171 УДК 159.9: 316.6. ПСИХОЛОГІЯ БРЕХНІ Александров Юрій Васильович к.псих,н. доцент Харківський національний університет внутрішніх справ м. Харків, Україна Анотація: В статті розкривається поняття брехні. Розглядається проблема та деякі психологічні аспекти брехні. Також проведено аналіз поглядів деяких вчених та науковців на цю існуючу проблему людства. Ключові слова: брехня, моральна брехня, виправдана брехня, замовчування та викривлення. Брехня, проблема брехні, психологічні аспекти брехні – ці проблеми завжди займали важливе місце в соціальному житті і свідомості простих людей, науковців і дослідників. Ця проблема разглядалася ще в античні часи відомими філософами Аристотелем, Платоном. Ще древні знали про існування «хорошої брехні», доброчесного обману, включаючи брехню умовчанням. Причому Платон, наприклад, пов'язував таку брехню з можновладцями. Так званий доброчесний обман може бути виражений брехнею умовчанням.Вони намагалися з’ясувати сутність брехні та обману й у морально-психологічних аспектах цих явищ, розробити рекомендації, що перешкоджають поширенню брехні. Брехня отримала теоретичне осмислення у філософсько-етичних і релігійних навчаннях, в таких науках, як етика, логіка, психологія, соціологія. Однак, тим не менш, до цих пір вона ще недостатньо вивчена. Можна сказати, що брехня проникла в усі сфери людського буття. Сьогодні немає такого виду соціальної діяльності, де б не зустрічався обман, - вважають більшість сучасних 172 дослідників феномена брехні (П.Екман, Г. Штайнер, Н. Смелзер, І. Кант, Є. Спірица, Ю. Холодний та інші). Не оминули увагою цю проблему і такі відомі всьому світу дослідники, як К. Юнг, А.Р. Лурія, С.Аша, Е. Гоффман, М. Аргайл. Інтерес до цієї теми не ослаб і до сьогодення. Ми вважаємо, сьогодні мало хто сумнівається в тому, що проблема дослідження брехні і ставлення до неї сучасної людини вельми актуальна. Це такий феномен з яким люди доволі часто зустрічаються в своєму житті. Вічна проблема людської щирості, обману і брехні не раз ставала предметом обговорення в художній літературі, філософії, соціології та психології. Можна виділити кілька типів брехні. Це брехня елементарна, корислива, як засіб досягнення егоїстичних цілей, брехня безкорислива та брехня зі співчуття і, нарешті, брехня соціальна, яка затверджується нерідко як борг. Така брехня, на відміну від нічим не прикритої правди, нібито підтримує суспільство, цивілізацію від розпаду і загибелі. Зарубіжний психолог П. Екман вважає, що не всякий обман повинен бути обов'язково викрито. Таким чином, виявляється ще один феномен - моральна брехня. Брехня є соціально дозволеною, люди діють в рамках певних соціальних норм, які узаконюють їх обман. У таких випадках, як правило того хто бреше не мучають докори сумління, якщо, звичайно, він упевнений, що це робиться для користі. До такої брехні можна віднести «медичний обман». Такий різновид брехні, на думку багатьох лікарів, виправдана стверджує П. Екман [1. с. 52]. Брехня – суперечливий, багатоплановий, вкрай заплутаний психологічний феномен, що вимагає глибокого, детального вивчення. Суспільна практика показує, що брехня, обман і неправда є неминучими соціально-психологічними компонентами життєдіяльності людини в суспільстві. Брехня – феномен спілкування, сутність якого в навмисному викривленні дійсного положення речей [2, с. 195]. Пол Екман писав, що існує дві основні форми брехні: замовчування та викривлення. При замовченні брехун скриває істинну інформацію, але не надає 173 брехливої. Замовчування полягає в тому, що при повідомленні про деяку подію той, хто говорить, замовчує про який-небудь суттєвий, але невигідний для нього факт. При викривленні брехун проводить деякі дії і не тільки приховує правду, а і надає брехливу інформацію [3, с. 8]. Неможливо уявити світ, в якому б усі люди казали один одному правду- матку, незважаючи на особи і взагалі були гранично відвертими одне з одним. Так, наприклад, при зустрічі одна людина в бесіді з іншою сказала б, що той дуже погано виглядає, неакуратний, некрасивий і т.п. Або чоловік прийшовши на роботу каже як вона йому остогидла. Навряд чи такий світ міг би взагалі існувати. В деяких випадках ми можемо говорити про брехню як про позитивний моральний феномен. Позитивна моральна оцінка брехні пояснюється можливістю її ситуативно-доцільного застосування, розмежування оцінки вчинку людини і самої людини. Якщо людина бреше свідомо, хоча і говорить неправду, то його не можна назвати брехуном. Наприклад, неможна назвати брехуном спійманого розвідника, який говорить неправду на допиті, або лікаря, який приховує смертельний діагноз. Кожна людина розуміє це, і навряд чи хто з нас вважає для себе зобов'язаним говорити завжди «правду, одну тільки правду і нічого крім правди». Є правда, яка заподіює біль, і є брехня для порятунку. А ще є такий феномен, як «повідомлення правди у вигляді обману», хоча це і виглядає парадоксально. Що стосується тієї брехні, яка виривається з нас випадково, ненавмисно, автоматично, то це, мабуть, найпоширеніша форма брехні в нашому житті. Ми часто говоримо один одному не про те, що є насправді, а про те, що ми хочемо, щоб було. Ми часто брешемо не заради вигоди і не через страх, а заради підтримки тієї реальності, як у своїй власній голові, так і в головах інших людей, яку ми хочемо бачити в своєму житті. Не можна говорити про те, що психологія брехні - це психологія слабкої людини, що біжить від реальності. 174 Мабуть, ви помітили, що сьогодні проходить навіть сама неймовірна брехня, в яку люди вірять також охоче, як вони це робили тисячі років тому, будучи абсолютно неписьменними. Тільки сьогодні проблема людей, яких годують брехнею, полягає не в неграмотності, а у відсутності часу на те, щоб всю інформацію, що надходить до них перевіряти, чи хоча б навіть просто обмірковувати її, щоб розпізнати в ній явну брехню. О.М. Богатирьова вважає, що обман на благо тільки на перший погляд здається нам цілющим, рятівним і корисним, шкоди такий обман приносить набагато більше, ніж користі. Всім обман обіцяє неспокійне життя і не несе в результаті задоволення. Крім того, людина, обманюючи себе, мимоволі починає обманювати і інших. Брехня породжує брехню. Стів Павлина писав, що брехня породжує нову брехню, заражаючи вашу свідомість і обплутуючи її нитками неправди, вплітається в вашу особистість. Феномен брехні досить давно став предметом вивчення психологічної науки, завдяки чому сьогодні можна говорити про появу розділу в психології, присвяченого дослідженню цієї проблематики. Вивчення брехні з позицій психології проходить за двома основними напрямками, де одне з них концентрує свою увагу на причинах брехні, а інше - на способах її розпізнавання. Багато науковців пропонують своє бачення виявлення брехні. Це науковці П. Екман, Стен Уолтерс, С.І. Симоненко, О. Фрай, Є. Спіриця, А. Піз та інші. Потрібно констатувати, що на сьогодні немає ні одного дуже вірного признака брехні, щоб можна було б зі 100 % впевненістю виявити брехню. Якщо б такі існували, то як просто було б розпізнавати брехню. Однак таких ознак немає і їх не змогли виявити ні вітчизняні ні зарубіжні науковці. Їх не змогли виявити ні американські поліграфологи, які є засновниками та законодателями інструментальної детекції брехні, ні Пол Екман ні інші веріфікатори. 175 Розроблені психологічні концепції брехні відображають лише окремі боки цього явища реальності і навіть в усій сукупності вони не створюють цілісного уявлення про його психологічну природу. Вивчаючи брехню у межах індивідуально-психологічного підходу, практично кожний автор дає їй власне розуміння на основі виокремлення якої- небудь однієї особливості психічної діяльності брехуна: його мотивації, волі, мислення тощо. Мартинова Т.О. та Руль Ю. В. узагальнюючі сучасні погляди на брехню і правду у науковій літературі зробили аналіз основних поглядів ряда науковців щодо психології брехні, та дійшли до деяких уявлень про це явище. По-перше, брехня – це повідомлення недостовірної, на думку брехуна, інформації, спрямованої на досягнення якої-небудь його мети за допомогою введення в оману адресата цього повідомлення. Причиною брехні є деякий мотив, безпосередня реалізація якого у даній ситуації без допомоги дезінформування партнера уявляється брехуну ускладненою або взагалі неможливою. Брехня є результатом роботи мислення, уяви, мовлення й інших пізнавальних процесів брехуна, оскільки саме цим шляхом він створює у своїй та чужій свідомості більш-менш виразний і більш-менш правдоподібний образ перекрученої їм реальності. По-друге, брехня є наслідком вольового акту (або власне вольовим актом), який виражається в прийнятті рішення про її використання всупереч усім внутрішнім перешкодам морального, інтелектуального й емоційного аспектів. При цьому процес подолання зазначених перешкод супроводжується, як правило, емоційними виявами, що надає можливість у деяких випадках використати цю непряму ознаку брехні для її діагностики. Характер і зміст дезінформації пов’язані з окремими якостями особистості та іншими індивідуальними особливостями брехуна. З цього узагальнення можна зробити хибне заключення про те, що, будучи деяким психічним актом і продуктом психічної діяльності окремо взятої особистості, брехня залежить винятково від її сваволі. Однак, реальна практика людського спілкування такого висновку не 176 підтверджує. Наприклад, у житті мають місце випадки, коли людина хотіла б, але не може говорити правду. Зустрічається як спонтанна, так і ретельно підготовлена брехня. Буває брехня, яка викликає у брехуна почуття сорому, або, навпаки, почуття гордості за себе тощо[4]. Незважаючи на велику кількість доступної літератури з даної теми, як вітчизняних, так і зарубіжних авторів, не було знайдено золотого правила, яке могло б вберегти людину від обману. Аналіз цієї літератури показав, що проблема брехні, її феномен, є актуальним для сучасної науки, що має велике практичне значення. В цілому, можна підвести підсумок, що брехня, обман і неправда є як соціальними, так психологічними складовими функціонування людини в суспільстві. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Эко У. Пять эссе на тему этики. СПб. : Симпозиум, 2000. 96 с. 2. Психологическийсловарь / подобщ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. 2-е изд., испр. и доп. Москва : Политиздат, 1990. 494 с. 3. Пол ПолЭкман. Психология лжи. http://book-online.com.ua/read.php? book=1403 4. Мартинова Т.О., Руль Ю. В. Сучасні погляди на брехню і правду у науковій літературі. http://medpsyhology.pp.ua/brehnia-pravda http://book-online.com.ua/read