Психоемоційна стійкість працівників поліції в умовах надзвичайної соціальної нестабільності: чинники ризику та захисні механізми

Abstract

Психоемоційна стійкість працівників поліції виступає критично важливою характеристикою професійної готовності та ефективного функціонування правоохоронних органів в умовах надзвичайної соціальної нестабільності, яка охоплює воєнні конфлікти, гібридні загрози, зростання рівня злочинності та девіантної поведінки населення. Сучасні трансформації безпекового середовища вимагають не лише фізичної витривалості, але й високого рівня стресостійкості, емоційного самоконтролю, здатності до адаптації та збереження функціональної компетентності навіть у кризових ситуаціях. У контексті нестабільності та постійного впливу травмувальних факторів особливу увагу приділено виявленню ключових ризиків для психоемоційної стабільності поліцейських, серед яких: хронічне професійне виснаження, рольовий конфлікт, інформаційне перевантаження, втрата соціальної підтримки, а також повторювана експозиція до насильства й агресії. Дослідження акцентує на системному підході до аналізу захисних механізмів, що забезпечують збереження психоемоційної рівноваги. До таких механізмів віднесено: інституційні програми психопрофілактики та супервізії, розвиток професійної ідентичності, внутрішньоособистісні ресурси (самоусвідомлення, емпатія, саморефлексія), командна підтримка, а також адміністративно-правові та організаційні стратегії створення безпечного службового середовища. Окремо підкреслюється значення культурних та ментальних чинників, зокрема формування національного дискурсу підтримки силових структур у кризових періодах. У результаті роботи окреслюються пріоритетні напрями подальших досліджень і практичного впровадження програм зміцнення психоемоційної стійкості у межах системи МВС України, з урахуванням мультидисциплінарного підходу.

Psycho-emotional resilience of police officers is a crucial attribute of professional preparedness and effective functioning of law enforcement agencies amid extraordinary social instability, including military conflicts, hybrid threats, rising crime rates, and the deterioration of public behavioral norms. Contemporary transformations of the security landscape demand not only physical endurance but also a high level of stress resistance, emotional self-regulation, adaptability, and the ability to maintain functional competence in crisis conditions. In such a destabilized context, particular attention is given to identifying major risk factors that threaten the psycho-emotional stability of police personnel, such as chronic occupational burnout, role conflict, cognitive overload, lack of social support, and repeated exposure to violence and aggression. This study emphasizes a systemic approach to analyzing protective mechanisms that contribute to sustaining psycho-emotional equilibrium. These mechanisms include institutional programs of psychological prophylaxis and supervision, development of professional identity, intrapersonal resources (self-awareness, empathy, self-reflection), peer support, and administrative-legal as well as organizational strategies aimed at creating a psychologically safe working environment. Special attention is devoted to cultural and mental determinants, notably the formation of a national discourse of support for law enforcement during periods of crisis. The results delineate priority directions for further research and the practical implementation of resilience-strengthening programs within the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, grounded in a multidisciplinary framework.