(Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія : Право. - 2017. - Вип. 43, т. 3. - С. 66-70, 2017) Шуміло, О. М.; Shumilo, O. M.
У статті представлений розгорнутий нормативно-правовий аналіз стану законодавства України, яке регулює
право земельного сервітуту, а також висвітлені основні особливості встановлення земельного сервітуту.
(Проблеми цивільного права та процесу : тези доп. учасників наук.-практ. конф., присвяч. світлій пам’яті О. А. Пушкіна (м. Харків, 19–20 трав. 2017 р.). – Харків : ХНУВС, 2017. – С. 234-236, 2017) Шуміло, О. М.; Shumilo, O. M.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-0506-4631
Зазначено, що цивілістична наука та практика базуються на визначенні, що надано у ст. 373 ЦК України, яка розглядає землю (земельну ділянку) як об’єкт права власності. Воно поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об’єкти, ліси,багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Наголошено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення та може використовувати все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.
