Наукові публікації (Scientific publications). УДК 34

Постійне посилання зібрання

Переглянути

Нові надходження

Зараз показуємо 1 - 20 з 832
  • Документ
    Національна безпека України в умовах воєнного стану: теоретико-правовий аналіз
    (Вісник Національної академії правових наук України. - 2024. - № 2. - С. 114-138, 2024) Загуменна, Ю. О.; Zahumenna, Yu. O.; Сокуренко, В. В.; Sokurenko, V. V.
    Стаття присвячена теоретико-правовому аналізу ключових особливостей національної безпеки в умовах дії правового режиму воєнного стану, з’ясуванню специфіки зміни моделі правового регулювання, характеру та своєрідності таких змін відповідно до сучасної парадигми національної безпеки України, в умовах широкомасштабної російської військової інтервенції до України, розпочатої з 24 лютого 2022 року. Доведено, що національна безпека та воєнний стан є співвідносними науковими і прикладними категоріями, що характеризують захищеність інститутів особистості, суспільства і держави за особливих правових умов, коли забезпечення захист у цих інтересів неможливо без запровадження такого режиму. З’ясовано, що феномени режиму воєнного стану та стану національної безпеки повинні розглядатися як близькі та системно пов’язані правові категорії як у законодавстві, так і в юридичній науці. Показано, що загроза порушення національної безпеки або її порушення шляхом військової (збройної) агресії іншої держави зумовлює запровадження правового режиму воєнного стану. Таким чином, воєнний стан стає своєрідним (особливим) правовим режимом гарантування (поновлення) або сприяння національній безпеці в умовах потенційної чи реальної збройної агресії. Запровадження воєнного стану за таких умов відіграє низку соціально вагомих функцій для забезпечення національної безпеки: превентивну, правозахисну, стабілізаційну, стимулюючу. В умовах воєнного стану об’єктивно роль держави для забезпечення національної безпеки: зростає її правотворча і правозастосовна діяльність, державна влада діє в режимі безперебійного функціонування, реалізується мобілізаційна модель функціонування державного апарату, сфера приватного розсуду (індивідуальної свободи фізичних та юридичних осіб) суттєво звужується (зменшується, обмежується).
  • Документ
    Теоретичні підходи до визначення поняття «правоохоронна функція держави»
    (Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених, курсантів та студентів : тези доп. Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Вінниця, 21 черв. 2024 р.). – Харків : ХНУВС, 2024. – С. 122-124, 2024) Волошин, К. А.; Voloshyn, K. A.
    Підкреслено ключове значення правоохоронної функції держави для забезпечення правопорядку, законності та безпеки у суспільстві. Виділено основні теоретичні підходи до визначення поняття «правоохоронна функція держави».
  • Документ
    Волонтерська діяльність під час повномасштабного вторгнення в Україну
    (Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених, курсантів та студентів : тези доп. Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Вінниця, 21 черв. 2024 р.). – Харків : ХНУВС, 2024. – С. 119-121, 2024) Вишневський, В. А.; Vyshnevskyi, V. A.
    Наголошено, що волонтери, особливо в період війни, можуть зіштовхуватися з ризиками та викликами, які потребують адекватної підтримки та захисту з боку держави. Необхідно розробляти механізми контролю та відповідальності для забезпечення прозорості та ефективності волонтерських ініціатив, а також для уникнення випадків зловживання чи корупції. Для вирішення цих проблем важливо вдосконалювати законодавство, сприяти співпраці та координації між волонтерськими організаціями та державними структурами, а також забезпечити підтримку та захист прав волонтерів.
  • Документ
    Проблеми та перспективи нормотворчої діяльності в контексті євроінтеграції України
    (Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених, курсантів та студентів : тези доп. Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Вінниця, 21 черв. 2024 р.). – Харків : ХНУВС, 2024. – С. 116-119, 2024) Бортник, С. В.; Bortnyk, S. V.
    Зазначено, що нормотворча діяльність в контексті євроінтеграції України має свої важливі проблеми та перспективи. З одного боку, адаптація законодавства до стандартів ЄС потребує значних зусиль та ресурсів, оскільки потрібно модифікувати тисячі нормативно-правових актів. З іншого боку, цей процес відкриває нові можливості для України, такі як зміцнення правової системи, підвищення економічного розвитку, покращення міжнародного статусу та сприяння соціальному прогресу.
  • Документ
    Поняття та класифікація актів місцевого самоврядування
    (Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених, курсантів та студентів : тези доп. Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Вінниця, 21 черв. 2024 р.). – Харків : ХНУВС, 2024. – С. 113-116, 2024) Атаманюк, В. В.; Atamaniuk, V. V.
    Підкреслено, що муніципальний нормативно-правовий акт - це офіційний юридичний документ постійного або тимчасового характеру, прийнятий територіальною громадою, органом чи посадовою особою місцевого самоврядування в межах їх власних чи делегованих повноважень. Надано класифікацію актів місцевого самоврядування.
  • Документ
    Становлення та розвиток правил етичної поведінки співробітників органів внутрішніх справ
    (Актуальні проблеми правознавства. - 2024. - № 1 (37). - С. 98-103, 2024) Масюк, Л.; Masiuk, L.
    У статті проаналізовано генезис розвитку правил етичної поведінки співробітників органів внутрішніх справ, який протягом свого становлення не мав системного характеру, як і не отримав належної деталізації, особливо в частині розкриття змісту кожної конкретної вимоги, правил та принципів. Окрім визначення конкретних етапів розвитку правил етичної поведінки працівників органів внутрішніх справ, зазначено, що цей процес має багаторічну історію, адже вони до сьогодні не ідеальні, оскільки мають більш формальний, аніж реальний характер. Водночас обставини в державі зараз вимагають бездоганної репутації від працівників правоохоронних органів, у т. ч. від працівників поліції, яка неможлива без формування та реалізації правил морально-етичної поведінки.
  • Документ
    Адвокатура України в умовах воєнного стану
    (Наше право. - 2022. - № 2. - С. 25-30, 2022) Бандурка, С. С.; Bandurka, S. S.
    В статті розглянуті окремі питання діяльності адвокатури України в період воєнного стану. Роль адвокатури в умовах війни зростає у зв’язку із значним збільшенням постраждалих від військових дій, обстрілів, бомбардувань мирного населення, втрат рідних і близьких людей. Адвокатура керується нормами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», але має враховувати можливості обмеження, обумовлені введенням воєнного стану на території України. Висвітлені ті обставини, за яких адвокати мають функціонувати під час воєнного стану і з якими в мирний час вони не стикалася. Пропонується у поствоєнний час удосконалити законодавство України про адвокатуру для того, щоб вона ефективно регулювала діяльність адвокатів в різних ситуаціях, в тому числі і воєнних, зберігаючи головний принцип функціонування адвокатури – незалежність.
  • Документ
    Діяльність міліції УРСР щодо протидії самогоноварінню у 1950-ті роки
    (Вісник Пенітенціарної асоціації України. - 2023. - № 4(26). - С. 5-15, 2023) Ярмиш, О. Н.; Yarmysh, O. N.; Греченко, В. А.; Grechenko, V. A.
    Досліджується питання про протидію міліції самогоноварінню в 1950-ті роки. Ґрунтуючись на матеріалах з Галузевого архіву МВС України, автори показують, які були масштаби самогоноваріння в цей час, якими були причини цього явища, які правові та організаційні заходи вживалися керівництвом держави та за його завданням міліцією у боротьбі з виготовленням, розповсюдженням та вживанням самогону. Відмічається, що причинами самогоноваріння були історичні традиції пияцтва в СРСР, які поширилися з росії в Україну, низький рівень життя радянських громадян, невисокий рівень культури та відносна дорожнеча державних алкогольних напоїв, які були з-за цього недоступними значній частині населення.
  • Документ
    Підготовка кадрів для органів охорони правопорядку в Українській РСР у 1956–1962 роках (на прикладі міліції)
    (Науковий вісник Дніпровського державного університету внутрішніх справ. - 2024. - № 2. - С. 37-44, 2024) Боняк, В.; Boniak, V.; Греченко, В. А.; Grechenko, V. A.
    Розкрито актуальне та недостатньо висвітлене в історико-правовій науці питання про трансформаційні зміни кадрової політики МВС УРСР наприкінці 50-х – на початку 60-х років ХХ ст. З огляду на сучасні методологічні позиції, з залученням нових історичних джерел переосмислено питання структурної організації та діяльності одного з провідних органів охорони правопорядку – міліції, що входила до складу МВС радянської України. Авторами виокремлено як позитивні, так і негативні тенденції, що мали місце у підготовці кадрів для органів міліції Української РСР у другій половині 1950-х – на початку 1960-х рр. Акцентовано, що на початковому етапі кадрові проблеми в органах міліції були викликані надмірною централізацію повноважень союзного МВС з вирішення кадрових питань, а з 1956 р., – навпаки, децентралізацією, зменшенням фінансування та скороченням кадрів міліції, розформуванням частини навчальних закладів МВС СРСР. Доведено, що нездатність кадрових апаратів главків союзного МВС вирішувати кадрові проблеми призвела до поступового перерозподілу повноважень та передачі їх до відання республіканських МВС. До позитивних тенденцій із покращення підготовки кваліфікованих працівників міліції віднесено відкриття навчальних пунктів та спеціальних шкіл міліції, Вищої школи МВС УРСР у м. Києві і збільшення наборів до них, а також суттєве поліпшення матеріально-фінансового забезпечення працівників міліції, проведення роботи зі зменшення плинності кадрів цього органу охорони правопорядку. На основі критичного підходу, аналізу нормативних актів, наукових публікацій, архівних матеріалів, що висвітлюють події кінця 50-х – початку 60-х років ХХ ст., аргументовано, що загальна атмосфера так званої відлиги сприяла трансформаційним змінам кадрової політики МВС УРСР. Це позначилося на стані законності, покращенні підготовки кадрів для цих органів охорони правопорядку, зниженні рівня злочинності тощо. Зроблено висновок про те, що в умовах існуючої на той час тоталітарної системи державного управління певна частина важливих для вдосконалення діяльності міліції завдань не могла бути вирішеною.
  • Документ
    Поняття системи та структури адвокатури України
    (Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2024. - № 1. - С. 82-89, 2024) Бандурка, С. С.; Bandurka, S. S.
    Розглянуто поняття соціальної системи взагалі та системи адвокатури зокрема. Охарактеризовано окремі елементи структури адвокатури – складової цілісного комплексу адвокатури як недержавного самоврядного інституту, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі. Досліджено структуру адвокатури в її взаємозв’язку та організаційній єдності, що забезпечує принцип самостійного вирішення питання організації і діяльності адвокатури відповідно до законодавства. Зазначено, що правову основу здійснення адвокатської діяльності складають: Конституція України, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Цивільний процесуальний кодекс України, інші кодекси та закони України, Правила адвокатської етики та інші нормативно-правові акти, що тією чи іншою мірою регламентують захист прав і свобод людини і громадянина та законних інтересів юридичних осіб в Україні. Аргументовано, що адвокатура України виконує роль єдиного незалежного недержавного самоврядного інституту, що забезпечує захист прав і свобод людини і громадянина та законних інтересів суспільства і державних органів на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.
  • Документ
    Принципи судової політики в системі судово-правових відносин
    (Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія : Право. - 2024. - Вип. 83, т. 1. - С. 50-58, 2024) Калараш, Р. А.; Kalarash, R. A.
    Дана стаття є однією з перших спроб комплексного дослідження теоретичних і практичних аспектів принципів судової політики та визначення їх ролі в судово-правових відносинах. У статті досліджено окремі аспекти систематизації принципів судової політики як основи функціонування судової системи. Розкрито теоретичні засади, зміст і природа цих принципів щодо їх впливу на діяльність судових органів. Проаналізовано нормативно-правове закріплення принципів судової політики в національному законодавстві та міжнародних документах. Зауважено важливість впливу принципів судової політики на формування судової системи України та визначено основні тенденції їх застосування в контексті сучасних викликів.
  • Документ
    Витоки та розвиток природного права
    (Правова наука і державотворення в Україні в контексті інтеграційних процесів: матеріали ХV Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Суми, 24 трав. 2024 р.). – Суми: СФ ХНУВС, 2024. – С. 239-240, 2024) Новик, М. Ю.; Novyk, M. Yu.
    Стверджено, що тенденції того часу не давали теорії природного права розкритись в повній мірі, а самі ідеї були сильно зав’язані на релігійних або абстрактних поняттях, не демонстрували радикального розвитку. Було очевидно що головні досягнення цієї теорії іще попереду.
  • Документ
    Імплементація принципів «good governance» в концепцію соціальної держави
    (Правова наука і державотворення в Україні в контексті інтеграційних процесів: матеріали ХV Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Суми, 24 трав. 2024 р.). – Суми: СФ ХНУВС, 2024. – С. 170-172, 2024) Сокуренко, В. В.; Sokurenko, V. V.
    Підкреслено, що принципи «good governance» мають подвійну мету, з одного боку - забезпечити ефективне, справедливе виконання органами своїх повноважень відносно приватних осіб, а з іншого - захистити їх права та інтереси. Імплементація принципів «good governance» та соціальної держави здійснюється крізь призму наступних напрямків як: адміністративна процедура та послуги; боротьба з корупцією; механізм захисту прав та інтересів; функціонування демократичних інститутів.
  • Документ
    Військовий трибунал у системі правосуддя: міжнародний досвід та виклики сьогодення
    (Правова наука і державотворення в Україні в контексті інтеграційних процесів: матеріали ХV Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Суми, 24 трав. 2024 р.). – Суми: СФ ХНУВС, 2024. – С. 120-122, 2024) Гайдар, М. В.; Haidar, M. V.
    Запропоновано декілька механізмів для вирішення питання про притягнення до відповідальності РФ за скоювані нею міжнародні злочини протягом останніх 10 років відносно української державності та українського народу.
  • Документ
    Неурядові організації в питаннях захисту прав людини
    (Правова наука і державотворення в Україні в контексті інтеграційних процесів: матеріали ХV Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Суми, 24 трав. 2024 р.). – Суми: СФ ХНУВС, 2024. – С. 45-47, 2024) Гончаренко, Л. Л.; Honcharenko, L. L.
    Підкреслено, що в Україні зростає розуміння важливості неурядових об`єднань як партнерів у будівництві нової Європи, особливо у справі підтримки прав людини. Ефективність політики держави щодо прав і свобод людини безпосередньо залежить від уміння налагодити конструктивний діалог влади та неурядових об`єднань які є «рупором» сьогоднішнього суспільства.
  • Документ
    Дія-фальсифікація та дія-фабрикація як види правозначущих дій
    (Правова наука і державотворення в Україні в контексті інтеграційних процесів: матеріали ХV Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Суми, 24 трав. 2024 р.). – Суми: СФ ХНУВС, 2024. – С. 40-41, 2024) Шульга, А.М.; Shulha, A.M.
    Відмічено, що в межах загальнотеоретичної класифікації видів правозначущих дій на підставі їх групування «за об’єктивними ознаками дії» доцільно виокремлювати дії-фальсифікації та дії-фабрикації.
  • Документ
    Закон України «Про правотворчу діяльність» як механізм удосконалення правотворчого процесу
    (Правова наука і державотворення в Україні в контексті інтеграційних процесів: матеріали ХV Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Суми, 24 трав. 2024 р.). – Суми: СФ ХНУВС, 2024. – С. 33-35, 2024) Сядристий, А. О.; Siadrystyi, A. O.
    Зазначено, що прийняття Закону України " Про правотворчу діяльність" має позитивний резонанс для правової системи України з врахуванням тих чинників, що справляють визначальний вплив на удосконалення правотворчої діяльності в умовах демократичного розвитку.
  • Документ
    Земельне питання в політиці Української Центральної Ради
    (Правова наука і державотворення в Україні в контексті інтеграційних процесів: матеріали ХV Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Суми, 24 трав. 2024 р.). – Суми: СФ ХНУВС, 2024. – С. 18-21, 2024) Бурдін, М. Ю.; Burdin, M. Yu.
    Стверджено, що досвід реформування земельних відносин Центральною Радою УНР переконує, що поразка української держави була спричинена нехтуванням історичної традиції українського селянства мати у приватній власності землю та вільно на ній господарювати.
  • Документ
    Взаємодія міліції та БСМ – ДНД в охороні громадського порядку в Україні у середині 1950-х – на початку 1960-х рр.
    (Наше право. - 2024. - № 2. - С. 11-17, 2024) Греченко, В. А.; Grechenko, V. A.; Ярмиш, О. Н.; Yarmysh, O. N.
    Зазначено, що активною формою допомоги населення органам міліції у 1950-ті рр. була їхня участь у бригадах сприяння міліції. На той час комуністична влада вирішила звільнити міліцію від деяких функцій, переклавши патрулювання вулиць на плечі громадськості. Характерною особливістю бригад сприяння міліції було те, що вони, на відміну від товариств сприяння міліції, створювалися з ініціативи органів міліції та працювали під керівництвом районних і міських управлінь (відділів) міліції. Успішна робота бригад сприяння міліції залежала від того, як їхньою діяльністю керували дільничні уповноважені, які відповідали за виховання, навчання і залучення їх до роботи. У 1959 р. бригади сприяння міліції були трансформовані в добровільні народні дружини. Народні дружини були більш масовою організацією, ніж бригади сприяння міліції. На відміну від бригадмільців, дружинникам зброя не видавалася. Однією зі специфічних рис діяльності добровільних народних дружин було те, що хоча вони і співпрацювали з міліцією, але формувалися й функціонували під керівництвом районних, міських, селищних і сільських штабів, до складу яких входили представники компартії, відповідної ради та інших державних органів і громадських організацій, командири або начальники штабів деяких дружин, окремі дружинники. На території, закріпленій за нею, дружина повинна була вести роботу щодо роз’яснення серед населення радянських законів, правил громадського співжиття; забезпечувати громадський порядок на вулицях, стадіонах, у парках та інших громадських місцях, брати участь у підтриманні порядку під час проведення демонстрацій, мітингів, спортивних змагань та інших масових заходів; поряд з органами міліції, прокуратури та суду вести активну боротьбу з хуліганством, пияцтвом, розкраданням державного, громадського майна та особистої власності громадян, з порушеннями правил торгівлі, спекуляцією, самогоноварінням, здійснювати громадський контроль за додержанням правил руху транспорту і пішоходів, користуванням міським і приміським транспортом, а також вживати заходів до припинення інших правопорушень. Безпосередня охорона громадського порядку в районі діяльності дружини здійснювалася шляхом патрулювання, проведення рейдів, виставлення постів та несення чергувань. У цей час добровільні народні дружини здійснили істотний внесок у протидію злочинності та підтримання громадського порядку в населених пунктах республіки.
  • Документ
    Проблеми надання безоплатної правової допомоги в умовах воєнного стану
    (Війна в Україні: зроблені висновки та незасвоєні уроки: зб. тез Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Львів, 22–23 лют.о 2024 р.) / МВС України, Львів. держ. ун-т внутр. справ, НАПН України, Консульт. місія ЄС. – Київ – Львів – Харків, 2024. – С. 74-76, 2024) Бандурка, С. С.; Bandurka, S. S.
    Розкрито сучасні проблеми надання безоплатної правової допомоги в умовах воєнного стану в Україні.