(Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2016. - № 2 (73). - С. 143-153, 2016) Кройтор, В. А.; Kroitor, V. A.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-1849-5721
Доведено, що диспозитивність проявляється як єдність волі та волевиявлення матеріально заінтересованої особи, здійсненого безпосередньо чи опосередковано через представника, вільно обирати варіанти поведінки, засоби
судового захисту через юридичну природу цивільних процесуальних правовідносин. Зазначено, що дотримання цивільної процесуальної форми суб’єктами цивільного процесу та необхідність виконання його завдань визначають наявність
публічно-правового інтересу в цивільному процесі – процесуальної активності
суду, яка також є невід’ємною умовою розвитку процесу.
Таким чином, принцип поєднання засад диспозитивності та процесуальної активності суду – це нормативно закріплена правова вимога, відповідно до якої від вчинення особами, які беруть участь у справі, процесуальних дій та
кореспондуючих дискреційних повноважень суду залежить виникнення, зміна
та припинення цивільних процесуальних правовідносин, рух цивільної справи.
