KhNUIAIR ISSN 2524-0501

Вітаємо в інституційному репозитарії Харківського національного університету внутрішніх справ, який містить книги (монографії, підручники, навчальні посібники), наукові статті, звіти, автореферати дисертацій, дисертації, матеріали конференцій та періодичні видання ХНУВС у вільному доступі.

Кількість документів у репозитарії: 20459

Розділи

Виберіть розділ, щоб переглянути його колекції.

Зараз показуємо 1 - 18 з 18

Нові надходження

Особа кіберзлочинця: кримінолого-типологічна характеристика
(Вісник Кримінологічної асоціації України. - 2025. - № 2 (35). - С. 73-85, 2025) Галушко, П. П.; Halushko, P. P.
У статті досліджено кримінологічні підходи до типології кіберзлочинців у контексті стрімкої ескалації загроз у цифровому середовищі. Акцентується увага на потребі переосмислення традиційних положень кримінологічної теорії в умовах постіндустріального розвитку суспільства, зокрема через ускладнення структури кіберзлочинності та зростання її впливу на соціальні відносини. Підкреслюється значення глибокого аналізу особистості злочинця як ключового елементу для розробки ефективних заходів запобігання. Обґрунтовано необхідність формування типології кіберзлочинців, яка дозволяє виділяти спільні риси, мотиви й поведінкові моделі осіб, що вчиняють кримінальні правопорушення у кіберпросторі. Наводиться огляд наукових підходів до проблеми, аналізуються труднощі виокремлення типових профілів кримінальних правопорушників у зв’язку зі специфікою кіберзлочинності. Особлива увага приділена дослідженню особистісних, психофізіологічних та соціальних характеристик осіб кіберзлочинців.
Об’єкт злочинного обігу активів: кримінально-правовий аналіз
(Вісник Кримінологічної асоціації України. - 2025. - № 2 (35). - С. 60-72, 2025) Швець, Ю. В.; Shvets, Yu. V.
Стаття присвячена кримінально-правовому аналізу об’єкту злочинного обігу активів. Встановлено, що такий обіг можливо представити у виді двовимірної моделі. Перший вимір репрезентує обіг активів злочинного походження. Другий – обіг активів, що використовуються з кримінально протиправною метою. Коли актив не має злочинного походження, або не використовується для фінансування, матеріального забезпечення іншої злочинної діяльності, його обіг є не тільки законним, але й бажаним з економічної точки зору. Аргументується, що злочинний обіг активів є субкримінальним феноменом, узалежненим від інших кримінальних правопорушень, вчинених та потенційно можливих. Функціонально такий обіг є епіфеноменом злочинності, супроводжує її і лише за наявності зв’язків з нею набуває самостійного кримінально-правового значення. На цій підставі об’єктом злочинного обігу активів запропоновано визнати суспільні відносини у сфері кримінологічної безпеки, нормальне функціонування яких визначає низький рівень економічної привабливості вчинення кримінальних правопорушень, мінімальні можливості їх фінансування, матеріального забезпечення.
Підготовка кадрів для органів внутрішніх справ УРСР на зламі 60–70-х рр. ХХ ст.
(Право і безпека. – 2025. – № 2 (97). – С. 69-80, 2025) Греченко, В. А.; Grechenko, V. A.
У статті досліджено основні аспекти добору, підготовки та виховання кадрів міліції у 1969–1970 рр. Укомплектованість міліцейськими кадрами в УРСР у цей період загалом можна вважати задовільною, однак ситуація з їхнім якісним складом, рівнем спеціальної та вищої освіти, підвищенням кваліфікації, а також рівнем бойової та фізичної підготовки залишалася недостатньо належною. Певна частина начальницького складу органів внутрішніх справ станом на початок 1970 р. навіть не мала загальної середньої освіти. Значне відставання у підвищенні освітнього рівня працівників спостерігалося в карному розшуку, відділах боротьби з розкраданням соціалістичної власності та Державній автомобільній інспекції. Кількість працівників із вищою освітою в зазначених підрозділах зростала вкрай повільно й становила: у карному розшуку – 15,2 %, у відділах боротьби з розкраданням соціалістичної власності – 21,0 %, у Державній автомобільній інспекції – 9,3 %. Кожен другий міліціонер у республіці на початок 1970 р. не мав загальної середньої освіти, а в управліннях внутрішніх справ Івано-Франківської, Рівненської, Львівської, Тернопільської та Херсонської областей таких було до 75 %. Це були вкрай низькі показники, які не могли не позначитися на ефективності роботи цих підрозділів. Заняття зі службової підготовки в багатьох обласних управліннях внутрішніх справ проводилися нерегулярно та неорганізовано. Багато співробітників міліції не вміли влучно стріляти, не знали підстав для застосування зброї, не володіли прийомами самбо. Недостатньо проводилося групових вправ і тренувань з опанування методики профілактичної роботи, розкриття злочинів «по гарячих слідах», організації розшуку та затримання небезпечних злочинців. У підготовці дільничних інспекторів слабо використовувався передовий досвід кращих фахівців. Суттєві недоліки існували також в організації початкової підготовки новоприйнятих працівників міліції. Міністерство внутрішніх справ УРСР прагнуло покращити цю ситуацію, розглядаючи проблеми на засіданнях колегії, а також через видання спеціальних директив і вказівок. Однак упродовж 1969–1970 рр. реальних позитивних зрушень не відбулося. Керівництво Міністерства внутрішніх справ УРСР намагалося підвищити привабливість і престиж служби в міліції, зокрема шляхом удосконалення умов праці. Із цією метою було модернізовано однострій і відновлено нагородження нагрудним знаком «Відмінник міліції».
Проблеми кваліфікації кримінальних правопорушень, передбачених статтями 342 та 345 КК України
(Вісник Кримінологічної асоціації України. - 2025. - № 2 (35). - С. 25-45, 2025) Орлов, Ю. В.; Orlov, Yu. V.; Щебетун, С. В.; Shchebetun, S. V.; Орлов Юрій Володимирович
Статтю присвячено дослідженню проблем кваліфікації кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 342 та 345 КК України, при відмежуванні від інших правопорушень, а також при розмежуванні один з одним. Встановлено, що основним об’єктивно-атрибутивним критерієм відмежування злісної непокори (ст. 185 КУпАП) від опору (ст. 342 КК України) є фізичне спрямування дій особи. Агресивні, такі, що свідчать про напад, рухи у бік працівника правоохоронного органу однозначно свідчать про опір. Рухи від працівника правоохоронного органу, що мають характер захисту від активних дій останнього, слід кваліфікувати як злісну непокору. Виділено та охарактеризовано специфічні ситуації службової діяльності поліцейських, в яких проявляється злісна непокора та/або опір. Визначено, надано опис та пояснення розмежувальним ознакам складів кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 342 та 345 КК України.
Оцінка ефективності програми реабілітації психологів сектору безпеки та оборони України
(Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2025. – № 2 (109). - С. 432-443, 2025) Мілорадова, Н. Е.; Miloradova, N. E.; Доценко, В. В.; Dotsenko, V. V.; Вікторія Доценко; Natalia Miloradova
У статті представлено оцінку ефективності програми реабілітації психологів сектору безпеки та оборони України «Шлях до перемоги». Оцінка ефективності програми реабілітації є комплексним процесом, що охоплює аналіз різних аспектів: задоволеності учасників, змін у їхньому психологічному стані (рівень стресу, тривожності, самопочуття, активності), а також застосування набутих знань у професійній діяльності. Результати дослідження демонструють позитивну динаміку: зниження тривожності, покращення самопочуття та загальне підвищення задоволеності програмою. Отримані дані підтверджують ефективність програми реабілітації та її позитивний вплив на психофізичний стан психологів сектору безпеки та оборони.