Спортивний агон і смерть: екзистенціальний характер кореляції

Abstract

Автором досліджуються імпліцитні взаємозв’язки між спортивною агоністикою, психофізичною суб’єктивністю спортсмена і проблемами усвідомлення постійної присутності смерті в житті людини. Перевага віддається спорту великих досягнень як такому виду агону, в який людина гранично залучена і в якому конституює себе власними зусиллями, реалізує своє особистісне покликання, тобто виступає автором, і власної долі і власної тілесності. У звертанні до надбань філософії екзистенції та релевантних досліджень філософських проблем смерті доведено, що між практикою спорту та проблемою смерті існує не тільки культурно-історичний зв’язок, але й кореляція екзистенціального характеру. Автором показано, що ця кореляція обумовлена низкою факторів. Головними з них є такі: вплив усвідомлення мотиву смерті на вибір спорту як сфери самоактуалізації людини і на ступінь залученості в цей процес; можливості до трансцендування, які надає практика спортивного агону; можливості вислизання від обумовленості будь-якими дискурсами, в тому числі – дискурсом смерті, в процесі агону; авторська сутність тілесності спортсмена, завдяки чому спортивна агоністика може розглядатися як вправа у вмиранні. Відзначається, що виявлені взаємозв’язки психофізичної суб’єктивності спортсмена і смерті мають екзистенціальний характер і як такі постають більш природними, ніж витіснення смерті на периферію свідомості, за рамки соціального простору і виведення смерті та мертвих за рамки символічного обороту групи, як це відбувається в сучасних суспільствах.The author examines implicit relationship between sports agon, athlete’s psychophysical subjectivity and problems of understanding the constant presence of death in life. Preference is given to sport of greatest achievements such as the type of agon, in which a man who is extremely involved and who constitutes himself through his own efforts, realizing his personal vocation, and is the author of his own fate and his own physicality. In referring to the philosophy of existence and achievements of relevant studies in philosophical problems of death, it is proved that between the practice of sports and death problem exists not only cultural and historical connection, but the correlation of existential nature. It is shown that this correlation is due to several factors. The main among them are: the impact of the awareness of death motive to choose sport as a sphere of human self-actualization and the degree of involvement in this process; the possibility to transcending provided by agon sports practice; the possibility of slipping out of conditioning any discourses, including the discourse of death in the agon; author essence of athlete’s physicality, that’s why agonistics can be regarded as an exercise in dying. It is noted that the identified relationships between psychophysical subjectivity of an athlete and the death are existential and more natural than the displacing death to the periphery of consciousness, beyond the social space and removing the death and the deads beyond symbolic turnover, as it is in modern societies.Автором исследуются имплицитные взаимосвязи между спортивной агонистикой, психофизической субъективностью спортсмена и проблемами осознания постоянного присутствия смерти в жизни человека. Предпочтение отдается спорту больших достижений как такому виду агона, в который человек предельно вовлечен и в котором конституирует себя собственными усилиями, реализует свое личностное призвание, то есть выступает автором и собственной судьбы, и собственной телесности. В обращении к достижениям философии экзистенции и релевантных исследований философских проблем смерти, доказано, что между практикой спорта и проблемой смерти существует не только культурно-историческая связь, но и корреляция экзистенциального характера. Автором показано, что эта корреляция обусловлена рядом факторов. Главными из них являются: влияние осознания мотива смерти на выбор спорта как сферы самоактуализации человека и на степень вовлеченности в этот процесс; возможности для трансцендирования, которые предоставляет практика спортивного агона; возможности избегания обусловленности любыми дискурсами, в том числе - дискурсом смерти, в процессе агона; авторская сущность телесности спортсмена, благодаря чему спортивная агонистика может рассматриваться как упражнение в умирании. Отмечается, что обнаруженные взаимосвязи психофизической субъективности спортсмена и смерти имеют экзистенциальный характер и как таковые являются более естественными, чем вытеснение смерти на периферию сознания, за рамки социального пространства и вывода смерти и мертвых за рамки символического оборота группы, как это происходит в современных обществах.