Цивільне право. Цивільно-процесуальне право (Civil Law. Civil and Procedure Law)
Постійне посилання на розділhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/142
Переглянути
16 результатів
Результати пошуку
Публікація Особливості розгляду судових справ, пов’язаних із обмеженням юрисдикційного імунітету іноземної держави(Аналітично-порівняльне правознавство. - 2023. - № 4. - С. 130-136, 2023) Бортнік, О. Г.; Bortnik , O. H.; Степаненко, Т. В.; Stepanenko, T. V.; Оксана БортнікВизначено окремі процесуальні аспекти розгляду національними судами справ, що стосуються обмеження юрисдикційного імунітету іноземної держави, що безпосередньо мають вплив на ефективність судового захисту у цих справах, зокрема, з огляду на реальність їх виконання в іноземних юрисдикціях. Наголошено на необхідність врегулювання питання повідомлення держави-відповідача у справах про відшкодування шкоди, завданої життю, здоров’ю та майну фізичних осіб внаслідок збройної агресії РФ.Документ Щодо розгляду судами справ про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України(Проблеми цивільного права та процесу : тези доп. учасників наук.-практ. конф., присвяч. 98-й річниці від дня народження О. А. Пушкіна (м. Вінниця, 19 трав. 2023 р.). – Вінниця : ХНУВС, 2023. – С. 242-248, 2023) Степаненко, Т. В.; Stepanenko, T. V.Підсумовано, що згідно із нормами міжнародного звичаєвого права у випадку незастосування юрисдикційного імунітету іноземної держави-відповідача однією із обов’язкових складових процедури розгляду судом вимоги до відповідача іноземної держави є належне повідомлення іноземної держави про пред’явлені до неї позовні вимоги і про результати їх розгляду судом. Невиконання ж наведених процедурних вимог може створити в майбутньому перепони для подальшої реалізації судових рішень у таких справах, зокрема, щодо можливості звернення таких судових рішень до примусового виконання на території інших держав за рахунок майна держави-агресора, що знаходиться на їх території.Документ Достатність доказів у цивільному процесі(Теорія та практика сучасної юриспруденції : матеріали ХХІV наук.-практ. конф. (м. Харків, 30 трав. 2020 р.). – Харків, 2020. – С. 486-488, 2020) Степаненко, Т. В.; Stepanenko, T. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-2323-987X; Ніколаєв, М. В.; Nikolaiev, M. V.Зазначено, що достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тобто, в основу покладено суб’єктивний критерій оцінки достатності доказів судом, що не завжди позитивно впливає на ефективність судового розгляду. Наголошено, що в аспекті удосконалення критеріїв достатності доказів при здійсненні їх оцінки судом задля встановлення обставин справи заслуговує на увагу досвід правових систем країн загального права у застосуванні стандартів доказування, що умовно та з певними застереженнями можна розглядати в якості об’єктивного критерію достатності доказів.Документ Інструментальні аспекти пропорційності в цивільному судочинстві(Право і безпека. – 2022. – № 2 (85). – С. 169-178, 2022) Бортнік, О. Г.; Bortnik, O. G.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-7816-0387; Степаненко, Т. В.; Stepanenko, T. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-2323-987XДосліджено роль пропорційності як інструмента подолання правової невизначеності при застосуванні судами принципів і норм права в сучасному цивільному судочинстві. Наголошено, що справедливим є судочинство, в якому гарантується збалансоване, обґрунтоване необхідністю обмеження можливостей у реалізації процесуально-правових інтересів та здійсненні прав, а також дотримання встановленої законом процедури. Зроблено висновок, що пропорційність – це інструментальний принцип, що дозволяє забезпечити правовий дискурс, який є засобом досягнення збалансованого правового та соціального результату, з якими пов’язується забезпечення верховенства права під час здійснення владних повноважень.Документ Правові стимули в договірному регулюванні правовідносин подружжя(Право і безпека. – 2022. – № 1 (84). – С. 207-214, 2022) Бортнік, О. Г.; Bortnik, O. G.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-7816-0387; Степаненко, Т. В.; Stepanenko, T. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-2323-987XДосліджено роль правових стимулів у механізмі правового регулювання правовідносин подружжя. Підкреслено роль особистих немайнових благ як основи сімейних відносин, що визначає вибір оптимальної моделі правового регулювання таких відносин. Зроблено висновок, що можливість для особи отримати правові гарантії здійснення особистих немайнових прав у шлюбі є важливим правовим стимулом для використання договірного способу регулювання правовідносин подружжя. Договірне саморегулювання правовідносин подружжя через визначення способів здійснення суб’єктивного права дозволяє дотримуватися балансу між потребами і суб’єктивними правами та юридичними обов’язками кожного з подружжя, а також подружжя як батьків та захистити їх охоронювані законом інтереси.Документ Групові позови в Україні: правове регулювання, судова практика та законодавчі перспективи(Юридичний науковий електронний журнал. - 2021. - № 10. - С. 174-177, 2021) Степаненко, Т. В.; Stepanenko, T. V.; ORCID: https://orcid.org/0000-0002-2323-987XДосліджено процесуально-правові можливості судового захисту прав та інтересів численної групи осіб в Україні. Розглянуто законотворчі спроби запровадження інституту групових позовів у національне цивільне процесуальне законодавство та судочинство. Проаналізовано національне законодавство, що передбачає можливість звернення до суду із позовами в інтересах невизначеного кола осіб, інтересів суспільства. Procedural and legal possibilities of judicial protection of the rights and interests of a large group of persons in Ukraine have been studied. Legislative attempts to introduce the institute of class actions into the national civil procedural legislation and court proceedings are considered. The national legislation is provided, which provides for the possibility of filing lawsuits in the interests of an indefinite number of persons, the interests of society. Исследованы процессуально-правовые возможности судебной защиты прав и интересов многочисленной группы лиц в Украине. Рассмотрены законотворческие попытки внедрения института групповых исков в национальное гражданское процессуальное законодательство и судопроизводство. Проанализировано национальное законодательство, предусматривающее возможность обращения в суд с исками в интересах неопределенного круга лиц, интересов общества.Документ Європейські стандарти медіації в цивільно-правових спорах та їх упровадження в Польщі та Чехії(Юридичний науковий електронний журнал. - 2021. - № 3. - С. 131-135, 2021) Степаненко, Т. В.; Stepanenko, T. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-2323-987XСтаття присвячена висвітленню деяких стандартів медіації в цивільно-правових спорах та їх реалізації в національному праві Польщі та Чехії. Медіація є одним із визнаних у світовій практиці ефективних способів позасудового вирішення цивільних спорів. Важливим кроком щодо впровадження медіації в Європейському правовому просторі було прийняття Директиви 2008/52/ЄС Європейського парламенту та Ради Європи «Про деякі аспекти медіації в цивільних та господарських справах». Директива 2008/52/ЄС встановлює вимоги до проведення процедури медіації у транскордонних цивільних та комерційних справах. Так, Директива 2008/52/ЄС встановлює такі вимоги до процедури медіації: забезпечення якості медіації; забезпечення права суду пропонувати сторонам звернення до медіації; забезпечення виконання угод, досягнутих у результаті медіації; забезпечення конфіденційності медіації; час проведення процедур медіації не включається до строку позовної давності. Директива 2008/52/ЄС містить зобов’язання держав-членів ЄС щодо впровадження законів та інших нормативних актів, які необхідні для належного виконання положень цієї Директиви. Крім встановлення певних вимог до використання медіації в транскордонних спорах, Директива дала імпульс ширшому впровадженню медіації також у внутрішньому праві держав-членів ЄС. Так, у Чехії реалізація цієї Директиви спричинила прийняття Закону № 202/2012 «Про медіацію і внесення змін до деяких законів». У Польщі законодавство про медіацію в цивільних справах було прийнято в 2005 році шляхом внесення змін до Цивільного процесуального кодексу Польщі. Зроблено висновок, що правові норми Директиви 2008/52/ЄС, що регламентують інститут медіації, досить успішно інтегровано в процесуальне законодавство держав-членів ЄС. Досвід країн ЄС свідчить, що медіація може існувати і застосовуватися як особлива форма врегулювання спорів нарівні і у взаємозв’язку із судовим розглядом.Документ До питання запровадження інституту групових позовів в цивільному судочинстві України(Теоретичні питання юриспруденції і проблеми правозастосування: виклики ХХІ століття : тези доп. учасників IV Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Харків, 20 лист. 2020 р.). - Харків, 2020. - С. 65-67, 2020) Степаненко, Т. В.; Stepanenko, T. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-2323-987XРозглянуто необхідність подальшого врегулювання на законодавчому рівні інституту групового позову в Україні та запровадження означеного інституту до цивільного процесуального законодавства України та національного судочинства, що має сприяти доступності правосуддя для захисту прав численних груп осіб.Документ Публичные и частные интересы как критерии определения разумного срока разрешения дела в порядке гражданского судопроизводства(Порівняльно-аналітичне право. - 2018. - № 6. - С. 95-98, 2018) Бортник, О. Г.; Bortnik, O. G.; Бортнік, О. Г.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-7816-0387; Степаненко, Т. В.; Stepanenko, T. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-2323-987XСтаття присвячена аналізу критеріїв визначення розумності строку розгляду справи в порядку цивільного судочинства. Зроблено висновок, що строк учинення процесуальних дій, який установлюється законом чи судом, повинен у кожному випадку враховувати необхідність дотримання публічних і приватних інтересів. Проаналізовано зміст публічних і приватних інтересів, які можуть бути враховані під час визначення розумності строку.Документ Оцінка необхідності та допустимості процесуальної активності суду в процесі доказування у цивільній справі(Порівняльно-аналітичне право. – 2019. – № 4. – С. 100-104, 2019) Бортнік, О. Г.; Bortnik, O. G.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-7816-0387; Степаненко, Т. В.; Stepanenko, T. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-2323-987XУ статті висвітлено окремі аспекти дискреційних повноважень суду щодо доказування у цивільній справі. ЦПК України нарівні з положеннями про те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, тягар доказування у справі покладено на сторони та збирання доказів не є обов’язком суду, також містить окремі норми, що закріплюють дискреційні повноваження суду щодо збирання доказів з власної ініціативи суду. Автори погоджуються, що активна позиція суду з точки зору організації процесу виступає гарантією досягнення завдань цивільного судочинства. На основі аналізу нормативного закріплення підстав застосування судом повноважень щодо збирання доказів звертається увага на відносну визначеність у нормах ЦПК України таких підстав. Вказується, що ефективна реалізація національними судами дискреційних повноважень зі збирання доказів у справі з власної ініціативи вимагає чітких критеріїв для суддівського розсуду. Критерієм меж суддівського розсуду є принцип верховенства права та, зокрема, його складник – принцип пропорційності. Пропорційність має розглядатися як вимога врахування судом приватних інтересів учасників справи та публічних інтересів, пошук їх балансу у судочинстві. Зроблено висновок, що концепція чинного ЦПК України визначається тим, що автономія учасників справи має межі, зумовлені публічними інтересами у здійсненні судочинства та досягненні його завдань. Оскільки державою обов’язок доказування покладено на сторони, мають бути створені умови до змагального процесу, в якому забезпечено рівні (збалансовані) процесуальні можливості. Якщо засоби змагального характеру не реалізуються, судом має бути здійснено сприяння у встановленні обставин справи. Дискреційний порядок отримання доказів судом не обмежує процесуальні права учасника справи чи диспозитивні або змагальні засади, а навпаки, компенсує недостатні процесуальні засоби через неналежну процесуальну активність сторін. Процесуальна дія, вчинена із застосуванням розсуду суду, має свідчити про неупередженість, об’єктивність та необхідність у відповідній ситуації.