Расизм та ксенофобія як нове фонове явище злочинності в Україні

Abstract

Проаналізовано, що расизм та ксенофобія хоча й не набули в Україні масштабу соціального явища, проте мають значний криміногенний потенціал через тривалу політичну нестабільність, низький рівень достатку населення, активність нелегальної міграції. Водночас, враховуючи комплексний характер цієї нової для нашого суспільства кримінальної загрози, слід констатувати, що органи внутрішніх справ можуть виконувати функцію протидії расизму досить обмежено, що зумовлено зі статусом та можливостями воєнізованого, примусово-виконавчого органу державного управління. З огляду на це постає нагальна потреба у скоординованій превентивній діяльності усіх органів державної влади та громадянського суспільства. Проанализировано, что расизм и ксенофобия хотя и не получили в Украине масштаба социального явления, однако имеют значительный криминогенный потенциал из-за длительной политической нестабильности, низкий уровень благосостояния населения, активность нелегальной миграции. В то же время, учитывая комплексный характер этой новой для нашего общества криминальной угрозы, следует констатировать, что органы внутренних дел могут выполнять функцию противодействия расизму весьма ограничено, что обусловлено со статусом и возможностями военизированного, принудительно-исполнительного органа государственного управления. С этим возникает настоятельная потребность в скоординированной превентивной деятельности всех органов государственной власти и гражданского общества. It has been analyzed that although racism and xenophobia have not acquired the scale of social phenomenon in Ukraine, they have considerable criminogenic potential due to long-term political instability, low levels of population prosperity, and the activity of illegal migration. At the same time, given the complex nature of this new criminal threat to our society, it should be noted that the internal affairs bodies can perform the function of combating racism quite limited, which is conditioned by the status and capabilities of a militarized, compulsory and executive government body. Against this background, there is an urgent need for coordinated preventive action by all public authorities and civil society.