Форум права, 2023, № 2
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Рецензія на монографію О. І. Зозулі "Парламентська реформа в Україні: виклики та перспективи"(Форум права. - 2023. - № 2(75). - С. 144-146, 2023) Бандурка, О. М.; Bandurka, O. M.Надана характеристика монографії Зозулі О. І. "Парламентська реформа в Україні: виклики та перспективи" як такої, що є актуальною, підготовленою на достатньому науковому рівні, а її положення та висновки присвячені всебічному дослідженню складної динаміки парламентської реформи в Україні та розумінню викликів і можливостей, які стоять попереду. В роботі висвітлено особливості розбудови парламентаризму як напрямку конституційної реформи у незалежній Україні та актуальні питання парламентської реформи в умовах російсько-української війни. Розглянуто проблеми та шляхи вдосконалення законотворчої та контрольної діяльності Верховної Ради України, засади формування та діяльності тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України. Виконано аналіз сучасного стану та проблем правового статусу парламентської опозиції в Україні та європейських країнах, перспектив забезпечення дотримання норм депутатської етики, особливостей конституційно-правового статусу Голови Верховної Ради України та апарату парламенту. Надані пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення конституційно-правового статусу та діяльності Верховної Ради України, її органів і народних депутатів України.Документ Речі як об’єкти цивільного обороту в праві Стародавнього Риму та України(Форум права. - 2023. - № 2(75). - С. 121-129, 2023) Сліпченко, А. С.; Slipchenko, A. S.Досліджено визначення об’єктів цивільного обороту. Новизна полягає в отриманні на основі історико-правового аналізу нових знань щодо об’єктів цивільного обороту, розуміння того, що в Стародавньому Римі розглядалося річчю та чи може подібне розуміння бути запозичене в сучасне цивільне право України. З’ясовано сутність речей у Стародавньому Римі, надано порівняльний аналіз поняття речей у римському приватному праві і його сучасним розумінням. Обґрунтовано недоцільність запозичення поняття речей із римського приватного права у сучасне право.Документ Стан наукової розробленості взаємодії держави та адвокатури в системі захисту прав і свобод людини(Форум Права – 2023. – № 2 (75). – С. 89-99, 2023) Бандурка, С. С.; Bandurka, S. S.Постановка проблеми. У зв'язку зі зростаючим значенням захисту прав і свобод людини в сучасному світі, держава та адвокатура відіграють ключову роль у забезпеченні ефективного захисту та виконання правових норм. Однак, несвоєчасна або недостатньо науково обґрунтована взаємодія між цими сторонами може становити загрозу для ефективності правової системи та захисту прав людини. Проблема полягає в тому, що стан наукової розробленості взаємодії між державою та адвокатурою в контексті захисту прав і свобод може бути недостатнім. Відсутність чітких науково обґрунтованих підходів, недостатня обмін інформацією між сторонами або недостатня увага до досліджень у сфері взаємодії можуть призвести до недосягнення високої якості захисту прав і свобод громадян. Метою статті є історико-правовий огляд наукової розробленості взаємодії держави та адвокатури в системі захисту прав і свобод людини. Використані такі методи: збір і аналіз емпіричних даних для отримання конкретних відповідей на питання щодо взаємодії; компаративний аналіз – для порівняння досвіду та практики взаємодії держави та адвокатури в різних країнах або регіонах з метою виявлення спільних тенденцій та різноманітності; історичний аналіз – для дослідження історичного розвитку взаємодії між державою та адвокатурою й з'ясування, які чинники сприяли або гальмували їхню співпрацю в минулому. Результати – зроблено огляд сучасного стану наукової розробленості взаємодії між державою та адвокатурою в сфері захисту прав і свобод, що дозволить визначити основні тенденції, виклики та проблеми, що існують у цій сфері; виявлені недоліки або прогалини в науковій розробленості взаємодії між державою та адвокатурою, також важливість та вплив наукових експертиз у процесі взаємодії між державою та адвокатурою в контексті захисту прав і свобод. Висновки. Встановлено, що науково обґрунтований підхід до взаємодії держави та адвокатури є ключовим фактором для забезпечення ефективного захисту прав і свобод людини. Незважаючи на певну кількість наукових робіт у цій галузі, стан наукової розробленості взаємодії між державою та адвокатурою в сфері захисту прав людини все ще є недостатнім, і вимагає додаткових досліджень та зусиль. Тому цей науковий напрямок потребує активної співпраці між державними органами та адвокатурою для вирішення сучасних правових викликів та проблем. Відзначена важливість наукових експертиз і досліджень у процесі прийняття правових рішень, що стосуються захисту прав та свобод людини. Перспективним є створення платформ для обміну досвідом, спільних наукових проектів, а також співпраці у процесі розробки нових правових ініціатив щодо взаємодії між державою та адвокатурою в контексті захисту прав і свобод.Документ Поняття та система адміністративно-правового забезпечення дотримання обмежень під час проходження публічної служби(Форум Права – 2023. – № 2 (75). – С. 112–120, 2023) Шовкун, Ю. І.; Shovkun, Yu. I.Постановка проблеми. На численній кількості прикладів продемонстровано, що обмеження під час проходження публічної служби покликані мінімізувати кількість вчинення правопорушень із боку публічних службовців, шляхом недопущення фактів прийняття на публічну службу недоброчесних осіб з низькими моральними якостями, відсутністю почуття патріотизму. Зазначено, що в такому контексті важливо не тільки встановити обмеження під час проходження публічної служби, а і забезпечити їх дотримання. Мета статті полягає у встановленні елементів системи адміністративно-правового забезпечення дотримання обмежень під час проходження публічної служби, надання їх характеристики, а також наданні авторського бачення змісту поняття "адміністративно-правове забезпечення дотримання обмежень під час проходження публічної служби". Для досягнення окресленої мети було застосовано сукупність загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, серед яких методи: термінологічного аналізу, який дозволив з’ясувати перелік складових елементів адміністративно-правове забезпечення дотримання обмежень під час проходження публічної служби та його характерних рис; опису за допомогою якого розкрито сутність кожної складової такої системи; класифікації та систематизації, які дозволили побудувати цілісну систему адміністративно-правового забезпечення дотримання обмежень під час проходження публічної служби та упорядкувати її компоненти; моделювання, що дозволив впровадити прикладну складову в теоретичні розробки. Результатом дослідження стало окреслення складових системи адміністративно-правового забезпечення дотримання обмежень під час проходження публічної служби: 1) суспільні відносин, які складаються в сфері публічної служби; 2) суб’єктів реалізації зазначеного процесу (Комісія з питань вищого корпусу державної служби, конкурсна комісія, керівники органів державної влади або їх структурних підрозділів, Національне агентство з питань запобігання корупції, Уповноважений підрозділ (уповноважена особа) з питань запобігання та виявлення корупції, Національна поліція України, прокуратура, суд, громадськість); 3) норми права, які регламентують сферу проходження публічної служби, а також норми антикорупційного законодавства; 4) адміністративно-правові відносини, які складаються під час вступу та проходження публічної служби; 5) "інструментальний" компонент, який включає гарантії, заходи, форми та засоби (способи) реалізації, а саме: контроль, нагляд і механізм юридичної відповідальності. Висновки. Сформульовано авторський підхід щодо визначення змісту поняття "забезпечення дотримання обмежень під час проходження публічної служби".Документ Актуальні напрями удосконалення публічного адміністрування в системі Міністерства внутрішніх справ України(Форум права. – 2023. – № 2. – С. 32-42, 2023) Музичук, О. М.; Muzychuk, O. M.; Комзюк, А. Т.; Komziuk, A. T.; Бугайчук, К. Л.; Buhaichuk, K. L.В статті авторами досліджено сучасний стан публічного адміністрування в системі міністерства внутрішніх справ України. Проаналізовано нормативно-правове забезпечення правового статусу МВС України та його відносини із центральними органами виконавчої влади діяльність яких координується та спрямовується через Міністра внутрішніх справ. Визначені правові та організаційні прогалини в побудові організаційноштатної структури МВС України та Національної поліції України та запропоновані шляхи їх вирішення. На підставі аналізу нормативно-правового забезпечення процесу планування в системі МВС України вироблені пропозиції щодо його удосконалення, зокрема в частині визначення єдиної системи базових понять, ухвалення нормативних актів з питань здійснення стратегічного планування тощо.Документ Правозначуща поведінка як вид соціальної поведінки особи(Форум Права. – 2023. – № 2 (75). – С. 19-31, 2023) Шульга, А.М.; Shulga, A.M.Постановка проблеми. На сьогодні існує низка статей, присвячених висвітленню особливостей юридично значущої поведінки, визначенню її видів. Проте відсутнє загальнотеоретичне дослідження, котре репрезентує правозначущу поведінку у контексті виокремлення основних видів поведінки особи як адресата соціальних норм, вказує на основні відмітні якісно-кількісні ознаки поведінки і діяльності людини як суб’єкта права, робить наголос, що право регулює "свідомо-вольову поведінку", але правозначуща поведінка, з огляду на її "внутрішню сторону", не завжди є "свідомовольовою" тощо. Окрім того, серед науковців відсутня єдність щодо інтерпретації поняття "правова поведінка", загальнотеоретичного розуміння такого поведінкового явища як "юридична помилка". Метою статті є формування структурованого уявлення щодо правозначущої поведінки як одного із видів соціально значущої поведінки. Методологічну основу статті становлять формально-логічний – для аналізу та розуміння правового значення поведінки особи, формально-юридичний – для аналізу та тлумачення юридичних аспектів поведінки особи, системно-структурний – для аналізу та розуміння правової природи поведінки особи з позицій системного підходу і структурного аналізу та інші методи, використання яких забезпечило досягнення мети дослідження, вирішення його завдань. Результати. Встановлено, що поняття "поведінка" є універсальним, застосовується в абстрактному мисленні щодо об’єктів як матеріального, так і нематеріального світу. Дихотомічному поділу поведінки на нормативну і ненормативну в юриспруденції відповідає її поділ на поведінку правомірну і протиправну як різновидам правозначущої поведінки. Норми права регулюють тільки "зовнішню поведінку", проте "внутрішня сторона поведінки" може мати юридичне значення. Певна правозначуща поведінка є поєднанням зовнішньої і внутрішньої поведінки. Висновки. Обґрунтовано, що поняття "поведінка" стосовно поняття "діяльність" є родовим поняттям (це і окрема дія, і діяльність як певна система дій, і певна бездіяльність). Категорія "активність" є аксіоматичною для характеристики як "поведінки", так і "діяльності". Існує зв’язок понять "внутрішня" і "зовнішня" поведінка з поняттями "внутрішня" і "зовнішня" сторона складу правомірної поведінки або правопорушення. В межах наукової дискусії є аргументи щодо доцільності використання терміна "правозначуща поведінка" замість терміна "правова поведінка". Також є підстави для твердження, що за правовою кваліфікацією "юридична помилка" як правозначуща дія має дуалістичну природу (може не спричинювати, або спричинює юридичну відповідальність).