Вплив релігії на соціальний статус жінки в Індії: історико-правовий екскурс

Abstract

Статтю присвячено ретроспективному дослідженню впливу релігії на соціальний статус жінки в Індії. Зокрема, показано, що протягом тривалої історії індійської цивілізації релігія формувала і змінювала уявлення про жінку, її місце та роль у соціумі. У міфах і легендах доведичного періоду жінка постає як божественне творіння, надане чоловікові для спільного життя. Із проникненням аріїв углиб Індостану та розвитком брахманізму ставлення до жінки змінюється, її залежність від чоловіка зростає. Проаналізовано основні постулати вчень брахманізму, якими визначалося головне призначення жінки – народжувати. У цьому сенсі дружина розглядалася як «поле», «власником» якого є чоловік. Показано, що канони брахманізму вимагали від жінок відданості чоловікові навіть після його смерті. Це відображалося в ганебному, принизливому ставленні до вдови і традиції самоспалення вдів, що свідчило про повну залежність дружини від чоловіка навіть після його смерті. Розглянуто релігійно-філософські вчення джайнізму та буддизму, які стали справжнім викликом брахманізму, оскільки ламали усталені погляди на сенс життя, а також на місце і роль жінки в сім’ї та суспільстві. Вивчено першоджерела, на підставі яких зроблено висновок, що засновники нових на той час релігійно-філософських учень – Магавіра і Будда – не були соціальними реформаторами, адже не виступали проти варно-кастової системи суспільства й не відстоювали в сучасному розумінні рівність прав чоловіків і жінок. Проте вони зробили вагомий внесок у вирішення гендерних проблем тогочасного суспільства, адже джайнізм і буддизм стали релігіями, що нехтували етнічною та варно-кастовою належністю своїх прихильників. Нові релігії відкрили жінці доступ до духовної самореалізації та освіти, що, безсумнівно, мало революційне значення. Релігійно-філософські вчення джайнізму та буддизму викликали негативну реакцію брахманізму. Вона проявилася в ще жорсткішому канонічному закріпленні ієрархії варн, ранжуванні форм укладання шлюбу та правил поведінки в сім’ї. Згодом індуїзм, що став домінуючою релігією Індії, фактично позбавив жінку прав і закріпив повне верховенство чоловічої влади як у суспільстві, так і в родині.The article is devoted to a retrospective study of the impact of religion on the social status of women in India. In particular, it is shown that throughout the long history of Indian civilisation, religion has shaped and changed the idea of women, their place and role in society. In the myths and legends of the prehistoric period, a woman is a divine creation given to a man for a life together. With the penetration of the Aryans deep into Hindustan and the development of Brahmanism, the attitude towards women changed, and their dependence on men increased. The article analyses the main postulates of the Brahminical doctrine, which defined the main purpose of a woman – to give birth. In this sense, the wife was seen as a “field” whose “owner” is the husband. It is shown that the canons of Brahmanism required women to be devoted to their husbands even after his death. This was reflected in the shameful, humiliating attitude towards widows and the tradition of self-immolation of widows, which testified to the wife’s complete dependence on her husband, even after his death. The article examines the religious and philosophical teachings of Jainism and Buddhism, which became a real challenge to Brahmanism, as they broke the established views on the meaning of life, as well as on the place and role of women in the family and society. The original sources are studied, on the basis of which it is concluded that the founders of the new religious and philosophical teachings of that time – Mahavira and Buddha – were not social reformers, since they did not oppose the varna-caste system of society, did not defend the equality of rights of men and women in the modern sense. Nevertheless, they made a significant contribution to solving the gender problems of the society of that time, as Jainism and Buddhism became religions that disregarded the ethnicity and caste of their adherents. The new religions opened up access to spiritual self-realisation and education for women, which was undoubtedly revolutionary. The religious and philosophical teachings of Jainism and Buddhism provoked a negative reaction from Brahmanism. It manifested itself in an even stricter canonical consolidation of the hierarchy of varna, ranking of marriage forms and rules of behaviour in the family. Subsequently, Hinduism, which became the dominant religion in India, effectively deprived women of their rights and established the complete supremacy of male power in society and in the family.