Земельні відносини в інституційно-правовому і соціальному вимірі

Abstract

У статті досліджено інституційно-правові складники земельних відносин та їх політичну і соціальну сутність. З’ясовано особливості земельних відносин у правових вимірах української державності і московської. Доведено, що приватновласницькі правові засади земельних відносин створюють необхідні передумови власного світу народу та його здатність конструювати інститути державної влади і норми права, адекватні привласнюючій життєдіяльності та здатності власників землі до самореалізації своїх духовних сил і політичної волі задля демократизації влади і права. Простежено, що московська імперсько-мілітарна державно-правова система фактично зведена до владної волі самодержця, спертої на мілітарну силу, яка свою суб’єктність поширює на земельну власність, привласнює результати праці соціальних суб’єктів на одержавленій землі. Радянська система не змогла перетворити земельні відносини у приватновласницьку правову систему, оскільки з поля зору була усунена соціальна зумовленість усієї суспільної життєдіяльності. Лише приватна власність на землю забезпечує громадянам – власникам, підприємцям можливість створювати реальні сприятливі умови для соціально-економічного розвитку суспільства і держави.In the article the institutional and legal components of land relations and their political and social nature. The peculiarities of land relations in the legal aspects of Ukrainian statehood and Moscow. Proved that privately the legal basis of land relations create the necessary preconditions of its own people and the world its ability to construct the institutions of state authority and the rule of law, adequate for appropriating life and the ability of landowners to the fulfillment of their spiritual strength and political will for democratic government and law. Followed that Moscow’s military-imperial state and legal system effectively reduced to liberty ruling monarch, supported by the military power of the force that distributes its subjection to land ownership, assigns the results of work on social subjects oderzhavleniy land. The Soviet system was unable to convert privately owned land relations in the legal system because the sight was eliminated social conditionality entire social life. Only private ownership of land provides citizens – owners, entrepreneurs can create real favorable conditions for socio-economic development of society and the state.В статье исследованы институционально-правовые составляющие земельных отношений и их политическая и социальная сущность. Выяснены особенности земельных отношений в правовых измерениях украинской государственности и московской. Доказано, что частнособственнические правовые основы земельных отношений создают необходимые предпосылки собственного мира народа и его способности конструировать институты государственной власти и нормы права, адекватные присваивающей жизнедеятельности и способности владельцев земли к самореализации своих духовных сил и политической воли для демократизации власти и права. Прослежено, что московская имперско-военная государственно-правовая система фактически сведена к властной воле самодержца, опирающейся на военную силу, которая свою субъектность распространяет на земельную собственность, присваивает результаты труда социальных субъектов на огосударствленной земле. Советская система не смогла превратить земельные отношения в частнособственническую правовую систему, поскольку из поля зрения была устранена социальная обусловленность всей общественной жизнедеятельности. Только частная собственность на землю обеспечивает гражданам – владельцам, предпринимателям возможность создавать реальные благоприятные условия для социально-экономического развития общества и государства.