Вісник Кримінологічної Асоціації України, 2024, № 2 (32)
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/22715
Вісник Кримінологічної Асоціації України: зб. наук. пр. / Харків. нац. ун-т внутр. справ, Кримінолог. асоц. України; голов. ред. О. М. Бандурка. - Харків: ХНУВС, 2024. - № 2 (32). - 550 с. - ISSN 2304-4756. - DOI: https://doi.org/10.32631/vca.2024.2.
Переглянути
6 результатів
Результати пошуку
Публікація Протидія організованій корупційній злочинності у секторі безпеки та оборони України: системні зміни правових засад(Вісник Кримінологічної асоціації України. – 2024. – № 2 (32). – С. 232-241, 2024) Поляков, І. С.; Poliakov, I. S.Стаття присвячена визначенню шляхів удосконалення правових засад протидії організованій корупційній злочинності у секторі безпеки та оборони України. Наведено аргументи на користь необхідності прийняття базового закону «Про засади державної політики у сфері протидії злочинності». Він має визначити системні цілі, принципові підходи, принципи здійснення кримінально-превентивної діяльності, управління у сфері протидії злочинності. У доповнення до нього слід прийняти Закон України «Про кримінологічну експертизу нормативно-правових актів і їх проєктів». Доводиться, що проєкти законів України та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у секторі безпеки та оборони мають підлягати обов’язковій кримінологічній експертизі. З’ясовано, що специфікації потребують норми про функціональні заслони до приватизації об’єктів оборонно-промислового комплексу особами, які можуть вважатися олігархами.Публікація Повоєнний транзит України: матриця криміногенних ризиків перехідного правосуддя(Вісник Кримінологічної асоціації України. – 2024. – № 2 (32). – С. 180-231, 2024) Орлов, Ю. В.; Orlov, Yu. V.; Орлов Юрій ВолодимировичСтаття присвячена кримінологічному моделювання матриці криміногенних ризиків перехідного правосуддя. Поєднання довоєннних, воєнних й трансвоєнних факторів соціальної криміногенези репрезентує складну структуру соціальних станів і взаємодій, що можуть бути уявлені як ризоматичне утворення, ризома. Таке утворення характеризується численними вузлами й зв’язками без вираженого центру тяжіння. На противагу жорстким субординаційним зв’язкам, ризома представлена реординацією взаємодій, взаємовпливів. Сформовано інформаційну модель ризоматичної структури криміногенних ризиків перехідного правосуддя – матрицю постконфліктного криміногенного потенціалу. В її складі виділено та охарактеризовано п’ять функціональних локусів – конкретних видів діяльності (їх спрямованість, стани тощо) як в межах соціальних інститутів, так і поза (над) ними, що у різних комбінаціях, взаємодіях, взаємних функціональних переходах здатні набувати криміногенного значення у зв’язку та в контексті реалізації заходів у межах чотирьох базових напрямів перехідного правосуддя.Публікація Форми відшкодування шкоди жертвам збройного конфлікту в контексті кримінологічного забезпечення перехідного правосуддя: зарубіжний досвід та перспективи для України(Вісник Кримінологічної асоціації України. – 2024. – № 2 (32). – С. 156-165, 2024) Луценко, І. Г.; Lutsenko, I. H.; Ірина ЛуценкоСтаття присвячена дослідженню зарубіжного досвіду застосування різних форм відшкодування шкоди жертвам конфліктів, в яких грубо порушувалися права і свободи людей, у період перехідного правосуддя. На прикладі Аргентини, Боснії і Герцеговини, Грузії, Індонезії, Чилі та Філіппін проаналізовано реалізацію таких видів відшкодування шкоди як реституція, компенсація, реабілітація, сатисфакція та гарантії неповторення. На досвіді зазначених країни відзначені позитивні аспекти цієї діяльності як от: виділення значного фінансування для виплати компенсацій (монетарна компенсація); створення змішаних систем відшкодування шкоди, де окрім грошових виплат, застосовуються такі види допомоги як соціальна, медична, психологічна тощо (реабілітація); визначення доволі широкого кола осіб, які охоплюються статусом жертви; застосування реституції щодо нерухомого майна; запровадження різного роду заходів з ушанування пам’яті жертв (сатисфакція). Разом із тим відмічені і негативні сторони, які мали місце при відшкодування шкоди жертвам, такі як спроби підмінити розслідування і притягнення винних до відповідальності фінансовим відшкодуванням; складні процедури ідентифікації жертв; фрагментарність та непослідовність у реалізації всіх елементів перехідного правосуддя; існування розбіжностей між суспільством і державою у питаннях відшкодування шкоди і взагалі потреб населення у перехідний період.Публікація Сума кримінологій у ціннісній парадигмі: діалогічна репрезентація(Вісник Кримінологічної асоціації України. – 2024. – № 2 (32). – С. 142-155, 2024) Кріцак, І. В.; Kritsak, I. V.; Авдєєв, О. О.; Avdieiev, O. O.; Іван Кріцак; Авдєєв Олександр ОлександровичУ статті проаналізовані окремі анотації наукових статей та монографій з кримінології у рамках ціннісної складової, що дали змогу визначити пріоритет/орієнтир закордонної кримінології, чим формуватимемо власний шлях ціннісний української кримінології. На основі детального розмірковування у рамках ціннісної складової з’явилися міркування, яким шляхом повинна йти українська кримінологія. Кримінологія за сучасних умов є міждисциплінарною наукою, однак не можна забувати її важливу спрямованість та направленість, а саме послужити кримінальному праву з позицій опису ключових тем злочинності ‒особи злочинця та жертви злочину. Виведення категорії цінності можливе завдяки таким наукам як соціологія, психологія, медицина, філософія. Їх інтеграція у предметі та задачах кримінології відкриває шлях до гносеологічних інновацій.Публікація Колабораційна діяльність в контексті міжнародного гуманітарного права: окремі аспекти правозастосування(Вісник Кримінологічної асоціації України. – 2024. – № 2 (32). – С. 80-93, 2024) Сокуренко, В. В.; Sokurenko, V. V.; Орлов, Ю. В.; Orlov, Yu. V.; Valerii Sokurenko; Орлов Юрій ВолодимировичСтаття присвячена дослідженню деяких проблем застосування ст. 111-1 КК України в контексті норм міжнародного гуманітарного права. З’ясовано, що потребують на зміну підходи щодо кваліфікації діянь за ч. ч. 2 та 5 ст. 111-1 КК України в частині добровільного зайняття громадянами України посад, як пов’язаних, так і не пов’язаних з виконанням організаційнорозпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території. Вказаній кримінально-правовій забороні кореспондує низка прав громадян, які опинилися на окупованій території, забезпечення яких формально може набувати ознак складів зазначених кримінальних правопорушень, однак з огляду на вимоги міжнародного гуманітарного права, не повинно вважатися протиправним. Йдеться про діяльність медичного персоналу (організація надання та безпосереднє надання медичних послуг), персоналу комунальних підприємств (забезпечення санітарного благополуччя населення, водопостачання, теплопостачання, постачання енергоносіїв, необхідних для забезпечення життя на окупованих територіях), а також надавачів професійної правничої допомоги. Доведено, що кримінально-правова заборона, сконструйована у ч. 7 ст. 111-1 КК України, практика застосування цієї кримінально-правової норми не порушує вимог міжнародного гуманітарного права. Кримінально забороненою слід вважати не участь у збройному конфлікті (для комбатантів вона лишається правомірною на підстави положень міжнародного гуманітарного права), а добровільне набуття громадянином України членства у збройних формуваннях на боці країни-агресора. Встановлено, що громадяни України, цивільні особи, здебільшого можуть визнаватися суб’єктами вчинення порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК України) тоді, коли вони вчинили предикатну колабораційну діяльність, у зв’язку з фактичними наслідками якої набули статусу суб’єкта забезпечення окупації й використали його для подальшого вчинення воєнного злочину.Публікація Проблеми адаптації вітчизняного кримінального законодавства до Acquis ЄС щодо криміналізації дій расистського та ксенофобного характеру, вчинених через комп’ютерні системи(Вісник Кримінологічної асоціації України. – 2024. – № 2 (32). – С. 20-36, 2024) Бараш, Є. Ю.; Barash, Ye. Yu.; Марченко, О. Е.; Marchenko, O. E.Стаття присвячена порівняльному кримінально-правовому аналізу положень Додаткового протоколу до Конвенції про кіберзлочинність, який стосується криміналізації дій расистського та ксенофобного характеру, вчинених через комп’ютерні системи, та КК України. В результаті виявлення прогалин у кримінально-правовому регулюванні запропоновано низку змін і доповнень до статей 67, 161, 300 КК України. Крім того, на підставі первинної криміналізації злочинів проти людяності (de lege ferenda), запропоновано здійснити вторинну криміналізацію публічного заперечення, значної мінімізації, схвалення або виправдання геноциду чи злочинів проти людяності, вчинення яких встановлено вироками міжнародних судових органів, судами України або визнано рішенням Верховної Ради України, а також виготовлення матеріалу, який заперечує, значно мінімізує, схвалює або виправдовує дії, які є геноцидом або злочинами проти людяності з метою його розповсюдження, розповсюдження або іншим чином надання громадськості доступу через комп’ютерні системи до таких матеріалів.