Форми відшкодування шкоди жертвам збройного конфлікту в контексті кримінологічного забезпечення перехідного правосуддя: зарубіжний досвід та перспективи для України

Abstract

Стаття присвячена дослідженню зарубіжного досвіду застосування різних форм відшкодування шкоди жертвам конфліктів, в яких грубо порушувалися права і свободи людей, у період перехідного правосуддя. На прикладі Аргентини, Боснії і Герцеговини, Грузії, Індонезії, Чилі та Філіппін проаналізовано реалізацію таких видів відшкодування шкоди як реституція, компенсація, реабілітація, сатисфакція та гарантії неповторення. На досвіді зазначених країни відзначені позитивні аспекти цієї діяльності як от: виділення значного фінансування для виплати компенсацій (монетарна компенсація); створення змішаних систем відшкодування шкоди, де окрім грошових виплат, застосовуються такі види допомоги як соціальна, медична, психологічна тощо (реабілітація); визначення доволі широкого кола осіб, які охоплюються статусом жертви; застосування реституції щодо нерухомого майна; запровадження різного роду заходів з ушанування пам’яті жертв (сатисфакція). Разом із тим відмічені і негативні сторони, які мали місце при відшкодування шкоди жертвам, такі як спроби підмінити розслідування і притягнення винних до відповідальності фінансовим відшкодуванням; складні процедури ідентифікації жертв; фрагментарність та непослідовність у реалізації всіх елементів перехідного правосуддя; існування розбіжностей між суспільством і державою у питаннях відшкодування шкоди і взагалі потреб населення у перехідний період.

This article explores the foreign experience of implementing various forms of reparations for victims of conflicts during transitional justice periods, in which the rights and freedoms of individuals were grossly violated. The realization of such forms of reparations as restitution, compensation, rehabilitation, satisfaction, and non-recurrence guarantees is analyzed using examples from Argentina, Bosnia and Herzegovina, Georgia, Indonesia, Chile, and the Philippines. The positive aspects of these practices are highlighted, such as significant funding allocation for compensation payments (monetary compensation), the establishment of mixed reparation systems involving not only monetary payments but also social, medical, and psychological assistance (rehabilitation), the broad definition of individuals covered by victim status, restitution concerning immovable property, and the introduction of various measures to honor the memory of victims (satisfaction). However, negative aspects of reparations to victims are also noted, such as attempts to substitute investigations and holding perpetrators accountable with financial compensations, complex victim identification procedures, the fragmented and inconsistent implementation of all elements of transitional justice, and discrepancies between the society and the state on issues of reparations and the general needs of the population during the transitional period.

Проанализированы отдельные формы возмещения вреда жертвам вооруженных конфликтов иностранных государств с целью выявления перспектив для Украины.