Сліпченко, С. О.Slipchenko, S. O.Сліпченко, А. С.Slipchenko, A. S.Сліпченко2024-06-082024-06-082024Сліпченко, С. О. Правовий режим цифрових речей в контексті вітчизняної концепції права власності [Електронний ресурс] / Сліпченко С. О., Сліпченко А. С. // Юридичний науковий електронний журнал. - 2024. - № 4. - С. 216-223. - Режим доступу: http://lsej.org.ua/4_2024/52.pdf.https://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/21315Статтю присвячено теоретичному осмисленню правового режиму цифрових речей, як об’єктів цивільних прав. Встановлено, що в результаті доповнення поіменованого переліку об’єктів цивільних прав та встановлення для них правового режиму речей між законодавчим підходом та традиційною доктриною цивільного права України виникла невідповідність, що створює проблеми для правореалізації та правозастосування вищенаведеної норми. Очевидно, що подібна невизначеність потребує ревізії існуючих на даний момент юридичних знань та їх змісту та вказує на актуальність дослідження. Адже система правових знань, як ніяка інша, з точки зору формальної логіки, повинна бути внутрішньо несуперечливою, бо інакше вона стає практично незастосовною. На основі проведеного дослідження зроблені висновки, встановлення для цифрових речей режиму права власності (режиму речей) суперечить вітчизняній концепції права власності. Більш того, в такому встановленні немає необхідності, оскільки для всіх елементів, які наповнюють зміст поняття цифрової речі, вже давно встановлено свій, характерний саме для них правовий режим. Обгрунтовується, що твердження про те, що, згідно з українською концепцією права власності, об’єктами права власності можуть бути як тілесні, так і безтілесні речі є хибним. Сучасне вітчизняне законодавство не застосовує таку класифікацію. Більше того, її використання навіть у дослідницьких цілях є методологічно неправильним, оскільки створює передумови для хибних висновків на основі підміни понять. Встановлення для цифрових речей режиму права власності (режиму речей) стало не правовою реальністю, а створило правову невизначеність. Водночас норма не може вважатися законом доти, допоки її не буде сформульовано з достатньою чіткістю, зрозумілістю та ясністю. Іншими словами, нормативні приписи закону, які не відповідають конституційному принципу верховенства права в аспекті вимоги юридичної визначеності, не можуть вважатися «правом» у державі, керованій верховенством права. Тому норми щодо цифрових речей, введені до Цивільного кодексу України є «мертвими» нормами.The article is devoted to the theoretical understanding of the legal regime of digital things as objects of civil rights. It was established that as a result of supplementing the named list of objects of civil rights and establishing a legal regime for them, a discrepancy arose between the legislative approach and the traditional doctrine of civil law of Ukraine, which creates problems for legal implementation and enforcement of the above norm. It is obvious that such uncertainty requires a revision of the currently existing legal knowledge and its content. After all, the system of legal knowledge, like no other, from the point of view of formal logic, must be internally consistent, because otherwise it becomes practically inapplicable. On the basis of the conducted research, the conclusions were drawn that the establishment of a regime of property rights (regime of things) for digital things contradicts the domestic concept of property rights. Moreover, there is no need for such an establishment, since for all the elements that fill the meaning of the concept of a digital thing, a legal regime specific to them has long been established. It is substantiated that the statement that, according to the Ukrainian concept of property rights, the objects of property rights can be both corporeal and incorporeal things is false. Modern national legislation does not apply such a classification. Moreover, its use even for research purposes is methodologically incorrect, as it creates the prerequisites for false conclusions based on the substitution of concepts. Establishing a regime of property rights (the regime of things) for digital things has not become a legal reality, but has created legal uncertainty. At the same time, a norm cannot be considered a law until it is formulated with sufficient clarity, comprehensibility and clarity. In other words, normative prescriptions of the law that do not comply with the constitutional principle of the rule of law in terms of the requirement of legal certainty cannot be considered “law” in a state governed by the rule of law. Therefore, the norms regarding digital things introduced into the Civil Code of Ukraine are “dead” norms.Статья посвящена теоретическому осмыслению правового режима цифровых вещей как объектов гражданских прав. Установлено, что в результате дополнения переименованного перечня объектов гражданских прав и установления для них правового режима вещей между законодательным подходом и традиционной доктриной гражданского права Украины возникло несоответствие, что создает проблемы для правореализации и правоприменения вышеприведенной нормы. Очевидно, что подобная неопределенность требует ревизии существующих на данный момент юридических знаний и их содержания и указывает на актуальность исследования. Ведь система правовых знаний, как никакая другая, с точки зрения формальной логики, должна быть внутренне непротиворечива, потому что иначе она становится практически неприменимой. На основе проведённого исследования сделаны выводы, что установление для цифровых вещей режима права собственности (режима вещей) противоречит отечественной концепции права собственности. Более того, в такой установке нет необходимости, поскольку для всех элементов, наполняющих содержание понятия цифровой вещи, уже давно установлен свой, характерный именно для них правовой режим. Обосновывается, что утверждение о том, что, согласно украинской концепции права собственности, объектами права собственности могут быть как телесные, так и бестелесные вещи ошибочны. Современное отечественное законодательство не применяет такую ​​классификацию. Более того, ее использование даже в исследовательских целях методологически неправильно, поскольку создает предпосылки для ложных выводов на основе подмены понятий. Установление для цифровых вещей режима права собственности (режима вещей) стало не правовой реальностью, а создало правовую неопределенность. В то же время норма не может считаться законом до тех пор, пока она не будет сформулирована с достаточной четкостью, понятностью и ясностью. Иными словами, нормативные предписания закона, не соответствующие конституционному принципу верховенства права в аспекте требования юридической определенности, не могут считаться «правом» в государстве, руководимом верховенством права. Поэтому нормы по цифровым вещам, введенные в Гражданский кодекс Украины являются «мертвыми» нормами.ukоб’єкти цивільних правцифрові речімайноправовий режимюридична особамайнові правамайнова відокремленістьтовариствостатутний (складений) капіталobjects of civil rightsdigital thingspropertylegal regimelegal entityproperty rightsproperty separationcorporationstatutory (composite) capitalобъекты гражданских правцифровые вещиимуществоправовой режимюридическое лицоимущественные праваимущественная обособленностьобществоуставный (складочный) капиталArticlehttp://lsej.org.ua/4_2024/52.pdfhttps://orcid.org/0000-0001-8891-7152http://orcid.org/0000-0002-2439-4951