ISSN 1727–1584. ПРАВО І БЕЗПЕКА. 2011. № 3 (40) ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА УДК 347.734 В. Є. КИРИЧЕНКО, доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри фундаментальних юридичних дисциплін навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ ПРАВОВА ПРОТИДІЯ ЛИХВАРСТВУ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ Розглянуто правові заходи в Російській імперії, спрямовані на приборкання розгулу лихварства в країні. Виокремлено основні етапи правового регулювання приватної позичкової діяльності. Приділено увагу динаміці змін окремих складових поняття лихварства в контексті складу злочину, як його визначало на той час чинне законодавство. Попри твердження в Енциклопедії банківсь- стримував розвиток економіки, бо значний від- кої справи України про те, що ліквідація лихвар- соток унеможливлював виробниче викорис- ського засилля стала можливою лише з розвит- тання лихварського капіталу. З іншого боку, ком цивілізованої банківської справи [1, c. 327], лихварство підривало застарілі форми вироб- слід визнати, що на початку ХХІ ст. кредиту- ництва та власності, посилювало майнову ди- вання в небанківських установах користується ференціацію. Лихварська експлуатація селян неабияким попитом, принаймні серед україн- розорила їх, перетворивши на найманих пра- ського населення. За твердженнями фахівців, є цівників, та в певному сенсі сформувала умови кілька категорій клієнтів, які надають перевагу для переходу від товарного виробництва до саме таким позикам. По-перше, це особи, яких капіталістичного. з тих чи інших причин відмовились кредитува- У свою чергу, перехід до товарно- ти банки. По-друге, це ті, хто опинився в скру- капіталістичного виробництва змушував селян тному становищі, має достатньо нестабільний виходити на ринок та брати участь в обміні фінансовий стан та кому вкрай потрібні гроші. товарів. До цього спонукали сільське населен- Особливістю саме небанківського кредиту є те, ня також правові та економічні умови, створені що його надають людині, яка опинилася в земельною реформою 1861 р. Запроваджена скруті і від якої не варто вимагати довідку про реформою система викупу змушувала селян статки та запрошувати поручителів. купувати землю в поміщиків, а заміна багатьох Особливої актуальності проблема небанків- натуральних повинностей грошовими вимагала ського кредитування набуває в умовах вирую- від селян обмінювати на гроші дедалі більшу чої в Україні економічної кризи, яка створює кількість продуктів, що ними вироблялась. найсприятливіше середовище для розквіту ли- Потреба в грошах існувала й до інтенсивно- хварської активності. У сучасних умовах недо- го розвитку капіталістичного виробництва, лугої податкової політики чітко заявила про проте основним споживачем лихварського себе тенденція відходу капіталу в тінь. кредиту в ті часи виступало дворянство. Дослідження кредитно-фінансової сфери в Незважаючи на те, що державна влада в Ро- історичному ракурсі свідчить, що значна кіль- сійській імперії завжди негативно ставилася до кість сучасних проблем у цій галузі не є чимось феномену лихварства й намагалася його лікві- виключно новим [2, c. 200]. Ринковий характер дувати, все ж таки можна виокремити декілька економіки, що вимагав рівності всіх форм влас- етапів цієї боротьби залежно від того, застосо- ності, в Російській імперії наприкінці ХІХ ст., а вувалося чи ні кримінальне переслідування до також в Україні на початку ХХІ ст. обумовив не осіб, що присвятили себе цьому промислу. тільки схожі умови господарювання, а й типові Боротьбу з лихварством царат розпочав проблеми і навіть злочини. лише тоді, коли зміг запропонувати альтерна- Лихварський кредит відігравав подвійну тиву цьому виду кредитування. Така кредитно- роль в економіці Російської імперії. З одного банківська політика була обумовлена насампе- боку, він знижував можливість накопичення і ред головним завданням держави на той час – 8 © Кириченко В. Є., 2011 ISSN 1727–1584. ПРАВО І БЕЗПЕКА. 2011. № 3 (40) охороною дворянської земельної власності. І Маніфест 1786 р. продовжив лінію урядо- саме ця власність у середині XVIII ст. опини- вої кредитно-банківської політики та прого- лася під загрозою з боку лихварів, коли став лосив заснування Державного позичкового набирати обертів процес легального переходу банку на заміну Санкт-Петербурзького Банку дворянських земель у руки приватних кредито- для дворянства [Див.: 8; 9; 10]: «аби будь- рів, представників недворянських станів. Уже який господар, маючи оні (гроші – прим. авт.) тоді налякані ідеологи дворянства малювали за малі відсотки і сплачуючи свій борг найле- жахливі картини втрати «шляхетним станом» гшим чином, був у змозі заснувати власні зем- своїх маєтків: «Розкіш і непомірне марнотратс- лі...» [11]. Своїм маніфестом Катерина ІІ ско- тво більшої частини наших дворян скоро при- ротила плату за кредит, встановивши указний зведе до того, що більша частина наших сіл ста- відсоток у розмірі не вище п’яти, намагаю- не належати фабрикантам, купцям, піддячим, чись «сильним Нашим Імператорським сло- секретарям, докторам і лікарям, і не ми, а вони вом заборонити огидну лихву» [11]. А той, панами і володарями будуть» [3, c. 967]. хто нехтував волею імператриці та йшов су- Отже, 13 травня 1754 р.1 за указом Єлизавети против закону, «лишався всього свого капіта- Петрівни в країні засновується Державний пози- лу, у позику лихвену даного, на користь Нака- чковий банк та одночасно забороняється лихвар- зу суспільного піклування того місця, де ство [4]. Якщо бути точним, то під Державним стався злочин проти цього закону» [11]. Проте позичковим банком указ розумів два окремих вже за часів царювання Олександра І – у банки для дворянства та для купецтва, які відпо- 1808 р. – указний відсоток знову було підви- відно до станового устрою суспільства повинні щено до шести [12]. були забезпечити ці категорії населення такими Лихварська складова вищезазначених нор- потрібними їм грошима з метою «зменшення в мативних актів знайшла своє відображення у державі відсоткових грошей» [4, преамбула]. статтях 2020 та 2021 Законів цивільних (вид. Позики надавалися під 6 % річних; цей указний 1837 р.). Зокрема, позикодавцю дозволялося відсоток став максимальною процентною став- «брати ріст з капіталу, що надано в борг, проте кою, яку дозволялося отримувати за позичені не вище шести відсотків на сто в рік»; стягнення гроші в імперії. У разі, якщо будь-хто «дерзне росту в розмірі, що перевищував узаконений, брати більше шести відсотків і в тому викритий визнавалося лихвою [13, статті 2020, 2021]. У буде, у таких ті дані від них у позику гроші за- свою чергу ст. 1707 Уложення про покарання лишаться в позичальника, а для казни всі їх ма- (вид. 1866 р.) визначала, що той, «хто буде ви- єтки конфіскувати… і у всій державі однаковий критий у взятті, при віддачі в позику грошей, і рівний відсоток повинен бути…» [4, п. 6]. вищих, ніж встановлені за законом, відсотків, Саме щодо таких заходів держави К. Маркс той підлягає: вперше – грошовому стягненню зазначав: «Розвиток кредитної справи здійсню- не більше потрійної кількості проти взятих ним ється як реакція проти лихварства» [5, с. 655]. лихвенних відсотків; удруге – понад зазначене Слід підкреслити, що держава не лише вводила вище грошове стягнення, арешту на час від законодавчу заборону, а й намагалася економі- трьох тижнів до трьох місяців; а втретє – понад чними заходами здолати ганебне явище, яке не зазначене грошове стягнення, ув’язненню на бажало поступатися своїми позиціями. Мані- час від восьми місяців до одного року і чоти- фестом від 3 квітня 1764 р. було підтверджено рьох місяців» [14, ст. 1707]. заборону брати лихву понад 6 %, встановлених Однак покарання для «процентщиків» про- указом від 13 травня 1754 р. [6], а ті, хто нех- існувало недовго; ліберальні настрої, які під тував встановленою указом забороною, визна- час проведення Великих реформ домінували у вались «сугубими злочинцями», бо вони «по- владній верхівці, принаймні в тій її частині, фарисейськи заповідь Божу виконували». На- що проводила ці реформи, обумовили висо- ступним нормативним актом, що підтвердив чайше затвердження в 1879 р. думки Держав- заборону лихварства, став «Статут благочиння ної Ради, яка скасувала майже всі обмеження або поліцейський» [7], який вимагав виявлених щодо узаконеного росту та віддала визначен- лихварів спрямовувати до суду. ня розміру відсотка за позичковими зо- бов’язаннями на розсуд сторін [15]. Проте указний ріст, що дорівнював шести відсоткам, 1 усе ж таки залишався і застосовувався тоді, Проте сам указ був оприлюднений лише 23 червня 1754 р. і в літературі частіше можна коли сторони в угоді не визначали розміру зустріти саме цю дату. росту. 9 ISSN 1727–1584. ПРАВО І БЕЗПЕКА. 2011. № 3 (40) Економічний лібералізм з XVI ст. став на хліб своїми руками» [20, c. 26]. Певним каталі- захист стягнення відсотків з позиченого капі- затором суспільної реакції стали неврожаї талу [Див.: 16]. Для багатьох це було так не- 1891–1892 років, від яких два роки поспіль по- звично, що іноді назву праці І. Бентама терпало сільське господарство 21 губернії та «Defense of usury», яку він, до речі, написав, які обумовили розгул лихварства. перебуваючи в Росії, перекладають російською Дослідження, проведені спеціальними уря- «Защита от ростовщичества» замість «Защита довими комісіями – Редакційною комісією для ростовщичества». Поступово Європа скасовує складання проекту нового кримінального уло- відсоткові обмеження та відмовляється від ження, Вищою комісією з перегляду діючих кримінального переслідування. про євреїв в імперії законів [21, c. 55–56] – сві- Проте ані цар, ані уряд, роблячи навздогін дчать, що лихварство в сільській місцевості за Європою такі ліберальні кроки, зовсім не сягнуло нечуваних масштабів. Цілі селища пе- змінили свого ставлення до лихварського про- реходили під контроль лихварів. Проте яким мислу і, розуміючи всю його ганебність, прикі- би жахливим не було становище сільського нцевими положеннями думки Державної Ради, населення, при обговоренні в Державній Раді наказали міністрові юстиції, за погодженням із цього питання зазначалось, що пропоноване головноуправляючим Другим відділенням Влас- обмеження росту відсотка на рівні 12 % річних ної Його Імператорської Величності канцелярії, зовсім не торкнеться селянського населення. У міністрами фінансів та внутрішніх справ, роз- селянському середовищі практично неможливо робити та представити в Державну Раду проект отримати позику на помірних умовах, бо пози- правил, які б в умовах скасування обмежень ки особам, які не в змозі надати ані особистого, щодо росту на позичений капітал визначили, що ані майнового забезпечення, не можуть бути слід вважати лихварством, та встановили відпо- дешевими. відальність за цей злочин [17, п. IV; 18]. Певне полегшення для селян стало можли- Ще під час розроблення в 1870 р. проекту вим лише з того часу, коли почали засновува- думки щодо скасування обмежень у галузі тись та діяти позико-зберігальні товариства. кредитування спеціально заснована для цього Проте і вони, попри задекларовані благодійні комісія відзначила неможливість ефективного цілі, стягували за позику до 18 %, і це було ви- застосування кримінальної відповідальності за правдано значними ризиками, що загрожували перевищення наказного відсотка. Неефектив- товариству з боку неплатників. ність каральних заходів обумовлювалась чис- Труднощі з контролем розміру відсотка по- ленними можливостями, які були в наявності в лягали у специфіці кредитування селян. Зазви- незаконослухняних ділків, що забезпечували чай угода укладалася на словах, до того ж по- свою таємну діяльність державним судовим зика вкрай рідко надавалася грошима. примусом (приписування відсотків до капіталь- Найчастіше це був хліб, посівний чи інший ної суми, отримання відсотків наперед тощо). матеріал, при цьому повернення позики здійс- Проте, усвідомлюючи всю неефективність нювалося також хлібом, працею або виробами. каральних заходів, Державна Рада вважала, що Однак, попри відчуття своєї неспроможнос- навіть декларація намірів уряду переслідувати ті ефективно боротися з лихварством у сільсь- «процентщиків» створить у суспільстві сприя- кій місцевості, Державна Рада, розглянувши у тливе враження та свідчитиме про те, що не- з’єднаних департаментах та загальному при- зважаючи на скасування узаконеного росту, сутствії пропозицію міністра внутрішніх справ виходячи з економічних потреб, уряд не має щодо встановлення кримінальної відповідаль- наміру залишаться байдужим у разі прояву ності за лихварські угоди з хлібом, погодилась зловживання свободою, яка була надана при з І. М. Дурново, а 18 червня 1892 р. ця думка укладанні грошових правочинів [19, c. 6]. отримала й згоду Олександра ІІІ [22]. Відтепер До того ж на владу тиснули суспільні на- ті, хто скуповував хліб у селян за «нерозмірно строї, серед яких слід відзначити антиєврейські низьку ціну», та за умови, що продавець пере- заворушення. Традиційно в Російській імперії буває в тяжкому становищі, першого разу під- лихварством займалися євреї, і побічними нас- лягали арешту строком до трьох місяців, а рази лідками їх успіху в бізнесі були погроми як надалі – до шести. Також скупник повинен був реакція на зловживання. Г. І. Успенський, компенсувати продавцю різницю між сплаче- з’ясовуючи причини цього явища, писав: «Єв- ною сумою та дійсною ціною проданого хліба. реї були побиті саме тому, що наживалися чу- Проте цих заходів явно було недостатньо. І жою нуждою, чужою працею, а не виробляли міністр юстиції, не очікуючи, коли закінчить 10 ISSN 1727–1584. ПРАВО І БЕЗПЕКА. 2011. № 3 (40) свою роботу вищезгадана Редакційна комісія пускається в будь-якому кримінальному зако- для складання проекту нового кримінального ні, і тому ці обставини не можуть слугувати уложення, за попередньою згодою з її головою підставою для відмови від кримінального пе- та міністром внутрішніх справ увійшов реслідування діяння, яке є злочинним. Навпа- 3 липня 1892 р. до Державної Ради з проектом ки, такий стан речей, з одного боку, може бути каральних заходів щодо лихварських дій. лише додатковим приводом для зайвого конт- З’єднані департаменти цивільних і духов- ролю за суддями, а з іншого боку, надасть мо- них справ, законів і державної економії Держав- жливість широкого застосування місцевих ної Ради, розглянувши подання міністра юсти- звичаїв і таким чином наблизить до народу су- ції, дійшли висновку, що з метою ефективності дово-адміністративну владу, репрезентовану майбутніх каральних заходів, спрямованих земськими начальниками, міськими та миро- проти лихварства, необхідно видати норматив- вими суддями. За цих умов складність викрит- ний акт, який би відповідав різниці між місь- тя лихварства, скоріше, призведе до надмірної кою та сільською місцевостями. Зокрема звер- обережності суддів, що надасть можливість талася увага, що в місті домінують грошові значній частині «процентщиків» уникнути по- позики, а на селі – хлібні та продуктові, забез- карання. Проте й тут навіть сама загроза кри- печені особистою працею позичальника. До мінального покарання буде позитивно вплива- того ж відсоток росту в місті та на селі теж різ- ти на боротьбу з цим злом [23, c. 8]. нився, і те, що в місті вважалося зайвим, у Підсумком обговорення стало затвердження сільському побуті було звичайною справою та царем 24 травня 1893 р. думки Державної Ради нормою. Тому закон повинен передбачати про переслідування лихварських дій, яка вста- обидва види лихварства, як при формулюванні новила кримінальну відповідальність за два ознак складу злочину, так і при встановленні види лихварства – міське та сільське [24]. відповідальності за них [23, c. 7]. Відстежуючи зусилля держави щодо при- Загальне зібрання Державної Ради погоди- боркання розгулу лихварського кредиту, слід лось із висновками з’єднаних департаментів, відзначити, що, розпочинаючи цю боротьбу, зазначивши, що це питання достатньо вивчене влада не спиралася виключно на кримінально- й опрацьоване численними комісіями, остання правові заходи. Перший нормативно-правовий з яких – під головуванням графа К. І. Палена з акт спочатку проголосив заснування Держав- перегляду законів про євреїв, висновки якої ного позичкового банку, а вже потім запрова- ґрунтувались на обстеженні 16 західних і пів- див відповідальність тих, хто «дерзне брати денних губерній імперії і були однозначними більше», ніж держава вважала можливим. Про- щодо згубності впливу на добробут місцевого те надалі владі довелось визнати свою неспро- населення нічим не стриманого лихварства та можність створити необхідні умови для органі- необхідності його кримінального пересліду- зації доступного, перш за все селянського, вання. Особливо це стосувалося сільської міс- кредиту і за цих умов рухатися не шляхом єв- цевості, де комісія зафіксувала випадки стяг- ропейського досвіду (створення банківських нення понад 200 % річних. Цілі села в установ та відмови від обмеження їх діяльнос- місцевостях, які спіткали неврожаї у 1891 р., ті), а навпаки, вдатися до кримінальної відпо- опинялися в руках «процентщиків», що завдали відальності. шкоди місцевому населенню більшої, ніж саме Як ми бачимо в історичній ретроспективі, стихійне лихо. Саме на цих лиходіїв, на думку наукова думка, на відміну від суспільної, стосо- Державної Ради, і повинен бути спрямований вно позичкового відсотка зазнала майже кар- вплив урядової влади, який (як визнавала це динальних змін, проте що стосується лихварст- сама влада, в умовах неможливості найближ- ва, то і сьогодні ставлення до нього залишається чим часом запровадити доступний сільський незмінним. Це проблема, яка виходить далеко кредит) може полягати лише в кримінальному за межі раціональних правових категорій та переслідуванні лихварства [23, c. 8]. знаходиться в моральному вимірі як окремої Опоненти нарікали, що поданий законопро- людини, так і суспільства в цілому. Тому, під- ект щодо сільськогосподарського лихварства сумовуючи, хотілося б згадати висловлювання надає широкі можливості для застосування видатного французького філософа М. Мон- особистого розсуду суддів, що створило б за- теня: «Це немала насолода… говорити самому грозу помилкового правозастосування закону собі: “Хто зазирнув би до мене в саму душу, на практиці. На це Державна Рада зауважувала: той і тоді б не звинуватив би мене ані в нещасті, розсуд суду, більшою чи меншою мірою, до- ані в розоренні будь-кого, ані в мстивості, ані в 11 ISSN 1727–1584. ПРАВО І БЕЗПЕКА. 2011. № 3 (40) заздрісності, ані в злочині проти закону, ані в француза, проте завжди жив за рахунок влас- жазі змін чи то смуті, ані в порушенні слова; і ного, як на війні, так і в мирний час, і ніколи хоча розгнузданість нашого часу все це дозво- не користався чужим трудом без належної ляє і вчить цьому кожного, я ніколи не накла- платні”» [25, c. 11]. дав руку на майно або гаманець будь-якого Список використаної літератури 1. Ілляш М. М. Лихвар / М. М. Ілляш // Енциклопедія банківської справи України / [редкол.: В. С. Стельмах (голова) та ін.]. – К. : Молодь ; Ін Юре, 2001. – 680 с. 2. Аминов Д. И. Преступность в кредитно-банковской сфере в вопросах и ответах : учебник / Д. И. Аминов, В. П. Ревин – М. : Брандес, 1997. – 200 с. 3. Болотов А. Записки. 1738—1795 г. : в 4 т. / А. Болотов. – СПб., 1873. – Т. IV. – 873 с. 4. Именной указ 13 мая 1754 г. – Об учреждении Государственного заемного банка; о порядке выдачи из оного денег и о наказании ростовщиков // Полное Собрание Законов Российской Империи (ПСЗ) – І. – Отд. І. – Т. ХІV. – 1754. – № 10235. 5. Маркс К. Капитал : в 4 т. Т. 3. Критика политической экономии. Кн. 3. Процесс капиталистического производства, взятый в целом / К. Маркс. – М. : Изд. полит. лит-ры, 1978. 6. Манифест 3 апреля 1764 г. – О воспрещении брать излишние проценты сверх определенных шести по указу 1754 // ПСЗ – І. – Отд. І. – Т. ХVІ. – 1764. – № 12124. 7. Устав Благочиния или полицейский // ПСЗ – І. – Отд. І. – Т. ХХІ. – 1782. – № 15379. 8. Манифест 28 июня 1786 г. – Об учреждении Государственного заемного банка // ПСЗ – І. – Отд. І. – Т. ХХІІ. – 1786. – № 16407. 9. Именной, данный Сенату 28 июня 1786 г. указ – О переименовании Санктпетербургского Банка для дворянства, Государственным дворянским банком // ПСЗ – І. – Отд. І. – Т. ХХІІ. – 1786. – № 16408. 10. Именной, данный Главному директору Государственного заемного банка, тайному советнику Заво- довскому 28 июня 1786 г. указ. – О поручении ему ведомства над Государственным заемным банком и о порядке управления оным // ПСЗ – І. – Отд. І. – Т. ХХІІ. – 1786. – № 16409. 11. Манифест 28 июня 1786 г. – Об учреждении Государственного заемного банка // ПСЗ – І. – Отд. І. – Т. ХХІІ. – 1786. – № 16407. 12. Именной, данный Сенату 28 октября 1808 г. указ. – О единообразном постановлении канцелярских сборов и пошлин за совершение и явку крепостных актов // ПСЗ – І. – Отд. І. – Т. ХХХ. – 1808. – № 23317. 13. Свода законов гражданских, изд. 1857 г. // Свод Законов Российской Империи (СЗ РИ). – Т. Х. – СПб., 1858. 14. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных. Третье издание, 1866 г. // СЗ РИ. – Т. ХV. – СПб., 1867. 15. Высочайше утвержденное 6 марта 1879 г. мнение Государственного Cовета. – Об изменении поста- новлений об узаконенном росте // ПСЗ – ІІ. – Отд. І. – Т. LІV. – 1879. – № 59370. 16. Див.: Клавдий Салмазий (Salmasius), або Клод де Сомез (Claude de Saumaise). De usuries / К. Салма- зий. – Лейден, 1638; його ж De modo usurarum / К. Салмазий. – Лейден, 1639, його ж De re nummaria / К. Салмазий. – Лейден, 1639; його ж De foenore Trapezitico / К. Салмазий. – Лейден, 1640; його ж De mutuo / К. Салмазий. – Лейден, 1648; Анн Робер Жак Тюрго (Anne Robert Jacques Turgot). Memoire sur les pret d’argent [K вопросу о предоставлении займов] / А. Ж. Тюрго, – Париж, 1769; Бентам И. (Bentham J.). Defense of usury [Защита лихвы] / И. Бентам. – СПб., 1787. 17. Высочайше утвержденное 6 марта 1879 г. мнение Государственного Cовета. – Об изменении поста- новлений об узаконенном росте // ПСЗ – ІІ. – Отд. І. – Т. LІV. – 1879. – № 59370. 18. Записка Редакционной комиссии для составления проекта нового уголовного уложения 2 ноября 1892 г. и Журнал Соединенных департаментов гражданских и духовных дел, законодательства и государст- венной экономии 12 апреля 1893 г. // Материалы официального делопроизводства и справочная литература. – СПб., 1893. – № 55. 19. Журнал Общего собрания Государственного Совета 29 января 1878 г. // Закон о преследовании рос- товщических действий, 24 мая 1893 года, с изложением рассуждений, на коих он основан. – СПб. : Гос. канцелярия, 1893. 20. Успенский Г. И. Власть земли / Г. И. Успенский // Собрание сочинений : в 9 т. Т. 5 / [под общей ред. В. П. Друзина, подгот. текста Н. И. Пруцкова, коммент. Г. М. Фридлендера]. – М. : ГИХЛ, 1956. 21. Миндлин А. Б. Правительственные комитеты, комиссии и совещания по еврейскому вопросу в Рос- си в XIX – начале XX века / А. Б. Миндлин // Вопросы истории. – 2000. – № 8. – С. 43–61. 22. Высочайше утвержденное 18 июня 1892 г. мнение Государственного Совета. – Об установлении ответственности за ростовщические сделки по скупке хлеба у крестьян // ПСЗ – ІIІ. – Отд. І. – Т. XIІ. – 1892. – № 8750. 12 ISSN 1727–1584. ПРАВО І БЕЗПЕКА. 2011. № 3 (40) 23. Журнал Соединенных департаментов гражданских и духовных дел, законодательства и государст- венной экономии // Закон о преследовании ростовщических действий, 24 мая 1893 года, с изложением рас- суждений, на коих он основан. – СПб. : Гос. канцелярия, 1893. 24. Высочайше утвержденное 24 мая 1893 г. мнение Государственного Совета. – О преследовании рос- товщических дейтвий // ПСЗ – ІIІ. – Отд. І. – Т. XIІІ. – 1893. – № 9654. 25. Монтень М. Опыты. Избранные произведения : в 3 т. T. 3 // Мишель Монтень ; пер. с фр. – М. : Голос, 1992. – 416 c. Надійшла до редколегії 30.06.2011 КИРИЧЕНКО О. С. ПРАВОВОЕ ПРОТИВОДЕЙСТВИЕ РОСТОВЩИЧЕСТВУ В РОССИЙСКОЙ ИМПЕРИИ Рассмотрены меры правового воздействия в Российской империи, направленные на преодо- ление разгула ростовщичества в стране. Выделены основные этапы правового регулирова- ния частного займа. Уделено внимание динамике изменений в отдельных составляющих понятия ростовщичества в контексте состава преступления, как его определяло на то время действующее законодательство. KYRYCHENKO V. LEGAL COUNTERACTION TO USURY IN THE RUSSIAN EMPIRE The impact of legal measures in the Russian Empire to overcome rampant usury in the country is examined. The basic stages in the legal regulation of the private loan are underlined. We paid attention to the dynamics of changes in individual components of the concept of usury in the context of the offense, as it was determined by the legislation at that time. УДК 340.342 Л. О. КОРЧЕВНА, доктор юридичних наук, професор кафедри конституційного права та правосуддя економіко-правового факультету Одеського національного університету імені І. І. Мечникова ПСИХОЛОГІЧНА ШКОЛА ПРАВА ТА СУЧАСНІСТЬ Досліджено методологічні передумови і концептуальні засади психологічної школи права. Справжня теорія завжди сучасна, навіть ко- завдання поки що не було предметом теорети- ли віддалена від нас часом. Психологічне чного дослідження і воно утворює новий на- вчення про право – одна з таких теорій, яку прямок у розвитку правової думки в Україні. відзначають плідні розвідки в опрацюванні Перше місце серед наук про людину посідає ідей демократичної правової, соціальної дер- психологія. Психологія (від грецьк. psyche – жави і громадянського суспільства. Це обумо- душа, logos – учення, наука) – це наука про влює неабияку її співзвучність із сучасністю. закономірності виникнення, розвитку і функці- Варте уваги й те, що психологічна теорія онування свідомості або психіки як особливої права є школою зі світовим визнанням. Сучас- форми життєдіяльності. Свідомість утворює не континентально-європейське та англо- той елемент у природному плині речей, у яко- американське право складовою своєї методо- му світ мислить сам про себе. У сфері вищої логії і теорії має емотивну психологію, емоти- психічної діяльності (пам’ять, інтелект, інтуї- вну теорію мотивації, що обумовлює емотивну ція і воля) замість еквівалентності причини і природу західного права. наслідку, якій підпорядковані усі явища при- З огляду на сказане, завдання даної статті роди, творча сила духу проявляється через ці- полягає в тому, щоб дослідити методологічні лепокладання. передумови і концептуальні засади психологі- Тож зовсім не випадково, що засновник і чної школи права. Таке дослідження надасть голова вітчизняної психологічної школи права змогу розкрити емотивну природу права й Л. Петражицький розпочинає свою фундамен- обумовлені цією природою тенденції права у тальну працю «Теорія права і держави у зв’язку суспільстві. Подібним чином сформульоване з теорією моральності» з викладу головних 13 © Корчевна Л. О., 2011