ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису ЖЕРЕБЦОВ ДЕНИС ЄВГЕНІЙОВИЧ УДК 349.2: 351.74(477) ДИСЕРТАЦІЯ ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ В УКРАЇНІ 081 «Право» 08 «Право» Подається на здобуття ступеня доктора філософії Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело __________________ Д. Є. Жеребцов Науковий керівник: Мельник Костянтин Юрійович доктор юридичних наук, професор Харків – 2023 2 АНОТАЦІЯ Жеребцов Д. Є. Особливості правового регулювання дисциплінарної відповідальності поліцейських в Україні. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право» – Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2023. Дисертацію присвячено з’ясуванню особливостей правового регулювання дисциплінарної відповідальності поліцейських в Україні. Відзначено, що ефективність публічного управління та трудового процесу залежить, передусім, від професійності відповідного персоналу та належного стимулювання його трудової діяльності. Одним із видів стимулювання трудової діяльності є застосування дисциплінарної відповідальності до порушників трудової дисципліни, тобто до тих працівників, хто не виконує або не належним чином виконує свої трудові обов’язки. Особливо це стосується працівників правоохоронних органів, зокрема поліцейських, тобто тих, хто має захищати права та свободи громадян, інтереси держави від протиправних посягань. Порушення службової дисципліни поліцейськими зумовлюють негативні наслідки для держави та громадян, а отже, потребується постійний контроль за їх службовою діяльністю з боку як керівництва органів Національної поліції України, так і громадянського суспільства та своєчасне реагування на відповідні порушення. У дисертації досліджено загальну та спеціальну дисциплінарну відповідальність у трудовому праві; визначено місце спеціального законодавства у системі джерел трудового права; окреслено систему принципів дисциплінарної відповідальності поліцейських; визначено поняття «дисциплінарна відповідальність поліцейських», «принципи дисциплінарної відповідальності поліцейських», «службова дисципліна у 3 поліції», «дисциплінарний проступок поліцейських», «дисциплінарне стягнення поліцейських»; вивчено вплив трудової дисципліни на професійний розвиток працівників; досліджено склад дисциплінарного проступку поліцейських; проаналізовано види дисциплінарних стягнень поліцейських; вивчено місце відсторонення від роботи в порядку застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських. Отримав подальший розвиток науковий підхід щодо поділу дисциплінарної відповідальності залежно від суб’єкта дисциплінарного проступку на загальну і спеціальну. Загальна дисциплінарна відповідальність, передбачена Кодексом законів про працю України і поширюється на всіх працівників, які перебувають у трудових правовідносинах, окрім працівників та службовців, для яких встановлена дисциплінарна відповідальність спеціальними законами. Спеціальна дисциплінарна відповідальність установлюється для окремих категорій працівників та службовців спеціальними законами, з огляду на специфіку та характер трудових функцій, які ними виконуються, та особливості роботодавця (державні службовці, прокурори, судді, поліцейські тощо). Надано авторське визначення терміна «дисциплінарна відповідальність поліцейських», під яким слід розуміти застосування у чітко визначеному та обов'язковому до виконання порядку до поліцейського, який вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарних стягнень, передбачених Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», що тягне настання для нього негативних юридичних наслідків. Ознаками дисциплінарної відповідальності поліцейських є такі: по- перше, дисциплінарна відповідальність поліцейських є різновидом спеціальної дисциплінарної відповідальності; по-друге, дисциплінарній відповідальності підлягає лише поліцейський; по-третє, дисциплінарні стягнення застосовуються керівниками різного рівня до відповідного нормативно визначеного кола поліцейських; по-четверте, метою 4 дисциплінарної відповідальності поліцейських є забезпечення дотримання поліцейськими службової дисципліни, запобігання вчиненню поліцейськими дисциплінарних проступків, виховання у поліцейських свідомого ставлення до служби, створення необхідних умов для ефективної діяльності поліцейських підрозділів; по-п’яте, підставою застосування дисциплінарної відповідальності поліцейських є дисциплінарний проступок; по-шосте, наявність чітко визначеного та обов'язкового до виконання порядку застосування дисциплінарної відповідальності, регламентованого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України»; по-сьоме, настання негативних наслідків, що проявляються у накладенні дисциплінарних стягнень, передбачених Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України». Обґрунтовано, що принципи дисциплінарної відповідальності поліцейських можна поділити на загальні та спеціальні. До загальних належать принципи: 1) законності притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності; 2) справедливості дисциплінарної відповідальності поліцейських; 3) невідворотності дисциплінарної відповідальності поліцейських; 4) індивідуалізації дисциплінарної відповідальності поліцейських; 5) доцільності дисциплінарної відповідальності поліцейських; 6) презумпції невинуватості; 7) гарантування поліцейському права на захист під час проведення службового розслідування та застосування заходів дисциплінарної відповідальності; 8) широти дисциплінарної влади уповноваженої особи. Спеціальними принципами дисциплінарної відповідальності поліцейських є: 1) єдність та диференціація дисциплінарних стягнень поліцейських; 2) обов’язковість проведення службового розслідування перед накладенням дисциплінарного стягнення на поліцейського; 3) доступ громадськості до складу дисциплінарних комісій; 4) швидкість проведення службового розслідування, застосування та виконання дисциплінарного стягнення; 5 5) застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських уповноваженою особою; 6) визначеність строків дії кожного дисциплінарного стягнення. Указується, що службова дисципліна у поліції – це дотримання поліцейським правил внутрішнього службового розпорядку та виконання службових обов’язків, передбачених законодавством, колективним договором, посадовою інструкцією, функціональними обов’язками та контрактом про проходження служби в поліції. Надано авторське визначення терміна «дисциплінарний проступок поліцейських», під яким розуміється протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни. Вивчаються ознаки дисциплінарного проступку поліцейського: 1) протиправність дії (бездіяльності) – порушення службової дисципліни; 2) наявність шкідливих наслідків для органу поліції (іміджевих, матеріальних, соціальних); 3) причинний зв'язок між протиправною дією (бездіяльністю) і шкідливими наслідками, що настали; 4) вина поліцейського. Пропонується доповнити ч. 1 ст. 18 «Основні обов’язки поліцейського» Закону України «Про Національну поліцію» пунктами 7 та 8 з наступним змістом: «7) дотримуватися обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських; 8) дотримуватися етичних норм та підтримувати авторитет поліції у державі». Надано авторське визначення терміна «дисциплінарне стягнення поліцейських», під яким розуміється передбачений законом захід покарання поліцейського за здійснений ним дисциплінарний проступок з метою стимулювання його ефективної діяльності, виховання у нього свідомого ставлення до якісного виконання службових обов’язків та дотримання службової дисципліни. Наголошується, що застосування дисциплінарної відповідальності не може здійснюватися у довільному порядку, оскільки це суперечить 6 принципам правової держави та знижує правовий захист працівника. Саме правова регламентація порядку застосування дисциплінарних стягнень не дозволить порушувати права працівників, сприятиме об’єктивному розгляду дисциплінарної справи та винесенню справедливого рішення про застосування того чи іншого дисциплінарного стягнення або незастосування дисциплінарної відповідальності. Тому наявність чітко визначеного та обов'язкового до виконання порядку застосування дисциплінарної відповідальності, регламентованого законодавством, є однією з основних ознак дисциплінарної відповідальності. Стадіями порядку застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських є наступні: 1) призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії; 2) проведення службового розслідування; 3) прийняття дисциплінарною комісією висновку за результатами службового розслідування; 4) прийняття уповноваженим керівником рішення про застосування дисциплінарного стягнення; 5) виконання рішення про застосування дисциплінарного стягнення. Надаються рекомендації з удосконалення національного законодавства. Зокрема, пропонується викласти норму ч. 3 ст. 21 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» у такій редакції: «Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності поліцейського на службі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або під час перебування його у відпустці». Доводиться доцільність викласти ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» у наступній редакції: «Дисциплінарні стягнення застосовуються до поліцейського керівником, якому надано право приймати його на службу до поліції (призначати його на посаду), або керівником, вищим у порядку підлеглості щодо вказаного керівника», а також виключити частини 4, 5 та 9 зі ст. 20 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України». 7 Ключові слова: юридична відповідальність, дисциплінарна відповідальність, дисциплінарний проступок, публічне управління, дисциплінарне стягнення, поліцейський, трудова дисципліна, спеціальне законодавство, умови праці, трудові відносини, працівник, роботодавець, трудові обов’язки, відсторонення від роботи, Національна поліція України. SUMMARY Zherebtsov D. E. Peculiarities of legal regulation of disciplinary responsibility of police officers in Ukraine. – Qualifying scientific work on manuscript rights. Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in specialty 081 "Law". – Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, 2023. The dissertation is devoted to clarifying the peculiarities of the legal regulation of disciplinary responsibility of police officers in Ukraine. It was noted that the effectiveness of public administration and the labor process depends, first of all, on the professionalism of the relevant personnel and the proper stimulation of their labor activity. One of the types of stimulation of labor activity is the application of disciplinary liability to violators of labor discipline, i.e. to those employees who do not perform or do not properly perform their labor duties. This especially applies to law enforcement officers, in particular police officers, that is, those who must protect the rights and freedoms of citizens, the interests of the state from illegal encroachments. Violations of official discipline by police officers lead to negative consequences for the state and citizens, and therefore, constant monitoring of their official activities by both the leadership of the National Police of Ukraine and civil society and timely response to relevant violations is required. The dissertation examines general and special disciplinary responsibility in labor law; the place of special legislation in the system of sources of labor law is defined; the system of principles of disciplinary responsibility of police officers is 8 outlined; the concepts of "disciplinary responsibility of police officers", "principles of disciplinary responsibility of police officers", "service discipline in the police", "disciplinary offense of police officers", "disciplinary action of police officers" are defined; the influence of labor discipline on the professional development of employees was studied; the structure of disciplinary misconduct of police officers was investigated; analyzed the types of disciplinary sanctions against police officers; the place of suspension from work in the order of applying disciplinary sanctions to police officers was studied. The scientific approach to the division of disciplinary responsibility depending on the subject of the disciplinary offense into general and special has received further development. The general disciplinary liability provided for by the Labor Code of Ukraine applies to all employees who are in an employment relationship, except for employees and employees for whom disciplinary liability is established by special laws. Special disciplinary responsibility is established for certain categories of employees by special laws, taking into account the specifics and nature of the labor functions performed by them and the specifics of the employer (civil servants, prosecutors, judges, police officers, etc.). The author's definition of the term "policemen's disciplinary responsibility" is provided, which should be understood as the application of disciplinary sanctions provided for by the Law of Ukraine "On the Disciplinary Statute of the National Police of Ukraine" to a police officer who has committed a disciplinary offense in a clearly defined and mandatory order, which entails negative legal consequences for him. The signs of disciplinary responsibility of police officers are as follows: first, disciplinary responsibility of police officers is a type of special disciplinary responsibility; secondly, only a police officer is subject to disciplinary responsibility; thirdly, disciplinary sanctions are applied by managers of different levels to the corresponding normatively defined circle of police officers; fourthly, the goal of the disciplinary responsibility of police officers is to ensure 9 compliance by police officers with official discipline, to prevent police officers from committing disciplinary offenses, to educate police officers in a conscious attitude to service, to create the necessary conditions for the effective operation of police units; fifth, the basis for applying disciplinary responsibility of police officers is a disciplinary offense; sixth, the presence of a clearly defined and mandatory procedure for the application of disciplinary responsibility, regulated by the Law of Ukraine "On the Disciplinary Statute of the National Police of Ukraine"; seventh, the onset of negative consequences manifested in the imposition of disciplinary sanctions provided for by the Law of Ukraine "On the Disciplinary Statute of the National Police of Ukraine". It is substantiated that the principles of disciplinary responsibility of police officers can be divided into general and special.The general principles include: 1) legality of bringing policemen to disciplinary responsibility; 2) fairness of disciplinary responsibility of police officers; 3) the inevitability of disciplinary responsibility of police officers; 4) individualization of disciplinary responsibility of police officers; 5) expediency of disciplinary responsibility of police officers; 6) presumption of innocence; 7) guaranteeing the police officer the right to protection during official investigation and application of disciplinary measures; 8) breadth of disciplinary authority of the authorized person. Special principles of disciplinary responsibility of police officers are: 1) unity and differentiation of disciplinary sanctions of police officers; 2) the obligation to conduct an official investigation before imposing a disciplinary penalty on a police officer; 3) public access to the composition of disciplinary commissions; 4) speed of official investigation, application and execution of disciplinary sanction; 5) application of disciplinary sanctions to police officers by an authorized person; 6) determination of the validity period of each disciplinary penalty. It is indicated that official discipline in the police is compliance by police officers with the rules of internal service procedures and the performance of 10 official duties stipulated by the law, collective agreement, job description, functional duties and the contract of service in the police. The author's definition of the term "policeman's disciplinary offense" is given, which means the illegal criminal action or inaction of a policeman, which consists in his violation of official discipline. The signs of a police officer's disciplinary offense are studied: 1) illegality of action (inaction) - violation of official discipline; 2) the presence of harmful consequences for the police body (image, material, social); 3) the causal relationship between the illegal action (inaction) and the resulting harmful consequences; 4) the fault of the policeman. It is proposed to supplement Part 1 of Art. 18 "Basic Duties of a Police Officer" of the Law of Ukraine "On the National Police" in clauses 7 and 8 with the following content: "7) to observe the restrictions and prohibitions defined by law for police officers; 8) adhere to ethical standards and support the authority of the police in the state." The author's definition of the term "disciplinary punishment of police officers" is provided, which means the measure prescribed by law to punish a police officer for a disciplinary offense committed by him in order to stimulate his effective activity, to educate him in a conscious attitude to the high-quality performance of official duties and to observe official discipline. It is emphasized that the application of disciplinary responsibility cannot be carried out in an arbitrary manner, as this contradicts the principles of the rule of law and reduces the legal protection of the employee. It is the legal regulation of the procedure for the application of disciplinary penalties that will not allow the rights of employees to be violated, will contribute to the objective consideration of the disciplinary case and the passing of a fair decision on the application of one or another disciplinary penalty or non-application of disciplinary responsibility. Therefore, the presence of a clearly defined and mandatory procedure for the 11 application of disciplinary responsibility, regulated by legislation, is one of the main signs of disciplinary responsibility. The stages of the procedure for applying disciplinary sanctions to police officers are as follows: 1) appointment of an official investigation and formation of a disciplinary commission; 2) conducting an official investigation; 3) acceptance by the disciplinary commission of the conclusion based on the results of the official investigation; 4) adoption by the authorized manager of a decision to apply disciplinary sanctions; 5) execution of the decision to apply disciplinary sanctions. Recommendations for improving national legislation are provided. In particular, it is proposed to lay out the norm of Part 3 of Art. 21 of the Law of Ukraine "On the Disciplinary Statute of the National Police of Ukraine" in the following wording: "Disciplinary sanctions cannot be applied during the absence of a police officer on duty due to temporary incapacity or during his stay on vacation." It is proved that it is expedient to set out Part 1 of Art. 20 of the Law of Ukraine "On the Disciplinary Statute of the National Police of Ukraine" in the following wording: "Disciplinary sanctions are applied to a police officer by a supervisor who has the right to accept him for police service (appoint him to a position), or by a supervisor who is higher in the order of subordination to the specified supervisor." , as well as to exclude parts 4, 5 and 9 from Art. 20 of the Law of Ukraine "On the Disciplinary Statute of the National Police of Ukraine". Key words: legal responsibility, disciplinary responsibility, disciplinary offense, public administration, disciplinary sanction, police officer, labor discipline, special legislation, working conditions, labor relations, employee, employer, labor duties, suspension from work, National Police of Ukraine. 12 СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Наукові праці, в яких опубліковані основні наукові результати дисертації: 1. Жеребцов Д. Є. Поняття та склад дисциплінарного проступку поліцейських. Соціальне право. 2018. № 3. С. 114–118. https://soclaw.com.ua/index.php/journal/article/view/241 2. Жеребцов Д. Є. Загальна та спеціальна дисциплінарна відповідальність. Соціальне право. 2019. № 1. С. 90–96. DOI https://doi.org/10.37440/soclaw.2019.01.15 3. Жеребцов Д. Є. Окремі проблеми порядку застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських. Österreichisches Multiscience Journal. 2020. №34. С. 27–30. 4. Жеребцов Д. Є. Поняття та види дисциплінарних стягнень, що застосовуються до поліцейських. Право і безпека. 2020. № 3. С. 52–57. DOI https://doi.org/10.32631/pb.2020.3.06 5. Жеребцов Д. Є. До визначення поняття «дисциплінарна відповідальність поліцейських». Право і безпека. 2021. № 2. С. 60–66. DOI https://doi.org/10.32631/pb.2021.2.07 Наукові праці, які засвідчують апробацію матеріалів дисертації: 6. Жеребцов Д. Є. До проблеми правового регулювання дисциплінарних стягнень. Напрями розвитку науки трудового права та права соціального забезпечення : матеріали VІ Всеукраїнської науково– практичної конференції, присвяченої 25–річчю кафедри трудового та господарського права Харківського національного університету внутрішніх справ (м. Харків, 3 листопада 2017 р.) ; за заг. ред. К. Ю. Мельника. Xарків: Харків. нац. ун-т внутр. справ, 2017. С. 316–318. https://doi.org/10.32631/pb.2021.2.07 13 7. Жеребцов Д. Є. Окремі проблеми правового регулювання дисциплінарних стягнень поліцейських. Проблеми реалізації і захисту соціальних прав в Україні: матеріали міжнародної науково–практичної конференції (м. Львів, 27 квітня 2018 р.). Львів, «ГАЛИЧ–ПРЕС», 2018. С. 138–141. 8. Жеребцов Д. Є. До питання спеціальної дисциплінарної відповідальності. Розвиток трудового права і права соціального забезпечення: теорія і практика : матеріали VIII Міжнародної науково– практичної конференції (м. Харків, 05 жовтня 2018 р.) / за ред. О. М. Ярошенка. Харків : ФОП Панов А.Н, 2018. С. 364–367. 9. Жеребцов Д. Є. Правове регулювання дисциплінарної відповідальності поліцейських в Україні. Захист прав дітей та молоді: світ та Україна : матеріали І Міжнародної наукової конференції учнів, студентів, аспірантів (до 70–річчя Загальної декларації прав людини) (м. Одеса, 7 грудня 2018 р.) / за ред. д.ю.н., проф. Г. І. Чанишевої. Одеса : Фенікс, 2018. С. 93–95. 10. Жеребцов Д. Є. Окремі проблеми правової регламентації дисциплінарного проступку поліцейських. Правове забезпечення соціальної сфери : матеріали Х Міжнародної наукової конференції студентів, аспірантів та молодих учених (м. Одеса, 19 квітня 2019 р.) / за ред. д.ю.н., проф. Г. І. Чанишевої. Одеса : Фенікс, 2019. С. 39–42. 11. Жеребцов Д. Є. Окремі проблеми правової регламентації службового розслідування як стадії дисциплінарного провадження щодо поліцейського. Проблеми розвитку соціально–трудових прав та профспілкового руху в Україні : матеріали VІІІ Всеукраїнської науково– практичної конференції (м. Харків, 28 травня 2020 р.) / за заг. ред. К. Ю. Мельника. Xарків : Харків. нац. ун–т внутр. справ, 2020. С. 287–290. 12. Жеребцов Д. Є. До визначення ознак дисциплінарної відповідальності в трудовому праві. Українське суспільство в умовах 14 транзиції: сучасні виклики та напрямки розвитку : матеріали Всеукраїнської наукової конференції молодих вчених (м. Одеса, 24 травня 2021 р.). Одеса : Гельветика, 2021. С. 187–191. 13. Жеребцов Д. Є. Ознаки дисциплінарної відповідальності поліцейських. Сучасний стан забезпечення трудових прав і прав у сфері соціального забезпечення та перспективи його поліпшення : матеріали ІХ Всеукраїнської науково–практичної конференції (м. Харків, 4 червня 2021 р.) ; за заг. ред. К. Ю. Мельника. Xарків : Харків. нац. ун–т внутр. справ, 2021. С. 210–214. 15 ЗМІСТ ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ............................................................16 ВСТУП.................................................................................................................17 РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ……………………………..…26 1.1. Загальна та спеціальна дисциплінарна відповідальність у трудовому праві…………………………………………………………………………..…26 1.2. Поняття дисциплінарної відповідальності поліцейських…..………..…45 1.3. Принципи дисциплінарної відповідальності поліцейських………….…58 Висновки до розділу 1……………………………………………………….…88 РОЗДІЛ 2 ДИСЦИПЛІНАРНИЙ ПРОСТУПОК ЯК ПІДСТАВА ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ…..…92 2.1. Поняття дисциплінарного проступку поліцейських……………….……92 2.2. Склад дисциплінарного проступку поліцейських…………………...…105 Висновки до розділу 2……………………………………………...…………124 РОЗДІЛ 3 ДИСЦИПЛІНАРНІ СТЯГНЕННЯ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ…….127 3.1. Поняття та види дисциплінарних стягнень поліцейських………..……127 3.2. Порядок застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських…..160 Висновки до розділу 3………………………………………………..……….181 ВИСНОВКИ……………………………………………………..……………185 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………….………192 ДОДАТОК...……………………………………………………………..........207 16 ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ЄС – Європейський Союз ВЦРПС – Всесоюзна центральна рада професійних спілок ГУ НП – Головне управління Національної поліції КЗпП – Кодекс законів про працю КК – Кримінальний кодекс КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення МВС – Міністерство внутрішніх справ ОВС – органи внутрішніх справ СРСР – Союз радянських соціалістичних республік ТК –Трудовий кодекс УРСР – Українська радянська соціалістична республіка 17 ВСТУП Обґрунтування вибору теми дослідження. Сьогоднішні умови функціонування держави, її суверенний вибір на користь членства в ЄС ставлять на порядок денний питання підвищення ефективності публічного управління та якості життя населення. Указане залежить, передусім, від належного кадрового забезпечення державних органів, зокрема правоохоронних, та продуктивної роботи їх працівників. Серед засобів, спрямованих на досягнення останнього, слід особливо виділити стимулювання праці персоналу цих органів. Одним із видів стимулювання трудової діяльності є застосування дисциплінарної відповідальності до порушників трудової дисципліни, тобто до тих працівників, хто не виконує або неналежним чином виконує свої трудові обов’язки. Особливо це стосується працівників правоохоронних органів, зокрема поліцейських, тобто тих, хто має захищати права та свободи громадян, інтереси держави від протиправних посягань. Порушення службової дисципліни поліцейськими зумовлюють негативні наслідки для держави та громадян, а отже, потребується постійний контроль за їх службовою діяльністю з боку як керівництва органів Національної поліції України, так і громадянського суспільства та своєчасне реагування на відповідні порушення. На жаль, в останні роки в Україні спостерігається достатньо високий рівень порушень службової дисципліни та законності поліцейськими. Так, у доповідній записці начальника Департаменту головної інспекції Національної поліції України «Про стан дисципліни і законності в органах та підрозділах Національної поліції України упродовж 2021 року» відзначається, що продовжують спостерігатися окремі негативні тенденції щодо ігнорування поліцейськими вимог законодавства, перевищення ними владних повноважень, переслідування власних корисливих інтересів, зневаги до прав і законних інтересів громадян. Кожного дня стосовно 18 поліцейських відкривають три кримінальні провадження, на спецлінію «102» надходить майже 1,3 тис. скарг на працівників органів Національної поліції. За останні роки кількість скарг громадян на працівників поліції, які надійшли на спецлінію «102», у середньому становить 481 тис. Так, у 2021 р. на спецлінію «102» надійшло 457 тис. скарг громадян на працівників поліції. Із загальної кількості скарг найбільше – це скарги на неприбуття наряду поліції – 39 % (177 тис., у 2020 – 216 тис.), 9 % (42 тис., у 2020 – 26 тис.) – неналежне реагування на заяви і повідомлення громадян, 4 % (18 тис., у 2020 – 13 тис.) – грубе, нетактовне ставлення до громадян, 3 % (16 тис. у 2020 – 17 тис.) – побиття працівниками поліції. Такий стан справ становить собою ризик для належного функціонування правоохоронної системи держави, знижує авторитет Національної поліції України у державі, створює негативний імідж цієї державної інституції та сприяє зростанню невдоволення населення діями поліцейських загалом. Указані проблеми гостро порушують питання ефективності застосування дисциплінарних стягнень як негативних засобів забезпечення службової дисципліни поліцейських та досконалості правового регулювання порядку застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських. Сьогодні застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських здійснюється на підставі Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 р. № 2337–VIII. З огляду на достатньо молоде національне законодавство у цій сфері, а також стан дисципліни і законності у підрозділах поліції дане дослідження є особливо актуальним. Тематика дослідження є також важливою для поглиблення та розвитку теорії дисциплінарної відповідальності у науці трудового права. Проблеми дисциплінарної відповідальності за часів незалежності України вивчали такі науковці, як: В. С. Венедіктов, В. В. Жернаков, Р. С. Грищенко, 19 М. І. Іншин, М. М. Клемпарський, Б. В. Лавренко, П. Д. Пилипенко, С. М. Прилипко, В. І. Прокопенко, О. І. Процевський, Д. І. Сіроха, Г. І. Чанишева, Р. І. Шабанов, В. І. Щербина, О. М. Ярошенко та ін. Окремі проблеми дисциплінарної відповідальності поліцейських також були об’єктом досліджень фахівців у галузі трудового та адміністративного права, серед яких: С. М. Бортник, К. В. Коваленко, Т. В. Колєснік, К. Ю. Мельник, О. М. Музичук, А. Ю. Подорожній, Є. Ю. Подорожній. Незважаючи на наявність певної кількості публікацій, у яких досліджуються проблеми дисциплінарної відповідальності, у сучасних умовах постійного оновлення трудового та спеціального законодавства існує доцільність у переосмисленні та розвитку як теоретичних, так і практичних засад дисциплінарної відповідальності поліцейських. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, грантами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до пункту 6.3. Основних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2021–2024 роки, ухвалених рішенням Вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ від 28.08.2021 р. (протокол № 7), комплексних науково-дослідних тем Харківського національного університету внутрішніх справ: «Законотворча та законодавча діяльність в Україні» (номер державної реєстрації 0113U008189) та плану науково-дослідної роботи кафедри трудового та господарського права факультету № 2 Харківського національного університету внутрішніх справ. Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення категоріального апарату дисциплінарної відповідальності поліцейських, надання пропозицій та рекомендацій з удосконалення норм національного законодавства у сфері дисциплінарної відповідальності поліцейських. Досягнення мети зумовило необхідність виконання таких завдань: - розглянути загальну та спеціальну дисциплінарну відповідальність у 20 трудовому праві; - визначити ознаки дисциплінарної відповідальності поліцейських; - окреслити систему принципів дисциплінарної відповідальності поліцейських; - визначити поняття «дисциплінарна відповідальність поліцейських», «принципи дисциплінарної відповідальності поліцейських», «службова дисципліна у поліції», «дисциплінарний проступок поліцейських», «дисциплінарне стягнення поліцейських»; - дослідити склад дисциплінарного проступку поліцейських; - розглянути види дисциплінарних стягнень поліцейських; - вивчити порядок застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських. Об’єктом дослідження є відносини дисциплінарної відповідальності та їх правове регулювання. Предметом дослідження є особливості правового регулювання дисциплінарної відповідальності поліцейських в Україні. Методи дослідження. З метою забезпечення обґрунтованості, істинності та доведеності результатів наукового пошуку використано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ, зокрема формально-логічний, системно-структурний, порівняльно-правовий, аналізу і синтезу. Застосування формально-логічного методу дозволило надати визначення низки термінів, зокрема «дисциплінарна відповідальність поліцейських», «принципи дисциплінарної відповідальності поліцейських», «службова дисципліна у поліції», «дисциплінарний проступок поліцейських», «дисциплінарне стягнення поліцейських» (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 3.1). За допомогою системно-структурного методу здійснено розроблення системи принципів дисциплінарної відповідальності поліцейських (підрозділ 1.3). Порівняльно-правовий метод було 21 використано під час здійснення дослідження загальної та спеціальної дисциплінарної відповідальності, а також правового регулювання дисциплінарної відповідальності працівників різних правоохоронних органів (підрозділ 1.1). Використання методу аналізу і синтезу дозволило провести експертизу сучасного національного законодавства, яке регламентує дисциплінарну відповідальність поліцейських, та більш системно розглянути порядок застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських в Україні (підрозділи 2.2, 3.2). Використання вищезазначених наукових методів дозволило повно і всебічно дослідити інститут дисциплінарної відповідальності поліцейських. Теоретичним підґрунтям дисертації стали наукові розробки у галузі теорії права, трудового права та інших галузевих юридичних наук. Зміст дисертації базується на нормах Конституції України, законів України та підзаконних нормативно-правових актів, які регламентують дисциплінарну відповідальність поліцейських. Окрім цього, під час написання дисертації аналізувалася судова практика. Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень правового регулювання дисциплінарної відповідальності поліцейських в Україні у сучасних умовах. Це дозволило обґрунтувати низку авторських теоретичних напрацювань, підготувати практичні рекомендації та пропозиції з досліджуваної тематики, запропонувати сучасний підхід до удосконалення правового регулювання дисциплінарної відповідальності поліцейських. Новизна поданого на захист рукопису реалізується в нижченаведених науково-прикладних положеннях, висновках і пропозиціях. вперше: - визначенно поняття «принципи дисциплінарної відповідальності поліцейських», під яким розуміються основоположні начала, вихідні положення, незаперечні вимоги, які ставляться до учасників 22 дисциплінарного провадження з метою забезпечення дотримання поліцейськими службової дисципліни, запобігання вчиненню поліцейськими дисциплінарних проступків, виховання у поліцейських свідомого ставлення до служби, створення необхідних умов для ефективної діяльності поліцейських підрозділів; - запропоновано поділити принципи дисциплінарної відповідальності поліцейських на загальні та спеціальні. До загальних належать ті принципи, на яких базується як дисциплінарна відповідальність поліцейських, так і загалом юридична та дисциплінарна відповідальність, спеціальними ж є ті принципи, які притаманні, переважно, дисциплінарній відповідальності поліцейських. удосконалено: - поняття «дисциплінарна відповідальність поліцейських», під яким розуміється застосування у чітко визначеному та обов'язковому до виконання порядку до поліцейського, який вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарних стягнень, передбачених Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», що тягне настання для нього негативних юридичних наслідків; - науковий підхід до розуміння ознак дисциплінарної відповідальності поліцейських; - систему стадій порядку застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських. Запропоновано виділяти наступні стадії: 1) призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії; 2) проведення службового розслідування; 3) прийняття дисциплінарною комісією висновку за результатами службового розслідування; 4) прийняття уповноваженим керівником рішення про застосування дисциплінарного стягнення; 5) виконання рішення про застосування дисциплінарного стягнення; 23 - поняття «службова дисципліна у поліції», під якою розуміється дотримання поліцейським правил внутрішнього службового розпорядку та виконання службових обов’язків, передбачених законодавством, колективним договором, посадовою інструкцією, функціональними обов’язками та контрактом про проходження служби в поліції. дістали подальшого розвитку: - концепція поділу дисциплінарної відповідальності на загальну та спеціальну. Визначено особливості цих видів дисциплінарної відповідальності. Запропоновані пропозиції з удосконалення загального та спеціального законодавства; - науковий підхід до розуміння терміна «дисциплінарний проступок поліцейського», який пропонується визначати як протиправну винну дію чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни; - науковий підхід до розуміння терміна «дисциплінарне стягнення поліцейського», що пропонується визначати як передбачений законом захід покарання поліцейського за здійснений ним дисциплінарний проступок з метою стимулювання його ефективної діяльності, виховання у нього свідомого ставлення до якісного виконання службових обов’язків та дотримання службової дисципліни. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані у: – науково-дослідній роботі – для подальшого дослідження проблем дисциплінарної відповідальності у трудовому праві; – правотворчій діяльності – під час внесення змін у Кодекс законів про працю України, закони України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України»; 24 – правозастосовній сфері – з метою вдосконалення практики застосування норм національного законодавства у сфері дисциплінарної відповідальності поліцейських; – освітньому процесі – у ході вивчення та викладання навчальної дисципліни «Трудове право», при підготовці підручників, навчальних посібників та методичних рекомендацій, а також у науково-дослідній роботі аспірантів, ад’юнктів, студентів та курсантів. Апробація матеріалів дисертації. Обговорення наукових результатів, отриманих у процесі написання дисертації, здійснювалося на засіданнях кафедри трудового та господарського права факультету № 2 Харківського національного університету внутрішніх справ. Основні положення дисертації оприлюднені на чотирьох міжнародних науково- практичних конференціях: «Проблеми реалізації і захисту соціальних прав в Україні» (м. Львів, 27 квітня 2018 р.), «Розвиток трудового права і права соціального забезпечення: теорія і практика» (м. Харків, 5 жовтня 2018 р.), «Захист прав дітей та молоді: світ та Україна» (м. Одеса, 7 грудня 2018 р.), «Правове забезпечення соціальної сфери» (м. Одеса, 19 квітня 2019 р.) та чотирьох всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Напрями розвитку науки трудового права та права соціального забезпечення» (м. Харків, 3 листопада 2017 р.), «Проблеми розвитку соціально-трудових прав та профспілкового руху в Україні» (м. Харків, 28 травня 2020 р.), «Українське суспільство в умовах транзиції: сучасні виклики та напрямки розвитку» (м. Одеса, 24 травня 2021 р.), «Сучасний стан забезпечення трудових прав і прав у сфері соціального забезпечення та перспективи його поліпшення» (м. Харків, 4 червня 2021 р.). Публікації. Основні теоретичні положення та результати дисертаційної роботи знайшли відображення у 5 наукових статтях, з яких 4 опубліковано у фахових виданнях України та 1 – у виданні закордонної країни, а також 8 тезах науково-практичних конференцій. 25 Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з анотації, списку публікацій за темою дисертації, вступу, трьох розділів, що включають сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатку. Повний обсяг дисертації становить 209 сторінок. Список використаних джерел містить 141 найменування і розміщений на 15 сторінках, додаток розміщено на 3 сторінках. 26 РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ 1.1. Загальна та спеціальна дисциплінарна відповідальність у трудовому праві У сучасних умовах важливого значення набуває питання стимулювання праці працівників з огляду на роль окремого працівника в результатах діяльності підприємств, установ, організацій, розвитку державного управління та розбудові національної економіки. Саме з ефективною діяльністю працівників безпосередньо пов’язана успішна діяльність юридичних осіб в Україні як в економічній площині, так і в сфері державного управління та охорони прав і свобод громадян від протиправних посягань. Одним із стимулюючих засобів спрямованих на досягнення ефективної діяльності працівників є дисциплінарна відповідальність. Сьогодні дисциплінарна відповідальність для працівників передбачена різними законодавчими актами, які встановлюють різний перелік дисциплінарних стягнень, по різному визначають дисциплінарні проступки, закріплюють відмінності у порядку накладення дисциплінарних стягнень. Особливо гостро в цьому контексті постають питання співвідношення загальної та спеціальної дисциплінарної відповідальності. Як відзначає С. М. Прилипко необхідно розрізняти два види дисциплінарної відповідальності: загальну та спеціальну. Загальна дисциплінарна відповідальність настає на підставі норм КЗпП України та правил внутрішнього трудового розпорядку. Вона поширюється на всіх осіб, крім тих, на яких поширюється спеціальна дисциплінарна відповідальність. Спеціальну дисциплінарну відповідальність передбачено 27 для окремих категорій працівників спеціальним законодавством, а також статутами та положеннями про дисципліну [1, с. 344]. На сайті Міністерства юстиції України відзначається, що слід виокремлювати загальну і спеціальну дисциплінарні відповідальності. «Загальна дисциплінарна відповідальність передбачена Кодексом законів про працю України і правилами внутрішнього трудового розпорядку для всіх категорій працівників, крім тих правове регулювання трудової діяльності яких лежить в площині застосування спеціального законодавства України або відомчих актів (статутів чи положень про дисципліну). За загальним правилом за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення, як догана та звільнення, але це стосується тільки загальної дисциплінарної відповідальності. Для спеціальної ж дисциплінарної відповідальності є характерною можливість застосування до порушника трудової дисципліни крім догани і звільнення, ще й таких заходів дисциплінарного стягнення та впливу, зокрема, як: пониження в класному чині, пониження в посаді, позбавлення нагрудного знаку, звільнення з позбавленням класного чину, попередження про неповну службову відповідність, затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду, усне зауваження, зауваження, сувора догана, пониження в спеціальному званні на один ступінь і.т.п.» [2]. І. В. Лазор основним критерієм розмежування загальної та спеціальної дисциплінарної відповідальності вважає ступінь суспільної небезпеки внаслідок неналежного виконання працівниками своїх трудових обов'язків. На думку фахівця закони, статути та положення про дисципліну, які регулюють спеціальну відповідальність, передбачають підвищені вимоги для окремих категорій працівників у певних сферах діяльності. Необхідність встановлення більш високих вимог обумовлена тим, що порушення встановлених правил дисципліни праці у певних випадках може спричинити істотні наслідки для багатьох людей. І. В. Лазор вказує, що 28 якщо у загальному випадку ризик несприятливих наслідків порушення працівником дисципліни праці несе роботодавець, то стосовно окремих видів діяльності такий ризик несе все суспільство. Саме об'єктивна можливість настання суспільно несприятливих наслідків порушення окремими категоріями працівників дисципліни праці і обумовлює необхідність наявності у трудовому законодавстві спеціальної дисциплінарної відповідальності [3, с. 222]. На думку В. І. Прокопенка загальна дисциплінарна відповідальність настає на підставі норм КЗпП і правил внутрішнього трудового розпорядку. Вона поширюється на переважну більшість працюючих, включаючи сезонних і тимчасових працівників, на яких не поширюється дія статутів і положень про дисципліну та інших спеціальних положень. Спеціальну дисциплінарну відповідальність несуть працівники, на яких поширюється дія статутів і положень про дисципліну. Вони визначають сферу їх дії, загальні обов'язки відповідних працівників, заходи дисциплінарного стягнення і коло осіб, які можуть їх застосувати, порядок накладення і оскарження стягнень [4, с. 414]. Як відзначає Б. В. Лавренко у правовому регулюванні загальної та спеціальної дисциплінарної відповідальності розкривається принцип «єдності та диференціації», який дозволяє врахувати як специфіку роботи у тій чи іншій галузі, так і особливості трудової функції працівника. Реалізуючи особливості правового регулювання праці окремих категорій працівників через принцип «єдності та диференціації» законодавець вирівнює правове становище працівників. Саме ці особливості зумовлюють потребу у підвищення рівня відповідальності таких працівників, що і знаходить своє відображення у законодавстві [5, с. 7]. У юридичній літературі була висловлена позиція щодо необґрунтованості в умовах сьогодення поділу дисциплінарної відповідальності на загальну та спеціальну. Так, на думку Р. С. Грищенка, 29 існуюча на сьогодні класифікація дисциплінарної відповідальності коли виділяється загальна та спеціальна дисциплінарна відповідальність не відповідає реаліям сьогодення. Фахівець пропонує виділяти: а) загальну дисциплінарну відповідальність (регулюється нормами КЗпП та правилами внутрішнього розпорядку підприємств, установ та організацій); б) загальну дисциплінарну відповідальність державних службовців (поширюється на суб’єктів, які володіють загальним статусом державного службовця, а особливості їх притягнення до дисциплінарної відповідальності регулюються Законом України «Про державну службу»); в) особливу дисциплінарну відповідальність окремих категорій державних службовців (поширюється на представників державної служби особливого виду, наприклад, суддів, поліцейських, військових тощо, та регулюється окремою низкою спеціальних законодавчих та підзаконних актів) [6, с. 14]. З зазначеною позицією Р. С. Грищенка важко погодитися. Так, дійсно загальна дисциплінарна відповідальність регулюється нормами КЗпП. Разом з тим її регулювання правилами внутрішнього розпорядку конкретного підприємства, установи та організацій не свідчить про її загальний характер, оскільки поширюється лише на працівників конкретної юридичної особи. Дискусійним є поділ на загальну дисциплінарну відповідальність державних службовців і особливу дисциплінарну відповідальність окремих категорій державних службовців, оскільки загальний характер свідчить про те, що вона поширюється на всіх державних службовців всіх державних органів. Крім цього військових, відповідно до національного законодавства, доволі складно віднести до державних службовців. Також незрозуміло куди у конструкції, запропонованій Р. С. Грищенком, відносити особливості дисциплінарної відповідальності членів кооперативів та їх об'єднань, колективних сільскогосподарських підприємств, фермерських господарств. Так, відповідно до п. 35 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами 30 трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9, «при вирішенні трудових спорів членів кооперативів та їх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств судам слід мати на увазі, що якщо актами чинного законодавства про кооперативи й колективні сільськогосподарські підприємства або їх статутами чи іншими нормативно-правовими актами врегульовано питання про трудову дисципліну, види дисциплінарних стягнень і порядок їх застосування, то слід виходити з цих актів, а не із загальних положень КЗпП» [7]. Науковці по різному визначають терміни «загальна дисциплінарна відповідальність» та «спеціальна дисциплінарна відповідальність». Так, на думку К. В. Коваленка загальна дисциплінарна відповідальність – це зазнання особою, винною у порушенні норм трудової дисципліни, негативних наслідків з боку уповноваженого суб’єкта, що виражається у дисциплінарних стягненнях, види та підстави застосування яких передбачено КЗпП. Спеціальна дисциплінарна відповідальність – це зазнання особою, винною у порушенні норм трудової дисципліни, негативних наслідків з боку уповноваженого суб’єкта, що виражається у дисциплінарних стягненнях, види та підстави застосування яких передбачено спеціальними нормативно-правовими актами (закони, статути, положення) [8, с. 235]. На думку Л. О. Васечко та В. О. Шевченко спеціальна дисциплінарна відповідальність – це накладення на спеціального суб’єкта, винного в порушенні норм трудової дисципліни, заходів впливу, яке виражається в дисциплінарних санкціях, види та підстави застосування яких передбачено законами, статутами, положеннями [9, с. 136]. І. В. Лазор спеціальну дисциплінарну відповідальність визначав як обов'язок працівника, чия трудова діяльність пов'язана з використанням джерел підвищеної небезпеки або з безпосереднім захистом конституційних прав громадян, перетерпіти несприятливі наслідки порушення своїх обов'язків у 31 встановлених спеціальним законом межах, що покладається у встановленому спеціальним законом порядку [3, с. 226]. З точки зору Ю. П. Дмитренко спеціальна дисциплінарна відповідальність – це окремий вид дисциплінарної відповідальності чітко визначених суб'єктів, які за вчинений дисциплінарний проступок можуть залучатися в межах спеціальних нормативних актів до більш жорстких заходів дисциплінарного впливу з особливим порядком накладення та оскарження дисциплінарних стягнень [10, с. 67]. Не можна повністю погодитися з К. В. Коваленко, який вказує, що дисциплінарні стягнення передбачають спеціальні нормативно-правові акти (закони, статути, положення). Так, відповідно до п. 22 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно- правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Виходячи з цього, всі спеціальні нормативно-правові акти, які передбачають дисциплінарну відповідальність, повинні мати статус закону. У юридичній літературі виділяють наступні відмінності спеціальної дисциплінарної відповідальності від загальної. Так, С. М. Прилипко основними відмінностями спеціальної дисциплінарної відповідальності від загальної вважає наступні: 1) коло осіб, на яких вона поширюється; 2) види дисциплінарних стягнень; 3) коло осіб, які можуть застосовувати дисциплінарні стягнення; 4) порядок застосування стягнень; 5) порядок оскарження покладених дисциплінарних стягнень [1, с. 344–346]. І. В. Лазор основними ознаками спеціальної дисциплінарної відповідальності, які відрізняють її від загальної, вважає наступні: 1) наявність спеціального суб'єкта; 2) наявність спеціальних видів стягнень; 3) наявність спеціального порядку застосування [3, с. 226]. І. Новосельська вказує, що спеціальна дисциплінарна відповідальність працівників відрізняється від загальної ширшим змістом дисциплінарного проступку, суворішими санкціями [11, 32 с. 19]. Із цим твердженням важко погодитися, оскільки найсуворішою дисциплінарною санкцією є звільнення з роботи, яке відповідним чином у якості найсуворішого передбачено і ч. 1 ст. 147 КЗпП України, і законами, що встановлюють спеціальну дисциплінарну відповідальність. Для формування власної позиції з приводу можливості у сучасних умовах виділення загальної і спеціальної дисциплінарної відповідальності та надання теоретичних рекомендацій та пропозицій із вдосконалення відповідного законодавства проаналізуємо норми національного законодавства у сфері дисциплінарної відповідальності. Так, Кодекс законів про працю України містить главу Х «Трудова дисципліна» в рамках якої висвітлюються загальні підходи до дисциплінарної відповідальності працівників. Зокрема, у ст. 147 «Стягнення за порушення трудової дисципліни» КЗпП, яка є першою за порядком стаття у цій главі, що присвячена дисциплінарній відповідальності, передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення (ч. 1); законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (ч. 2) [12]. З вищезазначених норм загального трудового законодавства можна зробити наступні висновки. По-перше, загальними для всіх працівників є два стягнення (догана, звільнення), одно з яких може бути застосовано за порушення працівником трудової дисципліни. Тобто можна вести мову про існування загальної дисциплінарної відповідальності, що базується на нормі ч. 1 ст. 147 КЗпП України. По-друге, для окремих категорій працівників можуть бути передбачені законодавством, статутами і положеннями про дисципліну й інші дисциплінарні стягнення. Отже, можна вести мову про існування певних відмінностей, тобто спеціальної дисциплінарної відповідальності, що базується на нормі ч. 2 ст. 147 КЗпП України. 33 Кодекс законів про працю України окрім дисциплінарних стягнень закріпив і порядок накладення, оскарження та зняття дисциплінарних стягнень, який поширюється на всіх працівників, що також свідчить про можливість виділення загальної дисциплінарної відповідальності. Так, ст.ст. 148-151 КЗпП України передбачають наступні норми: «Дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому главою XV КЗпП України» [12]. Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються [12]. Аналіз національного законодавства дозволив виділити низку законів, які встановлюють особливості дисциплінарної відповідальності. Серед них 34 особливо цікавими для нашого дослідження є наступні закони України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. № 889–VIII [13], «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 р. № 1697–VII [14], «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 р. № 1402–VIII [15], «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 р. № 2337–VIII [16], «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 р. № 1698–VII [17], «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 р. № 3460–IV [18]. Одразу відзначимо, що всі вищезазначені закони встановлюють дисциплінарну відповідальність лише для чітко визначеного в них кола працівників. Також слід відзначити неоднаковий підхід національного законодавця щодо закріплення дисциплінарної відповідальності у спеціальних законах. Так, у одних випадках норми, що встановлюють дисциплінарну відповідальність закріплюються у законах, які комплексно врегульовують питання прийняття на службу, проходження служби та звільнення з неї (закони України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. № 889–VIII, «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 р. № 1697–VII, «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 р. № 1402–VIII), у інших – у законах, які присвячені лише забезпеченню службової дисципліни (закони України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 р. № 2337–VIII, «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 р. № 3460–IV). Окремо слід звернути увагу на Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 р. № 1698–VII, який містить одну статтю присвячену дисциплінарній відповідальності – ст. 28 «Дисциплінарна відповідальність працівників та Дисциплінарна комісія Національного бюро». Аналіз норм цієї статті свідчить про те, що в ній закріплено загальні положення створення Дисциплінарної комісії Національного бюро, яка покликана розглядати питання застосування 35 дисциплінарних стягнень до працівників Національного бюро, а також передбачені підстави для притягнення працівників Національного бюро до дисциплінарної відповідальності: Стосовно видів дисциплінарних стягнень працівників Національного бюро, порядку їх накладення та оскарження зазначена стаття не містить ні власних норм, ні відсильних норм до іншого нормативно-правового акту. Разом з тим у преамбулі Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 р. № 3460–IV знаходимо норму, що дія цього Статуту поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально- виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог. Вважаємо, що оскільки у Національному антикорупційному бюро України працюють різні категорії працівників доцільно у ст. 28 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» передбачити норму такого змісту: «Види дисциплінарних стягнень та порядок їх накладення: 1) на працівників Національного бюро, які є державними службовцями, передбачені Законом України «Про державну службу», 2) на працівників Національного бюро, які є особами начальницького складу, – Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, 3) на працівників, які працюють за трудовими договорами в Національному бюро, – Кодексом законів про працю України». Взагалі ж звернемо увагу на те, що хоча вищезазначені закони стосуються службовців державних органів в них не має одностайності, передусім, у кількості видів дисциплінарних стягнень, які можуть бути накладені на відповідних службовців. Так, відповідно до спеціального законодавства: «до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної 36 служби» [13]; «на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури» [14]; «до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді: 1) попередження; 2) догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця; 3) суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців; 4) подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; 5) подання про переведення судді до суду нижчого рівня; 6) подання про звільнення судді з посади» [15]; «до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції» [14]; «на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в 37 спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ» [16]. Дисциплінарними проступками вищезазначені закони визначають різні протиправні дії: «дисциплінарними проступками державних службовців є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 9-1) порушення вимог Закону України «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "А" або "Б"; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява 38 державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу» [13]; «прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків; 2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; 3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень; 4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; 7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку; 8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення; 9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості» [14]; «суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку 39 дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) умисне або внаслідок недбалості: а) незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду; б) незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; в) порушення засад гласності і відкритості судового процесу; г) порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; ґ) незабезпечення обвинуваченому права на захист, перешкоджання реалізації прав інших учасників судового процесу; д) порушення правил щодо відводу (самовідводу); 2) безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень; 3) допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; 4) умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків; 5) розголошення суддею таємниці, що 40 охороняється законом, у тому числі таємниці нарадчої кімнати, або інформації, що стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні; 6) неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок; 7) неповідомлення або несвоєчасне повідомлення Ради суддів України про реальний чи потенційний конфлікт інтересів судді (крім випадків, коли конфлікт інтересів врегульовується в порядку, визначеному процесуальним законом); 8) втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями; 9) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порядку, встановленому законодавством у сфері запобігання корупції; 10) зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, завідомо неправдивих відомостей або умисне незазначення відомостей, визначених законодавством; 11) використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди, якщо таке правопорушення не містить складу злочину або кримінального проступку; 12) допущення суддею недоброчесної поведінки, у тому числі здійснення суддею або членами його сім’ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім’ї; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим доходам; непідтвердження суддею законності джерела походження майна; 13) ненадання інформації або надання завідомо недостовірної інформації на законну вимогу члена Вищої кваліфікаційної 41 комісії суддів України та/або члена Вищої ради правосуддя, у тому числі недодержання встановлених законом строків надання інформації; 14) непроходження курсу підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України відповідно до направлення, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, або непроходження подальшого кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, або непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за результатами цього кваліфікаційного оцінювання; 15) визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, у випадках, установлених законом; 16) неподання або несвоєчасне подання декларації родинних зв’язків суддею в порядку, визначеному цим Законом; 17) подання у декларації родинних зв’язків судді завідомо недостовірних (у тому числі неповних) відомостей; 18) неподання або несвоєчасне подання декларації доброчесності суддею в порядку, визначеному цим Законом; 19) декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді» [15]; «дисциплінарними проступками поліцейського є: 1) порушення ним службової дисципліни; 2) невиконання чи неналежне виконання обов’язків поліцейського або вихід за їх межі; 3) порушення обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських; 4) вчинення дій, що підривають авторитет поліції» [16]. Слід відзначити, що лише у Законі України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. № 889–VIII існує прив’язка всіх дисциплінарних стягнень до конкретних дисциплінарних проступків. Наприклад, у разі недотримання державним службовцем правил внутрішнього службового розпорядку суб’єкт призначення або керівник державної служби може обмежитися зауваженням. Певна прив’язка дисциплінарних стягнень до 42 дисциплінарних проступків спостерігається і у Законі України «Про судоустрій і статус суддів». На наш погляд, існує доцільність чітко прив’язати дисциплінарні стягнення до конкретних дисциплінарних проступків у всіх спеціальних законах, які передбачають дисциплінарну відповідальність. Спеціальні закони передбачають різні строки накладення дисциплінарних стягнень. Так, дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення [13]. Рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці [14]. Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження [15]. Дисциплінарне стягнення до поліцейського застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення [16]. Загальним для всіх вищезазначених службовців, окрім поліцейських, є те, що законодавець у вищезазначені строки не включає час тимчасової непрацездатності службовця чи перебування його у відпустці. Крім цього відповідно до ч. 4 ст. 74 Закону України «Про державну службу»: «Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні» [13]. А ч. 3 ст. 21 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» 43 передбачає: «Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення» [16]. Вважаємо, що зазначеними нормами суттєво порушуються права поліцейських. Тому з метою уніфікації відповідного національного законодавства існує необхідність викласти норми: - ч. 1 ст. 21 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» у такій редакції: «Дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування поліцейського у відпустці»; - ч. 3 ст. 21 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» у такій редакції: «Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності поліцейського на службі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або під час перебування його у відпустці». Спеціальними законами встановлюється спеціальний порядок оскарження дисциплінарних стягнень, який має суттєві відмінності для кожної з досліджуваних категорій службовців. Так, рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями до суду. Скарга подається протягом 10 календарних днів після одержання державним службовцем копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення [13]. Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення [14]. Суддя може оскаржити рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності з підстав та в порядку, визначеному Законом України «Про 44 Вищу раду правосуддя» [15]. Поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку [16]. Таким чином, слід виділяти два види дисциплінарної відповідальності залежно від суб’єкта дисциплінарного проступку: загальну і спеціальну. Загальна дисциплінарна відповідальність, передбачена Кодексом законів про працю України і поширюється на всіх працівників, які перебувають у трудових правовідносинах, окрім працівників та службовців, для яких встановлена дисциплінарна відповідальність спеціальними законами. Спеціальна дисциплінарна відповідальність встановлюється для окремих категорій працівників та службовців спеціальними законами, з огляду на специфіку та характер трудових функцій, які ними виконуються, та особливості роботодавця (державні службовці, прокурори, судді, поліцейські тощо). Особливостями спеціальної дисциплінарної відповідальності є: по- перше, встановлення її спеціальними законами, які мають або комплексний характер, або присвячені лише забезпеченню трудової (службової) дисципліни, по-друге, більша кількість видів дисциплінарних стягнень порівняно із загальною дисциплінарною відповідальністю, по-третє, закріплення у спеціальних законах діянь, що є дисциплінарними проступками, по-четверте, обов’язковість проведення службового розслідування або дисциплінарного провадження обставин здійснення дисциплінарного проступку, по-п’яте, можливість відсторонення службовця, який здійснив дисциплінарний проступок, від виконання посадових обов’язків, по-шосте, закріплення обставин, що пом’якшують або обтяжують дисциплінарну відповідальність, по-сьоме, спеціальний порядок оскарження дисциплінарних стягнень. 45 В спеціальних законах, які встановлюють дисциплінарну відповідальність, не має єдності щодо кількості видів дисциплінарних стягнень; діянь, що є дисциплінарним проступком; строків накладення дисциплінарних стягнень; порядку оскарження дисциплінарних стягнень тощо. 1.2. Поняття дисциплінарної відповідальності поліцейських Сьогодні розробка та оновлення національного законодавства має відбуватися виключно з урахуванням наукової думки стосовно застосування тих або інших правових категорій та підходів до правового регулювання суспільних відносин. Не є виключенням з цього і закони, які встановлюють дисциплінарну відповідальність працівників, у тому числі поліцейських. Доволі молоде національне законодавство стосовно останніх потребує комплексних наукових досліджень базових правових категорій. Слід звернути увагу, передусім, на те, що Закон України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 р. № 2337–VIII, який регламентує дисциплінарну відповідальність поліцейських не визначає поняття «дисциплінарна відповідальність поліцейських». Разом з тим Закон України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» містить ст. 11, яка має назву «Відповідальність поліцейського» та закріплює різні види юридичної відповідальності поліцейського та їх взаємозв’язок з дисциплінарною відповідальністю. Так, «за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених 46 Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом» [16]. Вважаємо за доцільне у ст. 11 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» передбачити визначення поняття «дисциплінарна відповідальність поліцейських» для правильного розуміння цієї категорії та відокремлення її від інших видів юридичної відповідальності поліцейських. Б. В. Лавренко вказує на самостійне місце відповідальності працівників на мілітаризований державній службі в системі спеціальної дисциплінарної відповідальності. З його точки зору особливості такої відповідальності зумовлені виконанням працівниками зовнішніх та внутрішніх функцій охорони і захисту держав, а той факт, що ці працівники виконують свою роботу із застосуванням зброї, то в основу їхньої дисциплінарної відповідальності покладено чіткий ієрархічний принцип дисциплінарної влади. На думку Б. В. Лавренка, у сучасних умовах військову службу, на засадах добровільності, громадяни проходять за контрактом, який згідно чинного законодавства є особливою формою трудового договору. Мілітаризовану державну службу в Україні представляють такі категорії: військовослужбовці Збройних сил України всіх родів військ; службовці збройних формувань утворених на підставі закону; працівники Служби безпеки України; окремі категорії працівників митниці; податкова міліція; національна поліція [5, с. 14]. Аналізуючи позицію Б. В. Лавренко слід звернути увагу на наступне, по-перше, використання терміну «працівник», яким оперує фахівець, не зовсім притаманно цим категоріям службовців. Так, у законодавстві для позначення їх використовуються терміни: «військовослужбовці», «державні службовці», «поліцейські». По–друге, Національну поліцію України не 47 можна віднести до мілітаризованої державної служби, оскільки вона не є військовим або озброєним формуванням. Так, відповідно до Вікіпедії мілітари зм (фр. militarisme, від лат. militaris – військовий) – це державна ідеологія, направлена на виправдання політики постійного нарощування військової міці держави і, одночасно з цим, допустимості використання військової сили при вирішенні міжнародних і внутрішніх конфліктів [19]. У свій час міліцію в Україні можна було відносити до мілітаризованої державної служби, оскільки ст. 1 Закону України «Про міліцію» визначала міліцію в Україні як державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань [20]. Національна поліція України, відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку [21]. По- третє, слід нагадати науковцю, що в основу дисциплінарної відповідальності будь-якого працівника покладено чіткі засади дисциплінарної влади роботодавця. А отже це не може вважатися особливістю дисциплінарної відповідальності працівників на мілітаризований державній службі. А. Ю. Подорожній вказуючи на існування особливостей притягнення до дисциплінарної відповідальності таких категорій працівників як працівників правоохоронних органів України, суддів, військовослужбовців, відзначає у висновках до автореферату дисертації, що спеціальним законодавством, в порівнянні із чинним Кодексом законів про працю України, більш детально регламентуються засади притягнення розглянутих категорій працівників до дисциплінарної відповідальності. На думку науковця зазначене, беззаперечно, позитивним чином впливає на об’єктивність та якість вирішення питань про притягнення цих категорій 48 працівників до досліджуваного виду юридичної відповідальності. Також А. Ю. Подорожній відзначав, що деякі положення спеціального законодавства є досить прогресивними, а тому він вбачає можливим застосовувати його досвід при удосконаленні чинного трудового законодавства, яке визначає загальні засади притягнення працівника дисциплінарної відповідальності, а також при розробленні Трудового кодексу України [22, с. 16]. Формування власної позиції щодо поняття та ознак дисциплінарної відповідальності поліцейських почнемо з дослідження родової категорії – «дисциплінарна відповідальність». Передусім відзначимо, що дисциплінарна відповідальність є одним з різновидів юридичної відповідальності у трудовому праві або трудоправової відповідальності. Так, окремі представники науки трудового права виділяють трудоправову відповідальність поєднуючи у ній характеристики матеріальної та дисциплінарної відповідальності. Так, на думку Р. І. Обручкова, юридична відповідальність за чинним законодавством про працю України представлена такими двома основними її видами, як матеріальна відповідальність сторін трудового договору та дисциплінарна відповідальність працівника [23, с. 268]. Г. І. Чанишева та Н. Б. Болотіна відповідальність за трудовим правом розглядали як окремий вид юридичної відповідальності, яка полягає у передбаченому нормами трудового права обов'язку працівника відповідати за вчинене трудове правопорушення і понести відповідні санкції. Підставою такої відповідальності вважають вчені є трудове правопорушення – винне протиправне діяння, яке полягає у невиконанні або порушенні трудових обов'язків працівником. Трудове правопорушення, з точки зору Г.І. Чанишевої та Н.Б. Болотіної, складається з двох різновидів: дисциплінарного проступку і трудового майнового правопорушення [24, с. 355]. 49 З останньою позицією не погоджується С. М. Синчук, яка відзначає, що така класифікація не зовсім чітко відображає реальну ситуацію у сфері трудової юридичної відповідальності. Адже і трудове майнове правопорушення, і дисциплінарний проступок елементами свого складу мають одних і тих самих суб'єктів, суб'єктивну сторону та об'єкт. А відрізняються лише за шкідливими (негативними) наслідками у структурі об'єктивної сторони правопорушення. Тобто, коли негативні (шкідливі) наслідки, що виникли в результаті неправомірності поведінки суб'єкта трудових правовідносин, виразилися лише в ігноруванні встановлених правил трудової дисципліни (поява на роботі в нетверезому стані), то можна говорити про трудове правопорушення як підставу для дисциплінарної відповідальності. Якщо ж те саме правопорушення (поява на роботі в нетверезому стані) призвело додатково до завдання майнової (матеріальної) шкоди майну роботодавця, то це є підставою для притягнення працівника до матеріальної відповідальності. Вчена вважає, що єдиною підставою трудової юридичної відповідальності є трудове правопорушення. Залежно від негативних (шкідливих) наслідків трудового правопорушення – наявності чи відсутності майнової шкоди, застосовуються санкції дисциплінарної або матеріальної відповідальності [25, с. 362]. Г. Угрюмова взагалі вважає, що серед видів юридичної відповідальності варто виділяти не дисциплінарну і матеріальну, а трудо- правову, що є обов'язком суб'єкта трудових правовідносин відповісти за вчинене ним трудове правопорушення. Останнє поєднує як дисциплінарний проступок, скоєний працівником, так і майнове правопорушення, котрим заподіяно шкоду роботодавцем працівникові або, навпаки, працівником майну роботодавця [26, с. 79]. В. В. Гладкий під трудоправовою відповідальністю розуміє відповідальність суб’єкта трудового права, що настає за винну протиправну поведінку, котрою порушується умова трудового договору та/або умова 50 колективного договору, та/або норма трудового законодавства (незалежно від того, чи було завдано цим порушенням матеріальну та/або моральну шкоду іншій стороні трудових правовідносин). Безпосередній прояв ця відповідальність має в накладенні на винну особу відповідних дисциплінарних санкцій та санкцій матеріального характеру (якщо протиправною поведінкою була заподіяна шкода), а саме: 1) на працівника накладаються санкції дисциплінарного характеру за порушення умов трудового договору, трудового законодавства, невиконання або ж неналежне виконання нормативно-правових та нормативних актів, що регулюють дисципліну праці (службову дисципліну), а також санкції матеріально-правового характеру за заподіяння роботодавцю шкоди, внаслідок порушення трудової (службової) дисципліни; 2) на роботодавця накладаються санкції дисциплінарного характеру за невиконання умов трудового договору та/або законодавства про працю (дисципліна роботодавця), а також санкції матеріально-правового характеру за заподіяння працівникові матеріальної та/або моральної шкоди [27, с. 89]. А. В. Колосовський, поділяючи останнє положення В. В. Гладкого, вказує на існування дисциплінарної відповідальності роботодавця. На його думку трудове законодавство передбачає дисциплінарну відповідальність як самих працівників, так і роботодавців. Тим самим, на думку А. В. Колосовського, дотримується принцип взаємної відповідальності працівника і роботодавця один перед іншим. Тому як суб'єкта дисциплінарної відповідальності автор пропонує вважати обидві сторони трудового правовідношення [28, с. 90]. Висловлюючи таку позицію, науковець посилається на норми, які встановлюють відповідальність керівника організації або його заступника за порушення законів і інших нормативних правових актів про працю, умов колективного договору, угоди. 51 Ми не можемо погодитися з підходом В. В. Гладкого та А. В. Колосовського щодо того, що роботодавець підлягає дисциплінарній відповідальності, адже у трудових правовідносинах дисциплінарною владою володіє саме роботодавець. Так, роботодавець організовує процес праці, дає обов’язкові для виконання вказівки, контролює процес праці, за- безпечує порядок поведінки працівників у межах підприємства з тим, щоб їх трудова діяльність була результативною. Фахівець мабуть переплутав особу роботодавця, яким є власник підприємства, з представником роботодавця – керівником підприємства (директор, президент), який сам є найманим працівником і з огляду на це підлягає дисциплінарній відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх трудових обов’язків. У юридичній літературі можна виокремити декілька підходів до визначення категорії «дисциплінарна відповідальність». Так, одна група вчених бачать зміст дисциплінарної відповідальності у обов’язку працівника понести покарання передбачене нормами трудового законодавства. С. М. Прилипко вказує, що дисциплінарна відповідальність працівників є одним із видів юридичної відповідальності, що встановлена законодавством за протиправну поведінку працівника. Вона є обов'язком працівника понести покарання, передбачене нормами законодавства про працю, за протиправне невиконання чи неналежне виконання своїх трудових обов'язків [1, с. 342]. На думку В. В. Середи дисциплінарну відповідальність слід визначити як один з видів юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку працівника відповідати перед керуючим суб’єктом або уповноваженим органом за скоєний ним дисциплінарний проступок, сутність якого полягає в невиконанні чи неналежному виконанні працівником покладених на нього трудових чи службових обов’язків, і понести дисциплінарні стягнення, передбачені законодавством України [29, с. 23]. З точки зору Т. В. Курило дисциплінарна вiдповiдальнiсть – це вид юридичної вiдповiдальностi, що 52 полягає в обов’язку працiвника, який вчинив дисциплiнарний проступок, вiдповiдати за свої протиправнi дії в межах стягнень, установлених трудовим законодавством [30, с. 364]. А. Ю. Подорожній під дисциплінарною відповідальністю розуміє обов’язок працівника відповідати перед роботодавцем, який наділений дисциплінарною владою, за скоєне ним порушення трудової дисципліни у вигляді невиконання чи неналежного виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов’язків і понести в результаті цього негативні наслідки, передбачені нормами трудового права [22, с. 6]. Іншої точки зору притримується С. М. Братусь, який звертає увагу на те, що юридична відповідальність є не обов'язком зазнати наслідків, що випливають з правопорушення, а саме їх зазнанням в стані примусу незалежно від того, які наслідки настають – будь-то виконання нових обов'язків, що вражають майнові та особисті блага зобов'язаної особи, або лише виконання раніше існуючого обов'язку [31, с. 103]. В. Л. Костюк визначав дисциплінарну відповідальність як вид юридичної відповідальності, який полягає у застосуванні до працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, санкції у вигляді дисциплінарних стягнень. Дисциплінарна відповідальність має примусовий характер, який проявляється у тому, що на працівника накладаються заходи примусового впливу, які мають для нього певні негативні наслідки [32, с. 329]. На думку Р. С. Грищенка дисциплінарна відповідальність – це різновид юридичної відповідальності, а саме регульована нормами трудового права система суспільних відносин, яка виникає на підставі вчинення працівником дисциплінарного проступку та тягне настання для нього негативних юридичних наслідків, що проявляються у накладенні передбачених законом дисциплінарних стягнень [6, с. 14]. Г. Угрюмова вказує, що дисциплінарна відповідальність – це один з видів трудо-правової відповідальності й одна з правових форм впливу, які виражаються у застосуванні роботодавцем, що 53 наділений дисциплінарною владою, дисциплінарних санкцій до працівника, який скоїв дисциплінарний проступок [26, с. 79]. Слід підтримати позицію С. М. Братуся, що юридична відповідальність у тому числі і дисциплінарна є не обов'язком особи зазнати наслідків, що випливають з правопорушення, або обов’язком особи понести негативні наслідки, передбачені нормами трудового права, а саме їх зазнанням, або понесенням. Традиційно підставою дисциплінарної відповідальності вважається дисциплінарний проступок. Разом з тим у юридичній літературі висловлюються інші підходи. Так, Ю. П. Пилипенко відзначає, що усю сукупність правопорушень, які тягнуть дисциплінарну відповідальність за статутами та положеннями про дисципліну, можна розділити на власне дисциплінарний проступок – порушення трудових (службових) обов'язків, та порушення інших обов'язків, які не завжди характеризують трудову функцію. Науковець відзначає, що специфіка трудової функції деяких категорій працівників породжує додаткові обов'язки. Це можуть бути обов'язки загальні для всіх працівників, або ті, які перебувають на перетині трудових та загальногромадських обов'язків. Ілюструється це на прикладі працівників прокуратури до яких ставляться зокрема вимоги мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержуватись вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя [33, с. 188]. Не можна повністю погодитися з Ю. П. Пилипенко щодо такого трактування змісту категорії дисциплінарний проступок. Так, для 54 працівників правоохоронних органів вимоги щодо забезпечення та дотримання у своїй діяльності законності, принциповості, громадянської мужності, ініціативності, справедливості, непідкупності, а також високих моральних якостей є обов’язковими. Зазначене є невід’ємною складовою службових (трудових) обов’язків працівників правоохоронних органів, а отже невиконання або неналежне виконання вищезазначеного охоплюється категорією «дисциплінарний проступок». Таким чином, з огляду на вищезазначене можна виділити наступні ознаки дисциплінарної відповідальності у трудовому праві. По-перше, дисциплінарна відповідальність є специфічним різновидом юридичної відповідальності у трудовому праві. По-друге, дисциплінарній відповідальності підлягають лише працівники як суб’єкти трудових правовідносин. По-третє, дисциплінарна відповідальність застосовується роботодавцем як суб’єктом трудових правовідносин, який наділений дисциплінарною владою стосовно працівника. По-четверте, підставою застосування дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок. По-п’яте, настання негативних наслідків, що проявляються у накладенні передбачених законом дисциплінарних стягнень. Вивчення категорії «дисциплінарна відповідальність» буде неповним, якщо не дослідити її мету. У юридичній літературі мету дисциплінарної відповідальності визначають по-різному. Так, С. М. Синчук метою дисциплінарної відповідальності вважає покарання працівника [25, с. 364]. Т. В. Курило вказує, що дисциплінарна відповідальність має мету забезпечення дотримання працiвниками внутрiшнього трудового розпорядку й є однiєю з правових форм примусу, що застосовується до працiвникiв за порушення трудового розпорядку та iнших обов’язкiв [30, с. 363]. Б. В. Лавренко відзначає, що головна мета дисциплінарної відповідальності, як засобу впливу на працівника, полягає не у реалізації санкцій за невиконання або неналежне виконання трудових обов’язків, а у 55 спонуканні до сумлінної праці у відповідності до укладеного трудового договору з підляганням правилам внутрішнього трудового розпорядку [5, с. 6]. А. Ю. Подорожній вказує, що мета дисциплінарної відповідальності має два головні аспекти: перший полягає у забезпеченні належної дисципліни праці для подальшого забезпечення ефективного функціонування підприємства (організації, установи, тощо), а відтак, її наявність виступає важливим превентивним заходом вчинення дисциплінарних проступків. Другий аспект полягає у застосуванні до порушника негативних заходів, що, в свою чергу, дозволяє поновлювати порушені трудові (в тому числі і службові) права та уникати негативних наслідків вчинення правопорушення, забезпечувати виховання працівника в дусі дотримання законності і дисципліни праці [22, с. 14–15]. Визначаючи мету дисциплінарної відповідальності, вважаємо, що слід звернути увагу на норми ст. 140 «Забезпечення трудової дисципліни» КЗпП України відповідно до яких трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних орган