни- ru газетное издание чо пристосоване до специфіки даного періодичного Листовое издание в виде одного или нескольких листов видання печатного материала установленной формата, изда- Примітка. У випадках скріплення аркушів друкова- тельски приспособленное к специфике данного пери- ною матеріалу використовується термін «газетно- одического издания журнальне видання» Примечание. В отдельных случаях применяется скреп- ление листоіі печатною материала. При этом исполь- зуется термин «газетно-журиальное издание» 7.5 буклет de Booklet Видання у вигляді одного аркуша друкованого мате- en booklet; pamphlet ріалу, сфальцьованого будь-яким способом у два чи fr feuillct більше згинів ru буклет Листовое издание в виде одного листа печатного ма- териала, сфальцованного любым способом б два или более сгибов 7.6 карткове видання en card edition Видання у вигляді картки встановленого формату, fr edition sous forme de fiches надруковане на матеріалі підвищеної щільності ru карточное издание Листовое издание в виде карточки установленного формата, отпечатанное на материале повышенной плотности 7.7 плакат de Plakat Видання у вигляді одного чи декількох аркушів дру- en poster; placard кованого матеріалу встановленого формату, надруко- fr placart; affiche ване з одного чи з обох боків аркуша, призначене для ru плакат експонування Листовое издание п виде одного или нескольких ли- стов печатного материала установленного формата, отпечатанное с одной пли обеих сторон листа, предна- значенное для экспонирования 813 7.8 поштова картка de Fosttarie Карткове видання, надруковане з одного чи з обох en postcard боків fr carte postale ru открытка Карточное издание, отпечатанное с одной или обеих сторон 7.9 комплектне видання de komplettc Ausgabe Сукупність видань, зібраних до папки, футляра, бан- en loose-leaf encased set деролі чи укладених в обкладинку fr reli’ui e mobile; livre a feuiiets mobiles ru комплектное издание Совокупность издании, собранных в палку, футляр, бандероль или заключенных в обложку 7.10 книжка-іграшка ru книжка-игрушка Видання особливих конструктивних форм, призна- Издание, имеющее необычную конструктивную фор- чене для розумового та естетичного розвитку му, предназначенное для умственного и эстетического дітей развития детей Примітка. Розрізняють такі різновиди книжок-ігра- Примечание. Различают следующие разновидности шок:; книжка-ширмочка, книжка-вертушка, книжка книжек-игрушек: книжка-ширмочка, книжка-гармош- з ігровим задумом, книжка-панорама, книжка-витів- ка, книжка-вертушка, книжка с игровым замыслом, ка, книжка-фігура книж ка-панорама, книжка-затея, книжки-фигура, книжка-поделка 8 ВИДИ ВИДАНЬ ЗА ОБСЯГОМ 8.1 книга de Buch Книжкове видання обсягом понад 48 сторінок en Book fr Livre ru книга Книжное издание объемом свыше 48 страниц 8.2. брошюра de Broschjire Книжкове видання обсягом від 4 до 48 сторінок en Pamphlet fr Fascienle ru Брошюра Книжное издание объемом свыш 4, но не более 48 страниц 8.3 листівка de Flugblatt Аркушеве видання обсягом від 1 до 4 сторінок en Leaflet fr Papillon ru Листовка Листовое издание объемом от 1 до 4 страниц 9 ВИДИ ВИДАНЬ ЗА СКЛАДОМ ОСНОВНОГО ТЕКСТУ 9.1 моновидання de Einzelwerkausgabe Видання, що містить один твір en Monoedition fr monocdition ru моноиздание Издание, содержащее одно проиизведение 9.2 збірник de Sammelwerk Видання, що містить ряд творів en symposium; collection Примітка. Залежно від періодичності розрізняють fr recueil неперіодичний, періодичний та продовжуваний збір- ru сборник ник Издание, содержащее ряд произведений Примечание. В зависимости от периодичиости раз- личают непериодичекий, периодический и продолжа- ющий 814 10 ВИДИ ВИДАНЬ ЗА ПЕРІОДИЧНІСТЮ 10.1 неперіодичне видання de nichtperiodische Ausgabe Видання, що виходить одноразово і продовження en non-periodical edition якого не передбачене fr edition non periodique ru непериодическое издание Издание, выходящее однократно и не имеющее про- должения 10.2 серіальне видання de Serialausgabe; Folgedruckwerke Видання, що виходить протягом часу, тривалість en Serial якого заздалегідь не визначена, як правило, нумеро- fr Serial ваними чи датованими випусками (томами) з постій- ru сериальное издание ною спільною назвою Издание, выходящее в течение времени, продолжи- тельность которого заранее не установлена, как пра- вило, нумерованными выпусками и (или) датированными выпусками (томами), имеющими одинаковое заглавие 10.3 періодичне видання de Periodіkum Видання, що виходить через певні проміжки часу, має en Periodical заздалегідь визначену постійну щорічну кількість fr Periodique і назву нумерованих чи датованих, однотипово офор- ru периодическое издание млених випусків, які не повторюються за змістом Сериальное издание, выходящее через определенные Примітка. За місцем випуску і сферою розповсю- промежутки времени, постоянным для каждого года дження розрізняють місцеві (у межах однієї області, числом номеров (выпусков), не повторяющимися по міста, одного чи декількох районів, підприємства, содержанию, однотипно оформленными нумеропнны- установи, господарства або навчального закладу), ми и (или) датированными выпусками, имеющими регіональні, автономної Республіки Крим, загально- одинаковое заглавие державні періодичні видання, а також такі, що роз- Примечание. Периодические издания мо»ут быть еже- повсюджуються за кордоном дневными, еженедельными, ежемесячными, ежеквар- тальными, ежегодными и т. п. 10.4 продовжуване видання [видання, що продовжу- de forilaufende Ausgabe ється] en serial Видання, що виходить через заздалегідь невизначені fr edition continue проміжки часу, в міру накопичення матеріалу, нуме- ru продолжающееся издание рованими та (чи) датованими випусками, неповторю- Сериальное издание, выходящее через неопределен- ваними за змістом, однотипово оформленими, із ные промежутки времени, по мере накопления мате- спільною назвою риала, не повторяющимися по содержанию, однотип- но оформленными нумерованными и (или) датиро- ванными выпусками, имеющими общее заглавие 11 ВИДИ ВИДАНЬ ЗА СТРУКТУРОЮ 11.1 серія de Scrie; Reihc Видання, однотипово оформле, що включає en series; set сукупність томів, об’єднаних спільністю задуму, fr collection; scric тематики, цільовим або читацьким призначенням ru серия Примітка 1. Серія може бути неперіодичною, періо- Сериальное илд.нтс. включающее совокупность томов, дичною та продовжуваною Примітна 2. Періодична объединенных общностью замысла, тематики, целе- або продовжувана серія складається з нумерованих вым или читательским назначением, выходящих в од- чи датованих випусків нотипном оформлении Прнмітка 3. Неперіодичні видаикя утворюють від- Примечание 1. Серия может быть непериодической, криту cepію, якщо тривалість її виходу і кількість периодической и продолжающейся випусків заздалегідь не встановлені, та закриту серію Примечание 2. Периодическая или продолжающаяся чи «бібліотеку», якщо її вихід обмежено певним ча- серия состоит из нумерованных или датированных сом і кількістю видань выпусков Примітка 4. Частина серії, що має більш вузьке чи- Примечание 3. Непериодические издания образуют тацьке та цільове призначення або певну тематику, открытую серию, если продолжительность ее выхода а також власну, відмітку від серійної, назву, назива- и количество выпусков заранее не установлены, и за- ється підсерією крытую серию или «библиотеку», если ее выход огра- ничен определенным временем и числом изданий 815 Примечание 4. Часть серии, имеющая более узкое целевое и читательское назначение или определенную тематику, а также собственное, отличное от ссерийно- го, заглавие, называется подсерией 11.2 однотомне видання; однотомник de einbаndige Ausgabe Неперіодичне видання, випущене в одному томі en single-volume ediiion; one-volume edition fr edition en un volume ru однотомное издание; однотомник Непериодическое издание, выпущенное в одном томе 11.3 багатотомне видання; багатомник de mehrbandige Ausgabe Неперіодичне видання, що складається з двох чи en multi-volume edition більше нумерованих томів і становить єдине ціле за fr edition en plus І deli res volumes змістом і оформленням ru многотомное издание; многотомник Непериодическое издание, состоящее из двух или бо- лее нумерованных томов, представляющее собой еди- ное целое по содержанию и оформлению 11.4 зібрання творів de gesammelte Werke Однотомне чи багатотомне видання творів одного або en collected works декількох авторів. що даэ уявлення про його (їхню) fr ocuvres completes творчість у цілому ru собрание сочинений Однотомное или многотомное издание, содержащее все или значительную часть произведений одного или нескольких авторов, дающее представление о его (их) творчестве в целом 11.5 монографія de Однотомне чи багатотомно виляння, що містить час- en selected works тину найзначніших, підібраних за певними засадами fr O^liVfC;: choisies творів одного чи декількох авторів ru избранные сочинения; избранные произведения Однотомное или многотомное издание, содержащее часть наиболее значительных произведений одного или нескольких авторов, отобраных по определенному принципу 12 ВИДИ НЕПЕРЕОДИЧНИХ ВИДАНЬ ЗА ІНФОРМАЦІЙНИМИ ЗНАКАМИ 12.1 монографія de Мonographie Наукове книжкове виданий, повного дослідження en monograph однієї проблеми або теми, що належить одному чи fr monographie декільком авторам ru Hayчное или научно-популярное книжное издание, содержащее полное и всестороннее исследование одной проблемы или темы и принадлежащее одному или нескольким авторам 12.2 автореферат дисертації de Autorefetrat einer Disscriation Наукове видання у вигляді брошури авторського ре- en author’s abstract; synopsis of thesis ферату проведеного дослідження, яке подається на fr dbs\ibc\ к\*мпе. lhes»* resume d’auteur d’tnic thèse здобуття наукового ступеня автореферат диссертации ru Научное издание в виде брошюры, содержащее со- ставленный автором реферат проведенного им иссле- дования, представляемого на соискание ученой сте- пени 12.3 препринт de Preprint Наукове видання з матеріалами попереднього харак- en Preprint теру, які публікуються до виходу у світ видання, fr edition preamble в якому вони мають бути вміщені ru препринт Научное издание, содержащее материалы предварите- лыгого характера, опубликованные до выхода в свет издания, в котором они могут быть помещены 816 12.4 тези доповідей (повідомлень) наукової конфе- de Referat der Betrage einer wissenschaftliche Konferenz ренції (з’їзду, симпозіуму) scientific conference abstracts Науковий неперіодичний збірник en theses des exposes de la conference scientifique матеріалів попереднього характеру, таких як анотації, fr тезисы докладов (сообщении) научной конференции реферати доповідей чи повідомлень, опублікованих (съезда, симпозиума) до початку конференції ru Научный непериодический сборник, содержащий опуб- ликованные до начала конференции материалы пред- варительного характера (аннотации, рефераты докла- дов и сообщений) 12.5 матеріали конференції (з’їзду, симпозіуму) de Tagungsberichte Неперіодичний збірник підсумків конференції, допо- en proceeding відей, рекомендацій та рішень fr actes de conference ru материалы конференций (съезда, симпозиума) Непериодический сборник, содержащий итоги конфе- ренции (доклады, рекомендации, решения) Примечание. В зависимости от характера конференции различают материалы научной конференции, матери- алы научно-практической конференции и т. п. 12.6 збірник паукоішх праць de Sammelband der wissenschaftlichen Arbeiten Збірник матеріалів досліджень, виконаних у наукових en colletion of scientific papers устаноимх, навчальних закладах чи товариствах fr recueil de travaux scientifigues ru сборник научных трудов Сборник, содержащий исследовательские материалы научных учреждений, учебных заведений или обществ 12.7 статут de Statutausgabe Офіційне видання зведення правил, які регулюють en Statutory edition принципи організації та порядок діяльності fr Edition statuaire ru уставное издание Официальное издание, содержащее устав (свод правил, регулирующих организацию и порядок деятельности чего-либо) 12.8 інструкція de Instruktion Офіційне чи нормативне виробничо-практичне ви- en instruktion дання правил регулювання виробничої та суспільної fr instruction; prescription діяльності або користування виробами і (чи) послу- ru инструкция гами Официальное и (или) нормативное производственно- практическое издание, содержащее правила по ре- гулированию производственной и общественной деятельности или пользованию изделиями и (или) услугами 12.9 стандарт de Standart Нормативне виробничо-практичне видання з комп- en standard лексом норм, правил та вимог щодо об’єкта стандар- fr norme тизації, встановлених та затверджених у відповід- ru стандарт ності з чинним законодавством Нормативное производственно-практическое издание, Примітка. Стандарти грунтуються на узагальнених содержащее комплекс норм, правил, требований к досягненнях науки, техніки практичного досвіду объекту стандартизации, которые устанавливают на і спрямовані, на досягнення оптимальної користі для основе достижений науки, техники и передового суспільства опыта, и утверждают в соответствии с действующим эаконодательством 12.10 прейскурант de Preisliste Нормативне виробничо-практичне і (чи) довідкове en price-list видання систематизованого переліку матеріалів, ви- fr prix courant; tarif робів, обладнання, виробничих операцій, послуг із ru прейскурант зазначенням витрат праці та цін, а інколи їхніх корот- Нормативное производственно-практическое и (или) ких характеристик справочное издание, содержащее систематизирован- ный перечень материалов, изделий, оборудования, производственных операций, услуг с указанием цен, а иногда и кратких характеристик 817 12.11 паспорт ru Паспорт Виробничо-практичне видання основних відомостей Производственно-практическое издание, содержащее щодо устаткування, приладів чи речей господарсько- основные сведения об оборудовании, приборах или го вжитку предметах хозяйственного обихода 12.12 посібник de Lehrmittel Видання, призначене на допомогу в практичній ді- en manual яльності чи в оволодінні навчальною дисципліною fr manuel; Ifvre pratique ru пособие Издание, предназначенное в помощь практической деятельности или овладению учебной дисциплиной 12.13 наочний посібник de Anschauungsmilicl Видання, зміст якого передасться в основному, зо- en visual aid бражувальними засобами fr moyens visuels ru наглядное пособие Пособие, содержание в котором передается в основном при помощи изображения 12.14 практичней посібник de praktisches Lehrmittel Виробничо-практичне видання, призначене практич- en guide-book ним працівникам для оволодіння знаннями та на- fr cours pratique; conseil pratique вичками при виконанні будь-якої роботи, операції, ru практическое пособие процесу Производственно-практическое издание, предназна- ченное практическим работникам для овладения зна- ниями (навыками) при выполнении какой-либо работы (операции, процесса) 12.15 навчальний посібник de unterrichtliche Lehrbehelf Навчальне видання, що доповнює або частково (пов- en study aid; teaching aid ністю) замінює підручник та офіційно затверджене fr manuel pratique; traite pratique як таке ru учебное пособие Учебное издание, дополняющее или частично (полно- стью) заменяющее учебник, официально утвержден- ное в качестве данного вида издания 12.16 навчальний наочний посібник de Lehr- und Anschauungsmittel Навчальне образотворче видання матеріалів на допо- en training aid; training appliance могу у вивченні, викладанні чи вихованні ru учебное наглядное пособие Учебное изоиздапие, содержащее материалы в помощь изучению, преподаванию или воспитанию 12.17 навчальио-методичиий посібник de methodischer Lehrbehelf Навчальне видання з методики викладання навчаль- en guidance manual; methods handbook ної дисципліни (її розділу, частини) або з методики ru учебно-методическое пособие виховання Учебное издание, содержащее материалы по методике преподавания учебной дисциплины (ее раздела, части) или по методике воспитания 12.18 практичний порадник de Anteitung far die Betriebspraxis Видання, розраховане на самостійне оволодіння будь- en guidance manual; practical guide якими виробничо-практичними навичками fr manual pratique; guide-âne ru практическое руководство Практическое пособие, рассчитанное на самостоятель- ное овладение какими-либо производственными навы- ками 12.19 підручник de Lehrbuch Навчальне видання з систематизованим викладом en textbook дисципліни (її розділу, частини), що відповідає на- fr livre scolaire вчальній програмі та офіційно затверджене як таке ru учебник Учебное издание, содержащее систематическое изло- жение учебной. дисциплины (ее раздела, части), соот- ветствующее учебной программе и официально ут- вержденное в качестве данного вида издания 818 12.20 хрестоматія de Chrestomatie Навчальне видання літературно- . художніх, історич- en reader; reading book них та інших творів чи уривків з них, які є об’єктом fr chrestomathie вивчення ru хрестоматия Учебное пособие, содержащее литературно-художе- ственные, исторические и иные произведения или отрывки из них, составляющие объект изучения учеб- ной дисциплины 12.21 методичні рекомендації [методичні вказівки] ru методические рекомендации [методимескис указания] Навчальне або виробничо-практичне видання роз’яс- Учебное или производственно-практическое издание, нень з певної теми, розділу або питання навчальної содержащее разъяснения по определенной теме, раз- дисципліни, роду практичної діяльності, з методикою делу или вопросу учебной дисциплины, роду практи- виконання окремих завдань, певного виду робіт, а та- ческой деятельности, определяющее методику выпол- кож заходів нения отдельных заданий, определенного вида работ или мероприятий 12.22 курс лекцій ru курс лекций Навчальне видання повного викладу тем навчальної Учебно издание, содержащее полное изложение тем дисципліни, визначених програмою учебной дисциплины, определенных программой 12.23 текст лекцій ru текст лекций Навчальне видання викладу мате-ріала певних розді- Учебное издание, содержащее изложение материала лів навчальної дисципліни определенных. разделов учебной дисциплины 12.24 конспект лекцій ru конспект лекции Навчальне видання стислого викладу курсу лекцій Учебное издание, содержащее краткое изложение або окремих розділів навчальної дисципліни курса лекций или отдельных разделов учебной, дис- циплины 12.25 навчальна програма de Lehrprogramm Навчальне видання, що визначає зміст, обсяг, а також en syllabus порядок вивчення викладання певної навчальної дис- fr programme scolaire ципліни чи її розділу ru учебная программа Учебное издание, определяющее содержание, объем, а также порядок изучения и преподавания какой-либо учебной дисциплины (ее раздела, части 12.26 практикум de Praktikum Навчальне видання практичних завдань і вправ, що en educational aid сприяють засвоєнню набутих знань, умінь і навичок fr travaux pratiques ru практикум Учебное издание, содержащее практические задания и упражнения, способствующие усвоению пройденного 12.27 словник de Wörterbuch Довідкове видання упорядкованого переліку мовних en dictionary одиниць (слів, словосполучень, фраз, термінів, імен, fr diclionnaire знаків), доповнених відповідними довідковими да- ru словарь ними . Справочное издание, содержащее упорядоченный перечень языковых единиц (слов, словосочетании, фраз, терминов, имен, знаков), снабженных относящи- мися к ним справочными данными 12.28 енциклопедія de Enzyklopädie Довідкове видання зведення основних відомостей en encyclopaedia з однієї чи усіх галузей знання та практичної діяль- fr encyclopedie ності, викладених у коротких статтях, розташованих ru энциклопедия за абеткою їхніх назв або в систематичному порядку Справочное издание, содержащее в обобщенном виде Примітка. Розрізняють: універсальну (загальну), спе- основные сведения по одной или всем отраслям знаний ціалізовану (галузеву), регіональну (універсальну або и практической дсительности, изложенные в виде крат- спеці-алізоваку) енциклопедії ких статей, расположенных в алфавитном порядке Примечание. В зависимости от включенных сведений различают: универсальную (общую) специализирован- ную (отраслевую), региональную (универсальную или специализированную) энциклопедии 819 12.29 енциклопедичний словник de Enzyklopädisches Wörterbuch Енциклопедія, статті якої викладені в стислій формі ru энциклопедический словарь та розташовані за абеткою їхніх назв Энциклопедия, материал в которой расположен в ал- фавитном порядке 12.30 мовний словник de Sprachwörterbuch Словник переліку мовних одиниць з їхніми характе- en dictionary ристиками або перекладом іншою (іншими) мовою fr dictionnaire; vocabulaire lexique (мовами) ru языковой словарь Словарь, содержащий перечень языковых единиц с их характеристиками или переводом их на другой (дру- гие) язык (языки) 12.31 тлумачний словник de Definitionswärterbuch Мовний словник, що пояснює значення слів певної en glossary мови, дає граматичну, стилістичну характеристики, fr glossaire; dictionnaire; raisonne приклади застосування та інші відомості ru толковый словарь Языковой словарь, разъясняющий значение слов како- го-либо языка, дающий их грамматическую и стили- стическую характеристики, примеры употребления и другие сведения 12.32 термінологічний словник de terminologisches Wörterbuch Словник термінів та визначень певної галузі знання en dictionary of terms fr diciiornaire terminologique ru терминологический словарь Словарь, содержащий термины какой-либо области знания или темы и их определения (разъяснения) 12.33 розмовник de Sprachführer Популярний чи мовний словник загальнопобутової en phrase book; colloquial guide лексики, фразеології, що служить посібником із спіл- fr manuei de conversation; guide-parler кування ru разговорник Популярный двух- или многоязычный языковой сло- варь, содержащий общебытовую лексику, фразеологию и служащий пособием для общения 12.34 довідник de Nachschlagewerk Довідкове видання прикладного характеру, побудо- en guide; directory ване за абеткою назв статей або в систематичному fr guide; annuairc; aide-memoire порядку ru справочник Примітка 1. За цільовим призначенням розрізняють: Справочное издание, носящее прикладной, практиче- науковий, громадсько-політичний, виробничо-прак- ский характер, имеющее систематическую структуру тичний, навчальний, популярний, побутовий та інші или построенное по алфавиту заглавий статей довідники Примечание. По целевому назначению различают: на- Примітка 2. За характером Інформації можна виді- учный, массово-политический, производственно-прак- лити довідники: статистичний, біографічний, бібліо- тический, учебный, популярный и бытовой справоч- графічний тощо ники 12.35 путівник de Reiseführer Довідкове чи рекламне видання відомостей щодо en guide певного географічного пункту, культурно-освітної fr guide установи чи заходу ru путеводитель Примітка. Ці матеріали розташовують у порядку, Справочник, содержащий сведения о каком-либо гео- зручному для одержання необхідної Інформації під графическом пункте или культурно-просветительном час відвідання чи огляду учреждении (мероприятии), расположенные в удобном для следования или осмотра порядке 12.36 проспект de Prospekt Довідкове та (чи) рекламне видання систематизова- en prospectus ного переліку послуг, предметів чи опису однієї речі, fr prospectus що призначені для випуску, продажу чи показу, а та- ru проспект кож видання з описом діяльності підприємства, ор- Справочное и (или) рекламное издание, содержащее ганізації чи установи систематизированный перечень услуг, предметов (опи- сание одного предмета), предназначенных к выпуску, продаже или экспонированию 820 12.37 каталог de Katalog Нормативне виробничо-практичне, довідкове та (чи) en catalogue рекламне видання систематизованого переліку на- fr catalogue явних речей і послуг ru каталог Примітка. Розрізняють такі види каталогів: видавни- Нормативное производственно-практическое, справоч- чий; каталог виставки; музейний; номенклатурний; ное и (пли) рекламное издание, содержащее система- промисловий тощо тизированный перечень имеющихся в наличии пред- метов и услуг 12.33 альбом de Album Книжкове або комплектне аркушеве образотворче en album видання, що має або не має пояснювальний текст fr album ru альбом Книжное или комплектное листовое изоиздание, име- ющее, как правило, пояснительный текст 12.39 атлас de Atlas Альбом зображень різних об’єктів (карти, креслення, en atlas малюнки та ін.), що пропонується з метою навчання fr atlas або практичного використання ru атлас Альбом, содержащий изображения различных объек- тов (карты, чертежы, рисунки и пр.) служащий для учебных или практических целей 12.40 афіша [оголошення] de Aushang Рекламне або довідкове аркушеве видання з інфор- en advertisement мацією щодо певного культурного заходу (події), fr affiche призначене для розклеювання ru aфиша Рекламное или справочное листонос издание, опове- щающее о каком либо культурном мероприятии пред- назначенном для расклейки 17.41 інформаційний листок ru информационный листок Реферативне неперіодичне видання відомостей щодо Рекламное непериодическое издание, отряжающее передового виробничого досвіду або науково-техніч- сведения о передовом производственном опыте или ного досягнення научно-техническом достижении 2.42 документально-художнє видання de Dokumentalislik Літературно-художие видання, основою якого є до- en documeintalistic fiction кументи, опис реальних подій або фактів діяльності ru документально-художественное издание історичної особи Литературно-художественное издание, содержащее произведение (произведения), основой которого по- служил документ, реальное событие или деятельность исторического лица 12.43 науково-художнє видання en Scientific fiction Літературно-художне видання, основою якого є опис fr scientifique romanci наукових фактів та фактів з історп науки ru научно-художественное издание Литсратурио-художестпениое издание, содержащее произведение (произведения), в основу которого положен научный факт 12.44 альманах de Almanach Збірник літературно-художніх та (чи) науково-попу- en almanac лярних творів, об’єднаних за певною ознакою fr aдmanach Примітка 1. Альманах може бути адресований дорос- ru альманах лим читачам або ді-ямм Сборник, содержащий дитературно-художественные Примітка 2. Альманах може бути періодичним, не- и (или) научно-популярные произведения, объединен- періодичним і продовжуваним ные по определенному признаку Примечание 1. Альманах может быть адресован взрос- лому читателю или детям Примечание 2. Альманах может быть также сериаль- ным изданием 821 12.45 антологія de Anthologie Неперіодичний збірник вибраних літературно-худож- en anthology ніх творів чи уривків з них fr anthologie ru антология Непериодический сборник, включающий избранные литературно-художественные произведения (или извлечения из них), преимущественно стихотворные 13 ВИДИ ПЕРІОДИЧНИХ І ПРОДОВЖУВАНИХ ВИДАНЬ 13.1 газета de Zeitung Періодичне газетне видання з постійною назвою, що en newspaper виходить через певні, короткі проміжки часу, містить fr journal офіційні документи, оперативну інформацію і мате- ru газета ріали з актуальних громадсько-політичних, наукових, Периодическое газетное издание, выходящее через виробничих та інших питань, а також літературні краткие промежутки времени, содержащее официаль- твори, фотографії та рекламу ные материалы, оперативную информацию и cтатьи Примітка 1. Газета може випускатися також протягом по актуальным общественно-политическим, научным, короткого часу, обмеженого періодом проведення производственным и другим вопросам, а также лите- певного заходу, конференції, фестивалю тощо ратурные произведения и рекламу Примітка 2. Газета може мати додаток чи додати у ви- Примечание 1. Газета может выпускаться в течение гляді окремих газетних випусків і у вигляді газетно- короткого времени, ограниченного определенным ме- журиальних видань, які мають самостійну назву, роприятием, (конференцией, фестивалем и т. п.) При- а також платівок, дискет, магнітофонних плівок, ін- мечание 2. Газета может иметь приkдожение (прило- ших носіїв аудіовізуальної Інформації жения) 13.2 громадсько-політична газета ru общеполитическая газета Газета, яка систематично висвітлює питання внут- Газета, систематически освещающая вопросы внутрен- рішньої і зовнішньої політики держави та міжнарод- ней и внешней политики страны, а также междуна- ног життя родную жизнь 13.3 спеціалізована газета de Fachzeitung Газета, яка систематично висвітлює окремі проблеми fr journal spècial de... громадського життя, науки, техніки, культури та ін- ru специализированная газета ших галузей діяльності і призначена певним катего- Газета, систематически освещающая отдельные проб- ріям читачів лемы общественной жизни, науки, техники, культуры Примітка. За тематичною спрямованістю, цільовим и других областей деятельности и адресованная опре- і читацьким призначенням спеціалізовані газети роз- деленным категориям читателей різняють: з питань економіки і бізнесу, медичні, спор- Примечание. По читательскому адресу различают: тивні, з питань культури, літератури, мистецтва, ре- профессиональную газету, адресованную специали- лігійні, рекламні, для дозвілля, для дітей та юнацтва стам различной квалификации, профсоюзную и др. газеты 13.4 спеціальний газетний випуск de Sonderausgabe der Zeitung Газетне видання, підготовлене з якоїсь нагоди виїз- en special issue of a newspaper ною або громадською редакцією основної газети ru специальный газетный выпуск з метою оперативного доведення необхідної інфор- Газетное издание, подготовленное выездной или обще- мації читачеві, що має назву основного видання і ви- ственной редакцией основной газеты для оперативно- ходить протягом обмеженого часу із зазначенням го доведения необходимой информации до читателя, поточного і валового номерів, року і дати имеющее текущий и валовый номера, год, дату изда- ния, выходящее в течение ограниченного срока 13.5 журнал [часопис] de Zeitschrift Періодичне журнальне видання, яке виходить під en magasine; journal постійною назвою, має постійні рубрики, містить fr magazine; revue статті, реферати, інші матеріали з різних громадсько- ru журнал політичних, наукових, виробничих та інших питань, Периодическое журнальное издание, содержащее ста- літературно-художні твори, ілюстрації, фотографії тьи или рефераты по различным общественно-поли- Примітка. Журнал може мати додаток чи додатки тическим, научным, производственным и другим воп- у вигляді періодичних чи продовжуваних видань, росам, литературно-художественные произведения, а також платівок, дискет, магнітофонних стрічок, имеющее постоянную рубрикацию, официально ут- інших носіїв аудіовізуальної інформації вержденное в качестве данного вида издания Примечание. Журнал может иметь приложение (при- ложения) 822 13.6 громадсько-політичний журнал ru общественно-политический журнал Періодичне журнальне видання із статтями та мате- Журнал, содержащий статьи и материалы актуальной ріалами актуальної громадсько-політичної тематики общественно-пилитической тематики, предназначен- Примітка 1. Громадсько-політичний журнал може ный для широких кругов читателей містити сатиричні й гумористичні твори, матеріали Примечание 1. Общественно политический журнал галузевого та науково-популярного характеру может содержать сатирические и юмористические Примітка 2. Залежно від читацької адреси громад- произведения,материалы отраслевого и научно-попу- сько-політичний: журнал може бути призначений лярного характера молоді, жінкам, спеціальним категоріям читачів Примечание 2. В зависимости от читательского адреса общественно-политические издания могут быть пред- назначены молодежи, женщинам, специальным кате- гориям читателей 13.7 науковий журнал de wissenschaftliche Zeitschrift Періодичне журнальне видання статей та матеріалів en learned journal теоретичних досліджень, а також статей та матеріалів fr journal des sciences; revue d’ètudes прикладного характеру, призначене переважно фахів- ru научный журнал цям певної галузі науки Журнал, содержащий статьи и материалы о теорети- Примітка 1. Залежно від цільового призначення на- ческих исследованиях, а также статьи и материалы укові журнали поділяють на науково-теоретичні, на- прикладного характера, предназначенный научным уково-практичні та науково-методичні. Примітка 2. работникам Науково-практичний журнал, який містить статті, Примечание 1. В зависимости от целевого назначения матеріали, реферати з технічних наук, називається научные журналы подразделяют на: научно-теорети- науково-технічним журналом ческие, научно-практические и научно-методические Примечание 2. Научно-практический журнал, содер- жащий статьи, материалы, рефераты по техническим наукам, называется научно-техническим журналом 13.8 науково-популярний журнал de popularwissenschaflliche Zeitschrift Періодичне журнальне видання статей та матеріалів en popular science journal з основ наукових знань з популярними відомостями fr revue de vulgarisation scientifique шодо теоретичних та (чи) експериментальних до- ru научно-популярный журнал сліджень у галузях науки, культури, практичної ді- Журнал, содержащий статьи и материалы об основах яльності, що служить поширенню знань та самоос- наук, о теоретических и (или) экспериментальных ис- віти следованиях в области науки, культуры и практической деятельности, служащий распространению знаний и самообразованию Примечание. Выпускаются научно-популярные жур- налы для детей 13.9 виробничо-практичний журнал de Fachzeitschrift Періодичне журнальне видання статей та матеріалів en industrial and practical journal з технології, техніки, економіки, організації виробни- ru производственно-практический журнал цтва або практичної діяльності з методичними роз- Журнал, содержащий статьи и материалы по техноло- робками, призначене працівникам певної галузі гии, технике, экономике, организации производства или практической деятельности, методические раз- работки и др., предназначенный работникам опреде- ленной отрасли хозяйства 13.10 популярний журнал de Zeitschrift fur breite Leserkreise Періодичне журнальне видання статей та матеріалів en popular magazine з різноманітних питань – культури, спорту, побуту fr revue s’adressam аи public revue populaire тощо, призначене широкому колу читачів популярный журнал ru Журнал, содержащий статьи и материалы по вопросам культуры, спорта, быта и др., предназначенный широ- кому кругу читателей 13.11 літературно-художній журнал de Literaturzeitschrift Періодичне журнальне видання творів художньої en belles-lettres journal літератури, а також публіцистичних та критичних fr revue litteraire; magazine litteraire статей і матеріалів ru литературно-художественный журнал Журнал, содержащий произведения художественной литературы, а также публицистические и критические статьи и материалы 823 13.12 реферативний журнал de Referateblatt; Referatezeitschrift Періодичне реферативне видання, офіційно зареє- ru реферативный журнал строване як журнал Периодическое реферативное издание, официально утвержденное в качестве журнала 13.13 бюлетень de Bulletin Періодичне або продовжуване видання, що випуска- en bulletin ється оперативно, має ознаки журнального або газет- fr bulletin ного видання, містить матеріали організації, яка його ru бюллетень видає Периодическое или продолжающееся издание, выпу- Примітка 1. Періодичні бюлетені, як правило, мають скаемое оперативно, содержащее краткие официаль- постійну рубрикацію ные материалы по вопросам, входящим в круг ведения Примітка 2. В окремих випадках бюлетені можуть выпускающей его организации випускатися протягом короткого часу, обмеженого Примечание 1. Периодические бюллетени имеют, как періодом проведення певного заходу правило, постоянную рубрикацию Примечание 2. В отдельных случаях бюлетени могут выпускаться в течение короткого времени, ограничен- ным определенным мероприятием 13.14 нормативний бюлетень de normatives Bulletin Бюлетень матеріалів нормативного, директивного чи en legisfation bulletin інструктивного характеру, що видається, ях правило, fr bulletin оffiсіal державним органом ru нормативній бюллетень Бюллетень, содержащий материалы нормативного, директивного или инструктивного характера, изда- ваемый, как правило, каким-либо государственным органом 13.15 довідковий бюлетень de Informationsblatt Бюлетень довідкових матеріалів, розташованих у по- en reference bulletin рядку, зручному для їхнього швидкого пошуку fr antenne; guide ru справочный бюллетень Бюллетень, содержащий справочные материалы, расположенные в порядке, удобном для их быстрого отыскания 13.16 рекламний бюлетень de Werbuncsbulletin Бюлетень викладений у привабливій формі відомос- en advertising bulletin тей щодо виробів, послуг, заходів з метою створення fr publicite попиту ru рекламный бюллетень Бюллетень, содержащий изложенные в привлекающей внимание форме сведения об изделиях, услугах, меро- приятиях с целью создания спроса на них 13.17 бюлетень-хроніка de Newsletter Бюлетень повідомлень щодо діяльності установи, яка en chronique його видає ru бюллетень-хроника Бюллетень, содержащий сообщения, отражающее деятельность издающей его организации 13.18 бюдетень-таблиця de Tabelle Бюлетень фактичних даних цифрового чи іншого en classifier; information bulletin характеру, відображених у вигляді таблиці fr tableau ru бюллетень-таблица Бюллетень, содержащий фактические данные цифро- вого или иного характера, расположенные в форме таблицы 13.19 статистичний бюлетень de slatistisches Bulletin Бюлетень-таблиця, змістом якого є оперативні ста- en statistical data bulletin тистичні дані, що характеризують певну сферу життя fr tableau stelistique та діяльності суспільства ru статистический бюллетень Бюллетень-таблица, содержание которой составляют оперативные статистические данные, характеризую- щие определению область жизни и деятельности об- щества 824 13.20 календар de Kalender Періодичне довідкове видання з послідовним пере- en almanac ліком днів, тижнів, місяців даного року, а також з ін- fr calendrier; almanach шими відомостями різного характеру ru календарь Примітка. Календарі можуть бути щорічними, що- Периодическое справочное издание, содержащее по- місячними, щотижневими следовательный перечень дней, недель месяцев дан- ного года, а также другие сведения различного харак- тера Примечание 1. Календари могут бытьежегодниками, ежемесячниками, еженедельниками Примечание 2. Календари могут выпускаться одно- кратно 13.21 табель-календар de Tabelkalender Аркушеве видання календаря-щорічника з переліком en calendar днів року, розташованих за місяцями у вигляді табли- fr calendrier ці ru табель-календарь Календарь-ежегодник в виде листового издания, содержащий перечень дней года, расположенных по месяцам в форме таблицы de Abrelsg/Umlegekalender 13.22 відривний [перекідний] календар en tear-off/Ioose-Ieaf calendar Настінний (настільний) календар-щоденник, в якому fr ephemeride для кожного дня чи тижня, місяця відведено окремі ru отрывной (перекидной) каденарь аркуші,що відривають (перекидають) Календарь-ежегодник настенной или настольной фор- мы, в котором на каждый день (неделю, месяц) отве- дены отдельные отрываемые (перекидываемые) лист- ки 13.23 календар книжкового типу de Buchkalender Календар-щорічник, який випускається у вигляді en almanac in a book form книжкового видання, з матеріалами, підібраними fr almanach; annuaire відповідно до певної тематики і призначений певним ru календарь книжного типа категоріям читачів Календарь-ежегодник, выходящий в виде книжного издания, содержащий материалы, подобранные в со- ответствии с определенной тематикой и (или) адресом 13.24 календар знаменних дат de Kalender der denkwürdigen Daten Календар-щорічник (щоквартальник, щомісячник, en memorial data calendar щотижневик) з вибірковим переліком днів року, fr calendrier coniens…….importans пов’язаних, з певними пам’ятними подіями та ru календарь відомостями щодо цих подій Календарь-ежегодник (ежеквартальник, ежемесячник, еженедельник), включающий выборочный перечень дней года, связанных с 13.25 експрес-інформація ru экспресс-информация Періодичне реферативне видання розширених та Периодическое реферативное издание, содержащее зведених рефератів найактуальніших опублікованих расширенные и сводные рефераты наиболее актуаль- зарубіжних матеріалів або неопубліховаких вітчиз- ных зарубежных опубликованных материалов или няних документів, призначене для оперативного ін- отечественных неопубликованных документов, требу- формування фахівців ющих оперативного оповещения 825 АБЕТКОВИЙ ПОКАЖЧИК УКРАЇНСЬКИХ ТЕРМІНІВ автореферат дисертації 12.2 журнал виробничо-практичний 13.9 альбом 12.38 журнал громадсько-політичний 13.6 альманах 12.44 журнал літературно-художній 13.11 антологія 12.45 журнал науковий 13.7 атлас 12.39 журнал науково-популярний 13.8 афіша 12.40 журнал популярний 13.10 багатотомник 11.3 журнал реферативний 13.12 брошури 8.7 збірник 9.2 буклет 7.5 збірник наукових праць 12.6 бюлетень 13.13 зібрання творів 11.4 бюлетень довідковий 13.15 інструкція 12.8 бюлетень нормативний 13.14 календар 13.20 бюлетень рекламний 13.16 календар відривний [перекидний] 13.22 бюлетень статистичний 13.19 календар знаменних дат 13.24 бюлетень-таилиця 13.18 календар книжкового типу 13.23 бюлетень-хроніка 13.17 картка поштова 7.3 видання 3.1 каталог 12.37 видання аркушеві 7.3 книга 8.1 видання багатотомні 11.3 книжка-іграшка 7.10 видання бібліографічні 5.2 конспект лекцій 12.74 видання виробничо-практичне 4.5 курс лекцій 12.22 видання виробничо-практичне для аматорів 4.7 листівка 8.3 видання газетне 7.4 листок інформаційний 12.41 видання гроадсько-політичне 4.9 матеріали конференції (з’їзду, симпозіуму) 12.5 видання для організації дозвілля 4.11 моновидання 9.1 видання довідкове 4.10 монографій 12.1 видання документально-художнє 13.12 оголошення 12.40 видання журнальне 7.2 однотомник 11.2 видання інформаційне паспорт 12.11 видання карткове підручник 12.19 видання картографічне 6.3 плакат 7.7 видання книжкове 7.1 порадник практичний 12.18 видання комплектне 7.9 посібник 12.12 видання літературно-художнє посібник навчальний 12.15 видання навчальне 4.8 посібник навчальний наочний 12.16 видання наукове 4.24.4 посібник навчально-методнчшій 12.17 видання науково-виробниче 4.3 посібник наочний 12.13 видання науково-популярне 12.43 посібник практичний 12.14 видання нуково-художнє 10.1 практикум 12.26 видання неперіодичне 4.6 прейскурант 12.10 видання нормативне виробничо-практичне 6.2 препринт 12.3 видання нотен 6.4 програма навчальна 12.25 видання образотворче 5.4 продукція видавнича 3.2 видання оглядов 11.2 проспект 12.36 видання однотомне 4.1 путівник 12.35 видання офіційне 10.3 рекомендації методичні 12.21 видання періодичне 10.4 розмовник 12.33 видання продовжуване 4.12 серія 11.1 видання рекламне 5.3 словник 12.27 видання реферативне 10.2 словник енциклопедичний 12.29 видання серіальне 6.1 словник мовний 12.30 видання текстове 10.4 словник термінологічний 12.32 видання, що продовжуеться 13.4 словник тлумачний 12.31 випуск спеціальний газетний 12,21 стандарт 12.9 вказівка методична 13,1 статут 12.7 газета 13,2 табель-календар 13.21 газета громадсько-політична 13.3 твори вибрані 11.5 газета спеціалізована 5.5 тези доповідей (повідомлень) дайджест 12.34 науковоїконференції (з’їзду, симпозіуму) 12.4 довідник 13.25 текст лекцій 12.23 експрес-інформація 12.28 хрестоматія 42.20 енциклопедія 13.5 часопис 13.5 826 АБЕТКОВИЙ ПОКАЖЧИК НІМЕЦЬКИХ ТЕРМІНІВ Abrciss/Umlegekalender 13.22 Monographie 12.1 Album 12.38 Musikalien 6.2 Almanach 12.44 Nachschlagebьch 4.10 amtliche Verttffentlichung 4.1 Nachschlagewerk 12.34 Anleitung fur die Betriebspraxis 12.18 nichtperiodische Ausgabe 10.1 Anschauungsmittel 12.13 normative Ausgabe fur die Betriebspraxis 4.6 Anlhologie 12.45 normatives Bulletin 13.14 Atlas 12.39 Periodikum 10.3 Ausgabe Plakat 7,7 Ausgabe fur die Betriebspraxis 4.5 populдrwissenschaftliche Ausgabe 4.3 Ausgabe in Buchform 7.1 populдrwissenschaftliche Zeitschrift 13.8 ausgewhalte Werke 11.5 Postkarte 7.8 Aushang 12.40 Praktikum 12.26 Autoreferat einer Dissertation 12.2 praktisches Lehrmittel 12.14 Booklet 7.5 Preisliste 12.10 Broschiire 8.2 Preprinl 12.3 Buch 8.1 Prospekt 12.36 Buchkalendev 23.23 Referat der Beitrдge einer wissenschaftliche 12.4 Bulletin 13.13 Konferenz Chrestomatie 12.20 Referateblau 13.12 Definitionswцrterbuch 12.31 Referateteitschrift 13.12 Dokumentalistik 12.42 Reihe 11.1 Druckproduktion 9.2 Reisefuhrer 12.35 einbдndige Ausgabe 11.2 Sammelband der wissenschaftlichen Arbeiten 12.6 Einzelblatt 7.3 Sammelwerk 9.2 Einzelwerkausgabe 9.1 schone Literatur 4.13 Enzyklopдdie 12.28 Serialausgabe 10.2 enzyklopдdisches Worterbuch 12.29 Serie 11.1 Fachzeitschrift 13.9 Sonderausgabe der Zeitung 13.4 Fachzeitung 13.3 Sprachfuhrer 12.33 Flugblatt 8.3 Sprach Wörterbuch 12.30 Folgedruckwerke 10.2 Standart 12.9 fortlaufende Ausgabe 10.4 statistisches Bulletin 13.19 gesammelte Werke 11.4 Statutausgabe 12.7 Informationsblatt 13.15 Tabelle 13.18 Instruktion 12.8 Tabelkalender 13.21 Kalender 13.20 Tagungsberichte 12.5 Kalender der denkwьrdigen Daten 13.24 terminologisches Wörterbuch 12.32 kartographische Ausgabe 6.3 Textausgabe 6.1 Katalog 12.37 unterrichtiiehe Lehrbehelf 12.15 komplette Ausgabe 7.9 Unterrichtsmittel 4.8 Kunstausgabe 6.4 Werbungsausgabe 4.12 Lehrbuch 12.19 Werbungsbulletin 13.16 Lehrmittel 12.12 wissenschaftliche Ausgabe 4.2 Lehrprogramm 12.25 wissenschaftliche Zeitschrift 13.7 Lehr- und Anschauungsmittel 12.16 Worterbuch 12.27 Literaturzeitschrift 13.11 Zeitschrift 13.5 Loseblattausgabe 7.3 Zeitschrift fur breite Leserkreise 13.10 massenpolitische Ausgabe 4.9 Zeitschriftenausgabe 7.2 mehrbдndige Ausgabe 11.3 Zeitung 13.1 methodischer Lehrbehelf 12.17 Zeitungsausgabe 7.4 827 АБЕТКОВИЙ ПОКАЖЧИК АНГЛІЙСЬКИХ ТЕРМІНІВ Advertisement 12.40 monoedition 9.1 advertising bulletin 13.16 multi-volume edition 11.3 advertising edition 4.12 newsletter 13.17 album 12.38 newspaper 13.1 almanac 12.44, 13.20 newspaper type edition 7.4 almanac in a book form 13.23 non-periodical edition 10.1 anthology 12.45 official edition 4.1 atlas 12.39 one-volume edition 11.2 author’s abstract 12.2 pamphlet 7.5, 8.2 belles-lettres journal 13.11 periodical 10.3 book 8.1 phrase book 12.33 booklet 7.5 placard 7.7 bulletin 13.13 popular magazine 13.10 calendar 13.21 popular non-fiction edition 4.3 card edition 7.6 popular political edition 4.9 cartographic edition 6.3 popular science journal 13.8 catalogue 12.37 postcard 7.8 classifier 13.18 poster 7.7 collected works 11.4 practical guide 12.18 collection 9.2 preprint 12.3 collection of scientific papers 12.6 price-list 12.10 colloquial guide 12.33 printed matter 3.2 dictionary 12.27, 12.30 printed music 6.2 dictionary of terms 12.3 printed text 6.1 directory 12.3 proceeding 12.5 documentalistic fiction 12.4 prospectus 12.36 edition 3.1 publisher’s output 3.2 edition in a book form 7.1 reader 12.20 educational aid 12.26 reading book 12.20 educational edition 4.8 reference bulletin 13.15 encyclopaedia 12.28 reference edition 4.10 glossary 12.31 scientific conference abstracts 12.4 graphic edition 6.4 scientific edition 4.2 guidance manual 12.18, 12.17 scientific fiction 12.43 guide 12.34, 12.35 selected works 11.5 guide-book 12.14 serial 10.2, 10.4 industrial and practical journal 13.9 series 11.1 information bulletin 13.18 set 11.1 instruction 12.8 single-volume edition 11.2 instructional edition 4.6 special issue of a newspaper 13.4 issue 3.1 standard 12.9 journal 7.4, 13.5 statistical data bulletin 13.19 journal type edition 7.2 statutory edition 12.7 leaflet 8.3 study aid 12.15 learned journal 13.7 syllabus 12.25 legislation bulletin 13.14 symposium 9.2 literature fiction 4.13 synopsis of thesis 12.2 loose-leaf edition 7.3 teaching aid 12.15 loose-leaf encased set 7.9 tear-off/loose-leaf calendar 13.22 magazine 7.2, 13.5 textbook 12.19 manual 12.12 trade edition 4.5 memorial data calendar 13.24 training aid 12.16 methods handbook 12.17 training appliance 12.16 monograph 12.1 visual aid 12.13 828 АБЕТКОВИЙ ПОКАЖЧИК ФРАНЦУЗЬКИХ ТЕРМІНІВ abstract d’une thèse 12.2 instruction 12.8 actes de confèence 12.5 journal 13.1 affiche 7.7, 12.40 journal des sciences 13.7 aide-mèmoire 12.34 journal spècial de ... 13.3 aide-mèmoire annuaire 4.10 lexique 12.30 album 12.38 littèrature 4.13 almanach 13.23, 12.44, 13.20 livre 8.1 annuaire 13.23, 12.34 livre â feuiletts mobiles 7.9 antenne 13.15 livre d’art 6.4 anthologie 12.45 livre pratique 12.12 atlas 12.39 livre scolaire 4.8, 12.19 bulletin 13.13 livre scientifique 4.2 bulletin officiel 13.14 magazine 13.5 calendrier 13.20, 13.21 magazine littèraire 13.11 calendrier contenant les èvènements 13.24 manuel 12.12 importants manuel de conversation 12.33 carte postale 7.8 manuel pratique 12.15, 12.18 cataloque 12.37 monoèdition 9.1 chrestomathic 12.20 monographie 12.1 chronigue 13.17 moyens visuels 12.13 collection 11.1 norme 12.9 conseil pratique 12.14 oeuvres choisies 11.5 cours pratique 12.14 oeuvres complètes 11.5 dictionnaire 12.27, 12.30, 12.31 papillon 8.3 dictionnaire terminologique 12.32 pèriodique 10.3 èdition 3.1 placart 7.7 èdition cartographique 6.3 èdition continue 10,4 prescription 12.8 èdition d’art 6.4 prix courant 12.10 èdition de mètier 4.5 production èditoriale 3.2 èdition de musique 6.2 programme scolaire 12.25 èdition de publicitès 4.12 prospectus 12.36 èdition de rèfèrence 4.10 publicitè 13.16 èdition de renseignement 4.10 publicitès 4.12 èdition de texte 6.1 raisonnè 12.31 èdition de vulgarisation politique 4.9 recueil 9.2 èdition de vulgarisation scientifique 4.3 recueil de travaux scientifiques 12.6 èdition en form de livre 6.4, 7.1 relurie mobile 7.9 èdition en plusieures volumes 11.3 rèsumè d’auteur d’une thèse 12.2 èdition en un volume 11.2 revue 13.5 èdition non pèriodique 10.1 revue d’èiudes 13.7 èdition officielle 4.1 revue de vulgarisation scientifique 13.8 èdition prèalabele 12.3 revue littèraire 13.11 èdition professionnelle 4.5 revue populaire 13.10 èdition sous forme de fiches 7.6 revue s’adressant au public 13.10 èdition statuaire 12.7 scientifique romancè 12.43 encyclopèdie 12.28 sèrie 11.1 iphèmèride 13.22 sèrial 10.2 fascinenle 8.2 tableau 13.18 feuille volante 7.3 tableau statistique 13.19 feuillet 7.5 tarif 12.10 glossaire 12.31 thиses des exposès de la confèrence guide 1234, 12.35, 1238, scientifique 12.4 13.15 traitè pratique 12,15 guide-âne 12.18 travaux pratiques 12.26 guide-parler 12.33 vocabulaire 12.30 829 АБЕТКОВИЙ ПОКАЖЧИК РОСІЙСЬКИХ ТЕРМІНІВ автореферат диссертации 12.2 издание текстовое 6.1 альбом 12.38 издание уставное 12.7 альманах 12.44 издание учебное 4.8 антология 12.45 изоиздание 6.4 атлас 12.39 инструкция 12.8 афиша 12.40 календарь 13.20 брошюра 8.2 календарь знаменательных дат 13.24 буклет 7.5 календарь книжного типа 13.23 бюллетень 13.13 календарь отрывной (перекидной) 13.22 бюллетень нормативный 13.14 каталог 12.37 бюллетень рекламный 13.16 книга 8.1 бюллетень справочный 13.15 книжка-игрушка 7.10 бюллетень статистический 13.19 конспект лекций 12.24 бюллетень-таблица 13.18 курс лекций 12.22 бюллетень-хроника 13.17 листовка 8.3 выпуск специальный газетный 13.4 листок информационный 12.41 газета 13.1 материалы конференции (съезда, симпозиума) 12.5 газета общеполитическая 13.2 многотомник 11.3 газета специализированная 13.3 монография 12.1 дайджест 5.5 моноиздание 9.1 журнал 13.5 однотомник 11.2 журнал литературно-художественный 13.11 открытка 7.8 журнал научно-популярный 13.8 журнал научный 13.7 паспорт 12.11 журнал общественно-политический 13.6 плакат 7.7 журнал популярный 13.10 пособие 12.12 журнал производственно-практический 13.9 пособие наглядное 12.13 журнал реферативный 13.12 пособие практическое 12.14 издание 3.1 пособие учебно-методическое 12.17 издание библиографическое 5.2 пособие учебное 12.15 издание газетное 7.4 пособие учебное наглядное 12.16 издание для досуга 4.11 практикум 12.26 издание документально-художественное 12.42 прейскурант 12.10 издание журнальное 7.2 препринт 12.3 издание информационное 5.1 программа учебная 12.25 издание картографическое 6.3 продукция издательская 3.2 издание карточное 7.6 произведения избранные 11.5 издание книжное 7.1 проспект 12.36 издание комплектное 7.9 путеводитель 12.35 издание листовое 7.3 разговорник 12.33 издание литературно-художественное 4.13 рекомендации методические 12.21 издание общественно-политическое 4.9 руководство практическое 12.18 издание многотомное 11.3 сборник 9.2 издание научно-популярное 4.3 сборник научных трудов 12.6 издание научно-художественное 12.43 серия 11.1 издание научно-производственное 4.4 словарь 12.27 издание научное 4.2 словарь терминологический 12.32 издание непериодическое 10.1 словарь толковый 12.31 издание нормативное производственно- словарь энциклопедический 12.29 практическое 4.6 словарь языковой 12.30 издание нотное 6.2 собрание сочинений 11.4 издание обзорное 5.4 сочинения избранные 11.5 издание однотомное 11.2 справочник 12.34 издание официальное 4.1 стандарт 12.9 издание периодическое 10.3 табель-календарь 13.21 издание продолжающееся 10.4 тезисы докладов (сообщений) научной издание производственно-практическое 4.5 конференции (съезда, симпозиума) 12.4 издание производственно-практическое для текст лекций 12.23 любителей 4.7 указания методические 12.21 издание рекламное 4.12 учебник 12.19 издание реферативное 5.3 хрестоматия 12.20 издание сериальное 10.2 экспресс-информация 13.25 издание справочное 4.10 энциклопедия 12.28 830 ДСТУ 8302:2015 НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ ІНФОРМАЦІЯ ТА ДОКУМЕНТАЦІЯ. БІБЛІОГРАФІЧНЕ ПОСИЛАННЯ ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ПРАВИЛА СКЛАДАННЯ ПЕРЕДМОВА 1 РОЗРОБЛЕНО: Державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова» РОЗРОБНИКИ: Н. Петрова (науковий керівник), Г. Плиса, Т. Жигун 2 ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ ДП «УкрНДНЦ» від 22 червня 2015 р. № 61 з 2016-07-01; згідно з наказом ДП «УкрНДНЦ» від 04 березня 2016 р. No 65 змінено дату чинності 3 УВЕДЕНО ВПЕРШЕ ЗМІСТ Вступ 1 Сфера застосування 2 Нормативні посилання 3 Терміни та визначення понять 4 Загальні положення 5 Види бібліограф ічних посилань та правила їхнього складання 6 Особливості складання комплексного бібліографічного посилання 7 Особливості складання бібліографічного посилання на електронний ресурс 8 Особливості складання бібліографічного посилання на архівний документ Бібліографічний список використаної літератури ВСТУП Цей стандарт установлює види бібліографічних посилань, правила та особливості їхнього складання й розмі- щування у документах. Бібліографічне посилання, що є частиною довідкового апарата документа, наводять у формі бібліографічного запису. Бібліографічні відомості про цитовані або згадувані в тексті документи на будь-яких носіях інформації, що є об’єктами бібліографічного посилання, мають бути достатніми для їхньої загальної характеристики, ідентифіку- вання та пошуку. У стандарті окремо подано особливості складання бібліографічних посилань на електронні ресурси та архівні документи. Приклади, що наведено в тексті стандарту, є умовними. ІНФОРМАЦІЯ ТА ДОКУМЕНТАЦІЯ БІБЛІОГРАФІЧНЕ ПОСИЛАННЯ Загальні положення та правила складання ИНФОРМАЦИЯ И ДОКУМЕНТАЦИЯ БИБЛИОГРАФИЧЕСКАЯ ССЫЛКА Общие положения и правила составления INFORMATION AND DOCUMENTATION BIBLIOGRAPHIC REFERENCE General principles and rules of composition Чинний від 2 0 1 6 -0 7 -0 1 1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ 1.1 Цей стандарт установлює основні види бібліографічних посилань, загальні положення щодо їхнього скла- ду й структури, а також правила складання та розміщування в документах (виданнях, депонованих документах тощо). 1.2 Стандарт поширюється на бібліографічні посилання в опублікованих і неопублікованих документах неза- лежно від носія інформації. 831 1.3 Стандарт призначено авторам творів, видавцям, фахівцям редакцій засобів масової інформації, інформа- ційних центрів тощо. 2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи: ДСТУ 2732:2004 Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять ДСТУ 3017:2015 Інформація та документація. Видання. Основні види. Терміни та визначення понять ДСТУ 3582:2013 Інформація та документація. Бібліографічний опис. Скорочення слів і словосполучень в укра- їнській мові. Загальні вимоги та правила (ISO 4:1984, NEQ; ISO 832:1994, NEQ) ДСТУ 6095:2009 Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Правила скорочення заголовків і слів у заголовках публікацій (ГОСТ 7.88-2003, MOD) ДСТУ 7093:2009 Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Скорочення слів і словосполук, поданих іноземними європейськими мовами (ГОСТ 7.11-2004, MOD; ISO 832:1994, MOD) ДСТУ 7157:2010 Інформація та документація. Видання електронні. Основні види та вихідні відомості ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Біблі- ографічний опис. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1-2003, IDT) ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.80-2000, IDT) ГОСТ 7.0-84 Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическая деятельность. Основные термины и определения (Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічна діяльність. Основні терміни та визначення) ГОСТ 7.12-93 Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила (Система стандартів з інформації, біблі- отечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Скорочення слів російською мовою. Загальні вимоги та правила). 3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ У тексті стандарту використано терміни, які встановлено в ДСТУ 2732, ДСТУ 3017, ГОСТ 7.0 та наведені в ДСТУ 7157 і ДСТУ ГОСТ 7.80, а також вжито зазначені нижче терміни та визначення означених ними понять: 3.1 бібліографічне посилання Сукупність бібліографічних відомостей про цитований, розглядуваний або згадуваний у тексті документа інший документ, що є необхідними й достатніми для його загальної характеристики, ідентифікування та пошуку 3.2 об’єкт бібліографічного посилання Усі види опублікованих і неопублікованих документів, їхні окремі складники або групи документів на будь-яких носіях інформації 3.3 знак виноски Умовна позначка у вигляді арабських цифр (порядкових номерів), літер чи астериска (зірочки), що використо- вують для пов’язування підрядкових і позатекстових бібліографічних посилань з частиною основного тексту до- кумента 3.4 електронний ресурс віддаленого доступу Електронний ресурс, що має електронну адресу, потенційно доступний через глобальні телекомунікаційні мережі (зокрема Інтернет) необмеженому колу користувачів 3.5 електронний ресурс локального доступу Електронний ресурс, що має вихідні відомості, розміщений на електронному носієві, призначеному для ви- користання в режимі прямого доступу. 4 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 4.1 Бібліографічне посилання призначено для ідентифікування, загальної характеристики та пошуку докумен- та, що є об’єктом бібліографічного посилання (далі — об’єкт посилання). 4.2 Об’єктами посилання можуть бути всі види опублікованих чи неопублікованих документів або їхні склад- ники на будь-яких носіях інформації (зокрема в телекомунікаційних мережах). 4.3 Види бібліографічних посилань, правила та особливості їхнього складання й подання в документі наведе- но в розділах 5–8. 4.4 Елементи бібліограф ічного запису (заголовок і бібліограф ічний опис) та знаки пунктуації в бібліографіч- ному посиланні, незалежно від його призначення та виду, подають згідно з ДСТУ ГОСТ 7.80 і ДСТУ ГОСТ 7.1 з урахуванням таких особливостей: – у заголовку бібліографічного запису подають відомості про одного, двох чи трьох авторів, при цьому імена цих авторів у бібліографічному описі у відомостях про відповідальність (за навскісною рискою) не повторюють; 832 – за потреби у заголовку бібліографічного запису позатекстового посилання можна зазначати більше ніж три імені авторів; – замість знака «крапка й тире» («. — »), який розділяє зони бібліографічного опису, в бібліографічному по- силанні рекомендовано застосовувати знак «крапка» (при цьому в межах одного документа застосування в бібліо- графічних посиланнях розділових знаків уніфіковують); – відомості, запозичені не з титульної сторінки документа, дозволено не брати у квадратні дужки; – після назви дозволено не зазначати загального позначення матеріалу («Текст», «Електронний ресурс», «Кар- ти», «Ноти» тощо — перелік згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1); – у складі вихідних даних дозволено не подавати найменування (ім’я) видавця; – у складі відомостей про фізичну характеристику документа можна зазначати або його загальний обсяг (на- приклад: 285 с.), або номер сторінки, на якій подано об’єкт посилання (наприклад: С. 19); – дозволено не наводити відомостей про серію та Міжнародний стандартний номер (ISBN, ISMN, ISSN). 4.5 В усіх елементах бібліографічного опису (за винятком основної назви документа й відомостей, що належать до назви та містять одне слово) дозволено скорочувати окремі слова та словосполучення згідно з ДСТУ 3582, ДСТУ 6095, ДСТУ 7093, ГОСТ 7.12. 4.6 Якщо текст цитовано не за першоджерелом, то на початку підрядкового бібліографічного посилання на- водять пояснювальні слова: «Наведено за:», «Цит. за:» («Цитовано за») і зазначають джерело, з якого запозичено текст. Приклад Підрядкове посилання * Цит. за: Грушевський М. С. Історія України — Руси. Київ, 1995. Т 2. С. 72. 4.7 Підрядкові та позатекстові бібліографічні посилання пов’язують із текстом документа за допомогою знаків виноски: арабських цифр, літер, астериска (зірочки). 4.8 Відомості про згадуваний документ, опублікований іншою мовою, у бібліографічних посиланнях наводять мовою оригіналу. 4.9 У внутрішньотекстовому та підрядковому бібліографічному посиланнях на складник документа (наприклад, статтю з журналу, збірника) дозволено зазначати бібліографічні відомості тільки про ідентифікувальний документ і номер сторінки — за наявності в його тексті відомостей про автора (якщо він є) та назву. Приклад У тексті: У статті Добровольської В. «Діяльність органів управління культурою як об’єкт керування документацією» подано таке визначення: ... 1. У підрядковому посиланні: 1 Вісник Книжкової палати. 2012. № 4. С. 18— 20. 4.9.1 У бібліографічних посиланнях на складник документа у формі аналітичного бібліографічного опису роз- діловий знак «дві навскісні риски» («//») можна замінювати крапкою, а відомості про документ (його назву), в яко- му розміщено складник, виділяти шрифтом (наприклад, курсивом). Приклад Підрядкове посилання 4 Національна доктрина розвитку освіти: затв. Указом Президента України від 17 квіт. 2002 р. № 347. Освіта. 2002. 24 квіт. С. 2—4. 5 ВИДИ БІБЛІОГРАФІЧНИХ ПОСИЛАНЬ ТА ПРАВИЛА ЇХНЬОГО СКЛАДАННЯ 5.1 Бібліографічні посилання розрізняють залежно від складу елементів бібліографічного запису, місця роз- ташування в документі, повторності наведення та вмісту бібліографічних записів. 5.1.1 За складом елементів бібліографічного запису розрізняють повне та коротке бібліографічне посилання. 5.1.1.1 Повне бібліографічне посилання містить усі обов’язкові елементи, що використовують для загальної характеристики, ідентифікування й пошуку об’єкта посилання. 5.1.1.2 Коротке бібліографічне посилання містить частину обов’язкових елементів, які використовують тільки для пошуку об’єкта посилання. 5.1.2 За місцем розташування в документі розрізняють такі бібліографічні посилання (відповідно до 5.2, 5.3, 5.4): — внутрішньотекстове; — підрядкове; — позатекстове. 5.1.3 За повторністю наведення посилань на один і той самий об’єкт розрізняють первинне та повторне бібліо- графічне посилання (відповідно до 5.5). 833 5.1.4 За вмістом бібліографічних записів може бути комплексне бібліографічне посилання (відповідно до роз- ділу 6). 5.2 Внутрішньотекстове бібліографічне посилання 5.2.1 Внутрішньотекстове бібліографічне посилання застосовують, якщо значну частину відомостей про об’єкт посилання внесено до тексту документа. Внутрішньотекстове бібліографічне посилання використовують для зручнішого читання тексту, кращого його сприйняття та заощадження місця у невеликих за обсягом документах. 5.2.1.1 Внутрішньотекстове бібліографічне посилання розміщують безпосередньо в тексті документа. 5.2.2 Внутрішньотекстове бібліографічне посилання може містити такі елементи: — заголовок бібліографічного запису (ім’я автора); — основну назву документа; — відомості про відповідальність (містять інформацію про осіб і/або організації, які брали участь у створенні документа); — відомості про повторність видання (містять інформацію про зміни й особливості цього видання відносно попереднього); — вихідні дані (містять відомості про місце видання (випуску), видавця та рік випуску документа); — позначення та порядковий номер тому, номера чи випуску документа, якщо є посилання на твір або публі- кації з багаточастинного (багатотомного чи серіального) документа; — відомості про обсяг (кількість сторінок) документа (у разі посилання на нього загалом); — назву документа (журналу, збірника, газети тощо), в якому опубліковано об’єкт посилання (наприклад, статтю); — відомості про місцезнаходження об’єкта посилання — номер сторінки в документі (у разі посилання на його частину); — примітки (у посиланні на електронний ресурс, депоновану наукову роботу тощо). 5.2.3 Внутрішньотекстове бібліографічне посилання подають у круглих дужках. 5.2.4 Знак «крапка й тире» («.— ») у внутрішньотекстовому бібліографічному посиланні замінюють знаком «крапка». 5.2.5 Внутрішньотекстове посилання може бути у повній або короткій формі (якщо частину відомостей про джерело цитування подано в тексті). Рекомендовано складати внутрішньотекстове бібліографічне посилання в короткій формі. Приклади (Вступ до медичної геології. Київ, 2011. Т 2. С. 422); (Бібліотечна планета. 2012. № 2. С. 36— 37); (Чернівці: Чернівец. нац. ун-т, 2012. С. 167); (Фінансова система України: проблеми та перспективи розвитку. Київ, 2010. 268 с.); (Книжкова палата України: сайт. URL: http://www.ukrbook.net). 5.3 Підрядкове бібліографічне посилання 5.3.1 Підрядкове бібліографічне посилання на джерела інформації використовують за умов, якщо всередині тексту документа його розмістити неможливо або небажано, щоб не переобтяжувати текст та не ускладнювати його читання. 5.3.1.1 Підрядкове бібліографічне посилання розміщують як примітку в нижній частині сторінки (полоси на- бору), відмежовуючи від основного тексту горизонтальною рискою. 5.3.2 Підрядкове бібліографічне посилання пов’язують із текстом документа за допомогою знаків виноски, які подають на верхній лінії шрифту після відповідного фрагмента в тексті (наприклад: Текст 29) та перед підрядковим посиланням (наприклад: 29 Посилання). Знаки виноски відокремлюють від тексту проміжком. 5.3.3 Під час нумерування кількох підрядкових бібліографічних посилань можна застосовувати наскрізне ну- мерування в межах усього документа чи в межах його окремої глави (розділу, частини тощо) або нумерування в межах певної сторінки тексту (арабськими цифрами). 5.3.4 Підрядкове бібліографічне посилання може містити такі елементи: — заголовок бібліографічного запису (ім’я автора); — основну назву документа; — відомості, що належать до назви (пояснюють і доповнюють її); — відомості про відповідальність (містять інформацію про осіб і/або організації, які брали участь у створенні документа); — відомості про повторність видання (містять інформацію про зміни й особливості цього видання відносно попереднього); 834 — вихідні дані (містять відомості про місце видання (випуску), видавця та рік випуску документа); — позначення та порядковий номер тому, номера чи випуску документа, якщо є посилання на твір або публі- кації з багаточастинного (багатотомного чи серіального) документа; — відомості про обсяг (кількість сторінок) документа (у разі посилання на нього загалом); — назву документа (журналу, збірника, газети тощо), в якому опубліковано об’єкт посилання (наприклад, статтю); — відомості про місцезнаходження об’єкта посилання — номер сторінки в документі (у разі посилання на його частину); — примітки (у посиланні на електронний ресурс, депоновану наукову роботу тощо). 5.3.5 Підрядкове бібліографічне посилання можна наводити у повній або короткій формі. Коротку форму за- стосовують, якщо частину відомостей про джерело цитування подано в тексті. Приклади Повна форма 2 Україна в цифрах. 2007: стат. зб./Держ. ком. статистики України. Київ: Консультант, 2008. С. 185—191. 5 Петрик О. І. Шлях до цінової стабільності: світовий досвід і перспективи для України: монографія/відп. ред. В. М. Геєць. Київ: УБС НБУ, 2008. С. 302— 310. Коротка форма 2 Україна в цифрах. 2007. Київ, 2008. С. 185— 191. 5 Петрик О. І. Шлях до цінової стабільності: світовий досвід і перспективи для України. Київ, 2008. С. 302— 310. 5.3.6 У підрядковому бібліографічному посиланні на електронний ресурс віддаленого доступу за наявності в тексті бібліографічних відомостей, що його ідентифікують, дозволено зазначати тільки електронну адресу, ви- користовуючи замість слів «Режим доступу» абревіатуру «URI» або «URL» (відповідно до 7.4.4.4). Приклад У тексті: Маніфест ІФЛА про Internet: прийнято Сесією Ради ІФЛА 23 серпня 2002 р./пер. з англ. В. С. Пашкова.* У підрядковому посиланні: * URL: http://archive.ifla.org/III/misc/im-ua.pdf. (дата звернення: 15.09.2002). 5.4 Позатекстове бібліографічне посилання 5.4.1 Позатекстове бібліографічне посилання використовують переважно у наукових виданнях у разі багато- разових посилань на одні й ті самі документи задля уникнення повторного подання однакових бібліографічних записів або через їхню велику кількість, або за браком місця для підрядкових посилань. 5.4.1.1 Позатекстові бібліографічні посилання нумерують у межах усього документа або в межах окремих глав, розділів, частин тощо, застосовуючи наскрізне нумерування (арабськими цифрами). 5.4.1.2 Позатекстові бібліографічні посилання наводять як перелік бібліографічних записів і розміщують на- прикінці основного тексту (або після заключної статті, післямови, коментарів — за їх наявності) документа або його складника (зазначаючи, наприклад, «Список бібліографічних посилань»). 5.4.2 Сукупність позатекстових бібліографічних посилань, оформлених як перелік бібліографічних записів, не можна вважати бібліографічним списком (списком використаної літератури) чи покажчиком, що мають самостійне значення як бібліографічні посібники. Проте текст документа можна пов’язувати знаками виноски з бібліографічним списком використаної літера- тури. 5.4.3 У позатекстовому бібліографічному посиланні повторюють бібліографічні відомості про об’єкт посилан- ня, який згадано в тексті документа. Приклад У тексті: «... про що зазначено у Законі України «Про видавничу справу»4». У позатекстовому посиланні: 4. Про видавничу справу: Закон України за станом на 20 берез. 2004 р./Верховна Рада України. Київ: Парлам. вид-во, 2004. 17, [3] с. (Закони України). 5.4.4 Позатекстове бібліографічне посилання може містити такі елементи: — заголовок бібліографічного запису (ім’я автора); — основну назву документа; — відомості, що належать до назви (пояснюють і доповнюють її); — відомості про відповідальність (містять інформацію про осіб і/або організації, які брали участь у створенні документа); 835 — відомості про повторність видання (містять інформацію про зміни й особливості цього видання відносно попереднього); — вихідні дані (містять відомості про місце видання (випуску), видавця та рік випуску документа); — позначення та порядковий номер тому, номера або випуску, якщо є посилання на твір або публікації з бага- точастинного (багатотомного чи серіального) документа; — відомості про обсяг (кількість сторінок) документа (у разі посилання на нього загалом); — назву документа (журналу, збірника, газети тощо), в якому опубліковано об’єкт посилання (наприклад, статтю); — відомості про місцезнаходження об’єкта посилання — номер сторінки в документі (у разі посилання на його частину); — примітки (у посиланні на електронний ресурс, депоновану наукову роботу тощо). 5.4.5 Позатекстове бібліографічне посилання пов’язують із фрагментом тексту документа, до якого воно на- лежить, за допомогою знаків виноски, які або виносять на верхню лінію шрифту після відповідного тексту та перед позатекстовим посиланням, або складають в одну лінію зі шрифтом основного тексту (у квадратних дужках у тексті та без дужок перед позатекстовим посиланням). Приклад 1 У тексті: Правила банківського кредитування підприємств державної форми власності викладено у навчальному посібнику «Кредитування та ризики» (автори Денисенко М. П., Догмачов В. М., Кабанов В. Г.)35. У позатекстовому посиланні: 35 Денисенко М. П., Догмачов В. М., Кабанов В. Г Кредитування та ризики: навч. посіб. Київ, 2008. 213 с. Приклад 2 У тексті: Правила банківського кредитування підприємств державної форми власності викладено у навчальному посібнику «Кредитування та ризики» (автори Денисенко М. П., Догмачов В. М., Кабанов В. Г.) [35]. У позатекстовому посиланні: 35. Денисенко М. П., Догмачов В. М., Кабанов В. Г. Кредитування та ризики: навч. посіб. Київ, 2008. 213 с. 5.4.6 Якщо в тексті згадують конкретну частину тексту документа, після неї можна зазначати (у квадратних дужках) порядковий номер позатекстового бібліографічного посилання та сторінку, на якій подано цей об’єкт по- силання. Між поданими відомостями проставляють знак «кома». Приклади У тексті: [2, с. 28]; [2, с. 154]. У позатекстовому посиланні: 2. Нагайчук Н. Г Фінанси страхових компаній: навч. посіб. — Київ: УБС НБУ, 2010. — 527 с. 5.4.6.1 Якщо у позатекстовому посиланні бібліографічні записи не нумеровано, в тексті (у квадратних дужках) після згадування подають відомості, що є достатніми для ідентифікування об’єкта посилання (ім’я автора, назва документа тощо). 5.4.6.1.1 Якщо посилання в тексті подають на документ, авторами якого є одна, дві чи три особи, у квадратних дужках зазначають їхні прізвища, розділяючи знаком «кома». Приклад У тексті: [Кушнаренко, Удалова]. У позатекстовому посиланні: Кушнаренко Н. М., Удалова В. К. Наукова обробка документів: навч. посіб. — Київ: Знання, 2006. — 223 с. 5.4.6.1.2 Якщо посилання в тексті подають на документ, авторами якого є чотири та більше осіб, у квадратних дужках зазначають тільки його назву. Приклад У тексті: [Управління персоналом в умовах економіки знань]. У позатекстовому посиланні: Управління персоналом в умовах економіки знань: монографія/Азаренкова Г М. та ін. Київ, 2011. 406 с. 5.4.6.2 Якщо в тексті є посилання на таку саму книгу того самого автора, але видану в іншому році, після прі- звища автора зазначають відомості про рік її виходу у світ та сторінки, на яких подано об’єкти посилань, розді- ляючи ці відомості знаком «кома». Приклади [Іванченко, 1995, с. 52]; [Іванченко, 2009, с. 38]. 836 5.4.6.3 Дозволено у посиланні в тексті скорочувати довгі назви документів, позначаючи останні видалені сло- ва назви знаком «три крапки». Приклад У тексті: [Розвиток обліково-аналітичних ... , с. 85]. У позатекстовому посиланні: Р озвиток обліково-аналітичних систем суб’єктів господарювання в Україні: монографія/Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. Львів, 2010. 447 с. 5.4.6.4 Якщо об’єктом позатекстового бібліографічного посилання є багаточастинний документ, у посиланні в тексті потрібно зазначати номер тому (частини) або випуску видання. Приклад У тексті: [Ушинський, т. 1, с. 192— 193]. У позатекстовому посиланні: У шинський К. Д. Людина як предмет виховання. Спроба педагогічної антропології: вибр. твори. Київ: Рад. шк., 1983. Т. 1. 480 с. 5.4.6.5 Якщо у посиланні в тексті наведено відомості про кілька об’єктів посилань, їх відділяють один від одно- го знаком «крапка з комою». Приклад [Вовчак, 2011 ; Зубець, 2012]; [3, с. 18; 2, с. 45]. 5.5 Повторне бібліографічне посилання 5.5.1 Повторне бібліографічне посилання на один і той самий документ або його частину, або групу документів наводять у скороченій формі за умови, що всі потрібні для ідентифікування та пошуку цього документа бібліогра- фічні відомості зазначено у первинному посиланні на нього. 5.5.1.1 Повторне бібліографічне посилання може бути внутрішньотекстовим, підрядковим і позатекстовим. 5.5.1.2 До повторного бібліографічного посилання дозволено долучати елементи, що не увійшли до складу первинного бібліографічного посилання, однак є потрібними для ідентифікування документа. 5.5.2 У повторному бібліографічному посиланні на документ, авторами якого є одна, дві або три особи, подають заголовок бібліографічного запису, основну назву та номер сторінки. Приклади Внутрішньотекстове посилання Первинне: (Копиленко О. Л. Законотворчий процес: стан і шляхи вдосконалення. Київ, 2010. 692 с.). Повторне: (Копиленко О. Л. Законотворчий процес. С. 292). Підрядкове посилання Первинне: 1 Захара І. Лекції з історії філософії. Вид. 2-ге. Львів, 1997. 322 с. Повторне: 3 Захара І. Лекції з історії філософії. С. 86. 5.5.2.1 У повторному бібліографічному посиланні на документ, авторами якого є чотири та більше осіб, подають основну назву та номер сторінки. Приклади Внутрішньотекстове посилання Первинне: (Аналіз інвестиційних проектів: практикум для студ. вищ. навч. закл./Череп А. В. та ін. Київ, 2011. 259 с.). Повторне: (Аналіз інвестиційних проектів. С. 18). Позатекстове посилання Первинне: 8. Фінанси суднобудівних підприємств: монографія/І. А. Воробйова та ін. Миколаїв, 2012. 232 с. Повторне: 15. Фінанси суднобудівних підприємств. С. 158. 5.5.3 У повторному бібліографічному посиланні дозволено застосовувати скорочування довгих назв, позна- чаючи видалені останні слова назви знаком «три крапки». 837 Приклад Позатекстове посилання Первинне: 13. Правова основа діяльності органів державної влади/упоряд. Любченко П. М. Харків, 2010. 303 с. Повторне: 20. Правова основа діяльності ... . С. 290. У позатекстовому посиланні: У шинський К. Д. Людина як предмет виховання. Спроба педагогічної антропології: вибр. твори. Київ: Рад. шк., 1983. Т. 1. 480 с. 5.4.6.5 Якщо у посиланні в тексті наведено відомості про кілька об’єктів посилань, їх відділяють один від одно- го знаком «крапка з комою». Приклад [Вовчак, 2011 ; Зубець, 2012]; [3, с. 18; 2, с. 45]. 5.5 Повторне бібліографічне посилання 5.5.1 Повторне бібліографічне посилання на один і той самий документ або його частину, або групу документів наводять у скороченій формі за умови, що всі потрібні для ідентифікування та пошуку цього документа бібліогра- фічні відомості зазначено у первинному посиланні на нього. 5.5.1.1 Повторне бібліографічне посилання може бути внутрішньотекстовим, підрядковим і позатекстовим. 5.5.1.2 До повторного бібліографічного посилання дозволено долучати елементи, що не увійшли до складу первинного бібліографічного посилання, однак є потрібними для ідентифікування документа. 5.5.2 У повторному бібліографічному посиланні на документ, авторами якого є одна, дві або три особи, подають заголовок бібліографічного запису, основну назву та номер сторінки. Приклади Внутріш ньотекстове посилання Первинне: (Копиленко О. Л. Законотворчий процес: стан і шляхи вдосконалення. Київ, 2010. 692 с.). Повторне: (Копиленко О. Л. Законотворчий процес. С. 292). Підрядкове посилання Первинне: 1 Захара І. Лекції з історії філософії. Вид. 2-ге. Львів, 1997. 322 с. Повторне: 3 Захара І. Лекції з історії філософії. С. 86. 5.5.2.1 У повторному бібліографічному посиланні на документ, авторами якого є чотири та більше осіб, подають основну назву та номер сторінки. Приклади Внутрішньотекстове посилання Первинне: (Аналіз інвестиційних проектів: практикум для студ. вищ. навч. закл./Череп А. В. та ін. Київ, 2011. 259 с.). Повторне: (Аналіз інвестиційних проектів. С. 18). Позатекстове посилання Первинне: 8. Фінанси суднобудівних підприємств: монографія/І. А. Воробйова та ін. Миколаїв, 2012. 232 с. Повторне: 15. Фінанси суднобудівних підприємств. С. 158. 5.5.3 У повторному бібліографічному посиланні дозволено застосовувати скорочування довгих назв, позна- чаючи видалені останні слова назви знаком «три крапки». Приклад Позатекстове посилання Первинне: 13. Правова основа діяльності органів державної влади/упоряд. Любченко П. М. Харків, 2010. 303 с. Повторне: 20. Правова основа діяльності ... . С. 290. 838 5.5.4 У повторному бібліографічному посиланні на багатотомний документ, авторами якого є одна, дві або три особи, подають заголовок бібліографічного запису, основну назву (або тільки основну назву, якщо заголовка немає), номер тому, сторінки. Приклад Підрядкове посилання Первинне: 3 Франко І. Твори: у 50 т. Т. 45. Київ, 1986. 480 с. Повторне: 5 Франко І. Твори: у 50 т. Т. 45. С. 300. 5.5.5 У повторному бібліографічному посиланні на серіальний документ, яке подають безпосередньо за пер- винним бібліографічним посиланням, зазначають його основну назву, а також ті відомості, що відрізняються від відомостей у первинному посиланні — рік, номер (у періодичному виданні), випуск (у продовжуваному виданні), число, місяць (у газетах), а також номер сторінки. Приклад Внутрішньотекстове посилання Первинне: (Вісн. прокуратури. Київ, 2011. Вип. 4. 128 с.). Повторне: (Вісн. прокуратури. 2012. Вип. 1. С. 10). 5.5.6 Повторне бібліографічне посилання на публікації в серіальному документі складають відповідно до 5.5.2, 5.5.2.1, 5.5.3. 5.5.7 У повторному бібліографічному посиланні на патентний документ подають позначення виду документа, його номер, назву країни, що видала цей документ, та сторінку, на якій розміщено об’єкт посилання в патентному документі. Приклад Позатекстове посилання Первинне: 8 . Спосіб лікування синдрому дефіциту уваги та гіперактивності у дітей: пат. 76509 Україна. № 2004042416 ; заявл. 01.04.2004 ; опубл. 01.08.2006, Бюл. № 8 (кн. 1). 120 с. Повторне: 10. Пат. 76509 Україна. С. 3. 5.5.8 У повторному бібліографічному посиланні на нормативний документ зі стандартизації (стандарти з по- знаками ДСТУ, ДСТУ ГОСТ, ДСТУ ISO, СОУ тощо) подають його познаку, номер разом із роком затвердження та номер сторінки. Приклад Підрядкове посилання Первинне: 2 ДСТУ 7152:2010. Видання. Оформлення публікацій у журналах і збірниках. Київ, 2010. 16 с. (Інформація та документація). Повторне: 3 ДСТУ 7152:2010. С. 6. 5.5.9 Якщо первинне й повторне бібліографічні посилання на одну й ту саму сторінку (сторінки) документа розміщено одне за одним, текст повторного посилання замінюють словами «Там само» («Там же» — рос. мовою, «Ibid» — латин. мовою). Приклад Підрядкове посилання 1 Танюк Л. С. Твори: у 60 т. Київ, 2011. Т. 18. С. 250— 253. 2 Там само. 5.5.9.1 У повторному бібліографічному посиланні на іншу сторінку одного й того самого документа до слів «Там само» («Там же» або «Ibid») додають номер цієї сторінки. Приклад Внутрішньотекстове посилання Первинне: (Литвиненко Н. П. Тлумачний словник медичних термінів. Київ, 2010. С. 175). Повторне: (Там само. С. 92). 839 5.5.10 У повторному бібліографічному посиланні на багаточастинний документ, крім номера сторінки, зазна- чають номер тому (частини, випуску тощо). Приклад Позатекстове посилання Первинне: 1 3. Енциклопедія історії України: у 10 т./ред. рада: В. М. Литвин (голова) та ін.; НАН історії України, Ін-т історії України. Київ: Наук. думка, 2005. Т 9. С. 36—37. Повторне: 14. Там само. Т. 7. С. 18. 5.5.11 Якщо у складі первинного та повторного бібліографічних посилань, наведених одне за одним, є аналі- тичні бібліографічні записи на різні публікації, які розміщено в одному й тому самому періодичному чи продов- жуваному виданні, у повторному посиланні замість бібліографічних відомостей про цей документ, що збігаються з бібліографічними відомостями у первинному посиланні, наводять слова «Там само» («Там же» або «Ibid»). Приклад Позатекстове посилання Первинне: 5. Сенченко М. Чи вміємо ми читати?//Вісн. Книжкової палати. 2012. № 3. С. 3. Повторне: 6. Афонін О. Українська книга 2011: рух по сходинках униз // Там само. С. 6—8. 5.5.12 Якщо у повторному бібліографічному посиланні, поданому не після первинного, є бібліографічний запис на один і той самий документ, створений одним, двома або трьома авторами, в ньому подають заголовок бібліогра- фічного запису, а основну назву та наступні за нею повторювані елементи замінюють скороченими словами: «Зазнач. твір» («Зазначений твір»), «Цит. твір» («Цитований твір»), «Указ. соч.» («Указанное сочинение» — рос. мовою), «Цит. соч.» («Цитированное сочинение» — рос. мовою), «Op. cit.» («Ориэ citato» — латин. мовою). У повторному бібліографічному посиланні на інший том (частину), іншу сторінку після цих слів зазначають номер цього тому (частини), цієї сторінки. Приклад Підрядкове посилання Первинне: 2 Криворучко О. Ю. Сучасна архітектура: термінол. слов./Нац. ун-т «Львів. політехніка». Львів, 2008. С. 87. Повторне: 4 Криворучко О. Ю. Зазнач. твір. С. 59. 6 ОСОБЛИВОСТІ СКЛАДАННЯ КОМПЛЕКСНОГО БІБЛІОГРАФІЧНОГО ПОСИЛАННЯ 6.1 Якщо в бібліографічному посиланні використано кілька об’єктів посилання, їх об’єднують в одне — комп- лексне бібліографічне посилання (далі — комплексне посилання). 6.2 У комплексному посиланні кілька об’єктів бібліографічного посилання подають в абетковому чи хроноло- гічному порядку або за абеткою назв мов, тобто за принципом єдиної графічної основи — кириличної, латинської тощо, або кожною мовою окремо. 6.3 Комплексні посилання можуть бути внутрішньотекстовими, підрядковими, позатекстовими, а також можуть містити первинні та повторні посилання. 6.4 Бібліографічні посилання у складі комплексного посилання розділяють між собою знаком «крапка з комою». 6.5 Кожне з бібліографічних посилань у складі комплексного посилання оформлюють за загальними правила- ми, ураховуючи зазначені далі особливості. 6.5.1 Якщо кілька бібліографічних посилань у складі комплексного посилання мають ідентичні заголовки (один і той самий автор кількох праць), у другому й наступних посиланнях ці заголовки можна замінити словами: «Його ж», «її ж», «їх же» («Его же», «Ее же», «Их же» — рос. мовою або «Idem», «Eadem», «Ibidem» — латин. мовою). Приклад Підрядкове комплексне посилання: * Туркот Т. І. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. для студ. ВНЗ. Київ, 2011. C. 128 ; Його ж. Психологія і педагогіка вищої школи в запитаннях і відповідях: навч. посіб. для студ. ВНЗ. Київ, 2011. С. 230. 6.5.2 Ідентичні заголовки у бібліографічних посиланнях у складі комплексного посилання можна не наводити. У цьому разі після заголовка в першому посиланні ставлять знак «двокрапка», а перед основною назвою наступ- ного бібліографічного посилання проставляють його порядковий номер. 840 Приклад Позатекстове комплексне посилання: 2 7. Кузьмінський А. І.: 1) Методика навчання англійської мови в аспекті комунікативно-когнітивного під- ходу: навч.-метод. посіб. Черкаси, 2011. С. 31 ; 2) Моделювання професійної діяльності майбутнього фа- хівця в умовах інтеграції України в європейський освітній простір: навч. посіб. Черкаси, 2011. С. 78. 7 ОСОБЛИВОСТІ СКЛАДАННЯ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ПОСИЛАННЯ НА ЕЛЕКТРОННИЙ РЕСУРС 7.1 Залежно від режиму доступу електронні ресурси поділяють на електронні ресурси локального та віддале- ного доступу. 7.2 За видом інформації, призначеної для сприйняття, розрізняють такі електронні ресурси: електронні дані, електронні програми, електронні дані та програми. 7.3 Джерелами інформації для складання бібліографічного посилання на електронний ресурс є титульний екран, основне меню, програма, головна сторінка сайту чи порталу, що містять відомості про автора, назву, відповідальність, перевидання (версію), місце та рік видання. Основним джерелом інформа- ції є титульний екран. За потреби використовують й інші джерела інформації: етикетку на фізичному носієві елек- тронного ресурсу, технічну та іншу супровідну документацію до нього або контейнер, коробку, конверт тощо (згідно з ДСТУ 7157). 7.4 Бібліографічне посилання складають як на електронні ресурси загалом (електронні документи, бази даних, портали чи сайти, веб-сторінки, форуми тощо), так і на їхні складники (розділи та частини електронних докумен- тів, порталів чи сайтів; публікації в електронних серіальних документах, повідомлення на форумах тощо) згідно з загальними правилами (відповідно до розділів 4–6) та з урахуванням зазначених далі особливостей. 7.4.1 Якщо є зміни в змісті електронного ресурсу — доповнено зміст або вилучено з нього певну інформацію, модифіковано мову програмування або операційної системи тощо, у бібліографічному посиланні наводять ці відомості, що крім слова «видання» (наприклад, «2-ге вид., доповнене»), можуть містити слова «версія» (напри- клад, «Версія 3.1»), «рівень» (наприклад, «Тренувальний рівень»), «модифікація » (наприклад, «Третя модифі- кація»). 7.4.2 У бібліографічному посиланні після відомостей про відповідальність дозволено не подавати відомості про вид електронних даних чи програм, наприклад: електронні текстові дані (скорочено — електрон. текст. дані), електронні графічні дані (електрон. граф. дані), електронний журнал (електрон. журн.), електронні картографічні дані (електрон. картогр. дані), електронна пошукова програма (електрон. пошук. прогр.) тощо. 7.4.3 У бібліографічному посиланні на електронний ресурс локального доступу після вихідних даних подають відомості про кількість фізичних одиниць (арабськими цифрами) та вид носія інформації (наприклад, електронний оптичний диск). У дужках можна подавати відомості про вид оптичного диска (CD-R, CD-RW, DVD-R тощо). Приклад Підрядкове посилання 11 Кожухівський А. Д. Імітаційне моделювання систем масового обслуговування [Електронний ресурс]: практикум/Черкас. держ. технол. ун-т. Електрон. текст, дані. Черкаси , 2009. 1 електрон. опт. диск (CD-R). 7.4.4 У примітці до бібліографічного посилання на електронний ресурс подають відомості, необхідні й до- статні для пошуку та характеристики технічних специфікацій цього електронного ресурсу, в такій послідовності: — системні вимоги; — відомості про доступ; — дата оновлення документа або його частини; — електронна адреса; — дата звернення до документа. 7.4.4.1 Відомості про доступ до електронного ресурсу подають у бібліографічних посиланнях на документи з комп’ютерних мереж, а також із повнотекстових баз даних, доступ до яких здійснюють на договірній основі або за передплатою (наприклад, «ЛІГА- ЗАКОН», «Атлас Аналітика», «Нормативні акти України» тощо). Приклад Позатекстове посилання 3 . Про відзначення 150-річчя з дня народження видатного вченого Володимира Івановича Вернадського [Електронний ресурс]: проект постанови Верховної Ради України. Документ не було опубліковано. Доступ із інформ.-правової системи «ЛІГА- ЗАКОН». 7.4.4.2 Відомостям про дату (день, місяць, рік) останнього оновлення електронного ресурсу віддаленого до- ступу (його частини) передують слова «Дата оновлення». Ці відомості в бібліографічному посиланні наводять перед відомостями про режим доступу («URI», «URL»). 841 Приклад Підрядкове посилання 2 Берташ В. Пріоритети визначила громада // Голос України: електрон. версія газ. 2012. № 14 (5392). Дата оновлення: 04.08.2012. URL: http://www.qolos.com.ua/userfiles/file/040812/040812-u.pdf (дата звернення: 06.08.2012). 7.4.4.3 Для позначення електронної адреси електронного ресурсу віддаленого доступу в примітці дозволено замість слів «Режим доступу» (чи «Доступ») або їхнього еквівалента іншою мовою (наприклад, «Availabte from») застосовувати абревіатури «URI» (Uniform Resource Identifier — Уніфікований ідентифікатор ресурсу) або «URL» (Uniform Resource Locator — Уніфікований покажчик ресурсу). 7.4.4.3.1 Якщо електронний ресурс має унікальний ідентифікатор DOI (Digital Object Identifier — Ідентифікатор цифрового об’єкта) або інший постійний ідентифікатор, замість електронної адреси цього ресурсу рекомендовано зазначати його ідентифікатор. 7.4.4.3.2 Інформацію про протокол доступу до електронного ресурсу (http, ftp тощо) та його електронну адре- су наводять у форматі «URI» або «URL». 7.4.4.3.3 Довгу електронну адресу можна переносити на наступний рядок. У цьому разі останнім у першому рядку має бути знак «навскісна риска» («/»). Приклад Підрядкове посилання 1 2 Біланюк О. П. Сучасний стан та перспективи розвитку міжнародного туризму в українсько-польських відносинах // Економіка. Управління. Інновація: електрон. наук. фахове вид. 2012. № 2. URL: http://archive. nbuv.gov.ua/ e-/journals/eui/2012_2/pdf/12bopypv.pdf (дата звернення: 17.06.2013). Для запобігання помилок у наведенні електронної адреси рекомендовано подавати її в один рядок. Приклад Підрядкове посилання 12 Біланюк О. П. Сучасний стан та перспективи розвитку міжнародного туризму в українсько-польських відносинах//Економіка. Управління. Інновація: електрон. наук. фахове вид. 2012. № 2. URL: http://archive. nbuv.gov.ua/e-/journals/eui/2012 2/pdf/12bopypv.pdf (дата звернення: 17.06.2013). 7.4.4.3.4 Дозволено подавати відомості про інше місцезнаходження чи форму електронного ресурсу, викорис- товуючи слова «Також доступний» (наприклад, «Також доступний у P D F :.» ) чи подібні еквівалентні фрази (на- приклад, «Відомості доступні також в Інтернеті:...»). 7.4.4.4 Після електронної адреси подають відомості про дату звернення до електронного ресурсу віддаленого доступу: число, місяць і рік (в круглих дужках) після слів «дата звернення». Приклад Позатекстове посилання 4 . Конституція України: Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // База даних «Законодавство України»/ВР України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96%D0%B2%D1%80 (дата звернення: 08.02.2012). 7.4.4.5 У бібліографічному посиланні на електронні ресурси локального та віддаленого доступу в примітці можна не подавати відомостей про джерело назви («Назва з етикетки диска», «Назва з екрана» тощо). 8 ОСОБЛИВОСТІ СКЛАДАННЯ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ПОСИЛАННЯ НА АРХІВНИЙ ДОКУМЕНТ 8.1 Бібліографічне посилання на архівний документ дає можливість ідентифікувати його та визначати місце- знаходження в архіві, музеї, бібліотеці тощо. 8.2 Бібліографічне посилання на архівний документ складають за загальними правилами, викладеними в цьо- му стандарті, з урахуванням зазначених далі особливостей. 8.2.1 У бібліографічному посиланні на архівний документ відомості про об’єкт посилання відокремлюють від пошукових даних знаком «дві навскісні риски» («//») з проміжками до та після нього. Приклад Підрядкове посилання 3 Матеріали Ради Народних комісарів Української Народної Республіки//ЦДАВО України (Центр. держ. архів вищ. органів влади та упр. України). Ф. 1061. Оп. 1. Спр. 8–12. Копія; Ф. 1063. Оп. 3. Спр. 1–3. 8.2.2 Для позначення пошукових даних архівного документа використовують такі скорочення слів: «Ф.» («Фонд»), «Оп.» («Опис»), «К.» («Картон»), «Спр.» («Справа»), «Од. зб.» («Одиниця зберігання»), «Арк.» («Аркуш»). Між елементами пошукових даних ставлять знак «крапка». 842 Приклад Внутрішньотекстове посилання (ЦДІАК України. Ф. 4703. Оп. 3. Спр. 23. Арк. 45–49). 8.3 Бібліографічне посилання на архівний документ може містити такі елементи: — заголовок бібліографічного запису (ім’я автора); — основну назву документа; — відомості, що належать до назви (пояснюють і доповнюють її); — відомості про відповідальність (містять інформацію про осіб і/або організації, які брали участь у створенні документа); — пошукові дані архівного документа; — примітки. 8.3.1 Пошукові дані архівного документа містять такі відомості: — назву архіву; — номер архівного фонду; — номер опису; — номер справи (одиниці зберігання) за описом; — місцезнаходження об’єкта посилання (кількість аркушів загалом чи аркуш, на якому подано об’єкт поси- лання). Приклад Позатекстове посилання 8. ЦДНТА України. Ф. Р-72. Оп. 2. К. 1 — 272. Од. зб. 1. 10 арк. 8.3.1.1 Назву архіву подають у вигляді абревіатури чи скорочення, які прийнято в архівній галузі. Розшифру- вання абревіатури наводять у списку скорочень, який додають до тексту. Якщо списку скорочень немає, назву архіву подають повністю або скорочують окремі слова та словосполучення згідно з ДСТУ 3582, ДСТУ 7093, ГОСТ 7.12. Повну або скорочену назву архіву можна подавати після абревіатури. Приклади ЦДІАК України (Центральний державний історичний архів України, м. Київ); ДА СБ України (Держ. архів Служби безпеки України); ЦДНТА України (Центр. держ. наук.-техн. архів України); Держархів м. Києва. У повторному бібліографічному посиланні назву архіву наводять у вигляді абревіатури або в скороченій формі. 8.3.1.2 Номер архівного фонду наводять після назви архіву, зазначаючи ті необхідні елементи пошукових даних, які прийнято подавати саме в цьому архіві. Після номера архівного фонду в круглих дужках може бути зазначено його назву. Приклад ЦДАВО України. Ф. 14 (Фонд «Товариство отців Василіан» у Львові). Якщо номера архівного фонду немає, після назви архіву подають, зазвичай у називному відмінку, назву цього архівного фонду. Приклад Держархів Донецької обл. Фонд Донецького обкому КП(б)У. 8.4 Внутрішньотекстове бібліографічне посилання на архівний документ зазвичай містить тільки пошукові дані цього документа. Приклад Внутрішньотекстове посилання (ЦДІАЛ України. Ф. 183. Оп. 4. Спр. 2. Арк. 10). За потреби можна наводити його повний опис. Приклад Внутрішньотекстове посилання ( Наукове товариство ім. Шевченка//Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника НАН України. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 78. Арк. 1— 7). 8.5 У підрядкових і позатекстових бібліографічних посиланнях рекомендовано наводити відомості про архівний документ — об’єкт посилання (його заголовок та основну назву або тільки його основну назву; відомості, що на- лежать до назви тощо) та пошукові дані. Приклад Позатекстове посилання 5 . Діяльність історичної секції при ВУАН та зв’язаних з нею історичних установ Академії в 1929— 1930 рр.//Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Ф. Х (Всеукраїнська Академія Наук). Спр. 1686. 30 арк. 843 Проте можна наводити у підрядкових і позатекстових посиланнях на архівний документ тільки пошукові дані цього документа за умови, якщо основні відомості про нього є в тексті. 8.6 Якщо справа (одиниця зберігання) чи певний архівний документ, який зберігають у цій справі, не має назви, її формулює дослідник. У цьому разі назву справи подають у квадратних дужках до або після пошукових даних про документ. Приклад Позатекстове посилання 1 7. [Праці П. К. Грімстед]//ЦДАВО України. Ф. 14. Оп. 7. Спр. 19. 284 арк. або: 17. ЦДАВО України. Ф. 14. Оп. 7. Спр. 19. 284 арк. [Праці П. К. Грімстед]. 8.7 Якщо потрібно зазначити автора та назву або тільки назву справи, в якій зберігають архівний документ – об’єкт посилання, ці відомості подають після пошукових даних у круглих дужках. Приклад Підрядкове посилання 3 Науковий архів Інституту історії України НАН України. Ф. 2. Оп. 3. Спр. 170. № 1. Арк. 5. (План праці НДКІУ на 1924 р.). 8.8 У примітках можна наводити відомості про автентичність, автографічність, мову, спосіб відтворювання, відомості про особливості зовнішнього вигляду архівного документа, про його опублікування тощо. Примітки по- дають після пошукових даних. Приклади Підрядкові посилання * ЦДАВО України. Ф. 3866. Оп. 3. Спр. 3. Арк. 1—37. Копія. 2 ЦДІАК України. Ф. 127. Оп. 3. Спр. 38. Арк. 45. Оригінал. Рукопис. 8.9 Якщо текст архівного документа розміщено на зворотному боці аркуша, у пошукових даних бібліографіч- ного посилання зазначають слово «зворот» у скороченій формі — «зв.». Приклад Позатекстове посилання 2 1. Лист Голови Спілки «Чорнобиль» Г. Ф. Лєпіна на ім’я Голови Ради Міністрів УРСР В. А. Масола щодо реєстрації Статуту Спілки та сторінки Статуту. 14 грудня 1989 р.//ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 32. Спр. 2612. Арк. 63, 64, 64 зв., 71. 8.10 Бібліографічні посилання на архівні документи із зарубіжних архівів подають мовою певної країни згідно з прийнятими в цій країні та в цьому архіві правилами описування та складання посилань (зі скороченнями). Приклади Внутрішньотекстове посилання (APw Lublinie. Zespol 95. Sygn.125. K. 6—7). Підрядкове посилання 11 Sygn.126. Wisyta Generalna dekanatu Patenskiego w roku 1793. 1793 r. 57 k. Позатекстове посилання 1 3. Государственный архив Российской Федерации. Ф. Р-7008. Украинская библиотека им. С. Петлюры в Париже. 1922—1940. Оп. 1. Д. 65. Каталог книг по истории Украины и другим вопросам на украинском языке, 1908—1940. 80 л. БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1 ДСТУ 2394-94 Інформація та документація. Комплектування фонду, бібліографічний опис, аналіз документів. Терміни та визначення. – Чинний від 01.01.1995. – Київ: Держстандарт України, 1994. – 88 с. 2 ДСТУ 5034:2008 Інформація і документація. Науково-інформаційна діяльність. Терміни та визначення по- нять. – Київ: Держспоживстандарт України, 2009. – 38 с. 3 ISO 690:2010 Information and documentation – Guidelines for bibliographic references and citations to information resources (Інформація та документація. Настанови щодо бібліографічних посилань і цитування інформаційних ресурсів). 4 Великий тлумачний словник української мови/уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – Київ; Ірпінь: Перун, 2009. – 1736 с. 5 Женченко М. Загальна і спеціальна бібліографія: навч. посіб./Марина Женченко. – Київ: Жнець, 2011. – 255 с. 6 Мильчин А. Э. Издательский словарь-справочник. – 2-е изд., испр. и доп./А. Э. Мильчин. – М.: ОЛМА-Пресс, 2003. – 560 с. 7 Основные стандарты для современного книгоиздательского дела/Рос. кн. палата ; сост.: А. А. Джиго, С. Ю. Ка- линин, Г. П. Калинина, К. М. Сухоруков. – М.: Бук Чембэр Интернэшнл, 2008. – 656 с. 844 8 Словник книгознавчих термінів/уклад.: В. Я. Буран, В. М. Медведєва, Г. І. Ковальчук, М. І. Сенченко. – Київ: Аратта, 2003. – 160 с. 9 Швецова-Водка Г. М. Документознавство: навч. посіб./Г. М. Швецова-Водка. – Київ: Знання, 2007. – 398 с. 10 Швецова-Водка Г. М. Документознавство: слов.-довід. термінів і понять: навч. посіб./Г. М. Швецова-Водка. – Київ: Знання, 2011. – 319 с. Код УКНД 01.140.40 Ключові слова: архівні документи, внутрішньотекстове бібліографічне посилання, бібліографічний опис, ви- дання, документ, електронні ресурси, об’єкт бібліографічного посилання, підрядкове бібліографічне посилання, бібліографічне посилання. ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ТЕХНІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА СПОЖИВЧОЇ ПОЛІТИКИ ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Держспоживстандарту України 07.04.2003 № 55 НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ Державна уніфікована система документації УНІФІКОВАНА СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЙНО-РОЗПОРЯДЧОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЮВАННЯ ДОКУМЕНТІВ ДСТУ 4163-2003 Чинний від 01.09.2003 1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ 1.1 Цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи (далі – документи) – постанови, роз- порядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: – органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; – підприємств, установ, організацій та їх об’єднань усіх форм власності (далі – організацій). 1.2 Цей стандарт установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташовування реквізитів до- кументів; вимоги до бланків та оформлювання документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допо- могою друкувальних засобів. 1.3 Вимоги цього стандарту щодо оформлювання реквізитів можна поширювати на всі класи уніфікованих систем документації. 1.4 Цей стандарт не поширюється на процеси створювання та обігу електронних організаційно-розпорядчих документів. 2. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ У цьому стандарті використані такі стандарти та інші нормативні документи: ДСТУ 2732-94 Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення ДК 010-98 Державний класифікатор управлінської документації (ДКУД) ГОСТ 9327-60 Бумага и изделия из бумаги. Потребительские форматы. 3. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ У цьому стандарті використано терміни та визначення, встановлені ДСТУ 2732. 4. СКЛАД РЕКВІЗИТІВ ДОКУМЕНТІВ 4.1 Готуючи та оформлюючи документи, використовують такі реквізити: 01 – зображення Державного Герба України, герба Автономної Республіки Крим 02 – зображення емблеми організації або товарного знака (знака обслуговування) 03 – зображення нагород 04 – код організації 845 05 – код форми документа 06 – назва організації вищого рівня 07 – назва організації 08 – назва структурного підрозділу організації 09 – довідкові дані про організацію 10 – назва виду документа 11 – дата документа 12 – реєстраційний індекс документа 13 – посилання на реєстраційний індекс і дату документа, на який дають відповідь 14 – місце складення або видання документа 15 – гриф обмеження доступу до документа 16 – адресат 17 – гриф затвердження документа 18 – резолюція 19 – заголовок до тексту документа 20 – відмітка про контроль 21 – текст документа 22 – відмітка про наявність додатків 23 – підпис 24 – гриф погодження документа 25 – візи документа 26 – відбиток печатки 27 – відмітка про засвідчення копії 28 – прізвище виконавця і номер його телефону 29 – відмітка про виконання документа і направлення його до справи 30 – відмітка про наявність документа в електронній формі 31 – відмітка про надійдення документа до організації 32 – запис про державну реєстрацію. 4.2 Схеми розташованості реквізитів і меж зон на форматі А4 кутового і поздовжнього бланка подано в до- датку А. 4.3 Виготовляючи бланки документів, використовують такі реквізити: 01, 02, 03, 04, 05, 06, 07, 08, 09, 10, а та- кож можливі відмітки для розташування реквізитів: 11, 12, 13, 14, 16, 19, 20, 21. Приклади наведено в додатку Б. У разі застосування трафаретних текстів документів використовують реквізит 21. 4.4 Документи, що їх складають в організації, повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва організації (07), назва виду документа (10) (не зазначають на листах), дата (11), реєстраційний індекс документа (12), заголовок до тексту документа (19), текст документа (21), підпис (23). Оформлюючи різні види документів відповідно до нормативних документів, крім зазначених обов’язкових реквізитів, використовують такі: 01, 02, 03, 04, 05, 06, 08, 09, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 22, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32. Приклади наведено в додатку В. 4.5 У документах, що їх оформлюють на двох і більше сторінках, реквізити 22–28 проставляють після тексту (21), а 29–31 – на нижньому березі першої сторінки документа. 5. ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА РОЗТАШОВУВАННЯ РЕКВІЗИТІВ ДОКУМЕНТІВ 5.1 Зображення Державного Герба України розміщують на бланках документів відповідно до Постанови Вер- ховної Ради України «Про Державний герб України»; герба Автономної Республіки Крим – відповідно до норма- тивно-правових актів Автономної Республіки Крим. Зображення Державного Герба України, герба Автономної Республіки Крим на бланках із кутовою розташова- ністю реквізитів розміщують на верхньому березі бланка над серединою рядків з назвою організації, а на бланках із поздовжньою розташованістю реквізитів – у центрі верхнього берега. Розмір зображення: висота – 17 мм, ши- рина – 12 мм. 5.2 Зображення емблеми організації або товарного знака (знака обслуговування) відповідно до статуту (поло- ження про організацію) розміщують з лівого боку від назви організації. Зображення емблеми реєструють згідно з установленим порядком. Емблему не відтворюють на бланку, якщо на ньому розміщено зображення Державного Герба України. На бланках документів недержавних організацій дозволено розташовувати зображення емблеми на верхньому березі документа, де на бланках документів державних організацій розміщують зображення Державного Герба. 846 5.3 Зображення нагород відтворюють на бланках документів згідно із законодавством і розміщують на лівому березі бланка на рівні реквізитів 07 і 08. 5.4 Код організації проставляють за ЄДРПОУ [15] після реквізиту довідкові дані про організацію (09). 5.5 Код форми документа (якщо він є) проставляють згідно з ДК 010 вище реквізиту назва виду документа (10). 5.6 Назву організації вищого рівня зазначають скорочено, а у разі відсутності офіційно зареєстрованого скоро- чення – повністю. 5.7 Назва організації – автора документа повинна відповідати назві, зазначеній у його установчих документах. Скорочену назву організації зазначають тоді, коли її офіційно зафіксовано в статуті (положенні про організацію). Скорочену назву подають у дужках (або без них) нижче повної, окремим рядком у центрі. 5.8 Назву філії, територіального відділення, структурного підрозділу організації зазначають тоді, коли вони – автори документа, і розміщують нижче реквізиту 07. 5.9 Довідкові дані про організацію містять: поштову адресу та інші відомості (номери телефонів, факсів, теле- ксів, рахунків у банку, адресу електронної пошти тощо). Їх розміщують нижче назви організації або структурного підрозділу. 5.10 Назва виду документа має відповідати переліку форм, які використовують в організації. Перелік містить назви уніфікованих форм документів згідно з ДК 010 та назви інших документів, що відповідають організаційно- правовому статусу організації. У листі назву виду документа не зазначають. 5.11 Дата документа – це дата його підписання, затвердження, прийняття, зареєстрування, яку оформлюють цифровим способом. Елементи дати наводять арабськими цифрами в один рядок у послідовності: число, місяць, рік. Приклад 15.01.2001 Дату дозволено оформлювати у послідовності: рік, місяць, число. Приклад 2001.01.15 У нормативно-правових актах і фінансових документах застосовують словесно-цифровий спосіб оформлюван- ня дати, наприклад: 29 січня 2001 року. Дату документа ставлять нижче назви документа поряд із реєстраційним індексом на спеціально відведеному місці на бланку. 5.12 Реєстраційний індекс документа складають з його порядкового номера, який можна доповнювати за рі- шенням організації індексом справи за номенклатурою справ, інформацією про кореспондента, виконавця тощо. Місце розташованості цього реквізиту залежить від бланка та виду документа. Якщо документ підготували дві чи більше організацій, то реєстраційний індекс складають із реєстраційних індексів кожної з цих організацій, які проставляють через правобіжну похилу риску згідно з послідовністю під- писів авторів документа. 5.13 Посилання на реєстраційний індекс і дату документа містить реєстраційний індекс і дату того документа, на який дають відповідь. Цей реквізит розташовують нижче або на рівні реєстраційного індексу на спеціально відведеному місці на бланку. 5.14 Місце складення або видання документа зазначають на всіх документах крім листів, у яких ці відомості визначають із реквізиту «Довідкові дані про організацію», і розміщують на рівні або нижче реквізитів 11, 12. 5.15 Гриф обмеження доступу до документа (таємно, для службового користування) проставляють без лапок праворуч у верхньому куті на першій сторінці документа. За потреби його доповнюють даними, передбаченими нормативно-правовими актами, які регламентують порядок ведення діловодства, що містить інформацію обмеже- ного доступу [14]. 5.16 Адресатами документа можуть бути організації, їхні структурні підрозділи, посадові особи та громадяни. У разі адресування документа організації або її структурному підрозділові без зазначення посадової особи їхні назви подають у називному відмінку. Приклад Міністерство юстиції України У разі адресування документа керівникові установи або його заступникові назва установи входить до складу назви посади адресата. Приклад Голові Державного комітету статистики України Прізвище, ініціал(и) Якщо документ надсилають посадовій особі, назву установи зазначають у називному відмінку, а посаду і прі- звище адресата – у давальному. 847 Приклад Державний комітет архівів України Відділ формування Національного архівного фонду і діловодства Провідному спеціалістові Прізвище, ініціал(и) Якщо документ адресують багатьом однорідним організаціям, адресата зазначають узагальнено. Приклад Директорам центральних державних архівів України Документ не повинен містити більше чотирьох адресатів. Слово «копія» перед зазначенням адресата не став- лять. За наявності більшої кількості адресатів складають список для розсилання, а на кожному документі зазна- чають тільки одного адресата. До реквізиту «Адресат» входить поштова адреса. Порядок і форма запису відомостей про поштову адресу установи мають відповідати Правилам надання послуг поштового зв’язку [13]. Приклад Міністерство охорони здоров’я України, вул. Грушевського, 7, м. Київ, 01021 Якщо документ надсилають фізичній особі, то у називному відмінку зазначають прізвище, ім’я, по батькові (або ініціали) адресата, вулицю, номер будинку і квартири, населений пункт, район, область, поштовий індекс. Приклад Іванченко Петро Семенович вул. Садова, буд. 7, кв. 24, м. Вінниця, 21003 5.17 Гриф затвердження складається зі слова ЗАТВЕРДЖУЮ (без лапок), назви посади, підпису, ініціалу(-ів) і прізвища особи, яка затвердила документ, дати затвердження. Приклад ЗАТВЕРДЖУЮ Міністр фінансів України Підпис Ініціал(и), прізвище 07.03.2001 У разі затвердження документа кількома посадовими особами їхні грифи затвердження розташовують на одно- му рівні. Якщо документ затверджено постановою, рішенням, наказом, протоколом, то гриф затвердження складається зі слова ЗАТВЕРДЖЕНО (без лапок), назви, дати і номера затверджувального документа у називному відмінку. Приклад ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Держкомархіву України 16.05.2001 № 40 Гриф затвердження розміщують у правому верхньому куті першого аркуша документа. 5.18 Резолюція, яку ставить на документі посадова особа, складається з прізвища виконавця (виконавців) у да- вальному відмінку, змісту доручення, терміну виконання, особистого підпису керівника, дати. Приклад Прізвище, ініціал(и) Прошу підготувати пропозицію про постачання вугілля ТЕЦ-15 до 01.09.2001 Підпис 15.08.2001 Резолюцію треба ставити безпосередньо на документі, нижче реквізиту «Адресат», паралельно до основного тексту або на вільній площі лицьового боку першого аркуша, але не на березі документа, призначеного для під- шивання. Якщо на документі немає вільного місця для резолюції, дозволено оформлювати її на окремих аркушах або спеціальних бланках. 5.19 Заголовок до тексту документа повинен бути узгоджений з назвою документа і містити короткий виклад його основного смислового аспекту. Заголовок відповідає на питання «про що?», «кого?», «чого?». Наприклад, наказ (про що?) про створення уста- нови; посадова інструкція (кого?) секретаря-референта; протокол (чого?) засідання правління. 848 Текст документа, надрукований на папері формату А5, дозволено подавати без заголовка. 5.20 Відмітку про контроль за виконанням документа позначають літерою «К», словом або штампом «Конт- роль» на лівому березі першого аркуша документа, на рівні заголовка до тексту. 5.21 Текст документа містить інформацію, заради зафіксування якої було створено документ. Організації здійснюють діловодство, ведуть документацію і листування українською мовою. У населених пунктах країни, де більшість населення становлять громадяни, які належать до національних меншин, тексти до- кументів у внутрішньому діловодстві, поряд із державною мовою, можна складати мовою відповідної національної меншини у порядку, встановленому законодавством [6]. Документи, які надсилають зарубіжним адресатам, можна оформлювати українською або мовою країни адре- сата чи однією з мов міжнародного спілкування. Текст документа повинен бути викладений стисло, грамотно, зрозуміло, без повторів та вживання слів і зворо- тів, які не несуть смислового навантаження. Текст оформлюють у вигляді суцільного складного тексту, анкети, таблиці або поєднання цих форм. Якщо частини тексту мають різні смислові аспекти або текст документа містить декілька рішень, висновків тощо, його треба розбити на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, які нумерують арабськими цифрами і друку- ють з абзацу. 5.22 Відмітку про наявність додатків розміщують під текстом документа. Наявність додатків, повну назву яких наводять у тексті, фіксують за такою формою: Додаток: на 5 арк. у 2 прим. Якщо документ має додатки, повних назв яких немає у тексті, то ці назви треба подати після тексту, зазначив- ши кількість аркушів у кожному додатку та кількість їхніх примірників. Приклад Додатки: 1. Довідка про виконання плану ремонтних робіт за I квартал 2000 р. на 5 арк. в 1 прим. 2. Графік ремонтних робіт на II квартал 2000 р. на 2 арк. в 1 прим. Якщо до документа додають інший документ, що має додатки, то відмітку про наявність додатків оформлю- ють так: Додаток: л ист Державного комітету архівів України від 27.04.2000 № 171/01-04 і додаток до нього, всього на 7 арк. в 1 прим. Якщо додатки зброшуровані, то кількість їхніх аркушів не зазначають. Приклад Додаток: Методичні рекомендації в 3 прим. На велику кількість додатків складають опис, а в самому документі після тексту зазначають: Додатки: згідно з описом на 67 арк. Якщо додаток надсилають не за всіма зазначеними у документі адресами, відмітку про наявність додатка оформлюють так: Додаток: на 5 арк. в 1 прим. на першу адресу. Додаток до розпорядчого документа повинен мати відмітку з посиланням на цей документ, його дату і номер. Відмітку роблять у верхньому правому куті першого аркуша додатка. Приклад Додаток 1 до наказу Міністерства охорони здоров’я України 20.01.2001 № 25 5.23 Підпис складається з назви посади особи, яка підписує документ (повної, якщо документ надруковано не на бланку, скороченої – на документі, надрукованому на бланку), особистого підпису, ініціалу(-ів) і прізвища. Приклади 1. Голова Державного комітету статистики України Підпис Ініціал(и), прізвище 2. Голова Підпис Ініціал(и), прізвище Реквізит розміщують під текстом документа або під відміткою про наявність додатків. Якщо документ підписують кілька (дві або більше) осіб, то їхні підписи розташовують один під одним відпо- відно до підпорядкованості посадових осіб. Приклад Директор Підпис Ініціал(и), прізвище Головний бухгалтер Підпис Ініціал(и), прізвище Якщо документ підписують кілька осіб однакових посад, то їхні підписи розташовують на одному рівні. 849 Приклад Заступник Міністра юстиції України Підпис Ініціал(и), прізвище Заступник Міністра фінансів України Підпис Ініціал(и), прізвище Документи колегіальних органів підписують голова колегіального органу і секретар. Приклад Голова дирекції Підпис Ініціал(и), прізвище Секретар дирекції Підпис Ініціал(и), прізвище У разі відсутності посадової особи, підпис якої зазначено в документі, документ підписує особа, яка виконує її обов’язки, або її заступник. У цьому випадку обов’язково зазначають посаду і прізвище особи, яка підписала документ (виправлення вносять рукописним або машинописним способом), наприклад: «Виконувач обов’язків», «Заступник». Підписувати документ із прийменником «за» або ставити правобіжну похилу риску перед назвою посади не дозволено. 5.24 Гриф погодження розміщують нижче реквізиту «Підпис». Він складається зі слова ПОГОДЖЕНО (без лапок), назви посади особи, яка погоджує документ (разом з назвою організації), особистого підпису, ініціалу(-ів) і прізвища, дати погодження. Приклад ПОГОДЖЕНО Заступник Міністра оборони України Підпис Ініціал(и), прізвище 05.02.2001 Якщо документ погоджують листом, протоколом, актом тощо, то гриф погодження оформлюють так: ПОГОДЖЕНО Протокол засідання Правління Національного банку України 23.01.2001 № 2 5.25 Візою оформлюють внутрішнє погодження документа. Віза складається з назви посади, особистого підпису, ініціалів і прізвища особи, яка візує документ, дати заві- зування. Візу розміщують нижче реквізиту 23, як на лицьовому, так і на зворотному боці останнього аркуша до- кумента. Приклад Начальник юридичного відділу Підпис Ініціал(и), прізвище 18.09.2001 Візу ставлять на примірниках документів, які залишають в організації. 5.26 Відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи. Перелік документів, на які ставлять відбиток печатки, визначає організація на підставі нормативно-правових актів. Його подають в інструкції з діловодства організації. Відбиток печатки ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала до- кумент. 5.27 Відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особис- того підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23. Приклад Згідно з оригіналом Секретар Підпис Ініціал(и), прізвище 26.06.2001 5.28 Прізвище або прізвище, ім’я та по батькові виконавця документа і номер його службового телефону за- значають на лицьовому боці в нижньому лівому куті останнього аркуша документа. Приклади 1. Іваненко 556 07 24 2. Іваненко Петро Михайлович 556 07 24 5.29 Відмітку про виконання документа і направлення його до справи ставлять у лівому куті нижнього берега лицьового боку першого аркуша документа. Вона містить такі дані: посилання на дату і номер документа про його виконання або коротку довідку про виконання, слова «До справи», номер справи, в якій документ буде зберігатися, дату направлення документа до справи, назву посади і підпис виконавця. Приклад До справи № 03-4 Відповідь надіслано 13.05.2001 № 03-12/113 Посада Ініціал(и), прізвище 14.05.2001 850 5.30 Відмітка про наявність документа в електронній формі містить повне ім’я файла і його місце зберігання, код оператора та інші пошукові дані. Її ставлять у центрі нижнього берега лицьового боку першого аркуша доку- мента. 5.31 Відмітка про надійдення (зареєстрування) документа до організації містить такі дані: скорочену назву організації, дату (за потреби – годину і хвилину) надійдення документа і реєстраційний індекс документа, які ставлять у правому куті нижнього берега лицьового боку першого аркуша документа. Відмітку про надійдення документа до організації доцільно ставити за допомогою штампа. 5.32 Запис про державну реєстрацію фіксують тільки на нормативно-правових актах органів державної влади, долучених до державного реєстру відповідно до Указу Президента України «Про державну реєстрацію норматив- них актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади» [9]. Його розташовують після номера акта чи після грифа затвердження. 6. ВИМОГИ ДО БЛАНКІВ ДОКУМЕНТІВ ТА ОФОРМЛЮВАННЯ ДОКУМЕНТІВ 6.1 Для виготовляння бланків організаційно-розпорядчих документів як основні треба використовувати два формати паперу згідно з ГОСТ 9327 – А4 (210 х 297 мм) і А5 (210 х 148 мм). Дозволено використовувати бланки А3 (297 х 420 мм) і А6 (105 х 148 мм). 6.2 Бланки документів повинні мати такі береги, мм: 30 – лівий; 10 – правий; 20 – верхній та нижній. 6.3 Бланки документів виготовляють на білому папері високої якості, друкують фарбами насичених кольорів. Дозволено виготовляти бланки за допомогою комп’ютерної техніки. 6.4 Бланки документів проектують відповідно до додатка А, де у схемах позначено зафіксовані межі зон роз- ташованості реквізитів. Кожну зону призначено для розташовування певних реквізитів. 6.5 Можна використовувати два варіанти розташованості реквізитів – кутовий і поздовжній. 6.6 Реквізити розміщують у межах, встановлених схемами, з допуском +2 мм. 6.7 Реквізит 01 розташовують над серединою реквізиту 06 (за його відсутності – реквізиту 07). Реквізити 06, 07, 08, 09, 10, обмежувальні відмітки для реквізитів 11, 12, 13 у межах зон розташування рекві- зитів треба розміщувати одним із способів: – сцентрованим (початок і кінець кожного рядка реквізиту однаково віддалені від меж зони розташованості реквізитів); – прапоровим (кожний рядок реквізиту починається від лівої межі зони розташованості реквізитів). 6.8 Встановлюють такі види бланків документів (зразки бланків документів наведено в додатку Б): – загальний бланк для створювання різних видів документів (без зазначання у бланку назви виду документа), крім листа; – бланк листа; – бланк конкретного виду документа (із зазначанням у бланку назви виду документа), крім листа. На основі загального бланка організації можна розробляти бланки структурного підрозділу організації або бланки посадової особи у тому разі, якщо керівник підрозділу чи посадова особа має право підписувати докумен- ти. 6.9 Загальний бланк залежно від установчих документів організації містить реквізити 01, 02, 03, 04, 06, 07, 08, 09, 14. Дозволено розміщувати обмежувальні позначки для реквізитів 11, 12, 19, 20. Бланк листа залежно від установчих документів організації містить реквізити 01, 02, 03, 04, 06, 07, 08, 09. На бланку листа рекомендовано розміщувати обмежувальні позначки для розташовування реквізитів 11, 12, 13, 16, 18, 19, 20, 21. Бланк конкретного виду документа, крім листа, залежно від установчих документів організації містить рек- візити 01, 02, 03, 04, 05, 06, 07, 08, 10, 14, а також обмежувальні позначки для розташовування реквізитів 11, 12, 19, 20. 6.10 На бланках організацій – суб’єктів України, що мають право згідно із Законом України «Про мови в Укра- їнській РСР» [6, 7] використовувати поряд з українською мови національних меншин, друкують реквізити 06, 07, 08, 09 українською мовою та мовою національної меншини, на одному рівні поздовжнього бланка. 6.11 Організації, що ведуть листування з постійними закордонними кореспондентами, можуть виготовляти бланки двома мовами: ліворуч – українською, праворуч – іноземною. Бланки, в яких використано іноземну мову, застосовувати в межах України не рекомендовано. 6.12 Залежно від характеру діяльності організації її бланки можна обліковувати. Порядкові номери, що їх про- ставляють нумератором, друкарським або іншим способом, рекомендовано розташовувати на нижньому березі зворотного боку бланка. 851 7. ВИМОГИ ДО ДОКУМЕНТІВ, ЩО ЇХ ВИГОТОВЛЯЮТЬ ЗА ДОПОМОГОЮ ДРУКУВАЛЬНИХ ЗАСОБІВ 7.1 Документи виготовляють на конторській друкарській машинці або за допомогою комп’ютерної техніки. Подані у подальших положеннях розміри стосуються документів, які мають розмір шрифту 12–14 друкарських пунктів. Окремі внутрішні документи (заяви, пояснювальні й доповідні записки тощо), авторами яких є посадові та інші фізичні особи, дозволено оформлювати рукописним способом. 7.2 Текст документів, надрукованих на папері формату А4, рекомендовано друкувати через 1,5 міжрядкових інтервали, а формату А5 – через 1–1,5 міжрядкового інтервалу. 7.3 Реквізити документа (крім тексту), які складаються з кількох рядків, друкують через 1 міжрядковий інтер- вал. Складові частини реквізитів «Адресат», «Гриф затвердження», «Гриф погодження» відокремлюють один від одного 1,5–2 міжрядковими інтервалами. Приклад ПОГОДЖЕНО 1,5 1 Голова Державного комітету статистики України 2 Підпис Ініціал(и), прізвище 1,5 Дата 7.4 Реквізити документа відокремлюють один від одного 1,5-3 міжрядковими інтервалами. 7.5 Назву виду документа друкують великими літерами. 7.6 Розшифрування підпису в реквізиті «Підпис» друкують на рівні останнього рядка назви посади. 7.7 Максимальна довжина рядка багаторядкових реквізитів (крім реквізиту тексту) – 73 мм (28 друкованих знаків). Якщо заголовок до тексту перевищує 150 друкованих знаків (5 рядків), його дозволено продовжувати до межі правого берега. Крапку в кінці заголовка не ставлять. 7.8 Оформлюючи документи, треба дотримуватися таких відступів від межі лівого берега документа: – 12,5 мм – для початку абзаців у тексті; – 92 мм – для реквізиту «Адресат»; – 104 мм – для реквізитів «Гриф затвердження» та «Гриф обмеження доступу до документа»; – 125 мм – для розшифрування підпису в реквізиті «Підпис»; – не роблять відступ від межі лівого берега для реквізитів «Дата документа», «Заголовок до тексту документа», «Текст» (без абзаців), «Відмітка про наявність додатків», «Прізвище виконавця і номер його телефону», «Відмітка про виконання документа і направлення його до справи», назви посади у реквізитах «Підпис» та «Гриф погоджен- ня», засвідчувального напису «Згідно з оригіналом», а також слів СЛУХАЛИ, ВИСТУПИЛИ, ВИРІШИЛИ, УХВА- ЛИЛИ, НАКАЗУЮ, ПРОПОНУЮ. 7.9 За наявності кількох грифів затвердження і погодження їх розміщують на одному рівні вертикальними рядками. Перший гриф – від межі лівого берега; другий – через 104 мм. 7.10 Якщо в тексті документа йдеться про додатки або окремим абзацом є посилання на документ, що став підставою для його видання, слова «Додаток» і «Підстава» друкують від межі лівого берега, а текст до них – через 1 міжрядковий інтервал. 7.11 Тексти документів постійного зберігання друкують на одному боці аркуша. Документи зі строком зберігання до 5 років можна друкувати на лицьовому і зворотному боці аркуша. 7.12 Оформлюючи документи на двох і більше сторінках, друга та подальші сторінки мають бути пронумеро- вані. Номери сторінок ставлять посередині верхнього берега аркуша арабськими цифрами без слова «сторінка» та розділових знаків. Додаток А (обов’язковий) СХЕМИ РОЗТАШОВАНОСТІ РЕКВІЗИТІВ ДОКУМЕНТІВ Рисунок А.1 – Розташованість реквізитів і меж зон на форматі А4 кутового бланка Рисунок А.2 – Розташованість реквізитів і меж зон на форматі А4 поздовжнього бланка 852 Додаток Б (рекомендований) ЗРАЗКИ БЛАНКІВ ДОКУМЕНТІВ ------------------------------------------------------------------ | ДЕРЖКОМАРХІВ УКРАЇНИ | | ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ГРОМАДСЬКИХ | | ОБ’ЄДНАНЬ УКРАЇНИ | | (ЦДАГО України) | | | | | | | | | | | | | | | | | | | ------------------------------------------------------------------ Рисунок Б.1 – Зразок поздовжнього загального бланка організації ------------------------------------------------------------------ | | | | |------------+------------------------------------+--------------| | | ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ АРХІВІВ УКРАЇНИ | | | | Держкомархів України | | | |вул. Солом’янська, 24, м. Київ, | | | |03110, Тел. 277-27-77, | | | |факс 277-36-55, | | | |E-maіl: maіl@dkau.kiev.ua | | | |Web: http:// www.scarch.kiev.ua | | | |Код ЄДРПОУ 00018490 | | | |_________________ N _______________ | | | |На N __________ від _______________ | | | | | | |------------+------------------------------------+--------------| | | | | |------------+------------------------------------+--------------| | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | ------------------------------------------------------------------ Рисунок Б.2 – Зразок кутового бланка листа організації ------------------------------------------------------------------ | | | |-------------------------------------------------+--------------| | | ДЕРЖКОМАРХІВ УКРАЇНИ | | | | УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ | | | | ІНСТИТУТ АРХІВНОЇ СПРАВИ ТА | | | | ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА | | | | (УНДІАСД) | | |------+------------------------------------------+--------------| | |вул. Солом’янська, 24, м. Київ, 03110, | | | |тел./факс (044) 277-53-82, тел. 277-13-74 | | |------+------------------------------------------+--------------| | |E-maіl: іasd@dkau.kiev.ua Код ЄДРПОУ | | | |22992594 | | |------+------------------------------------------+--------------| | |_____ N _________ На N _________ від _____| | |------+------------------------------------------+--------------| | | | | | | | | | | | | | | | |-------------------------------------------------+--------------| | | | | | | | | | | | | ------------------------------------------------------------------ Рисунок Б.3 – Зразок поздовжнього бланка листа організації 853 ------------------------------------------------------------------ | | | |-------------------------------------------------+--------------| | | ДЕРЖКОМАРХІВ УКРАЇНИ | | | | УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ | | | | ІНСТИТУТ АРХІВНОЇ СПРАВИ ТА | | | | ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА | | | | (УНДІАСД) | | | | Відділ документознавства | | |-------------------------------------------------+--------------| |вул. Солом’янська, 24, м. Київ, 03110, | | |тел./факс (044) 277-53-82, тел. 277-13-74 | | |-------------------------------------------------+--------------| |_____ N _________ На N _________ від _____ | | |-------------------------------------------------+--------------| | | | | | | | | | | | | | | | |------+-------------------+----------------------+--------------| | | | | | |-------------------------------------------------+--------------| | | | | | | | | | | | | | | | | | | ------------------------------------------------------------------ Рисунок Б.4 – Зразок поздовжнього бланка листа структурного підрозділу організації ------------------------------------------------------------------ | | | |-----------------------------------------------------+----------| | | ДЕРЖКОМАРХІВ УКРАЇНИ | | | | УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ | | | | ІНСТИТУТ АРХІВНОЇ СПРАВИ ТА | | | | ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА | | | | (УНДІАСД) | | | | | | | | ДКУД _______ | | | | | | | | НАКАЗ | | |------+----------------------------------------------| | | | Київ N ________ | | |-----------------------------------------------------+----------| | | | | | |-----------+-------------------------------+---------| | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | ------------------------------------------------------------------ Рисунок Б.5 – Зразок бланка конкретного виду документа 854 Додаток В (довідковий) ПРИКЛАДИ ОФОРМЛЮВАННЯ ДОКУМЕНТІВ ------------------------------------------------------------------ |----+--------------------+-------+------------------------------| | | ДЕРЖАВНИЙ | |Український науково-дослідний | | | КОМІТЕТ АРХІВІВ | |інститут архівної справи та | | | УКРАЇНИ | |документознавства | | |Держкомархів України| | | |----+--------------------+-------+------------------------------| | |вул. | | | | |Солом’янська, 24, | | | | |м. Київ, 03110, | | | | |Тел. 277-27-77, | | | | |факс 277-36-55, | | | | |E-maіl: | | | | |maіl@dkau.kiev.ua | |Христовій Н.М., | | |Web: http:// | |Кулешову С.Г. | | |www.scarch.kiev.ua | |До виконання | | |Код ЄДРПОУ 00018490 | |Підпис І. Матяш | | |_________ N ________| |09.07.2002 | | |На N __ від ________| | | |----+--------------------+-------+------------------------------| | |Про погодження | | | | |третьої редакції | | | | |проекту державного | | | | |стандарту | | | |----+-----------------------------------------------------------| | |Методична комісія Державного комітету архівів України| | |29 травня 2002 р. розглянула третю редакцію проекту| | |Державного стандарту України «Діловодство й архівна справа.| | |Терміни та визначення понять». За результатами обговорення| | |було прийнято рішення погодити третю редакцію проекту| | |стандарту (протокол N 6). Окремим пунктом рішення| | |Методкомісії відзначено неможливість прийняття пропозиції| | |Технічного комітету стандартизації науково-технічної| | |термінології щодо заміни терміна «забезпечення збереженості| | |документів» на «забезпечення збережності документів».| | |Зауваги та пропозиції до змісту третьої редакції| | |стандарту - у додатку. | | | | | |Додаток: на 4 арк. в 1 прим. | |----+-----------------------------------------------------------| | |В.о. Голови |Підпис |Ініціал(и), прізвище | |----+-------------+--------------------+------------------------| | |Прись 2772755| | | |----+----------------------------------+------------------------| | |До справи N 01-16 | УНДІАСД | | |Долучено до зводу відгуків | Вх. N 201 | | |19.07.2002 | 12.07.2002| | |Підпис С. Кулешов | | | |29.08.2002 | | |----------------------------------------------------------------| | | ------------------------------------------------------------------ Рисунок В.1 – Приклад оформлювання опрацьованого листа організації 855 ------------------------------------------------------------------ |-----+----------------------------------------------------------| | | ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ АРХІВІВ УКРАЇНИ | | | Держкомархів України | |-----+----------------------------------------------------------| | | НАКАЗ | |-----+----------------------------------------------------------| | | 27.05.2002 | Київ | N 39 | |-----+-------------------+-------------+------------------------| | |Про затвердження | |ЗАРЕЄСТРОВАНО | | |цін на роботи | |в Міністерстві юстиції | | |(послуги), що їх | |України | | |виконують | |19 червня 2002 р. | | |центральні | |за N 515/6803 | | |державні архівні | |Керівник реєструвального| | |установи на | |органу _________________| | |договірних | | підпис | | |засадах | | | |-----+----------------------------------------------------------| | |Відповідно до пункту 1 Порядку ціноутворювання на роботи| | |(послуги), що виконують державні архівні установи,| | |затвердженого наказом Державного комітету архівів України| | |від 24 січня 2001 р. N 6 і зареєстрованого Міністерством| | |юстиції України 27 лютого 2001 р. за N 179/5370, та у| | |зв’язку з упорядкуванням оплати праці працівників архівних| | |установ Н А К А З У Ю: | | | | | |1. Затвердити ціни на роботи (послуги), що їх виконують| | |центральні державні архівні установи на договірних засадах| | |(у додатку). | | | | | |2. Вважати такими, що втратили чинність, накази Держкомархіву| | | України. | | | | | |3. Відповідальність за додержання центральними державними| | |архівними установами цін покласти на їх директорів. | |-----+----------------------------------------------------------| | |Голова |Підпис |Ініціал(и), прізвище | |-----+----------------------------------------------------------| | | | ------------------------------------------------------------------ Рисунок В.2 – Приклад оформлювання наказу (лицьовий бік аркуша) організації, що пройшов державну реєстрацію ------------------------------------------------------------------ | | | ВНУТРІШНІ ВІЗИ | | | |----------------------------------------------------------------| |Помічник Голови Державного |Підпис |Ініціал(и), прізвище | |комітету архівів України | | | |Цей документ підлягає | | | |державній реєстрації | | | |---------------------------+-------------+----------------------| |Начальник відділу |Підпис |Ініціал(и), прізвище | |формування Національного | | | |архівного фонду та | | | |діловодства Держкомархіву | | | |України | | | |---------------------------+-------------+----------------------| |Начальник відділу |Підпис |Ініціал(и), прізвище | |зберігання та обліку | | | |Національного архівного | | | |фонду Держкомархіву України| | | |---------------------------+-------------+----------------------| |Начальник відділу |Підпис |Ініціал(и), прізвище | |інформації, використання | | | |Національного архівного | | | |фонду і зовнішніх зв’язків | | | |Держкомархіву України | | | |---------------------------+-------------+----------------------| |Директор Центрального |Підпис |Ініціал(и), прізвище | |державного | | | |кінофотофоноархіву України | | | |ім. Г.С. Пшеничного | | | |---------------------------+-------------+----------------------| |Начальник фінансово- |Підпис |Ініціал(и), прізвище | |економічного відділу | | | |Держкомархіву України | | | ------------------------------------------------------------------ Рисунок В.3 – Приклад оформлювання наказу (зворотний бік аркуша) організації, що пройшов державну реєстрацію 856 Додаток Г (довідковий) БІБЛІОГРАФІЯ 1. Конституція України. – К., 1997. 2. Закон України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 5-6. – Ст. 43. 3. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Національний архівний фонд і архівні установи» // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 11. – Ст. 81. 4. Закон України «Про державну таємницю» // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 16. – Ст. 93. 5. Закон України «Про інформацію» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650. 6. Закон УРСР «Про мови в Українській РСР» // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1989. – № 45.- Ст. 631. 7. Закон України «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо охорони інте- лектуальної власності» // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 13. - Ст. 85 (п. 7). 8. Закон України «Про обов’язковий примірник документів» // Офіційний вісник України. – 1999. – № 18. – Ст. 776. 9. Указ Президента України «Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів дер- жавної виконавчої влади» // Збірник указів Президента України. – 1992. – Жовтень – грудень. – С. 5-6. 10. Указ Президента України «Про геральдичні знаки – емблеми і прапори центральних органів виконавчої влади України» // Офіційний вісник України. – 2000. – № 49. – Ст. 2113. 11. Постанова Верховної Ради України «Про Державний герб України» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 40. – Ст. 592. 12. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Правила користування послугами поштового зв’язку» // Офі- ційний вісник України. – 1997. – № 52. – Ст. 57. 13. Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Правил користування послугами поштового зв’язку» // Офіційний вісник України. – 2000. – № 41. – Ст. 1748. 14. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і ви- користання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інфор- мацію, що є власністю держави» // Офіційний вісник України. – 1998. – № 48. – Ст. 1764. 15. Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) (ведення ЄДРПОУ здійснює Державний комітет статистики України). 16. ДСТУ 3843-99 Державна уніфікована система документації. Основні положення. 17. ДСТУ 3844-99 Державна уніфікована система документації. Формуляр зразок. Вимоги до побудови. 01.140.30 Ключові слова: уніфіковані системи документації, організаційно-розпорядчі документи, реквізит документа, бланк документа. ДСТУ 3008:2015 НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ «ІНФОРМАЦІЯ ТА ДОКУМЕНТАЦІЯ. ЗВІТИ У СФЕРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ. СТРУКТУРА ТА ПРАВИЛА ОФОРМЛЮВАННЯ» ІНФОРМАЦІЯ ТА ДОКУМЕНТАЦІЯ ЗВІТИ У СФЕРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ Структура та правила оформлювання ИНФОРМАЦИЯ И ДОКУМЕНТАЦИЯ ОТЧЕТЫ В СФЕРЕ НАУКИ И ТЕХНИКИ Структура и правила оформления INFORMATION AND DOCUMENTATION SC IEN TIFIC AND TECHN IC AL REPORTS Structure and rules of putting into official form Чинний від 2017-07-01 1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ Цей стандарт установлює загальні вимоги до структурних елементів і правил оформлювання звітів у сфері науки й техніки. Стандарт поширюється на звіти про виконані теоретичні та/чи прикладні дослідження, науково-дослідні, до- слідно-конструкторські, дослідно-технологічні роботи чи окремі їхні етапи. Цей стандарт застосовують науково-дослідні, проектні, конструкторські організації, навчальні заклади, науко- во-виробничі та виробничі підприємства й інші організації усіх форм власності. Його може бути застосовано в усіх сферах наукової діяльності, зокрема під час оформлення дисертацій, складання звітів за етапи та річних звітів за різними напрямами науково-технічної діяльності, посібників, підручників тощо. 2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи: Закон України «Про електронні документи та електронний докум ентообіг» від 22 травня 2003 року № 851-15 Закон України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» від 1 грудня 2005 року № 3 164-IV Закон України «Про стандартизацію» від 05 червня 2014 року № 1315-VII Закон України «Про засади державної мовної політики» від 3 липня 2012 року № 5029-VI ДК 016:2010 Державний класифікатор продукції та послуг (ДКПП) ДСТУ 1.5:2015 Національна стандартизація. Правила розроблення, викладання та оформлення національних нормативних документів ДСТУ 256 8 -9 4 Метрологія. Порядок атестації і використання довідкових даних про фізичні сталі та власти- вості речовин і матеріалів ДСТУ 3575-97 Патентні дослідження. Основні положення та порядок проведення ДСТУ 3582:2013 Інформація та документація. Бібліографічний опис. Скорочення слів і словосполучень в укра- їнській мові. Загальні вимоги та правила ДСТУ 3651.0-97 Метрологія. Одиниці фізичних величин. Основні одиниці фізичних величин Міжнародної системи одиниць. Основні положення, назви та позначення ДСТУ 3651.1-97 Метрологія. Одиниці ф ізичних величин. Похідні одиниці ф ізичних величин Міжнародної системи одиниць та позасистемні одиниці. Основні поняття, назви та позначення ДСТУ 3651.2-97 Метрологія. Одиниці фізичних величин. Фізичні сталі та характеристичні числа. Основні по- ложення, позначення, назви та значення ДСТУ 3814:2013 Інформація та документація. Видання. Міжнародна стандартна нумерація книг ДСТУ 4515:2006 Інформація та документація. Видання. Міжнародна стандартна нумерація серіальних видань (ISO 3297:1998, NEQ) ДСТУ 4861:2007 Інформація та документація. Видання. Вихідні відомості (ISO 8:1977, NEQ; ISO 1086:1991, NEQ; ISO 7275:1985, NEQ) ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1-2003, IDT) 858 ДСТУ ГОСТ 7.9:2009 (ИСО 2 14-76) Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Реферат и аннотация. Общие требования (ГОСТ 7 .9-95 (ИСО 214-76), IDT) ДСТУ ГОСТ 7.84:2008 Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Обкладинки та палітурки. Загальні вимоги та правила оформлення (ГОСТ 7.84-2002, IDT). 3 ПОРЯДОК ВИКЛАДАННЯ ЗВІТУ 3.1 Структура звіту 3.1.1 Звіт умовно поділяють на: – вступну частину; – основну частину; – додатки. 3.2 Вступна частина 3.2.1 Вступна частина містить такі структурні елементи: – титульний аркуш; – список авторів; – реферат; – зміст; – скорочення та умовні познаки1); – передмову. 3.2.2 Подання структурних елементів вступної частини звіту згідно з розділом 4 цього стандарту. 3.3 Основна частина 3.3.1 Основна частина містить такі структурні елементи: – вступ; – змістову частину звіту (суть звіту); – висновки; – рекомендації; – перелік джерел посилання. 3.3.2 Подання структурних елементів основної частини звіту згідно з розділом 5 цього стандарту. 3.4 Додатки 3.4.1 Додатки розміщують після основної частини звіту. 3.4.2 Подання додатків згідно з розділом 6 цього стандарту. 3.5 Вимоги до подання структурних елементів звіту 3.5.1 У звіті структурні елементи «Титульний аркуш», «Реферат», «Вступ», «Змістова частина звіту (суть звіту)» та «Висновки» є обов’язковими. 3.5.2 Якщо в тексті звіту наводять посилання на публікації, обов’язково має бути структурний елемент «Пере- лік джерел посилання». 3.6 Видання звіту У разі видання звіту додатково подають обкладинки та вихідні відомості згідно з ДСТУ ГОСТ 7.84 і ДСТУ 4861. 4 СТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ ВСТУПНОЇ ЧАСТИНИ 4.1 Титульний аркуш 4.1.1 Титульний аркуш є першою сторінкою звіту й основним джерелом бібліографічної інформації, необхідної для опрацювання та його пошуку. 4.1.2 Титульний аркуш містить дані, які подають у такій послідовності: а) гриф обмеження доступу до інформації, викладеної у звіті, або стосовно умов розповсюдження звіту (за потреби); б) ідентифікатори звіту; в) міжнародний стандартний номер книги (ISBN) згідно з ДСТУ 3814 або міжнародний стандартний номер серіального видання (ISSN) згідно з ДСТУ 4515 у разі видання звіту; г) відомості про виконавця роботи – юридичну особу (організацію) або фізичну особу; д) грифи затвердження та погодження (останнє – за потреби); е) повна назва звіту; ж) підписи відповідальних осіб, зокрема керівника роботи; к) рік затвердження звіту; л) дата пріоритету автора (за потреби); м) за потреби – будь-які спеціальні записи (відомості про зв ’язок певного звіту з іншими роботами, наприклад, звіт є частиною поданої до захисту дисертації; виконання роботи за темою цільової державної програми; робота є ініціативною тощо). 859 4.2 Список авторів 4.2.1 Структурний елемент «Список авторів» (за наявності) розміщують після титульного аркуша на наступній сторінці. 4.2.2 У списку авторів наводять ініціал(и) та прізвище кожного з авторів, їхні посади, наукові ступені, вчені звання із зазначенням частини звіту, підготовленої кожним із авторів. 4.2.3 Якщо звіт виконано одним автором, то його ініціал(и) та прізвище, посаду, науковий ступінь, вчене зван- ня подають на титульному аркуші звіту. 4.3 Реферат 4.3.1 Структурний елемент «Реферат» розміщ ують безпосередньо за списком авторів (за наявності) на наступ- ній сторінці. 4.3.2 У рефераті стисло подають опис основних аспектів звіту згідно з ДСТУ ГОСТ 7.9, які дають змогу прий- няти рішення стосовно доцільності ознайомлення з повним текстом звіту. 4.3.3 Реферат має містити: – відомості про обсяг звіту, кількість частин звіту, рисунків, таблиць, додатків, джерел згідно з переліком по- силань (наводять усі відомості, зокрема дані додатків); – перелік ключових слів; – стислий опис тексту звіту. Реферат може містити інформацію щодо умов розповсюдження звіту. 4.3.4 Опис тексту звіту в рефераті має відбивати подану у звіті інформацію в такій послідовності: – об’єкт дослідження або розроблення; – ціль роботи; – методи дослідження й перелік апаратури; – результати та їх новизна; – основні конструктивні, технологічні й техніко-експлуатаційні характеристики та показники; – інформація щодо впровадження; – взаємозв’язок з іншими роботами; – рекомендації щодо використання результатів роботи; – сфера застосування; – економічна чи соціально-економічна ефективність роботи; – значимість роботи; – висновки, пропозиції щодо розвитку об’єкта дослідження (розроблення) й доцільності продовження дослі- джень. Якщо деякі із зазначених вище відомостей цього переліку відсутні, усі інші відомості подають, зберігаючи послідовність викладення інформації. 4.3.5 Реферат рекомендовано подавати на одній сторінці формату А4. 4.3.6 Якщо звіт складається з двох і більше частин, то реферат подають один раз у першій частині. 4.3.7 У разі випуску звітів окремими томами (книгами), пов’язаними між собою однією темою (зібрання звітів), кожний такий звіт повинен мати реферат свого тому (книги), котрий зазначав би його зв’язок з іншими томами (книгами) звітів певної серії. 4.3.8 Перелік ключових слів, які є визначальними для розкриття суті звіту, має містити 5–15 слів (словосполу- чень). Рекомендовано подавати їх перед текстом реферату великими літерами в рядок із прямим порядком слів у називному відмінку однини, розташованих за абеткою мови звіту та розділених комами. Умови розповсюдження звіту, якщо такі виставляють, подають після тексту реферату. 4.3.9 Приклад складання «Реферату» наведено в додатку А. 4.4 Зміст 4.4.1 Структурний елемент «Зміст» (за наявності) розташовують після реферату, починаючи на наступній сто- рінці. Зміст складають, якщо звіт містить не менше двох розділів або один розділ і додаток за загальної кількості сторінок не менше десяти. 4.4.2 У «Змісті» наводять такі структурні елементи: «Скорочення та умовні познаки», «Передмова», «Вступ», послідовно перелічено назви всіх розділів, підрозділів і пунктів (якщо вони мають назву) змістовної частини звіту (суті звіту), «Висновки», «Рекомендації», «Перелік джерел посилання», «Додатки» з їх назвою та зазначенням номера сторінки початку структурного елемента. 4.4.3 Якщо звіт складається з двох і більше частин, кожна частина повинна мати свій «Зміст». При цьому в кінці «Змісту» першої частини наводять переліки номерів і назв (за наявності) всіх наступних частин звіту. Перша частина звіту має містити «Зміст» усього звіту. 4.4.4 У разі випуску звітів окремими томами (книгами), пов’язаних між собою однією темою (зібрання звітів), кожний том (книга) повинен мати свій «Зміст». Перший том (книга) може містити «Зміст» усього зібрання звітів. 4.4.5 Розривати слова знаком переносу у «Змісті» не рекомендовано. 860 4.4.6 Приклад подання змісту першої частини звіту, що складається з кількох частин, наведено в додатку Б. 4.5 Скорочення та умовні познаки 4.5.1 Цей структурний елемент (за наявності) містить переліки скорочень, умовних познак, символів, одиниць і термінів. 4.5.2 Використані у звіті незастандартовані умовні познаки, символи, одиниці, скорочення й терміни поясню- ють у переліку, який подають безпосередньо після «Змісту», починаючи з наступної сторінки. 4.5.3 Назву цього структурного елемента визначає виконавець(-ці) звіту відповідно до того, що саме наведено в переліку. 4.6 Передмова 4.6.1 Структурний елемент «Передмова» (за наявності) містить супровідні нотатки, що пояснюють певні ас- пекти роботи, простежують історичні умови зазначеної роботи тощо. 4.6.2 Передмову розміщують після структурного елемента «Скорочення та умовні познаки», починаючи з на- ступної сторінки. 4.6.3 Якщо звіт має дві та більше частин, передмову складають до всього звіту й подають у першій частині. 4.6.4 У разі випуску окремих томів (книг), пов’язаних між собою однією темою (зібрання звітів), кожний такий звіт може містити передмову. 5 СТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ ОСНОВНОЇ ЧАСТИНИ 5.1 Вступ 5.1.1 Структурний елемент «Вступ» розміщують після передмови (за наявності), починаючи з наступної сто- рінки. 5.1.2 У вступі стисло викладають: – оцінку сучасного стану об’єкта дослідження або розробки, розкриваючи практично розв’язані завдання про- відними науковими установами та організаціями, а також провідними вченими й фахівцями певної галузі; – світові тенденції розв’язання поставлених проблем і/або завдань; – актуальність роботи та підстави для її виконання; – ціль роботи й можливі сфери застосування; – взаємозв’язок з іншими роботами. 5.1.3 У вступі проміжного звіту з окремого етапу роботи наводять ціль і завдання цього етапу та його значення у виконуваній роботі в цілому. 5.1.4 У вступі остаточного звіту вміщують перелік назв усіх проміжних звітів. 5.2 Змістова частина звіту (суть звіту) 5.2.1 Змістова частина звіту (суть звіту) – це викладення відомостей про предмет (об’єкт) дослідження або розроблення, які є необхідними й достатніми для розкриття сутності цієї роботи (опис: теорії; методів роботи; характеристик і/або властивостей створеного об’єкта; принципів дії об’єкта й основних принципових рішень, що дають уявлення про його будову; метрологічного забезпечення тощо) та її результатів. 5.2.2 Якщо у звіті необхідно навести повні доведення (наприклад, математичні – у звітах, що безпосередньо не стосуються предмета математики) або деталізовані відомості про хід дослідження (роз- роблення), їх вміщують у додатках. 5.2.3 Суть звіту викладають, поділяючи матеріал на розділи. Розділи можна поділяти на пункти чи на підроз- діли й пункти. Пункти (за потреби) поділяють на підпункти. Кожний пункт і підпункт має містити закінчену ін- формацію. Текст змістовної частини звіту також можна поділяти лише на пункти. 5.2.4 Викладаючи суть звіту, треба вживати застандартовану наукову та/чи науково-технічну термінологію, запроваджену національними стандартами на терміни та визначення понять. 5.2.5 У звіті потрібно використовувати основні, похідні чи позасистемні одиниці фізичних величин Міжнарод- ної системи одиниць (SI) згідно з ДСТУ 3651.0, ДСТУ 3651.1 і ДСТУ 3651.2. Якщо вимірювання виконано в інших одиницях, то викладаючи найважливіші результати роботи, треба подати в дужках одержані числові значення в одиницях SI. 5.2.6 Дані про властивості речовин і матеріалів треба подавати згідно з ДСТУ 2568. 5.2.7 За достовірність відомостей, які містить звіт, відповідає виконавець – юридична особа (організація) або фізична особа, яка склала звіт. 5.3 Висновки 5.3.1 Структурний елемент «Висновки» розміщують після викладення суті звіту, починаючи з нової сторінки. 5.3.2 У висновках викладають найважливіші наукові й практичні результати роботи й наводять: – оцінку одержаних результатів і їх відповідність сучасному рівню наукових і технічних знань; – ступінь впровадження та можливі галузі або сфери використання результатів роботи; – інформацію щодо створення нової апаратури, приладів тощо та розробляння методики проведення ними ви- мірювань; 861 – наукову, науково-технічну, соціально-економічну значущість роботи; – доцільність продовження досліджень за відповідною тематикою тощо. 5.3.3 Текст висновків можна поділяти на пункти. 5.4 Рекомендації 5.4.1 У звіті на основі зроблених висновків можна наводити рекомендації. 5.4.2 Структурний елемент «Рекомендації» (за наявності) вміщують після висновків, починаючи з нової сто- рінки. 5.4.3 У рекомендаціях: – визначають необхідність проведення подальших досліджень за звітною тематикою; – обґрунтовують підстави необхідності проведення дослідно-конструкторських (дослідно-технологічних) робіт для створення дослідного зразка (партії) певного виробу (приладу, технічного устатковання з вимірювальними функціями, матеріалів, речовин, еталонів тощо) або певної технології, що випливає з одержаних результатів до- слідження; – формулюють пропозиції щодо можливих галузей або сфер використання результатів роботи тощо. 5.4.4 Рекомендації повинні мати конкретний характер. За потреби реком ендації можна підтверджувати додатковими розрахунками, наведеними в додатку. 5.4.5 Текст рекомендацій можна поділяти на пункти. 5.5 Перелік джерел посилання 5.5.1 Перелік джерел, на які є посилання в основній частині звіту, наводять у кінці тексту звіту перед додатка- ми на наступній сторінці. У переліку джерел посилання бібліографічні описи подають у порядку, за яким джерела вперше згадують у тексті. Порядкові номери бібліографічних описів у переліку джерел мають відповідати посиланням на них у тексті звіту (номерні посилання). 5.5.2 Бібліографічні описи джерел у переліку наводять згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1. 5.5.3 Правила оф ормлення посилань на архівні документи у звітах не застандартовано. У разі виникнення такої потреби слід скористатися правилами оформлення посилань на архівні документи в дисертаціях на здобуття наукових ступенів доктора й кандидата наук (Бюлетень ВАК України. – К. : 2010. – № 3. – С. 17–22). 5.5.4 Джерела, на які є посилання лише в додатку, наводять в окремому переліку, який розміщують у кінці цього додатка. 6 ДОДАТКИ 6.1 Призначеність додатків 6.1.1 Щоб уникнути переобтяження викладу тексту основної частини звіту, у структурному елементі «Додатки» наводять відомості, які доповнюють або унаочнюють звіт, які: – є необхідними для повноти звіту, але долучення їх до основної частини звіту може змінити впорядковане й логічне уявлення про роботу; – не можуть бути послідовно розміщені в основній частині звіту через великий обсяг або способи відтво рення; – є необхідними лише для фахівців конкретної галузі. 6.1.2 Додатки розміщують у порядку посилання на них у тексті звіту. 6.1.3 Додатки можуть містити: – допоміжні рисунки й таблиці; – документи, що стосуються проведених досліджень або їх результатів, які через великий обсяг, специфіку викладення або форму подання не може бути внесено до основної частини звіту (фотографії; проміжні розрахунки, формули, математичні доведення; перелік засобів вимірювальної техніки, які були застосовані під час виконання досліджень; протоколи випробувань; висновок метрологічної експертизи; копія технічного завдання чи документа, що замінює його; інструкції та методики, розроблені в процесі виконання робіт тощо); – опис нової апаратури, приладів, які було використано під час проведення досліджень, вимірювань, випро- бовувань тощо; – додатковий перелік джерел, на які не було посилань у звіті, але до яких можуть виявити інтерес користувачі звіту; – іншу інформацію. 6.1.4 У додатки до звіту про роботу, у складі якої передбачено проведення патентних досліджень, долучають звіт про патентні дослідження, оф ормлений згідно з ДСТУ 3575, і бібліографічний список публікацій і патентних документів, розроблених у процесі виконання роботи, оформлений згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1. 6.2 Види додатків за формою подання 6.2.1 Додатки до звіту може бути подано: – як продовження тексту основної частини звіту; – як відокремлену самостійну частину звіту; – як окремий том (книгу). 862 6.2.2 Якщо додатки є продовженням тексту основної частини звіту, нумерація сторінок додатків – це про- довження нумерації сторінок звіту. Кожний додаток повинен мати заголовок, який друкують вгорі малими літера- ми з першої великої симетрично до тексту сторінки. Над заголовком, але посередині рядка, друкують слово «ДО- ДАТОК» і відповідну велику літеру української абетки, крім літер Ґ, Є, З, І, І, Й, О, Ч, Ь, яка позначає додаток. Текст кожного додатка починають з наступної сторінки. 6.2.3 Якщо у звіті як додаток наводять документ, що має самостійне значення (наприклад, патентні досліджен- ня, технічні умови, технологічний регламент, атестовану методику проведення досліджень, стандарт тощо) та оформлений згідно з вимогами до цього документа, тоді в додатку вміщують його копію без будь-яких змін. На копії цього документа праворуч у верхньому куті проставляють нумерацію сторінок звіту, як належить у разі ну- мерування сторінок додатка, а знизу зберігають нумерацію сторінок документа. У цьому разі на окремому аркуші друкують великими літерами слово «ДОДАТОК», відповідну велику літеру української абетки, що позначає додаток, а під ним, симетрично відносно сторінки, друкують назву документа малими літерами, починаючи з першої великої. Аркуш з цією інформацією також нумерують. 6.2.4 Великі за обсягом сторінок додатки можна оформлювати як відокремлену самостійну частину із само- стійним титульним аркушем, оформленим згідно з 7.12, але без грифу затвердження (погодження) та підписів відповідальних осіб. Дату пріоритету автора та будь-які спеціальні записи подають на розсуд автора(-ів) звіту. Нумерація сторінок відокремленої самостійної частини є продовженням нумерації сторінок основної частини звіту. 6.2.5 У разі випуску звітів окремими томами (книгами), які пов’язані між собою спільною темою (зібрання звітів), кожний такий звіт повинен мати спільну для всіх томів (книг) назву роботи та індивідуальну назву кожно- го тому (книги). Оформлюють кожний том (книгу) звіту за положеннями цього стандарту. Останній том (книга) може містити повний зміст усього зібрання звітів. 7 ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ЗВІТУ 7.1 Загальні положення 7.1.1 Залежно від особливостей та змісту звіт складають у формі тексту, рисунків, таблиць або їхніх комбінацій. 7.1.2 Виклад тексту й оформлювання звіту виконують за положеннями цього стандарту. 7.1.3 Звіт викладають на паперовому та/чи електронному носієві (паперовий та електронний документи відпо- відно). 7.1.4 Символи в рівняннях і формулах, написи та пояснювальні дані на рисунках, схемах, графіках, діаграмах і в таблицях створюють і вводять у текст з використанням відповідних редакторів комп’ютерної програми. 7.1.5 Звіт друкують шрифтом Times New Roman чорного кольору прямого накреслення через півтора-два між- рядкові інтервали кеглем 14. Розмір шрифту для написання заголовків у рядках і колонках таблиць і пояснювальних даних на рисунках і в таблицях встановлює виконавець звіту. 7.1.6 Звіт як паперовий документ друкують з використанням комп’ютера та принтера на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210 мм х 297 мм). У разі потреби можна використовувати аркуші формату А3 (297 мм х 420 мм). Дозволено долучати до звіту сторінки, виконані методами репрографії. 7.1.7 Звіт як електронний документ виконують згідно з вимогами Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». 7.1.8 Звіти, оф ормлені одночасно як електронний і паперовий документи, мають однакову юридичну силу та їх можна використовувати незалежно. 7.1.9 У звіті не бажано вживати інш омовних слів і термінів за наявності рівнозначних слів і термінів мови, якою подано звіт. 7.1.10 Мову звіту визначено у статті 21 Закону України «Про засади державної мовної політики». 7.1.11 Рекомендовано на сторінках звіту використовувати береги та кої ш ирини: верхній і нижній – не менше ніж 20 мм, лівий – не менше ніж 25 мм, правий – не менше ніж 10 мм. 7.1.12 Під час оформлювання звіту треба дотримуватися рівномірної насиченості, контрастності й чіткості зображення. Усі лінії, літери, цифри та знаки мають бути чіткі й нерозпливчасті в усьому звіті. 7.1.13 Окремі слова, формули, знаки можна вписувати в текст звіту чорним чорнилом, тушшю чи пастою. На- сиченість знаків вписаного тексту має бути наближеною до насиченості знаків надрукованого тексту. 7.1.14 Помилки й графічні неточності у звіті, поданому на паперовому носії, дозволено виправляти підчищен- ням або зафарбовуванням білою фарбою з наступним вписуванням на цьому місці правок рукописним або машин- ним способом між рядками чи на рисунках чорним чорнилом, тушшю чи пастою. 7.1.15 Оформлювання звіту має забезпечувати його придатність до виготовлення з нього копій належної якості. 7.1.16 Прізвища, назви установ, організацій, фірм та інші власні назви у звіті наводять мовою оригіналу. До- зволено транслітерувати власні назви в перекладі на мову звіту, додаючи в разі першого згадування в тексті звіту оригінальну назву. 863 7.1.17 Дозволено в тексті звіту, крім заголовків, слова та словосполучення скорочувати згідно з правописними нормами та ДСТУ 3582. 7.1.18 Структурні елементи: «Список авторів», «Реферат», «Зміст», «Скорочення та умовні познаки», «Перед- мова», «Вступ», «Висновки», «Рекомендації», «Перелік джерел посилання», – не нумерують, а їхні назви є заго- ловками структурних елементів. 7.1.19 Для розділів і підрозділів наявність заголовка обов’язкова. Пункти й підпункти можуть мати заголовки. 7.1.20 Заголовки структурних елементів звіту та заголовки розділів треба друкувати з абзацного відступу ве- ликими літерами напівжирним шрифтом без крапки в кінці. Дозволено їх розміщувати посередині рядка. 7.1.21 Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів звіту потрібно друкувати з абзацного відступу з великої лі- тери без крапки в кінці. 7.1.22 Абзацний відступ має бути однаковий упродовж усього тексту звіту й дорівнювати п’яти знакам. 7.1.23 Якщо заголовок складається з кількох речень, їх розділяють крапкою. Розривати слова знаком переносу в заголовках заборонено. 7.1.24 Відстань між заголовком, приміткою, прикладом і подальшим або попереднім текстом має бути не мен- ше ніж два міжрядкових інтервали. Відстань між основами рядків заголовка, а також між двома заголовками приймають такою, як у тексті звіту. 7.1.25 Не дозволено розміщ увати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту на останньому рядку сторінки. 7.2 Нумерація частин і томів (книг) 7.2.1 Якщо різні звіти випускають окремими томами (книгами), об’єднаними спільною темою, доречно групу- вати їх у зібрання, об’єднане спільною назвою. У таком у разі кожний звіт ідентифікують як том (книгу) зібрання зі своєю власною назвою. Томи (книги) звітів у такому разі нумерують послідовно арабськими цифрами, наприклад, том 1, том 2 тощо. 7.2.2 Звіт можна поділяти на частини, які зберігають єдину назву роботи і звіту. Частини нумерують послідов- но арабськими цифрами, наприклад, частина 1, частина 2 тощо. 7.3 Нумерація сторінок звіту 7.3.1 Сторінки звіту нумерують наскрізно арабськими цифрами, охоплюючи додатки. Номер сторінки про- ставляють праворуч у верхньому куті сторінки без крапки в кінці. 7.3.2 Якщо звіт поділено на частини, нумерацію сторінок у другій і наступних частинах має бути продовжено, наприклад, частина 1: С. 1–123, частина 2: С. 124–235. Якщо різні звіти випускають окремими томами (книгами), пов’язаними між собою однією спільною темою (зібрання звітів), у кожному такому томі має бути окрема нумерація сторінок, наприклад, звіт А (том 1): С. 1–90; звіт Б (том 2): С. 1–151. 7.3.3 Титульний аркуш входить до загальної нумерації сторінок звіту. Номер сторінки на титульному аркуші не проставляють. 7.3.4 Сторінки, на яких розміщено рисунки й таблиці, охоплюють загальною нумерацією сторінок звіту. 7.4 Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів 7.4.1 Розділи, підрозділи, пункти, підпункти нумерують арабськими цифрами. 7.4.2 Розділи звіту нумерують у межах викладення суті звіту і позначають арабськими цифрами без крапки, починаючи з цифри «1». 7.4.3 Підрозділи як складові частини розділу нумерують у межах кожного розділу окремо. Номер підрозділу складається з номера відповідного розділу та номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2 тощо. 7.4.4 Пункти нумерують арабськими цифрами в межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу та порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, які відокремлюють крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2 або 1.1.1, 1.1.2 тощо. Якщо текст поділяють лише на пункти, їх слід нумерувати, крім додатків, порядковими номерами. 7.4.5 Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пунк- ту та порядкового номера підпункту, які відокремлюють крапкою. Після номера підпункту крапку не ставлять, наприклад, 1.1.1.1 або 2.1.4 тощо. Якщо розділ, не маючи підрозділів, поділяють на пункти та підпункти, номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера пункту та порядкового номера підпункту, які відокремлюють крапкою. Після номера підпункту крапку не ставлять. 7.4.6 Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту, або пункт складається з одного підпункту, його не нумерують. 7.5 Рисунки 7.5.1 Усі графічні матеріали звіту (ескізи, діаграми, графіки, схеми, фотографії, рисунки, кресленики тощо) повинні мати однаковий підпис «Рисунок». 864 ДСТУ 3008:2015 7.5.3 Якщо рисунки створені не автором звіту, подаючи їх у звіті, треба дотримуватися вимог чин7н.5о.г2о Р зиасукноонко пдоадвасюттвьа о дУркарзуа їпніисл яп ртеок сатвут, одер свпьекреш пер паовсои.лаються на нього, або якнайближче до нього на на- ступні7й. 5ст.4ор іВницкі,о ан заан пноят рреибис у–н вк ідво дмааткєа хв іддоп зоввітіду.ати положенням ДСТУ 1.5 та цього стандарту. 7.57..35 Я.5к щГор арфисіучнкі им саттвоереіаніл ние завтітоур одмо зцвіілтуь,н поо дваиюкчоин їухв уа зтвиіт із, тзраесбта одсоутвриамнунвяамти сояб вчиимсолгю чвинанлоьгноо зїа ктоенхон-іки д(аквосмтвпа’ юУткерраї,н ис кпарное арв,т окрссеькрео пкрса тво.що та їх поєднання) та подавати на аркушах формату А4 у чорно- біло7.м5.у4 чВии ккоонланьнояр роивсоумнкуі вз омбаєр авіждепонвніід.ати положенням ДСТУ 1.5 та цього стандарту. 7.57..55 .Г6р аРфиічснуін мкиат енруімалеир зувюіттуь дноацсілкьрнізон вои каорнаубвастьик иізм зиас тцоисфувраанмняим, корбічми срлиюсвуанлкьінво їу тдехондіактик (акхо.мп’ютер, сканерД, окзсевроолкесн тоо щрои стау нїхк ип онєудмнаенрнуяв) аттаи п овд мавеажтиа хн ак аоржкнуошг оа хр фоозрдмілаут.у УА 4ц уь очморун ро-абзііл онмоум чеир кроилсьоурноквао мсук лзао-да- бєртаьжсеян нз і.номера розділу та порядкового номера рисунка в цьому розділі, які відокремлюють крапкою, нап7р.5и.к6л Раидс,у н«кРии нсуумнеорук ю3т.ь2 »н а—скр дізрнуог иарйа брсиьксиумнио кц итфрератмьио,г окр ірмо зрдиіслуун.ків у додатках. До7з.в5о.л7е нРо ирсиуснункики кноужмнероугвоа тдио вд маетжкаах нкуомжнеоргуою ртоьзд іолкур. еУм цоь.о мНуо рмазеір н ормиесру рниксау ндкоа дсаклтакдаа єсткьлсяа зд аноємтеьрсая з рпооззднілаук тиа дпоордяадтккоаво тгоа нпоомреряад ркоисвуонгкоа вн оцмьоемруа р орзидсілуін, яккаі вві ддоокдраемтклую, ювтіьд коркарпекмоюл,е ннаипхр иккрлаадп,к «оРюи.с уНноакп р3.и2к»л –а д, д«рРугиисйу нриоску нок третього розділу.7.5.7 РисВу.н1к и— ко_ж_н_о_г_о_ _д_о_да_т_к_а »н,у мтоербутюот ьп еоркшреимйо рисунок додатка В.назва рисунка . Номер рисунка додатка складається з познаки додатка та порядкового номера рисунка в додатку, відокремлених крапкою. На7п.р5и.8кл Яадк,щ «Рои вс утнеоккс Вті. 1з –в і_т_у_ _л_и_ш__е_ _о_д_и_н » ,р тиосбутно опке,р шйоигйо р инсуумнеокр удюодтаьт кваі дВп. овідно до 7.5.6. 7 . 5 . 9 Н а з в а р и с у н к а м а нєа зваід роибсурнакажати його зміст, бути конкретною та стислою. Якщо з тексту звіт7у.5 з.8р Яозкущмоі лв от езкмстііс зтв іртиу слуиншкеа о, дйионг ори нсуанзовку, ймоогжо наум нееру нюатвь овдідиптоив.ідно до 7.5.6. 7.5З.а9 Нпаозтврае рбиис упнокяа смнаює віадлоьбнраі ждатниі йдоог ор зимсіустн, кбау тпио кдоанюкртеьт нбоеюз птоа ссетирселдонюь.о Я пкщісол яз тгеркасфтуі чзнвіотгуо з рмоазутмеірліоа лу зпмеісрте рди снуанзквао, юйо грои нсаузнвука м.ожна не наводити. ЗаН паозтвреуб ри ипсоуянскнаю вдарлуькнуі юдатньі зд ов реилсиукнокїа лпіотдеарюит ьт аб ерзопзомсеіщреудюньтоь ппісідл ян гирма фпічонсоегрое мдаитнері іраялуд кпае,р енда нпарзивколюа д, р«иРсуинскуан.ок 2.1 — Схема устатковання». На7з.в5у. 1р0ис уРниксау днроукк увюиткьо зн вуеюлтиько нї ал ітоедрниі йта сртоозмріінщцуію атрь кпуішд наи. мЯ пкощсоер евдіни нніе р явдмкаіщ, нуаєптрьискял анда, « оРдинсуійн оскт 2о.р1і н– ці, Сйхоегмоа мусотжатнкао впаненряе»н. осити на наступні сторінки. У такому разі назву рисунка зазначають лише на пер7ш.5і.й1 0с Ртоирсуіннцоік, впиокяосннуюютвьа нлаь ноді ндіайн сіт о—рі ннцаі таиркху шстао. рЯінкщкаох в, іня книех в мвоіщнуиє тсьтсояс нуаю отдьнсіяй, сіт опрідін нциі, мйио гдо рмуокжунюат ь: п«еРреинсоуснитоик _н_а _н_а_с_ту_п, анрі сктуошрі_н_ки__. У__ т»а.кому разі назву рисунка зазначають лише на першій сторінці, пояснювальні дані – 7н.а5 .т1и1х сПтеорріенлкіакх ,р яиксиухн вкоівн им сотжонсуаю нтаьсвяо,д і иптіди нуи «мЗим дірсуткі»у юізт ьз:а «зРниасчуеннонк_я_м_ _їх__ н_о, марекруішв, _н_а_з_в_ _( я»к. що вони є) та с7т.5о.1р1ін Поекр пелоічка ртиксуу нркиівс умнокжівн.а наводити у «Змісті» із зазначенням їх номерів, назв (якщо вони є) та сторінок початку рисунків. 7.67 .Т6а бТлаибцлі иці 7.67..16 Ц.1и фЦриофві рдоанвіі здвіатну іт рзевбітау о фторремблаю воафтио яркм тлаюблвиацтюи вяідкп отваібдлнои цдюо ф воірдмпио, впіодднаоно дї ноа фриосрумнкиу, 1п. оданої на рисТуанбклуи ц1я. _____ – ______________________ номер назва таблиці 7.67..26 .Г2о рГиозронитзаолньтнаі лйь внеі рйт ивкеалрьтниік лаілньіїн, іщ лоі нріої,з мщеож орвоузюмтеь жроядвкуию ттаьб лрияцдік, им отжабнал инце і,н амводжинтаи , няек щноа вцоед ниет и, уясккщлаод нцюе єн кео руиссктлувааднннюя єта бклоирциесют.ування таблицею. 7.6.3 Таблицю подають безпосередньо після тексту, у якому її згадано вперше, або на наступній сторінці. 10 На кожну таблицю має бути посилання в тексті звіту із зазначенням її номера. 7.6.4 Таблиці нумерують наскрізно арабськими цифрами, крім таблиць у додатках. 865 Дозволено таблиці нумерувати в межах розділу. У цьому разі номер таблиці складається з номера розділу та порядкового номера таблиці, відокрем лених крапкою, наприклад, «Таблиця 2.1» – перша таблиця другого розділу. 7.6.5 Таблиці кожного додатка нумерують окремо. Номер таблиці додатка складається з позначення додатка та порядкового номера таблиці в додатку, відокремлених крапкою. Наприклад, «Таблиця В.1 – ______________», тобто перша таблиця додатка В. назва таблиці 7.6.6 Якщо в тексті звіту подано лише одну таблицю, її нумерують. 7.6.7 Назва таблиці має відображати її зміст, бути конкретною та стислою. Якщо з тексту звіту можна зрозумі- ти зміст таблиці, її назву можна не наводити. 7.6.8 Назву таблиці друкують з великої літери і розміщують над таблицею з абзацного відступу. 7.6.9 Якщо рядки або колонки таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під іншою або поруч, чи переносять частину таблиці на наступну сторінку. У кожній частині таблиці повторюють її головку та боковик. У разі поділу таблиці на частини дозволено її головку чи боковик заміняти відповідно номерами колонок або рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами в першій частині таблиці. Слово «Таблиця _____» подають лише один раз над першою частиною таблиці. Над іншими частинами табли- ці з абзацного відступу друкують «Продовження таблиці ____» або «Кінець таблиці ____ » без повторення її назви. 7.6.10 Заголовки колонок таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої літери, якщо вони ста- новлять одне речення із заголовком. 7.6.11 Підзаголовки, які мають самостійне значення, подають з великої літери. У кінці заголовків і підзаголо- вків таблиць крапки не ставлять. Переважна форма іменників у заголовках – однина. 7.6.12 Таблиці треба заповнювати за правилами, які відповідають ДСТУ 1.5. 7.6.13 Перелік таблиць можна наводити у «Змісті» із зазначенням їх номерів, назв (якщо вони є) і сторінок початку таблиць. 7.7 Переліки 7.7.1 Переліки (за потреби) подають у розділах, підрозділах, пунктах і/або підпунктах. Перед переліком ставлять двокрапку (крім пояснювальних переліків на рисунках). 7.7.2 Якщо подають переліки одного рівня підпорядкованості, на які у звіті немає посилань, то перед кожним із переліків ставлять знак «тире». Якщо у звіті є посилання на переліки, підпорядкованість позначають малими літерами української абетки, далі – арабськими цифрами, далі – через знаки «тире». Після цифри або літери певної позиції переліку ставлять круглу дужку. Приклад а) ___________________________________________________________________; б) ___________________________________________________________________; 1) ________________________________________________________________; – ______________________________________________________________; – ______________________________________________________________; 2) ________________________________________________________________; в) ___________________________________________________________________. 7.7.3 У разі розвиненої та складної ієрархії переліків дозволено користуватися можливостями текстових редак- торів автоматичного створення нумерації переліків (наприклад, цифра–літера–тире). 7.7.4 Текст кожної позиції переліку треба починати з малої літери з абзацного відступу відносно попереднього рівня підпорядкованості. 7.8 Примітки 7.8.1 Примітки подають у звіті, якщо є потреба пояснень до тексту, таблиць, рисунків. 7.8.2 Примітки подають безпосередньо за текстом, під рисунком (перед його назвою), під основною частиною таблиці (у її межах). 7.8.3 Одну примітку не нумерують. Слово «Примітка» друкують кеглем 12 через один міжрядковий інтервал з абзацного відступу з великої літери з крапкою в кінці. У тому самому рядку через проміжок з великої літери друкують текст примітки тим самим шрифтом. Приклад Примітка. ____________________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________________________________ 7.8.4 Якщо приміток дві та більше, їх подають після тексту, якого вони стосуються, оформлюють згідно з 7.8.3 і нумерують арабськими цифрами. 866 Приклад Примітка 1. __________________________________________________________________________________ _________________________________________________________________________________________________ Примітка 2. __________________________________________________________________________________ _________________________________________________________________________________________________ 7.9 Виноски 7.9.1 Пояснення до окремих даних, наведених у тексті або таблиці, можна оформлювати як виноски. 7.9.2 Виноски позначають над рядком арабськими цифрами з круглою дужкою, наприклад, 1). Виноски нуме- рують у межах кожної сторінки. Дозволено виноску позначати зірочкою (*). 7.9.3 Дозволено на одній сторінці тексту застосовувати не більше ніж чотири виноски. 7.9.4 Знак виноски проставляють безпосередньо після слова, числа, символу або речення, до якого дають по- яснення. Цей самий знак ставлять і перед поясню вальним текстом (див. приклад 7.11.4). 7.9.5 Пояснювальний текст виноски пишуть з абзацного відступу: – у тексті звіту – у кінці сторінки, на якій зазначено виноску; – у таблиці – під основною частиною таблиці, але в її межах. Виноску відокремлюють від основного тексту звіту чи таблиці тонкою горизонтальною лінією завдовжки від 30 мм до 40 мм з лівого берега. 7.9.6 Текст виноски друкують кеглем 12 через один міжрядковий інтервал. 7.10 Формули та рівняння 7.10.1 Формули та рівняння подають посередині сторінки симетрично тексту окремим рядком безпосередньо після тексту, у якому їх згадано. Найвище та найнижче розташування запису формул(и) та/чи рівняння(-нь) має бути на відстані не менше ніж один рядок від попереднього й наступного тексту. 7.10.2 Нумерують лише ті формули та/чи рівняння, на які є посилання в тексті звіту чи додатка. 7.10.3 Формули та рівняння у звіті, крім формул і рівнянь у додатках, треба нумерувати наскрізно арабськими цифрами. Дозволено їх нумерувати в межах кожного розділу. 7.10.4 Номер формули чи рівняння друкую ть на їх рівні праворуч у крайньому положенні в круглих дужках, наприклад (3). У багаторядкових формулах або рівняннях їхній номер проставляють на рівні останнього рядка. 7.10.5 У кожному додатку номер ф ормули чи рівняння складається з великої літери, що позначає додаток, і по- рядкового номера формули або рівняння в цьому додатку, відокремлених крапкою, наприклад (А.3). Якщо в тексті звіту чи додатка лише одна формула чи рівняння, їх нумерують так: (1) чи (А.1) відповідно. 7.10.6 Пояснення познак, які входять до формули чи рівняння, треба подавати безпосередньо під формулою або рівнянням у тій послідовності, у якій їх наведено у формулі або рівнянні. Пояснення познак треба подавати без абзацного відступу з нового рядка, починаючи зі слова «де» без дво- крапки. Познаки, яким встановлюють визначення чи пояснення, рекомендовано вирівнювати у вертикальному напрямку. Приклад оформлення математичної формули Відомо, що M1 −MZ = 2 2 2 (1) Ã1 −Ã2 де М1, М2 – математичне очікування; σ1, σ2 – середні квадратичні відхили [23]. 7.10.7 Фізичні формули подають аналогічно математичним формулам, дотримуючи положень 7.10.1– 7.10.5, але з обов’язковим записом у поясненні познаки одиниці виміру відповідної фізичної величини. Між останньою цифрою та одиницею виміру залиш ають проміжок (крім позначення одиниць плоского кута – кутових градусів, кутових мінут і секунд, які пишуть безпосередньо біля числа вгорі). Приклад Масу твердого тіла в кілограмах обчислюють за формулою: m = F a (2.2) де F – сила, що діє на тіло, H; a – пришвидшення тіла, м/с2. 7.10.8 Хімічні формули та рівняння подають буквами латинської абетки, дотримуючи положень 7.10.1–7.10.6. Пояснення познак, що входять до формули чи рівняння, наводять за потреби. Під формулою хімічної сполуки може бути розміщено її назву. 867 ДСТУ 3008:2015 Пояснення познак треба подавати без абзацного відступу з нового рядка, починаючи зі слова «де» без двокрапки. Познаки, яким встановлюють визначення чи пояснення, рекомендовано ви­ рівнювати у вертикальному напрямку. Приклад оформлення математичної формули Відомо, що (1) де М1, М2 — математичне очікування; ст­і, ст2 — середні квадратичні відхили [23]. 7.10.7 Фізичні формули подають аналогічно математичним формулам, дотримуючи положень 7.10.1— 7.10.5, але з обов’язковим записом у поясненні познаки одиниці виміру відповідної фізичної величини. Між останньою цифрою та одиницею виміру залишають проміжок (крім позначення одиниць плоского кута — кутових градусів, кутових мінут і секунд, які пишуть безпосередньо біля числа вгорі). Приклад Масу твердого тіла в кілограмах обчислюють за формулою: (2 .2 ) де F — сила, що діє на тіло, H; a — пришвидшення тіла, м/с2. 7.10.8 Хімічні формули та рівняння подають буквами латинської абетки, дотримуючи положень 7.10.1— 7.10.6. Пояснення познак, що входять до формули чи рівняння, наводять за потреби. Під формулою хімічної сполуки може бути розміщено її назву. Приклад оформлення хім ічної формули (7) Приклад оформлення хімічної формули Be + 2NaOH = Na BeO + H Ст ру ктурні хімічні ф ормули можна подав а т 2 2 2 и бвеиритляатг ннаутртіиюми як у горизонтальному, так і верти­ кальноСмтур ункатупррняім хкімуі.чні формули можна подавати витягнутими як у горизонтальному, так і вертикальному напрямку. ЗнЗанкаик из звв’’яяззккуу вв цциихх ф форомрумлаухл маахю мтьа бюуттьи обдунтаик оовдонї адоквожвионї ид. оДвожвишні изн. аДкио взвш’яі ззкнуа вкиип рзавв’дяазнкіу у втиихп рваипваддакнаіх , у тикхо лвии цпеа сдпкраихч,и нкоенлои о цсоеб слипвроисчтиямние нпооб оудсоовбил фиовромсутляим. и побудови формули. ПрПиркилкаладдии (3.3) (3.4) Знаки зв’язку розташовують на рівні середини символу хімічного елемента (за висотою або за шириною) на одЗннакаоквиій з вві’дясзткаун ір воідз тнаьшогоов. ують на рівні середини символу хімічного елемента (за висотою або за ширино7.ю10) .9н аУ офдонрамкуолавхій і /чвиід рсітванняні нвяідх внеьрохгноі .та нижні індекси, а також показники степеня, в усьому тексті звіту мають бути однакового розміру, але меншими за букву чи символ, якого вони стосуються. 7.10.10 Переносити формули чи рівняння на наступний рядок дозволено лише на знаках виконуваних операц1і3й, які пишуть у кінці попереднього рядка та на початку наступного. У разі перенесення формули чи рівняння на зна- кові операції множення застосовують знак «х ». Перенесення на знаку ділення «:» слід уникати. 7.10.11 Кілька наведених і не відокремлених текстом формул пишуть одну під одною і розділяють комами. f1(x, y) = S1, (29) f2(x, y) = S2, (30) 7.10.12 Числові значення величин 7.10.12.1 Числові значення величин з допусками наводять так: (65 ± 3) %; 80 мм ± 2 мм або (80 ± 2) мм. 7.10.12.2 Діапазон чисел ф ізичних величин наводять, використовую чи прикметники «від» і «до». Приклад Від 1 мм до 5 мм (а не від 1 до 5 мм). 7.10.12.3 Якщо треба зазначити два чи три виміри, їх подають так: 80 мм × 25 мм × 50 мм (а не 80 × 25 × 50 мм). 7.10.12.4 Детальнішу інформацію стосовно запису числових значень див. ДСТУ 1.5. 7.11 Посилання 7.11.1 У тексті звіту можна робити посилання на структурні елементи самого звіту та інші джерела. 7.11.2 У разі посилання на структурні елементи самого звіту зазначають відповідно номери розділів, підрозді- лів, пунктів, підпунктів, позицій переліків, рисунків, формул, рівнянь, таблиць, додатків. Посилаючись, треба використовувати такі вирази: «у розділі 4», «див. 2.1», «відповідно до 2.3.4.1», «(рису- нок 1.3)», «відповідно до таблиці 3.2», «згідно з формулою (3.1)», «у рівняннях (1.23)–(1.25)», «(додаток Г)» тощо. Дозволено в посиланні використовувати загальноприйняті та застандартовані скорочення згідно з ДСТУ 3582, наприклад, «згідно з рис. 10», «див. табл. 3.3» тощо. Посилаючись на позицію переліку, треба зазначити номер структурного елемента звіту та номер позиції пере- ліку з круглою дужкою, відокремлені комою. Якщо переліки мають кілька рівнів – їх зазначають, наприклад: «від- повідно до 2.3.4.1, б), 2)». 7.11.3 Посилання на джерело інформації, наведене в переліку джерел посилання, рекомендовано подавати так: номер у квадратних дужках, за яким це джерело зазначено в переліку джерел посилання, наприклад, «у робо- тах [2]–[3]». 868 7.11.4 Дозволено наводити посилання на джерела інформації у виносках. У цьому разі оформлення посилання має відповідати його бібліограф ічному опису за переліком посилань із зазначеного номера. Приклад Ц итата в тексті « ... тільки 36 % респондентів відносять процес створення інформаційного суспільства до пріоритетних [3]1)». Відповідне подання виноски: ___________ 11 [3] Пархоменко, В. Д. Інформаційна аналітика у сфері науково-технічної діяльності : Монографія / В. Д. Пар- хоменко, О. В. Пархоменко. – К. : УкрІНТЕІ, 2006. – 224 с. Відповідний опис у переліку джерел посилання: 3. Пархоменко, В. Д. Інформаційна аналітика у сфері науково-технічної діяльності : Монографія / В. Д. Пархо- менко, О. В. Пархоменко. – К. : УкрІНТЕІ, 2006. – 224 с. 7.12 Титульний аркуш 7.12.1 Інформацію на титульному аркуші можна подавати, застосовуючи шрифти різних розмірів і накреслень, які виконавець вважає інформативними та естетичними. 7.12.2 Гриф обмеження доступу до змісту звіту чи розповсюдження інформації звіту подають, як правило, праворуч у верхньому куті титульного аркуша. 7.12.3 Ідентифікатори звіту рекомендовано розташовувати ліворуч у верхньому куті титульного аркуша один під одним у такій послідовності: – індекс за таблицями Універсальної десяткової класиф ікації (УДК); – індекси Міжнародної патентної класиф ікації (МПК) – за потреби; – універсальний код продукції та послуг (УКПП) за Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016 – (за потреби); – номер державної реєстрації; – напис «Інв. №». Ідентифікатори, крім інвентарного номера, проставляє виконавець роботи. 7.12.4 Відомості про виконавця роботи – юридичну особу (організацію) або фізичну особу містять: а) для юридичної особи (організації) – виконавця роботи: – назву центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить організація; – повну та скорочену назву організації; – поштову адресу; – номери телефону, факсу та адресу електронної пошти; б) для фізичної особи – виконавця роботи: – ініціал(и) та прізвище; – домашню адресу, номер телефону та адресу електронної пошти (за наявності). Відомості про виконавця роботи, починаючи з поштової адреси, друкують у рядок, розділяючи комою з крап- кою, і розташовують у верхній частині аркуша. 7.12.5 Гриф затвердження оформлюють лише в разі, якщо виконавець роботи – юридична особа (організація). Гриф затвердження складається зі слова ЗАТВЕРДЖУЮ, посади із зазначенням назви організації, наукового ступеня, вченого звання особи, яка затвердила звіт, особистого підпису, його розшифрування й дати затвердження звіту. Гриф затвердження засвідчують печаткою організації. Гриф затвердження розміщують праворуч у верхній частині титульного аркуша. 7.12.6 Гриф погодження складається зі слова ПОГОДЖЕНО, посади із зазначенням назви організації, науково- го ступеня, вченого звання особи, яка погодила звіт, особистого підпису, його розшифрування й дати погодження звіту. Саме тут проставляють печатку організації, яка погодила звіт, якщо погодження виконувала зовнішня орга- нізація. Якщо погодження проводили листом, треба позначити скорочену назву організації, яка погодила звіт, дату й вихідний номер листа. Гриф погодження, як правило, розміщують ліворуч у верхній частині титульного аркуша. Підписи й дати виконують чорнилами (тушшю, пастою) чорного кольору. Дату наводять арабськими цифрами в один рядок у такій послідовності: число, місяць, рік. Наприклад, дату 18 серпня 2009 року записують так: 18.08.2009. Можна застосовувати словесно-цифровий спосіб оформлювання дати, наприклад: 18 серпня 2009 року. 7.12.7 Повна назва документа містить: а) слово «ЗВІТ», яке друкують великими літерами посередині рядка; б) вид і назву роботи, за результатами якої підготовлено звіт. Вид роботи друкують великими літерами, під видом роботи друкують її назву малими літерами з першої ве- ликої; 869 ДСТУ 3008:2015 г) документ, на підставі якого виконано роботу (державна чи галузева програма, договір, кво)н штриафкрт ртообщоот)и; (за наявності); г) додк)у мнаензвт,у н зав пітіуд,с ятаквуі дяркоугкоу ювитько внеалниок риомбио тлуі т(едреаржмиав. на чи галузева програма, договір, контракт тощо); д) наЯзвкущ зов інтауз, вяак ур дорбуоктуию йт ьн авзевлаи кзивмітиу лтоіттеоржанміи, .назву роботи друкують великими літерами, і ця назва сЯлкущгуоє ноадзнвоа чраосбноот ин айз нваозюва з зввітітуу (тдоотдоажтнкіи, нВа.1з вуі Вр.о2б).оти друкують великими літерами, і ця назва слугує одно- часно наЯзвкощюо ззввітіту с(дклодаадтакєит ьВс.1я із Вд.в2о).х і більше частин, кожна частина повинна мати однакові титульні аЯрккущшоі зтваіт нсакзлваид арєотьбсоят из дйв зовхі ті уб. ілУь шцьео чмаус трианз,і кноаж нтиа тчуалсьтнионма уп оаврикнуншаі мдартуиг одї нтак новаіс тиутпунлиьхн іч арсктуишн ін таа­ назви робвоотди яйт ьз вуітсуі .д Уа нціь зогмідун роа ззі 4н.а1 т.2и.тульному аркуші другої та наступних частин наводять усі дані згідно з 4.1.2. ДозвДоолзевноол неен ноа вноед ниатив оіднифтоир мінафціоюр,м васцтаіюн,о ввлсетнаун поувнлкетнаум пиу дн)к, тжам) іи мд)) ,п ежр)е лі імк)у , пнеарвеелдіекнуо, мнуа вве 4д.1е.н2о (мдуо датки В.3в і 4В..14.)2. (додатки В.3 і В.4). ПрикПлраидкилади е) вид звіту – остаточний або проміжний (друкують малими літерами в дужках посередині рядка); ж) нео)м ер томвуи д(к знвиігтиу) ,— як ощсот азтвоітчин ивйи паубсока юпртоьм оікжрнеимйи м(дир туокмуюамтиь (мкналигиаммии )л, ііт/еарбао мнио мве рд учжасктаихн ипо, сякещреод зивніті склрадяадєкта);жь)с ян зо мкіелрь ктоохм частин;к) назву частини (зуа (нканяивгнио),с тяік)щ дор узквуіютит ьв пиіпсулсяк анюомтьер оак чраесмтиинмии птоосмеармедии н(кін риягдакмаи в),е лі/иакбо номер части­ни, якщо звіт складається з кількох частин; ими літерами. Розрки)в антаиз всул очваас зтнианкио м( зпае рнеаняовснуо нсат іт) идтрулуькнуюомтуь апріксулшя ін ноем деорзав очлаеснтои.ни посередині рядка великими л7іт.1е2р.а8м Пиі.дписи відповідальних осіб оф ормлюють так: ліворуч зазначають посади, наукові ступені, вчені зван- ня керівнРиокзар пиівдартоиз дсіллуо воар гзаннаізкаоцмії п–е вриекноонсаув цняа р тоибтоутлиь йн коемруів анриккуаш ріо бноет ди,о ззавлоилшенаюо.ть вільне місце для особистих підписів7, .а1 2п.р8а вПорідупчи ус ив ідвпідопвоідвнідиахл рьяндикха хо зсаібзн аочфаюортмь лінюіцюітаьл ит атак : плріівзвоирщуча озасізбн,а ячкаі юптідьп ипсоаслаид изв, ітн;а нуикожвчіе осо- биссттиухп пеіндіп, ивсчіевн зі аззвнаачнанюя ткье драівтнии пкіад ппиідсарнонзяд.ілу організації — виконавця роботи й керівника роботи, за­ лЯикшщаою твьи квоінлаьвнеец мь ірсоцбео дтлия – офсіозбиичснтаи охс поібдап,и нсаів т, иат уплрьанвоомруу ча рук вуішдпі озавзіднначиахю ртяьд пкаідхп зиасз, ніанчіцаіюалт(ьи )ін тіцаі аплриіз вище фізитач нпорї іозвсиобщиа ( доосдіба,т оякк і Вп.і5д)п. исали звіт; нижче особистих підписів зазначають дати підписання. ЯкщЯо квщсіо нвеиокбохніданвіе пціьд приосбио тние —вм іфщізуиючтньас яо нсоаб таи,т унлаь тниотмуул ьанрокумшу іа, рїхк умшоіж знааз нпаечраенюетсьт ип індап инса,с ітнуіпцніаул (сит)о рінку титтуал ап. рНізав циющ ес афмуіз истчонроіїн коус опбеир е(ндоосдяаттьо вкс іВ н.5а)с.тупні дані. У цьому разі на першій сторінці титульного аркуша на останньоЯмкущ роя двксіу нпероабвхоірдунчі рпоідбплиястиь знаеп ивсм: і«щПурюотдьосвяж еннан тяи нтуа лзьвнооромтуі »а; рнкау шзвіо, рїхо тмі сотжонраін пкеир леінвеорстуич ун ав енрах­ньому кутсі тзуазпнауч асютотрьі:н «кПу ртоидтоувлжае. нНная тциют услаьмнуо гсот аорркінукшуа »п.ереносять всі наступні дані. У цьому разі на першій с7т.о1р2і.н9ц Рі ітки зтаутлвьенродгжое нанркяу зшвіат ун ар оозсттаашнонвьуоюмтуь рпяодсекур епдрианві орряудчк ар во бнлияжтньі йза чпаисст:и н«іП триотдуолвьжноегнон яар нкау шзвао (рякощ­ о ти- тултьін»и; йн аар зквуошр омтаі єс птроордіноквиж елнівнояр –у чн ау овсетранхнніьйо мйоуг оку стті озраізннцаі)ч.ають: «Продовження титульного аркуша». 7.12.71.01 2Д.а9т уР пікр ізоартивтеертду жаветнонряа завзітнуа чраюозттьа ншао твиутюултьн помосуе аррекдуишн і : р«яРдукао пви сн зиажкнінійч ечнаос .т..и»н зі птоидтаульшноигмо з азна- ченанрякму шдаат и( ясклщовое тсинтоу-цлиьфнирйов аирмк успшо смоабєо мп.родовження — на останній його сторінці). 7.12.71.1 2У. 1с0п еДцаіатлуь нпирхіо зраиптиестаух анватводряат ьз адзондаачткаоювті ьв індао мтоисттуіл щьнодоом ун аазврик укшоні: ф«еРреункцоіпї,и дсе з баукліноч пернеод.с.т.»а влено робзо тпуо, діза лзаьзшниачме нзнаязнма дчаетнин йям м ідсацтяи п срлоовевдееснноя­ цаибфо,р яоквщиом зсвпіто сбоубв опмід. готовлений як частина роботи, поданої на здобуття наукового ступеня, у кінці титульного аркуша зазначають: «Цей звіт підготовлений як частина роботи, под1а6ної на здобуття наукового ступеня...», зазначають факт розгляду результатів роботи Вченою (Науково-техніч- ною) радою тощо. 7.13 Список авторів 7.13.1 Ініціали та прізвища, посади, наукові ступені, вчені звання авторів у списку розміщують одне під одним. Ліворуч зазначають посади, наукові ступені, вчені звання, залишають вільне місце для особистих підписів, право- руч зазначають ініціал(и) та прізвища кожного з авторів. Біля кожного прізвища в дужках зазначають підготовлену ним фактичну частину звіту (додаток Г). 870 Якщо автор працює в іншій організації, у списку авторів в дужках наводять назву цієї організації. Якщо до списку авторів долучено фізичну особу, у дужках (після назви виконаної нею частини звіту) вказують її домашню адресу. 7.13.2 Посади, наукові ступені, вчені звання авторів дозволено записувати у скороченому вигляді згідно з ДСТУ 3582. 7.14 Скорочення та умовні познаки Переліки скорочень та умовних познак слід розташ овувати стовпцем за абеткою. Ліворуч в абетковому по- рядку наводять скорочення або умовні познаки спочатку українською мовою, а потім іншими мовами (за наявнос- ті), а праворуч – їх розшифрування. 7.15 Додатки 7.15.1 Додатки позначають послідовно великими літерами української абетки, крім літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, ДОДАТОК А, ДОДАТОК Б. Дозволено позначати додатки літерами латинської абетки, крім літер І та О. У разі повного використання літер української і/або латинської абеток дозволено позначати додатки арабськи- ми цифрами. Один додаток позначають як ДОДАТОК А. 7.15.2 За потреби текст додатків можна поділити на розділи, підрозділи, пункти й підпункти, які треба нуме- рувати в межах кожного додатка відповідно до вимог 7.4. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначен- ня додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; Г.3.1 – підрозділ 3.1 додатка Г; Д.4.1.2 – пункт 4.1.2 додатка Д; Ж .1.3.3.4 – підпункт 1.3.3.4 додатка Ж. 7.15.3 Рисунки, таблиці, формули та рівняння в тексті додатків треба нумерувати в межах кожного додатка, починаючи з літери, що позначає додаток, наприклад, рисунок Г.3 – третій рисунок додатка Г; таблиця А.2 – друга таблиця додатка А; формула (А.1) – перша формула додатка А. Якщо в додатку один рисунок, одна таблиця, одна формула чи одне рівняння, їх нумерують, наприклад, рисунок А.1, таблиця Г.1, формула (В.1). Посилання в тексті додатка на рисунки, таблиці, формули, рівняння подають згідно із 7.11.2. 7.15.4 Переліки, примітки та виноски в тексті додатка оформляють і нумерують згідно із 7.7, 7.8, 7.9. 7.15.5 Джерела, які цитують лише в додатках, потрібно розглядати незалежно від тих, які цитують в основній частині звіту. їх розміщують наприкінці кожного додатка в переліку джерел посилання. Форма цитування, правила складання переліку джерел посилання та виносок у додатках аналогічні прийнятим в основній частині звіту. Перед номером цитати та відповідним номером у переліку джерел посилання й виносках ставлять позначення додатка. ДОДАТОК А (довідковий) ПРИКЛАД ПОДАННЯ РЕФЕРАТУ ДО ЗВІТУ ПРО НДР РЕФЕРАТ Звіт про НДР: 89 с., 2 ч., 16 табл., 3 рис., 1 дод., 23 джерела. АДСОРБЦІЯ, БІОПАЛИВО, БІОЕТАНОЛ, ВОДНО-СПИРТОВА СУМІШ, ДЕСОРБЦІЯ, ЗНЕВОДНЕННЯ, РЕГЕНЕРУВАННЯ, СОРБЕНТ, ЦЕОЛІТ. Об’єкт дослідження – процеси адсорбції води з водно-спиртових розчинів і десорбції води в процесі їх реге- нерації. Мета роботи – вибір вітчизняних сорбентів для зневоднення водно-спиртових розчинів та розроблення енер- гоощадної технології виробництва біоетанолу з рослинної відновлюваної сировини з використанням ректифіка- ційних та адсорбційних процесів. Методи дослідження – моделювання процесу зневоднення водно-спиртових розчинів (різних концентрацій) та процесу регенерації з використанням вибраних за результатами попередніх досліджень цеолітів українського ви- робництва на експериментальній лабораторній установці, математичне моделювання процесу дистиляції, оброб- ляння та аналіз отриманих результатів. Визначено вплив концентрації вихідного розчину на кількість поглиненої води в процесі зневоднення в паровій фазі з використанням цеолітів вітчизняного виробництва та встановлено оптимальні параметри для цього процесу. Здійснено моделювання процесу переганяння бражки та отримання концентрованих водно-спиртових розчинів для зневоднення на цеолітах, а також процесу концентрування рециклу після регенерації цеолітів. У результаті цих досліджень встановлено, що мінімальна витрата нагрівної пари на процес отримання біоетанолу має місце за кон- центрації біоетанолу-сирцю від 93,0 % об. до 94,0 % об. для всіх значень концентрацій рециклу в досліджуваному діапазоні. 871 На основі результатів виконаних досліджень розроблено принципову технологічну схему дослідно-промисло- вої енергоощадної установки для виробництва зневодненого біоетанолу з використанням ректиф ікаційних і ад- сорбційних процесів. Упровадження розробленої технологічної схеми та установки уможливлює на наявних потужностях спиртових заводів виробляти біоетанол з відновлюваної сировини, використовувати його для виробництва сумішевих бензи- нів і тим самим зменшити залежність України від імпортованого моторного палива, поліпшити екологічний стан довкілля. Умови одержання звіту: за договором. УкрНДІспиртбіопрод, 03190, м. Київ, пров. Бабушкіна, 3. ДСТУ 3008:2015 ДОДАТОК Б (дДоОвДіАдТкОовК иБй) (довідковий) ПРИКЛАД ОФОРМЛЕННЯ ЗМІСТУ ПРИКЛАД ОФОРМЛЕННЯ ЗМІСТУ ЗМІСТ С. Частина 1 Перелік скорочень, умовних познак, одиниць і терм інів................................................................................. 5 В ступ ................................................................................................................................................................................ 8 1 Сучасний стан зневоднення біоетанолу з використанням цеол ітів ......................................................10 2 Об’єкти і методи досліджень процесів отримання концентрованих водно-спиртових розчинів з бражки, їх зневоднення адсорбцією та регенерування адсорбентів...............................15 3 Дослідження процесу зневоднення водно-спиртових сумішей за допомогою вітчизняних цеолітів, процесу їх регенерації та моделювання процесів отримання концентрованих водно-спиртових розчинів з браж ки ................................................................................................................ 27 3.1 Характеристика об’єктів досл ідж ення.................................................................................................... 27 3.2 Дослідження зневоднення водно-спиртових сумішей в рідкій фазі за допомогою природних і синтетичних сорбентів ......................................................................................................... 30 3.3 Дослідження зневоднення водно-спиртових сумішей в паровій фазі за допомогою природних і синтетичних сорбентів ......................................................................................................... 38 3.4 Дослідження зневоднення водно-спиртових сумішей різних концентрацій у паровій фазі з використанням вибраних цеолітів............................................................................................... 43 3.5 Дослідження процесу регенерації вибраних вітчизняних цеолітів після зневоднення водно-спиртових сумішей............................................................................................................................ 47 Частина 2 4 Розроблення нормативно-технічної докум ентац ії...................................................................................... 61 4.1 Розроблення принципової технологічної схеми дослідно-промислової енергоощадної установки для виробництва зневодненого біоетанолу з використанням ректифікаційних та адсорбційних процесів............................................................................................................................ 61 4.2 Розроблення технологічної схеми енергоощадної установки для виробництва б іоетанолу........................................................................................................................................................ 64 Висновки ...................................................................................................................................................................... 75 Рекомендації ............................................................................................................................................................... 77 Перелік джерел посилання.....................................................................................................................................78 Додаток А Опис установки для вивчення процесу зневоднювання водно-спиртових сумішей адсорбцією за допомогою цеолітів у рідинній і паровій фазі.................................................85 872 19 ДСТУ 3008:2015 ДОДАТОК В (довідковий) ПРИКЛАД ОФОРМЛЕННЯ ТИТУЛЬНИХ АРКУШІВ Результати роботи розглянуто Вченою радою ІФХ ім. Л. В. П исаржевського НАН України, протокол від 21 грудня 2009 р. № 30 20 873 ДСТУ 3008:2015 21 874 22 875 ДСТУ 3008:2015 876 23 24 877 ДСТУ 3008:2015 Код УКНД 01.140.40 Ключові слова: документація, звіт у сфері науки, звіт у сфері техніки, порядок викладання матеріалу, правила оформлювання, стандарт. 25 878 Науково-практичне видання ЗБІРНИК НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ У СФЕРІ НАУКОВОЇ ТА НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ Упорядники: Швець Дмитро Володимирович, Бакумов Олександр Сергійович, Хань Олександр Олександрович та ін. Комп’ютерна верстка О. А. Федосєєвої Підписано до друку з оригінал-макета 11.12.2019. Формат 60×84 1/8. Папір газетний. Гарнітура Times. Ум. друк. арк. 102,3. Обл.-вид. арк. 105,4. Вид. № 2308. Тираж 100 прим. Видавництво «Право» Національної академії правових наук України та Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого вул. Чернишевська, 80а, Харків, 61002, Україна Тел./факс (057) 716-45-53 Сайт: www.pravo-izdat.com.ua E-mail для авторів: verstka@pravo-izdat.com.ua E-mail для замовлень: sales@pravo-izdat.com.ua Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції – серія ДК № 4219 від 01.12.2011 р. Виготовлено в друкарні ФОП Дуюнова Т. В. Тел. (057) 717-28-80