Visegrad Journal on Human Rights Contents and specificity of principles of regulatory activities of Ukraine’s executive authorities in the field of environmental protection Зміст та специфіка принципів нормотворчої діяльності органів виконавчої влади України у сфері охорони навколишнього природного середовища Iryna Kazanchuk Key words: environmental protection, principles, standard-setting activities, executive authorities, normative legal act. Ключові слова: охорона навколишнього природного середовища, принципи, нормотворча діяльність, органи виконавчої влади, нормативно-правовий акт. Постановка проблеми. Діяльність кожного державного органу влади має базуватися на певних прин- ципах, які розкривають характерні особливості його роботи. Особливо якщо йдеться про створення, зміни або скасування нормативно-правових актів, пов’язаних зі сферою управління природоохорони. Органи ви- конавчої влади, будучи носіями державно-владних повноважень, являють собою невід’ємну частину єдиної системи державної влади, суть якої полягає у практичній реалізації завдань і функцій, пов’язаних з органі- зацією державного управління країни загалом і в регіонах України зокрема. Проте, незважаючи на значний вплив органів виконавчої влади на всі сфери суспільного життя держави та її регіонів, саме питання прин- ципів їхньої нормотворчої діяльності у сфері охорони навколишнього природного середовища не знайшли належного наукового обґрунтування в літературі, а також відповідного законодавчого закріплення. Стан дослідження проблеми. Питання принципів охорони навколишнього природного середовища та природокористування з позиції державного регулювання відображено в законодавстві та наукових дослі- дженнях таких учених, як: В. Андрейцев, О. Баб’як, П. Біленчук, Т. Сафранов, Ю. Шемшученко. У свою чергу, змі- сту принципам правотворчої діяльності органів виконавчої влади приділяли увагу у своїх наукових працях О. Бандурка, Ю. Битяк, Ю. Ведєрніков, К. Волинка, В. Гаращук, І. Козінцев, В. Лазарев, В. Нечипоренко й інші вче- ні. Сьогодні відкритою залишається проблема чіткого теоретичного визначення й законодавчого закріплення принципів нормотворчої діяльності органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, що є важливим підґрунтям гарантування екологічної безпеки на рівні як держави, так і регіонів. Мета і завдання дослідження. Метою статті є дослідження поняття та змісту принципів нормотвор- чої діяльності органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища з погля- ду аналізу їх правової регламентації в умовах побудови правової української держави. Виклад основного змісту. У науці з теорії держава і права принципам притаманна властивість аб- страктного відображення закономірностей соціальної дійсності, що зумовлює їхню особливу роль у структурі широкого кола явищ. Самі принципи – не мета, а важливий засіб досягнення поставленої мети1. Саме тому принципи визнані основою для формування здатності й уміння дотримуватись постійної лінії поведінки працівниками органу виконавчої влади, зразково виконувати свої обов’язки і досягати постав- леної мети. У загальному розумінні принципи (від франц. principe, від лат. principium – «початок, основа») це: а) внутрішні переконання, погляди на речі, які визначають норму поведінки; б) основа організації, дії будь-якого механізму, зокрема й суспільного чи соціально-економічного2. Закріплення принципів на рівні права ніби віддалило їх від матеріального носія (норм права) і надало їм змісту внутрішніх регуляторів поведінки людини, визначивши їх принципами правосвідомості. Порушення принципів правосвідомості 1 Колодій А. Принципи права України : монографія. Київ, 1998. С. 18. 2 Сучасна правова енциклопедія / О. Зайчук, О. Копиленко, Н. Оніщенко ; за заг. ред. О. Зайчук. Київ : Юрінком-Інтер, 2010. С. 88. 96 Visegrad Journal on Human Rights Contents and specificity of principles of regulatory activities of Ukraine’s executive authorities in the field... не дає можливості досягти бажаної мети, виконати поставлені завдання належним чином. Крім того, прин- ципи відіграють об’єднуючу, консолідуючу і синхронізуючу роль у системі норм права, регулюють органі- зацію і діяльність органів виконавчої влади. Дотримання встановлених принципів допомагає державним органам успішно виконувати функції, які на них покладені державою3. У свою чергу, під принципами нормотворчості в юридичній літературі розуміються основоположні начала, основні ідеї, на які спираються державні і муніципальні службовці у своїй діяльності4, і результа- том якої є створення правових норм, виражених у нормативних актах (управлінських рішеннях)5. Прин- ципи нормотворчої діяльності органів виконавчої влади – це основоположні ідеї, що покладені в основу діяльності уповноважених державних органів (місцевих державних адміністрацій) у процесі нормотво- рення, реалізація яких забезпечує якість ухвалення нормативно-правових актів (управлінських рішень), отже, оптимальне нормативно-правове регулювання суспільних відносин у країні та її регіонах. Учені виділяють вісім обов’язкових принципів процесу правотворчості: науковість, професіоналізм, за- конність, демократизм, гласність, оперативність, гуманізм і планування6. Відповідність діяльності регіональних органів виконавчої влади визначеним у законодавстві принципам забезпечується шляхом нормативної регла- ментації процесу правотворення. Це відбувається за допомогою визначення і виокремлення спеціальних ета- пів процесу створення нормативного акта державним органом7. Звісно, принципам притаманна динамічність: вони змінюються залежно від рівня правового і соціального розвитку держави та її суспільства. Тому кожний науковець досліджує питання принципів правотворчості з урахуванням особливостей своєї країни. Отже, діяльність уповноважених органів зі створення, зміни, доповнення, втрати чинності норматив- но-правових актів може бути визначена як національна правотворчість лише в разі її закріплення у відпо- відному нормативно-правовому акті чинного законодавства країни. У такому разі категорія (поняття) прин- ципів нормотворчості не залишається лише науковим доробком, а набуває ознак норми національного законодавства8. Так, окремою статтею Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», яким урегульовано особливості створення нормативно-правових актів, що ма- ють ознаки регуляторного акта, визначено принципи державної регуляторної політики9. Ними є: доцільність (обґрунтована реальна необхідність ухвалення саме цього нормативно-правового акта); адекватність (від- повідність і співвідношення виду нормативно-правового акта потребі й вимогам у регулюванні відповід- них суспільних відносин); ефективність (досягнення максимальних позитивних результатів із мінімальними затратами внаслідок реалізації відповідного регуляторного акта); збалансованість (забезпечення балансу інтересів суб’єктів господарювання, громадян і держави під час реалізації регуляторної політики); передба- чуваність (послідовність у реалізації регуляторної політики, відповідність планам із підготовки проєктів ре- гуляторних актів); прозорість і врахування громадської думки (відкритість дій органів держави на всіх етапах реалізації регуляторної політики, обов’язкове врахування зауважень і пропозицій фізичних та юридичних осіб, які надійшли у процесі розробки регуляторних актів, обов’язковість їх оприлюднення). Також принципи нормотворчої діяльності відображені у Правилах підготовки проєктів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 870 від 6 вересня 2005 р., у якій вказано, що під час підготовки текстів проєктів нормативно-правових актів треба дотримуватися низки принципів10, а саме: логічної послідовності, що означає дотримання логічних зв’язків складових компо- нентів проєкту нормативно-правового акта, чітких причинно-наслідкових зв’язків між нормами, які ви- кладаються; належної ясності викладу і точності опису нормативного акта. Суть цього принципу полягає у правильному та професійному викладенні норм, точності, лаконічності й доступності їх для розуміння 3 Єрмолін В. До питання про співвіднесеність понять виконавчої влади і державного управління. Право України. 2002. № 9. С. 30. 4 Нормография: теория и методология нормотворчества : научно-методическое и учебное пособие / под ред. Ю. Арзамасова. Москва : Академический проект, 2007. С. 160. 5 Бандурка О. Теорія і практика управління органами внутрішніх справ України. Харків : НУВС МВС України, 2004. С. 74. 6 Плавич В. Засадничі принципи правотворчої діяльності як основа її ефективності. Альманах права. 2012. Вип. 3. С. 85. 7 Петрик І. Актуальні проблеми державної реєстрації нормативно-правових актів. URL: http://www.minjust.gov.ua/23383. 8 Чаплюк О. Загальні та спеціальні принципи національної правотворчості: поняття, значення та види. Часопис Київського університету права. 2010. № 1. С. 89. 9 Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності : Закон України від 11 вересня 2003 р. № 1160 / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 9. Ст. 79. 10 Правила підготовки проєктів актів Кабінету Міністрів України : постанова Кабінету Міністрів України від 6 вересня 2005 р. № 870. Офіційний вісник України. 2005. № 36. Ст. 2200. 6 (volume 3) 2019 97 Visegrad Journal on Human Rights суспільством; свободи від суперечностей, тобто недопущення смислових суперечностей, неузгодженості норм, які викладаються у правовому акті; лаконічності, що означає осмислення змісту нормативно-право- вого акта (уживання простих речень, уникнення значної кількості дієприкметникових і дієприслівникових зворотів); правильності компонування проєкту акта (кожна частина акта має займати своє місце в логічній послідовності та викладенні норм і не збігатися з іншими); нормативності мовних засобів офіційно-діло- вого стилю (під час викладення норм у нормативно-правовому акті мають уживатися слова і терміни, які відповідають сучасному правопису та закріплені словниками). Як бачимо, деякі принципи нормотворчої діяльності органів виконавчої влади закріплені на норма- тивному рівні, їх обов’язково слід дотримуватися посадовим особам державних органів у процесі нормо- творення. Але, на нашу думку, зазначені у Правилах принципи мають вузький спеціалізований зміст і не відображають головних напрямів загальної нормотворчої діяльності державного органу. Навіть більше, в означеному переліку принципів не відображені загальноправові принципи, що притаманні загальній правотворчій діяльності уповноважених органів виконавчої влади й окремо їх нормотворчій діяльності. Мова йде про необхідність виділення і визначення таких основних принципів нормотворчої діяльності, як законність, демократизм, гласність, конституційна відповідність. Крім того, з аналізу видно, що у вказаних нормативних актах мають місце радикально протилежні викладення принципів нормотворчої діяльності. Так, у Законі України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» на- дані лише загальновизнані принципи, а у Правилах – тільки вузькоспеціальні принципи. На наш погляд, оптимальним варіантом має бути закріплення в окремому законодавчому акті обох груп принципів. Саме таким чином є можливість повністю охопити весь процес нормотворення в екологічній галузі. Тепер звернемося до принципів діяльності органів виконавчої влади з погляду принципів охорони навколишнього природного середовища. Більшість із них закріплені на законодавчому рівні. Зокрема, у законах України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про екологічну експертизу», «Про тваринний світ» тощо. Так, у ст. 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного сере- довища» міститься 14 принципів, на основі яких повинна здійснюватися господарська й інша діяльність державних органів влади, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб, що дозволяє впливати на охорону навколишнього природного середовища. Більшість цих принципів є принципами правового регулювання охорони навколишнього природного середовища, деякі з них пов’язані більше не із правовими, а з іншими формами охорони навколишнього природного середовища11. Окремі із цих принципів можна взяти до уваги під час дослідження принципів нормотворчої діяль- ності у сфері охорони навколишнього природного середовища. До них варто віднести: відповідальність органів державної влади і місцевого самоврядування за забезпечення сприятливого навколишнього при- родного середовища й екологічної безпеки на відповідних територіях; незалежність контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища, урахування природних і соціально-економічних осо- бливостей територій під час планування і здійснення господарської й іншої діяльності; обов’язковість участі в діяльності з охорони навколишнього природного середовища центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суспільних та інших некомерційних об’єднань, юридичних і фізичних осіб, участь громадян у вирішенні завдань охорони навколишнього природного середовища, урахування природних і соціально-економічних особливостей територій під час планування і здійснення господарської діяльності. У свою чергу, у Законі України «Про оцінку впливу на довкілля» від 23 травня 2017 р. сформульований головний принцип: здійснення оцінки впливу на довкілля є обов’язковим у процесі ухвалення рішень про провадження планованої діяльності. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до ух- валення рішення про її провадження. До другої групи слід відносити принципи, які використовуються для обґрунтування діяльності у сфері охорони навколишнього природного середовища12, а саме: гласність оцінки впливу на довкілля, тобто у процесі оцінки впливу на довкілля забезпечується своєчасне, адек- ватне й ефективне інформування громадськості (повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля, висновок з оцінки впливу на довкілля та рішення про провадження планованої діяльності, що оприлюднюються шляхом розміщення на офіційному вебсайті в мережі Інтернет уповноваженого органу); 11 Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 25 червня 1991 р. № 1264–XII / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 1991. № 41. Ст. 546. 12 Про оцінку впливу на довкілля : Закон України від 23 травня 2017 р. № 2059–VIII / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2017. № 29. С. 12. Ст. 315. 98 Visegrad Journal on Human Rights Contents and specificity of principles of regulatory activities of Ukraine’s executive authorities in the field... визначення обсягу досліджень та рівня деталізації інформації щодо оцінки впливу на довкілля; урахуван- ня результатів оцінки впливу на довкілля в рішенні про провадження планованої діяльності; відповідаль- ність за порушення законодавства про оцінку впливу на довкілля. Звернемося також до аналізу р. ІІ Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної еколо- гічної політики України на період до 2030 р.» від 28 лютого 2019 р., у якому визначено, що реалізація засад державної екологічної політики ґрунтується на головних принципах: − відкритості, підзвітності, гласності органів державної влади; − участі громадськості у формуванні державної політики; − дотримання екологічних прав громадян; − заохочення до ведення екологічно відповідального бізнесу й екологічно свідомої поведінки громадян; − запобігання екологічній шкоді; − міжнародної співпраці та євроінтеграції13. Уважаємо, що важливо врахувати і принципи діяльності органів державної влади на рівні регіонів. До них належать такі принципи: розмежування предметів ведення і повноважень між центральними органа- ми державної влади та місцевими органами державної влади; самостійне здійснення своїх повноважень органами місцевого самоврядування14. Це принципи управлінської діяльності у природоохоронній сфері на рівні регіонів. Отже, розглядаючи різні наукові класифікації і законодавчі визначення, ми підтримуємо думку Ю. Ведєрнікова й інших учених, які у своїх дослідженнях вказують на дві групи принципів: загальні (основоположні вимоги, які виражають сутність правотворчості) та спеціальні (притаманні окремому виду державної діяльності, яка будується на загальних принципах)15. На підставі цієї класифікації до загальних віднесемо принципи: 1) гуманізму (нормативні акти мають будуватися на основах загаль- нолюдських і соціальних цінностей, загальносвітових стандартів прав людини і громадянина); 2) де- мократизму (неухильне дотримання вільного, демократичного порядку підготовки проєктів актів, активна участь представників різних верств громадськості у правотворчості); 3) законності (відповід- ність Конституції та чинному законодавству України, дотримання відповідної процедури підготовки, ухвалення й оприлюднення нормативно-правового акта природоохоронної спрямованості виключно уповноваженими органами виконавчої влади в межах їхніх повноважень16); 4) науковості, який вира- жається в максимальній та повній відповідності управлінського рішення сучасним потребам суспіль- ства в екологічній сфері, стану економічного, еколого-правового та політичного розвитку держави, науковій обґрунтованості нормотворчого процесу на всіх стадіях, застосуванні сучасних досягнень науки і техніки, проведення наукової експертизи нормативно-правового акта, теоретичних розро- бок проблем, що потребують нормативного врегулювання17; 5) гласності та відкритості, які виража- ються в демократичності самого процесу нормотворення (участь суспільства (громадські організації, трудові колективи, представники засобів масової інформації, окремі громадяни) у нормотворчому процесі; урахування громадської думки, інтересів фізичних і юридичних осіб у процесі підготовки й ухвалення нормативного акта (оприлюднення проєктів нормативно-правових актів на вебсайтах; вільне обговорення громадськістю проєктів нормативно-правових актів під час проведення круглих столів, конференцій, через засоби масової інформації, гарячі лінії, Інтернет (кожний орган виконавчої влади має офіційний вебсайт, доступ до яких повністю відкритий). Уважаємо, що окремо як загальний варто виділити і закріпити принцип верховенства права, метою є утвердження правопорядку, який обмежує абсолютизм державної влади, ставить її під контроль суспільства, створюючи для цього від- повідні правові механізми18. Верховенство права і законність – це дві невід’ємні складові частини демократичного правового порядку, конституційного устрою держави. Одним із невід’ємних прин- ципів нормотворчого процесу органів виконавчої влади повинен бути принцип професіоналізму – 13 Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 р. : Закон України від 28 лютого 2019 р. № 2697–VIII / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2019. № 16. Ст. 70. 14 Виконавча влада і адміністративне право / за заг. ред. В. Авер’янова. Київ : Ін Юре, 2002. С. 75. 15 Ведєрніков Ю., Папіна А. Теорія держави і права : навчальний посібник. Київ : Знання, 2008. С. 92–94. 16 Волинка К. Теорія держави і права : навчальний посібник. Київ : МАУП, 2003. С. 81–82. 17 Лазаренко Д. Принципи адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів. Митна справа. 2014. № 1 (2.2). С. 211. 18 Нечипоренко А. Нормотворча діяльність у правовій державі. Публічне право. 2012. № 4. С. 37. 6 (volume 3) 2019 99 Visegrad Journal on Human Rights обов’язкова участь кваліфікованих, високопрофесійних спеціалістів (фахівців) із різних галузей права на всіх стадіях нормотворчої діяльності із природоохоронних питань. Вбачається, що цей принцип збігається з науковістю19, але, на нашу думку, принцип професіоналізму має свої особливості, тому ми і виділили його окремо. Також загальновизнаними принципами нормотворчості, які відображають її суть у природоохоронній сфері, є принципи міжнародного пріоритету та системності (узгодженість нормативного акта із системою права і законодавства). У свою чергу, до спеціальних принципів варто віднести: своєчасність (підготовка й ухвалення норма- тивно-правового акта відповідно до реалій життя); динамізм; оперативність (швидке реагування на від- повідні зміни у країні чи регіоні, зокрема, під час проведення масових заходів, за надзвичайних ситуацій природного характеру тощо); урахування місцевого менталітету і традицій; техніко-юридична відокрем- леність. На практиці виникають ситуації, які потребують термінового, негайного регулювання й оператив- ного ухвалення відповідних нормативних документів, що особливо стосується нормотворчої діяльності органів виконавчої влади у природоохоронній сфері на рівні регіонів. Тому в умовах сьогодення у сфері публічного управління охороною навколишнього природного середовища велике значення надається плануванню (розподіл процесу нормотворчості за предметом, часом, етапами) різних природоохоронних заходів20. А враховуючи значення ефективності забезпечення охорони навколишнього природного сере- довища, окремим принципом нормотворчої діяльності органів виконавчої влади варто виділили принцип ефективності, який визначає реальність виконання нормативного акта. Виходячи зі змісту природоохоронної діяльності та специфіки повноважень суб’єктів природоохо- рони загалом, до спеціальних принципів варто додати також: принцип «забруднювач платить»; забезпе- чення невідворотності відповідальності за порушення природоохоронного законодавства; застосування принципів превентивності (запобігання) екологічним правопорушенням, пріоритетності усунення дже- рел шкоди довкіллю; відповідальність органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування за доступність, своєчасність і достовірність екологічної інформації; стимулювання державою вітчизняних суб’єктів господарювання, які здійснюють модернізацію виробництва, спрямовану на зменшення нега- тивного впливу на навколишнє природне середовище; упровадження новітніх засобів і форм комунікацій та інформатизації сфери охорони навколишнього природного середовища. Висновки. Отже, ефективність діяльності органів виконавчої влади у природоохоронній сфері Украї- ни залежить від якості процесу ухвалення нормативного акта (управлінського рішення) та наявності прак- тичної його реалізації. Ми вважаємо, що правотворчий процес буде більш досконалим, якщо буде ухва- лений єдиний підзаконний нормативно-правовий акт, у якому необхідно викласти перелік як загальних, так і спеціальних принципів нормотворчої діяльності органів виконавчої влади у сфері природоохорони. Це сприятиме створенню відповідних умов для належного впорядкування суспільних відносин на рівні держави і регіонів, участі громадськості в нормотворчій діяльності, що, зрештою, приведе до отримання позитивного результату всього нормотворчого процесу у вирішенні важливих проблем у сфері охорони навколишнього природного середовища та природокористування. Анотація У статті надана характеристика принципів нормотворчої діяльності органів виконавчої влади в Україні у сфері охорони навколишнього природного середовища з урахуванням наукових доктрин і положень адміністративного законодавства України. У процесі аналізу наукових концепцій автор розподілив принципи нормотворчої діяльності державних органів на загальні і спеціальні, а також розглянув особливості їх застосування у природоохоронній сфері. 19 Делія Ю. Нормотворчість публічної адміністрації: проблеми теорії та практики реалізації : монографія. Донецьк : Кальміус, 2012. С. 302. 20 Легеза Ю. Завдання та функції публічного управління у сфері використання природних ресурсів. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія «Юриспруденція». 2017. № 26. С. 20. 100 Visegrad Journal on Human Rights Contents and specificity of principles of regulatory activities of Ukraine’s executive authorities in the field... Summary The article describes the principles of norm-setting activities of executive authorities in Ukraine in the field of environmental protection, taking into account the scientific doctrines and administrative legislation of Ukra- ine. In the process of analyzing scientific concepts, the author distributed the principles of standard-setting activity of state bodies to general and special. The author also considered the features of the application of principles in the environmental field. Використана література: 1. Колодій А. Принципи права України : монографія. Київ, 1998. 224 с. 2. Сучасна правова енциклопедія / О. Зайчук, О. Копиленко, Н. Оніщенко ; за заг. ред. О. Зайчук. Київ : Юрінком-Інтер, 2010. 384 с. 3. Єрмолін В. До питання про співвіднесеність понять виконавчої влади і державного управління. Право України. 2002. № 9. С. 29–32. 4. Нормография: теория и методология нормотворчества : научно-методическое и учебное пособие / под ред. Ю. Арзамасова. Москва : Академический проект, 2007. 480 с. 5. Бандурка О. Теорія і практика управління органами внутрішніх справ України. Харків : НУВС МВС України, 2004. 780 с. 6. Плавич В. Засадничі принципи правотворчої діяльності як основа її ефективності. Альманах права. 2012. Вип. 3. С. 83–87. 7. Петрик І. Актуальні проблеми державної реєстрації нормативно-правових актів. URL: http://www.minjust.gov.ua/23383. 8. Чаплюк О. Загальні та спеціальні принципи національної правотворчості: поняття, значення та види. Часопис Київського університету права. 2010. № 1. С. 87–93. 9. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності : Закон України від 11 вересня 2003 р. № 1160 / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 9. Ст. 79. 10. Правила підготовки проєктів актів Кабінету Міністрів України : постанова Кабінету Міністрів України від 6 вересня 2005 р. № 870. Офіційний вісник України. 2005. № 36. Ст. 2200. 11. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 25 червня 1991 р. № 1264–XII / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 1991. № 41. Ст. 546. 12. Про оцінку впливу на довкілля : Закон України від 23 травня 2017 р. № 2059–VIII / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2017. № 29. С. 12. Ст. 315. 13. Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 р. : Закон України від 28 лю- того 2019 р. № 2697–VIII / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2019. № 16. Ст. 70. 14. Виконавча влада і адміністративне право / за заг. ред. В. Авер’янова. Київ : Ін Юре, 2002. 668 с. 15. Ведєрніков Ю., Папіна А. Теорія держави і права : навчальний посібник. Київ : Знання, 2008. 333 с. 16. Волинка К. Теорія держави і права : навчальний посібник. Київ : МАУП, 2003. 240 с. 17. Лазаренко Д. Принципи адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів. Митна справа. 2014. № 1 (2.2). С. 209–214. 18. Нечипоренко А. Нормотворча діяльність у правовій державі. Публічне право. 2012. № 4. С. 37–41. 19. Делія Ю. Нормотворчість публічної адміністрації: проблеми теорії та практики реалізації : монографія. Донецьк : Каль- міус, 2012. 603 с. 20. Легеза Ю. Завдання та функції публічного управління у сфері використання природних ресурсів. Науковий вісник Між- народного гуманітарного університету. Серія «Юриспруденція». 2017. № 26. С. 20–22. Iryna Kazanchuk, PhD, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Administrative Law and Process of the Kharkiv National University of Internal Affairs 6 (volume 3) 2019 101