Effectiveness of intravenous isoniazid and ethambutol administration in patients with tuberculosis meningoencephalitis and HIV infection

Abstract

Метою даного дослідження було вивчення ефективності внутрішньовенного введення ізоніазиду (І) та етамбутолу (Е) у пацієнтів з лікарсько-чутливим туберкульозом легень (ТЛ) з позитивним результатом мокротиння, туберкульозним менінгоенцефалітом (ТМ) та вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) у інтенсивній фазі лікеування. При ТЛ/ТМ з ВІЛ внутрішньовенне лікування І та Е було більш ефективним, ніж пероральне лікування І та Е, через 2 місяці інтенсивного лікування в конверсії мокротиння, а також у клінічному поліпшенні, що супроводжується значно вищими середніми концентраціями у сироватці. Крім того, рівень смертності був нижчим при внутрішньовенному лікуванні І та Е порівняно з пероральним лікуванням.

The aim of this study was to investigate the effectiveness of intravenous isoniazid (H) and ethambutol (E) administered in patients with new sputum positive drug-susceptible pulmonary tuberculosis (TB) with tuberculous meningoencephalitis (TM) and human immunodeficiency virus (HIV) co-infection in the intensive phase of treatment. In TB/TM with HIV, the intravenous H and E treatment was more effective than oral H and E treatment at 2 months of intensive treatment in sputum conversion as well as in clinical improvement, accompanied by significantly higher mean serum concentrations. In addition, the mortality rate was lower in intravenous H and E treatment compared to oral treatment.

Целью данного исследования было изучение эффективности внутривенного введения изониазида (И) и этамбутола (Э) у пациентов с лекарственно-чувствительным туберкулезом легких (ТЛ) с положительным результатом мокроты, туберкулезным менингоэнцефалитом (ТМ) и вирусом иммунодефицита человека (ВИЧ) в интенсивной фазе лечения. При ТЛ/ТМ с ВИЧ внутривенное лечение И и Э было более эффективным, чем пероральное лечение И и Э, через 2 месяца интенсивного лечения в конверсии мокроты, а также в клиническом улучшении, сопровождаемом значительно более высокими средними концентрациями в сыворотке. Кроме того, уровень смертности был ниже при внутривенном лечении И и Э по сравнению с пероральным лечением.