Перегляд за Автор "Kubyshkin, D. O."
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Державне та приватне інвестування на ринку житла Великої Британії з II половини XIX ст. до кінця XX ст.(Бізнес Інформ. – 2020. – № 6. – С. 77-86, 2020) Петровська, С. А.; Petrovska, S. A.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-1992-4161; Кубишкін, Д. О.; Kubyshkin, D. O.Ринок житла є ключовою компонентою будь-якої економіки та економічної діяльності взагалі. При обґрунтованій соціально-економічній політиці він може використовуватися як двигун економічного зростання. Фінансування ринку житла за своєю економічною сутністю є інвестиційним проектом. У контексті даного питання актуальним є дослідження ефективності інвестування на ринку житла органів державної влади, з одного боку, та приватних підприємств – з іншого, а також впливу такої діяльності кожного із суб’єктів на ринок і суспільство в цілому. Метою даного дослідження є проведення аналізу правових норм і методів регулювання житлових відносин Великої Британії з ІІ пол. ХІХ ст. до кінця ХХ ст. за допомогою державного та приватного інвестування, визначення ефективності даних суб’єктів інвестування та їх впливу на ринок житла. Проаналізовано основні правові норми щодо регулювання житлових відносин Великої Британії з ІІ половини ХІХ ст. до кінця ХХ ст. Встановлено, що розширення державного втручання та, згодом, безпосереднє здійснення державою функцій інвестора на ринку житла було пов’язане з необхідністю забезпечення охорони громадського здоров’я та надання допомоги найбіднішим прошаркам населення. Висвітлено методи державного втручання (встановлення норм, стандартів, оподаткування, регулювання цін та відсоткових ставок тощо) та їх вплив на стан житлового ринку. Наведено та проаналізовано дані щодо кількості новостворених житлових одиниць з розподілом за джерелами фінансування. Акцентовано увагу на соціальних проблемах, що стали каталізатором для проведення інтервенціоністської політики. Розкрито основні проблеми та недоліки державного житлового інвестування, зокрема: побудова неефективної бюрократичної системи, її тенденції до саморозширення; інституційна неспроможність визнавати невдачі; відсутність діалогу між органами місцевого самоврядування та набувачами муніципального житла тощо – на відміну від приватного сектора, який має здатність до реагування на обставини об’єктивної дійсності, визнання недоліків та їх ліквідацію.