Перегляд за Автор "Hryshchenko, K. A."

Зараз показуємо 1 - 4 з 4

До проблеми вдосконалення оплати праці державних виконавців
(Науковий вісник публічного та приватного права. - 2019. - Вип. 2, т. 1. - С. 142-147, 2019) Грищенко, К. А.; Hryshchenko, K. A.
Визначено можливі шляхи удосконалення оплати праці державних виконавців. Обґрунтовано, що в умовах, коли виконавець повинен довести своєму керівнику право на отримання відповідної винагороди, в останнього, за наявності двох чинних порядків нарахування винагороди, з’являється в руках досить суттєвий інструмент тиску на підлеглого йому виконавця, а отже, ця прогалина потребує негайного усунення шляхом скасування постанови КМУ від 11 березня 2015 р. № 126. Наголошено, що за результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцям можуть установлюватися премії. Допремій державного службовця належать: премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності; місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу. Звернуто увагу на законодавче унормування розміру посадового окладу державного виконавця. Посадовий оклад являє собою різновид тарифної ставки. Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі: мінімального розміру посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України; міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів. Зроблено висновок, що на сьогодні існує два однакових за юридичною силою та предметом правового регулювання нормативно-правових акти, що встановлюють різні розміри винагороди державних виконавців за фактичне виконання. У них закріплені не лише різні відсотки винагороди, але й різні вартісні величини, з огляду на які визначаються граничні межі винагороди. Так, у постанові «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця» від 08.09. 2016 р. № 643 йдеться про прожитковий мінімум, а в постанові «Про затвердження Порядку виплати та розмірів винагород державному виконавцю» від 11 березня 2015 р. № 126 – про неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який суттєво менший за прожитковий мінімум.
До характеристики діяльності працівників Державної виконавчої служби та приватних виконавців
(Науковий вісник публічного та приватного права. - 2019. - Вип. 1, т. 1. - С. 142-147, 2019) Грищенко, К. А.; Hryshchenko, K. A.
Надано характеристику діяльності працівників Державної виконавчої служби та приватних виконавців. Виокремлено спільні та відмінні риси у роботі державних і приватних виконавців. Наголошено, що спільною є мета діяльності цих суб’єктів, яка полягає у своєчасному, повному і неупередженому виконанні судових рішень шляхом застосування всієї сукупності інструментів і засобів, які є доступними для державних і приватних виконавців та зміст яких визначається положеннями чинного законодавства України. Доведено, що важливість діяльності приватних і державних виконавців полягає в тому, що вона спрямована на виконання важливої функції в механізмі держави, а саме: по-перше, з правового погляду сприяє підвищенню ефективності судової системи України; по-друге, має суттєвий соціальний ефект, адже істотно впливає на якість та ефективність правової захищеності законних прав та інтересів громадян, що, у свою чергу, підвищує рівень довіри населення до держави взагалі та судових органів зокрема; по-третє, забезпечує економічну стабільність держави та кожного окремого громадянина.
До характеристики рівнів правового регулювання соціального захисту працівників державної виконавчої служби та приватних виконавців
(Юридичний бюлетень. –2018. – Вип. 7, ч. 1. – С. 210-215, 2018) Грищенко, К. А.; Hryshchenko, K. A.
У статті на основі аналізу норм чинного законодавства України визначено та надано характеристику окремим рівням правового регулювання соціального захисту працівників державної виконавчої служби та приватних виконавців. Визначено, що закон являє собою офіційний документ, прийнятий компетентним органом держави у встановленому порядку, який визначає найбільш важливі, засадничі матеріально-правові та процедурно-процесуальні аспекти забезпечення соціального захисту працівників державної виконавчої служби та приватних виконавців з урахуванням визнаних у державі і суспільстві соціальних цінностей та стандартів, існуючих потреб і можливостей досягнуто рівня соціально-економічного розвитку. Наголошено, що локальні нормативно-правові акти призначені для регулювання трудових відносин і відносин, тісно пов’язаних з ними, в рамках певного підприємства, установи, організації. До них належать колективний договір, правила внутрішнього трудового розпорядку, графіки відпусток, графіки змінності, накази тощо. З’ясовано, що локальні нормативно-правові акти як засіб правового регулювання соціального захисту стосуються лише працівників державної виконавчої служби, оскільки вони приймаються та реалізуються у сфері відносин роботодавця та найманих працівників. Зроблено висновок, що в Україні запроваджено складну, багаторівневу систему правового регулювання соціального захисту працівників державної виконавчої служби та приватних виконавців, функціонування якої відбувається за декількома векторами з метою забезпечення належної соціально-економічної підтримки зазначених суб’єктів як за нормальних умов здійснення ними своєї професійної діяльності, так і у разі настання відповідних ситуацій, за яких державний та (або) приватний виконавець, особи, що перебувають на його утриманні, стають соціально вразливими.
Правове регулювання соціального захисту працівників Державної виконавчої служби та приватних виконавців : автореф. дис.
(Харків, 2019) Грищенко, К. А.; Hryshchenko, K. A.; Грищенко, Е. А.; Могілевський, Л. В. - науковий керівник
Дисертаційне дослідження присвячено удосконаленню правового регулювання соціального захисту працівників державної виконавчої служби та приватних виконавців. У дисертацій роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у тому, щоб визначити сутність та особливості правового регулювання соціального захисту працівників державної виконавчої служби та приватних виконавців, а також окреслити відповідні пропозиції та рекомендації щодо його вдосконалення. Надається соціально-правова характеристика діяльності працівників державної виконавчої служби та приватних виконавців. З’ясовується сутність та соціальне призначення соціального захисту працівників державної виконавчої служби та приватних виконавців. Встановлюються особливості правового статусу працівників державної виконавчої служби та приватних виконавців як суб’єктів права соціального захисту. Визначаються рівні та напрямки правового регулювання соціального захисту працівників державної виконавчої служби та приватних виконавців. Систематизуються та надається характеристика принципам правового регулювання соціального захисту працівників державної виконавчої служби та приватних виконавців. Визначаються державні гарантії соціального захисту працівників державної виконавчої служби та приватних виконавців. Окреслюються напрямки удосконалення законодавства, яке визначає правові засади соціального захисту працівників державної виконавчої служби та приватних виконавців. Узагальнюється сучасний зарубіжний досвід правового регулювання соціального захисту працівників державної виконавчої служби та приватних виконавців та визначаються можливості його використання в Україні.