Наукові публікації (Scientific publications). УДК 1
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/186
Переглянути
1 результатів
Результати пошуку
Документ До експлікації поняття квантової заплутаності(Актуальнi проблеми духовності. - 2023. - Вип. 24. - С. 225–248, 2023) Тягло, О. В.; Tiaglo, O. V.Генеза поняття квантової заплутаностi дослiджується в контекстi суперечок навколо мисленого експерименту ЕйнштейнаПодольського-Розена, а ширше — дискусiї щодо повноти квантової механiки. З огляду на введенi фон Нейманом i запозиченi Шредiнгером поняття сумiшi та статистичного оператора аргументовано, що поняття заплутаностi у квантовiй фiзицi не є необхiдним. Поглиблений порiвняльний аналiз теоретичних студiй Шредiнгера, фон Неймана i Ландау приводить до висновку про поступове долання уявлення складної квантової системи як квазiмеханiчного агрегату. Знаходить обґрунтування її об’єктивна цiлiснiсть. Тож цiлiснiсть притаманна не тiльки квантовим явищам, а й квантовим системам самим собою. Повне роз’яснення мисленого ЕПР-експерименту вимагає врахування обох цих виявiв квантової цiлiсностi. Стверджується, що суттєвий результат довготривалого обговорення ЕПР-експерименту полягає у вичерпному визнаннi цiлiсностi квантової реальностi. Дослiдження «зльоту i падiння» поняття квантової заплутаностi, як i обґрунтування Бором поняття цiлiсного явища, пiдтверджують незвiднiсть Унiверсуму до множини демокрiтових атомiв та їх незчисленних сполучень, агрегатiв. Бiльше того, усе це збагачує картину Всесвiту як зрештою неподiльної цiлiсностi, що є революцiйною замiною досi популярного свiтогляду в дусi Демокрита. Аналiз сучасного використання поняття заплутаностi виявляє, що, з одного боку, воно схоплює неподiльнiсть, цiлiснiсть складних квантових систем рiзного роду i у такий спосiб є iнструментом рацiонального холiзму. Однак, з iншого боку, поняття заплутаностi було викликане до життя ще в межах уявлення квантових систем як квазiкласичних агрегатiв. Це дотепер дається взнаки через неглибоке наочно-повсякденне його розумiння, через принципово обмеженi спроби змоделювати чи помислити цiлiснi системи як множини окремих об’єктiв, хоч i в заплутаних станах.