Вісник Кримінологічної Асоціації України, 2024, № 2 (32)
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/22715
Вісник Кримінологічної Асоціації України: зб. наук. пр. / Харків. нац. ун-т внутр. справ, Кримінолог. асоц. України; голов. ред. О. М. Бандурка. - Харків: ХНУВС, 2024. - № 2 (32). - 550 с. - ISSN 2304-4756. - DOI: https://doi.org/10.32631/vca.2024.2.
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Публікація Повоєнний транзит України: матриця криміногенних ризиків перехідного правосуддя(Вісник Кримінологічної асоціації України. – 2024. – № 2 (32). – С. 180-231, 2024) Орлов, Ю. В.; Orlov, Yu. V.; Орлов Юрій ВолодимировичСтаття присвячена кримінологічному моделювання матриці криміногенних ризиків перехідного правосуддя. Поєднання довоєннних, воєнних й трансвоєнних факторів соціальної криміногенези репрезентує складну структуру соціальних станів і взаємодій, що можуть бути уявлені як ризоматичне утворення, ризома. Таке утворення характеризується численними вузлами й зв’язками без вираженого центру тяжіння. На противагу жорстким субординаційним зв’язкам, ризома представлена реординацією взаємодій, взаємовпливів. Сформовано інформаційну модель ризоматичної структури криміногенних ризиків перехідного правосуддя – матрицю постконфліктного криміногенного потенціалу. В її складі виділено та охарактеризовано п’ять функціональних локусів – конкретних видів діяльності (їх спрямованість, стани тощо) як в межах соціальних інститутів, так і поза (над) ними, що у різних комбінаціях, взаємодіях, взаємних функціональних переходах здатні набувати криміногенного значення у зв’язку та в контексті реалізації заходів у межах чотирьох базових напрямів перехідного правосуддя.Публікація Колабораційна діяльність в контексті міжнародного гуманітарного права: окремі аспекти правозастосування(Вісник Кримінологічної асоціації України. – 2024. – № 2 (32). – С. 80-93, 2024) Сокуренко, В. В.; Sokurenko, V. V.; Орлов, Ю. В.; Orlov, Yu. V.; Valerii Sokurenko; Орлов Юрій ВолодимировичСтаття присвячена дослідженню деяких проблем застосування ст. 111-1 КК України в контексті норм міжнародного гуманітарного права. З’ясовано, що потребують на зміну підходи щодо кваліфікації діянь за ч. ч. 2 та 5 ст. 111-1 КК України в частині добровільного зайняття громадянами України посад, як пов’язаних, так і не пов’язаних з виконанням організаційнорозпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території. Вказаній кримінально-правовій забороні кореспондує низка прав громадян, які опинилися на окупованій території, забезпечення яких формально може набувати ознак складів зазначених кримінальних правопорушень, однак з огляду на вимоги міжнародного гуманітарного права, не повинно вважатися протиправним. Йдеться про діяльність медичного персоналу (організація надання та безпосереднє надання медичних послуг), персоналу комунальних підприємств (забезпечення санітарного благополуччя населення, водопостачання, теплопостачання, постачання енергоносіїв, необхідних для забезпечення життя на окупованих територіях), а також надавачів професійної правничої допомоги. Доведено, що кримінально-правова заборона, сконструйована у ч. 7 ст. 111-1 КК України, практика застосування цієї кримінально-правової норми не порушує вимог міжнародного гуманітарного права. Кримінально забороненою слід вважати не участь у збройному конфлікті (для комбатантів вона лишається правомірною на підстави положень міжнародного гуманітарного права), а добровільне набуття громадянином України членства у збройних формуваннях на боці країни-агресора. Встановлено, що громадяни України, цивільні особи, здебільшого можуть визнаватися суб’єктами вчинення порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК України) тоді, коли вони вчинили предикатну колабораційну діяльність, у зв’язку з фактичними наслідками якої набули статусу суб’єкта забезпечення окупації й використали його для подальшого вчинення воєнного злочину.