Перегляд за Автор "Makovetska, V. V."

Зараз показуємо 1 - 9 з 9

Батьківське виховання як об’єкт цивільних правовідносин
(Європейські перспективи. - 2018. - № 3. - С. 96-102, 2018) Маковецька, В. В.; Makovetska, V. V.
У статті досліджується батьківське виховання як окремий об’єкт цивільних правовідносин з метою надання юридичної характеристики цьому поняттю, визначення поняття батьківського виховання в цивільно-правовому розумінні та дослідження прав та обов’язків, що входять у систему батьківського виховання. Наразі в українській науці відсутній єдиний підхід щодо визначення батьківського виховання як об’єкта цивільних та сімейних правовідносин. Також відсутня єдина позиція щодо прав та обов’язків дітей та батьків, які входять до системи батьківського виховання. Тому необхідним є надання чіткої юридичної характеристики батьківському вихованню як об’єкту цивільних правовідносин та внесення відповідних змін в українське законодавство. Мета статті. Визначити юридичну природу батьківського виховання як окремого об’єкта цивільних правовідносин. Дослідити права та обов’язки дітей та батьків, що входять до системи батьківського виховання. Виклад основного матеріалу. Надано визначення батьківському вихованню, як об’єкту цивільних правовідносин. Проаналізовано батьківське виховання як об’єкт права та визначено його характерні риси. Названо основні права та обов’язки дітей та батьків, що входять до системи батьківського виховання. Запропоновано виокремити таке право дитини, як право на вільний доступ до необхідної для її гармонійного розвитку інформації. Висновки. Наразі не існує чіткого єдиного визначення батьківського виховання як об’єкта цивільних чи сімейних правовідносин. Також не існує єдиного підходу до визначення переліку прав та обов’язків батьків та дітей, що входять до системи батьківського виховання. Водночас прийняття та законодавче закріплення такого переліку є вкрай необхідним для найбільш ефективного захисту прав дитини та захисту її інтересів.
Гарантування державою здійснення дитиною права на належне батьківське виховання
(Проблеми цивільного права та процесу : тези доп. учасників наук.-практ. конф., присвяч. світлій пам’яті О. А. Пушкіна, (м. Харків, 24 трав. 2019 р.) / МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ ; Харків. обл. осередок Всеукр. громад. організації «Асоц. цивілістів України». — Харків : ХНУВС, 2019. — С. 337-340., 2019) Маковецька, В. В.; Makovetska, V. V.
Зазначено, що не дивлячись на існуючу систему гарантій, що забезпечують право дитини на батьківське піклування, діяльність держави у цій сфері повинна бути направлена на постійне вдосконалення системи державного забезпечення права дитини та виховання в рідній сім’ї, подолання бездоглядності та безпритульності дітей
Гарантії здійснення права дитини на належне батьківське виховання
(Підприємництво, господарство і право. - 2019. - № 3. - С. 35-39, 2019) Маковецька, В. В.; Makovetska, V. V.
Стаття присвячена гарантіям здійснення права дитини на належне батьківське виховання. Досліджено поняття гарантій та їх класифікацію. Зроблено висновок, що гарантії здійснення права дитини на належне батьківське виховання – це система взаємопов’язаних умов та факторів (обставин, засобів, заходів тощо), що створюються і впроваджуються у суспільне життя державою і надають малолітнім особам реальну змогу (можливість) вільно і безперешкодно реалізувати свої права, в тому числі й право на належне батьківське виховання, а також звертатися до передбачених законо-давством засобів захисту і відновлення цих прав у разі їх порушення. Розглянуто систему державного забезпечення права дитини на належне батьківське виховання.
Межі та обмеження здійснення права на належне батьківське виховання малолітніх осіб
(Підприємництво, господарство і право. - 2020. - № 7. - С. 39-44, 2020) Маковецька, В. В.; Makovetska, V. V.
Статтю присвячено аналізу доктринальних підходів до визначення сутності обмежень здійснення права на належне батьківське виховання малолітніх осіб як способів правового впливу на суспільні відносини. Проаналізовано наукові позиції щодо визначення правової природи меж та обмежень суб’єктивних прав, на підставі яких встановлено співвідношення способів правового впливу та правого регулювання. Правові обмеження як способи правого впливу враховують інтереси та мотиви особи, яка потребує набуття певного блага через суб’єктивне право. Якщо обмеження отримують своє закріплення у способах правового регулювання через дозволи, заборони та веління в диспозиціях норм права, визначають правомірну модель поведінки, встановлюють допустимі чи заборонені способи реалізації права на належне виховання, їх слід визнавати межами здійснення права. До них віднесено найкращі інтереси дитини, моральні засади суспільства, повагу до дитини, здійснення батьківських прав відповідно до призначення, недопустимість завдання шкоди правам інших осіб. Визначено, що обмеження у здійсненні права є обставинами, що передують певній поведінці в межах права, за наявності чи відсутності яких дозволено чи заборонено реалізувати певні правомочності вільно та автономно, тобто юридичними фактами, які передбачені гіпотезою норми права та визначають порядок чи підстави реалізації правомочностей, що становлять зміст права на належне батьківське виховання. Сформульовано висновки, що характерними для здійснення такого права малолітніх осіб є такі обмеження: правомочності реалізуються через дії батьків, враховуючи вікові та психологічні обставини розвитку дитини; зменшується можливість належного та достатнього контакту з батьками у разі визначення роздільного місця проживання з ними чи одним із них; обмежена свобода пересування, яка є важливою умовою для розвитку дитини; отримання виховання у формах та методами, що найкращим чином сприяють становленню особистості; врахування думки щодо форм та методів виховання залежить від розсуду батьків. Визначено місце необґрунтованого, непередбаченого законом обмеження прав дитини батьками на належне виховання в механізмі правового регулювання.
Найкращі інтереси дитини як чинник належного батьківського виховання малолітніх осіб
(Право і суспільство. – 2020. – № 4. – С. 86-92, 2020) Маковецька, В. В.; Makovetska, V. V.
У статті проаналізовано потреби та найкращі інтереси дитини, що визначають зміст і характер батьківського виховання. Право на належне батьківське виховання як особисте немайнове право будь-якої дитини опосередковує набуття певних благ через задоволення потреб фізичного, морального-духовного, інтелектуального розвитку. Складність визначення змісту належного виховання визначається суб’єктивними факторами та фактичними способами реалізації правомочностей, що становлять зміст зазначеного права, а способи чітко не регламентовані законодавством, зокрема: догляд, турбота про здоров’я, форми та методи виховання, стилі батьківського виховання, духовний і моральний розвиток. Установлено, що інтереси дитини передбачають існування суспільних відносин із приводу предмета певних потреб, що вимагає задоволення потреб у найкращий спосіб. Доведено, що для належного виховання важливою є мета, яка визначає зміст суб’єктивного права, та засоби, що забезпечуються способами, формами та методами, окресленими сімейним законодавством, зокрема через дотримання норм моралі, заборону фізичного насильства, сексуальної, економічної експлуатації, іншу безпеку дитини. Підтримана та розвинута позиція про класифікацію потреб дитини за критерієм незамінності. Встановлення базових потреб дозволило виокремити форму батьківського виховання: батьківське піклування, зміст якого визначають догляд, турбота про здоров’я, психоемоційний стан, нагляд, задоволення життєво-побутових потреб. Потреби у повазі, отриманні любові, розумінні, адекватній оцінці зумовлюють нормальний психоемоційний розвиток і безпеку. Встановлено значення виокремлення піклування як особливої форми батьківського вихованнядля періоду раннього дитинства та при переданні дитини на виховання. Зазначено, що задоволення метапотреб, потреб самоактуалізації залежать і від самої дитини, але сприяння їх задоволенню батьками визначає виховання як те, що здійснюється в найкращих інтересах, а відсутність є критерієм для оцінки ухилення батьків від виконання обов’язків щодо виховання дитини. The article analyses the needs and best interests of the child which determine the content and the nature of parental nurturing. The right for proper parental nurturing is a non-property right of any child, it mediates the acquisition of benefts through satisfying the needs of his or her physical, moral, spiritual, intellectual development. The difculty of determining the content of proper nurturing is determined by: subjective factors, the use of the factual techniques of realizing the right that make up the content of individual rights and techniques which are not clearly regulated by law (care, healthcare, nurturing forms and methods, parental nurturing styles, spiritual and moral development and others). It is established that the interests of the child presuppose the existence of social relations concerning certain needs, which requires the satisfaction of the needs in the best way. It is proved that for proper nurturing important are the purpose that determines the content of individual right and the means provided by the techniques, forms and methods established by family law, in particular, through compliance with moral norms, inadmissibility of physical violence, sexual, economic exploitation and other child safety. The position on the classifcation of child’s needs by the criterion of irreplaceability is supported and developed. The establishment of the basic needs made it possible to distinguish the form of parental nurturing: parental care whose content is determined by care, healthcare, psycho-emotional state, supervision, satisfaction of household needs. The needs for respect, love, understanding, and adequate evaluation determines normal psycho-emotional development and security. The signifcance of distinguishing parental care as a special form of parental nurturing for the period of early childhood and when a child is fostered out, has been established. It is determined that the satisfaction of meta-needs, the needs of self-actualization depend on the child, but the parents’ contribution to their satisfaction defnes nurturing as what is done in В статье проанализированы потребности и интересы ребенка, определяющие содержание и характер родительского воспитания. Право на надлежащее родительское воспитания как личное неимущественное право любого ребенка опосредует приобретение определенных благ через удовлетворение потребностей физического, нравственно- духовного, интеллектуального развития. Сложность определения содержания надлежащего воспитания определяется субъективными факторами и фактическими способами реализации правомочий, составляющих содержание указанного права, а способы четко не регламентированы законодательством, в частности: уход, забота о здоровье, формы и методы воспитания, стили родительского воспитания, духовное и нравственное развитие.
Обмеження здійснення права на належне батьківське виховання малолітніх осіб: сутність і критерії
(Юридичний вісник. - 2020. - № 3. - С. 319-327, 2020) Маковецька, В. В.; Makovetska, V. V.
Розглянуто проблему обмежень здійснення права на належне батьківське виховання малолітніх осіб. Оціночний характер належності виховання зумовлений складністю визначення меж правомірної поведінки батьків відносно виховання. Обмеження здійснення цього права визначаються іншими правами дитини та правами батьків, які створюють відповідні умови або перешкоди, визначають виникнення чи здійснення його окремої правомочності, полягають у забороні автономного вчинення дій особою до 14 років. Проаналізовано право виїзду дитини за кордон, яке має розцінюватися крізь призму найкращих інтересів дитини, а не рівності прав батьків, зважаючи на можливість зловживання ними правом на надання дозволу. Запропоновано надати право дитині з десяти років ініціювати питання про своє місце проживання, якщо існує спір між батьками.
Поняття права на захист права на належне батьківське виховання: цивільно-правовий контекст
(Держава та регіони. Серія: Право. – 2019. – № 1 (63). – С. 50-54, 2019) Маковецька, В. В.; Makovetska, V. V.
У статті досліджуються право на належне батьківське виховання як об’єкт цивільного права, поняття захисту права на належне батьківське виховання, його характерні риси та правовий механізм захисту такого права. Також досліджуються суб’єкти відносин у сфері захисту права на належне батьківське виховання.
Поняття та зміст права на батьківське виховання
(Supremaţia Dreptului = Верховенство Права: междунар. науч. журн. – 2018. – № 4. – С. 133-137, 2018) Маковецька, В. В.; Makovetska, V. V.
Статтю присвячено дослідженню права на батьківське виховання, а саме його поняття. Зроблено висновок, що право на батьківське виховання кореспондується в обов'язок батьків виховувати своїх дітей, яке, в свою чергу, є і правом батьків, оскільки згідно із законодавством мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства. Зроблено висновок, що право на батьківське виховання є відносним правом, яке піддається абсолютної захисту.
Способи захисту права на належне батьківське виховання малолітніх осіб
(Підприємництво, господарство і право. - 2020. - № 8. - С. 35-41, 2020) Маковецька, В. В.; Makovetska, V. V.
Стаття присвячена аналізу доктринальних підходів до визначення заходів захисту права на належне батьківське виховання малолітніх осіб. Їх особливості порівняно з іншими правами малолітніх дітей полягають у тому, що відповідне порушення здійснюється особами, на яких покладено основний обов’язок забезпечувати найкращі інтереси та здійснювати захист прав дітей. Визначено превентивно-пресікальні, відновлювальні та компенсаційні способи захисту. Відібрання дитини має застосовуватись за наявності вини батьків значно меншого ступеня порівняно з підставами для позбавлення батьківських прав, халатності до здійснення догляду, нагляду за дитиною, та, в першу чергу, реальної небезпеки для здоров’я, розвитку, фізичного та психоемоційного стану малолітньої дитини або доведення органами державної влади того, що ними приймались заходи допомоги сім’ї у складних обставинах, що можна визнати також необхідною передумовою для позбавлення батьківських прав, що здійснюється без попереднього відібрання. Відібрання дитини є одночасно способом захисту й права батьків на особисте виховання, права на належне виховання, як і визначення місця проживання, визначення та зміна способів участі у вихованні. У межах такого провадження другим із батьків може бути пред’явлений позов, предметом якого є зміна порядку участі у вихованні. Серед підстав позбавлення батьківських прав – ухилення батьків від виконання своїх обов’язків у вихованні дитини, отримання нею освіти, жорстоке поводження з дитиною, зокрема, не тільки фізичне, а й психологічне насильство, зловживання батьківськими правами. Наведено аргументи щодо необхідності компенсації моральної шкоди дитині в разі порушення її прав батьками щодо виховання та розвитку. Мету відновлення права на належне батьківське виховання мають такі заходи, як: поновлення батьківських прав, передача дитини батькам, повернення дитини на виховання до батьків чи одного з них, передача дитини матері чи батькові, які повернулись з місць позбавлення волі.