Спираючись на нормативно-правові акти й архівно-документальний
матеріал, досліджено діяльність міліції Харківщини в період її становлення та
розвитку як штатного органу охорони громадського порядку, а саме в 20-ті
роки ХХ ст. Зазначено, що в цей період неодноразово ухвалювалися рішення про
звільнення міліції від невластивих їй функцій, однак все одно вона була
перевантаженаними. За різнима оцінками, до 80 % усього обсягу проведеної
роботи не стосувалися безпосередньо охорони громадського порядку, що,
безумовно, мало негативнийвплив на станзабезпеченнягромадської безпеки.
Based on the regulations and archival documentary material, the author has studied the activities of militia in Kharkiv region in the period of its formation and development
as an in-service body for keeping public order, namely in the 20-s of the XX century.
It has been indicated that at the initial stage of the Soviet militia formation,
when it was not an in-service body, the main form of protecting the rights and safety
of citizens was patrolling the streets by armed detachments of workers’ militia. But such organization and methods of work became ineffective very quickly. The scope of
activities was expanded and working methods changed with the further development
and improvement of organizational and legal forms of the activities of Kharkiv militia.
Decisions on releasing militia from extrinsic functions were repeatedly made during
this period; nevertheless, it was overloaded with them. According to various estimates, up to 80 % of performed work was not within the direct scope of protecting
public order, which certainly had a negative effect on the state of public safety.
Опираясь на нормативно-правовые акты и архивно-документальный материал, исследована деятельность милиции Харьковщины в период её становления и развития как штатного органа охраны общественного порядка, а именно в
20-е годы ХХ в. Указано, что в этот период неоднократно принимались решения
об освобождении милиции от не свойственных ей функций, но тем не менее она
была перегружена ими. По разным оценкам, до 80 % проделанной работы не
касалось непосредственно охраны общественного порядка, что, безусловно,
негативно сказывалось на состоянии обеспечения общественной безопасности.
