Право і безпека, 2024, № 2 (93)

Постійне посилання зібрання

Право і Безпека: наук. журн. / Харк. нац. ун-т внутр. справ; голов. ред. В. В. Сокуренко. – Харків, 2024. – № 2 (93). – ISSN 2617-2933 (Online). – DOI: https://doi.org/10.32631/pb.2024.2

Переглянути

Нові надходження

Зараз показуємо 1 - 6 з 6
  • Публікація
    Криміналістична характеристика особи злочинця, що вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтею 206-2 Кримінального кодексу України
    (Право і безпека. - 2024. - № 2 (93). - С. 96-105, 2024) Стеценко, С. В.; Stetsenko, S. V.
    Досліджено наукові напрацювання з питань, пов’язаних із криміналістичною характеристикою особи злочинця, та формування криміналістичної характеристики особи злочинця, яка вчинила протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації. Визначено, що інформація, яка характеризує особу злочинця, може бути отримана під час огляду місця події або в результаті проведення досудового розслідування. На місці події інформація про особу злочинця може містися в матеріальних та ідеальних слідах. Під час досудового розслідування інформацію отримують у результаті проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних заходів. Сформовано дві основні групи ознак, що характеризують особу злочинця, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 206-2 Кримінального кодексу України. Перша група – це загальні ознаки, що вказують на соціальні, демографічні, біологічні характеристики; друга – спеціальні, які характеризують особу злочинця з позиції вчиненого кримінального правопорушення та описують її зв’язки з потерпілим, посаду, яку вона обіймає, стан осудності в момент вчинення незаконних дій, роль та місце в злочинній групі тощо. Визначено класифікацію рейдерів, а саме: білі, сірі, чорні рейдери та грінмейли. Залежно від ставлення до злочинної події осіб класифіковано як організаторів, обізнаних і необізнаних про злочинні дії. Охарактеризовано типовий портрет особи злочинця на основі аналізу теоретичних напрацювань та емпіричного матеріалу, а саме кримінальних проваджень за ст. 206-2 Кримінального кодексу України та судових рішень за ними.
  • Публікація
    Firearms control as an element of criminological security in the concept of transitional justice for Ukraine
    (Право і безпека. - 2024. - № 2 (93). - С. 76-86, 2024) Orlov, Yu. V.; Орлов, Ю. В.; Yashchenko, A. M.; Ященко, А. М.
    Статтю присвячено розробці кримінологічної моделі контролю над обігом вогнепальної зброї в контексті перехідного правосуддя для України. Встановлено, що незаконний обіг вогнепальної зброї закладає довготривалі тенденції погіршення криміногенної обстановки, зокрема в повоєнний період, у перспективі загрожує зміцненням функціоналу організованих злочинних угрупувань, сплеском насильницької кримінальної активності. Запропоновано кримінологічну модель встановлення контролю за обігом вогнепальної зброї, яка передбачає: 1) збереження для цивільних осіб до завершення збройного конфлікту і правового режиму воєнного стану наявного правового режиму обігу вогнепальної зброї; після скасування воєнного стану потрібна виважена легалізація цивільної (короткоствольної) зброї із жорстким контролем, верифікацією та постійним моніторингом; 2) для військовослужбовців (зокрема, звільнених зі служби): а) спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності за статтями 263 та 410 (в частині привласнення вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин) Кримінального кодексу України за умови пред’явлення для перевірки, реєстрації та видачі дозволу (de lege ferenda); б) отримання дозволу (de lege ferenda) на зберігання вогнепальної зброї (у кількості не більше однієї одиниці на особу) та боєприпасів (у кількості не більше 60 шт.); 3) за порушення умов дозволу зберігання й носіння вогнепальної зброї – кримінальна відповідальність. Підкреслено, що посилення кримінальної відповідальності щодо незаконного придбання, передачі чи збуту вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв в умовах воєнного або надзвичайного стану є прикладом надмірної криміналізації суспільно небезпечних діянь.
  • Публікація
    Еволюція поглядів на судову політику в контексті судового права
    (Право і безпека. - 2024. - № 2 (93). - С. 44-54, 2024) Калараш, Р. А.; Kalarash, R. A.
    Проаналізовано генезу наукових підходів до розуміння судової політики в межах доктрини судового права через історичні етапи розвитку юридичної науки. Вона охоплює період від класичних теорій права до сучасних тенденцій трансформації судової системи, надаючи унікальний огляд еволюції цього ключового поняття у правовій науці. Досліджено еволюційний шлях розуміння судової політики через аналіз концепцій, теорій та методологій, що прослідковують зміну ролі судової влади в суспільстві та формування стратегій управління судовою системою. Розглянуто класичну правову школу, яка увиразнювала принципи справедливості та законності, подальший розвиток теорій судового активізму та юридичного реалізму, а також сучасні концепції, які враховують питання ефективності, прозорості та публічності судової діяльності в умовах правової демократії. Проаналізовано історичні документи та наукові праці різних періодів і цивілізацій для вивчення виникнення, становлення й розвитку судової політики в контексті єдиної комплексної доктрини судової влади. Визначено ключові аспекти та парадигми, які мали вирішальний вплив на формування сучасного розуміння судової політики.
  • Публікація
    Визнання критерію «членство» єдиним для кваліфікації корпоративних відносин: проблемні аспекти
    (Право і безпека. - 2024. - № 2 (93). - С. 33-43, 2024) Жорнокуй, Ю. М.; Zhornokui, Yu. M.
    З’ясовано проблемні аспекти достатності критерію «членство» як єдиного для кваліфікації корпоративних відносин. Доведено, що категорії «участь», «членство», «співробітництво» не є синонімами та базовими цивільно-правовими поняттями, що вказують на самостійну ознаку відокремленої групи відносин, спеціально і самостійно врегульованої цивільним правом. Вказані категорії варто вважати характеристикою належності суб’єкта до певної спільноти, що абсолютно не свідчить про наявність у ній всіх ознак корпорації як суб’єкта права. Аргументовано підхід, за яким характерними ознаками, які встановлюють специфіку корпоративної організації в межах конструкції юридичної особи, є: 1) поділ статутного капіталу на частки (акції), що визнаються формою фіксації корпоративних прав і обов’язків; 2) існування відносин участі в управлінні такою організацією. Сутність участі в управлінні корпорацією і членство в ній фактично є одним і тим самим явищем. Основним критерієм для корпорації є те, чи має місце участь (членство), і як наслідок, чи беруть участь в управлінні юридичною особою ті, хто її створив (учасники, акціонери, члени). Статутний же капітал є важливим лише як показник для визначення порядку управління – скільки голосів має учасник (акціонер, член).
  • Публікація
    Стан наукового дослідження діяльності міліції в Україні в період часткової лібералізації політичного режиму в СРСР (1953–1962 рр.)
    (Право і безпека. - 2024. - № 2 (93). - С. 21-32, 2024) Греченко, В. А.; Grechenko, V. A.; Ярмиш, О. Н.; Yarmysh, O. N.
    Висвітлено загальний стан вивчення діяльності міліції в Україні у 1950– 1960-ті рр., здійсненого вченими – істориками права за останні 50 років. Розглянуто основні тенденції дослідження діяльності міліції УРСР у радянський період, виявлено позитивні та негативні сторони цього процесу. Досліджено трансформації у вивченні історії міліції, які відбулися після проголошення незалежності України в 1991 р., охарактеризовано здобутки та недоліки сучасної вітчизняної історіографії. Розкрито головні аспекти зарубіжних досліджень історії міліції вказаного періоду.
  • Публікація
    Особливості участі у бойових діях особового складу Національної поліції
    (Право і безпека. - 2024. - № 2 (93). - С. 9-20, 2024) Власенко, І. В.; Vlasenko, I. V.; Федоров, В. В.; Fedorov, V. V.; Зуров, Ф. Ф.; Zurov, F. F.
    Проведено аналіз боєздатності та боєготовності поліцейських до ведення загальновійськового бою. Зауважено, що найбільш проблемними питаннями є вогневий контакт із силами ворога і тактика дій у районах несення служби. Визначено напрями покращення ефективності дій особового складу Національної поліції в разі їх участі в загальновійськовому бою. На основі опитування працівників різних підрозділів Національної поліції виявлено закономірності та оцінено якісні показники їхньої готовності до ведення бойових дій. Проаналізовано основні ситуації й особливості ведення бойових дій правоохоронцями, а також складові їхньої готовності до таких дій. Розглянуто ведення загальновійськового бою поліцейськими у складі малих тактичних груп, визначено його особливості. Для підтвердження теоретичних положень проведено експерименти з використанням вогнепальної зброї та в умовах моделювання екстремальних ситуацій під час ведення бою.