Проблеми адаптації вітчизняного кримінального законодавства до Acquis ЄС щодо криміналізації дій расистського та ксенофобного характеру, вчинених через комп’ютерні системи

Abstract

Стаття присвячена порівняльному кримінально-правовому аналізу положень Додаткового протоколу до Конвенції про кіберзлочинність, який стосується криміналізації дій расистського та ксенофобного характеру, вчинених через комп’ютерні системи, та КК України. В результаті виявлення прогалин у кримінально-правовому регулюванні запропоновано низку змін і доповнень до статей 67, 161, 300 КК України. Крім того, на підставі первинної криміналізації злочинів проти людяності (de lege ferenda), запропоновано здійснити вторинну криміналізацію публічного заперечення, значної мінімізації, схвалення або виправдання геноциду чи злочинів проти людяності, вчинення яких встановлено вироками міжнародних судових органів, судами України або визнано рішенням Верховної Ради України, а також виготовлення матеріалу, який заперечує, значно мінімізує, схвалює або виправдовує дії, які є геноцидом або злочинами проти людяності з метою його розповсюдження, розповсюдження або іншим чином надання громадськості доступу через комп’ютерні системи до таких матеріалів.

The article is devoted to a comparative criminal legal analysis of the provisions of the Additional Protocol to the Convention on Cybercrime, which concerns the criminalization of racist and xenophobic acts committed through computer systems, and the Criminal Code of Ukraine. As a result of the detection of gaps in the criminal law regulation, a number of changes and additions to Articles 67, 161, 300 of the Criminal Code of Ukraine were proposed. In addition, on the basis of the primary criminalization of crimes against humanity, it is proposed to implement the secondary criminalization of public denial, significant minimization, approval or justification of genocide or crimes against humanity, the commission of which is established by the verdicts of international judicial bodies, the courts of Ukraine or recognized by the decision of the Verkhovna Rada of Ukraine, as well as the production of material, which denies, significantly minimizes, condones, or condones acts that constitute genocide or crimes against humanity for the purpose of distributing, disseminating, or otherwise providing public access through computer systems to such materials.

Осуществлен сравнительно-правовой анализ положений Дополнительного протокола к Конвенции о киберпреступности, касающийся криминализации действий расистского и ксенофобного характера, совершенных через компьютерные системы и УК Украины, выявлены проблемы правовой адаптации последнего и предложены пути их решения.