Відгук на монографію Полях Євгенії Володимирівни за темою «Порушення недоторканності приватного життя: кримінологічна характеристика та запобігання» (Харків, 2025)

Abstract

Приватність як соціальна цінність і благо визнається та гарантується у будь-якому суспільстві ліберального устрою. Зрозуміла річ, йдеться не про політичні декорації й стилізовану під параметрію правової, демократичної та соціальної держави конструкцію основного закону, а про дійсність у всьому її багатоманітті: substantia (матерія та діяльність), cogitо (мислення), affectio (переживання, екзистенція) та fidei, sacramentum (віра, причастя). Лише у такій єдності будь-який соціальний феномен набуває своєї повноти, повноважності. Так само й із приватністю, як одночасно концептом, реальним проявом буття, пов’язаним із конкретною людиною, його переживанням як власного проявлення та, водночас, проявлення інших, рівних у своїй гідності (у модусі sacramentum) носіїв особистісної самоцінності.

Privacy as a social value and good is recognized and guaranteed in any society with a liberal system. Of course, we are not talking about political decorations and a construction of the basic law stylized under the parameters of a legal, democratic and social state, but about reality in all its diversity: substantia (matter and activity), cogito (thinking), affectio (experience, existence) and fidei, sacramentum (faith, communion). Only in such unity does any social phenomenon acquire its fullness, authority. The same applies to privacy, as both a concept, a real manifestation of being associated with a specific person, his experience as his own manifestation and, at the same time, the manifestation of others, equal in their dignity (in the modus sacramentum) carriers of personal self-worth.