Структурні компоненти комунікативної компетентності в процесі лінгвістичної підготовки майбутніх правознавців

Abstract

Розглянуто поняття комунікативної компетентності як комплексного явища, що складається з різних компонентів, основними з яких є лінгвістична, мовленнєва та соціокультурна компетентності. Відзначено, що оволодіння мовою та вивчення іноземної мови майбутніми правознавцями складається з трьох взаємопов’язаних компонентів: використання мови, усвідомлення природи мови, розуміння іноземної та рідної культури. Визначено компоненти комунікативної компетентності у процесі лінгвістичної підготовки майбутніх правознавців на прикладі читання іншомовних текстів як окремого виду мовленнєвої діяльності.

The article is devoted to considering the concept of communicative competence as a complex phenomenon consisting of various components, the main of which are linguistic, speech and sociocultural competence. The authors assume that language acquisition and foreign language learning consists of three interrelated components: language use, awareness of the nature of language, and understanding of foreign and native culture. Taking into account the fact that there is still no unity among scientists regarding the components of communicative competence, the article focuses on some of them, the possession of which, according to the authors, determines the level of development of communicative competence in reading as one of the most actively used types of speech activity. The language component is defined as the reader's ability to adequately perceive and understand speech messages based on existing knowledge about the formal and structural features of the language, their unity with lexical, grammatical, phonetic abilities and skills. The sociocultural component provides, first of all, an adequate understanding, which depends on the reader’s knowledge of the norms and realities of the relevant national culture. The cognitive component determines readiness for mental activity, since communicative content in the process of communication is not only transmitted, but also created as a result of mental activity. The subject component is understood by the authors of the article as a complete system of theoretical knowledge about a certain activity, which allows an individual to make reasonable statements. The implementation of subject competence ensures the process of generalization of the received information. The paralinguistic component is knowledge of the external characteristics of text organization and the ability to recognize them (font design, diagrams, drawings, punctuation). The article emphasizes that each of the identified components includes certain knowledge (performance of gnostic functions), skills (operational functions) and skills (implementation function). The functions of the components and the level of correlation of knowledge, skills, and abilities in them are determined by the peculiarities of their internal relationship and their connection with the environment, the level of formation of each of them, speech experience, and the richness of the student’s conceptual system, the goal, tasks, and stage of education.

Рассмотрено понятие коммуникативной компетентности как комплексного явления, состоящего из разных компонентов, основными из которых лингвистическая, речевая и социокультурная компетентности. Отмечено, что овладение языком и изучение иностранного языка будущими правоведами складывается из трех взаимосвязанных компонентов: использование языка, понимание природы языка, понимание иностранной и родной культуры. Определены компоненты коммуникативной компетентности в процессе лингвистической подготовки будущих правоведов на примере чтения иностранных текстов как отдельного вида речевой деятельности.