Цивільне право. Цивільно-процесуальне право (Civil Law. Civil and Procedure Law)
Постійне посилання на розділhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/142
Переглянути
4 результатів
Результати пошуку
Публікація Правова природа одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовця(Правова держава. – 2024. – Вип. 55. – С. 104–122, 2024) Кухарєв, О. Є.; Kukhariev, O. Ye.; Олександр КухарєвThe article is devoted to the clarification of the legal nature of one-time monetary assistance in the event of the death of a serviceman, as well as the corresponding personal order regarding this assistance in the event of his death. It is a well-founded position that such assistance is not an element of the composition of the inheritance, taking into account its specific features. Thus, unlike the heirs, recipients of the aid under investigation do not acquire the duties of a deceased serviceman and are not required to notify creditors of the latter’s death. In addition, the right to receive a one-time cash benefit in the event of the death of a serviceman is exercised within three years from the date of the emergence of such a right, which is related to the date specified in the person’s death certificate. Recipients of one-time cash assistance do not coincide with the circle of heirs according to the law of the first order. It is emphasized that the terminology of inheritance law does not apply to such assistance. In particular, persons who are entitled to receive a one-time cash benefit are not named as heirs, the time of the death or death of a serviceman is not indicated as the time of the opening of the inheritance, etc. The right to receive the researched assistance arises as a result of the person’s death, which makes inheritance impossible in this case. The essence of universal legal succession is the transfer of rights and obligations from the testator to his heirs. It is emphasized that the one-time monetary assistance in the event of the death of a serviceman has a compensatory nature, which is aimed at materially supporting family members (parents, children, spouse) and dependents of a deceased serviceman after the loss of a loved one. A military serviceman’s personal order to pay a one-time cash benefit to a certain person in the event of his death (death) is not a type of will. In its essence, this personal order is close to the order of a depositor of a bank (financial institution) in the event of his death, which is defined in Part 1 of Art. 1228 of the Civil Code of Ukraine.Документ Особливості спадщини як об’єкта цивільних прав(Правова держава. – 2021. – Вип. 42. – С. 164-170, 2021) Кухарєв, О. Є.; Kukhariev, O. Ye.Стаття присвячена виявленню особливостей спадщини як об’єкта цивільних прав шляхом визначення та характеристики її ознак. Підкреслюється, що нормативне регулювання спадщини характеризується диспозитивністю, оскільки законом закріплений відкритий (невичерпний) перелік прав та обов’язків, що утворюють її склад. В окремих випадках до складу спадщини включаються також певні правові утворення, які на час відкриття спадщини ще не набули форми суб’єктивного цивільного права. Наголошується, що права є основним елементом складу спадщини, тоді як обов’язки – додатковим.Документ Про розуміння значення державної реєстрації права власності на спадщину(Правова держава. – 2024. – Вип. 53. – С. 113–123, 2024) Кухарєв, О. Є.; Kukhariev, O. Ye.Стаття присвячена з’ясуванню значення державної реєстрації права власності у спадкових правовідносинах з урахуванням чинного законодавства України, положень вітчизняної правової доктрини та матеріалів судової практики. Обґрунтовано, що у сфері спадкування державна реєстрація права власності має специфіку, іманентно зумовлену особливостями універсального спадкового правонаступництва, що характеризується безперервністю існування прав та обов’язків при зміні їх носіїв. Тим самим забезпечується стабільність майнового обороту шляхом запобігання стану правової невизначеності майна, власник якого помер. Наголошено, що державна реєстрація права власності на спадщину має правопідтверджуючий, а не правовстановлюючий характер. Зважаючи на дію правила зворотної сили прийняття спадщини, закріпленого в частині 5 статті 1265 Цивільного кодексу України, право власності на спадкове майно виникає у спадкоємця ретроспективно з часу відкриття спадщини, а не з моменту державної реєстрації прав на неї, незалежно від правового режиму спадкового майна (рухоме, нерухоме). Юридичним фактом, що породжує набуття права власності на спадкове майно зі зворотною дією у часі спадкоємцем, є прийняття ним спадщини. Хоча до здійснення державної реєстрації права власності спадкоємець обмежений у можливості розпоряджатися успадкованим нерухомим майном. Таке обмеження не є абсолютним і стосується передусім відчуження об’єктів, що входять до складу спадщини. У статті доводиться, що значення державної реєстрації права власності у спадкових правовідносинах виявляється у двох аспектах: 1) підтвердження права власності на спадщину; 2) припинення спадкових правовідносин, які трансформуються у відносини власності. Внаслідок здійснення державної реєстрації права власності, відповідне майно втрачає правовий режим спадкового, а особа – статусу спадкоємця. Окреслено три юридичні факти, що впливають на правовий режим спадкового майна: відкриття спадщини, прийняття спадщини та державна реєстрація права власності на неї.Документ Формування складу спадщини після смерті автора: на перетині спадкового та авторського права(Актуальні проблеми держави і права. – 2024. – Вип. 101. – С. 72–80, 2024) Кухарєв, О. Є.; Kukhariev, O. Ye.Стаття присвячена виявленню складу спадщини, що відкрилася внаслідок смерті автора. Наголошується, що спадкування прав на твір зумовлює нове розуміння сутності універсального спадкового правонаступництва, яке є традиційним та усталеним у доктрині спадкового права. На універсальне спадкове правонаступництво суттєво впливає правовий режим об’єктів авторського права. Зокрема, всі права на твір поділяються на дві групи – майнові та особисті немайнові. Майнові права інтелектуальної власності на твір переходять до спадкоємців на час, що залишився до закінчення строку їх чинності. Крім того, до спадкоємців переходить не вся сукупність прав на твір, що належала авторові за життя. Так, не переходять: 1) право автора вимагати від власника матеріального об’єкта, в якому втілено оригінал твору образотворчого мистецтва, доступ до свого твору з метою його відтворення, за умови що це не порушує законні права та інтереси власника цього об’єкта; 2) виключне право на участь автора проекту твору архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва у подальшій його реалізації, якщо інше не передбачено умовами договору із замовником або юридичною чи фізичною особою, де або в якої він працює, а також на внесення змін до не завершеного будівництвом чи збудованого твору архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва у разі зміни його функціонального призначення чи реконструкції. Піддається сумніву імперативне положення закону про абсолютну неспроможність переходу в порядку спадкування всіх особистих немайнових прав автора. Наголошується, що окремі з них спадкуються, щоправда у неповному, усіченому складі, необхідному для їх захисту. У разі спільного спадкування прав на твір декількома спадкоємцями не застосовуються загальні правила про спільну часткову власність. Ці права здійснюються спадкоємцями спільно та не підлягають поділу між ними в певних частках, у тому числі шляхом укладення договору про поділ спадщини.