Наукові публікації (Scientific publications). УДК 343.8

Акцентовано увагу на деяких суттєвих питаннях, які слід розв’язати для покращення перспектив подальшого розвитку кадрової політики, поліпшення кадрового забезпечення вітчизняної пенітенціарної системи і зміцнення її кадрового потенціалу.

У статті здійснено аналіз провідних напрямів реформування сучасної кримінально-виконавчої політики України. Відстоюється думка, що варто відмовитись від розуміння засудженого як аморфного, що сприймає інформаційний та інший ресоціалізаційний вплив об’єкта кримінально-запобіжної діяльності. Констатується започаткування тенденції демілітаризації пенітенціарного відомства та поступової передачі важелів стратегічного управління до Міністерства юстиції України.

На підставі огляду повідомлень засобів масової інформації, результатів моніторингу правозахисних організацій, представників громадянського суспільства та матеріалів контрольно-наглядової діяльності публічної влади в статті відображено сучасний стан діяльності виховних колоній в Україні. Нині в Україні функціонують Мелітопольська виховна колонія для неповнолітніх жіночої статі, Кременчуцька, Прилуцька, Ковельська виховні колонії для неповнолітніх чоловічої статі, де станом на 1 січня 2019 р. відбували покарання у вигляді позбавлення волі 117 неповнолітніх. Провідними тенденціями реформування системи кримінально-виховних установ для неповнолітніх є скорочення кількості виховних колоній і осіб, що відбувають у них покарання, та покращення умов відбування покарання. З огляду на економічні рушійні сили реформування кримінально-виконавчої системи прогнозовано, що через декілька років в Україні залишаться дієвими лише по одній виховній колонії для осіб чоловічої та жіночої статі. Така перспектива не тільки відповідає організаційним і фінансовим можливостям держави, а й збігається з тенденціями розвитку суспільної правової свідомості, що знаходить відображення в стратегіях пенітенціарної політики та кримінально-виконавчому законодавстві. Відповідаючи на основне питання дослідження, отримано висновок, що зі статистичної точки зору рецидивна злочинність неповнолітніх після відбування покарання у виховних колоніях не може суттєво впливати на стан рецидивної злочинності в цілому. Навіть якщо майже всі звільнені знову вчинять злочини, то це становитиме близько 100 випадків особистого кримінального рецидиву, що не досягає навіть третини відсотка осіб, які вчинили повторні кримінальні правопорушення протягом 2018 р. Статистично вирахувати вплив рецидивних злочинів цієї категорії неповнолітніх на рівні рецидивної злочинності в цілому немає можливості через відсутність суттєвого статистичного масиву. Обґрунтовано висновок щодо зниження впливу результатів діяльності виховних колоній на стан рецидивної злочинності. Пов’язані з відбуванням покарання детермінаційні зв’язки рецидиву злочинності повнолітніх і злочинності неповнолітніх переходять із сфери пенітенціарного виховного впливу на засуджених неповнолітніх, що перебували в місцях позбавлення волі, у сферу пробаційного наглядового впливу, до якого нині залучено абсолютну більшість неповнолітніх осіб, що вчинили злочини.

Наукові публікації (Scientific publications). УДК 343.8

Переглянути

Фільтри

Налаштування

Сортувати за

Результатів на сторінку

Результати пошуку