Перегляд за Автор "Barabash, O. O."

Зараз показуємо 1 - 4 з 4

Геронтологічна злочинність: деякі історичні та теоретичні чинники
(Modern directions of scientific research development:The 11 th International scientific and practical conference ( Chicago, USA, 20-22 April 2022). - Chicago, 2022. - P. 399-403, 2022) Барабаш, О. О.; Barabash, O. O.; Греченко, В. А.; Grechenko, V. A.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-6046-0178
Розглянуто основні історичні та теоретичні аспекти геронтологічної злочинності. Опрацьовано дослідження таких видатних вчених як І. І. Мечников, А. Кетле, М. Ф. Владимирський -Буданов, М. Заменгоф, які вказали на вплив на злочинність таких факторів: віку людини; статі; виду занять людини; її місця проживання; рівня освіти. Проаналізовано також положення Литовських Статутів, «Прав, за якими судиться малоросійський народ» щодо вікової злочинності.
Дослідження передумов і причин злочинності Адольфом Кетле (1830-1840 –ті рр.)
(Scientific Collection «InterConf». - 2022.- № 111 (June). - P. 257-261, 2022) Барабаш, О. О.; Barabash, O. O.; Греченко, В. А.; Grechenko, V. A.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-6046-0178
Розглянуто науковий доробок Адольфа Кетле, який одним з перших в науковій літературі зробив предметний кримінологічний аналіз передумов та причин злочинності. Саме він почав застосовувати багатофакторний підхід до вивчення соціальних девіацій та сформулював відому тепер усім кримінологам теорію факторів. Новизна поглядів А. Кетле полягала ще й в тому, що він, спираючись на широкий масив статистичних даних, зробив дуже важливий висновок про неможливість позбутися злочинності за допомогою репресивних заходів. Замість цього, він пропонував досліджувати та виявляти основні закономірності та тенденції еволюції злочинності, адаптувати до цього соціальну систему, і лише це, як він вважав, може принести позитивні для суспільства зміни.
Жінки-вбивці як об’єкт дослідження кримінологічної науки в кінці XIX - на початку XX століть
(Scientific Collection «InterConf». - 2022.- № 123. - P. 144-147, 2022) Греченко, В. А.; Grechenko, V. A.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-6046-0178; Барабаш, О. О.; Barabash, O. O.
Зазначено, що проблема жіночої злочинності була, є і буде однією з найважливіших теоретичних проблем юридичної науки та правоохоронної практики. Дослідження цієї проблематики почалося ще на початку ХІХ ст. Одним із засновників цього напряму юриспруденції був франко-бельгійський вчений Адольф Кетле. Саме він почав застосовувати багатофакторний підхід до вивчення соціальних девіацій. Впроваджуючи цю теорію для аналізу злочинності, він узагальнив її основні соціальні причини. Ним були виокремлені чинники, що каталізують формування злочинної поведінки людини: середовище, в якому вона живе, сімейні відносини, релігія, в якій вона вихована, вік, стать, соціально-економічні умови . У цілому, вчені того часу погоджувалися, що вбивства, які скоюють жінки, відбуваються не силу однієї якоїсь виняткової причини, а силу сукупності впливу різних чинників. Вони, хоч і застосовували у своїх дослідженнях різні підходи, все ж вважали, що пояснювати ці вбивства винятково соціальними причинами чи винятково наслідком природжених властивостей організму однобічно та недостатньо.
Юридично значуща поведінка: загальнотеоретична характеристика : автореф. дис.
(Харків, 2018) Барабаш, О. О.; Barabash, O. O.; Барабаш, А. А.; Гарасимів, Т. З. - науковий консультант
У дисертації проведено комплексне теоретико-правове дослідження комплексу загальнотеоретичних питань щодо характеристики сучасної суті, поняття й ознак юридично значущої поведінки, визначення в контексті транзитивності її місця в системі соціальної життєдіяльності людини через виявлення темпорально-просторових особливостей, а також, співвідношення правомірної і неправомірної поведінки, дії та бездіяльності. Обґрунтовано, що багатозначність поняття «поведінка» в суспільних науках великою мірою позначилась на тлумаченні юридично значущої поведінки у правових ученнях, адже право – один з найважливіших інструментів управління поведінкою особи. Зазначено, що поведінка людини – це вияв цілеспрямованої активності соціального суб’єкта, спрямований на практичну взаємодію з навколишнім середовищем задля самореалізації та підтримання свого існування. Визначено сучасну концепцію цілісного підходу до трактування юридично значущої поведінки людини (особи) в нових стрімко змінених умовах перебудови світових і вітчизняних політичних, воєнних, економічних, соціальних змін з метою уточнення, доповнення соціально значущої (позитивної чи негативної), свідомо-вольової поведінки (окремих індивідів, колективів або груп людей), яка виражена у формі конкретних фізичних дій або бездіяльності, має бути врегульована (передбачена) сучасними нормами права, підконтрольна державі та має спричиняти ефективні юридичні наслідки. Запропоновано авторське тлумачення юридично значущої соціальної поведінки, як дії або бездіяльності, врегульованих нормами права (позитивна або негативна), що може мати юридичну кваліфікацію поведінки людини (особи) як амбівалентної тілесно – душевно – духовної істоти, яка наділена інтелектуальними та вольовими якостями, що регламентується регулятивними нормами, рішеннями суб’єктів правозастосування (судами), а в окремих випадках – охоронними та заохочувальними нормами у площині верховенства права. Акцентовано, що поведінка набуває юридичної значущості у тому разі, коли вона може бути оцінена з погляду вимог правових норм. При цьому норми права можуть впливати тільки на вольові дії особи, які підконтрольні свідомості людини. Якщо особа свідомо не контролює свої дії, припис норми не може бути нею реалізований. Норми права, своєю чергою, містять формально-обов’язкові критерії, на підставі яких можна дати юридичну оцінку відповідності або, навпаки, невідповідності поведінки нормі права. У першому випадку юридична значущість поведінки полягатиме у правомірності такої поведінки, у другому – у протиправності та можливості настання негативних юридичних наслідків. Юридично значущою також може бути така поведінка, яка формально не суперечить, проте і може не відповідати нормі права. Така поведінка є, зокрема, наслідком зловживання правом. При визначенні видів юридично значущої поведінки мають значення не лише норми права, які її регламентують, але й рішення суб’єктів правозастосування, насамперед – судів. В умовах відсутності усталеної судової практики, можливі парадоксальні ситуації, в яких ідентична юридично значуща поведінка щодо одних суб’єктів може вважатися правомірною, а щодо інших неправомірною. У праві можна використовувати превентивні засоби впливу на негативну поведінку людини. До них можна віднести профілактику правопорушень як крайнього вияву негативної поведінки людини та профілактику окремих видів негативної поведінки людини. Виникнення концепції про профілактику соціально негативної поведінки – історично неминучий процес, що відображає діалектику суспільних відносин. Вивчення й усунення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень та аморальним проявам, визначаються потребами практики боротьби із цими соціальними відхиленнями. На загальносоціальному рівні запобігання здійснюється в результаті поєднання правових, економічних, політичних, ідеологічних, організаційних та інших заходів, що не мають своїм спеціальним призначенням боротьбу зі злочинністю й запобігання злочинам. Цей вид попередження виступає як засіб, завдяки якому в суспільстві повинен знижуватися рівень злочинності.