Психологічна стійкість та адаптація працівників Національної поліції України в умовах військового стану: механізми подолання травматичних стресорів

Abstract

Психологічна стійкість працівників Національної поліції України в умовах воєнного стану постає як критично важливий компонент забезпечення функціональної спроможності правоохоронної системи в цілому. Військові дії, які супроводжуються постійною загрозою життю, втратою побратимів, руйнуванням соціального середовища, провокують у поліцейських стан хронічного емоційного виснаження, підвищену тривожність, депресивні прояви, а іноді — розвиток посттравматичного стресового розладу. Враховуючи ці виклики, у дослідженні проаналізовано механізми психологічної адаптації, які дозволяють працівникам поліції зберігати або відновлювати емоційну рівновагу, працездатність і професійну ефективність. Особливу увагу приділено когнітивно-поведінковим стратегіям подолання травматичних стресорів, інституційному супроводу з боку держави, впливу командної підтримки, а також ролі внутрішньої мотивації та професійної ідентичності. Розглянуто багаторівневу модель психологічної стійкості, що включає як індивідуальні, так і організаційні чинники, які опосередковано впливають на адаптивну поведінку в умовах надзвичайного психоемоційного навантаження. Виокремлено провідні детермінанти стійкості, серед яких: емоційна саморегуляція, досвід роботи в умовах ризику, готовність до невизначеності, відчуття соціальної підтримки, довіра до керівництва. Акцент зроблено на необхідності створення системної моделі психопрофілактики в структурі МВС, яка б передбачала не лише кризову інтервенцію, а й довготривалі програми розвитку психологічних ресурсів. У підсумку обґрунтовано, що розвиток психологічної стійкості у працівників поліції є не лише особистісним завданням, а й стратегічним напрямом державної політики безпеки в умовах воєнної нестабільності.The psychological resilience of National Police officers of Ukraine under martial law conditions emerges as a critically important element in maintaining the overall functionality of the law enforcement system. Armed conflict, which involves constant threats to life, the loss of comrades, and the destruction of social environments, generates chronic emotional exhaustion, heightened anxiety, depressive symptoms, and in some cases, post-traumatic stress disorder (PTSD) among officers. Addressing these challenges, this study explores the mechanisms of psychological adaptation that enable police personnel to maintain or recover emotional balance, professional efficiency, and operational stability. Particular attention is devoted to cognitive-behavioral strategies for coping with traumatic stressors, institutional support from the state, the influence of peer and team-based solidarity, and the role of internal motivation and professional identity. A multilevel model of psychological resilience is proposed, encompassing both individual and organizational factors that mediate adaptive behavior under extreme psycho-emotional pressure. Key determinants of resilience are identified, including emotional self-regulation, experience in high-risk settings, tolerance of uncertainty, perception of social support, and trust in leadership. The paper emphasizes the urgency of establishing a systemic psychoprophylactic framework within the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, incorporating both crisis intervention and long-term development of psychological resources. Ultimately, it is substantiated that fostering psychological resilience among police officers is not only a matter of personal well-being but a strategic dimension of national security policy amidst military instability.