LEGAL SCIENCES ACTUAL PRIORITIES OF MODERN SCIENCE, EDUCATION AND PRACTICE ПРОБЛЕМИ СЛІДЧОЇ ПРАКТИКИ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ДЕЯКИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ ТА ШЛЯХИ ЇХ УДОСКОНАЛЕННЯ Салманов О. В. кандидат юридичних наук, доцент доцент кафедри кримінального процесу та організації досудового слідства факультету №1 Харківського національного університету внутрішніх справ м. Харків, Україна Незважаючи на те, що чинний КПК України детально врегульовує кримінальні процесуальні відносини та чітко регламентує правову процедуру досудового розслідування та судового провадження, частими є випадки порушення прав, свобод і законних інтересів людини в кримінальному судочинстві. Зокрема, основні з них пов’язані з проведенням окремих слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій, особливо пов’язаних з обмеженням права на недоторканність житла чи іншого володіння особи. Так, у правозастосовній практиці є непоодинокими випадки безпідставного обмеження права на недоторканність житла, порушення прав осіб, у житлі чи іншому володінні яких проводиться слідча (розшукова) дія; відмови слідчого в допуску адвоката до участі в слідчій (розшуковій) дії; вилучення майна, що не відповідає меті проведення слідчої (розшукової) дії, або майна, яке не має стосунку до кримінального провадження чи зв’язок якого з кримінальним провадженням не доведено органом досудового розслідування; бездіяльності слідчого, пов’язаної з необхідністю звернення до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вилучене майно; несвоєчасності повернення тимчасово вилученого майна та необґрунтованості накладення на нього арешту тощо (Вегера-Іжевська, 2017). Розглядаючи проблемні аспекти слідчої практики щодо проведення слідчих (розшукових) дій та шляхи її вдосконалення, слід усвідомлювати, що така діяльність є багатогранною, як і проблема, вирішити яку вона покликана. Треба зазначити, що така діяльність перебуває в прямій залежності від природи самої проблеми, в нашому випадку мова йде про порушення конституційного права на недоторканність житла чи іншого володіння особи при проведенні слідчих (розшукових) дій, пов’язаних з проникненням у житло чи інше володіння особи. Важко не погодитися з тим, що вказана проблема, як і її вирішення, «... лежать у площині правового механізму забезпечення права на недоторканність житла чи іншого володіння особи під час проведення слідчих (розшукових) дій, який не є досконалим і містить певні прогалини, в наявності оцінних понять, що отримують різну інтерпретацію правозастосовником і надають досить широкого простору для дискреції сторони обвинувачення та слідчого судді, так і в правосвідомості слідчих, прокурорів, слідчих суддів, дії та рішення яких безпосередньо обмежують конституційне право на недоторканність житла чи іншого володіння особи» (Вегера-Іжевська, 2017). 324 LEGAL SCIENCES ACTUAL PRIORITIES OF MODERN SCIENCE, EDUCATION AND PRACTICE У зв’язку з вищезазначеним особливої актуальності та значення набуває питання про шляхи вдосконалення слідчої практики щодо проведення слідчих (розшукових) дій. Вказане питання потрібно розглядати в нерозривному зв’язку з труднощами та помилками, які зустрічаються в слідчій практиці під час проведення слідчих (розшукових) дій, що пов’язані з обмеженням конституційного права на недоторканність житла чи іншого володіння особи. Як цілком слушно відзначає С. Іллюк, досліджуючи деякі проблеми правового регулювання обшуку в Україні, при застосуванні норм КПК України, що регламентують проникнення в житло чи інше володіння особи, виникає низка проблем, наприклад такі, які пов’язані зі зловживаннями ситуацією з боку органів досудового розслідування. Зокрема, мова йде про відбирання згоди особи на проведення огляду її житла чи іншого володіння через сумнівність у добровільному волевиявленні такої особи, а також – про неналежне оформлення проведених процесуальних дій. Унаслідок цього докази, отримані під час їх проведення, є недопустимими (Іллюк, 2020). Крім того, в слідчій практиці проведення слідчих (розшукових) дій, зустрічаються випадки їх проведення без правових на те підстав. Зокрема, в кримінальному провадженні за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, виходячи зі змісту протоколу огляду місця події, було оглянуто транспортний засіб. Вказана слідча дія була проведена органом досудового розслідування з істотним порушенням вимог КПК України, а саме без дозволу власника чи іншого законного володільця транспортного засобу, а також без ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення огляду транспортного засобу. Судом було встановлено, що огляд вказаного автомобіля було проведено на території відділення поліції, тому неможна вважати місцем події ні автомобіль, ні територію, на якій він на той час знаходився. Як вбачається з протоколу огляду місця події, єдиною метою цієї слідчої дії було вилучення речових доказів, а значить цей огляд місця події фактично був обшуком, який згідно з приписами ч. 2 ст. 234 КПК України проводиться лише на підставі ухвали слідчого судді. Як не заперечував в судовому засіданні прокурор, дозвіл власника або володільця вказаного автомобіля на проведення огляду не отримувався, з клопотанням про проведення обшуку прокурор, слідчий до слідчого судді не зверталися, тому відповідно до згаданих положень отримані внаслідок такої слідчої дії докази є недопустимими і не можуть бути використані судом під час прийняття рішення1. Також непоодинокими є випадки, коли під виглядом огляду, зокрема місця події, та слідчого експерименту фактично проводиться обшук житла чи іншого володіння особи. Зокрема, в одному кримінальному провадженні, щодо підозрюваної особи було винесено вирок, який є незаконним у зв’язку з 1 Ухвала Оріхівського районного суду від 16.02.2021 № 323/2853/20 // Система пошуку та аналізу судових рішень Verdictum / ЛІГА:ЗАКОН.URL: https://verdictum.ligazakon.net/document/89929079?q=%22огляд%20місця%20події%20фактично%20бу в%20обшуком%22 325 LEGAL SCIENCES ACTUAL PRIORITIES OF MODERN SCIENCE, EDUCATION AND PRACTICE істотними порушеннями процесуального закону, які полягали, крім іншого, у використанні судом при обґрунтуванні вироку недопустимих доказів. Зокрема, проведений органом досудового розслідування огляд місця події фактично був обшуком, який згідно з положенням ч. 2 ст. 234 КПК України здійснюється лише на підставі ухвали слідчого судді. Також слідчі експерименти, проведені без згоди належних власників житла. Тому захисник у своїй скарзі наголошує на тому, що такі докази, як протокол огляду місця події, протоколи проведення слідчих експериментів, а також речові докази – майно, вилучене під час огляду місця події, якими місцевий суд обґрунтував свій висновок про доведеність винуватості підозрюваної особи, є недопустимими, оскільки вказані докази отримані органом досудового розслідування всупереч порядку, передбаченого КПК України, та внаслідок істотного порушення прав та свобод людини2. При цьому Верховний Суд відзначає, що проведення обшуку під виглядом огляду місця події є неприпустимим, оскільки таким чином нівелюються вимоги судового контролю, передбачені ст. ст. 233–234 КПК України. Також, на його думку, не отримали відповідного спростування, хоча були визнані необґрунтованими, доводи захисника про те, що слідчі експерименти за участю підозрюваної особи. проведені з порушенням вимог КПК України, оскільки ці слідчі дії були здійсненні без згоди належних власників житла, як того вимагає ч. 5 ст. 240 КПК України. На те, що вищенаведені порушення в слідчій практиці проведення слідчих (розшукових) дій, що обмежують недоторканність житла чи іншого володіння особи, вказують наступні судові рішення: ⎯ постанова Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Суду у постанові від 12.02.2019 р. (справа № 159/451/16-к, провадження № 51- 1173км18), в якій зазначається, що огляд автомобіля підозрюваних не можна вважати оглядом місця події, а тому, навіть за умов, що огляд цього автомобіля підпадав під визначення «невідкладного випадку» у значенні ч. 3 ст. 233 КПК, звернення до слідчого судді постфактум відповідно до вимог цього положення було обов’язковим; за відсутності ухвали слідчого судді, отриманої в порядку, передбаченому цим же положенням, результати такого огляду не можуть бути визнані допустимими доказами3; ⎯ постанова Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Суду від 03 червня 2020 р. (справа № 753/4091/16-к, провадження № 51-6549км19), в 2 Постанова Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 16.06.2020 № 423/130/19// Система пошуку та аналізу судових рішень Verdictum/ІПС ЛІГА:ЗАКОН.URL: https://verdictum.ligazakon.net/document/89929079?q=%22огляд%20місця%20події%20фактично%20був%20обшу ком%22 3 Постанова Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Суду у постанові від 12.02.2019 № 159/451/16-к// Система пошуку та аналізу судових рішень Verdictum/ІПС ЛІГА:ЗАКОН.URL: https://verdictum.ligazakon.net/document/89763176?q=%22огляд%20місця%20події%20фактично%20був%20обшу ком%22 326 LEGAL SCIENCES ACTUAL PRIORITIES OF MODERN SCIENCE, EDUCATION AND PRACTICE якій зазначено, що подія, яка була предметом розслідування, відбувалася 14 листопада 2015 року на паркувальному майданчику біля ТЦ «Аркадія» на вул. Дніпровській Набережній, 33 у м. Києві, а саме в автомобілі «Toyota Rav 4» (державний номерний знак НОМЕР_3), який належить ОСОБА_4, а тому салон автомобіля «BMW 323» (державний номерний знак НОМЕР_4) не можна вважати місцем події. Крім того, Суд у своєму рішенні вказав, що як видно з протоколу огляду місця події від 14 листопада 2015 р. – автомобіля «BMW 323», єдиною метою цієї слідчої дії було відшукання речей, які мають значення для досудового розслідування і можуть бути доказами під час судового розгляду. Таким чином, Суд дійшов висновку, що цей огляд місця події фактично був обшуком, який згідно з приписами ч. 2 ст. 234 КПК проводиться лише на підставі ухвали слідчого судді, при цьому з клопотанням про проведення обшуку прокурор, слідчий до слідчого судді не зверталися, тому отримані внаслідок такої слідчої дії докази є недопустимими і не можуть бути використані судом під час прийняття рішення4; Ще одним порушенням під час проведення слідчих (розшукових) дій, яке часто зустрічається в слідчій практиці, є незалучення до її проведення осіб, чиї права обмежуються. Зокрема, в ухвалі одного апеляційного суду з’ясовано, що, формулюючи обвинувачення, визнане судом доведеним, а також докази вини обвинуваченого, суд зазначив протокол обшуку, згідно з яким на подвір’ї за житловим будинком домогосподарства підозрюваної особи було виявлено та вилучено дві скляні банки з рослинною речовиною, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом, а також полімерні пляшки з насінням коноплі (т. 1 а. п. 122–126). Як вбачається суду із вказаного протоколу огляду, ця слідча дія проводилась без участі підозрюваної особи, який на той час мав вже статус підозрюваного, був затриманий і перебував у слідчому ізоляторі, а також без участі його захисника. Згідно з положеннями ст. 236 КПК України, якою регламентовано порядок проведення обшуку житла чи іншого володіння особи, слідчий, прокурор повинен вжити належних заходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені чи порушені. Ці обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, у зв’язку з чим не було з’ясовано причину відсутності під час проведення обшуку підозрюваного, за місцем проживання якого проводилась слідча дія, а також його захисника. Таким чином, суд першої інстанції, враховуючи як допустимий доказ протокол обшуку, не дав належної правової оцінки тому, що на момент проведення цієї слідчої дії перешкод забезпечення участі підозрюваного та його захисника не було, проте процесуальні вимоги 4 Постанова Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Суду від 03.06.2020 № 753/4091/16-к// Система пошуку та аналізу судових рішень Verdictum/ІПС ЛІГА:ЗАКОН. URL: https://verdictum.ligazakon.net/ document/89763176?q=%22огляд%20місця%20події%20фактично%20був%20обшуком%22 327 LEGAL SCIENCES ACTUAL PRIORITIES OF MODERN SCIENCE, EDUCATION AND PRACTICE проведення обшуку не були дотримані і право на захист підозрюваного не було забезпечено5. Отже, опираючись на слідчу практику проведення слідчих (розшукових) дій, можна виокремити основні помилки та проблеми, з якими стикаються працівники органів досудового розслідування. Це: проведення вказаних слідчих (розшукових) дій без правових на те підстав; сумнівне отримання добровільної згоди на проведення огляду та/чи слідчого експерименту в житлі чи іншому володінні особи в особи, яка ними володіє; фактичне проведення під виглядом огляду житла чи іншого володіння особи його обшуку; незалучення до проведення слідчих (розшукових) дій осіб, чиї права на недоторканність житла чи іншого володіння особи обмежуються; порушення під час проведення слідчих (розшукових) дій, прав орендаря (Салманов, 2019). На нашу думку, з метою недопущення наведених порушень при проведенні слідчих (розшукових) дій, необхідно: на підготовчому етапі правильно визначати предмет і об’єкт слідчої (розшукової) дії, а також методи її проведення та склад суб’єктів; не допускати безпідставного проведення слідчих (розшукових) дій, зокрема пов’язаних з проникненням в житло чи інше володіння особи; під час проведення названих слідчих (розшукових) дій використовувати методи та засоби, які зводять можливість і міру пошкодження майна до мінімуму; оформлювати хід та результат проведення слідчих (розшукових) дій згідно з процесуальними вимогами до їх фіксації. Також задля вдосконалення слідчої практики проведення виокремлених слідчих (розшукових) дій працівникам органу досудового розслідування потрібно ознайомлюватися з судовою практикою, в тому числі й практикою ЄСПЛ, щодо розгляду питань, пов’язаних із проведенням слідчих (розшукових) дій; користуватися науково-практичними коментарями, методичними рекомендаціями тощо. Література: 1. Вегера-Іжевська І. Проблемні питання забезпечення права на недоторканність житла під час проведення обшуку. Jurnalul juridic national: teorie şi practică. 2017. № 1. С. 134–137. 2. Іллюк С. Деякі проблеми правового регулювання обшуку в Україні. Експертний центр з прав людини 2020. URL: https://ecpl.com.ua/news/17795/. 3. Салманов О. В. Щодо визначення поняття слідчих (розшукових) дій, що обмежують недоторканність житла чи іншого володіння особи. Актуальні питання юридичної практики: матер. міжнар. наук.–практ. конф. (м. Одеса, 18– 19 січня 2019 р.). Одеса: ГО «Причорноморська фундація права», 2019. С. 22–24. 5 Ухвала Тернопільського апеляційного суду від 21.10.2020 № 342/414/17 // Система пошуку та аналізу судових рішень Verdictum / ІПС ЛІГА:ЗАКОН.URL: https://verdictum.ligazakon.net/document/89763176?q=%22 огляд%20місця%20події%20фактично%20був%20обшуком%22 328