Перегляд за Ключові слова "objects of civil rights"

Зараз показуємо 1 - 12 з 12

Understanding the property within the eu private law
(Legal Science and Praxis. - 2021. - № 1. - P. 32-36, 2021) Slipchenko, A. S.; Сліпченко, А. С.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-2439-4951
Досліджено поняття «власність» у розумінні Європейського суду з прав людини. Права та встановлення меж такого розуміння у внутрішніх системах континентального права. Узагальнено теоретичні підходи щодо визначення власності, аналізу та порівняння результатів її тлумачення національними судами та Європейськм судом з прав людини. Наголошено, що поняття власності в межах ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод значною мірою збігається із загальним її розумінням у системі правових знань окремих країн романо-германської системи права. Воно охоплює: речі, а також майнові права та обов'язки.
Деякі аспекти категорії "майно" як об'єкта цивільних прав
(Актуальні проблеми приватного права : матеріали XVII наук.-практ. конф., присвяч. 97-й річниці з дня народж, д-pa юрид. наук, проф., чл.-кор. АН УPCP В. П. Маслова (Харків, 22 лют. 2019 р.). - Харків : Право, 2019. - С.312-316., 2019) Шишка, Н. В.; Shishka, N. V.; https://orcid.org/0000-0002-3396-4530
В тезах доповіді проаналізовано деякі аспекти категорії "майно" як об'єкта цивільних прав. The theses of the report analyzed some aspects of the category "property" as an object of civil rights. В тезисах доклада проанализированы некоторые аспекты категории "имущество" как объекта гражданских прав.
Деякі роздуми про цифрові речі як об’єкти цивільних прав
(Проблеми цивільного права та процесу : тези доп. учасників наук.-практ. конф., присвяч. 99-й річниці від дня народження О. А. Пушкіна (м. Вінниця, 24 трав. 2024 р.). – Вінниця : ХНУВС, 2024. – С. 236-239, 2024) Шишка, Н. В.; Shyshka, N. V.; Наталія Шишка
Відзначено, що внесені зміни до Цивільного кодексу України, які стосуються «цифрових речей», потребують подальшого вдосконалення з метою усунення термінологічної невідповідності та забезпечення чіткості й логічності правового регулювання у цій сфері.
Об’єктоздатність особистих немайнових прав: деякі питання концептуально-правового регламентування
(Проблеми цивільного права та процесу : тези доп. учасників наук.-практ. конф., присвяч. світлій пам’яті О. А. Пушкіна (м. Харків, 25 трав. 2018 р.). – Харків : ХНУВС, 2018. – С. 226 - 230, 2018) Шишка, О. Р.; Shyshka, O. R.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-1396-0508
Зазначено, що актуальність тематики зумовлена вирішенням питання нормотворчого сприйняття категорії «особистих немайнових прав фізичної особи». Проблематика спричинена догматичними установками про неможливість залучення до цивільного обороту не лише особистих немайнових благ, але і самих прав на такі блага. Це стосується і питання їх невідчужуваності та непередаваємості.
Поняття об’єктів цивільного обороту
(Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2022. – № 2 (97). – С. 81-93, 2022) Сліпченко, А. С.; Slipchenko, A. S.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-2439-4951
В умовах економічної інтеграції держави з Європейським Союзом набувають актуальності проблеми правового регулювання цивільного обороту. Для їх вирішення необхідно визначитися з поняттям об’єкта цивільного обороту, адже, як справедливо відмічено в юридичній літературі, для правника важливо розуміти не тільки те, чи є певний субстрат об’єктом цивільних прав, а й те, чи є він об’єктом цивільного обороту. Проаналізовано визначення об’єктів цивільного обороту. Розглянуто поняття цивільного обороту, на основі чого визначено його об’єкт. Результатом дослідження є визначення об’єктів цивільного обороту. Встановлено, що об’єктом обороту є саме об’єкти цивільного права. Суб’єктивні права (обов’язки) можуть бути об’єктами цивільного обороту лише у випадку, коли вони виконують функцію об’єктів цивільних прав, тобто в конструкції «право на право».
Постановка наукової проблеми кваліфікації особистих немайнових правовідносин
(Вісник Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова. Серія : Правознавство. - 2013. - Вип. 1 (18), Т. 18. - С. 7-15, 2013) Сліпченко, С. О.; Slipchenko, S. O.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-8891-7152
У статті аналізуються питання методології дослідження кваліфікації особистих немайнових правовідносин.
Правовий режим майна виробничого кооперативу
(Форум права. - 2024. - № 1(78). - С. 97-105, 2024) Артеменко, Р. М.; Artemenko, R. M.
Встановлено правовий режим майна виробничих кооперативів та роз'яснено його ключові аспекти у контексті сучасного правового середовища. Показано, що існують розбіжності та невизначеності у правовому статусі майна виробничих кооперативів, що потребує уточнення та узгодження законодавства. Визначено, що майно кооперативу належить йому не тільки на праві власності, а й інших речових прав, таких як оренда та позичка. Можливе виникнення інших правових режимів на майно кооперативу, таких як інтелектуальна власність або корпоративні права. Правовий режим майнових прав передбачає вимогу щодо коштів, отриманих від господарської діяльності, створених підприємств кооперативу, благодійних внесків та інших надходжень.
Правовий режим майна господарських товариств (з урахуванням міжнародного досвіду)
(Право і безпека. – 2023. – № 2 (89). – С. 145-154, 2023) Артеменко, Р. М.; Artemenko, R. M.
У науковій статті зроблено висновок, що майном як особливим об’єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Таке його розуміння, незважаючи на наявність певних термінологічних розбіжностей, збігається з його загальним змістом у системі правових знань окремих країн романо-германської правової сім’ї, зокрема країн із пандектною системою права, та відповідає змісту ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. До нього, як зауважується в юридичній літературі, належать будь-які економічні блага, об’єкти як матеріального, так і нематеріального світу, що перебувають у стані привласненості особи. Водночас слово «майно», вжите у ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позначає об’єкт, що має економічну цінність. У цьому розумінні майно є економічною категорією та синонімом економічного поняття «власність». На це також вказує використання в рішеннях Європейського суду з прав людини для розкриття категорії майна таких понять, як «активи», «кошти», «прибуток», «гудвіл», «накопичені нематеріальні активи підприємства», «майно економічної цінності». Із правової точки зору виправдано, що лише речі, сукупності речей, тварини розглядаються законодавством і доктриною країн континентальної системи права об’єктами права власності чи інших речових прав. Тільки вони наділені правовим режимом речей. Такі види благ, як майнові права (правові вимоги) та обов’язки, не можуть належати особі на праві власності. Вони можуть мати правовий режим об’єктів правовідносин інтелектуальної власності, зобов’язань, корпоративних правовідносин, але не права власності чи інших майнових прав. Встановлено, що право власності не є єдиним засобом забезпечення речей господарських товариств. Вони можуть належати останнім і на підставі інших прав (наприклад, зобов’язальних). Доведено, що в цьому разі господарське товариство є не власником, а є, наприклад, наймачем (орендарем), користувачем за кредитним договором, за іпотечним договором (іпотекодавцем) тощо.
Правовий режим цифрових речей в контексті вітчизняної концепції права власності
(Юридичний науковий електронний журнал. - 2024. - № 4. - С. 216-223, 2024) Сліпченко, С. О.; Slipchenko, S. O.; Сліпченко, А. С.; Slipchenko, A. S.; Сліпченко
Статтю присвячено теоретичному осмисленню правового режиму цифрових речей, як об’єктів цивільних прав. Встановлено, що в результаті доповнення поіменованого переліку об’єктів цивільних прав та встановлення для них правового режиму речей між законодавчим підходом та традиційною доктриною цивільного права України виникла невідповідність, що створює проблеми для правореалізації та правозастосування вищенаведеної норми. Очевидно, що подібна невизначеність потребує ревізії існуючих на даний момент юридичних знань та їх змісту та вказує на актуальність дослідження. Адже система правових знань, як ніяка інша, з точки зору формальної логіки, повинна бути внутрішньо несуперечливою, бо інакше вона стає практично незастосовною. На основі проведеного дослідження зроблені висновки, встановлення для цифрових речей режиму права власності (режиму речей) суперечить вітчизняній концепції права власності. Більш того, в такому встановленні немає необхідності, оскільки для всіх елементів, які наповнюють зміст поняття цифрової речі, вже давно встановлено свій, характерний саме для них правовий режим. Обгрунтовується, що твердження про те, що, згідно з українською концепцією права власності, об’єктами права власності можуть бути як тілесні, так і безтілесні речі є хибним. Сучасне вітчизняне законодавство не застосовує таку класифікацію. Більше того, її використання навіть у дослідницьких цілях є методологічно неправильним, оскільки створює передумови для хибних висновків на основі підміни понять. Встановлення для цифрових речей режиму права власності (режиму речей) стало не правовою реальністю, а створило правову невизначеність. Водночас норма не може вважатися законом доти, допоки її не буде сформульовано з достатньою чіткістю, зрозумілістю та ясністю. Іншими словами, нормативні приписи закону, які не відповідають конституційному принципу верховенства права в аспекті вимоги юридичної визначеності, не можуть вважатися «правом» у державі, керованій верховенством права. Тому норми щодо цифрових речей, введені до Цивільного кодексу України є «мертвими» нормами.
Цивільно-правовий режим безготівкових грошей
(Форум права. - 2018. - № 2. - С. 133–141, 2018) Сліпченко, С. О.; Slipchenko, S. O.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-8891-7152
Розглянуті наукові теорії безготівкових грошей, проаналізовано чинне законодавство України, що встановлює їх певний правовий режим та судова практика. Встановлено, що безготівкові гроші – це правові вимоги та кореспондуючі їм обов'язки, які фіксуються та обліковуються шляхом записів на банківських рахунках. Вони не є речами, а тому на них не може розповсюджуватися режим права власності. Не можуть вони ототожнюватися й із записами на банківських рахунках. Такі записи становлять собою лише спосіб обліку. Поняття ж «грошова сума» визначає ідеальне, розрахункове явище, тому також не може розглядатися у якості об'єкта права власності. Показано, яке практичне значення має подібне розуміння правового режиму не тільки для цивільного права, а й для інших галузей.
Щодо питання іміджевих прав
(Проблеми цивільного права та процесу : тези доп. учасників наук.-практ. конф., присвяч. світлій пам’яті О. А. Пушкіна (м. Харків, 25 трав. 2018 р.). – Харків : ХНУВС, 2018. – С. 233-235, 2018) Ясечко, С. В.; Iasechko, S. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0003-4058-9959
В тезах доповіді розглянуто іміджеві права як об'єкт цивільних прав.
Щодо проблеми визначення цивільно-правового режиму органів, вилучених із тіла людини, у законодавстві України
(Юридичний науковий електронний журнал. - 2021. - № 1. - С. 108-111, 2021) Шишка, О. Р.; Shyshka, O. R.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-1396-0508; Шишка, Н. В.; Shyshka, N. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-3396-4530
Стаття присвячена дослідженню нормативістського підходу до цивільно-правового режиму органів, вилучених із тіла людини. На основі аналізу чинного законодавства авторами робиться висновок, що відокремлені від тіла людські органи нині не лише мають правову здатність виступати предметом певних договорів (ренти, дарування, довічного утримання тощо), а й водночас указують на те, що чинне законодавство містить прогалини, які фактично та юридично дають можливість таким органам розглядатися як майно, річ. Крім цього, у статті робиться висновок, що законодавство України потребує чіткості й визначеності щодо правового режиму органів, вилучених із тіла людини. The article is devoted to the study of the normative approach to the civil law regime of organs removed from the human body. Based on the analysis of the current legislation, the authors conclude that human organs separated from the body now not only have the legal capacity to be the subject of certain agreements (rent, gift, lifetime maintenance, etc.), but also indicate that the current the legislation contains gaps that in fact and legally allow such bodies to be considered as property, a thing. In addition, in the article it is concluded that the legislation of Ukraine needs clarity and certainty regarding the legal regime of organs removed from the human body. Статья посвящена исследованию нормативистского подхода к гражданско-правовому режиму органов, изъятых из тела человека. На основе анализа действующего законодательства авторами делается вывод, что отделенные от тела человеческие органы в настоящее время не только имеют правовую способность выступать предметом определенных договоров (ренты, дарения, пожизненного содержания и т.д.), но и одновременно указывают на то, что действующее законодательство содержит пробелы, которые фактически и юридически дают возможность таким органам рассматриваться как имущество, вещь. Кроме этого, в статье делается вывод, что законодательство Украины требует четкости и определенности относительно правового режима органов, изъятых из тела человека.