Оцінка необхідності та допустимості процесуальної активності суду в процесі доказування у цивільній справі

Вантажиться...
Ескіз

Дата

2019

ORCID

DOI

Науковий ступінь

Рівень дисертації

Шифр та назва спеціальності

Рада захисту

Установа захисту

Науковий керівник

Члени комітету

Видавець

Порівняльно-аналітичне право. – 2019. – № 4. – С. 100-104

Анотація

У статті висвітлено окремі аспекти дискреційних повноважень суду щодо доказування у цивільній справі. ЦПК України нарівні з положеннями про те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, тягар доказування у справі покладено на сторони та збирання доказів не є обов’язком суду, також містить окремі норми, що закріплюють дискреційні повноваження суду щодо збирання доказів з власної ініціативи суду. Автори погоджуються, що активна позиція суду з точки зору організації процесу виступає гарантією досягнення завдань цивільного судочинства. На основі аналізу нормативного закріплення підстав застосування судом повноважень щодо збирання доказів звертається увага на відносну визначеність у нормах ЦПК України таких підстав. Вказується, що ефективна реалізація національними судами дискреційних повноважень зі збирання доказів у справі з власної ініціативи вимагає чітких критеріїв для суддівського розсуду. Критерієм меж суддівського розсуду є принцип верховенства права та, зокрема, його складник – принцип пропорційності. Пропорційність має розглядатися як вимога врахування судом приватних інтересів учасників справи та публічних інтересів, пошук їх балансу у судочинстві. Зроблено висновок, що концепція чинного ЦПК України визначається тим, що автономія учасників справи має межі, зумовлені публічними інтересами у здійсненні судочинства та досягненні його завдань. Оскільки державою обов’язок доказування покладено на сторони, мають бути створені умови до змагального процесу, в якому забезпечено рівні (збалансовані) процесуальні можливості. Якщо засоби змагального характеру не реалізуються, судом має бути здійснено сприяння у встановленні обставин справи. Дискреційний порядок отримання доказів судом не обмежує процесуальні права учасника справи чи диспозитивні або змагальні засади, а навпаки, компенсує недостатні процесуальні засоби через неналежну процесуальну активність сторін. Процесуальна дія, вчинена із застосуванням розсуду суду, має свідчити про неупередженість, об’єктивність та необхідність у відповідній ситуації.
The article highlights some aspects of the court’s discretionary powers to prove in a civil case. The Civil Procedural Code of Ukraine, along with the provisions that civil litigation is adversary, the burden of proof in the case lies with the parties and the taking of evidence is not the duty of the court, also contains separate rules, which stipulate the discretionary powers of the court to initiate collect evidence. The authors agree that the active position of the court, in terms of organization of the process, is a guarantee of achieving the objectives of civil justice. Based on the analysis of the normative fxing of the grounds for the court’s use of powers to collect evidence, attention is paid to the relative certainty in the rules of the Civil Procedural Code of such grounds. It is stated that the effective exercise by the national courts of the discretionary powers to collect evidence in a case on its own initiative requires clear criteria for a judge’s discretion on these matters. The criterion of the limits of judicial discretion is the principle of the rule of law and its component – the principle of proportionality. Proportionality should be considered as a requirement for the court to consider the private interests of the parties to the case and the public interests, to seek their balance in the proceedings. It is concluded that the concept of the current Civil Procedural Code of Ukraine is determined by the fact that the autonomy of the parties to the case has limits, which are determined by the public interest in the implementation of the judiciary and the achievement of its tasks. Since the primary duty of proof lies with the parties, the conditions for an adversary process, which ensures equal (balanced) procedural capacity, must be created. If the means of adversarial nature are not implemented, the court should facilitate the establishment of the circumstances of the case. The discretionary procedure for obtaining evidence by a court does not limit any procedural rights of the party to the case or dispositive or adversary grounds, but, on the contrary, compensates for insufcient procedural means due to the improper procedural activity of the parties. A procedural action taken in the court’s discretion must testify to the impartiality, objectivity and necessity of achieving the task of justice in the appropriate situation.
В статье освещены отдельные аспекты дискреционных полномочий суда по доказыванию в гражданском деле. ГПК Украины наравне с положениями о том, что гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон, бремя доказывания по делу возложил на стороны и сбор доказательств не является обязанностью суда,а также содержит отдельные нормы, закрепляющие дискреционные полномочия суда по сбору доказательств по собственной инициативе суда.

Опис

Бортнік О. Г. Оцінка необхідності та допустимості процесуальної активності суду в процесі доказування у цивільній справі [Електронний ресурс] / Бортнік О. Г.,Степаненко Т. В. // Порівняльно-аналітичне право. – 2019. – № 4. – С. 100-104. - Режим доступу: http://www.pap.in.ua/4_2019/27.pdf.

Ключові слова

Цивільно-процесуальне право. Civil and Procedure Law. Гражданское процессуальное право, Цивільне право. Civil Law. Гражданское право, Наукові публікації. Scientific publications. Научные публикации, Україна. Ukraine. Украина, змагальний процес, процесуальна активність суду, дискреційні повноваження, баланс інтересів, пропорційне представництво, состязательный процесс, процессуальная активность суда, дискреционные полномочия, пропорциональность, баланс интересов, adversary process, court procedural activity, discretionary powers, proportionality, balance of interests

Бібліографічний опис