ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ПРАВОЗНАВСТВА О. М. Литвинов МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМУ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ Специфіка охорони соціальних цінностей і забезпечення без- пеки на сучасному етапі розвитку держави й суспільства з очеви- дністю обумовлюють необхідність дослідження механізму здійс- нення протидії злочинності як важливої передумови пізнання йо- го сутнісних ознак і виявлення якісних характеристик, встанов- лення його місця як у цілому в системі понять і категорій кримі- нологічної теорії, так і в кримінологічному процесі, визначення перспективних напрямків його вдосконалення. Механізм протидії злочинності для вітчизняної кримінології – досить нова категорія, яка на сьогодні серйозному науковому аналізові не піддавалася. Окремі спроби вивчення вказаної про- блеми не носили концептуального характеру, були розрізненими та безсистемними. У той же час варто визнати, що ця проблема привертала до себе увагу вчених. Про закономірності криміноло- гічного процесу в аспекті дії його механізмів вели мову О. В. Боков, Л. М. Давиденко, А. Е. Жалинський, О. Г. Кальман, Ф. А. Лопушанський, О. Б. Сахаров та деякі інші. На підставі аналізу сучасних поглядів на вказану проблему можна зі впевненістю констатувати наявність стійкого, вираже- ного, синтезуючого зв’язку між функціонуванням системи проти- дії злочинності та необхідністю аналізу її механізму, а також про- явів даного механізму у формі відображення різних видів взаємо- дій елементів системи. Ці прояви у своїй основі мають управлін- ську природу, тому що й сама протидія злочинності є специфіч- ним видом соціального управління [1, с. 140]. З урахуванням викладеного вважаємо виправданим аналіз ме- ханізму протидії злочинності через призму та із застосуванням методології дослідження механізму управлінської діяльності (з на- ступною трансформацією відповідних положень). У спеціальній літературі підкреслюється зв’язок кримінології та науки управлін- ня на даному рівні. А. Е. Жалинський пише: «Управління має міс- це у будь-якій ланці попередження злочинів, оскільки сама ідея попередження полягає у впливі на певний об’єкт, тобто в управ- лінні ним» [2, с. 141]. Основним і найпоширенішим методом дослідження механізму управління, що має принципове методологічне значення, на наш погляд, беззаперечно, є системне уявлення про його компоненти. Системний підхід дозволяє відносити до протидії злочинності ба- гато аспектів соціальних систем, які пов’язані, насамперед, з їхні- ми специфічними сторонами. Системний підхід при цьому – не- 8 обхідна передумова вивчення механізму протидії злочинності як певної страти соціальних відносин. Визначення в явищах і проце- сах навколишнього світу загальних закономірностей розвитку і функціонування (наприклад, наявності декількох елементів, взає- мозв’язки між якими утворюють цілісність), по суті, формує сис- темний підхід. Разом з тим сутність системного підходу полягає в тому, що об’єкт досліджується, власне як система, не на емпірич- ному рівні, а на абстрактно-логічному. Системний аналіз механізму протидії злочинності повинен бути обов’язково доповнений методом моделювання. Це обумовлено, насамперед, складністю та характером питань, розв’язуваних при аналізі протидії злочинності, структурою зв’язків, досліджуваних між її елементами, що у підсумку формує основу для прийняття ефективних управлінських рішень. Вказане свідчить на користь застосування моделей під час дослідження. Тим більше, що моделювання – це єдиний можливий і най- більш раціональний метод, що приводить до відшукування ком- понентів, які пов’язують між собою окремі явища. Звичайно, ви- користання моделей само по собі – це ще не вирішення проблеми, але без цього неможливо знайти вірний спосіб подальших дій. Інакше кажучи, питання моделювання різних проблемних ситу- ацій, у тому числі й у сфері протидії злочинності, пов’язані, на- самперед, із проблемою підготовки і прийняття рішень [3, с. 72]. Моделювання, як специфічний метод дослідження, є синтети- чною формою елементарної логіки та загальнонаукових методів порівняння, аналізу, синтезу, аналогії тощо. Найбільш важливим є те, що об’єкт (протидія злочинності) та його модель завжди єдині у своїй основі, сутності. При цьому модель не абсолютно збігається зі своїм об’єктом, не тотожна йому і може певною мірою відрізня- тися від нього: бути більшою або меншою, не мати тих або інших параметрів (навіть істотних), але не виведених за рамки його які- сної визначеності. Однак за будь-яких умов, якщо мова йде про моделі, між ними та їхнім прототипом не може не зберігатися принципової єдності, подібності, збігу найважливіших структур- но-функціональних і генетичних зв’язків основних елементів. Ва- жливість цього загального положення моделювання полягає в то- му, що з нього випливає висновок: єдина сутність того самого явища може знаходити свій конкретний прояв у різних моделях. С. Є. Віцин відзначає, що основні функції моделей аналогічні функціям «наукового знання взагалі, які, як відомо, містять у собі: опис, пояснення та передбачення» [4, с. 21]. Під час вивчення та оцінювання протидії злочинності застосовуються критеріальна та вимірювальна функції моделей. Описові функції полягають у систематизованому поданні ін- формації про протидію злочинності. Модельний опис ґрунтується 9 переважно на емпіричному знанні про об’єкт. При цьому специ- фікація відображається не у перерахуванні елементів, властивос- тей, характеристик протидії злочинності, а в логічно упорядкова- ному поданні, вираженому в абстрактній формі. Названа функція є передумовою для реалізації інших функцій. Пояснювальна функція моделі має своєю метою розкрити зв’я- зки між описаними фактами, залежностями та вже відомими за- конами, теоріями, гіпотезами. Стосовно моделювання протидії злочинності це означає, що моделі, призначені для її аналізу, роз- кривають суть закономірностей зміни системи, зміст і характер основних зв’язків між її елементами. «Пояснювальна функція мо- делі полягає у модельному поясненні прототипу, у розкритті при- роди з’ясовуваного об’єкта» [4, с. 20]. Прогностична функція виражається у здатності моделі дати уявлення про ймовірний розвиток явища або процесу. Вона ґрун- тується на знанні закономірностей, властивих об’єкту моделюван- ня. Інакше кажучи, ця функція має своєю метою передбачати но- ві властивості та відносини в об’єкті моделювання, невідомому раніше. У дослідженнях проблем протидії злочинності використовують- ся також критеріальні та вимірювальні функції моделі. Критеріа- льна функція реалізується під час зіставлення моделі з об’єктом, що проводиться для того, аби перевірити істинність наших знань про нього. Модель тут допомагає виявляти помилки, неточності первісних уявлень. Вимірювальна функція моделі зводиться до одержання різних кількісних характеристик досліджуваного об’єкта. Ця функція знайшла своє вираження у засобах моделю- вання, що ґрунтуються на кількісній оцінці пізнаваних явищ та їхніх процесів шляхом відшукання для кожного відповідних кое- фіцієнтів. Викладене свідчить про те, що розробка і реалізація моделей протидії злочинності здатні сприяти вирішенню завдань із впоря- дкування і компактного її опису; представленню об’єкта аналізу в більш простому і доступному для огляду виді; виявленню змісту і характеру основних зв’язків і залежностей між елементами систе- ми, факторами зовнішнього середовища, а також кримінологіч- ною діяльністю. Але головне: моделювання відкриває шлях для аналізу і розкриття сутності механізмів протидії злочинності, про- гнозування найбільш імовірних станів залежно від тих або інших змін у зовнішніх і внутрішніх контурах діяльності. Крім вищезгаданих, для вирішення проблем дослідження ме- ханізмів управлінської діяльності застосовується функціональний метод, що фіксує увагу на реалізації управлінських функцій у процесі функціонування системи. Вказаний метод допомагає розкрити динамічні характеристики механізму протидії злочин- 10 ності і в такий спосіб сприяє більш глибокому пізнанню його фун- кціональних параметрів. За допомогою цього методу можна зро- зуміти і всебічно вивчити роль і місце окремих елементів, що вхо- дять до складу структури механізму, насамперед цілей, завдань, функцій, методів і принципів функціонування механізму протидії злочинності, виявити особливості втілення в їхньому змісті об’єк- тивних і суб’єктивних компонентів. Крім того, застосування функціонального методу сприяє вирі- шенню не тільки суто теоретичних, пізнавальних завдань, але й допомагає виявленню шляхів використання потенціалу науково- обґрунтованого механізму протидії злочинності в реальній право- охоронній практиці, а також способів удосконалення цього меха- нізму в динамічних системах інших рівнів. Таким чином, функціональний метод дослідження направляє пошукові зусилля на розкриття сутності, характеру, обсягу та осо- бливостей реалізації функцій, які відіграють істотну роль у надан- ні механізму протидії злочинності необхідної динамічності. Наступним методом є організаційно-структурний, що фокусує нашу увагу, насамперед, на виявленні складених елементів, що входять у структуру механізму протидії злочинності, на встанов- ленні об’єктивно існуючих між ними взаємозв’язків і інтегратив- них характеристик. Саме взаємозв’язок і взаємозумовленість різ- них елементів дозволяє розглядати механізм як складну організа- ційну категорію, спрямовану на реалізацію цілей і завдань проти- дії злочинності. Подібне тлумачення, на наш погляд, дозволяє ви- явити сутнісні якості та зміст, співвідношення об’єктивних і су- б’єктивних компонентів механізму протидії злочинності, встано- вити шляхи і способи його вдосконалення, а також правові аспек- ти функціонування і організаційно-структурної побудови відпові- дної системи. Це тим більше необхідно, тому що в багатьох роботах розгля- даються лише окремо взяті аспекти, але їм надається системне оформлення. Наприклад, в одному з російських підручників коле- ктивом авторів у систему попередження злочинів включені лише об’єкти цієї діяльності, її суб’єкти та запобіжні заходи [5, с. 15–23]. При цьому аргументи, в силу яких саме ці елементи віднесені до категорії системних, відсутні. Тому ми вважаємо за потрібне доповнити формально- юридичний підхід, який часто застосовується під час дослідження різних кримінологічних проблем, більш глибоким аналізом приро- ди, сутності, змісту і ролі механізму протидії злочинності у реалі- зації поставлених завдань і покладених функцій, у досягненні ці- лей. Подібний підхід у значній мірі допоміг би виявити об’єктивні компоненти змісту діяльності із протидії злочинності і в такий 11 спосіб зменшити суб’єктивістські впливи на функціонування та оцінку її результатів. У той же час слід відзначити, що при всьому розмаїтті підходів до аналізу проблеми «механізму» варто постійно тримати в полі зору той, що відповідає профілю проведення теоретико- методологічного дослідження. Це означає, що з усіх можливих ва- ріантів, інструментально-організаційна характеристика механізму протидії злочинності є центральним. Висвітлення всіх інших про- блем механізму так чи інакше, але завжди органічно повинно опиратися на особливості засобів реалізації кримінологічного впливу. Наприклад, усі дослідження соціального механізму проти- дії або врахування психологічних особливостей суб’єкта або об’єкта впливу в остаточному підсумку відобразяться в методах, функціях або в організаційно-структурній побудові відповідної системи. Подібний підхід у теоретичному сенсі дозволяє нам припусти- ти, що категорія «механізм» є своєрідним активним центром єди- ного, цілісного змісту всієї загальної теорії протидії злочинності. Ця наукова концепція може, як уявляється, скласти її сутнісне вираження, а його особливості в різних сферах діяльності – сфор- мувати певною мірою індивідуальний вигляд окремих теорій (складових елементів загальної теорії). Втілюючи вимоги діалекти- ки, ця категорія здатна об’єднати весь різноплановий загальноте- оретичний матеріал та інтегрувати його в єдине, цілісне концеп- туальне знання. При цьому категорія «механізм протидії злочинності», за нашим глибоким переконанням, враховуватиме: – вираження, засоби і результат реалізації певного дослідниць- кого підходу (методологічне вивідне знання про механізм як фор- мула застосування системного підходу); – тлумачення розкритих і експериментально (статистично) пе- ревірених закономірностей конкретного виду соціальної діяльнос- ті, що надає можливість використання конкретних результатів у прикладних цілях. З урахуванням викладеного, підбиваючи підсумки стислого аналізу методології дослідження механізму протидії злочинності, варто звернути увагу на наступні принципові моменти. По-перше, структурність механізму, тобто до елементів дослі- джуваного феномену слід відносити тільки засоби забезпечення функціонування системи протидії злочинності, а те, що виражає статичну, субстанціональну сторону, варто відносити до інших її характеристик. Тому всі без винятку кримінологічні явища та про- цеси, враховуючи усю їхню важливість при здійсненні протидії злочинності, безпосередньо в механізм не можуть бути включені. По-друге, функціональність механізму, тобто в його систему варто включати тільки ті елементи, які реально функціонують. 12 Наприклад, такі категорії, як закони і закономірності, або такі явища, як правова культура, не можуть виступати у вигляді еле- ментів механізму. Проте, було б помилковим стверджувати, що ці категорії та явища не спричиняють на досліджуваний механізм впливу. Їхній вплив багатогранний та істотний. Так, щодо механі- зму закони і закономірності можуть виступати в якості певного ціннісного орієнтира, фундаментальної основи, а правова культу- ра і правосвідомість – як загальний фон, середовище функціону- вання тощо. По-третє, цільове призначення механізму протидії злочинності, яке полягає в тому, що він допомагає реалізувати організуючий потенціал, яким володіє система протидії, як соціальне явище, приводить її в динамічний стан. Це означає, що в рамках вказано- го механізму повинна здійснюватися певна діяльність відповідно до встановлених правил із застосуванням відповідних методів впливу у відношенні такого соціального явища, яким є злочинність. І останнє, вибір конкретних методів (системний аналіз під час виявлення сутності та змісту механізму; функціональний і струк- турний підхід під час вичленовування елементів; моделювання під час виділення різних сутнісних характеристик; урахування пси- хологічних, інструментальних і соціологічних складових впливу під час аналізу інтегративних зв’язків) повинен визначатися і конкретизуватися залежно від заданих умов і параметрів дослі- дження окремої сфери функціонування конкретного різновиду механізму протидії злочинності. Список літератури: 1. Курс кримінології: Загальна частина: Підручник. У 2 кн. / О. М. Джужа, П. П. Михайленко, О. Г. Кулик та ін.; За заг. ред. О. М. Джужи. К., 2001. 2. Жалинский А. Э. Специальное предупреждение преступлений в СССР: вопросы теории. Львов, 1976. 3. Волкова В. Н., Денисов А. А. Основы теории систем и системного анализа: Учебник. СПб., 1997. 4. Вицин С. Е. Моделирование в криминологии: Учеб. пособие. М., 1973. 5. Организация деятельности органов внутренних дел по предупреждению преступ- лений: Учебник для слушателей Академии управления МВД России / Под ред. проф. В. Д. Малкова, доц. А. Ф. Токарева. М., 2000. Надійшла до редколегії 19.01.07 М. А. Погорецький ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВА ІНФОРМАЦІЯ: ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ Поняття «оперативно-розшукова інформація» відноситься до фундаментальних категорій оперативно-розшукової діяльності (далі – ОРД). Разом з тим, ні в Законі «Про оперативно-розшукову діяльність», ні у відомчих правових актах не подається його норма- тивне визначення, що на практиці призводить до певних трудно- щів при отриманні, оцінці, обробці та використанні цієї інформації. У теорії ОРД, криміналістиці та кримінальному процесі про- блема визначення поняття оперативно-розшукової інформації бу- 13