Цивільне право. Цивільно-процесуальне право (Civil Law. Civil and Procedure Law)

Постійне посилання на розділhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/142

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 7 з 7
  • Ескіз
    Документ
    Тлумачення суспільного інтересу у межах справедливого розгляду цивільних справ
    (Юридичний науковий електронний журнал. - 2024. - № 7. - С. 109-111, 2024) Довбенко, М. П.; Dovbenko, M. P.
    Стаття присвячена аналізу судової аргументації при тлумаченні та застосування суспільних інтересів у їх значенні як критеріїв доступу до касаційного скарження та забезпеченню у зв’язку із цим права на справедливий судовий розгляд. Зважаючи на контекст використання відповідної оціночних понять, що становлять собою об’єкт судового захисту та водночас підстави процесуальних правообмежень, заначено про різноманітне та водночас не чітке тлумачення суспільних, публічних, державних інтересів, їх розмежування та співвідношення з іншими інтересами. Виокремлена теоретична та правозастосовна проблема засобів оцінки у практиці Верховного суду підстав застосування касаційних фільтрів. Автор аналізує новітні зміни до цивільного процесуального законодавства, зумовлені визнанням неконституційним окремих положень ЦПК України щодо малозначних справ. Зазначено, що уведення у правопорядок України малозначних справ взаємопов’язано з метою, завданнями цивільного судочинства, серед яких окрім оптимізації, прискорення розгляду нескладних справ виключне значення мають важливі його характеристики, якими позначається його завдання та мета: справедливість та ефективність. Виходячи зі складної системи підстав касаційного оскарження, які теоретично покликані забезпечувати його високий стандарт, констатовано неналежний рівень застосовування пропорційності, враховуючи не ціну позову, а й значення справи для сторін або суспільства. Зазначено, що ці положення мають зумовлювати не формальне, а більш послідовне застосування пропорційності як прояву процедурної справедливості щодо конкретної юридичної ситуації, у межах якої суду належить дати оцінку підстав допуску справи до касаційного перегляду. Автором наголошено, що слідування інституційному підходу через формальне викладення у судових рішення Верховного суду загального розуміння суспільних інтересів не спряє забезпеченню правової визначеності та справедливості процедури, єдиної правозастосовчої практики. Констатовано важливе значення дотримання алгоритму пропорційності для умотивованості судових рішень у контексті касаційного перегляду цивільних справ враховуючи фактичний підхід до тесту на пропорційність, який є одним із засобів процедурної справедливості та забезпечення верховенства права.
  • Ескіз
    Публікація
    Принцип пропорційності як інструмент обґрунтованості відступу Верховного Суду від висновку щодо застосування норми права
    (Проблеми цивільного права та процесу : тези доп. учасників наук.-практ. конф., присвяч. 99-й річниці від дня народження О. А. Пушкіна (м. Вінниця, 24 трав. 2024 р.). – Вінниця : ХНУВС, 2024. – С. 155-159, 2024) Бортнік, О. Г.; Bortnik, O. H.; Оксана Бортнік
    Відзначено, що національна практика застосування пропорційності як принципу, закріпленому у ЦПУ України не є однозначною. Верховний Суд демонструє поступову імплементацію застосування пропорційності, яка не позбавлена недоліків. Розглянуто постанови Верховного суду, у яких обґрунтовується відступлення від висновків щодо застосування норми права.
  • Ескіз
    Документ
    Роль пропорційності в забезпеченні виконання завдання та досягнення мети цивільного судочинства
    (Науковий вісник публічного та приватного права. - 2019. - Вип. 3, т. 2. - С. 94-100, 2019) Масло, Т. М.; Maslo, T. M.
    У статті здійснюється аналіз ролі пропорційності у цивільному судочинстві, яка через застосування визначених законом та вироблених практикою міжнародних стандартів правосуддя повинна застосовуватись судом під час визначення порядку провадження у справі. Роль пропорційності, зважаючи на її значення як елементу верховенства права, є ширшою ніж та, що закріплена на рівні національного законодавства. Визначається, що пропорційність є вимогою до врахування приватних та публічних інтересів на етапі законотворчого процесу, під час тлумачення та оцінки чинних норм цивільного процесуального права, засобом попередження чи вирішення правозастосовних проблем, які зумовлені конкуренцією зазначених інтересів та можуть тягнути обмеження права особи на справедливий суд.
  • Ескіз
    Документ
    Забезпечення недоторканності приватного життя в епоху комп’ютерних технологій: прайвесі 3.0
    (Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Сер.: Право. - 2012. - Вип. 12. - С. 97-100, 2012) Серьогін, В. О.; Serohin, V. O.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-1973-9310
    Розкрито зміст нового концептуального підходу до забезпечення недоторканності приватного життя – Прайвесі 3.0, в основу якого покладено принцип пропорційності між обсягом і якістю тих суспільних послуг, які отримує особа, та мірою втручання у приватне життя, на яку йде особа заради отримання цих послуг.
  • Ескіз
    Документ
    Пропорційність як основний критерій розсуду суду в цивільному судочинстві
    (Порівняльно-аналітичне право. - 2018. - № 6. - С. 121-124, 2018) Масло, Т. М.; Maslo, T. M.
    Стаття присвячена аналізу пропорційності, сутності та змісту критеріїв застосування розсуду суду в цивільному судочинстві. Зроблений висновок, що розсуд суду повинен застосовуватись у межах та з підстав, визначених законом, а умови повинні відображати баланс публічних та приватних інтересів, виправданість обмеження прав учасника справи та враховувати обставини справи як спеціальні умови дискреції.
  • Ескіз
    Документ
    Публичные и частные интересы как критерии определения разумного срока разрешения дела в порядке гражданского судопроизводства
    (Порівняльно-аналітичне право. - 2018. - № 6. - С. 95-98, 2018) Бортник, О. Г.; Bortnik, O. G.; Бортнік, О. Г.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-7816-0387; Степаненко, Т. В.; Stepanenko, T. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-2323-987X
    Стаття присвячена аналізу критеріїв визначення розумності строку розгляду справи в порядку цивільного судочинства. Зроблено висновок, що строк учинення процесуальних дій, який установлюється законом чи судом, повинен у кожному випадку враховувати необхідність дотримання публічних і приватних інтересів. Проаналізовано зміст публічних і приватних інтересів, які можуть бути враховані під час визначення розумності строку.
  • Ескіз
    Документ
    Оцінка необхідності та допустимості процесуальної активності суду в процесі доказування у цивільній справі
    (Порівняльно-аналітичне право. – 2019. – № 4. – С. 100-104, 2019) Бортнік, О. Г.; Bortnik, O. G.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-7816-0387; Степаненко, Т. В.; Stepanenko, T. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-2323-987X
    У статті висвітлено окремі аспекти дискреційних повноважень суду щодо доказування у цивільній справі. ЦПК України нарівні з положеннями про те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, тягар доказування у справі покладено на сторони та збирання доказів не є обов’язком суду, також містить окремі норми, що закріплюють дискреційні повноваження суду щодо збирання доказів з власної ініціативи суду. Автори погоджуються, що активна позиція суду з точки зору організації процесу виступає гарантією досягнення завдань цивільного судочинства. На основі аналізу нормативного закріплення підстав застосування судом повноважень щодо збирання доказів звертається увага на відносну визначеність у нормах ЦПК України таких підстав. Вказується, що ефективна реалізація національними судами дискреційних повноважень зі збирання доказів у справі з власної ініціативи вимагає чітких критеріїв для суддівського розсуду. Критерієм меж суддівського розсуду є принцип верховенства права та, зокрема, його складник – принцип пропорційності. Пропорційність має розглядатися як вимога врахування судом приватних інтересів учасників справи та публічних інтересів, пошук їх балансу у судочинстві. Зроблено висновок, що концепція чинного ЦПК України визначається тим, що автономія учасників справи має межі, зумовлені публічними інтересами у здійсненні судочинства та досягненні його завдань. Оскільки державою обов’язок доказування покладено на сторони, мають бути створені умови до змагального процесу, в якому забезпечено рівні (збалансовані) процесуальні можливості. Якщо засоби змагального характеру не реалізуються, судом має бути здійснено сприяння у встановленні обставин справи. Дискреційний порядок отримання доказів судом не обмежує процесуальні права учасника справи чи диспозитивні або змагальні засади, а навпаки, компенсує недостатні процесуальні засоби через неналежну процесуальну активність сторін. Процесуальна дія, вчинена із застосуванням розсуду суду, має свідчити про неупередженість, об’єктивність та необхідність у відповідній ситуації.