Проблеми кримінально-правової охорони культурної спадщини в контексті збройного конфлікту (російсько-української війни)

Abstract

Стаття присвячена проблемам кримінально-правової охорони культурної спадщини в контексті збройного конфлікту. Виділено та охарактеризовано три лінії проблематизації такої охорони: визначення предмету злочинного посягання, нормативний опис ознак кримінально протиправного діяння та коректне встановлення контекстуального елементу. Обґрунтовано, що об’єкти культурної спадщини мають складати предмет спеціального складу воєнного злочину у виді розграбування. Виявлено та охарактеризовано прогалини у сфері спеціальної кримінальноправової охорони об’єктів культурної спадщини від необумовлених військовою необхідністю збройних атак. Сформовано пропозиції щодо внесення зміни і доповнень до ч. 1 ст. 438 КК України. Визначено критерії розрізнення контекстуальних елементів атак на об’єкти культурної спадщини у вимірі воєнних злочинів, геноциду та злочинів проти людяності. Наведено аргументи на користь наявності ознак систематичності, масовості антигуманних практик у форматі цілеспрямованої державної політики країни-агресора щодо низки атак на об’єкти культурної спадщини України. Відстоюється думка про необхідність кваліфікації відповідних випадків як злочинів проти людяності за ст. 442-1 КК України.

The article is devoted to the problems of criminal-legal protection of cultural heritage in the context of armed conflict. Three lines of problematization of such protection are highlighted and characterized: determination of the subject of criminal encroachment, normative description of the signs of a criminally unlawful act, and correct establishment of the contextual element. It is substantiated that cultural heritage objects should be the subject of a special component of a war crime in the form of looting. The gaps in the field of special criminal law protection of cultural heritage sites from armed attacks not caused by military necessity are identified and characterized. Proposals are formulated for amendments and additions to Part 1 of Article 438 of the Criminal Code of Ukraine. The criteria for distinguishing contextual elements of attacks on cultural heritage sites in the dimension of war crimes, genocide and crimes against humanity are determined. Arguments are presented in favor of the presence of signs of systematicity, mass inhumane practices in the format of a targeted state policy of the aggressor country regarding a number of attacks on cultural heritage sites of Ukraine. The opinion is defended about the need to qualify the relevant cases as crimes against humanity.