Дискурс щодо публічної безпеки в деяких європейських політико-правових ученнях Середньовіччя

Вантажиться...
Ескіз

Дата

2022

ORCID

DOI

Науковий ступінь

Рівень дисертації

Шифр та назва спеціальності

Рада захисту

Установа захисту

Науковий керівник

Члени комітету

Видавець

Вісник Національної академії правових наук України. – 2022. – № 2, Т. 29. – С. 82-104

Анотація

Метою статті визначено теоретико-правовий аналіз ключових особливостей загальнофілософського та спеціальноправового розумінь і тлумачень проблем безпеки людини, суспільства та держави в деяких європейських політико-правових ученнях доби Середньовіччя, зокрема на підставі наукового дослідження поглядів представників соціально-філософської та політико-правової думки того періоду, на тлі поширених колективних уявлень про безпеку як стан суспільних відносин, умову людського (суспільного) життя та/або своєрідну соціальну цінність, а також об’єктів (сфер) цієї безпеки, суб’єктів і нормативних механізмів гарантування відповідного стану. Однією з найважливіших методологічних основ дослідження безпекового дискурсу взагалі й періоду Середньовіччя є проблема вірного співвіднесення теоретичного й емпіричного рівнів наукового пізнання, їх інтеграція з метою отримання нового узагальненого знання про предмет. Середньовічна цивілізація яскраво засвідчила, що, поруч із юридизацією, стан публічної безпеки має виразно позадержавний характер: його забезпечення лише частково покладалося на державу, але й та не в повній мірі виконувала свою безпекодавчу функцію, частково транслюючи її церкві, часом будучи просто не в змозі виконувати її. За умови інституційної слабкості державних інститутів, саме позадержавні чи швидше квазідержавні інститути, як-от Католицька Церква в Середньовічній Європі, переймаються проблематикою забезпечення публічної безпеки, створюючи більш глибокий рівень її гарантування. Така «трансляція» безпекодавчої функції до рук церкви засвідчує її універсальний, а не лише державний характер, та об’єктивність її реалізації в суспільстві навіть за умови інституційної чи й функціональної анемії державних інститутів, що чітко простежується на прикладах країн із тривалим пануванням феодальної роздробленості та фактичним паралічем інститутів центральної влади.
The purpose of the article is to determine the theoretical and legal analysis of key features of general philosophical and special legal understanding and interpretation of human, social and state security problems in the history of political and legal doctrines of the Middle Ages, in particular on the basis of scientific research, against the background of widespread collective ideas about security as a state of public relations, the condition of human (social) life and / or a kind of social value, as well as objects (spheres) of this security, as well as subjects and regulatory mechanisms to ensure the state. One of the most important methodological foundations of the research focused on the security discourse in general and of the Middle Ages, in particular, is the problem of correct correlation of theoretical and empirical levels of scientific cognition, their integration in order to obtain new generalized knowledge about the subject matter. Medieval civilization clearly demonstrated that the state of public safety along with jurisprudence is non-state of nature: its provision was only partially entrusted to the state, but it did not fully perform its security function, partially transmitting it to the church, sometimes was just unable to perform it. Somehow or other, given the institutional weakness of state institutions, it is non-state or rather quasi-state institutions, such as the Catholic Church in Medieval Europe, that were concerned with the problems of ensuring public safety by creating a deeper level of its guaranteeing. Such a “transmission” of the security function to the church to some extent testifies to its universal, not just state nature, and the objectivity of its implementation in society even under institutional or functional anemia of state institutions, which could be clearly traced by the examples of countries with long-term domination of feudal fragmentation and the actual paralysis of central government institutions.
Целью статьи определен теоретико-правовой анализ ключевых особенностей общефилософского и специально-правового пониманий и толкований проблем безопасности человека, общества и государства в некоторых европейских политико-правовых учениях эпохи Средневековья.

Опис

Сокуренко, В. В. Дискурс щодо публічної безпеки в деяких європейських політико-правових ученнях Середньовіччя / Валерій Васильович Сокуренко, Юлія Олександрівна Загуменна // Вісник Національної академії правових наук України. – 2022. – № 2, Т. 29. – С. 82-104. – DOI: https://doi.org/10.31359/jnalsu.29(2).2022.82-104.
Сокуренко В. В., Загуменна Ю. О. Дискурс щодо публічної безпеки в деяких європейських політико-правових ученнях Середньовіччя. Вісник Національної академії правових наук України. 2022. Т. 29. No 2. С. 82–104.
Sokurenko, V. V., & Zahumenna, Yu. O. (2022). Discourse on public security in some european political and legal teachings of the Middle Ages. Journal of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine, 29(2), 82–104.

Ключові слова

Середньовіччя, Middle Ages, Средневековье, Наукові публікації. Scientific publications. Научные публикации, Держава і право. State and Law. Государство и право, Історія. History. История, публічна безпека, безпека, держава, монарх, публичная безопасность, безопасность, государство, public safety, safety, monarch, state

Бібліографічний опис