Системна гіпотеза об’єктів злочинів і кримінальних проступків як діяльності: подолання доктринальних суперечностей та орієнтири демократичної кримінальної політики

Abstract

Теоретичний фундамент вітчизняного кримінального права, а саме вчення про об’єкти злочинів і кримінальних проступків, містить суттєві доктринальні суперечності та формалізм. Наявні підходи часто еклектичні або недостатньо обґрунтовані, що ускладнює кримінально-правове нормування, кваліфікацію, тлумачення й практичне втілення принципу верховенства права. Мета. Обґрунтування нової системної гіпотези, яка розглядає об’єкти кримінальних правопорушень як діяльність, що дозволяє подолати наявні теоретичні розбіжності й забезпечити цілісність кримінально-правової доктрини. Методи: аналіз і синтез – для виявлення спільних рис і слабких місць наявних теорій; порівняльно-правовий метод – для співставлення українських і зарубіжних доктринальних підходів; метод фальсифікованості (К. Поппер) – для перевірки стійкості гіпотези до спростувань; парадигмальний підхід (Т. Кун) – для визначення етапів наукових зрушень і формування нової теоретичної моделі, які у комплексі забезпечили формулювання гіпотези "діяльність як об’єкт кримінального правопорушення" та її критичну перевірку. Результати. Сформульовано чотирирівневу ієрархію об’єктів кримінального впливу: предмет впливу, об’єкт впливу (діяльність окремого діяча), родовий об’єкт (соціальний інститут), загальний об’єкт (соціум). Показано, що концепція діяльності інтегрує зміст найпоширеніших теорій, усуваючи протиріччя між "об’єктами посягань" та "об’єктами кримінальноправової охорони". Висновки. Запропонована системна гіпотеза пояснює об’єкти злочинів і кримінальних проступків як єдину динамічну категорію – діяльність. Вона: забезпечує логічну цілісність кримінально-правової теорії; створює надійну основу для демократичної кримінальної політики та точнішої кваліфікації діянь; зберігає чинну термінологію, уточнюючи її зміст; відкриває перспективи подальших досліджень критеріїв "могутності посягання" й адаптації нової ієрархії до окремих розділів кримінального права України.

The theoretical foundation of Ukrainian criminal law, particularly the doctrine of objects of crimes and criminal misdemeanors, contains significant doctrinal contradictions and formalism. Existing approaches are often eclectic or insufficiently substantiated, complicating criminal-law regulation, qualification, interpretation, and the practical implementation of the rule of law. Purpose. To substantiate a new systemic hypothesis that views the objects of criminal offenses as activity, enabling the resolution of existing theoretical inconsistencies and ensuring the coherence of criminal-law doctrine. Methods. Analysis and synthesis were applied to identify common elements and weaknesses of existing theories; the comparative-legal method was used to contrast Ukrainian and foreign doctrinal approaches; popper’s falsifiability principle served to test the hypothesis against potential refutation; and Kuhn’s paradigmatic approach helped trace scientific shifts and build a new theoretical model. Together these methods supported the formulation and critical evaluation of the hypothesis "activity as the object of a criminal offense". Results. A four-level hierarchy of criminal impact objects was developed: subject of impact, object of impact (individual activity), generic object (social institution), and general object (the social body). The study demonstrates that the concept of activity integrates the content of the most common theories, eliminating the contradiction between "objects of encroachment" and "objects of criminal-law protection". Conclusions. The proposed systemic hypothesis conceptualizes the objects of crimes and misdemeanors as a single dynamic category – activity. It ensures the logical integrity of criminal-law theory, provides a sound basis for democratic criminal policy and more precise qualification of offenses preserve existing terminology while refining its meaning, and opens avenues for further research on criteria of "encroachment potency" and the adaptation of the new hierarchy to specific branches of Ukrainian criminal law. In addition, the framework highlights the importance of interdisciplinary dialogue with sociology and political science, encouraging broader empirical verification and comparative studies that can strengthen both academic understanding and legislative practice.